Міжбанківський кредит як джерело формування ресурсів банку, облік операцій з міжбанківського кредитування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський навчально-науковий інститут

ДВНЗ «Університет банківської справи»

Кафедра банківської справи

Напрям підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

КОМПЛЕКСНА КУРСОВА РОБОТА

з дисциплін «Банківські операції» та «Фінансовий облік у банках»

на тему:

Міжбанківський кредит як джерело формування ресурсів банку, облік операцій з міжбанківського кредитування

Студентки Клепко А.С.

4 курс, група ФБС-112

м. Черкаси - 2015 рік



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ НА РИНКУ МІЖБАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

1.1 Сутність, види та нормативне забезпечення міжбанківського кредитування

1.2 Роль міжбанківського кредиту у формуванні ресурсів банку

1.3 Організація обліково-операційної діяльності міжбанківського кредитування

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РИНКУ МІЖБАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

2.1 Розвиток ринку міжбанківського кредитування в Україні

2.2 Оцінка економічної ефективності роботи ПАТ "Ідея банк" на ринку міжбанківського кредитування

РОЗДІЛ 3. ВІДОБРАЖЕННЯ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ У МІЖБАНКІВСЬКІЙ СФЕРІ

3.1 Облік операцій міжбанківських кредитів отриманих від НБУ

3.2 Облік операцій міжбанківських кредитів отриманих від інших банків та основні операції за рахунками

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Визначення впливу банківської системи на розвиток економіки потребує наукового дослідження. Звичайно, що вирішення даного питання знайшло висвітлення у наукових працях багатьох економістів. Проте необхідність зазначеного дослідження не втрачає актуальності. Розвиток банківської системи постійно супроводжується появою нових особливостей її функціонування, які ще не отримали належного розкриття в економічній науці. Однією з таких особливостей є власне розвиток міжбанківського кредитного ринку в інфраструктурі банківської системи України[1].

Вже сам факт того, що частка міжбанківських кредитів в загальних структурах кредитів та зобов`язань комерційних банків України займає вагоме місце засвідчує актуальність вивчення міжбанківського кредиту і тенденцій ринку міжбанківського кредитування. Проте має місце невідповідність сучасного рівня практичного використання та науково-теоретичного відношення до зазначених процесів. У вітчизняній економічній літературі не приділено достатньо уваги розкриттю як сутнісних аспектів міжбанківського кредиту, так і ролі його ринку на мікро- та макроекономічному рівні. У виданнях з питань теорії кредиту, авторами яких є Денисенко М.П., Івасів Б.С., Лазепко І.М., Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф., Савлук М.І., Щетинін А.Г., про міжбанківське кредитування лише коротко згадується в контексті класифікації банківського кредиту. В інших працях, авторами яких є Вітлінський В.В., Волошин І.В., Гладких Д.М., Дзюблюк О.В., Кірєєв О.І., Лагутін В.Д., Майорова Т.В., Міщенко В.І., Петрук О.М., Примостка Л.О., Сугоняко О.А., Тиркало Р.І., Ширинська Є.Б. та ін., хоч й зустрічається інтерес до дослідження саме МБК, проте він має переважно фрагментарний характер (розглядаються лише окремі аспекти міжбанківських кредитних відносин).

Метою даної курсової роботи є поглиблення вивчення сутності ринку міжбанківського кредитування та його ролі в діяльності банківської системи України, оцінка його розвитку та сучасного стану, розробка рекомендацій підвищення ефективності його функціонування.

Відповідно до поставленої мети були визначені завдання дослідження:

– поглибити підходи до пізнання сутності міжбанківського кредиту та ринку МБК;

– розкрити теоретико-методологічні особливості класифікації міжбанківського кредиту;

– комплексно проаналізувати роль ринку міжбанківського кредитування в діяльності банківської системи;

– визначити закономірності розвитку вітчизняного ринку міжбанківського кредитування;

– оцінити організацію обліково-операційної діяльності міжбанківського кредитування;

– обгрунтувати шляхи стабілізації ринку міжбанківського кредитування України.

– дослідити особливості економічної ефективності роботи ПАТ «Ідея банк» на ринку міжбанківського кредитування

Об'єкт дослідження: Національний банку України та комерційні банки держави.

Предмет дослідження: взаємовідносини між банками-учасниками ринку міжбанківського кредитування.

Теоретико-методологічною основою дослідження є вітчизняні та зарубіжні наукові праці, законодавчі та нормативні акти, методичні матеріали центральних банків (Національного банку України, Європейського центрального банку та ін.).



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ НА РИНКУ МІЖБАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

1.1. Міжбанківське кредитування: сутність, види та нормативне забезпечення

Найбільш питому вагу на фінансовому ринку мають операції на міжбанківському ринку, які являють собою короткотермінові угоди з приводу незабезпечених кредитів. За допомогою міжбанківського ринку комерційні банки можуть балансувати потреби, як в оперативній, так і поточній ліквідності. Іншими словами, за допомогою міжбанківського ринку відбувається горизонтальне балансування ліквідності всередині кредитної системи. Крім цього, операції на міжбанківському ринку дають змогу банкам отримувати додаткові прибутки, управляти процентними та валютними ризиками. [5]

У сучасних умовах трансформації української економіки особливого значення набуває дослідження умов і закономірностей розвитку фінансово-кредитної системи, зокрема міжбанківських відносин. На сьогодні міжбанківський кредитний ринок посідає особливе місце серед елементів грошового ринку. Міжбанківське кредитування є одним із найбільш ефективних способів перерозподілу грошових коштів і відіграє важливу роль у підтримці ліквідності банківської системи України, а також у забезпеченні ресурсами банків для забезпечення їх безперебійної діяльності.

При провадженні банками своєї основної активної діяльності, коли вони надають кредити своїм клієнтам за рахунок залучених від вкладників коштів, вони виступають посередниками. За таких умов очевидним є те, що існує значна різниця у термінах, на які кошти залучаються та розміщуються. Це спричиняє втрату ліквідності. Поряд з розширенням масштабів діяльності банків та зростанням потреб клієнтів у кредитних ресурсах це сприяє активізації ринку міжбанківського кредитування як вагомого джерела ресурсів багатьох вітчизняних банків. Міжбанківський ринок дає можливість швидко залучити кошти від інших банків у вигляді міжбанківського кредиту.

