Процентна політика: роль і місце в стратегії українських банків

Кредитно-банківська система посідає унікальне місце як у загальній структурі функціонуючого капіталу, так і в його кругообігу в процесі розширеного відтворення. Роль кредитно-банківської системи як унікального фінансового посередника полягає передусім у концентрації в ній практично всіх грошових засобів і за її допомогою в розподілі та перерозподілі ресурсів у галузевому, технологічному і функціональному аспектах.

Оскільки кредитно-банківська система має життєво важливе значення для економіки країни, вона служить об'єктом ретельного нагляду і регулювання як з боку Національного банку України, так і з боку вищих органів державної влади і керування. Нагляд за комерційним банком і регулювання його діяльності переслідує головним чином дві мети: забезпечення стійкості і запобігання банкрутства банку; обмеження концентрації капіталу в руках деяких банків з метою недопущення монопольного контролю над грошовим ринком. З точки зору пошуку та вибору напрямів удосконалення банківської діяльності дослідження способів розв'язання проблем, пов'язаних як із формуванням власного капіталу комерційних банків України та розвинутих країн світу, так і з основними методами управління капіталом в умовах ринкової трансформації економіки на прикладі акціонерного почтово-пенсійного банку “АВАЛЬ”, може мати певний інтерес поряд з групою найбільших банків і банківською системою України.

В умовах складної макроекономічної ситуації та впливу світової фінансової кризи грошово-кредитна політика в 2008 р. була спрямована на виконання основної функції Національного банку України - забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

З початку 2008 р. Національний банк України в контексті здійснення антиінфляційних заходів продовжував проводити процентну політику, спрямовану на підвищення вартості національної валюти та вживав заходів щодо стимулювання позитивних зрушень у структурі активно-пасивних операцій банків. Утім такі заходи не були механічним обмеженням грошової пропозиції.

Станом на початок жовтня банківська система мала досить значний запас ліквідності - обсяги ліквідних коштів банків удвічі перевищували їх потреби, пов'язані з поточною діяльністю.

Однак з початку жовтня (на тлі розгортання зовнішньої фінансової кризи) на фінансовому ринку України почали спостерігатися ознаки напруги, що була наслідком негативного інформаційного фону та штучно спровокованої недовіри вкладників, які масово почали знімати кошти зі своїх рахунків (рис. 2.1).

Динаміку основних показників, що характеризують стан депозитних операцій в Україні представлено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Динаміка показників, що характеризують стан депозитних операцій в Україні протягом 2008 року.

Згідно з наведеним рисунком 2.1 протягом січня-вересня 2008 року можна відмітити стале зростання депозитних вкладень. Особливо відчутне скорочення депозитних вкладень станом на 1 листопада 2008 року, як за вкладами юридичних осіб, так і за вкладами фізичних. Загальний обсяг зменшення тільки за один місяць становить понад 9 млрд. грн., з яких майже 91% припадає на депозити фізичних осіб. В той же час для депозитних вкладень юридичних осіб негативна тенденція зменшення характерна і в листопаді 2008 року, тоді як депозитні вкладення фізичних осіб дещо стабілізувалися і навіть зросли.

Подібна тенденція обумовлена цілим рядом факторів. Знецінення національної валюти по відношення до іноземної призвело до збитковості фінансово-господарської діяльності та вимивання значної частини обігових коштів юридичних осіб. В той час як заощадження фізичних осіб були збільшенні за рахунок суттєвого підвищення відсоткової ставки. І якщо інтегральний відсоткова ставка за депозитами за жовтень - листопад 2008 року зросла на 2 відсоткові пункти (див. рис. 2.1), середньозважена вартість депозитів за депозитами в національній та іноземній валюті відповідно зросла на 3,4 та 2,3 відсоткові пункти. Саме зазначені заходи банків дозволили суттєво скоротити відволікання коштів з фінансового ринку і вже на початок 2009 року відмічається стабілізація означених аспектів.

Разом з цим, зазначені процеси призвели до перерозподілу концентрації депозитних вкладень в залежності від валютних одиниць (рис. 2.1.)

Згідно з даними рис. 2.2 за 2008 рік питома вага депозитних вкладень в національній валюті, незважаючи на абсолютне збільшення майже вдвічі, скоротилася на 12 відсоткових пунктів, що відбулося, в основному, за рахунок депозитних вкладень фізичних осіб, які вже на кінець 2008 року лише на 50% складалися із національної валюти, тоді як на початок року їх роль була значно суттєвішою - 60,3%.



станом на 01.01.08 станом на 01.01.09

Рис. 2.2. Структура депозитних вкладень українських банків станом на 01.01.08 та на 01.01.09.

Зміна процентної політики українських банків по відношенню до депозитних вкладень відповідно позначилася і на кредитній політиці банківського сектору. На фоні скорочення депозитних вкладень кредитні операції мали динаміку до зростання (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Динаміка показників, що характеризують стан наданих кредитів в Україні протягом 2008 року.

Згідно з даними рис. 2.3 саме в жовтні-листопаді особливо відчутний попит на кредитні ресурси як у фізичних, так і у юридичних осіб. Так, особливий приріст виданих кредитів для фізичних осіб характерний в жовтні місяці, коли видані за місяць кредити зросли на 24,2 млрд. грн. або на 11% у порівнянні із вереснем 2008 року. Цей фактор пояснюється зростаючим попитом на покриття боргових зобов`язань за іпотечним та споживчим кредитуванням, а також введенням кредитних канікул з погашення кредитної заборгованості.

В той же час, піком кредитних зобов`язань із юридичними особами характерний для грудня 2008 року. Процеси інфляції та втрати від курсової різниці призвели до зростання попиту на кредитні ресурси юридичних осіб, які тільки за один місяць зросли на 42,7 млрд. грн. або на 10%. Для порівняння, слід відзначити, що зазначений місячний приріст становить чверть від річного збільшення виданих кредитів в 2007 році. Зазначена динаміка призвела і до змінення середньозваженої вартості кредитів процентних ставок за виданими кредитами. Якщо інтегральна ставка за депозитами зросла на 3 відсоткові пункти, за кредитами вона перевищила 6 відсотковий бар'єр. Більше ніж в півтори рази збільшилася середньозважена вартість кредитів в національній валюті (або на 8,2 відсоткові пункти) і лише на 1,4 відсоткові пункти середньозважена вартість кредитів в іноземній валюті.

