Механізм аналізу ліквідності банку

У межах своєї компетенції правління діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку.і здійснює загальне керівництво у сфері аналізу ліквідності банку. Правління банку має взаємодіяти зі спостережною радою з питань аналізу та управління ліквідністю. Така взаємодія має складатися, як мінімум, із двох складових - звітування та надання рекомендацій.

КУАП є ключовим у сфері УАП банку, наділений значними повноваженнями і відповідальністю. Значущість даної структурної одиниці для

управління піднімає її на найвищий рівень в управлінській структурі, а її створення в банках України є обов'язковим відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність». КУАП «… щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають» [41].

КУАП виконує такі функції :

- визначення рівня та меж допустимого ризику;

- визначення потреб у ліквідних коштах;

- прогнозування й аналіз коливань відсоткових ставок;

- прийняття рішень про хеджування ризиків;

- визначення прийнятної структури та якості кредитного й інвестиційного портфелів;

- калькулювання цін на банківські послуги;

- додаткові питання з управління активами та пасивами та ін.

Наступним підрозділом організаційної структури управління ліквідністю банку є підрозділ ризик-менеджменту. До завдань системи ризик-менеджменту входить не лише своєчасне виявлення і попередження ризику ліквідності, а й управління ризиком надлишкової ліквідності. Підрозділом ризик-менеджменту також повинна бути розроблена система раннього реагування і попередження кризи ліквідності, що передбачає розробку альтернативного варіанта управління ліквідністю, диверсифікацію ризиків і подання рекомендацій спостережній раді і правлінню банку щодо зміни розміру капіталу [59, С. 91].

До функцій підрозділу з ризик-менеджменту належать:

- забезпечення проведення кількісної та якісної оцінки ризику ліквідності, на який наражається банк або який може надалі з'явитися в його діяльності;

- розроблення та подання на затвердження правління банку методик оцінки ризику ліквідності;

- розроблення інфраструктури для отримання даних від інших систем, створення системи для автоматизованого ведення та оброблення бази даних щодо ризику ліквідності;

- розроблення та актуалізація засобів аналізу і методик для нових та діючих моделей, у тому числі їх бек-тестування;

- накопичення спостережень (історичних даних) для порівняльного аналізу;

- ідентифікація і моніторинг порушення лімітів;

- аналіз можливих сценаріїв;

- забезпечення координації з іншими підрозділами і сферами діяльності банку;

- на основі проведеного аналізу величини ризику ліквідності банку та всіх факторів, які можуть призводити до її зниження, надання рекомендацій на розгляд правління щодо подальшої тактики роботи з даним ризиком [45].

Для підвищення ефективності управління ризиком ліквідності потрібно налагодити взаємодію між підрозділом ризик-менеджменту та кредитним комітетом, комітетом з управління активами і пасивами та казначейством банку [59, С. 88-92].

Банки створюють службу внутрішнього аудиту, яка є органом оперативного контролю спостережної ради банку. Служба внутрішнього аудиту підпорядковується спостережній раді банку та звітує перед нею, діє на підставі положення, затвердженого спостережною радою. Служба внутрішнього аудиту здійснює нагляд за дотриманням системи внутрішнього контролю в банку, а також надає висновки щодо її достатності та ефективності.

Служба внутрішнього аудиту виконує такі функції:

- наглядає за поточною діяльністю банку;

- контролює дотримання законів, нормативно-правових актів Національного банку України та рішень органів управління банку з питань ліквідності;

- перевіряє результати поточної фінансової діяльності банку;

- надає спостережній раді висновки та пропозиції за результатами перевірок [41].

Діяльність з оперативного аналізу ліквідності банку здійснює казначейство. Основною функцією казначейства є забезпечення ліквідності, реалізація якої передбачає проведення платежів, залучення грошових коштів при їх дефіциті або розміщення вільних коштів на фінансових (грошовому, валютному, фондовому та інших) ринках за власними або клієнтським операціями. Операції на фінансових ринках проводяться або казначейством безпосередньо, або дилінговим підрозділом, який може входити до складу казначейства.

Казначейство банку - це організаційна структура, що займається здійсненням фінансових операцій на відкритих фінансових ринках - валютному, грошовому, фондовому, ринку капіталів, ринку деривативів [40].

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо організації процесу формування управлінської звітності в банках України, у структурі казначейства можуть бути виділені окремі центри прибутку, що відповідають за: управління ліквідністю на грошовому ринку; управління трансфертними (внутрішніми) коштами; управління інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Таким чином, функціями казначейства є:

- оптимізація та регулювання основних грошових потоків банку;

- здійсненню контролю і регулювання залишків на кореспондентських рахунках координація діяльності підрозділів банку на різних фінансових ринках;

- оптимізація структури активів і пасивів;

- встановлення лімітів для банків-контрагентів та надання рекомендацій щодо доцільності відкриття й функціонування кореспондентських рахунків;

- здійснення операцій на міжбанківському ринку з розміщення вільних коштів та залучення необхідних ресурсів для підтримки ліквідності банку;

- регулювання щоденної операційної позиції банку за активними й пасивними операціями з метою забезпеченості їх збалансованості за строками та обсягами;

- вивчення кон'юнктури грошового ринку та поточних тенденцій на ньому, формування рекомендацій та прогнозів для покращення управління ліквідністю банку [59, С. 90].

Для забезпечення стабільного розвитку банку необхідно реалізувати комплексний підхід до аналізу ліквідності, заснований на прогнозуванні динаміки зовнішнього середовища та оцінці впливу на діяльність конкретного банку. Тому питання якості управлінських рішень фактично трансформується впроблему якості роботи фінансово-аналітичної служби банку.

Метою створення фінансово-аналітичної служби в комерційному банку є підвищення ефективності його діяльності через прийняття обґрунтованих оперативних і стратегічних управлінських рішень. Організаційна структура фінансово-аналітичної служби банку має бути спрямована на послідовну реалізацію класичних функцій управлінського процесу, таких як аналіз, планування, регулювання, контроль. Водночас організація діяльності фінансово-аналітичної служби залежить і від структури самого банку [40].

У банку з розгалуженою мережею філій і регіональних відділень доцільніше й аналітичну службу організувати в такий спосіб, створивши відділи аналізу в кожному окремому підрозділі. Такі відділи виконують передовсім конкретні завдання, що постають перед філією чи відділенням, відповідають за збирання первинної аналітичної інформації та формування локальних баз даних. Паралельно в структурі головного банку функціонує фінансово-аналітична служба, завдання якої полягає в обґрунтуванні тих управлінських рішень, які приймаються на рівні всієї установи. Аналітичні відділи у філіях та відділеннях підпорядковуються як лінійному керівнику, так і керуючому всією фінансово-аналітичною службою банку.

