Кредитний портфель комерційного банку

На рівні управління кредитного портфелю кредитний моніторинг здійснює наступні функції:

- визначають прибутковість кредитного портфелю;

- якість кредитного портфелю;

- аналіз стану кредитного портфелю та його динаміку;

- співвідношення процентної маржі до середніх маржі до середніх залишків кредитної заборгованості (співвідношення процентної маржі до середнього розміру до середнього розміру акціонерного капіталу);

- аналізують кредитний портфель за строками користування, за видами кредитів, валют, забезпечення, за галузями економіки, географічного регіону (де більш всього розвинутий кредитний портфель);

- оцінку обсягу і характеру угод з інсайдерами;

- аналіз погашення кредиту;

- аналіз кредитного портфелю за ступенем ризику;

- контролюють та нараховують резерви для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями; дотримання нормативів кредитного ризику

Розділ 3. Управління проблемними кредитами та способи зниження ризиків кредитного портфеля в умовах фінансової нестабільності

3.1 Управління проблемними кредитами і заходи щодо їх оздоровлення

Для управління проблемними кредитами та проведення фінансового оздоровлення банки застосовують ряд заходів, головною метою яких є запобігання остаточної втрати платоспроможності клієнтів, яке розуміється як зниження здатності позичальника своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань, а також поступове погашення діючих кредитних зобов'язань. Головними напрямками зменшення проблемної заборгованості є:

- заходи, направлені на добровільне погашення заборгованості;

- реструктуризаційні заходи;

- претензійно-позовна робота;

- робота з правоохоронними органами;

- реалізація заставного майна;

- списання безнадійної до повернення заборгованості.

Банк розробляє Порядок застосування заходів щодо фінансового оздоровлення проблемної заборгованості, а також розподіл повноважень та відповідальності щодо застосування заходів. Під заходами розуміється спільні дії Банку та клієнта, спрямовані на запобігання зниження платоспроможності клієнтів, які застосовуються за умов та в порядку, визначеному Банком.

Заходи фінансового оздоровлення кредитних операцій можуть застосовуватись як за ініціативи клієнта, так і за ініціативи банку. Підґрунтям для застосування заходів по фінансовому оздоровленню є:

- наявність прострочених відсотків, неоплачених сум основного боргу (траншів) чи комісій, відповідно до діючих кредитних угод;

- несприятлива зміна у вартості забезпечення кредиту;

- наявне або прогнозоване зниження платоспроможності клієнта;

- тимчасова втрата ліквідності клієнта;

- наявність простроченої кредитної заборгованості у споріднених структур;

- наявність у клієнта інших обґрунтованих підстав.

Сутність заходів та порядок їх застосування для кожного клієнта носить індивідуальний характер, враховуються різні фактори, які впливають на платоспроможність клієнта, повинен проводитись комплексний підхід з аналізом як фінансових (об'єктивних) так і суб'єктивних показників. Працівники банку повинні також стежити за факторами, що можуть несприятливо відбитися на фінансовому становищі клієнта та в майбутньому стати причиною подальшого невиконання позичальником своїх зобов'язань. Наприклад, у будівельній компанії несвоєчасне введення в експлуатацію нового житлового будинку, за рахунок продажу квартир у якому буде сплачуватись кредит. І тільки з урахуванням вищенаведеного повинні розроблятись конкретні заходи.

Найчастіше банки використовують наступні заходи для оздоровлення проблемної кредитної заборгованості:

1. Зміна обумовленого кредитним договором строку кредитування у сторону збільшення. Таким чином щомісячне навантаження клієнта по сплаті основного боргу зменшується, що дає змогу розраховувати на менший щомісячний платіж.

2. Зміна графіку погашення кредитної заборгованості. Що надасть можливість, наприклад, зменшити суму погашення основного боргу у найближчі півроку та поступово збільшувати суму погашення, що надасть змогу зменшити фінансове навантаження на клієнта у найближчий час.

