Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика складання звіту про фінансові результати та шляхи підвищення ефективності банківської діяльності

ВСТУП

Банківська система відіграє значну роль не тільки на внутрішньому ринку України, але й в розширенні її участі в процесах глобалізації фінансових ринків та інтеграції економіки держави в світову осподарську систему. Як і будь-яка комерційна організація в Україні, банки ведуть бухгалтерський облік всіх операцій та складають фінансову звітність.

Зацікавленість користувачів звітності банків полягає в отриманні повної та достовірної інформації, що розкриває фінансовий стан організації, яка дає уявлення про рівень надійності банка. Сьогодні інвестори капіталу банку не хочуть задовольнятися інформацією, яка традиційно відображається у фінансовій звітності згідно з НП(С)БО. Процеси гармонізації та стандартизації обліку, які відбуваються в усьому світі, вимагають адаптувати бухгалтерський облік в банках України до міжнародних стандартів, а також потребують удосконалення нормативного забезпечення як на рівні держави, так і на рівні окремого суб'єкта господарювання. Тому питання необхідності узгодження фінансової звітності з МСФЗ є одним з актуальних питань сьогодення.

Широкий спектр питань зі складання фінансової звітності банках та шляхи її вдосконалення досліджувалися в роботах: Дарбеки Є.М., Іванова І.О., Тазіхіної Т.В., Чиркової М.Б., Шуваєвої М.І., а також в дисертаційних роботах Волосова К.М., Домаценко Д.В., Живіхіной І.Б., Корікова О.О., Образцова М.В., Руковчука О.В., Русанової О.М., але в них ще недостатньо розглядалися питання удосконалення фінансової звітності банків шляхом їх гармонізації з Міжнародними стандартами фінансової звітності.

Метою роботи є аналіз особливостей формування та складання фінансової звітності банками, її види з огляду на їх облікову політику, визначити порядок складання та компонентність річної звітності, дослідження фактори, що впливають на необхідність узгодження фінансової звітності з міжнародними стандартами фінансової звітності.

Виходячи з поставленої мети були визначені наступні завадння, що їх вирішення необхідне в даній роботі:

– визначення економічного змісту та призначення фінансової звітності банку;

– аналіз нормативно-правової бази, що регулює процес складання та подання фінансової звітності банку;

– визначення напрямків вдосконалення фінансової звітності банку;

– визначення методики складання звіту про фінансові результати;

– аналіз фінансової звітності на прикладі банку АТ «Банк Богуслав»;

– визначення ефективності діяльності АТ «Банк Богуслав»;

– оцінка фінансової стійкості банку на основі звіту про фінансові результати.

Обєктом дослідження в роботі виступає фінансова звітність банківських установ та шляхи підвищення ефективності її складання.

Предметом дослідження виступає методика складання звіту про фінансові результати та механізми її покращення з метою підвищення конкурентної позиції банку.

Базою дослідження виступає комерційний банк АТ «Банк Богуслав».

РОЗДІЛ 1. ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ, ЯК СКЛАДОВА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

1.1 Економічний зміст та призначення фінансової звітності банку

Звітність як складова методу бухгалтерського обліку є його завершальним етапом. Поділ бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський, кожний з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні, передбачає використання узагальнених показників банківської діяльності та стану грошово-кредитного ринку, призначених як для внутрішніх, так і зовнішніх користувачів інформації. Для зовнішніх користувачів насамперед призначається фінансова (бухгалтерська) звітність, котра використовується також самим банком. Фінансова звітність являє собою систему езаємозв 'язаних узагальнених показників, що відображають фінансовий стан та результати діяльності банку за звітний період. Вона складається з допомогою підрахування, групування і спеціального оброблення даних поточного бухгалтерського обліку.

Водночас фінансова звітність не дає змоги керівництву банку детально оцінювати, всебічно аналізувати й контролювати діяльність філій, інших структурних підрозділів, мати детальну оперативну інформацію, необхідну для прийняття рішень на різних рівнях управління банком. Тому, окрім фінансової звітності, встановлюються форми статистичної звітності, що грунтуються на даних управлінського бухгалтерського обліку і використовуються для створення системи грошово-кредитної та банківської статистики.

Складання фінансової звітності, як і ведення фінансового обліку, жорстко регулюється міжнародними стандартами та чинним законодавством України. Звітність грунтується на міжнародних принципах бухгалтерського обліку. До неї пред'являються ті самі вимоги, що й до бухгалтерського обліку, бо вона є його складовою. Водночас окремі з вимог специфічні щодо фінансової звітності. Насамперед, інформація фінансової звітності має грунтуватися на даних аналітичного й синтетичного обліку, причому мусить забезпечуватися тотожність даних цих обліків, а також тотожність показників балансів, бухгалтерських звітів та даних синтетичного й аналітичного обліків. Ще до складання фінансової звітності в бухгалтерському обліку мають бути відображені всі операції, які здійснювалися у банку за звітний період [21].

Важливою вимогою до фінансової та статистичної звітності є достовірність та реальність інформації, які забезпечуються документуванням банківських операцій, проведенням періодичних інвентаризацій, за допомогою яких контролюються та уточнюються наявність і вартість активів та пасивів банку, цінностей та операцій, що обліковуються на позабалансових рахунках.

Обов'язковою вимогою до фінансової та статистичної звітності є її порівнянність, зіставлення показників звітного періоду з аналогічними показниками минулих періодів. Лише на цій основі можна зробити відповідні висновки про зміни у фінансовому стані банку, спрогнозувати тенденції розвитку банківських операцій. Якщо ж відбулися зміни правил бухгалтерського обліку, то банк повинен забезпечити порівнянність звітності через перерахування даних минулого звітного періоду за новими правилами та відобразити результати таких змін на окремих рахунках доходів та витрат.

