Організація системи фінансового моніторингу в банківській системі

Зовнішній нагляд або перегляд рішень правоохоронних органів про видачу ордера на моніторинг не є обов'язковим у будь-якій країні, а Чехії та Словенії така процедура не передбачена. При цьому у Чехії та Словенії існують механізми компенсації, коли правоохоронний орган видає ордер на моніторинг, який не дає підстав для порушення кримінальної справи, але завдає відчутних збитків особі, яка проводить операцію, або власнику рахунку. По суті це - цивільний процес, регульований цивільним законодавством. В інших країнах таких механізмів немає, але існують механізми для захисту співробітників правоохоронних органів від цивільної відповідальності за будь-які збитки, понесені об'єктами рішень про моніторинг. Одні системи більше орієнтовані на захист прав власника - відстежується його рахунок та збереження банківської таємниці, а інші більше захищають співробітників правоохоронних органів, які проводять моніторинг.

Підставами для застосування повноважень правоохоронних органів на моніторинг банківських рахунків зазвичай служать: запит іноземного органу (включаючи підрозділи фінансової розвідки), внутрішній аналіз, отримане від звітної організації повідомлення про підозрілу операцію або запит прокуратури. На відміну від затримки операції, яка вважається адміністративним актом, моніторинг банківських рахунків підпадає під категорію кримінальних процесів.

З точки зору банків процес моніторингу може проводитися або за внутрішнім рішенням, або за запитом компетентного органу. Банки здійснюють моніторинг рахунків клієнта в цілях поточних заходів із належної перевірки клієнтів або при виникненні підозри у відмиванні грошей та фінансуванні тероризму згідно із законом про протидію цим операціями та внутрішніми правилами організації. Банки вважають процес моніторингу істотним фактором виявлення підозрілої діяльності, тож із цією метою вводять автоматизовані системи. Такі ж системи використовуються при отриманні запитів (ордерів) на моніторинг від компетентних органів.

У Сербії та Словенії моніторинг банківських рахунків на рівні банків здійснюється згідно закону про протидію відмиванню грошей і фінансуванню тероризму, Болгарія використовує спеціальний закон про кредитно-фінансові установи, а Чехія - закон про прибутки від злочинної діяльності.

Моніторинг банківських рахунків на рівні банків складається з кількох компонентів: подання звіту про операції клієнта до їх проведення; регулярні повідомлення протягом установленого терміну; застосування власних методик, розроблених банками для моніторингу.

Якщо в запитах підрозділу фінансової розвідки не вказано інше, банки Сербії повідомляють підрозділ фінансової розвідки про кожну операцію або ділову операцію до її проведення.

Як правило, банки не надають компетентним органам прямого доступу до своєї системи, а лише надсилають їм відповідну інформацію. Прямий доступ до системи автоматичного моніторингу є винятком і надається лише в Болгарії, де до програмного забезпечення банків можуть підключатися підрозділ фінансової розвідки чи правоохоронний орган. У таких випадках керівництво банку та фахівець із контролю дотримання стандартів інформуються про ордер на моніторинг - вони відповідно готують і забезпечують доступ для правоохоронного органу. Моніторинг процесу зазвичай здійснюється самим фахівцем із контролю дотримання стандартів.

У більшості банків системи для моніторингу рахунків входять до ІТ-системи, що використовуються для виконання зобов'язань за законами про протидію відмиванню грошей і фінансуванню тероризму.

Банки можуть виконувати конкретні завдання моніторингу різними способами: автоматичним; напівавтоматичним; неспеціалізованим (за допомогою програмного забезпечення з іншим основним призначенням) [48].

Звітній організації доводиться впроваджувати відповідні системи для моніторингу рахунків, тоді як у банків є власні ІТ-системи для внутрішнього моніторингу. Проте в обох випадках підрозділ фінансової розвідки та правоохоронні органи вимагають детальнішої інформації, а це потребує удосконалення і доопрацювання зазначених систем. У процесі моніторингу органи не нав'язують технічні рішення, але й не надають їх, що створює проблему сумісності систем, які застосовуються приватним сектором, підрозділами фінансової розвідки та правоохоронними органами.

У деяких випадках технічні проблеми роблять неможливою попередню звітність (обмін даними з органами): операції з використанням нових технологій або автоматизованих операцій, наприклад, зняття з банкоматів, онлайн-банкінг та платежі з корпоративних дебетових карт.

У всіх країнах повідомлення про підозрілу операцію від звітної організації може бути підставою для початку моніторингу банківського рахунку (табл. 2.13).

Таблиця 2.13

Підстави щодо застосування повноважень підрозділу фінансової розвідки для моніторингу банківських рахунків - міжнародний рівень

№ п/п	Країна	Повідомлення про підозрілу операцію від підзвітних організацій	Запит від закордонної фінансової розвідки	Запит від іншого закордонного органу, крім підрозділу фінансової розвідки	Власний аналіз підрозділу фінансової розвідки	Запит міліції	Запит прокуратури
1.	Болгарія	Х	Х	Х		Х	Х
2.	Хорватія	Х			Х
3.	Естонія	Х	Х	Х		Х	Х
4.	Латвія	Х	Х		Х
5.	Мальта	Х			Х
6.	Чорногорія	Х	Х***	Х***	Х
7.	Сербія	Х			Х	Х	Х
8.	Словенія	Х	Х**		Х
9.	Україна	Х	Х	Х	Х	Х

* Хоча в законодавстві альти це прямо не передбачено, в законі немає положень, котрі забороняють підрозділу аналізу даних фінансової розвідки видавати ордери на моніторинг на підставі інформації, наданої іноземним підрозділам фінансової розвідки

** У законі про протидію відмиванню грошей і фінансуванню тероризму відповідного прямого положення немає. Однак OMLP (управління з питань запобігання відмиванню грошей) відкриває справи за запитами іноземних підрозділів фінансової розвідки, після чого повноваження OMLP можуть бути реалізовані.

