Управління ресурсним потенціалом у системі забезпечення конкурентоспроможності комерційного банку (на прикладі ПАТ КБ "ПриватБанк")

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи управління ресурсним потенціалом комерційного банку

1.1 Економічна сутність ресурсної бази та ресурсного потенціалу банку

1.2 Класифікація ресурсів комерційного банку

1.3 Роль управління ресурсним потенціалом банку в забезпеченні його конкурентоспроможності

2. Тенденції створення та механізм формування ресурсного потенціалу комерційних банків в Україні

2.1 Аналіз стану ресурсного потенціалу банків в Україні за 2010-2012 роки

2.2 Механізм формування та використання ресурсного потенціалу комерційного банку

2.3 Стратегічні підходи до управління ресурсами банку в системі забезпечення його конкурентоспроможності

3. Особливості управління ресурсним потенціалом банку на прикладі ПАТ КБ «ПриватБанк»

3.1 Аналіз фінансово-господарської діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2010-2012 роки

3.2 Оцінка ресурсного потенціалу банку та система управління ним на прикладі ПАТ КБ «ПриватБанк»

3.3 Напрями ефективного управління ресурсним потенціалом комерційного банку

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Банківська система будь-якої держави покликана забезпечувати вільне перетікання грошових коштів між суб'єктами економіки, забезпечуючи, таким чином її ефективне функціонування та сприяючи економічному зростанню та підвищенню рівня життя.

Основою діяльності банків є банківські ресурси, оскільки процеси мобілізації ресурсів та надання позик перебувають у тісному взаємозв'язку. Тому проблеми, пов'язані із ефективним формування та доцільним використанням банківських ресурсів залишається надзвичайно важливим для комерційних банків України.

У правління фінансовими ресурсами банку є одним із найважливіших механізмів роботи кожного банку, який спрямований передусім на досягнення довгострокових конкурентних переваг з урахуванням всіх факторів впливу внутрішнього та зовнішнього середовища. Щоб досягти цих конкурентних переваг, необхідна своєчасна оцінка й аналіз основних показників фінансового стану банку за конкретний період.

Важливою передумовою прибутковості банківських установ, підтримки їхньої достатньої ліквідності та довіри з боку всіх учасників ринку є достатня за обсягом і належним чином збалансована ресурсна база банків. Зміцнення ресурсної бази сприяє підвищенню можливостей банків у задоволенні поточних та інвестиційних потреб суб'єктів господарювання у додаткових фінансових ресурсах.

Метою дипломної роботи є дослідження процесу управління ресурсним потенціалом банків та його впливу на забезпечення їх конкурентоспроможності.

Досягнення поставленої мети зумовило вирішення таких завдань:

- визначити економічну сутність ресурсної бази та ресурсного потенціалу комерційних банків;

- дослідити класифікацію ресурсів банків;

- охарактеризувати роль управління ресурсним потенціалом у забезпеченні його конкурентоспроможності;

- проаналізувати стан ресурсного потенціалу КБ України;

- розглянути механізм формування та використання ресурсів комерційних банків;

- здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2010-2012 роки та оцінку його ресурсного потенціалу;

- визначити напрями ефективного управління ресурсним потенціалом комерційного банку.

Об'єктом дослідження виступає діяльність банків щодо забезпечення ресурсного потенціалу та конкурентоспроможності на ринку банківських послуг.

Предметом є механізм управління ресурсним потенціалом в системі забезпечення конкурентоспроможності комерційних банків.

У наукових колах України дослідженню окремих питань формування банківських ресурсів та управління ними присвячені праці О.Д. Василика, О.В. Дзюблюка, А.С. Гальчинського, О.Д. Заруби, Б.С. Івасіва, А.М. Мороза, О.І. Пилипченка, К.Є. Раєвського, М.І. Савлука, М.І. Сивульського, В.А. Ющенка. Серед російських вчених варто виділити роботи В.І. Колесникова, Л.П. Кроливецької, О.І. Лаврушина, Г.С. Панової, Є.Б. Ширінської, В.М. Усоскіна та інших. Належне місце в розробленні цієї проблеми займають праці західних вчених: Г. Айленберга, Г. Асхауера, Бартроп Кріса, Ж. Вігуру, І. Гаумерта, У. Гюде, Мак Нотон Діани, Ж. Матука, Ф. Мишкіна, Роланд Еллера, П. Роуза, Д. Сінкі, Тімоті У. Коха та інших.

Проте в Україні майже відсутні наукові дослідження, спеціально присвячені практичним проблемам формування ресурсної бази банку та управління нею. Зокрема, мало уваги приділено проблемам організаційно-фінансових аспектів формування банком політики мобілізації ресурсів на фінансовому ринку. Недостатньо відпрацьовані питання управління ресурсною базою в комерційному банку.

Дана дипломна робота складається з трьох розділів, містить 11 таблиць і 33 рисунки. При її написанні використано 37 джерел літератури.

1. Теоретичні основи управління ресурсним потенціалом комерційного банку

1.1 Економічна сутність ресурсної бази та ресурсного потенціалу банку

Стабільна та надійна робота банківської системи -- це важлива умова для забезпечення сталого фінансового та економічного розвитку держави, добробуту країни, так як вона забезпечує рух фінансових ресурсів, без яких неможливе нормальне функціонування ринкового господарства. Банківські установи істотно підвищують ефективність виробництва в країні, оскільки вони виступають посередниками в перерозподілі капіталів шляхом трансформації в інвестиції тимчасово вільних коштів. Для стабільної банківської діяльності досить важливою умовою є наявність достатнього обсягу ресурсної бази для формування збалансованого портфеля фінансових ресурсів, що використовуються при здійсненні банком активних операцій. Успішна діяльність банків на ринку банківських послуг залежить від якісного та ефективного вирішення питання формування ресурсів, використовуючи методи банківського менеджменту, що перевірені світовим досвідом та практикою.

Виходячи з вищенаведеного, дослідження теоретичних основ банківських ресурсів та ресурсного потенціалу банківських установ має вагоме значення для розвитку та вдосконалення банківської діяльності та вітчизняної фінансової науки в цілому.

