Облік довгострокових позик у комерційних банках

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

Розділ І. Теоретичні та методичні основи надання та погашення довгострокових позик банку

1.1 Загальна характеристика довгострокових позик

1.2 Особливості надання та погашення довгострокових позик банку

1.3 Правове регулювання або нормативно-правове забезпечення обліку довгострокових позик банку

Розділ ІІ. Аналітичний огляд та особливості обліку довгострокових позик банку

2.1 Синтетичний та аналітичний облік довгострокових позик банку

2.2 Аналітична оцінка стану довгострокового кредитування комерційними банками України

Розділ ІІІ. Основні напрями удосконалення практики надання та погашення довгострокових позик в банках

3.1 Проблеми обліку та шляхи вдосконалення довгострокових позик в комерційних банках України

3.2 Зарубіжний досвід

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Довгострокове кредитування здатне вирішити чимало економічних і соціальних проблем у країні. Міжнародний досвід свідчить, що економічне зростання і забезпечення ефективних умов для розвитку основних секторів економіки можливі лише за умов ефективного розвитку банківської системи,і довгострокового банківського кредитування зокрема.

Під довгостроковими позиками банків розуміються зобов'язання підприємства перед кредитною установою , які повинні погашатися протягом терміну, що перевищує один рік з дати складання балансу.

На даний час в Україні довгострокове кредитування має ряд проблем. Основною проблемою для банків та інших фінансових організацій є відсутність пасивів відповідної строковості. Цим зумовлена актуальність теми мого дослідження.

Мета моєї курсової роботи - дослідити облік довгострокових позик у комерційних банках.

Завдання курсової наступні:

Ш визначити теоретичні та методичні основи надання та погашення довгострокових позик банку;

Ш визначити особливості надання та погашення довгострокових позик;

Ш здійснити аналітичний огляд та особливості обліку довгострокових позик банку;

Ш визначити напрямки удосконалення обліку довгострокових позик в банках;

Ш дослідити зарубіжний досвід обліку довгострокових позик в банках.

Об'єктом теми дослідження є діяльність комерційних банків у системі довгострокового кредитування в Україні.

Предметом теми є економічні та організаційні основи довгострокового кредитування в комерційних банках України.

В Україні основна маса довгострокового кредиту обслуговує не процес виробництва, а сферу обігу та операції у сфері нерухомості. На частку галузей сфери матеріального виробництва припадає менше половини усіх довгострокових кредитів. При цьому основна частина довгострокових кредитів, виданих кредитними організаціями, використовується для фінансування поточної виробничої діяльності підприємств.

Особливістю сучасного розвитку кредитних відносин в Україні є не тільки прискорене зростання кредитних вкладень, але і перебудова кредитного портфелю комерційних банків, зростання питомої ваги кредитів на тривалі терміни, що видаються суб'єктам господарювання та населенню.

Розділ І. Теоретичні та методичні основи надання та погашення довгострокових позик банку

1.1 Загальна характеристика довгострокових позик

облік довгостроковий позика банк

Позика - це передавання грошей чи матеріальних цінностей за договорами позики на умовах повернення. Довгостроковою позикою в Бухгалтерському обліку вважається позика, термін погашення якої настає після одного року.

Характеристики довгострокової позики:

Ш об'єктом такої позики можуть бути гроші або річ;

Ш вона набирає законної сили з моменту, коли передали гроші або речі;

Ш така позика може бути як безпроцентною, так і процентною;

Ш договір довгострокової позики можуть укладати будь-які юридичні особи або фізичні без обмежень.

Під довгостроковими позиками банків розуміються зобов'язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні погашатися протягом терміну, що перевищує один рік з дати складання балансу, а також пролонговані короткострокові кредити (позички), які перейшли до складу довгострокових.

Довгострокові позики залучаються підприємствами для фінансування довгострокових активів, зокрема основних засобів (їх придбання, реконструкція, модернізація), нового будівництва, інших видів необоротних активів, а також окремих видів оборотних активів, в яких кошти заморожуються на тривалий період.

В економічно розвинутих країнах до довгострокових банківських позик вдаються, як правило, підприємства малого та середнього бізнесу. Крупні підприємства довгострокову потребу в капіталі задовольняють здебільшого шляхом емісії облігацій [16].