***Якщо це зазначено в угоді міжнародної конвенції.

Джерело: [48]

Проведений аналіз дав можливість стверджувати, що у більшості країн підставою для моніторингу банківських рахунків є також власний аналіз підрозділу фінансової розвідки. У деяких країнах допускається моніторинг банківських рахунків за запитами інших органів. Законодавством країн Болгарії. Естонії, України та Чорногорії моніторинг банківських рахунків може здійснюватися від імені іноземних органів. На Мальті і в Словенії хоча це і не передбачено законом, але застосовується на практиці.

Повноваження з моніторингу в країнах МАНІВЕЛ використовують по-різному: одні країни застосовують їх лише щодо відмивання грошей та фінансування тероризму, інші - до всіх злочинів, спрямованих на отримання прибутку. Хоча в деяких випадках тривалість моніторингу обмежена (максимальним і мінімальним терміном дії ордера), дослідження засвідчило, що в цілому підрозділи фінансової розвідки та правоохоронні органи вважають її достатньою [48].

Про ефективність операцій з моніторингу банківських рахунків в окремих європейських країнах свідчать дані подані в таблиці 2.14.

Таблиця 2.14

Динаміка показників ефективності моніторингу банківських рахунків

Країна	Вид операції	Рік
		2008	2009	2010	2011
Хорватія	Ордери на моніторинг	0	37	18	9
	Розслідування	-	4	-	15
	Судові процеси	-	-	4	-
	Звинувачення	-	-	-	4
Мальта	Ордери на моніторинг	н/д	н/д	н/д	6
	Розслідування	н/д	н/д	н/д	1
	Судові процеси	н/д	н/д	н/д	0
	Звинувачення	н/д	н/д	н/д	0
Сербія	Ордери на моніторинг	97	50	88	342
	Розслідування	н/д	н/д	н/д	н/д
	Судові процеси	н/д	н/д	н/д	н/д
	Звинувачення	н/д	н/д	н/д	н/д
Словенія	Ордери на моніторинг	25	0	8	9
	Розслідування	8	0	5	3
	Судові процеси	3	0	1	0
	Звинувачення	0	0	0	0
Україна	Ордери на моніторинг	0	0	71	1340
	Розслідування	0	0	1	113
	Судові процеси	0	0	1	36
	Звинувачення	0	0	0	4

Джерело: [48]

Слід відмітити, що незважаючи на недостатність або відсутність фактичних даних про видачу ордерів, кількість розслідувань, судових процесів та звинувачень у відмивання грошей динаміка зазначених показників має тенденцію до зростання. Однак, в більшості досліджуваних країн взаємозв'язок між розслідуванням, судовими процесами і звинуваченнями незначний.

Позитивний досвід у країнах, де практикується механізм моніторингу, дає змогу зробити висновок про те, що правоохоронним органам слід і надалі сприяти ефективному використанню повноважень підрозділів фінансової розвідки з моніторингу операцій. Підвищити ж ефективність фінансового моніторингу допоможе відповідне програмне інформаційне забезпечення.

Шаблони для ордерів на моніторинг прискорять процес і дадуть змогу звітній організації отримати всю необхідну інформацію щодо операцій, які становлять інтерес для моніторингу. Передбачається, що право охоронні органи не можуть володіти всіма даними щодо конкретного рахунку, але за наявності інформації повинні повідомляти її звітним організаціям. Передусім це стосується таких даних: приблизна сума (або пороги); дані можливого платника та можливого одержувача; можливі країни походження або призначення засобів; типи операцій, які слід блокувати чи затримувати (наприклад, усі вихідні перекази сум, що перевищують встановлений поріг); тип обґрунтування, наданого для переказів.

Слід зазначити, що процедуру моніторингу більшість країн вважають дієвим інструментом для відстеження незаконних засобів та протидії відмиванню грошей. У випадку підозри щодо фінансування тероризму цей слідчий інструмент може бути найефективнішим.

Отже, моніторинг банківських рахунків розподілено між підрозділами фінансової розвідки та правоохоронними органами. Однак незважаючи на те, що це повноваження передбачене законодавством, у практичну діяльність підрозділів фінансової розвідки та правоохоронних органів воно поки що широко не ввійшло. Водночас у країнах, де воно застосовується, його вважають високоефективним інструментом протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1 Обґрунтування пропозицій щодо удосконалення системи фінансового моніторингу в банківській сфері України

фінансовий моніторинг банк

Стрімкий розвиток світової фінансової системи, постійне вдосконалення існуючих та застосування нових інформаційно-комунікаційних технологій дає змогу проводити фінансові операції в найкоротший час, що створює додаткові можливості для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Для кожної держави питання боротьби з легалізацією тіньових доходів є основним питанням національної безпеки. Адже це є не лише суспільно небезпечним діянням, а й системною загрозою для фінансових ринків і національної економіки в цілому. Окрім того, у зв'язку з активізацією міжнародного тероризму виникають нові проблеми у сфері боротьби з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, що потребує вживання більш жорстких заходів для здійснення контролю за функціонуванням «тіньових» фінансових потоків.

Економіка України швидко інтегрується в систему тіньових фінансових потоків, використовуючи стандартні інструменти легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. Показники обсягів «відмивання» грошей в Україні за 2003-2012 рр. наведені на рис. 3.1.

Так, за даними Global Financial Integrity відтік «брудних» грошей з України за 2003-2012 роки склав 6,2 млрд. дол. США і починаючи з 2009 року має стійку тенденцію до зростання.

Слід зазначити, що ефективність запобігання та протидії легалізації доходів залежить, насамперед, від спрямованості зусиль як окремої банківської установи, так і банківської системи в цілому та уповноважених державних органів. У координації заходів щодо протидії легалізації злочинно отриманих доходів приймає участь Національний банк України, тому що має достатні адміністративні важелі для цього і відповідний нормативно-правовий інструментарій контролю за банками.

Рис. 3.1 Динаміка росту обсягів «відмивання» грошей в Україні за 2003-2012 рр., млн. дол. США

Джерело: [50]

Окрім встановлення обов'язків фінансових установ у сфері запобігання та протидії легалізації доходів є ще кілька причин, що спонукають фінансові установи для розробки та вдосконалення процедури внутрішнього контролю. Так, необхідність виконання вимог FATF, посилення контролю з боку НБУ та Державного комітету фінансового моніторингу, неможливість повноцінної інтеграції у світову банківську систему - це фактори, які дають українським банкам імпульс до розробки власних методик боротьби з легалізацією злочинно отриманих доходів. Крім того, виходячи зі світового досвіду, можна стверджувати, що найголовнішим стимулом для банків у боротьбі з легалізацією є необхідність збереження своєї бездоганної репутації із сторони клієнтів, акціонерів, потенційних інвесторів і контролюючих органів. Таким чином, на даний момент боротьба з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму - є одним із важливих завдань українських фінансових установ та органів державної влади, що здійснюють фінансовий моніторинг [40].