На вибір організаційної структури фінансово-аналітичної служби банку впливають насамперед власні позиції, можливості і потреби банківської установи. Для невеликих за розмірами банків вочевидь доцільніше створити аналітичну службу в складі казначейства, що сприятиме оперативнішому прийняттю рішень. Якщо фінансово-аналітична служба має складну ієрархічну структуру і складається з мережі аналітичних відділів, то найефективнішим слід визнати створення центрального аналітичного відділу як самостійного структурного підрозділу банку [40].

Важливим елементом роботи з аналізу ліквідності банку є інформаційне забезпечення, що призначене для надання правлінню, вищому керівництву та іншим відповідальним працівникам своєчасної інформації про ліквідність банку. Інформаційне забезпечення має об'єктивно відображати стан банку в будь-який момент часу і з будь-яким рівнем деталізації.

У процесі аналізу ліквідності банку використовується інформація, яка надходить як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел (рисунок В.1).

Зовнішня інформація підприємства має ключове значення, вона є складною за структурою і великою за обсягами. Зовнішня інформація характеризує зовнішнє середовище та методичні прийоми й джерела, за допомогою яких менеджмент банку може отримати всю необхідну інформацію щодо тих подій та ситуацій, які складаються на ринку та в зовнішньому середовищі взагалі і мають свій вплив на ліквідність банку.

Внутрішня інформація характеризує всі процеси та явища, стан та інше, які виражаються через фактичну інформацію, а також нормативно-плановими, довідковими, договірними й іншими даними.

Внутрішня інформація складається з таких підсистем: підсистема облікових даних (дані фінансового, статистичного, управлінського обліку і звітності), підсистема планових даних (короткострокові, середньострокові та довгострокові), підсистема даних контролю (аудиторські висновки, акти ревізії, аналітичні звіти) та підсистема внутрішнього забезпечення (внутрішні положення банку та облікова політика).

Провідна роль в інформаційному забезпеченні аналізу належить фінансовому обліку і звітності, в яких найповніше відображаються господарські явища, процеси, їхні результати. Сучасний і повний аналіз даних первинних і зведених облікових регістрів та звітності забезпечує вжиття необхідних коригувальних заходів, спрямованих на досягнення кращих результатів діяльності банку [53, С.70].

До основних форм фінансової звітності, необхідної для проведення аналізу ліквідності банку, належать наступні:

а) звіт «Баланс»;

б) звіт про фінансові результати;

в) звіт про рух грошових коштів;

г) примітки до річної фінансової звітності.

Дані статистичного обліку і звітності використовують для поглибленого вивчення тенденції основних показників і факторів, що формують їхній рівень. Вивчення даних макроекономічної статистики в цілому по банківській системі необхідне для оцінювання зовнішніх умов функціонування банку і ступеня ризиків [53, С.70].

До основних форм статистичної звітності, необхідної для проведення аналізу ліквідності банку, належать наступні:

а) щоденна:

- Форма 1Д «Баланс»;

- Форма 10 «Оборотно-сальдовий баланс банку»;

- Форма 350-Д «Звіт про суми і процентні ставки за депозитами»;

- Форма 38-Д «Довідка про залучені кошти на їх залишки на кореспондентському рахунку»;

б) декадна:

- Форма 618 «Звіт про залишки коштів, що розміщені в інших банках та залучені від інших банків»;

- Форма 631 «Звіт про структуру активів і пасивів за строками»;

в) місячна:

- Форма 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів»;

- Форма 354 «Звіт про залишки за депозитними зобов'язаними (класифікація за організаційно-правовими формами господарювання)»;

- Форма 360 «Звіт про залишки за депозитними зобов'язаними (класифікація за видами економічної діяльності)»;

- Форма 362 «Звіт про залишки за депозитними зобов'язаними (класифікація за формами власності)»;

- Форма 363 «Звіт по цінні папери емітовані банком та залишки за іншою заборгованістю банку (класифікація за секторами економіки)»;

- Форма 381 «Довідка про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку»;

- Форма 613 «Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами»;

- Форма 614 «Звіт про найбільших учасників контрагентів банку».

Управлінську внутрішню інформацію, що формується банком самостійно.

Періодичність і рівень деталізації управлінської інформації залежать від внутрішньої організації банку та вимог менеджменту. Зміст звітів може змінюватися залежно від призначення та потреб користувача. Перелік форм управлінської звітності в різних банках може суттєво різнитися, проте ієрархічність і впорядкованість системи управлінської звітності за ступенем деталізації інформації дозволяють конкретизувати її склад і структуру.

Також до внутрішніх джерел інформації належать:

- аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні.

- акт ревізії (перевірки) - службовий двосторонній документ, який стверджує факт проведення ревізії (перевірки), що відображає її результати стосовно наслідків окремих фінансово-господарських операцій чи діяльності об'єкту контролю в цілому і є носієм доказової інформації про виявлені й систематизовані за економічною однорідністю недоліки в господарюванні та порушення законів і інших нормативно-правових актів;

Взагалі будь-які результати аналітичного дослідження діяльності банку в цілому або його сегментів має бути оформлено відповідними документами. Це можуть бути аналітичний звіт (пояснювальна записка), довідка, висновок.

Аналітичний звіт (пояснювальну записку) зазвичай складають для зовнішніх користувачів. Якщо результати аналізу призначені для внутрішнього використання, їх оформляють як довідку або висновок.

У пояснювальній записці дають характеристику як позитивних, так і негативних сторін діяльності банку за звітний період, розкривають об'єктивні і суб'єктивні, зовнішні і внутрішні фактори, що вплинули на ліквідність, викладають перелік заходів, спрямованих на усунення виявлених недоліків.

Аналітична частина звіту має бути обґрунтованою, конкретною за стилем. Результати аналізу подають у ній у формі таблиць, графіків, діаграм і т. ін. Особливу увагу потрібно приділяти висновкам і пропозиціям за результатами аналізу. Вони мають бути всебічно обґрунтованими і спрямованими на поліпшення ліквідності, освоєння виявлених внутрішніх резервів [53, С.72-73].

