Оцінка показників кредитної діяльності

Про ефективність процентної політики може свідчити і зворотний показник -- відношення процентних витрат на залучення ресурсів до процентних доходів від кредитних операцій:

д) прибутковість кредитних операцій - показує, скільки отримано прибутку від кредитних операцій на кожну гривню, вкладену в кредитні операції:

Проаналізуємо ефективність кредитних операцій (табл. 15).

Таблиця 2.15 - Аналіз ефективності кредитних операцій

Показники	2008 рік	2009 рік	Абсолютне відхилення
1	2	3	4
1 Дохід від кредитних операцій	8514101	13812923	5298822
2 Середні активи	67342297	83115798	15773502
3 Середні кредитні вкладення	52264178	63720089	11455911
4 Витрати на залучення ресурсів	5066715	6954305	1887590
5 Прибуток від кредитних операцій	3447386	6858618	3411232
6 Всього процентних доходів банку	9059300	14325629	5266329
7 Дохідність кредитних операцій (Кдох)	16,3	21,7	5,4
8 Дохідність активів за рахунок кредит-них операцій (Кдох. акт.)	12,6	16,6	4,0
9 Питома вага доходів від наданих кредитів у загальній сумі доходів (Чдох.кр.)	94,0	96,4	2,4
10 Рентабельність кредитних операцій (Р)	168	199	31
11 Процентні витрати на 1 грн. процентних доходів (В)	0,6	0,5	-0,1
12 Прибутковість кредитних операцій (П)	6,6	10,8	4,2

Як свідчать дані табл. 15, ефективність кредитних операцій в 2009 році дещо покращилася. Так, дохідність кредитних вкладень зросла до 21,7 %, а їх внесок у дохідність активів - 16,6%, проте значення показника дохідність кредитних вкладень залишається занизьким, оскільки середня відсоткова ставка за кредит - 25,5%. Коефіцієнт питомої ваги кредитних доходів вищий за коефіцієнт питомої ваги кредитів у дохідних активах, це свідчить про те, що ефективність кредитних операцій вища, ніж ефективність інших банківських операцій.

Рентабельність кредитних операцій збільшилася на 31%. Тобто, якщо в 2008 році на кожну гривню витрат на залучення кредитних ресурсів було отримано 1 грн. 68 коп. доходу, то у 2009 році -- 1 грн. 99 коп. доходу. Зростання даного коефіцієнта характеризує високу якість менеджменту в банку. Відповідно витрати на 1 грн. процентних доходів зменшилися на 10 коп. або 10%, що безумовно є позитивним явищем.

Про підвищення ефективності кредитних операцій свідчить і збільшення розміру прибутку в розрахунку на одну гривню активів. Значення цього показника збільшилося на 4,2% і становило у звітному періоді майже 11 коп. Зростання показника прибутковості кредитних операцій вищими темпами порівняно зі зростанням показника дохідності кредитних операцій (164% проти 133%) також свідчить про підвищення ефективності кредитних вкладень.

Тож, кредитні операції були і залишаються основними, що формують дохід банку в цілому. Більш того, їх частка в загальних доходах зросла з 94,0 до 96,4, тобто на 2,4 %, що свідчить про надмірну спеціалізацію банку на кредитуванні.

2. Оцінка кредитоспроможності підприємства на прикладі ВАТ «Конструкція»

ПриватБанк зацікавлений у співробітництві з надійними позичальниками, тому до корпоративних клієнтів, які бажають скористуватись кредитними продуктами Банку, пред'являються певні вимоги. Зокрема, позичальник повинен мати успішний досвід роботи в бізнесі, мати власний капітал і бути здатним надати Банку достатнє забезпечення. Одними з основних умов кредитування є цільовий характер, відповідність чинному законодавству України й вимогам Банку. Крім того, ПриватБанк віддає перевагу проектам, які пов'язані з розвитком національного виробництва, які не суперечать вимогам охорони оточуючого середовища [34].

Найбільш популярними кредитними продуктами, що ПАТ КБ «ПриватБанк» надає юридичним особам і приватним підприємцям є строковий кредит, кредитні лінії та овердрафт.

Строкові кредити являються класичними формами фінансування бізнес-проектів і поточних потреб підприємств у оборотних засобах. Вони припускають одноразове отримання всієї суми коштів клієнтом. Погашення основної суми боргу і відсотків із кредиту здійснюється згідно встановленого графіку.

Кредитні лінії, на відміну від строкових кредитів припускають можливість поетапного використання кредитних коштів у рамках встановленого ліміту. У залежності від виду лінії (відновлювана, не відновлювана) припускається можливість (не можливість) повторного використання кредитного ліміту для отримання позичкових коштів.

Овердрафт - короткострокове (до 30 днів) кредитування юридичних осіб, на покриття касових «розривів», у межах затвердженого ліміту. Метою овердрафтового кредитування є забезпечення неперервності проходження платежів в умовах нестачі коштів на рахунку клієнта при обов'язковому дотриманні відповідності цілей фінансування вимогам українського законодавства. Переважним правом на отримання даного виду кредиту користуються клієнти банку, які мають поточний рахунок не менше 3-х місяців до подачі заяви про овердрафтовий кредит та стабільні щомісячні надходження виручки на рахунок, на який надається овердрафт.

Ліміт овердрафтового кредитування розраховується на підставі даних про фінансовий стан клієнта та щомісячно переглядається у відповідності до результатів діяльності й на підставі отриманих від клієнта даних про підсумки фінансово-господарської діяльності за минулий місяць [34].

