Стан кредитного ринку України

За перший рік незалежності (1992) в Україні було зареєстровано 60 банків і на кінець цього року їх загальна кількість становила 133 одиниці. Найбільша кількість банків була зареєстрована у 1993 році (84), а з 1995 року кількість щорічно створюваних банків зменшилась у середньому до шести. На початок 2013 року кількість банків за реєстром становила 198, хоча ліцензію на здійснення банківських операцій мають 176 із зареєстрованих банків [41].

Посилення напруги на світових фінансових ринках і штучно спровокована недовіра до окремих банків спричинили в жовтні 2008 року погіршення ситуації на грошово-кредитному ринку. Це, зокрема, проявилося в посиленні девальваційного тиску на гривню та відпливі коштів із банківської системи.

Для збалансування ситуації на валютному сегменті ринку, а також закріплення позитивних тенденцій до стабілізації ситуації в банківській системі Національний банк на початку грудня перейшов до другого етапу стабілізаційних заходів, який, поміж іншого, передбачав: обмеження обсягів підтримки ліквідності банків, підвищення вартості національної валюти, коригування вимог з формування банками обов'язкових резервів [53].

Головною метою грошово-кредитної політики Національного банку України у 2013 році і надалі відповідно до Конституції України лишатиметься забезпечення стабільності національної грошової одиниці, що виступає основою досягнення збалансованого економічного розвитку, підтримання рівня зайнятості та реальних доходів населення.

Те, що зараз відбувається з кредитним ринком в Україні - закономірне явище, яке мало відбутися в будь-якому разі. Просто світова фінансова криза прискорила процес. Кредитний ринок віддзеркалює загальний стан економіки. Кредитна політика відображає стан макроринків і вплив групи зовнішніх і внутрішніх факторів. Водночас каталізуючим фактором нинішньої фінансової кризи в Україні був саме надмірний ажіотаж кредитування. Теперішня криза, яка розпочалась в окремій ніші нерухомості американської економіки - у сфері іпотеки, швидко розповсюдилась і до сьогодні має резонанс у різних регіонах світу. Іпотечні та інші кредитні негаразди засвідчили небезпеку ілюзії необґрунтованого кредитного багатства. Проблема полягає в тому, що в останні роки дуже активно розвивалося споживче кредитування на противагу кредитуванню інвестиційних продуктивних проектів у так званій «реальній економіці». Наприклад, Україна за наслідками 2008 року входить у першу десятку держав у Європі за кількістю придбаних автомобілів. І купували їх не стільки через те, що в українців зросли доходи, основною причиною стала мало контрольована доступність кредитів. Споживчий попит громадян за таких умов залежить не від їхніх доходів, а від можливості кредитуватися, тобто від утвореної заборгованості [28, с.95].

У 2011 році макроекономічні умови проведення грошово-кредитної політики значно ускладнились з огляду на ризики розгортання прецесійних процесів у реальному секторі, що зумовлюються як прогнозованим уповільненням світової економічної динаміки та зниженням внутрішнього попиту, так і ускладненим доступом до зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування.

Враховуючи надзвичайне значення стабільної грошової одиниці для відновлення позитивних тенденцій в економічному розвитку основне завдання грошово-кредитної політики полягало в зниженні темпів інфляції та створенні фундаментальних засад для її стабілізації в подальшому на низькому рівні.

У зв'язку з цим важливим є забезпечення стабільної роботи та підвищення фінансової стійкості банківської системи. Для цього Національний банк посилив моніторинг за фінансовим станом банків, брав активну участь в опрацюванні питань їх рекапіталізації, стимулював їх до поліпшення якості управління ризиками, удосконалював кредитні процедури. Також були спрощені механізми залучення коштів до капіталу банків, визначені принципи та умови здійснення реструктуризації кредитів, забезпечені зважені підходи до питання застосування до банків заходів впливу за порушення економічних нормативів, які спричинені зміною обмінного курсу гривні, удосконалені механізми фінансового оздоровлення банків. Одночасно вживалися заходи щодо сприяння процесам консолідації в банківському секторі.

