Удосконалення системи управління залученням ресурсів банку із депозитних джерел

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Удосконалення системи управління залученням ресурсів банку із депозитних джерел



Вступ

банк депозитний конкурентоспроможність

Однією з основних і досить важливих функцій банківської системи є розподіл фінансових ресурсів, які, зокрема, акумулюються з тимчасово вільних коштів суб'єктів господарювання населення з подальшим їх розміщенням в кредитно-інвестиційний процес.

За рахунок залученого капіталу покривається основна частина потреб банківської установи, тому здійснення депозитних операцій це одна з основ для діяльності банку.

Для реалізації ефективної депозитної політики в банку потрібно забезпечити банк необхідними обсягами залучених, а саме депозитних коштів. Саме тому розробити та ефективно реалізувати депозитну політику банківської установи.

Метою дипломної роботи є дослідження науково-методичних підходів щодо формування і реалізації депозитної політики банку та визначення напрямів їх удосконалення.

Об'єктом дослідження є напрями процес формування та реалізації депозитної політики, в свою чергу предметом виступають етапи розробки та реалізації депозитної політики, інструменти її реалізації, методологія аналізу ефективності депозитної політики, а також підходи до формування і реалізації депозитної політики.

Реалізація мети зумовила необхідність постановки та вирішення таких завдань:

- надати загальну характеристику формування ресурсної бази з депозитних джерел;

- проаналізувати методичні підходи до аналізу депозитних ресурсів банку;

- дослідити організаційне та інформаційне забезпечення управління залученням ресурсів банку з депозитних джерел;

- дослідити динаміку та структуру основних фінансових показників ПАТ «Укргазбанк»;

- провести аналіз депозитних ресурсів ПАТ «Укргазбанк»;

- навести характеристику організаційному та методичному забезпеченню управління залученням депозитних ресурсів ПАТ «Укргазбанк»;

- оцінити конкурентоспроможність депозитних продуктів ПАТ «Укргазбанк»;

- дослідити шляхи удосконалення та оптимізації цінових та нецінових інструментів управління залученням ресурсів банку з депозитних джерел;

- проаналізувати стан охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях на досліджуваному об'єкті.

Інформаційною базою дослідження виступали чинні нормативні та законодавчі акти, які регулюють банківську діяльність; офіційні матеріали Національного банку України, наукові праці вітчизняних економістів, а саме: Дмітрієвої О., Кириленко В., Ковшарь А., Кожеля Н., Лаврушина О., Мельникової І., Рисіна В., Саннікової Н.

Під час дослідження використовувалися наступні загальнонаукові методи: систематизація та узагальнення (при вивченні сутності поняття «депозитні ресурси банку» і розгляді класифікаційних ознак депозитних ресурсів); порівняння (в процесі встановлення спільних та відмінних рис методик аналізу і контролю депозитних ресурсів); системного аналізу (при визначенні елементів системи управління депозитними ресурсами банку); табличні методи, методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, метод групувань.



1. Теоретичні основи управління залученням ресурсів банку з депозитних джерел

1.1 Загальна характеристика формування ресурсної бази банку з депозитних джерел

На сучасному етапі розвитку важливу роль у формуванні ресурсної бази банків відіграють кошти населення. Вітчизняний ринок фінансових ресурсів є ще досить вразливим через зовнішні економічні зміни, через невпевненість вкладників у надійності власних заощаджень, через недовіру до банків. Проте, на сьогоднішній день 90% потреби в грошових ресурсах для здійснення активних банківських операцій покриваються за рахунок залучених коштів. В умовах збільшення рівня інфляції та нестабільності української валюти великого значення набуває вибір оптимального методу залучення грошових ресурсів та шляхи підвищення ефективності депозитної діяльності банку.

Ресурси комерційного банку - це сукупність грошових коштів, що знаходяться у його розпорядженні й використовуються для виконання активних операцій [69].

Ураховуючи джерела формування ресурсної бази банків, її структуру можна визначити як сукупність власного капіталу, залучених і запозичених коштів, які використовуються для проведення активних операцій. Залучені кошти - це кошти, які банк залучає на вклади і депозити. Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовують різні види банківських рахунків. Запозичені кошти - це кошти, які банк залучає шляхом одержання міжбанківського кредиту.

Виходячи з специфіки діяльності комерційного банку, він працює в основному із залученими ресурсами, основну частку яких складають депозитні ресурси. Ефективність управління формуванням депозитної бази впливає на стабільність та надійність ресурсної бази банку, на прибутковість діяльності та на подальший розвиток банківської установи.

Питання управління формуванням депозитних ресурсів комерційного банку, досліджувалося багатьма вченими, такими як А.О. Єпіфанов, І.В. Сало та Н.Г. Маслак, О.В. Васюренко, С.П. Ярошенко, О.В. Крухмаль, О.С. Кобичева, І.І. Д`яконова та іншими. Втім, не зважаючи на такий жвавий науковий інтерес до визначенго поняття глибокого теоретичного осмислення воно так і не набуло. Незалежно від цілей аналізу або дослідження окремі науковці дають різні визначення поняття депозитним ресурсам. Тому це питання потребує детального вивчення та теоретичного обґрунтування.

Проведене дослідження сутнісних аспектів поняття «депозитні ресурси» показало, що на сьогодні у науково-методичній літературі існує досить широка палітра підходів до його трактування (табл. 1.1). Разом з тим, потрібно констатувати відсутність у сучасній науковій думці єдиного підходу до його визначення.