Як правило, банки використовують міжбанківські кредити за умов, коли в одних з'являються тимчасово вільні ресурси, які вони мають на меті швидко та ефективно розмістити, а в інших виникає нестача ресурсів, які потрібні для своєчасного виконання зобов'язань. Іншими словами, головна функція міжбанківського кредитування - це підтримка ліквідності.

Не дивлячись на актуальність проблем міжбанківського кредитування, залишаються недостатньо вивченими питання сутності, функцій, тенденцій розвитку цього кредиту. Варто зазначити, що поняття “міжбанківського кредиту” потребує більш глибокого науково-теоретичного дослідження, узагальнення наукових підходів та концепцій, оскільки в економічній літературі відсутня єдина думка щодо розуміння сутності даного поняття.

Так, у великому тлумачному словнику економічних та юридичних термінів “міжбанківський кредит” визначається як грошові ресурси фінансово-кредитних установ, які розміщують один в одного у формі короткострокових депозитів. Вважають, що помилковим є твердження про строковість надання, адже міжбанківські кредити можуть надаватися на різні терміни, зокрема і на довгостроковій основі.

Існує велика кількість думок різних авторів щодо визначення ринку міжбанківського кредитування. У ході дослідження було виявлено декілька підходів щодо визначення поняття «ринок міжбанківського кредитування» - інституційний, економічний та організаційний.

У межах інституційного підходу ринок міжбанківського кредитування визначається як частина інших ринків, яка має певні особливості. В межах даного підходу можна виокремити два напрямки. Перший напрямок розглядає міжбанківський кредитний ринок як частину ринку позикових капіталів, а другий - як частину грошового ринку. На нашу думку, такі відмінності зумовлені строковістю відносин, а саме перший напрямок відображає ситуацію, коли відбувається надання кредитів на довгострокові терміни, а другий - на короткі строки. Прихильниками першого напряму є Герасимович А.М. [1], Михайлюк Р.В. [2], Мельник П.В. [4], Гумен І. М.А Сич Є.М. [12], Еш С.М. [11], Трошин А.Н. [9], Михайловська І.М. [13] є прихильниками другого підходу.

Ринок міжбанківського кредитування займає особливе місце серед елементів фінансового ринку (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 - Місце міжбанківського кредитного ринку у структурі фінансового ринку

Специфічними рисами ринку міжбанківських кредитів є виконання особливих функцій, притаманних лише йому. До таких функцій можна віднести забезпечення банків короткостроковими позиковими коштами, розміщення тимчасово вільних коштів з метою управління активами, підтримка ліквідності банківських установ. Також міжбанківський ринок є індикатором фінансово-економічного стану, так як він першим реагує на будь-які зміни у державі, тобто ринок міжбанківського кредитування є дуже сприятливим до змін певних економічних показників, що свідчить про його високу волатильність.

У межах економічного підходу «міжбанківський кредитний ринок» визначається як сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами на ринку міжбанківського кредитування. Такому підходу надавали перевагу такі вчені, як Писарева М.П. [6] та Передрій О.С. [14].

Якщо говорити про особливості ринку міжбанківського кредитування, то необхідно зазначити, що він має ряд ризиків, особливе місце серед яких займає кредитний ризик. Отже, проаналізувавши ряд наукових джерел нами було виділено наступні ризики, на які наражаються банки будучи учасниками міжбанківського ринку кредитування:

­ ризик непогашення заборгованості;

­ ризик ліквідності (затримки виплати);

­ ризик кредитоспроможності позичальника;

­ діловий ризик;

­ ризик структури капіталу;

­ ризик зменшення вартості забезпечення;

­ юридичний ризик.

Отже, міжбанківському кредитуванню притаманні ризики, інструменти регулювання яких є аналогічними до загальноприйнятих.

Прихильниками організаційного підходу до визначення поняття «міжбанківський кредитний ринок» є наступні вчені: Львов Ю.І. [5], Бутрин М.О., Тиркало Р.І., Алієва Е.С., які зосереджують увагу на практичних аспектах, передбачаючи, що він виконує функцію забезпечення відносин між банками з приводу надання один одному вільних кредитних ресурсів.

На нашу думку жоден із вищезазначених підходів не може повністю розкрити сутність поняття «міжбанківський кредитний ринок». У подальшому під міжбанківським кредитним ринком слід розуміти частину ринку позикових капіталів (грошового ринку), яка забезпечує купівлю та продаж тимчасово вільних позикових коштів між суб'єктами даного ринку на основі встановлення відносин між ними.

За своєю природою міжбанківський кредитний ринок є неоднорідним та має такі складові, як суб'єкт, об'єкт та систему забезпечення (рис. 1.2).

Розглянемо суб'єктів міжбанківського кредитного ринку. Ринок міжбанківського кредитування виконує особливу роль у забезпеченні умов функціонування фінансового ринку та є об'єктом регулювання з боку державних органів.

Рисунок 1.2 - Структура міжбанківського кредитного ринку

Міжбанківський кредитний ринок є своєрідним механізмом впливу держави на банківську систему. Через нього Національний банк України як її головний регулятор може здійснювати вплив на масштаби діяльності, рівень ліквідності та інші показники банків. Отже, НБУ виходить на міжбанківський кредитний ринок з наступними цілями:

- регулювання ліквідності банків України;

- надання стабілізаційних кредитів для підтримки та фінансового оздоровлення банків;

- підтримка макроекономічної стабільності.

Цей процес регулюється Положенням Про регулювання Національним банком України ліквідності банків України від 19.06.2012 р. №259 та Положенням Про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України від 27.07.2012 р. №327 [29].

Сич Є.М. [32] у своїх дослідженнях виділяв наступні форми міжбанківського кредиту:

­ міжбанківські позики на основі кредитного договору і на основі генеральної угоди та співробітництва на ринку міжбанківського кредиту;

­ залишки коштів на кореспондентських рахунках, заброньовані на термін під узгоджений банківський процент (оформляються кредитною угодою);

­ платіжний кредит у формі овердрафта за кореспондентським рахунком (оформляється договором про встановлення кореспондентських відносин, або спеціальним договором про овердрафт);

­ централізовані кредити, що надаються для підтримки певних галузей народного господарства через комерційні банки. Вони найменш вигідні для комерційного банку, тому що маржа за ними регулюється НБУ;

­ переоблік та перезастава цінних паперів у НБУ;

­ централізовані кредити, що розподіляються на аукціонній основі.

