3. підвищення частки проблемних кредитів у портфелях тих вітчизняних банків, які не в змозі конкурувати з іноземними банками, адже для збереження частки ринку, вони приділятимуть менше уваги оцінці ризику кредитів [36];

4. розширення можливостей іноземних філій вирішувати свої фінансові проблеми за рахунок материнської компанії зростає загроза неконтрольованого відтоку капіталу і фінансових ресурсів: можливість швидкого згортання діяльності, виведення кредитних ресурсів та інвестицій з України з метою мінімізації ризиків та фінансових втрат при одночасній слабкості національної частини банківського сектору спровокує колапс національної фінансової системи [3];

5. розширення ресурсної бази фінансування реального сектора вітчизняної економіки за відсутності механізмів оптимального розподілу фінансових ресурсів приводить до підвищення ймовірності збереження викривленої валютної, строкової і галузевої структури банківського кредитування переважно високоприбуткових галузей (торгівлі, операцій з нерухомістю, галузей, пов'язаних із видобуванням і первинною переробкою мінерально-сировинних ресурсів), що веде до загострення структурних ризиків [3];

6. збільшення об'ємів іноземних інвестицій в економіку України, підтриманих діяльністю іноземних банків в майбутньому приведе до не менш потужного відпливу капіталу у формі виведення прибутків із відповідними негативними наслідками для стану платіжного балансу, вітчизняного валютного ринку, курсу української валюти [3];

7. захоплення іноземними банками банківського ринку України внаслідок загострення міжбанківської конкуренції. Фахівці Всесвітнього банку зазначають, що діяльність іноземних банків характеризується вищою рентабельністю, нижчими накладними видатками та процентною маржею порівняно з місцевими банками. Українські банки можуть не витримати конкуренції, оскільки прихід великих іноземних банків на ринки, що розвиваються, як правило, призводить до зниження прибутковості діяльності місцевих банків і ті вітчизняні банки, які не будуть спроможні впоратися із зростаючим конкурентним тиском, опиняться перед загрозою банкрутства, що може призвести до фінансової нестабільності, послаблення всієї банківської системи, монополізації іноземними банками українського ринку банківських послуг [36];

8. збільшення залежності банківської системи України від іноземного капіталу через орієнтацію на дешевший позичковий капітал і, як наслідок, зростання зовнішнього боргу вітчизняних банків. В умовах дефіциту довготермінових фінансових ресурсів на внутрішньому ринку вітчизняні банки протягом кількох останніх років почали активно запозичувати такі кошти на зовнішніх ринках. Так, протягом 2003-2008 рр. зовнішня заборгованість банків зросла з 1,75 млрд дол. США у 2003 р. до 39,47 млрд дол. США у 2008 р., при цьому питома вага зовнішньої заборгованості банків у валовому зовнішньому борзі України за цей період підвищилась більше, ніж у п'ять разів [36].

Проте проблеми, які стоять перед українськими банками, не є неподоланними. Вони потребують лише формалізації і цілеспрямованої роботи як органів державної влади, так і самих комерційних банків.

Планомірне і послідовне впровадження у масштабах країни комплексу заходів може прискорити розвиток банківської системи, створивши реальні передумови для виникнення на фінансових ринках повноцінного конкурентного середовища та формування конкурентоздатності банківського сектора на світовому рівні.

3.2 Економічна безпека в контексті прямого іноземного інвестування в банківську систему України

Відзначаючи появу під впливом іноземних банків тенденцій у розвитку національної банківської системи, потрібно звернути увагу на можливість виникнення масштабніших проблем. У процесі дослідження цієї проблеми ми згрупували можливі позитивні чинники впливу діяльності іноземних банків на національну економіку, зокрема:

1. зниження вартості стандартизованих банківських продуктів, що є результатом як підвищення продуктивності праці, так і зростання конкуренції. Кларенс А., аналізуючи досвід 80 країн, зазначив, що присутність іноземних банків у країнах із перехідною економікою певним чином зменшує дохідність місцевих банків через зменшення їхньої маржі, але водночас збільшує ефективність банківської системи загалом [36];