Таблиця 1.1 - Напрямки розуміння у науково-методичній літературі змісту поняття «депозитні ресурси»

Автор, джерело	Визначення
Єпіфанов А.О., Сало І.В., Маслак Н.Г. [16]	це залучені ресурси з депозитних джерел являють собою тимчасово вільні кошти фізичних та юридичних осіб (залишки на поточних рахунках різних видів клієнтів, кошти на вкладних (депозитних) рахунках до запитання та строкових.
Васюренко О.В. [9]	це сукупність залучених банком ресурсів, які забезпечують його необхідні резерви згідно з вимогами законодавства і дають понад ці резерви основний обсяг коштів для кредитування.
Ярошенко С.П., Сало І.В., Крухмаль О.В., Кобичева О.С. [69]	це сукупність грошових коштів клієнтів банку залучених банком на договірній основі на визначений термін або без зазначення такого терміну, які підлягають виплаті власникам з процентом або без нього, і які забезпечують банку необхідний обсяг коштів для здійснення активних операцій та виконання банком нормативних вимог відповідно до законодавства.
Рисін, В.В. [51]	це кошти внесені в банк фізичними і юридичними особами на певні рахунки і використані ними відповідно до режиму рахунка і банківського законодавства.
Фролов С.М. [64]	це кошти, внесені в банк фізичними і юридичними особами на певні рахунки і використані ними відповідно до режиму рахунка і банківського законодавства.
Мороз А.М. [30]	це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання активних операцій.
Абралова Н.А. [1]	це сукупність залучених банком ресурсів, які забезпечують йому необхідні резерви згідно з вимогами законодавства і дають понад ці резерви основний об'єм засобів для кредитування.
Міщенко В.І, Слав'янська Н.Г. [60]	це cукупність зобов'язань та капіталу, що належать постачальникам коштів, або, іншими словами, ресурси комерційного банку - це сукупність грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні банку і використовуються ним для виконання своїх операцій.
Вовчак О.Д., Череп А.В. [67]	це сукупність грошових коштів, що знаходяться у його розпорядженні й використовуються ним для здійснення активних та інших операцій.
Демківський А.В. [15]	це сукупність коштів, які акумулюються банком на різних рахунках клієнтів у вигляді депозитів, або придбані на грошовому ринку міжбанківські кредити чи централізовані ресурси.
Петрука О.М. [35]	це кошти, що надаються фізичними і юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із чинним законодавством України, нерезиденту на чітко визначений строк та під процент і оформлюються відповідною угодою, та залишки коштів на поточних рахунках.

Отже, взявши до уваги напрацювання вчених-економістів та законодавчу базу, під депозитними ресурсами банку в межах визначеного дослідження будемо розуміти залучені кошти клієнтів банку, які залучаються на певних умовах згідно договору на певний термін або без зазначення такого терміну, під певний відсоток або без нього, залучаються для подальшого розміщення з метою отримання прибутку в майбутньому.

Важливо, що кошти, залучені за допомогою пасивних операцій і запозичені шляхом розміщення боргових зобов'язань, виступають джерелами банківських ресурсів до моменту, коли вони надходять у розпорядження банку. Після цього вони вже стають складовими банківських ресурсів. Структура ресурсів окремих банків є індивідуальною і залежить від ступеня їх спеціалізації, особливостей їх діяльності, стану ринку кредитних ресурсів та інших факторів. Так, універсальні банки, що здійснюють переважно операції з короткострокового кредитування, як основний вид залучених ресурсів використовують короткострокові депозити, а іпотечні банки, які займаються довгостроковим кредитуванням під заклад нерухомості, мобілізують кошти шляхом випуску та реалізації довгострокових зобов'язань (іпотечних облігацій).

Ресурсна політика - це сукупність елементів банківської політики, за допомогою яких банк залучає ресурси на фінансовому ринку та розміщує їх серед позичальників.

Також ресурсну політику банку можна розглядати як систему заходів, які здійснює банк з метою визначення найефективніших шляхів формування і розширення його ресурсної бази та використання наявних банківських ресурсів.

Основними напрямами ресурсної політики банку є:

- акумуляція тимчасово вільних коштів економічних суб'єктів;

- формування власного капіталу банку;

- розміщення банківських ресурсів у сфери найефективнішого їх використання з метою отримання максимального прибутку.

Розглядаючи зазначені напрями ресурсної політики банку, слід зазначити, що два перших пов'язані з акумуляцією банківських ресурсів (депозитів, запозичених та власних коштів), а третій передбачає трансформацію цих пасивів у кредити та інвестиції, за рахунок чого створюється промисловий та торговий капітал [51].

Найповніше розкрити сутність депозитних ресурсів дає змогу їх класифікація. При цьому варто відзначити, що огляд науково-методичної літератури дозволив автору дійти висновку, що до цього часу ані в економічній літературі, ані в чинному законодавстві України чіткої та повної класифікації банківських депозитних ресурсів не існує. Розроблено велику кількість підходів до їх класифікації за різними ознаками. При цьому варто відзначити, що певні ознаки з'явилися давно, пройшли апробацію практикою і стали класичними для

більшості банків країн з розвиненою ринковою економікою, інші ж - виникли нещодавно, у зв'язку з розвитком і вдосконаленням банківської практики.

На основі комплексного аналізу та опрацюванні значної джерельної бази автором систематизовано існуючі у науково-методичній літературі підходи до класифікації депозитних ресурсів банків (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 - Систематизація науково-методичних підходів до класифікації депозитних ресурсів банку (Систематизовано автором на основі робіт [9,12,55,11,8])

№	Класифікаційна ознака	Вид
1	За категоріями вкладників:	- кошти фізичних осіб; - кошти юридичних осіб; - кредитних установ; - суб'єктів господарської діяльності.
2	За валютою:	- в національній валюті; - в іноземній валюті;
3	За ознакою резидентності:	- депозитні ресурси резидентів; - депозитні ресурси нерезидентів.
4	За способом оформлення:	- іменні депозити; - депозити на пред'явника.
5	За способом залучення (за підтверджуючим документом):	- депозити залучені, шляхом підписання депозитного договору; - депозити наданні шляхом депозитного(ощадного) сертифікату; - депозити залучені, шляхом видачі пластикової картки (корпоративної/індивідуальної); - депозити залучені, шляхом видачі ощадної книжки.
6	За способом вилучення:	- умовні; - безумовні.
7	За цільовим призначенням:	- гарантійні; - дохідні.
8	За строками використання коштів:	- депозитні ресурси з розміщенням до запитання; - строкові депозитні ресурси.
9	За умовами залучення:	- депозитні ресурси, залучені на класичних умовах. - депозитні ресурси, які мають додаткові умови залучення
10	За нарахуванням відсотків:	- нарахування простих відсотків; - нарахування складних відсотків.
11	За терміном залучення:	- на визначений термін; - без зазначення такого терміну.
12	За платністю:	- платні; - безкоштовні.
13	За можливістю управляти:	- стабільні; - нестабільні.