Міжнародний досвід дає змогу виділити низку пріоритетних напрямів діяльності з протидії легалізації кримінальних доходів:

- посилення контролю за готівково-грошовими операціями в національній та іноземній валюті;

- удосконалення механізмів взаємодії банків, правоохоронних органів і спеціалізованих міжнародних організацій;

- розвиток системи спеціалізації і координації діяльності органів влади з вироблення і реалізації стратегії боротьби з транснаціональною організованою злочинністю;

- розробка нових механізмів моніторингу й ідентифікації осіб, помічених у зв'язках з організованими злочинними співтовариствами;

- розвиток нормативно-правової бази як основи для взаємодії правоохоронних органів із зарубіжними і спеціалізованими міжнародними організаціями [12].

В Україні чинниками формування системи фінансового моніторингу є високий ступінь тінізації економіки, корупція, нерозвиненість фінансового ринку, дублювання повноважень різними органами й відомствами, низька автоматизованість та обмін інформацією, недосконалість законодавчого й організаційного забезпечення, що впливає на ефективність координації діяльності суб'єктів фінансового моніторингу, а імплементація світових стандартів і практики протидії легалізації доходів не має практичного інструментарію реалізації [13].

Враховуючи специфічність протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом у банківській сфері банківський фінансовий моніторинг повинен розглядатися як специфічна форма фінансового контролю, що є інструментом нейтралізації ризику легалізації злочинних доходів в банківській системі і як система управління специфічним ризиком, функціонуюча в умовах наростання загроз залучення банків у процеси легалізації злочинних доходів.

Різноманіття і складність фінансових відносин обумовлюють, на наш погляд, уточнення об'єкта і предмета фінансового моніторингу враховуючи специфіку банківської діяльності.

Так, на нашу думку, специфічним об'єктом фінансового моніторингу є процес протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму.

За підсумками аналізу Департаменту фінансових розслідувань ДСФМУ, найпоширенішими предикатними злочинами у банківській сфері є отримання кредитів з метою розкрадання з використанням фіктивних документів, привласнення грошових коштів за підробленими банківськими документами та цінними паперами, переведення та привласнення грошових коштів із застосуванням банківських комп'ютерних мереж тощо. Тому, предметом фінансового моніторингу в банківській системі повинні бути як окремі фінансові потоки і фінансові операції так і фінансові відносини в цілому.

Узагальнена модель функціонування системи фінансового моніторингу вітчизняної банківської системи представлена на рис. 3.2.



Рис. 3.2 Узагальнена модель системи фінансового моніторингу в банківській системі України

Уточнення, на нашу думку, потребує і механізм взаємодії між суб'єктами фінансового моніторингу. Так, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», система фінансового моніторингу складається з двох рівнів - державного та первинного. Суб'єктами першого рівня постають державні органи, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, серед яких слід виділити Спеціально уповноважений орган - Державну службу фінансового моніторингу України; на другому рівні в межах банківської системи розташовані банки, відокремлені підрозділи банків, філії іноземних банків.

Схема організації фінансового моніторингу, у складі якої виділено підсистему суб'єктів первинного та державного моніторингу, клієнтів фінансових установ, та правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу з організованою злочинністю у сфері легалізації доходів, одержаних злочинних шляхом представлено на рисунку 3.3.

Проведене дослідження взаємозв'язків між елементами цієї системи дозволило виявити, що первинна інформація формується на рівні суб'єктів первинного фінансового моніторингу, які отримують від своїх клієнтів доручення на переказ коштів та здійснення інших фінансових операцій (маркер (1) на рис. 3.3), а також відомості щодо їх фінансового стану.

Серед масиву заявлених фінансових операцій відокремлюються ті, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, про що повідомляється Спеціально уповноважений орган (2). У разі наявності достатніх підстав вважати, що фінансова операція пов'язана з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, або спрямована на фінансування тероризму, інформація подається до правоохоронних органів та розвідувальних органів України для здійснення оперативно-розшукової діяльності (3-4). Крім того, суб'єкт первинного фінансового моніторингу надає на запит суб'єкта державного фінансового моніторингу інформацію, необхідну для перевірки фактів порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (5).



Рис. 3.3 Схема організації фінансового моніторингу в банківській системі з урахування видів суб'єктів фінансового моніторингу

Від суб'єктів державного моніторингу дані потрапляють до Держфінмоніторингу (6). До цього органу надходить інформація від правоохоронних органів про хід розгляду поданих матеріалів (7).

Основною ланкою в системі фінансового моніторингу постає Держфінмоніторинг, де акумулюються масиви даних про фінансову діяльність суб'єктів господарювання, яка може бути пов'язана з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму. Отримана інформація піддається всебічному та комплексному аналізу.

Для забезпечення інформаційної взаємодії державних органів, реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації злочинних доходів функціонує «Єдина державна інформаційна система у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму» (ЄІС) [26]. Незважаючи на широке коло задач, реалізованих в ЄІС, ця система призначена для організації взаємодії суб'єктів державного фінансового моніторингу та правоохоронних органів. При цьому питання інформаційного забезпечення діяльності суб'єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема банків, останні мають вирішувати самостійно. Існуючі програмні продукти для банківського сектору призначені передусім для збору, аналізу та зберігання інформації про фактично проведені транзакції, які підлягають фінансовому моніторингу, та не вирішують проблему запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Проте, на нашу думку, ефективність протидії цьому негативному явищу залежить від побудови грамотної кредитно-фінансової політики банківських та інших фінансових установ.

