Комерційний банк у ринковій системі господарювання

Фінансовий ринок підрозділяється на грошовий ринок і ринок капіталів. Під грошовим ринком розуміється ринок короткострокових кредитних операцій (до одного року). У свою чергу, грошовий ринок підрозділяється звичайно на обліковий, міжбанківський і валютний ринки.

Ринок капіталів підрозділяється на ринок цінних паперів ( середньо- і довгострокових) і ринок середньо - і довгострокових банківських кредитів. Ринок капіталів служить найважливішим джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів для урядів, корпорацій і банків. Розглянемо докладніше одну зі складового фінансового ринку - це ринок цінних паперів.

Фондовий ринок - це ринок, на якому робиться купівля, продаж, емісія, формування цін на них, урівноважуючи попит і пропозиції на них .

Банки -- активні інституційні учасники ринку цінних паперів. Вони здійснюють операції з різними видами цінних паперів -- пайовими,

борговими, похідними (фінансовими інструментами) і в різних сегментах

ринку -- первинному і вторинному, біржовому та позабіржовому, ринку державних та корпоративних цінних паперів, внутрішньому, міжнародному і глобальному.

Діяльність банків на ринку цінних паперів багатогранна. Вони виступають у ролі емітентів, інвесторів, фінансових посередників та інфраструктурних учасників ринку, займаються непрофесійною і професійною діяльністю з цінними паперами.

Емісійна діяльність банків полягає у випуску власних цінних паперів з метою залучення коштів для формування і поповнення статутного капіталу, а також з метою тимчасового залучення ресурсів для проведення окремих банківських операцій, фінансування певних програм чи напрямів діяльності.

Інвестиційна діяльність банків передбачає вкладення коштів у цінні папери від свого імені і за свій рахунок. Метою інвестиційної діяльності є передусім отримання прибутку. Банки, як правило, -- активні інвестори на ринку державних цінних паперів, що стосується ролі банків на ринку корпоративних щінних паперів, то є істотні розбіжності в законодавстві різних країн

І В Україні банкам дозволяється займатися як інвестиційною, так торговельною (професійною) діяльністю з цінними паперами..

Банки беруть активну участь у формуванні інфраструктури ринку цінних паперів. Вони можуть виконувати депозитарні функції, займатися клірингово-розрахунковою діяльністю, вести реєстр власників цінних паперів (реєстраторська діяльність) тощо.

У 2007 році банк продовжував активно працювати на ринку депозитарних послуг зберігача цінних паперів. Висока кваліфікація співробітників відділу цінних паперів, вигідні тарифи, індивідуальний підхід до кожного клієнта дозволили наростити клієнтську базу по обслуговуванню рахунків у цінних паперах. За 2007 рік істотно розширилася географія клієнтів зберігана цінних паперів "Райффайзен банк Аваль ". Так клієнтами банку стали громадяни СІЛА, Росії, Молдови, Белорусії.

Одним із головних напрямків відділу цінних паперів у 2007 році стало надання клієнтам банку комісійних послуг у якості посередника - торговця цінними паперами. Також увазі клієнтів пропонується повний комплекс послуг по операціях із векселями, у тому числі торгові операції, облік і ін. Здійснюється робота з формування власного інвестиційного портфеля і портфеля цінних паперів на продаж. На базі філії нема даних послуг.

2.6 Діяльність комерційного банку в сферах страхових послуг

Страхова компанія надає банку наступний страховий продукт:

Страхування комерційних (фінансових) ризиків при здійсненні підприємницької діяльності.

Страхування комерційних (фінансових) ризиків дозволяє відшкодувати страхувальнику збитки, що виникли внаслідок:

не одержання коштів за виконані роботи (надані послуги), фактично поставлені товари (продукцію) внаслідок подій, що носять випадковий характер; відновлення ушкодженого або знищеного орендованого майна в результаті пожежі, затоплення водою, стихійних лих, протиправних дій третіх осіб; невиконання страхувальником своїх зобов'язань по договорах перед контрагентами внаслідок подій, що носять випадковий характер. Страховою подією відповідно до договору страхування є факт нанесення страхувальником прямого дійсного збитку через:

надзвичайних і непереборних обставин;

стихійних лих під час і на місці виконання зобов'язань;

протиправних дій третіх осіб;

визнання боржника банкрутом.