Зовнішня ж інформація включає в себе інформацію щодо макросередовища, в якому функціонує банк. Сюди традиційно відносять інформацію про конкурентне середовище, основні індикатори, експертні прогнози щодо стану економіки, рейтинги та оцінки банків незалежними експертами, отримані з Інтернету, радіо та інших засобів масової інформації, з офіційних державних видань та сайтів, матеріалів спеціальних аналітичних оглядів, а також усну інформацію.

Зовнішня інформація банку використовується з метою прогнозування основних параметрів розвитку банку з урахуванням його стратегії.

Таким чином, інформація, отримана із зовнішніх та внутрішніх джерел використовується для:

- ідентифікації поточних та майбутніх ризиків;

- кількісного виміру ризиків на основі аналізу чутливості позицій до зміни процентних ставок на ринку, інфляції, темпів росту активів, обмінного курсу;

- аналізу отриманих результатів та здійснення коригувань, необхідних для підтримки адекватної сукупної позиції в цілому по балансу;

- аналіз різних сценаріїв розвитку ситуації для оцінки рівня витрат банку.

Ще однією частиною інформаційного забезпечення є нормативно-правове забезпечення, що складається із законів, указів, постанов, інструкцій, положень, методичних вказівок, нормативів, які затверджуються як на рівні держави, так і на рівні банку.

Фундаментом нормативно-правового забезпечення управління ліквідністю банку є Конституція України. Засади правового забезпечення управління ліквідністю банку закладені в Законі України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-III вiд 07.12.2000 [41], Законі України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 [44].

Процес управління ліквідністю банку регламентується підзаконними актами: Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні № 368 від 28.08.2001 [42], Методичними рекомендаціями щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України №361 від 02.08.2004 [45], Положенням про регулювання Національним банком України ліквідності банків України № 259 від 30.04.2009 [43]. Інструкції та положення є доповненням до відповідних законів, оскільки вони більш детально регламентують різні аспекти діяльності банку.

Кожен банк у процесі діяльності керується внутрішньобанківськими методичними рекомендаціями та інструктивними вказівками, що стосуються питань управління ліквідністю банку.

Маючи у своєму розпорядженні той чи інший обсяг інформації, менеджери банку обирають відповідну стратегію управління ліквідністю банку, яка забезпечує досягнення поставлених цілей на кожному рівні.

Отже, результативність аналізу ліквідності банку багато в чому залежить від правильної організації, котра має відповідати ряду вимог. Вона має будуватися на плановій основі, базуватися на найновіших методиках, забезпечувати дієвість та ефективність аналітичного процесу. До аналізу ліквідності банку мають бути залучені такі функціональні та структурні підрозділи банку: на стратегічному рівні - Спостережна рада, Правління, КУАП; на тактичному рівні - підрозділ ризик-менеджменту, служба внутрішнього аудиту; на оперативному рівні - казначейство.

Важливим елементом роботи з аналізу ліквідності банку є інформаційне забезпечення, що призначене для надання правлінню, вищому керівництву та іншим відповідальним працівникам своєчасної інформації про ліквідність банку. У процесі аналізу ліквідності банку використовується інформація, яка надходить як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел.

2.2 Система управління ліквідністю банку та місце аналізу в ній

Важливий внесок у вивчення системи управління ліквідністю банку та місце аналізу в ній зроблено такими науковцями, як Д.М. Олійник [37], О. В. Молчанов [35], М. М. Перешибкин [39], А. М. Герасимович [9], І. М. Парасій-Вергуненко [38], О.А. Криклій, І.В. Сало [55] та ін.

Ефективність банківського менеджменту неможлива без адекватної та чітко розробленої системи управління ліквідністю. Проблемність побудови системи визначається складністю та багатогранністю самого поняття «управління ліквідністю» на рівні окремого банку.

Управління ліквідністю можна розглядати з двох точок зору: як процес або як система. За процесним підходом управління ліквідністю банку - це безперервний процес аналізу, планування, контролю та регулювання рівня ліквідності банку на основі застосування визначеного інструментарію з метою поєднання максимізації прибутковості та обов'язкового додержання норм ліквідності, а також виконання боргових, фінансових та позабалансових вимог банку. За системного підходу управління ліквідністю - це організована, упорядкована певним чином сукупність елементів і взаємозв'язків між ними, що постійно розвивається. Процесний підхід значно звужує розуміння даного поняття, оскільки система управління ліквідністю включає послідовність зазначених етапів самого процесу[24, С. 2].

Таким чином, під системою управління ліквідністю банку розуміють структурно-функціональну цілісність, що постійно перебуває у процесі розвитку, необхідність якого викликано впливом внутрішніх та зовнішніх факторів. Саме тому, в умовах фінансової кризи, система управління ліквідністю повинна якісно змінюватися від управління в стабільних умовах до антикризового управління [24, С. 3].

Стратегічною метою управління ліквідністю банку є забезпечення достатнього рівня ліквідності при максимізації дохідності.

Для досягнення поставленої мети у процесі управління ліквідністю банку доводиться розв'язувати наступні завдання:

- щоденний аналіз дотримання банком і його відділеннями нормативів ліквідності (Н4, Н5, Н6), що встановлені НБУ;

- оцінка стану і дотримання графіка та сум відрахувань до обов'язкових мінімальних резервів від залучених коштів на депозити;

- вивчення динаміки трансформації ресурсів, оборотності активів та зміни ділової активності банку;

- оцінка ліквідної позиції банку на довільну дату;

- аналіз структури активів і пасивів балансу з урахуванням фактора часу та обсягів за кожною статтею;

- аналіз впливу окремих факторів на динаміку ліквідності балансу;

- визначення закономірностей і тенденцій та виявлення на їх основі резервів підвищення ліквідності;

- вибір фінансових методів та підходів до управління ліквідністю;

- визначення факторів оцінки ризику ліквідності з метою його мінімізації;

- постійне удосконалення забезпечення управління ліквідністю банку;

- розробка альтернативних варіантів управління ліквідністю, що також передбачає наявність антикризового плану управління ліквідністю банку [59, С. 29-30].

Спираючись на дослідження науковців, систему управління ліквідністю банку доцільно розглядати як єдність відповідних підсистем:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.1 - Система управління ліквідністю банку [власна розробка]

Отже, система управління ліквідністю банку складається з трьох підсистем: керуюча, що визначається загальною організацією управління, керована (об'єкт) і підсистема забезпечення. При цьому керуюча підсистема може впливати на керовану лише через механізм управління ліквідністю як це представлено.

