Необхідно також вирішити питання і процедуру виселення мешканців із житлового приміщення, на яке звертається стягнення за іпотечним договором. У даному випадку йдеться як про захист прав кредитора - обов'язок мешканців на вимогу кредитора звільнити житло протягом розумного часу для можливості його реалізації кредитором, так і про захищеність боржника - надання йому соціального житла, встановлення чітких строків повернення йому справно сплачених ним платежів по кредиту. Всі ці положення потребують законодавчого вирішення поряд з іншими питаннями. Розв'язання цієї проблеми має носити комплексний характер, бо здійснюючи юридичне закріплення прав сторін іпотечних правовідносин, необхідно зважати на існуючі соціальні проблеми та шляхи їх подолання.

Для залучення довгострокових коштів на ринок іпотечного кредитування необхідне існування вторинного іпотечного ринку. Іпотечні облігації необхідні банкам для акумуляції довгострокових та дешевих коштів, які мають пенсійні фонди, страхові компанії тощо. Функціонування нових фінансових інструментів мають ввести забезпечені іпотекою зобов'язання у вільний господарський обіг з метою підвищення ліквідності операцій іпотечного кредитора та запровадження дієвих механізмів довгострокового рефінансування.

У Законі України "Про іпотеку" є норма, яка дозволяє забезпечувати заставними випуск іпотечних цінних паперів. Цим же Законом визначено види іпотечних цінних паперів - іпотечний сертифікат та іпотечна облігація, які емітуються банками і фінансовими установами, що, відповідно до закону, мають право на здійснення такого виду діяльності.

Крім існування загальних проблем іпотечного кредитування існують проблеми, які є специфічними для його різних видів: житлового іпотечного кредитування, кредитування під заставу земель сільськогосподарського призначення, тощо.

На стримування розвитку житлового іпотечного кредитування впливає обмежений платоспроможний попит населення. Навіть при “ліберальних”, практично неіснуючих параметрах (іпотечний кредит надається на 20 років величиною 70% від вартості житла при ціні одного квадратного метра 2500 грн. з кредитною ставкою 10%), максимальна границя доступності іпотечного кредиту для населення України складе не більше 6%.

Низькі обсяги і невисока якість нового житлового будівництва обумовлюють недостатність пропозицій і високу вартість квартир на ринку житла. Має місце нерозвиненість інфраструктури ринку житла і житлового будівництва. Традиційними учасниками житлового ринку є будівельні компанії, банки, виробники будівельних матеріалів, страхові компанії, ріелторські контори та агентства з оцінки нерухомого майна. При фактичній присутності цих структур на ринку житла, не налагоджена технологічна схема їхньої взаємодії і, як наслідок, невисока ефективність системи в цілому, завищені витрати при здійсненні угод. Рентабельність бізнесу елітного житлового будівництва складає за оцінками від 100 до 300% залежно від класу житла, місця, інфраструктури та інших параметрів. При такій рентабельності в будь-якій країні з ринковою економікою капітал швидко перетече в цей сектор бізнесу до його заповнення та доки внаслідок підвищення конкуренції, зниження собівартості і т.п. не знизиться рентабельність. В Україні цього не відбувається, що свідчить про неефективність ринку житлового будівництва. Одні його учасники одержують пільги і привілеї, іншим чиняться всілякі перешкоди. Таким чином, стати учасником цього ринку досить проблематично. Це робить "привілейованих" учасників ринку житлового будівництва практично монополістами, значно знижує конкуренцію. Свідченням цього є практично повна відсутність іноземних інвесторів на ринку житлового будівництва.

Не менш важливими є психологічні фактори, головним з яких є національна ментальність значної частини населення, яка полягає у небажанні жити в борг (“береш гроші чужі, а віддавати доводиться свої”). Тому практично не існує кредитних історій позичальників.

З цих позицій можна виділити кілька груп проблем, пов'язаних із створенням іпотечного ринку України.