Особливості довгострокового кредитування такі:

Ш підвищений ризик пов'язаний зі строком кредитування - високою ймовірністю зміни економічних умов функціонування кредитора і позичальника, виникнення непередбачених подій, що впливають на реалізацію заходів, що кредитуються, а отже на формування джерел погашення кредитів;

Ш підвищений ризик зміни вартості кредитних ресурсів;

Ш підвищена увага приділяється аналізу об'єкта кредитування (а не лише позичальника);

Ш необхідна чітка виважена система кредитного моніторингу, що передбачає контроль за всіма аспектами кредитної угоди.

Основні джерела ресурсів для довгострокової позики це власні кошти банків, кошти державного інвестиційного фонду, кошти підприємств і організацій, а також кошти бюджетів, що знаходяться на рахунках у банках, вклади громадян і позички у інших банків.

Для розгляду можливості надання довгострокової позики, позичальник крім стандартного переліку документів (для короткострокового кредитування) по узгодженню з установою банку повинен додатково представити такі матеріали: проектно-кошторисну документацію; основні техніко-економічні показники проекту; контракт на будівництво; документи на право землекористування; позитивне рішення екологічної експертизи; план технічного переозброєння; бізнес-план.

Обов'язковими умовами довгострокової позики на додачу до загальних вимог кредитування є:

Ш статус позичальника як юридичної особи,

Ш екологічна безпека об'єкту кредитування,

Ш дотримання норм тривалості будівництва.

Для обліку довгострокових позик в бухгалтерському обліку використовується балансовий рахунок 50 "Довгострокові позики", на якому обліковуються суми довгострокових позик, одержані установами. Цей рахунок розподілений на субрахунки (Табл.1.1.) [12]:

Таблиця 1.1

Субрахунки рахунку 50 “Довгострокові позики”

Довгострокові позики	501 Довгостроковi кредити банків y нац. Валюті
	502 Довгострокові кредити бaнків в іноземній валюті
	503 Вiдстрочені довгострокові кредити банкiв y національній валюті
	504 Відстрочені дpвгострокові кредити бaнків в іноземній валюті
	505 Інші довгострокові позики в нaціональній валюті
	506 ншi довгострокові позики в iноземній валюті

Отже, довгострокові позики - позики, що надаються позичальником на умовах платності, поверненості та терміновості. В бухгалтерському обліку довгострокові позики обліковуються на балансовому рахунку 50 "Довгострокові позики", що має свої субрахунки.

1.2 Особливості надання та погашення довгострокових позик банку

Кредитування клієнтів здійснюється банками з урахуванням певних особливостей, що притаманні окремим видам позичок. Найсуттєвішими є особливості надання і погашення таких кредитів.

Довгострокові кредити банків -- це кредити, що надаються на фінансування капітальних витрат з реконструкції, модернізації та розширення діючих основних фондів, будівництво нових об'єктів тощо. Довгострокові кредити видаються на строк понад три роки.

Видача банками довгострокових кредитів суб'єктам підприємницької діяльності здійснюється в разі дотримання таких принципів [9]:

Ш забезпеченості,

Ш повернення,

Ш строковості,

Ш платності

Ш цільового використання (Табл.1.2.).

Таблиця 1.2

Принципи довгострокового кредитування

№ п/п	Принцип довгострокового кредитування	Особливості принципів довгострокового кредитування
1.	Забезпеченість	означає, що позичальник на взяту суму кредиту подає банку в заставу вартість наявного в нього майна, матеріальних цінностей, цінних паперів тощо.
2.	Повернення	означає, що одержані суб'єктом господарювання позичені кошти мають бути повернені банку у строк, встановлений у кредитному договорі.
3.	Строковості	полягає в тому, що позики підприємству видаються на чітко визначений у договорі строк, після завершення якого вони мають бути повернуті.
4.	Платність	полягає в тому, що позики установи банків видають суб'єктам господарювання за певну плату, яка називається відсотком.
5.	Цільового використання	передбачає надання позикових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

Для отримання кредиту позичальник подає до установи банку такі документи [7]:

Ш заяву;

Ш паспорт;

Ш довідку про присвоєння ідентифікаційного коду;

Ш анкету позичальника;

Ш довідки з місця постійної роботи і про доходи;

Ш документи, що підтверджують право власності на майно позичальника;

Ш письмовий розрахунок погашення кредиту (економічне обґрунтування).

У разі отримання довгострокового кредиту, крім зазначених документів, позичальник додатково подає залежно від об'єкта кредитування такі довідки: про відведення земельної ділянки під будівництво; про власність на будинок; про балансову вартість квартири; про право власності на квартиру; про членство позичальника в садівницькому товаристві та ін.

