Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Отже, доходи і витрати, які відповідають критеріям, викладеним вище, наводять у Звіті про фінансові результати з метою визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду (крім випадків, коли відповідні положення (стандарти) передбачають винятки з цього правила).

Далі проаналізуємо структурні елементи Звіту про фінансові результати. У статті "Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" Звіту про фінансові результати відображається загальний доход (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Організації, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають вартість, за якою реалізовано цінні папери, та суму винагороди за виконання інших операцій, пов'язаних з розміщенням, купівлею і продажем цінних паперів.

У статті "Податок на додану вартість" Звіту про фінансові результати відображається сума податку на додану вартість, яка включена до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

У статті "Акцизний збір" підприємства - платники акцизного збору відображають суму, яка врахована у складі доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Підприємства, які сплачують інші збори або податки з обороту, показують їх суму у вільному рядку звіту про фінансові результати. Зокрема, у цьому рядку відображаються належні до сплати безпосередньо Пенсійному фонду України збори на обов'язкове державне пенсійне страхування з торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, надання послуг стільникового рухомого зв'язку. У цьому рядку підприємства - платники відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) наводять належні до сплати суми податку з реклами, збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат тощо [44].

У статті "Інші вирахування з доходу" відображаються надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без непрямих податків. Зокрема у цій статті відображають одержані підприємством від інших осіб суми доходів, що за договорами належать комітентам, принципалам тощо. Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

У статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", 16 "Витрати", 30 "Біологічні активи". У цій статті організації, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, відображають балансову вартість реалізованих цінних паперів. Підприємства, які відповідно до законодавства є страховиками, у цій статті наводять виплати страхових сум та страхових відшкодувань. Підприємства, які здійснюють діяльність з випуску та проведення лотерей, у цій статті наводять відрахування на створення (формування) за звітний період призового фонду, а також резерву, що покриває величину джек-поту, не забезпечену сплатою участі у лотереї. Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

У статті "Інші операційні доходи" відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): доход від операційної оренди активів; доход від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; доход від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій, необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття) тощо. До цієї статті також уключаються дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції та дохід від зміни вартості біологічних активів з виділенням у вписуваному рядку 061 доходу від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних унаслідок сільськогосподарської діяльності [9].

У статті "Адміністративні витрати" відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

У статті "Витрати на збут" відображаються витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів) - витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо.

У статті "Інші операційні витрати" відображаються собівартість реалізованих виробничих запасів, необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість; втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).

Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

У статті "Доход від участі в капіталі" відображається доход, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі.

У статті "Інші фінансові доходи" показуються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

У статті "Інші доходи" показується доход від реалізації фінансових інвестицій; доход від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

У статті "Фінансові витрати" показуються витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати".

У статті "Втрати від участі в капіталі" відображається збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких провадиться методом участі в капіталі [9].

У статті "Інші витрати" відображаються собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

У статті "Податки на прибуток" показується сума податків на прибуток від звичайної діяльності, визначена згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток".

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток.

У статтях "Надзвичайні доходи" і "Надзвичайні витрати" відображаються відповідно: невідшкодовані втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; доходи і втрати від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій, наведеному у цьому Положенні. Втрати від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих втрат. Зміст і вартісна оцінка доходів або витрат від кожної надзвичайної події слід окремо розкривати в примітках до фінансових звітів.

У статті "Податки з надзвичайного прибутку" відображається сума податків, що підлягає сплаті з прибутку від надзвичайних подій.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

У розділі II Звіту про фінансові результати наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), яких зазнало підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду за вирахуванням внутрішнього обороту, тобто за вирахуванням тих витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством. Собівартість реалізованих товарів, запасів, іноземної валюти у цьому розділі не наводиться [9].

Розділ III Звіту про фінансові результати заповнюють акціонерні товариства, прості акції або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які перебувають у процесі випуску таких акцій. У статті "Середньорічна кількість простих акцій" наводиться середньозважена кількість простих акцій, які перебували в обігу протягом звітного періоду. У статті "Скоригована середньорічна кількість простих акцій" наводиться середньорічна кількість простих акцій в обігу, скоригована на середньорічну кількість потенційних простих акцій. У статті "Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію" наводиться показник, що розраховується діленням різниці між сумою чистого прибутку (збитку) і сумою дивідендів на привілейовані акції на середньорічну кількість простих акцій в обігу. У статті "Скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію" відображається показник, що розраховується діленням скоригованого чистого прибутку (збитку) на скориговану середньорічну кількість простих акцій в обігу. Розрахунок середньорічної кількості акцій, чистого прибутку, (збитку) на одну просту акцію, та їх коригування здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 24 "Прибуток на акцію". У статті "Дивіденди на одну просту акцію" відображається показник, який розраховується шляхом ділення суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди.

