Для оптимізації політики кредитних відносин між підприємствами і комерційними банками доцільно використовувати наступний методичний підхід. Оцінка ефективності залучення кредитних ресурсів повинна містити систему показників, які б давали можливість оцінити окупність здійснених підприємством за рахунок кредиту затрат і відтворення ресурсів.

Банківський кредит разом з власними й іншими фінансовими ресурсами підприємства бере участь у створенні на підприємстві продукції, а отже, доданої вартості і прибутку. Тому доцільно при визначені ефективності залучення банківських короткострокових кредитів виділення частки прибутку від реалізації продукції, яка одержана підприємством за рахунок банківського кредиту. Прибуток, одержаний від використання кредиту, можна розраховувати як загальний прибуток від реалізації продукції, помножений на питому вагу кредиту у сумі оборотного капіталу, і він є тим вищим, чим вище оборотність кредитів у порівнянні з оборотністю усіх оборотних активів. Ефект використання короткострокового банківського кредиту може бути розрахований за формулою: [27]

де - ефект короткострокового банківського кредиту; ПР - загальна сума прибутку від реалізації продукції; КР - величина короткострокового банківського кредиту (середньорічна заборгованість); ОК - середньорічна сума оборотного капіталу; - річна процентна ставка за кредит, у частинах одиниці; - коефіцієнт співвідношення оборотності кредитів і оборотного капіталу:

- коефіцієнт, який характеризує оборотність кредитів і визначається як відношення середнього залишку кредитних вкладень до обсягу погашення позичок за відповідний період;

- коефіцієнт, який характеризує оборотність оборотного капіталу і визначається як відношення середнього залишку оборотних коштів до виручки від реалізації продукції; - тривалість кредиту у місяцях; - тривалість кредиту у днях.

Слід відмітити, що відомі методики при розрахунку оборотності кредиту, як і при розрахунку оборотності оборотних коштів, використовують коефіцієнт 365, тобто приймається умова, що термін кредиту дорівнює одному року. В дійсності ж термін кредиту може бути як довшим, так і коротшим за рік. Таким чином, існуючі методики, враховуючи термін кредиту 365 днів, розглядають тільки частковий випадок. Особливістю такого підходу є те, що коефіцієнт 365, який входить до складу показників оборотності кредитів і оборотності оборотних коштів, при розрахунку коригуючого показника скорочується як у чисельнику, так і у знаменнику. Відтак, термін кредиту в існуючих методиках на величину ефекту банківського кредиту ніяк не впливає. Проте, якщо розглядати термін кредиту як змінну, а не як константу, то при >365 він буде збільшувати, а при <365 - зменшувати величину ефекту банківського кредиту. Це дозволяє враховувати вплив терміну кредитування на оборотність кредитів і більш точно розраховувати ефект банківського кредиту.

Проаналізуємо ефективність використання банківського кредиту досліджуваним підприємством СТОВ „Хлібороб" у 2011 році. Сума кредиту - 1 млн. 250 тис. грн, термін - 6 місяців. Річна процентна ставка - 18 %, компенсація з державного бюджету - 8,5 %, таким чином, пільгова ставка - 9,5 %. Призначення кредиту - виконання комплексу весняно-польових робіт, догляд за посівами та збирання врожаю сільськогосподарських культур. Повернення кредиту в обумовлений термін склало - 1 млн. 100 тис. грн. Виручка від реалізації продукції рослинництва - 3 млн. 618 тис. грн.,прибуток - 695 тис. грн.

Розрахунки за алгоритмом показують, що із загальної суми прибутку 695 тис. грн.,отриманого підприємством при виробництві продукції рослинництва, 217,18 тис. грн. одержано за рахунок банківського кредиту. А ефект короткострокового банківського кредиту в конкретних умовах агровиробництва склав 157,81 тис. грн. В той же час, розрахований за існуючою методикою для вище зазначених умов СТОВ „Хлібороб" ефект банківського кредиту дорівнює 375 тис. грн., що є некоректним.

Наступним кроком є оцінка доцільності залучення позикових ресурсів, яка може бути здійснено за допомогою таких критеріїв.

Ціна кредиту і вигідність купівлі додаткових грошей на ринку позикових капіталів.