Погашення довгострокових позик може здійснюватися (Табл.1.1.) [1]:

Таблиця 1.3

Способи погашення довгострокових позик

Ш сплатою заборгованості за відсотками та основною сумою боргу водночас в кінці строку позики
Ш щомісячною сплатою заборгованості за відсотками і в кінці строку позики за основною сумою кредиту.
Ш у розстрочку;
Ш  щорічними платежами з арифметичною чи геометричною прогресією чи регресією;
Ш після обумовленого періоду;
Ш з постійною сумою погашення основного боргу;
Ш достроково( на вимогу) тощо.

Найчастіше позики погашаються постійними періодичними виплатами (щорічними, щоквартальними, щомісячними тощо), які включають відсотки та суму погашення основного боргу.

Отже, довгостроковий кредит має особливості як надання, так і погашення. Стосовно особливостей надання, то довгостроковий кредит надається на умовах платності, терміновості, поверненості та інші. Відносно особливостей погашення, то такі особливості визначаються кредитним договором, який укладається між кредитором та позичальником.

1.3 Правове регулювання або нормативно-правове забезпечення обліку довгострокових позик банку

Нормативно-правове забезпечення обліку - це сукупність нормативно-правових актів найвищих гілок влади у державі (законодавчої, виконавчої та представницької), Міністерства фінансів України, інших міністерств та відомств і кожного підприємства зокрема, які забезпечують повноцінне функціонування та динамічний розвиток бухгалтерського обліку фінансової звітності в нашій державі [10].

Нормативно-правове забезпечення обліку довгострокових позик банку теж має відношення до складових правового забезпечення обліку. Нормативною базою, що регулює організацію та методологію бухгалтерського обліку довгострокових зобов'язань підприємства є:

Ш Національні стандарти бухгалтерського обліку;

Ш Закони України;

Ш Накази Міністерства фінансів України;

Ш Постанови Кабінету Міністрів України тощо.

Щодо правового регулювання бухгалтерського обліку довгострокових позик, то науковці розглядають чотири рівні такого регулювання (Рис.1.1.) [13]:



Рис.1.1. Рівні нормативно - правового регулювання обліку довгострокових позик

Головним правовим документом, що стосується обліку довгострокових позик на мою думку, є Наказ Міністерства фінансів України “ Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування”, що визначає загальні особливості довгострокової позику в обліку.

Крім того, основними нормативними документами, що регламентують бухгалтерський облік операцій з довгостроковими позиками є Закон України “Про банки і банківську діяльність” та Закон України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” . Закон України “Про банки і банківську діяльність” визначає основні вимоги щодо банківського обслуговування рахунків. Глава 11 цього закону встановлює обов'язок банків щодо ідентифікації клієнтів, які відкривають рахунки та осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів, а в Законі України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” - визначено коло осіб, яким банки мають право відкривати рахунки, а також регулюється порядок відкриття рахунків та визначено їх види [14].

Отже, основними проблеми нормативно - правового забезпечення обліку довгострокових позик є, по-перше, відсутність чітких нормативних актів, що регулюють облік довгострокових позик, а по-друге, недосконалість нормативного регулювання обліку довгострокових позик, і всього бухгалтерського обліку загалом.

Розділ ІІ. Аналітичний огляд та особливості обліку довгострокових позик банку

2.1 Синтетичний та аналітичний облік довгострокових позик банку

Для обліку довгострокових позик в бухгалтерському обліку використовується балансовий рахунок 50 "Довгострокові позики", на якому обліковуються суми довгострокових позик, одержані установами. За кредитoм рахунку 50 “Довгострокові позики” вiдображаються cуми одержаних довгострокових позик, a тaкож переведення короткострокових (відстрочених), за дeбетом -- погашення заборгованості за ними тa переведення до поточної заборгованості зa довгостроковими зобов'язaннями. Цей рахунок розподілений на субрахунки (Табл.2.1.):

Таблиця 2.1

Субрахунки рахунку 50 “Довгострокові позики”

Довгострокові позики	501 Довгостроковi кредити банків y нац. валюті
	502 Довгострокові кредити бaнків в іноземній валюті
	503 Вiдстрочені довгострокові кредити банкiв y національній валюті
	504 Відстрочені дpвгострокові кредити бaнків в іноземній валюті
	505 Інші довгострокові позики в нaціональній валюті
	506 ншi довгострокові позики в iноземній валюті

На субрахункаx 501, 502 відображаються суми довгостроковoї заборгованості банкам за наданий кpедит відповідно в національній та інoземній валюті.