2. розширення кооперації на фінансовому ринку, що передбачає об'єднання банків та суб'єктів господарювання з метою пільгового кредитування та пріоритетного банківського обслуговування [36];

3. імпорт високих стандартів менеджменту та контролю за ризиками[36];

4. впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) та звітності, які появились внаслідок інтеграційних процесів у світовій економіці і спрямовані на зближення бухгалтерського обліку та звітності в різних країнах світу [36];

5. поліпшення інвестиційного клімату, перш за все, за рахунок більш доступних кредитів іноземних банків та росту довіри закордонних інвесторів до економічної ситуації в країні, що є одним із важливих чинників економічного зростання країни, її стабілізації в умовах фінансової кризи [36];

Активне проникнення іноземного капіталу у вітчизняний банківський сектор несе в собі поряд із позитивними наслідками, і певні ризики, які можуть призвести не лише до зміни структури банківського сектора, а й спричинити неконтрольовані наслідки для економічної системи держави:

1. нав'язування моделі залежного розвитку, причому структурна відсталість та інституційна слабкість вітчизняної економіки робить можливість такого деформованого розвитку досить реальною, адже вже на сьогоднішньому етапі цілі діяльності банків з іноземним капіталом не збігаються з економічними й соціальними пріоритетами України [36];

2. встановлення контролю іноземними банками над деякими економічно вигідними секторами економіки, що у перспективі може призвести до втрати фінансової та економічної незалежності країни та погіршить її економічну безпеку [36];

3. вибіркове обслуговування іноземними банками клієнтів. Як правило, іноземні банки орієнтуються на роботу з великими клієнтами і віддають перевагу високоприбутковому корпоративному бізнесу, фінансуванню зовнішньоекономічних операцій, кредитуванню великих компаній. У той же час вони виявляють незначну зацікавленість у роботі із компаніями, що належать до малого та середнього бізнесу, яких зазвичай не влаштовують стандартизовані фінансові продукти, а їхній бухгалтерський облік часто не відповідає міжнародним стандартам [36];

4. вірогідність посилення нестабільності на національних фінансових ринках через прихід іноземних банків, які не мають високих міжнародних рейтингів та достатнього обсягу капіталу [36];

5. зниження стабільності роботи банківської системи внаслідок відтоку іноземного капіталу у випадку погіршення економічної ситуації в Україні чи країнах походження іноземного капіталу [36];

6. загроза економічній незалежності, тобто суверенітету України. Скупівля банків дає можливість іноземній стороні здійснювати суттєвий вплив на економіку України, в результаті чого можуть виникнути різке невмотивоване зниження курсу гривні, підвищення вартості кредитів та інше. Наслідки: відкриття шляху для впливу на владні, управлінські і фінансові структури України з боку іноземних політичних, ділових, громадських та релігійних кіл [14];

7. загроза занепаду економіки України. Банки з іноземним капіталом мають свої інтереси, які можуть не співпадати зі стратегічними пріоритетами розвитку економіки нашої держави. Це може виражатися у вмотивованій відмові кредитувати галузі, які є конкурентами для країн, з яких ці банки до нас прийшли. Наслідки: зниження конкурентоспроможності вітчизняного виробника, залежність від постачальників обладнання, падіння темпів зростання виробництва [14].

За результатами дослідження Світового банку, іноземні банки, виходячи на ринки країн, які розвиваються, не поспішають із впровадженням нових послуг та зниженням процентних ставок за кредитами. Основна їхня мета - встановлення контролю за фінансовими потоками та платоспроможністю банківської системи, в яку вони інтегруються [43, с. 35]. Іноземні інвестори, купуючи українські банки або ж створюючи власні установи на території України, не керуються інтересами розвитку вітчизняної економіки і не будуть цілеспрямовано підтримувати оголошений в країні курс "інноваційного розвитку економіки". Дослідження процесів світової конкуренції та роботи транснаціональних корпорацій показали, що принципово нові, інноваційні продукти виробляються винятково у високотехнологічно розвинених країнах, а у кранах, де функціонують відділення та філії материнських копаній, здійснюється здебільшого лише виробництво слабо конкурентоспроможної продукції [47]. Банки, контрольовані закордонними інвесторами, не будуть цілеспрямовано сприяти підвищенню конкурентоспроможності українських виробників, оскільки це створює додаткову конкуренцію для їх же власних виробників.