У рамках забезпечення перспективних напрямків вдосконалення функціонування фінансового моніторингу в банківській системі узагальнено складові елементи, а саме: теоретична база фінансового моніторингу, нормативна база і методичне забезпечення фінансового моніторингу, організаційні структури фінансового моніторингу, науково-дослідна та навчально-методична бази фінансового моніторингу, матеріально-технічне та фінансове забезпечення фінансового моніторингу, інформаційно-комунікаційна інфраструктура фінансового моніторингу 3.4.

Проведене дослідження засвідчило, що в Україні для забезпечення протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, функціонує ієрархічна система фінансового моніторингу, елементи якої взаємодіють між собою, забезпечуючи оперативний обмін інформацією. Представлено різні схеми організації фінансового моніторингу, на основі структуризації об'єктів, суб'єктів, інформаційних потоків між її елементами та напрямки забезпечення.



Рис. 3.4 Напрямки забезпечення організації фінансового моніторингу банківської системи

У конкретизації напрямів державної політики у відповідній сфері та систематизації норм міжнародного й вітчизняного законодавства щодо організаційних засад протидії легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, напрацювання інтегративного національного механізму протидії негативним проявам злочинних дій фінансового характеру, визначення напрямів імплементації міжнародного досвіду подолання загроз фінансової і, урешті-решт, національної безпеки важливу роль займає система організації фінансового моніторингу. У зв'язку з цим боротьба з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, стала одним із найважливіших завдань як окремих держав, так і всього міжнародного співтовариства.

Таким чином, легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму становить серйозну загрозу фінансовій стабільності і безпеці як України, так і будь-якої іншої окремо взятої держави та світової фінансової системи в цілому. В умовах глобалізації фінансових ринків боротьба з цими вельми небезпечними видами злочинності набуває все більш виражених форм і методів, має міжнародний характер і вимагає використання ефективних методів, що постійно удосконалюються, в міжнародному масштабі. Організація ефективної системи протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму як у національному, так і в міжнародному масштабах здатна істотно понизити мотивацію в отриманні таких доходів, і, відповідно, скоротити кількість здійснюваних протиправних дій, виявляти і знищувати джерела «брудних» грошей, а також позбавляти терористичні і злочинні групи необхідного фінансування.

3.2 Удосконалення методичного підходу до оцінювання ефективності фінансового моніторингу

Поступова реалізації євроінтеграційних прагнень України вимагає приведення національного економічного середовища у відповідність до європейських стандартів. Фінансовий моніторинг є важливою і дієвою формою державного фінансового контролю з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, тому його ефективність напряму пов'язана з подоланням тінізації економіки.

Ефективність системи фінансового моніторингу представляє собою ступінь відповідності результатів функціонування фінансового моніторингу поставленій меті й витраченим ресурсам. Оскільки основною метою системи фінансового моніторингу є запобігання та протидія використанню фінансового сектора в процесах легалізації злочинних доходів, то її ефективність можна розглядати як здатність з найменшими витратами запобігати та протидіяти процесам легалізації злочинних доходів та фінансування тероризму.

Як засвідчило дослідження наукової літератури з питань оцінки ефективності фінансового моніторингу, дана проблематика розглядалася вітчизняними науковцями лише поверхнево, уніфікованого підходу на сьогоднішній день не вироблено.

В наукових дослідженнях Куришка О.О. обґрунтовано доцільність практичного впровадження методичного підходу до оцінки ефективності побудови національної системи фінансового моніторингу на основі розрахунку таких показників, як: ступінь нагляду з боку суб'єктів державного фінансового моніторингу за суб'єктами первинного фінансового моніторингу; ефективність діяльності окремих фінансових установ чи інших суб'єктів фінансового моніторингу; ефективність внутрішньої політики суб'єкта фінансового моніторингу в сфері протидії легалізації злочинних доходів [39].

Заслуговує на увагу методика визначення ефективності системи фінансового моніторингу з використанням лінійної математичної моделі інтегрального показника (метод зважених сум) запропонована Д'яконовою І. І. [18]. Використання інтегрального показника дає змогу комплексно оцінити ефективність системи фінансового моніторингу, тому дана методика буде взята за основу. Однак, слід зазначити, що підхід І. Д'яконової має ряд недоліків. Запропоновані критерії і відповідні показники ефективності фінансового моніторингу, а саме «доцільність», «результативність» та «економічність» не враховують всіх напрямків роботи системи фінансового моніторингу. Зокрема, «доцільність» слід визначати на основі співвідношення обсягів арештованого/вилученого майна до ВВП та показника тінізації економіки, розрахованого незалежними експертами.

На нашу думку, доцільно зазначений перелік критеріїв доповнити критерієм «дієвість» - здатність суб'єктів системи фінансового моніторингу забезпечити своєчасне та повне виконання своїх функцій, і розраховувати його на основі таких показників як: робоче навантаження на співробітників Державної служби фінансового моніторингу України (ДСФМУ), результативність міжнародних комунікацій, рівень перепідготовки/підвищення кваліфікації працівників системи фінансового моніторингу та рівень інформаційного забезпечення роботи ДСФМУ. Робоче навантаження визначається як відношення обсягу повідомлень, прийнятих на обробку до чисельності персоналу ДСФМУ; результативність міжнародних комунікацій - інтегральний показник, що базується на даних про направлені та отримані запити до/від підрозділів фінансових розвідок іноземних держав та відповіді на них; рівень перепідготовки/підвищення кваліфікації - кількість представників суб'єктів державного та первинного фінансового моніторингу, що пройшли навчання в Навчально-методичному центрі ДСФМУ; рівень інформаційного забезпечення - кількість електронних повідомлень від суб'єктів первинного моніторингу в загальній кількості повідомлень про фінансові операції, взяті на облік ДСФМУ.

Критерій результативності визначається як здатність приносити кращий результат, ніж в попередні періоди, і визначається за допомогою таких показників як: обсяг повідомлень, відібраних для формування досьє від загальної кількості взятих на облік повідомлень; обсяг узагальнених матеріалів, за якими порушено кримінальні справи від загальної кількості узагальнених матеріалів; обсяг кримінальних справ, за якими винесено вирок суду від загальної кількості кримінальних справ, направлених до суду.