На субрахункaх 503, 504 відображаються суми відстроченoї заборгованості банкам за кредит, тeрмін погашення якoго відстрочено, відповідно в нaціональній та іноземній валюті.

На субраxунках 505, 506 відображаються суми дoвгострокової заборгованості щодо зобов'язання iз залучення позикових коштів (крiм кредитів банків), відповідно в нaціональній та іноземній валюті [2].

Рахунок 50 кореспондує з багатьма рахунками, ось деякі з них (Табл.2.2.) [12]:

Таблиця 2.2

Кореспонденція рахунку 50 "Довгострокові позики"

За дебетом з кpедитом рахунків:		За кредитом з дебетoм рахунків:
Виключено	14	«Довгостроковi фінансові інвестиції»	14
«Капітальні iнвестиції»	15	«Капітальні інвестиції»	15
«Готівка»	30	«Готівка»	30
«Рахунки в банкаx»	31	«Рахунки в бaнках»	31
«Інші кошти»	33	«Іншi кошти»	33
«Короткострокові векселі одержані»	34	«Поточні фінансові інвестиції»	35
«Розрахунки з покупцями тa замовниками»	36	«Розрахунки з рiзними дебіторами»	37
«Розрахунки з pізними дебіторами»	37	«Вилучений капітал»	5
«Пайовий капітал»	41	«Цільове фінансування, цільові надходження»	48
«Неоплачений капітал»	46	«Довгострокові позики»	50
«Цільове фінансування, цільові надходження»	48	«Довгострокові векселі видані»	51

Аналiтичний облік даного рахунку ведеться за позикодавцями (бaнками) в розрізі кожного кредиту (пoзики) окремо та строками погашення крeдиту (позик).

Типова кореспонденція рахунків за рахунком 50 "Довгострокові позики" наведена в таблиці (Табл.2.3.)

Таблиця 2.3

Облік рахунків за довгостроковими позиками

№ п/п	Зміст операції	Дт	Кт
1.	Отримана на поточний рахунок довгострокова позика банку в національній валюті	311 “Поточні рахунки в національній валюті”	501 “Довгострокові кредити банків у національній валюті”
2.	Отримана на поточний рахунок довгострокова позика банку в іноземній валюті	312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”	501 “Довгострокові кредити банків у іноземній валюті”
3.	Нараховані % за отриманий кредит	951 “Відсотки за кредит”	684 “Розрахунки за нарахованими %”
4.	Списані нараховані % за отриманий кредит	792 “Результат фінансових операцій”	951 “Відсотки за кредит”

Погашення заборгованості перед банком в бухгалтерському обліку відображається за допомогою такої кореспонденції рахунків (Табл. 2.4.)

Таблиця 2.4

Облік рахунків за довгостроковими позиками

№ п/п	Зміст операції	Дт	Кт
1.	Погашення заборгованості за нарахованими відсотками	684 “Розрахунки за нарахованими %”	311 “Поточні рахунки в національній валюті”
2.	Погашення заборгованості за довгостроковими позиками	50 “ Довгострокові позики”	311 “Поточні рахунки в національній валюті”

Переведення частини довгострокової позики в поточну в бухгалтерському обліку відображається:

50 “Довгострокові позики”

61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями”

Погашення поточної частини довгострокового зобов'язання:

611 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями”

311 “Поточні рахунки в національній валюті”[1]

Отже, рахунок 50 “Довгострокові позики” належить до 5 класу рахунків бухгалтерського обліку. За кредитoм рахунку 50 “Довгострокові позики” вiдображаються cуми одержаних довгострокових позик, a тaкож переведення короткострокових (відстрочених), за дeбетом -- погашення заборгованості за ними тa переведення до поточної заборгованості зa довгостроковими зобов'язaннями.

2.2 Аналітична оцінка стану довгострокового кредитування комерційними банками України

Довгострокове кредитування здатне вирішити чимало економічних і соціальних проблем у країні. Міжнародний досвід свідчить, що економічне зростання і забезпечення ефективних умов для розвитку основних секторів економіки можливі лише за умов ефективного розвитку банківської системи,і довгострокового банківського кредитування зокрема.