Фінансова звітність банку має оприлюднюватись, але за умови наявності аудиторського висновку, складеного з дотриманням відповідних норм та стандартів. Цей висновок повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності.

Звітність має бути дієвою, тобто забезпечувати необхідною інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів, розкривати кількісні та якісні сторони явищ, що вивчаються. Водночас вона не повинна бути громіздкою та трудомісткою, а раціонально побудованою й економічною. Цьому має сприяти розроблення Національним банком України централізованої стандартної програми для формування усіх форм фінансової звітності з операційного дня банку.

Основне призначення фінансової та статистичної звітності полягає в наданні користувачам правдивої та достовірної інформації про майновий та фінансовий стан банку, про результати його господарсько-фінансової діяльності за звітний період. Користувачам також необхідна інформація, яка дає змогу краще розібратися в особливостях здійснюваних банками операцій. Така інформація їм потрібна завжди, а особливо тоді, коли банк перебуває під посиленим контролем та подає Національному банку інформацію, яка не завжди призначена для оприлюднення. Тому розкриття інформації у фінансових звітах банку мусить бути достатньо вичерпним для того, щоб задовольнити потреби користувачів в інформації щодо ліквідності та платоспроможності банку, способів управління і контролю ризиків, пов'язаних з кредитними та іншими операціями банку [44].

Користувачами звітності можуть бути уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади, юридичні та фізичні особи, заінтересовані в результатах господарської діяльності банку, в тому числі власники, засновники та акціонери банку, кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання інформації, що міститься у фінансовій звітності.

Головним користувачем звітності комерційних банків виступає Національний банк України, котрий виконує роль центрального банку держави та функцію банківського нагляду. Відповідною інформацією щодо стану грошового обігу та діяльності банківської системи користуються міжнародні фінансові організації, членом яких є Україна.

Основна фінансова звітність -- це звітність, що використовується більшістю користувачів для отримання інформації про фінансовий стан і діяльність банку, яка необхідна при прийнятті економічних рішень. До фінансової звітності належать звіти: балансовий, про прибутки та збитки, примітки та інші звіти, що розшифровують окремі статті основних форм, а також пояснювальні матеріали.

Форми основної фінансової звітності мають відповідати:

-- загальновизнаним моделям, які використовуються в міжнародній банківській практиці, що пов'язано з розширенням економічних зв'язків країни за кордоном;

-- специфічним вимогам національних користувачів. На міжнародному рівні зміст та принципи формування основних форм фінансової звітності комерційних банків визначають:

-- схема підготовки та надання фінансових звітів (що є першою частиною Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку);

-- стандарт 1 «Розкриття політики бухгалтерського обліку»;

-- стандарт 5 «Інформація, що підлягає розкриттю у фінансових звітах»;

-- стандарт 30 «Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ»;

-- директива Ради Європейського Союзу «Про річну та консолідовану звітність банків та інших фінансових установ» № 86/635/ЕЕС від 08.12.86р.

Фінансові звіти відображають вплив операцій та інших подій на фінансовий стан банку, групуючи їх в широкі класи у відповідності до їх економічних характеристик. Ці класи називаються елементами фінансових звітів. Активи, зобов'язання та власний капітал є елементами, які безпосередньо пов'язані з виміром фінансового стану, відображеним у балансовому звіті, а доходи і витрати -- у звіті про прибутки та збитки [21].

З метою забезпечення достовірності інформація у фінансових звітах має бути повною. Недогляд може призвести до того, що інформація буде невірною і, таким чином, недостовірною та недостатньою з огляду значущості.

Споживачі повинні мати можливість:

-- відстежувати фінансову звітність банків за різні періоди часу, щоб аналізувати тенденції щодо їх фінансового стану та результатів діяльності;

-- порівнювати діяльність банків на основі фінансової звітності.

Важливою передумовою якісної характеристики можливості зіставлення є те, що користувачі мають бути поінформовані про політику бухгалтерського обліку, яка здійснюється під час підготовки фінансових звітів, а також щодо будь-яких змін у грошово-кредитній політиці та наслідків таких змін.

Для того щоб користувачі могли порівняти фінансовий стан, результати та зміни під впливом часу, важливо, щоб фінансові звіти давали відповідну інформацію за попередні звітні періоди.

Якісною характеристикою звітності є підтримка балансу між вигодою та витратами на її підготовку. Вигода, одержана від інформації, повинна перевищувати вартість її забезпечення, тобто витрати на отримання та обробку інформації. Більш того, витрати не обов'язково несуть ті користувачі, які отримують вигоду. Вигоду також можуть отримувати не ті користувачі, для яких готувалась інформація. Наприклад, подальше забезпечення інформацією кредиторів може скоротити витрати за міжбанківськими позиками.

На практиці часто необхідно знайти оптимальне сполучення якісних характеристик. Головною метою при цьому є досягнення такого співвідношення характеристик, яке б відповідало меті та завданням звітів.

Користувачами звітності комерційних банків України є: інвестори, кредитори, клієнти, контрагенти, органи влади (у тому числі податкова адміністрація), громадськість, керівництво та працівники банку, Національний банк України, міжнародні фінансово-кредитні установи. Вони використовують звітність для того, щоб задовольнити свої різноманітні потреби в інформації (табл. 1.1.).