3. Зміна схеми погашення кредиту. Наприклад, переведення кредиту зі стандартного графіку погашення у ануітетну схему, що надасть можливість зменшити щомісячний платіж у найближчі місяці кредитування. Або зміна кредитної лінії на кредит, що дає змогу клієнту не сплачувати кожний транш окремо, а розподілити усю суму кредиту рівномірними частинами на протязі усього строку кредитування.

4. Встановлення пільгового періоду по сплаті основного боргу. Наприклад, клієнт у найближчі місяці буде сплачувати тільки відсотки, а основний борг почне сплачувати через деякий період, що надасть йому змогу розраховувати на менший щомісячний платіж.

5. Конвертація валютної заборгованості кредиту у національну, що надасть можливість зменшити валютний ризик та запобігти зросту кредитної заборгованості у гривневому еквіваленті у подальшому. Клієнт вже буде розраховувати на конкретну суму по сплаті кредитної заборгованості у національній валюті і не буде залежить від курсу валют.

6. Акумуляція суми простроченого основного боргу до суми фактичної заборгованості за кредитом. Це дозволить клієнту позбутись простроченого боргу та поступово гасити свою кредитну заборгованість.

7. Акумуляція прострочених відсотків до суми фактичного залишку за кредитом. Таким чином клієнту надається можливість закрити суму прострочених відсотків за кредитною операцією та своєчасно виконувати свої кредитні зобов'язання.

8. Зменшення відсоткової ставки. Банк шляхом зменшення відсоткової ставки має метою зменшити клієнту щомісячний платіж за відсотками. Банк може провести зменшення відсоткової ставки нижче, ніж середня відсоткова ставка на МБВРУ, проте ця операція буде збитковою для нього. Тому клієнт у подальшому компенсує банку цю різницю у сумах чи банк не буде змінювати умови, щоби клієнт міг виконувати свої зобов'язання у подальшому.

9. Погашення кредитної заборгованості з дисконтом. Банк пропонує клієнту погасити частину проблемної кредитної заборгованості, а інша частина буде списана за рахунок банківських резервів. Сума дисконту визначається для кожного клієнта окремо.

10. Виробничий план оздоровлення кредиту. Тут розуміється розробка і реалізація разом із Позичальником заходів щодо поліпшення виробничо-господарського стану з метою відновлення його платоспроможності. Це, зокрема, може бути надання відповідних консультацій; реалізація або здача в оренду незадіяного у виробництві обладнання, транспорту, нерухомості; реалізація зайвих запасів сировини, а також готової продукції по цінах, що забезпечують їх ліквідність; у випадку необхідності проведення зовнішнього аудиту; робота з дебіторами по поверненню прострочених боргів; інвестування для поліпшення виробничих фондів і устаткування; зосередження діяльності на основних видах продукції або, навпаки, диверсифікацію виробництва (запобігання зосередження над випуском одного продукту) і т.п.

11. Видача нового кредиту на погашення проблемної заборгованості. У деяких випадках банк для зменшення суми простроченої кредитної заборгованості використовує індивідуальні заходи, як надання нового реструктуризаційного кредиту. Але видача реструктуризаційного кредиту Позичальнику, фінансовий стан та забезпечення якого не відповідає загальноприйнятним вимогам, але при умові, що така видача веде до покращення ситуації по поверненню проблемної заборгованості по кредиту, який реструктуризовується. Наприклад, та ж будівельна компанія при отриманні інвестиційного кредиту розраховувала на побудову житлового будинку, з продажу квартир у якому буде гасити кредитну заборгованість. Але витрати виявились більші, ніж планувалось у бізнес-плані, і для подальшого введення будинку у експлуатацію потрібні додаткові кошти. Банк, надаючи у цьому випадку кредитні гроші, сподівається на подальше введення будинку у експлуатацію та погашення проблемної заборгованості. Якщо клієнту не надати додаткові кошти, введення будинку у експлуатацію відстрочується на невиявлений термін, що призведе до зростання проблемної заборгованості.

12. Видача кредиту іншій (третій) особі на погашення проблемної заборгованості. Наприклад кредитна заборгованість може бути передана іншій платоспроможній особі, пов'язаній чи не пов'язаній з позичальником на оговорених заздалегідь умовах.