Сутність критерію економічності полягає у мінімізації всіх видів витрат на організацію та функціонування системи фінансового моніторингу. Він обчислюється за показником обсягу бюджетних асигнувань на утримання ДСФМУ у загальному обсязі видатків бюджету [2].

Окремої уваги заслуговує питання визначення обсягу тінізації економіки. В якості показника обрано результати розрахунків Нарашкевічіуте В., Даукшайте А., оскільки вони враховують особливості функціонування економіки України [73] (рис. 3.4). Прогнозний рівень тінізації економіки України на 2015 р. розрахований за допомогою поліноміального тренду: тінізація економіки планується на рівні 56,5 % ВВП.

Рис. 3.5 Прогноз рівня тінізації економіки України в 2015 р., % до ВВП

Джерело: складено на основі [69]

Проведемо практичну апробацію обґрунтовано підходу щодо оцінки ефективності системи фінансового моніторингу України. Критерії та значення відповідних показників ефективності системи фінансового моніторингу за 2010-2014 рр. подані в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Показники ефективності системи фінансового моніторингу за 2010-2014 рр.

Показник	01.12. 2010	01.12. 2011	01.12. 2012	01.12. 2013	01.12. 2014	Відхилення 2014/2010
Критерії результативності проведення фінансового моніторингу
Обсяг повідомлень, відібраних для формування досьє від загальної кількості взятих на облік повідомлень, %	23,42	19,04	10,43	12,01	15,60	-7,82
Обсяг узагальнених матеріалів, за якими порушено кримінальні справи від загальної кількості узагальнених матеріалів, %	58,33	23,53	13,1	84,52	49,83	-8,5
Обсяг кримінальних справ, за якими винесено вирок суду від загальної кількості кримінальних справ, направлених до суду, %	61,32	26,05	56,57	64,97	91,23	29,91
Критерії доцільності проведення фінансового моніторингу
Рівень тінізації, % ВВП	38,00	34,00	34,00	35,00	41,00	3,00
Арештовано/вилучено майна до ВВП, %	0,02	0,03	0,03	0,04	0,20	0,18
Критерії дієвості системи фінансового моніторингу
Робоче навантаження на одного працівника ДСФМУ, шт.	2310,67	3869,00	4480,65	4767,67	6249,98	3939,31
Результативність вихідних міжнародних комунікацій, %	106,85	92,08	74,37	102,28	86,25	-20,6
Результативність вхідних міжнародних комунікацій, %	100,00	101,70	100,00	99,43	100,80	0,8
Кількість співробітників системи фінансового моніторингу, що пройшли перепідготовку/підвищення кваліфікації, чол	937	1151	973	1106	1035	98
Рівень інформаційного забезпечення, %	99,42	99,61	99,89	99,94	99,96	0,54
Критерії економічності системи фінансового моніторингу
Бюджетні асигнування на утримання ДСФМУ, від загальних обсягів видатків бюджету, %	0,012	0,010	0,007	0,008	0,006	-0,006

Джерело: складено на основі [48]

Наведені в таблиці дані дозволяють зробити висновки щодо динаміки критеріїв результативності, доцільності, дієвості та економічності систем фінансового моніторингу. Так, протягом досліджуваного періоду частка повідомлень відібраних для формування досьє в загальній кількості взятих на облік повідомлень скоротилася на 7,72 % і складала в 2014 р. 15,6 %. Найнижчий рівень даного показника спостерігався в 2012 р. і становив 10,43 %. Зниження спостерігається і по показнику питомої ваги кількості узагальнених матеріалів, за якими порушено кримінальні справи в їх загальній кількості з 58,33 % за даними 2010 р. до 49,83 % у 2014 р. Найменше кримінальний справ за узагальненими матеріалами було порушено в 2012 р., найбільше - у 2013 р. (84,52 %). В розрізі критеріїв результативності спостерігається тенденція до зростання за показником, що характеризує частку кримінальних справ, за якими винесено вирок суду у загальній кількості кримінальних справ направлених до суду. В 2014 р. даний показників мав максимальне значення за весь період дослідження - 91,23 %, що майже на 30 % більше порівняно з даними 2010 р.

За групою показників, що дозволяють оцінити доцільність системи фінансового моніторингу, спостерігається позитивна тенденція до зростання питомої ваги арештованого/вилученого майна у ВВП з 0,02 % у 2010 р. до 0,2 % у 2014 р., в той же час зростає рівень тінізації економіки України.

Аналізуючи наступну групу критеріїв дієвості, слід відмітити, що показник завантаженості персоналу набув максимального рівня в 2014 р., так в одним працівником ДФСМ в звітному році було опрацьовано 6250 справ, що на майже на 4000 справ більше порівно з початком аналізованого періоду. Пройшли перепідготовку та підвищили рівень кваліфікації в 2014 р. 1035 працівників, в цілому за весь аналізований період 5202 співробітники служби пройшли навчання в Навчально-методичному центрі ДСФМУ. Як свідчать наведені розрахунки покращується і рівень співпраці з міжнародними організаціями в сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів отриманих злочинним шляхом та фінансування тероризму.

Рівень бюджетних асигнувань на утримання ДСФМУ коливається в межах від 0,006 % загальних видатків державного бюджету в 2014 р. до 0,01 % в 2011 р., ці кошти спрямовуються на оплату праці працівників, на забезпечення діяльності та функціонування Державної інформаційної та інформаційно-аналітичної системи ДСФМУ, оновлення технічного ресурсу єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму та на утримання Навчально-методичного центру ДСФМУ.

Для розрахунку інтегрального показника ефективності системи фінансового моніторингу потрібно провести нормалізацію показників. Під час розрахунку необхідно забезпечити інформаційну односпрямованість показників. Для проведення нормалізації показники слід поділити на стимулятори (прямий зв'язок між інтегральною оцінкою та показником) та дестимулятори (обернений зв'язок). Показниками стимуляторами є: група показників результативності, обсяг арештованого майна, рівень міжнародних комунікацій, підвищення кваліфікації, рівень інформаційного забезпечення. До показників дестимуляторів слід віднести рівень тінізації, показник робочого навантаження на одного працівника ДСФМУ, бюджетні витрати на утримання ДСФМУ.