Перша група пов'язана із соціально-політичними та економічними аспектами адаптації українського суспільства до інституту іпотеки та процесів формування іпотечного ринку. Українське суспільство є бідним. Історичний та зарубіжний досвід свідчить, що найбільш ефективно іпотека працює в суспільствах багатих. Таким чином, Україні потрібна національна модель іпотечного ринку, яка б відповідала її реаліям. Бідність в Україні - це не чиясь зла воля, це досить відносне поняття. Україна багата ресурсами, основна частина з яких поки що використовується вкрай неефективно або зовсім не використовується, що, до речі, має місце і в інших країнах, які, за міжнародною термінологією, віднесено до країн, які розвиваються. Пересічному громадянинові важко зрозуміти, чому країна є бідною за умов, коли можна збирати три врожаї на рік, коли надра цієї країни багаті корисними копалинами. Але, на жаль, це спостерігається в багатьох країнах Африки та Азії.

Друга група проблем пов'язана з альтернативами, які постають на шляху запровадження іпотеки в Україні. Є дві альтернативи розвитку іпотеки в Україні. Перша з них - пройти еволюційний шлях становлення іпотеки, яким йшла більшість розвинутих країн західного світу. На практиці це означає повторення їх багатовікової історії. Наприклад, це стосується такої проблеми, як створення вузькоспеціалізованих іпотечних банків. За наших умов такі банки зможуть "зіп'ятися на ноги" лише через кілька десятиліть. Друга альтернатива пов'язана із прискореним створенням сучасного іпотечного ринку, який би базувався на принципах, що вже відпрацьовані світовою практикою. Вибір першої альтернативи означатиме споконвічне відставання України у своєму розвитку від західноєвропейських країн. Друга альтернатива відкриє дорогу Україні до серйозного прориву у соціально-економічному розвитку і створить можливості інтеграції до складу розвинутих країн.

Третя група проблем пов'язана із визначенням ролі держави у розвитку іпотечного ринку, зокрема, житлового іпотечного ринку земельного іпотечного ринку та промислової іпотеки. Історичний та зарубіжний досвід свідчить, що іпотечний ринок в принципі не може ефективно функціонувати без активної ролі держави у його формуванні. Держава активно впливає на формування інфраструктури цього ринку, для функціонування якого необхідні спеціальні заклади юстиції щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно, на об'єкти іпотеки та іпотечні угоди. Також необхідні іпотечні агентства, рейтингові агентства, система установ з оціночної діяльності. Держава впливає на цей ринок через систему оподаткування, забезпечує його безпосереднє адміністративне регулювання. Держава створює правові основи цього ринку, гарантії його стабільного та безпечного функціонування. Особливо важливим аспектом державного регулювання іпотечного ринку є забезпечення його стабільності, надійності та довіри до нього. Без ефективного забезпечення цієї функції держави існує ризик перетворення іпотечного ринку в чергову сумнівну фінансову піраміду, а заходи щодо його створення - в “нову” скандальну ваучерну приватизацію [21, 112].

У зв'язку з цим зазначимо, що перед Україною стоїть комплекс проблем, пов'язаних із створенням цілісної системи державного регулювання іпотечного ринку.

Четверта група проблем пов'язана із можливими економічними наслідками створення іпотечного ринку. Окреслимо лише окремі аспекти проблеми. По-перше, найближчим часом очікуються негативні зміни у зовнішній економічній кон'юнктурі, що, як передбачають фахівці, погіршить інвестиційний клімат в Україні та її експортні можливості. За цих умов слід сконцентрувати зусилля на розвитку тих галузей економіки, які працюють па внутрішній ринок - житлове будівництво, АПК, легка промисловість тощо. Іпотека може стати підоймою у розвитку цих галузей, таким чином можна пом'якшити для України негативні наслідки змін у зовнішньоекономічній кон'юнктурі.

