Розвиток науково-методичних підходів до управління споживчими кредитами банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток науково-методичних підходів до управління споживчими кредитами банку

Вступ

кредит банк споживчий управління

Необхідною умовою забезпечення стабільності банківської системи є розвиток банківського кредитування. Постійна зміна умов на ринку банківських послуг та відкритість зовнішньому середовищу вимагають від банків постійного пошуку ринків та механізмів кредитування, в тому числі споживчого кредиту. Саме від розвитку споживчого кредитування залежить формування та підвищення платоспроможного попиту населення, а відтак й розвитку економіки в цілому. За останні роки саме сектор споживчого кредитування показував позитивну динаміку, що, з одного боку, стало певним індикатором активізації кредитної діяльності банків, але, з іншого, стрімке зростання обсягів кредитування фізичних осіб призвело до зростання проблемної заборгованості та як результат до розбалансування діяльності окремих банків. Тому існує об'єктивна необхідність систематизації теоретичних основ та практичних механізмів управління споживчими кредитами банків.

Метою дипломної роботи є дослідження теоретичних та практичних засад управління споживчими кредитами банку та розробка практичних механізмів його удосконалення.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:

- визначити сутність та розглянути види споживчих кредитів;

- охарактеризувати організаційне, інформаційне та нормативне забезпечення управління споживчими кредитами банку;

- дослідити існуючий механізм управління споживчими кредитами;

- провести аналіз діяльності ПАТ «Дельта Банк» та кредитного банку за 2010-2012 рр.;

- розкрити методи управління споживчими кредитами в ПАТ «Дельта Банк»;

- удосконалити скорингову систему оцінки кредитоспроможності позичальників банку;

- розвинути методичні підходи до удосконалення механізму управління споживчими кредитами в ПАТ «Дельта Банк»;

- охарактеризувати організацію та управління охороною праці в ПАТ «Дельта-Банк»

- проаналізувати санітарно-гігієнічне забезпечення умов праці в ПАТ «Дельта Банк»

- дати загальну характеристику безпеки в надзвичайних ситуаціях в ПАТ «Дельта Банк»

Об'єктом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі управління споживчими кредитами банку.

Предметом дослідження є науково-методичне забезпечення та механізм управління споживчими кредитами банку.

Дипломантом у процесі написання роботи використовувалися такі загальні та конкретні наукові методи дослідження: структурно-логічний аналіз (при побудові структури роботи); аналіз, синтез, системна оцінка (при систематизації підходів щодо формування категоріального апарату); індукція; метод групувань; метод економічного аналізу (при оцінці основних показників діяльності банку); метод графічного аналізу; конкретизація, порівняння тощо.

Сучасні тенденції та проблеми розвитку ринку споживчого кредитування знайшли відображення в наукових працях російських та українських дослідників, зокрема: Н.А. Антіпової, В.Я. Вовк, І.С. Гуцала, О. Дзюблюка, А.О. Єпіфанова, В.Д. Лагутіна, І.В. Меркулової, І.В. Сала. Вагомий внесок у дослідження ролі кредиту внесли зарубіжні вчені Дж.М. Розенберг та інші.

Теоретико-інформаційну базу дослідження становлять нормативні та законодавчі акти, які регулюють діяльність банків, офіційні матеріали, підручники, навчальні посібники, статті з періодичних видань, статистичні дані Національного банку України, фінансова звітність та внутрішні нормативні документи ПАТ «Дельта Банк».

1. Теоретичні та методичні засади управління споживчим банківським кредитом

1.1 Споживчий кредит, його сутність та види

Ефективна діяльність банківської установи залежить від ефективності розміщення банківських ресурсів. Важливу роль в розвитку ринкових відносин відіграє кредитування фізичних осіб, що дає змогу збільшити купівельну спроможність населення та рівень життя. Споживче кредитування набрало широкого розвитку в період 1939-1945 років у зв'язку після воєнного стану, а саме різке збільшення темпів росту виробництва та обмеженою платоспроможністю населення. В Україні споживче кредитування почало розвиватися з початку 2000 р., тобто фактично існує трохи більше 10 років. У середньому за цей період темп приросту кредитування становив 36,4%, приріст кредитування домогосподарств - 56,5%, що свідчить про популярність і необхідність існування кредитування домашніх господарств. На сьогоднішній день, споживчий кредит відіграє велику роль в економіці, у країнах з розвинутою ринковою економікою.

При дослідженні даного поняття, необхідно зазначити, що в літературі не зустрічається чіткого поняття «споживчий кредит». Це є підтвердженням того, що ця дефініція є потребує більше детального аналізу.

За визначенням Лагутіна В.С, споживчий кредит - це кредит, який надається громадянам для поліпшення житлових умов, будівництва садових будинків, гаражів, господарського обзаведення, купівлі споживчих товарів та задоволення інших потреб [24].

На думку інших авторів, споживчий кредит - відносини при яких населення є позичальником, складають зміст споживчого кредиту. Споживчий кредит охоплює як кредит пов'язаний із задоволенням потреб поточного характеру, в тому числі з розвитком виробництва в особистому господарстві, так і кредит на будівництво і купівлю нерухомого майна. Кредит на поточні потреби сприяє прискоренню реалізації товарних запасів, більш повному і своєчасному задоволенню постійно зростаючих потреб населення. Кредит на поточні потреби сприяє також розвитку виробництва в особистому господарстві, що робить умовним поняття «споживчий кредит», більш точним є поняття «кредитування населення» [25].

Так, у в фінансовому словнику наводиться наступне визначення: споживчий кредит - це кредит, що надається банком фізичній особі для придбання предметів особистого користування, переважно тривалого користування (транспортних засобів, меблів, теле - та радіоапаратури тощо [4, с. 230].

Петрук В.С підкреслює, що споживчого кредиту за своєю суттю - це продаж торговими підприємствами споживчих товарів з відстрочкою платежу чи надання банками кредитів на купівлю споживчих товарів, а також на оплату різного роду витрат особистого характеру (плата за навчання, медичне обслуговування і т. п.) [33].

