Національний банк України, його функції та операції

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний університет «Львівська політехніка»

Навчально-науковий інститут адміністрування та післядипломної освіти

Кафедра теоретичної та прикладної економіки

НАУКОВА РОБОТА

на тему: «Національний банк України, його функції та операції»

з дисципліни «Макроекономіка»

Виконала: Студентка Пукас Ю.А.

Науковий керівник:

Кандидат економічних наук

доцент Малиновський Ю.В.

Львів - 2018



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади регулювання Національним банком України банківської діяльності

1.1 Функції Національного банку України

Розділ 2. Сучасна грошово-кредитна політика Національного банку України

2.1 Аналіз грошово-кредитної політики Національного банку України

2.2 Перспективи розвитку та ризики грошово-кредитної політики України

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Будь-яке суспільство може процвітати тривалий період часу тільки тоді, коли забезпечуються матеріальні блага для його членів завдяки ефективній економіці. У сучасній економіці велике значення мають підтримка стабільності грошової одиниці, достатнє забезпечення капіталом, а також захищена від криз банківська система. Для досягнення цієї мети держави здійснюють суворий всебічний контроль, що визначено конституціями та окремими законодавчими актами.

У розвинутій ринковій економіці центральний банк посідає особливе місце - він є центром грошово-кредитної системи національної економіки, головною функцією якого є контроль та регулювання пропозиції грошей у країні.

Зазначені обставини обумовлюють необхідність вивчення питань, пов'язаних із визначенням статусу центрального банку в економіці та сфер його функціонування, оскільки місце центрального банку в ринковій економіці багато в чому визначає хід та напрямок економічного розвитку країни. Цим обумовлена актуальність виконання наукової роботи за темою " Національний банк України, його функції та операції ".

Метою роботи є вивчення ряду питань, що стосуються умов реалізації Національним банком України своїх функцій, аналіз його діяльності в різні роки, аналіз відносин НБУ з комерційними банками, також оцінка стану, методики та практики дієвості інструментів грошово-кредитної політики НБУ, та знайдення шляхів вдосконалення проведення грошово-кредитної політики держави.

В процесі виконання роботи для досягнення поставленої мети вирішується ряд завдань:

- обґрунтування ролі і значення центрального банку в економіці країни;

- здійснюється аналіз функції та операції Національного банку України;

- аналіз та оцінка грошово-кредитної політики Національного банку України;

- взаємодіє Національного банку України та комерційних банків з кредитних питань;

- виявлення та аналіз питань, що пов'язані з вдосконаленням грошово-кредитної політики держави.

Об'єктом даної теми виступає Національний банк України.

Предметом виступає організація Національного банку України, його призначення, статус та структура, функції, операції та діяльність .

Теоретичну та методологічну базу дослідження склали Закони України, постанови НБУ, та інші законодавчі та нормативні акти, ряд літературних джерел.

Робота складається зі вступу, двох основних розділів, висновків, списку використаних літературних джерел.



Розділ 1. Теоретичні засади регулювання Національним банком України банківської діяльності

1.1Функції Національного банку України

У державному регулюванні ринкової економіки будь-якої держави особлива роль належить грошово-кредитним системам та їх головній ланці - центральним емісійним банкам. Така роль центральних банків визначається їх статусом монопольного органу щодо постачання суспільства грошовими коштами. Центральні банки володіють значним ступенем свободи, оскільки можуть випускати в обіг необхідну кількість грошей. Проте емісійна функція є далеко не основною, що визначає роль і значення центрального банку в сучасній економіці.

Важливими сферами діяльності більшості центральних банків промислово розвинутих країн є: регулювання цінності національної валюти; проведення грошово-кредитної політики всередині країни; забезпечення кредитними ресурсами комерційних кредитних організацій (кредитор останньої інстанції для комерційних банків); підтримка курсу національної валюти на міжнародному фінансовому ринку; виконання фінансових доручень уряду. Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України [1], Законом України «Про Національний банк України» та іншими законами України.

Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених Законом України «Про Національний банк України» [2] випадках - також за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до Конституції України, основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цінової стабільності та стабільності банківської системи.