Для цього пропонується визначати середній річний відсоток, який фактично сплатило підприємство комерційному банку за звітний період, для порівняння з середнім позичковим відсотком, який можна вважати прийнятним у конкретних умовах звітного періоду. При цьому необхідно врахувати середньоринкові норми дохідності та інфляції.

Таким чином, межу вигідності залучення кредиту за існуючого рівня інфляції можна виразити формулою: [10]

? i+g+ig/100

де Рв - прийнятна для підприємства ставка річного відсотку за кредит; і - нормальна відсоткова ставка за кредит у без інфляційній ситуації;

g- темп інфляції.

Проте, підприємству, оскільки воно не може впливати на розмір відсоткової ставки, яка формується під впливом макроекономічних факторів, доцільно порівнювати запропоновані умови кредитування з умовами, які діють на ринку позикових капіталів.

Визначити, якою мірою відсоткова політика банку, з яким підприємство підтримує партнерські відносини, відповідає ринковій ситуації та інтересам підприємства, можна також скориставшись показником, який характеризує ефективність залучення позик. [27]

Таку кількісну оцінку ефективності обраного варіанта кредитування дає змогу отримати розрахунок спеціального показника - Грант-елемента кредитування.

Для його розрахунку використовується наступна формула: [27]

де Ге -- Грант-елемент кредитування; - витрати з обслуговування та повернення кредиту при і-му варіанті кредитування; ВОПКрин- витрати з обслуговування та повернення кредиту, отриманого на середньо ринкових умовах.

Значення Грант-елемента показує відносний розмір економії або збитків підприємства щодо отримання кредиту у порівнянні з середньоринковими умовами.

Показник може обраховуватись як при аналізі діючої політики залучення позикових ресурсів підприємством, так і при оцінці інших можливих варіантів кредитування.

Необхідний період залучення позикових ресурсів визначається з наступних обмежень: [12]

ОЦдн*К<Ткр

де ОЦдн - тривалість операційного циклу діяльності підприємства (або конкретної угоди), днів; К - планова кількість оборотів кредитних ресурсів для забезпечення окупності та прибутковості їх залучення;

- термін позичання, днів.

Достатність періоду позики можна оцінити за допомогою наступного співвідношення:

Коефіцієнт достатності періоду позики

Показник дозволяє оцінити можливості підприємства повернути позику, повинен бути меншим за одиницю. Порівняння вартості позики з доходністю діяльності підприємства можна зробити у такий спосіб

Коефіцієнт доцільності позики [12]

Визначення максимальних розмірів залучення кредитних ресурсів пов'язане з оцінкою ефективності діючої структури капіталу підприємства та визначенням її впливу на кінцеві результати господарювання підприємства.

Границю, до якої діяльність підприємства може бути покращена за рахунок кредитів, характеризує показник фінансового лівериджу (важеля).

Ефект фінансового лівериджу характеризує приріст фінансової рентабельності за рахунок використання кредиту, незважаючи на його платність.

Кількісне значення ефекту фінансового левериджу (ЕФЛ) обчислюється за формулою: [25]

ЕФЛ

де - ставка податку на прибуток(частини одиниці); ЕРА- економічна рентабельність активів(%);- відсоткова ставка за кредит (%); ПК - позичковий капітал; ВК - власний капітал; (1-)- податковий гніт; () - диференціал фінансового лівериджу (важеля). Через оподаткування від диференціала залишається тільки три четверті (тому що податок на прибуток дорівнює 25%); - плече фінансового важеля, характеризує силу дії фінансового важеля (є коефіцієнтом заборгованості).

Сільськогосподарські підприємства згідно з чинним законодавством не сплачують податок на прибуток, тобто = 0, тому величина диференціала не зменшується і формула ефекту фінансового лівериджу набуває наступного вигляду: [25]

Підприємство повинно регулювати плече важеля (тобто структуру свого капіталу) в залежності від значення диференціалу.

При позитивному значенні ЕФЛ підприємство має прибавку до рентабельності власного капіталу (при умові). При від'ємному значенні ЕФЛ ()має місце зменшення рентабельності, підприємство генерує підвищений фінансовий ризик.