Оцінка кредитоспроможності клієнта в КБ ПриватБанк є обов'язковою умовою при наданні кредиту, дозволяє визначити його платоспроможність і тим самим знизити ризик неповернення коштів. КБ ПриваБанк використає змішану систему оцінки кредитоспроможності клієнтів, що включає 3 блоки:

а) оцінка підприємства й аналіз його балансу, а також іншої звітності;

б) оцінка кредитоспроможності клієнтів на основі методик, прийнятих окремими комерційними банками;

в) використання для оцінки кредитоспроможності даних картотеки НБУ.

Для початку розглядаються документи позичальника. Основна мета аналізу документів на одержання кредиту - визначити здатність і готовність позичальника повернути позику у встановлений строк і в повному обсязі. Позичальник представляє в банк наступні документи:

а) юридичні документи: реєстраційні документи, що підтверджують заможність позичальника як юридичної особи; картку зразків підписів і печатки; документ про призначення на посаду особи, що має право діяти від імені організації при веденні переговорів і підписанні договорів; довідку по паспортних даний керівника й головного бухгалтера позичальника;

б) бухгалтерську звітність у повному обсязі, завірену податковою інспекцією, станом на дві останні звітні дати, з розшифровками наступних статей балансу: основні засоби, виробничі запаси, готова продукція, товари, інші запаси й витрати, дебітори й кредитори (по найбільш великих сумах);

в) за останні три місяці - копії виписок з розрахункового й валютного рахунків на місячні дати й по найбільших надходженнях протягом цих місяців;

г) довідку про отримані кредити з додатком копій кредитних договорів;

д) лист - клопотання про надання кредиту з короткою інформацією про організацію і її діяльність, основних партнерах і перспективах розвитку.

Важливим позитивним фактором є наявність досвіду кредитування даного позичальника банком, на підставі якого можливо судити про перспективи погашення запитуваного в даний момент кредиту. У тому випадку, якщо запитуваний кредит є черговим у ряді попередніх, вчасно погашених кредитів, то при прийманні заявки від даного позичальника він може не представляти в банк свої юридичні документи, але з обов'язковим повідомленням банку про всі внесені в них зміни.

При оцінці підприємства банк цікавиться наступними питаннями:

а) характер діяльності підприємства й тривалість його функціонування;

б) фактори виробництва: трудові, виробничі та фінансові ресурси;

в) економічне середовище (на якій стадії життєвого циклу перебуває продукція, що випускається підприємством, чи є підприємство монопольним виробником, умови конкуренції, стадія розвитку ринку основної продукції підприємства, комерційна політика фірми, ступінь освоєння прийомів маркетингу).

Виконаємо оцінку кредитоспроможності підприємства - позичальника ПАТ КБ «ПриватБанк» на прикладі ВАТ «Конструкція». У процесі оцінки і аналізу кредитоспроможності клієнта можна виділити три етапи:

а) формування загального уявлення про клієнта;

б) аналіз фінансового стану позичальника;

в) аналіз проекту (угоди), що кредитується.

На першому етапі в ПАТ КБ «ПриватБанк» по-перше, відбувається особисте знайомство клієнта з керівником банку, начальником кредитного підрозділу, економістом з метою оцінити особисті та ділові характеристики керівника та головного бухгалтера; по-друге відбувається загальне обговорення проекту, що кредитується та відсоткових ставок за позикою. При формуванні уявлення про клієнта аналізуються наступні показники: установчі документи; період функціонування підприємства; власність на фонди; місцезнаходження позичальника; ділова активність клієнта; рентабельність активів й продаж підприємства.

Вивчення установчих документів складається, насамперед, з оцінки складу засновників, оскільки значну роль грає їхня репутація. Необхідно виключити можливість кредитування ненадійних засновників через створені ними підприємства, особливо якщо в них були факти неплатежу, або мала місце ліквідація підприємств даного засновника. Потрібно звернути увагу на зміну засновників, у зв'язку із чим вона відбувалася. Уважно вивчається устав і правоздатність юридичних осіб і їхніх керівників на предмет можливості кредитування й здійснення проекту, що кредитується.

ВАТ «Конструкція» було створено в 1994 році шляхом приватизації державного підприємства «Донецький завод металоконструкцій». Підприємство є одним майновим комплексом, дочірніх підприємств, філій, представництв не створювалося, зміни в організаційній структурі не очікуються. ВАТ «Конструкція» спеціалізується на випуску сталевих будівельних конструкцій. Значних сезонних коливань у виробництві немає. Замовниками на сталеві конструкції є будівельно-монтажні управління корпорації «Укрмонтажспецбуд», металургійні комбінати, машинобудівні, хімічні та горно-добувні підприємства України. Основними конкурентами підприємства на ринку України є: завод ім. Бабушкіна, м. Дніпропетровськ, ВАТ «Сталькон», м. Маріуполь, ЗАТ «Краматорський ЗМК», ВАТ «Макіївський ЗМК». Підприємство прагне взяти кредит в розмірі 200 тис. грн. строком на 12 місяців під 20% річних на будівництво цеху з виробництва газоподібного кисню. Забезпеченням виступає застава основних фондів в розмірі 125%. Засновники підприємства мають гарну репутацію, факти неплатежу або ліквідації підприємств засновників не мали місця.

Якщо позичальник не є власником основних і оборотних фондів, це говорить про його низьку платоспроможність. ВАТ «Конструкція» станом на 31.12.2009 року є власником основних засобів на суму 1082 тис. грн. та оборотних активів на суму 9440 тис. грн. А отже у випадку неплатежу проблеми із вимогою кредиту виникнути не повинні.

Недостатність банківської інформації про позичальників і їхніх контрагентів погіршує контроль за використанням кредиту. Тому, важливо щоб позичальник перебував в одному пункті з банком або поблизу, що не є проблемою завдяки розгалуженій мережі відділень ПАТ КБ «ПриватБанк».