Згідно методики, нормалізацію показників слід проводити за максимальними для індикаторів-стимуляторів та мінімальними для індикаторів-дестимуляторів значеннями динамічного ряду індикаторів, що дозволить утримувати нормовані значення індикаторів у діапазоні [0; 1] за наступною формулою.

zi ={	xi/xmax, якщо показник є стимулятором	(3.1)
	xmin/xi, якщо показник є дестимулятором

де zi - нормалізований показник ефективності системи фінансового моніторингу;

xi - фактичне значення і-го показника;

xmax - максимальне значення і-го показника;

xmin - мінімальне значення і-го показника.

Наступним кроком є визначення вагових коефіцієнтів нормалізованих показників та обчислення агрегованих показників ефективності за критеріями. Оскільки показники результативності вихідних та вхідних міжнародних комунікацій майже ідентичні за суттю, їх доцільно об'єднати в один показник результативності міжнародних комунікацій. Вага обох показників однакова і буде дорівнювати 0,5. Об'єднання проведено за тією ж формулою, за якою відбудеться розрахунок агрегованих показників та інтегрального індексу:

(3.2)

де zi - нормалізовані показники ефективності системи фінансового моніторингу;

аi - вагові коефіцієнти.

Для визначення вагових коефіцієнтів нормалізованих показників у межах окремих агрегованих показників, а також вагових коефіцієнтів агрегованих показників - у межах інтегрального показника варто скористатися правилом Фішберна, яке дає можливість визначити рівень значущості показників на основі їхнього ранжування.

Відповідно, для проранжованої в порядку убування їх значущості системи показників рівень вагомості i-го показника (ri) варто визначати за правилом Фішберна 78:

(3.2)

де N - загальна кількість параметрів в комплексному показнику;

і - порядковий номер показника в проранжованій системі.

Правило Фішберна відображає той факт, що про рівень значимості показників невідомо нічого крім того, що рівень значущості соціально-економічної ефективності є більшим від рівня значущості бюджетної ефективності, в свою чергу останній перевищує рівень значущості фінансової ефективності. Тоді кількісна оцінка рівнів значущості відповідає максиму ентропії наявної інформаційної невизначеності про об'єкт дослідження.

Результати розрахунків - агреговані показники ефективності та інтегральний індекс ефективності - приведені в табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Оцінка інтегрального показника ефективності фінансового моніторингу за період 2010-2014 рр.

Критерій	Рівень значущості	01.12.2010	01.12.2011	01.12.2012	01.12.2013	01.12.2014
Результативність	0,4	0,8420	0,5469	0,3792	0,7075	0,6976
Доцільність	0,3	0,6325	0,7195	0,7195	0,7169	0,8856
Дієвість	0,2	0,9777	0,8319	0,7428	0,8103	0,7307
Економічність	0,1	0,5000	0,6000	0,8571	0,7500	1,0000
Інтегральний показник	х	0,7721	0,6610	0,6018	0,7351	0,7909

Джерело: складено на основі [48]

Результати розрахунку інтегрального показника ефективності фінансового моніторингу в динаміці за період 2010-2014 рр. унаочнено на рис. 3.5.

Рис. 3.6 Динаміка інтегрального показника ефективності системи фінансового моніторингу протягом 2010-2014 рр.

Отже, ефективність системи фінансового моніторингу протягом досліджуваного періоду була нерівномірною, не відслідковувалися стабільні тенденції і коливалась в межах від 60,2 % до 79,1 %. Слід відмітити, що найвищий рівень ефективності системи фінансового моніторингу відмічався в таких роках: 2014 р. - 79,1 %, 2010 р. - 77,21 %., 2013 р. - 73,5 %. Низька ефективність діяльності суб'єктів фінансового моніторингу відмічається протягом 2011 -2012 р. 66,1 % та 60,2 % відповідно.

Таким чином, фінансовий моніторинг є важливою і дієвою формою державного фінансового контролю з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Ефективність фінансового моніторингу є основоположною характеристикою функціонування системи протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом і визначається як здатність з найменшими витратами запобігати та протидіяти процесам легалізації злочинних доходів та фінансування тероризму.

В результаті розрахунку ефективності системи фінансового моніторингу з'ясовано, що ефективність системи фінансового моніторингу протягом досліджуваного періоду була нерівномірною, без чіткого напрямку тренду і коливалась в межах 60,2 % - 79,1 %. Водночас, можна виділити періоди високої (2010 р. та 2013-2014 р.) і низької ефективності (2011-2012 рр.). Основними причинами падіння ефективності було зниження критеріїв результативності і доцільності.

З метою підвищення ефективності системи фінансового моніторингу необхідно збільшити штат працівників ДСФМУ з метою зменшення робочого навантаження, надалі розширювати і укріплювати міжнародні зв'язки, проводити стажування працівників системи фінансового моніторингу у відповідних установах країн ЄС з метою переймання та впровадження провідного досліду у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, необхідно послідовно і рішуче проводити конвергенцію національного законодавства з відповідними нормами ЄС.

3.3 Застосування міжнародних індексів та рейтингів при оцінюванні ефективності організації фінансового моніторингу в країнах ЄС та Україні

Поступова реалізації євроінтеграційних прагнень України вимагає приведення національного економічного середовища у відповідність до європейських стандартів. Крім того, значні фінансові втрати від легалізації незаконно отриманих доходів актуалізують потребу у застосуванні відповідних превентивних і запобіжних заходів, що можуть сприяти детінізації економіки. Фінансовий моніторинг є важливою і дієвою формою державного фінансового контролю з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, тому його ефективність напряму пов'язана з подоланням тінізації економіки.