Таблиця 1.1

Диференціація вимог до банківської звітності різних груп користувачів

Користувачі звітності	Вимоги
Інвестори	Цікавить інформація про ризик, що супроводжує інвестиції, та дохід від них; вартість акцій, отже, надійність та прибутковість емітента. Джерелом інформації є балансовий звіт і звіт про прибутки та збитки
Акціонери	Зацікавлені в інформації, яка дозволила б оцінити здатність банку виплачувати дивіденди, а саме, перелік та обгрунтованість витрат, загальна дохідність банку, обсяг отриманого прибутку. Джерелом інформації є балансовий звіт, звіт про прибутки та збитки, звіт про рух акціонерного капіталу
Керівництво	Зацікавлене в аналізі всієї звітності на основі розробленої системи показників. Це дозволяє прогнозувати грошові надходження в банк та приймати рішення про ефективність, з якою банк міг би використовувати додаткові ресурси, визначати свою позицію щодо інших банків тощо.
Співробітники	Зацікавлені в інформації про стабільність та рентабельність свого банку, його здатність забезпечувати їх заробітною платою, можливість подальшої роботи
Кредитори	Цікавляться інформацією про ліквідність та платоспроможність банку з метою прогнозування його можливостей вчасно сплатити за фінансовими зобов'язаннями. Джерелом інформації є основна фінансова звітність
Контрагенти	Зацікавлені в оптимальному виборі партнера і оптимізації обсягу, характеру та рівня ризикованості операцій із банком-контрагентом. Джерелом інформації виступає балансовий звіт
Органи влади	Цікавить інформація про розподіл ресурсів і результати діяльності банків. Джерелом інформації переважно є нефінансова звітність
Громадськість	Отримує інформацію щодо діяльності окремих банків та стабільності банківської системи. Джерелом інформації є публічна фінансова звітність банків
Міжнародні фінансово-кредитні установи	Цікавить інформація для збірника «Міжнародна фінансова статистика» (дані про валютні курси, міжнародну ліквідність, гроші та банківські операції, відсоткові ставки, міжнародні трансакції, рахунки державного сектора, державні рахунки тощо). Джерелом інформації може бути нефінансова звітність
Національний банк	Здійснює контроль за достовірністю інформації і бухгалтерського обліку. Джерелом інформації є баланси банків з різною періодичністю та рівнями розшифровок Збирає інформацію, яка дозволяє дати загальну оцінку ризиків кожного банку, а також визначити ступінь виконання банком економічних нормативів. Використовує інформацію, яка дозволяє розрахувати низку показників, які є індикаторами стану грошово-кредитного ринку (грошова маса та грошова база, заборгованість економіки перед банками тощо). Джерелом інформації є фінансова звітність

Розглянемо основні елементи балансового звіту комерційних банків.

Актив -- це ресурс, що контролюється банком як результат минулих подій, використання якого, ймовірно, сприятиме в майбутньому зростанню економічної вигоди.

Зобов'язання -- це теперішнє зобов'язання банку, що виникає з його минулої діяльності, розрахунок за яким повинен закінчитися відтоком із бачку ресурсів, які уособлюють економічні вигоди.

Власний капітал -- це залишкова частка в активах банку після вирахування зобов'язань. Капітал забезпечує банку резерви, достатні для адекватних дій у будь-яких непередбачених обставинах, і допомагає уникнути неплатоспроможності в процесі адаптації до змінних умов.

Баланс є основною формою звітності комерційного банку, що показує стан активів, зобов'язань та капіталу банку на певну дату. Призначення балансу -- дати повну картину обліку операцій комерційного банку. Ця форма звітності відповідає діючому плану рахунків для комерційних банків.

Балансовий звіт (місячний) надається електронною поштою комерційними банками -- юридичними особами на рівні області регіональним управлінням НБУ. Балансовий звіт формується на основі інформації, що міститься в синтетичних рахунках і є дзеркальним відображенням фінансового стану банку, включає активи, зобов'язання та акціонерний капітал на конкретну дату [43].

Пасиви банку -- це зобов'язання та капітал. Зобов'язання мають дві основні складові: депозити від різних економічних агентів та недепозитні запозичення на ринках грошей та капіталу. До зобов'язань банку належать такі статті: коррахунки банків, депозити та кредити банків, кошти до запитання клієнтів, цінні папери власного боргу, кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій, субординована заборгованість, інші зобов'язання.

До власного капіталу належать статті, що свідчать про розмір статутного сплаченого і несплаченого капіталу, прибутки і резерви, прибуток-збиток поточного року. Резерви банк створює на випадок непередбачених обставин як дієвий засіб покриття збитків.

Форма 2-КБ «Звіт про прибутки та збитки» є найважливішою після балансу формою звітності, за якою оцінюється фінансовий стан банку та рентабельність його діяльності. Форма 2-КБ ілюструє розмір доходів та витрат за визначений період часу (як правило, за рік). Звіт про прибутки та збитки банку готується на основі інформації, що відображена на синтетичних та аналітичних рахунках. У формі вміщено доходи та витрати банку. Кожен вид доходу (витрат) розкривається окремо для того, щоб користувачі могли оцінити ступінь ефективності функціонування банку:

Усі види доходів та витрат характеризують за наступними критеріями: строковістю; групами клієнтів; типами операцій (депозити, кредити або цінні папери). При цьому доходи та витрати подаються у тому ж розрізі, що і власне активи і пасиви у балансовому звіті. Ця відповідність полегшує аналіз рентабельності окремих доходів та витрат банку.

До допоміжної звітності банків належить звітність про кредитну, депозитну діяльність, формування резервів під активні операції та дотримання економічних нормативів, а також звіт про діяльність банку з цінними паперами [21].

Звітність про кредитну діяльність комерційного банку. Кредитна діяльність комерційного банку охоплює операції з надання та отримання кредитів на міжбанківському ринку і надання кредитів клієнтам -- юридичним та фізичним особам. Звітність про кредитну діяльність банку можна поділити на дві групи: узагальнюючу та деталізовану:

Узагальнююча звітність -- характеризує результати кредитної діяльності банку. Деталізована звітність характеризує окремі аспекти кредитної діяльності банку. До деталізованої звітності належить звітність про обсяги та відсоткові ставки.

