Зупинення обігу, розміщення цінних паперів, заборона укладання угод щодо них, як правило, має місце, якщо йдеться про емітента, навколо якого триває корпоративний конфлікт, що має ознаки недобросовісного. Наприклад, таким емітентом на засіданнях Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправним поглинанням та захопленням підприємств було визнано ВАТ «Науково-виробниче підприємство «Сатурн». Або зупинення обігу може мати місце щодо акціонерних товариств, акції яких віднесено до так званого «чорного списку», тобто акцій, використовуваних у схемах оптимізації оподаткування.

Відповідно до ст. 13 Закону та ст.ст. 163, 164, 166-9 КУпАП за адміністративні правопорушення, пов'язані з діяльністю на ринку цінних паперів, до громадян чи посадових осіб можуть застосовуватися такі санкції: 1) штраф у розмірі від 50 до 100 НМДГ - за здійснення операцій з випуску в обіг або розміщення незареєстрованих за законодавством цінних паперів; 2) штраф у розмірі від 20 до 50 НМДГ з можливістю конфіскації знарядь - за здійснення операцій на ринку цінних паперів без ліцензії, отримання якої передбачено законодавством, а в разі, якщо такі дії були вчинені повторно протягом року, сума штрафу може бути до 60 НМДГ з конфіскацією знарядь; 3) штраф у розмірі від 50 до 100 НМДГ - за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірних відомостей Комісії, якщо подання цих відомостей передбачено законодавством; 4) штраф у розмірі від 20 до 50 НМДГ - за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень Комісії про усунення порушень законодавства про цінні папери; 5) штраф на посадових осіб емітента цінних паперів від 10 до 100 НМДГ, на засновників (учасників) емітента чи їх посадових осіб чи уповноважених ними осіб від 50 до 200 НМДГ - за порушення вимог законодавства з питань емісії цінних паперів; 6) штраф на посадових осіб емітента цінних паперів від 10 до 100 НМДГ, на засновників (учасників) емітента чи їх посадових осіб чи уповноважених ними осіб від 50 до 200 НМДГ - за порушення вимог законодавства з питань емісії цінних паперів.

До речі, накладення штрафу передбачено за неподання інформації. А ось в разі подання регулярної або нерегулярної інформації, але не оприлюднення її шляхом розміщення в Інтернеті та не опублікування в пресі штрафні санкції не можуть бути застосовані. Проте попередження або зупинення обігу цінних паперів може мати місце, адже це вважатиметься порушенням на ринку цінних паперів. Так само може застосовуватися штраф до посадової особи у випадку не оприлюднення особливої інформації при проведенні емісії цінних паперів, адже це вважатиметься порушенням порядку її проведення.

За порушення порядку проведення емісії цінних паперів особа може притягатися не лише до адміністративної, а й до кримінальної відповідальності. Так, ст. 223 КК України передбачає кримінальну відповідальність у вигляді штрафу, позбавлення права займати посади або призначення виправних робіт за розміщення без реєстрації емісії у встановленому законом порядку відкритої (публічної) емісії цінних паперів. Внесення в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, чи їх затвердження, якщо ці дії заподіяли велику матеріальну шкоду інвесторам, карається або штрафом, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Так само карається штрафом або позбавленням волі на строк до трьох років здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів без державної реєстрації або ліцензії, якщо це пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах (цьогоріч така сума становить 257 500 грн). Як бачимо, відповідальність чимала, а чітких критеріїв для визначення межі штрафу в тій чи іншій ситуації Закон не передбачає.

Штрафи накладаються на юридичних осіб членом ДКЦПФР, начальником відповідного територіального органу або за письмовим дорученням його заступником після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення. З фізичних осіб штрафи стягуються в судовому порядку відповідно до положень КУпАП. Юридична особа може притягатися до відповідальності за вчинення правопорушення не пізніше трьох років з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше двох місяців з дня його виявлення. Адміністративне стягнення на громадянина чи посадову особу може накладатися не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.