Існує класифікація міжбанківських кредитів за певними ознаками.

В Україні за допомогою впровадженої системи електронних розрахунків міжбанківське кредитування здійснюється шляхом прямих угод між банком-кредитором та банком-позичальником. Кредитування здійснюється на договірних умовах на чітко визначений термін.

Здійснювати міжбанківське кредитування можуть не тільки комерційні банка, й їхні відділення та філії. Проте це правило реалізується тільки в системі одного банку, що має філіальну мережу.

Важливим способом акумулювання запозичених ресурсів комерційними банками є операції з рефінансування. Рефінансування банків - це операції з надання банкам кредитів у встановленому Національним банком України порядку.

Національний банк може прийняти рішення про підтримання ліквідності банку через відповідні інструменти рефінансування, якщо банк дотримується таких основних вимог:

- строк діяльності - не менше, ніж один рік після отримання ліцензії Національного банку України на здійснення банківських операцій і відповідного письмового дозволу;

- має ліцензію Національного банку України на здійснення відповідних банківських операцій і письмовий дозвіл, у тому числі за операціями з валютними цінностями та з цінними паперами за дорученням клієнтів або від свого імені;

- має активи, які можуть бути прийняті Національним банком України у заставу;

- здійснює своєчасне погашення одержаних від Національного банку України кредитів та сплату процентів за користування ними.

Національний банк України відповідно до своїх розпорядчих документів у разі коливань на грошово-кредитному ринку може встановлювати додаткові вимоги до банків залежно від інструментів, строків рефінансування і виду забезпечення кредиту рефінансування.

Національний банк України здійснює рефінансування банків лише під відповідне забезпечення:

- державними облігаціями України (облігації внутрішньої державної позики України, облігації зовнішньої державної позики України, цільові облігації внутрішньої державної позики України);

- державними облігаціями України, які перебувають у довірчій власності банку згідно з договором управління майном між установником управління і банком-управителем та письмовою згодою установника управління на заставу державних облігацій України, які перебувають у довірчій власності, під забезпечення кредиту рефінансування Національного банку України;

- депозитними сертифікатами;

- векселями суб'єктів господарювання - резидентів України, врахованими банком за дисконтною ставкою, не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку України. Національний банк в окремих випадках може здійснювати рефінансування банків під забезпечення векселями нерезидентів, авальованими іноземними банками з рейтингом, не нижчим, ніж «інвестиційний клас»;

- векселями банків, авальованими іншим банком;

- гарантіями іншого банку-резидента;

- облігаціями місцевих позик, що вільно обертаються на ринку;

- цінними паперами Державної іпотечної установи, у тому числі розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету Міністрів України та підтверджено коштами в Державному бюджеті України;

- облігаціями підприємств, що вільно обертаються на ринку (крім цільових), у тому числі розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету Міністрів України;

- іпотечними облігаціями, що вільно обертаються на ринку;

- іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю;

- подвійними складськими свідоцтвами, що містять складські свідоцтва та заставні свідоцтва, за умови надання банком кредиту під їхнє забезпечення;

- заставою майнових прав, що виникли у банку в результаті укладення кредитного договору між ним та відповідним суб'єктом господарювання. Національний банк України бере в заставу майнові права за кредитами, які визначені як стандартні та під контролем відповідно до нормативно-правових актів з питань формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків;

- акціями власників істотної участі в банку (тільки для кредитів рефінансування понад 14 днів).

Відповідний структурний підрозділ НБУ, що здійснює нагляд за діяльністю комерційного банку, щокварталу аналізує стан виконання заходів, спрямованих на оздоровлення банку, контролює своєчасність погашення заборгованості за стабілізаційним кредитом та процентів за користування ним. У разі їхнього невиконання структурний підрозділ, що здійснює нагляд за діяльністю банку, подає пропозиції на розгляд Правління Національного банку України для прийняття відповідного рішення [25, ст.85].

Отже, бачимо, що міжбанківські кредити є основою для здійснення міжбанківських кредитних відносин, реалізація яких складає процес міжбанківського кредитування. Відповідно міжбанківське кредитування здійснюється на ринку міжбанківських кредитів.

1.2 Роль міжбанківського кредиту у формуванні ресурсів банку

Джерелом формування банківських ресурсів, крім коштів клієнтів, є позичений капітал. У свою чергу, джерелом позиченого капіталу є:

- міжбанківський ринок ресурсів;

- кредити центрального банку;

- операції репо;

- емісія цінних паперів власного боргу.

Міжбанківський кредит (МБК) посідає особливе місце в структурі ресурсів комерційного банку. За способом одержання коштів це оперативне джерело, що має переважно короткостроковий характер, проте, найдорожче порівняно з іншими джерелами банківських ресурсів.

Міжбанківський кредит є основним джерелом запозичених коштів комерційного банку і слугує для підтримки кредитного потенціалу, поточної ліквідності банку або забезпечення рентабельного вкладення коштів. Міжбанківський кредит має короткостроковий характер, вирізняється оперативністю надання коштів та вищими порівняно з депозитами процентними ставками. Він здійснюється в рамках кореспондентських відносин банків і є дорожчим порівняно з іншими джерелами кредитування ресурсом (потенціалом) банку.

Комерційні банки можуть виходити на ринок міжбанківського кредитування як у ролі кредитора, так і у ролі позичальника. Як кредитор банк стає учасником міжбанківського кредитного рину з метою розміщення своїх ресурсів на вигідних умовах на короткострокові терміни серед позичальників, які є одними з найбільш надійних. Виходячи на ринок міжбанківського кредитування у ролі позичальників, банки мають на меті швидке залучення коштів для підтримки ліквідності або для здійснення найбільш вигідних операцій. У разі, якщо банк-кредитор не може надати кошти у достатньому обсязі, на ринок можуть виходити міжбанківські об'єднання.

Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі комерційні банки, в яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість для налагодження ділових партнерських відносин.

Взагалі банкам вигідно розміщувати кредитні ресурси в інших банках порівняно з кредитуванням суб'єктів господарської діяльності, оскільки перші відрізняються, як правило, вищою надійністю.

Об'єктом на ринку міжбанківського кредитування виступають тимчасово вільні грошові кошти, які банк-кредитор надає у користування банку-позичальнику, тобто кредити та депозити у національній та іноземній валютах.

На міжбанківському кредитному ринку залучення вільних грошових ресурсів може відбуватися як у формі кредиту, так і у формі міжбанківського депозиту, або як кошти у формі залишку на кореспондентському рахунку в іншому банку. Економічна сутність даних операцій не має суттєвих відмінностей, проте форма договору буде кардинально відрізнятися.

Система забезпечення функціонування міжбанківського кредитного ринку включає в себе наступні елементи:

- методичне забезпечення;

- інформаційне забезпечення;

- нормативне забезпечення.

Методичним забезпеченням міжбанківського кредитного ринку слід вважати комплекс методів проведення операцій на ринку, порядок надання та отримання ресурсів на міжбанківському кредитному ринку та його інструменти.

Інформаційне забезпечення являє собою інфраструктуру ринку міжбанківського кредитування, а саме сукупність системи комунікацій, інформаційної системи та системи електронних платежів НБУ.

Нормативним забезпеченням функціонування міжбанківського кредитного ринку виступає Закон України “Про банки і банківську діяльність”, Цивільний Кодекс України, нормативні акти НБУ, Статут банку, Положення банку про міжбанківське кредитування та кредитні договори.

На рисунку 1.3 наведено структуру фінансових послуг на міжбанківському ринку

Рисунок 1.3 - Структура фінансових послуг на міжбанківському ринку

Залучення міжбанківських кредитів може здійснюватися двома способами:

1. Самостійно, шляхом прямих переговорів.

2. Через фінансових посередників.

Другий спосіб на Україні не застосовується, оскільки діє електронна система розрахунків, яка дозволяє проводити операції в лічені секунди.

В разі, коли банки домовляються самостійно, їх відносини оформляються договором про МБК. Основна маса таких договорів складається у строковій формі, а інша -- в поточній. Поточна форма МБК передбачає подання МБК на мінімальний строк, по закінченню якого кредит переходить у категорію до запитання, тобто може вимагатися банком-кредитором у будь який час з попереднім повідомленням. Якщо банк-позичальник не має можливості повернути МБК за рахунок власних ресурсів, то він звертається до строкових позичок інших банків.

Отже, міжбанківський кредитний ринок відіграє особливу роль у формуванні ресурсів банківських установ, у підтримці їх ліквідності, так як виступає найбільш оперативним джерелом ресурсів для здійснення банківської діяльності, а також є одним із способів отримання прибутку, що є менш ризиковим, ніж кредитування реального сектору.

1.3 Організація обліково-операційної діяльності міжбанківського кредитування

З точки зору організації ринку існує кілька способів проведення угод на міжбанківському ринку. Домовленість між дилерами може бути досягнута за допомогою прямої телефонної, факсимільного чи електронного зв'язку, системи Reuters і через брокерів. Укладення угоди по телефону - це найбільш поширений спосіб проведення операції. Дилери, використовуючи свій досвід і знання ринку, можуть визначати потенційних кредиторів або позичальників і безпосередньо звертатися до партнерів в інших банках по телефону. Існують агентства, що надають посередницькі послуги, збираючи банківські заявки на торгах і розсилаючи їх по всіх банках - учасникам системи. Отримавши від них попередню інформацію про процентні ставки, банки можуть укласти угоду безпосередньо по телефону. Система електронної пошти, підтримувана Reuters, дозволяє оперативно відслідковувати заявки на торгах і укладати угоди в режимі on-line.

Брокери обслуговують ті банки, які або не можуть знайти відповідного партнера самостійно, або вважають за краще це робити через посередників. Через досить серйозних обмежень цієї форми угод вони складають дуже невелику частину від загальної кількості проведених на ринку операцій. Обмеження полягають в тому, що банки не можуть змінювати процентні ставки залежно від партнера по угоді. Крім того, угода з брокером зобов'язує банки прийняти пропозицію в будь-якій ситуації, коли для партнера встановлено кредитний ліміт.

Найчастіше умови надання та придбання міжбанківських кредитів і контрагенти на ринку МБК визначаються комерційними банками самостійно. В основі вибору банку-контрагента лежить аналіз фінансового стану, ділової репутації, характеру діяльності та кола здійснюваних операцій і послуг, що надаються банку-позичальника, його клієнтської бази, кореспондентської, філіальної мережі, основних контрагентів на ринку МБК, активності на грошових і фінансових ринках в цілому .

Кожна угода з надання МБК оформляється кредитним договором. Постійні банки-контрагенти на міжбанківському кредитному ринку укладають між собою угоди про співробітництво, які регулюють порядок узгодження, укладення та оформлення контрагентами угод на міжбанківському ринку, а також відповідальність сторін за порушення умов цих угод. Угоди укладаються на основі добровільності участі і являють собою згоду сторін про надання одна одній міжбанківських кредитів і депозитів на взаємовигідній основі.

Для здійснення операцій в рамках угод про співпрацю на ринку міжбанківських кредитів банки-учасники обмінюються наступними документами (оновлюючих на разі змін):

- завіреними своєю печаткою копіями установчого договору, статуту, ліцензії на здійснення банківських операцій в російських рублях і іноземній валюті або генеральної ліцензії;

- нотаріально засвідченими копіями карток із зразками підписів і відбитком печатки або копіями карток, завіреними уповноваженою особою підрозділу розрахункової мережі Банку Росії;

- копіями аудиторського висновку;

- довіреностями на трейдерів, в яких вказуються імена, що відповідають за певний сегмент міжбанківського ринку та уповноважених на вчинення необхідних дій в рамках генеральної угоди;

- іншими необхідними документами, обумовленими угодою.

Згідно з умовами угоди сторони зобов'язуються зберігати конфіденційність будь-якої інформації і даних, що надаються кожній із сторін в процесі виконання угоди, не розкривати і не розголошувати третім особам факти та інформацію за укладеними фінансовим операціях без попередньої згоди контрагента.