2.3 Методика складання звіту про фінансові результати

Загальні вимоги до розкриття статей даного звіту, а також форма та зміст звіту визначаються вимогами П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати". Міжнародними стандартами також передбачено складання Звіту про фінансові результати, але звітна форма, встановлена МСФЗ 1, має іншу назву - Звіт про прибутки і збитки. Крім назви, згадані звіти відрізняються за формою та змістом (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Порівняння національного та міжнародного стандартів з регулювання порядку складання Звіту про фінансові результати

Ознаки	П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати "	МСФЗ (IAS) 1 "Подання фінансових звітів" (п. 78-95)
Визнання статей та їх відображення у Звіті	Визначається порядок оцінки, визнання, відображення в Звіті доходів, витрат, розподілу витрат за періодами. Встановлено форму та порядок заповнення статей Звіту	Порядок визнання доходів і витрат не передбачено, заборонено згортати статті доходів та витрат (за виключенням випадків, передбачених МСФЗ). Визначено, що Звіт про прибутки та збитки має містити певні рядки. Чіткі вказівки щодо заповнення Звіту відсутні
Відображення витрат	Розділ І містить інформацію про втрати за видами діяльності (наприклад, витрати на збут, адміністративні витрати), у Розділі II "Елементи операційних витрат" відображаються витрати за елементами	Передбачено два варіанти представлення витрат у Звіті (або за елементами, або за видами діяльності), а також подання аналізу витрат. Вимагається надання пояснення щодо невідповідності суми витрат за елементами та суми витрат за видами діяльності
Розрахунок показників прибутковості акцій	Передбачено розділ III Звіту "Розрахунок показників прибутковості акцій", порядок розрахунку показників чистого (скоригованого) прибутку на одну просту акцію визначається відповідно до П(С)БО 24 "Прибуток на акцію"	Визначено, що підприємство має розкривати або у Звіті про прибутки та збитки, або у Примітках до фінансової звітності суму дивідендів на акцію, оголошену за період, який охоплює фінансова звітність

Згідно з П(с)БО 3 Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів: 1. Фінансові результати; 2. Елементи операційних витрат; 3. Розрахунок показників прибутковості акцій

Звіт про фінансові результати дає змогу користувачам, як зовнішнім, так і внутрішнім, оцінити результати діяльності підприємства в минулому, його прибутковість, можливість ефективно використовувати ресурси або ступінь ризику недосягнення очікуваної рентабельності діяльності.

Фінансові результати у Звіті визначаються та відображаються у розрізі звичайної та надзвичайної діяльності. У свою чергу, доходи, витрати та фінансові результати від звичайної діяльності формуються на підставі узагальнення цих показників від основної діяльності та інших доходів і витрат, податку на прибуток. Згортання доходів та витрат підприємства у звіті не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами) [45].

Для складання Звіту про фінансові результати використовуються обороти за рахунками витрат і доходів (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 Робоча таблиця зі складання Звіту про фінансові результати

Найменування показника	Код ряд.	Джерела інформації
1	2	3
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	Кредитовий оборот (КО) 70
Податок на додану вартість	015	(КО 641) з дебетом pax. 70
Акцизний збір	020	(Д-т701 К-т642)
	025
Інші вирахування з доходу	030	(КО 704)
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	Ряд. 010 - ряд. 015 - ряд. 020 - ряд. 025 -- ряд. 030
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	040	(ДО 90)
Валовий:
прибуток	050	Ряд.035 - ряд. 040
Збиток	055	(ряд. 035 - ряд. 040)
Інші операційні доходи	060	КО 71 (без ПДВ в частині доходів від реалізації оборотних активів, оренди)
Адміністративні витрати	070	(ДО 92, списаний на pax. 79)
Витрати на збут	080	(ДО 93, списаний на pax. 79)
Інші операційні витрати	090	(ДО 94, списаний на pax. 79)
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток	100	Ряд. 050 + ряд. 060 - ряд. 070 - ряд. 080 -- ряд. 090 або ряд. 055 + ряд. 060 - ряд. 070 - ряд. 080 -- ряд. 090
збиток	105	Ряд. 055 - ряд. 060 + ряд. 070 + ряд. 080 + + ряд. 090 або ряд. 070 + ряд. 080 + ряд. 090 - ряд. 050 -- ряд. 060
Доход від участі в капіталі	110	КО 72
ІНШІ фінансові доходи	120	К0 73
Інші доходи	130	КО 74 (без ПДВ в частині доходів від реалізації необоротних активів)
Фінансові витрати	140	(ДО 95, списаний на pax. 79)
Витрати від участі в капіталі	150	(ДО 96, списаний на pax. 79)
Інші витрати	160	(ДО 97, списаний на pax. 79)
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
прибуток	170	РЯД. 100 +ряд. 110 +ряд. 120 +ряд. 130-ряд. 140 - ряд. 150 - ряд. 160 або Ряд. 110 + ряд. 120 + ряд. 130 - ряд. 105 -ряд. 140-ряд. 150-ряд. 160
збиток	175	Ряд. 105 + ряд. 110 + ряд. 120 + ряд. 130 -ряд. 140-ряд. 150-ряд. 160 або ряд. 140 + ряд. 150 + ряд. 160 - ряд. 100 -ряд. 110-ряд. 120-ряд. 130
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	Сума витрат з податку на прибуток (рах. 98) за" звітний період, скоригована на відстрочені податкові активи та зобов'язання
Фінансові результати від звичайної діяльності:
прибуток	190	Ряд. 170 - ряд. 180
збиток	195	Ряд.175
Надзвичайні:
доходи	200	КО 75
витрати	205	(ДО 99)
Податки з надзвичайного прибутку	210	(ДО 982)
Чистий:
прибуток	220	Ряд. 190 + ряд. 200 - ряд. 205 - ряд. 210 або ряд. 200 - ряд. 195 - ряд. 205 - ряд. 210
збиток	225	Ряд. 205 + ряд. 210 - ряд. 190 - ряд. 200 або ряд. 195 + ряд. 205 - ряд. 200 + ряд. 210

Із введенням в дію П(С)БО 17 "Податок на прибуток" для формування показника витрат з податку на прибуток у ф.2 (р. 180) недостатньо визначити добуток прибутку до оподаткування та ставки податку на прибуток.

