Комплексна оцінка фінансового стану банку

Рейтинг 2 (задовільний) - банки, у яких: нормативи платоспроможності і достатності капіталу перевищують відповідно 8 і 5 %; показники капіталу одні з найкращих; за результатами інспекторських перевірок якість активів задовільна або середня.

Рейтинг 3 (посередній) - банки, у яких: показники основного і сукупного капіталу відповідають нормативам; середня позиція проміж інших банків за показниками капіталу; середня якість активів, що визначено під час перевірок.

Рейтинг 4 (граничний) - банки, які: виконують один із двох установлених нормативів; перебувають у кінці своєї групи за показниками капіталу; демонструють явну нездатність або проблеми з якістю активів за результатами інспектування.

Рейтинг 5 (незадовільний) - це банки: які порушують установлені нормативи або які мають негативні показники капіталу (дефіцит капіталу); у яких показники капіталу гірші серед інших банків групи; що мають граничну або незадовільну якість активів за результатами інспекторських перевірок.

2. Якість активів - основна складова рейтингової системи, оскільки рівень ризику балансових активів є індикатором якості надходжень та можливості потенційних збитків у майбутньому.

Аналізуючи якість активів, використовують систему класифікації кредитів, інших видів активів і позабалансових статей. Усі активи, включаючи позабалансові статті, множать на відповідний коефіцієнт ризику. Загальна сума активів, які зважені за ступенем ризику, є середньозваженою вартістю класифікованих активів. Якщо банк зробив спеціальні відрахування на покриття збитків за кредитами, то вони вираховуються з вартості активів до їх класифікації. Якщо банк має загальні резервні відрахування, які можуть бути використані для покриття можливих збитків у майбутньому, то їх додають до суми капіталу.

Зважування на ризик по кожній класифікації активів виконують, використовуючи дані таблиці 1.6.

Окремо згаданими називаються активи, що не є стандартними, однак вони не викликають серйозної проблеми; субстандартними - активи, що можуть спричинити явні проблеми і за якими остаточне погашення не гарантоване; сумнівними - активи, за якими передбачаються збитки, але їх розмір поки що не вдається встановити; збитковими - активи, що не будуть погашені.

Таблиця 1.6 - Класифікація активів банку

Якість активів (АК) визначають за формулою:

(1.1)

Рейтингова оцінка банку:

- якщо АК менше 5 % - 1 (сильний),

- 5-15 % - 2 (задовільний),

- 5-30 % - 3 (посередній),

- 30-50 % - 4 (граничний),

- більше 50 % - 5 (незадовільний).

3. Менеджмент (управління) - визначальний момент рейтингової системи, оскільки якість управління багато в чому визначає достатність і адекватність положень, механізмів і систем контролю щодо управління ризиком і, таким чином, уникнення збитків у майбутньому.

Експертна оцінка управління банком проводиться за такими критеріями.

Рейтинг 1 (сильний). Усі інші компоненти мають сильний або задовільний рейтинг. Безумовна відповідність законам і нормативним актам. Є адекватні внутрішні правила роботи банку, які цілком виконуються. Очевидна цілісність, компетентність і здатність управління банком.

Рейтинг 2 (задовільний). Більшість компонентів задовільні. Загальне дотримання законів і правил. Правила роботи в основному адекватні й виконуються. Відсутні явні недоліки в методах керівництва банком.

Рейтинг 3 (посередній). Багато компонентів системи посередні або задовільні. Частково не дотримуються закони і нормативні акти. Необхідно поліпшити існуючі правила роботи банку або більш ретельно їх дотримуватись. Виникає певна стурбованість методами управління і сумніви в компетентності керівництва банку.

Рейтинг 4 (граничний). Багато компонентів системи посередні і незадовільні. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і встановлених нормативних актів. Відсутній установлений порядок роботи або він не витримується. Очевидні факти незадовільного управління.

Рейтинг 5 (незадовільний). Рейтинг інших компонентів системи є граничним або незадовільним. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і нормативів. Правила роботи відсутні або не витримуються. Неякісне управління або некомпетентність керівного складу.