Відповідна процентна політика позначилася і на структурі кредитних ресурсів банків (рис. 2.4).

Згідно з представленою діаграмою (рис. 2.4) недовіра до національної валюти позначилася і на структурі кредитних операцій, в якій на кінець 2008 року домінували кредити, надані в іноземній валюті.

Розширюючи можливості з підтримки ліквідності банків, Національний банк України не знижував відсоткові ставки за своїми операціями, зберігаючи антиінфляційну спрямованість своєї політики.

Середньозважена відсоткова ставка за операціями з підтримки ліквідності в 2008 р. становила 15,3% порівняно з 10,1% у 2007 р.



Станом на 01.01.08 Станом на 01.01.09

Рис.2.4. Структура кредитів, наданих українськими банками станом на 01.01.08 та 01.01.09

Завдяки стриманому підходу до проведення операцій з рефінансування, обсяг коррахунків банків за 2008 рік збільшився на 131,5% або 44,8 млрд. грн.

Проте сезонне зростання попиту на готівку в останній місяць 2008 року (зростання готівки поза банками становило в грудні 9,5%, з початку року - 39,3%) призвело до прискореного зростання монетарної бази. Монетарна база в грудні зросла на 8% (31,5% за 2008 р.) - до 186,7 млрд. грн.

Певним чином на динаміку грошової пропозиції впливала політика Уряду з управління бюджетними коштами. Кошти Уряду в національній валюті на рахунках у Національному банку України після збільшення впродовж перших 11 місяців 2008 р. майже в 3,9 рази - до 17,0 млрд. грн. у грудні зменшилися на 54,6% - до 7,7 млрд. грн. Це було вагомим чинником прискорення зростання монетарних агрегатів протягом останнього місяця року.

У період загострення напруги на фінансовому ринку в жовтні-листопаді Національний банк України спрямовував свої зусилля насамперед на забезпечення своєчасності проведення банками розрахунків, зменшення відпливу коштів з банківської системи та збалансування ситуації на валютному сегменті ринку.

У цьому контексті Національний банк України розширив можливості банків з підтримки ними своєї ліквідності через механізми рефінансування, пом'якшив вимоги до формування банками обов'язкових резервів, обмежив здійснення певних активних операцій банків в іноземній валюті, упорядкував правила здійснення валютних операцій.

Заходи, яких уживав Національний банк України для стабілізації ситуації, сприяли зниженню напруги на грошово-кредитному ринку, що знайшло своє відображення в поступовому уповільненні відпливу депозитів з банківської системи, у тому числі коштів населення, збільшенні ліквідності банківської системи, стабілізації ситуації на міжбанківському кредитному ринку (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Динаміка основних показників банківської системи України протягом 2008 року.

№ з/п	Норматив	Станом на
		01.01.08	01.07.08	01.09.08	01.10.08	01.11.08	01.12.08	01.01.09
1	Норматив миттєвої ліквідності	53.60	54.25	55.14	54.06	50.20	58.38	64,38
2	Норматив поточної ліквідності	75.31	71.41	79.27	79.34	72.41	76.99	75,16
3	Норматив короткострокової ліквідності	39.93	38.03	38.72	37.58	32.38	32.73	32,99
4	Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента	22.56	21.86	21.82	22.18	22.41	23.33	23,04
5	Процентні ставки за міжбанківськими кредитами в іноземній валюті	4,4	3,4	4	8,1	5,3	4,5	2,4
5.1	у т.ч. овернайт	4,3	3,4	3,8	7,3	5,2	3,2	0,7

Згідно з даними таблиці 2.1 зміни процентної політики, що відбувалися протягом жовтня - грудня 2008 року відобразилися на погіршенні всіх нормативів миттєвої, поточної та короткострокової ліквідності. Не зважаючи на те, що зазначені показники знаходилися в межах нормативного значення в жовтні 2008 року для них характерні найнижчі за середньорічні значення.

Починаючи з кінця листопада, Національний банк України почав запроваджувати другий етап стабілізаційних заходів, головною метою якого було зменшення спекулятивного попиту на іноземну валюту, а також закріплення позитивних тенденцій до стабілізації ситуації в банківській системі. Цей етап стабілізаційних заходів, зокрема, передбачає:

обмеження обсягів підтримки ліквідності банків - регулювання ліквідності банківської системи наразі здійснюється з використанням стандартних процедур, що використовувалися до посилення напруги на ринку в жовтні;

коригування вимог з формування банками обов'язкових резервів у напрямі посилення привабливості здійснення активно-пасивних операцій у національній валюті - на сьогодні норматив обов'язкового резервування за коштами в національній валюті знижено до нуля;

ужиття заходів щодо підвищення вартості національної валюти (у т.ч. через підвищення ставок за активно-пасивними операціями Національного банку) з метою створення додаткових стимулів для повернення коштів у банківську систему. Зокрема, з 19 грудня ставки за кредитами овернайт підвищено до рівня 22% (під забезпечення) та 25% (без забезпечення), а середньозважена ставка за мобілізаційними операціями в грудні збільшилася до 16,8% річних (у листопаді - 6.0% річних).

У грудні для підтримання ліквідності банків Національний банк України надав кредитів рефінансування на загальну суму близько 30,7 млрд. грн. (у т.ч. кредитів овернайт - 6,1 млрд. грн.), порівняно із 45,5 млрд. грн. (з яких 24,3 млрд. грн. - кредити овернайт) у листопаді. Усього з початку року було надано кредитів рефінансування на загальну суму 169,5 млрд. грн. (91,8 млрд. грн. - кредити овернайт).

Крім того, Національний банк України з метою поліпшення механізму перерозподілу між банками тимчасово вільних коштів не припиняв проведення мобілізаційних операцій. Загальний обсяг таких операцій у грудні становив 3,4 млрд. грн., а з початку року - 57,2 млрд. грн.

Розвиток подій у фінансовому секторі відповідав макроекономічній ситуації в країні та на світових фінансових ринках. Через погіршення економічної ситуації в країні відбулось уповільнення зростання купівельної спроможності населення. Зокрема, внаслідок зменшення надходжень за основними джерелами доходів домашніх господарств та збільшення споживчих цін темпи зростання реальних наявних доходів населення України уповільнилися за 2008 рік до 110,3 проти 114,8% у минулому році.