Страхування кредитів базується на визнанні ризику неплатежу чи неплатоспроможності позичальників, який формується у процесі кредитування.

Історичний прообраз страхування кредитів убачається в комісійній операцій , за умовам здійснення якої укладалась додаткова угода, названа делькредере.

Делькредере угода набувала характеру вексельної поруки ,

згілно з якою в разі неповернення боргу третьою стороною комісіонер зобовязаний був виплатити ввідшкодування комітентові у повному обсязі заборгованості.

СХЕМА ДЕЛЬКРЕДЕРНОГО СТРАХУВАННЯ КРЕДИТІВ

Надання кредиту

Кредитор позичальник

Повернення кредиту

Застрахований страхувальник генерований ризик

неплатоспроможності

страхова премія

виплата

відшкодування

страховик

Делькредерне страхування складається з двох груп страхових відносин: страхування товарних кредитів і страхування фінансових (грошових) кредитів.

Механізм функціонування страхової угоди наведений у Додатку Річний базовий тариф по страхуванню фінансових ризиків складає, як правило, 6% від страхової суми.

2.7 Організація грошово-кредитного регулювання. Відносини комерційного банку з НБУ

Грошово-кредитна політика -- це сукупність заходів у сфері грошового обігу та кредитних відносин, які держава здійснює з метою регулювання економічного зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості та збалансування платіжного балансу.

Виокремлюють два основних типи грошово-кредитної політики, кожному з яких властивий свій інструментарій:

рестрикційний;

експансіоністський.

Рестрикційна грошово-кредитна політика (або політика "дорогих грошей") -- це антиінфляційна політика, яку проводять з метою зниження темпів інфляції. Вона спрямована на обмеження пропозиції грошей. Для досягнення цієї мети НБУ використовує такі інструменти:

підвищення норм обов'язкового резервування;

збільшення відсоткових ставок за кредитами, що надаються комерційним банкам;

скорочення обсягів кредитів, що надаються комерційним банкам;

продаж цінних паперів на відкритому ринку.

Експансіоністську грошово-кредитну політику (або політику "дешевих" грошей) проводять у період зниження темпів виробництва, депресії, зростання безробіття з метою збільшення пропозиції грошей. Для досягнення цієї мети НБУ використовує такі інструменти:

зниження норм обов'язкового резервування;

зменшення відсоткових ставок за кредитами, що їх надають комерційним банкам;

розширення обсягів кредитів, що надаються комерційним банкам;

купівлю цінних паперів на відкритому ринку.

Обидва типи грошово-кредитної політики можуть мати як тотальний, так і селективний характер. При тотальній грошово-кредитній політиці заходи центрального банку поширюються на всі банківські установи, а при селективній -- на окремі кредитні інститути чи їхні групи або на певні види банківської діяльності.

Основні об'єкти (індикатори) грошово-кредитної політики:

сукупна готівкова й безготівкова грошова маса в економіці, від динаміки якої залежить зміна різних компонентів сукупного платоспроможного попиту;

рівень відсоткових ставок.

Головні орієнтири своєї діяльності НБУ визначає і відображає в основних напрямах грошово-кредитної політики, які щороку затверджує Верховна Рада України.

НБУ контролює стан грошової маси, встановлюючи цільові орієнтири її зростання (скорочення) на кожен рік з розподілом на квартали й наглядаючи за їх дотриманням. Поточний стан і динаміку грошової маси НБУ визначає за допомогою таких показників:

готівки в обігу;

грошової бази (агрегат Мо);

агрегата М2;

грошового мультиплікатора М2/М0;

швидкості обороту М2 або Мо.