По-друге, іпотека може стати фактором зміцнення фінансово-кредитної системи, банківської системи, фінансових ринків, ринків житла, землі та нерухомості в Україні. Іпотечний ринок є комплексним поняттям, яке охоплює усі сфери ринкової економіки. Без цього ринкова економіка в країні буде залишатися гіпертрофованою і значною мірою лише декларативною, не зможе довести своїх переваг перед плановою, централізованою економікою.

По-третє, іпотечний ринок мас стати інструментом капіталізації грошових заощаджень населення, перетворення пенсійних коштів у інвестиції, основним інструментом фінансування та довгострокового кредитування.

П'ята група проблем пов'язана із розробкою фінансового інструментарію іпотечного ринку. Без надійного фінансового інструментарію ефективне функціонування іпотечного ринку буде просто неможливим.

Шоста група проблем пов'язана із створенням правових основ іпотечного ринку. Це досить складне і комплексне питання. Тут не йдеться лише про ухвалення іпотечного законодавства. Проблеми іпотеки мають знайти своє відображення у Цивільному кодексі, Сімейному кодексі, Житловому кодексі, у пенсійному законодавстві, у законодавстві про фондовий ринок і цінні папери, законодавстві з питань державної реєстрації прав власності, законодавстві про місцеве самоврядування, про довірче управління тощо.

Отже, в Україні сьогодні немає достатньо численної верстви населення, спроможної брати іпотечні позики. Ця прикра соціально-економічна обставина загострює проблему впровадження іпотеки. А саме вона є одним із важливих чинників, який безпосередньо сприяє зростанню майновитості громадян, зниженню диференціації доходів різних верств населення, розширенню зайнятості у реальному секторі економіки (завдяки розвитку будівництва та суміжних галузей), зростанню сукупного попиту і, зрештою, послабленню соціальної напруги у суспільстві. Цей величезний розрив між потребою суспільства в іпотеці і реальною можливістю її використання можна ліквідувати, якщо вжити серйозних системних заходів. Тому, насамперед, необхідно реорганізувати систему заробітної плати. По-друге, слід запровадити систему державного сприяння розвитку іпотечного кредитування.

Це лише окремі проблеми, які є ключовими у зв'язку із запровадженням в Україні іпотечного ринку.

Виходячи з цього можна запропонувати такі заходи щодо становлення та розвитку іпотечного ринку в Україні.

1. Передусім слід розробити і прийняти необхідні правові документи, які визначають порядок довгострокового кредитування житлового будівництва і придбання житла, якими передбачалося б створення розгорнутої мережі іпотечних установ, органів управління системою кредитування житлової сфери у загальнодержавному та регіональному масштабі, системи підтримки мобілізації коштів населення для будівництва і купівлі житла.

Потрібні також відповідні рішення органів влади України про державні житлові субсидії, про порядок та умови виплати дотацій бажаючим побудувати чи придбати житло.

Центральному банку держави варто впровадити індексовані іпотечні облігації для купівлі житла.

Потребують суттєвих змін і доповнень нормативні акти щодо відведення земельних ділянок для приватного будівництва тощо.

2. Після створення законодавчої бази необхідно заснувати органи управління системою іпотечного кредитування (агентства чи корпорації) у загальнодержавному і регіональному масштабах. Визначити порядок реєстрації нерухомості й заставних операцій у житловій та містобудівній сферах. Створити кадастри нерухомості, передбачивши перереєстрацію прав на володіння будовами та земельними ділянками.

3. В Україні варто було б застосувати кращий зарубіжний досвід субсидування процесу житлового кредитування, одним із варіантів якого можуть бути державні дотації за процентами іпотечного кредиту. Наприклад, уряд міг би відшкодовувати 3 із 4%, які сплачуються позичальниками фінансовому інституту за довгостроковий житловий кредит.

4. Національному банку України доцільно прийняти положення про впровадження індексованого іпотечного кредитування будівництва чи купівлі житла.