Справа не може бути порушена, а порушена справа підлягає закриттю якщо: відсутній факт вчинення правопорушення або склад правопорушення; справа не підлягає розгляду ДКЦПФР, але в такому разі матеріали справи мають бути передані за належністю; у випадку закінчення на дату розгляду справи про правопорушення строків притягнення до відповідальності; є по тому самому факту не скасована постанова уповноваженої особи, рішення суду або вже є порушена справа; скасовано державну реєстрацію або визнано банкрутом юридичну особу, щодо якої порушено справу про правопорушення; скасовано законодавчий акт, який встановлює відповідальність за правопорушення. Окрім застосування санкцій, ДКЦПФР має право виносити розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери, яке може бути винесено незалежно від порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів.

Доволі показовими, з-поміж інших справ про правопорушення на ринку цінних паперів, є справи, фігурантом яких є реєстратор цінних паперів ВАТ «ФК «Укрнафтогаз». Так, ухвалою ВАСУ від 20 червня 2006 р. було відмовлено ДКЦПФР у задоволенні її касаційної скарги на рішення судів нижчих інстанцій, якими скасовувалися розпорядження ДКЦПФР щодо анулювання ліцензії ВАТ. Підставою для анулювання ліцензії стала неможливість забезпечити ліцензіатом виконання ліцензійних вимог, а саме: складати та передавати будь-яким фізичним та юридичним особам, зокрема емітентам, документи та інформацію із системи реєстру і перелік власників простих іменних акцій. Перевірка була проведена шляхом витребування документів від ліцензіата. Проте на час її проведення діяла ухвала славнозвісного Голосіївського райсуду м. Києва, якою заборонялося ДКЦПФР проводити перевірки ВАТ, застосовувати санкції та видавати розпорядження щодо нього. Окрім того, ДКЦПФР не було надано суду акта стосовно проведеної перевірки, обов'язковість складання якого передбачено чинним на той час Порядком контролю за дотриманням ліцензійних умов.

В іншій справі, яку розглядав ВАСУ (ухвала від 13 грудня 2006 р.), було відмовлено в задоволенні касаційної скарги фізичним особам, які оскаржували рішення ДКЦПФР про анулювання ліцензії ТОВ «Торгово-промисловому фондовому регістру». Заявники посилалися на те, що вони є працівниками ліцензіата, а вказане рішення порушує їхні трудові права. Проте суд не погодився з їх доводами, вказавши, що вони мають право влаштуватись на роботу до іншого професійного учасника на ринку цінних паперів.

Як свідчить практика судових спорів із ДКЦПФР, навіть якщо заявник і виграв його в суді, він не завжди матиме з цього зиск. Адже враховуючи ту кількість нормативно правових актів, які одночасно мають виконувати і професійні учасники ринку цінних паперів, і звичайні емітенти, і інші особи, доволі складно не вдатися до правопорушень на ринку цінних паперів. Відтак, після кількох наступних планових чи позапланових перевірок ДКЦПР виявляє нові правопорушення. Тож радимо ретельно вираховувати кожен свій крок перед тим, як його здійснити.

ВИСНОВКИ

Державне регулювання РЦП покладене на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Державна комісія та її територіальні відділення здійснюють контроль за випуском та обігом цінних паперів, за винятком приватизаційних. Контроль за обігом приватизаційних паперів здійснює Фонд держмайна України. Інші державні органи контролюють діяльність учасників РЦП у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Форми контролю, а також повноваження державних органів та недержавних організацій щодо їх реалізації повинні бути встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Тому важливо всі норми, які передбачають обов'язки та обмеження у діяльності учасників ринку цінних паперів, права контролюючих органів та основні процедури контрольного провадження встановити у Законі України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”.

У разі виявлення у діях (бездіяльності) учасників ринку цінних паперів відхилень від вимог правових норм контролюючий орган вживає заходи впливу, спрямовані на їх усунення, які ми пропонуємо розділити на три групи:

- заходи, що не мають правообмежуючого характеру. До них відносяться прийняття рішень про відмову у видачі ліцензії, реєстрації випуску цінних паперів та інших рішень, що заперечують успішне проходження заявником попереднього контролю. Вказані дії органу контролю по суті є складовими форм контролю, які застосовуються у разі виявлення таких відхилень від приписів правових норм, які не вимагають вжиття заходів адміністративного примусу;

- заходи адміністративного примусу;

- звернення до уповноважених органів для вирішення питання вжиття останніми заходів впливу до осіб, що порушують законодавство.