Для найповнішого розкриття поняття ресурсного потенціалу банку необхідно проаналізувати трактування в економічній літературі таких суміжних з ним понять, як «банківські ресурси» та «ресурсна база банку».

Основою діяльності будь-якого банку є ресурси, оскільки від їх обсягу та способу формування залежать розміри отриманих прибутків і масштабність його діяльності. Найбільш уживаним в банківські практиці є поняття «банківські ресурси», однак не існує єдиного підходу до визначення даного терміну.

Ж. Довгань стверджує, що поняття «банківські ресурси» може визначатись за двома підходами: у вузькому та більш широкому розумінні. Банківські ресурси у вузькому розумінні -- це вільні грошові кошти економічних суб'єктів, акумульовані банком на умовах виникнення зобов'язань власності чи боргу для подальшого їх розміщення на ринку з метою отримання прибутку. У більш ширшому розумінні поняття «ресурс» (від французького «resources») Ж. Довгань трактує не лише як «запаси» та «засоби», а й як «можливості». У даний термін, окрім традиційних ресурсів, вона включає не лише здатність банківської установи акумулювати грошові кошти в зобов'язання боргу чи власності, а також можливість отримувати від проведення доходних банківських операцій прибуток, розмір якого повинен бути достатнім для зростання банку, створення резервів та виплати дивідендів [9].

Деякі автори, як вітчизняні, так і зарубіжні, сутність банківських ресурсів розкривають через здійснення пасивних операцій банком, суть яких проявляється у залученні вкладів різних видів, емісії власних цінних паперів, одержанні кредитів інших банків, проведенні операцій, які сприяють збільшенню ресурсів банку. Через здійснення банками пасивних операцій, внаслідок яких збільшуються грошові ресурси на пасивних та активно-пасивних рахунках у частині перевищення пасивного залишку над активним, банківські ресурси розглядають О.М. Островська та О.І. Лаврушин [13]. Вони роблять акцент на структурі формування фінансових ресурсів банку, до яких належать власні, залучені та позичені кошти банку, при цьому не зазначаючи напрями їх використання.

За даними Банківської енциклопедії банківські ресурси -- це сукупність грошових коштів, які знаходять у розпорядженні банківської установи та використовуються нею для ефективного виконання своїх операцій та функцій. Вони складаються з власних, залучених та запозичених коштів [2]. До власних коштів належать акціонерний капітал та резервний, а також нерозподілений прибуток, до залучених та запозичених відносять вклади (депозити), залишки на рахунках клієнтів, кошти від продажу облігацій та інших боргових цінних паперів, кошти, отримані від Національного банку в порядку підтриманні ліквідності, а також міжбанківські кредити. Банківські ресурси використовуються для здійснення кредитних та інших активних операцій.

А.В. Череп та О.Ф. Андросова стверджують, що банківські ресурси -- це основа діяльності будь-якого банку, так як процеси формування ресурсів і надання банківських позик досить тісно взаємодіють [33]. Для українських комерційних банків визначення економічної сутності банківських ресурсів через ефективне їх формування та доцільне використання надзвичайно важливе, оскільки банківська система ще молода та знаходиться на початковому етапі розвитку.

Термін «банківські ресурси» у Великому економічному та фінансово-кредитному словнику трактуються як сукупність коштів, що знаходяться у розпорядженні комерційного банку та використовуються для кредитування та інших активних операцій і при цьому увага в основному звертається не на джерела формування фінансових ресурсів банку, а на напрямки їх використання, особливо на кредитування [3].

При трактуванні поняття «банківські ресурси» в західній економічній літературі основним залишається підхід, при якому увага акцентується не на джерела формування фінансових ресурсів, а об'єктом, в свою чергу, виступають напрями розміщення акумульованих коштів. Якщо мова йде про вдосконалення управління ресурсами банків, що являє собою збалансування джерел фінансових ресурсів і напрямів ефективного їх використання за термінами та обсягами, то вітчизняні вчені використовують деякі елементи західного підходу до визначення суті банківських ресурсів. На нашу думку, дане визначення поняття банківських ресурсів не в повній мірі розкриває його сутність, так як не вказує на джерела формування коштів, але на практиці саме цей підхід використовується найчастіше.

В.І. Колесников з точки зору бухгалтерського підходу зазначає, що банківські ресурси формуються банками шляхом проведення пасивних операцій та відображуються в пасиві балансу [10]. Проте даний вчений вказує також на джерела формування ресурсів, напрями та мету їх використання. До банківських ресурсів він відносить власні кошти банку, залучені та запозичені кошти, що використовуються для здійснення активних операцій банком, тобто розміщення акумульованих ресурсів з метою отримання прибутку.

З таким визначенням банківських ресурсів погоджується С.М. Павлюк, в свою чергу, доповнюючи його тим, що банківські установи здійснюють не лише активні операції, а й надають послуги клієнтам, за що отримують комісійний, а не процентний дохід [10]. Він стверджує, що прибуток повинен бути достатнім для створення резервів, зростання банку, виплати дивідендів. На думку автора, дане визначення найповніше характеризує поняття банківських ресурсів і сприяє ефективному управлінню пасивами та активами банку.

Ресурси банку провідні українські науковці А.Н. Мороз, М.І. Савлук, В.В. Глущенко, Н.А. Кизим і В.С. Стельмах тлумачать як сукупність грошових коштів, які перебувають у розпорядженні банку та використовуються для здійснення активних операцій [10]. Дане визначення, на наш погляд, є доволі лаконічним та не досить повним, оскільки не вказано на джерела формування фінансових ресурсів банку та напрями їх використання. Даний підхід був актуальним в часи функціонування адміністративно-командної економіки, для суспільного устрою якої була характерна державна власність, а для розподільчих відносин -- надмірна централізація фінансових ресурсів. Банківська система виступала частиною апарату управління, а ресурси банківських установ - об'єктом державної власності. Провідну роль у частині залучених ресурсів становили кошти державного бюджету, далі кошти на поточних та розрахункових рахунках, а ще однією складовою були грошові надходження населення та кредити, що надані іншими банками та іноземними державами.