Функція та повноваження погоджувати умови фінансових операцій, що укладаються на міжбанківському ринку, закріплені в кожному банку за конкретним співробітником або групою співробітників, званих трейдерами. Порядок укладання фінансових угод між кредитними організаціями на міжбанківському кредитному ринку починається з узгодження трейдерами банків умов угоди (по телефону або по електронних засобів зв'язку). Документ, спрямований однієї зі сторін і містить всі істотні умови фінансової угоди (сума, термін, ставка, забезпечення), визнається офертою (пропозицією здійснити угоду), адресованій іншій стороні. При згоді з умовами оферти друга сторона відповідає акцептом на укладення угоди на запропонованих умовах, а при незгоді направляє зустрічну оферту із зазначенням нових умов угоди.

Після узгодження всіх істотних умов правочину вчиняється обмін письмовими документами, що підтверджують факт укладання угоди за формою, передбаченою угодою. Документи, що підтверджують угоду, повинні бути підписані керівниками кредитних організацій і завірені печатками. Для оперативності документи можуть передаватися з використанням факсимільного чи електронного зв'язку.

При укладанні міжбанківських угод з наданням позичальником забезпечення боку крім договорів на укладення угоди обмінюються належним чином оформленими документами, що засвідчують забезпечення. У день укладання угоди позичальник направляє кредитору два примірники договору на здійснення цієї операції за відповідною формою, підписаних керівниками банку-позичальника і завірених печаткою. Кредитор аналогічним чином запевняє обидва примірники договору зі свого боку і пересилає один примірник позичальнику. Сторони несуть відповідальність за своєчасне надання документів, які підтверджують укладання угод.

За користування позиковими коштами, отриманими за укладеною фінансової угоді, позичальник сплачує кредитору відсотки. Сплата відсотків здійснюється зазвичай одночасно з погашенням кредиту, якщо інше не обумовлено при укладанні угоди. Якщо день погашення кредиту припадає на неробочий день, виконання зобов'язань переноситься на наступний робочий день.

Дострокове погашення кредиту допускається тільки при обопільній згоді сторін, підтвердженому письмовими документами або документами, переданими по факсимільному зв'язку. В іншому випадку при достроковому поверненні кредиту на позичальника можуть накладатися зобов'язання у вигляді пені, яку він повинен заплатити за термін, що залишився від дати фактичного погашення кредиту до дати виконання зобов'язання за угодою. Умови дострокового погашення кредиту, включаючи порядок нарахування та сплати відсотків, письмово узгоджуються сторонами в кожному окремому випадку.

Платежі за зобов'язаннями, що випливають з умов укладеної угоди, здійснюються на рахунки, що належать сторонам, відповідно до узгоджених в договорах платіжними інструкціями. Договір про укладення угоди повинен передбачати такі моменти:

- валюту кредиту;

- суму кредиту;

- процентну ставку ;

- дату видачі і повернення кредиту;

- дату сплати відсотків по кредиту;

- термін надання кредиту в днях;

- суму відсотків, що підлягають сплаті;

- особливі умови проведення угоди;

- забезпечення кредиту;

- обов'язок і відповідальність сторін по виконанню умов договору;

- платіжні інструкції та реквізити сторін.

Важливим аспектом договору є забезпечення своєчасного повернення кредиту, його розмір і якість. Забезпеченість МБК означає наявність гарантій, даючи впевненість, що надані кошти будуть своєчасно повернуті кредитору разом з платою за користування ресурсами. В якості забезпечення можуть виступати цінні папери, валюта, передача прав власності, гарантії або поручительства третіх осіб, надання права на безспірне списання коштів з коррахунку банку. При відсутності забезпечення по угоді згідно з чинним законодавством на підставі рішення суду стягнення може бути накладено на майно позичальника, кошти на кореспондентському рахунку та в касі. Однак, як правило, у банку-позичальника є кілька кредиторів, які претендують в разі невиконання зобов'язань на дане майно.

В основі обумовленою в договорі процентної ставки лежать, як правило, ринкові процентні ставки, що діють на момент укладання договору. Рівень цих ставок залежить від співвідношення попиту та пропозиції на ринку кредитних ресурсів. Крім того, розмір процентної ставки залежить від терміну наданих коштів, виду кредиту, валюти кредиту та інших моментів.

Одним з основних моментів при укладенні договору є термін надання коштів. Банки можуть встановлювати довільний термін погашення кредитів, який задовольняв би їх поточні потреби. На даний момент найпоширенішими і переважними кредитними угодами є угоди овернайт, покликані нейтралізувати розрив у платіжному обороті банків.

Взаємна відповідальність сторін за виконання умов угод неодмінно обумовлюється в договорах про укладення угоди або в генеральних угодах. Як правило, за несвоєчасне та / або неповне виконання однієї зі сторін істотних умов укладеної угоди винна сторона зобов'язана сплатити пеню та відшкодувати завдані збитки. У разі порушення однією зі сторін своїх зобов'язань перед іншою стороною остання має право призупинити виконання своїх зобов'язань за будь-яким раніше укладених операціях перед стороною-порушником до повного врегулювання розбіжностей, що виникли. Умови угод по міжбанківських кредитах і депозитах залежать насамперед від надійності банку, тривалості і форм співпраці з ним.

Недостатня матеріальна забезпеченість МБК особливо гостро ставить проблему достовірної оцінки банку-позичальника як суб'єкта кредитних відносин. На аналітичні служби банків, що виступають кредиторами, покладено обов'язок аналізу та моніторингу фінансового становища банків-контрагентів на ринку МБК. Це завдання ускладнюється низкою особливостей функціонування інформаційно-аналітичного поля.

Регулярно публікуються в засобах масової інформації рейтинги банків висвітлюють лише окремі аспекти їх фінансового стану, що може призвести до помилкових оцінок і недостовірним висновків. Орієнтацію на оцінку міжнародних рейтингових агентств також не можна назвати оптимальним варіантом, тому що їхні рейтинги, як правило, спираються на інформацію піврічної давності. Динамічний розвиток більшості банків і недостатня адаптація методик оцінки до особливостей російської дійсності знижують цінність подібних рейтингів на практиці майже до нуля.

