Організація консорціумного кредитування

Якщо значимість одного з цих факторів знижується, очікувана ймовірність неповернення кредиту зростає, і банком будуть прийматися всі можливі заходи для виправлення ситуації.

Ефективно управляти кредитним ризиком дозволяє якісний аналіз позичальника, аналіз умов надання консорціумного кредиту, постійний контроль за фінансовим станом позичальника, його можливістю погасити кредит.

Наявність досить значного кредитного ризику при консорціумному кредитуванні, зумовлює банк використовувати різні способи та методи управління ним. Це спричинює використання банками певних інструментів мінімізації даного ризику, створюючи певні рівні безпеки для захисту кредитних вкладень (рис. 3.1.).

Рис. 3.1. Рівні безпеки, що формуються для захисту кредитних вкладень банку

Найбільш важливим рівнем безпеки є дохід або грошовий потік позичальника, оскільки він вважається найкращим способом погашення кредиту. Третій рівень пов'язаний із стійкістю балансу позичальника, яка пов'язана з активами, що виступають у якості забезпечення. Четвертий рівень - гарантії осіб, що беруть на себе певні зобов'язання.

Як видно з вищенаведеного рисунку та з практики банківської діяльності, процентні платежі, що отримуються банком з позичальника, виступають першою межею захисту від ризиків. Вони дозволяють покрити витрати по утриманню кредиту і забезпечити збереження банківського капіталу. Рівень процентної ставки за консорціумним кредитом і величина її ризикової складової впливають на розмір резерву за кредитом, що створюється. Чим у більшій мірі у величину ризикової надбавки враховані очікувані втрати за кредитом, тим менша сума резерву потребується і тим менші витрати понесе банк. Тобто, ціноутворення на консорціумний кредит є одним з головних інструментів мінімізації кредитного ризику банків - учасників консорціумного кредитування.

Перед розглядом особливостей ціноутворення на консорціумні кредити, необхідно зазначити, що не дивлячись на те, що банківський продукт - унікальний товар, ціноутворення в банківській сфері будується на загальних принципах ринкового ціноутворення, спирається на закони і методи, що встановлені та апробовані на будь-якому іншому ринку.

Ціноутворення в комерційному банку - це процес формування ціни на банківський товар, що характеризується відповідними формами, методами та способами встановлення цін.

Аналіз наукових джерел з даного питання дозволяє систематизувати методи ціноутворення в 3 групи:

· з орієнтацією на внутрішні фактори (витратний метод);

· з орієнтацією на зовнішні фактори (цінностний підхід);

· ринковий [25, 26, 27].

В першому методі доводиться необхідність врахування всіх витрат, що понесені в результаті діяльності. В основі теорій, що орієнтуються на внутрішні фактори (витрати), лежать теорії таких видатних економістів, як В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, Ф. Кене, Сісмонді та інші. Такий же підхід можемо знайти наприклад, в роботі Котлера: „Підприємства намагаються встановити таку ціну, яка б покривала всі понесені витрати виробництва, розповсюдження, збуту, та й забезпечувала б відносно значний рівень прибутку. Витрати можуть бути важливим елементом в стратегії формування ціни” [28]. Враховуючи, що банк - це є специфічне підприємство, товаром якого є банківські послуги, даний витратний метод здобув значного розповсюдження серед певних видів банківських продуктів. Проте даний метод не використовується банками при встановленні ціни на консорціумний кредит, враховуючи значний кредитний, процентний, валютний (більшість операцій номіновані в доларах США, євро) ризик, врахування лише витрат не дозволить на достатньому для банку рівні мінімізувати індивідуальний кредитний ризик.