Це пов'язано з тим, що відмінності у підходах визначення доходів і витрат підприємства між податковим законодавством і П(С)БО України призводять до різниці в сумах податку на прибуток, який обчислюється за кожним із вказаних порядків. Такі різниці потрібно враховувати, визначаючи витрати на прибуток. Податок на прибуток сплачується в сумі, визначеній за податковим законодавством - Д641 К 311. Відповідна величина зобов'язань повинна бути відображена в обліку.

При врегулюванні вказаних різниць застосовуються рахунки 17 і 54, а також зазнає змін величина витрат з податку на прибуток згідно з П(С)БО 17 "Податок на прибуток" (див. детальніше в лекції 27).

Урегулювання описаних різниць відповідним чином знаходить своє відображення у ф. № 2 "Звіт про фінансові результати" фінансової звітності, де сума витрат з податку на прибуток збільшується або зменшується на відстрочені податкові активи та податкові зобов'язання.

Інформаційним джерелом для правильного визначення податку на прибуток і пов'язаних з ним податкових різниць є показники Декларації з податку на прибуток і розрахунки бухгалтерії [43].

Для виконання усіх дій при складанні фінансової звітності та розрахунку суми витрат з податку на прибуток необхідно обов'язково використовувати Декларацію з податку на прибуток, щоб отримати суми поточного податку на прибуток. На підставі її даних необхідно визначити різницю між податком на прибуток за П(С)БО та відповідно до податкового законодавства. Наступним етапом є відображення змін відстрочених податкових активів і зобов'язань у ф. № 1 "Баланс", розраховану суму витрат з податку на прибуток у ф. № 2 "Звіт про фінансові результати" (ДО 98 - КО 98). Порядок трансформації податку на прибуток відображається у розділі XII ф. № 5 "Примітки до річної фінансової звітності" (див. детальніше в лекції 27).

При формуванні показників розділу 2 Звіту про фінансові результати необхідно дотримуватися наступного порядку (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Рекомендації щодо заповнення розділу ІІ ф. №2

Рядок ф. №2	Код рядка	Кореспонденція рахунків (субрахунків)
		дебет	кредит
Матеріальні витрати	230	ДО pax. 80
		23, 91,92, 93, 94 (крім субрахунків 942, 943)	20,21,22, 28, 37, 38, 63,68
		Обороти за дебетом 23, 91, 92 ,93, 94 і кредитом 23, 24, 25, 26, 27, 22 (власного виробництва) не використовуються, оскільки є внутрішнім оборотом підприємства
Витрати на оплату праці	240	ДО pax. 81
		23,91,92, 93,94 (крім субрахунків 942, 943)	471,472,661
Відрахування на соціальні заходи	250	ДО pax. 82
		23,91,92, 93,94 (крім субрахунків 942, 943)	471,472, 65
Амортизація	260	ДО pax. 83
		23,91,92,93,94 (крім субрахунків 942, 943)	13
Інші операційні витрати	270	ДО pax. 84
		23,91,92, 93,94 (крім субрахунків 942, 943)	10, 11, 12, 15, 20, 21, 22, 28, 30, 31, 33, 34, 36, 37, 38, 39, 473, 474, 50, 51, 60, 62, 63, 64, 65,68
		1. Обороти за дебетом 23, 91, 92 ,93, 94 і кредитом 23, 24, 25, 26, 27, 22 (власного виробництва) не використовуються, оскільки є внутрішнім оборотом підприємства
		2. Обороти за дебетом 942 і кредитом 33, а також за дебетом 943 і кредитом 20, 22 не використовуються, оскільки відображають відповідно списання балансової вартості реалізованої іноземної валюти та собівартість реалізованих виробничих запасів

2.4 Виправлення помилок у фінансовій звітності

В процесі роботи бухгалтер може допустити помилки, які завжди необхідно виправляти. Невиправлені помилки приводять до невідповідності бухгалтерського обліку., і як слідство, помилкам в прийнятті управлінських рішень, недоплати податків, штрафним санкціям.

В П(c)БО 6 «Виправлення помилок і змін у фінансових Звітах» наведена класифікація можливих помилок та методика їх виправлення. Згідно стандарту, виділяють такі можливі неточності в звітності: помилка, зміни облікової оцінки, зміни облікової політиці, зміни явищ після дати балансу. Найбільш відомим порушенням бухгалтерського обліку для бухгалтерів є помилка. Особливістю стандарту № 6 є те, що в стандарті наведений механізм виправлення помилки, але відсутнє поняття - помилка.

Помилка - ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних або логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотримуванні повноти обліку, неправильного представлення в обліку фактів господарської діяльності, наявності складу майна, вимог і зобов'язань, невідповідне запасів в обліку.

Загальна характеристика помилки наведена в Національних нормативах аудиту - Норматив 7 «Помилки та шахрайство». В Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (МСБУ 8 п.31-35) наведено поняття не суттєвої і суттєвої помилки, які приводять до невірного розрахунку фінансових результатів. Вони бувають: математичні, від невірного використання методів обліку, за неувагою та шахрайством. Така класифікація інтересна, але, згідно нашого законодавства, не може бути використана. Тому в практичній діяльності можливо виділити два види помилок:

- помилки, які допущені в поточному періоді;

- помилки, допущені при складанні фінансових Звітів у попередніх періодах.