Західними науковцями споживчий кредит визначається, як кредит наданий позичальнику для придбання товарів споживчого характеру та оплати споживчих послуг [42].

Роулз характеризує споживчий кредит як такий, котрий направлений на обслуговування споживачів, а саме окремих осіб та родин [43].

Згідно діючого вітчизняного законодавства споживчий кредит - це кредит який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам - резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору [8].

З наведених вище визначень можна побачити розбіжності у трактуванні сутності поняття «банківське споживче кредитування». Така ситуація пояснюється тим, що кредити які мають споживчий характер, це кредити, які надаються банківськими установами позичальникам на поточні потреби, а також кредити, видані готівкою касами взаємодопомоги на підприємствах, в організаціях і установах. Кредити ж, які видані на придбання, будівництво і ремонт житла, господарське обзаведення мають виробничий характер та є, як правило, довгостроковими та мають значні суми позичок, через що на Заході їх не відносять до споживчого кредитування.

Слід зазначити, кредити надані банківським установами на поточні потреби - це зазвичай, кредити, котрі несуть споживчий характер, а кредити видані на купівлю, ремонт або будівництво житла - виробничий. В цьому і є основна різниця в підходах до визначення поняття споживчий кредит в багатьох країнах, в тому числі і Україні. В більшості розвинутих країн споживчий кредит передбачає надання кредитних коштів спрямованих для придбання споживчих товарів та послуг. Кредити на будівництво та ремонт житла, іпотечні кредити не вважають споживчими кредитами. Ці кредити відрізняють значними розмірами та строками, тому більшість іноземних науковців відокремлюють їх від споживчого кредиту.

Виходячи з проаналізованих понять, на наш погляд більш правильним є останній підхід, який і було враховано при визначення споживчого кредиту. Споживчий кредит - це кредит, що надається фізичній особі громадянину України банківською установою в національній валюті в готівковій або безготівковій формі та направлений на споживчі цілі, а саме придбання споживчих товарів та послуг (товарів тривалого використання, побутової техніки та ін.).

На рівень розвитку споживчого кредиту основний вплив здійснюють доходи населення. Оскільки доходи населення є джерелом, яке спрямовується на погашення споживчого кредиту. Споживчий кредит збільшує споживання у базовому періоді, але призводить до зниження в майбутніх, оскільки доходи населення будуть направлені на погашення боргу за споживчим кредитом. Отже споживчий кредит є важелем за допомогою економіка регулює процеси споживання та нагромадження, за допомогою споживчого кредиту процес заощадження перестає буди спонтанним та стає врегульованим.

Розглянемо роль споживчого кредиту в економіці країни та окремого позичальника.

Використання споживчого кредитування здійснює вплив на мікро та макрорівні. Споживче кредитування має ряд позитивних та негативних сторін. Позитивні риси: отримання високого прибутку (споживче кредитування є найпоширенішим і приносить близько чверті прибутку до загального портфелю банку), збільшення обсягів продажу торгівельними мережами, підвищення купівельної спроможності населення.

Вплив споживчого кредитування на мікроекономічному рівні проявляється збільшенням платоспроможності населення, опосередковано зменшує рівень безробіття в країні, збільшує швидкість товарообігу, покращує рівень життя населення.

Слід зазначити, що споживче кредитування створює передумови для зростання поточних рахунків населення, що є джерелом коштів для банків. Споживчий кредит на майже всі групи товарів веде за собою досить широкий спектр послуг які пропонуються клієнту, а саме розрахунково-касові операції, пластикові картки з кредитними лімітами та ін.

Також споживчий кредит впливає на ефективність праці, оскільки за умови, що заробітної плати, отриманої працівником зазвичай не достатньо для купівлі товарів тривалого споживання за готівковий рахунок, людина має можливість отримати товар в кредит, або отримати кредит на купівлю певних товарів. Але після отримання кредиту, на клієнта покладається кредитне навантаження, що стимулює позичальника триматися на існуючому робочому місці, оскільки позичальник несе зобов'язання сплати щомісячного платежу.

Отже споживчий кредит збільшує темпи реалізації товарів та послуг, звідси збільшується платоспроможність населення та підвищується рівень життя.

Крім вказаних вище переваг споживчий кредит має наступні позитивні якості:

- можливість для споживача отримати товар в зручний час без необхідної кількості готівки;

- підвищує безпеку, оскільки придбання товарів кредит або кредитні картки є надійнішим способом розрахунку порівняно з готівкою;

- зменшення ризиків в надзвичайних ситуаціях, оскільки споживчий кредит передбачає можливість отримання коштів на термінові витрати (лікування, ремонт транспортних засобів та нерухомості тощо).

Однак споживчий кредит має і недоліки, а саме: по-перше, кредитні відносини дають ілюзію достатку, що несе за собою збільшення витрат, а згодом по мірі збільшення боргів, позичальник стикається з труднощами оплати щомісячних платежів, по-друге, придбання товару в кредит коштує дорожче, ніж вартість товару при оплаті готівкою. Це відбувається через те, що ціна товару при кредитних відносин, зазвичай вища, порівняно при оплаті готівкою, крім цього до ціни слід додати відсотки за кредитом.

Зростання обсягів кредитування не завжди є позитивним явищем з точки зору стабільності макроекономічних індикаторів. Лише у певних межах і за певних обставин цей процес може здійснювати позитивний вплив на економічний розвиток країни та довгострокову стабільність. Позитивний ефект спостерігається тоді, коли кредитна експансія дає поштовх приросту випуску товарів та послуг національними виробниками, крім того цей приріст не має бути поглинутий зростанням цін. В Україні темпи зростання кредитування значною мірою перевищують темпи зростання виробництва.

До того ж ризики макроекономічної нестабільності збільшуються внаслідок кредитної підтримки зростання внутрішнього попиту що в свою чергу призводить як до погіршення чистого експорту за рахунок спрямованості на імпортні товари з одного боку та посилення інфляційних процесів з іншого. Розширення внутрішнього попиту, яке стимулюється активним споживчим кредитуванням, не супроводжується адекватним зростанням обсягів інвестицій та виробництва, що зумовлює розбалансування пропозиції між нагромадженням та споживанням. На фоні посилення платоспроможного попиту відбувається спад інвестиційної активності, що, у свою чергу, спричиняє зростання цін та стимулювання імпорту, замість стимулювання економічного зростання

Споживчий кредит відрізняє багато рис, які залежать від особливостей особистого споживання.