Методи другої групи базуються на теорії граничної корисності, представниками якої є К.Менгер, Ф. Візер, Е. Бем - Баверк, Людвіг фон Мізес, Фридріх фон Хаєк, У. Джевонс, Л. Вальрас. В даній теорії категорія „вартість” замінюється категорією „корисність” і розглядає її у якості єдиного фактору формування ціни. Під корисністю розуміється властивість товару( послуги) задовольняти певну потребу споживача. Згідно з роботами представників теорії граничної корисності, цінністю послуги як товару є величина граничної корисності цієї послуги. Так, наприклад, в роботі Т.Г. Негла, Р. К. Холдена, автори говорять про необхідність орієнтуватися на споживчу цінність та рівень задоволення очікувань клієнтів: „ Ключ до вигідного ціноутворення полягає в розумінні того, що покупці на ринку, а не витрати визначають ціну, за якою може бути проданий товар” [26]. Відомо, що комерційні банки відрізняються від інших економічних суб'єктів, а порядок надання ними послуг робить їх унікальними. Працюючи на окремих ринках, банки можуть надавати величезну кількість послуг, ціна кожної з яких формується за індивідуальною схемою. При, цьому, на нашу думку, якщо банк не має сильної позиції на ринку, він може використовувати данні методи ціноутворення, орієнтуючись на споживача, надаючи їм найвищу цінність. Проте якщо мова йде про немасові, одноразові послуги, які при цьому знаходяться в дефіциті, характеризуються значною сумою та кредитним ризиком, про ціноутворення на основі цінності не може бути й мови, і ціна встановлюється за методом „вартість +прибуток”.

Слід зауважити, що даний аналіз двох підходів щодо методів ціноутворення та аналіз теоретичних та методичних аспектів у попередніх розділах дозволяє зробити висновок, що ціна на консорціумний кредит встановлюється на основі ринкового ціноутворення (змішаного). Так, стратегії змішаного ціноутворення базуються на економічній теорії, яку висунув англійський економіст А. Маршалл. Він розглядав попит та пропозицію в якості рівноцінних у ціноутворенні. Основний зміст даного підходу полягає в тому, що на розмір ціни в рівній мірі впливають як зовнішні фактори, так і внутрішні. Ціна формується внаслідок рівності попиту та пропозиції на ринку. При цьому ціна пропозиції визначається як результат дії внутрішніх факторів, а ціна попиту - результат дії зовнішніх.

Ринковий механізм ціноутворення характеризується двома особливостями: по-перше, він не дозволяє жорстко ототожнювати ціну виключно з формою прояву самої вартості кредитної послуги. По - друге, передбачає обов'язкову наявність конкуренції.

Перша особливість полягає в тому, що ціна на консорціумний кредит відображає не тільки відповідні витрати банку, а й загальну корисність даного товару на ринку. Друга особливість полягає в установленні різного рівня суб'єктивного контролю над цінами з боку позичальника, як покупця, та кредитора - як продавця.

Процес ціноутворення на консорціумний кредит починається з аналізу кредитоспроможності позичальника, на основі якого здійснюється оцінка його рейтингу. При даному аналізі враховуються:

· фінансова звітність;

· якість управління;

· бізнес - план;

· положення в галузі.

Для кредитування основним документом фінансової звітності є баланс. Мета кредиту є важливим індикатором рівня ризику, пов'язаного з наданням консорціумного кредиту. При наданні консорціумного кредиту позичальнику банк враховує частоту банкротства в даній галузі, не кредитує тих, хто функціонує в нестабільних галузях. Банк повинен обов'язково перевірити обґрунтованість заявки по відношенню до суми кредиту, співпадають чи ні умови, що пропонує клієнт з його реальними можливостями. На основі якісно проведеного аналізу кредитоспроможності позичальника, банком - учасником здійснюється його рейтингування (рис. 3.2.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.2. Ціноутворення консорціумного кредиту

Потім враховуючи даний рейтинг, здійснюється оцінка основних трьох компонентів майбутньої ціни на консорціумний кредит. Варто відзначити, що якщо базову ставку і операційну маржу кожний банк - учасник консорціуму досить легко може розрахувати, то далеко не всі банки можуть визначити свою премію за ризик. Розмір даної премії буде залежати від рейтингу позичальника, строку угоди, наявності забезпечення та гарантій, окремих умов договору. Підхід, заснований на внутрішніх рейтингах, дозволяє оцінювати премію за ризик і використовувати ціноутворення з урахуванням ризику. Чим вище кредитний ризик позичальника, тим дорожче за інших рівних умов повинен бути кредит для даного позичальника, і навпаки. Ціноутворення з урахуванням ризику дозволяє гнучкіше підходити до кожного позичальника при визначенні «ціни» за кредит.