Для виправлення помилки необхідно: з'ясувати суть помилки; визначити порядок відображення в бухгалтерському обліку операції для виправлення помилки та водночас правильність її відображення; провести (у разі необхідності) корегування даних фінансової звітності. Помилки, які допущені в поточний звітний період, найчастіше виявляються бухгалтером у процесі ведення бухгалтерського обліку і не потребують коректування звітності підприємства. Помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою, щоб можна було прочитати виправлення.

Виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом «виправлено» та підтверджене підписами осіб, які підписали цей документ.

Помилки в облікових регістрах виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом або із знаком «мінус», правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом темного кольору. Внесення цих даних облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. У документах, якими оформлені касові і банківські операції та операції з цінними паперами, виправлення не допускається [22].

Порядок виправлення помилок в документах та регістрах, що створені машинним способом, встановлюється вказівками з організації бухгалтерського обліку з використанням обчислювальної техніки. Можливі такі варіанти виявлення помилок:

- на рахунках бухгалтерського обліку невірно відображено господарську операцію;

- господарську операцію відображено вірно, але суму завищено або занижено;

- господарську операцію не відображено у бухгалтерському обліку;

- господарську операцію відображено не вірно в облікових регістрах.

Якщо, господарська операція не відображена в обліку, то її необхідно внести до поточного обліку на сонові методів обліку згідно облікових таблиць. Невірна показана господарська операція потребує: по-перше, зняти з обліку невірний бухгалтерський запис, це можливо використав правило «Червоне сторно», по-друге, внести в облік правильний бухгалтерський запис. Кожний з наведених варіантів помилок необхідно виправити перед складанням фінансової звітності. Помилки, допущені при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється шляхом корегування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду.

Такий підхід до виправлення помилок виключає відображення у складі поточних результатів діяльності тих витрат і доходів., що могли відноситись до попередніх витрат, а помилки відображаються як непокриті збитки, доходи - як нерозподілений прибуток.

Виправлення починається зі «Звіту про власний капітал», рядок 030 «Виправлення помилок», потім коректується Звіт про фінансові результати та баланс того періоду, в яки й були допущені помилки.

Послідовність виправлення помилки при корегуванні сальдо по рахунку 44 «Нерозподілений прибуток»:

1) Виявити помилку в звітному періоді. Це може бути завищення (зменшення ) витрат доходів, помилки в ПДВ та ін.

2) Розрахувати суму коректування сальдо за рахунок 44 «Нерозподілений прибуток» на початок звітного року.

3) Занести суму коректування в Звіт про власний капітал за звітний рік.

4) Перерахунок показників Звіту про власний капітал за звітний рік з урахуванням коректування сальдо по рахунку 44 «Нерозподілений прибуток» на початок року.

5) Коректування Звіту про фінансовий результат за період, в якому допущена помилка.

6) Коректування Балансу за період, в якому допущена помилка.

7) Складання приміток до фінансового Звіту про порядок виправлення помилок.

В примітках до фінансової звітності необхідно вказати: склад та суму помилки; статті фінансової звітності попередніх періодів, які були перераховані в цілях додаткового представлення інформації.

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКУ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ АТ «БАНК БОГУСЛАВ»

3.1 Методика оцінки фінансової стійкості банку на основі звіту про фінансові результати

Вивчаючи цю тему, необхідно пам'ятати, що порядок оцінки фінансового стану банку базується на аналізі його балансу та звіту про прибутки та збитки.

Метою оцінки фінансового стану банку є аналіз його фінансового стану в ретроспективній динаміці для виявлення реальної стійкості банку.

Фінансовий стан банку характеризується за допомогою таких груп показників:

- показники фінансової стійкості банку;

- показники, що характеризують ділову активність банку;

- показники ліквідності;

- показники ефективності управління

Фінансова стійкість банку -- це головна умова його існування та активної діяльності. Вона формується під впливом об'єктивних та суб'єктивних факторів і оцінюється за допомогою як окремих показників, так і зведених комплексних показників, які лежать в основі рейтингових оцінок діяльності банків.

Фінансова стійкість банку залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх чинників. До зовнішніх чинників, які впливають на фінансову стабільність як окремого банку, так і банківської системи в цілому, відносять:

- стійкість національної валюти;

- впорядкованість державних фінансів, поєднана з відсутнім або невеликим бюджетним дефіцитом;

- низький рівень інфляції;

- довіра громадян до кредитно-фінансової системи країни;

- незначні обсяги відпливу капіталу за кордон;

- сприятливий інвестиційний клімат за наявності джерел для довгострокового кредитування.

До внутрішніх чинників, які впливають на стабільність банку, належать якість менеджменту банку, пов'язана з грамотним розподілом праці, правильною кредитною та дисконтною політикою банку, стратегією банку, ефективним банківським маркетингом, дотриманням існуючих економічних нормативів, установлених НБУ, та чинного законодавства, професійні якості керівництва банку тощо.

Більшість показників фінансової стійкості банку базується на визначенні достатності капіталу для покриття банківських ризиків та на оцінці структури капіталу, яка визначає якісний склад балансового капіталу. Усі показники фінансової стійкості можна розділити на кілька груп:

- показники, що базуються на структурі та достатності капіталу банку;

- показники, що базуються на структурі залучених та запозичених коштів;

- показники, що базуються на якості активів банку.