13. Перевід боргу на платоспроможних кредиторів. Це найчастіше практикується у юридичних осіб, коли борг у банку викупає кредитор позичальника, який у подальшому планує остаточно заволодіти підприємством.

14. Реалізація заставного майна в рахунок погашення кредитної заборгованості. Така необхідність може виникнути в зв'язку з:

a) передачею майна у власність Банку в рахунок погашення кредитної заборгованості Боржника за згодою сторін;

b) отримання у власність Банку майна на підставі Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя (шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки);

c) рішенням суду про задоволення вимог Банку за рахунок заставного майна та передачею його у власність;

d) тим, що майно не реалізовано спеціалізованою організацією на прилюдних торгах, аукціонах і державною виконавчою службою запропоновано залишити Банку нереалізоване майно в рахунок погашення заборгованості, а іншого майна, на яке можна звернути стягнення, у Боржника немає.

Майно передається у власність Банку за ціною, що зазначена в документах, на підставі яких майно передається. Ціна майна, що передається у власність Банку визначається:

1. При добровільній передачі майна у власність:

a) якщо майно передається Боржником, то ціною передачі майна у власність буде його заборгованість перед Банком станом на день такої передачі, або експертна оцінка (іпотечний договір);

b) якщо майно передається майновим поручителем або третьою особою - по ціні експертної оцінки.

2. За рішенням суду - по ціні заборгованості, вказаній у рішенні або по експертній оцінці.

3. При передачі майна органами державної виконавчої служби в зв'язку з його не реалізацією - по ціні визначеною експертною оцінкою (початкова ціна аукціону).Здійснення цього заходу відбувається шляхом:

а) реалізації у добровільному порядку заставленого майна або інших активів Позичальника/Поручителя під контролем Банку;

b) отримання на баланс Банку в рахунок погашення проблемної заборгованості майна Позичальника з метою його подальшої реалізації. Проте пріоритетом здійснення таких заходів повинен бути факт подальшої реалізації майна з балансу Банку за ціною придбання цього майна. Особливу увагу необхідно приділяти якнайшвидшому продажу майна з балансу Банку, що має на меті зменшення питомої ваги непрацюючих активів Банку. Але при використанні даного заходу існують деякі нюанси. Наприклад, сума, отримана від реалізації заставного майна може не завжди покривати залишок заборгованості за кредитом. Заставне майно може тільки частково бути у наявності (особливо це стосується товарів в обігу), а також коли може існувати небезпека свідомих дій Позичальника по втраті майна з метою ліквідації можливих джерел погашення заборгованості.

У випадку необхідності проведення фінансового оздоровлення кредиту працівник банку встановлює наявність конкретних передумов для застосування вищенаведених заходів, проводить додаткове вивчення фінансового стану і виробничо-комерційної діяльності Позичальника та з'ясовує причини виникнення заборгованості і перспектив її погашення.

Після цього працівник банку ознайомлює клієнта з заходами, що можуть бути застосовані до нього банком та з порядком і умовами їх застосування; пропонує клієнту вчинити дії для внесення змін в умови кредитування. У випадку згоди клієнта, працівник банку отримує від клієнта актуальний пакет документів, необхідний для оцінки його фінансового стану у відповідності до Положення про оцінку фінансового стану позичальника, яке діє в даній фінансовій установі, та вибирає з заходів, що дозволять клієнту покращити власну платоспроможність.

Далі працівник банку аналізує результати перевірки стану заставленого майна, оцінює виконання клієнтом інших умов діючого кредитного договору та аналізує відповідність клієнта і кредитної операції необхідним вимогам. Якщо клієнт та кредитна операція відповідають необхідним вимогам, відповідальним працівником готується пакет необхідних документів для подання заявки на зміну умов кредитування на розгляд кредитного комітету, якому надано повноваження на розгляд відповідної заявки. У випадку, коли клієнт та кредитна операція не відповідають необхідним вимогам, то працівник банку аналізує можливість усунення такої невідповідності та вживає дії щодо її усунення. Наприклад, вартість заставного майна не покриває суму кредиту, тоді необхідно клієнта просити надати додаткове забезпечення для збільшення прийнятого в заставу по кредитній операції заставленого майна. Особливу увагу слід приділяти проведенню оцінки та ліквідності пропонованого заставного майна, так як нестабільна цінова ситуація на ринку України призводить до великих перекосів у експертній оцінці майна на різні часові періоди (наприклад, ціни на нерухомість за такий короткий проміжок часу, як 2007-2009 роки змінювалась у грошовому еквіваленті на 50-25% по регіонах України).