Підставами для вжиття заходів адміністративного примусу на ринку цінних паперів є, по-перше, протиправні діяння учасників ринку, по-друге, - загроза заподіяння суттєвої шкоди інтересам інвесторів або держави.

Серед адміністративно-примусових заходів, застосування яких до учасників ринку цінних паперів передбачено законодавством, пропонуємо розрізняти: адміністративно-запобіжні заходи, заходи адміністративного припинення, адміністративно-забезпечувальні заходи та адміністративні стягнення.

Ознакам заходів адміністративного запобігання відповідають такі примусові заходи, передбачені Законом України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”: - зупинення розміщення та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування у разі загрози заподіяння суттєвої шкоди інтересам інвесторів або держави; заміна за рішенням уповноважених осіб Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку компанії з управління активами пайового інвестиційного фонду у разі неефективного управління компанією активами інвестиційного фонду; ліквідація пайового інвестиційного фонду у разі винесення Комісією рішення про неможливість заміни компанії з управління активами.

Підстави вжиття запобіжних заходів на ринку цінних паперів визначені лише загально: “у разі загрози заподіяння шкоди інтересам держави та інвесторів”, “для захисту інтересів держави” і на наш погляд, повинні бути деталізовані.

Заходами адміністративного припинення на ринку цінних паперів є: надсилання емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери; зупинення торгівлі на фондовій біржі; призначення тимчасово керівників фондових бірж, депозитаріїв та інших установ інфраструктури фондового ринку; зупинення на строк до одного року передплати і продажу цінних паперів; зупинення укладення угод з окремих видів діяльності по випуску і обігу цінних паперів, зупинення діяльності фондової біржі; зупинення або припинення допуску цінних паперів на фондові біржі або торгівлю ними на будь-якій фондовій біржі, зупинення клірингу та укладення договорів купівлі-продажу на певний термін; визнання випуску цінних паперів інвестиційного фонду таким, що не відбувся і скасування реєстрації інвестиційного фонду; анулювання ліцензії на провадження відповідного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів у зв'язку з неможливістю ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов; блокування цінних паперів.

Заходами адміністративного забезпечення є заходи, що спрямовані на забезпечення, виконання рішення про накладення стягнення на порушника або іншого рішення, провадження справ про правопорушення на ринку цінних паперів, формування доказової бази для притягнення порушників до відповідальності. Ними на ринку цінних паперів є: - зупинення видаткових операцій по банківських рахунках відповідної юридичної особи; - вилучення під час проведення перевірок на строк до трьох діб документів, що підтверджують факти порушення актів законодавства про цінні папери.

Адміністративні стягнення є адміністративними санкціями, що застосовуються до осіб, які вчинили правопорушення, з метою їх покарання.

Часто законодавство лише загально визначає об'єктивний склад адміністративних правопорушень на ринку цінних паперів як “порушення учасником ринку цінних паперів вимог законодавства про цінні папери, нормативних актів Комісії”, “порушення законодавства з емісії цінних паперів” і т.п., що породжує проблеми кваліфікації правопорушень на ринку цінних паперів. Тому об'єктивна сторона правопорушень повинна визначатись законом шляхом прямої вказівки на дії чи випадки бездіяльності, що її складають.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» // Верховна Рада України; Закон вiд 23.02.2006 № 3480-IV.

2. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» // Верховна Рада України; Закон вiд 30.10.1996 № 448/96-ВР.

3. Закон України «Про підприємства в Україні» // Закон вiд 27.03.1991 № 887-XII.