кредитування фінансовий звітність банк

1.2 Нормативно-правова база, що регулює процес складання та подання фінансової звітності банку

Порядок складання та подання фінансової звітності, перш за все, регулюється нормативно-правовою базою Національного банку України та Верховною радою України, а також Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Основні із них наведені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Нормативно-правова база, що регулює процес складання фінансової звітності банку

№	Назва нормативного документа	Основні положення
1	2	3
1.	Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вiд 16.07.1999 № 996-XIV	Визначає правові засади державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності; організацію та ведення бухгалтерського обліку банку; загальні вимоги до складання фінансової звітності та порядок подання і оприлюднення.
2.	Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банківських установах від 30.12.1998 р. № 566	Визначає організаційні засади бухгалтерського обліку та фінансової звітності в банках. Метою організації бухгалтерського обліку є забезпечення користувачів потрібною та достовірною інформацією про операції банку.
3.	Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями )	Визначає суб'єктів та об'єктів оподаткування; дає визначення податкового кредиту, перелік пільг при оподаткуванні; відповідальність за несвоєчасну сплату податку.
4.	План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України від 17.06.2004 р. №280.	Наведено рахунки бухгалтерського обліку, які згруповані в 9 класів і один клас позабалансові рахунки та дає характеристику рахунків бухгалтерського обліку, їх призначення; наведена типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції
5.	Інструкція про порядок складання і оприлюднення фінансової звітності банків України від 27.12.2007 р. №480	Інструкція визначає: склад фінансової звітності; зразки форм фінансової звітності; порядок, періодичність складання та вимоги до розкриття інформації у фінансовій звітності; порядок подання до Національного банку та оприлюднення фінансової звітності.
	П(С)Б0 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджено наказом Мінфіна від 31.03.99	Визначає мету, порядок складання і принципи підготовки фінансової звітності; порядок розкриття інформації, яка міститься у фінансовій звітності
6.	ПС)Б0 2"Баланс", Затверджено наказом Мінфіна від 31.03.99.	Визначає форму і зміст балансу, загальні вимоги до розкриття його статей
7.	П(С)БО З "Звіт про фінансові результати", затверджено наказом Мінфіна від 31.03.99.	Визначає форму і зміст звіту, а також загальні вимоги до розкриття інформації.
8.	П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”, затверджено наказом Мінфіна від 31.03.99р.	Визначає зміст і форму звіту про рух грошових коштів і загальні вимоги до розкриття його статей.
9.	П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”, затверджено наказом Мінфіна від 31.03.99р.	Визначає зміст і форму звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей.[14, п.1]
10.	П(С)БО 6 “Виправлення помилок та змін у фінансових звітах”, затвеверджено наказом Мінфіна від 28.05.99р.	Визначає зміст і форму приміток до фінансової звітності.

Основними із наведених нормативних документів, що регламентують вимоги до фінансової звітності є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; Інструкція про порядок складання і оприлюднення фінансової звітності банків України; Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банківських установах.

Саме у цих документах визначені загальні вимоги до складання фінансової звітності та порядок подання і оприлюднення. Визначені організаційні засади складання фінансової звітності в банках та наведені зразки форм фінансової звітності; порядок, періодичність складання та вимоги до розкриття інформації у фінансовій звітності; порядок подання до Національного банку та оприлюднення фінансової звітності.

Важливими документами при складання фінансової звітності є Положення (стандарти) бухгалтерського обліку. для складання фінансової звітності використовують інформацію таких П(С)БО:

– Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 (П(С)БО) “Загальні вимоги до фінансової звітності”;

– Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”;

– Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати”;

– Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 „Звіт про рух грошових коштів”;

– Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал”;

– Положення (стандарт ) бухгалтерського обліку 6 «3агальні вимоги до фінансової звітності».

П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” - згідно з якими певна стаття наводиться у фінансовій звітності. Таких критеріїв два: існує йомовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, повязаних із цією статтею; оцінка статті може бути достовірно визначена [7].

Важливою частиною П(С)БО 1 є розділ “Розкриття інформації у фінансовій звітності”, в якому визначено вимоги складання інформації, що наводиться у звітності; зазначення дати (періоду), на яку складається звітність; зазначення валюти, в якій подаються елементи звітності; висвітлення обраної банком облікової політики, а також вимоги стосовно змісту приміток до фінансових звітів.

Під час складання балансу потрібно вивчити П(С)БО 2 “Баланс” та усвідомити, що умови визначення статей балансу, які наводяться у відповідному розділі П(С)БО 2, випливають із загальних критеріїв, регламентованих П(С)БО 1 щодо будь-яких статей фінансової звітності.

Знайомлячись із тлумаченням основних термінів, які застосовуються в П(С)БО 2, можна дійти висновку, що критерієм поділу активів банку на оборотні і необоротні є час їх використання або споживання. До основних засобів, які відбиваються у складі необоротних активів, належать матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких перевищує один рік або операційний цикл, якщо він довший за рік [8].

За П(С)БО 2 Баланс містить 3 розділи активу (Необоротні активи, Оборотні активи, Витрати майбутніх періодів) і 5 розділів пасиву (Власний капітал, Забеспечення наступних витрат і платежів, Довгострокові забов'язання, Поточні забов'язання, Доходи майбутніх періодів).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати". Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності організації за звітний період [9].

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”. Звіт про рух грошових коштів має містити інформацію про грошові потоки організації за певний період у розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

При цьому під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів. Грошові кошти включають кошти в касі та на розрахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму грошових коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості [10].