Ділова активність клієнта оцінюється зіставленням підсумку балансу за певний період. Повинен спостерігатися ріст балансу (ТА), причому темп його росту повинен перевищувати темп інфляції (Ті), але бути нижчим за темп росту виручки від реалізації (ТВ), що в свою чергу не повинен випереджати темпи росту прибутку (ТП), тобто .

Складемо порівняльну аналітичну таблицю активів та пасивів підприємства та відобразимо в ній темпи росту балансу за статтями (табл. 16)

Таблиця 16 - Порівняльна аналітична таблиця активів і пасивів підприємства

Найменування статті	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Изменения
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	2007-2008 рр.	2008-2009 рр.
							тис. грн.	%	темп росту	тис. грн.	%	темп росту
АКТИВ
1 Необоротні активи, у т. ч.	1122	30,7	1048	28,4	1499	13,7	-74	-2,3	93,4	451	-14,7	143,0
основні засоби та нематеріальні активи	892	24,4	864	23,4	1082	9,9	-28	-1,0	96,9	218	-13,6	125,2
довгострокові фінансові інвестиції	230	6,3	184	5,0	417	3,8	-46	-1,3	80,0	233	-1,2	226,6
2 Оборотні активи, у т. ч.	2531	69,2	2632	71,4	9440	86,3	101	2,2	104,0	6808	14,8	358,7
запаси	39	1,1	38	1,0	259	2,4	-1	0,0	97,2	221	1,3	685,2
дебіторська заборгованість	374	10,2	633	17,2	1913	17,5	259	7,0	169,2	1280	0,3	302,2
поточні фінансові інвестиції	1860	50,9	1640	44,5	6223	56,9	-220	-6,4	88,2	4583	12,4	379,5
грошові кошти	141	3,9	304	8,3	1042	9,5	163	4,4	216,0	738	1,3	342,4
інші оборотні активи	117	3,2	17	0,5	3	0,0	-101	-2,8	14,3	-14	-0,4	17,9
3 Витрати майбутніх періодів	4	0,1	6	0,2	6	0,1	2	0,1	155,6	0	-0,1	107,1
БАЛАНС	3657	100	3686	100	10945	100	29	0,0	100,8	7260	0,0	297,0
ПАССИВ
1 Власний капітал	2439	66,7	2681	72,7	9036	82,6	242	6,0	109,9	6355	9,8	337,0
2 Забезпечення майбутніх виплат і платежів	85	2,3	261	7,1	396	3,6	176	4,8	307,1	135	-3,5	151,7
4 Поточні зобов'язання	1133	31,0	744	20,2	1513	13,8	-389	-10,8	65,7	769	-6,4	203,4
БАЛАНС	3657	100	3686	100	10945	100	29	-	100,8	7259	-	296,9

Як бачимо з агрегованого балансу, майно підприємства збільшилося в період з 2007 року по 2008 рік на 0,8%, а в період з 2008 року по 2009 рік на 197%, що свідчить про значне розширення господарського обороту підприємства й у цілому є позитивною характеристикою, тоді як темп інфляції у 2008 році складав 122,3%, а у 2009 році - 112,3%. Згідно із звітом про фінансові результати, виручка від реалізації на останню звітну дату збільшилася на 153,9%, а тем росту прибутку склав лише 69,1%, а отже виконується лише одна умова.

Основну частину активів підприємства становлять оборотні активи, відповідно частка необоротних активів становить менш 40%, тобто підприємство має легку структуру активів, а мобільність його майна збільшується щороку.

У структурі необоротних активів підприємства переважають основні засоби й нематеріальні активи, їх приріст в 2008-2009 рр. - 25,2%. Наявність у структурі необоротних активів довгострокових фінансових інвестицій вказує на відволікання засобів з основної виробничої діяльності й характеризує вибрану підприємством стратегію як інноваційну. Темп росту довгострокових фінансових інвестицій в 2008 році - 80%, в 2009 році - 226,63%.

Відбувається збільшення частки оборотних активів, що пов'язане зі збільшенням дебіторської заборгованості в 2008 році і значним збільшенням поточних фінансових інвестицій в 2009 році. Найменший вклад у формування оборотних активів вносять запаси. З кожним роком через розширення діяльності (про це свідчить збільшення виторгу від реалізації), збільшується частка дебіторської заборгованості. Найбільший вклад у формування оборотних активів підприємства вносять поточні фінансові інвестиції.

Що ж стосується пасиву, основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал, що є ознакою його високої фінансової стійкості. Незважаючи на зменшення відносного значення майбутніх виплат і платежів в 2009 році, їхній приріст в абсолютній кількості склав: в 2008 році - 176 тис. грн. або 207,06%, а в 2009 році - 135 тис. грн. або 51,72%. Що ж стосується позикового капіталу - 100% його становлять поточні зобов'язання. Це є негативним чинником, тому що свідчить про нераціональну структуру балансу.

Рентабельність активів (Ра) визначається відношенням нерозподіленого прибутку до підсумку балансу:

де НП - нерозподілений прибуток;

А - підсумок балансу підприємства.

Ра 2008 = 247 / 3686 = 0,067;

Ра 2009 = 170 / 10945 = 0,016.

Розрахунок рентабельності активів за 2007 рік є неможливим, оскільки ВАТ «Конструкція» у цьому році не мало прибутку. Рентабельність активів з 2008 по 2009 рік знизилася на 5,1% та склала 1,6%, що свідчить про неефективне використання інвестованого капіталу.

Рентабельність продаж (Рп) розраховується відношенням нерозподіленого прибутку до чистого доходу:

де ЧД - чистий дохід за звітний період.