Відповідно, об'єктом управління ліквідністю є фінансові потоки банку та ризик ліквідності, який виникає внаслідок дисбалансів активів та пасивів за сумами та строками погашення.

Керуюча підсистема визначається суб'єктами управління та його основними параметрами, без яких неможлива ефективна організація. Органами стратегічного управління в банку є спостережна рада, правління та КУАП. Суб'єктами тактичного управління є підрозділ ризик-менеджменту та служба внутрішнього аудиту. Оперативне управління здійснює казначейство банку [24, С. 3].

Механізм управління передбачає сукупність послідовних дій, які забезпечують функціонування системи управління ліквідністю.

Елементами підсистеми забезпечення є: інформаційне забезпечення, організаційне, нормативно-правове, технічне і кадрове забезпечення.

Управління ліквідністю передбачає виконання наступних функцій: задоволення попиту на кредитні ресурси; виконання вимог за депозитними операціями; обмеження неприбуткового продажу активів; оптимізація вартості залучених ресурсів на фінансовому ринку; оптимізація дохідності банківських операцій і загальної прибутковості банку [24, С. 3].

До того ж ефективне управління ліквідністю повинне базуватися на визначених принципах, що висвітлюють основні аспекти даного процесу. Банки формують систему принципів, ураховуючи світовий досвід, діюче законодавство та власну політику у сфері управління ліквідністю [24, С. 5]. Наприклад, В.В. Коваленко і О.Г. Коренєва виділяють наступні принципи управління ліквідністю: єдність внутрішніх і зовнішніх регулятивних вимог; прогнозованість, узгодженість, оптимізація та ефективність [22, С. 161].

Важливе місце в системі управління ліквідністю банку займає аналіз ліквідності банку, що визначається як процес дослідження показників ліквідності банку в динаміці з метою виявлення відхилень від планових чи нормативних значень та визначення впливу отриманих відхилень на діяльність банку [25, С. 24].

Аналіз ліквідності банку - це важливий елемент у системі управління ліквідністю, дійовий засіб дослідження показників ліквідності банку в динаміці, основа розробки науково обґрунтованих планів-прогнозів та управлінських рішень і контролю за виконанням їх з метою оцінювання та прогнозування можливостей банку щодо своєчасного виконання своїх зобов'язань за умови збереження достатнього рівня прибутковості [53, С.17].

Отже, метою аналізу ліквідності банку є оцінювання та прогнозування можливостей банку щодо своєчасного виконання своїх зобов'язань за умови збереження достатнього рівня прибутковості. Банк постійно вирішує завдання пошуку оптимального співвідношення між активами і зобов'язаннями як з погляду забезпечення потреб ліквідності, так і щодо їх дохідності та вартості.

Здійснення аналізу ліквідності банку має важливе значення, оскільки на основі одержаних результатів менеджери банку здійснюють розробку та реалізацію загальної політики банку, враховуючи виявлені тенденції макросередовища. Кожен банк має самостійно забезпечувати підтримку своєї ліквідності на певному рівні на основі аналізу її стану на конкретні періоди, а також прогнозування результатів діяльності [9].

Завдання аналізу ліквідності банку:

- визначення фактичної ліквідності;

- оцінювання відповідності фактичних значень нормативів ліквідності вимогам, які встановлено НБУ;

- виявлення чинників, які викликали відхилення фактичних значень показників ліквідності від нормативних вимог;

- аналіз стабільності ресурсної бази банку;

- прогнозування потреби банку в ліквідних коштах;

- порівняльний аналіз вартості та доступності альтернативних джерел поповнення ліквідних коштів;

- аналіз різних напрямів розміщення надлишкових ліквідних коштів;

- інваріантний аналіз ліквідності банку за різних сценаріїв розвитку подій (як правило, оптимістичний, найбільш імовірний та песимістичний) [9].

Система управління ліквідністю банку - структурно-функціональна цілісність, що постійно перебуває у процесі розвитку, необхідність якого викликано впливом внутрішніх та зовнішніх факторів. Вона має свою мету, завдання і складається з певних підсистем. При цьому важливе місце в системі управління ліквідністю займає аналіз ліквідності банку - елемент у системі управління ліквідністю, дійовий засіб дослідження показників ліквідності банку в динаміці, основа розробки науково обґрунтованих планів-прогнозів та управлінських рішень і контролю за виконанням їх з метою оцінювання та прогнозування можливостей банку щодо своєчасного виконання своїх зобов'язань за умови збереження достатнього рівня прибутковості.

2.3 Методичне забезпечення аналізу ліквідності банку

Проблему методичного забезпечення ліквідності банку досліджували такі науковці: О.А. Криклій, І.В. Сало [55], Т.Т. Ковальчук [23], Г. Т. Карчева [18], В. Крилова [25], В.С. Стельмах, В.І. Міщенко [31], Ю. С. Ребрик [48], В. Савостьянов [54].

Аналіз ліквідності банку складається з таких етапів:

На першому етапі уточнюють об'єкти, мету і завдання аналізу, складають план аналітичної роботи.

На другому етапі здійснюється розробка системи показників, які характеризують ліквідність банку.

На третьому етапі збирають і готують для аналізу необхідну інформацію з внутрішніх та зовнішніх джерел.

На четвертому етапі здійснюється розрахунок та аналіз показників, передбачених програмою

На п'ятому етапі визначають розмір відхилень значень показників від нормативних або планових та аналіз основних факторів, які призвели до виникнення даних відхилень.

На шостому етапі здійснюється підведення підсумків за всіма проведеними попередніми етапами аналізу, підготовка аналітичних матеріалів по структурі та збалансованості його активів і пасивів, кількісних та якісних показниках ліквідності, про позитивні та негативні сторони діяльності банку, а також розробка рекомендацій для подальшого управління ліквідністю та формування прогнозів щодо розвитку банку.

У теорії та практиці аналізу ліквідності банку можна виділити такі його 4 види (табл. 2.2): попередній, поточний, підсумковий та перспективний аналіз.