Таким чином, банки змушені здійснювати оцінку фінансового стану контрагентів самостійно. При цьому створення системи оцінки фінансового стану банків-контрагентів є найважливішою умовою конкурентоспроможності банку на ринку, не тільки дозволяє застрахуватися від втрат, але і служить базою для проведення всіх активних операцій, сприяє зростанню оборотів і доходів, а також розширенню числа контрагентів.

обліковий операційний міжбанківський кредитування



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РИНКУ МІЖБАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

2.1 Сучасні тенденції розвитку ринку міжбанківського кредитування в Україні

Міжбанківський ринок кредитних ресурсів являє собою систему, що забезпечує купівлю-продаж вільних кредитних ресурсів між комерційними банками та Національним банком України.

Учасниками міжбанківського ринку кредитних ресурсів є Національний банк України, його територіальні управління, комерційні банки, їхні філії та відділення.

Міжбанківські кредити за складом поділяються на взаємні кредити між комерційними банками та кредитування Національним банком України комерційних банків.

Характеристика використання міжбанківського кредитування починається з аналізу зміни питомої ваги міжбанківського кредитування у загальних зобов'язаннях банку за певний період та в загальному обсязі балансу. Для цього використовуються такі коефіцієнти:

Питома вага міжбанківського кредитування від загального обсягу зобов'язань банку:

Оптимальне значення цього коефіцієнта має бути 0,25-0,40.

Даний коефіцієнт характеризує ступінь мінімізації ризику стійкості ресурсної бази або її витратності. Значення коефіцієнта 0,25 забезпечує мінімізацію витрат. Значення коефіцієнта 0,40 забезпечує мінімізацію ризику стійкості.

2. Питома вага міжбанківських кредитів, отриманих у валюті балансу, тобто в усіх джерелах:

Оптимальне значення даного коефіцієнта має бути 0,2-0,35.

Додатково може розраховуватись коефіцієнт відношення міжбанківських кредитів до статутного капіталу.

Значення даного коефіцієнта не повинне перевищувати 6 разів статутний капітал, або 600 %.

Висока питома вага міжбанківських кредитів, отриманих у банківських ресурсах, свідчить про те, що в банку існують великі резерви підвищення рівня дохідності банківських операцій. Крім того, зростаюча залежність від великих міжбанківських кредитів не може бути охарактеризована позитивно, оскільки диверсифікація ресурсів, що залучаються, зміцнює ліквідність банку, а міжбанківський кредит не сприяє диверсифікації. Рекомендований рівень частки МБК у ресурсній базі банку - 20-25%.

Проте в сучасних умовах, коли залучення строкових депозитів підприємств ускладнено внаслідок високих темпів зростання інфляції, багато банків вимушені збільшувати частку цього виду ресурсів до 40% і більше.

Після визначення місця міжбанківських кредитів у загальних джерелах фінансування банківської діяльності необхідно проаналізувати структуру міжбанківських кредитів [15].

Аналіз міжбанківських кредитів передбачає порівняння обсягів пасивних операцій із залучення міжбанківських кредитів та активних операцій, пов'язаних з їх розміщенням. Для цього використовується такий коефіцієнт:

Під час аналітичної інтерпретації цього коефіцієнта необхідно враховувати, що перевищення обсягу кредитів наданих над кредитами отриманими вважається позитивним явищем і розцінюється як ефективне розміщення ресурсів.

Рівень надання та отримання міжбанківських кредитів Національним банком зараз не регулюється. Проте коефіцієнти отриманих та наданих кредитів можуть орієнтовно використовуватись банками для оцінювання рівня та масштабів міжбанківського кредитування. До них відносять:

Коефіцієнт отримання МБК (К_отрМБК):

де МБК -- загальна сума отриманих банком міжбанківських позик, у тому числі депозитів;

ЦК -- загальна сума залучених централізованих коштів;

К -- капітал банку.

Орієнтовне значення цього коефіцієнта -- 300%.

Коефіцієнт надання міжбанківських позик (К_над):

де МБК_н -- загальна сума наданих комерційним банком міжбанківських позик;

Орієнтовне значення цього коефіцієнта -- 200%.

Щоб визначити обґрунтованість залучення міжбанківських кредитів, необхідно зіставити вартість залучених коштів на міжбанківському ринку з вартістю розміщених (наданих) міжбанківських кредитів. Якщо кошти мобілізуються за вищою ціною, ніж витрачаються, то таке залучення коштів неефективне. Але якщо ресурси реалізуються за вищою ціною та прискореними термінами, то це приноситиме банку певний прибуток.

Слід зазначити, що оцінка співвідношення отриманих та наданих міжбанківських кредитів за обсягами та терміновістю не зовсім коректна, оскільки залучені міжбанківські ресурси можуть використовуватись для кредитування клієнтів, проведення операцій з цінними паперами, валютою тощо. Джерелом надання міжбанківських кредитів можуть бути депозитні та інші операції, а не тільки міжбанківський кредит.

Ефективність залучення міжбанківських кредитів залежить і від форми отриманих міжбанківських кредитних ресурсів, вартості ресурсів і термінів. Аналіз включає в себе також визначення вартості окремих видів залучених централізованих кредитів, у тому числі кредити з рефінансування та ломбардні кредити НБУ, кредити, що розподіляються на аукціонній основі.

Як зазначалось вище, аналіз міжбанківських кредитів, передбачає порівняння активних та пасивних оборотів. Після аналізу пасивних міжбанківських кредитів переходять до аналізу активних (наданих) міжбанківських кредитів.

Контроль повернення міжбанківських кредитів здійснюється за допомогою показника, що характеризує частку прострочених міжбанківських кредитів у загальній їх сумі (Ч_{простр.МБК}). В окремих випадках цей коефіцієнт повинен включати також і пролонговані МБК. Його розрахунок здійснюється за формулою:



Ефективність використання міжбанківських кредитів можна оцінити за коефіцієнтом дохідності наданих кредитів (Д_МБК) за певний період часу, і розраховується за формулою:

Значення даного показника необхідно зіставити з загальною дохідністю активних операцій:

Таке зіставлення буде коректним, якщо сума наданих міжбанківських кредитів буде меншою за суму залучених міжбанківських кредитів. Якщо дохідність міжбанківських кредитів перевищує загальну дохідність активних операцій банку, це вважається позитивним явищем.