- показники, що характеризують динаміку (поведінку) окремих складових активу та пасиву.

Оцінка незалежності, а відтак і стійкості щодо кон'юнктурних змін на ринку здійснюється за допомогою аналізу співвідношення власного капіталу до зобов'язань. Цей коефіцієнт називається коефіцієнтом надійності і розраховується за формулою:

, (3.1)

Якщо в чисельнику береться балансовий капітал (капітал-брутто), то передбачається, що капітал банку повинен на 25--30 % покривати зобов'язання. Якщо до складу чисельника входить чистий капітал (регулятивний), то значення цього коефіцієнта має бути більше 5 % (деякі банки потребують доведення цього показника до 10 %). Його динаміка свідчить про фінансовий стан банку: у разі зростання показника, стійкість підвищується і знижується, падає якщо його значення.

Коефіцієнт фінансового важеля є оберененим показником до першого і розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку:

, (3.2)

Збільшення цього показника свідчить про підвищення ділової активності банку, але про зниження його фінансової стабільності.

Коефіцієнт платоспроможності (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2) розраховується діленням власного капіталу на активи, зважені за ступенем ризику:

, (3.3)

Значення даного нормативу має бути більше 8 %. Цей коефіцієнт дає змогу визначити межу захисту кредиторів та вкладників від непередбачених збитків, яких банк може зазнати у процесі діяльності, а також з'ясувати, чи вистоїть банк у разі економічної скрути або якихось інших зовнішніх негараздів. Якщо ризикованість банківських активних операцій зростає, то відповідне зростання капіталу повинно «підстрахувати» зростання ризику.

Коефіцієнт захищеності власного капіталу розраховується як співвідношення капіталізованих активів і власного капіталу [32]:

, (3.4)

Цей коефіцієнт показує, наскільки банк ураховує інфляційні процеси і яку частку своїх активів розміщує в нерухомість, цінності, обладнання.

Коефіцієнт захищеності дохідних активів:

, (3.5)

Цей коефіцієнт свідчить про захист дохідних активів (чутливих до зміни процентних ставок) мобільним власним капіталом.

Друга група факторів фінансової стійкості банку заснована на аналізі структури зобов'язань (залучених коштів). До них відносять такі:

Коефіцієнт розвитку клієнтської бази:

, (3.6)

Цей коефіцієнт показує рівень розвитку клієнтської бази і її частку у залучених та запозичених коштах. З метою збільшення абсолютної суми прибутку та підвищення прибутковості роботи банку бажано, щоб зазначений коефіцієнт був не нижче 15 %. Проте занадто високе його значення може негативно вплинути на рівень ліквідності банку, що відповідно негативно вплине на його стійкість. Максимальною межею цього коефіцієнта буде 30--40 %. Для кінцевого висновку про рівень клієнтської бази в загальних зобов'язаннях необхідно проаналізувати окремі показники стабільності депозитів до запитання.

Третя група показників, що характеризують фінансову стабільність заснована на аналізі якості та структурі активів.

Частка прострочених кредитів у кредитному портфелі [32]:

, (3.7)

Питома вага прострочених кредитів у загальній сумі кредитного портфеля не повинна перевищувати 10 %. За більш детального аналізу необхідно проаналізувати середній термін прострочення платежів та структуру прострочених кредитів за термінами.

Частка пролонгованих кредитів у кредитному портфелі:

, (3.8)

Значення даного показника не повинно перевищувати 10--15 %. За детальнішого аналізу необхідно проаналізувати склад пролонгованих кредитів за кількістю пролонгацій та за термінами пролонгації.

Четверта група показників, що характеризують надійність та стабільність банку, базується на розрахунку показників динаміки та зіставленні темпів зростання окремих показників. До них належать:

Коефіцієнт приросту активів:

, (3.9)

Обчислюючи цей показник необхідно враховувати індекс інфляції. Для нейтралізації інфляційного фактору необхідно базисне значення (залишки на початок періоду) помножити на індекс інфляції за цей період. Зростання коефіцієнта є позитивним явищем і свідчить про збільшення масштабів діяльності банку.

Коефіцієнт приросту капіталу:

 (3.10)

Цей коефіцієнт вказує на те, чи встигає приріст капіталу за приростом активів, чи фінансування відбувається за рахунок інших джерел, таких як борг чи запозичення. Позитивною є тенденція випередження темпів приросту капіталу над темпами приросту активів.

Отже, проведем розрахунок фінансової стабільності АТ «Банку-Богуслав» та представио його в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Розрахунок фінансової стабільності АТ «Банк Богуслав»

Показники	Роки
	2008	2009	2010
Первинні дані
Капітал	88 769	61 560	80 131
Збитки	8 921	61 481	76 049
Кошти на поточних рахунках клієнтів	113 950	263 809	261 203
Зобов'язання	117 845	299 455	313 529
Активи доходні	137 688	125 981	140 884
Активи за ступенем ризику	103 515	342 111	350 337
Активи недоходні	105 870	347 275	356 176
Капітал вкладений у нерухомість, тощо	0	0	0
Власний капітал	125 713	173 801	183 531
Кредитний портфель	117 706	299 092	312 785
Пролонговані кредит	76 509	176 464	206 438
Прострочені кредити	41197,1	122627,7	106347
Активи на початок періоду	202 337	243 558	473 256
Активи на кінець періоду	243 558	473 256	497 060
Капітал на початок періоду	105477	125 713	173 801
Капітал на кінець періоду	125 713	173 801	183 531
Коефіцієнти фінансової стійкості банку
Коефіцієнт надійності	0,75	0,21	0,26
Коефіцієнт фінансового важеля	1,33	4,86	3,91
Коефіцієнт платоспроможності	0,86	0,18	0,23
Коефіцієнт захищеності власного капіталу	0,00	0,00	0,00
Коефіцієнт захищеності дохідних активів	0,08	-1,87	-1,77
Коефіцієнт розвитку клієнтської бази	0,97	0,88	0,83
Частка прострочених кредитів у кредитному портфелі	0,35	0,41	0,34
Частка пролонгованих кредитів у кредитному портфелі	0,65	0,59	0,66
Коефіцієнт приросту активів	0,20	0,94	0,05
Коефіцієнт приросту капіталу	0,19	0,38	0,06