Банки, конкуруючи між собою за залучення клієнтів, вимушені йти на зниження процентної ставки. Якщо врахувати, що ставка залучення кредитних засобів практично не відрізняється в багатьох банках, то вкрай важливо правильно оцінити свою ризик-премію. Недооцінити ризик означає вибрати неправильний проект, неправильного позичальника, переоцінка ж ризику веде до ослаблення конкурентної позиції, оскільки підвищується ставка кредитування.

Як видно з вищенаведеного рисунку, в якості базової ставки теоретично може бути прийнята ставка KIBOR, LIBOR або „прайм - рейт”.

В міжнародній практиці процентна ставка по консорціумному кредиту включає базову ставку і банківську маржу (спред). У якості базової ставки найчастіше використовується ставка LIBOR (від англ. London Interbank Offered Rate) -- лондонська ставка пропозицій. Щодня в 11.00 за лондонським часом фіксується ставка пропозицій провідних євровалют шести найбільших банків Лондона, по яких вони кредитують один одного на визначені терміни. На основі цих даних Банк Англії встановлює для кожної валюти і кожного терміну єдину ставку, відому як LIBOR. Вона завжди пов'язана з конкретною валютою і конкретним строком. LIBOR - ставка фіксована і може використовуватися для визначення договірних ставок по операціям, зокрема по консорціумним кредитам. Це ставка ринку євровалют, а не національних ринків. Для консорціумних кредитів LIBOR - це змінна частина процентних ставок, що встановлюється на три, а частіше - шість місяців, маржа (спред) - постійна величина, що встановлюється додатково до LIBOR.

Ще одним досить новим підходом для встановлення плати за консорціумний кредит є плаваючі ставки на російському ринку консорціумних кредитів. Існує дві основні плаваючі ставки за рублевими кредитами - MosPrime Rate і MosIBOR RATE.

MosPrime був заснований у квітні 2004 року і є в деякій мірі аналогом LIBOR на російському ринку консорціумних кредитів. MosPrime має відносно коротку історію, проте є більш волатильною ставкою у порівнянні з MosIBOR. Індикативна ставка надання рублевих кредитів на московському ринку MosPrime створюється Національною валютною Асоціацією. НВА формує MosPrime на основі ставок розміщення рублевих кредитів, що оголошуються учасниками російського грошового ринку першокласним фінансовим інститутам. MosPrime розраховується на строк overnight, 1 тиждень, 2 тижні, 1,2, 3 і 6 місяців (розраховується з вересня 2006 року). На основі даної ставки російські банки - учасники в консорціумній угоді з 2006 року поступово починають встановлювати плату за кредит, додаючи до неї спред.

Здійснивши оцінку базової ставки, премії за ризик, операційної маржі, банком - членом консорціуму визначається рейтинг даного кредитного продукту і формується основна ціна консорціумного кредиту, яка і буде слугувати інструментом, направленим на мінімізацію втрат за кредитом.

Слід відзначити, що вартість консорціумного кредиту включає крім основної суми і процентів ще й витрати, обумовлені кредитною угодою, домовленість по яких досягнена сторонами поза Угодою.

Сума кредиту і проценти -- це основні елементи вартості кредиту.

До додаткових елементів відносяться різні види комісій.

Загальна сума доходів і комісійних банків - організаторів, банку - агента та банків - партнерів буде визначати загальну доходність операції, що була проведена з надання консорціумного кредиту.

Що стосується комісійних, як складових доходів банків - учасників, то вони розподіляються таким чином, що певні банки отримають більший прибуток, аніж інші.

Так, позичальник виплачує комісію за зобов'язання надати кредит як винагороду кредиторові за резервування грошових засобів (виплата розраховується по невикористаній частині кредиту). Ця комісія виплачується з дати підписання кредитної угоди до закінчення використання всієї суми кредиту (зазвичай 0,2 - 0,5% річних).

Комісію за управління позичальник сплачує банку - провідному організатору за організацію консорціумного кредиту (від 0,5% до 2% від суми кредиту). Розмір даної комісії залежить від основних характеристик позичальника, терміновості й складності операції. Крім цього, банк -- провідний організатор або декілька банків, виконуючих ці функції, отримують комісію за переговори по укладенню кредитної угоди.