Обстеження фінансового стану сільськогосподарських підприємств Харківської області довело, що більшість із них мають від'ємне значення диференціалу фінансового лівериджу, який вказує на залежність фінансової рентабельності від відсоткової ставки банку за користування кредитом. Адже залучення кредитів банків для формування оборотного капіталу підприємствами має сенс тільки у тому разі, якщо рентабельність активів підприємства перевищує відсоткову ставку комерційного банку. Нажаль, сучасний фінансовий стан сільськогосподарських підприємств не дозволяє освоювати кредити під існуючі процентні ставки. Навантаження фінансових витрат по кредитах обтяжує постійні витрати підприємств, що означає, що підприємства підвергаються підвищеному підприємницькому ризику. [18]

3. Напрями підвищення ефективності використання банківських кредитів на підприємстві

Основними пріоритетами розвитку в Україні доступної, зручної, розгалуженої й соціально спрямованої системи кредитування є:

- стимулювання банків до розширення мікрокредитування й удосконалення законодавчого забезпечення їхньої діяльності;

- створення сприятливих умов для отримання кредитів, у тому числі за рахунок спрощення порядку їх надання, зменшення відсоткових ставок, збільшення строків користування;

- удосконалення механізмів державної підтримки суб'єктів малого підприємництва в отриманні кредитів, розробка національної програми мікрокредитування;

- проведення всеукраїнського конкурсу серед банків та небанківських фінансових установ із відзначенням переможців за досягнення в розвитку системи мікрокредитування;

- налагодження системи інформаційно-освітнього забезпечення громадян у сфері кредитування;

- нормативне врегулювання відносин між банківськими фінансовими установами та клієнтами;

- створення умов для розвитку банківських і небанківських фінансових установ;

- удосконалення нормативно-правових процедур кредитування банківськими й небанківськими фінансовими установами;

- вивчення й запозичення кращого світового досвіду у сфері розвитку мікрокредитування. [15]

Серед принципових питань удосконалення банківського кредитування підприємництва - створення гнучкої системи гарантій, яка відкрила б можливості кредитування для всіх категорій підприємств. Першорядне значення тут має забезпечення повернення кредиту. Як свідчить практика, є декілька варіантів вирішення цього питання. Перший - ризики бере на себе комерційний банк, який приймає рішення з кредитування бізнесу. Недолік такого варіанту - його впровадження залежить від вольових якостей та стратегічного бачення керівництва конкретної банківської установи, ефективності його менеджменту, адже нині банки здебільшого не довіряють суб'єктам господарювання й не хочуть брати на себе ризики, пов'язані з їхнім кредитуванням. [16]

Другий варіант - гарантії забезпечуються спеціалізованими фондами або іншими інститутами підтримки малого підприємництва. При цьому фінансові ресурси установ, які можуть бути залучені з бюджету, спрямовуються не безпосередньо на кредитування, а на забезпечення комерційних кредитів. Недолік варіанта - недостатні обсяги бюджетних ресурсів та фінансування таких установ.

Третій варіант - гарантії за кредитами забезпечують державні та муніципальні органи влади для малих і середніх підприємств, які працюють у соціально значущих галузях економіки, беруть участь у виконанні державних замовлень, виконують заходи в рамках регіональних програм соціально-економічного розвитку територій та населених пунктів. Недолік варіанта - низький рівень залучення малих підприємств до виконання державних і муніципальних замовлень, необхідність розширення такої практики на центральному й регіональному рівнях.

Четвертий варіант - створення комерційних схем гарантування за кредитами, запровадження продажу гарантій як форми вкладення капіталу з метою отримання прибутку. Недолік - хоча схеми комерціалізації гарантій ефективно застосовуються в розвинених ринкових країнах, але в Україні їх важко впроваджувати через ризикованість ведення підприємницької діяльності у сфері малого підприємництва й загальну високу вартість процедур ведення бізнесу, а також через брак фінансово-кредитних ресурсів.