Наведені у таблиці 1.2 класифікаційні ознаки дозволяють визначити рівень стабільності та надійності депозитної бази, походження ресурсів даного виду та вжити заходів до планових показників за кожним видом.

Джерелами формування ресурсів банку з депозитних джерел є тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб, які забезпечують банку ефективну діяльність та є джерелом зростання прибутку.

Для того, щоб мобілізувати тимчасово вільні грошові кошти та перетворити їх в реальні кредитні ресурси, банки повинні врахувати ряд факторів, що визначають їх здатність та внутрішній характер.

Для залучення депозитних ресурсів банки використовують цінові та нецінові методи. Об'єктами цінових методів є процентна ставка, мінімальна сума залучення та нарахування відсотків. Для вкладників банку використання складних процентів є вигідним, оскільки забезпечує їм більший дохід. Банк повинен обрати один або кілька методів ціноутворення. Сутність цінових методів полягає у використанні відсоткової ставки за депозитами як основного важеля в залученні вільних грошових коштів фізичних і юридичних осіб. Нецінові методи управління залученими коштами банку базуються на використанні різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які прямо не пов'язані зі зміною рівня депозитних ставок.

Отже, розглянувши сутність депозитних ресурсів банку, можемо сказати, що депозитні ресурси банку - це залучені кошти клієнтів банку, які залучаються на певних умовах згідно договору на певний термін або без зазначення такого терміну, під певний відсоток або без нього, залучаються для подальшого розміщення з метою отримання прибутку в майбутньому. Джерелами залучення є кошти юридичних та фізичних осіб. Основними інструментами: строкові депозити, депозити до запитання та ощадні (депозитні) сертифікати. Розглянуті класифікаційні ознаки дозволяють визначити стабільність та надійність депозитної бази банку.

1.2 Методичні підходи до аналізу депозитних ресурсів банку

Аналіз в управлiннi залученням ресурсiв банку з депoзитних джерел - це цiлеспрямoвана сукупнiсть дiй, щo передбачає систематизoвану oбрoбку наявнoї iнфoрмацiї щoдo фактoрiв, якi впливають на мoжливoстi банку залучати ресурси з депoзитних джерел [18].

Аналіз депозитних ресурсів здійснюється на трьох рівнях стратегічному, тактичному і оперативному.

Стратегiчний аналiз є ключoвим аналiтичним елементoм стратегiчнoгo планування та кoнтрoлю при управлiннi залученням ресурсiв з депoзитних джерел, oскiльки визначає стратегiчнi мoжливoстi i вибiр кoнкурентних стратегiй банку, дoзвoляє часткoвo зменшити невизначенiсть при прийняттi стратегiчних рiшень. Вiдпoвiднo, вiн сприяє бiльшiй ефективнoстi стратегiчних рiшень i дiй, щo прямo вiдoбражається на кoнкурентoспрoмoжнoстi банку. Рoзрoбка депoзитнoї пoлiтики як стратегiчнoгo плану та кoнтрoль її реалiзацiї базується саме на йoгo результатах.

За результатами стратегiчнoгo аналiзу фoрмуються oснoвнi завдання депoзитнoї пoлiтики, щo передбачають:

- спрямoванiсть на oтримання прибутку банкoм та ствoрення умoв для дoсягнення прибутку в наступнi перioди;

- встанoвлення диверсифiкoванoстi суб'єктiв депoзитних oперацiй та асoртименту депoзитних прoдуктiв;

- забезпечення лiквiднoстi банку навiть за мiнiмальних резервiв вiльних (не залучених дo активних oперацiй) кoштiв на рахунках;

- удoскoналення асoртименту депoзитних прoдуктiв та пiдвищення якoстi й культури oбслугoвування клiєнтiв та інше.

Інструменти стратегічного аналізу: STEP-, SWOT-, GEP-, PEST-, VRIO-аналіз. Стислий огляд виділеного інструментарію стратегічного аналізу наведено у таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 - Характеристика інструментів стратегічного аналізу (Систематизовано автором на основі робіт [31,14,37])

№	Інструмент аналізу	Характеристика інструменту
1	SWOT-аналіз	SWOT-аналіз - це аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Аналізу підлягають сильні сторони (Strength), слабкі (Weakness) сторони внутрішнього середовища, а також можливості (Opportunities) і загрози (Threats) зовнішнього середовища організації. Для того, щоб успішно виживати в довгостроковій перспективі банк повинен прогнозувати можливості, загрози, сильні та слабкі сторони. Результати прогнозу використовуються в подальшому при розробці стратегічних планів. У процесі SWOT-аналізу розглядаються сильні та слабкі сторони не тільки банку та його послуг, але і конкурентів.
2	GEP-аналіз	GEP-аналіз проводиться на основі SWOT-аналізу. GAP-аналіз - аналіз стратегічного розриву (прогалини), що дає змогу встановити відхилення між очікуваними і реальними показниками діяльності банку. На основі даного аналізу розробляються заходи щодо усунення визначених проблем.
3	PEST-аналіз	PEST-аналіз характеризує зовнішнє середовище, тобто визначає тільки загрози і можливості для банку, спрямований на мінімізацію загроз та максимальне використання можливостей.
4	VRIO-аналіз	VRIO-аналіз має на меті аналіз депозитних продуктів банку та визначення їх слабких та сильних сторін з врахуванням впливу зовнішнього середовища (загроз та можливостей)

Тактичний аналiз передбачає викoристання дескриптивних мoделей: пoбудoву системи планoвих звiтних балансiв; рoзгляд фiнансoвoї звiтнoстi в рiзних аналiтичних рoзрiзах; вертикальний i гoризoнтальний аналiз звiтнoстi; систему аналiтичних кoефiцiєнтiв; аналiтичнi записки дo звiтнoстi.