В першу чергу, це кредит що надається позичальнику для кінцевого споживання, порівняно з кредитами, що надаються суб'єктам господарювання на виробничі цілі.

По-друге, порівняно з іншими кредитами, споживчі кредити надаються лише фізичним особам.

По-третє, споживчий кредит задовольняє індивідуальні потреби та направлений на швидке отримання певних благ, які вони могли б мати лише за умови заощадження певної суми коштів для купівлі даних благ.

По-четверте, споживчий кредит несе соціальний характер, оскільки сприяє підвищенню рівня життя населення особливо з низьким та середнім доходом.

Отже можна сказати, що для населення споживчий кредит, є позитивним явищем, оскільки з його допомогою збільшується можливість певних благ. Призначення споживчого кредиту - фінансування соціальної сфери в країні.

Споживчий кредит може реалізовувати наступними інструментами:

- інструмент поліпшення якості життя населення;

- інструмент прискореного товарообігу;

- інструмент задоволення потреб населення;

- інструмент покращення платоспроможного попиту;

- інструмент збільшення прибутку банків.

Суб'єктами споживчого кредиту є позичальники (фізичні особи) та кредитори (банки та інші фінансово-кредитні установи).

Об'єктом споживчого кредиту є економічні відносини, які пов'язані з задоволенням попиту позичальника, який носить споживчий характер.

Виділяють наступні види споживчих кредитів: товарні та грошові.

Товарні споживчі кредити передбачають продаж товарів та послуг в кредит. Грошові споживчі кредит - це надання банками або іншими фінансово-кредитними установами кредитів населенню на задоволення споживчих потреб.

Існує досить багато до підходів класифікації споживчих кредитів, розглянемо найбільш розповсюджену:

За напрямами використання (об'єктами кредитування):

- на споживчі цілі - кредити на купівлю споживчих товарів або послуг, зазвичай кредитують дорогі товари та послуги, наприклад, побудова техніка, меблі, електротовари, медичні та освітні послуги та ін.;

- на загальні потреби;

За строками кредитування

- короткострокові (до 1 року);

- довгострокові (більше 1 року);

За способом надання:

- цільові - кредити, що надаються під певну потребу, придбання товарів та послуг;

- нецільові - кредити надані на особисті потреби, без чітко зазначеної цілі;

За способом забезпечення виділяють забезпечені та незабезпечені кредити. Забезпечені - споживчий кредит може бути забезпечений заставою, гарантією, порукою, страхуванням. Забезпеченням є альтернативним джерелом погашення споживчого кредиту, у випадку неповернення кредитних коштів позичальником. Зазвичай при цільовому кредитуванні споживчих товарів заставою може виступати сам товар. Також одним із найбільш популярних видів забезпечення, є страхування, на сьогоднішній день при оформленні споживчого кредиту клієнт має право оформити додаткову послугу страхування в межах кредитного договору. Незабезпечені - надаються без гарантій та застав, лише під зобов'язання позичальника вчасно та в повному обсязі сплачувати кредит. Зазвичай в таких кредитах, проводиться більш детальна оцінка кредитоспроможності позичальника. Даний вид споживчих кредитів є більш ризикованим для банків, а тому має більшу відсоткову ставку;

За методом погашення:

- з одноразовим погашенням - позичальник здійснює оплату тіла кредиту та відсотків за його користування одноразово, і тому даний вид кредиту є досить ризиковим для банку;

- з розстрочкою платежу - погашення кредиту здійснюється щомісячно з рівномірними платежами, або за можливості зміни щомісячного платежу;

За методом стягнення відсотків

- зі стягненням відсотків в момент надання;

- зі стягненням відсотків в момент погашення;

- зі сплатою процентів рівними частинами протягом всього періоду;

За характером кругообігу коштів:

- одноразові;

- револьверні(відновлювальні) - зазвичай револьверні кредити надаються у виді кредитних карток, або шляхом оформлення овердрафту. Та дають можливість періодичного отримання позичальником коштів у рамках доступного ліміту;

Згідно з офіційними даними НБУ, обсяг споживчих кредитів в Україні має в цілому стабільну динаміку. За період 01.01.2009 - 01.01.2010 року відбувалося зменшення на 17% та 16%. Станом на 01.01.2012 року відбулося зменшення обсягу наданих кредитів на 6% порівняно з попереднім роком, а станом на 01.01.2013 року відбулося зменшення на 7%.

Прослідковуючи наступну динаміку можна дійти висновку, що дані коливання є незначними та відображають стабільність у розвитку банківської системи України. Показники динаміки кредитів наданих фізичним особам за період з 01.01.2008 по 01.01.2013 року відображені в таблиці 1.1

Таблиця 1.1 - Динаміка кредитів наданих фізичним особам банками України за період за період 01.01.2008 -01.01.2013 рр., млн. грн

Рік	Кредити, надані фізичним особам
01.01.2008	153633
01.01.2009	268857
01.01.2010	222538
01.01.2011	186540
01.01.2012	174650
01.01.2013	161775

Станом на 01.01.2010 року відбулося зменшення наданих кредитів на 44 896 млн. грн. або на 5,5% та зменшилася доля споживчих кредитів до рівня 29,7%. Дані зміни можна пояснити зменшенням населення довіри до банків та зменшенням обсягів кредитування під час економічної кризи.

Як можна побачити з таблиці 1.2.агалом за аналізований період з 01.01.2008 року по 01.01.2013 року можна прослідкувати коливання обсягу наданих кредитів в цілому по банківській системі. Динаміку наданих кредитів можна розглянути в таблиці. За період 01.01.2008 року по 01.01.2009 року відбулося збільшення обсягу наданих кредитів на 306876 млн. грн. або на 63%, при чому доля кредитів, що надані суб'єктам господарювання в загальному обсязі кредитів становила 34%. Загалом кредити надані за період 01.01.2008 - 01.01.2013 року збільшилися майже на 50%, та станом на 01.01.2013 р. становили 815327 млн. грн.