НБУ розробляє і вводить у дію нормативні документи, що визначають загальні принципи діяльності платіжних систем, порядок проведення розрахунків між суб'єктами економіки через банки тощо. НБУ також постійно працює над удосконаленням платіжної системи, розширенням сфери безготівкових розрахунків, запровадженням сучасних технологій та методів передавання платіжної інформації. Згідно з чинним законодавством, за Національним банком України закріплено виконання значної кількості функцій (зокрема, Закон України «Про банки і банківську діяльність» [3] визначає 19 функцій). Ключовими серед них є такі функції НБУ (рис. 1.1):

Рис. 1.1 Основні функції НБУ [7]



Основним завданням НБУ як центрального банку держави є забезпечення стабільності національної грошової одиниці -- гривні. Національний банк веде Книгу реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, міжнародними банками та фінансово-кредитними організаціями.

Функція НБУ як емісійного центру полягає в тому, що йому належить монопольне право на емісію грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків (банкнот, монет).

Для друкування банкнот та карбування монет створено власний Банкнотно-монетний двір. Тепер, із введенням у дію Малинської фабрики банкнотного паперу, Україна має замкнутий цикл виготовлення національних грошей. банк центральний платіжний фінансовий

Як банк держави Національний банк України організовує і здійснює через органи Державного казначейства та уповноважені банки обслуговування державного бюджету України. При функціонуванні механізму обігу цінних паперів на НБУ покладено виконання операцій з державними цінними паперами.

Виконуючи функцію банку банків, Національний банк України з метою підтримки стабільності банківської системи та розширення її кредитних можливостей надає банкам кредити, які використовують для задоволення тимчасових потреб банків і потреб, пов'язаних зі структурною перебудовою економіки України.

Виконання функції валютного органу означає, що НБУ є головним державним органом, який визначає валютну політику. Система валютного регулювання має свої особливості функціонування та логіку організаційної побудови (рис. 1.2).



Рис. 1.2. Система валютного регулювання [8]

У сфері валютного регулювання НБУ:

-- складає разом із Кабінетом Міністрів платіжний баланс країни;

-- контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

-- визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

-- нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

-- видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій;

-- видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

-- визначає способи встановлення і використання курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях.

Систему валютного регулювання запропоновано розуміти як сукупність валютних відносин та органів валютного регулювання на міждержавному та національному рівнях, урегульованих валютно-правовими нормами.

Класифікація інструментів валютного регулювання подана на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Класифікація інструментів валютного регулювання [9]

На Національний банк України покладено також функцію банківського нагляду і контролю за виконанням банками законодавства з банківської справи, нормативних актів Національного банку та економічних нормативів. Головною метою банківського нагляду і контролю є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.



Розділ 2. Сучасна грошово-кредитна політика Національного банку України

2.1 Аналіз грошово-кредитної політики Національного банку України

Положеннями Закону України «Про Національний банк України» пріоритетною цілю грошово-кредитної політики визначено досягнення та підтримку цінової стабільності в державі.

Для виконання цієї цілі Національний банк України використовує наявні монетарні інструменти, у тому числі облікову ставку.

Розроблення пропозицій щодо формулювання принципів та реалізації грошово-кредитної політики здійснюється Комітетом з монетарної політики на основі аналізу поточних економічних умов та макропрогнозу.

На наступній сторінці наведено показники, що характеризують стан грошово-кредитного ринку України протягом 2012-2013 років (табл. 2.1).

Економіка України за останні п'ять років пережила багато потрясінь. Починаючи з 2012-2013 років економіка України характеризувалася відносною стабільністю та приростом головних макроекономічних показників.

Грошово-кредитна політика Національного банку України цього періоду була направлена на поступовий розвиток економіки країни. Характерною особливістю макроекономічної динаміки 2013 року була стабілізація споживчої інфляції на майже нульовому рівні.

Показник приросту індексу споживчих цін у річному вимірі коливався в межах від “мінус” 0,8% (у березні та квітні) до 0,5% (у грудні). Така цінова динаміка значною мірою обумовлювалася збільшенням пропозиції продовольчих товарів та відносно незначним зростанням адміністративно регульованих цін і тарифів.

Також одним з основних факторів підтримки низькоінфляційного середовища у 2013 році була прогнозована динаміка обмінного курсу гривні до долара США, який на міжбанківському ринку знизився на 1,2 % - до 8,1508 грн./дол. США (рис. 2.1).