Комісію за участь отримують всі банки, що входять у консорціум, за участь в гарантуванні консорціумного кредиту.

Слід зауважити, що при здійсненні операції з надання консорціумного кредиту на значну суму (більше 10 млн. дол. США), позичальник має сплатити банку, що відповідає за юридичне оформлення угод, теж окрему комісію. При цьому, аналіз деяких солідних операцій з консорціумного кредитування показав, що мінімальна сума - 25 тисяч доларів, що сплачується юристу за консультування незабезпечених кредитів, а у випадках зі складно структурованою угодою, більшим обсягом документації, глибоким залученням фахівців в переговори з позичальником та кредиторами сума платежів досягає 100 тисяч умовних одиниць.

Агентська комісія призначена банку - агентові за координацію діяльності банків, що беруть участь у консорціумі, за зв'язок позичальника з керівництвом консорціуму, за отримання і погашення кредиту відповідно до умов кредитної угоди. Дана комісія може варіюватися від однієї до півтори тисячі доларів, але помножених на кількість учасників в угоді, й сплачується щорічно (якщо довгострокова угода).

Варто відзначити, що найбільшу вигоду з такого нерівномірного розподілу доходів (комісійних) отримують банки, що отримали мандат, та банки - андерайтери, що приймають на себе ринковий ризик кредитної угоди. Як правило, загальна сума комісійних складає від 0,5 до 1,25 % суми кредиту.

Висновки за розділом 3

Отже, підводячи підсумок за третім розділом даної курсової роботи, необхідно зазначити, що враховуючи досить високий рівень кредитного ризику, що виникає при здійсненні операцій з консорціумного кредитування, банки - учасники консорціуму застосовують різні інструменти його мінімізації. Найпершим та головним захистом від можливих втрат за кредитом є ціноутворення. Аналіз наукових джерел з теорії даного питання та результати дослідження, що біли проведені в 2 розділі, дозволяють стверджувати, що при встановленні ціни на консорціумний кредит використовується саме ринкове ціноутворення, яке є поєднанням теоретичних аспектів витратних та ціннісних методів встановлення ціни. Слід відзначити, що вартість консорціумного кредиту включає крім основної суми і процентів ще й комплекс комісійних витрат, обумовлених кредитною угодою, домовленість по яких досягнена сторонами поза Угодою. Загальна сума доходів і комісійних банків - організаторів, банку - агента та банків - партнерів буде визначати загальну доходність операції, що була проведена з надання консорціумного кредиту.

При визначенні доходності операції з консорціумного кредитування, банки - учасники консорціуму враховують плаваючу ставку LIBOR, що є постійною частиною у складі процентних виплат, та додають до неї спред, який буде залежати від кредитного ризику за даною операцією. На відміну від звичайного банківського кредитування, розмір комісійних при консорціумному кредитуванні значно більший, що пов'язане з великою кількістю учасників консорціуму, технічною та організаційною складністю проведення операції.

Висновки

За результатами курсової роботи можна зробити наступні висновки, що є результатами досягнення сформульованих на початку завдань:

1. В економічній літературі існують досить суперечливі судження науковців щодо розуміння сутності „консорціумного кредиту”: деякі ототожнюють поняття консорціумного і синдикованого кредитів; інші визнають консорціумний кредит як особливу форму кредиту; окрема група науковців розмежовує поняття консорціумного і синдикованого кредиту, спираючись на різні організаційні аспекти їх надання. На нашу думку, найбільш обґрунтованим є наступне визначення: консорціум ний кредит - це економічні відносини, що виникають між об'єднанням банків (банківським консорціумом) та одним або декількома позичальниками на договірній основі з приводу перерозподілу вартості, що створюється в результаті акумуляції грошових ресурсів різних банків на загальних принципах кредитування, з метою диверсифікації кредитних ризиків між банками -учасниками даного об'єднання відповідно з частками їх участі в угоді, а також з метою отримання прибутку кожним банком - учасником.

2. Безперечно, усі відносини, що пов'язані з консорціумним кредитом, мають місце на ринку консорціумних кредитів, що являє собою інститут, механізм, що створює умови для перетинання інтересів кредиторів (а саме банків - консорціумів), з одного боку, та позичальників, - з іншого. Особливостями даного ринку є: суб'єкти - наявність банківського консорціуму, об'єкт - значна сума та відповідно кредитний ризик, та значна кількість інструментів, за допомогою яких здійснюються операції. Враховуючи, що ринок консорціумних кредитів є динамічним, визначені та охарактеризовані основні етапи розвитку ринку консорціумних кредитів, від становлення до сучасного моменту.

