8. Розрив середніх ставок наданих юридичним особам довгострокових кредитів в іноземній валюті та середніх ставок залучених довгострокових депозитів фізичних осіб становить:

?R8 = 11,12% - 6,45% =4,67%

З врахуванням рівня волатильності ставок 6,88% та 34,58%, відповідно, гарантований розрив ставок, що забезпечує прибутковість процесу залучення та розташування коштів фізичних осіб становить:

?R8(мін) = 11,12%*(1-0,0688) - 6,45% (1+0,346) = 1,67%

Таким чином, в цьому валютному сегменті економічні умови повернення депозитів та сплати відсотків за користування їми слабо гарантоване, як і сегменті національної валюти.

Тобто, проведений аналіз показує, що в банківській системі України з точки зору гарантованої доходності та повернення довгострокові депозити значно ризиковіші, ніж короткострокові, оскільки при зростанні строку різ-ниця гарантованих (з врахуванням волатильності) ставок кредиті та депозитів зменшується.

Алгоритм цього зменшення носить маркетинговий характер:

- для залучення довгострокових вигідних банку депозитів, банк підпі-має ставку залучення депозитних вкладів;

- при видачі довгострокових кредитів банк залучає позичальників зни-женням кредитної ставки.

В посткризовий період 2010 -2011 рр. ризик в депозитних портфелях банка значно зростає, оскільки основою депозитного портфеля є «дорогі» депозити фізичних осіб, а основою кредитного портфеля стають кредити, надані юридичним особам, ставка на які систематично від 2% до 8% річних нижче, ніж ставки кредитів для фізичних осіб.

Як показує аналіз графіків, наведених на рис.2.8, основних ризиком сумарного депозитного портфеля в БС України є суттєве значення «касово-го» GAP-розриву по короткостроковим депозитам та кредитам, тобто депо-зитна база не має депозитів на строки вище 5 років, окрім власного капіталу, а обсяги короткострокових кредитів на 30% нижче обсягів короткострокових депозитів.

Стан відсоткових ставок ринку міжбанківських кредитів, який є ресурс-ною базою для погашення «касових» розривів, наведених на рис.2.19, пока-зує, що в 2011 році ставки міжбанківських кредитів в 3 -10 разів менше ста-вок залучення депозитів фізичних та юридичних осіб, тобто погашення «ка-сових» GAP- розривів для банків є фінансово-можливим та малозбитковим.

Рис.2.8. Діаграма макропоказнику GAP - розриву строків та обсягів повернення кредитних активів та залучених депозитних ресурсів в БС України станом на 31.03.2011 року (побудовано по даним [14] - [16])

Висновки до другого розділу

Результати аналізу динаміки сумарних обсягів та окремих статей залучених та запозичених зобов'язань банківської системи України в післякризовий період (2 квартал 2009 - 1 квартал 2011 рр., курс 7,96 - 8,02 грн./1 USD) показують, що:

1. Обсяг запозичених міжбанківських коштів в національній валюті є відносно стабільним та знаходиться в діапазоні 95,0 -103,5 млрд.грн.;

2. Обсяг запозичених міжбанківських коштів в іноземній валюті з рівня 193,9 млрд.грн. знизився до рівня 152,9 млрд.грн

3. В сегменті «депозити юридичних осіб» зростання з рівня 45,6 млрд.грн. до рівня 79,4 млрд.грн. спостерігається тільки в групі поточних депозитів в національній валюті «до запитання».

4. По всім групам поточних та строкових депозитів фізичних осіб спостерігається зростання обсягів, при цьому обсяг строкових депозитів наростає випереджувальними темпами:

- Поточні депозити в національній валюті з 29.2 млрд.грн. до 44,5 млрд.грн.;

- Поточні депозити в іноземній валюті з 16,3 млрд.грн. до 24,0 млрд.грн.;

- Строкові депозити в національній валюті з 71,7 млрд.грн. до 104,3 млрд.грн.;

- Строкові депозити в іноземній валюті з 84,1 млрд.грн. до 118,3 млрд.грн.;

5. БС Україна в посткризовому періоді суттєво скоротила обсяги коштів, залучених під цінні аппери власного боргу, та тільки з 3 кварталу 2010 року знов спостерігається випуск цінних паперів власного боргу в національній валюті.

6. Обсяги залученого субординованого боргу зросли з рівня23,7 млрд.грн. до рівня 36.3 млрд.грн.

Проведений аналіз структури суб'єктів (вкладників) депозитів показав, що з докризового періоду впливу світової фінансової кризи на банківську систему України (01.01.2008) до поточного періоду (01.03.2011) основні зміни в депозитному портфелі по інституційним сегментам вкладників характеризуються:

- виходом сегменту «нерезиденти» з депозитного ринку України;

- суттєвим зростанням обсягом вкладів як в національній валюті, так і в доларах США і євро, в сегменті «домашні господарства», при цьому основним джерелом депозитів в євро є сегмент «домашні господарства»;

- падінням обсягів валютних депозитів та невеликим ростом депозитів в національній валюті в сегменті «нефінансові корпорації»;

- значним ростаом депозитів в доларах США та інших валютах в сегменті «інші депозитні корпорації».

Структурна часка обсягів депозитного ринку змінилась (з 01.01.2008 до 01.03.2011):

- по «домогосподарствам» з 54,1% зросла до 62,7%;

- по «нефінансовим корпораціям» з 26.3% зменшилась до 22,85%;

- по «нерезидентам» з 10,6% зменшилась до рівня 4,58%.

Як показує аналіз строковості депозитів:

- в сегменті «нерезиденти» основний обсяг депозитів - це довгострокові депозити в доларах США (до 2-х років);

- основна маса залучених депозитів залучені на строк від 1 до 2 років, обсяги більш довгострокових депозитів невеликі;

- основний обсяг депозитів юридичних осіб залучений на поточних умовах «на вимогу».

Проведений аналіз показує, що в банківській системі України з точки зору гарантованої доходності та повернення довгострокові депозити значно ризиковіші, ніж короткострокові, оскільки при зростанні строку різниця гарантованих (з врахуванням волатильності) ставок кредиті та депозитів зменшується.

В посткризовий період 2010 -2011 рр. ризик в депозитних портфелях банка значно зростає, оскільки основою депозитного портфеля є «дорогі» депозити фізичних осіб, а основою кредитного портфеля становляться кредити, надані юридичним особам, ставка на які систематично від 2% до 8% річних нижче, ніж ставки кредитів для фізичних осіб.