Обов'язкове резервування як предмет грошово-кредитної політики полягає у встановленні центральним банком норми мінімальних резервів, що їх усі чи окремі банківські інститути мають тримати в центральному банку на окремому депозитному або резервному кореспондентському рахунку у певному співвідношенні до банківських зобов'язань (вкладів клієнтів). Змінюючи норму обов'язкового резервування, центральні банки безпосередньо впливають на розмір надлишкових резервів комерційних банків, а отже, на їхній кредитний потенціал, на рівень відсоткової ставки, а зрештою -- на обсяг грошової маси. Щоб зменшити грошову масу в обігу, НБУ скорочує обсяги кредитів, що надаються комерційним банкам, і підвищує плату за ці кредити, а щоб розширити грошові пропозиції, навпаки, збільшує обсяги кредитів і знижує плату за них.

Останніми роками обсяг грошової маси збільшується переважно за рахунок кредитної емісії .Процентну політику реалізовують, встановлюючи й

змінюючи офіційну відсоткову ставку, за якою центральний банк надає

кредити комерційним банкам і уряду.

Регулюючи рівень офіційних відсоткових ставок, НБУ впливає на збільшення або зменшення попиту комерційних банків на кредит, а зрештою -- і на обсяг грошової маси в обігу.

Операції на відкритому ринку -- це офіційні операції центрального банку, що мають на меті купівлю-продаж цінних паперів з високим ступенем ліквідності, які користуються підвищеним попитом за незначних коливань курсу.

Об'єктом угод на відкритому ринку виступають, як правило, державні цінні папери (державні облігації, казначейські бони), а в країнах з розвиненою ринковою економікою це можуть бути й окремі комерційні векселі та банківські акцепти. В Україні об'єктом угод є облігації внутрішньої державної позики.

Операція РЕПО -- це операція з цінними паперами, що грунтується на угоді між НБУ та комерційним банком про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний термін із зобов'язанням зворотної купівлі-продажу у визначений термін або на вимогу однієї із сторін за заздалегідь обумовленою ціною.

Учасниками угоди виступають, з одного боку, комерційний банк, а з іншого -- НБУ. Неодмінна умова такої угоди полягає в тому, що обидві сторони мають бути власниками державних цінних паперів -- об'єкта угоди.

НБУ застосовує звичайно як пряме РЕПО, так і зворотне. Коли банківська система в межах установлених основних монетарних параметрів потребує підтримки ліквідності, НБУ через комерційні банки здійснює операції прямого РЕПО, тобто на підставі генеральної угоди купує в комерційних банків (або в одного банку) державні цінні папери (ОВДП) на певний період з умовою зворотного викупу їх комерційними банками (чи одним банком) у визначений термін. У такий спосіб НБУ випускає в обіг додатковий обсяг платіжних засобів і підтримує ліквідність банківської системи.

Якщо грошова маса в обігу зростає значно вищими темпами, ніж це передбачено основними монетарними параметрами, і накопичується надлишкова ліквідність банківської системи, НБУ застосовує механізм зворотного РЕПО -- на підставі генеральної угоди продає комерційним банкам зі свого портфеля державні цінні папери на відповідний період за умови викупу їх у визначений термін. У такому разі НБУ вилучає з обігу надлишкову грошову масу через регулювання ліквідності банківської системи.

Проводячи розрахунково-кредитне обслуговування комерційних банків, Національний банк України воднораз здійснює нагляд за їхньою діяльністю. Мета банківського нагляду -- захищати інтереси вкладників і забезпечувати стабільність та ефективність роботи окремих банків і банківської системи загалом.

Основні форми банківського нагляду:

реєстрація банківських установ і видача їм ліцензій на здійснення банківської діяльності;

контроль за дотриманням економічних нормативів, що регулюють діяльність комерційних банків;

* інспектування комерційних банків і ревізія їхньої діяльності.

З метою приведення діяльності комерційних банків у відповідність із нормами чинного законодавства та власними нормативними актами НБУ може вживати до них примусових і непримусових заходів впливу. . Рішення стосовно вжиття будь-якого заходу примусового впливу приймається Правлінням НБУ і оформлюється постановою, за винятком штрафу, який стягують у претензійно-позовному порядку.

2.8 Відносини комерційного банку з податковою системою країни

комерційний банк фінансовий послуга

Положення визначає порядок ведення податкового обліку по податку на прибуток Райффайзен Банку Аваль та функції структурних підрозділів банку в процесі формування та надання податкової звітності до податкових органів.