Слід враховувати, що банк може використовувати як один так і сукупність заходів для управління проблемними кредитами. Наприклад, поєднати захід по збільшенню строку кредитування та захід по встановленню пільгового періоду по сплаті основного боргу.

Таким чином можна зробити висновки, що у тій ситуації, що склалася у банківському секторі в Україні фінансові установи розробляють цілу низку заходів, які допоможуть їм поступово налагодити продуктивну роботу по управлінню проблемними кредитами і проводити фінансове оздоровлення. До осені 2008 року питання щодо проведення роботи з проблемними активами банків не поставало так гостро. Але після різкого знецінення національної валюти, з урахуванням великої долі у кредитному портфелі кожного банку валютних кредитів, та погіршення фінансового стану підприємств в усіх секторах економіки ця проблема набула великого значення. По теперішній час кожна банківська установа продовжує розробляти заходи для подальшої боротьби зі зростанням проблемних кредитів у своїх кредитних портфелях. Тому у найближчі роки питання щодо управління проблемними активами у банках та ефективність використання заходів щодо зменшення проблемної заборгованості буде найбільш затребуваним.

кредитний портфель комерційний банк

3.2 Диверсифікація і лімітування, як інструменти зниження ризиків кредитного портфеля

При здійсненні кредитування банк неодмінно управляє ризиком. Він може діяти кількома способами: прийняти кредитний ризик (це має бути узгоджено із кредитною політикою банку, із вирішенням проблеми ризик - доходність) або мінімізувати його. При цьому відмова від ризикового кредиту зводить ризик для банку до нуля, але тоді останній втрачає доходи по цій операції, що також не дуже вигідно при регулярному застосуванні Для мінімізації кредитного ризику банк може здійснювати багато різних заходів (що спричинюють різні зміни) поєднувати їх, забезпечуючи найоптимальніший вплив на ризик. Банківською практикою напрацьовані певні заходи, спрямовані на мінімізацію втрат від кредитного ризику. Серед них розглянемо такі методи: лімітування та диференціація.

Лімітування -- це засіб мінімізації кредитного ризику, який застосовується з ініціативи комерційного банку, але є лімітування з боку НБУ. Це встановлення нормативів, що регламентують кредитний ризик, а саме: ризик на одного позичальника, норматив великих кредитних ризиків, ризик на одного інсайдера, ризик на інсайдерів, нормативи, що обмежують отримані та надані міжбанківські кредити. Ці нормативи є складовою частиною економічних нормативів регулювання банківської діяльності.

Але слід зазначити, що деякі науковці визначають лімітування, як більш широке поняття. Тобто ліміти за такою точкою зору можуть стосуватися не лише сум кредитів. Банки можуть самостійно встановлювати додаткові (до законодавчо визначених) обмеження, які в більшості випадків можна визначити як ліміти країн, галузі, видів забезпечення, валют. Ефект від впровадження лімітування забезпечується через обмеження конкретних ризиків, що характеризують даного клієнта, які є складовими елементами кредитного ризику. Ліміт також може встановлюватися по кредитах окремим позичальникам, групі однотипних позичальників, галузі господарства. Це дає можливість уникнути ризику концентрації кредитних вкладень у окремі суб'єкти, що зменшує вірогідність можливих втрат від кредитних операцій. ПАТ «КРЕДОБАНК», як і інші банківські установи, встановив ліміти кредитування на групу пов'язаних позичальників, що дозволяє обмежити відтік кредитних коштів до конкретних клієнтів.