У підручнику «Кредитна система СССР» 30-х рр. ХХ століття радянський вчений А.М. Гольденберг тлумачить банківські ресурси, враховуючи тільки джерела їх формування [10]:

- вклади;

- прибуток кредитних установ;

- повернення позик;

- приріст поточних рахунків;

- пряме фінансування з державного бюджету.

Отже, підсумовуючи вище поданий матеріал, узагальнимо визначення поняття «банківські ресурси» різних авторів у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Визначення поняття «банківські ресурси» різними авторами

Автор	Тлумачення поняття
1	2
Ж.М. Довгань [9]	У вузькому розумінні банківські ресурси -- це вільні грошові кошти економічних суб'єктів, акумульовані банком на умовах виникнення зобов'язань власності чи боргу для подальшого їх розміщення на ринку з метою отримання прибутку. У більш ширшому розумінні поняття «ресурс» у даний термін, окрім традиційних ресурсів, автор включає не лише здатність банківської установи акумулювати грошові кошти в зобов'язання боргу чи власності, а також можливість отримувати від проведення доходних банківських операцій прибуток, розмір якого повинен бути достатнім для зростання банку, створення резервів та виплати дивідендів.
О.М. Островська, О.І. Лаврушин [13]	Сутність банківських ресурсів розкривають через здійснення пасивних операцій банком, суть яких проявляється у залученні вкладів різних видів, емісії власних цінних паперів, одержанні кредитів інших банків, проведенні операцій, які сприяють збільшенню ресурсів банку.
Банківська енциклопедія [2]	Банківські ресурси -- це сукупність грошових коштів, які знаходять у розпорядженні банківської установи та використовуються нею для ефективного виконання своїх операцій та функцій.
А.В. Череп, О.Ф. Андросова [33]	Банківські ресурси -- це основа діяльного будь-якого банку, так як процеси формування ресурсів і надання банківських позик досить тісно взаємодіють.
Великий економічний та фінансово-кредитний словник [3]	Банківські ресурси - це сукупність коштів, що знаходяться у розпорядженні комерційного банку та використовуються для кредитування та інших активних операцій і при цьому увага в основному звертається не на джерела формування фінансових ресурсів банку, а на напрямки їх використання, особливо на кредитування.
В.І. Колесников [10]	Зазначає, що банківські ресурси формуються банками шляхом проведення пасивних операцій та зображуються в пасиві балансу, вказуючи також на джерела формування ресурсів, напрями та мету їх використання.
А.Н. Мороз, М.І. Савлук, В.В. Глущенко, Н.А. Кизим, В.С. Стельмах [10]	Банківські ресурси - це сукупність грошових коштів, які перебувають у розпорядженні банку та використовуються для здійснення активних операцій.
А.М. Гольденберг [10]	Тлумачить банківські ресурси, враховуючи тільки джерела їх формування до яких відносить: вклади, прибуток кредитних установ, повернення позик, приріст поточних рахунків, пряме фінансування з державного бюджету.

В економічній літературі поряд з терміном «банківські ресурси» доволі часто використовують поняття «ресурсна база» банку.

Ресурсна база комерційних банків являє собою сукупність різних видів та форм ресурсів, які знаходяться в його розпорядженні та використовуються для виконання стратегічної мети банку та оперативних завдань і цілей його діяльності.

Існує традиційне визначення ресурсної бази комерційних банків, що трактує її як сукупність усіх грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні. Оскільки мобілізовані банком кошти є фінансовою базою його діяльності, то даний підхід має певну логічну підставу.

Під ресурсною базою В.В Кисельов розуміє сукупний капітал, що формується в результаті здійснення банком операцій зі збільшення власного капіталу та залучених коштів і використовується для проведення активних операцій з метою реалізації власних та суспільних інтересів [10]. Поняття «ресурсна база» та «банківські ресурси» досить часто є спорідненими для різних вчених та науковців. Зокрема, Л.А. Костирко, Т.В. Пащенко, М.М. Агеєв стверджують, що ресурсна база комерційного банку є основою початку функціонування в ролі кредитного інституту та фактора, що визначає масштабність та напрям розвитку [10]. У той самий час, як ресурсна база є результатом діяльності банку, що залежить від ефективного проведення активних операцій, ступеня активності та рейтингу банку на ринках фінансових послуг, його кредитної політики. Підходи до розкриття сутності поняття «ресурсної бази» формуються через управління фінансовими ресурсами банку з метою досягнення стабільності, надійності рентабельності його діяльності та ліквідності, оскільки забезпечення ресурсами залежить від ефективності управління ними. Отже, під терміном «ресурсна база» найчастіше розуміють лише фінансові ресурси, не беручи при цьому до уваги інші види ресурсів, тому, на нашу думку, є більш логічним застосування понять «фінансова база» або «фінансове забезпечення» діяльності банку.

Л.А. Костирко, Т.В. Паршенко та М.М. Агеєв стверджують, що за сучасних умов розвитку банківського бізнесу України до ресурсної бази комерційних банків варто застосовувати такі заходи:

- максимально збільшувати її розмір, дотримуючись нормативів Національного банку України;

- максимізувати розширення клієнтської бази, одночасно підвищуючи конкурентоздатність банку;

- забезпечувати ефективне управління ресурсної базою;

- застосовувати новітні досягнення інформаційних технологій [10].

М.Д. Алєксеєнко визначає поняття «ресурсна база» як грошові кошти, що фактично знаходяться у розпорядженні банку та ті кошти, що не приймають участь у банківському обороті, але дають можливість розширити банківську діяльність через залучення даних фінансових ресурсів у банківський оборот [1]. На нашу думку, такий підхід до визначення поняття ресурсної бази має деякі схожі риси з поняттям «ресурсний потенціал», так як включає категорію «потенційних грошових коштів» та можливість залучати їх в банківський обіг з-за меж банківської системи.

Ресурсна база за визначенням Ж.М. Довгань -- це сукупність банківських ресурсів, котрі банківська установа мобілізує на фінансовому ринку та які є в його розпорядженні протягом визначеного часового проміжку [9].