3.3 Напрями регулювання діяльності іноземних банків в Україні

Український банківський сектор розвивається за прикладом країн Східної Європи, де зараз майже усі банки - з іноземним капіталом. Приплив іноземних інвестицій триватиме, й надалі можливе зростання частки іноземного капіталу до 100 %. У світлі цих тенденцій стає вкрай актуальним питання стосовно ефективності діяльності іноземних банків в України.

Дослідження зарубіжного досвіду в питаннях прямого інвестування банківського сектору дозволили визначити варіанти політики контролюючих органів банківської системи відносно проблеми збільшення участі іноземного капіталу в банківській системі України:

1. Припинити приплив іноземного капіталу взагалі, застосовуючи законодавчі важелі впливу (білоруський варіант).

2. Зняти усі бар'єри на шляху іноземного капіталу та усіляко сприяти його приходу (польський варіант).

3. Сприяти залученню іноземного капіталу, але до певної межі. Такий варіант пропонується Асоціацією українських банків.

4. Пригальмовувати приплив іноземного капіталу до банківської системи країни.

5. Не регулювати притік іноземного капіталу до вітчизняної банківської системи [12, с. 85].

Для активізації інвестиційної діяльності іноземних банківських установ, усунення негативних наслідків цієї діяльності та недопущення втрати контролю за банківською системою, Національному банку України доцільно задіяти певні регулятивні та контрольні важелі:

· розробити регуляторні положення та механізми відбору потенційних іноземних претендентів на заснування власного банку чи купівлю вітчизняної банківської установи, що забезпечуватимуть виявлення та недопущення в Україну тих банків, що мають сумнівну репутацію і можуть дестабілізуюче вплинути на національну банківську систему. Досягти зазначеного можна за допомогою допуску лише банківських установ, які відповідають мінімальним вимогам щодо власного капіталу, балансових активів та кредитного рейтингу, а якість банківського нагляду в країні походження материнського банку відповідає "Основним принципам ефективного нагляду", розробленими Базельським комітетом з банківського нагляду, та "Мінімальним стандартам" - інструкції щодо нагляду за діяльністю іноземних банківських установ [36];

· ввести норматив мінімальної частки інвестування банками (включаючи підконтрольні іноземному капіталу), який передбачає інвестування певного відсотку свого кредитного портфеля у стратегічно важливі сфери української економіки, список яких має розроблятися та щорічно поновлюватись Кабінетом Міністрів України. Це дозволило б залучати іноземний капітал у розвиток як малого бізнесу, так і менш привабливих, з позиції іноземних банків, секторів економіки [36];

· забезпечити однакові умови функціонування вітчизняних та іноземних банків, позбавити іноземні банки пільг, яких не мають вітчизняні банки [41];

· розробити та прийняти законодавчі положення, які б сприяли підвищенню ефективності вітчизняного капіталу [41];

· створити умови для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків на світовому ринку з метою захисту їх інтересів та підвищення інвестиційного потенціалу, який передбачає: сприяння концентрації українського банківського капіталу; стимулювання нарощування капіталів вітчизняних банків шляхом звільнення від оподаткування прибутку, що спрямовується на капіталізацію; запровадити систему пільгового рефінансування банків за умов кредитування інвестиційних проектів; звільнити від оподаткування частину прибутків комерційних банків, якщо вони спрямовують свої кошти й інвестиційні проекти у пріоритетні сфери економічної діяльності[36];

· збільшити мінімальний розмір регулятивного капіталу для банківських установ за участю іноземного капіталу, що забезпечить підвищення стабільності роботи останніх та посилення підтримки вітчизняної економіки[36];