Рв 2008 = 47/6463 = 0,007;

Рв 2009 = 170/10380 = 0,016.

Рентабельність продаж зросла на 0,9%, що є позитивним моментом, проте значення цього показника все ще низьке.

На другому етапі оцінки кредитоспроможності позичальника у процесі оцінювання фінансового стану підприємства визначається платоспроможність, ліквідність та фінансова стійкість підприємства [30].

Аналіз ліквідності й платоспроможності організації проводиться методом угруповання активів балансу по строках їхньої трансформації в кошти, а пасивів - по ступені терміновості їхньої оплати.

До найбільш ліквідних активів (А1) відносять кошти й короткострокові вкладення в цінні папери. До активів, що швидко реалізуються (А2) - дебіторська заборгованість і депозити. До активів, що повільно реалізуються (А3) - готова продукція, незавершене виробництво та запаси сировини й матеріалів. Ці три групи віднесені до поточних або оборотних активів підприємства. Активи, що важко реалізуються (А4) - це постійні активи, до яких відносять будинки, устаткування, транспортні засоби, землю тощо, тобто необоротні активи.

Пасиви балансу також групуються: найбільш термінові зобов'язання (П1) - це кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; короткострокові кредити і позики (П2); довгострокові кредити й орендні зобов'язання (П3); постійні пасиви (П4) - це власний капітал.

Абсолютно ліквідним уважається баланс, якщо дотримуються наступні нерівності (умови): А1 ? П1; А2 ? П2; А3 ? П3; А4 < П4. Визначимо ліквідність балансу ВАТ «Конструкція» за групами активів та пасивів в табл. 17

Таблиця 17 - Аналіз ліквідності балансу підприємства методом угруповання активів та пасивів

Гру-па	Розрахунок	Гру-па	Розрахунок
	2007 рік	2008 рік	2009 рік		2007 рік	2008 рік	2009 рік
А1	1860+135+6=2001	1640+281+23=1944	6223+100+942=7265	П1	0	1	0
А2	1+200+5+170=375	1+380+253=634	1+1538+144+230=1913	П2	1133	744	1513
А3	21+17+117+4=159	20+17+17+6=60	217+41+3+6=266	П3	85	261	261
А4	1122	1048	1499	П4	2439	2681	9036

Отже, у 2007 році баланс був неліквідний, оскільки не виконувалась друга умова. У 2008 році ситуація стала загрозливою і вимагала контролю, оскільки не виконуються вже дві умови - друга та третя. За 2009 рік ситуація покращилася, всі умови виконувалися - баланс став абсолютно ліквідний.

Наступний етап аналізу ліквідності та платоспроможності - це розрахунок коефіцієнтів ліквідності. Використовуються три відносних показники, які розрізняються між собою набором ліквідних засобів для покриття короткострокових зобов'язань:

а) коефіцієнт миттєвої ліквідності (Км.л) - характеризує рівень платоспроможності підприємства на дату складання балансу й розраховується як відношення високоліквідних активів (А1) до величини короткострокових зобов'язань (П2). Рекомендоване обмеження коефіцієнта 0,2 - 0,5. Це означає, що щодня підлягають покриттю 20 - 50% короткострокових зобов'язань або, інакше кажучи, у випадку підтримки залишку коштів на рівні звітної дати короткострокова заборгованість на звітну дату може бути погашена за 5 днів, якщо покриттю підлягають 20% зобов'язань, або за 2 дні, якщо покриттю підлягають 50%;

б) коефіцієнт поточної ліквідності (Кп.л) - характеризує платоспроможність підприємства на період оборотності дебіторської заборгованості й розраховується як відношення ліквідних активів (А2) до величини короткострокових зобов'язань (П2). Рекомендоване обмеження коефіцієнта 0,7 - 0,8. Це означає, що кошти й майбутні надходження від поточної діяльності повинні на 70 - 80 % покривати короткострокові зобов'язання;

в) коефіцієнт загальної ліквідності (Кз.л) - характеризує платоспроможність підприємства на весь період обороту всіх його оборотних активів. Дорівнює відношенню величини оборотних активів (АО) до величини короткострокових зобов'язань підприємства (П2) Нормативне обмеження коефіцієнта 1 - 3.

Загальна платоспроможність (Кп) підприємства визначається як здатність покрити всі зобов'язання, як довгострокові, так і короткострокові, і розраховується як відношення величин всіх активів підприємства (А) до величини всіх зобов'язань підприємства (З). Даний коефіцієнт ? 2, основним фактором дотримання цієї умови є наявність реального власного капіталу.

Розрахуємо показники ліквідності та платоспроможності в таблицю 18 та проаналізуємо їх.

Таблиця 18 - Зведена таблиця показників ліквідності

Показник	Нормативне значення	Фактичне значення	Зміна
		2007 рік	2008 рік	2009 рік	2007-2008	2008-2009
Км.л =	? 0,2				0,84	2,93
Кп.л =	? 0,75				0,49	0,64
Кз.л =	?2				1,31	3,66
Кп =	? 2				1,73	2,28

Дані табл. 2.18 свідчать, що значення показників ліквідності й платоспроможності вище мінімально припустимого рівня, що говорить про відсутність ризику неліквідності й неплатоспроможності, але їхнє багаторазове перевищення рекомендованого максимального значення і тенденція до подальшого росту свідчать про нераціональну структуру балансу.

Фінансова стійкість підприємства виражається системою кількісних і якісних показників і тісно пов'язана з показниками ліквідності й забезпеченості оборотних активів. Співвідношення вартості або всіх активів організації, або тільки оборотних активів або їхньої головної складової - матеріально-виробничих запасів і витрат з величиною власного й/або позикового капіталу як головних джерел їхнього формування визначають ступінь фінансової стійкості.