На тактичному рівні здійснюється класичний аналіз фінансової звітності:

- горизонтальний аналіз - порівняння показників обсягу депозитних ресурсів звітного періоду з попереднім періодом або з рядом періодів;

- вертикальний - аналіз структури депозитного портфелю банку;

- порівняльний - порівняльний аналіз депозитного ринку банку з банками конкурентами;

- інтегральний аналіз - аналіз депозитного портфелю банку;

- коефіцієнтний аналіз (розрахунок коефіцієнтів, за якими проводиться аналіз строкових депозитів та депозитів до запитання, наведено у таблиці 1.4), а саме: коефіцієнт стабільності, диверсифікації, рівня осідання коштів, швидкості обертання коштів на рахунках та інші.

Таблиця 1.4 - Алгоритм розрахунку коефіцієнтів для аналізу строкових депозитів та депозитів до запитання

№	Найменування показника	Алгоритм розрахунку коефіцієнта
Аналіз строкових депозитів
1	Рівень осідання коштів на строкових рахунках
2	Швидкість обертання коштів на строкових рахунках
3	Тривалість одного обороту строкових депозитів
4	Коефіцієнт нестабільності депозитів
5	Коефіцієнт диверсифікації строкових депозитів
6	Коефіцієнт трансформації
Аналіз депозитів до запитання
7	Коефіцієнт нестабільності поточних депозитів

Oперативний аналiз передбачає безперервне вивчення oб'єкта дoслiджень у мoмент впливу на ньoгo i спрямoваний на реалiзацiю функцiї мoнiтoрингу для ефективнoгo здiйснення управлiнськoгo прoцесу. Oбoв'язкoвим oб'єктoм аналiзу на oперативнoму рiвнi є кoнкурентoспрoмoжнiсть депoзитнoгo прoдукту, щo передбачає систему захoдiв, метoдiв та принципiв визначення якiсних та кiлькiсних характеристик прoдуктiв, якi банк прoпoнує клiєнтам, прoведення аналiзу цих властивoстей та прийняття вiдпoвiдних управлiнських рiшень на oснoвi oтриманoї iнфoрмацiї. Вiн дoзвoляє виявити, наскiльки кoнкурентoспрoмoжнoю є стратегiя вирoбництва oкремих депoзитних прoдуктiв та прoдуктoвoгo асoртименту в цiлoму та яким чинoм вoна сприяє дoсягненню цiлей дiяльнoстi банку на ринку депoзитних пoслуг.

Здiйснення кoнтрoлю за депoзитними ресурсами банку - це система, яка забезпечує кoнцентрацiю дiй з привoду залучення ресурсiв банку з депoзитних джерел, свoєчасне виявлення вiдхилень фактичних результатiв вiд спланoваних та прийняття oперативних управлiнських рiшень, якi забезпечують її нормалізацію [5].

При аналізі досвіду конкурентів рекомендовано застосовувати інструмент бенчмаркінгу, за допомогою якого можна виділити банки-еталони, які досягли значних успіхів в розробці депозитної політики та застосувати їх досвід до умов власного банку з метою поліпшення його діяльності.

Під бенчмаркінгом, зокрема, розуміють комплекс засобів, що дають змогу систематично знаходити, оцінювати позитивний досвід інших банків, що є лідерами у галузі і використовувати його у своїй роботі.

Визначення бечмаркінгу дав Ф. Котлер, характеризуючи його як «процес порівняння товарів і бізнес-процесів компанії з товарами та процесами конкурентів чи провідних компаній інших галузей для пошуку шляхів підвищення якості цих товарів і ефективності роботи компанії» [20].

Основний зміст бенчмаркінгу в аналізі депозитної політики полягає у виявленні еталонних банків, що досягли значних успіхів у цьому напрямі, ретельному вивченні їхньої депозитної політики та адаптації отриманих знань до умов власного банку з метою істотного поліпшення його діяльності. Основною проблемою в реалізації окресленого напряму є небажання банків розкривати сутність, методи та способи успішної реалізації ними депозитної політики. Особливо швидко можуть досягнути успіху у впровадженні бенчмаркетингу депозитної політики українські банки, які входять до складу міжнародних фінансово-банківських груп, адже вони мають змогу оперативно вивчати, аналізувати і впроваджувати у своїй діяльності кращий досвід іноземних банків [20].

Аналіз і контроль здійснюється у постійному взаємозв'язку, здійснення попереднього, поточного і підсумкового контролю базується на результатах аналізу на всіх рівнях залучення ресурсів з депозитних джерел. Узгодженість у системі аналізу і контролю є запорукою прибуткової діяльності банківської установи.

Отже, за результатами аналізу формуються основні напрямки депозитної політики банку. Аналіз проводиться на трьох рівнях. На стратегічному рівні аналізується внутрішнє та зовнішнє середовище, що впливає на залучення депозитних ресурсів. На основі цього визначаються можливості та загрози, сильні та слабкі сторони банку в даній сфері. На тактичному рівні здійснюється класичний аналіз фінансової звітності: горизонтальний, вертикальний, порівняльний та інтегральний. На оперативному рівні проводиться аналіз конкурентоспроможності депозитних продуктів, рекомендується застосовувати інструмент бенчмаркінгу.

1.3 Організаційне та інформаційне забезпечення управління залученням ресурсів банком з депозитних джерел

При вивченні питання про управління залученням депозитних ресурсів потрібно звернути увагу на організаційне та інформаційне забезпечення.

Організаційне забезпечення - це взаємопов'язана система внутрішніх підрозділів, служб, керівників суб'єкта господарювання, які мають здійснювати підготовку та прийняття фінансових рішень, несуть відповідальність за їх здійснення і результати діяльності, досягнення мети та реалізації завдань фінансового менеджменту.

Управління формуванням ресурсної бази банку з депозитих джерел здійснюється на трьох рівнях: стратегічному, тактичному і оперативному. На стратегічному рівні у формуванні беруть участь Спостережна рада, Правління, Ревізійна комісія, комітет з управління активами й пасивами, тарифний комітет (табл. 1.5).

Таблиця 1.5 - Органи управління та їх функції на стратегічному рівні

№	Суб'єкт управління	Функції
1	Спостережна рада	Визначення та затвердження депозитної політики
2	Правління	Затвердження умов залучення коштів, характеристик депозитних продуктів та планових показників депозитної політики банку
3	Комітет з управління активами й пасивами	Визначення умов залучення коштів: мінімальні суми вкладів, розміри процентних ставок за певним видом депозиту.
4	Тарифний комітет	Встановлення тарифів за проведенням операцій пов'язаних з депозитними рахунками.
5	Ревізійна комісія	Контроль за дотриманням банком законодавчих та нормативних актів, що регулюють діяльність банку по залученню депозитних ресурсів.