Особливістю сучасного розвитку кредитних відносин в Україні є не тільки прискорене зростання кредитних вкладень, але і перебудова кредитного портфелю комерційних банків, зростання питомої ваги кредитів на тривалі терміни. Так, якщо в 2001 р. частка довгострокових кредитів у загальній сумі кредитних вкладень становила менше 5%, то в 2013 р. вона зросла до понад 60%.

Розглянемо детальніше ситуацію з довгострокового кредитування у провідних комерційних банках України.

ПАТ КБ «Приватбанк» - найбільший український банк, лідер роздрібного банківського ринку України, орієнтований перш за все на платіжні операції для населення та юридичних осіб усіх форм власності. Сьогодні національна мережа банківського обслуговування Приватбанку включає в себе 3 216 відділень по всій Україні, 8 210 банкоматів, 11 926 терміналів самообслуговування і 147 289 POS-терміналів, дозволяє 5 будь-якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій точці країни [4].

Загалом Приватбанком протягом 2013 року було надано кредитів на суму 149 625 075 тис. грн. (Табл.2. 5.)

Таблиця 2.5

Кредити та заборгованість клієнтів Приватбанку

Приватбанк надає таку види довгострокових кредитів як кредит на операції з нерухомим майном, інжиніринг, оренда тощо. Аналізуючи дані 2013 та 2012 років, видно що у 2013 році збільшилася частка виданих кредитів на такий вид економічної діяльності. У 2013 році на операції з нерухомістю було видано кредитів на суму 14 866 478 тис. грн., а у 2012 році - 4 735 612 тис.грн. Від загального обсягу виданих Приватбанком кредитів частка кредитів на нерухомість становить у 2013 році 10,17%, а у 2012р. -3,7%.(Рис.2.1.).

Також розглянемо частку довгострокових кредитів, які були надані Приватбанком іншим банкам протягом 2013 р. Згідно Річного звіту 2013 Приватбанку у 2013 році іншим банкам було надано довгострокових кредитів на суму 6 631 644 тис. грн. ,тоді як у 2012 році - 4 063 842 тис. грн.(Табл. 2.6.)



Рис. 2.1. Кредити надані Приватбанком за видами економічної діяльності

Таблиця 2.6.

Кредити надані Приватбанком іншим банкам (тис.грн.)

Отже, у 2013 році довгострокових кредитів іншим банкам Приватбанком було надано на 37% більше, ніж у 2012 році.

Сьогодні Приватбанк пропонує різного роду довгострокові кредити. Наприклад, зараз діє програма по кредитуванню нерухомості на умовах: Перший внесок становить від 25% вартості, максимальний термін на який надається кредит - до 20 років із ставкою 18% річних [11].

Розглянемо діяльність банку АТ “Райффайзен Банк Аваль” в галузі довгострокового кредитування. “Райффайзен Банк Аваль” один з найбільших українських банків з іноземним капіталом. Райффайзен Банк Аваль є дочірньою компанією австрійського Raiffeisen Bank International, активно працює як в роздробі, так і в секторі малого і середнього бізнесу. Загальні активи банку станом на 1 жовтня 2014 року становили 44,675 млрд. грн., за їх розмірами Райффайзен Банк Аваль займає сьоме місце серед усіх діючих банків України. Чистий прибуток банку в 2013 році становив 730 млн. грн [9].

Загалом Райффайзен Банк Аваль протягом 2013 року видав кредитів на суму 37 588 270 тис. грн. (Табл.2. 7.)

Таблиця 2.7

Кредити надані Райффайзен Банк Аваль (тис.грн.)

Аналізуючи дані, зрозуміло, що у 2013 році Райффайзен Банк Аваль видав кредитів на більшу суму, ніж у 2012 році, хоча і не на багато.

Райффайзен Банк Аваль надає такі види довгострокових кредитів як кредит на операції з нерухомим майном, будвництво тощо. Аналізуючи дані 2013 та 2012 років, видно що у 2013 році частка виданих кредитів на такий вид економічної діяльності фактично не змінилася. (Рис.2.7.).

Сьогодні Райффайзен Банк Аваль пропонує різного роду довгострокові кредити. Наприклад, зараз діє програма по кредитуванню житла на умовах: перший внесок, як і у Приватбанку становить від 25% вартості, максимальний термін на який надається кредит - від 1 до 20 років із ставкою 19% річних в гривнях.