· встановити тимчасово максимальну частку іноземного капіталу в капіталі української банківської системи, що дасть змогу вітчизняним банкам пристосуватися до нових економічних умов, наростити капітал, залучати іноземний капітал в економіку, не допускаючи істотного ризику погіршення стабільності роботи банківської системи, можливість зберегти стійкість вітчизняних банків та відносну керованість іноземних; пом'якшити негативні прояви діяльності останніх та використати їх фінансовий потенціал[36];

· створити ефективну систему нагляду за банківською системою України, а саме розробити інструкцію про створення, регулювання та нагляд за діяльністю філій іноземних банків в Україні, яка міститиме засади роботи системи нагляду за їх діяльністю і включатиме механізми сприяння розвитку національної економіки, зокрема напрями використання прибутку. З цього приводу в зазначеній інструкції мають бути відображені такі норми: протягом перших трьох років своєї діяльності філія має розміщувати не менше, ніж 80 % своїх прибутків на території України, з яких не менше половини інвестувати у стратегічно важливі сфери економіки; протягом наступних двох років - не менше 60 %, з яких не менше половини інвестувати у стратегічно важливі сфери економіки; в усі наступні роки - не менше 50 %, з яких не менше половини інвестувати у стратегічно важливі сфери економіки [36];

· укласти угоди із наглядовими органами країни місцезнаходження материнського банку [41].

Всі ці заходи допоможуть вітчизняній економіці і зокрема банківській системі функціонувати на повну потужність, а також знизять нищівний вплив іноземного капіталу на економіку України.

Можна зробити висновок, що на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки та фінансової системи найбільш оптимальними варіантами політики є сприяння залученню іноземного капіталу, але до певної межі та заборона іноземним інвесторам купувати контрольні пакети акцій або контрольні частки акцій українських банків, оскільки вони, з одного боку дозволяють залучати закордонні фінансові ресурси в економіку та зберегти власне «українські» банки, а з іншого, дозволяють не втратити сучасного рівня контролю за роботою банківської системи та не створити високого рівня ризиків внаслідок можливості швидкого та масового відтоку з неї капіталу внаслідок економічних потрясінь [13]. Недоліком цих двох типів політики є потреба у створенні чіткого організаційно-економічного та політичного механізму, який дозволяв би виконувати поставлене завдання, при цьому не дуже шкодячи політичним інтересам України на міжнародному ринку.

ВИСНОВКИ

Дослідження прямого іноземного інвестування в банківську систему України показали, що міжнародні фiнансовi групи є активними гравцями на банківському ринку України. Так, зобов'язання 10 банків, якi їм належать, становлять 14,42% всiх активів вiтачизняної банкiвськоi системи, а наданi кредити - 12,93% Сьогодні розмір i потужність міжнародних фінансових груп становлять певну небезпеку для вітчизняного фінансового ринку, й основною причиною цього, як ми вияснили, є недостатні обсяги і капіталiзацiя фінансового ринку, а також нерівномірність розвитку його сегментів.

Ми провели аналіз діяльності іноземних банків, оцінили показники, рентабельності капіталу, адекватності, ліквідності цих банків і зробили висновок, що є значні відмінності у цих показниках в іноземних банках та вітчизняних, особливо суттєво ці відмінності прослідковуються в період макроекономічного спаду, що свідчить про те, що банки з іноземним капіталом були меньш чутливими до банківської кризи внаслідок можливості доступу до зовнішніх фінансових ринків.

Також ми прослідкували досить значне зростання частки іноземного капіталу (від 10% у 2000 році до 42% у 2012 році), що підвищує ризик залежного розвитку. Тому при регулюванні варто звертати більше уваги на банки, через які підвищується рівень концентрації капіталу з однієї країни, проводити моніторинг темпів зростання сукупної частки банківського капіталу під контролем окремих держав, а також їх інтеграційних об'єднань.