Положення розроблене у відповідності до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р. зі змінами та доповненнями (далі Закон) та іншими нормативними документами, що регулюють порядок оподаткування прибутку.

Податкова звітність /декларація/ формується у формі та обсягах, затверджених наказом ДПА України №148 від 31.03.2003р., затвердженого Міністерством юстиції України 10.04.2003р. за №281/7602 зі змінами та доповненнями.

Податковий облік Райффайзен Банку Аваль здійснюється на двох рівнях, а саме:

1-й рівень: управління податкового обліку Департаменту бухгалтерського обліку, контролю та звітності Центрального Офісу /далі управління податкового обліку, відповідні підрозділи обласних дирекцій філіалів здійснюють ведення первинного податкового обліку фінансово-господарських операцій структурних підрозділів банку, формують файли з документами та проміжною звітністю та надсилають до Центрального Офісу.

II - й рівень: управління податкового обліку консолідує отриману інформацію, формує податкову звітність, проводить розрахунки з бюджетом та надає звітність до податкових органів у встановленій формі та у визначені законодавством терміни.

Обласні дирекції та філіали надають Центральному Офісу декларацію та документи до неї щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Декларація за останній місяць кварталу надається двічі:

перший раз 24 числа або в перший робочий день, якщо 24 число -вихідний день;

другий раз не пізніше 3-го числа, а документи до неї не пізніше 10-го числа місяця, наступного за кварталом.

Разом * з декларацією в обов'язковому порядку щомісячно надсилаються квартальні та річні додатки до декларації.

Управління податкового обліку проводить перевірку звітності дирекцій та філіалів на базі документів до неї та зведеної бази "УІСООТ". У разі необхідності, дирекції та філіали надають додаткові розрахунки, документи, необхідні для перевірки.

У випадку, коли при перевірці звітності дирекцій та філіалів працівники управління податкового обліку виявляють помилки, вони вносять виправлення в призначення документа. Всі зміни та розходження, внесені після перевірки в звітність дирекцій та філіалів, відображаються в «Протоколі розходжень» та надсилаються в дирекції та філіали для проведення коригувань один раз на місяць. Відповідальні працівники дирекцій філіалів в триденний термін після отримання «Протоколу розходжень» вносять зміни до декларації.

Управління податкового обліку проводить розрахунок консолідованої декларації, заповнює декларацію про прибуток і додатки до неї та надає податкову звітність до податкової інспекції за місцем реєстрації в обсягах та в терміни, визначені чинним законодавством.

Розрахунки-повідомлення розподілу консолідованого податку на прибуток в розрізі структурних підрозділів банку проводяться управлінням податкового обліку і не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним кварталом спеціальним зв'язком направляються до дирекцій філіалів.

Обласні дирекції філіали надають розрахунки-повідомлення в податкові органи за своїм місцезнаходженням не пізніше 5-го числа другого місяця за звітним кварталом.

Обласні дирекції та філіали щоквартально або, при виникненні необхідності, частіше здійснюють взаємні звірки з податковими органами щодо розрахунків по податку на прибуток з місцевими бюджетами. Результати такої звірки, а також реквізити для перерахування податку на прибуток щоквартально або, при виникненні необхідності, частіше в письмовому вигляді повідомляються Управлінню податкового обліку.

Фінансові санкції, застосовані до Райффайзен Банку Аваль податковими органами за несвоєчасну подачу податкової звітності, несвоєчасну сплату в результаті неправильно заповнених реквізитів для сплати чи викривлення результатів взаємоперевірки або в результаті заниження об'єкту оподаткування з вини обласних дирекцій філіалів, відносяться на фінансовий результат відповідної дирекції філіалу.

ІІІ розділ. Прогнозування та управління прибутком комерційного банку

Обласні дирекції та філіали надають Центральному Офісу декларацію та документи до неї щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Декларація за останній місяць кварталу надається двічі: -перший раз 24 числа або в перший робочий день, якщо 24 число -вихідний день;

-другий раз не пізніше 3-го числа, а документи до неї не пізніше 10-го числа місяця, наступного за кварталом.

Разом з декларацією в обов"язковому порядку щомісячно надсилаються квартальні та річні додатки до декларації.