У комплексі заходів по запобіганню легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму, система фінансового моніторингу займає важливе місце. Глобалізаційні тенденції розвитку світової економіки та людства загалом зумовили формування системи факторів, що визначають виникнення легалізації, одержаних злочинним шляхом як суспільно-економічного феномена. Фактори появи та розвитку даного явища можна розподілити на об'єктивні та суб'єктивні. До об'єктивних факторів доцільно віднести ті чинники, дія яких визначається зовнішнім впливом і не може бути змінена окремим суб'єктом фінансового моніторингу (як суб'єктом первинного так і державного моніторингу). До об'єктивних факторів легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом у банківській сфері належать:

1) кризові явища у світовій економіці, які спричиняють економічну нестабільність, поширення нелегальних форм економічної діяльності тощо;

2) економічна, соціальна, політична глобалізація, що розширює можливості для отримання доходів, одержаних злочинним шляхом і можливості для їхнього приховування та переведення до категорії легальних;

3) розвиток глобальних комунікаційних і банківських мереж, які прискорюють терміни здійснення фінансових операцій, полегшують доступ до різноманітних банківських послуг; розширюють географію контрагентів таких операцій, що, у свою чергу, ускладнює ідентифікацію походження коштів, щодо яких здійснено багатоступеневу фінансову операцію;

4) збільшення масштабів економічної злочинності, результатами якої є отримання нелегальних доходів;

5) поглиблення соціально-економічної нерівності як у рамках певної країни, так і між країнами з різним рівнем соціально-економічного розвитку;

6) функціонування інтеграційних об'єднань з вільним рухом капіталів між країнами - учасницями інтеграційного блоку;

7) розповсюдженість територіальних утворень з особливим режимом господарювання та оподаткування (спеціальні економічні зони, офшорні зони, податкові гавані та ін.);

8) недосконалість механізмів контролю над операціями за участю міжнародних фінансових інституцій [21].

Суб'єктивні фактори легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму охоплюють чинники, які засновуються на діяльності окремих суб'єктів таких злочинів або суб'єктів протидії їм. До суб'єктивних факторів належать:

1) підвищення обізнаності фізичних і юридичних осіб щодо можливостей отримання та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму;

2) поширення міжсуб'єктних зв'язків у економічному середовищі та пов'язане із цим поширення інформації щодо механізмів, каналів легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та щодо уникнення протидіючого впливу з боку суспільних інститутів;

3) посилення психологічної привабливості грошей та можливостей отримання з їхньою допомогою різноманітних матеріальних благ;

4) зростання рівня корумпованості в органах влади та правоохоронних органах більшості країн світу [29].

Комплексна оцінка дієвості системи протидії відмивання грошей країни передбачає, по-перше існування обґрунтованої системи показників-індикаторів, що характеризують стан та ефективність здійснення відповідних заходів у даній сфері, по-друге - наявність статистичної бази, що дозволить в подальшому визначити проблеми у створенні та забезпеченні ефективної системи функціонування фінансового моніторингу.

На нашу думку, в якості індикаторів функціонування системи фінансового моніторингу доцільно використовувати міжнародні індекси та рейтинги, які частіше всього використовуються у міжнародних співставленнях для оцінки ефективності боротьби з відмиванням грошей та фінансування тероризму у країнах світу: глобальний індекс тероризму (The Global Terrorism Index), індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index), індекс протидії відмиванню грошей (AML index), динаміка рівня тіньової економіки.

Глобальний індекс тероризму (The Global Terrorism Index) вимірює рівень терористичної активності всередині тієї чи іншої країни за чотирма основними показниками: кількість терористичних інцидентів, кількість загиблих, кількість потерпілих, рівень матеріального збитку. В таблиці 3.3 представлено динаміку даного показника за період 2011-2014 рр. в розрізі країн ЄС та України.

Таблиця 3.3

Глобальний індекс тероризму в країнах ЄС та Україні за період 2011-2014 рр.

Країна	01.12.2011	01.12.2012	01.12.2013	01.12.2014	Відхилення 2014/2011
Італія	2,40	2,07	2,88	2,55	0,15
Кіпр	0,05	0,05	3,19	2,3	2,25
Нідерланди	2,36	2,04	1,02	0,58	-1,78
Франція	3,38	1,73	2,88	2,67	-0,71
Болгарія	1,46	3,09	2,75	2,58	1,12
Естонія	0,66	0,16	0,15	0,16	-0,5
Литва	0	0	0	0	0
Латвія	0	0	0	0	0
Україна	2,31	2,16	3,14	2,95	0,64

Джерело: складено на основі [49]

Серед досліджуваних країн в 2014 р. найвищій рівень терористичної активності спостерігається в Україні і становить 2,95, що обумовлено ситуацією на сході країни. Слід також зазначити, що в 2014 р. Україна посідала 51 місце зі 162 країн, що було обрано для дослідження. Протягом аналізованого періоду найвищого значення індекс тероризму в Україні відмічається в 2013 р. і дорівнює 3,14. Серед країн Балтії лише в Естонії відбувалися події, що використовуються при формуванні індексу тероризму. Так, за даними 2014 р. індекс тероризму в Естонії становив 0,16, що на 0,5 пунктів менше порівняно з 2011 р., і в міжнародному рейтингу дана країна посідала 109 місце. Литва та Латвія характеризуються відсутністю подій терористичного характеру, про що свідчить нульове значення індексу та в загальному рейтингу посідають 124 місце.

Зіставлення фактичних даних в розрізі окремих країн з шкалою встановленою Transparency International дозволяє поєднати їх за рівнем тероризму:

- перша група - відсутні події терористичного характеру, при якому індекс тероризму складає 0 % (Литва, Латвія);

- друга група - низький рівень тероризму - від 0,1 до 4 (Естонія (0,16), Нідерланди (0,58), Кіпр (2,3), Італія (2,55), Болгарія (2,58), Франція (2,67), Україна (2,95));

- третя група - високий рівень тероризму - більше 4.

Корупція є складним суспільно-економічним явищем, що виступає одним із основних факторів формування тіньової економіки. Оцінка рівня корупції на макроекономічному рівні здійснюється на основі розрахунку та порівняння значення індексу сприйняття корупції, який щороку визначається та формується Transparency International. Це складний індекс, який базується на поєднанні результатах опитувань та оцінюванні корупції, зібраних впливовими організаціями по всьому світу. Бали країни у індексі вказують на рівень сприйняття корупції в державному секторі за шкалою від 0 до 100, де 0 означає високий рівень корупції, а 100 - її відсутність. Рейтинг країни визначає її позицію по відношенню до інших країн в індексі сприйняття корупції та може суттєво змінюватись залежно від конкретної кількості країн, охоплених даний критерієм. Значення індексу сприйняття корупції в деяких країнах ЄС та Україні за період 2011-2014 рр. наведено в табл. 3.4.