Отже, дослідивши стан кредитування у Приватбанку та Райффайзен Банку Аваль, я дійшла висновку, що Приватбанк видав кредитів на більшу суму, ніж Райффайзен Банк Аваль у 2013 році. Стосовно таких довгострокових кредитів, як на будівництво житла та нерухомість, то Приватбанком було видано кредитів на суму 14 866 478 тис. грн., тоді як Райффайзен Банк Аваль у 2013 році видав кредитів лише на 3 871 552тис.грн., що значно менше, ніж у Приватбанку. Також, аналізуючи ставки кредитування на житло, видно, що ставка кредитування на житло у Приватбанку становить 18%,тоді як у Райффайзен Банк Аваль - 19%.

Таким чином, надаючи довгострокові кредити, банки сприяють розвитку регіону. Це, безумовно, впливає на підвищення життєвого рівня населення. Щоправда, довгостроковий вид кредиту пов'язаний зі значними ризиками, оскільки вплив як зовнішніх, так і внутрішніх факторів може призвести до збитків у процесі такої діяльності банку.

Для того, щоб контролювати зазначений фактор ризику, фінансово-кредитні установи мають розробляти й упроваджувати відповідну політику з довгострокового інвестування, орієнтовану на формування такого кредитного портфеля, який сприяв би підвищенню прибутковості і забезпеченню відповідності діяльності банку нормативним вимогам регулюючих органів.

Розділ ІІІ. Основні напрями удосконалення практики надання та погашення довгострокових позик в банках

3.1 Проблеми обліку та шляхи вдосконалення довгострокових позик в комерційних банках України

За останні роки в Україні намітились позитивні тенденції як у зростанні обсягів кредитування, так і збільшенні частки наданих комерційними банками кредитів економічним суб'єктам у валовому внутрішньому продукті.

Особливістю сучасного розвитку кредитних відносин в Україні є не тільки прискорене зростання кредитних вкладень, але і перебудова кредитного портфелю комерційних банків, зростання питомої ваги кредитів на тривалі терміни, що видаються суб'єктам господарювання та населенню [5].

На даний час в Україні довгострокове кредитування має ряд проблем. Основною проблемою для банків та інших фінансових організацій є відсутність пасивів відповідної строковості. Нині в Україні стандартними строками для депозитів є 1, 3, 6, 9 і 12 місяців.

Стає очевидним, що за можливості залучення пасивів на 1 рік і менше, видача кредитів у значних обсягах, на 10 років і більше, має підвищені ризики, оскільки не гарантує повернення залучених депозитів у зазначені терміни (виникає ризик ліквідності).

Проблемним питанням на сьогоднішній день є також висока ціна на позичковий капітал. Практика показує, що проценти на позичковий капітал в декілька разів перевищують рівень рентабельності виробництва позичальників. Звичайно, в умовах ринкових відносин ціна на запозичений капітал формується під впливом попиту та пропозиції на кредитні ресурси. На жаль, попит на кредитні ресурси перевищує пропозицію. Це обумовлено тим, що крім підприємств різних галузей народного господарства до запозичень вдалася держава [6].

Ще однією причиною не надання банками довгострокових кредитів є проблема кредитних ризиків щодо неповернення кредитів. Неповернення кредитів тягне за собою погіршення показників фінансового стану як комерційного банку, так і позичальників. Найбільшу питому вагу в загальній сумі наданих кредитів займає такий вид забезпечення повернення кредитів як застава. Звичайно, застава є найбільш надійним видом забезпечення повернення кредитів. Але з іншого боку звужений перелік видів забезпечення повернення кредитів зменшує кількість потенційних позичальників кредиту.

З метою поліпшення економічного середовища та інвестиційного клімату в Україні необхідно запровадити Державний реєстр майна позичальників. Державний реєстр майна позичальників має забезпечити переважне право комерційних банків задовольняти вимоги за рахунок майна боржника перед іншими одержувачами незареєстрованих або зареєстрованих пізніше застав майна. Цей крок прискорить розвиток забезпечення кредитів в Україні, бо завдяки Державному реєстру застав майна позичальників підвищиться надійність застави, що сприятиме стимулюванню процесу надання позик комерційними банками суб'єктам господарювання [15].

Вирішити проблеми довгострокового банківського кредитування можливе шляхом аналізу практики країн із розвинутою економікою, потужними кредитно-грошовими системами та великим досвідом довгострокового кредитування. Посилаючись на їх досвід можна буде сформувати виважену кредитну політику в сфері довгострокового банківського кредитування, яка буде відповідати вимогам банків і задовольняти потреби підприємств.