Загалом у 2012 році надання довгострокових кредитів для бізнесу відійшло на другий план, тоді як високою популярністю стали користуватися позики на поточні потреби підприємств. В галузевому розрізі зростає попит на кредити зі сторони виробників сільськогосподарської продукції та харчової промисловості.[14] Основними факторами, котрі впливають на уповільнення темпів надання кредитних ресурсів для підприємств промисловості зі сторони суб'єктів господарювання, є зменшення обсягів реалізації продукції та низька привабливість потенційних інвестиційних проектів із модернізації і розширення виробництва у зв'язку з наявністю політичної нестабільності та негативних прогнозів щодо подальшого розвитку економіки України. З іншої сторони, звужується й сама ресурсна база фінансово-кредитних установ у зв'язку зі зменшенням приросту депозитів комерційних банків та оплатою зобов'язань перед нерезидентами. Крім того зросли ризики кредитування підприємств, так як мало гарантій повернення позики, оскільки засоби виробництва орендовані або вже у заставі інших фінансово-кредитних установ, а надавати кредити під заставу товарів в обороті є досить ризиковано. Таким чином, невизначеність щодо подальшого розвитку національної економіки у зв'язку з політичними факторами, відтік інвестиційних ресурсів за межі країни та висока матеріало- й енергомісткість вітчизняних підприємств створюють ризики для стабільного розвитку банківської системи і її взаємовідносин з вітчизняними підприємствами у 2013 та 2014 роках.[9]

На мою думку для того щоб довіра банків та підприємств один до одного була міцніша, підприємствам потрібно ефективно використовувати кредитні ресурси для здійснення своєї діяльності. Керівництво підприємства повинно чітко визначити цілі для реалізації яких використовують кредити. Здійснення контролю за ефективним використанням кредитних ресурсів є невід'ємною складовою керівних органів підприємства, адже залучені кошти повинні використовуватись доцільно. Головною умовою кредитування є повернення суми коштів обумовленої в кредитному договорі, з відповідними відсотками, тому позика повинна бути спрямована на підвищення ефективності виробництва.

Істотний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва справляють технологічні нововведення, сучасні форми автоматизації та інформаційні технології. Вони викликають суттєві зміни в технічному рівні і продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів. За допомогою введення в виробництво технологічних нововведень, підприємство може суттєво збільшити обсяги виробництва і одночасно збільшити свої доходи від реалізації продукції, наданих послуг чи виконаних робіт, підвищити рівень рентабельності і володіти коштами для забезпечення кредитних зобов'язань.

Вади системи управління, що базуються лише на поточних цілях досягнення максимального кінцевого результату в короткотерміновому періоді, відсутність елементів стратегічного управління, зокрема при розподілі та використанні прибутку, відсутність планування та системи прогнозування на вітчизняних підприємствах, а також нехтування недопустимо низькими показниками платоспроможності та високими фінансовими ризиками діяльності, виступили основним каталізатором збиткової діяльності значної частини вітчизняних підприємств. Тому вітчизняним підприємствам необхідно підвищувати рівень платоспроможності та впроваджувати системи стратегічного планування та прогнозування.[9]

Головними причинами, які перешкоджають кредитуванню підприємств, банками є такі:

1. Недостатній рівень капіталізації банківського сектору: якщо у 2010 р. сукупний власний капітал українських банків становить 13,1 % ВВП (120,2 млрд.грн), то у 2011 р. він скоротився до 12,6 % ВВП (137,7 млрд грн), тоді як, наприклад, у РФ цей показник становить 37 %, а у країнах Центральної Європи - близько 40 % ВВП .

2. Погіршення якості активів банків через зростання частки проблемних кредитів.

3. Від'ємна різниця між середньою ставкою кредитування та середньою рентабельністю промислових підприємств. Це зумовлює низький платоспроможний попит на кредити з боку підприємств.

4. Високі кредитні ризики. Вони зумовлені фінансовим станом підприємств (низька рентабельність і збитковість) та їх низьким технічним оснащенням. Високі кредитні ризики викликають низьку пропозицію з боку банків.