П(С)БО 4 передбачає складання звіту про рух грошових коштів в розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал» надає узагальнену за звітній рік інформацію про зміни, які відбулися у складі власного капіталу за рахунок: змін в обліковій політиці; виправлення помилок; переоцінки довгострокових активів; чистого прибутку (збитку) звітнього періоду; розподілу прибутку; внесків учасників; вилучення капіталу; інших змін у капіталі. Звіт про зміни у власному капіталі - фінансовий звіт у вигляді таблиці, в якій узгоджується сальдо кожної статті власного капіталу на початок та на кінець періоду. При цьому кожна зміна (збільшення або зменшення) у складі власного капіталу подається у Звіті про зміни у власному капіталі окремим рядком.

Додаткова інформація, розкриття якої у поясненнях до звіту вимагає П(С)БО5, висвітить призначення та умови використання всіх елементів власного капіталу, питання емісії та дивідендів на організації.

Обсяг інформації в Примітках до фінансової звітності залежить від видів діяльності банку, багатьох інших чинників та вимог конкретних П(С)БО, табл.1.3.

Таблиця 1.3 Вимоги щодо Приміток фінансової звітності

Інформація, яка потребує розкриття	П(С)БО, який встановлює вимоги щодо Приміток
Розкриття інформації у фінансовій звітності	П(С)БО 1, п.19-25
Оцінка та розкриттря статей Балансу	П(С)БО 2, п.62; П(С)БО 4, п.58; П(С)БО 7, п.п.36-38; П(С)БО 8, п.п.36,37; П(С)БО 9, п.29; П(С)БО 10, п.13; П(С)БО 11, п.п.20,21,22; П(С)БО 12, п.п.24,25; П(С)БО 13, п.п.42-47; П(С)БО 14, п.21-24
Методи визнання доходів і витрат Звіту про фінансові результати	П(С)БО 3, п.35; П(С)БО 15, п.25 П(С)БО 16, п.32; П(С)БО 18, п.п.3-9
Розкриття інформації про рух грошових коштів	П(С)БО 4, п.п.58,59
Розкриття інформації про вуласний капітал	П(С)БО 5, п.п.18,19,20 П(С)БО 7, п.38
Розкриття інформації про податок на прибуток	П(С)БО 17, п.19
Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів, перегляд облікових оцінок, зміна облікової політики, події після дати Балансу	П(С)БО 6, п.п.4-23
Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін	П(С)БО 23, п.11-14
Розкриття інформації про чистий прибуток на одну акцію	П(С)БО 24, п.16,17
Інформація про об'єднання організації та його наслідки	П(С)БО 19, п.п.18-21
Інформація про консалідацію фінансової звітності	П(С)БО 20, п.18; П(С)БО 4, п.3 П(С)БО 7, п.39; П(С)БО 23, п.13
Вплив змін валютних курсів	П(С)БО 21, п.15,16
Розкриття інформації про вплив інфляції	П(С)БО 22, п.24,25
Розкриття інформації про виплати працівникам	П(С)БО 26, п.32-34
Розкриття інформації про діяльність організації, що припиняється	П(С)БО 27, п.12

Положення (стандарт ) бухгалтерського обліку 6 «3агальні вимоги до фінансової звітності». Цим положенням (стандартом) визначаються порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності [12].

Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року і вимагає повторного відображення порівняльної інформації у фінансовій звітності.

У примітках до фінансових звітів слід розкривати таку інформацію щодо виправлення помилок, які мали місце в попередніх періодах: зміст і суму помилки; статті фінансової звітності минулих періодів, які були переобраховані з метою повного подання порівняльної інформації; факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність повторного оприлюднення.

Нормативна база, яка регулює порядок складання фінансової звітності банків, поруч з позитивними моментами, містить деякі недоліки та протиріччя. З моменту прийняття нормативних документів в їх зміст вноситься значна кількість змін і доповнень. Нерідко, ці зміни і доповнення протирічать один одному, що ускладнює роботу працівників бухгалтерії. А часте внесення змін і доповнень призводить до того, що дані в підручниках стають дещо застарілими, не відповідають чинному законодавству. На мою думку, закони та інші нормативні акти , які регулюють питання складання фінансової звітності, потребують детального доопрацювання.

1.3 Актуальні питання удосконалення фінансової звітності банку

Обснована оцінка фінансового стану комерційного банка також пов'язана з достовірністю інформації про його доходи та видатки. Ці облікові об'єкти являються основою функціонування банка і показником наслідків його діяльності.

Отже вони пов'язані зі всіма іншими обліковими об'єктами; складають основні засади для визначення фактичного прибутку, і тому є ценральною частиною роботи бухгалтерської служби та всієї системи управління банком; формують фінансовий результат діяльності, більш важливий та значущий показник для користувачів, ніж валюта і структура баланса банка, прибуток якого впливає на позитивний діловий стан та сприяє подальшому залученню коштів клієнтів, що є основою функціонування банківської системи. Бухгалтерський облік українських банків не достатньо гармонізований в українських нормативних документах з міжнародними стандартами фінансової звітності. Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - МСФЗ) виступають на даний момент ефективним інструментом підвищення прозорості і зрозумілості інформації, яка розкриває діяльність суб'єктів господарювання, створює достовірну базу для визнання доходів і витрат, оцінки активів і зобов'язань, яка надає можливість об'єктивно розкривати і віддзеркалювати існуючі фінансові ризики у звітуючих суб'єктів, а також порівнювати результати їх діяльності в цілях забезпечення адекватної оцінки їх потенціалу та ухвалення відповідних управлінських рішень. В цьому і є переваги складання фінансової звітності за міжнародними стандартами, вони незаперечні для більшості користувачів фінансової звітності. МСФЗ можна розцінювати як інструмент глобалізації економіки і світових господарських зв'язків [50].