4. Дохідність є одним із головних факторів, що впливають на фінансовий стан банку. Рівень та якість доходів обумовлюють здатність комерційного банку виплачувати дивіденди акціонерам та підтримувати достатній рівень власного капіталу.

Рівень надходжень (РН) розраховують за формулою:

, (1.2)

Надходження аналізують на підставі квартальних і річних даних з урахуванням податкових виплат. Загальну рейтингову оцінку надходжень установлюють залежно від коефіцієнта прибутковості.

Коефіцієнт прибутковості:

- більше 1 % - 1 (сильний),

- 0,75-1,0 % - 2 (задовільний),

- 0,50-0,75 % - 3 (посередній),

- 0,25-0,5 % - 4 (граничний),

- менше 0,25 %, або чисті збитки - 5 (незадовільний).

5. Ліквідність є однією з ключових складових рейтингової системи, оскільки стан ліквідності банку відображає його здатність задовольняти передбачені та непередбачені потреби у фінансуванні. Будь-яке реальне чи уявне зниження рівня ліквідності може негативно вплинути на довіру суспільства до банку та призвести до значного відтоку депозитів і вкладів.

Ліквідність аналізують з метою з'ясування спроможності банку відповідати за своїми зобов'язаннями в установлений термін і без втрат. Етапи аналізу ліквідності:

- перевірка виконання встановлених показників і нормативів ліквідності;

- експертна оцінка за приведеними критеріями.

Рейтинг 1 (сильний). Високий рівень ліквідності активів. Значення показників постійно підтримується на рівні, що перевищує установлені нормативи. Високий рівень залучених коштів у формі депозитів. Спроможність швидко залучати кошти за помірну плату. Коефіцієнт ліквідності вищий, ніж в інших банків.

Рейтинг 2 (задовільний). Достатній рівень ліквідних активів. Постійно виконуються нормативи ліквідності активів. Рівень залучених коштів у формі депозитів вищий за середній. Є можливість залучати кошти у разі нагальної потреби. Коефіцієнт ліквідності вищий за середній порівняно з іншими банками.

Рейтинг 3 (посередній). Достатній рівень ліквідних активів на даний момент. Як правило, виконуються нормативні вимоги щодо ліквідності активів. Допустимий рівень депозитів. Обмежено можливість швидкого залучення коштів. Показники ліквідності середні порівняно з іншими банками.

Рейтинг 4 (граничний). Недостатній рівень ліквідних коштів. В окремі періоди часу нормативи ліквідності не виконуються. Є залежність від залучених коштів або непостійних джерел фінансування. Явна нездатність швидко залучити кошти, за винятком залучення їх через НБУ. Показники ліквідності постійно нижчі середніх порівняно з іншими банками.

Рейтинг 5 (незадовільний). Значний брак ліквідних активів. Постійно не витримуються нормативи їх ліквідності. Значна залежність від не депозитних коштів. Відсутня можливість залучати кошти, за винятком залучення їх через НБУ. Низькі показники ліквідності порівняно з іншими банками.

Загальна рейтингова оцінка ліквідності банку враховує, що порушення встановлених нормативів ліквідності (одного або декількох одночасно) тягне за собою оцінку стану ліквідності банку до незадовільної категорії.

6. І нарешті, рейтингова оцінка чутливості до ризику визначається з урахуванням таких факторів:

- чутливість надходжень банку (або економічної вартості його капіталу) до несприятливих змін процентних ставок за залученими і розміщеними коштами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери тощо;

- розуміння керівництвом банку ринкових ризиків, його здатність визначати, вимірювати і здійснювати їх моніторинг та контроль, враховуючи розмір банку;

- характер, складність та обсяги операцій, пов'язаних з ринковим ризиком;

- наявність, адекватність положень і процедур, інформаційних систем управління ринковим ризиком;

- наявність і ефективність лімітів ринкового ризику;

- виконання вимог нормативно-правових актів НБУ щодо обмеження ринкового ризику;

- ефективність внутрішнього контролю, що забезпечує надійність функціонування процесу управління ринковим ризиком (у тому числі підзвітність і розмежування повноважень);

- достатність функцій внутрішнього аудиту, що забезпечують періодичні перевірки дотримання внутрішніх лімітів, вимог НБУ щодо обмеження ринкового ризику, достовірності та структури систем його вимірювання.