5.Недостатня база кредитно-інвестиційних ресурсів у банках. Така причина визначає структурний дисбаланс попиту та пропозиції: кредитування промисловості потребує довгострокових вкладень, а банки можуть пропонувати тільки короткострокові позички.[2]

Разом з тим усунення цих проблем потребує довготермінових зусиль, що пов'язано з постійним відтворенням ситуації: ліквідація поганого стану підприємств потребує масштабних банківських кредитів, а кредити не можуть надійти через поганий стан підприємств. Для того щоб банківські ресурси трансформувалися в промислові інвестиції, необхідно забезпечити інвестиційну кредитоспроможність підприємств. Доцільно також зазначити, що потрібно використовувати альтернативні механізми фінансування структурних змін у промисловості - фінансовий лізинг, первинне розміщення цінних паперів на фондовому ринку, спільне інвестування.

На сьогодні ряд українських підприємств не мають достатнього досвіду розробки і реалізації ефективної фінансової стратегії в умовах невизначеності ринкового середовища. Такі важливі аспекти фінансового управління, як формування механізму фінансової стратегії та діагностики потенціалу фінансово-економічної стійкості, поки що враховуються недосить повно, що істотно знижує його ефективність. Основою стратегії структурної перебудови промислового комплексу повинний бути прискорений розвиток обробної промисловості та інформаційних технологій. [9]

Вирішення проблем кредитування промисловості потребує довготермінових стратегічних зусиль. Необхідні цілеспрямовані дії по створенню і впровадженню нових форм взаємодії банків і підприємств, адекватних потребам економіки.

Для стабілізації взаємодії промислових підприємств і банків необхідно:

- здешевити кредити для підприємств;

- механізм визначення процентних ставок за кредит пов'язати з технологічною особливістю здійснення виробництва і періодом надходження виручки за реалізовану продукцію;

- підвищити рівень захисту прав інвесторів щодо отримання дивідендів і повернення вкладених інвестицій, запровадження заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату;

- приведення фінансової звітності українських компаній до міжнародних стандартів.

Реалізація цих заходів щодо кредитування поліпшить ситуацію зі складним

фінансовим забезпеченням підприємств, що дозволить їм більш активно виконувати свої основні функції: забезпечувати зростання валового внутрішнього продукту, що призведе до зростання зайнятості значної частини населення.[17]

Активізація стимулюючої функції держави із заохочення ділової активності підприємців у справі відродження та розвитку промислового виробництва шляхом досягнення оптимальних пропорцій форм власності, впровадження досконалих корпоративних моделей управління сприяє впровадженню нових систем технічної регуляторної політики та захисту вітчизняних виробників і споживачів промислової продукції.[9]

Особливою функцією системи управління інвестиційною діяльністю банкe є інвестиційний аналіз - процес дослідження інвестиційної активності й ефективності інвестиційної діяльності з метою виявлення резервів їхнього зростання .

На основі аналізу оцінюється динаміка та структура реальних і фінансових інвестицій, визначається причина відхилень фактичних результатів від запланованих, виявляються внутрішні інвестиційні резерви банку.

Банківський інвестиційний менеджмент в питанні покращення кредитного процесу передбачає розробку і запровадження ефективних важелів регулювання діяльності з врахуванням інтересів позичальників. В першу чергу це стосується взаємовідносин з сільськогосподарськими підприємствами, де особливо виразно проявляється сезонний характер виробництва і іноді наявність вільних коштів важливіше, ніж одержання прибутку. [21]

Крім цього, інвестиційна кредитна політика банків має включати в себе також альтернативні підходи у забезпеченні ефективності довгострокових кредитів. Так, наприклад, до складання фінансових планів підприємства-позичальника можна залучати співробітників банку, а також надавати їм методичну і організаційну допомогу стосовно організації консультаційно-аналітичної роботи з виїздом безпосередньо на підприємства, для проведення глибокого фінансового аналізу своїх потенційних позичальників для виявлення реального їх стану.

Ще одним важливих заходом підвищення ефективності інвестиційного кредиту є постійний контроль з боку кредитора за дотриманням позичальником вимог кредитного договору, так як за кожною угодою існує певний ризик неповернення боргу. Тому дуже важливим є забезпечення банком збалансованості між ризиком і потенційною вигодою шляхом проведення постійного моніторингу кредитної угоди протягом її дії.

Важливим заходом у забезпеченні моніторингу кредитної угоди є дотримання цільового використання кредитних коштів.