В умовах високої інфляції рекомендується застосовувати заставу з подвійним індексом. Це зумовлено не лише досвідом інших країн, а й специфікою нинішньої економічної ситуації в Україні, за якої вартість доходів населення здебільшого знижується. Особливість зазначеної застави полягає у можливості перенесення частини платежів на інший термін залежно від рівня реального доходу позичальника.

Однак у разі перенесення терміну платежів баланс кредиту збільшується, що може призвести до погіршення стану ліквідності банку. У таких випадках підтримку ліквідності іпотечному інститутові (кредитору) вимушений надавати центральний банк країни.

5. Необхідно внести зміни у нормативні акти щодо відведення земельних ділянок для приватного житлового будівництва. З метою створення умов для ефективного використання землі, стимулювання підприємницької діяльності та заохочення інвестицій Президент України видав Указ “Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення”. Згідно із цим документом покупцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення можуть бути громадяни України - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи України. Земельну ділянку може придбати один або кілька покупців (у спільну сумісну чи у спільну часткову власність). Ділянки несільськогосподарського призначення, які підлягають продажу, щорічно вносяться у перелік, який затверджується регіональними радами народних депутатів або уповноваженими ними адміністративними органами. Вартість земельної ділянки визначається місцевими землевпорядними інституціями на підставі експертної оцінки.

6. В Україні слід створити систему державної підтримки мобілізації коштів населення для будівництва і купівлі житла. Однією з форм такої підтримки може бути звільнення від податків коштів індивідуальних вкладників на цільових житлових заощаджувальних рахунках, а також коштів підприємств, спрямованих на відповідні ощадні рахунки своїх працівників. Ще одним варіантом державної підтримки може бути так звана схема контрактних збережень, її суть полягає у тому, що вкладнику-позичальнику надається можливість субсидії, яку він, однак, може одержати лише через кілька років. Прагнення одержати по закінченні контракту субсидію стимулюватиме фінансову дисциплінованість позичальника.

7. Впровадження різних форм страхування житлового іпотечного кредитування.

8. Створити систему страхування іпотечного кредиту.

9. І нарешті, необхідно провести реорганізацію житлово-будівельних комбінатів. Зокрема, слід прискорити приватизацію підприємств будівельної індустрії і створити необхідні умови для їх конкуренції.

Поява фірм-забудовників із навичками роботи на ринку, добору земельних ділянок, фінансування будівництва і продажу готових квартир або будинків сприятиме позабюджетному житловому інвестуванню.

Отже, незважаючи на важливість усіх розглянутих вище заходів, іпотечне житлове кредитування може набути широкого розвитку лише за умови стримування інфляції і зростання доходів широких верств населення. Світова практика свідчить, що іпотечне кредитування розвивається в тих країнах, у яких річний дохід більшості населення становить не менше 40% від вартості житла, яке необхідно придбати.

Висновки і пропозиції

Розглянувши комплекс проблем, пов'язаних із іпотечним кредитуванням в Україні можна зробити висновок, що в Україні об'єктивно назріла потреба у значному прискоренні ринкової трансформації економіки шляхом запровадження іпотеки та іпотечних механізмів кредитування. Україна значно відстає від країн Східної Європи та деяких інших сусідніх країн із практичним запровадженням іпотеки в першу чергу через відсутність необхідної правової бази та іпотечних фінансових інструментів. Це стало фактором серйозного стримування формування ринків житла, землі, нерухомості, фондового, страхового та інших фінансових ринків.

Останнім часом в Україні складаються передумови для створення іпотечного ринку, що пов'язано з позитивними тенденціями у розвитку економіки. Зростає виробництво, поліпшується фінансовий стан підприємств, нарощуються інвестиції в основний капітал, інвестиційний потенціал комерційних банків, приватного підприємницького сектора та населення.