Подані в таблиці дані засвідчують, що в 2014 р. найменш корумпованими державами серед представлених були Нідерланди та Люксембург, у яких індекс сприйняття корупції складав 83 та 82 відповідно. Проте спостерігається негативна динаміка щодо зростання рівня корумпованості в державному секторі зазначених країн. В загальному рейтингу Нідерланди знаходяться на 8 місці, а Люксембург на 9 місці зі 175 країн.

Колишні республіки СРСР, що увійшли до Євросоюзу, розмістилися у верхній частині рейтингу: Естонія з 69 балами зайняла 26 місце, Литва з 58 балами - 39 місце, Латвія з 55 балами - 43 місце.

Таблиця 3.4

Індекс сприйняття корупції в країнах ЄС та Україні за період 2011-2014 рр.

Країна	01.12.2011	01.12.2012	01.12.2013	01.12.2014	Відхилення 2014/2011
Італія	39	42	43	43	4
Кіпр	63	66	63	63	0
Люксембург	85	80	80	82	-3
Нідерланди	89	84	83	83	-6
Франція	70	71	71	69	-1
Болгарія	33	41	41	43	10
Естонія	64	64	68	69	5
Литва	48	54	57	58	10
Латвія	42	49	53	55	13
Україна	23	26	25	26	3

Джерело: складено на основі [49]

Звертає на себе увагу критична ситуація, що склалася в Україні, яка входить до групи країн «Підвищені ризики» і має найгірший показник серед країн Європі. В 2014 році Україна посіла 142 місце в рейтинговому списку, порівнюючи з показниками 2013 р. вона піднялася на 2 позиції вверх, що є свідчення хоч і незначного, але покращення ситуації з корумпованістю влади. Слід відмітити, що за висновками експертів, зниження оцінки індексу сприйняття корупції лише на один пункт призводить до відтоку з країни капіталу, що дорівнює 0,5 % ВВП країни. Для України ці цифри означають втрату щороку щонайменше 20 млрд. грн.

За індексом сприйняття корупції обрані для дослідження країни можна поділити на три групи:

- перша група - з низьким рівнем, понад 66 балів (Нідерланди (83), Люксембург (82), Франція (69), Естонія (69));

- друга група - з середнім рівнем - від 31-65 балів (Кіпр (63), Литва (58), Латвія (55), Італія (43), Болгарія (43));

- третя група - з високим рівнем, до 30 балів - (Україна (26)).

Організація національної системи фінансового моніторингу у великій мірі визначає стан і ефективність боротьби з відмиванням грошей, економічною злочинністю, розповсюдженням тіньового сектора. Тому дослідження показників тінізації економіки дає можливість визначити рівень ефективності функціонування національної системи фінансового моніторингу країни (табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Динаміка рівня тіньової економіки в країнах ЄС та Україні за період 2011-2014 рр., %

Країна	01.12.2011	01.12.2012	01.12.2013	01.12.2014	Відхилення 2014/2011
Італія	21,2	21,6	21,1	20,8	-0,4
Кіпр	26,0	25,6	25,2	25,7	-0,3
Люксембург	8,2	8,2	8,0	8,1	-0,1
Нідерланди	9,8	9,5	9,1	9,2	-0,6
Франція	11,0	10,8	9,9	10,8	-0,2
Болгарія	32,3	31,9	31,2	31,0	-1,3
Естонія	28,6	28,2	27,6	27,1	-1,5
Литва	29,0	28,5	28,0	27,1	-1,9
Латвія	26,5	26,1	25,5	24,7	-1,8
Україна	34,0	34,0	35,0	41,0	7

Як свідчать наведені дані, найменший рівень тіньової економіки за даними 2014 р. спостерігається в таких країна, як: Люксембург - 8,1 % ВВП, Нідерланди - 9,2 % ВВП, Франція - 10,8% ВВП. В прибалтійських країнах рівень тіньової економіки наближається до рівня країн з розвиненою економікою. В цілому слід відмітити позитивну тенденцію щодо зниження рівня тінізації економіки в країнах ЄС протягом аналізованого періоду.

В Україні за підсумками 2014 року рівень тіньової економіки досяг максимального рівня за останні 8 років та склав 42 % ВВП, що на 7 % більше в порівнянні з 2013 роком. Слід зазначити, що така ситуація є наслідком військового конфлікту на території України, фінансової дестабілізації та збільшення адміністративного тиску та «панічних» настроїв у бізнес-середовищі. За показником тіньової економіки (вище 40 %) Україна зрівнялась з країнами Африки та Латинської Америки.

Відповідно до встановленої градації за обсягом тіньової економіки досліджувані країни можна згрупувати у такий спосіб:

- перша група - з низьким рівнем, який не перевищує 19 % ВВП (Люксембург (8,1), Нідерланди (9,2), Франція (10,8));

- друга група - з критичним рівнем - від 20 до 40 % ВВП (Італія (20,8), Латвія (24,7), Кіпр (25,7), Естонія (27,1), Литва (27,1), Болгарія (31,0));

- третя група - з катастрофічним рівнем - понад 40 % ВВП (Україна (41,0)).

Отже, тіньова економіка виступає індикатором неефективності державного управління та несприятливих умов ведення бізнесу, а також інструментом збагачення окремих суб'єктів ринку, близьких до влади під час стійкого економічного розвитку. Однак, в період існування загроз національній безпеці та військових конфліктів на території країни зміна обсягів тіньової економіки, з одного боку, віддзеркалює тенденції до її перетворення на кримінальний бізнес, а з іншого - є реакцією бізнесу на зростання ризиків щодо його знищення.

Індекс протидії відмиванню грошей (AML index) розробляться базельським інститутом управління з 2012 р., та містить інформацію щодо ризиків, пов'язаних з відмиванням грошей, тобто показує географічні джерела походження кримінальних доходів, щодо яких здійснюються фінансові операції, які мають на меті їхню легалізацію. При цьому, значення індексу 10 відповідає найвищому ступеню ризику відмивання доходів, а індекс рівний 0 свідчить про найнижчий рівень ризику (табл. 3.6).