Таблиця 2.2 - Види аналізу ліквідності банку

Вид аналізу	Завдання, що вирішуються
Попередній	-постановка мети і завдань аналізу ліквідності; -аналіз ліквідності банку в попередньому періоді з метою виявлення тенденцій розвитку; -аналіз факторів, що ймовірно вплинуть на ліквідність банку; -розробка методологічного апарату аналізу ліквідності та нормативних меж, дотримання яких є обов'язковим; -оцінка потреби в ліквідних коштах у майбутньому.
Поточний	-аналіз фактичних значень нормативів та планових показників; -аналіз поточних розривів ліквідності; -аналіз поточних значень індикаторів моделі аналізу ліквідності банку.
Підсумковий	-визначення факторів, що мали найбільший вплив на ліквідність банку в поточному періоді; -формування висновків про ефективність обраної стратегії; -комплексна оцінка ступеня виконання плану.
Перспективний	-оцінка потреб у ліквідних коштах у наступному періоді; -перегляд методології аналізу ліквідності; -актуалізація мети та завдань аналізу.

Результати даних видів аналізу використовуються як база для всіх інших функцій:

- результати попереднього аналізу - оцінені показники використовуються в процесі фінансового планування;

- результати оперативного аналізу - у процесі прийняття рішень при виконанні регулятивних функцій;

- результати підсумкового і перспективного аналізу - використовуються під час виконання контрольних функцій, а також у процесі прийняття рішень щодо майбутнього розвитку банку [55, С. 27].

Аналіз ліквідності банку доцільно поділяти на такі основні види: стратегічний, тактичний та оперативний. Кожному з перерахованих видів аналізу має відповідати певна його сфера та періодичність здійснення його функцій (рис. Е.1) [55, С. 27].

За змістом програми аналізу ліквідності банку виділяють комплексний (вивчаються всі аспекти, що визначають ліквідність банку) та тематичний аналіз (вивчаються окремі аспекти, що характеризують ліквідність банку).

Для вивчення впливу факторів на результати діяльності застосовують такі способи, як ланцюгові підстановки, абсолютні і відносні різниці, інтегральний, кореляційний, компонентний методи, метод лінійного, опуклого програмування, теорію ігор, дослідження операцій [23, С. 25].

Для аналізу ліквідності банку застосовується: горизонтальний, вертикальний, порівняльний, коефіцієнтний аналіз та факторний аналіз.

Горизонтальний аналіз - аналіз, який використовується для визначення відхилення фактичних значень показників від базових. Розраховуються темпи росту (приросту) окремих показників за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни (або тренда) [48, С. 327].

Вертикальний аналіз - передбачає аналіз структури об'єкту дослідження. Даний аналіз тісно пов'язаний із факторним аналізом, оскільки визначається вплив структурних елементів на загальний рівень показника через порівняння його до і після дії окремих факторів та тенденцій.

Для аналізу ліквідності банку в стабільних умовах функціонування також застосовується порівняльний аналіз, який передбачає зіставлення об'єкту дослідження з уже існуючими тенденціями з метою визначення спільних ознак чи розбіжностей за основними параметрами аналізу. Застосування порівняльного аналізу базується на наступних способах порівняння: планових і фактичних показників, що можуть прямо чи опосередковано характеризувати ліквідну позицію банку з метою оцінки виконання плану; фактичних показників з нормативними для поточного контролю за станом ліквідності; фактичних показників із динамікою аналогічних показників за минулий період для визначення тенденцій розвитку; фактичних показників із середньоринковими або ж середніми показниками за окремою групою банків, до якої належить банк, що аналізується [48, С. 326].

За коефіцієнтним аналізом розраховуються показники, які безпосередньо визначають ліквідність банку з точки зору запасу (табл. Г.1). Виділяють зовнішні (нормативи ліквідності, виконання яких контролюється НБУ) та внутрішні коефіцієнти ліквідності (сукупність значень відносних показників, що визначають мінімально допустимий рівень ліквідності банку). Застосовується при:

а) управлінні ліквідністю у великих банках і банках, де відсутня можливість проводити аналіз платіжних потоків .

б) внутрішньому аналізі - органами контролю, рейтинговими агентствами.

Виділяють три основні групи коефіцієнтів:

- коефіцієнти для розрахунку обсягу і структури зобов'язань банку;

- коефіцієнти для визначення обсягу і структури ліквідних коштів, що знаходяться на балансі банку;

- коефіцієнти, що дають можливість визначити здатність виконання банком своїх зобов'язань за рахунок ліквідних активів.

Як правило, визначається один (або декілька) основних коефіцієнтів для оцінки ліквідності. Інші слугують додатковими (допоміжними), які допомагають детальніше дослідити той чи інший аспект оцінки ліквідності.

Необхідно зазначити, що коефіцієнтний метод, крім його простоти у застосуванні та доступності інформаційної бази, має і ряд недоліків. Зокрема, необхідність банків у значному обсязі створювати резерви, які можна було б розмістити у дохідні активи, а також неможливість комплексно оцінити загальну тенденцію зміни ліквідності балансу банку через використання окремих показників [48, С. 326-327].

Дані недоліки покриває застосування методів непараметричної статистики на основі застосування динамічного індикатора. Динамічний індикатор ліквідності - це інтегральний показник, що використовується для комплексної оцінки стану ліквідності банку. Індикатор будується на основі застосування ординальної шкали, за допомогою якої можна виявити наявність ознак ліквідності в показниках та їх істотність у порівнянні з іншими [48, С. 327].

Необхідність факторного аналізу ліквідності ґрунтується на необхідності глибшого вивчення процесів, що впливають на дохідність банку. При аналізі ліквідності основним завданням є вивчення здатності банку виконувати свої короткострокові зобов'язання. Саме через це для реалізації факторного аналізу в переважній більшості моделей використовують показник миттєвої ліквідності, так званий «лакмусовий папірець» (Quick, або Acid Test).

Quick = CUR - DI/DP ? SP (2.1)

де CUR - показник поточної ліквідності (Current Ratio);

DI - період оборотності запасів, днів (Days of Inventory);

DP - період погашення кредиторської заборгованості, днів (Days of Payables);

SP - частка кредиторської заборгованості в короткострокових пасивах (Share of Accounts Payable in Current Liabilities).

В контексті наведеної схеми доцільними є три основні напрями факторного аналізу ліквідності: оцінка ліквідності оборотних активів; аналіз джерел фінансування оборотних коштів; оцінка оборотності основних компонентів робочого капіталу [31, С. 25].

Згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відтоку, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат [42].

Для оцінки ризику ліквідності застосовується GAP-аналіз, VaR-аналіз та стрес-тестування.