Разом з тим, ці позитиви і тенденції в розвитку економіки України поки що радикально не змінили соціально-економічну ситуацію в країні, яка залишається досить складною. Вказані позитивні тенденції не зможуть бути закріплені, а ринкові перетворення необхідним чином продовжені без докорінних змін у функціонуванні фінансових ринків країни, без значного підвищення їх ролі і, зокрема, без створення сучасного іпотечного ринку. Проведені в країні приватизація, земельна реформа створюють лише окремі елементи ринкової економіки. Ринкові відносини в країні в багатьох секторах економіки залишаються нерозвинутими, а в окремих із них вони є псевдоринковими. В реальний товарний обіг так і не вдалося залучити землю, житло, основні засоби підприємств та інших господарюючих суб'єктів. Має місце збереження старої практики, за якої лише бюджет розглядається як джерело інвестиційних ресурсів. В той же час можливості бюджетного фінансування інвестицій в народне господарство за останнє десятиліття різко скоротилися. Як наслідок, в країні великої політичної гостроти набула житлова проблема. Темпи оновлення основних засобів у промисловості, сільському господарстві, міській інфраструктурі та інших галузях різко відстають від їх фізичного зносу, що загрожує у майбутньому загостренням існуючих соціально-економічних проблем. Країна відчуває гостру потребу у фінансових ресурсах, зокрема, у великих обсягах інвестицій, які не можуть бути забезпечені лише за рахунок зовнішніх джерел фінансування.

В той же час не створено нових механізмів залучення у реальний сектор економіки інвестиційних ресурсів, властивих ринковій економіці. Основними джерелами інвестиційних ресурсів за нових умов є: кошти населення, кошти суб'єктів господарювання, а також ресурси, що знаходяться у тіньовому секторі економіки.

У цьому зв'язку надзвичайної гостроти набула проблема залучення цих ресурсів на цілі національного економічного розвитку і перетворення їх у внутрішні інвестиції, створення небюджетного інвестиційного механізму країни шляхом розвитку іпотеки та іпотечного ринку.

В 2008 році обсяг іпотечного кредитування в Україні виріс в два раза.

Станом на 1 січня 2009 року загальний іпотечний портфель банків досяг позначки 107,6 млрд. грн. або 12,3% від ВВП за орієнтовною оцінкою. Лідерство зберіг Укрсиббанк з ринковою часткою 18%, друге місце посідає Укрсоцбанк - 12,9%, третє - ОТР Банк - 11,9%, Райффайзен Банк Аваль - 10,7%, п`яту сходинку зайняв Надра Банк з ринковою часткою 7,4%.

Напрацьована законодавча та нормативна база вже сьогодні дозволяє використовувати елементи іпотеки як вагомого джерела фінансування соціально-економічного розвитку. Однак численні прогалини у ній стримують формування ринків житла, нерухомості, фондового, страхового та інших фінансових ринків.

Можна позитивно оцінити нагромаджений досвід розвитку іпотеки у ході експерименту у житловому будівництві на базі холдингової компанії “Київміськбуд” та АКБ “Аркада” і рекомендувати його до розповсюдження у великих містах України.

Враховуючи це, можна зробити висновок, що створення іпотечного ринку в Україні має стати основою для розв'язання таких ключових соціально-економічних проблем країни:

1. Створення макроекономічних передумов для сталого та довгострокового економічного зростання.

2. Значного підвищення ділової та підприємницької активності в країні, формування конкурентоспроможних суб'єктів господарювання у будівництві, агропромисловому комплексі, промисловості та інших секторах економіки.

3. Значного пожвавлення інвестиційної діяльності, різкого збільшення внутрішніх інвестицій, зокрема, капіталовкладень у такі сектори економіки, як житлове будівництво, сільське господарство, промисловість, міська інфраструктура, розширення сфери зайнятості та збільшення числа робочих місць і на основі цього - значного розширення внутрішнього ринку країни.

4. Створення небюджетного фінансового механізму розв'язання найбільш складних соціальних проблем країни, зокрема такої, як житлова.

5. Поглиблення ринкових перетворень в країні, створення справжнього конкурентного середовища, розвинутих ринків житла, землі, нерухомості, фондового, страхового, кредитного та інших фінансових ринків.