Можна зробити прогноз, що за умови подальшого застосування нинішньої політики частка іноземного капіталу буде поступово зростати, оскільки іноземним банкам потрібно шукати нові ринки на заміну вже перенасиченим власним, де вони могли б отримувати прибутки, одночасно збільшуючи свій вплив на глобалізовану світову економіку. Однак приріст іноземного капіталу буде залежним від рівня економічної стабільності та розвитку фондового ринку в країні, що фактично і є на сьогодні стримуючим фактором.

Також результати проведеного дослідження показали необхідність диференційованого підходу до моніторингу та регулювання окремих груп іноземних банків із різними рівнями фінансового ризику та потенціалу впливу на банківську систему замість розгляду іноземного банківського капіталу в цілому. Регулятивні ініціативи, які не враховують різнорідності банків з іноземним капіталом, менш ефективні щодо утримання балансу між економічним суверенітетом банківської системи України та її фінансовою стабільністю. За таких умов важливого значення набуває впровадження міжнародного нагляду за діяльністю транснаціональних банків на консолідованій основі, оскільки дочірні компанії та материнські структури тісно взаємопов'язані.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Видобора В.В. «Іноземні інвестиції як фактор економічного зростання”. Одеській державний економічний університет. - 2003.

2. Войтицкая Л. «Банки сокращают свои сети» // Дело. - 2010. -№ 3. - [Цит. 2012, 12 квітня]. - Доступний з: < http://delo.ua/dengi/banki/banki-sokracshajut-svoi-seti-138935/>.

3. Волоснікова Н., Єремеєва Х., Наукова конференція: «Проблема банківської системи Ураїни та шляхи їх вирішення на макроекономічному рівні». - [Цит. 2012, 12 квітня]. - Доступний з: <http://conferences.neasmo.org.ua/node/248>.

4. Гаврилюк О.В. Іноземні інвестиції.-Київ, 1998.- 233 с.

5. Геєць В. Іноземний капітал у банківській системі України. - [Цит. 2011, 23 грудня]. - Доступний з: <http://www.ief.org.ua/Text/DT_Inozkapital.pdf>.

6. Гетманцев Д. О., Шукліна Н. Г. Банківське право України. Навчальний посібник.- К.: Центр учбової літератури, 2007. - 244 с.

7. Голубцова О. «Сучасний стан банківської системи України» // Актуальні проблеми економіки. - 2002. - № 6. - С.16-17.

8. Готра Е.М., Паньчишина О.І. «Іноземний капітал в банківській системі України». Буковинська державна фінансова академія. - [Цит. 2011, 23 грудня]. - Доступний з: <http://www.rusnauka.com/33_NIEK_2008/Economics/37175.doc.htm>.

9. Григоренко В.К. «Конкурентоспроможність України у залученні прямих іноземних інвестицій з Європейського Союзу серед країн Центрально-східної Європи і країн Європейського Економічного Простору». - [Цит. 2011, 10 грудня]. - Доступний з: <http://www.niisp.gov.ua/content/articles/files/grigorenko_publication2-920c6.pdf>.

10. Гуткевич С.А. «Условия привлечения иностранных инвестиций в економику Украины». - [Цит. 2011, 10 грудня]. - Доступний з: <http://www.nam.kiev.ua/ape/n_01_5-6/Gytkevih.htm>.

11. Дослідження Інституту Економічних Досліджень та Політичних Консультацій в Україні та Німецької Консультативної Групи з Питань Економічних Реформ "Чи слід дозволити діяльність філій іноземних банків в Україні?" - 2004, [Цит. 2011, 23 грудня]. - Доступний з: <www.bank.gov.ua/B_zakon>.

12. Другов О.О., «Зростання участі іноземного капіталу в українській банківській системі» //Вісник Української академії банкіської справи № 2 (21), 2006р. - 143 с.

13. Другов О.О. «Зростання участі іноземного капіталу в українській банківській системі: наслідки та перспективи» - [Цит. 2012, 12 квітня]. - Доступний з: <http://dspace.uabs.edu.ua/bitstream/123456789/282/1/2006_21_15.pdf>.