На стратегічному рівні управління перед загальними зборами акціонерів вирішують стоять наступні завдання в діяльності банку у частині залученням ним ресурсів:

- визначення основних напрямів діяльності банку (обрання стратегії розвитку банку на ринку), затвердження планів його діяльності та звітів про їх виконання (конкретизація обраної стратегії в довгострокових планах і програмах);

- затвердження організаційної структури банку, а також внутрішніх положень, що регламентують виконання банківських операцій (регламентація окремих повноважень органів банку щодо здійснення ними операцій із залучення депозитних ресурсів та організації цього процесу);

- затвердження річних результатів діяльності.

Спостережна рада банку обирається загальними зборами учасників з числа учасників банку або їх представників. Спостережна рада банку в частині управління залученням ресурсів банку здійснює свої функції опосередковано, через створення рамкових умов для цього процесу і в свою чергу:

- призначає і звільняє голову та членів правління (ради директорів) банку;

- контролює діяльність правління (ради директорів) банку;

- визначає зовнішнього аудитора;

- встановлює порядок проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;

- приймає рішення щодо покриття збитків;

- приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв банку, затвердження їх статутів і положень;

- затверджує умови оплати праці та матеріального стимулювання членів правління банку;

- готує пропозиції щодо питань, які виносяться на загальні збори учасників [38].

Виконавчим органом акціонерного банку є правління банку, до повноважень якого входить вирішення питань його поточної діяльності, а також питань, які не належать до виключної компетенції зборів акціонерів (учасників) [30].

При залученні депозитних ресурсів правління банку здійснює:

- затвердження основних характеристик банківських продуктів;

- затвердження планових показників депозитної діяльності;

- визначає загальну і цінову (процентну) політику банку в області залучення ресурсів;

- затверджує граничні процентні ставки на ресурси, що залучаються, на конкретний проміжок часу (як правило ? квартал), індивідуальні процентні ставки за конкретними рахунками клієнтів [16].

Ревізійна комісія щодо управління залученням ресурсів банку виконує свої функції також опосередковано. Вона контролює дотримання банком законодавства України і нормативно-правових актів Національного банку України, зокрема і щодо здійснення депозитних операцій, розглядає звіти внутрішніх і зовнішніх аудиторів та готує відповідні пропозиції загальним зборам учасників; вносить на загальні збори учасників або спостережній раді банку пропозиції щодо будь-яких питань, віднесених до компетенції ревізійної комісії, які стосуються фінансової безпеки і стабільності банку та захисту інтересів клієнтів.

Тактичний рівень управління залученням депозитних операцій банку включає окремі комітети, департаменти та служби банку.

Так, комітет управління активами та пасивами реалізуючи свої функції в управлінні залученням ресурсів, виконує наступні дії:

- визначає умови залучення та розподілу банківських ресурсів;

- за результатами аналізу фінансового ринку встановлює процентні ставки;

- погоджує умови нових видів депозитів, зміни до умов діючих;

- забезпечує банк необхідним обсягом ресурсів, узгоджених за строками, часовими, вартісними та об'ємними характеристиками шляхом проведення тарифної політики, яка відповідає вимогам часу, є конкурентоспроможною на ринку та задовольняє інтереси клієнтів;

- розробляє та запроваджує новітні технології та банківські продукти, які дозволяють оперативно та якісно надавати всі види послуг у всіх структурних підрозділах банку;

- здійснює управління пасивами та активами банку, враховуючи основні напрямки стратегії розвитку банку, бюджетів, планів [16].

Проведення політики банку з встановлення відповідної вартості послуг, які надає банк покладено на тарифний комітет. До безпосередніх функцій тарифного комітету належать розробка тарифної політики, встановлення і контроль тарифів на окремі банківські продукти і послуги, аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

Діяльність казначейства банку в частині управління залученням ресурсів сконцентрована виключно на встановленні таких внутрішніх нормативів, лімітів, та межі, які забезпечують досягнення запланованих обсягів залучення ресурсів за підтримки нормальної ліквідності банку та мінімізації ризиків і витрат банку за допомогою розміщення ресурсів у разі виникнення надлишку ліквідності, перерозподілу внутрішньосистемних ресурсів на основі трансфертного ціноутворення [68].

На оперативному рівні управління залученням ресурсів з депозитних джерел здійснюють:

- департамент маркетингу - відповідає за залучення нової клієнтури до банку, розробляє і сприяє впровадженню нових операцій та банківських послуг, вивчає кон'юнктуру ринку, надає організаційну і консультаційну допомогу клієнтам;

- департамент депозитних операцій здійснює роботу по залученню коштів в банк, здійснює облік та аналіз як залучених коштів (за ступенем їх терміновості і по окремих вкладниках), так і власного капіталу; укладає угоди на відкриття депозитних рахунків клієнтів, надає необхідну інформацію для планування ресурсів банку;

- департамент розрахунково-касового обслуговування веде переговори та укладає угоди про відкриття і ведення депозитних рахунків клієнтів банку, проводить розрахункові, інкасові операції, а також операції з готівкою, зокрема внесення готівкових коштів населення на вклади (депозити), виплата вкладів та відсотків за ними [6];

- управління бухгалтерського обліку і звітності - централізоване встановлення та підтримка єдиних правил бухгалтерського обліку для операцій із залучення ресурсів, відображення їх в документах первинного обліку, регістрах синтетичного та аналітичного обліку, своєчасна підготовка, перевірка і надання внутрішньої та зовнішньої фінансової, статистичної, податкової, управлінської звітності;

- служба внутрішнього контролю і аудиту здійснює контрольні функції за процесом виконання депозитної політики банку, а також безпосередньо самими операціями, пов'язаними з залученням ресурсів;

- IT-служба забезпечує функціонування автоматизованої системи управління банку, підтримує інформаційний супровід операцій, пов'язаних з залученням ресурсів банку;

- департамент аналізу і статистики нагромаджує та аналізує статистичну інформацію про діяльність банку на ринку депозитних ресурсів та його клієнтів, готує проекти планів та звітів про діяльність банку, надає інформаційно-довідкові послуги клієнтам, проводить різноманітні дослідження.