Лімітуватися можуть також права окремих банківських менеджерів і структур відносно прийняття рішень про надання кредиту (для філій, відділень, менеджерів та інше). При цьому розмір права на видачу кредиту залежить, як правило, від рівня кваліфікації відповідних фахівців і обсягу капіталу, яким оперує банківська установа. Так вище керівництво ПАТ «КРЕДОБАНК» з початку 2009 року вирішило доцільним зменшити встановлені ліміти на прийняття кредитних рішень на кожну філію, таким чином більшість кредитних проектів буде розглядатися і рішення по них будуть прийматися безпосередньо у Головному банку.

Розрахунок ліміту кредитування здійснюється на підставі фінансових показників позичальника і прогнозування його майбутніх грошових потоків. Розмір ліміту залежить від можливих фінансових результатів об'єкта, що кредитується, з урахуванням діяльності суб'єкта, що кредитується. Розрахунки робляться, як правило, на квартал і після закінчення кожного кварталу на наступний квартал уточнюються.

Метод диверсифікації полягає у розподілі кредитних ресурсів серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками (розмір капіталу, форма власності), так і за умовами діяльності (галузь економіки, географічний регіон). Розглядають три види диверсифікації -- галузеву, географічну та портфельну.

Галузева диверсифікація означає розподіл кредитів між клієнтами, які здійснюють діяльність у різних галузях економіки. Для зниження загального ризику кредитних операцій вирішальне значення має добір галузей, який повинен ґрунтуватися на результатах статистичних досліджень. Найвищий ефект досягається в разі вибору позичальників, котрі працюють у галузях з протилежними фазами коливань ділового циклу. За допомогою кореляційного аналізу виявляються такі галузі, в яких результати діяльності різною мірою залежать від загального стану економіки. Якщо одна галузь перебуває на стадії економічного росту, то інша переживає стадію спаду, а з часом їх позиції змінюються на протилежні. Тоді зниження доходів від однієї групи клієнтів компенсуються підвищенням доходів від іншої групи, що допомагає стабілізувати доходи банку і суттєво знизити ризик. В Україні банки часто концентрували свої кредитні портфелі у популярних секторах економіки, які приносили високий дохід у короткий проміжок часу, таких як енергетика, важка промисловість, будівництво нерухомості. На кінець 2008 - початку 2009 року вищезгадані галузі понесли збитки, що призвело до того, що банки, які віддавали їм пріоритет, отримали великі суми невиплат по зобов'язанням. ПАТ «КРЕДОБАНК» підійшов у свій час обґрунтовано до кредитування вищезгаданих секторів економіки, приділивши більш увагу кредитуванню галузі торгівлі та легкої промисловості, які у період кризи понесли менші збитки.

Географічна диверсифікація полягає в розподілі кредитних ресурсів між позичальниками, які перебувають у різних регіонах, географічних територіях, країнах з різними економічними умовами. Географічна диверсифікація як метод зниження кредитного ризику доступна лише великим банкам, які мають розгалужену мережу філій та відділень на значній території. Це допомагає нівелювати вплив кліматичних та погодних умов, політичних та економічних потрясінь, які впливають на кредитоспроможність позичальників. Невеликі банки застосовують метод географічної диверсифікації здебільшого у процесі формування портфеля цінних паперів, що дає змогу знизити загальний ризик банку. ПАТ «КРЕДОБАНК» має розвинену мережу по всій території України, кредитування велося активними темпами в усіх областях, як у тих, що спеціалізуються на промисловому виробництві, так і у тих, що спеціалізуються на сільському господарстві та туризмі.

Портфельна диверсифікація означає розосередження кредитів між різними категоріями позичальників -- великими і середніми компаніями, підприємствами малого бізнесу, фізичними особами, урядовими та громадськими організаціями, домашніми господарствами тощо. Кредити, надані у сфері малого бізнесу, часто супроводжуються підвищеним рівнем ризику, хоча й мають вищий рівень дохідності. Такі позичальники часто обмежені у виборі кредитора, тому банк може диктувати власні умови кредитної угоди. Якщо позичальником є велика компанія, то кредитний ризик оцінюється як незначний, але й дохідність такого кредиту невелика.