GAP-аналіз концентрує увагу на незбіганні активів та пасивів банку за обсягами та строками погашення на окремих часових інтервалах. Розробляється з метою проведення оцінки потреби в залученні додаткових коштів для зменшення ризику ліквідності. Передбачається побудова таблиці, в якій активи та пасиви групуються за строками погашення. Розраховується розрив між активами та пасивами (GAP) за кожним часовим інтервалом. Для кількісного аналізу ліквідності банку встановлюються такі показники: GAP абсолютний як різниця між активами та пасивами за конкретним строком погашення, GAP кумулятивний - різниця між активами та пасивами зростаючим підсумком за визначеними строками. Дані показники мають інформаційний характер та використовуються для порівняння в динаміці. Відповідно до кількісних GAP-показників оцінюється достатність коштів для проведення активних операцій банку: у випадку, якщо активи перевищують пасиви, спостерігається позитивний розрив, що свідчить про надлишкову ліквідність. В іншому випадку буде мати місце дефіцит ліквідності.

Найкраща практика свідчить про доцільність застосування динамічного GAP-аналізу на противагу статичному. Тобто здійснюється порівняння вхідного та вихідного грошових потоків банку та визначення розриву ліквідності у кожному із періодів прогнозування за допомогою динамічного GAPу (рис. 2.2).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.2 ? Схема вхідного та вихідного грошового потоку банку

Матричний метод аналізу ліквідності полягає у побудові матриці фондування, де активи і пасиви подані за строками погашення. Це дає можливість відстежувати невідповідність між активами і пасивами за певними строками погашення (розрив), що дозволяє виявляти дисбаланс і вчасно його нівелювати. Перевагою такого підходу є комплексність бачення всі активи і пасиви згруповані в одній таблиці. Недоліком матричного методу є відсутність інформації про обсяги закритих позицій. Це, відповідно, передбачає, що причиною зміни чистого процентного доходу є виключно відкриті позиції ліквідності (однак це вірно лише за умови, коли спред залишається постійним) [31, С. 45].

Допоміжним інструментом оцінки ризику ліквідності є VaR-аналіз. Value at Risk (VaR) - вартість під ризиком - це виражений у грошових одиницях розмір втрат (збитків), які не перевищать очікувані в даному періоді часу втрати (збитки) із заданою ймовірністю. Тобто це сума вище якої банк не зазнає втрат (збитків) у вигляді недоотриманого доходу або збитків від залучення дорогих ресурсів [18, С. 60].

У випадку негативного розриву передбачається залучення коштів на міжбанківському ринку. У випадку позитивного розриву передбачається розміщення надлишку коштів на міжбанківському ринку. VaR можна розрахувати за наступною формулою:

VaRi= Z*[+/-GAPi]*Ti*p/365 (2.2)

де Z - рівень квантилю, що відповідає обраному рівню довіри;

[+/- GAPi] - розрив між активами та пасивами на i-інтервалі оцінки;

Ti - половина строкового діапазону на i-інтервалі оцінки;

p - прогнозна відсоткова ставка на ринку.

Загальний VaR розраховується за формулою кореню квадратного суми квадратів VaR усіх строкових діапазонів. VaR-аналіз є ефективним лише за стабільних умов, оскільки не враховує оцінку потенційних втрат, що можуть бути понесені банком у випадку реалізації екстраординарних подій з імовірністю настання, яка не включається в діапазон ймовірностей за нормальним законом розподілу [48, С. 327].

Тому у кризових умовах доцільно застосовувати стрес-тестування, що враховує визначений недолік. У загальному вигляді механізм проведення стрес-тестування передбачає:

- виявлення факторів ризику, які можуть негативно вплинути на діяльність банку;

- побудову сценаріїв на основі визначення послідовності виникнення негативних подій та рівня впливу на фінансовий стан банку;

- визначення методики, яка б змогла оцінити наслідки впливу факторів ризику та кількісний розрахунок негативних наслідків;

- інтерпретація отриманих результатів та внесення певних коректив у діяльність банку [47, С. 340].

Стрес-тестування ризику ліквідності може здійснюватися на основі оцінки чутливості зміни вартості портфелю банку в результаті дії певних шокових факторів, зокрема, значний відтік депозитних ресурсів, закриття доступу до міжбанківських кредитів тощо. Гіпотетичні та історичні сценарії можуть застосовуватися у контексті проведення GAP-аналізу з метою визначення ризику ліквідності в кризових умовах. Стрес-тестування за методом аналізу максимальних збитків передбачає оцінку втрати у випадку покриття розривів ліквідності на невигідних з точки зору вартості умовах.

Отже, аналіз ліквідності банку складається з певих етапів. При цьому також виділяють різні види аналізу: попередній, поточний, підсумковий, перспективний; стратегічний, тактичний і оперативний; стратегічний, тактичний та оперативний; комплексний та тематичний.

Серед методів аналізу ліквідності необхідно виділити горизонтальний, вертикальний, порівняльний, коефіцієнтний аналіз та факторний аналіз. При цьому також виділяють методи оцінки ризику ліквідності: GAP-аналіз, VaR-аналіз та стрес-тестування. Кожен з даних методів має свої специфічні риси, етапи, завдання, які вирішуються на кожному з етапів, свої переваги та недоліки. Тому важливим є комплексне застосування даних методів.

Висновки до розділу 2

Результативність аналізу ліквідності банку багато в чому залежить від правильної організації, котра має відповідати ряду вимог. Вона має будуватися на плановій основі, базуватися на найновіших методиках, забезпечувати дієвість та ефективність аналітичного процесу. До аналізу ліквідності банку мають бути залучені такі функціональні та структурні підрозділи банку: на стратегічному рівні - Спостережна рада, Правління, КУАП; на тактичному рівні - підрозділ ризик-менеджменту, служба внутрішнього аудиту; на оперативному рівні - казначейство.

Важливим елементом роботи з аналізу ліквідності банку є інформаційне забезпечення, що призначене для надання правлінню, вищому керівництву та іншим відповідальним працівникам своєчасної інформації про ліквідність банку. У процесі аналізу ліквідності банку використовується інформація, яка надходить як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел.

Система управління ліквідністю банку - структурно-функціональна цілісність, що постійно перебуває у процесі розвитку, необхідність якого викликано впливом внутрішніх та зовнішніх факторів. Вона має свою мету, завдання і складається з певних підсистем. При цьому важливе місце в системі управління ліквідністю займає аналіз ліквідності банку - елемент у системі управління ліквідністю, дійовий засіб дослідження показників ліквідності банку в динаміці, основа розробки науково обґрунтованих планів-прогнозів та управлінських рішень і контролю за виконанням їх з метою оцінювання та прогнозування можливостей банку щодо своєчасного виконання своїх зобов'язань за умови збереження достатнього рівня прибутковості.