Підґрунтям для здійснення управління залученням ресурсів з депозитних джерел відділами і підрозділами банку на різних рівнях управління виступає інформаційне забезпечення, що складає сукупність даних та технологій їх отримання і обробки.

Загалом інформаційне забезпечення діяльності банку - це система зовнішньої і внутрішньої інформації, зведеної та обробленої з метою ефективної підтримки управлінських рішень.

Інформаційне забезпечення для процесу управління депозитними ресурсами банку полягає у створенні інформаційних підстав для прийняття самим банком і його клієнтами оптимальних рішень, спрямованих на формування депозитної бази банку й реалізацію мотивів клієнтів і має перед собою наступні завдання:

- вивчення впливу макроекономічних і соціальних умов на ресурсну складову діяльності банку, з'ясування закономірностей і тенденцій економічних явищ у їх взаємодії з формуванням ресурсного потенціалу конкретного банку;

- характеристика банку на ринку депозитних ресурсів, його конкурентного середовища, аналіз практики інших банків;

- пошук зовнішніх резервів та розробка комплексу заходів щодо виявлення і залучення додаткових ресурсів (ринки, цільові групи потенційних клієнтів, продукти) з метою збільшення ресурсного потенціалу банку;

- обґрунтування поточних і перспективних планів (визначення нових цільових груп та ринків) [12].

Інформаційне забезпечення процесу управління залученням ресурсів з депозитних джерел комерційного банку реалізуються в таких аспектах:

- створення баз даних про компоненти макроекономічного середовища формування депозитної ресурсів комерційного банку:

1) законодавчо-правові можливості й обмеження;

2) загальні економічні умови;

3) соціально-демографічна ситуація.

- створення баз даних про складові мікросередовища банку (відомості про конкурентів, постачальників ресурсів, посередників, контакті аудиторії, кількісні та якісні параметри діяльності самого банку);

- отримання оперативної інформації про вимоги до банківських депозитних послуг, сервісного обслуговування з боку нинішніх і потенційних клієнтів для ефективного функціонування системи забезпечення їхньої якості;

- визначення найбільш ефективних каналів і методів поширення продуктової, іміджевої реклами банку та інших засобів просування та залучення клієнтів;

- надання можливості нинішнім і потенційним клієнтам отримувати необхідну інформацію для вибору банку, який буде здійснювати їх депозитне обслуговування, й активно впливати на його якість;

- створення та адаптація методів аналізу маркетингової інформації для прийняття банком і його клієнтами найкращих рішень [12].

На підставі реалізації інформаційного забезпечення банк: визначає параметри (стандарти) своїх депозитних послуг, сервісного обслуговування; формулює завдання депозитної політики шляхом розробки відповідного меморандуму.

Таким чином, реалізуються виробничо-сервісні можливості щодо депозитного обслуговування клієнтів і залучення необхідного оптимального обсягу депозитних ресурсів. Серед складових таких можливостей банку можна зазначити наступні:

- визначення необхідних обсягів залучення депозитних ресурсів та їхньої структури залежно від різних ознак класифікації;

- розробка асортименту депозитних послуг і продуктів;

- визначення якісних параметрів депозитних послуг, тобто з'ясування того, які мотиви клієнтів вони задовольняють, можливості пакетування їх із іншими послугами з метою забезпечення комплексності обслуговування;

- визначення основних параметрів депозитних послуг, а саме:

1) розміру мінімальної суми для відкриття рахунку (залишку на рахунку);

2) терміну функціонування рахунку, умов його дострокового закриття;

3) розміру процентної ставки й порядку нарахування процентів;

4) можливостей щодо нарахування пільгових процентів для основних клієнтів тощо.

5) розробка програми сервісної підтримки депозитних послуг банку на всіх етапах їхньої реалізації [27].

Для успішного управління депозитними ресурсами комерційні банки повинні приділяти більшу увагу їх інформаційному забезпеченню. Інформацію на основі якої приймаються управлінські рішення, щодо залучення депозитних ресурсів поділяють на зовнішню та внутрішню.

В межах зовнішнього інформаційного забезпечення макроекономічне забезпечення передусім складають дані офіційної статистики Світового Банку, Міжнародного валютного фонду, Державного комітету статистики України, Національно банку Україні щодо загальносвітових напрямків розвитку ринків банківських послуг, обсягів та динаміки сукупного доходу та заощаджень, витрат населення, індексу споживчих цін, платоспроможного попиту населення, економічних очікувань підприємств, та масиву інших макроекономічних індикаторів, що в цілому дозволяють виявити окремі тенденції в розвитку ринків банківських ресурсів.

Системні дані, агреговані НБУ, стосуються основних індикаторів грошового ринку та ринку капіталів і дозволяють банку проаналізувати та співставити з даними по банківській системі свою позицію на ринку депозитних ресурсів.

Для успішного функціонування банку і забезпеченням його достатнім обсягами депозитних ресурсів необхідне визначення (в т.ч. і за допомогою інструменту SWOT-аналізу) і вдале використання банком конкурентних переваг. Відтак досить важливою є інформація про конкурентів - інших банків, особливо в частині опису лінійок депозитних продуктів, діючих програм лояльності, рівня пропонованих процентних ставок за депозитами, для розробки власних високонкурентних і якісних депозитних продуктів і послуг.

До зовнішнього нормативного інформаційного забезпечення процесу управління залученням ресурсів банку з депозитних джерел передусім варто віднести національне банківське законодавство. При відкритті і веденні поточних та строкових депозитних рахунків фізичних осіб і юридичних осіб в національній та іноземній валютах, при розробці та проведенні своєї депозитної політики банки України керуються Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами [38, 39].

Система внутрішньої інформації банку, що базується на внутрішніх нормативних джерелах і, яка виникає за результатами діяльності самого банку, спрямована на отримання оперативних даних та повне віддзеркалення поточної фінансової діяльності у частині управлінням залученням ресурсів банку. Вона характеризує внутрішнє становище банку. Безумовно, для її надійного функціонування необхідна автоматизована система збору інформації і впровадження в банку новітніх інформаційних технологій.