3. У залежності саме від рівня кредитного ризику, суми кредиту, потреб позичальника та можливостей банків - учасників банківський консорціум обирає відповідну схему. Найбільш доцільною є схема безперебійного кредитування позичальника, у межах якої позичальник у будь - який момент може отримати необхідну суму кредиту від консорціуму, а банки - учасники значно менше ризикують при проведенні даної операції. Кредитний ризик банку - учаснику консорціуму ідентифікується в межах частки участі банку.

4. Аналіз тенденцій на світовому ринку консорціумних кредитів свідчить про те, що обсяги наданих кредитів як в Україні, так і в цілому у світі невпинно зростають (10-15% у рік), і все частіше банки звертаються саме до такого засобу акумуляції тимчасово вільних коштів, диверсифікації кредитних ризиків та отримання значних прибутків. У цілому ринок консорціумних кредитів в Росії, Україні та в Західній Європі орієнтується на позичальників - експортоорієнтованих компаніях, найчастіше нафтогазової та металургійної галузей. Проте поступово відкривається ринок незабезпечених консорціумних кредитів. Найбільш розповсюдженими угодами з консорціумного кредитування в розрізі валют був і залишається доларовий кредит, проте відносна частка його поступово зменшується на користь кредитів в євро, або національній валюті в Росії, Україні, країнах Східної та Західної Європи. Майже 95% банків-організаторів консорціумних кредитів СНД є іноземні банки Німеччини, Великобританії, США.

5. Механізм надання консорціумних кредитів необхідно розглядати у взаємозв'язку з управлінням кредитним ризиком, що являє собою сукупність елементів, суб'єктів і методів управління, використовуваних відповідно до кредитної політики, що проводиться банком. У даній курсовій роботі запропоноване виокремлення в рамках індивідуального кредитного ризику двох його форм - загальний і безпосередньо індивідуальний. При чому, якщо перший ризик пов'язаний безпосередньо зі всією cумою проекту і банком - організатором, то безпосередньо індивідуальний кредитний ризик виникає після розподілу загального ризику банком - організатором і пов'язаний вже з кожним банком - учасником.

6. Найпершим рівнем захисту від кредитного ризику банку є ціноутворення консорціумного кредиту. Аналіз наукових джерел з теорії даного питання та результати дослідження, що біли проведені в 2 розділі, дозволяють стверджувати, що при встановленні ціни на консорціумний кредит використовується саме ринкове ціноутворення. На практиці базовою ставкою є LIBOR, що є постійною частиною у складі процентних виплат, та додають до неї спред, який буде залежати від кредитного ризику за даною операцією. Слід відзначити, що вартість консорціумного кредиту включає крім основної суми і процентів ще й комплекс комісійних витрат, обумовлених кредитною угодою. На відміну від звичайного банківського кредитування, розмір комісійних при консорціумному кредитуванні значно більший, що пов'язане з великою кількістю учасників консорціуму, технічною та організаційною складністю проведення операції. А отже й сама операція є досить дорогою, проте забезпечує позичальника значними ресурсами.

Список використаних джерел

1. Рыкова И.Н., Ремизов Д.С. Формирование эффективного механизма консорциумного кредитования в России // Финансы и кредит. - 2005. - № 26. - C.2-11.

2. Міжнародний консорціумний кредит: альтернативні структури // Банковский аудитор. - 2004. - № 8. - C.3 - 5.

3. Ольшаный А.И. Синдицированные кредиты на международном рынке капитала // Банковское дело. - 2004. - № 3. - C. 38 - 43.

4. Лобанова Н.И. Синдицированные кредиты: сущность и основные понятия // Международные банковские операции. - 2006. - № 5. - C. 91 - 103.

5. Сайт Незалежного кредитного агентства // http://www.dengi.name/other/abc

6. Большой юридический словарь: Наукове видання.- 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Инфра - М, 2004. - 704 c.