Найважливішою проблемою зниження кредитного ризику на міжбанківському ринку є проблема вибору надійного банку-партнера. Сьогодні банки досить неоднозначно підходять до оцінки кредитного ризику на міжбанківському ринку. Можна виділити кілька основних підходів, які використовуються банками під час оцінювання можливості розміщення вільних грошових ресурсів у тому чи іншому банку.

Так, частина українських банків, які належать до великих з погляду розміру капіталу, використовують жорстку обмежувальну політику щодо своїх партнерів. Один раз на місяць (або частіше у разі необхідності), аналітики банку проводять аналіз фінансового стану банків, які є постійними партнерами на ринку, або всіх банків, з метою оцінювання як кожного банку окремо, так і стану банківської системи в цілому. Оцінка фінансового стану банку зводиться до встановлення певних обмежень кредитування стосовно банку-партнера та встановлення для нього так званого ліміту кредитування.

Лімітом кредитування називається загальна сума коштів, яку банк може надати своєму банку-партнеру у вигляді кредиту без забезпечення [19].

На погляд аналітиків, коректнішим та ефективнішим є підхід, коли аналізується взагалі якомога більша кількість банків. Це дає можливість уникнути тих ситуацій, коли несподівано виникає потреба в укладанні певної кредитної угоди з банком, який не є постійним партнером. У таких випадках у банку будуть часто виникати ситуації, коли він втрачатиме певний дохід унаслідок неможливості укладання певних угод. Аналіз усієї банківської системи дає більш глибоке та об'єктивне уявлення про її функціонування в цілому і дає змогу докладніше з'ясувати проблеми, які існують на сьогодні у банках, та збільшує ймовірність уникнення можливих фінансових криз на міжбанківських ринках.

Ефективність лімітування міжбанківського кредиту насамперед залежить від обраної методики аналізу фінансового стану банку-позичальника. Проблема дистанційного фінансового аналізу банків полягає в обмеженості фінансової інформації, яка обумовлена комерційною таємницею, та у відсутності єдиних підходів до методики проведення такого аналізу.

Завершальним етапом аналізу міжбанківських кредитів є обґрунтування ефективності та доцільності використання цього виду ресурсів. Для оцінювання доцільності залучення міжбанківських кредитів насамперед необхідно зіставити вартість залучених міжбанківських ресурсів і вартість коштів на поточних та інших рахунках, депозитних вкладах, коштів у розрахунках, вартість операцій з цінними паперами.

Вартість ресурсів визначається у процентах і розраховується за формулою:



Для оцінювання обґрунтованості залучення міжбанківських кредитів також важливо зіставити вартість залучених коштів на міжбанківському ринку з вартістю розміщених коштів. Якщо ці кошти банку мобілізуються за вищою ціною, ніж витрачаються, то таке залучення коштів неефективне. Але якщо ресурси реалізуються за вищою ціною і скороченими строками, то це приноситиме банку певний дохід.

Для ресурсного регулювання банки щоденно складають розрахунковий платіжний баланс, на підставі якого зіставляються подальше надходження коштів і суми належних до виконання зобов'язань. У випадку негативного сальдо платіжного балансу необхідно залучити додаткові кредитні ресурси (це може бути і міжбанківський кредит); у разі позитивного сальдо залишок може бути запропонований для реалізації на міжбанківському ринку.

В умовах ринкової економіки виняткової важливості набувають процес формування банківських ресурсів та оптимізація їх структури. Варто зазначити, що стабільний розвиток банківської системи України залежить від обсягів залучення грошових ресурсів. Відповідно до цього можна спостерігати те, що фінансова стійкість банків, інтеграція банківської системи України у міжнародний економічний простір, та змога виконувати активні банківські операції залежить від того, яким чином банки будуть формувати ресурсну базу, зокрема за рахунок ресурсів міжбанківського кредитного ринку.

Основні показники стану міжбанківського кредитного ринку за період з 01.01.2012 року по 01.01.2015 року за даними системи надання інформації за угодами на міжбанківському кредитному ринку "КредІнфо" наведені у таблиці 2.1.

Розглянемо детальніше кожний показник.

Найбільший обсяг наданих кредитних ресурсів був у 2015 році і становив 13556,5 млн. грн. (рис. 2.1). Порівняно з 2012 роком, у 2013 обсяг наданих кредитних ресурсів зменшився на 1859,1 млн. грн. і становив 5136,8 млн. грн. У 2014 році показник збільшився на 1014,6 млн. грн. [23]

Таблиця 2.1

Основні показники стану міжбанківського кредитного ринку за період з 01.01.2012 року по 01.01.2015 року

Дата	Загальний обсяг наданих кредитних ресурсів, млн. грн.	Середньозважена відсоткова ставка, %
		Усього	у т. ч. за операціями овернайт
2012	6995,9	11,3	10,0
2013	5136,8	9,7	9,1
2014	6151,4	14,1	13,9
2015	13556,5	27,4	25,8

Рисунок 2.1 - Загальний обсяг наданих кредитних ресурсів за період з 2012 по 2015 роки

Найбільш високими ставки на міжбанківському кредитному ринку були станом на 31.03.2015 року. (рис. 2.2) Причиною цього є підвищення попиту на ресурси внаслідок погіршення економічного стану. У 2015 році середньозважена відсоткова ставка становила 27,4%, на 13,3% більше, ніж у 2014 році.

Низький рівень середньозважених процентних ставок за міжбанківськими кредитами свідчить про високу частку кредитування асоційованих та дочірніх компаній, ціна на ресурси для яких як правило встановлюється на найнижчому рівні. Також враховується те, що ставки за кредитами в іноземній валюті зазвичай значно нижчі, ніж ставки за кредитами у гривні.