Відповідно до забезпеченості запасами зазначеними варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості:

а) абсолютна стійкість - для забезпечення запасів (З) досить власних оборотних коштів (З < ВОК); платоспроможність підприємства гарантована.

б) нормальна стійкість - для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів залучаються довгострокові кредити й позики (З < ВОК + Кд); платоспроможність підприємства гарантована.

в) нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів і довгострокових кредитів і позики, залучаються короткострокові кредити й позики (З < ВОК + Кд + Кк); платоспроможність підприємства порушена, але є можливість її відновити.

г) кризовий фінансовий стан - для забезпечення запасів не вистачає «нормальних» джерел їхнього формування (З > ВОК + Кд + Кк); підприємству загрожує банкрутство.

При визначенні типу фінансової стійкості використають тривимірний показник, що включає в себе значення показників 9,10,11. Якщо значення цих показників ? 0, тривимірний показник виражається (1,1,1). Така ситуація свідчить про абсолютну стійкість фінансового стану. Якщо п.9 < 0, а п.10,11 ? 0, тривимірний показник виражається (0,1,1). Це свідчить про нормальну стійкість. Якщо п.9,10 < 0, а п.11 ? 0, тривимірний показник виражається (0,0,1), що свідчить про нестійкість ФСП. Якщо п.9,10,11 < 0, тривимірний показник виражається як (0,0,0). Це свідчить про кризовий ФСП.

Для визначення типу фінансової стійкості складемо табл. 2.19.

Таблица 19 - Аналіз фінансової стійкості підприємства за даними агрегованого балансу

Рядок	Показник	2007 рік	2008 рік	2009 рік
1	Джерела власних засобів за мінусом їхньої іммобілізації	2439	2681	9036
2	Основні засоби	1122	1048	1499
3	Наявність власних оборотних коштів (п.1-п.2)	1317	1633	7537
4	Довгострокові кредити й залучені кошти	0	0	0
5	Наявність власних засобів і довгострокових джерел формування запасів і витрат (п.3+п.4)	1317	1633	7537
6	Короткострокові кредити й зобов'язання	1133	744	1513
7	Загальна величина основних джерел формування запасів (п.5+п.6)	2450	2377	9050
8	Загальна величина запасів	39	38	259
9	Надлишок (+) або недолік (-) власних оборотних коштів (п.3-п.8)	+1278	+1595	7278
10	Надлишок (+) або недолік (-) власних і довгострокових притягнутих джерел формування запасів і витрат (п.5-п.8)	+1278	+1595	7278
11	Надлишок або недолік загальної величини основних джерел формування запасів і витрат (п.7-п.8)	+2411	+2339	8791
12	Тривимірний показник фінансової стійкості (п.9,10,11)	(1;1;1)	(1;1;1)	(1;1;1)

Відповідно до розрахунків підприємство протягом 3-х років мало абсолютну фінансову стійкість, що характеризується тим, що всі запаси покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Слід зазначити, що така ситуація зустрічається вкрай рідко й не завжди є ідеальної, оскільки в такому випадку керівництво підприємства не вміє, не бажає, або не має можливості використати зовнішні джерела засобів для основної діяльності.

Відносні показники фінансової стійкості характеризують стан і структуру активів підприємства й забезпеченість їхніми джерелами покриття (пасивними). Їх можна розділити на дві групи: показники, що визначають стан оборотних коштів і показники, що визначають стан основних засобів [30].

Стан оборотних коштів відбивається в наступних показниках:

а) забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами;

б) коефіцієнт маневреності власних засобів.

Стан основних засобів виміряється:

а) індексом постійного активу;

б) коефіцієнтом довгострокового залучення позикових засобів;

в) коефіцієнтом зносу основних засобів;

г) коефіцієнтом реальної вартості майна.

Крім того ще один показник відбиває ступінь фінансової незалежності підприємства в цілому - коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів.

Забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами (Кз):

де ВОК - власні оборотні кошти підприємства;

З - матеріальні запаси підприємства.

К_{з 2007} = (2439-1122)/21 = 1317/21 = 63;

К_{з 2008} = (2681-1048)/20 = 1633/20 = 83;

К_{з 2009} = (9036-1499)/217 = 7537/217 = 35.

Якщо величина матеріальних запасів значно вище обґрунтованої потреби, то власні оборотні кошти можуть покрити лише частину матеріальних запасів, тобто показник буде менше одиниці. При недостатності в підприємства матеріальних запасів для безперебійного здійснення виробничої діяльності, показник може бути вище одиниці, але це не буде ознакою гарного фінансового стану.

Коефіцієнт маневреності власних засобів (Км) показує, наскільки мобільні власні джерела засобів підприємства:

де ВЗ - власні засоби підприємства.

К_{м 2007} = (2439-1122)/2439 = 0,54;

К_{м 2008} = (2681-1048)/2681= 0,61;

К_{м 2009} = (9036-1499)/9036 = 0,83.

Коефіцієнт повинен бути досить високим, щоб забезпечувати гнучкість підприємства у використанні власних засобів. Оптимальне значення > 0,5.

Оцінка фінансової стійкості підприємства була б однобічної, якби її єдиним критерієм була мобільність власних засобів. Не менше значення має фінансова оцінка виробничого потенціалу підприємства - стану основних засобів.

Індекс постійного активу (Іп.а) розраховується за формулою:

де НА - необоротні активи підприємства.

І_{п.а 2007} = 1122/2439 = 0,46;

І_{п.а 2008} = 1048/2681 = 0,39;

І_{п.а 2009} = 1499/9036 = 0,17.