Підсумовуючи вище викладене, політика «дешевих грошей» для України на сьогодні є розкішшю, яку вітчизняна економіка не може собі дозволити. Вилучені з депозитів кошти зберігаються в готівковій формі та не працюють на економіку країни. На даний час пріоритетним завданням є повернення цих коштів в банківську систему для відновлення кредитування нею процесів економічного розвитку. Проте в умовах очікувань значної інфляції, вкладникам необхідно запропонувати достатньо високу процентну винагороду за депозитами, яка б покривала витрати від можливого зростання цін.

Саме виходячи з таких міркувань в Основних засадах грошово-кредитної політики на 2009 рік (в редакції, ухваленій рішенням Ради Національного банку України від 10.02.2009 №1) визначено, що «в умовах значного відпливу коштів клієнтів з банківської системи, а також наявності ризиків збереження тиску на обмінний курс гривні, у 2009 році більш пріоритетним завданням процентної політики є створення стимулів для повернення вкладів в банківську систему та обмеження девальваційного тиску на валютному ринку» [13].

З огляду на це, а також з метою зниження девальваційного тиску на валютному ринку та покращення інфляційних очікувань, Національний банк України спрямовує свою процентну політику на підвищення внутрішньої вартості гривні. Зокрема, постановою Правління Національного банку України №72 від 13.02.2009 передбачено, що у якості базових ставок, які визначають спрямованість грошово-кредитної політики Національного банку України, використовуються ставки за кредитами рефінансування та операціями з мобілізації коштів на термін 14 днів, які визначаються за підсумками проведення щотижневих тендерів [62].

Розмір базових ставок Національного банку України на сьогодні є адекватним тій ситуації, яка складається на грошово-кредитному ринку. Зокрема, у лютому 2009 року (за станом на 16.02.2009) середньозважена процентна ставка на тендерах з підтримки ліквідності банків на термін 14 днів становила 22,1%, на тендерах з розміщення депозитних сертифікатів на цей же строк - 10,0% [62]. Обидві базові ставки є позитивними по відношенню до офіційного інфляційного прогнозу Уряду на поточний рік, а базова ставка за операціями рефінансування до того ж перевищує інфляційні прогнози міжнародних фінансових організацій та більшості незалежних аналітичних інституцій.

2.2 Оцінка передумов формування процентної політики на ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»

ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в Харківській області є одним з найбільших структурних підрозділів Райффайзен Інтернаціональ Банк-Холдинг АГ.

ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в Харківській області наступну організаційну структуру, яка забезпечує реалізацію загальної політики головної компанії (рис. 2.5).



Рис. 2.5. Організаційна структура ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в Харківській області

Провідне місце в загальній структурі ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в Харківській області займає інвестиційний відділ, який цілком керує кредитними операціями, а також виконує аналіз діяльності відділення, планування і прогнозування подальшої роботи.

Реалізацію процентної політики в Харківському регіоні інвестиційний відділ здійснює через реалізацію наступних функцій таких, як складання балансового портфеля позичок; аналіз фінансового стану й оцінка кредитоспроможності позичальників; висновок кредитних договорів; відкриття позичкових рахунків і передача інформації про їх у комп'ютерний відділ для подальшої обробки; розрахунок і нарахування відсотків за користування позичкою; відстеження заборгованості по кожній позичці і по оплаті відсотків; нарахування пені на прострочені позички; формування досьє клієнта і висновки про доцільність подальшого його кредитування; розрахунок економічних нормативів діяльності банку і підрозділів; техніко-економічне обґрунтування нових проектів; керування ліквідністю; аналіз ефективності окремих банківських послуг; розрахунок оціночних показників, що регулюють активні і пасивні операції відділення банку з метою підтримки ліквідності; аналіз забезпечення кредитів внесками; розрахунок обсягів ресурсів для кредитування.

В широкому спектрі функціональних повноважень інвестиційного відділу особливе місце належить аналітичній роботі. Незалежно від того, якого підходу до управління активами та пасивами додержує головний банк, інвестиційний відділ постійне здійснює моніторинг основних показників діяльності банку з метою визначення загального обсягу та структури власних зобов'язань, їх напрямки розміщення в активах.

В рамках вирішення цієї задачі застосовується традиційний підхід, який полягає в об'єднанні джерел фінансування. Згідно з таким методом управлінні структура зобов'язань не впливає на вибір напрямків розміщенні активів, усі кошти розглядаються як єдиний ресурсний потенціал банку без урахування особливостей різних видів зобов'язань. Завдання керівництва банку - визначити пріоритетні напрямки розміщення активів, що розглядаються як незалежна величина.

Перевагою методу об'єднання джерел фінансування є простота і доступність його практичного застосування, а головним недоліком -- висока імовірність втрати ліквідності [75]. Ризик ліквідності зростає, якщо зв'язки між активами та зобов'язаннями не враховуються. Намагаючись вибрати найбільш прибуткові напрямки вкладення ресурсів, банк може видати довгострокові кредити, які фінансуватимуться за рахунок короткострокових депозитів. Така трансформація з великою ймовірністю призводить до підвищення рівня ризику ліквідності.

Якщо за пріоритетну задачу братиметься зниження рівня ризику ліквідності високоліквідні активи займатимуть провідне місце в стратегії банку, а одержання максимально можливого прибутку для акціонерів банку відійде на другий план [74].

Альтернативний підхід до управління структурою активів та зобов'язань банку базується на поділі джерел фінансування. Сутність методу полягає у встановленні відповідності між конкретними видами таких джерел та напрямками використання ресурсного потенціалу. Частина ресурсів, яка сформована за рахунок мінливих джерел, таких як вклади до запитання, залишки на розрахункових рахунках клієнтів, одержані позики «овернайт», має вкладатися в короткострокові кредити та цінні папери. Кошти, одержані з відносно стабільних джерел, таких як строкові вклади, депозити, можуть бути спрямовані на видачу довгострокових кредитів і придбання облігацій.