Управління податкового обліку проводить перевірку звітності дирекцій та філіалів на базі документів до неї та зведеної бази "УІСОМТ". У разі необхідності, дирекції та філіали надають додаткові розрахунки, документи, необхідні для перевірки.

У випадку, коли при перевірці звітності дирекцій та філіалів працівники управління податкового обліку виявляють помилки, вони вносять виправлення в призначення документа. Всі зміни та розходження, внесені після перевірки в звітність дирекцій та філіалів, відображаються в «Протоколі розходжень» та надсилаються в дирекції та філіали для проведення коригувань один раз на місяць. Відповідальні працівники дирекцій в триденний термін після отримання «Протоколу розходжень» вносять зміни до декларації.

Управління податкового обліку проводить розрахунок консолідованої декларації, заповнює декларацію про прибуток і додатки до неї та надає податкову звітність до податкової інспекції за місцем реєстрації в обсягах та в терміни, визначені чинним законодавством.

Розрахунки-повідомлення розподілу консолідованого податку на прибуток в розрізі структурних підрозділів банку проводяться управлінням податкового обліку і не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним кварталом спеціальним зв»язком направляються до дирецій.

Обласні дирекції/філіали/ надають розрахунки-повідомлення в

податкові органи за своїм місцезнаходженням не пізніше 5-го числа

другого місяця за звітним кварталом.

Обласні дирекції та філіали щоквартально або, при виникненні необхідності, частіше здійснюють взаємні звірки з податковими органами щодо розрахунків по податку на прибуток з місцевими бюджетами. Результати такої звірки, а також реквізити для перерахування податку на прибуток щоквартально або, при виникненні необхідності, частіше в письмовому вигляді повідомляються Управлінню податкового обліку.

Фінансові санкції, застосовані до «РБАваль» податковими органами за несвоєчасну подачу податкової звітності, несвоєчасну сплату в результаті неправильно заповнених реквізитів для сплати чи викривлення результатів взаємозвірки або в результаті заниження об'єкту оподаткування з вини обласних дирекцій , відносяться на фінансовий результат відповідної дирекції.

По причині неможливості відслідкувати прибутки /збитки/ в розрізі кожної операції, результати від переоцінки власної іноземної валюти включаються до складу валових доходів по рахунку 6204 "Переоцінка власної валюти". Не включаються результати переоцінки за рахунками 3800- неторгова позиція, 3800 - дилінгова позиція, 3800 - страхові резерви. Результати від переоцінки власної валюти відображаються в рядку 01.5 декларації. Переоцінка власної іноземної валюти на кінець звітного періоду /без зміни офіційного курсу НБУ/ не здійснюється.

Фінансовий результат від конверсійних операцій обласній дирекції/філіалі/може бути або додатнім або від"ємним.

У випадку, коли наростаючим підсумком за звітний період внаслідок нарощення валютної позиції чи зміни курсу НБУ кінцевий фінансовий результат від конверсійних операцій стає від"ємним, значення рядка 01.5 обнуляється, а від"ємний результат відображається.

3.1 Аналіз діяльності комерційного банку і оцінка його фінансового стану

Оцінку активів і пасивів проводимо на основі таблиці «Аналіз балансу Райффайзен Банк Аваль» (додаток).

Загальна сума активів за 2007 рік збільшилась на 1684771тис. грн (або 1,17), а за 200& рік збільшилась на883234 тис. грн. (0,17%), станом на кінець дня 31 грудня 2007 року складала 7663047 тис. грн., а на кінець дня 31 грудня

2006 року - 1436958тис. грн..

Аналізуючи статті активів, слід відзначити, що протягом 2006 року та

2007 року структура активів Банку зазнала значних змін. Зменшились в абсолютному виразі грошові кошти та залишки в НБУ на 883234,00 1684771 тис.грн (або на 1.17%) у 2006 році в порівнянні з 2005 роком і збільшилась на 1684771 тис. грн. (або 0,17%) у 2007 році відповідно.

У складі активних операцій з клієнтами зросли залишки за кредитами клієнтів на 1 306 055тис. грн у 2006р. та на 1306055тис. грну 2007 р..