Поняття ресурсної бази можна пояснювати також як сукупність ресурсів, які використовуються для збільшення акумуляції коштів банку. З вузької або традиційної точки зору ресурсну базу можна розглядати як сукупність коштів, які знаходяться в обороті банку, а в широкому розумінні або із загальноекономічної - в поняття «ресурсна база» входять також економічні та організаційні ресурси, які впливають на загальний розвиток банку, підтримують його конкурентні переваги та забезпечують надходження додаткових коштів, тобто матеріально-технічна база, мережа філій та персонал банку.

С.В. Землячов у своєму науковому дослідженні запропонував новий підхід до визначення сутності поняття ресурсної бази. Він стверджує, що якщо розглядати ресурсну базу у загальноекономічному розумінні, то до неї слід включати організаційні та економічні ресурси, які значно впливають на розвиток банку, забезпечують надходження додаткових коштів і є джерелом підтримки конкурентоздатності банку [3].

Визначення поняття «ресурсна база» різними науковцями подамо у вигляді таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Визначення сутності поняття «ресурсна база» різними вченими

Автор	Визначення поняття
1	2
Традиційне визначення [10]	Ресурсна база - це сукупність усіх грошових коштів, що перебувають у розпорядженні комерційного банку.
В.В Кисельов [10]	Ресурсна база - це сукупний капітал, що формується в результаті здійснення банком операцій зі збільшення власного капіталу та залучених коштів і використовується для проведення активних операцій з метою реалізації власних та суспільних інтересів.
Л.А. Костирко, Т.В. Пащенко, М.М. Агеєв [10]	Стверджують, що ресурсна база комерційного банку є основою початку функціонування в ролі кредитного інституту та фактора, що визначає масштабність та напрям розвитку банку.
М.Д. Алєксеєнко [1]	Ресурсна база - це грошові кошти, що фактично знаходяться у розпорядженні банку та ті кошти, що не приймають участь у банківському обороті, але дають можливість розширити банківську діяльність через залучення даних фінансових ресурсів у банківський оборот.
Ж.М. Довгань [9]	Ресурсна база -- це сукупність банківських ресурсів, котрі банківська установа мобілізує на фінансовому ринку та які є в його розпорядженні протягом визначеного часового проміжку.
С.В. Землячов [3]	Стверджує, що якщо розглядати ресурсну базу у загальноекономічному розумінні, то до неї слід включати організаційні та економічні ресурси, які значно впливають на розвиток банку, забезпечують надходження додаткових коштів і є джерелом підтримки конкурентоздатності банку.

Коли йдеться про можливість збільшення обсягу банківських ресурсів, на нашу думку, слід використовувати таке поняття як «ресурсний потенціал», оскільки дане поняття є більш динамічне, ніж поняття «ресурсна база», тому подальше дослідження терміну «ресурсний потенціал» комерційних банків та вивчення механізму управління ним є досить актуальним.

На сьогодні не існує єдиного підходу в науковій літературі щодо трактування ресурсного потенціалу банківських установ. Потенціал комерційних банків характеризується ресурсами, що знаходяться у його розпорядженні та забезпечують ефективне функціонування. Відповідно до даного визначення Дж. Барні стверджує, що ресурси -- це всі активи, організаційні процеси, можливості, фірмові атрибути, знання, інформація, що контролюються підприємством та надають йому можливість розробляти та застосовувати стратегії, котрі підвищують ефективність його діяльності [13].

Г.С. Панова вбачає відмінність між ресурсною базою та ресурсним потенціалом у тому, що не всі акумульовані банком кошти вільні для проведення активних операцій [10]. З цим аргументом ми не можемо не погодитись, оскільки існує частка обов'язково зарезервованих коштів, що продовжують бути базою для зростання активів, тільки не інвестицій чи кредитів, а залишків коштів в касі чи на кореспондентських рахунках Національного банку України.

На думку Ж.М. Довгань ресурсний потенціал банку -- це максимальна кількість ресурсів, що банківська установа може залучити на фінансовому ринку. В основному він залежить від грошово-кредитної політики Національного банку України, стану фінансового ринку, можливості комерційного банку купувати ресурси на ньому та їх якості. Фактично акумульованими банківськими ресурсами вважаються кошти, які зберігаються на банківських рахунках та використовуються для проведення активних операцій [10].

Л.В. Васюренко та І.М. Федосік пропонують термін «ресурсний потенціал» для вивчення в економічній літературі. Дані автори під ресурсним потенціалом розуміють сукупність всіх фінансових коштів комерційного банку, які безпосередньо є в його розпорядженні, та кошти, що потенційно можна залучити банком в процесі проведення ефективної його діяльності, що сприяє зростанню клієнтської бази, якості та кількості банківських послуг, а також кошти, що можуть бути прирощені в разі здійснення активних операцій [3].

Провідну роль серед усіх елементів ресурсного потенціалу банківської установи займають фінансові ресурси, що є вирішальними при їх формуванні. Тому автори Л.В. Васюренко та І.М. Федосік вивчаючи ресурсний потенціал комерційних банків основну увагу приділяють саме фінансовим ресурсам, як основній його складовій [6].

На думку М.І. Савлука, ресурсний потенціал комерційного банку - потенційні можливості банку формувати власні ресурси [1]. Група дослідників під керівництвом А.О. Єпіфанова дають таке визначення: ресурсний потенціал - це сукупність власних, залучених і позичкових коштів банку, що перебувають у його безпосередньому розпорядженні і використовуються на його розсуд для здійснення банківської діяльності [1].