14. Єпіфанов А.О. «Банки з іноземним капіталом як можлива загроза для національної економіки». - [Цит. 2012, 12 квітня]. - Доступний з: <http://dspace.uabs.edu.ua/bitstream/123456789/2856/1/Yepifanov_49.pdf>.

15. Закон України про банки і банківську діяльність від 07.12.2000Р. - [Цит. 2012, 12 квітня]. - Доступний з: <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14>.

16. Іваноньків, О.О. «Політика держави щодо інвестиційної діяльності в Україні ті перспективи прямого іноземного інвестування»// Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №11(77).

17. Зеліско Н.Б. «Вплив іноземного капіталу на функціонування банківської системи в Україні». Вісник університету банківської справи національного банку України, 2008. - № 3.

18. Івасів І., Корнилюк Р. «Вплив іноземних банків на банківську систему України». - [Цит. 2012, 12 квітня]. - Доступний з: <http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vnbu/2011_10/2011_10_29.pdf>.

19. Кириленко В.В. Економіка. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Тернопиль: Економічна думка, 2002 . - 193 с.

20. Компанія Ернст&Янг. «Звіт про прямі іноземні інвестиції в Україну за 2011 рік» [Цит. 2012, 12 квітня]. - Доступний з: <http://www.ey.com/Publication/vwLUAssets/Ukraine-FDI-Report-2011-Ukr/$FILE/Ukraine-FDI-Report-2011-Ukr.pdf>.

21. Корнилюк, Р. В. Антикризова політика іноземних банків в Україні // Фінанси, облік і аудит. - 2010. - № 16. - С. 99-108.

22. Корнилюк Р.Стаття журналу «Реальна економіка «Іноземні банки тікають з україни». - [Цит. 2012, 12 квітня]. - Доступний з: <http://dspace.uabs.edu.ua/bitstream/123456789/2856/1/Yepifanov_49.pdf>.

23. Коваленко О.О., Кошевий М.М. «Проблеми та перспективи присутності іноземного капіталу в банківській системі України». - [Цит. 2012, 12 квітня]. - Доступний з: <http://dspace.uabs.edu.ua/bitstream/123456789/2856/1/Yepifanov_49.pdf>.

24. Краснікова Л.І., Подвисоцький Ю.А. «Позитивні та негативні аспекти впливу прямих іноземних інвестицій на економічний розвиток». - [Цит. 2011, 10 грудня]. - Доступний з: <http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2010_33/Zmist/9PDF.pdf>.

25. Крачковська О.М. «Інвестиційна привабливість фінансового сектору України». - [Цит. 2012, 12 квітня]. - Доступний з: <http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/5332/1/130.pdf>.

26. Кучукбаєва І. «Присутність іноземного капіталу в банківському секторі України та перспективи її розширення». Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2006. - № 85.

27. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність. Навч. посібник. - Київ: ЦУЛ, 2003. - 376 с.

28. Міжнародна економіка. Конспект лекцій. - [Цит. 2011, 10 грудня]. - Доступний з: <http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/614/>.

29. Місце іноземних інвестицій в системі міжнародних економічних відносин та їх сутність. Стаття. - [Цит. 2011, 10 грудня]. - Доступний з: <http://readbookz.com/articles/article-15/>.

30. Міщенко В.І. «Особливості посткризового реформування фінансового сектору України» // Фінанси України. - № 10. - С. 3-14.

31. Мозговий О.М., Оболенська Т. Є., Мусієць Т.В. Міжнародні фінанси. Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 557 с.

32. Пересада, А.А. Управління інвестиційним процесом. - К. : Лібра, 2002. - 472 с.

33. Національний Банк України. Офіційний сайт. - [Цит. 2012, 12 квітня]. - Доступний з: <http://www.bank.gov.ua/control/uk/index>.

34. Новікова Л.А. «Методологія формування міжнародної інвестиційної діяльності». - [Цит. 2012, 12 квітня]. - Доступний з: <http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sre/2011_5/155.pdf>.