Рис. 2.2. Курс долара США до гривні

Джерело: побудовано за даними таблиці 2.1

Стабільність гривні сприяла її домінуванню як засобу заощадження. Так загальний обсяг депозитів у національній валюті у 2013 році збільшився на 32,1% (у 2012 році - на 16,1%), тоді як в іноземній валюті зменшився на 0,8% (у 2012 році зріс на 19,2%).

У результаті показник доларизації депозитів за цей період знизився із 43,7% до 36,8%.

За таких умов відбувався прискорений приріст грошових агрегатів, який за наведених вище обставин не мав інфляційних наслідків. Монетарна база за 2013 рік збільшилася на 20,3%.

З урахуванням дії механізму мультиплікації це сприяло розширенню грошової маси на 17,6%.

Таблиця 2.1

Основні показники, що характеризують стан грошово-кредитного ринку України у 2012-2018 рр., млн. грн.

Показники	Січень 2012	Січень 2013	Січень 2014	Січень 2015	Січень 2016	Квітень 2016	Липень 2016	Жовтень 2016
Монетарна база	326 732	331 608	331 991	336 359	357 590	330 379	332 327	381 580
Грошова маса	685 520	773 200	908 990	956 730	963 834	980 233	968 356	959 640
Коррахунки	21 868	26 158	30 843	27 223	38 602	39 414	43 068	39 711
Депозити, що включаються в грошовий агрегат М3 (крім НБУ)	659 660	850 213	838 491	592 845	679 072	687 712	683 093	670 948
Кредити, надані депозитними корпораціями (крім НБУ)	841 315	987 211	921 543	1 102 932	1 042 987	1 038 977	1 046 244	1 034 927
Міжнародні валютні резерви НБУ (за поточним курсом), млн. дол.	31 364	24 652	17 806	6 420	13 241	14 082	14 082	15 515
Інтервенції НБУ, млн. дол.	69	209	89	9	-81	-518	-507	209
Облікова ставка (на кінець періоду), % річних	7,75	7,50	6,50	14,00	22,00	22,00	16,50	15,00
Курс долара США до гривні (на початок періоду)	7,98	7,99	8,35	16,32	24,78	25,31	26,24	25,75



Показники	Січень 2017	Квітень 2017	Липень 2017	Жовтень 2017	Січень 2018	Квітень 2018
Монетарна база	321 207	318 359	321 228	336 000	391 081	381 022
Грошова маса	936 373	959 640	1 13186	994 062	1 170 352	1 168 816
Коррахунки	42 195	41 916	50 796	43 083	49 540	47 719
Депозити, що включаються в грошовий агрегат М3 (крім НБУ)	664 215	683 661	696 238	710 726	722 519	745 505
Кредити, надані депозитними корпораціями (крім НБУ)	986 751	1 015 212	1 038 715	981 627	1 004 999	1 045 122
Міжнародні валютні резерви НБУ (за поточним курсом), млн. дол.	15 445	17 175	17 795	18 736	18 580	18 421
Інтервенції НБУ, млн. дол.	152	254	91	-74	-10	120
Облікова ставка (на кінець періоду), % річних	14,00	14,00	12,50	13,50	14,50	17,00
Курс долара США до гривні (на початок періоду)	28,09	27,11	25,85	26,69	28,01	26,12

Джерело: складено автором за даними НБУ [11]

Одночасно попри низькі темпи інфляції відбувалося накопичення зовнішніх та внутрішніх дисбалансів в економіці.

Так у 2013 році дефіцит поточного рахунку платіжного балансу сягнув 9,0% ВВП, який не повною мірою покривався залученням боргових коштів на міжнародних ринках. Це відповідним чином позначалося на динаміці міжнародних резервів, обсяг яких у 2013 році зменшився на 4,1 млрд. дол. США - до 20,4 млрд. дол. США (в еквіваленті).

Вплив несприятливої зовнішньоекономічної кон'юнктури на реальний сектор економіки не був компенсований здійснюваними заходами щодо структурних зрушень в економіці.

Так у 2013 році зафіксовано нульовий приріст реального ВВП порівняно з 2012 роком. Рецесія в економіці погіршувала стан державних фінансів - дефіцит Державного бюджету України у 2013 році становив 4,4% ВВП.

З кінця 2013, на початку 2014 років спостерігалися несприятливі макроекономічні тренди на фоні соціально-політичного напруження в Україні, що привело до негативних зрушень в економіці країни.