Основним ризиком сумарного депозитного портфеля в БС України є суттєве значення «касового» GAP-розриву по короткостроковим депозитам та кредитам, тобто депозитна база не має депозитів на строки вище 5 років, окрім власного капіталу, а обсяги короткострокових кредитів на 30% нижче обсягів короткострокових депозитів.

Розділ 3. Розвиток депозитних інструментів та методів управління ризиками депозитного портфелю банку

3.1 Сутність структурованих депозитів як нового депозитного інструменту банку

Зниження ставок по депозитах зменшує ефективність інвестицій на цьому ринку. Альтернативою для заможної частини населення і підприємств, що бажають без ризику інвестувати вільні кошти, може стати відносно новий для вітчизняного ринку банківський продукт - структуровані депозити. При потенційно більшій прибутковості порівняно із звичайними строковими депозитами банки дають по них таку ж 100-відсоткову гарантію повернення вкладених коштів. Проте, вхідні умови депозиту недешеві - від 10 тисяч доларів для громадян і від декількох мільйонів доларів для юридичних осіб.

Структурованим такий депозит називається тому, що грошовий вклад для подальшого інвестування банком поділяється на частини. Велика - близько 80-90% - вкладається банком в інструменти зі стабільною фіксованою прибутковістю (облігації, депозити, векселі), для того щоб зароблений дохід покривав 20-10% первинного внеску, що залишилися. Таким чином, банк гарантує вкладнику повернення 100% вкладеного капіталу. Менша частина депозиту інвестується банком в опціони на який-небудь базовий актив, у якості якого можуть виступати нафта, золото, цінні папери, товарні чи валютні ф'ючерси тощо [74].

Саме опціонна частина і забезпечує прибуток клієнта, який може значно перевершити прибутковість по звичайних депозитах.

Найпростіший структурований продукт гарантує повернення капіталу й генерує прибутковість, пропорційну росту (або падінню) базового активу.

Подібний продукт складається з депозиту й стандартного європейсь-кого опціону (колл - якщо продукт розрахований на ріст базового активу й пут - якщо він розрахований на падіння).

На розвинених ринках даний продукт називається Equity-Linked Note, Principal Protected Note або Capital Protected Note. Переклад “ Principal-Protected Note” означає «нота із захистом капіталу» - тобто термін наголошує на те, що по продукту гарантується повернення капіталу, а також явно зазна-чено, що продукт оформлений у вигляді ноти - а не, наприклад, индексує-мого депозиту.

Для того щоб бути більше точними, ми будемо називати даний тип про-дукту «Депозит + опціон», роблячи в такий спосіб акцент на те, що в нього вбудований стандартний опціон. Можливо, найпростіший продукт корект-ніше позначати як «Захист капіталу + участь у росту / падінні ринку» [74].

Головний ризик для вкладника структурованого депозиту -- неотри-мання прибутку у випадку руху ринку в несприятливу сторону. Якщо влас-ник депозиту завжди одержить свій фіксований відсоток, то власник структу-рованого продукту може розраховувати лише на повернення вкладених кош-тів. Однак цей недолік виправдується надією заробити більше, ніж по депози-тах.

Лідирують у цьому сегменті ринку українські «дочки» західних банків. Крім Сітібанка(США) й Дойче банку(Німеччина) про своє бажання вийти з аналогічним продуктом заявляв Райффайзенбанк (Австрія) і ряд інших банків за участю західного капіталу. Оскільки в Україні відсутні біржі опціонів, а валютні опціони заборонені банківським законодавством на внутрішньому фінансовому міжбанківському ринку, то для того щоб працювати зі структу-рованими депозитами банк повинен мати доступ до міжнародного ринку оп-ціонів. Зараз цей доступ, так само як і відповідні ноу-хау, мають в основному західні банки.

Структуровані продукти можуть бути оформлені у вигляді стандартних банківських депозитів (внесків). Оскільки прибутковість по такому депозиту є не фіксованою, а плаваючою й прив'язаної до деякого індексу, такі депози-ти називаються індексуємими.

Уперше дану форму СП став використовувати Сітібанк в 2005 році. Згодом індексуємі депозити запропонували і декілька російських банків.

Оскільки відповідно до українського законодавства ставка по банків-ському вкладу повинна бути позитивної, звичайно банки виплачують по ін-дексуємим депозитам, поряд із плаваючою ставкою, також і деяку мінімаль-ну фіксовану ставку - наприклад, 0,1% [53].

Достоїнства й недоліки індексуємих депозитів.

Дана форма має цілий ряд достоїнств перед іншими способами офор-млення структурованих продуктів [74]:

а) Участь у системі страхування внесків.

Оскільки юридично індексуємі депозити розглядаються як банківські вклади, вони підпадають під дію державної системи страхування внесків.

Це означає, що якщо банк виявиться неплатоспроможним і не зможе виплатити плаваючу процентну ставку по депозиту, інвестор одержить ком-пенсацію.

Таким чином, інвестиції в індексуємі депозити надають додатковий захист від кредитного ризику по структурованих продуктах.

б) Прозорість і зрозумілість для клієнтів.

Індексуємі депозити є для більшості інвесторів більше зрозумілою й прозорою формою СП у порівнянні з іншими формами.

Головний недолік індексуємих депозитів полягає в тому, що дана форма може бути використана для оформлення тільки структурованих продуктів з повним захистом капіталу. Продукти, по яких можливе неповне повернення капіталу (як-то Reverse Convertible), оформити подібним чином не можна. Це пов'язане з тим, що, відповідно до українського законодавства, по депозиту повинна бути повернута сума вкладень із нарахуванням деякої позитивної прибутковості.

Таблиця 3.1

Порівняльна таблиця характеристик структурованого депозиту і звичайного строкового вкладу [74]