4. Авксентьєв Ю. Система оцінки фінансового стану емітента боргових зобов`язань та емісії облігацій місцевих позик (регіональний аспект)/ Юрій Авксентьєв //Банківська справа. - 2005. - № 6. - C. 65-73

5. Андрущенко І. Форми та методи державного контролю на ринку цінних паперів //Право України. - 2002. - № 2. - С.47-49

6. Барановський О. Ринок цінних паперів в Україні: стан, проблеми, перспективи //Банківська справа. - 1997. - № 6. - C. 14-22

7. Білозерова С. Становлення та розвиток ринку корпоративних облігацій України //Економіка. Фінанси. Право. - 2002. - № 10. - C. 35-38

8. Бірюков В. Визначення поняття цінних паперів //Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 6. - C. 50-52

9. Богачев С. О правовом обеспечении функционирования рынка ценных бумаг Украине/ С.Богачев //Юридический вестник. - 2001. - № 3. - C. 138-142

10. Бриндак Д. Класифікація боргових цінних паперів/ Д. Бриндак //Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 12. - C. 117-120.

11. Бриндак Д. Класифікація боргових цінних паперів/ Д. Бриндак //Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 12. - C. 117-120.

12. Буй Т.Г. Розширення можливостей фінансування розвитку корпорацій шляхом випуску боргових цінних паперів //Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 5. - C. 190-197

13. Ватаманюк З. Г. Інституційна ефективність ринку цінних паперів в Україні //Фінанси України. - 2008. - № 3. - C. 101-110

14. Ватаманюк З. Г. Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні //Фінанси України. - 2007 . - № 5 . - С. 75 - 85

15. Ватаманюк З.Г. Ринок цінних паперів в умовах фінансової глобалізації //Фінанси України. - 2007 . - № 6 . - С. 82 - 89

16. Гнатів О. Ознаки пайових цінних паперів //Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 12. - C. 38-41.

17. Державне регулювання ринку цінних паперів в Україні //Ринок цінних паперів. - 1997. - № 1. - C. 34-41

18. Дорош Л. Актуальні проблеми захисту ринку цінних паперів в Україні //Вісник Академії правових наук України. - 2000. - № 3. - C. 168-176

19. Забучинська Т. Порівняльно-правовий аналіз державного регулювання ринку цінних паперів (досвід України та США)/ Т. Забучинська //Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 8. - C. 57-60.

20. Забучинська Т. Співвідношення державного регулювання та державного управління на ринку цінних паперів //Юридична Україна. - 2007. - № 7. - C. 44-48

21. Колесник В. Концепція розвитку правового регулювання ринку цінних паперів в Україні //Фондовое обозрение. - 1997. - № 2. - C. 4-15

22. Косик С. Становлення ринку цінних паперів //Економіка. Фінанси. Право. - 2002. - № 3. - C. 32-33

23. Кузнєцова Н. Ринок цінних паперів в Україні: Правові основи формування та функціонування/ Наталія Кузнєцова, Ігор Назарчук ,. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 525с.

24. Лепейко Т. Інструменти ринку цінних паперів в Україні/ Т.Лепейко //Банківська справа. - 2000. - № 4. - C. 11-14.

25. Лінніков В. Становлення ринку цінних паперів в Україні/ В.Лінніков //Банківська справа. - 1997. - № 3. - C. 35-47

26. Мельник В. Ринок цінних паперів: Довідник керівника підприємства: Спец. випуск/ Віктор Андрійович Мельник,; Віктор Мельник. - К.: А.Л.Д.: ВІРА-Р, 1998. - 559 с.

27. Мендрул О. Фондовий ринок: операції з цінними паперами: Навчальний посібник/ Олександр Мен-друл, Ірина Павленко; М-во освіти України; КНЕУ. - 2-е вид., доп. та перероб.. - К.: КНЕУ, 2000. - 156 с.

28. Мица Ю.В. Похідні цінні папери як іменні емісійні цінні папери // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Сер. «Право». - 2005. - Вип. 5. - С. 99-104

29. Мица Ю.В. Похідні цінні папери: питання класифікації// Проблеми законності. - 2005. - Вип.73. - С. 96-102.

30. Мица Ю.В. Похідні цінні папери: правова природа та проблеми законодавчого врегулювання// Проблеми законності. - 2004. - Вип.69. - С. 36-41.

Размещено на Allbest.ru