Основні засоби протягом аналізованого періоду зросли на 174944тис. грн. (на 0,6%) у 2006 році і на 280947тис. грн. (або на 0,6%) у 2007

В результаті аналізу можемо зробити висновок, що основним видом діяльності Банку є формування та розміщення кредитних ресурсів.

Якість управління активами та пасивами Банку знаходиться на достатньому рівні.

Банк має доступ до різних джерел фінансування. Отримання коштів здійснюється шляхом використання різних інструментів, включаючи депозити юридичних і фізичних осіб, залишків коштів клієнтів на поточних рахунках, залишків коштів, залучених у довірче управління фондів банківського управління, власний капітал. Завдяки тому, що Банк використовує різні джерела фінансування, які оптимально зважені між собою за їх вартістю та строками, досягається стабільний рівень ліквідності. Банк постійно здійснює оцінку ризику ліквідності шляхом виявлення і моніторингу змін у джерелах фінансування та вивчення структури активів за строками погашення.

На основі даних публічної звітності можна сформувати систему аналітичних коефіцієнтів, яка допоможе одержати загальну картину ефективності діяльності і фінансової стійкості банку.

1. Коефіцієнт достатності капіталу (К1) показує, яку частку в структурі пасивів займає власний капіталу банку. Чим вище його частка, тим надійніше і стійкіше працює банк. Рівень капіталу вважається достатнім, якщо зобов'язання банку складають 90-80% від валюти балансу банку.

К1 = капітал /всього пасивів

К12оо7=0,1744 (17,44%) К120об=0,1002 (0,001%)

Частка власного капіталу в структурі пасивів збільшилась на 1,2 %, що є негативною зміною. Таким чином, фінансова стабільність РБ Аваль покращується.

2.Частка статутного фонду в капіталі банку (К2) визначає, в якому ступені капітал банку сформований із засобів засновників, і характеризує ефективність роботи банку. Сума коштів, що інвестуються в розвиток банку, повинна, принаймні, дорівнювати внескам засновників. К2 = статутний фонд / капітал К220о7=0,89 (0,008%) К220об=0,83 (0,008%) .

Висновок

Райффайзен Банк Аваль продовжує займати лідируючу позицію за розміром активів серед українських банків. Послугами банку на початок 2007 року користувалися 3,9 млн. приватних клієнтів та понад 240 тис. юридичних осіб.

На сьогодні Райффайзен банк Аваль є ведучим в Україні роздрібним банком, пропонуючим частим клієнтам максимально повний перелік банківських послуг, а саме - споживче кредитування (в тому рахунку по спеціальним програмам - товари в розстрочку, авто в кредит), грошові перекази в національній та іноземній валюті з відкриттям та без відкриття рахунку, розміщення коштів на депозитних рахунках, повний набір платіжних інструментів - пластикові карти міжнародних систем MasterCard International и Visa International, а також багато іншого.

Широкий перелік стандартних та новітніх банківських послуг надаються клієнтам банку через загальнонаціональну мережу, до якої входять понад 1300 структурних підрозділів, розташованих у великих містах, обласних та районних центрах, містах обласного підпорядкування та окремих селах у всіх регіонах України.

Широке коло зарубіжних партнерів Райффайзен Банк Аваль не тільки демонструє його визнання як повноправного учасника світової банківської системи, але і[ найголовніше, дозволяє найбільш ширше задовольняти потреби клієнтів банку, пов'язані з їх міжнародною діяльністю. РБ Аваль підтримує кореспондентські відносини з найбільшими іноземними банками, ефективно співпрацюючи з ними на різних сегментах фінансового ринку. Приватбанк є уповноваженим банком по обслуговуванню кредитних ліній Світового банку реконструкції і розвитку, Європейського банку реконструкції і розвитку і Українсько-німецького Фонду, націлених на розвиток малого і середнього бізнесу.