Таким чином, можемо зробити певні висновки щодо фінансової ситуації АТ «Банк Богуслав». Перш за все зауважимо, що капітал банку, мав тенденцію до змінення протягом всого періоду, як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення. Що стосується активів та кредитних зобов'язань банку, то вони постійно збільшувалися протягом всього звітного періоду. Зауважимо також, що надмірним чином збільшуються активи недоходні, а активи дохідні збільшувалися більш повільно. Отже, що стосується коефіцієнтів фінансової стійкості то більш наглядно, їх можна зобразити у игляді діаграми (рис. 3.1)

Рис. 3.1 Динаміка коефіцієнтів фінансової стійкості АТ «Банк Богуслав» за 2088-2010 рр.

Таким чином, можемо стверджувати, що більшість показників фінансової стійкості АТ «Банк Богуслав» у 2008-2010 році у 2009 році, знизилися оскільки відчувається вплив світової фінансової кризи на діяльність АТ «Банк Богуслав». Найбільш чутливий вплив фінансової кризи відчув коефіцієнт приросту капіталу платоспроможності.

Загалом, можемо стверджувати що фінансова стійкість АТ «Банк Богуслав» задовольняє вимогам кредиторів та акціонерів, через що ця установа може вважатися цілком стабільною.

3.2 Формування єдиної системи інформаційних ресурсів АТ «Банк Богуслав» на основі Інтернет технологій

Поняття «інформаційне забезпечення» (ІЗ) виникло у зв'язку з розвитком автоматизованих систем управління (АСУ). Це динамічна система одержання, оцінки, зберігання та переробки даних, створена з метою вироблення управлінських рішень. ІЗ можна розглядати і як процес забезпечення інформацією, і як сукупність форм документів, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення та форм існування інформації, яка використовується в інформаційній системі (ІС) у процесі її функціонування.

Створюючи ІЗ, дотримуються таких принципів: цілісність, вірогідність, контроль, захист від несанкціонованого доступу, єдність і гнучкість, стандартизація та уніфікація, адаптивність, мінімізація введення й виведення інформації (однократність уведення інформації, уведення-виведення тільки змін). Цілісність -- це здатність даних задовольняти принцип повного узгодження, точності, доступності й достовірності відображення реального стану об'єкта. Обсяг інформації регулюється співвідношенням «необхідного і достатнього», а також вимогами повноти й достовірності даних. Окремо визначаються вимоги стосовно своєчасного надання відомостей користувачеві.

Ефективність ІС багато в чому залежить від організації її інформаційної бази (ІБ), яка поділяється на позамашинну і машинну. Інформація в ній відображає стан конкретного об'єкта й зовнішнього середовища і фіксується на носіях системи. Такі засоби реєстрації даних забезпечують зв'язок між інформацією та людиною, інформацією та ЕОМ, людиною та ЕОМ. Для фіксування інформації в комп'ютерних системах використовуються різноманітні види носіїв (магнітні диски, магнітні стрічки, накопичувачі на гнучких магнітних дисках, компакт-диски).

До методики економічного аналізу за умов автоматизації висуваються такі вимоги: системність, комплексність, оперативність, точність, прогресивність, динамічність. Аналітичний процес з використанням ПЕОМ можна зобразити в такій послідовності: постановка задачі та її формалізований опис; накопичення інформації; обробка інформації; аналіз; використання результатної інформації.

Постановка задачі -- це етап, на якому визначають сутність аналітичної задачі, вимоги до регламенту розв'язування, до вихідних даних і конкретних результатів. В описі алгоритму розв'язування задачі вирізняють такі підрозділи: інформація, яка використовується; результатна інформація; математичний опис; власне алгоритм розв'язування.

Засоби підтримки прийняття рішень уможливлюють встановлення залежності між різними факторами та отримання нових знань, забезпечують гнучкий доступ до бази моделей, їх поновлення та модифікацію. Основною метою запровадження систем підтримки прийняття рішень (СППР) є надання допомоги у з'ясуванні проблеми, яку слід розв'язати, та під час аналізу розв'язків. Для таких систем необхідний значно ширший діапазон джерел інформації, яку беруть із зовнішнього і внутрішнього середовищ.

Найбільш типовими СППР є «Симплан» -- для корпоративного планування; «Прожектор» -- фінансового планування; «Експрес» -- маркетингу, фінансів; «BIS» -- керування бюджетом.

Сучасні підприємства використовують технології управління знаннями (КМ -- knowledge management), які являють собою сукупність інструментальних засобів, призначених для зберігання і добування знань. Ці інструменти забезпечують аналіз ринку й оцінку можливостей у різних сферах, для прийняття оптимальних рішень, орієнтації опису продукту, організації виробництва, підвищення ефективності діяльності з продажу.