Таблиця 1.2 - Динаміка наданих кредитів станом за період 01.01.2008 - 01.01.2013 рр., млн. грн.

Рік	Кредити надані	Кредити, що надані суб`єктам господарювання
01.01.2008	485368	276184
01.01.2009	792244	472584
01.01.2010	747348	474991
01.01.2011	755030	508288
01.01.2012	825320	580907
01.01.2013	815327	609202

За період 01.01.2011-01.01.2012 рр. відбувалося зростання обсягів наданих кредитів на 10% або на 70 290 млн. грн., але доля споживчих кредитів в загальному портфелі зменшилася до 24%.

Станом на 01.01.2013 року відбулася зміна частки кредитів наданих суб'єктам господарювання серед загального обсягу кредитів виданих в цілому по банківській системі України та становила 19,8%, в той час загальних обсяг кредитів зменшився на 9 900 млн. грн. або 1,2%

1.2 Організаційне, інформаційне та нормативне забезпечення управління споживчими банківськими кредитами

Організаційна структура кредитної функції в кожному конкретному банку має свої особливості, що визначаються розмірами, можливостями банку. У великих банках організаційна структура може складатися з кількох департаментів, які включають розгалужену мережу відділів, секторів, комітетів, груп, економічних рад тощо. Ці структурні підрозділи спеціалізуються на виконанні певних функцій кредитної процедури, наприклад, відділ галузевого аналізу, відділ кредитної політики, відділ кредитних продуктів, відділ кредитної документації, відділ економічних прогнозів, відділення з розгляду кредитного процесу тощо. У невеликих банках виконання всіх функцій сконцентровано в кількох структурних підрозділах.

Але в будь-якому разі існують загальні принципи та правила, яких має додержувати менеджмент кожного банку, формуючи організаційну структуру процесу кредитування. Функцію надання кредитів необхідно відокремити від функції контролю за наданими кредитами. У кредитному відділенні доцільно функцію кредитного аналізу відокремити від власне процесу надання та оформлення позики. Це сприятиме підвищенню рівня об'єктивності оцінки кредиту та обережнішому затвердженню позики. Обов'язковою є організація роботи Кредитного комітету та Комітету кредитного нагляду. До складу Комітетів входять керівники та провідні спеціалісти банку, які періодично збираються на засідання і колегіально вирішують поставлені завдання, формують кредитну політику, виносять рішення про надання «великих» кредитів та списання безнадійних позик.

Функції кредитного комітету:

- формування кредитної стратегії та кредитної політики;

- затвердження організаційної структури процесу кредитування;

- встановлення напрямків диверсифікації кредитного портфеля та відповідних лімітів за країнами, галузями, кредитними інструментами, позичальниками;

- оцінка адекватності резервів на можливі втрати за кредитами;

- аналіз кредитного ризику портфеля та інших суттєвих ризиків, що пов'язані з кредитуванням;

- прийняття рішень про надання «великих» кредитів;

- періодичне списання безнадійних позик.

Функції Комітету кредитного нагляду:

- ухвалення змін та доповнень до загальної кредитної політики;

- аналіз та оцінювання нових ринків, на які націлений банк;

- затвердження критеріїв прийнятності ризику;

- ухвалення введення нових кредитних інструментів, включаючи встановлення допустимого рівня ризику за такими інструментами;

- розгляд взаємостосунків банку з найважливішими новими клієнтами та збільшення обсягу кредитних операцій з постійними клієнтами.;

- затвердження списку винятків із загальних правил кредитної політики банку;

- розгляд усіх звітів внутрішніх аудиторів;

- ухвалення кредитних процедур.

Функції відділу кредитного аналізу:

- збір та обробка фінансової інформації про клієнтів та перспективних позичальників;

- аналіз фінансової звітності претендентів на одержання позики;

- підготовка звітів про затвердження кредитів та іншої інформації, необхідної для прийняття рішень про кредити;

- організація засідань Кредитного комітету і реєстрація рішень;

- ведення картотеки кредитної інформації (ККІ);

- підготовка відповідей на запити за кредитами з інших банків та інші небанківські законні запити.

Функції відділу кредитних операцій:

- підготовка, реєстрація та перевірка основної документації, яка стосується кредитних операцій банку;

- зберігання кредитних справ, включаючи оригінали договорів, документів на заставу, гарантійних зобов'язань, повідомлень тощо;

- реєстрація позик у бухгалтерських книгах, підготовка документації для здійснення бухгалтерських проводок у головній книзі;

- підтримання юридичних прав банку на заставу шляхом реєстрації вимог до позичальника і передання права власності банку;

- виставлення клієнтам рахунків на відсоткові платежі за кредитами, комісійними та іншими зборами;

- звіт про банкрутство клієнта, а також підготовка документації, що попереджає про закінчення строку кредитної угоди.

Інформаційним забезпеченням управління споживчими банківськими кредитами є внутрішня і зовнішня інформація, необхідна для прийняття фінансових рішень у банку.

Внутрішня інформація бухгалтерського обліку (фінансового, управлінського, статистичного характеру) - баланси, оборотно-сальдові відомості, виписки по рахунках, звіти банку, що надаються НБУ (форма №604 «Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями» та №606 «Звіт про формування банками резерву за простроченими та сумнівними до отримання нарахованими доходами»), кредитний портфель, бюджети, прогнозні графіки погашення, звіти про прострочені кредити та прострочені та сумнівні нараховані доходи, звіти перевірок внутрішнього аудиту, ф. 42 «Дані про надані банком великі кредити» (щоденно), ф.А8 «Дані про залишки заборгованості за кредитами» (щодекадно), ф. 04 «Місячні обороти за дебетом кредитних рахунків» (щомісячно), «Звіт про стан проблемних кредитів» (щомісячно), ф. 21 «Дані про списану безнадійну заборгованість» (щомісячно), ф. 20 «Дані для розрахунку обов'язкових резервів» (щоденно) та ін.