Загострення соціально-політичної ситуації протягом 2014 року, військова агресія, анексія Криму і бойові дії на сході країни унеможливили ведення керованої економічної діяльності на частині території країни. Звуження внутрішнього попиту і несприятлива зовнішня кон'юнктура призвели до скорочення реального ВВП за підсумками 2014 року на 6,8%.

Накопичений за попередні роки дефіцит поточного рахунку платіжного балансу, відплив капіталу з країни та депозитів з банківської системи посилили девальваційний тиск на національну валюту.

Національний банк в умовах обмеженості міжнародних резервів був змушений відмовитись від практики утримання валютного курсу в жорстких межах. Однак, внаслідок недооцінки системних ризиків та недостатньо виваженої грошово-кредитної політики це призвело до глибоких валютної і банківської криз.

У 2014 році обмінний курс гривні до долара США на міжбанківському ринку знизився на 93,5% - до 15,77 грн./дол. США (рис. 2.1). Обсяг міжнародних резервів скоротився з 20,4 до 7,5 млрд. дол. або на 63,1%. Рівень споживчої інфляції склав 24,9%, суттєво перевищивши орієнтир, передбачений

Основними засадами грошово-кредитної політики (19%). Темпи базової інфляції протягом року прискорились з 0,1% до 22,8%, ціни виробників зросли на 31,8%, що у сукупності відображує вплив девальвації національної валюти. На рис. 2.2. наведено темпи базової інфляції впродовж 2012-2018 років.

Рис. 2.2. Динаміка базової інфляції в Україні протягом 2012-2018 рр., %

Джерело: побудовано за даними НБУ [11]

Таким чином, економіка у 2014 році увійшла у фазу стагфляції, коли скорочення виробництва та зайнятості відбувається в умовах зростання цін. Протягом року 33 банки було визнано неплатоспроможними, стосовно багатьох з них прийнято рішення про ліквідацію.

В якості основного інструменту протидії прискоренню темпів інфляції використовувалося підвищення процентних ставок. Облікову ставку у 2014 році було поетапно збільшено з 6,5% до 14,0% (рис. 2.3). Зазнали суттєвого зростання ставки за активними та пасивними операціями Національного банку.

У результаті усіх зазначених операцій приріст монетарної бази у 2014 році становив 8,5%, що утричі менше, ніж передбачалося Основними засадами (до 28%).

Рис. 2.3. Зміна облікової ставки НБУ протягом 2012-2018 рр.,%

Джерело: побудовано за даними таблиці 2.1

Впродовж 2015 року дія більшості кризових тенденцій продовжилась. З таблиці (табл. 2.1) бачимо, що упродовж 2015-2016 рр. монетарна база зменшувалась. Грошова маса також мала подібну динаміку. Коррахунки НБУ у 2016 р. зменшились на 0,1% (в березні), проте порівняно з аналогічним періодом попереднього року їх величина зросла на 47,8%.

Фіскальна політика протягом 2015 року характеризувалася як помірно жорстка, незважаючи на її традиційне пом'якшення наприкінці року. Темпи зростання доходів зведеного бюджету в 2015 році суттєво перевищили темпи зростання видатків попри прискорення останніх наприкінці року.

Водночас якщо в першій половині року збільшення доходів бюджету значною мірою обумовлювалося інфляційно-девальваційними ефектами, то в другій половині - покращенням адміністрування податків та стабілізацією економічної ситуації. Як наслідок, зведений бюджет у 2015 році мав помірний дефіцит - 30,9 млрд. грн. (72 млрд. грн. у 2014 році).

Враховуючи наявність вагомих об'єктивних дестабілізуючих факторів немонетарного характеру Рада Національного банку України визначила, що суттєвими чинниками погіршення ситуації у грошово-кредитній сфері були також недостатньо послідовні і неефективні дії Правління Національного банку України.

Основні засади грошово-кредитної політики на 2015 рік не було виконано, здійснення грошово-кредитної політики не відповідало меті забезпечення стабільності національної грошової одиниці та пріоритету збереження цінової стабільності. Усі ці прорахунки в здійсненні грошово-кредитної політики на фоні несприятливої ситуації на сході України послугували чинниками подальшого загострення економічної кризи в Україні.