Іноді банк надає кредит відомій у світі компанії за ставками, які не приносять йому прибутків. Але проведення подібних операцій сприяє зростанню популярності та рейтингу банку. Загалом невеликі провінційні банки не мають змоги широко застосовувати метод портфельної диверсифікації, що призводить до підвищення ризикованості їхніх кредитних портфелів. Такі портфелі, сформовані, передусім, за рахунок надання кредитів підприємствам малого бізнесу, а також споживчих кредитів, характеризуються вищим рівнем дохідності порівняно із середніми та великими банками. Портфельна диверсифікація допомагає збалансувати ризик і дохідність кредитного портфеля банку. ПАТ «КРЕДОБАНК» надавав незначну перевагу в кредитуванні клієнтам середнього та малого бізнесу, тому що цей сегмент більш маневрений, ніж крупний корпоративний, і йому легше пристосовуватись до нових ринкових умов.

Метод диверсифікації слід застосовувати зважено та обережно, спираючись на статистичний аналіз і прогнозування, враховуючи можливості самого банку і, насамперед, рівень підготовки кадрів. Диверсифікація потребує професійного управління та глибокого знання ринку. Саме тому надмірна диверсифікація веде не до зменшення, а до зростання кредитного ризику. Адже навіть великий банк не завжди має достатню кількість висококваліфікованих фахівців, котрі володіють глибокими знаннями в багатьох галузях економіки, знають специфіку різних географічних територій, мають практичний досвід роботи з різними категоріями позичальників.

ПАТ «КРЕДОБАНК» активно використовує такі інструменти зниження ризиків кредитного портфеля, як диверсифікація і лімітування. Виважено та прискіпливо підходить керівництво до встановлення лімітів, кожний день відслужуються тенденції у різних галузях економіки як на Україні так і у світі. Тому банк, враховуючи існуючу проблему масової несплати кредитних коштів від позичальників, сподівається поступово покращити свої фінансові показники за рахунок подальшої роботи у напрямку диверсифікації і лімітування.

Виходячи з вищенаведеного для якісного управління проблемними кредитами в умовах фінансової нестабільності ПАТ «КРЕДОБАНК» приділяє максимальну увагу щодо оздоровлення їх. Для цього банк застосовує ряд заходів, головною метою яких є запобігання остаточної втрати платоспроможності клієнтів, яке розуміється як зниження здатності позичальника своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань, а також поступове погашення діючих кредитних позик. Слід також приділяти увагу на кон'юктуру ринку, спостерігати за розвиток окремих економічних галузях. Застосовувати різні методи щодо зменшування кредитних ризиків, одні із інструментів для реалізації даної мети є: лімітування (обмеження кредитних ризиків за типами позичальників, термінів погашення, видів забезпечення, валют) та диверсифікація (обмеження кредитних ризиків за такими видами: галузева, географічна та портфельна).

Висновки та пропозиції

При написанні дипломної роботи відповідно до поставлених завдань були сформовані наступні висновки:

Розкрито поняття кредитного портфелю.

Принципи формування кредитного портфелю:

- залежно від суб'єктів кредитних відносин;

- залежно від цільового призначення;

- за строком, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику;

- за галузевою спрямованістю;

- за організаційно-правовими ознаками;

- за категорією ризиків;

- за типами позичальника;

- за валютою кредиту;

- за послугами кредитного характеру.

Роль кредитної політики для формування та управління кредитного портфелю банку щодо організації кредитного процесу. Кредитна політика дає змогу планувати, регулювати, контролювати процес кредитування, раціонального організовувати взаємовідносини між кредитором і позичальником та розробляється правлінням банку (або кредитним комітетом) і затверджується, як правило, радою акціонерів банку.

2. Визначено поняття кредитного ризику Банку. Це ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями своєчасно та у повному обсязі.

Управління кредитним ризиком передбачає досягнення наступних цілей:

забезпечення стабільної та рентабельної діяльності Банку з одночасним врахуванням кредитного ризику, на який наражається Банк;

формування безпечного кредитного портфеля, здійснюючи при цьому активну кредитну діяльність, яка має на меті отримання доходу;

обмеження розміру втрат в результаті реалізації кредитного ризику на прийнятному для Банку рівні.