Аналіз ліквідності банку складається з певих етапів. При цьому також виділяють різні види аналізу: попередній, поточний, підсумковий, перспективний; стратегічний, тактичний і оперативний; стратегічний, тактичний та оперативний; комплексний та тематичний.

Серед методів аналізу ліквідності необхідно виділити горизонтальний, вертикальний, порівняльний, коефіцієнтний аналіз та факторний аналіз. При цьому також виділяють методи оцінки ризику ліквідності: GAP-аналіз, VaR-аналіз та стрес-тестування. Кожен з даних методів має свої специфічні риси, етапи, завдання, які вирішуються на кожному з етапів, свої переваги та недоліки. Тому важливим є комплексне застосування даних методів.

аналіз ліквідність банк інформаційний



РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ ЛІКВІДНОСТІ БАНКУ

3.1 Методичний підхід до аналізу ліквідності банку з урахуванням впливу зовнішніх та внутрішніх факторів

На сьогодні в теорії та практиці управління ліквідністю виділяють багато методів, моделей інструментів, але всі вони є недосконалими та мають значні недоліки. В умовах нестабільного зовнішнього середовища важливого значення набуває аналіз впливу факторів ліквідності за допомогою стрес-тестування, оскільки його результати дозволяють надати кількісну оцінку банківським ризикам, визначити можливі витрати, імовірності їхнього настання та обсяг резервів для покриття цих збитків [4, С. 17].

Стрес-тестування є невід'ємним елементом ризик-менеджменту закордонних банків, методика застосування якого має високий рівень стандартизації, тобто існують загальноприйняті підходи. Практика застосування стрес-тестування у ризик-менеджменті українських банків є непоширеною. Причинами чого є відсутність стандартизації методів стрес-тестування [61, C. 296].

Розвиток методики стрес-тестування знаходить віддзеркалення в наукових працях вітчизняних та зарубіжних авторів: С. М. Шаповалова [61], М. Г. Кудрявцева [27], Ю. С. Ребрик [47], І. Сало, О. Криклій [55], І. К. Андриевская [1], О. С. Сенченко [56].

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо порядку проведення стрес-тестування в банках України «стрес-тестування» - це метод кількісної оцінки ризику, який полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, яка наражає банк на ризик, та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього фактора - валютного курсу, процентної ставки тощо. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк, якщо події розвиватимуться за закладеними припущеннями [46].

За основу розробки власної методики було взято методичний підхід О.С. Сенченко. Основою формалізації даного методичного підходу є такі аспекти:

- інформаційна база має враховувати як макроекономічні і мікроекономічні (зовнішні, внутрішні) фактори ризиків, пов'язані з банківською безпекою;

- підхід до оцінки ризику за допомогою застосування кількісних методів;

- перевагою застосування є можливість надання ризикам банківської діяльності як кількісного, так і якісного визначення;

- основою проведення кількісної оцінки є визначення невідповідності показників поточного стану банку нормативно встановленим значенням;

- передбачає проведення аналізу впливу коливання одного з факторів за умови незмінності інших (оцінка чутливості змін факторів);

- заключним етапом є формування тактичних та стратегічних програм, cпрямованих на попередження та подолання наслідків ризиків різного характеру.

Побудова методичного підходу до проведення стрес-тестування банків з погляду фінансової безпеки (за кредитним ризиком, ризиком ліквідності, ринковим та операційним ризиком) має передбачати послідовність передбачених етапів:

1-й етап. Актуалізація параметрів проведення стрес-тестування, тобто визначення:

- базових факторів ризиків, притаманних банківській діяльності;

- переваг банку, які він отримає внаслідок подолання наслідків впливу ризиків.

2-й етап. Ідентифікація базових факторів ризиків, притаманних банківській діяльності, які відображають як зовнішні, так і внутрішні зміни середовища функціонування банківської установи.

3-й етап. Розробка методичного підходу до надання кількісної характеристики кожного із виділених базових факторів ризиків, враховуючи той факт, що частина із цих показників є якісними, а інша частина може мати як якісну, так і кількісну характеристику.

4-й етап. Побудова таблиці відповідності рівнів ризиків до базових факторів, які обумовлюють ці ризики.

5-й етап. Визначення пріоритетності (аналіз чутливості) груп базових факторів ризиків, характерних банківській діяльності, на основі сум отриманих бінарних характеристик.

6-й етап. Побудова таблиці відповідності рівнів ризиків базовим факторам, в розрізі банку, який має найкращу конкурентну позицію на ринку.

7-й етап. Розрахунок показника невідповідності бінарних характеристик кожного конкретного банку нормативно встановленим вимогам в межах відповідності рівнів ризику базовим факторам ризиків.

Таким чином, дослідивши послідовність проведення стрес-тестування як інструмента протидії ризикам, притаманним банківській діяльності, необхідно більш детально розглянути формалізацію наведених етапів та визначити математичне забезпечення для реалізації кожного з них.

На основі застосування положень, висвітлених у постанові Правління Національного банку України «Про схвалення Методичних рекомендацій щодо порядку проведення стрес-тестування в банках України» [46], для побудови методичного підходу до проведення стрес-тестування банків з погляду фінансової безпеки пропонується розглянути окремі базові фактори ризиків (зазначені в Методичних рекомендаціях). При цьому пропонуємо доповнити та згрупувати дані базові фактори ризиків.

Так, щодо таких факторів ризиків необхідно виділити такі групи аналізу:

- мікроекономічні категорії, тобто внутрішні фактори;

- макроекономічні категорії, тобто зовнішні фактори.

Проводячи аналіз першої категорії (макроекономічної), пропонується виділити та доповнити її складові, визначити їм умовні позначення:

Проводячи аналіз першої категорії (мікроекономічної), пропонується виділити та доповнити її складові, визначити їм умовні позначення (табл. 3.1):

Mikro F1 - ефективність діяльності банку;

Mikro F2 - динаміка залишку коштів на кореспондентському рахунку банку в НБУ;

Mikro F3 - зменшення резервів ліквідності;

Mikro F4 - стан ліквідності банку;

Mikro F5 - велика концентрація певних активів та джерел фінансування.