Зовнішня економічна інформація (фінансового, макроекономічного, статистичного характеру) - консолідовані звіти НБУ, річні звіти банків, аудиторські звіти про результати перевірки річної фінансової звітності банків, статистичні звіти; правова інформація, що міститься в законах, які регулюють економічну діяльність банку; інформація, що містить у постановах Кабінету Міністрів, Центральних банків, наказів Міністерства фінансів та інших міністерств і відомств; нормативно-довідкова інформація, що міститься у збірниках галузевих, відомчих, міжгалузевих нормативів, каталогах, проспектах тощо; інформація бізнес-планів та прогнозів.

Нормативне забезпечення управління проблемними кредитами можна теж умовно поділити на зовнішнє та внутрішнє.

До внутрішнього відносяться внутрішньобанківська правова і нормативна бази. Це насамперед, Кредитна політика, облікова політика, Положення про кредитування, Положення про Кредитний комітет, Положення про службу внутрішнього аудиту банку, Положення про роботу з проблемною заборгованістю, технологічні картки, посадові інструкції.

Головним документом є кредитна політика банку. Кредитна політика охоплює найважливіші елементи та принципи організації кредитної роботи в банку, визначає пріоритетні напрями кредитування, а також перелік кредитів, які не повинні входити до кредитного портфеля банку. Один і той самий кредит може не відповідати основним вимогам кредитної політики одного банку, але бути цілком прийнятним для іншого.

Облікова політика - є внутрішнім нормативним документом, який визначає цілі, принципи, методи та організацію бухгалтерського обліку в межах чинного законодавства України, відповідно до яких фінансова звітність про діяльність Банку повинна бути складена та представлена користувачам.

Положення про кредитування визначає правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування.

Положення про Кредитний комітет визначає правові засади, склад, функції, відповідальність, повноваження, права і обов'язки членів кредитного комітету.

Положення про роботу з проблемною заборгованістю визначає права і обов'язки всіх взаємодіючих відділів по роботі з проблемною заборгованістю, схема їх взаємодії.

До зовнішнього нормативного забезпечення відносяться правові та нормативні акти законодавчих і регулятивних органів: Положення «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків»; Цивільний кодекс; Кримінальний кодекс; Закон України «Про банки і банківську діяльність»; Інструкція «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні»; Положення «Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України»; Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банках України; Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України; Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, та інші нормативно-правові акти України.

Слід також звернути увагу на постанову НБУ від 06.08.2009 р. №461 «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів» яка встановила для банків рекомендації для роботи з фізичними особами, які мають заборгованість за споживчими кредитами й потрапили у фінансову скруту.

Згідно з п. 1.2. Постанови непередбаченими обставинами, які негативно вплинули на можливість позичальника забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання своїх зобов'язань за споживчими кредитами, можуть бути:

- зменшення заробітної плати/інших надходжень;

- втрата пільг, роботи;

- важке захворювання або отримання інвалідності:

- розлучення;

- смерть членів родини.

Також в постанові наведено Пам'ятку для позичальника, який має заборгованість перед банком за споживчим кредитом і потрапив у скрутне фінансове становище У цій Пам'ятці НБУ виклав інформацію, якою необхідно володіти позичальнику, який отримав кредит у банку для конструктивного співробітництва з банком навіть у скрутні часи. Пам'ятка інформує про порядок роботи банків з такими позичальниками, важливі аспекти, на які потрібно звертати увагу, як під час підписання кредитного договору з банком, так і в разі обслуговування кредиту, надає роз'яснення щодо можливих негативних наслідків бездіяльності позичальника або прийняття ним необачних рішень.

Національний банк України висунув вимогу до банків щодо розміщення Пам'ятки у всіх підрозділах банків, де надаються послуги зі споживчого кредитування, для того, щоб позичальники мали змогу з нею ознайомитися.

Таким чином, для ефективного управління кредитами банк повинен мати власну службу по роботі з заборгованістю. Інформаційною базою управління проблемними кредитами є внутрішня і зовнішня інформація, необхідна для прийняття фінансових рішень у банку. Нормативним забезпеченням виступають я к внутрішні положення банку, що забезпечують організацію кредитної роботи в банку, так і нормативні та правові акти НБУ та інших регулюючих органів.

1.3 Дослідження механізму управління споживчими кредитами банками України

Організація кредитних відносин банку та фізичних осіб залежить від низки факторів, таких як: кредитна політика банку, рівень кваліфікації співробітників, розмір ресурсної бази банку, внутрішні та зовнішні ризики та ін.

Процес споживчого банківського кредитування можна розділити на декілька етапів, основним з яких є: підготовка кредиту, структурування, обслуговування кредиту.

Перший етап споживчого кредитування передбачає збір інформації, яка є необхідною для прийняття рішення щодо видачі кредиту, оскільки постає завдання визначити можливий кредитний ризик. Кредитний ризик поділяють на ризик неповернення позичальника та ризик конкретного кредиту, тому при оцінці ризиковості кредиту працівник кредитного відділу повинен:

- провести аналіз кредитної заявки фізичної особи;

- встановити характер кредиту;

- провести економічне обґрунтування потреби в кредиті;

- проаналізувати суму та строк кредиту відповідно до цілей на які надається кредит;

- проаналізувати прийнятність для банку відповідного забезпечення.

Для повної оцінки кредитного ризику, кредитним експертом, позичальник повинен надати всю інформацію необхідну для кредитної заявки, до того ж дана інформація повинна бути повною та правдивою.

Тому при зверненні до банку, позичальник має подати наступні документи:

- заяву про отримання кредиту;

- анкету-опитувальник позичальника;

- довідку про одержуваний дохід, довідка про доходи за місцем роботи, довідка з пенсійного фонду або ін.;

- паспорт громадянина України;

- оригінал та копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду;

- рахунок фактуру на товари, які планують придбати в рахунок кредиту.