Стабілізація роботи банків мала на меті також сприяння відновленню ними кредитної підтримки процесів економічного розвитку. Пильна увага приділялася якісним аспектам кредитної діяльності з метою уникнення повторного формування тих ризиків, які негативно відобразилися на функціонуванні фінансового сектору та грошово-кредитного ринку в ІV кварталі 2010 року. У зв'язку з цим через використання монетарних механізмів створювалися економічні умови для підвищення в активах банків частки довгострокового кредитування інвестиційної спрямованості та стимулювання укладання угод насамперед у національній валюті. Зокрема зберігалися жорсткі вимоги щодо створення резервів під видачу кредитів в іноземній валюті позичальникам, які не мають джерел надходжень валютної виручки, через відповідну диференціацію нормативів формування обов'язкових резервів, стимулюватимуться структурні зрушення в ресурсній базі банків у напрямі посилення привабливості роботи з національною валютою тощо [72, с.32].

Відновленню процесів кредитування сприяло регулярне здійснення підтримки ліквідності банків через механізми рефінансування, що давало змогу їм покривати неочікувані тимчасові розриви ліквідності та вчасно виконувати свої зобов'язання з обслуговування рахунків клієнтів. Водночас Національний банк виходив з того, що головні резерви відновлення активної кредитної діяльності банків перебувають у площині повернення в банківську систему коштів, які були вилучені (насамперед населенням) у період кризових явищ. Передбачалася активна участь центрального банку у визначенні шляхів удосконалення системи гарантування вкладів в Україні.

Стабілізації ресурсної бази банківської системи та посиленню керованості грошово-кредитного ринку сприяли заходи з розвитку безготівкових розрахунків, поширення використання спеціальних платіжних засобів, впровадження нових технологій і розширення спектра операцій, координації зусиль банків щодо створення уніфікованої інфраструктури та розширення сфери використання багатофункціональних банківських старт-карток і реалізації супутніх проектів у соціальній сфері.

Передбачений законодавством механізм здійснення рекапіталізації банків через випуск державних цінних паперів і подальшим викупом їх Національним банком України посилював роль фондового каналу в регулюванні загального обсягу грошової пропозиції на ринку. Підтримуючи ліквідність банків на належному рівні, а також виконуючи вимоги законодавства щодо обов'язкового викупу державних цінних паперів, Національний банк водночас ретельно відстежував інфляційні ризики, які можуть разом з цим виникати. В майбутньому для забезпечення рівноваги на грошово-кредитному ринку та нівелювання ризиків цінової стабільності проводитимуться мобілізаційні операції.

В умовах значного відпливу коштів клієнтів із банківської системи, а також наявності ризиків збереження тиску на обмінний курс гривні у 2012 році більш пріоритетним завданням процентної політики було створення стимулів для повернення вкладів у банківську систему та обмеження девальваційного тиску на валютному ринку.

Для зміцнення стійкості економіки та грошово-кредитного ринку до впливу зовнішніх шоків і посилення монетарних важелів впливу на динаміку внутрішніх цін застосовувався режим керованого плавання обмінного курсу із посиленням гнучкості обмінного курсу гривні.

Враховуючи високий ступінь відкритості економіки України та значний рівень валового зовнішнього боргу, Національний банк підтримував валютні резерви на рівні, достатньому для забезпечення стійкості гривні та створення умов для своєчасного виконання суб'єктами господарювання своїх зовнішніх боргових зобов'язань.

Одночасно вживалися заходи щодо посилення ефективності контролю за добросовісністю здійснення валютних операцій, попередженню операцій, які здатні порушити рівновагу на валютному ринку, розвитку наглядового потенціалу центрального банку у сфері здійснення валютного контролю.

Ефект від намічених заходів у грошово-кредитній сфері Національний банк намагався посилювати за рахунок зміцнення довіри суспільства до його діяльності, у зв'язку з чим удосконалював систему комунікацій з громадськістю, маючи на меті через більш докладне роз'яснення цілей грошово-кредитної політики та заходів щодо їх досягнення отримувати суспільну підтримку своїх дій і формувати на ринку позитивні очікування [9, с.30].

Вихід України із кризи, стабілізація економічного становища, підвищення добробуту людей неможливі без розвиненого кредитного ринку.

Отже, саме централізований та регульований кредитний ринок стає універсальним механізмом, за допомогою якого врегульовуються не лише економічні, а й соціальні і навіть політичні відносини. В макроекономічному плані він дозволяє державним органам завдяки отриманню щоденного загального балансу ринку безпосередньо контролювати його стан і своєчасно попереджати кризові ситуації. Стабільність ринку сприятиме зміцненню довіри населення до кредитної системи, залучить іноземних інвесторів, а наявність єдиного центру котирування створить сприятливі умови для здорової конкуренції торговців з одночасним збереженням гарантій для інвесторів та емітентів.

За 2013 рік загальна вартість банківських активів збільшилась на 112 192 млн. грн., збільшився і обсяг кредитного портфеля на 70 290 млн. грн. [41]. Частка кредитних активів в активах банку та проблемних кредитів в кредитному портфелі банків України наведена в таблиці 2.1 (додаток А).

Таблиця 2.1 - Окремі показники, що характеризують кредитну діяльність банків України

Показники	1.01. 2011	1.01. 2012	1.01. 2013	1.01. 2014	Абсолютне відхилення
					11/10	12/11	13/12
Активи, млн. грн.	926086	880302	942088	1054280	-45 784	61786	112192
Кредитний портфель, млн. грн.	792244	747348	755030	825320	-44 896	7 682	70 290
Частка кредитного портфелю в активах, %	85,55	84,90	80,14	78,28	-0,65	-4,76	-1,86
Проблемні кредити, млн. грн.	18015	69935	84851	79292	51920	20384	-5559
Питома вага проблемних кредитів, %	2,3	9,4	11,2	9,6	7,1	2,5	-1,6

З таблиці 2.1 видно, що у наслідок економічної кризи у 2012 році активи банків зменшилися приблизно на 5% порівняно з 2011 роком, також у 2011 році скорочується частка кредитного портфеля банків. Світова фінансово-економічна криза, спричинила девальвацію гривні та кризу фінансово-банківської системи країни, і, як наслідок, - різко зросла частка проблемних кредитів, майже в 5 разів, порівняно з початком 2011 року.

Обсяг наданих кредитів станом на 01.01.2013 року становив 825320млн.грн., що на 70290млн.грн. більше за відповідний період 2012року. Після знаходження економікою нової точки рівноваги, на початку 2012 року у нову фазу розвитку банки увійшли зі збільшеним капіталом і збереженою довірою населення, але зі значною часткою непрацюючих і прострочених активів, великими збитками, лише частково погашеними боргами. Внаслідок поступового виходу економіки країни з економічної кризи, активи банків у 2012 році зросли на 7% порівняно з 2011 роком. Але негативним є те, що сума проблемних кредитів в 2011 році далі зростала (рисунок 3.1), і їх питома вага становила 11,2 % у загальній сумі наданих кредитів, за 2012 рік вона збільшилася на 7,1 пункти, за 2013 - на 2,5, а вже на початку 2013 року цей показник зменшився до 9,6%, тобто зменшився на 1,6 пункти, що свідчить про покращення становища.

Рисунок 2.1 - Обсяг кредитного портфеля та проблемних кредитів банків України

Оскільки комерційний банк може надавати кредит, як юридичним так і фізичним особам, то доцільно розглянути динаміку кредитів наданих юридичним і фізичним особам (таблиця 2.2). Дані взяті з додатку А.

Таблиця2.2 - Аналіз динаміки банківських кредитів за 2011-2013 роки

Показники	1.01. 2011	1.01. 2012	1.01. 2013	1.01. 2014	Абсолютне відхилення
					11/10	12/11	13/12
Кредити надані	792244	747348	755030	825320	-44896	7682	70 290
суб'єктам господарської діяльності	472584	474991	508288	580907	2407	33297	72 619
фізичним особам	268857	222538	186540	174650	-46319	-35998	-11890

Як бачимо з таблиці 2.2 у кредитному портфелі банків у всі роки переважають кредити, що надані суб'єктам господарської діяльності. У 2011 році питома частка кредитів, що надані суб'єктам господарської діяльності становила приблизно 63,5% від загальної кількості наданих кредитів, у 2012 році - 67,3%, а у 2013 - 70,4%.

У 2011 році незважаючи на зростання порівняно з попереднім роком (у номінальному вираженні) обсягу кредитів, наданих суб'єктам господарювання, темпи їх приросту були нижчими. У порівнянні з 2010 роком вони збільшилися лише на 2407 млн.грн. - приблизно на 0,5%. Це зумовлено як збільшенням вартості кредитних ресурсів, так і зниженням їх доступності для товаровиробників, зокрема через втрату ними кредитоспроможності, зниження дохідності їхньої діяльності, погіршення фінансового стану підприємств тощо. Крім того, скорочення обсягу наданих кредитів на початку року сталося внаслідок зменшення тимчасово вільних коштів банківських установ, реалізації урядом і Національним банком антиінфляційних заходів, які полягали у звуженні грошової маси, зокрема через підвищення вимог до рефінансування банківських установ, зростання вартості кредитних ресурсів, обмеження споживчого кредитування, в т. ч. через посилення вимог до резервування за цими операціями. Станом на 01.01.2013 року сума кредитів, що надані юридичним особам збільшилась приблизно на 14,3% у порівнянні на дату 01.01.2013 року.

Кредити надані фізичним особам у 2010 році займали своє найвище значення 268 857 млн. грн. (рисунок 2.2), і в подальшому їх розмір почав зменшуватись, у 2011 році вони зменшились приблизно на 17% порівняно з 2010 роком, у 2012 - на 16% порівняно з 2011 роком. На 01.01.2013 року порівняно з 01.10.2013 року обсяг кредитів наданих фізичним особам зменшився на 11890млн.грн.

Можна стверджувати про значне уповільнення темпів зростання кредитного портфеля банків під впливом світової економічної кризи. Банки тимчасово перестали надавати ту кількість послуг з кредитування, що надавали до кризи. У період кризи більшість банків скоротили кредитну пропозицію: сильно підвищили ставки; зменшили кількість кредитних продуктів; змінили параметри кредитних продуктів; зменшили терміни та суми кредитування; посилили вимоги до застав [9, с.30].

Рисунок 2.2 - Обсяги кредитів, наданих фізичним та юридичним особам

У післякризовий період активно розширився процес кредитування зокрема відбулося введення нових кредитних продуктів, спрощення процедур, пониження відсоткових ставок, розширення штату кредитних експертів з подальшою їх спеціалізацію в напрямках: продавці кредитних продуктів, кредитні аналітики та кредитні інспектори [28, с.92]. Зростання кредитного портфеля банків України може призвести до незначного зниження частки проблемних кредитів у загальному обсязі позик.

Постійний аналіз кредитного портфеля дає змогу вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрями кредитної політики банку, знизити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення щодо доцільності надання позики клієнтам .

2.2 Кредитування у небанківських фінансово-кредитних установах

На кредитному ринку України можна виділити декілька груп суб'єктів, що вступають у конкурентні відносини між собою.

Перша група суб'єктів представлена лише комерційними банками другого рівня, що здійснюють банківську діяльність. Згідно ст. 1 Закону України «Про банки та банківську діяльність» [47], банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Що стосується НБУ, то він хоча і є суб'єктом кредитного ринку, але не вступає у конкурентні відносини на фінансовому ринку України.

До наступної групи суб'єктів належать небанківські фінансові установи, які надають різного роду фінансові послуги подібні до банківських.

З метою визначення лідерів на ринку проаналізуємо динаміку зміни активів суб'єктів кредитного ринку України протягом останніх трьох років (табл.2.3).

Таблиця 2.3 - Активи суб'єктів кредитного ринку України, млн. грн.

Суб'єкти кредитного ринку	Активи станом на:
	01.01.2010 р.	01.01.2011 р.	01.01.2012 р.	01.01.2013 р.
Банки	880302,0	942088,0	1054280,0	1127192,0
Кредитні спілки	4218,0	3432,2	2386,5	2730,0
Ломбарди	618,9	888,2	1 203,8	1 433,3
Фінансові компанії	6600,5	8402,1	7930,7	8990,0
Лізингові компанії	2,7	3,6	0,6	0,8

Найбільшу кількість активних операцій на кредитному ринку України здійснюють банки. Їх частка в загальному обсязі активів ринку складає близько 85 %. Це свідчить про стійку позицію та високий рівень довіри до їх діяльності з боку населення. Але поряд з цим значні обсяги активів належать кредитним спілкам, ломбардам та фінансовим компаніям. Враховуючи той факт, що в сукупних активах фінансових компаній, протягом аналізованого періоду, частка позик становить лише 3 %, можна стверджувати, що ці суб'єкти опосередковано вступають у конкурентні відносини в сфері кредитування. Оскільки, фінансові та лізингові компанії не є достатньо активними учасниками кредитного ринку, рівень конкуренції між даними суб'єктами є незначним. Тому зосередимо увагу на діяльності банків, кредитних спілок та ломбардів.

Таблиця 2.4 ? Основні показники звітності кредитних спілок у 2010-2012 рр.

Показник	01.01.2010	01.01.2011	01.01.2012	01.01.2013
Загальна кількість членів КС (тис.), в т.ч.	519	788	1231	1720
Кількість членів, які мають депозити	55	62	79,1	120
Кількість членів, які мають кредити	212	306	497,1	563
Загальні активи (млн. грн.)	4218,0	3432,2	2386,5	2730,0
Загальна сума внесків на депозитні рахунки членів кредитних спілок (млн. грн.)	323	552,4	1145,9	1646,4
Сума кредитів (млн. грн.)	445,2	713	1441,6	2212,4
Капітал (млн. грн.)	172,1	245,3	668,5	1038,8

В сучасних умовах на ринку небанківських фінансових послуг значно зростає кількість фінансових установ, підвищується рівень конкуренції між ними, а також збільшується різновид фінансових послуг, які надаються споживачам. Загальна кількість небанківських фінансово-кредитних установ, зареєстрованих у Державному реєстрі фінансових установ України за період з 01.01.2002 р. по 01.01.2013 р. зростає. Розглянувши сучасний стан банківської системи України, основні показники, тенденції розвитку кредитування фізичних осіб комерційними банками, проаналізуємо кредитну діяльність кредитних спілок з 2010 р. по 2012р.. Всього до появи Нацкомфінпослуг було зареєстровано близько 1500 кредитних спілок (далі - КС). Ще 142 кредитні спілки - у Нацкомфінпослуг. Проведено ліквідацію двох не перереєстрованих кредитних спілок. Станом на 01.01.2010 р. до Державного реєстру фінансових установ внесено 786 кредитних спілок, з Реєстру виключено 23 кредитні спілки, в тому числі 11 примусово.

На початок 2010 р. загальна кількість членів КС дорівнювала 519 тис. осіб, 2011 р. - 788 тис. осіб, на початок 2012 р. - 1231 тис. осіб, на 01.12.2012 р. - 1720 тис. осіб. Кількість членів, які мають депозити, на 01.01.2010 р. становила 55 тис. осіб, кількість членів, які мають кредити - 212 тис. осіб; на 01.01.2011 р. - 62 тис. і 306 тис. осіб відповідно; на 01.01.2012 р. - 79,1 тис. і 497,1 тис. осіб відповідно, і на 01.12.2012 р. - 120 тис. і 563 тис. осіб відповідно.

З 2010 р. по 2012 р. кількість як членів, які мають депозити, так і членів, які мають кредити, послідовно збільшувалася. Отже зростали і загальні активи, і суми депозитів та кредитів, і капітал.

Загальні активи на 01.01.2010 р. складали 545,7 млн. грн., на 01.01.2011 р. - 864,8 млн. грн., на 01.01.2011 р. - 1939,5 млн. грн., на 01.12.2012 р. - 2905,9 млн. грн.. Загальна сума внесків на депозитні рахунки членів кредитних спілок на 01.01.2010 р. дорівнювала 323 млн. грн., на 01.01.2011 р. - 552,4 млн. грн., на 01.01.2012 р. - 1145,9 млн. грн., на 01.12.2012 р. - 1646,4 млн. грн..

Сума кредитів на 01.01.2010 р. відповідала 445,2 млн. грн., на 01.01.2011 р. - 713 млн. грн., на 01.01.2012 р. - 1441,6 млн. грн., на 01.12.2012 р. - 2212,4 млн. грн.. Капітал кредитних спілок на 01.01.2010 р. складав 172,1 млн. грн., на 01.01.2011 р. - 245,3 млн. грн., на 01.01.2012 р. - 668,5 млн. грн., на 01.12.2012 р. - 1038,8 млн. грн..

Майже за три звітні роки сума внесків на депозитах зросла на 1323,4 млн. грн.. а сума кредитів членів КС - на 1767,2 млн. грн., що свідчить про активну діяльність кредитних спілок, попит на кредити та тенденцію зростання використання кредитів у цих установах.

Розглянемо середню суму кредиту на одного позичальника та структуру членства кредитних спілок (табл.2.5).

На 01.01.2010 р. питома вага вкладників та позичальників у загальній кількості членів дорівнювала 10,59% і 40, 8% відповідно, на 01.01.2011 - 7,86% і 38,8%, на 01.01.2009 р. - 7,13% і 38,69%, на 01.12.2012 р. - 6,98% і 32,73%. Середня сума кредиту на одного позичальника складає на 01.01.2011 р. - 2100 грн., на 01.01.2011 р. - 2330 грн., на 01.01.2012 р. - 2741 грн., і на 01.12.2012 р. - 3930 грн.. Питома вага вкладників та позичальників зменшується, за три роки вага вкладників зменшилася на 3,61%, а питома вага позичальників - на 8,07%. Але незважаючи на це, середня сума кредиту на одного позичальника має тенденцію зростання. Отже, кількість членів, які користуються кредитами та депозитами зменшилася, але їх попит на кредити тільки зріс, величина кредиту на одного позичальника з 2010 р. по 2012 р. зріс на 1830 грн..

Таблиця 2.5 ? Структура членства кредитних спілок у 2010-2012 рр.

Показники	01.01.2010	01.01.2011	01.01.2012	01.01.2013
Питома вага вкладників у загальній кількості членів (%)	10,59	7,86	7,13	6,98
Питома вага позичальників у загальній кількості членів (%)	40,8	38,8	38,69	32,73
Середня сума кредиту на одного позичальника (грн.)	2100	2330	2741	3930

Кредити, які надають кредитні спілки своїм вкладникам, в залежності від цілей поділяються на комерційні, споживчі, кредити, надані на ведення особистих селянських та фермерських господарств, надані на придбання, будівництво, ремонт та реконструкцію житла, та інші цілі. Розглянемо структуру кредитного портфелю у 2010-2012 рр. (таблиця 2.6).

Таблиця 2.6 ? Структура кредитного портфелю у 2010-2012 рр., (%)

Показники	01.01.2010	01.01.2011	01.10.2012
Комерційні кредити	15,25	14,5	14,2
Кредити, надані на ведення особистих селянських та фермерських господарств	2,57	2,83	2,6
Кредити, надані на придбання, будівництво, ремонт та реконструкцію житла	8,64	7,41	7,7
Споживчі кредити	50,31	52,78	49,6
Інші цілі	23,23	22,48	25,9
Всього	100	100	100

Питома вага комерційних кредитів на 01.01.2011 р. складає - 15,25%, кредитів на ведення селянських та фермерських господарств - 2,57%, кредитів на житло - 8,64%, споживчих кредитів - 50,31%, кредитів на інші цілі - 23,23%. Питома вага комерційних кредитів на початок 2012 р. дорівнює - 14,5%, кредитів на ведення селянських та фермерських господарств - 2,83%, кредитів на житло - 7,41%, споживчих кредитів - 52,78%, кредитів на інші цілі - 22,48%. Питома вага комерційних кредитів на 01.12.2012 р. складає - 14,2%, кредитів на ведення селянських та фермерських господарств - 2,6%, кредитів на житло - 7,7%, споживчих кредитів - 49,6%, кредитів на інші цілі - 25,9%. Найбільш питому вагу мають споживчі кредити (приблизно 50%), від 22% до 26% - кредити на інші цілі, в діапазоні 7-9% ? кредити на житло, та найменшу вагу (2-3%) мають кредити на ведення селянських та фермерських господарств. Отже, найбільш необхідним та привабливим є споживче кредитування, що займає половину суми кредитів, також більшим попитом користуються комерційні кредити.

Для чіткого уявлення про кредитну діяльність кредитних спілок потрібно ще розглянути їх середньозважені процентні ставки на різні види кредиту у 2011-2012 рр. (таблиця 2.7).

Таблиця 2.7 ? Середньозважені процентні ставки за видами кредитів, (%)

Види кредиту	Середньозважена процентна ставка на 01.12.2011 р.	Середньозважена процентна ставка на 01.12.2012 р.
Комерційні	36,3	36,5
Фермерські	41	37,5
Особисто селянські	43,6	38,6
Житлові	31,5	29,4
Споживчі	35,2	41,4
Інші потреби	38,3	32,4
Загальна середньозважена за всіма кредитами	35,8	37,7

На 01.12.2011 р. середньозважена процентна ставка за комерційними кредитами дорівнює 36,3%, фермерськими кредитами - 41%, особисто селянськими кредитами - 43,6%, житловими кредитами - 31,5%, споживчими - 35,2%, кредитами на інші потреби - 38,3%. На 01.12.2012 р. середньозважена процентна ставка за комерційними кредитами дорівнює 36, 5%, фермерськими кредитами - 37,5%, особисто селянськими кредитами - 38,6%, житловими кредитами - 29,4%, споживчими - 41,4%, кредитами на інші потреби - 32, 4%. Загальна середньозважена за всіма кредитами складає на 01.12.2011 р. - 35,8%, на 01.12.2012 р. - 37,7%.

На всі види кредитів середньозважена процентна ставка зменшилася, крім споживчих кредитів. Середньозважена процентна ставка за споживчими кредитами з 2011 р. по 2012 р. зросла на 6,2%. Загальна середньозважена за всіма кредитами теж зростає (на 1,9%).

На основі аналізу діяльності кредитних спілок, так як і комерційних банків, можна зробити висновок, що за останні роки попит на кредити зростає, різні кредитні програми користуються все більшим попитом, та лікуючу позицію (по обсягах, та темпах зростання) займає споживче кредитування.

2.3 Аналіз структури та динаміки кредитів, наданих банками України за 2011-2013 рр.

Кредитний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємозв'язки між підприємствами і громадянами, що потребують грошових коштів, та організаціями і громадянами, що можуть їх надати (позичити) на певних умовах [35, с.54]. У структурі активних операцій банків традиційно найбільшу питому вагу мають кредитні операції. Це пов'язано з об'єктивною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, де найвища норма прибутку. За рахунок проведення кредитних операцій банки формують більшу частину своїх доходів. Розглянемо детальніше структуру кредитів, наданих комерційними банками України за 2011-2013 роки (таблиця 2.8).