Рисунок 2.2 - Динаміка середньозваженої відсоткової ставки за період з 2012 по 2015 роки

Для дослідження показників діяльності міжбанківського кредитного ринку України необхідно дослідити динаміку обсягів використання ресурсів, отриманих шляхом міжбанківського кредитування. Для цього доцільно буде провести аналіз динаміки використання ресурсів міжбанківського кредитного ринку та частки таких ресурсів у структурі зобов'язань банків України використовуючи дані фінансової звітності банків України [9] (табл. 2.1)

Таблиця 2.1

Структура показників використання ресурсів міжбанківського кредитного ринку банками України за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 року

Показник	01.01.2013	01.01.2014	01.01.2015
Міжбанківські кредити, млн. грн.	4044,1	4631,9	6151,4
Усього зобов'язань	15 587,9	20 569,8	23 639,6
Частка міжбанківських кредитів у структурі зобов'язань банківської системи, %	25,9	22,8	26,02
Темп приросту частки міжбанківських кредитів, %	-45,9	-11,96	14,12

Аналізуючи дані таблиці, бачимо, що частка міжбанківських кредитів у структурі зобов'язань банківської системи України найбільш високою протягом досліджуваного періоду спостерігалася станом на 01.01.2015 року, коли склала 26,02%. (рис. 2.3)

Рисунок 2.3 - Динаміка частки міжбанківських кредитів у структурі зобов'язань банківської системи за період з 2013 по 2015 роки

Причиною цього стало кризове становище країни. В цей період банкам потрібні були ресурси для підтримки ліквідності.

Розглянемо динаміку темпу приросту частки міжбанківських кредитів у структурі зобов'язань банківської системи за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 року (рис. 2.4).

У 2015 році темп приросту частки міжбанківських кредитів у структурі зобов'язань банківської системи досягнув найбільш високого значення за досліджуваний період - 14,12%

Рисунок 2.4 - Динаміка темпу приросту частки міжбанківських кредитів у структурі зобов'язань банківської системи за період з 01.01.2013 по 01.01.2015 року, %

Очевидно, що у період 2013-2015р.р. рівень попиту на ресурси на міжбанківському кредитному ринку збільшувався, а тому і частка таких ресурсів у сукупному обсязі зобов'язань банківської системи України також збільшувалась, особливо це простежується у 2015 році на 14,12%. Отже, тенденція останніх років щодо збільшення частки міжбанківських кредитів у структурі зобов'язань банківської системи говорить про погіршення фінансової системи України.

В залежності від обсягу активів банків структура зобов'язань у них може суттєво відрізнятися, саме тому доцільно буде порівняти даний показник у розрізі груп банків.

Розглянемо динаміку структури міжбанківських кредитів, наданих за період з 2013 року по 2015 рік (рис.2.6).

Рисунок 2.3 - Динаміка структури кредитів, наданих на міжбанківському ринку України у розрізі строків за період з 2013 року по 2015 рік, %

З наведеного рисунку можна зробити висновок, що більшість кредитів на міжбанківському ринку залучаються на короткий термін (до одного року), а отже його метою є короткострокова підтримка ліквідності. Протягом досліджуваного періоду найбільша частка довгострокових кредитів спостерігалася у 2014 році, коли склала 5,48%. У 2015 році ця частка знизилась на 0,18% внаслідок падіння економіки держави [9].

Узагальнюючи результати проведеного дослідження, слід зробити наступні висновки:

1. Ринок міжбанківського кредиту скоріше являє собою автономно функціонуючий механізм перерозподілення вільних коштів комерційних банків, ніж інтегрований сегмент грошового ринку України.

2. Поведінка учасників ринку міжбанківського кредиту все ще знаходиться під впливом інфляційних очікувань, незважаючи на успіх Національного банку України у напрямку стабілізації цін на ринку товарів та послуг.

3. Ринок міжбанківського кредиту України не є чутливим до заходів грошово-кредитної політики монетарної влади.

Економічні перетворення, які відбуваються в Україні, ставлять на порядок денний комплекс питань, пов`язаних із змінами існуючої організації банківської діяльності. Однією з задач в рамках цього комплексу є побудова високотехнологічного ринку міжбанківських продуктів (сегментом його як раз є ринок міжбанківського кредитування), необхідність якого обумовлена потребою у більш швидкому інтегруванні української банківської системи у світову банківську інфраструктуру.

Сприяють же цій інтеграції застосування відповідних новітніх цивілізованих операційних технології, тобто автоматизації інформаційних і комунікаційних процесів/комплексів (систем прийняття рішень), систем організації укладання угод, а також необхідних апаратно-технічних засобів і процедур підтримки їх експлуатації. Висока ефективність цього засобу у здійсненні бажаних перетворень найголовніше пов`язана з його сучасністю.

2.2 Оцінка економічної ефективності роботи ПАТ "Ідея банк" на ринку міжбанківського кредитування

Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі - «Банк») утворилось внаслідок зміни назви Публічного акціонерного товариства «Плюс Банк», відповідно до рішення Загальних Зборів Акціонерів Банку (протокол №35 від 11серпня 2011 р.) і є правонаступником всіх його прав і обов'язків. Публічне акціонерне товариство «Плюс Банк» було створене шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства «Плюс Банк» згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів Банку (протокол №30 від 17 листопада 2009 року). Відкрите акціонерне товариство «Плюс Банк» було правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Прикарпаття».

Переміг у номінації «Найнадійніший і стійкий банк». Представлений 100 відділеннями у 24 областях України.

Банк є стабільним та прозорим фінансовим партнером як для українських, так і для європейських фінансових кіл.

ПАТ "Ідея банк" активно впроваджує нові банківські технології, європейські стандарти якості обслуговування клієнтів, розширює спектр фінансових послуг, динамічно реагує на ринкову кон'юнктуру та прагне налагодити довгострокові, взаємовигідні ділові відносини зі своїми клієнтами.

Для дослідження місця ПАТ «Ідея банк» на ринку міжбанківського кредитування доцільним є аналіз його фінансового стану[6,9].

Аналіз загального обсягу пасивів банку ПАТ «Ідея банк» (Додаток В) показав, що за 2013 рік загальний обсяг пасивів банку зменшився на 2185 млн. грн., або на 7,35% за рахунок зменшення зобов'язань ПАТ «Ідея банк». Протягом аналізованого періоду загальний обсяг пасивів банку збільшився на 1824 млн. грн., обо на 7,09 % за рахунок зростання як обсягів зобов'язань, так і власного капіталу.