35. Павлюк К.К. «Діяльність іноземних комерційних банків в Україні: тенденції та проблеми» // Фінанси України. - №6. - 2006. - С. 143-150

36. Пурій Г.М. «Активізація інвестиційної діяльності банківської системи України в контектсті глобалізації». - [Цит. 2012, 12 квітня]. - Доступний з: <http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/19_12/255_Purij_19_12.pdf>.

37. Реверчук, С.К. Інвестологія: наука про інвестування. - К. : Атака, 2001. - 264 с.

38. Рокоча В., Плотніков О., Новацький В. Транснаціональні компанії. - К.: Таксон, 2001. - 304 с.

39. Рут Ф.Ф., Філіпенко А.С. Міжнародна торгівля та інвестиції. - К.: Основи, 1998. - 743 с.

40. Савлук М.І. Гроші та кредит. К.: КНЕУ, 2002. -- 598 с.

41. Семененко Д.Ю. «Проблеми та перспективи залучення іноземних інвестицій до економіки України». -[Цит. 2011, 10 грудня]. - Доступний з: <http://masters.donntu.edu.ua/2009/fvti/semenenko/library/tez2.htm>.

42. Смовженко Т. «Проблеми та перспективи розвитку банківської системи в умовах євроінтеграції України. Організаційний аспект» / Т. Смовженко, О. Другов // Вісник Національного банку України. - 2005. - № 11. - С. 34-37

43. Смовженко Т.С., Другов О.О. «Створення та діяльність філій іноземних банків в Україні: регуляторні аспекти»// Фінанси України. - 2010. - 105 с.

44. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки. Навч. посібник.- Тернопіль : ТАНГ, 2000. - 315 с. - [Цит. 2011, 10 грудня]. - Доступний з: <http://buklib.net/index.php?option=com_jbook&catid=93>.

45. Тарасевич В.М. Міжнародна економіка: навчальний посібник.- Дніпропетровськ: ДУЕП, 2005. - 121 с.

46. Тесля, С.М. «Прямі іноземні інвестициї як економічна категорія, їх суть та класифікація»/ Науковий вісник НЛТУ України. -2009. - №19.3

47. Субботина Т. «Россия на распутье: два пути к международной конкурентоспособности» // Вопросы экономики. - 2006. - № 2. - С. 46-64.

48. Федоренко В.Г. Іноземне інвестування економіки України. Нвч. посібник.-К.: МАУП, 2004.- 272 с.

49. Федоренко В.Г., Проценко Т.О., Солдатенко В.В., Степанов Д.В. Економічні та організаційно-правові аспекти іноземних інвестицій в Україні.- Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2004. - 398 с.

50. Чирков С.О. «Дослідження процесів інвестування розвитку банківської системи України». // Тези доповідей у Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів. аспірантів та молодих вчених "Розвиток банківської системи України як основа реалізації стратегії економічного зростання". - Тернопіль, 2008. - С. 182-184.

51. Шаповалов, А.В. «Присутність іноземного капіталу в банківському секторі України» // Вісник НБУ. - 2008. - №4. -С. 2-7

52. Homecredit Group Annual Report 2009 [Електронний ресурс] / Homecredit Group. -- 2010. -- Р. 64. -- -- [Цит. 2012, 12 квітня]. - Доступний з: < www.homecredit.net>.

53. Hapo Alim Group Annual Report 2009 / Hapo Alim Bank. -- 2010. -- Р. 376. -- [Цит. 2012, 12 квітня]. - Доступний з: <www.bankhapoalim.com >.

54. Mencinger J. «Does Foreign Direct Investment Always Enhances Economic Growth?». // Working paper. EIPF and University of Ljubljana - 2003 - 21 p.

іноземний інвестування банк капітал

ДОДАТКИ

Додаток А

Динаміка кількості банків з іноземним капіталом з 2004 р. по травень 2011 р.

Джерело: Національний Банк України

Додаток Б

Динаміка розвитку банківських мереж в Україні

Джерело: Національний Банк України

Додаток В

Прогноз та суттєві фінансові показники банків за 2011 рік

Джерело: Національний Банк України

Размещено на Allbest.ru