Одним з основних етапів контролю за дотриманням вимог кредитування приділяється забезпеченню своєчасного погашення позичальником частини боргу і нарахованих процентів у строки обумовлені угодою, тобто контроль за графіком платежів.

Важливою складовою моніторингу інвестиційного кредиту в умовах фінансової нестабільності є контроль стану об'єкту застави. На цьому етапі важливим є постійна перевірка вартості застави шляхом проведення порівняльного аналізу з аналогічними об'єктами на ринку, рівня інфляції, зміни кон'юнктури ринку, а також перевірки наявності і стану зберігання заставного майна. [9]

Ще одним доволі значним фактором, від якого істотно залежить частка довгострокових інвестиційних кредитів у портфелі активів, є очікуваний чистий дохід банку. Зрозуміло, що будь-який банк прагне надавати позики, які приносять найбільший дохід. Однак найприбутковіші довгострокові кредитні проекти водночас є і найризикованішими. Саме тому у світі поширилася практика надання довгострокових інвестиційних кредитів кількома банками (консорціумами) з обумовленим правом застосування регресу, тобто - повернення наданих коштів у випадку, коли позичальник стає неспроможним повертати позику відповідно до встановленого графіка.

Ще одна важлива передумова - це розвиток заставного права. Передусім мається на увазі порядок ведення державного реєстру застав та захист прав кредитора. Застава сама собою не впливає на рівень ризику, вона просто надає кредитору можливість збільшити шанси щодо отримання грошових коштів за своїми фінансовими вимогами у випадку несплати боргу. Для банку вигіднішим є відшкодування кредиту не за рахунок реалізації активів позичальника, а шляхом вигідного спрямування грошових потоків, обсяги яких залежать від стабільності надходжень коштів на рахунки позичальника та від отримуваних ним доходів. Тобто для банку важливо мати змогу спиратися на здатність позичальника ефективно управляти своїми борговими зобов'язаннями та отримувати прибуток у ході реалізації продукції за середньогалузевими цінами.[24]

Таким чином, підвищення ефективності інвестиційного кредитування з боку кредитора залежить, головним чином, від продуманої і зваженої внутрішньої кредитної політики, яка має враховувати не тільки специфіку внутрішнього організаційного механізму діяльності установи, але й від обов'язкове реагування на різні прояви зовнішніх факторів, пов'язаних з функціонуванням грошово-кредитної політики держави, інвестиційних трендів, а також прогресивного досвіду у сфері банківського менеджменту.

Висновки

1. Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника. Банківський кредит класифікують за такими ознаками:цільова направленість, термін кредиту, вид відсоткової ставки, валюта кредиту, види обслуговування.

2. Кредитування ґрунтується на таких принципах:

- терміновість - кредит надається на певний термін;

- платність - за користування кредитом стягується плата у вигляді відсотків;

- поверненість - кредит має бути повернений в такій же сумі, у якій був наданий;

- цільовий характер використання - кредит може бути використаний тільки з конкретною метою, передбаченою кредитним договором;

- забезпеченість - кредитор забезпечує свої інтереси на випадок неповернення кредиту через неплатоспроможність позичальника.

3. Розрізняють такі види банківського обслуговування підприємств: позики на строк, кредитна лінія, контокорентний кредит , кредит під облік векселя, акцептичний кредит, авальний кредит та факторинг.

4. Банківські кредити значно прискорюють процес відтворення на всіх його етапах - виробництва, розподілу, обміну і споживання. За їх рахунок формуються основні фонди та обігові кошти, здійснюються розрахунки між товаровиробниками, збільшується обсяг грошової маси в обігу, прискорюються процеси реального накопичення, виробничого і соціального розвитку підприємств.

5. При організації кредитних відносин підприємства з банками, фінансовий аналітик повинен визначити, як підприємство у процесі планування й освоєння кредитів забезпечує взаємозв'язок використання кредиту та власних фінансових ресурсів, підвищення рентабельності використання всіх ресурсів.