При оцінці кредитного ризику експерт банку порівнює інформацію яку подає клієнт з банківськими вимогами. При вирішенні питання про можливість надання відповідного виду споживчого кредиту, банк може висувати до банку наступні вимоги:

- клієнт має бути резидентом та громадянином України;

- клієнт має бути дієздатним та правоздатним;

- не повинен мати заборгованість перед банком;

- розмір кредиту повинен бути не більшим ніж загальний річний дохід клієнта та перевищувати встановлений банком ліміт;

- клієнт повинен мати можливість внести перший внесок власними коштами у визначеному розмірі до каси магазину або на рахунок торгівельного закладу.

Враховуючи суб'єктивний характер кредитного ризику, що пояснюється відсутністю можливості використовувати статистичні методи та теорії ймовірності при оцінці ризику, на відміну від оцінки інших видів ризиків. У споживчому кредитуванні використовують індивідуальні бесіди з позичальником дають можливість обґрунтувати відповідність поданої кредитної заявки до вимог які виставляє банківська установа.

Після визначення кредитного ризику, проводять його кількісну оцінку, суть якої полягає в оцінці кредитоспроможності, визначенні ймовірності настання кредитного ризику, що в подальшому може призвести до втрат банку.

Кредитоспроможність фізичної особи можна охарактеризувати як спроможність клієнта за кредитних умов розраховуватися в повному обсязі та у вказані в кредитному договорі строки за своїми зобов'язаннями грошовими коштами, що отримує позичальник у ході звичайної діяльності.

Тобто, у рамках оцінки кредитного ризику оцінюється кредитоспроможність позичальника на основі поданих даних та документів фахівцями кредитного відділу визначається матеріальна забезпеченість клієнта.

Механізм проведення фінансової оцінки кредитоспроможності включає декілька етапів.

На першому етапі відбувається визначення суми щомісячного доходу позичальника, що включає:

- заробітну плату за виключенням податкових платежів, за основним та додатковим місцем роботи;

- соціальні виплати на дітей;

- пенсійні виплати;

- виплата відсотків за вкладами та цінними паперами;

- інших доходів.

Другий етап пов'язаний з визначенням суми щомісячного доходу позичальника, що включає:

- поточні витрати (комунальні платежі, витрати на продукти та поточні потреби, витрати на утримання автомобіля та ін.);

- внески за страхуванням;

- погашення попередніх кредитів;

- інших витрат.

Отже можна дійти висновку, що при визначенні фінансової можливості для отримання споживчого кредиту основними є кількісні показники, які мають бути враховані, є загальний чистий дохід позичальника, який можна визначити шляхом зменшення загального доходу на загальні витрати. Також використовується прогнозування на майбутнє та використовують коефіцієнти, які дають характеристику поточній платоспроможності фізичної особи та можливість розраховуватися за кредитною угодою.

Визначення кредитоспроможності позичальника здійснюють за допомогою дуже поширеного методу, визначення реального доходу, який дає можливість врахувати всі різноманітні джерела походження доходу та розраховується за наступною формулою:

КП= М Д/(МПз+МВ) (1.1)

де КП - коефіцієнт платоспроможності;

МД - місячний дохід;

МПз - місячний платіж за кредитом;

МВ - місячні витрати.

Таким чином, визначення реального доходу позичальника визначають шляхом співвідношення щомісячних доходів до щомісячних витрат з врахуванням платежів по отриманому кредиту. Західні науковці також враховують такий показник, як депозити наявні у клієнта, та залишки на них, оскільки дане джерело може поти розцінене як майбутнє забезпечення за кредитом. Також необхідно враховувати такий фактор, як можливість наявності у клієнта «боргової піраміди», дане явище виникає в ситуації, коли клієнт отримує один кредит для погашення іншого, це свідчить про невміння позичальника управляти власними коштами. Даний підхід є узагальненим. Кожен банк має власну методику визначення кредитоспроможності позичальника, яка базується на загальних засадах.

Окрім кількісних показників при оцінці кредитоспроможності позичальника також враховуються і якісні характеристики, до яких можна віднести вік, соціальний статус тощо.

До якісних характеристик позичальника - фізичної особи зокрема належать:

- загальне матеріальне становище клієнта (наявність майна та копій відповідних документів, які підтверджують його право власності; вони мають бути засвідчені у встановленому порядку);

- соціальна стабільність клієнта (тобто наявність постійної роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо);

- вік клієнта;

- кредитна історія (інтенсивність користування банківськими кредитами/гарантіями в минулому, своєчасність погашення заборгованості та відсотків за кредитом).

Після визначення кредитоспроможності та класу до якого належить позичальник працівник кредитного відділу має основу для прийняття рішення про можливість подальшої особи з позичальником та здійснює визначення подальшого кредитного рішення за умови прийнятного рівня кредитного ризику.

На другому етапі банківського кредитування відбувається структурування кредиту, яке може бути проведене тільки після оціни кредитного ризику. Після отримання результату оцінки кредитного ризику працівник кредитного відділу може запропонувати клієнту змінити умови кредитування, для мінімізації кредитного ризику або зниження його до прийнятного рівня. Отже структурування кредиту полягає у підборі параметрів за кредитом, які б мінімізували кредитний ризик та забезпечували потреби клієнта та надавали можливість своєчасного погашення позики зі сторони клієнта.

До основних структурних параметрів споживчого кредиту можна віднести:

- обсяг кредиту (сума кредиту);

- строки кредиту;

- ціна (відсоткова ставка по кредиту);

- графік погашення кредиту;

- умови надання кредиту.

Працівник кредитного відділу при визначенні суми споживчого кредиту має враховувати відповідність заходу, який фінансується з запрошуваною сумою та можливістю позичальника погашати отриманий кредит, адже під час подання кредитної заявки позичальники невірно розраховують власті потреби (при розрахунку витрат на ремонт або на відпустку). Розрахунок вірної суми споживчого кредиту позичальник мінімізує кредитний ризик за даним кредитом, оскільки менша сума споживчого кредиту несе за собою менший ризик.

Крім визначення точної суми кредиту важливим є і визначення оптимального строку кредитування, через що виникає потреба оцінки специфіки доходів позичальника, з урахуванням сезонності доходів, прогнозуванням прибутків позичальника в майбутніх періодах.