Для оцінювання якості кредитного портфеля з погляду кредитного ризику застосовуються такі показники:

коефіцієнт покриття класифікованих позик;

питома вага зважених класифікованих позик;

коефіцієнт питомої ваги проблемних позик;

коефіцієнт питомої ваги збиткових позик.

Аналіз кредитних операцій повинен здійснюватися також у напрямі оцінювання ступеня захищеності від можливих втрат. Чим гірші показники якості кредитів з погляду кредитного ризику, тим більшим має бути ступінь їх захищеності.

Для оцінювання рівня ризику використовують такі показники:

¦ коефіцієнт забезпеченості позики;

¦ коефіцієнт забезпеченості збитків;

¦ коефіцієнт захищеності позик від втрат;

¦ коефіцієнт покриття збитків;

¦ коефіцієнт покриття позик власним капіталом.

Основними нормативними документами, які регулюють моніторинг інвестиційних кредитів в Україні є: Закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про заставу», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження» та Положення Національного банку України «Про кредитування», «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями».

Внутрішні нормативні документи, що регулюють кредитний моніторинг було розглянуто на прикладі положень та процедур ПАТ «КРЕДОБАНК»: Регламенту здійснення кредитного моніторингу, Положення про забезпечення кредитних операцій, Положення про оцінку фінансового стану позичальника, Регламент роботи з проблемними кредитами, Порядку формування резерву для відшкодування можливих втрат Банку за кредитними операціями, Використання резерву, створеного під кредитні ризики, для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, Регламенту здійснення кредитного моніторингу.

В дипломній роботі проаналізовано організацію управління кредитного портфелю на прикладі Київської філії ПАТ «КРЕДОБАНК».

Зокрема, наведено структуру кредитного портфелю ПАТ «КРЕДОБАНК», в розрізі валют за типами позичальниками, за терміном кредитування, галузями економіки, за способами забезпечення, за категоріями кредитного ризику.

Метою даної дипломної роботи було визначення основних напрямків управління кредитного портфеля в умовах фінансової нестабільності.

В 3 розділі даної роботи було розроблено ряд рекомендацій з цього питання:

1. Для управління проблемними кредитами та проведення фінансового оздоровлення банки застосовують ряд заходів, головною метою яких є запобігання остаточної втрати платоспроможності клієнтів, яке розуміється як зниження здатності позичальника своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань, а також поступове погашення діючих кредитних зобов'язань:

a) заходи, направлені на добровільне погашення заборгованості;

b) реструктуризаційні заходи;

c) претензійно-позовна робота;

d) робота з правоохоронними органами;

e) реалізація заставного майна;

2. Розглянули інструменти зниження кредитних ризиків за методами диверсифікації та лімітування.

На мою думку, розроблені рекомендації будуть корисними та сприятимуть покращенню управління кредитного портфелю банку, що сприятиме подоланню економічної кризи в Україні.

Список використаної літератури

1 Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2006 р. № 2121-111 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2001. - Вип. 1.

2 Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року N 1560-XІІ. В редакції Закону N 762-ІV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247.

3 Закон України “Про заставу” // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 47.

4 Про кредитування. Положення НБУ, затверджене Постановою правління НБУ від 26 вересня 1995р., №246.

5 Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. Положення НБУ від 6 липня 2000 р., №279.

6 Про забезпечення кредитних операцій. Протокол засідання Правління ВАТ „КРЕДОБАНК” №2005/03 від 26 січня 2005р.

7 Положення про кредитну політику. Протокол рішення Спостережної ради ВАТ “КРЕДОБАНК” № 04/2008 від 22.01.2008р.

8 Порядок застосування заходів щодо попередження зниження латоспроможності клієнтів - юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців. Протокол рішення Правління ВАТ «КРЕДОБАНК» № 02/2009 від 14.01.2009

9 Регламент здійснення кредитного моніторингу. Рішенням Правління ВАТ «КРЕДОБАНК» № 2006/13 від 27.04.06р.