Характеристика	Структурований депозит	Строковий вклад (S$)
Мінімальна сума внеску	Структуровані депозити можуть характеризуватися мінімальною сумою вкладення (звичайно це 50 000 доларів)	Мінімальна сума для звичайного внеску може бути мінімум 1000 доларів.
Строк погашення	Структуровані депозити мають строки погашення, які варіюються від 2 тижнів до 10 років.	Строкові вклади мають строки від 1 місяця до 3 років.
Основна сума (капітал)	Капітал інвестора буде оплачений повністю: (i) при настанні строку погашення або (ii) якщо банк повертає гроші до настання строку погашення. Це можливо тільки якщо структурований депозит включає опціон, по якому можна купити актив до настання строку погашення із причин, позначеним у контракті.	Капітал інвестора буде оплачений повністю при настанні строку вилучення депозиту
Дострокове вилучення коштів вкладником	Якщо вкладник вилучає кошти раніше строку, він може втратити частину свого доходу або частину вкладених коштів. Сума, що буде виплачена інвесторові, залежить від ринкової оцінки фінансових інструментів, які лежать в основі даного структурованого депозиту, що не може бути визначена.	Якщо вкладник вирішить вилучити свої кошти, вкладені в терміновий депозит, банк може зажадати комісію на цей випадок (зниження нарахованих відсотків).
Дострокове повернення коштів банком	Структуровані депозити можуть мати таку характеристику, що буде дозволяти банку відкликати опціон або виплатити депозит раніше. Такі характеристики дозволяють банку уникнути максимальних можливих виплат інвесторові. Однак, інвестор як мінімум одержує весь вкладений капітал назад.	Строкові вклади не мають таких характеристик, які дозволяють банку виплачувати депозит раніше строку.
Ризики	Структуровані депозити в основному менш ризикові , ніж прямі інвестиції в інші фінансові інструменти, такі як акції або облігації, тому що банк зобов'язаний виплатити весь вкладений капітал інвестора назад. Однак, вони більш ризикові, ніж звичайні внески, оскільки їхня прибутковість залежить від оцінки інших фінансових інструментів на ринку, з якими структуровані депозити зв'язані. У деяких випадках, інвестор може одержати просто вкладені кошти назад, без усякого додаткового доходу. Структуровані депозити можуть бути піддані кредитному ризику.	Звичайні депозити сполучені з меншим ризиком, оскільки вони розміщаються на грошовому ринку на досить короткий період часу. Звичайні депозити можуть бути піддані кредитному ризику. Але вони застраховані системою страхування внесків.
Система страхування внесків	Не застраховані.	Застраховані.
Прибутковість	Структуровані депозити дають можливість одержання більш високих доходів у порівнянні зі звичайними внесками. Але це також сполучено з більшими ризиками. Прибутковість, що може одержати інвестор, залежить від двох факторів: 1. рівень оцінки базового активу; 2. частки участі.	Прибутковість звичайних внесків нижче, оскільки вони менш ризикові на відміну від структурованих депозитів.
Гарантовані виплати	Деякі структуровані депозити можуть припускати більш високі виплати в порівнянні зі звичайними депозитами. Однак, ці виплати відмінні від звичайних виплат, оскільки вони виплачуються тільки перші кілька місяців або років, і виплати в наступні періоди можуть бути різними.	Гарантовані фіксовані процентні виплати (при дотриманні всіх строків депозиту).

Глобальна економічна криза істотно вплинула на фінансові ринки всього світу, змінивши багато базових передумов. Низькі процентні ставки, встановлені на початку 2000-х років центральними банками більшості розвинених країн, стали каталізатором істотного збільшення вартості активів. Підвищувальна динаміка на ринках, поряд з високим рівнем ліквідності, дозволили інвесторам купувати різні фінансові інструменти, найчастіше забуваючи про рівень ризику, що супроводжує такі вкладення, що надалі привело до катастрофічних втрат. Незважаючи на спад, пов'язаний із глобальною фінансовою кризою, з високою часткою ймовірності можна сказати, що ринок структурованих продуктів буде рости стрімкими темпами, що випереджають ріст інших секторів фінансового ринку.

Для цього є наступні передумови [74]:

- Глобальна фінансова криза підвищила популярність альтернативних інвестицій і інвестицій у складні фінансові похідні продукти. Якщо до кризи такого роду інвестиції були, в основному, долею хедж-фондів і їхніх клієнтів, то налякані тотальним обвалом котирувань інвестори приділяють більшу увагу методам одержання «абсолютної» прибутковості, що слабко залежить від кон'юнктури ринку;

- На сучасний момент структуровані продукти є недооціненим спосо-бом хеджування й інвестування в порівнянні з такими традиційними інстру-ментами, як акції, облігації, стандартні деривативи й інвестиційні фонди. По закінченні часу переваги інвесторів будуть мінятися й на ринку буде з'явля-тися все більша кількість різних структурованих продуктів;

- Стрімке зниження фондових індексів більшості розвинених і країн, що розвиваються, у зв'язку із глобальною фінансовою кризою 2008 року пос-тавило перед трейдерами актуальне завдання пошуку інструментів інвесту-вання при знижувальному тренді в умовах високої волатильності. На падаю-чому ринку більшість структурованих продуктів є набагато більше вигідним вкладенням,ніж покупка акцій.

Будь-який структурований продукт розрахований на деякий сценарій поводження ринку, при якому продукт генерує підвищену прибутковість.

Можна виділити наступні основні сценарії.

а) Зростання ринку.

б) Падіння ринку.

в) Рух ринку в бічному коридорі.

г) Інші сценарії.

Деякі продукти можуть бути розраховані на кілька сценаріїв одночасно - наприклад, на ріст і на падіння (у найпростішому випадку для цих цілей у продукт вбудовуються одночасно опціони колл і пута - тобто стратегія стреддл).

Структуровані продукти можуть бути прив'язані до самих різних базо-вих активів.

1) Окремі акції.

2) Фондовий індекс.

3) Товар.

4) Валютний курс.

5) Кошик активів.

Базовим активом СП також може виступати й кошик активів - наприк-лад, кошик акцій, або товарний кошик.

6) Відсоткова ставка.

Існують і інші базові активи, використовувані в структурованих продуктах.

У структурованому продукті варто виділяти 2 «рівні».

1) Набір грошових потоків і деривативів, з яких побудований продукт.

2) Зовнішня (юридична) форма структурованого продукту.

Один і той з фінансової точки зору набір грошових потоків може бути оформлений різним чином, «загорнутим» у різні фінансові інструменти.

Поділ внутрішнього устрою продукту, з одного боку, і способу його оформлення, з іншої, є винятково важливим для розуміння структурованих продуктів.