Структурування кредиту важливим є і форма надання кредиту, тобто у готівковій та безготівковій формі. За умови надання кредиту у готівковій формі виникає питання порядку видачі коштів. Кредит може бути надано однією сумою, або частинами, або у формі оплати платіжних документів клієнтів. При оформленні кредиту у безготівковій формі зазвичай клієнт отримує кредитну карту. Це пояснюється більш зручними умовами для клієнтів банку. Для отримання кредитної картки клієнту відкривають картковий рахунок у відповідності з правилами відкриття та обслуговування банківського рахунку. Також клієнт має можливість отримати банківський кредит за системою овердрафт, даний вид кредиту надає можливість отримання кредиту за межами залишку на своєму рахунку, але не більше встановленого ліміту. Чим вищий кредитний рейтинг має позичальник, тим більшою є довіра банку до нього, виходячи з цього тим більший ліміт банк може йому запропонувати за кредитною карткою або овердрафтом.

Таким чином, метод кредитування, що враховує організаційні та технічні умови кредитування, визначає форму позичкового рахунку (яка визначає порядок документального оформлення операцій щодо надання і погашення кредиту і їх відображення в обліку). Для проведення операцій зі споживчого кредитування банк може відкрити фізичній особі:

- простий кредитний рахунок, з разовим кредитом;

- спеціальний кредитний рахунок, при якому відкривається кредитна лінія із зазначенням максимальної суми кредиту, яку може використовувати позичальник протягом зазначеного періоду;

- поточний рахунок з овердрафтом, що дає можливість використання кредитних коштів понад залишок на поточному рахунку в межах встановленого ліміту.

За умов підвищеної банківської конкуренції для завоювання широкого кола клієнтів та отримання прибутку, потенційним клієнтам пропонують гнучкі способи погашення кредиту. На сьогоднішній день існують пропозиції щодо погашення споживчого кредиту всією сумою одразу, або на умовах розстрочки платежу. Таким чином існує дві основні схеми погашення споживчого кредиту: ануїтет та погашення рівними частинами.

Ануїтетна схема погашення кредиту передбачає погашення кредиту та відсотків рівною сумою кожного місяця протягом всього терміну кредитування. Погашення тіла кредиту рівними частинами передбачає те, що щомісячний платіж клієнта, який включатиме нараховані відсотки, зменшуватиметься.

Банком може бути прийнято рішення про можливість надання кредиту на споживчі цілі при додатковому забезпеченні, за умови наявності застави, що дозволяє зменшити кредитний ризик. При прийнятті такого рішення виникає потреба оцінки банківської застави. Заставою можуть бути як матеріальні цінності так і кошти на депозиті.

Таким чином, процес структурування банківського споживчого кредиту повинен забезпечувати виконання позичальником усіх умов кредитної угоди, мінімізувати кредитний ризик та завершуватися підготовкою документів для підписання кредитного договору. Запропонована кредитним співробітником структура кредиту узгоджується з клієнтом, далі приймається рішення про надання споживчого кредиту кредитним комітетом після прийняття кредитного рішення підписується кредитний договір.

Стандартна форма кредитного договору містить такі реквізити, обов'язкові реквізити які описують боргове зобов'язання, обмежувальні умови, гарантії та відповідальність сторін. Також кредитний договір може включати і додаткові умови, які описують можливість додаткового погашення кредиту, економічні санкції за нецільові використання кредитних коштів, умови додаткових комісій та ін.

Якість документування кредитних операцій значним чином впливає на кредитний ризик кожної окремої позики та кредитного портфеля банку в цілому. Після підписання кредитного договору працівник кредитного відділу оформлює документи, які мають вказівки щодо відкриття кредитного рахунку та надання кредиту. Оформлені гідним чином документи передаються в обліково-операційний відділ для подальшої роботи з ними.

На третьому етапі споживчого кредитування відбувається контроль за кредитним ризиком. Основним завданням даного контролю полягає у запобіганні збільшення кредитного ризику понад допустимий, для цього регулярно проводиться моніторинг кредитної заборгованості на предмет виявлення проблемних кредитів. Проведення постійного моніторингу обґрунтовується постійною зміною умов за якими надаються споживчі кредити, а також можливі зміни у доходах позичальників та змінюється ринкова вартість застави. Отже для мінімізації ризиків працівниками здійснюється постійний контроль за своєчасність сплати платежів та виконанням всіх зобов'язань за договором.

За умови якщо клієнт не вніс черговий платіж у встановлений кредитний платіж, працівник з'ясовує причини даної ситуації та проводить роботу для повернення кредиту:

- телефонує клієнту з рекомендацією часткового або повного погашення кредиту;

- надсилає рекомендованим листом повідомлення клієнту встановленого зразку;

- якщо протягом рекомендованого часу з моменту направлення першого повідомлення клієнт не погасив заборгованість, працівник повторно складає листа встановленого типового зразку з рекомендацією повного або часткового погашення кредиту.

За умови наявності фінансових труднощів у клієнта між фізичною особою позичальником та банківською установою можуть бути розглянуті альтернативні умови погашення кредитного договору, наприклад продовження строку дії кредиту (пролонгація). За таких умов заклечається додатковий договір між позичальником та банком, який додається до основної кредитної угоди.

Отже за допомогою вищеописаного методу організації банківського споживчого кредитування було досліджено механізм споживчого кредитування банківськими установами в сучасних умовах. Дана схема роботи дає можливість на рівні з організацією кредитної діяльності розглядати управління кредитними ризиками на кожному етапі, що дозволяє здійснювати управління банківським споживчим кредитуванням більш ефективно.

2. Управління споживчими кредитами ПАТ «Дельта-Банк»

2.1 Загальна характеристика діяльності ПАТ «Дельта-Банк»

ПАТ «Дельта Банк» зареєстрований 15 лютого 2006 року. Отримав ліцензію НБУ №225 від 11.10.2011. Свідоцтво Фонду гарантування вкладів №178 від 15.10.09. Банк входить до категорії найбільших банків за класифікацією НБУ, а також до Асоціації українських банків (АУБ) і Асоціації Банків Країн Центральної та Східної Європи (ВАСЕЕ). Засновник і власник 70% акцій ПАТ «Дельта Банк» - Микола Лагун, 30% акцій банку належать американській компанії Cargill Financial Services.