Застосовуючи метод поділу джерел фінансування, менеджмент банку має ретельно стежити за розмірами сум та строками різних видів зобов'язань і приводити у відповідність до них структуру активів [75]. З огляду на потребу постійно балансувати між структурою пасивів та активів зазначений метод стає вельми трудомістким, а отже, ускладнюється практичне його застосування. Іншим недоліком є можливе зменшення доходів банку, спричинене відмовою від прибуткового вкладення коштів, якщо не існує відповідного джерела фінансування. Перевага методу полягає у зниженні ризику незбалансованої ліквідності, оскільки потреба в ліквідних засобах у будь-який час може бути передбачена.

Метод поділу джерел фінансування набув значного практичного поширення в період управління банками через пасиви. Установлення контролю над структурою та стабільністю зобов'язань дозволяє формувати депозитну базу згідно з потребами щодо проведення активних операцій. З розвитком фінансових ринків головна перевага методу поділу джерел, яка полягає в зниженні ризику ліквідності, втратила своє значення. Банки дістали можливість у будь-який час залучати ліквідні кошти на міжбанківському ринку [74].

Останніми десятиріччями в міжнародній банківській практиці застосовується інтегральний метод управління, який включає методи об'єднання та поділу джерел фінансування і забезпечує більшу гнучкість при управлінні активами та зобов'язаннями банку.

Для аналізу процентної політики ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було вивчено ряд інструктивного матеріалу, а також баланс, фінансові звіти банку та окремі документи, що включають звітність кредитного комітету, інвестиційного та інших відділів, що займаються робочими активами та залученням ресурсної бази банку [13-15, 17-18, 26].

Якщо за пріоритетну задачу братиметься зниження рівня ризику ліквідності високоліквідні активи займатимуть провідне місце в стратегії банку, а одержання максимально можливого прибутку для акціонерів банку відійде на другий план.

Альтернативний підхід до управління структурою активів та зобов'язань банку базується на поділі джерел фінансування. Сутність методу полягає у встановленні відповідності між конкретними видами таких джерел та напрямками використання ресурсного потенціалу.

Для початку розглянемо динаміку та структуру активів та пасивів ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (табл. 2.1 - 2.4).

Таблиця 2.1 Значення нормативів діяльності ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на 01.01.2007 р.

№ п/п	Найменування нормативу	Розрахункове значення	Нормативне значення	Одиниця виміру	Абсолютне відхилення
1	Статутний фонд	0,5	V 1	млн. екю	0,5
2	Капітал	1,5	V 2	млн. екю	0,5
3	Загальна відкрита валютна позиція банку	0,7	V 1	млн. екю	0,3
4	Платоспроможність	15,1	V 9	%	6,1
5	Миттєва ліквідність	26,2	V 20	%	6,2
6	Загальна ліквідність	71,4	V 100	%	-28,6
7	Співвідношення високоліквідних і робочих активів	20,2	V 20	%	0,2

Таблиця 2.2 Значення нормативів діяльності ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на 01.01.2008 р.

№ п/п	Найменування нормативу	Розрахункове значення	Нормативне значення	Одиниця виміру	Абсолютне відхилення
1	Статутний фонд	1,1	V 1	млн. екю	0,1
2	Капітал	2,5	V 2	млн. екю	0,5
3	Загальна відкрита валютна позиція банку	1,5	V 1	млн. екю	0,5
4	Платоспроможність	13,1	V 9	%	54
5	Миттєва ліквідність	29,2	V 20	%	9
6	Загальна ліквідність	110,7	V 100	%	10
7	Співвідношення високоліквідних і робочих активів	19	V 20	%	1

Таблиця 2.3 Значення нормативів діяльності ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на 01.01.2009 р.

№ п/п	Найменування нормативу	Розрахункове значення	Нормативне значення	Одиниця виміру	Абсолютне відхилення
1	Статутний фонд	1,2	V 1	млн. екю	0,1
2	Капітал	2,0	V 2	млн. екю	0
3	Загальна відкрита валютна позиція банку	0,8	V 1	млн. екю	-0,2
4	Платоспроможність	11,4	V 9	%	2,4
5	Миттєва ліквідність	17,0	V 20	%	-3,0
6	Загальна ліквідність	112,8	V 100	%	12,8
7	Співвідношення високоліквідних і робочих активів	17,2	V 20	%	-2,8

Таблиця 2.4 Динаміка зміни показників діяльності ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» стосовно нормативних значень

№ п/п	Найменування нормативу	Нормативне значення	Розрахункове значення на 01.01.07	Розрахункове значення на 01.01.08.	Розрахункове значення на 01.01.09	Абсолютне відхилення до 01.01.07
1	Статутний фонд	V 1	0,5	1,1	1,2	0,7
2	Капітал	V 2	1,5	2,5	2,0	0,5
3	Загальна відкрита валютна позиція банку	V 1	0,7	1,5	0,8	0,1
4	Платоспроможність	V 9	15,1	13,1	11,4	-3,7
5	Миттєва ліквідність	V 20	26,2	29,2	17,0	-9,2
6	Загальна ліквідність	V 100	71,4	110,7	112,8	41,4
7	Співвідношення високоліквідних і робочих активів	V 20	20,2	19	17,2	-3

Таблиця 2.5 Динаміка співвідношення власних і залучених коштів ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в 2006 - 2007 рр.

Показники	2006 р.	2007 р.	2008р.
Власний капітал	27,4	21,5	11,4
Залучені й запозичені кошти	72,6	78,5	88,6
Усього	100,0	100,0	100,0

Виходячи з даних представлених у таблицях 2.1-2.5 протягом 2006-2007 р. дотримувалися нормативи:

- у 2006 р.: платоспроможності; миттєвої ліквідності; співвідношення високоліквідних і робочих активів. У цьому ж році не були виконані наступні нормативи: статутного фонду; капіталу; загальної ліквідності; загальної відкритої валютної позички банку;

- у 2007 р.: статутного фонду; капіталу; платоспроможності; миттєвої ліквідності; загальної ліквідності; загальної відкритої валютної позички банку. У цьому ж році не були дотримані нормативи співвідношення високоліквідних і робочих активів (відносне відхилення -- 0,05 %). Це свідчить про необхідність збільшення обсягу високоліквідних активів (збільшення їхньої частки в структурі активів банку);

- у 2008 р.: статутного фонду; капіталу, платоспроможності та загальної ліквідності. Зменшення показника за нормативне значення відмічено за загальною відкритою валютною позицією банку, миттєвою ліквідністю, співвідношенням високоліквідних і робочих активів.