Таблиця 3.2

Пропозиції структурованих депозитів банками Росії (2011) [74]

Название

ИК / банк, предлагающий продукт

Валюта

Сумма вложений

Базові активи

Юридична форма продукту

Тип продукту

Срок

Минимальная доходность

Максимальная доходность

Коэффи-иент участия

Сценарії продукту

Индексируемый депозит - рост золота

РУССОБАНК

USD

від $7000

Золото (ф'ючерсний контракт на золото, торгуемый на FORTS)

Индексируемый депозит

Депозит + опцион

91 день

0,02% (0,1% річних)

не обмежена

12%

Ріст ринку

Индексируемый депозит - рост золота

РУССОБАНК

USD

від $7000

Золото (ф'ючерсний контракт на золото, торгуемый на FORTS)

Индексируемый депозит

Депозит + опцион

181 день

0,05% (0,1% річних)

не обмежена

17%

Ріст ринку

Индексируемый депозит "Аграрная корзина"

КИТ Финанс

USD

від $10 000 до $1 500 000

Сахар, Пшеница, Соя-бобы, Кофе

Индексируемый депозит

Депозит + опцион

367 днів

0,10% (0,1% річних)

не обмежена

21%

Ріст ринку

Индексируемый депозит "Зерновая корзина"

КИТ Финанс

USD

від $10 000 до $1 500 000

Пшеница, Соя-бобы, Рис, Кукуруза

Индексируемый депозит

Депозит + опцион

181 днів

0,05% (0,1% річних)

не обмежена

8%

Ріст ринку

Индексируемый депозит "Зерновая корзина"

КИТ Финанс

USD

від $10 000 до $1 500 000

Пшеница, Соя-бобы, Рис, Кукуруза

Индексируемый депозит

Депозит + опцион

367 днів

0,10% (0,1% річних)

не обмежена

19%

Ріст ринку

Индексируемый депозит "Золото на падение"

КИТ Финанс

USD

від $10 000 до $1 500 000

Золото

Индексируемый депозит

Депозит + опцион

91 днів

0,02% (0,1% річних)

не обмежена

6%

Падіння ринку

3.2 Обгрунтування стратегії та економічної ефективності управління структурованими депозитами

Згідно проведеного в дипломному дослідженні аналізу доступності вітчизняних банків до міжнародних ринків опціонів та наявності власного капіталу, який би міг гарантувати повернення структурованих депозитів обсягами в 2-5 млн.доларів США, ПАТ КБ «Приватбанк», на мою думку, може розпочати впровадження структурованих депозитів, оскільки:

а) Обсяг еквіваленту валюти балансу банку складає на 01.01.2011 року - 14,2 млрд.доларів США, а обсяг власного капіталу - 1.48 млрд.доларів США, тобто довіра вкладників структурованого депозиту до банку забезпечена;

б) Враховуючи стратегію розбудови теріторіальної мережі за принципом „Банк іде за грошовими потоками”, одним із основних напрямків розвитку ПАТ КБ „Приватбанк” є стратегія розбудови міжнародної мережі дочірніх банків та представництв.

В сегменті корпоративного бізнесу відкрита на початку 2000 року Кіпрська філія ПАТ КБ „Приватбанк” обслуговує практично 80% грошових потоків українського бізнесу в офшорних зонах (до 40 млрд.доларів на рік).

Так, на сьогодні фінансова група „Приват” та ПАТ КБ „Приватбанк” контролює наступні повномасштабні дочірні банки і використовує їх платіжні мережі для проведення міжнародних бізнес-платежів та грошових переводів фізичних осіб [72]:

- ЗАТ КБ „Москомприватбанк” (Росія);

- КБ „AS Privatbank” (Латвія);

- КБ „ТаоПриватбанк” (Грузія);

- Кіпрська філія ПАТ КБ „Приватбанк” (Кіпр);

- Португальстка філія ПАТ КБ „Приватбанк” (Португалія);

У 2011 році заплановано відкриття філій ПАТ КБ „Приватбанк” в Німеччині та Греції, а також представництва на о.Мадейра.

Враховуючи, що дочірній банк КБ „AS Privatbank” (Латвія) знаходиться в державі, яка входить до ЕвроСоюзу, ПАТ КБ «Приватбанк» через валютні коррахунки в дочірньому банку має доступ до світових валютних опціонних бірж та може забезпечити функціонування опціонної частини структурованого валютного депозиту.

Проведемо розрахунок ефективності для вкладника та ПАТ КБ «Приватбанк» залучення 1 структурованого депозиту від підприємства - юридичної особи обсягом 10 млн.доларів США строком на 1 рік.

Основні розрахункові параметри структурованого депозиту:

а) Структура депозиту - «депозит + опціон»:

1. 90% депозиту (9 млн. доларіфв США) - строковий депозит під річну ставку 11,2%, що через рік забезпечує гарантоване банком повернення суми:

Депозит+відсотки = 9,0 млн.грн. *(111,2%/100%) =10,0 млн.грн.

Таким чином, через рік при будь яких результатах доходності опціонної частини структурованого депозиту, вкладена сума депозиту буде поверненна вкладнику.

2. 10% депозиту (1 млн.доларів США) - переводяться ПАТ КБ «Приватбанк» під управління дочірнього банку КБ „AS Privatbank” (Латвія) в ЄвроСоюзі для біржової гри на опціонній біржі золото-валютних контрактів.

3. Структурований депозит залучається під коефіцієнт участі

вкладника - 70% від отриманого прибутку.

б) Враховуючи 5 річний підвищувальний тренд курсу золота в

доларах США (рис.3.1) банк на суму 500 тис.доларів США покупає

опціонні річні контракти на покупку золота по курсу 1150 доларів за

унцію (опціони «колл» з премією 5,5% від суми майбутнього

контракту) та на сумму 500 тис.доларів США опціонні річні

контракти на продаж золота по курсу 1150 доларів США (опціони

«пут» з премією 5,3% від суми майбутнього контракту).



Рис.3.1. Динаміка щоденних фіксінгів курсу золота (вартості 1 трійської унції (31,1 г.) золота в доларах США) за 5 років (2005 -2010) [72]

Таким чином, у банка є 2 опціонних контракти:

1. На покупку

через рік по ціні 1150 доларів/1 унцію.

При понесених витратах на придбання опціонів «колл»:

2. На продаж

через рік по ціні 1150 доларів/1 унцію.

При понесених витратах на придбання опціонів «пут»:

Тобто, станом на початок розрахункового року банк витратив 1 млн. доларів США опціонної частки структурованого депозиту на придбання опціонів по зустрічній схемі «стреддл».

Головна відмінність опціону від ф'ючерса укладається в тім, що ф'ю-черс - це зобов'язання, а опціон - це право. Опціон - це право або купити, або продати актив (у нашім випадку - золото) за фіксованою ціною в будь-який момент протягом певного строку (американський опціон) чи при настанні певного обумовленого строку (європейський опціон).

Опціон, що надає право купити актив - золото, називається CALL, опціон, що надає право продати золото, називається PUT.

У випадку виконання опціону СALL покупець опціону стає покупцем золота, а продавець опціону стає продавцем золота.

У випадку виконання опціону PUT покупець опціону стає продавцем золота, а продавець опціону стає покупцем золота.