6. Для аналітичного висновку про доцільність та ефективність використання банківських кредитів можна результат (прибуток на використаний банківський кредит), одержаний розрахунковим шляхом, скоригувати на співвідношення показників швидкості обороту кредиту й оборотного капіталу в цілому: якщо кредитні ресурси обертаються швидше, ніж весь оборотний капітал, зиск від їх використання, природно, вищий. Серед українських промислових підприємств існують такі підприємства, які користуються банківськими кредитами у процесі своєї господарської діяльності. Одними із них є підприємства ПрАТ "Кримський ТИТАН" та "Сумихімпром".Кредитні кошти надані Кримському титану спрямовані на розширення потужностей підприємства. Сумихімпрм порівняно з Кримським титаном є фінансово нестабільним та неплатоспроможним.

7. Головними причинами, які перешкоджають кредитуванню підприємств, банками є такі:

8. Недостатній рівень капіталізації банківського сектору: якщо у 2010 р. сукупний власний капітал українських банків становить 13,1 % ВВП (120,2 млрд.грн), то у 2011 р. він скоротився до 12,6 % ВВП (137,7 млрд грн), тоді як, наприклад, у РФ цей показник становить 37 %, а у країнах Центральної Європи - близько 40 % ВВП .

9. Погіршення якості активів банків через зростання частки проблемних кредитів.

10. Від'ємна різниця між середньою ставкою кредитування та середньою рентабельністю промислових підприємств. Це зумовлює низький платоспроможний попит на кредити з боку підприємств.

11. Високі кредитні ризики. Вони зумовлені фінансовим станом підприємств (низька рентабельність і збитковість) та їх низьким технічним оснащенням. Високі кредитні ризики викликають низьку пропозицію з боку банків.

12. Недостатня база кредитно-інвестиційних ресурсів у банках. Така причина визначає структурний дисбаланс попиту та пропозиції: кредитування промисловості потребує довгострокових вкладень, а банки можуть пропонувати тільки короткострокові позички.

13. Разом з тим усунення цих проблем потребує довготермінових зусиль, що пов'язано з постійним відтворенням ситуації: ліквідація поганого стану підприємств потребує масштабних банківських кредитів, а кредити не можуть надійти через поганий стан підприємств. Для того щоб банківські ресурси трансформувалися в промислові інвестиції, необхідно забезпечити інвестиційну кредитоспроможність підприємств.

Список використаної літератури

1. Афанасьєв А.О. Гроші та креди.Підручник/ К.: 2009.- 456 с

2. Вікнянська В.А.Фінансовий стан підприємства, його оцінка та напрями покращення [Електронний ресурс] . Режим доступу http://intkonf.org/polonka yuszamorskipo-dovga-trachab-otsinka-finansovogo-stanu-na-pidpriemstvi-ta-napryamki-yogo-pokrascennya/. -15.04.2011.

3. Головко, І. В. Економічний аналіз фінансового стану підприємств. [Електронний ресурс] . Режим доступу :

a. http://www. nbuv. gov. ua/ard/2009/09givfsp.zip/.-10.04.2011.

4. Гриньова, В. М. Фінанси підприємств : навчальний посібник / В. М.Гриньова, В. О. Коляда. -К.: Знання-Прес, 2006. -423 с

5. Данілов О.Д., Паєтенко Т. В. "Фінанси підприємств"-К.: ЦУЛ, 2011-256с.

6. Демківський А.В.Гроші та кредит Навчальний посібник / К.:Дакор,2007.52c.

7. Дєєва, Н. М. Фінансовий аналіз : навчальний посібник / Н. М. Дєєва, О. І. Дедіков. -К.: ЦУЛ, 2007. - 328 с

8. Жукова А.В. Кримський титан та кредит на 100 мільйонів//Економічна правда// №-3, 2013 18-19с.

9. Журавський С.Г. Удосконалення відносин між кредитором і позичальником при здійсненні банківського інвестиційного кредитування //Науково-виробничий журнал // Бізнес навігатор-№3 (20)-2010. [ Електронний ресурс]. Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/biznes/2010_3/2010/03/100322.pdf

10. Кірейцев Г.Г., Фінансовий менеджмент Житомир: ЖІТІ, 2001. - 440 с.