З огляду на це, слід відзначити, що банк характеризується високим рівнем платоспроможності, однак протягом останнього року відмічається погіршення стану ліквідності банку за рахунок зменшення частки високоліквідних активів. Стале дотримання нормативних значень відмічається лише за показником платоспроможності, що свідчить про спроможність банку своєчасно і в достатньому обсязі виконати свої зобов`язання.

Збільшення статутного фонду і капіталу протягом 2008 року на фоні загальноекономічної динаміки дає змогу стверджувати, що заповнення цих показників було здійснено за рахунок інфляції. Збільшення загальної ліквідності (відносне відхилення -- 0,1) свідчить про те, що збільшилася величина термінових зобов'язань, що може бути погашена за рахунок ліквідних активів і капітальних вкладень.

Альтернативний підхід до управління структурою активів та зобов'язань банку базується на поділі джерел фінансування.

Низька частка власного капіталу в ресурсах комерційних банків пов'язана насамперед із тім, що банки виконують у ринковій економіці роль фінансових посередників.

Динаміку діяльність ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за період 2006-2008 рр. також проілюстрована у вигляді графіку (рис.2.6).



Рис 2.6. Динаміка основних показників діяльності ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за період 2006-2007 рр.

Згідно з даними рис. 2.6 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» формує свій капітал переважно за рахунок відносно дешевої форми фінансування капіталу. Банк традиційно переважну частку свого капіталу спрямовує на фінансування реального сектору економіки й у першу чергу у важку промисловість, а також на придбання корпоративних цінних паперів різних промислових підприємств.

Так, за даними (табл.2.5) показник леверіджу банку за 2006 - 2007 роки істотно не змінювався (30:70), це можна пояснити наступними причинами: високою ціною міжбанківських кредитів; відсутністю можливості ефективного використання раніше залучених коштів; високою ціною депозитів порівняно з раніше залученими коштами органів державної влади й державних установ. В той же час, в 2008 році співвідношення власних і залучених коштів змінилося на (15:85).

Низька частка власного капіталу в ресурсах комерційних банків пов'язана насамперед із тим, що банки виконують у ринковій економіці роль фінансових посередників. Це дає змогу їм залучити великі суми вільних грошових капіталів і збережень й вкладати їх у різні види дохідних активів.

Динаміка процентних доходів та процентних витрат ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» має також позитивну динаміку (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Динаміка процентних доходів та витрат ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2005-2008 р.р.

Згідно з даними рис. 2.7 динаміка чистого процентного доходу свідчить, що за останні чотири роки прибуток ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 8088,6 млн. грн. Якщо привести у відповідність зазначені показники із динамікою рівня споживчих цін 2008 року, то скорегований дохід становитиме 9697,75 млн. грн. (рис. 2.8).



Рис. 2.8. Динаміка чистого процентного доходу скорегованого на індекс споживчих цін за 2005-2008 р.р.

Згідно з даними рис. 2.8 можна відзначити, що у порівняних цінах найбільші темпи рості чистого процентного доходу притаманні 2006 року, протягом якого показник збільшився майже в півтори рази.

У 2008 р. в порівнянні з 2005 р. процентні доходи ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» зросли на 4521,2 млн. грн. або в 3,6 рази, причому слід відмітити, що загальнодержавна ситуація на банківському ринку вплинула і на розвиток динаміку процентних доходів банку. Якщо з кожним роком банк нарощував темпи росту процентних доходів (в 2005 році темпи становили 148,5% до попереднього року, в 2006 році - 149,5%, в 2007 році - 162,9%), то вже в 2008 році відмічається зниження інтенсивності приросту доходності - 148,2%.

Також проаналізувавши в структурі процентних доходів зміни її складових можна відмітити схожу лінію, тобто у 2006 р. в порівнянні з 2005р. майже всі складові мають від'ємне абсолютне відхилення (окрім гарантій отриманих - що лише підтверджує наші здогадки) - внаслідок спаду темпів економічного розвитку, і одночасно ми бачимо різкий підйом 2008р., який нівелює падіння попереднього року і до цього ж дає значний приріст в абсолютному виразі в порівнянні з 2005р.

Що стосується процентних витрат, то як видно з даних рис. 2.8 тенденції процентних доходів перекинулась на процентні витрати, що легко пояснюється, адже при зменшенні темпів кредитування потреба у ресурсах різко спадає, і навпаки при зростанні відбувається бум по залученню ресурсів (у нашому випадку - адже відбулося різке збільшення об'ємів кредитування та інших активних операцій).

Так у 2006 р. в порівнянні з 2005 р. відбувається несуттєве збільшення процентних витрат на 290 млн. грн., що у порівняних цінах становить 119%. Цей же показник різко зростає у 2008 р. на 716 млн. грн., або на третину, що дає абсолютний приріст у 11719,8 млн. грн. чи на 89%.

Між іншим темп приросту процентних доходів та процентних витрат 2008 р. в порівнянні з 2005 р. Має випереджаючий характер (106% - процентні доходи до 89% - процентних витрат), що ще раз підтверджує позитивний розвиток ресурсної бази та динаміки активних операцій ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Що ж стосується показника чистого процентного доходу, то він постійно зростає, причому чітко прояснюється тенденція до збільшення темпів приросту. На основі лише цих даних не можна зробити висновок добре це чи погано для банку, адже потрібно врахувати цілу низку факторів внутрішньої політики банку та зовнішнього середовища.

2.3 Організація аналізу кредитного портфеля ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»

процентна політика кредитний банк

В активних операціях банку найбільш питому вагу складають видані кредити.

Кредитний портфель - це сукупність наданих позичок, що класифікуються на основі критеріїв, пов'язаних із різними факторами кредитного ризику чи способами захисту від нього [107]. Серед факторів, про які йдеться, - ризикованість, ліквідність, дохідність, швидкість відновлення та ступінь оновлення кредитного портфеля. Зупинимося на кожному із зазначених аспектів детальніше.