Існує також можливість як для покупця, так і продавця опціону закрити свою позицію шляхом зворотної угоди, за чим слідкує опціонна біржа.

Ціна виконання (страйк) - це ціна, по якій опціон надає право власникові опціону купити або продати золото, що лежить в основі опціону; ціни виконання стандартні й установлюються біржею для кожного виду опціонного контракту.

Через рік є дві ймовірні ситуації на момент погашення опціонних контрактів:

а) Ситуація №1(падіння курсу золота) - біржова ціна на «спотові» контракти на золото становить 950 доларів за унцію (- 200 доларів від опціонної ціни контрактів).

В цьому випадку:

- ПАТ КБ «Приватбанк» анулює своє право опціонного контракту на покупку («колл») золота по ціні 1150 доларів за унцію з втратою премії на покупку опціону на суму 500 000 доларів США;

- ПАТ КБ «Приватбанк» реалізує своє право опціонного контракту на продаж («пут») золота по ціні 1150 доларів США;

- оскільки «спотова» ціна набагато нижче ніж ціна «страйк» опціонна ціна, покупець золота відмовляється від виконання контракту та сплачує через біржу ПАТ КБ «Приватбанку» різницю:

- таким чином чистий прибуток ПАТ КБ «Приватбанк» від опціонних контрактів становить:

Прибуток1 = 1 640 689 USD - 1 000 000 USD = 640 689 USD,

тобто прибутковість опціонної частини структурованого депозиту становить:

- сумарний потік грошей вкладнику - інвестору від структурованого кредиту через рік становитиме:

Таким чином, сумарна річна ставка чистої прибутковості структурова-ного депозиту для вкладника становитиме:

Що на +3,28% річних підвищує доходність структурованого депозиту в 10 млн.доларів США відносно простого строкового депозиту у 10 млн.дола-рів США по ставці 11,2%.

- за рахунок 30% участі банку у прибутку від опціонного контракту сумарні витрати банку на залучення в кредитну діяльність депозитної части-ни структурованого кредиту в 9,0 млн.доларів США на 1 рік становитиме:

Що відповідає ставці витрат на депозит у 9 млн.доларів - 8,97%, тобто стандартна депозитна ставка витрат банку на залучення строкового депозиту зменшилась на (-2,23%) річних.

Таким чином, залучення коштів вкладника на умовах структурованого депозиту є вигідним, як для вкладника, так і для банку.

Рис.3.2. Стратегія опціонів “стреддл» та зони виграшів і програшів «call» та «put» опціонів

б) Ситуація № 2 (зростання ціни на золото) - біржова ціна на «спотові» контракти на золото становить 1350 доларів за унцію (+ 200 доларів від опціонної ціни контрактів).

В цьому випадку:

- ПАТ КБ «Приватбанк» анулює своє право опціонного контракту на продаж («пут») золота по ціні 1150 доларів за унцію з втратою премії на покупку опціону на суму 500 000 доларів США;

- ПАТ КБ «Приватбанк» реалізує своє право опціонного контракту на покупку («колл») золота по ціні 1150 доларів США;

- оскільки «спотова» ціна набагато вище, ніж ціна «страйк» опціонна ціна, продавець золота відмовляється від виконання контракту та сплачує через біржу ПАТ КБ «Приватбанку» різницю:

- таким чином чистий прибуток ПАТ КБ «Приватбанк» від опціонних контрактів становить:

Прибуток2 = 1 586 028 USD - 1 000 000 USD = 581 028 USD, тобто прибутковість опціонної частини структурованого депозиту становить:

- сумарний потік грошей вкладнику - інвестору від структурованого кредиту через рік становитиме:

Таким чином, сумарна річна ставка чистої прибутковості структурова-ного депозиту для вкладника становитиме:

Що на +2,87% річних підвищує доходність структурованого депозиту в 10 млн.доларів США відносно простого строкового депозиту у 10 млн.дола-рів США по ставці 11,2%.

- за рахунок 30% участі банку у прибутку від опціонного контракту сумарні витрати банку на залучення в кредитну діяльність депозитної части-ни структурованого кредиту в 9,0 млн.доларів США на 1 рік становитиме:

Що відповідає ставці витрат на депозит у 9 млн.доларів - 9,17%, тобто стандартна депозитна ставка витрат банку на залучення строкового депозиту зменшилась на (-2,03%) річних.

Тобто, залучення коштів вкладника на умовах структурованого депо-зиту є вигідним, як для вкладника, так і для банку.

При цьому розрахунок показує, що за рахунок обережної стратегії «стреддл» опціонній грі на біржі, для ПАТ КБ «Приватбанк» не загрожує ані падіння, ані зростання курсу золота.

Прибутковість опціонної гри залежить від фактичного відхилення «спот» - ціни на момент виконання опціонного контракту та прогнозної ціни виконання опціонного контракту, закладеного при покупці/продажу опціон-ного контракту.

При зближенні рівня опціонної премії та фактичного відсоткового відхилення «спот» - ціни на момент виконання опціонного контракту та прогнозної ціни виконання опціонного контракту, схема «стреддл» опціонної гри дає «нульовий результат», тобто повернення коштів, затрачених на придбання опціонів. При співпадінні «спот»-ціни на момент виконання опціонного контракту та прогнозної ціни виконання опціонного контракту, опціонна гра буде збитковою з втратою премій як по «колл», так і по «пут» опціонам.

В цьому разі вкладник отримає від банку повернення основного тіла депозиту без додаткових відсотків, а банк витратить 11,2% від суми депозит-ної частини структурованого депозиту на обслуговування залучення коштів.

Основний ризик складається в надійності функціонування опціонних бірж та учасників опціонних контрактів, що багато в чому залежить від організації роботи опціонної біржі.

Згідно з балансом ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2011 залу-чення одного структурованого депозиту обсягом у 10 млн.доларів США веде до зростання обсягу залучених строкових коштів юридичних осіб на 0,8%, тобто негативний результат експериментів по впровадженню залучення структурованих депозитів не повинен суттєво вплинути на стійкість діяльності банку і запропоноване рішення по напрямку зростання депозитної бази банку є обгрунтованим та реальним.

3.3 Удосконалення методів оцінки та управління ризиками депозитного портфелю банку

Сучасний світовий банківський досвід показує, що внутрішнє управління залученими коштами з точки зору рентабельності, процентного ризику та ризику ліквідності відбувається за допомогою наступних інструментів [7] - [8]:

- встановлення GAP-розривів по активам та пасивам;

- управління рівнем процентної маржі;

- встановлення мінімально допустимих процентних ставок по кредитним операціям та максимально допустимих ставок по залученню депозитів;

- встановлення позиційних лімітів по процентним активам і пасивам;

- управління на основі визначення операції активів та пасивів;

- управління за допомогою імітаційних моделей;

- періодичне стрес-тестування.