Рейтинг 1 (сильний). Низька (або помірна) чутливість надходжень банку (або економічної вартості його капіталу) до несприятливих змін процентних ставок за залученими і розміщеними коштами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери. Внутрішньобанківські положення та процедури належним чином відображають порядок управління ринковим ризиком. Наявність достатньої системи вимірювання ринкового ризику і використовуються загальноприйняті фінансові поняття та методики вимірювання ризику. Ефективне використання лімітів ринкового ризику, що встановлюються для його контролю та обмеження, які відповідають розміру активів банку, складності його операцій і достатності капіталу. Наявність відповідних інформаційних систем управління, які забезпечують отримання керівництвом банку (а також підрозділом з питань аналізу та управління ризиками) узагальненої інформації, а керівниками середньої ланки - детальних звітів щодо оцінки ризиків та дохідності операцій. Діє ефективна система внутрішнього контролю, що забезпечує надійне функціонування процесу управління ринковим ризиком і визначає підзвітність та чітке розмежування повноважень. Внутрішній аудит з достатньою періодичністю здійснює перевірки дотримання внутрішніх лімітів щодо обмеження ринкового ризику (структури та достовірності системи вимірювання ризиків) і положень щодо управління ринковим ризиком, а також вимог НБУ щодо його обмеження. Виконуються вимоги нормативно-правових актів НБУ щодо обмеження ринкового ризику.

Рейтинг 2 (задовільний). Банк має характеристики, подібні до характеристик банку з рейтингом 1, але є окремі недоліки, пов'язані з одним або кількома вище зазначеними факторами. Ці недоліки можуть бути виправлені в досить короткий термін без додаткового контролю служби банківського нагляду.

Рейтинг 3 (посередній). Банк має неприйнятний рівень ринкового ризику, керівництво демонструє відсутність досвіду або знань щодо визначення, вимірювання, здійснення моніторингу і контролю ризиків. Підхід керівництва до управління ринковим ризиком призводить до частого перевищення лімітів та до отримання збитків за окремими операціями. Унаслідок відсутності ефективних процесів управління ринковим ризиком виникають негативні тенденції, а також сумніви щодо здатності керівництва негайно вирішити ці проблеми з метою запобігання впливу ризиків на надходження або на економічну вартість капіталу. Тому потрібний посилений контроль з боку служби банківського нагляду з метою забезпечення належного вирішення керівництвом проблем банку.

Рейтинг 4 (граничний). Банк має значні недоліки, пов'язані з більшістю зазначених вище факторів, здійснює діяльність із високим рівнем ринкового ризику, при цьому система управління ним - недостатня. Така ситуація вимагає негайного та рішучого зміцнення контролю служби банківського нагляду. Слід вжити заходів щодо зниження обсягів операцій, пов'язаних із ринковим ризиком, та зміцнити здатність керівництва визначати, вимірювати, здійснювати моніторинг і контроль за ризиками.

Рейтинг 5 (незадовільний). Банк наражається на такий рівень ринкового ризику, який загрожує його платоспроможності. Потрібне негайне втручання НБУ для того, щоб запобігти банкрутству банку та забезпечити прийняття керівництвом банку відповідних дій, спрямованих на зниження ринкового ризику та запровадження ефективних систем визначення, вимірювання, моніторингу і контролю ризиків.

В основу рейтингової оцінки фінансового стану банку покладені якісні критерії діяльності банку, які характеризують надійність, стабільність банку.

Основний принцип складання рейтингу полягає в тому, щоб відбити становище учасника ринку серед йому подібних за допомогою у певний спосіб обробленої інформації. У суспільстві з ринковою економікою банківський рейтинг - це насамперед інструмент демонстрації інвестиційної привабливості банку через уміння його менеджменту професійно і прибутково працювати в такій складній сфері, якою є фінансовий бізнес.