Ефективність процентної діяльності банку значною мірою залежить від якості управління ризиками. На думку багатьох дослідників, фінансове управління банком базується саме на спроможності управляти балансовими та позабалансовими портфельними ризиками [81].

Портфелю позичок комерційного банку загрожують різноманітні ризики -- кредитний, валютний, форс-мажорний. Але основний із них -- кредитний. У контексті управління портфелем розглядають сукупний кредитний ризик. Основні його складові -- індивідуальний та портфельний кредитні ризики. Їх частка в сукупному показнику неоднакова. Співвідношення між індивідуальним та портфельним ризиками визначається зовнішніми факторами. В умовах стабільної економіки, сталої законодавчої бази в центрі уваги опиняється кредитний ризик за індивідуальними позиками; портфельний в зазначених умовах зазвичай виникає не часто, але варто змінитися зовнішній економічній ситуації, прорахунки, допущені в ході оцінки портфельного ризику, можуть обернутися для банку значними збитками, навіть банкрутством.

Ризик, що спричиняється зовнішніми факторами, призводить до коваріації прибутків у позичковому портфелі [80]. Якщо додатково наданий кредит. Включений до портфеля, тісно корелює з наданими раніше позичками портфельний ризик кредитора зростає. Оцінити ступінь концентрації кредитного портфеля на тому чи іншому сегменті (або ступінь його диверсифікації за всіма сегментами) можна лише з допомогою комплексного підходу до всього кредитного портфеля в цілому. Тобто портфельний ризик характеризує ступінь диверсифікації портфеля і може служити опосередкованим критерієм досконалості його структури.

У контексті управління портфелем розглядають сукупний кредитний ризик. Основні його складові -- індивідуальний та портфельний кредитні ризики. Їх частка в сукупному показнику неоднакова. Співвідношення між індивідуальним та портфельним ризиками визначається зовнішніми факторами. В умовах стабільної економіки, сталої законодавчої бази в центрі уваги опиняється кредитний ризик за індивідуальними позиками.

Основні чинники сукупного кредитного ризику банківського портфеля позичок відображено на рис.2.9.

Рис.2.9. Основні чинники кредитного ризику

Індивідуальний кредитний ризик обумовлюється чинниками, притаманними як клієнтові, так і банку. До групи факторів, притаманних клієнтові, передусім належать кредитоспроможність позичальника та характер кредитної угоди.

Серед чинників притаманних банкові, - рівень організації кредитного процесу, наявність чіткої процедури розгляду і прийняття рішення про надання позичок, особливості ведення кредитної документації, створення ефективної системи контролю та кредитного моніторингу .

Портфельний кредитний ризик також обумовлюється зовнішніми і внутрішніми чинниками.

Серед зовнішніх факторів - загальна нестабільність, недосконалість законодавчої бази, яка постійно змінюється.

До головних внутрішніх чинників кредитного портфельного ризику належать: якісний рівень кредитної політики банку, стандарти формування портфеля позичок, кредитний моніторинг і контроль за його якістю.

Важливим критерієм конкурентної спроможності кредитного портфеля є ліквідність.

Під ліквідністю позики розуміють динаміку припливу коштів протягом терміну дії кредитного договору. Вона визначається розміром процентної ставки та графіком виплати відсотків і погашення основної суми боргу.

Ліквідність банку - це його спроможність своєчасно задовольнити вимоги своїх вкладників та інших кредиторів. Спроможність банку своєчасно виконувати свої зобов'язання зумовлюється ліквідністю активів, сталістю пасивів і рухом грошових коштів. Ліквідність активів визначається швидкістю, з якою їх можна перевести в готівку, та оборотністю - ступенем збереження реальної вартості активів у разі їх вимушеного обертання в готівку. Для забезпечення щоденної спроможності банку відповідати за своїми зобов'язаннями структура портфеля його активів має відповідати якісним вимогам ліквідності [70].

Головним критерієм конкурентоспроможності портфеля позичок є критерій доходності. Він у кінцевому підсумку дає змогу оцінити ефективність формування та якість управління кредитним портфелем.

Виділяють наступні групи чинників, що впливають на дохідність кредитного портфеля:

- рівень і структура процентних ставок;

- процентний ризик;

- валютний ризик;

- зовнішні ринкові чинники.

З точки зору доходності раціональна структура кредитного портфеля - це структура, що забезпечує покриття витрат банку і приносить йому очікуваний прибуток.

Кредити як і будь-які фінансові активи мають певний строк “дії”. Кредитний портфель також характеризується певною динамікою, швидкістю відновлення.

Обсяг кредитного портфеля за станом на ту чи іншу дату може бути різним, що зумовлено рухом кредитних зобов'язань. Часовий лаг, упродовж якого портфель позичок може відновити свій початковий обсяг визначає якість його формування та конкурентну спроможність.

Небажаною є як низька так і висока швидкість відновлення. Низька швидкість може спричинитися до зниження доходності кредитного портфеля, висока може свідчити про не виважене чи необґрунтоване рішення щодо надання позичок, що підвищує ризикованість операцій, зменшує ймовірність отримання прибутку та повернення активів.

Під терміном ступеня оновлення кредитного портфеля позичок розуміють зміну клієнтської бази протягом певного періоду [72].

У кредитному портфелі повсякчас змінюється не лише комплекс угод, а й склад позичальників. Нульовий ступінь оновлення свідчить про повну закритість кредитного портфеля, що загрожує втраті конкурентоспроможності. У стратегічному плані це означає припинення розвитку, оскільки еволюціонують, само організовуються і виживають у конкретному середовищі лише відкриті системи.

Занадто високий ступінь оновлення свідчить про нестійку структуру портфеля позичок. Оптимальний для банку варіант, коли в середньому в рік постійними клієнтами банку є 60-70% позичальників [69].

Кредитний портфель - це економічно обґрунтована й структурована сукупність кредитних угод і кредитних зобов'язань, яка є результатом цілеспрямованих управлінських рішень, прийнятих відповідно до вимог кредитної політики банку та органів банківського нагляду [69].

Під якістю кредиту розуміється ступінь кредитного ризику, властивій даній позичці. Ризик виражає імовірність настання якої-небудь несприятливої події чи його наслідків, що приводять до прямих втрат чи непрямому збитку [79]. Рівень показника якості кредиту зворотно пропорційний рівню кредитного ризику: чим вище якість позички, тим менше імовірність її неповернення чи затримки погашення, і навпаки. При цьому на відмінну від показників кредитного ризику якість кредиту, чи якість кредитного портфеля банку, - це реальна величина, обумовлена по вже наданим банком позичкам.