Експертні системи (ЕС) базуються на узагальненні знань експертів стосовно певної (вузької) предметної області за допомогою ЕОМ та наступному їх використанні для розв'язання проблем у даній галузі. ЕС базуються на обробці знань, а не даних, як у системах обробки даних. Відтак і вихідна інформація є текстовою, поданою у вигляді інтелектуальної поради, а не у вигляді таблиць на машино- і відеограмі.

Забезпечувальні й допоміжні інструментальні засоби сприяють підготовці додаткової інформації, створенню комфортних умов для роботи аналітиків. Комунікаційні засоби впливають на ефективність використання інструментальних засобів. Оскільки економічний аналіз базується на збиранні, систематизації та обробці даних, що надходять із різних інформаційних джерел, виникає необхідність у використанні мереж даних (локальних, регіональних, глобальних) для отримування й відправлення інформаційних матеріалів. Комунікаційні засоби забезпечують користувачу доступ до персональної бази даних, яка створюється і ведеться безпосередньо користувачем; баз даних інших локальних користувачів; інтегрованої бази даних підприємства; альтернативних баз даних, зовнішніх щодо даного підприємства і таких, що існують незалежно від нього.

Для обробки даних у мережі використовують дві технології: клієнт-сервер і файл-сервер. Вони передбачають розміщення на сервері розподіленої бази, доступ до даних якої здійснюється з клієнтських машин.

За файл-серверної технології на сервері розміщують програмне забезпечення для підтримки роботи мережі та файли бази даних. На робочих станціях (комп'ютерах користувачів) зберігається все прикладне програмне забезпечення. Технологія клієнт-сервер передбачає розміщення прикладного програмного забезпечення на робочій станції та окремих його компонентів на сервері.

Розрізняють два типи розподілених систем, які використовують архітектуру клієнт-сервер:

1. Багато клієнтів/один сервер, коли вся база зберігається на одному сервері, а управління доступом до даних клієнтів обмежується управлінням процесами блокування та управління буферами клієнтів. Управління БД централізоване.

2. Багато клієнтів/багато серверів, коли база даних розміщується на кількох серверах, і для виконання запитів користувачів необхідна взаємодія серверів. Кожна машина користувача має свій сервер, і на нього направляються запити користувача (як і за роботи з централізованою базою). Взаємодія серверів під час виконання запиту є прозорою для користувача.

Архітектура клієнт-сервер є найпопулярнішою, і більшість сучасних СУБД орієнтовано саме на цю технологію розподіленої обробки даних.

Найбільш ефективною організаційною формою використання ПЕОМ є створення на їх базі автоматизованих робочих місць (АРМ) бухгалтерів, економістів, аналітиків та інших спеціалістів. АРМ аналітика -- це фахово орієнтована мала обчислювальна система, призначена для автоматизації роботи з аналізу господарської діяльності підприємства.

Автоматизоване розв'язування аналітичних задач здійснюється на базі комплексу програмних засобів (ПЗ). Базовими ПЗ для створення АРМ аналітика є табличні процесори, текстові процесори й текстові редактори, програмні засоби для автоматизації робіт зі створення баз даних, пошуку інформації для підготовки різноманітних документів (системи управління базами даних -- СУБД). Найпоширенішим програмним продуктом є програма електронних таблиць -- Excel, яка функціонує в середовищі операційної системи Windows.

Формування баз даних для аналітичних розрахунків -- це дуже складний процес. Раціональне групування та обробку первинної інформації на великих підприємствах, як правило, покладають на професіонала-програміста. Користувач визначає, яка конкретна інформація і з якої БД має бути використана, як її згрупувати; яку результатну інформацію, в якому вигляді і за яким алгоритмом треба одержати.

3.3 Розвиток споживчого кредитування в Україні в частині впливу економічних факторів

В сучасних умовах споживчий кредит - досить поширений вид кредитування, який виступає важливим сегментом фінансово-кредитного ринку, вигідним для кредиторів в особі фінансових установ. Рівень розвитку споживчого кредитування характеризує рівень життя населення. Розширення масштабів кредитування сфери кінцевого споживання сприяє формуванню цивілізованих відносин на споживчому ринку країни.

Історія розвитку кредитних відносин у незалежній Україні ще досить коротка. Але складалась вона на базі тих кредитних відносин, які існували в Радянському Союзі з його адміністративно-командною системою господарювання. Процес розвитку споживчого кредиту в Україні можна розділити на декілька етапів.

1-ий етап - «радянський» - кінець 80-их рр. ХХ ст. - характеризується тим, що на кредитному ринку переважали два основні види споживчого кредиту: кредит на купівлю товарів тривалого користування та на житлове будівництво (індивідуальне та кооперативне). Перший вид кредиту носив побічний характер, так як його надавали різні торгові організації при посередництві кредиту Держбанку, а другий вид кредиту видавався безпосередньо кредитними установами (Держбанком та Будбанком).

2-ий етап - «перехідний» - початок 90-их рр. ХХ ст. - відзначається переходом від старої до ринкової системи господарювання. З початком процесу формування ринкових форм господарювання, який супроводжувався падінням виробництва, а відповідно й товарообігу, втратило своє практичне значення кредитування населення в формі придбання товарів в торгівлі з розстрочкою платежу.