Отже, узагальнимо визначення поняття «ресурсний потенціал» у таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 - Визначення поняття «ресурсний потенціал» різними авторами

Автор	Сутність поняття
1	2
Дж. Барні [13]	Потенціал комерційних банків характеризується ресурсами, що знаходяться у його розпорядженні та забезпечують ефективне функціонування. Відповідно до даного визначення, ресурси -- це всі активи, організаційні процеси, можливості, фірмові атрибути, знання, інформація, що контролюються підприємством та надають йому можливість розробляти та застосовувати стратегії, котрі підвищують ефективність його діяльності.
Ж.М. Довгань [10]	Ресурсний потенціал банку -- це максимальна кількість ресурсів, що банківська установа може залучити на фінансовому ринку.
Л.В. Васюренко та І.М. Федосік [3]	Ресурсний потенціал - сукупність всіх фінансових коштів комерційного банку, які безпосередньо є в його розпорядженні, та кошти, що потенційно можна залучити банком в процесі проведення ефективної його діяльності, що сприяє зростанню клієнтської бази, якості та кількості банківських послуг, а також кошти, що можуть бути прирощені в разі здійснення активних операцій.
М.І. Савлук [1]	Ресурсний потенціал комерційного банку - потенційні можливості банку формувати власні ресурси
А.О. Єпіфанов [1]	Ресурсний потенціал - це сукупність власних, залучених і позичкових коштів банку, що перебувають у його безпосередньому розпорядженні і використовуються на його розсуд для здійснення банківської діяльності.

На наш погляд, найбільш чітко відображає сутність ресурсного потенціалу таке твердження: ресурсний потенціал комерційного банку - це сукупність власних, залучених та позичених коштів банку, що знаходяться у його розпорядження, а також тих ресурсів, які банк може потенційно залучити внаслідок здійснення його ефективної діяльності для підтримки оптимальної структури своєї ресурсної бази. Тому слід сказати, що ресурсний потенціал - ц максимум ресурсів, які банківська установа може залучити а фінансовому ринку. Він в основному залежить від грошво-кредитної політики центрального банку, стану фінансового ринку та можливості банку купувати й перекуповувати ресурси на ньому, а також від якості активів.

У сучасних умовах вивчення та розуміння поняття «ресурсний потенціал» є досить вагомим, оскільки це підвищує конкурентоздатність банку серед інших членів ринку фінансових послуг та забезпечує його прибутковість. Більшість вчених зосереджують свою увагу переважно на понятті «ресурсна база», але бажаючи досягти успіху в банківській сфері слід оперувати терміном «ресурсний потенціал», тому що:

- «ресурсний потенціал» є поняттям, під яким розуміється пошук певних резервів здатних впливати на рівень показників банківської діяльності та прискорювати динаміку розвитку банківської установи, тоді як «ресурсна база» є поняття прогнозованим та визначеним;

- цей термін є більш ширшим за змістом і значенням, оскільки включає сукупність усіх видів ресурсів (трудові, матеріальні, фінансові, технічні, інформаційні, організаційні), що впливають на діяльність кожного банку;

- термін «ресурсний потенціал» в умовах досить швидкого розвитку науки та техніки і побудови інформаційного суспільства дозволяє зосередити увагу на даних складових та при ефективному управлінні ними досягти конкурентних переваг у банківському бізнесі;

- стан ресурсного потенціалу комерційних банків визначаються впливом багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів, тому є досить важливим правильно оцінювати силу їх впливу і спрямовувати її в потрібному напрямку, тим самим зміцнюючи ресурсну базу банку та не допускаючи її зменшенню при ймовірному прояві певних негативних факторів;

- аналіз здійснення активних операцій, надання різних послуг банкам з метою ліквідації неприбуткового вкладання наявних фінансових ресурсів, зменшення ризику проведення даних операцій та ефективнішого використання сформованої ресурсної бази відбувається за умов дотримання економічних нормативів Національного банку України, пошуку резервів та шляхів поповнення фінансових ресурсів комерційного банку;

- ресурсний потенціал банків, що розташовані в різних регіонах країни, визначається реальним обсягом фінансових ресурсів населення та всіх суб'єктів господарювання даної території, її науковим, трудовим, інформаційним і технічним потенціалом;

- ефективне управління трудовим потенціалом банківської установи буде результативним, оскільки ключовим фактором успішної її діяльності є людські ресурси.

Таким чином, зобразимо головні відмінності між поняттями «ресурсна база» та «ресурсний потенціал» на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 - Ключові відмінності ресурсного потенціалу від ресурсної бази

Отже, основна відмінність між поняттями «ресурсний потенціал» і «ресурсна база» полягає в часовому характері управління ними: якщо ресурсна база - це фактична сукупність банківських ресурсів у визначений момент часу, то ресурсний потенціал включає в себе ще й потенційну можливість залучення додаткових ресурсів на фінансовому ринку [1]. Також слід зазначити, що основною метою розширення ресурсного потенціалу є оптимізація ресурсної бази, а не навпаки.

Особливість ресурсного потенціалу комерційного банку полягає в тому, що він являє собою не просто сукупність усіх банківських ресурсів і можливостей їх формування, а їх єдність. Ще однією особливістю є те, що у визначенні поняття «ресурсний потенціал» зазначається також і те, що потенційні можливості залучення ресурсів реалізуються внаслідок проведення ефективної банківської діяльності. В такому разі під ефективною діяльністю розуміється така діяльність, унаслідок якої збільшується коло клієнтів і якість надання послуг, зростає його прибуток і забезпечується оптимальне поєднання дохідності та ліквідності банківських операцій.

1.2 Класифікація ресурсів комерційного банку

Формуючи ресурсну базу комерційний банк повинен здійснювати аналіз всіх можливих джерел використання коштів протягом певного часу. Це дає можливість здійснювати ефективне управління активними та пасивними операціями банку, а також забезпечувати максимально можливу прибутковість, дотримуючись вимог до ліквідності. Дана задача вирішується за допомогою класифікації ресурсів, що й обумовлює необхідність її дослідження.

Розглядаючи види банківських ресурсів залежно від цілей аналізу в економічній літературі виділяється ряд певних критеріїв їх класифікації. Загальну класифікацію ресурсів комерційного банку можна зобразити за допомогою рисунка 1.2 [8].

Рисунок 1.2 - Загальна класифікація ресурсів комерційних банків

Найпоширенішою є класифікація ресурсів комерційних банків за економічним змістом. За даним критерієм їх поділяють на власні, залучені та запозичені [15]. Частка власних коштів банку в загальній кількості ресурсів є невелика, достатнім її рівнем вважається 8-10%. Це зумовлено тим, що банківські установи, як суб'єкти господарювання, провадять специфічний вид діяльності, який пов'язаний з мобілізацією тимчасово вільних грошових ресурсів на фінансовому ринку та наданням їх у позику. Власні кошти банків, передусім, призначені для страхування інтересів вкладників та кредиторів, для покриття поточних збитків від банківської діяльності, тобто вони виконують в основному захисну функцію, а користується банк переважно чужими коштами.