6. Значного посилення мотивацій до праці у громадян України, підвищення продуктивності праці, створення надійних фінансових інструментів для успішного проведення пенсійної реформи, запровадження накопичувальних пенсійних фондів.

7. Створення економічного фундаменту для демократизації життя у суспільстві, умов для вільного пересування робочої сили та вільного вибору місця проживання.

З метою розв'язання цих проблем можна запропонувати невідкладну реалізацію ряду заходів в країні:

- ухвалити у першочерговому порядку Закони України “Про довірче управління”, “Про державний реєстр прав на нерухоме майно та майно, що знаходиться в іпотеці та угод з ним”, новий Житловий кодекс України, Податковий кодекс України;

- сприяння зменшенню ризиків інвестора шляхом подолання негативної практики використання його коштів місцевими органами влади на непередбачені цілі;

- ухвалення нормативно-правових актів щодо надання заставодержателю права самостійно визначати спосіб реалізації застави;

- ухвалення нормативно-правових актів щодо спрощення порядку відведення земельних ділянок під житлове будівництво, а також обмеження процедур погодження інвестором вибору території забудови, запровадження єдиного вичерпного переліку реєстраційних документів та погоджувальних процедур з цих питань;

- проведення в одному з регіонів України експерименту щодо організації земельних торгів з опрацюванням механізмів можливого створення земельної біржі та ринку землі в Україні;

- розробки та затвердження методики грошової оцінки та визначення ринкової вартості земель сільськогосподарського призначення;

- запровадження Єдиного державного реєстру прав власності на нерухомість, житло та землю;

- розробка та запровадження прозорого публічного механізму відчуження прав власності у випадках неплатоспроможності кредиторів за іпотечними кредитами;

- розширення сфери діяльності комерційних банків України на основі іпотеки та запровадження іпотечних кредитних механізмів;

- сприяння створенню спеціалізованих іпотечних банків як підрозділів найбільш потужних універсальних комерційних банків України.

Список використаних джерел

1. Про іпотеку: Закон України від 5 червня 2003 року № 898 - ІV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 38.

2. Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати: Закон України від 19 червня 2003 року №979-ІV // Урядовий кур'єр. - 2003. - № 31.

3. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 16 липня 2001 року № 2658-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 47.

4. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року № 679-XIV // Відомості Верховної Ради. - 1999. - № 29.

5. Про заставу: Законом України від 2 жовтня 1992 року № 2654-XII.

6. Про іпотечні облігації: Закон України вiд 22 грудня 2005 року № 3273-IV.

7. Питання Державної іпотечної установи: від 23 грудня 2004 р. № 1715 / Кабінет Міністрів України, Постанова.

8. Аналіз Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек: від 31 березня 2004 р. №410 / Кабінет Міністрів України, Постанова.

9. Про правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування і сукупної вартості кредиту: від 10 травня 2007 р. №168 / Національний банк України, Рішення.

10. Стандарти надання, рефінансування та обслуговування іпотечних житлових кредитів: вiд 13 лютого 2006 р. № 35 / Державна іпотечна установа, Стандарт.

11. Волощук І. Шляхи формування конкурентоспроможності банківської системи України / І. Волощук // Вісник НБУ. - 2001. - №6. - С. 19-21.

12. Волков С. С. Іпотечні цінні папери - перспективи розвитку в Україні. Презентація / С. С. Волков - К, УНІА. - 2005. - 28 с.

13. Волков С. Перспективи розвитку ринку іпотечного кредитування в Україні / С. Волков, Г. Шемчушенко // Вісник НБУ. - 2003. - № 6. - С. 49-55.

14. Драпіковський О. Оцінка нерухомості при іпотечному кредитуванні / О. Драпіковський, І. Іванова // Українське комерційне право. - 2005. - №2. - С. 59-68.

15. Долгий Л. Роль і місце іпотечного кредитування в умовах відновлення агропромислового виробництва та реальне значення ціни землі як об'єкта застави / Л. Долгий // Вісник НБУ. - 2003. - № 1. - С. 26.