Банки аналізуються з трьох позицій, по-перше, з позиції кредитоспроможності або надійності комерційних паперів, термінових боргів, значних депозитних сертифікатів, кредитних угод, документарних акредитивів та інших інструментів, емітованих банками; по-друге, інвестиційної надійності для потенційних покупців акцій банку; по-третє, страхової надійності для корпорацій зі страхування депозитів та ризиків банку.

Оцінці підлягає кожен комерційний банк або банківський холдинг, котрий працює на ринку і є залежним від ринку, тобто має бажання отримати кошти на ринку або акцепти на акредитиви. При цьому зовнішній аналіз необхідний навіть за умови чітко організованої системи регулювання та банківського нагляду, оскільки він має інші цілі й нерідко приводить до інших висновків відносно діяльності банку.

Дані рейтингу використовуються органами банківського нагляду для запобігання банкрутств банків та забезпечення стабільності всієї банківської системи. Рейтинги незалежних рейтингових агентств ґрунтуються на вивченні публічної звітності банків, як правило балансів. Реальність таких рейтингів певною мірою залежить від вірогідності звітних даних і системи показників, що використовуються для характеристики надійності банків.

Національний банк України, реалізуючи передбачену законодавством контрольно-наглядову функцію на основі постійного аналізу діяльності комерційних банків і за допомогою встановлених економічних нормативів, контролює виконання ними своїх основних завдань, функцій та їх надійності.

Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” [ Про банки і банківську діяльність [Електронний ресурс] : Закон України від 07.12.2000 № 2121-III. - Режим доступу : zakon1.rada.gov.ua.] з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків Національний банк України встановив обов'язкові для всіх банків економічні нормативи.

Усі економічні нормативи поділені на три великі групи: 1) нормативи капіталу; 2) нормативи ліквідності; 3) нормативи ризику.

Аналіз економічних нормативів здійснюється за такими напрямками: порівняння фактичних значень показників із нормативними; аналіз динаміки змін показників, що аналізуються; виявлення факторів, які вплинули на показники економічних нормативів, та кількісне вимірювання впливу цих факторів на розмір економічних нормативів; аналіз заходів, що вживаються комерційним банком для дотримання економічних нормативів; розроблення пропозицій щодо підвищення ліквідності, платоспроможності банку та зниження рівня ризикованості його діяльності. Аналіз економічних нормативів здійснюється за допомогою методу групувань.

Сьогодні, крім рейтингової оцінки за показниками “CAMELS”, виділяються і інші самостійні рейтингові методики. У їх побудові застосовуються, як правило, змішані, адитивно-мультиплікативні аналітичні моделі. Під моделюванням розуміють побудову різного виду моделей, які дають змогу структурувати й ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками, а також отримувати інформацію про можливі стани об'єкта в майбутньому і способи переходу до них.

Імітаційне моделювання набуває ознак інструменту менеджменту в банках [ Кігель В.Р. Методи і моделі підтримки прийняття рішень у ринковій економіці: Монографія. - К.: ПУЛ, 2009. - 202 с.

Размещено на Allbest.ru, с. 95]. Моделювання надає змогу банку отримувати більший прибуток, ефективніше використовувати наявні грошові та кадрові ресурси.

Немає сумніву в тому, що аналіз фінансового стану банку за допомогою математико-статистичної моделі з метою визначення стратегії діяльності, зростання прибутку і підвищення стійкості банку - необхідний. Він передбачає оцінку поточного та майбутнього стану банку, а також підготовку матеріалів для прийняття управлінських рішень.

Таким чином, можна зробити висновок, що ключова ланка створення інформаційно-аналітичних систем банку - економіко-математична модель банку є необхідністю у сучасних умовах. Крім того, можна сказати, що сучасна наука надає змогу створити досить ефективні моделі банку, які являють собою комплекс як економіко-математичних, аналітичних, інформаційних складових, так і інституційну складову, та застосовувати ці моделі разом із такими рейтинговими системами, як CAMELS.

Перелік посилань