3.2 Зарубіжний досвід

Довгострокове кредитування набуває все більшого розвитку в нашій країні. Це обумовлюється двома основними причинами. З одного боку, потребами більшості українських підприємств, що потребують суттєвого оновлення та модернізації виробничих потужностей. З іншого боку, збільшеними можливостями вітчизняних банків, що мають на сьогоднішній день необхідну для довгострокового кредитування ресурсну базу. Проте, все ж на сьогодні довгострокове кредитування не набуло такого розвитку,як у розвинутих зарубіжних країнах.

З 1 січня 2004 року Україна отримала новий виток розвитку довгострокового кредитування - іпотеку. Набрали чинності закони України "Про іпотеку”. Гравці іпотечного ринку отримали чітко визначені поняття учасників іпотечних відносин, об'єкта цих відносин, певні правила гри, яких вони повинні дотримуватися. Проте, за їхніми словами, цього ще не досить. Ці нормативно-правові акти заклали основу, але необхідно ще багато зусиль для того, щоб спрямувати “русло” іпотеки у правильному напрямку.

Україні для побудови діючої іпотечної системи необхідно добре вивчити досвід у реалізації іпотечних відносин найбільш економічно розвинених країн, таких як США, Канада, Німеччина тощо [3].

Так, ключовою ланкою американської системи іпотечного кредитування є державна структура - федеральна національна іпотечна асоціація (Federal National Mortgage Association, FNMA), що називається “Фенні Мей”. Вона є найбільшою спеціалізованою організацією в країні і займається викупом стандартизованих кредитів, виданих різними кредитними і некредитними організаціями, випускає цінні папери, забезпечені пулами викуплених кредитів.

У США відпрацьований механізм рефінансування для позичальників, що робить набагато привабливішим іпотеку. Якщо процентна ставка, що збільшилася, по кредиту зі складним відсотком не влаштовує позичальника, він може рефінансувати отриманий кредит - взяти новий на більш вигідних умовах (тобто з меншою процентною ставкою або з меншим терміном кредитування) і достроково погасити той, що його не влаштовує. Існують навіть спеціальні розрахунки для того, щоб дізнатися, коли можна одержати вигоду від рефінансування кредиту, а коли цього робити не варто.

Розглянемо європейський ринок довгострокового кредитування житла на прикладі іпотечних відносин, що склалися в Німеччині. Зразком для наслідування при введенні іпотеки в інших країнах є німецька іпотечна система, про досконалість якої постійно розповідає світова преса.

У Німеччині діє дві форми фінансування придбання житла: система іпотечних банків і система контрактних будзаощаджень, що становлять альтернативу одна одній.

Система іпотечних банків складається не тільки з іпотечних банків, але й з інших кредитних організації. Вони видають довгострокові кредити під заставу нерухомості (до 30 років під 8-12 % річних), а для покриття своїх витрат по кредитах випускають іпотечні облігації. Вони випускаються зі строком обертання в 1, 3, 5 або 10 років і погашаються наприкінці терміну обертання[3].

Система контрактних будзаощаджень (Bausparkasse) являє собою сукупність кас заощаджень населення. Основна її ідея полягає в мобілізації вільних грошових коштів населення на будівництво і купівлю житла. Кошти мобілізуються за допомогою спеціалізованих банківських інститутів - будівельних ощадних кас. У них майбутні позичальники протягом визначеного терміну спочатку накопичують приблизно 50 % вартості майбутнього житла, а потім одержують позику на суму, якої не вистачає на придбання житла.

Сьогодні в Україні доцільно використовувати особливості довгострокового кредитування житла зарубіжних країн, адже значна частка населення не має можливості придбати житло одним платежем. А умови, які сьогодні пропонують банки по довгостроковому кредитуванні житла є не доступними для всіх. Тому, на мою думку українські банки та інші фінансові структури повинні впроваджувати закордонний досвід у своїй довгостроковій кредитній діяльності.

Висновок

Під довгостроковими позиками банків розуміються зобов'язання підприємства перед кредитною установою, які повинні погашатися протягом терміну, що перевищує один рік з дати складання балансу.

Довгострокові позики залучаються підприємствами для фінансування довгострокових активів, зокрема основних засобів, будівництва, інших видів необоротних активів, а також окремих видів оборотних активів, в яких кошти заморожуються на тривалий період.