Порядок управління процентним ризиком та ризиком ліквідності визначається відповідними положеннями та методиками, що затверджується цільовою стратегією строкового ГЕП-менеджменту в управлінні активами та пасивами банку

Стратегій управління відсотковим ризиком є дві: фіксація спреду та уп-равління гепом. Оскільки прогнозів щодо динаміки ставок і варіантів реструктуризації балансу в банку може бути багато, в межах цих загальних стратегій банк може сформувати багато альтернативних сценаріїв, які аналізуються за допомогою прийомів імітаційного моделювання. Стратегія фіксації спреду передбачає максимальну збалансованість позицій за чутливими активами та зобов'язаннями, тобто нульовий геп. У такому разі маржа банку залишається стабільною, незалежною від коливань відсоткових ставок на ринку. У разі застосування стратегії фіксації спреду одержання підвищених прибутків унаслідок сприятливої кон'юнктури ринку стає неможливим, тоді як і додатний, і від'ємний геп дають таку потенційну можливість. Зате ця стратегія є найпростішою та досить надійною, адже вона не потребує ні точних прогнозів, ні складного аналітичного забезпечення.

Стратегія управління гепом має на меті отримання підвищених прибут-ків і передбачає свідомий ризик банку, а тому характеризується як агресивніша. У разі реалізації ризику маржа банку знизиться, що буде зумовлено підвищенням ставок за від'ємного гепу або зниженням ставок за додатного гепу. У процесі реалізації стратегії управління гепом необхідно досягти відповідності між видом гепу (додатний чи від'ємний) та прогнозами зміни напряму, швидкості й рівня відсоткових ставок. Очевидно, запорукою успіху цієї стратегії є наявність надійного прогнозу (або можливість отримати такий прогноз) і передбачуваність економічної ситуації. Якщо спрогнозувати зміну відсоткових ставок неможливо, наприклад, через нестабільність економіки або під час кризових періодів, набагато безпечнішою для банку буде стратегія фіксації спреду.

Зокрема вітчизняна практика засвідчує, що українські банки здебільшого віддають перевагу стратегії фіксації спреду, утримуючи незначний розрив між активами і пасивами з однаковими термінами погашення. Водночас є очевидним, що повністю збалансувати активи і пасиви за строками неможливо (та й недоцільно), а тому проблеми, пов'язані з управлінням гепом, не втрачають своєї актуальності.

Основними параметрами управління є строки та обсяги активів і зобов'язань банку. Узгодження строків розміщення активів і залучення зобов'язань - один із методів, з допомогою якого банк фіксує спред і нейтралізує ризик зміни відсоткової ставки. Припускається, що всі відсоткові ставки і за активними, і за пасивними операціями змінюються з однаковою швидкістю в одному напрямі. Це припущення пов'язане з концепцією "паралельного зсуву" кривої дохідності.

Сутність прийомів УАП банку полягає у встановленні співвідношень між строками залучення та розміщення однакових за обсягом коштів.

Збалансований за строками підхід передбачає встановлення повної відповідності між термінами залучення та розміщення коштів. Такий прийом не максимізує, а стабілізує прибуток, мінімізуючи відсотковий ризик.

Незбалансований за строками підхід є альтернативним прийомом управління, який надає потенційні можливості одержання підвищених прибутків за рахунок зміни відсоткових ставок. Використання цього підходу базується на прогнозі зміни швидкості, напряму та величини відсоткових ставок на ринку. Згідно з незбалансованим підходом до управління, строки залучення коштів мають бути коротшими за строки їх розміщення, якщо прогноз свідчить про майбутнє зниження відсоткових ставок. І навпаки: строки виконання зобов'язань банку мають перевищувати строки за активами, якщо прогнозується зростання ставок. Це дає змогу максимізувати прибуток, але супроводжується підвищеним ризиком, пов'язаним із невизначеністю зміни відсоткових ставок. Якщо прогноз щодо відсоткових ставок не виправдається, банк може отримати збитки.

На вибір того чи іншого підходу до управління строками впливає багато чинників, таких як обрана банком загальна стратегія управління, надійність прогнозу зміни ринкових ставок, конкретна ситуація на ринку, можливості банку щодо залучення та розміщення коштів, схильність до ризику.

Тактика структурного балансування активів і пасивів може застосовуватись і щодо строків, і щодо обсягів залучених і розміщених коштів. Сутність підходу зводиться до намагання максимально наблизити обсяги активних і пасивних операцій, які мають однакові строки виконання. Інакше кажучи, банк щоразу намагається зупинити вибір на тому напрямі розміщення коштів, який дасть змогу повністю узгодити структуру активів і зобов'язань. Керуючись правилами структурного балансування, менеджер запропонує клієнтові кредит на таку саму суму і той самий строк, які передбачені умовами угоди, що слугує джерелом фінансування кредитної операції.

Узгодження строків вхідних і вихідних фінансових потоків використовується менеджментом банків паралельно з іншими прийомами управління відсотковим ризиком, оскільки на практиці узгодити всі позиції за строками та сумами майже неможливо. Здебільшого цей підхід застосовують щодо найбільших за обсягами операцій. Загалом методи структурного балансування є традиційним підходом до управління активами і пасивами банку для зниження відсоткового ризику. До переваг цієї групи методів можна віднести простоту та доступність, що особливо важливо для вітчизняних банків за браком інших можливостей, які надає розвинений фінансовий ринок. Недоліками є недостатня гнучкість, необхідність проведення реструктуризації балансу у зв'язку зі змінами ринкових ставок, брак достатнього простору для маневру. Вимога увідпо-віднення структури активів і пасивів перешкоджає повному врахуванню потреб клієнтів, коли йдеться про укладення кредитних і депозитних угод, потребує деякого часу і може стати неприйнятною для щоденного управління відсотковим ризиком. Проведення збалансованих операцій не завжди відповідає потребам банку, його планам на майбутнє, а іноді невигідне з погляду витрат.

У процесі управління активами та зобов'язаннями для встановлення контролю над рівнем ризику відсоткової ставки оцінюється чутливість окремих статей і банківського балансу в цілому до відсоткового ризику. Індикатором чутливості балансу до відсоткового ризику є показник гепу (gap - розрив, дисбаланс). Для визначення показника гепу всі активи і пасиви банку поділяють на дві групи - чутливі до змін відсоткової ставки та нечутливі до таких змін.