Оскільки підприємство не користується довгостроковими кредитами й позиками, то додавання коефіцієнта маневреності власних засобів і індексу постійного активу завжди дасть одиницю. За цієї умови збільшення коефіцієнта маневреності можливо лише за рахунок зниження індексу постійного активу й навпаки [30].

Якщо в складі джерел засобів з'являться довгострокові позикові засоби, ситуація зміниться: можна буде досягати збільшення обох коефіцієнтів, а їх сума дорівнюватиме:

де ДК - сума довгострокового кредиту.

Співвідношення (ДК/ВЗ) у межах якого росте коефіцієнт маневреності без зниження індексу постійного активу - це теж вимірник фінансової стійкості в частині оцінки основних засобів. Він називається коефіцієнтом довгострокового залучення позикових засобів. Його значення полягає не тільки в тім, що він збільшує коефіцієнт маневреності власних засобів, у КБ Приватбанку, він оцінює, наскільки інтенсивне підприємство використає позикові засоби для відновлення й розширення виробництва.

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частку вартості засобів, що перенесена на новостворений продукт. Обчислюють як відношення суми нарахованої зношеності основних засобів до їх початкової вартості:

де А - сума нарахованої амортизації;

ВОФ - початкова вартість основних фондів підприємства.

Кн.а 2007 = 865/1716 = 0,51;

Кн.а 2008 = 965/1797 = 0,54;

Кн.а 2009 = 1119/2000 = 0,56.

Дуже важливим показником фінансової стійкості є коефіцієнт реальної вартості майна або коефіцієнт виробничих фондів (К_в.ф). Він визначає, яку частку у вартості майна становлять засоби виробництва - сумарна величини основних засобів, виробничих запасів й незавершеного виробництва:

де ВФ - виробничі фонди підприємства;

А - активи підприємства.

К_{в.ф 2007} = (851+22+17)/3657 = 889/3657 = 0,24;

К_{в.ф 2008} = (832+20+17)/3686 = 869/3686 = 0,24;

К_{в.ф 2009} = (881+217+41)/10945 = 1139/10945 = 0,11.

По суті, цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. За даними господарської практики нормальне значення К_в.ф > 0,5.

Коефіцієнт фінансового ризику (Кф.р) відбиває ступінь залежності підприємства від позикових засобів та показує, яких засобів у підприємства більше - позикових або власних:

де ПЗ - позикові засоби підприємства.

К_{ф.р 2007} = (85+1133)/2439 = 1218/2439 = 0,5;

К_{ф.р 2008} = (261+744)/2681 = 1005/2681 = 0,38;

К_{ф.р 2009} = (396+1513)/9036 = 1909/9036 = 0,21.

При оцінці нормального для підприємства рівня цього коефіцієнта Приватбанк зіставляє його з розглянутим вище коефіцієнтом забезпеченості запасів власними оборотними коштами. Якщо останній високий, тобто матеріальні запаси покриті в основному власними джерелами, що й характерно для ВАТ «Конструкція», то позикові засоби покривають головним чином дебіторську заборгованість.

Умовою зменшення позикових засобів у цьому випадку є повернення підприємству дебіторської заборгованості.

Згрупуємо розраховані вище показники фінансової стійкості та проаналізуємо фінансовий стан позичальника (табл.21).

Таблиця 21 - Відносні показники фінансової стійкості ВАТ «Конструкція»

Показник	Нормативне значення	Фактичне значення	Зміна
		2007 рік	2008 рік	2009 рік	2007-2008 роки	2008-2009 роки
коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами (Кз)	0,6-0,8	63	83	35	20	-48
коефіцієнт маневреності власних засобів (Км)	>0,5	0,54	0,61	0,83	0,07	0,22
індекс постійного активу (Іп.а)	<0,5	0,46	0,39	0,17	-0,07	-0,22
коефіцієнт довгострокового залучення капіталу	-	-	-	-	-	-
коефіцієнт нагромадження амортизації (Кн.а)	-	0,51	0,54	0,56	0,03	0,02
коефіцієнт реальної вартості майна (Кв.ф)	>0,5	0,24	0,24	0,11	0	-0,13
коефіцієнт фінансового ризику (Кф.р)	<1	0,5	0,38	0,21	-0,12	-0,17

Значення коефіцієнта забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами в багато разів перевищує рекомендоване значення, але його зменшення є позитивною тенденцією. Збільшення коефіцієнта маневреності власного капіталу свідчить про збільшення волі маневрування власними засобами.

Оскільки у своїй діяльності підприємство не використає довгостроковий позиковий капітал, що говорить про незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, але також може бути свідченням недовіри до підприємства з боку кредиторів і інвесторів. Значення ж коефіцієнта виробничих фондів збільшилося, але усе ще не відповідає оптимальному, тому варто вжити заходів по поповненню майна виробничого призначення шляхом додаткового залучення власних засобів або довгострокових кредитів. Збільшення коефіцієнту зносу та його досить високий рівень негативно характеризує діяльність підприємства, оскільки зумовлює низький рівень придатності основних засобів.

Динаміку зміни цих показників представимо на рис. 6

Рисунок 6 - Динаміка зміни показників фінансової стійкості підприємства

Загальний висновок, що можна зробити з розрахунку відносних показників фінансової стійкості - підприємство фінансово стійке, оскільки майже всі показники або перевищують рекомендовані значення, або мають тенденцію в перспективі їх досягти. Ризик появи фінансових труднощів у ВАТ «Конструкція» у майбутньому зменшився - у період з 2007 по 2009 р. фінансова незалежність підприємства підвищилася: на 1 грн. власного капіталу доводиться на 29 коп. менше (0,17+0,12).