Аналіз і угруповання кредитів по якості мають важливе значення. Знаючи структуру кредитного портфеля по категоріях якості кредиту і визначивши статистичним шляхом середній відсоток проблемних, прострочених і безнадійних позичок по кожної категорії, банк одержує можливість здійснювати ряд заходів, які направлені на зниження втрат по кредитним операціям. Основними областями застосування в банківській практиці аналізу якості кредиту є наступні:

- заходи щодо зниження кредитного ризику по кожній конкретній позичці;

- заходи щодо зниження втрат по позичках на рівні кредитного портфеля банку в цілому.

У першому випадку мова йде про контроль за наданням і використанням позичок, включаючи безперервний процес спостереження за діяльністю клієнта банку, його кредитоспроможністю, характером використання позички на протязі всього періоду дії кредитного договору, у другому випадку класифікація портфеля кредитів за якістю дозволяє диференціювати ступінь контролю по категоріях якості. Порядок кредитного контролю для кожної категорії кредитів визначається інвестиційним відділом банку.

Якість кредиту на ряду із собівартістю приваблюваних ресурсів є важним фактором при виборі процентної ставки й інших умов кредитування, а також при визначенні прийомів і способів хеджування банками кредитного ризику, зокрема створення резервів на покриття можливих втрат по позичках.

Аналіз кредитного портфеля можна проводити по різним ознакам:

- по терміну кредитування;

- по контрагентам;

- по ступені ризику.

Далі приведений аналіз кредитного портфеля по ступені ризику. Аналіз кредитного портфеля проводиться регулярно і лежить в основі його управління, яке має ціль - зниження сукупного кредитного ризику.

Аналіз кредитного портфеля та класифікація за такими критеріями:

- оцінка фінансового стану позичальника;

- стан обслуговування позичальником кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій та інших платежів з обслуговування боргу) за ним у розрізі кожної кредитної заборгованості та спроможності позичальника надалі обслуговувати цей борг;

- рівень забезпечення кредитної операції.

Рівень ризику кредитних операцій визначається шляхом оцінки фінансового стану позичальника та реальної вартості застави. При класифікації кредитних операцій важливо правильно оцінити фінансовий стан позичальника на підставі його звітності.

На підставі проведеного аналізу кількісних та якісних показників позичальника відносять до відповідного класу. Якщо рівень забезпечення за певною кредитною операцією не відповідає умовам, клас позичальника знижують і навпаки.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника.

Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником зобов'язань за кредитними операціями. Рівень показника якості кредиту зворотно пропорційний рівню кредитного ризику: чим вище якість позички, тим менше імовірність її неповернення чи затримки погашення, і навпаки. Рівень ризику кредитних операцій визначається шляхом оцінки фінансового стану позичальника та реальної вартості застави. При класифікації кредитних операцій важливо правильно оцінити фінансовий стан позичальника на підставі його звітності.

Оцінка фінансового стану позичальника ТОВ “Альянс” зроблена у кредитному відділі ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» приведена нижче (табл. 2.5).

При аналізі фінансового стану позичальника ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» враховує наступні показники: позичальник ТОВ “Альянс”, сума позики - 100,00 тис.грн., відсоткова ставка за операцію - 21,00%.

Згідно з наведеною методологією (табл. 2.5) ТОВ “Альянс” належить до класу Б (табл. 2.6), тобто підприємство має стійкий фінансовий стан і може забезпечити своєчасне і повному обсязі розрахуватися за своїми зобов`язаннями.

Таблиця 2.5 Фінансовий стан ТОВ “Альянс” за балансом на 01.01.2009

№ п/п	Назва показника	Значення показника
		прийнятне	фактичне
Платоспроможність
	Загальна ліквідність	>2.00	0.93
	Поточна ліквідність	>0.80	0.30
	Миттєва ліквідність	>0.20	0.00
Фінансова стійкість
	Фінансова стійкість	>0.30	*
	Фінансова незалежність	<1.00	*
Ділова активність
	Ділова активність	>0.30	4.19
	Маневреність власних коштів	>0.50	*
	Власний капітал/сума кредит, операції	>0.25	*
Імідж
	Забезпечення кредитної операції	>1.50	1.80
	Рентабельність активів	>0.03	0.00
	Рентабельність продаж	>0.03	0.00
	Чисті надходження/сума боргу	>1.50	62.65
	Закриття кредитних угод	>0.70	1.00
	Своєчасність сплати відсотків	>0.70	1.00
	Клас за попередній квартал	>B	Б
	Наявність бізнес-плану	Так	Так
	Наявність аудиторських висновків	Так	Ні
	Період функціонування, роки	>3.00	3.34

За станом погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків за ним на підставі кредитної історії позичальників та їх взаємовідносин з банком визначаються якість обслуговування боргу, яка може бути “доброю”, “слабкою”, “незадовільною”.

Враховуючи кредитну історію позичальника та якість забезпечення позички, остаточно визначається категорія кредитної операції. Визначення категорії кредитної операції наведено у табл.2.6.

Таблиця 2.6 Визначення категорії кредитної операції

Фінансовий стан позичальника (клас)	Обслуговування боргу позичальником (група)
	Добре	Слабке	Незадовільне
А	стандартна	під контролем	субстандартна
Б	під контролем	субстандартна	сумнівна
В	субстандартна	сумнівна	безнадійна
Г	сумнівна	безнадійна	безнадійна
Д	безнадійна	безнадійна	безнадійна

Для розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик шляхом зменшення валового кредитного ризику - загальна заборгованість за кредитними операціями, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятого забезпечення.

Призначенням резерву є покриття боргу, що списується з балансу, по позичках і прирівнювання до них заборгованості. На підставі проведеного аналізу кількісних та якісних показників позичальника відносять до відповідного класу. Якщо рівень забезпечення за певною кредитною операцією не відповідає умовам, клас позичальника знижують і навпаки.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями формується на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма кредитними операціями в національній та іноземній валютах.