Актив чи пасив є чутливим до змін відсоткової ставки, якщо впродовж зафіксованого інтервалу він задовольнятиме принаймні одну з таких умов:

- дата перегляду плаваючої відсоткової ставки потрапляє в межі зафіксованого часового інтервалу;

- строк погашення настає в цьому інтервалі;

- термін проміжної або часткової виплати основної суми настає в зафіксованому інтервалі;

- зміна базової ставки (наприклад, облікової ставки НБУ), покладеної в основу ціноутворення активу чи зобов'язання, можлива або очікується впродовж цього самого часового інтервалу і не контролюється банком.

До нечутливих активів і зобов'язань належать такі, доходи та витрати за якими впродовж аналізованого періоду не залежать від зміни відсоткових ставок на ринку.

Показник гепу визначається як різниця між величиною чутливих активів і чутливих зобов'язань банку в кожному із зафіксованих інтервалів:

(3.1)

де GAP (t) - величина гепу (у грошовому виразі) в періоді t;

FA (t) - активи, чутливі до зміни відсоткової ставки в періоді t;

FL (t) - пасиви, чутливі до зміни ставки в періоді t.

Геп може бути додатним, якщо активи, чутливі до змін ставки, переви-щують чутливі зобов'язання (FA(t) > FL(t)), або від'ємним, якщо чутливі зо-бов'язання перевищують чутливі активи (FA(t) < FL(t)).

Збалансована позиція, коли чутливі активи та зобов'язання рівні між собою, означає нульовий геп. За нульового гепу маржа банку буде стабільною, не-залежною від коливань відсоткових ставок, а відсотковий ризик - мінімальним. Проте одержати підвищений прибуток внаслідок сприятливої зміни відсоткових ставок на ринку за нульового гепу неможливо. І додатний, і від'ємний геп надають банку потенційну можливість отримати більшу маржу, ніж у разі нульового гепу.

Для визначення співвідношення чутливих активів і зобов'язань банку використовують коефіцієнт гепу - FGAP (t), який обчислюється як відношення чутливих активів до чутливих зобов'язань:

(3.2)

Якщо коефіцієнт гепу більший за одиницю, це означає, що геп додатний, якщо менший - геп від'ємний. Якщо коефіцієнт дорівнює одиниці, геп нульовий.

Головна ідея управління гепом полягає в тому, що величина та вид (до-датний або від'ємний) гепу мають відповідати прогнозам зміни відсоткових ставок.

Правило управління гепом:

- якщо геп додатний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа банку зростатиме і, навпаки, у разі їх зниження маржа зменшуватиметься;

- якщо геп від'ємний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа банку зменшуватиметься, а з їх зниженням - збільшуватиметься.

Це означає, що для банку не так вже й важливо, як змінюються відсоткові ставки на ринку. Головне - щоб геп відповідав тому напряму руху ставок, який забезпечить підвищення прибутку, тобто був додатним за підвищення ставок і від'ємним - за їх зниження.

Проте менеджменту банку потрібно пам'ятати, що потенційна можливість одержання додаткового прибутку супроводжується підвищеним рівнем відсоткового ризику. Якщо прогноз зміни ставок виявиться помилковим або не справдиться, то це може призвести до зниження прибутку і навіть до збитків. Отже, за наявності в банку додатного чи від'ємного гепу цілком реальною є і ймовірність одержання додаткових прибутків, і ймовірність фінансових втрат.

Тому геп є мірою відсоткового ризику, на який наражається банк упродовж зафіксованого часового інтервалу. Незалежно від того, додатний чи від'ємний геп має банк, що більша абсолютна величина гепу, то вищий рівень відсоткового ризику бере на себе банк і то більше змінюється його маржа.

Однак ані абсолютна величина гепу, ані коефіцієнт гепу не дають уявлення про те, яка частина активів чи пасивів банку залежить від зміни відсоткової ставки. Для контролю за рівнем відсоткового ризику використовують індекс відсоткового ризику.

Індекс відсоткового ризику дорівнює відношенню абсолютної величини гепу до працюючих активів і виражається у відсотках:

(3.3)

де IR (t) - індекс відсоткового ризику;

А - працюючі активи банку.

Індекс відсоткового ризику показує, яка частина активів (коли геп додатний) чи пасивів (коли геп від'ємний) може змінити свою вартість у зв'язку зі зміною ринкових ставок, а отже, вплинути на ринкову вартість усієї банківської установи. Індекс розраховується без урахування знака, оскільки і додатний, і від'ємний геп можуть призвести до збитків.

Через встановлення лімітів індексу відсоткового ризику банк може здійснювати контрольну функцію. Ліміт індексу визначає той рівень ризику відсоткової ставки, який банк вважає за доцільне на себе взяти. У практиці роботи закордонних банків ліміт індексу відсоткового ризику встановлюється зазвичай на рівні 20-25%, хоча твердих норм не існує.

Зміну маржі банку залежно від коливань ринкових ставок дає змогу оцінити модель гепу, яка описує залежність між цими показниками:

(3.4)

де- величина зміни процентної маржі банку (у грошовому виразі)

впродовж періоду t;

r_p, r - прогнозована та поточна ринкові ставки відповідно.

Збільшення чи зменшення процентної маржі залежить від знака гепу ("плюс" чи "мінус"), а також від того, зростатимуть чи спадатимуть відсоткові ставки на ринку.

Додатне значеннявказує на збільшення маржі і буде результатом підвищення ставок за додатного гепу або зниження ставок за від'ємного гепу. Від'ємне значення DP (t) означатиме зниження маржі банку, зумовлене підви-щенням ставок за від'ємного гепу або їх зниженням за додатного гепу.

З моделі гепу випливає, що величина змін у показниках прибутковості банку залежить і від темпів зміни відсоткових ставок, і від величини гепу, яку банк може регулювати на власний розсуд. Очевидно, з цих двох чинників точно виміряти можна лише внутрішній, тобто геп, тоді як зовнішній (ставки) можна тільки прогнозувати з певним рівнем імовірності.

Головне завдання менеджменту банку в процесі управління гепом - досягти відповідності між видом гепу та прогнозом зміни напряму, швидкості й рівня відсоткових ставок. Необхідною умовою управління гепом є наявність надійного прогнозу (або можливість одержати такий прогноз) і передбачуваність економічної ситуації.