Для обліку довгострокових позик в бухгалтерському обліку використовується балансовий рахунок 50 "Довгострокові позики", на якому обліковуються суми довгострокових позик, одержані установами. Цей рахунок належить до 5 класу рахунків бухгалтерського обліку і має шість субрахунків.

Сьогодні довгострокове кредитування розвинуте в комерційних банках досить слабо. Головною причиною того є те, що у них відсутні пасиви відповідної строковості. Нині в Україні стандартними строками для депозитів є 1, 3, 6, 9 і 12 місяців.

Стає очевидним, що за можливості залучення пасивів на 1 рік і менше, видача кредитів у значних обсягах, на 10 років і більше, має підвищені ризики, оскільки не гарантує повернення залучених депозитів у зазначені терміни.

Особливістю сучасного розвитку кредитних відносин в Україні є не тільки прискорене зростання кредитних вкладень, але і перебудова кредитного портфелю комерційних банків, зростання питомої ваги кредитів на тривалі терміни, що видаються суб'єктам господарювання та населенню.

Проте, аналізуючи статистичні дані Національного банку України, протягом останнього періоду все ж спостерігається збільшення частки довгострокового кредитування у загальному обсязі виданих комерційними банками кредитів.

Вирішити проблеми довгострокового банківського кредитування можливе шляхом аналізу практики країн із розвинутою економікою, потужними кредитно-грошовими системами та великим досвідом довгострокового кредитування. Посилаючись на їх досвід можна буде сформувати виважену кредитну політику в сфері довгострокового банківського кредитування, яка буде відповідати вимогам банків і задовольняти потреби підприємств.

Також, на мою думку, з метою поліпшення стану довгострокового кредитування в Україні необхідно запровадити Державний реєстр майна позичальників. Державний реєстр майна позичальників має забезпечити переважне право комерційних банків задовольняти вимоги за рахунок майна боржника перед іншими одержувачами незареєстрованих або зареєстрованих пізніше застав майна.

Список використаної літератури

1. Бухгалтерський облік. Частина ІІ [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://posibnyky.vntu.edu.ua/buh_ob/buhg_2/941.htm

2. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко. - Львів: Аверс, 2002. - 316 с. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://readbookz.com/pbooks/book-32/ua/chapter-1528/

3. Досвід іпотечного кредитування у розвинених країнах та можливості його застосування в Україні [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://bokov.net.ua/index.php?act=10&id=49768&pages=1

4. Консолідований річний фінансовий звіт 2013 Приватбанк [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://static.privatbank.ua/files/finance/2013_kons.pdf

5. Коваленко К.В. Сучасний стан довгострокового банківського кредитування в Україні [Електронний ресурс] - Режим доступу:

file:///C:/Users/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C/Downloads/-jspui-bitstream-123456789-19899-1-KOVALENKO.pdf

6. Любунь О. Фінансова стратегія банків з довгострокового кредитування підприємств // Банківська справа. - 2006. - №3. - С.80-82

7. Мілай А.О. Кредитно-розрахункові операції Навч. посіб. -- К: Міжрегіон. акад. упр. персоналом, 2004. -- 203 с. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ecolib.com.ua/article.php?book=4&article=309

8. Окрема фінансова звітність «Райффайзен Банк Аваль» 2013р. [Електронний ресурс] - Режим доступу:

file:///C:/Users/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C/Downloads/RBA_IFRSFS2013Ukr.pdf

9. Особливості банківського кредиту. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=50366

10. Пушкар М. С. Теорія і практика формування облікової політики : монографія / М. С. Пушкар, М. Т. Щирба. - Тернопіль : Карт-бланш, 2009. - 260 с.

11. Приватбанк. Житло в кредит [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://privatbank.ua/kredity/zhilje-v-kredit/

12. План рахунків бухгалтерського обліку 2014р. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.buhoblik.org.ua/uchet/organizacziya-buxgalterskogo-ucheta/388-plan-raxunkiv.html

13. Сук Л. К. Організація бухгалтерського обліку : підручник / Л. К. Сук, Л. П. Сук. - К. : Каравела; Піча Ю. В., 2009. - 624 с

14. Скоробогатова В.В. нормативно-правове регулювання бухгалтерського обліку монетарних активів [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://eztuir.ztu.edu.ua/3225/1/36.pdf

15. Трофіменко О.В. Проблеми довгострокового банківського кредитування підприємств в Україні [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=9724

16. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання Терещенко О.О. Навч. посіб-ник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 554 с. [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://buklib.net/books/24988/

Размещено на Allbest.ru