Динаміка обсягу кредитного портфеля ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» наведена на рис.2.10.

Рис.2.10. Динаміка обсягу кредитного портфеля ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» протягом 2005-2008 р.р.

Як свідчать дані представлені у табл. кредитний портфель ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за аналізований період взагалі має сталу тенденцію зростання, лише станом на 01.01.09 спостерігаємо зменшення кредитного портфеля в порівнянні з попереднім періодом, різниці становить 41996,8 тис.грн. Збільшення кредитного портфеля банку свідчить про продуману процентну політику, яка створює основу організації кредитної роботи банку відповідно до загальній стратегії його діяльності. Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником зобов'язань за кредитними операціями.

На сьогоднішній день ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» належить близько 7% ринку споживчого кредитування.

Велику частину в структурі кредитного портфеля ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» займають кредити наведені на рис. 2.11.

Рис. 2.11. Структура кредитів кредитного портфелю ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 01.01.09

Згідно з даними рис. 2.11 в структурі кредитного портфелю ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» переважають кредитні кошти видані на придбання авто. Слід відзначити, що іпотечне кредитування є недомінантним для ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на відмінні від практики багатьох вітчизняних банків.

Аналіз структури кредитного портфеля станом на 01.01.09 наведений у табл.2.7.

Таблиця 2.7 Аналіз структури кредитного портфеля ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 01.01.09

Класифікація кредитів у портфелі банку	Сума, тис.грн.	Структура, %	Коефіцієнт ризику	Сума резерву, тис.грн.
Стандартні	2 874 287	92,7	1	28742,87
Під контролем	126 247	4,07	5	6312,35
Субстандартні	76 524	2,46	20	15304,8
Сумнівні	3 419	0,11	50	1709,5
Безнадійні	19 523	0,62	100	19 523
Усього кредитний портфель	3 100 000	100	-	71592,52

Дані табл.2.7 свідчать про те, що кредитний портфель банку на 99,23% (92,7+4,07+2,46) сформований за рахунок якісних кредитів, тому його можна вважати якісним.

Показник співвідношення резервів на випадок збитків по позикам та загальним позикам характеризує якість кредитного портфеля. Чим менше значення даного показника, тим вище його якість, а отже менше риск кредитного портфеля. У даному випадку він складає 1,3% ((71592,52-28742,87)/ 3 100 000*100%).

Рівень сумнівної заборгованості також характеризує якість кредитного портфеля з точки зору проблематичності погашення довгострокових, короткострокових та міжбанківських кредитів (2.1):

Рівень сумнівної заборгованості =;(2.1)

Рівень сумнівної заборгованості = ,

тобто не погашені своєчасно кредити не повинні складати більше 5% від усього кредитного портфеля. У даному випадку цей коефіцієнт дорівнює 0,006, що менше нормативного значення.

У ході аналізу кредитних операцій також можна розрахувати показник загальної кредитної активності наступним чином (2.2):

Загальна кредитна активність = ;(2.2)

Оптимальне значення загальної кредитної активності =0,6.

Позитивної оцінки заслуговує банк, у якого значення цього показника перевищує 0,55%. Якщо значення нижче, терміново потрібно змінити структуру активів. Якщо даний показник перевищує 0,8, то це означає, що у банку проблеми з ліквідністю. У даному випадку загальна кредитна активність склала 0,6. Тобто банк характеризується достатнім рівнем ліквідності активів та має ефективну структуру їх розміщення для задоволення власних потреб.

2.4 Аналіз інформаційної системи та технологій в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» по Харківській області

В ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» використовується система RS-Bank, яка розроблена СП (система підтримки) “R-Style”. Банківська інформаційна система RS-Bank відображає надсучасний підхід до рішення проблеми автоматизації внутрібанківських операцій і міжбанківських зв'язків.

Система RS-Bank автоматизує практично всі роботи і містить у собі кілька основних підсистем [73]:

Базова підсистема “Операційний день банку”.

У рамках цієї підсистеми виконуються прості і складні грошові проводки, виробляється робота з картотеками документів, розраховуються і проводяться відсотки по позичкових і розрахункових рахунках, проводяться касові операції, формуються всі стандартні звітні документи і т.д.

“Валюта”.

У цій підсистемі виконуються проводки валютних документів з одночасним розрахунком і проводкою меморіальних ордерів гривневого покриття. Виробляється розрахунок і проводка документів курсової різниці при зміні курсів валют. Формуються баланси по кожній валюті і зведений гривневий баланс.

“Вкладники”.

У цій підсистемі виробляється обслуговування фізичних осіб, ведуться картки їхніх особових рахунків з одночасним формуванням і проводкою документів по рахунках банку, розраховуються і при необхідності проводяться відсотки по цих рахунках.

“Кредити” (02 «Керування процентною політикою») .

У рамках цієї підсистеми працівники інвестиційного відділу вводять кредитні договори, процентні ставки по них, термінові зобов'язання й іншу необхідну інформацію. Після цього всі розпорядження на оплату і термінові зобов'язання попадають на робочі місця операціоністів, що стежать за своєчасною проводкою розпоряджень і погашенням зобов'язань, а також розраховують і проводять відсотки.

На підставі інформації кредитних договорів, стану позичкових і розрахункових рахунків клієнтів працівники інвестиційного відділу можуть одержувати спеціальні звіти, необхідні для їхньої діяльності.

Система RS-Bank містить ряд основних елементів, значно підвищувальних її споживчі якості. До них відносять:

- реальний масштаб часу. Система RS-Bank розрахована на роботу в локальній мережі IBM- сумісних комп'ютерів. Проводка виконується відразу ж після введення документа операціоністом і відбивається на лицьових і позабалансових рахунках. Новий стан рахунків стає доступним іншої операціоністам і головному бухгалтеру, відбивається в балансі, використовується при розрахунку нормативів діяльності банку і т.п.

- проводки будь-якої складності. У системі RS-Bank можуть формуватися складні проводки, наприклад: одночасна проводка документів клієнта і комісії з операції, проводки кросів-операцій обміну валют і т.п. Операціоністу необхідно знати номер потрібної чи проводки вибрати її з загального списку. Після цього йому дається список автоматизованих документів, що після коректування можуть бути проведені. Меморіальні ордери залежних операцій роздруковуються системою автоматично.