Принципи, закладені в порядок формування звітності згідно МСФЗ, роблять її адекватнішою і здатною відобразити істинний майновий стан організації. У зв'язку з цим цінність МСФЗ важлива не тільки для іноземних, але й для національних інвесторів також. Це ще раз підтверджує необхідність і корисність на першому етапі узгодження фінансової звітності з МСФЗ для всіх секторів економіки України. Впровадження МСФЗ потребує тривалого часу й значних зусиль.

Створення у процесі реформування економічних відносин ринкових механізмів, виникнення різноманітних форм власності в Україні були підставою для здійснення реформи системи бухгалтерського обліку і звітності як необхідної умови приведення її у відповідність до вимог ринкового оточення. У нових умовах господарювання завдання бухгалтерського обліку переорієнтуватися на інтереси споживачів облікової інформації - інвесторів, тому що до цього часу вони обслуговували тільки потреби державних фіскальних органів. Це було виправданим в умовах командно-адміністративної економіки, а в нових умовах стримувало процеси інвестування економіки України та її інтеграції в європейські і світові ринки.

Тому реформування фінансової звітності викликано такими факторами як:

– необхідність входження банківського сектора України як провідного фінансового інституту у світову економічну спільноту;

– збільшення уваги потенційних інвесторів до фінансового ринку України;

– потреба користувачів в одержанні достовірної, чіткої інформації (насамперед установами, які працюють із залученими коштами);

– необхідність збільшення ефективності управління банком;

– установлення нагляду за банками і розробкою регулятивних інструментів;

– створення передумов для організації внутрішнього і зовнішнього аудиту за міжнародними стандартами;

Суть реформування фінансової звітності в банківській системі України полягає у забезпеченні достовірної економічної інформації про реальну вартість активів банку, їхню ризикованість і прибутковість і, відповідно, реальну вартість капіталу банку.

Першочергові завдання щодо реформування фінансової звітності в банківській системі України охоплювали блоки питань, кожний з яких був окремим великим проектом, а саме:

– зміна ідеології бухгалтерського обліку фінансових інструментів, що забезпечило підходи до їхнього обліку за ринковою вартістю;

– зміна Плану рахунків бухгалтерського обліку і підходів до його побудови;

– принципово нова організація аналітичного обліку банку, що забезпечує можливість одержання будь-якої необхідної інформації;

– поділ в окремі підсистеми управлінського і податкового обліку з метою формування управлінської і податкової звітності;

– перехід на прогресивну форму організації збору економічної інформації від банків за економічними показниками;

– зміна руху потоків інформації в електронному вигляді від банків;

– технічне забезпечення названих проектів при одночасній зміні всіх підсистем з обслуговування бухгалтерського обліку, звітності, платежів і засобів захисту, а також адаптації цих підсистем до експлуатації в реальних умовах при великих обсягах інформації.

Реалізація цих проектів відбувалася шляхом розробки концептуально нових методологічних нормативно-правових документів, що регламентують порядок бухгалтерського обліку фінансових інструментів за міжнародними принципами, а також розроблено порядок складання і структуру фінансових звітів.

Зважаючи на те, що існують різні методи й основи оцінки активів і зобов'язань, нарахування амортизації, складання консолідованих звітів тощо, банкам надано право вибору облікової політики. При цьому Національний банк України вимагає, щоб керівництво банку обирало і застосовувало облікову політику таким чином, щоб його фінансові звіти відповідали вимогам МСФЗ і нормативно-правовим актам НБУ [39].

З огляду на міжнародні тенденції щодо глобалізації економічних процесів, розвиток і вдосконалення міжнародних стандартів фінансової звітності, Національний банк України проводить політику, спрямовану на подальше удосконалення процедур бухгалтерського обліку і фінансової звітності в банках України, з метою забезпечення її прозорості і запобігання використання банківської системи для відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, сприяння процесу інтеграції до Європейського товариства.

Зараз в Україні здійснюється подальша адаптація відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності шляхом удосконалення діючих нормативно-правових актів Національного банку України.

На даному етапі впроваджуються нові фінансові інструменти з урахуванням вимог МСБЗ (відображення фінансових інструментів за справедливою вартістю; застосування методу ефективної ставки відсотка тощо).

Відповідно до вимог стандартів Базельського комітету банківського нагляду Національний банк України поступово розробляє інструменти управління банком шляхом створення ефективної системи управління ризиками: операційними, кредитними тощо. Починаючи з 2005 року, служби банківського нагляду здійснюють нагляд за банками на консолідованій основі, що ставить за обов'язок банкам надавати консолідовану фінансову звітність.

Метою подальшого вдосконалення бухгалтерського обліку є забезпечення прозорої і достовірної фінансової звітності про фінансовий стан підприємства, його діяльності і рух коштів. Розбіжності в підходах до змісту фінансових звітів значно ускладнювали аналіз інформації і прийняття рішень. З метою забезпечення прозорої і достовірної фінансової звітності, Національний банк України розробляє і впроваджує нормативно-правові акти щодо складання фінансової звітності відповідно до вимог Міжнародних

РОЗДІЛ 2. ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ, ЯК ОСНОВНА ФОРМА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ БАНКУ

2.1 Організаційно-економічна характеристика АТ «Банк Богуслав»

4 серпня 2006р. Національний банк України зареєстрував ТОВ «Банк Богуслав». Банк Богуслав отримав ліцензію НБУ 12 грудня 2006 року на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та Додаток до Дозволу № 231-1, який надає право здійснювати:

1. Операції з валютними цінностями:

– неторговельні операції з валютними цінностями;

– ведення рахунків Клієнтів (резидентів та нерезидентів) у іноземній валюті та Клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

– відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

– залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

2. Операції на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг).