Метод гепу дає змогу банку зважено керувати співвідношенням обсягів активів і зобов'язань банку, проте на практиці виникає необхідність одночасного управління і обсягами, і строками фінансових потоків банку. Для цього застосовують метод кумулятивного гепу.

Метод кумулятивного гепу дає змогу управляти співвідношенням чутливих активів і зобов'язань не лише у певний момент часу (статичний аналіз), а й водночас враховувати часовий компонент (динамічний аналіз). Зміст методу полягає в тому, що в кожному з інтервалів, на які поділено досліджуваний період (часовий горизонт), зіставляються чутливі активи та зобов'язання й обчислюється геп. Оскільки показник гепу тісно пов'язаний з конкретним часовим інтервалом, показників гепу буде стільки, скільки й часових інтервалів. Кумулятивний (нагромаджений) геп - це алгебраїчна сума (з урахуванням знака) гепів у кожному з часових інтервалів, на які поділено часовий горизонт. Для обчислення показника кумулятивного гепу в кожному з інтервалів обчислюють алгебраїчну суму гепів за попередні періоди:

(3.5)

де KGAP(T) - кумулятивний геп;

T - часовий горизонт;.

Показник кумулятивного гепу показує незбалансованість (різницю) між загальним обсягом чутливих активів і зобов'язань, які впродовж часового горизонту можуть бути переоцінені.

На рис. Д.1 - Д.3 Додатку Д наведені результати аналізу величин гепу та кумулятивного гепу для сумарного гривневого еквіваленту в ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2010 та 01.01.2011, які є основою для проведення корегувань в політиці управління строковістю активів та пасивів банку.

Порівняльний аналіз ефективності управлінням часовими геп-розривами в короткострокових активах та пасивах ПАТ КБ “Приватбанк” станом на 01.01.2010 року та на 01.01.2011 року, що для короткострокових активів та пасивів часткові (в періодах) гепи (розрив між активами та пасивами) та кумулятивний геп мають від'ємний характер, тобто управління пасивами та активами , начебто, спрямоване на прогноз зниження відсоткових ставок на пасиви та активи в короткостроковому періоді. При цьому у 2010 році величина кумулятивного від'ємного гепу для короткострокових періодів зросла практично в 10 разів за рахунок стратегії роботи в діапазоні строків активів та пасивів від 1 до 31 дня (“короткі гроші”).

Порівняльний аналіз ефективності управлінням часовими геп-розривами в довгострокових активах та пасивах ЗАТ КБ “Приватбанк” станом на 01.01.2010 року та на 01.01.2011 року показує, що для довгострокових активів та пасивів часткові (в періодах) гепи (розрив між активами та пасивами) та кумулятивний геп мають додатний характер, тобто управління пасивами та активами, начебто, спрямоване на прогноз підвищення відсоткових ставок на пасиви та активи в довгостроковому періоді. При цьому у 2010 році величина кумулятивного від'ємного гепу для довгострокових періодів зросла практично в 4 рази за рахунок стратегії роботи в діапазоні строків активів та пасивів більше 365 днів (“довгі гроші”).

Аналіз структури активів та пасивів ПАТ КБ “Приватбанк», в той же час показав, що довгострокові кредити (строк більше 365 днів) у 2006 - 2008 роках зросли за рахунок масового іпотечного кредитування фізичних осіб, а пасивна база залучених ресурсів має, в основному, короткостроковий характер.

Розвиток впливу світової фінансової кризи на банківську систему України повністю справдився у реалізації ризиків фінансової стійкості банків, які мають короткостроковий депозитний портфель та довгостроковий кредитний портфель. При ажіотажному попиті на зняття коштів з поточних та короткострокових депозитів у кінці 2008 року, досліджуємий банк як і інші банки України мав проблеми з поверненням короткострокових коштів, вкладених в довгострокові операції кредитування.

Таким чином, застосування інструменту геп-аналізу як з точки зору строковості грошових потоків депозитів та кредитів, так і обсягів грошових потоків відсоткових доходів від експлуатації кредитів та відсоткових витрат за користування залученими депозитами є сучасним комплексним методом зниження ризиків депозитного портфелю банку.

Висновки до третього розділу

Одним із напрямків удосконалення ринку банківських депозитів в Україні та післякризового відродження довіри вкладників до банківської системи України є запропоноване в дипломному дослідженні впровадження в БС України структурованих депозитів (депозит + опціон), в яких дохід вкладника виникає за рахунок використання частини 10-20% вкладу в опціонних операціях з різними типами базових активів, а 80 - 90% основного тіла вкладу у вигляді депозиту під ставку 10-20% річних забезпечують гарантію 100% повернення суми вкладу при любих результатах прибутковості його ризиково-опціонної частини. Впровадження цих депозитних інструментів потребує відкриття в Україні організованої біржі опціонів, або дозволу на участь банків України у світових ринках валютних опціонів з конвертацією національної валюти в світові валюти опціонів.

Згідно проведеного в дипломному дослідженні аналізу доступності вітчизняних банків до міжнародних ринків опціонів та наявності власного капіталу, який би міг гарантувати повернення структурованих депозитів обсягами в 2-5 млн.доларів США, ПАТ КБ «Приватбанк», на мою думку, може розпочати впровадження структурованих депозитів, оскільки:

а) Обсяг еквіваленту валюти балансу банку складає на 01.01.2011 року - 14,2 млрд.доларів США, а обсяг власного капіталу - 1.48 млрд.доларів США, тобто довіра вкладників структурованого депозиту до банку забезпечена;

б) Враховуючи, що дочірній банк КБ „AS Privatbank” (Латвія) знаходиться в державі, яка входить до ЕвроСоюзу, ПАТ КБ «Приватбанк» через валютні коррахунки в дочірньому банку має доступ до світових валютних опціонних бірж та може забезпечити функціонування опціонної частини структурованого валютного депозиту.

Проведений розрахунок ефективності для вкладника та ПАТ КБ «Приватбанк» залучення 1 структурованого депозиту від підприємства - юридичної особи обсягом 10 млн.доларів США строком на 1 рік (в розподілі 9,0 млн.доларів США на строковий депозит під 11,2% річних та 1,0 млн.доларів США на придбання опціонів золото-долар) показав:

1. При відхиленні «спот» -ціни унції золота через рік вище чи нижче на 200 доларів від ціни оціонного контракту 1150 доларів за унцію, прибутковість опціонної частини структурованого депозиту складе від 58% річних до 64% річних;

2. Як результат опціонної біржевої гри сумарний відсоток прибутковості депозиту вкладника з рівня прибутковості строкового депозиту 11,2% підвищиться до рівня 14,1 -14,5% річних;