Для здійснення ефективної банківської діяльності важливу роль відіграє власний капітал. На наш погляд, серед його функцій можна виокремити такі основні [33]:

- захисна -- захист коштів вкладників та кредиторів, оскільки збитки від валютних, кредитних, інвестиційних операцій банку, а також помилок та зловживань списуються за рахунок банківських резервів, що входять до складу капіталу. Ця функція гарантує вклади населення, захищаючи інтереси вкладників у разі банкрутства чи ліквідації банку. Вона є основною протягом усієї діяльності банку;

- регулююча -- наглядові органи можуть обмежувати рівень банківських ризиків і впливати на діяльність банку, фіксуючи величину власного капіталу чи окремих його складових. Так, при визначенні більшості обов'язкових економічних нормативів регулювання банківської діяльності, встановлених Національним банком України, використовуються показники власного капіталу комерційних банків;

- оперативна -- відіграє важливу роль при створенні та на початкових етапах створення банків, оскільки за рахунок власного капіталу здійснюється фінансування придбання чи оренда основних фондів, організаційних заходів для створення систем безпеки банку, комп'ютерної техніки, запровадження систем зв'язку та банківських технологій. В процесі подальшої діяльності банку дана функція відіграє другорядну роль.

Переважну частину банківських ресурсів формують залучені та запозичені кошти (85-90%).

Залучені ресурси комерційних банків існують у двох юридично-правових формах: у формі депозитів та короткострокових боргових цінних паперів. До них можна віднести (рисунок 1.3) [26]:

- кошти до запитання (на вимогу) суб'єктів господарської діяльності -- поточні рахунки суб'єктів, кошти в розрахунках, за довірчими операціями, для розрахунків платіжними картками, розподільчі рахунки суб'єктів господарювання, цільові кошти на вимогу;

- строкові кошти суб'єктів господарської діяльності -- короткострокові та довгострокові депозити суб'єктів господарювання, кошти, що отримані за операціями РЕПО;

- кошти до запитання (на вимогу) фізичних осіб -- поточні рахунки, кошти в розрахунках, за довірчими операціями, для розрахунків платіжними картками;

- строкові кошти фізичних осіб -- короткострокові та довгострокові депозити фізичних осіб;

- кредиторська заборгованість -- заборгованість за операціями з клієнтами, сума транзитних рахунків;

- кошти бюджету та позабюджетних фондів -- кошти Державного бюджету України, кошти бюджетів країни до розподілу, кошти клієнтів, які утримуються за рахунок бюджетних коштів, кошти місцевих бюджетів та клієнтів банку, що знаходяться на утриманні у місцевих бюджетів, кошти позабюджетних фондів;

- цінні папери власного боргу (крім субординованого боргу) -- прості векселі та ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком.

Запозичені ресурси банків характеризуються наступними юридично-правовими формами реалізації: кредити, надані іншими банками (в тому числі НБУ), та цінні папери субординованого боргу.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 1.3 - Класифікація ресурсів комерційного банку за економічним змістом

До запозичених банківських ресурсів віднесемо (рисунок 1.3) [26]:

- кошти інших банків -- кошти до запитання інших банків (кореспондентські рахунки), кредити, отримані від інших банків (кредити овернайт, овердрафт за коррахунками, за операціями РЕПО, інші короткострокові та довгострокові кредити, надані іншими банками, фінансовий лізинг інших банків), строкові депозити інших банків (гарантійні депозити, депозитиовернайт, короткострокові та довгострокові депозити);

- кошти Національного банку України -- коррахунок НБУ в комерційному банку, короткострокові кредити, що надав НБУ (овердрафт за коррахунками, за операціями РЕПО, через ломбардні кредити, аукціони, стабілізаційний кредит, інші кредити), довгострокові кредити, отримані від НБУ (за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, через аукціон, стабілізаційний кредит, інші довгострокові кредити);

- кредиторська заборгованість за операціями з банками -- заборгованість за операціями з готівкою, інша кредиторська заборгованість;

- цінні папери субординованого боргу -- боргові цінні папери, що випущені банком та відносяться до категорії інвестиційних (більше одного року) -- безстрокові та конверсійні банківські облігації.

Структура капіталу комерційних банків є досить не сталою з своїм якісним складом і змінюється впродовж року в залежності від багатьох чинників, зокрема від міри використання прибутку, якості активів, політики банків, що забезпечує приріст капітальної бази та інших.

Класифікуючи ресурси банків за економічним змістом велика кількість авторів виділяє лише два види: власні та запозичені кошти банку.

Такий вчений як О.І. Лаврушин виділяє такі ресурси банку: власний капітал та позичені кошти [21]. Проте останнім часом все частіше за даним критерієм застосовується глибша класифікація, за якої ресурси розподіляються на власні, залучені та позичені. Зазначені види ресурсів також мають розбіжності в своєму трактуванні.

Так, на думку Т.П. Остапишиної, позичені ресурси -- це грошові кошти кредиторів та інвесторів, які мобілізовані банками на визначених умовах на фоновому та міжбанківському ринках [19]. Але під визначення процесу мобілізації грошових коштів на фондовому ринку підходить також продаж акцій, за рахунок яких формується статутний капітал комерційного банку, а це вже формування власного капіталу банку.

Л.О. Дробозіна говорить про те, що банківські ресурси сформовані за рахунок власних, залучених та емітованих коштів. Важливе значення у даному визначенні мають облігаційні позики, банківські векселі та фінансові інструменти формування ресурсного потенціалу банку. Що і є позиченими коштами. Поняття «емітовані кошти» є не досить доцільним у твердженні вченої, оскільки вони можуть включати і кошти, що створені в процесі грошово-кредитної мультиплікації самим банком.