3. Емісію власних цінних паперів.

4. Організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням Клієнтів.

5. Операції за доручення Клієнтів або від свого імені:

– з інструментами грошового ринку;

– з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

– з фінансовими ф'ючерсами та опціонами.

За перші роки своєї діяльності Банк Богуслав зарекомендував себе надійною фінансовою установою -- стабільним банком, що дотримується сучасних стандартів обслуговування. Банку довіряють Партнери й Клієнти як в Україні, так і за кордоном.

Банк Богуслав -- універсальний банк, що надає весь спектр банківських послуг на якісному рівні. Банк формує свою роботу на принципах індивідуального підходу до кожного Клієнта, гнучкості, виваженості та оперативності в прийнятті рішень.

Головний офіс Банку Богуслав знаходиться в місті Києві, з якого Банк впевнено крокує в регіони України. До 2012 р. заплановано відкрити 6 філій Банку в містах: Дніпропетровськ, Харків, Львів, Черкаси, Одеса та Чернігів.

Основними пріоритетними напрямками діяльності Банку на найближчу перспективу є:

– кредитування юридичних осіб;

– розрахунково-касове обслуговування юридичних осіб;

– кредитування фізичних осіб;

– розрахунково-касове обслуговування фізичних осіб;

– приймання вкладів фізичних осіб;

– приймання вкладів юридичних осіб;

– випуск та обслуговування банківських платіжних карток.

З 2010 р. Банк здійснює свою діяльність у формі Публічного акціонерного товариства і на перспективу зміну організаційно-правової форми не планує.

Один із головних напрямків діяльності АТ «Банк Богуслав» -- надання фінансових послуг суб'єктам господарювання, сприяння розвитку вітчизняного бізнесу. У АТ «Банк Богуслав» працюють досвідчені, висококваліфіковані фахівці з великим стажем роботи у банківській сфері. Враховуючи індивідуальні особливості кожного Клієнта, Банк надає кваліфіковану підтримку підприємствам. Персональна увага та високий рівень обслуговування при наданні банківських послуг гарантовані.

АТ «Банк Богуслав» пропонує широкий спектр банківських послуг для юридичних осіб:

– розрахунково-касове обслуговування

– кредитування юридичних осіб

– депозити для юридичних осіб

– валютні операції для юридичних осіб

– документарні акредитиви та банківські гарантії

– зарплатні карткові проекти та корпоративні платіжні картки

– операції з цінними паперами

– послуги з інкасації коштів та перевезення валютних цінностей

Максимально швидко реагувати на потреби Клієнтів дозволяє профільний підрозділ Банку по роботі з корпоративними Клієнтами. Основні напрямки діяльності підрозділу -- розробка та впровадження індивідуальних банківських програм для підприємств різних сфер бізнесу; створення повнофункціональної системи обслуговування компаній з наданням усіх видів банківських послуг високої якості; консультування Клієнтів в оперативному режимі.

АТ «Банк Богуслав» пропонує широкий спектр банківських послуг для фізичних осіб: розрахунково-касове обслуговування; кредитування; депозити; комунальні платежі; міжнародні платіжні картки; оренда сейфів; валюто-обмінні операції; грошові перекази.

Станом на кінець 2009 року сума банківських активів становить 473256 тис. грн., сума зобов'язань - 299455 тис. грн., сума власного капіталу - 173801 тис. грн. Обсяг активів Банку за звітний рік збільшився на 229698 тис. грн., або на 94,3 %. Розмір зобов'язань Банку за цей період збільшився на 181610 тис. грн. або на 154,1 %,. Власний капітал Банку у 2009 році зріс на 38,3%, або на 48088 тис. гривень. Серед активних статей балансу найбільше змінилась питома вага наданих Банком кредитів клієнтам, частка яких у загальних балансових активах у звітному році збільшилась з 45,2 до 72,3 відсотків. Натомість питома вага грошових коштів та їх еквівалентів зменшилась в загальних активах з 36,5 до 13,0 відсотків. Серед пасивних статей балансу питома вага коштів клієнтів зросла з 46,8 до 55,7 відсотка від загальних пасивів, а питома вага статутного капіталу в них знизилась з 51,3 до 35,9 відсотки. Питома вага решти пасивних статей балансу Банку станом на 31.12.2009 року в загальних пасивах не мала значних змін порівняно з початком звітного року.

Прибуток Банку формується з доходів від усіх видів його діяльності після відрахування з них операційних видатків, матеріальних та прирівняних до них витрат і видатків на заробітну плату. Банком сплачуються передбачені чинним законодавством податки, неподаткові платежі до бюджету та формуються загальні резерви. Бухгалтерський облік нарахованих доходів і витрат здійснюється не рідше одного разу на місяць за кожною операцією (договором) окремо, згідно з Положенням про облікову політику Банку та окремими його внутрішніми положеннями, що регулюють порядок здійснення відповідних операцій. Чистий прибуток від операцій за 2010 рік зріс втричі та становив 9745 тис. грн., що порівняно з минулим роком більше на 6639 тис. грн..