Також у 2015 році було прийнято Постанову Правління НБУ «Про основні засади грошово-кредитної політики на 2016-2020 рр.» від 18.08.2015 р. № 541 [6], основні принципи грошово-кредитної політики на 2016 - 2020 роки наступні:

1. Беззаперечна пріоритетність досягнення та підтримання цінової стабільності порівняно з іншими цілями та завданнями грошово-кредитної політики.

2. Режим плаваючого обмінного курсу. Обмінний курс значною мірою визначатиметься ринковими умовами без попереднього встановлення бажаного або прогнозного значення. Водночас у разі потреби Національний банк здійснюватиме інтервенції на валютному ринку з метою поповнення міжнародних резервів або для запобігання надмірним коливанням обмінного курсу.

3. Перспективний характер прийняття рішень, які ґрунтуються на макроекономічній основі. Рішення щодо параметрів грошово-кредитної політики ґрунтуються на комплексному макроекономічному аналізі та прогнозі.

4. Прозорість діяльності Національного банку. Детальні роз'яснення дій Національного банку та причин, які їх зумовили, надаватимуться учасникам ринку відразу після ухвалення рішення (шляхом оприлюднення прес-релізів і відеозвернень, проведення брифінгів тощо) й узагальнюватимуться в офіційних аналітичних документах Національного банку, які регулярно розміщуватимуться на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку.

5. Інституційна, фінансова та операційна незалежність Національного банку. Національний банк не використовуватиме інструменти грошово-кредитної політики для досягнення будь-яких цілей, які загрожуватимуть досягненню цінової стабільності.

За статистикою 2016 року стійке зниження інфляційних ризиків дало змогу НБУ продовжити пом'якшувати монетарну політику. Так, протягом ІІІ кварталу 2016 року регулятор двічі знижував облікову ставку. З 28 жовтня 2016 року її встановлено на рівні 14.0%. Наслідком послідовного пом'якшення монетарної політики стало зменшення вартості грошових ресурсів.

Щодо 2017 року, то Національний банк утримувався від пом'якшення монетарної політики, зберігаючи облікову ставку незмінною, та ретельно відслідковував розвиток інфляційних процесів та зміни в інфляційних очікуваннях. Попри прискорення споживчої інфляції в ІІІ кварталі 2017 року інфляційні очікування залишалися на низькому рівні, близькому до інфляційної цілі на кінець 2017 року (8% ± 2 в.п.). Збереження облікової ставки на незмінному рівні протягом останніх місяців зумовило більш повільне зменшення вартості ринкових ресурсів у національній валюті. У ІІІ кварталі 2017 року тривало, хоча й помірними темпами, зростання депозитів у національній валюті за рахунок коштів домогосподарств. Банки продовжували нарощувати кредитування. На відміну 2016 року, коли переважно відновлювалося кредитування нефінансових корпорацій, у 2017 році відчутно пожвавилося споживче кредитування [10].

Протидіяла зростанню базової інфляції у 2017 році стримана фіскальна політика. Так, протягом дев'яти місяців 2017 року було зафіксовано нетипово високий загальний та первинний профіцит зведеного бюджету. Зростання видатків на соціально чутливі напрями було помірним, натомість тривало нарощення інших видатків, у тому числі капітальних. Високими темпами продовжували зростати доходи бюджету завдяки загальноекономічним факторам та податковим змінам. Також посилилася роль неподаткових та інших надходжень, які можна охарактеризувати як несистемні. Серед них перерахування до державного бюджету дивідендів державних компаній та прибутку Національного банку за минулий рік. Додатковим ресурсом стали конфісковані за рішенням суду кошти.

Але така політика не змогла втримати зростаючий характер темпів інфляції. Загалом споживча інфляція у вересні 2017 року прискорилася до 16.4% р/р (порівняно із 13.5% р/р у 2016 році). Фактичний показник інфляції перевищив траєкторію прогнозу Національного банку. Це зумовлено насамперед прискоренням зростання цін на сирі продовольчі товари, підвищенням виробничих витрат, а також певним пожвавленням споживчого попиту.

На початку 2018 року інфляційний тиск залишався високим. У березні 2018 року споживча інфляція в річному вимірі уповільнилася до 13.2%. Проте інфляція залишалася вище цілей, установлених Основними засадами грошово-кредитної політики на 2018 рік та середньострокову перспективу (7.5% ± 2 в. п. станом на кінець І кварталу 2018 року). Темпи зростання базового ІСЦ також залишалися значними (9.4% р/р).

Основною причиною високої інфляції було продовження стрімкого зростання цін на продукти харчування. Це відбувалося внаслідок зменшення обсягів виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції та інтенсивного експорту продовольства, який зумовлює наближення цін в Україні до цін у сусідніх країнах. Також підтримували високий інфляційний тиск подальше зростання виробничих витрат, зокрема через збільшення оплати праці. Вагомий вплив мало й швидке відновлення споживчого попиту завдяки подальшому зростанню доходів домогосподарств. Останньому сприяло стійке зростання заробітних плат унаслідок як чергового підвищення МЗП з початку поточного року, так і звуження ринку праці, у тому числі через міграційні процеси, а також підвищення інших соціальних стандартів, зокрема пенсій у IV кварталі 2017 року.

Натомість посиленню інфляційного тиску, у тому числі фундаментального, протидіяла жорстка монетарна політика. У І кварталі 2018 року Національний банк продовжив цикл більш жорсткої монетарної політики - двічі підвищив облікову ставку загалом на 250 б.п. до 17% річних. З початку циклу здійснення більш жорсткої монетарної політики (з кінця жовтня 2017 року) підвищення облікової ставки ефективно транслювалися в зміни процентних ставок у національній валюті, що сприяло зростанню попиту на гривневі інструменти, у тому числі серед нерезидентів.

Зазначене разом із збереженням сприятливої зовнішньої кон'юнктури та вичерпання дії окремих тимчасових чинників (зокрема значного зростання бюджетних видатків наприкінці року) призвело до розвороту девальваційної тенденції на валютному ринку із кінця січня 2018 року та суттєвого посилення гривні як до долара, так і до валют країн - ОТП України. Зміцнення гривні та незначне збільшення процентних ставок за гривневими депозитами сприяли підвищенню їх привабливості, передусім для населення, номінальні доходи якого продовжували зростати високими темпами. Це забезпечило подальший приплив гривневих депозитів у банківську систему. У свою чергу, подальший приплив депозитів на тлі значних обсягів ліквідності банків зумовив у цілому помірний відгук депозитних ставок на підвищення облікової ставки. Незважаючи на певне погіршення інфляційних очікувань в останні місяці, у реальному вимірі облікова ставка зросла ? приблизно до 6 ? 7%. Слідом за підвищенням облікової ставки зросла і середньозважена вартість гривневих ресурсів на міжбанківському ринку в I кварталі 2018 року: на 1.8 в. п. до 15.5% за даними системи "КредІнфо", а УІМС овернайт підвищився на 2.2 в. п. Результатом більш жорсткої монетарної політики, яку НБУ проводить із жовтня минулого року, стало зростання дохідності гривневих ОВДП за всіма строками. Натомість, крім трансмісії від підвищення облікової ставки, зростання процентних ставок за кредитами відображало також збільшення попиту на кредитні ресурси, зокрема на середньострокові споживчі потреби населення та обігові цілі підприємств. Відповідно, найвідчутнішим підвищення ставок було за кредитами домогосподарств від одного року до п'яти років, а процентні ставки за кредитами НФК підвищилися майже за усіма строками.

2.2 Перспективи розвитку та ризики грошово-кредитної політики України

Проаналізувавши сучасну грошово-кредитну політику України, видно, що її стан є ще досить недосконалим. Тому доцільно визначити перспективи розвитку грошово-кредитної політики. Національний банк України в "Основних засадах грошово-кредитної політики на 2016-2020 роки" проголосив, що враховуючи те, що низька і стабільна інфляція 28 є одним із головних внесків у стале економічне зростання, який може бути забезпечений центральним банком, то Національний банк вважає, що інфляційне таргетування (ІТ) є найбільш сприятливим монетарним режимом для створення середовища низької та стабільної інфляції.

На прогнозному горизонті очікується проведення жорсткої монетарної політики. Ключова відсоткова ставка буде достатньо високою для забезпечення зниження інфляції відповідно до оголошених цілей. Її рівень залежатиме від інфляційних ризиків, макрофінансової стабільності та динаміки інфляційних очікувань.

У поточному році буде зберігатися структурний профіцит ліквідності банківської системи, а депозитні сертифікати залишатимуться основним інструментом регулювання процентних ставок на міжбанківському ринку. Водночас зниження структурного профіциту ліквідності у другій половині року може спричинити попит окремих банків на кредити рефінансування. Попит банків на депозитні сертифікати НБУ та кредити рефінансування у 2019 ? 2020 роках визначатиметься рівнем структурної позиції ліквідності банківської системи.

У 2018 році очікується продовження припливу депозитів як у національній, так і в іноземній валюті. Темпи зростання депозитів (11%) перевищуватимуть темпи зростання готівки поза банками (7%). Зростання грошової маси прогнозується на рівні 10%. Поступовий розвиток банківської системи та збільшення частки безготівкових розрахунків сприятимуть тенденції зростання мультиплікації грошей. У той же час, незважаючи на поліпшення платоспроможності позичальників банків, відновлення кредитної активності буде стриманим через усе ще високі процентні ставки та ризики інституційного середовища.

Прогнозується збільшення грошової бази на рівні близько 9%. Чинниками її приросту будуть як готівка, так і коррахунки банків.

В умовах профіциту ліквідності у 2018 році операції НБУ з випуску депозитних сертифікатів залишатимуться основним інструментом регулювання процентних ставок на міжбанківському ринку. Водночас, у другій половині року, на фоні сезонної акумуляції коштів на рахунках уряду, може виникнути зниження структурної ліквідності банківської системи, що зумовить попит окремих банків на кредити рефінансування. У подальшому рівень структурної позиції ліквідності залежатиме від попиту на готівку, впливу фіскальних чинників та купівлі НБУ валюти для поповнення міжнародних резервів. Попит банків на кредити рефінансування та депозитні сертифікати НБУ у 2019 ? 2020 роках визначатиметься рівнем структурної позиції ліквідності банківської системи: у разі виникнення структурного дефіциту основним інструментом регулювання процентних ставок стануть кредити рефінансування.

Упродовж прогнозного горизонту монетарна політика буде спрямована на зниження споживчої інфляції до меж цільового діапазону у 2019 році та досягнення його центральної точки, тобто середньострокової інфляційної цілі (5%), у 2020 році. Збереження високого рівня ключової ставки сформує жорсткі монетарні умови, що забезпечить дезінфляцію та повернення інфляції до цільового діапазону в середині 2019 року. У подальшому жорсткість монетарної політики буде достатньою для утримання інфляції на цільовому рівні. Реалізація цього сценарію залежатиме від ризиків макрофінансової стабільності, успішності подальшої співпраці з МВФ, збалансованості фіскальної політики та швидкості зниження інфляційних очікувань.

НБУ бачить низку ризиків для реалізації базового прогнозного сценарію. Основним економічним ризиком НБУ вважає відсутність прогресу у проведенні структурних реформ, необхідних для збереження макрофінансової стабільності та продовження програми з МВФ на фоні високих обсягів погашення зовнішніх боргів у наступних роках. Сценарій дострокового припинення програми з МВФ передбачає погіршення умов доступу на міжнародні фінансові ринки, що призведе до посилення девальваційних та інфляційних очікувань, а також до зростання ймовірності дефолту за зовнішніми державними зобов'язаннями, пік виплат за якими припадає на 2019 рік.

Також ризиком є проведення Урядом України більш м'якої фіскальної політики (зокрема подальше підвищення соціальних видатків вищими темпами, ніж загальне зростання продуктивності праці в економіці), що посилить інфляційний тиск. У такому разі НБУ буде змушений сформувати жорсткіші монетарні умови, ніж це передбачається базовим сценарієм.

Вагомим фактором невизначеності залишається розвиток ситуації на сході України. У випадку сприятливого для України розвитку ситуації, зниження премії за ризик збільшуватиме інвестиційну привабливість з відповідним припливом капіталу, прискоренням економічного зростання та ревальваційним тиском на гривню. Натомість, ескалація бойових дій може призвести до погіршення очікувань та негативних соціально-економічних наслідків.

Невизначеність для інфляційного розвитку також пов'язана з величиною та термінами підвищення адміністративно-регульованих тарифів (насамперед на природний газ, опалення та електроенергію для населення), що може в короткостроковій перспективі відхиляти траєкторію інфляції від базового сценарію в обидва боки. Симетричним у прогнозний період є і ефект від шоків пропозиції продовольчих товарів, пов'язаних з урожаєм та цінами продовольства на зовнішніх ринках.

Ризики з боку зовнішнього середовища містяться в площині динаміки світових цін на сировинні товари. У разі їх суттєвого зниження надходження від експорту скорочуватимуться, що погіршить поточний рахунок платіжного балансу України, формуючи передумови до ослаблення курсу гривні та зростання інфляційного тиску. Водночас економічна активність пригнічуватиметься послабленням конкурентоспроможності вітчизняних експортоорієнтованих підприємств та зниженням їх платоспроможного попиту. У такому разі посилюватимуться ризики виходу інфляції за межі цільового коридору, а темпи зростання ВВП будуть низькими. НБУ в такому разі буде змушений проводити жорсткішу монетарну політику для згладжування негативного впливу зовнішніх шоків.

У разі підвищення зовнішнього попиту і цін на товари українського експорту спостерігатиметься імпульс до зростання ВВП, а також ревальваційний тиск на гривню та швидше зниження інфляції. Такий розвиток подій дасть змогу знижувати ставку швидше, ніж це закладається в базовому сценарії.



Висновок

Узагальнюючи вищевикладений матеріал, можна зробити висновок про те, що Центральний банк України відіграє дуже важливу роль в регулюванні економіки країни. НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління.

На НБУ покладено ряд важливих функцій, зокрема здійснення грошово-кредитної політики України. Положеннями Закону України «Про Національний банк України» пріоритетною цілю грошово-кредитної політики визначено досягнення та підтримку цінової стабільності в державі. Грошово-кредитна політика Національного банку здійснюється на основі режиму монетарного таргетування.

Правову та організаційну базу для розроблення та реалізації монетарної політики в країні забезпечує грошово-кредитна система, головною складовою якої є банківська система. Банківська система України є дворівневою, складається з Національного банку України, за допомогою якого і здійснюється монетарна політика України, а також банків та банківських установ, які підпорядковуються НБУ.

Розглянувши основні етапи розвитку грошово-кредитної політики України, ми дійшли до висновку, що вона мала як періоди злетів так і падінь. Це свідчить про неможливість цілковитої стабільності грошово-кредитної системи.

Проаналізувавши сучасний стан монетарної політики України було визначено, що вона є недостатньо ефективною, існує безліч проблем, які спричиняють підвищення рівня інфляції, а тому вони потребують вирішення для забезпечення оптимального розвитку української економіки.

Для підвищення ефективності монетарної політики пріоритетним її завданням має стати стабілізація темпів інфляції на основі створення умов для нарощування пропозиції товарів і послуг через розвиток конкуренції, вдосконалення ринкової інфраструктури, розвиток механізмів раціонального розміщення та ефективного використання фінансових ресурсів шляхом 30 комплексного застосування заходів грошово-кредитної, податкової, конкурентної, структурної політик.

Підвищенню ефективності монетарної політики допоможе також становлення потужного національного капіталу шляхом створення гнучкої та ефективної інституційної системи мобілізації і розміщення позичкових капіталів, розвитку механізмів довгострокового кредитування, заохочення сполучення капіталів комерційних банків і промислових підприємств, що дозволяють спрямувати надлишкові грошові ресурси у виробництво.



Список використаних джерел

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.

2. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV.

3. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III.

4. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93.

5. Постанова Правління НБУ «Про основні засади грошово-кредитної політики на 2016-2020 рр.» від 18.08.2015 р. № 541.

6. Постанова НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03.03.2016 р. № 140.

7. Дзюблюк О. Грошово-кредитна політика в період кризових явищ на світових фінансових ринках // Вісник НБУ. - 2016. - № 3. - С. 20-32.

8. Адамик Б. П. Національний банк і грошово-кредитна політика [Текст] : навчальний посібник / Б. П. Адамик. - Тернопіль : Карт-бланш, 2002. - 278 с.

9. Дробот І.В. Монетарна політика НБУ / І.В. Дробот, А.О. Оленевич // Науковий вісник РДГУ. - 2016. - № 2. - С. 15-21.

10. Економічна онлайн бібліотека [Електронний ресурс] : / Режим доступу: http://ecolib.com.ua/article.php?book=2&article=107.

11. Національний Банк України // Офіційний сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=36081.

Размещено на Allbest.ru