10 Регламент оцінки фінансового стану позичальника. Рішенням Правління ВАТ «КРЕДОБАНК» №2006/25 від 31.08.06 р.

11 Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики. Київ: КНЕУ, 2002, 276 с.

12 Барановський О.І. Фінансові кризи: передумови, наслідки і шляхи запобігання: Монографія. - К.: Київський національний - торгівельний університет, 2009. - 754 с.

13 Боринець С.Я. Міжнародні фінанси.-К.: Знання, 2006.-284с.

14 Бюленеть Національного банку України. - 2009

15 Васюренко О.В. Банківський менеджмент. Київ: Видавничий центр "Академія", 2001, 320 с.

16 Васюренко О.В. Банківські операції. Київ: Знання, 2004, 324 с.

17 Вітлінський В.В. Концепція стратегії кредитного ризику//банківська справа.-2000.-№1.-с.13-16.

18 Вовчак О.Д. Кредит і банківська справа. - К., Знання, 2008. - 564 с.

19 Гуляєва Л. П. Сучасні тенденції банківської діяльності // Формування ринкових відносин в Україні.-2007.-№ 1.-C.99-104

20 ДЕНИСЕНКО М. Л. Грошово-кредитна діяльність банків. Київ: Видавництво Європейського університету, 2004, 336 с.

21 Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. К,: Алерта, 2004, 478 с.

22 Дмитренко М.Г. Кредитування і контроль: Навчально - методичний посібник. - Кондор, 2009. - 296 с.

23 Дьомін О. Політика регіонального розвитку в умовах поглиблення ринкових реформ в Україні//Економіка України. - 2003. - №6. - С.10

24 Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік у банках України. Київ: КНЕУ, 2001, 636 с.

25 Ковальчук Г,Г., Коваль М.М, Ліквідність комерційних банків: Навчальний посібник. - К,: Знання, КОО, 1996. - 120с.

26 Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності коерційних банків і підприємств. Київ: Видавничий дім "Скарби", 2001, 336 с.

27 Корнєєв В.В. Кредитні та інвестиційні потоки капіталу на фінансових ринках. Київ: НДФІ, 2003, 376 с.

28 Крилова В., Незнамова А. Прозорість банківської системи: світовий досвід та українські перспективи // Банківська справа.-2007.-№ 3.-C. 20-35.

29 Латковська Т. Міжнародні правові акти в системі джерел банківського права // Юридична Україна.-2007.-№ 11.-C.35-38.

30 Луців Б.Л.. Гроші банки та кредит: у схемех та коментарях. Тернопіль: Карт-бланш, 2000, 225 с.

31 Міщенко В.І., Яценюк А.П., Коваленко В.В., Коренєва О.Г. Банківський нагляд. Київ: Знання, 2004, 406 с.

32 Павлишин О.П. Механізми стимулюючого впливу кредиту на розвиток економіки регіону. - К., УБС НБУ, 2007. - 159 с.

33 Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку.- К., КНЕУ,2004.-468с.

34 Смовженко Т.С. Кредитування і контроль: Навчал. посібник. - Львів: ЛБІ НБУ, 2004. - 135 с.

35 Тиркало Р.І., Шивоблок З.І. Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії, експрес-діагностика, рейтинг. Навч.посібник, - К., «Слобожанщина», 1999. - 236 с.

36 Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг. Ірпінь: Академія ДПС України, 2001, 501 с.

37 Швайка М.А. Банківська система України: шляхи реформування і підвищення ефективності. Київ: Парламентське видавництво, 2000, 193 с.

38 Шевченко Р.І. Кредитування і контроль: Навчал. посібники для самостійного вивчення дисципліни - К.: КНЕУ, 2002. - 183 с.

39 www.aub.org.ua - Офіційний сайт "Асоціації українських банків"

40 www.bank.gov.ua - Офіційний сайт "Національнального банку України"

41 www.finance.ua - Сайт "Фінанси України"

42 www.kredobank.ua - Офіційний сайт ПАТ "КРЕДОБАНК"

Размещено на Allbest.ru