Таблиця 3.1 - Індикатори можливості настання кризи ліквідності в банку (мікроекономічні категорії) [власна розробка]

Фактори	Індикатори
Ефективність діяльності банку	- динаміка фінансового результату; - показник рентабельності активів/ капіталу.
Динаміка залишку коштів на кореспондентському рахунку банку в НБУ	- динаміка залишку коштів на кореспондентському рахунку банку в НБУ; - показник норми обов'язкового резервування.
Зменшення резервів ліквідності	- показник рівня осідання грошових коштів за поточними та строковими рахунками клієнтів; - показник середньої тривалості зберігання коштів.
Стан ліквідності банку	- нормативи миттєвої/поточної/ короткострокової ліквідності.
Велика концентрація певних активів та джерел фінансування	- нормативи кредитного ризику, ризику інвестування, структура активів.

Паралельно із розглянутими вище базовими мікроекономічними факторами ризиків банківської діяльності щодо макроекономічних категорій пропонується використовувати такі категорії індикаторів ризиків (табл. 3.2):

Makro F1 - стабільність економічної ситуації (економічний спад, інфляція, дефляція, радикальна зміна вектора розвитку економіки, дефолти першокласних компаній-позичальників; можливість знецінення майна, що перебуває як забезпечення кредитних операцій банків тощо);

Makro F2 - рівень політичної та геополітичної стабільності;

Makro F3 - стабільність ресурсної бази банківської системи;

Makro F4 - стан міжбанківського ринку;

Makro F5 - стійкість фінансових ринків (можливість протидіяти спекулятивним атакам; можливість падіння курсу акцій, яке пов'язане суто з поведінкою ринку);

Makro F6 - оцінка стану банку третіми особами;

Makro F7 - зміни відсоткових ставок;

Makro F8 - скорочення доступних кредитних ліній банків кореспондентів.

Таблиця 3.2 - Індикатори можливості настання кризи ліквідності в банку (макроекономічні категорії) [власна розробка]

Фактори	Індикатори
Стабільність економічної ситуації	- динаміка ВВП, ВНП; - індекс інфляції (дефляції);
Рівень політичної та геополітичної стабільності	- показник ймовірності настання політичних криз
Стабільність ресурсної бази банківської системи	- структура ресурсної бази; показник залежності від запозичених ресурсів; - показник рівня осідання грошових коштів за поточними та строковими рахунками клієнтів; - показник середньої тривалості зберігання коштів.
Стан міжбанківського ринку	- динаміка процентних ставок та обсягу угод на внутрішньому/зовнішньому ринку МБК.
Стійкість фінансових ринків	- стійкість (у тому числі можливість протидіяти спекулятивним атакам)
Оцінка стану банку третіми особами	- показники інвестиційної привабливості незалежних аудиторів; - показники кредитного рейтингу окремих банків-контрагентів.

Подобные документы

• Удосконалення інструментарію аналізу ліквідності банку в системі управління нею

  Сутність ліквідності банку та фактори, що на неї впливають. Аналіз в системі управління ліквідністю банку та його методичне забезпечення. Апробація моделі бінарних характеристик на прикладі аналізу ліквідності АТ "Банк "Фінанси та Кредит", ефективність.
  
  дипломная работа [386,8 K], добавлен 22.12.2013
  

• Ліквідність комерційного банку

  Поняття ліквідності. Оцінка ліквідності балансу комерційного банку. Основні напрямки аналізу ліквідності балансу банку. Механізм управління ліквідністю. Коефіцієнти ліквідності. Рекомендації по підвищенню ліквідності і платоспроможності банку.
  
  реферат [52,5 K], добавлен 22.03.2004
  

• Аналіз фінансового стану банків

  Банківська система України. Соціально-економічна сутність економіко-статистичного аналізу фінансового стану банків України. Системи та методи аналізу фінансових результатів. Інформаційне забезпечення аналізу. Показники ліквідності балансу банку.
  
  реферат [42,6 K], добавлен 04.07.2009
  

• Управління ліквідністю банку

  Економічна сутність ліквідності банку та мета його аналізу. Методи та стратегії управління ліквідністю банку. Визначення залежності між капіталом та зобов’язаннями банків України. Дослідження структури капіталу, доходів, витрат, активів ПАТ "ВТБ Банк".
  
  дипломная работа [481,0 K], добавлен 10.07.2012
  

• Аналіз ліквідності та платоспроможності ВАТ "Мегабанк"

  Значення ліквідності та платоспроможності в діяльності комерційного банку. Методичні основи управління ліквідністю та платоспроможністю. Аналіз показників і детермінант платоспроможності та ліквідності комерційних банків на прикладі ВАТ "Мегабанк".
  
  курсовая работа [357,1 K], добавлен 23.12.2013
  

• Ліквідність балансу комерційного банку

  Розробка моделей аналізу ліквідності балансу комерційного банку як структурної складової фінансової стійкості. Роль аналізу фінансової стійкості в управлінні комерційним банком. Побудова інтегрального показника ліквідності балансу і аналіз його динаміки.
  
  дипломная работа [1,2 M], добавлен 18.11.2013
  

• Ліквідність комерційного банку та методи управління нею (на матеріалах ПАТ КБ "Полтава-банк")

  Сутність поняття ліквідності комерційного банку. Оцінювання рівня ліквідності АБ "Полтава-банк": загальна фінансово-економічна характеристика, коефіцієнтний аналіз ліквідності, GAP-менеджмент. Основні напрямки удосконалення управління ліквідністю.
  
  дипломная работа [679,6 K], добавлен 15.01.2012
  

• Управління ліквідністю банку

  Показники ліквідності і платоспроможності як складові фінансової стійкості банку. Еволюція вимог НБУ щодо нормативів ліквідності комерційного банку, її державне регулювання. Теорія і практика управління банківською ліквідністю на макро- і мікрорівні.
  
  курсовая работа [487,8 K], добавлен 03.12.2010
  

• Управління ліквідністю комерційних банків

  Взаємозв'язок понять "ліквідність банківської системи", "ліквідність банку", "ліквідність балансу", "ліквідність активів і пасивів". Питання ліквідності як "запас" і як "потік". Сутність, мета, методи управління та регулювання ліквідності банку.
  
  статья [20,9 K], добавлен 13.11.2017
  

• Ліквідність та кредитна діяльність банків

  Поняття ліквідності банку, фактори, що впливають на неї. Механізм її регулювання з боку Національного банку України. Сутність кредитної діяльності та інструменти її зовнішнього регулювання. Переказ іноземної валюти за рахунок особистих коштів громадян.
  
  контрольная работа [46,1 K], добавлен 13.02.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам