Главная База знаний "Allbest" Банковское, биржевое дело и страхование Фінансовий облік безготівкових розрахунків банку ПАТ "Райффазен Банк Аваль"

Фінансовий облік безготівкових розрахунків банку ПАТ "Райффазен Банк Аваль"

Характеристика сутності доручень, чеків, акредитивів, векселів як основних форм платіжних інструментів безготівкових розрахунків. Аналіз та фінансовий облік безготівкового обслуговування клієнтів ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"; напрями його вдосконалення.

Рубрика	Банковское, биржевое дело и страхование
Вид	дипломная работа
Язык	украинский
Дата добавления	14.12.2012
Размер файла	265,4 K

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Д-т 2602, 2622 К-т 2600, 2620 (одержувана).

Важливе місце у здійсненні безготівкових розрахунків банку "Райффайзен Банк Аваль" посідають акредитиви - грошове зобов'язання банку за дорученням свого клієнта здійснити постачальнику платежі за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги за умовами, передбаченими в акредитиві.

Для відкриття акредитива клієнт подає до банку заяву на акредитив за формою згідно з вимогами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, і в разі відкриття покритого акредитива - відповідні платіжні доручення.

Суми відкритих покритих акредитивів депонуються в банку на рахунку 2602 П "Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності". Банк-кореспондент враховує суми відкритих покритих акредитивів на рахунку 9802 А "Акредитиви до виконання".

Суми відкритих непокритих акредитивів враховуються в банку-емітенті - на рахунку 9122 А "Непокриті акредитиви", в банку-кореспонденті - на рахунку 9802 А "Акредитиви до виконання" (окремо від покритих).

Нижче наводимо облік операцій з акредитивами:

1. Депонування суми покритого акредитива в банку-емітенті:

- у банку-емітенті: Д-т 2600 (платника) К-т 2602;

- у банку-виконавці: Д-т 9802 К-т 9910.

2. Проведення розрахунків покритими акредитивами:

- у банку-емітенті: Д-т 2602 К-т 1200

- у банку-виконавці: Д-т 1200 К-т 2600 (одержувача)

Особливості відображення в обліку розрахунків з використанням платіжних карток.Пластикові платіжні картки використовуються для оплати товарів, послуг та одержання готівки з рахунку представниками юридичних осіб та фізичними особами.

Банк "Райффайзен Банк Аваль" здійснює обслуговування платіжних карток двох видів:

1) кредитні картки;

2) платіжні картки:

- MasterCard та Maestro

- Visa Instant

- ISIC Maestro

- Visa Electron i Maestro

- Visa Classic і MasterCard Mass

- Visa Gold і MasterCard Gold

Кредитна картка від Райффайзен Банку Аваль дає можливість сплачувати у кредит за товари й послуги та отримувати готівку по всьому світу у валюті країни перебування 24 години на добу, 7 днів на тиждень.

Базові умови:

- Валюта кредиту - гривня.

- Термін дії кредитної картки - 2 роки.

- Позика надається без забезпечення.

- Розмір кредитної лінії - до трьох середньомісячних доходів за останні 6 місяців.

- Комісія при оплаті товарів і послуг відсутня.

- Мінімальний щомісячний платіж - 5% від залишку заборгованості (не менш ніж 30 грн). Сплачується до 20 числа кожного місяця.

При погашенні заборгованості частково чи повністю кредит відновлюється на суму погашеної заборгованості.

Для операцій за рахунок кредитних коштів у торговельній мережі діє пільговий період до 57 днів, протягом якого відсотки не нараховуються.

На відміну від готівкового кредиту, при користуванні кредитною карткою позичальник сплачує відсотки лише за фактично використану частину кредитного ліміту.

Про суму щомісячного платежу можна дізнатися у виписці про операції по картковому рахунку, а також у Інформаційному центрі банку.

Завдяки послугам банку "М-банкінг", "Виписка онлайн", "Виписка на e-mail" - надзвичайно легко контролювати операції по картковому рахунку.

Випуск та обслуговування карток міжнародних платіжних систем Visa International и MasterCard International - один із пріоритетних напрямків діяльності "Райффайзен Банку Аваль". Картки до рахунків у гривні випускаються на умовах обслуговування в межах пакету "Оптимальний" для приватних клієнтів.

Платіжні картки - найбільш безпечний і зручний спосіб розрахунку. Адже її власник:

- має особистий картковий рахунок у гривнях, доларах США чи євро, а отже економить на конвертації валют;

- має можливість за допомогою картки оплачувати товари у десятках мільйонів торгових точок по всьому світі;

- може отримувати готівку в сотнях тисяч банкоматів і банків у будь-якому куточку світу, а отже непотрібно тримати при собі велику кількість готівки;

- перевозить кошти через кордон без зайвих митних процедур;

- щомісячно отримує нараховані відсотків на залишок коштів на рахунку;

- не залежить від графіку роботи банку, оскільки може здійснювати операції цілодобово;

- користується знижками в торгових і сервісних мережах;

- отримує зарплату на картковий рахунок;

- контролює свій рахунок за допомогою щомісячної виписки з переліком здійснених операцій;

- може купувати товари та послуги через мережу Інтернет.

Порядок емісії платіжних карток і порядок здійснення операцій з їх застосуванням визначає Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затверджене постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 р. № 137.

Облік операцій з використанням платіжних карток ведеться згідно з Правилами бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 8 квітня 2005 р. № 123.

Для розрахунків платіжними картками юридичним і фізичним особам відкриваються такі рахунки.

2605 АП "Кошти на вимогу суб'єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток"

2625 АП "Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток"

Бланки платіжних карток обліковуються на позабалансовому рахунку 9821А "Бланки суворого обліку".

Таким чином, облік безготівкових розрахунків у банку "Райффайзен Банку Аваль" здійснюється у відповідності з вимогами нормативно-правової бази, а саме:

- Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22;

- Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492;

- Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затверджене постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 р. № 137;

Фінансовий облік безготівкових операцій ведеться на рахунках бухгалтерського обліку у відповідності з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 280.

3. Напрямки удосконалення організації здійснення безготівкових розрахунків в банках України

3.1. Використання економіко-математичних методів та моделювання для розв'язання завдань здійснення безготівкових розрахунків в банках України

Банк являє собою складний об'єкт моделювання, який вимагає насамперед комплексного підходу. На думку Н. Мерфі, "важко створити інтегровану модель банківської фірми, що одночасно охоплювала б управління ліквідністю, вибір портфеля активів, політику ціноутворення і фізичний процес виробництва" [48, с.132].

У зв'язку з цим найпоширенішими є або приватні моделі, що описують конкретну сферу діяльності банку, або узагальнені повні моделі, які хоч і відбивають функціонування банку в цілому, але роблять це досить агреговано.

Отже, можна виділити дві основні групи моделей, що описують банківську діяльність - приватні і повні моделі.

У групі приватних моделей існують два дивергентних напрями. Вони засновані на різних гіпотезах про існування банку на ринку грошей і про його можливості управління процесами попиту та пропозиції на цьому ринку.

Перший напрям пов'язаний з гіпотезою про малу керованість ринку депозитів та безготівкових операцій: банк тільки приймає грошові вклади, загальний потік яких залежить від економічної ситуації в цілому, добробуту населення й інших чинників, що знаходяться поза сферою компетенції банку і тому повинні вважатися заданими екзогенне. Моделі даного напряму, сконцентровані на аналізі поводження фінансових агентів, що діють на ринку кредитів, і на взаємодії банку з ними, базуються на теорії формування портфеля замовлень (портфеля банківських активів), теорії ризику і т. ін. і включають також оптимальні моделі формування структури активів.

У одній з моделей першого напряму передбачається, що вже відомі деякі загальні бажані пропорції в структурі активів А_i, де і - індекс групи активу. У рамках кожної і-ї групи потрібно визначити оптимальні обсяги вкладень х_ij за проектами j. Критерієм оптимальності є загальний одержуваний дохід, що залежить від ефективності проекту (вкладення) l_ij(3.1).

(3.1)

Друга модель першого напрямку відбиває процес формування структури активів з урахуванням: 1) наявності власного капіталу SK і залучених коштів k-го виду G_k за депозитною ставкою ; 2) необхідних резервів, що відраховуються за нормою г_i, для кожного виду активу А_i, 3) розподілу часток x_ij активів i - го виду за проектами j. Критерієм оптимальності також є загальний одержуваний дохід при відомій ефективності проекту l_ij(3.2).

(3.2)

В умовах кризового періоду актуальним є включення до моделі чинника ризику. Оскільки перехідні процеси зазвичай характеризуються, по-перше, високими темпами інфляції і, по-друге, нестабільністю економічних процесів і відсутністю усталених правових і етичних норм бізнесу, то найважливішими видами ризиків є ризики відсоткової ставки і неповернення кредиту; при цьому при моделюванні зазвичай застосовується імовірнісний підхід.

Другий напрям спирається на протилежну гіпотезу. Вважають, що ринок кредитів слабко залежить від банківської діяльності: попит на них і його структуру визнають обумовленими інвестиційною активністю і заданими. Основна увага концентрується на ринку депозитів і чинниках, що зумовлюють їхнє залучення. Оскільки плата (відсотки) за депозити належать до складу банківських витрат, то дослідження, що відповідають цьому напряму, зазвичай тяжіють до теорії витрат як частини більш загальної теорії фірми.

Тут можливі два підходи. В умовах стабільної і рівноважної економіки, а також закінченого "переділу" сфер впливу банків пропозиція депозитів часто вважається випадковою величиною, а використовувані моделі характеризуються як вірогідні. У випадку досконалої конкуренції процентна ставка за депозитами розглядається як аргумент функції пропозиції засобів а банк - як покупець грошових вкладів, що одержує їх за оголошеною ціною, причому варіація ставки вважається ефективним інструментом здійснення накопичень населенням. У цій ситуації важливим є вибір виду залежності обсягів залучуваних коштів від рівня ставки відсотка. Іноді (як, наприклад, у моделі Сили) обидва ці підходи сполучаються: розглядається двочинникова функція обсягів депозитів від випадкової величини і рівня ставки відсотка.

Для періоду 2002 - 2007 років досить характерною є агресивна стратегія банків на ринку депозитів, що підтверджується значною диференціацією ставки відсотка, розглянутої як основне знаряддя конкурентної боротьби за клієнта. Так, у результаті конкуренції, що розгорнулася, Ощадбанк, що проводив обережну відсотково-цінову стратегію зі встановлення депозитної ставки відсотка, втратив частину своїх клієнтів. Однак він залишився монополістом у справі залучення заощаджень; як і раніше значна частка в загальній сумі вкладів, залучених банками, становила на 01.01.2009 р. 62%. У той самий час істотна частина банків у ході цієї конкурентної боротьби виявилася неплатоспроможною, оскільки вибір ними високих ставок відсотка за депозитами не був підкріплений переконливими доводами.

Іншим варіантом проведення сукупності агресивних стратегій на ринку депозитів є розширення економічного простору шляхом створення мережі філій [29]. Однак і в цьому випадку підвищуються банківські витрати, тому подібні рішення також повинні обґрунтовуватися за допомогою економіко-математичних моделей.

Можна відзначити ще одну важливу тенденцію, що намітилася при моделюванні банківської справи - відбиття в моделі ролі державного регулювання. Держава і банк можуть розглядатися як партнери із взаємовигідного співробітництва у сфері фінансів. Так, держава може виступати гарантом щодо вкладів і депозитів, забезпечуючи тим самим статус найбільшого сприяння і т. ін. Якщо подібного роду діяльність має місце, вона може бути відбита в розглянутих моделях таким чином: паралельним перенесенням нагору функції залучення депозитів; урахуванням у портфелі активів пільгових кредитів, державних компенсацій і т. ін.

Недоліком приватних моделей є те, що вони дають змогу проаналізувати окремі аспекти діяльності банківської фірми (сконцентрувати увагу або на виборі структури активів, або на керуванні зобов'язаннями). На відміну від них, в повних моделях використовується комплексний підхід. На думку Е. Балтенспергера, повна модель повинна обґрунтувати рішення:

- про активи і зобов'язання банку (і їхній взаємодії);

- про розміри банківського капіталу.

У зв'язку з цим, варто зупинитися на моделі К.Сили, що побудував квазіповну модель банку шляхом інтеграції описаних вище двох приватних напрямів моделювання, однак питання банківського капіталу залишилися при цьому за межами моделі. Основні результати, отримані К. Сили, можуть бути сформульовані в такий спосіб:

- прийняті банком рішення визначаються одночасно витратами, ліквідністю і ризиком;

- прагнення уникнути ризику залежить від умов ліквідності і витрат.

- процеси ухвалення рішення не можуть бути адекватно описані тільки на основі портфельного підходу, тому що при цьому не розглядаються ресурсні витрати і відносини, пов'язані з установленням депозитних ставок. Ці процеси можуть бути інтерпретовані винятково за допомогою повних моделей банківської фірми.

Структура моделі, К. Сили та її основні гіпотези полягають у такому:

- депозитні пропозиції Dep розглядаються як функція ставки за депозитами rⁿ і елемента випадковості оⁿ. Таким чином, невизначеність включена в модель уведенням випадкових депозитних пропозицій (3.3):

(3.3)

- основне балансове обмеження визначається рівністю позичок L і депозитних пропозицій Dep; при цьому в балансі бере участь складена перемінна Z, що характеризує ліквідні кошти і набув значення Z > 0 чи Z < 0 відповідно до різниці між обсягами запозичення і кредитування на ринку короткострокових капіталів (3.4).

L = Dep + Z (3.4)

Де

- доходи банківської фірми D визначаються як сума доходів від позичок D_l, і позичок "ліквідності" D₂ = Z⁺ (якщо Z > 0), при цьому доходи від позичок визначаються як добуток ставки відсотка за ними r^a на розмір позички L, а г^a вважається функцією елемента випадковості о^a(3.5; 3.6; 3.7; 3.8):

D = D₁ + D₂, (3.5)

D₁ = r^a ? L, (3.6)

D₂ = Z⁺, (3.7)

r^a = ц(о^a); (3.8)

- відсоткові витрати С складаються з витрат із виплати відсотків за депозитами С₁ і забезпеченню "ліквідності" С₂= Z (при Z ? 0) (3.9; 3.10; 3.11):

C = C₁ + C₂, (3.9)

С₁= rⁿ ? Dep, (3.10)

C₂ = Z^-; (3.11)

- накладні витрати О включають два компоненти, що представляють витрати з обслуговування депозитів і позичок:

О = зⁿ ? Dep + зⁿ ? L (3.12)

-підсумкове рівняння банківського прибутку Пр (за винятком податків) має вигляд (3.12):

Пр = D - C - О, (3.13)

Чи Пр = D₁ + D₂ - C₁ - C₂ - О

Пр = r^a ? L + Z ⁺ - ( rⁿ ? Dep + Z^- + зⁿ? Dep + з^a ? L)

За допомогою моделі К. Сили знаходиться безліч збалансованих рішень rⁿ, L, Z⁺ і Z і Z^- що задовольняють рівнянню (3.13). У такий спосіб визначаються портфель кредитів L, депозитна ставка rⁿ і ліквідна позиція банку.

Модель К. Сили містить також функцію ризику, що є зростаючою при збільшенні обсягу позичок L. Інтервал зміни депозитних ставок rⁿ при поводженні, що мінімізує ризик, ширше, ніж той самий інтервал при поводженні, нейтральному до ризику.

Відповідно до прийнятих припущень банківська фірма розглядається як діюче підприємство. Тому власний капітал відбитий у моделі неявно, через дохідність і ліквідність, які по суті і визначають його розмір.

Іншим прикладом розроблення повної моделі банківської фірми служить дослідження вітчизняних учених з моделювання діяльності комерційного банку в умовах перехідного періоду. Дана модель задовольняє переліченим вище формальним вимогам, пропонованим до повних моделей, тобто містить співвідношення, що характеризують процес формування пасивів і структуру активів, а також зміни, що відбуваються з власним капіталом банку. На відміну від моделі К. Сили розглядувана модель - динамічна, заснована на принципі позитивного зворотного зв'язку між поточними результатами діяльності банку і його власним капіталом (ресурсами) наступного часового інтервалу. Такого роду позитивні зворотні зв'язки є концептуальною основою побудови багатьох динамічних моделей, що описують розвиток мікроекономічних об'єктів різного походження і розглядуваних теорією фірми.

Ще однією відмінною рисою моделі є її орієнтація на актуальні для кризового періоду проблеми виживання банків. Це зумовлює включення в неї спеціального блоку розрахункових показників рентабельності і ліквідності, на основі яких методом лінійної згортки конструюється інтегральний показник виживання банку. Розрахунок показників ліквідності і рентабельності здійснюється з використанням вітчизняної методики, застосовуваної для складання рейтингу банків в умовах перехідного періоду.

Варіація параметрів зовнішнього середовища, зокрема ставок за кредитами і депозитами, дає змогу непрямим шляхом (через статистичні випробування) вивчити наслідки ринкової кон'юнктури, що складаються, для розвитку банку. Таким чином, аналітична залежність депозитних чи кредитних пропозицій у моделі відсутня, але може бути виявлена експериментально.

До числа основних співвідношень цієї моделі належать такі:

1. Рівняння власного капіталу (3.14):

SK_t = UF_t + OF_t (3.14)

де t - рік розглядуваного періоду; SK_t - власний капітал; UF_t - статутний фонд; OF_t - фонди банку.

2. Рівняння динаміки депозитів. Банк приймає депозити в обсязі, що залежить від величини власного капіталу, прагнучи зберегти чинне співвідношення власного і залученого капіталу. Розглядаються три види депозитів: зобов'язання до запитання OV_t, міжбанківські кредити MV_t, інші вклади і депозити VD_t(3.15; 3.16; 3.17).

(3.15)

(3.16)

(3.17)

aе_t, ae₂, ae₃ ? 0, aе_t + ae₂ + ae₃ = 1

Величина ДSK_t являє собою приріст власного капіталу за рік і визначається сумою нетто - прибутку банку NP_t-1, (ДSK_t = NP_t-1); aе_t, ae₂, ae₃ - частки розподілу прибутку.

3. Рівняння динаміки активів. Розглядаються ліквідні ЬА( і неліквідні 5Ж4, (середньо - і низько ліквідні) активи (3.18):

LA_t= LA_t-1 + ae₁? ДSK_t (3.18)

SNA_t = SNA_t-1 + (ae₂ + ae₃) ? ДSK_t(3.19)

Банк обирає таку стратегію використання залучуваних коштів, щоб не погіршити свою ліквідність: приріст ліквідних активів відповідає приросту зобов'язань до запитання, а приріст середньо - і низько ліквідних активів визначається приростом інших депозитних коштів. У результаті пасиви й активи банку взаємозалежні.

4. Основне рівняння балансу банку

SK_t + OV_t + VD_t + MB_t = LA_t + SNA_t(3.20)

5. Рівняння розрахунку прибутку банку. Проводять розрахунок загального доходу SD_t за винятком витрат ZB_t; після відрахування податків Тах_t утвориться нетто - прибуток NP_t. Для розрахунку сумарного доходу обчислюється банківська маржа на основі депозитних і кредитних ставок відсотка rⁿ і r^a. При цьому враховується структура активів: виділяються працюючі активи і резерви, відраховані до НБУ в порядку обов'язкових вкладів; вважається, що серед працюючих активів найвищі ставки відсотка мають середньо - і низько ліквідні активи (перший етап перехідного періоду характеризується відсутністю ОВДП); враховуються індекс інфляції Inf_t, і ризик неповернення кредитів (шляхом уведення коефіцієнтів и_j, які характеризують частку кредитів, що повертаються у загальній сумі відповідного активу).

Отже,

SD_t = F [ш₁ (LA_t, SNA_t, OV_t, MB_t, VD_t), Inf_t, , , и_j], (3.21)

NP_t = SD_t - ZB_t - Tax_t (3.22)

де F - функція загального доходу від розглянутих перемінних; ш₁ - функція, що характеризує структуру активів і пасивів.

Інтегральний показник виживання банку WL_t( розраховується як зважена сума показників відносної рентабельності Rent_t, і відносної ліквідності Л_t:

WL_t = л₁ ? Rent_t + л₂ ? Л_t(3.23)

де л₁ ? 0, л₂ ? 0, л₁ + л₂ = 1

Співвідношення (3.14) - (3.23) описують головні аспекти розглядуваної моделі і дають змогу виявити наступні можливі напрями її удосконалювання: - урахування залежності величини приваблюваних засобів від чинників конкурентного середовища, зокрема від рівня депозитної ставки відсотка;

- обґрунтування структури активів на основі оптимальних моделей.

Існує ще один напрям досліджень вітчизняних вчених у сфері моделювання банківською справою. У роботі банки розглядаються як взаємодіючі елементи банківської системи в цілому: сукупність ощадних банків акумулює заощадження населення і кредитує інвестиційні банки на ринку міжбанківських кредитів [28]. Обидва типи банків описуються оптимальними моделями, максимізуючими дисконтований відсотковий дохід, що хоча і можуть бути названі повними (оскільки враховують як пасивні, так і активні операції), але повнота ця дуже умовна через високий рівень агрегованості використовуваних моделей.

Таким чином, проведена систематизація моделей банківської діяльності є методичною основою для моделювання сукупності стратегій комерційного банку. Оскільки вибір прийнятної кредитно-інвестиційної стратегії неможливий без урахування й аналізу структури банківських пасивів, необхідно використовувати так звані повні моделі, що комплексно розглядають пасиви й активи банку з урахуванням їх взаємозв'язку.

3.2 Розробка рекомендацій з підвищення ефективності організації безготівкових розрахунків в банках України

Одним з напрямків удосконалення безготівкових розрахунків в банках України є модернізація системи міжбанківських електронних платежів. Система міжбанківських електронних платежів Національного банку України дедалі вдосконалюється й розвивається. Підвищується ступінь захищеності даних і зростає надійність роботи системи, програмні системи криптографування замінюються на апаратні засоби захисту створюються і впроваджуються засоби перехресного захисту електронних платежів - накладання "електронного підпису" на документі різними виконавцями і т.ін.

Система електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України (СЕП) експлуатується з 1993 року і в цілому відповідає висунутим до неї вимогам та потребам банківської системи України на поточний момент.

СЕП забезпечує здійснення розрахунків у межах України між банками як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов'язаннями банків та інших учасників системи. В СЕП виконуються міжбанківські перекази у файловому режимі та в режимі реального часу. Здійснення банком початкових платежів у файловому режимі є обов'язковим, а у режимі реального часу - за його вибором. Разом з тим, учасник системи, який працює в СЕП у файловому режимі, забезпечує приймання платежів у режимі реального часу.

У файловому режимі обмін міжбанківськими електронними розрахунковими документами здійснюється шляхом приймання-передавання документів, сформованих у файл. Тривалість технологічного циклу складає 15-20 хвилин.

У режимі реального часу кошти зараховуються на рахунок отримувача негайно, у момент надходження платежу від відправника до СЕП. Саме це є головною ознакою платіжних систем класу RTGS згідно з міжнародною класифікацією.

За станом на 1 квітня 2011 року учасниками СЕП були 919 установ, із них [71]:

- 176 - банки України; - 677 - філії банків України; - 28 - органи Державного казначейства України; - 37 - установи Національного банку України; - 1 - ПрАТ "ВДЦП".

У І кварталі 2011 року послугами СЕП у режимі реального часу скористалися 377 учасників СЕП (41% від загальної кількості учасників СЕП).

У І кварталі 2011 року учасниками системи здійснено 77 753 тис. початкових платежів та надіслано електронних розрахункових повідомлень на суму 2 131 953 млн.грн., що відповідно на 6,4% та 33,3% більше ніж у І кварталі 2010 року [71].

Переважна більшість початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень була надіслана до СЕП банками України - 71 959 тис. документів (92,6% від їх загальної кількості).

У І кварталі 2011 року частка початкових платежів за сумою платежу до 1000 грн. склала 69% від загальної кількості початкових платежів. При цьому, сума цих трансакцій становила менше 1 % від загальної суми виконаних через СЕП початкових платежів за цей період [71].

Учасники системи, враховуючи свої потреби, самостійно вирішують працювати їм за окремим чи консолідованим кореспондентським рахунком.

Найбільшим попитом серед учасників СЕП користувалася 3 модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку, за якою юридична особа має консолідований кореспондентський рахунок і внутрішньобанківську міжфілійну платіжну систему, яка забезпечує проведення переказу коштів між філіями банку та взаємодію із СЕП для виконання міжбанківського переказу коштів філіями банку. У І кварталі 2011 року учасники системи, які працювали за цією моделлю, виконали 43 618 тис. початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень (56% від загального обсягу), що на 3 122 тис. шт. (на 7,7%) більше, ніж у І кварталі 2010 року.

У І кварталі 2011 року в середньому за день оброблялося майже 1 274 тис. початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 34 950 млн.грн., у тому числі [71]:

- у файловому режимі - 1 273 тис. початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 31 658 млн.грн., що відповідно на 6,3% по кількості та на 36,7% по сумі більше, ніж у І кварталі 2010 року;

- у режимі реального часу - 1 тис. початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 3 292 млн.грн., що відповідно на 11,9% по кількості та на 7,4% по сумі більше, ніж у І кварталі 2010 року.

Середньоденний залишок коштів на рахунках учасників системи становив 24,97 млрд. гривень.

Середньодобовий коефіцієнт обігу коштів за рахунками учасників системи становив 1,39.

Аналіз статистичних даних роботи СЕП щодо переказу коштів між банками свідчить про те, що система протягом І кварталу 2011 року успішно виконувала покладені на неї функції державної системи міжбанківських розрахунків, задовольняла потреби її учасників у переказі коштів, забезпечувала максимальну швидкість, прозорість, високий рівень безпеки та надійності проведення платежів.

Однак існуюча система з ряду об'єктивних причин розроблена на основі технічного та системного програмного забезпечення, які не відповідають сучасним світовим стандартам для систем подібного класу, не можуть забезпечити у майбутньому достатню надійність, гнучкість, продуктивність та рівень захисту інформації.

Зважаючи на це, ті, хто стояв біля витоків СЕП, готують до експлуатації систему електронних міжбанківських переказів Національного банку України нового покоління.

Основні риси нової платіжної системи:

- програмне забезпечення системи розроблене на основі мов програмування четвертого покоління, сучасних засобів і технологій, з орієнтацією на обробку і зберігання інформації в захищених середовищах, на ведення централізованих баз даних у підрозділах Національного банку України;

- система повністю відповідатиме сучасним вимогам та умовам функціонування, водночас буде збережена технологія роботи в пакетному режимі (off-line) для банків, які не мають можливості застосовувати новітні технології зі збереженням строків виконання платежів;

- наявність інтерфейсу з усіма загальнодержавними електронними системами розрахунків, що працюватимуть на території України (такими, як фондовий ринок, національна система масових електронних платежів із використанням розрахункових карток тощо);

- буде виконане резервування програмного, технічного, ін формаційного і технологічного забезпечення системи з метою підтримання її безперебійного функціонування на випадок непередбачених аварійних ситуацій як стихійного, так і зловмисного характеру;

- постійно проводитиметься удосконалення внутрішньобанківських платіжних систем, їх інтеграція із системою електронних міжбанківських розрахунків.

На рис 3.1. зображено функціональну схему проекту платіжної системи України нового покоління (43, с.133).

Рис. 3.1. Функціональна схема проекту платіжної системи України

Система електронних міжбанківських розрахунків України планується як цілісна система, що базується на архітектурі клієнт-сервер. Вона призначена для виконання міжбанківських розрахунків у найбільш зручній для конкретного користувача формі та для моніторингу кореспондентських рахунків банківських установ України.

Основні компоненти платіжної системи України нового покоління:

- головна книга Національного банку України (ГК), яка повинна вестися централізовано, під управлінням інтегрованої банківської системи (ІБС); кореспондентські рахунки комерційних банків при цьому є складовою частиною головної книги;

- система моніторингу рахунків (СМР), яка у взаємодії з інтегрованою банківською системою проводить управління (моніторинг) кореспондентськими та іншими технологічними і транзитними рахунками, пов'язаними з міжбанківськими розрахунками;

- система термінових платежів (СТП). За її допомогою комерційні банки проводять платежі великими сумами та термінові платежі;

- традиційна СЕП як система клірингових розрахунків (СКР);

- інші учасники розрахунків.

Принципові характеристики нової системи електронних міжбанківських розрахунків:

- система базується на повністю без паперовій технології;

- вона є системою типу "брутто", тобто кожній платіжній трансакції однозначно відповідає платіжний документ, який транспортується отримувачеві;

- платіжні трансакції в системі не можна відкликати, тобто трансакцію, ініційовану відправником платіжного документа і прийняту до виконання в системі, не може відмінити ані її відправник, ані будь-хто інший;

- платіжні трансакції приймаються до системи за умови відсутності овердрафту на рахунку платник;

- обмежень на суми трансакцій немає.

Основні завдання системи:

- задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;

- скорочення витрат часу на виконання міжбанківських розрахунків;

- різке прискорення обігу грошових коштів, особливо великих сум;

- підвищення рівня безпеки системи міжбанківських розрахунків.

Користувачами цієї системи є банківські установи України, різноманітні підрозділи НБ, а також банки-нерезиденти України.

Непрямими учасниками системи є банківські установи України та банки-нерезиденти України, які виконують міжбанківські розрахунки у системі за посередництвом одного з безпосередніх учасників. Система виконує обробку всіх видів платіжних документів, міжбанківський обмін якими автоматизовано.

Ефективність роботи платіжної системи в цілому визначається політикою Національного банку України щодо підтримання резервів і керування ризиком. Система надає Національному банку України великий діапазон засобів централізованого керування проведенням розрахунків, основні інструменти якого зосереджені в системі моніторингу рахунків (СМР). СМР приймає від уповноважених осіб і надає іншим підсистемам розрахунків керуючу інформацію для організації проведення розрахунків. Усі механізми локального керування розрахунками містять у собі інформацію, яка надходить із СМР.

Об'єктами моніторингу визнаються як кореспондентські рахунки, так і інші рахунки комерційних банків. Національний банк України має засоби для підвищення ефективності використання обмежених сальдо при розрахунках, зокрема, можливі механізми надання частини резервного фонду для виконання розрахунків, переміщення коштів між рахунками для підтримання ліквідності тощо.

Функції системи моніторингу рахунків:

- централізоване ведення кореспондентських рахунків юридичних осіб, відображення на кореспондентських рахунках трансакцій, які виконуються через систему термінових платежів і систему клірингових розрахунків;

- централізоване ведення нормативно-довідкової інформації платіжної системи в цілому;

- надання юридичній особі можливостей керування своїми філіями;

- здійснення доступу інших підсистем та задач до інформації, яка зберігається в СМР;

- довідкові функції.

Система термінових платежів призначена для виконання платіжних трансакцій банком-відправником у режимі on-line. Головні завдання - виконання основної функції розрахунків за умови мінімального системного ризику, швидкість і надійність розрахунків. Система переказів коштів у режимі реального часу виступає як кінцева розрахункова ланка для перерахування значних сум на великих фінансових ринках, які функціонують у різноманітних валютах. Система гарантує приймання початкової трансакції, якщо платіжне доручення відповідає вимогам законодавства та покривається наявним сальдо або кредитом.

Система клірингових розрахунків (СКР) призначена для виконання великої кількості окремих платежів за прийнятний період часу при малій величині питомих витрат. Більшість трансакцій не мають термінового характеру, а їхні суми порівняно невеликі. Ця підсистема зорієнтована в основному на задоволення платіжних потреб приватних осіб та фірм при здійсненні простих економічних операцій. СКР проводить періодичний взаємозалік платіжних документів учасників із визначенням чистого сальдо. Система взаємозаліку забезпечує виконання значного обсягу платежів при відносно низькому рівні ліквідності.

Для запобігання затримкам платежів, а також для того, щоб не ставити банки перед необхідністю резервувати для проведення розрахунків великі кошти на рахунках у Національному банку України, використовуються засоби урівноваження між ефективністю розрахунків та ризиком. Національний банк України сприяє зниженню ризику для клірингової палати, забезпечуючи достатні залишки на рахунках учасників, і в той же час підвищує ефективність розрахунків, надаючи учасникам тимчасові кредити. Для цього в СКР існуватиме механізм визначення в квазіреальному часі додаткових лімітів овердрафту технічних рахунків залежно від рівня неплатоспроможності учасників розрахунків та інших обставин як засобами власне СКР, так і засобами СМР. Поставлені завдання можуть бути виконані лише за умови принципового вдосконалення технічної платформи, системного та програмного забезпечення і комунікаційної інфраструктури, що використовується Національним банком України для потреб платіжної системи.

3.3 Визначення результативності від впровадження запропонованих організаційних заходів

Модернізація системи міжбанківських електронних платежів банку "Райффайзен банк Аваль" потребує часу і значних первинних витрат коштів, тому виникає необхідність в детальній оцінці інвестиційного проекту модернізації системи.

Оскільки введення в дію обладнання, що дозволяє здійснювати безготівкові розрахунки за системою міжбанківських електронних платежів є одним з напрямів підвищення ефективності управління безготівковим обігом банку "Райффайзен банк Аваль", то пропонується провести його у вигляді інвестиційного проекту. Проект є організаційною формою реалізації процесу інвестування і має свої етапи відображені схематично на рис. 3.2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.3.2. Етапи інвестиційного проекту

Передінвестиційний етап проекту передбачає:

- вивчення закордонного досвіду роботи з аналогічним обладнанням;

- вивчення пропозицій на ринку;

- розрахунки очікуваних результатів;

- фінансово - економічне обґрунтування проектів;

- прийняття рішення.

Вивчення закордонного досвіду роботи банківських установ з технологічним обладнанням щодо оптимізації роботи з безготівкових розрахунків показав, що впровадження подібних систем дає змогу банку підвищити фінансово - економічні показники. Тому дії менеджменту банку з обладнання такими технологічними пристроями можна вважати доцільною.

Після вивчення пропозицій ринку стало очевидно, що найбільш доцільними є пропозиції трьох фірм:

- італійської "Moca";

- "Альтикс +";

- "Експрес".

Необхідно вибрати з цих трьох варіантів. Перш за все ніж розпочати розрахунки були визначені розміри інвестицій в проекти, виходячи з їх вартості, доставки, встановлення і підключення (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Витрати з купівлі, доставки, встановлення (грн.)

Варіант	Назва проекту	Ціна	Доставка	Встановлення	Загальна Вартість (придбання)
-фірма "Moca";	А	180000	20000	30000	230000
- "Альтикс +";	В	170000	18000	17000	205000
- "Експрес".	С	179000	17000	18000	214000

Фірма "Moca" та "Альтикс +" вимагають на період встановлення обладнання зупинку роботи деяких служб та відділів, що приведе до збитків в загальній сумі 12000 грн. Тому до вартості проектів "А" та "В" додаємо по 12000 грн. Таким чином загальна вартість цих проектів відповідно дорівнюватиме 242000 грн., та 217000 грн.

Тривалість інвестиційного проекту 6 років. Дисконтована ставка дорівнює середньої депозитної ставці вкладів - 14%. Розрахунки проводимо без урахування інфляції. В подальшому обладнання застаріває і виникає необхідність переобладнання. Розраховано грошові потоки, яки планується отримувати, упродовж всього часу існування проекту з урахуванням амортизації.

Проект А: 1 рік -70000 грн.; 2 рік - 93000 грн.; 3 рік - 120000 грн.; 4 рік - 125000 грн.; 5 рік - 125000 грн.; 6 рік - 120000 грн.

Проект В: 1 рік - 67000 грн.; 2 рік - 90000 грн.; 3 рік - 115000 грн.; 4 рік - 125000 грн.; 5 рік - 125000 грн.; 6 рік - 120000 грн.

Проект С: 1 рік - 77000 грн.; 2 рік - 95000 грн.; 3 рік - 120000 грн.; 4 рік - 125000 грн.; 5 рік - 125000 грн.; 6 рік - 125000 грн.; 7 рік - 17000 грн.

Дані по розрахункам грошових потоків, розрахованої вартості інвестиційних проектів для наочності і узагальнення результатів зведемо до таблиці (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Дані для розрахунку за альтернативними інвестиційними проектами

Показники	Проект А	Проект В	Проект С
Вартість проекту	242000	217000	214000
Грошові потоки:
1 рік	70000	67000	77000
2 рік	93000	90000	95000
3 рік	120000	115000	120000
4 рік	125000	125000	125000
5 рік	125000	125000	125000
6 рік	120000	120000	120000

Менеджмент банківської установи "Райффайзен банк Аваль" вважає, що головним критерієм оцінки інвестицій - це їх окупність, тобто швидкість повернення інвестору вкладених коштів через певні грошові потоки. При аналізі ефективності інвестиційної використовували наступні показники. Сума інвестицій - це вартість початкових грошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватись, тобто так званих капітальних вкладень.

Грошовий потік - дисконтова ний або недисконтований дохід від здійснення проекту, який включає чистий прибуток і амортизаційні відрахування, які надходять у складі виручки від реалізації продукції [25].Чиста теперішня вартість проекту - це різниця між величиною грошового потоку, дисконтованого за прийнятної для інвестора ставки дохідності і сумою інвестицій.

Термін окупності інвестицій - час, протягом якого грошовий потік, одержаний інвестором від втілення проекту, досяг величини вкладених в проект фінансових ресурсів [25, с.391]. Його можуть визначати без урахування необхідності грошових потоків у часі або з урахуванням такої необхідності.

Розраховуємо показники проектів:

1. Чисту вартість проекту.

(3.24)

NPV_а = - 242000 = + 165413,4 грн.

NPV_в =- 217000 = 182098,6 грн.

NPV_с =- 214000 = 201093,4 грн.

2. Розрахунок періоду окупності інвестицій проведемо методом підбору, який проводиться до того року у якому витрати на інвестування будуть дорівнювати 0. Термін окупності проекту визначає кількість днів (років), за які загальний приведений прибуток дорівнюватиме обсягу інвестицій. Його визначаємо з урахуванням необхідності грошових потоків у часі.

Для проекту А:

1 рік: - 242000 + 61403,5 = - 180596,5 грн.;

2 рік: - 180596,5 + 71593,5 = - 109003 грн.;

3 рік: - 109003 + 80971,6 = - 28031,4 грн.;

4 рік: - 28031,4 +74008,3 = + 45976,9 грн.

Робимо висновки про те, що проект окупається на четвертому році існування.

Для проекту В:

1 рік: - 217000 + 58771,9 = - 158228,1 грн.;

2 рік: - 158228,1 + 69284,1 = - 88944 грн.;

3 рік: - 88944 + 77597,8 = -11346,2 грн.;

4 рік: - 11346,2 + 74008,3 = + 62662,1 грн.

Робимо висновки про те, що проект окупається на четвертому році існування, але з більш позитивною динамікою ніж проект "А"

Для проекту С

1 рік: - 214000 + 67543,8 = - 146456,2 грн.;

2 рік: - 146456,2 + 73133,2 = -73323 грн.;

3 рік: - 73323 + 80971,6 = +7648,6 грн.

Робимо висновки про те, що проект окупається на третьому році існування.

Отримані дані розрахунків чистої приведеної вартості та періоду окупності групуємо до таблиці( таблиця 3.4).

Визначаємо індекс доходності проекту:

Проект А - NPV_A : CJ_A = 407413,4 : 242000 = 1,68

Проект В - NPV_В : CJ_В = 339098,6 : 217000 = 1,56

Проект С - NPV_С : CJ_С = 415093,3 : 214000 = 1,94

Таблиця 3.4

Дані розрахунку альтернативних інвестиційних проектів

Показники	Проект А	Проект В	Проект С	Прим.
Чиста приведена вартість проекту (грн.)	165413,4 грн	182098,6	201093,4
Період окупності (рік)	4	4	3
Обсяг коштів для інвестування (грн.)	242000	217000	214000
Індекс доходності	1,68	1,56	1,94

Отримані дані фінансового аналізу інвестицій дають змогу зробити висновки щодо доцільності застосування альтернативних проектів. Перш за все було оцінено можливості банку для формування складових інвестиційного проекту. Динаміка росту прибутку банку за останні чотири роки свідчить про стійке положення на ринку банківських послуг і відповідно дає можливість інвестувати кошти в розвиток технічного оснащення. По друге, було вивчено закордонний досвід застосування подібної техніки, який свідчить про те, що обладнання банків таким обладнанням підвищує ефективність та прибутковість роботи відповідних підрозділів банку.

При проведені фінансового аналізу альтернативних проектів, за основу були взяті такі показники як - чиста приведена вартість проекту і строк окупності, індекс доходності. Користуючись даними розрахунків які зведені до таблиці 3.4 зроблені висновки про те, що найбільш вигіднішим до застосування являється проект "С", внаслідок того, що він має найбільшу чисту приведену вартість, найкращу динаміку строку окупності та найбільш високий індекс доходності.

Для узагальнення фінансового ризику банку при проведенні інвестиційного проекту, розрахуємо коефіцієнт ризику. Співвідношення максимально можливого об'єму збитку і об'єму власних фінансових ресурсів інвестора - це міра ризику, яка веде до банкрутства. Вона вимірюється за допомогою коефіцієнта ризику: К_р = У : С ,(3.25) де Кр - коефіцієнт ризику; У - максимально можлива сума збитку, грн.;С - об'єм власних фінансових ресурсів з урахуванням точно відомих надходжень коштів, грн. Дослідження ризикованих заходів дозволяють зробити висновок, що оптимальний коефіцієнт ризику складає - 0,3, а коефіцієнт ризику, що призводить до банкрутства інвестора - 0,7 і більше.

Розрахуємо коефіцієнт ризику внаслідок інвестування коштів у проект "С". Вартість проекту - 214000 тис. грн., чистий прибуток банку складає - 745000 грн. Оборотні активи підприємства складають 389,1 тис. грн. Таким чином,

К_р = 214000 : 745000 = 0,28

Розрахункове значення коефіцієнта показує, що ризик від впровадження інвестиційного проекту мінімальний.

Таким чином, внаслідок всебічного аналізу альтернативних інвестиційних проектів до застосування пропонується проект "С".

Отже робота над матеріалами 3 розділу дає змогу зробити певні висновки.

Проведена систематизація моделей банківської діяльності є методичною основою для моделювання сукупності стратегій комерційного банку. Оскільки вибір прийнятної кредитно-інвестиційної стратегії неможливий без урахування й аналізу структури банківських пасивів, необхідно використовувати так звані повні моделі, що комплексно розглядають пасиви й активи банку з урахуванням їх взаємозв'язку. Одним із продуктивних підходів до моделювання діяльності банку є розгляд його з позицій теорії фірми. Цій вимозі відповідає повна модель формули 3.14 - 3.23, побудована на принципі позитивного зворотного зв'язку між результатами і ресурсами економічної системи (остання може являти собою будь-яку самостійну господарську одиницю - підприємство, фірму, банк). Однак якщо дана модель узята за основу, вона повинна бути модифікована, виходячи з особливостей конкретного досліджуваного завдання.

В якості заходів з покращення ефективності безготівкових операцій пропонується модернізація системи міжбанківських електронних платежів банку "Райффайзен банк Аваль". Оскільки введення в дію обладнання, що дозволяє здійснювати безготівкові розрахунки за системою міжбанківських електронних платежів є одним з напрямів підвищення ефективності управління безготівковим обігом банку "Райффайзен банк Аваль", то пропонується провести його у вигляді інвестиційного проекту.

За основу оцінки інвестиційних проектів взяті такі показники як - чиста приведена вартість проекту, строк окупності, індекс доходності. Користуючись даними розрахунків які зведені до таблиці 3.4 зроблені висновки про те, що найбільш вигіднішим до застосування являється проект "С", внаслідок того, що він має найбільшу чисту приведену вартість, найкращу динаміку строку окупності та найбільш високий індекс доходності.

Розрахункове значення коефіцієнта показує, що ризик від впровадження інвестиційного проекту мінімальний.

4. охорона праці

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці у приміщенні відділення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

Відділення розташовано на другому поверсі триповерхової будівлі. Площа приміщення складає 42 м², об'єм - 126 м³. У відділенні обладнано три робочих місця. Згідно СНиП 2.09.04-87^* мінімальні площа та об'єм приміщення на одне робоче місце мають становити 4 м² й 15 м³. У даному випадку на одне робоче місце припадає 14 м² площі й 42 м³ об'єму приміщення. Отже, площа й об'єм приміщення відповідають санітарно-гігієнічним вимогам до організації робочого місця.

Стіни й стелю приміщення поштукатурено й пофарбовано в білий колір, на підлозі лінолеум світло-бежевого кольору. Робоче місце працівника - стіл, крісло, комп'ютер, телефон та інша оргтехніка. Також у приміщенні відділення є стіл і стільці для роботи з клієнтами. Для зберігання верхнього одягу та особистих речей працівників у приміщенні є гардеробна шафа й кілька тумбочок.

Показниками стану мікроклімату в приміщенні є температура, вологість, швидкість руху повітря, інтенсивність теплових випромінювань від нагрітих поверхонь. Різноманітні комбінації зазначених показників можуть суттєво впливати на самопочуття та стан здоров'я людини. У результаті вимірювання параметрів мікроклімату в приміщенні відділення встановлено, що вони відповідають нормам, зазначеним у ГОСТ 12.1.005-88. Параметри мікроклімату мають такі значення: середня температура повітря в приміщенні 22 °С у холодну і 24 °С у теплу пору року; відносна вологість повітря 45…50 %; швидкість руху повітря в приміщенні 0,1 м/с.

Чистоту повітря в приміщенні забезпечує канальна гравітаційна система. Крім того, в теплу пору року для охолодження й зволоження повітря в приміщенні додатково застосовують кондиціювання повітря, для чого використовують місцевий кондиціонер. Необхідну температуру повітря в приміщенні в холодну пору року забезпечує система централізованого опалення будівлі.

Рівень шуму в приміщенні складає 50 дБА, що відповідає вимогам ГОСТ 12.1.003-83, ДБН 3.3.6.037-99.

Природне освітлення здійснюється через два вікна, загальна площа яких складає 8,4 м². Зробимо орієнтовну гігієнічну оцінку достатності природного освітлення в приміщенні за допомогою наступного співвідношення:

,(4.1)

де S_вікон - загальна площа вікон, S_вікон = 8,4 м²;

S_підл. - площа підлоги приміщення, S_підл. = 42 м².

Отже, природного освітлення в приміщенні відділення достатньо.

Штучне освітлення в приміщенні забезпечують світильники з люмінесцентними лампами типу ЛД.

Значення параметрів, що характеризують санітарно-гігієнічні умови праці в приміщенні відділення, наведено в табл. 4.1.

Будівля відповідає побутовим потребам працюючих. У розпорядженні співробітників є гігієнічна кімната, обладнана умивальниками і туалетом, а також кімната-кухня. Обидва приміщення розташовані на тому ж поверсі, що й відділення. В приміщенні відділення щоденно здійснюють вологе прибирання.

З метою забезпечення в приміщенні необхідного повітрообміну, а також підтримки відповідних параметрів мікроклімату використовують природну організовану вентиляцію. Перевіримо відповідність типу експлуатованої системи вентиляції вимогам до забезпечення санітарно-гігієнічного стану повітря в приміщенні.

Таблиця 4.1

Значення параметрів, що характеризують санітарно-гігієнічні умови праці

№

п/п

Параметр

Фактичне

значення

Норматив за

ГОСТ 12.1.005-88, СНиП ІІ-4-79 та ін. документами

Відповідність фактичного значення нормативному

Температура повітря ⁰С