Як вже зазначалося, ПАТ КБ «ПриватБанк» використовує змішану систему оцінки кредитоспроможності клієнтів, яка передбачає й рейтингову оцінку кредитоспроможності позичальників. Для рейтингової оцінки використовують коефіцієнти отримані на етапі загального аналізу, яким відповідають значення в балах (табл. 22).

Таблиця 22 - Рейтингова оцінка кредитоспроможності

Коефіцієнт	Значення в балах
коефіцієнт загальної ліквідності (Кз.л)	15
коефіцієнт поточної ліквідності (Кп.л)	10
коефіцієнт миттєвої ліквідності (Км.л)	10
коефіцієнт платоспроможності (Кп)	10
коефіцієнт забезпеченості ВОК (Кз)	10
коефіцієнт маневреності власних засобів (Км)	10
індекс постійного активу (Іп.а)	10
коефіцієнт реальної вартості майна (Кв.ф)	10
коефіцієнт фінансового ризику (Кф.р)	15

Додатково 5 балів присвоюється підприємству-позичальнику при виконанні ним так званого «золотого правила економіки підприємства», згідно з яким: ТП > ТВ > ТА >100% та ще по 5 балів за умови росту показників рентабельності активів та рентабельності продаж.

За сумарною кількістю отриманих балів підприємству присвоюється певний клас надійності відповідно до загальноприйнятої класифікації позичальників (табл. 2.23).

Таблиця 2.23 - Рекомендації за отриманими показниками рейтингової оцінки

Підсумкова рейтингова оцінка	Клас	Коментарі
більше 80	А	Найвищий показник рейтингової оцінки, що свідчить про фінансову стійкість підприємства та його високу кредитоспроможність.
60 - 80	Б	Фінансова діяльність добра, з тенденцією до погіршення. Кредитування таких позичальників можливо з незначним рівнем розумного ризику.
40 - 60	В	Фінансова діяльність задовільна і потребує більш пильного контролю; можливо кредитування з мінімальним ризиком для банку.
20 - 40	Г	Фінансова діяльність незадовільна і спостерігається нестабільність, імовірність погашення кредиту низька.
менше 20	Д	Фінансова діяльність незадовільна, є збитки, кредитування неможливе, оскільки імовірність погашення зобов'язань практично відсутня.

На підставі проведеного аналізу кількісних і якісних чинників комерційному банку можна віднести ВАТ «Конструкція» за надійністю позичальників до класу А, оскільки і кількісний аналіз абсолютних показників і якісний аналіз відносних показників свідчать про ліквідність та фінансову стійкість підприємства,і підсумкова рейтингова оцінка складає 85 балів, що є найвищим показником рейтингової оцінки і зустрічається дуже рідко.

Заключним етапом аналізу в КБ Приватбанку є характеристика й вивчення проекту, що кредитується. Вона виробляється з урахуванням таких факторів:

а) об'єкт кредитування. Він повинен відповідати цілям клієнта, його виробничим інтересам. З обережністю варто кредитувати проекти, що переслідують інші цілі;

б) строк кредитування. Для торговельно-посередницьких угод кредит надається звичайно до 3-х місяців, виробничі витрати кредитуються протягом 1 року, інвестиційні проекти - до 2 років;

в) розмір кредиту. Кредит не повинен бути більше, ніж необхідно для конкретної угоди. Не повинен бути він і менше, щоб не виникла потреба в додаткових засобах. Позичка звичайно надається при наявності й власних вкладеннях клієнта в проект, оскільки це підвищує зацікавленість клієнта;

г) наявність забезпечення. Майно повинне бути власністю клієнта, мати високу ліквідність, покривати кредит і відсотки по ньому плюс можливі витрати по реалізації;

д) окупність проекту. Проект повинен принести прибуток, строк окупності його повинен бути менше строку погашення кредиту.

Як зазначалося раніше, ВАТ «Конструкція» прагне запозичити кошти в розмірі 200 тис. грн. на придбання нових технологій для виробництва газоподібного кисню. Строк кредитування - 12 місяців, загальна вартість проекту - 300 тис. грн., тобто власні вкладення клієнта становлять 100 тис. грн. Забезпеченням виступають основні засоби підприємства, розмір забезпечення - 125%. За розрахунками підприємства проект окупиться через рік з прибутком 17 тис. грн.

По завершенню 3-го етапу аналізу кредитний працівник становить письмовий висновок про можливості кредитування зазначеного заходу.

Оскільки підприємство має гарну кредитну історію, ліквідний баланс та абсолютну фінансову стійкість за якісними та більшістю кількісних показників, а рейтингова оцінка найвища, кредит, скоріш за все буде надано. Опасіння викликають лише такі моменти, як нераціональна структура балансу підприємства, недостатність в підприємства матеріальних запасів для безперебійного здійснення виробничої діяльності, занизьке значення коефіцієнту виробничих фондів і показників рентабельності, хоча нормативного обмеження вони не мають і в рейтингову оцінку не включаються.

3. Оцінка кредитоспроможності приватних осіб

Основну частину в структурі кредитного портфеля складають мікрокредити. «Мікрокредитування» - продукт, розроблений для фінансування малого (середнього) бізнесу і приватних підприємців, чия офіційна звітність не дозволяє скласти об'єктивну думку про поточне положення діяльності клієнта, або зовсім відсутній (наприклад, приватні підприємці, що працюють по єдиному податку), а, отже, не дає їм можливості одержати звичний банківський кредит.

Мікрокредити надаються суб'єктам господарської діяльності на комерційній, договірній основі, за умови дотримання принципів кредитування. Позичальник повинен бути резидентом України. Термін роботи позичальника в бізнесі (не залежно від дати офіційної реєстрації) повинен складати для торгівлі - не менше 3 місяців, для виробництва і послуг - не менше 6 місяців [34].