7. Кураков Л.П., Кураков В.Л. Толковый словарь экономических и юридических терминов. - М.: Изд-во Моск. психол.-соц. ин-та, 2002.- 748с.

8. Словник бухгалтерський термінів // http://provodka.ru/dictionary.php?

9. Словник Кліо-Софтвер //http://www.history.ru/index.php?option=com

10. Дерябина В.П. Синдицированное кредитование// Весник Транскредитбанка. - 2003. - №2. - С. 6 - 8. // http://www.tcb.ru/files

11. Карнаух С.Ю., Григорьева О.М. Корреспондентские отношения и организация синдицированного кредитования // Расчеты и операционная работа в коммерческом банке. - 2004. - № 11. - C. 35 - 48.

12. Данилина Ю.В. Развитие рынка синдицированного кредитования // Банковское дело. - 2005. - № 6.- C. 60 - 64.

13. Банківський кредит: його види і класифікація. В. А. Моськвін// http://www.elitarium.ru/2007/03/15/

14. Косорциумные кредиты. Вергелес В., Погремушный В.// http://www.business.ua/i693/a22660

15. Статистичні дані компанії CBONDS //http://loans.cbonds.info/rus/loan/

16. Обзор рынка синдицированного кредитования за 2006 год. Васильев К. //http://loans.cbonds.info/rus/loan/

17. Коволев П.П. Риск - менеджмент на этапе идентификации и оценки последствий от наступления кредитных рисков // Банковские услуги.- 2006.- № 5.- C. 29 - 39.

18. Ковальов О.П. Методологія управління кредитними ризиками // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006.- № 3.- C. 31-36.

19. Супрунович Е.Б. Управление кредитным риском // Банковский менеджмент.- 2006.- № 10.- C. 33 -43.

20. Копбаева Г.Ш. Управление кредитными рисками // Деньги и кредит - 2002.- № 1. - C. 48 - 51.

21. Адамчук Н., Москвин А. Управление кредитным риском // Управление риском.- 1999.- № 3.- C. 25-32.

22. Берегова Г.І., Лабецька Л.М. Методи аналізу кредитного ризику та побудова моделі оцінки кредитоспроможності позичальника // Регіональна економіка.- 2005.- № 4.- C. 113-123

23. Супрунович Е.Б. Основы управления рисками. Риск - практикум // Банковское дело. - 2002.- № 2.- C. 13-17.

24. Кретова В.Г., Радченко В.О. Проблеми формування й використання резервів під кредитні ризики та моделювання кредитних ризиків // Проблеми формування і розвитку фінансово-кредитної системи України: Збірник наукових статей: Наукове видання.- Х.: Штрих, 2002. - 274 c.

25. Коваленко В.В. Цінова політика в системі фінансового управління банком// Фінанси та кредит. - 2004. - №7. - С. 24 - 33.

26. Гойденко Ю.Н. Стратегия ценообразования в коммерческих банках // Банковские услуги.- 2002. - №8. - С.14 - 17.

27. Гойденко Ю., Рожков Ю. Теоретические основы ценообразования в коммерческих банках. // Финансовый бизнес. - 2002. - №3. - С.52 - 54.

28. Котлер Ф. И др. Основы маркетинга: Пер. с англ. 2-е европ. Издание.; М.: ИНФРА - М, 1997.

Додаток А

Обсяги консорціумних кредитів, надані банками Росії у 2003 - 2006 р.р.

Додаток Б

Рис. Б.1 Структура наданих консорціумних кредитів банками Росії за галузями позичальників у 2005 році [15]

Рис. Б.2 Структура наданих консорціумних кредитів банками Росії за галузями позичальників у 2006 році [15]

Додаток В

Рейтинг організаторів консорціумних кредитів в Росії та країнах СНД за 2006 рік, проведений агентством Cbonds [15]

Додаток Д

Рейтинг організаторів консорціумних кредитів в Україні за 2006 рік, проведений агентством Cbonds [15]

Додаток Е

Характеристика параметрів консорціумних кредитів, що залучені позичальниками Росії за вересень 2007 року

Додаток Ж

Характеристика параметрів консорціумних кредитів, що залучені позичальниками країн СНД за вересень 2007 року [15]

Размещено на http://www.allbest.ru/