Точка зору Г.С. Панової є менш поширеною, оскільки вона ототожнює поняття позичених та залучених коштів. До залучених коштів вона відносить депозити ті інші залучені кошти, які являють собою ресурси, що банк отримує у вигляді позик або шляхом продажу на грошовому ринку власних боргових зобов'язань. Різниця між іншими залученими коштами та депозитами полягає в тому, що вони акумулюються на ринку на конкурсній основі та ініціатором їх залучення виступає сам банк [10]. На нашу думку, при залученні депозитів також наявна конкурентна основа найважливішими методами якої виступають здійснення прийнятої відсоткової ставки, привабливих умов відкриття вкладів і створення позитивного іміджу банку.

За можливістю прогнозування величини ресурсів банку можна класифікувати на ресурси прямого та непрямого прогнозування. До ресурсів прямого прогнозування слід відносити всі фонди банку та нерозподілений прибуток. До ресурсів непрямого прогнозування належать кошти в розрахунках, залишки тимчасово вільних коштів на поточних рахунках юридичних осіб.

На постійні та тимчасові ресурси комерційних банків поділяються залежно від часу використання. Постійні - це ті грошові кошти або певна їх частина, що може бути прогнозована банківською установою та використовуються для проведення активних операцій. Тимчасові ресурси - це грошові кошти, що створюються періодично при здійсненні операцій банком і динаміку яких важко спрогнозувати [14].

Оскільки банківські ресурси, що не належать до власного капіталу банку, залучаються ним на грошовому ринку шляхом купівлі в господарюючих суб'єктів, міжнародних організацій та інших контрагентів на умовах повернення та платності, тому, на нашу думку, слід виокремити такий критерій класифікації, як характер їх залучення (первинний та вторинний).

Первинний характер залучення банківських ресурсів -- це купівля їх на ринку безпосередньо у власників, тобто залучаються ресурси держави, суб'єктів господарювання, що виникли внаслідок здійснення господарської діяльності, з інших джерел отримання доходів, які належать їм на правах власності. Вторинний характер -- це залучення ресурсів, що безпосередньо не належать банківському кредитору, а залучені ним на грошовому ринку в інших суб'єктів [14].

Також ресурси банків можна класифікувати за таким критерієм, як характер використання. Виокремлені види ресурсів відповідно до даного критерію дозволяють ефективніше здійснювати стратегічне планування діяльності комерційних банків. Показники фінансової діяльності банків (ліквідність, платоспроможність, прибутковість) суттєво залежні від рівня використання банківських ресурсів на створення портфеля дохідних активів та обсягів резервної (невикористаної) ресурсної бази. Аналізуючи використання коштів банку потрібно також враховувати те, що він є суб'єктом підприємницької діяльності, якому необхідно мати технологічну та матеріально-технічну базу, розвиток якої потребує певних затрат. Даний критерій класифікації ресурсів комерційних банків дозволяє здійснити оцінку в порівнянні з іншими банківськими установами ефективності їх використання, дає можливість проаналізувати обсяги та причини появи вільної резервної бази, що в свою чергу, дає можливість усунути недоліки в процесі управління активами та пасивами.

За можливістю управління ресурсним потенціалом виділяють постійні, стабільні та нестабільні ресурси. До постійних належить капітал комерційних банків, до стабільних - строкові депозити та позики, а до нестабільних - депозити на вимогу, кошти в розрахунках, залишки на коррахунках.

Банківські ресурси за таким критерієм як ціна залучення та формування поділяються на дорогі (поточні пасиви), дешеві (строкові депозити та позики, ставки за якими значно вищі) та безоплатні.

Ресурси банківських установ можна також класифікувати і за іншими ознаками, такими як: за формою ресурсів, за значенням їх для банку та за порядком створення (рисунок 1.4) [10].

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 1.4 - Класифікація ресурсів комерційного банку

За таким критерієм, як форма ресурсів, їх можна розподілити на:

- грошові -- це сукупність всіх ресурсів у грошовій формі, що залучені на грошовому ринку, і тих, які мають внутрішньобанківське походження та розміщені в активах комерційного банку;

- матеріально-технічні -- оснащення комерційного банку комп'ютерною технікою, обладнанням, сучасними засобами зв'язку, приміщеннями, транспортом, тощо;

- організаційні включають мережу філій та канали внутрішньобанківського зв'язку;

- людські - це забезпеченість банку кваліфікованим персоналом, постійно діюча система підвищення кваліфікації кадрів, підготовки, формування кадрового резерву та стимулювання кар'єрного зростання, сприятливий психологічний клімат у колективі, сформовані традиції внутрібанківської культури, професійної етики, корпоративного духу;

- нематеріальні ресурси характеризують якість банківського менеджменту, ноу-хау банківських послуг, імідж банку та довіра до нього клієнтської бази, рівень підтримки діяльності комерційного банку з боку органів влади.

За значенням ресурсів для комерційних банків прийнято розглядати ресурси, що є найбільш необхідними для здійснення банківської діяльності, котрі створюють ядро ресурсної бази банків (грошові ресурси, кваліфікований персонал, матеріально-технічна база), та допоміжні, що забезпечують функціонування ядра та банку в цілому (оснащення системи інформацією та комунікаціями, якісна система моніторингу банківської діяльності, правова та юридична база, становище банку на ринку та сприйняття його населенням, наявність команди менеджерів, що здатна забезпечувати ефективну діяльність банку).

За порядком створення ресурсів комерційних банків виділяють стартову ресурсну базу, що є наявна у розпорядженні банку на початку його діяльності та використовується протягом провадження його діяльності в ході виконання різних операцій, та створену в процесі діяльності. До стартової відносять статутний капітал (ресурси у грошовому вираженні), матеріально-технічну базу, яка існує на початку його діяльності, рівень кваліфікації кадрів, що були залучені при створенні банку, та рівень зовнішньої підтримки банківської установи з боку засновників та державних органів влади. До створеної в процесі діяльності комерційного банку ресурсної бази належать його активи, котрі виникають в процесі розміщення акумульованих первинних ресурсів, придбане нове обладнання та приміщення при розширенні його діяльності, імідж банку, що формується в очах суспільства в процесі його діяльності.