Головними відмітними особливостями мікрокредитування є однорівнева система організації кредитного процесу, а також специфіка методики оцінки фінансово - економічного стану потенційних позичальників, заснована на використовуванні технології, вживаної в зарубіжній банківській практиці.

Однорівнева система організації процесу - здійснення експертом функцій трьох рівнів кредитної роботи: залучення і первинний контакт з клієнтом, фінансово - економічний аналіз, оцінка забезпечення, оформлення видачі, адміністрування і моніторинг кредиту, а також робота з простроченою заборгованістю. Зрештою, така організації процесу сприятливо позначається на взаємостосунках Банку і Позичальника, оскільки по-перше, клієнт знає, що його обслуговує одна людина впродовж всього кредитного циклу, а головне - позичальнику не доводиться самостійно проходити багато служб банку, що беруть участь в процесі оформлення кредиту, це входить в обов'язку кредитного експерта.

Основним принципом технології мікрокредитування є доскональний аналіз поточної діяльності потенційного клієнта, і об'єктивна оцінка його реального фінансово-економічного стану, з метою чіткого встановлення здатності позичальника виробляти погашення кредиту відповідно до графіка - щомісячно рівними частками. Вказаний комплекс заходів і є першорядним (найважливішим) чинником, що визначає величину видаваного кредиту зокрема, і доцільність надання позики в цілому (застава є другорядним чинником).

При проведенні аналізу фінансового стану індивідуального підприємця без утворення юридичної особи беруться до уваги і враховуються, як правило, наступні обставини: спрощена система реєстрації та відсутність офіційної бухгалтерської звітності, накладних, квитанцій і т.д.

Річ у тому, що в основному, ця група клієнтів працює тільки з готівкою (індивідуальний підприємець не зобов'язаний відкривати рахунок в банку), складські приміщення, офіс часто знаходяться в квартирі, а бізнес, як правило, тісно пов'язаний з домашнім бюджетом (практично неможливо розділити грошові потоки в бізнесі і домашньому господарстві підприємця).

Таким чином, для отримання реальної картини доцільно проводити аналіз платоспроможності підприємця не тільки на основі документально підтверджених відомостей про доходи (декларація про доходи, свідоцтво про сплату єдиного податку, касова книга), так і на основі додаткової інформації, одержаної від клієнта. Це пов'язано з тим, що часто у більшості індивідуальних підприємців офіційні доходи не відповідають реальному фінансовому стану.

Кредитному експерту при проведенні аналізу необхідно здійснювати виїзди на місцезнаходження бізнесу підприємця. Інформація, яку клієнт, в основному, надає усно, повинна бути добре перевірена і консервативно оцінена. У загальному випадку, основними джерелами інформації для проведення аналізу платоспроможності підприємця є наступні:

а) розмова з підприємцем, його співробітниками;

б) документи (договори оренди складських, офісних приміщень, торгових крапок, договори поставки продукції і накладні на товар, ліцензії і патенти на діяльність, касова книга, квитанції про сплату податків, тощо);

в) додаткова інформація з особистих відомостей підприємця. Одним з найважливіших додаткових джерел є анкета-заява, яку позичальник заповнює власноруч [45].

Аналіз концентрується на грошових потоках, доходах і витратах підприємця у минулому. Ефективність кредиту в майбутньому не враховується. Такий підхід в аналізі знижує до мінімуму ризик можливого нецільового використовування і не повернення одержаного кредиту.

Виділяють два типи методів аналізу кредитоспроможності фізичних осіб: загальні методи (комплексного аналізу, логічні) та спеціальні методи (скорингові системи).

Серед загальних методів, використовуваних у західних країнах, виділяють правило «шести Сі» та CAMPARІ. Більш детально вони були розглянуті у розділі 1.3 дипломної роботи. Слід додати, що ці модель оцінки кредитоспроможності звичайно підкріплюється розвитком мережі моніторингу, що розкриває кредитну історію потенційних клієнтів. Із цією метою банки багатьох економічно розвинених країн користуються інформаційними послугами кредитних бюро, які постійно акумулюють і узагальнюють інформацію про фінансове й майнове положення потенційних позичальників. Так, у США понад 2000 організацій мають відомості про більшість фізичних осіб, які коли-небудь, одержували кредити, про історію погашення цих кредитів і про їх кредитний рейтинг.

Що ж стосується українських банків, та ПАТ КБ «ПриватБанк» зокрема, то вони використовують скорингові системи відбору кредитних заявок, оскільки вийшли на ринок кредитування приватних клієнтів, не маючи такого потужного інструменту відстеження кредитної історії, як кредитні бюро.

Як вже зазначалося у розділі 1.3, техніка кредитного скорингу була вперше запропонована американським економістом Девідом Дюраном в 1941 році для відбору позичальників за споживчим кредитом. Дюран відмічав, що виведена ним формула може допомогти кредитному робітнику легко і швидко оцінити якість звичайного претендента на позику. Він виявив групу факторів, що дозволяють, на його думку, з достатньою достовірністю визначити ступінь кредитного ризику при отриманні споживчої позики. Дюран використовував наступні коефіцієнти при нарахуванні балів:

а) вік: 0,01 за кожний рік більше 20 років (максимум 0,30);

б) стать: жіноча - 0,40; чоловіча - 0;

в) строк проживання: 0,042 за кожен рік проживання в даній місцевості (максимум 0,42);

г) професія: 0,55 за професію з низьким ризиком, 0 - за професію з високим ризиком, 0,16 - для інших професій;

д) робота в галузі: 0,21 - підприємства загального користування, державні установи, банки та брокерські фірми;

е) зайнятість: 0,059 за кожен рік праці на даному підприємстві (максимум 0,59);