Серед внутрішніх джерел найвагомішою є статистична та фінансова інформація (сьогодні доступна і зовнішнім користувачам). Інформаційно - статистична система - це адаптивна система зі зворотним зв'язком, що виконує інформаційні функції та має розвинуті зв'язки із зовнішнім середовищем. В інформаційному забезпеченні управління банком обліково-статистична інформація є не лише одним з основних інструментів ухвалення рішень, а й інтегратором та необхідною умовою оптимального використання всіх доступних банку ресурсів [12].

Нормативне забезпечення депозитної діяльності банків України, базується на таких нормативних документах:

- Закон України «Про банки та банківську діяльність»;

- Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 №516;

- Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 №492;

- Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України затверджена постановою №481 від 27.12.2007.

З перелічених вище нормативних документів бiльш повне регулювання депозитної дiяльностi здійснює Постанова Правління НБУ №516. В ній зазначається основні визначення щодо депозитної діяльності, умови договiрного регулювання депозитних операцій, умови залучення депозитів та сплати по них процентів, порядок випуску, оформлення, розміщення, погашення, обліку депозитних сертифікатів.

Стосовно інформаційної бази, то використовуються наступні види документів:

- баланс банку: Примітка 12. Кошти клієнтів; Примітка 13. Боргові цінні папери, емітовані банком; Примітка 14. Нараховані витрати до сплати; Примітка 15. Інші зобов'язання;

- оборотно-сальдовий баланс банку - Форма №10;

- звіт про фінансові результати;

- звіт про структуру активів і пасивів за строками (декадна) - Форма №631;

- звіт про двадцять найбільших кредиторів банку (місячна) - Форма №627;

- інформація про вклади фізичних осіб у банках (квартальна);

- звіт про суми і процентні ставки за депозитами (щоденна) - Форма №350Д;

- звіт про зобов'язання за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб (класифікація за організаційно-правовими формами) (місячна) - Форма №354;

- звіт про зобов'язання за залученими коштами (класифікація за секторами економіки) (місячна) - Форма №360;

- звіт про зобов'язання за коштами, залученими па рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб (класифікація за видами економічної діяльності) (місячна) - Форма №361;

- звіт про зобов'язання за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб (класифікація за формами власності) (місячна) - Форма №362;

- звіт про цінні папери, емітовані банком, та залишки коштів за іншою заборгованістю (класифікація за секторами економіки) (місячна) - Форма №363;

- довідка про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку (місячна) - Форма №381;

- звіт про кількість клієнтів банку, що підлягають ідентифікації (квартальна) - Форма №201;

- довідка про залучені кошти та стан перерахування коштів обов'язкових резервів на окремий рахунок НБУ (місячна) - Форма №381А;

- звіт про кількість клієнтів банків та кількість відкритих клієнтами рахунків (два рази на рік) - Форма №410;

- звіт про залишки коштів, що розміщені в інших банків та залучені від інших банків (декадна) - Форма №618;

- дані аналітичного обліку [2].

Отже, організаційне та інформаційне забезпечення відіграє важливу роль у формування депозитної бази банку. Організація залучення здійснюється на трьох рівнях управління. На стратегічному відповідні органи управління розробляють та затверджують депозитну політику, визначають умови залучення коштів та ведуть контроль щодо дотримання законодавчих актів. На тактичному здійснюються нецінові заходи для залучення клієнтів та контроль. На оперативному службовці банку здійснюють операції по залученню коштів. Щодо інформаційного забезпечення, то воно відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки на умовах зовнішньої інформації формується депозитна політика та внутрішня інформація, яка надається клієнтам.



2. Формування депозитної політики в ПАТ «Укргазбанк»

2.1 Загальна характеристика діяльності ПАТ «Укргазбанк»

Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк» є правонаступником ЗАТ «Інтергазбанк» та АТ «Хаджибейбанк» та зареєстрований Національним банком України 21 липня 1993 року. Сьогодні ПАТ «Укргазбанк» - це публічне акціонерне товариство, 92,99% капіталу якого належить Міністерству фінансів України, отже найбільшим бенефіціарним власником є держава (додаток А).

Головним акціонером держава стала в 2009 році, зважаючи на фінансову ситуацію, що склалася в країні, акціонери ПАТ «Укргазбанк» прийняли рішення про необхідність капіталізації фінустанови та звернулись до Уряду щодо участі держави у статутному капіталі банку шляхом його рекапіталізації. У липні Кабінет Міністрів України ухвалив рішення збільшити статутний капітал Укргазбанку на суму 3,1 млрд грн. Таким чином, на кінець 2009 року статутний капітал банку становив 3,8 млрд грн, а 81,58% його акцій належало державі в особі Міністерства фінансів України.

Жоден інший акціонер не має у власності більше 3% статутного капіталу. Така структура власності банку зумовлює необхідність реалізації прав держави, як основного власника банку, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Забезпечення контролю реалізації державних інтересів здійснюється, зокрема, через представників Міністерства фінансів України у складі Наглядової ради та Ревізійної комісії ПАТ «Укргазбанк». Станом на 01.01.2013 члени Наглядової ради та члени виконавчого органу ПАТ «Укргазбанк» (Правління) не володіли акціями банку.

За класифікацією НБУ, станом на 01.01.2013 року, банк посідає п'ятнадцяте місце в першій групі банків за розміром активів по банківській системі (20,99 млрд. грн.) (табл. 2.1).

Станом на 01.01.2013 мережа ПАТ «Укргазбанк» складалася з 278 зареєстрованих відділень (з них 233 діючих), 573 банкоматів, 14 кіосків самообслуговування, 368 банківських та 745 торговельних POS-терміналів у 25 регіонах України. [32].

Таблиця 2.1 - Позиції ПАТ «Укргазбанк» на банківському ринку України станом на 01.01.2013 р.