1.3 Роль управління ресурсним потенціалом банку в забезпеченні його конкурентоспроможності

Одним з головних пріоритетів кожної країни є підвищення та покращення конкурентоспроможності банківського сектору. Для української банківської системи дане питання є особливо актуальним, оскільки в умовах глобалізації фінансових ринків конкуренція загострюється. Зважаючи на дані умови потрібно зосереджувати увагу на забезпеченні конкурентоспроможності вітчизняного банківського сектору з метою усунення негативних наслідків, що можуть виникати через неспроможність комерційних банків України конкурувати з зарубіжними фінансовими установами на гідному рівні. Вище вказані обставини зумовлюють необхідність та актуальність дослідження сутності поняття конкурентоспроможності банківських установ.

Для кращого розуміння терміну «конкурентоспроможність банку», проаналізуємо основні підходи до визначення поняття «конкурентоспроможність».

Загалом під конкурентоспроможністю розуміють здатність будь-якої організації, галузі чи країни в цілому випереджати суперників у досягненні конкретних поставлених цілей. Фактично, конкурентоспроможність -- це ефективне функціонування організації в конкурентних умовах протягом значного проміжку часу.

Конкурентоспроможність -- це також здатність утримувати конкуренцію в порівнянні з аналогічними суб'єктами, що представлені на ринку, та задоволення потреб клієнтів в повному обсязі [22].

За Ф.І. Шпигом конкурентоспроможність організації -- це його комплексна порівняльна характеристика, що відображає рівень сукупних переваг усіх показників діяльності, які окреслюють успіх на зазначеному ринку за певний проміжок часу в порівнянні з показниками конкурентів [34].

Деякими авторами поняття «конкурентоспроможність» трактується як можливість підприємства, потенційна чи реальна, виготовляти чи реалізовувати продукцію за ціновими та неціновими характеристиками, що є більш привабливі ніж у конкурентів. На нашу думку, дане визначення має досить однобокий характер, оскільки воно базується лише на конкурентоздатності товару та не відображає в повній мірі ефективність функціонування суб'єкту і ступінь його пристосування до навколишнього середовища.

Класик теорії конкуренції М. Портер у свої роботах під конкурентоспроможністю розуміє здатність суб'єкту господарювання функціонувати на фінансовому ринку нарівні з існуюючими там суб'єктами [7]. Дане визначення також є не досить повним, тому що воно не віддзеркалює елементи лідерства та випередження, котрі є властивими для всіх конкурентів.

М.О. Єрмолов характеризуючи поняття конкурентоспроможності досить чітко визначає можливі способи її досягнення. Вчений стверджує, що конкурентоспроможність фірми -- це певні відносні характеристики, які визначають відмінності в процесі виробничої діяльності даного виробника від виробника-конкурента та в процесі задоволення суспільства своїми товарами та наданими послугами.

Р.А. Фатхутдінова конкурентоспроможність у загальному вигляді трактує як властивість суб'єкта господарювання задовольняти конкурентні потреби конкретної групи споживачів, сформованої за певними ознаками, на окремому ринку в порівнянні з іншими суб'єктами.

Провівши аналіз економічної літератури, можна виділити декілька підходів до розкриття сутності поняття «конкурентоспроможність» залежно від рівня конкуренції. До першого підходу слід відносити визначення, що розкривають сутність конкурентоспроможності на економічному рівні чи на рівні країни. Конкурентоспроможність країни в період глобалізації фінансових ринків створює більш привабливі умови для інвесторів у середньо- та довгостроковому аспектах. Якщо країна не має будь-якої стратегії формування власної конкурентоспроможності, то вона є інвестиційно непривабливою і неконкурентоспроможною[36].

До другого підходу відносяться визначення, що характеризують поняття «конкурентоспроможності» на рівні суб'єктів господарювання, тобто підприємств чи банків. Під конкурентоспроможністю суб'єкта господарювання в загальному вигляді розуміють його можливості ефективно функціонувати на конкурентному ринку та отримувати прибутки, що дозволяють випускати та реалізовувати продукцію за нижчими цінами ніж у конкурентів. Поняття конкурентоспроможності підприємства є поняттям відносним, оскільки визначається тільки до організацій певної галузі, що виготовляють та реалізують аналогічні товари. Наприклад, одне й те ж підприємство може бути конкурентоспроможне на внутрішньому ринку, а на світовому -- ні, або ж бути конкурентоспроможною на певному сегменті ринку, а на іншому -- ні [36].

До третього підходу слід віднести думки науковців, що визначають економічну категорію конкурентоспроможності суб'єктів господарювання через їх здатність виготовляти конкурентоздатні товари та послуги. Це є ключовим моментом ефективної діяльності організації при засвоєнні ринку та закріпленні на ньому. При цього вкрай важливим залишається систематичне вдосконалення товарів та послуг, непереривний пошук нових каналів їх збуту, нових покупців та споживачів, розроблення маркетингових заходів та поліпшення сервісу [36].

Також вважається, що конкурентоспроможність організації -- це наявність в неї внутрішнього потенціалу та здатність протистояти негативним факторам зовнішнього середовища, низка переваг по відношенню до конкурентів та її позиція на фінансовому ринку стосовно конкурентів.

Аналізуючи думки вчених, можна виділити низку критеріїв, що окреслюють економічний зміст поняття «конкурентоспроможність». До них слід віднести існування стійких конкурентних переваг, які підкріплені попитом платоспроможних споживачів, прогностичний та стратегічний характер, маркетингова орієнтація бізнесу, гнучка діяльність суб'єкта при внутрішніх та зовнішніх змінах умов функціонування на фінансовому ринку.

Розглядаючи поняття конкурентоспроможності досить доцільним буде звернути увагу на різні критерії його класифікації (рисунок 1.5) [7].

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 1.5 - Класифікація конкурентоспроможні

ресурсний потенціал комерційний банк

Серед основних критеріїв можна виділити такі [7]:

- за територіально-географічною ознакою: міжнародна, національна, регіональна;

- в залежності від масштабності суб'єктів господарювання: конкурентоспроможність товару (послуг), організації, галузі чи економіки в цілому;

- залежно від врахування фактору часу: на певну дату, за період, у перспективі;