Таблиця 2.1 Звіт про фінансові результати АТ «Банк Богуслав»

№	Найменування статті	Роки
		2010	2009	2008
1	2	3	4	5
1	Чистий процентний дохід/(Чисті процентні витрати)	48 306	38 696	7 187
1.1	Процентні доходи	76917	49 208	8 598
1.2	Процентні витрати	-28 611	-10512	-1 411
2	Комісійні доходи	4810	3 049	414
3	Комісійні витрати	-855	-264	-33
4	Результат від торгових операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку	0	0	0
5	Результат віл операцій з хеджування	0	0	0
6	Результат від переоцінки інших фінансових інструментів, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах	0	0	0
7	Результат від торгівлі іноземною валютою	3 061	3 241	595
8	Прибуток/(збиток), який виникає під час первісного визнання фінансових активів за процентною ставкою, вищою або нижчою, ніж ринкова	0	0	0
9	Прибуток/(збиток). який виникає під час первісного визнання фінансових зобов'язань за процентною ставкою, вищою або нижчою, ніж ринкова	0	0	0
10	Результат від переоцінки об'єктів інвестиційної нерухомості	0	0	0
11	Результат від переоцінки іноземної валюти	997	9 060	2
12	Резерв під заборгованість за кредитами	-25 353	-38 585	-4 614
13	Знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж	0	0
14	Результат від продажу цінних паперів у портфелі банку на продаж	0	21	3
15	Знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення	0	0	0
16	Резерви за зобов'язаннями	-489	-38	-1
17	Інші операційні доходи	9	8	1
18	Доходи/( витрати) від дострокового погашення заборгованості	0	0	0
19	Адмінісгративні та інші операційні витрати	-18012	-11 223	-2 594
20	Дохід від участі в капіталі	0	0	0
21	Прибуток/(збиток) до оподаткування	12 474	3 965	960
22	Витрати на податок на прибуток	-2 729	-859	-268
23	Прибугок/(збиток) після оподаткування	9 745	3 106	692
24	Чистий прибуток/(збиток) від продажу довгострокових активів, призначених для продажу	0	0	0
25	Чистий прибуток/(збиток)	9 745	3 106	692
26	Прибуток/(збиток) консолідованої групи:	0
26.1	Материнського банку	0
26.2	Частки меншості	0
27	Чистий прибуток/(збиток) на одну частку (грн.)	57,33
28	Скоригований чистий прибуток/ (збиток) на одну частку (грн.)	57,33

У 2009 році 367877 тис. грн., або 83.85 відсотки вимог Банку за наданими кредитами становлять кредити, надані суб'єктам господарювання, 29.81 відсотка оптова торгівля та посередництво, 13.73 процента позичальникам у грошове та фінансове посередництво, 3.65 відсотка в сільське господарство, 9.12 відсотка у будівництво, 3.65 відсотка підприємствам з виробництва харчових продуктів, 6.19 процента діяльність у сфері права, бухгалтерського обліку , інжинірингу, 2.10 процента роздрібна торгівля, ремонт побутових виробів, 2.28 процента виробництво інших транспортних, засобів, 7.10 відсотка на операції з нерухомим майном тощо.

Частка прострочених та сумнівних нарахованих доходів за кредитами в загальному обсягу наданих кредитів, становить 0.2 відсотка, та складає 882 тис. грн. сумнівна заборгованість відсутня.

Станом на кінець дня 31 грудня 2010 року сума банківських активів становить 497060 тис. грн., сума зобов'язань - 313529 тис. грн., сума власного капіталу - 183531 тис. грн. Обсяг активів Банку за звітний рік збільшився на 23804 тис. грн., або на 5%. Розмір зобов'язань Банку за цей період збільшився на 14074 тис. грн. або на 4,7%,. Власний капітал Банку у 2010 році зріс на 5,6%, або на 9730 тис. гривень. Серед активних статей балансу найбільшу питому вагу становлять надані Банком кредити клієнтам, частка яких у загальних балансових активах у звітному році зменшилась з 72,3 до 70,5 відсотків. Натомість питома вага грошових коштів та їх еквівалентів збільшилась в загальних активах з 13,0 до 16,1 відсотка. Серед пасивних статей балансу питома вага коштів клієнтів знизилась з 55,7 до 52,5 відсотка від загальних пасивів, а питома вага коштів інших банків в них зросла з 7,4 до 10,4 процента. Питома вага решти пасивних статей балансу Банку станом на 31.12.2010 року в загальних пасивах не мала значних змін порівняно з початком звітного року.

З урахуванням нарахованих доходів вимоги Банку за наданими кредитами становлять 478 352 тис.грн. 421778 тис. гри., або 88.2 відсотка вимог Банку за наданими кредитами становлять кредити, надані суб'єктам господарювання, в тому числі 37,9 відсотка підприємствам оптової торгівлі та посередництво, 12.6 процента позичальникам у грошове та фінансове посередництво, 3,3 відсотка в сільське господарство, 5,7 відсотка у будівництво, 7,3 відсотка підприємствам з виробництва харчових продуктів, 8,3 на процента на кредитування діяльності у сфері права, бухгалтерського обліку , інжинірингу, 9,5 відсотка на операції з нерухомим майном, 2,2 процента в інші галузі економіки.

2.2 Структура та зміст звіту про фінансові результати

Відповідно до положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87 метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Звіт складається у тисячах гривень без десяткових знаків, окрім розділу III, грошові показники якого наводяться в гривнях з копійками. Для малих підприємств може передбачатися скорочена форма звіту про фінансові результати.

Визнання доходів і витрат для цілей складання звіту про фінансові результати відбувається за деяких умов. За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, доход у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов'язання, які призводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).

За умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображаються у Звіті про фінансові результати в момент вибуття активу або збільшення зобов'язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у Звіті про фінансові результати на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Витрати слід негайно відображати у звіті про фінансові результати, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати такому стану, за якого вони визнаються активами підприємства. Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). Показники про непрямі податки, вирахування з доходу, собівартість, витрати і збитки наводяться у дужках [21]..

Для складання Звіту про фінансові результати необхідно використовувати наступні значення термінів:

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.