Надійність і якість банківських операцій, що проводяться, багато в чому залежать від досвіду і компетентності фахівців банку. Сьогодні персонал Приватбанку - це команда висококваліфікованих фахівців, здатних оперативно вирішувати найскладніші задачі і задовольнити потреби клієнтів, що швидко зростають, в банківському обслуговуванні. На сьогоднішній день в банку працює понад 41 тисячі співробітників, з них 2 400 - в Головному офісі банку. Середній вік співробітників банку складає 34 роки. Більшість співробітників РБ Аваль(75%) має вищу освіту, відповідну профілю посади. У банку створені сприятливі умови для отримання вищої і післядипломної освіти, більше 50% співробітників щорічно підвищують свою кваліфікацію. Коефіцієнти ефективності діяльності банку:

Чиста процентна маржа -- (Процентні доходи - Процентні витрати) /Середні загальні активи * 100%

Оптимальне значення цього коефіцієнта рівне 4,5% ЧПМ2007=(903299-538260)/4550002,5* 100- 8,02% ЧПМ2ооб=С732858-395661)/ 3266000*100=10,3%

Значить, розмір ЧПМ збільшилася на 2,28 %, що говорить про збільшення ЧПД на одиницю загальних активів і при заощадженні такої тенденції ЧПМ скоро досягне оптимального значення.

Чистий дохід на одного працівника - Прибуток після оподаткування / Загальна чисельність працівників ЧДР2оо7=4358/41=106,3 грн/чол.

Чистий дохід до витрат на утримання персоналу Прибуток після оподаткування / Витрати на утримання персоналу ЧД32007=43 5 8/418524=0,01 ЧД32006=4322/342717=0,01

Цими показниками вимірюється окупність витрат на утримання персоналу. Вони дозволяють порівнювати рівні ефективності діяльності персоналу різних банків.

Загалом Приватбанк має достатню кількість трудових, матеріальних, інформаційних ресурсів і основних фондів.

Банк має ефективну структуру управління, побудовану на чіткому розподілі на бізнес-лінії (корпоративна, роздрібна, малий та середній бізнес та казначейство) та вертикалі підтримки (інформаційні технології та операційна підтримка, рахунки, контролінг, безпека та інші), створені на рівні Центрального офісу та регіональних дирекцій банку. Як і всі міжнародні банки, Райффайзен Банк Аваль має чітке розмежування функцій фронт-офісу та бек-офісу, що підвищує якість обслуговування клієнтів та сприяє зменшенню ризиків.

Список використаної літератури.

1.Банковское дело: Учебник / Под. Ред. О.И. Лаврушина. - М.: Финансы и статистика, 1998.

2.Васильченко 3. М. Комерційні банки: реструктуризація та реорганізація. -К.: Кондор, 2004

3.Васюренко О. В. Банківські операції. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2002.--255 с.

4.Закон України “Про банки і банківську діяльність”.

5.Кредитна система України і банківські технології: У 3 кн. / В. С. Стельмах, А. В. Шаповалов, В. Л. Кротюк та ін.; За ред. І. В. Сала.- Л.: ЛЕЇ НБУ, 2002.

6.Купчинский В.А., Улинич А.С. Система управления ресурсами банка. - М.: Экзамен, 2000.

7.Масленченков Ю.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке: Фундаментальный анализ. - М.: Перспектива, 1996.

8.Матвієнко П. В. Розвиток грошово-кредитних відносин у трансформаційній економіці України.- К.: Наук, думка, 2004.- 253 с.

9.Міщенко В. І., Шаповалов А. В., Салтинський В. В., Вядрова І. М. Реорганізація та реструктуризація комерційних банків.- К.: Т-во «Знання», КОО,2002.-216с.

10.Нормативні документи Національного банку України, комерційних банків.

11.Панова Г.С. Анализ финансового состояния коммерческого банка. - М.: Финансы и статистика, 1997.

12.Рид Э., Коттер Р., Гилл Э. Коммерческие банки / Пер. с англ. - М.: Космополис, 1991.

13.Роуз П. С. Банковский менеджмент. - М.: Дело Лтд, 1995.

14.Синки Дж. Управление финансами в коммерческих банках / Пер. с англ./ Под. Ред Р.Я. Левиты, Б.С. Пинскера. - М.: Catallaxy, 1994.

15. Ширинская Е.Б. Операции коммерческих банков и зарубежный опыт. - М.: Финансы и статистика, 1993.

16. Экономический анализ: Учебник для вузов / Под. Ред. Л.Т. Гиляровской.

Размещено на Allbest.ru