Особливостями 3-ього етапу розвитку - кінець 90-их рр. ХХ ст. - є поява «перших гравців» на ринку споживчого кредиту України. Разом з зупинкою падіння виробництва в Україні кредитування житлового будівництва, а також надання деяких інших видів споживчого кредитування (на будівництво і благоустрій садових ділянок, будівництво, купівлю і ремонт будівель в сільській місцевості для сезонного проживання, на купівлю молодняку худоби та господарське обзаведення, на невідкладні споживчі потреби) поступово взяли на себе комерційні банки України. З'являються нові програми кредитування населення з високою відсотковою ставкою, кредитні установи (в основному, банки) починають активну роботу торговельними мережами.

4-ий етап - «конкурентної боротьби» - середина 2000-их рр. - відзначився початком розвитку конкурентної боротьби серед гравців ринку споживчого кредитування, оскільки практика підтвердила, що проект розвитку споживчого кредиту має гарні фінансові перспективи. При цьому, активно розвиваються та з'являються нові банківські продукти (різні програми кредитування, з'являються кредитні картки), відбувається активний рекламний натиск. Набуває спрощення процедура видачі кредитів. Але реальні відсоткові ставки залишаються високими, завдяки існуванню низки додаткових комісій та платежів за користування кредитними коштами.

Також поступово активізують свою діяльність не тільки банківські, але й інші фінансово-кредитні установи (кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії тощо).

5-ий етап - «кризовий» - кінець 2008 - початок 2009 рр. - характеризується світовою фінансовою кризою, яка призвела до різкого падіння в різних сферах світової економіки. Так наприкінці 2008 року в Україні знизились обсяги виробництва, посилились інфляційні ризики, що супроводжувалося девальвацією національної валюти, погіршенням життєвого рівня населення, підвищенням рівня безробіття, а також неплатоспроможністю споживачів.

Фінансово-кредитні установи зіткнулись з проблемою неповернення населенням отриманих кредитів, різко збільшилась частка неповернутих споживчих кредитів, що стало критичною точкою для ринку, саме тому банки підвищили відсоткові ставки за кредитами, чим фактично повністю зупинили кредитування населення.

6-ий етап - «поступове відновлення» - кінець 2010- початок 2011 рр. - відзначається зупинкою банками споживчого кредитування населення, а також активною діяльністю небанківських кредитних установ. Змінилась кредитна політика фінансово-кредитних установ. Повільне поступове зменшення кількості проблемних позик. За наявності значних обмежуючих факторів (відсутність довгострокових грошових резервів, високі кредитні ризики) банки починають відновлювати кредитування населення, хоча відсоткові ставки залишаються доволі високими.

Головним спонукальним мотивом, що штовхає людей на користування споживчим кредитом, є потреба в предметах споживання і послугах, яка виникає за нестачі поточних доходів і власних заощаджень. Необхідність споживчого кредиту спричинена існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника.

ВИСНОВОК

Складання фінансової звітності, як і ведення фінансового обліку, жорстко регулюється міжнародними стандартами та чинним законодавством України. Звітність грунтується на міжнародних принципах бухгалтерського обліку. До неї пред'являються ті самі вимоги, що й до бухгалтерського обліку, бо вона є його складовою. Водночас окремі з вимог специфічні щодо фінансової звітності.

Важливою вимогою до фінансової та статистичної звітності є достовірність та реальність інформації, які забезпечуються документуванням банківських операцій, проведенням періодичних інвентаризацій, за допомогою яких контролюються та уточнюються наявність і вартість активів та пасивів банку, цінностей та операцій, що обліковуються на позабалансових рахунках.

Основна фінансова звітність -- це звітність, що використовується більшістю користувачів для отримання інформації про фінансовий стан і діяльність банку, яка необхідна при прийнятті економічних рішень. До фінансової звітності належать звіти: балансовий, про прибутки та збитки, примітки та інші звіти, що розшифровують окремі статті основних форм, а також пояснювальні матеріали.

Відповідно до положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87 метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Звіт складається у тисячах гривень без десяткових знаків, окрім розділу III, грошові показники якого наводяться в гривнях з копійками. Для малих підприємств може передбачатися скорочена форма звіту про фінансові результати.

В рамках даної роботи було здійснено аналіз фінансової стійкості та складання Звіту про фінансові рзльтати банку на прикладі АТ «Банк Богуслав». Фінансова стійкість банку -- це головна умова його існування та активної діяльності. Вона формується під впливом об'єктивних та суб'єктивних факторів і оцінюється за допомогою як окремих показників, так і зведених комплексних показників, які лежать в основі рейтингових оцінок діяльності банків. Метою оцінки фінансового стану банку є аналіз його фінансового стану в ретроспективній динаміці для виявлення реальної стійкості банку.

Можемо зробити певні висновки щодо фінансової ситуації АТ «Банк Богуслав». Перш за все зауважимо, що капітал банку, мав тенденцію до змінення протягом всого періоду, як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення. Що стосується активів та кредитних зобов'язань банку, то вони постійно збільшувалися протягом всього звітного періоду. Зауважимо також, що надмірним чином збільшуються активи недоходні, а активи дохідні збільшувалися більш повільно. Також можемо стверджувати, що більшість показників фінансової стійкості АТ «Банк Богуслав» у 2008-2010 році у 2009 році, знизилися оскільки відчувається вплив світової фінансової кризи на діяльність АТ «Банк Богуслав». Найбільш чутливий вплив фінансової кризи відчув коефіцієнт приросту капіталу платоспроможності.