11. Колодізєв О.М. Колісніченко В.Ф. Гроші і кредит/Підручник. Київ: Знання, 2010. - 615 с. . [ Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.twirpx.com/file/692595/

12. Костирко, О. Г. Використання методу коефіцієнтів для оцінки фінансового стану підприємства /О. Г. Костирко //Економіка АПК. -2008. -No 7. -С. 54-56

13. Круш П.В., Алексєєв В.Б.. Гроші та кредит : навчальний посібник / - К. : ЦУЛ, 2010. - 216 с. . [ Електронний ресурс]. Режим доступу : www.twirpx.com

14. Кузнєцова А. Реалії банківського фінансування інноваційної економіки // Регіональна економіка: Науково-практ. журн. Львів (Україна). - 2006. - № 3. - С.136-144.

15. Кушнір І .А. Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку методів банківського кредитування юридичних осіб //Економічний простір// Електронний ресурс]. Режим доступу : http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=53684

16. Лаврентьєва, К. П. Напрями фінансового оздоровлення підприємств реального сектору економіки в сучасних кризових умовах .[Електронний ресурс]. Режим доступу : http://intkonf.org/lavrenteva-k-napryami-finansovogo-ozdorovlennya-pidpri emstv-realnogo-sektoru-ekonomiki-v-suchasnih-krizovih-umovah/.-24.04.2011

17. Лагутін В.Д. / Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. -- 3-тє вид., перероб. і доп. -- К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. -- 215 с

18. Малій О.Г.Методичний підхід щодо визначення ефективності використання банківських кредитів// Економіка і управління// №5 2008 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pk.napks.edu.ua/library/compilations_vak/eiu/2008/5/p_102_106.pdf

19. Микитюк О.П. Необхідність і сутність банківського кредитування підприємств в Україні //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка// №10-2009, 56-57с.

20. Михайлова О.І. (сертифікат серія А №004934 від 30.11.2001р.) 29 березня 2012 року, м. Київ Аудиторський звіт незалежного аудитора щодо фінансових звітів приватного акціонерного товариства Кримський титан. [Електронний ресурс]. Режим доступу :

http://do2.gendocs.ru/docs/index-433000.html?page=5

21. Мойсеєнко І.П. Інвестування/Навч.посіб.- К.: Знання.- 2006.- 490с.

22. О.Я Черняєва Кредитування підприємств малого та середнього бізнесу// Журнал Верховної Ради України// Віче-№12-2010

23. Офіційний сайт Сумихімпром. [ Електронний ресурс]. Режим доступу:http://www.sumykhimprom.com.ua/ukr/index.php

24. Притульський Д.М. Шляхи підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами підприємств.

25. Слав'юк, Р. А. Фінанси підприємств: навчальний посібник / К.: ЦУЛ, 2010. -460 с.

26. Стасюк Г.А. "Фінанси підприємств" Навч. посібник / Г. А. Стасюк. -. Херсон : Олді-плюс, 2010. - 480с. .

27. Стеценко Т.О Аналіз регіональної економіки. Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 116 с. [ Електронний ресурс]. Режим доступу : http://buklib.net/books/29185/

28. Ушакова Н.М., Лігоненко Л.О. Фінанси підприємства. Підручник. - К.: Видавничий центр КДТЕУ, 2007. - 120 с. [ Електронний ресурс]. Режим доступу : http://pk.napks.edu.ua/library/compilations_vak/eiu/2006/5/p_102_106.pdf

29. Фінанси підприємств. Підручник / А.М.. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін. К.:КНЕУ, 2008. - 552 с. http://enbv.narod.ru/text/Econom/fp/str/21.html.

30. Фінанси підприємств: Навчальний посібник / За ред. д.е.н. проф. Г.Г. Кірейцева. - К.: ЦУЛ,2002. - 268 с.

31. Фінансовий менеджмент теорія і практика: Навчальний посібник/Під ред.. Е.С. Стоянової.-М.: "Перспектива",2006 - 656с. [ Електронний ресурс]. Режим доступу : http://pk.napks.edu.ua/library/compilations_vak/eiu/2006/5/p_102_106.pdf

32. Чухно А.А. Природа сучасних грошей кредиту та грошово-кредитної політики // Фінанси України: Науково-теорет. та інформ.-практ. журн. М-ва фін. України. К.: Міністерство фінансів України (Україна). - 2007. - № 1. - С.3-16.

Размещено на Allbest.ru