16. Задерей Н. Іпотеку затаврували / Н. Задерей // Контракти. - 2004. -№15. - С. 2-3.

17. Євтух О. Іпотека та іпотечний ринок / О. Євтух // Вісник НБУ. - 2003. - № 9. - С. 18-22.

18. Євтух О. Оцінка вартості іпотечної банківської позики / О. Євтух // Вісник НБУ. - 2003. - № 3. - С. 48-50.

19. Карманов Є. В. Банківське право України: навч. посіб. / Є.В.Карманов - Харків, Консум. - 2000. - 464 с.

20. Колодізєв О. Становлення банківської системи України: минуле, світовий досвід, проблеми реформування / О. Колодізєв // Банківська справа. - 2000. - №2. - С. 28-29.

21. Костюченка О.А. Банківське право: навч. посіб. / О.А. Костюченка - К., АСК. - 2000. - 328 с.

22. Кротюк В. Стратегія і тактика розвитку банківської системи / В.Кротюк // Вісник НБУ. - 2008. - №10. - С. 2-3.

23. Корінець Р. Деякі проблеми розвитку іпотечного кредитування сільського господарства / Р. Корінець // Українське комерційне право. - 2006. -№2. - С. 49-58.

24. Кручок С. Передумови та перспективи розвитку іпотеки в Україні / С. Кручок // Українське комерційне право. - 2007. - №2. - С. 15-22.

25. Кукса В. Іграшка для банкірів, або іпотека на дисплеї калькулятора / В. Кукса // Дзеркало тижня. - 2007. - №8. - С. 2-3.

26. Кулинич П. Іпотека в Україні: на шляху з минулого в майбутнє / П.Кулинич // Українське комерційне право. - 2008. - №2. - С. 3-14.

27. Лагутін В.Д. Становлення і розвиток системи іпотечного кредитування / В.Д. Лагутін // Фінанси України . - 2004. - № 1. - С. 24-28.

28. М'якишевська О.М. Стан і перспективи іпотечного кредитування / О.М. М'якишевська // Фінанси України . - 2003. - № 11. - С. 28-34.

29. Носік В. Проблеми формування правового інституту іпотеки землі в Україні / В. Носік // Українське комерційне право. - 2005. - №2. - С. 31-38.

30. Паливода К. Проблеми іпотечного кредитування під заставу житла та програми фінансування масового будівництва житла в Україні / К. Паливода // Вісник НБУ. - 2003. - № 9. - С. 44-49.

31. Перепечаенко Ю. Ипотека без границ / Ю. Перепечаенко // Бизнес. -2005. - №3-4. - С.41

32. Ревуцька Н. Iпотечне кредитування: зарубiжний досвiд i перспективи розвитку в Украiнi / Н. Ревуцька // Цiннi папери України. - 2007. - №2 (290).

33. Тигіпко С. Стан і пріоритети розвитку іпотечного фінансування в Україні / С. Тигіпко // Вісник НБУ. - 2004. - № 9. - С. 44-49.

34. Ткаченко О. Проблеми розвитку іпотечного кредитування в Україні / О. Ткаченко, О.Заруцька // Вісник НБУ. - 2004. - № 9. - С. 5-7.

35. Юргелевич С. Основні принципи іпотеки та іпотечне кредитування / С. Юргелевич // Вісник НБУ. - 2002. - № 1. - С.33-35.

36. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [сайт http://www.minfin.gov.ua].

37. Офіційний сайт Української національної іпотечної асоціації [сайт http://www.unia.com.ua].

38. Офіційний сайт Державної іпотечної установи [сайт http://www.ipoteka.gov.ua/].

39. Офіційний сайт Національного банку України [сайт http://www.bank.gov.ua/].

40. Офіційний сайт Державного комітету статистики [сайт http://www.ukrstat.gov.ua/].

Размещено на Allbest.ru