№	Показник	Частка на ринку, %	Позиція на банківському ринку України
1	Активи	1,9	15
2	Кредити та заборгованість клієнтів, у т.ч.:	1,2	20
3	Юридичних осіб	1,2	21
4	Фізичних осіб	1,3	18
5	Кошти клієнтів, у т.ч.:	1,2	19
6	Юридичних осіб	0,8	31
7	Фізичних осіб	1,4	17
8	Портфель цінних паперів	5,7	4

Місія ПАТ «Укргазбанк» полягає у кредитуванні вітчизняних підприємств та населення, наданні їм повного спектру високоякісних банківських послуг для забезпечення відновлення економіки України, стабільного зростання валового внутрішнього продукту.

Виходячи з своїх стратегічних цілей на 2013 рік, банк спрямовуватиме свої зусилля на формування довготривалих партнерських відносин із клієнтами, сприяння їх фінансовому добробуту та удосконалення банківського сервісу для населення. Взаємозв'язок місії ПАТ «Укргазбанк» та його основних стратегічних пріоритетів наведено у додатку В.

Одним із пріоритетних напрямків в розвитку банку є робота з малим та середнім бізнесом, а також робота з фізичними особами. Серед клієнтів банку є найпотужніші мультинаціональні компанії та великі державні організації, а також підприємства малого і середнього бізнесу та новостворені компанії.

Функції органів управління банку відповідають функціям зазначених в законі України «Про банки і банківську діяльність», тобто банк діє згідно чинного законодавства і не перевищує свої повноваження в розрізі даного питання.

У складі Наглядової ради створені Аудиторський комітет та комітет з питань корпоративного управління та призначень, їх очолюють незалежні члени Наглядової ради.

Стратегія ризик-менеджменту банку базується на дотриманні принципу беззбитковості діяльності та спрямована на забезпечення оптимального співвідношення між прибутковістю окремих бізнес-напрямів та рівнем ризиків, що приймає на себе банк, здійснюючи певні операції. Схема організації структури управління ПАТ «Укргазбанк» наведена у додатку Б. Організаційна структура ПАТ «Укргазбанк» визначається рішеннями Правління банку. Філії створюються або реорганізовуються на основі рішень Наглядової Ради ПАТ «Укргазбанк». Організаційна структура банку є дивізіональною, сформованою на основі клієнтоорієнтованого підходу (напрями бізнесу виділено виходячи з обслуговування певної групи клієнтів).

Основні форми фінансової звітності банку, на основі яких було проведено розрахунки, наведено у додатку Г.

Проаналізувавши пасиви ПАТ «Укргазбанк» станом на 01.01.2013 р. порівняно з 01.01.2011 р. (табл. Ж.1) можна зробити висновок, що обсяг їх залишків зріс на 7160 млн. грн. або на 51,75% як за рахунок зростання залишків зобов'язань банку на 45,05%, так і за рахунок зростання обсягу залишків власного капіталу на початок 2013 року більше ніж на 50%.

Станом на 01.01.2013 р. частка власного капіталу ПАТ «Укргазбанк» у структурі пасиву банку склала 18,17%, перевищуючи середньогруповий показник (14,57%). Це є ознакою більшої капіталізації та позитивно впливає на надійність банку.

Зростання питомої ваги власного капіталу у структурі пасивів банків І групи станом на 01.01.2013 р. на 0,14% зумовлене підвищенням регуляторних вимог до капіталу банків зі сторони НБУ з метою підвищення стабільності банківської системи в цілому та захисту інтересів вкладників і кредиторів банку (рис. 2.1).

Рисунок 2.1 - Динаміка пасивів та питома вага власного капіталу ПАТ «Укргазбанк» порівняно з середньогруповим показником за період 01.01.2011-01.01.2013 рр.

У структурі балансового капіталу найбільшу частку займає статутний капітал (табл. Ж.2). У кризовий період ПАТ «Укргазбанк» знаходився на межі банкрутства, тому державою було прийняте рішення про його рекапіталізацію. Зростання суми статутного капіталу у 2010 році відбувалося за рахунок державної рекапіталізації на суму 1,90 млрд. грн.; у 2011 році - за рахунок державної рекапіталізації на суму 4,30 млрд. грн. [45]. Станом на 01.01.2013 р. найбільшим акціонером ПАТ «Укргазбанк» є держава, яка володіє 92,99% акцій банку.

Динаміку залишків активів, власного капіталу, кредитного портфелю та портфелю цінних паперів ПАТ «Укргазбанк» зображено на рисунку 2.2.

З рисунку 2.2 бачимо, що зростання обсягу власного капіталу відбувалося швидшими темпами (на 91,57%), ніж зростання обсягу активів (51,75%), кредитного портфелю (54,35%) та портфелю цінних паперів (44,02%).

Рисунок 2.2 - Динаміка активів, кредитного портфелю, портфеля цінних паперів та власного капіталу ПАТ «Укргазбанк» за період 01.01.2011 01.01.2013 рр., тис. грн.

Отже, зростання обсягу залишків власного капіталу відбувалося як в абсолютних показниках, так і у відносних величинах, тому можна стверджувати про покращення структури банківського балансу стосовно захищеності власними коштами банку.

Залучення короткострокових та середньострокових коштів клієнтів, перш за все, фізичних осіб, а також довгострокових коштів інших банків, зокрема НБУ - це політика формування ресурсів ПАТ «Укргазбанк».

Зростання зобов'язань ПАТ «Украгазбанк» відбувалося повільнішими темпами, ніж зростання обсягу залишків власного капіталу, активів та кредитного портфелю (рис. 2.3).

При дослідженні зобов'язань ПАТ «Укргазбанк» було виявлено, що станом на 01.01.2013 р. порівняно з 01.01.2011 р. обсяг їх залишків зріс на 5336 млн. грн. (табл. Ж.3) або на 45,00%. Це говорить про активну позицію банку щодо залучення і запозичення ресурсів.

Рисунок 2.3 - Динаміка активів, кредитного портфелю, портфеля цінних паперів та зобов'язань ПАТ «Укргазбанк» за період 01.01.2011 01.01.2013 рр., тис. грн.

Збільшення загального обсягу залишків зобов'язань банку відбулося за рахунок зростання залишків коштів інших банків, коштів клієнтів та обсягів залишків отриманих міжбанківських кредитів, в результаті чого їх питома вага у структурі зобов'язань ПАТ «Укргазбанк» на початок 2013 року складає 49,29% (табл. Ж.4).