Місія ПАТ «Дельта Банк полягає в наданні доступних, сучасних та якісних послуг, які задовольняють потреби клієнтів, а також у своєму внеску в розвиток економіки України. Стратегічне завдання - розвиток ринку доступних фінансових послуг для клієнтів. Для цього розробляється та впроваджуються сучасні високотехнологічні продукти, перш за все - у роздрібному сегменті.

У лютому 2013 року було завершено угоду щодо придбання основним акціонером ПАТ «Дельта Банк» Миколою Лагуном 100% акцій ПАТ «Кредитпромбанк». 30 квітня 2013 була завершена угода з придбання мажоритарним акціонером ПАТ «Дельта Банк» Миколою Лагуном контрольного пакету акцій ПАТ «Сведбанк» (публічне) [Офіційний сайт банку].

У структурі Банку згідно з Приміткою 34 до річної фінансової звітності ПАТ «Дельта Банк» виділяють наступні звітні сегменти: послуги корпоративним клієнтам, послуги фізичним особам, інвестиційна банківська діяльність, казначейські операції. Це дає змогу зробити висновок про те, що організаційну структуру сформовано на основі клієнтоорієнтованого підходу, тобто виділено бізнес-напрямки, виходячи з обслуговування певної групи клієнтів. Даний спосіб побудови банку передбачає орієнтацію на потреби цільових споживачів послуг.

Згідно з рішенням Комісії НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 13.12.2012 №974 ПАТ «Дельта Банк» за розміром активів внесено до 1 групи банків - на початок 2013 р. банк посів 8 місце за розміром активів по банківській системі України (29,84 млрд. грн)

Аналіз пасивів ПАТ «Дельта Банк» станом на 01.01.2013 порівняно з 01.01.2011 (табл. А.1) показав, що обсяг їх залишків зріс на 16 044,49 млн. грн. або на 116,28% як за рахунок зростання обсягу залишків власного капіталу майже у 4 рази, так і за рахунок зростання залишків зобов'язань банку на початок 2013 року на 103,42% та станом на 01.01.2013 року становили 26832,2 млн. грн.

Порівняно з темпами зростання загального обсягу пасивів по 1 групі банків (рисунок 2.1), спостерігаємо що темпи зростання загального обсягу пасивів ПАТ «Дельта Банк» за період з 2011 по 2013 роки більші ніж по 1 групі банків та по банківській системі в цілому.

Рисунок 2.1 - Порівняння темпів росту пасивів по ПАТ «Дельта Банк», І групі банків та банківській системі в цілому за період 01.01.2011 - 01.01.2013 рр., %

Випереджаючими темпами відбулася капіталізація ПАТ «Дельта Банк», тому станом на 01.01.2013 р. частка власного капіталу у структурі пасиву банку склала 10,09%, порівняно з значенням даного показника на 01.01.2011 р. - 4,4% (таблиця А.1), що є ознакою більшої капіталізації та позитивно впливає на надійність банку за рахунок виконання захисної функції.

Головна мета управління капіталом ПАТ «Дельта Банк» є полягає в залученні та підтримці достатнього обсягу капіталу для розширення діяльності й створення захисту від ризиків. Основними завданнями управління капіталом ПАТ «Дельта Банк» є:

- підтримка капіталу на достатньому рівні для розширення активних операції за умови незмінності нормативу платоспроможності;

- забезпечення максимальної дохідності капіталу при встановленому рівні ризику;

- виконання вимог регуляторних органів;

- забезпечення можливості оперативного залучення додаткового обсягу капіталу.

Аналіз пасиву балансу ПАТ «Дельта Банк» показав, що банк використовує переважно зовнішні джерела поповнення капіталу. Як свідчать дані наведені в таблиці А.2, протягом аналізованого періоду дослідження відбулися значні зміни у структурі власного капіталу за рахунок збільшення статутного капіталу на 1 817,00 млн. грн, але його питома вага зменшилась на 6,65%.

Також зміни в обсязі капіталу відбулися за рахунок збільшення обсягу резервів за аналізований період на 485,056 млн. грн та збільшення прибутку на 82,92 млн. грн. Отже політику банку в сфері його капіталізації можна вважати ефективною, оскільки банк постійно збільшує обсяги власного капіталу. Власний капітал має важливе значення при проведенні банківської діяльності, але враховуючи те що питома вага власного капіталу в обсязі фінансових ресурсів становить лише 10%, більша частина належить зобов'язанням банку, тому зобов'язання і визначають обсяги та напрямки його діяльності.

Для більш ефективного аналізу порівняємо відповідність зміни обсягу залишків активів, власного капіталу, кредитного та інвестиційного портфелів ПАТ «Дельта Банк» (рис. 2.2). Проведений аналіз дає можливість стверджувати, що зростання обсягу власного капіталу відбувалося швидшими темпами (майже у 5 разів), ніж зростання обсягу активів (у 2 рази), кредитного (у 2 рази), але повільнішими, ніж зростання інвестиційного (майже 13 разів) портфелів, а також середньогрупового обсягу власного капіталу по І групі банків (29,31%). Таким чином, можна стверджувати, що протягом аналізованого періоду кошти банку були спрямовані як на капіталізацію, так і на розширення діяльності.

Рисунок 2.2 - Динаміка активів, кредитного портфелю, портфеля цінних паперів та власного капіталу ПАТ «Дельта Банк» за період 01.01.2011 01.01.2013 рр., млн. грн.

Проаналізуємо динаміку та структуру зобов'язань ПАТ «Дельта-Банк» протягом 01.01.2011 - 01.01.2013 (таблиці А.3). Найбільшу частку у структурі пасивів банку займають зобов'язання, їх питома вага станом на 01.01.2013 року складає 89,91%.