Таблиця 2.8 - Обсяги та структура кредитів, наданих комерційними банками України за 2011 - 2013роки

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік	2013 рік
	Обсяг млрд. грн.	Питома вага, %	Обсяг млрд. грн.	Питома вага, %	Обсяг млрд. грн.	Питома вага, %	Обсяг млрд. грн.	Питома вага, %
Усього видано кредитів, у тому числі:	734	100,0	723,3	100,0	732,8	100,0	801,8	100,0
За видами валют
у нац. валюті	300,2	40,9	355,5	49,2	395,5	54,0	478,6	59,7
в іноз. валюті	433,8	59,1	367,8	50,8	337,3	46,0	323,2	40,3
За строками погашення
короткострокові	221,9	30,2	231,0	31,9	242,8	33,1	287,2	35,8
довгострокові	512,1	69,8	492,3	68,1	490,0	66,9	514,6	64,2
За секторами економіки
сектору нефінансових корпорацій	443,7	60,4	462,2	63,9	501,0	68,4	575,5	71,8
сектору домашніх господарств	280,5	38,2	241,2	33,4	209,5	28,6	201,2	25,1
іншим	9,8	1,4	19,8	2,7	22,3	3,0	25,1	3,1

Щоб зробити аналіз динаміки кредитного ринку розраховано зміни до попередніх років, тобто приріст показників у грошовому та процентному еквіваленті (таблиця 2.9).

За даними таблицями ми бачимо, що тенденції розвитку кредитування в Україні протягом досліджуваного періоду зазнали значних змін. Після динамічного зростання протягом чотирьох років (за даними НБУ зростання відбувалось протягом 2005-2008 років) у 2010 році відбулось поступове уповільнення темпів зростання кредитування (рисунок 3.3) і за підсумками року вперше було зафіксовано зменшення обсягів за кредитами, наданими резидентам, на 1,5% (відносно 2010 року) - до 723,3 млрд. грн.. Але вже з 2012 року розпочався процес приросту залишків заборгованості за наданими кредитами. Завдяки цьому їх загальний обсяг збільшився на 9,5 млрд.грн., або на 1,3% до 732,8 млрд.грн.. У 2013 році також спостерігалася висхідна динаміка кредитів. За підсумками року обсяги за кредитами зросли на 9,4%, або на 69 млрд.грн.

Таблиця 2.9 - Динаміка обсягу коштів, наданих комерційними банками в кредит за 2010-2013 рр.

Показники	2011-2010	2012-2011	2013-2012
	Приріст, млрд. грн.	% до минулого року	Приріст, млрд. грн.	% до минулого року	Приріст, млрд. грн.	% до минулого року
Кредити, усього у тому числі:	(10,7)	98,5	9,5	101,3	69	109,4
За видами валют
у нац. валюті	55,3	118,4	40	111,3	83,1	121,0
в іноз. валюті	(66,0)	84,8	(30,5)	91,7	(14,1)	95,8
За строками погашення
короткострокові	8,9	104,0	11,8	105,1	44,4	118,3
довгострокові	(19,6)	96,2	(2,3)	99,5	24,6	105,0
За секторами економіки
сектору нефінансових корпорацій	18,5	104,2	38,8	108,4	74,5	114,9
сектору домашніх господарств	(39,2)	86,0	(31,7)	86,9	(8,3)	96,0
іншим	10,0	203,1	2,5	112,6	2,8	112,5

Основною причиною низхідної динаміки за кредитами у 2011 році стало зменшення ресурсної бази банків унаслідок відпливу коштів з банківської системи та обмеженого доступу до зовнішнього фінансування. За 2011-2013 роки спостерігається зростання обсягу на 78,5млрд.грн.

Зростання кредитів у національній валюті спостерігалося протягом усього досліджуваного періоду (див. рисунок 2.3), та в цілому за 2011 рік збільшилося на 18,4% порівняно з 2010 роком. У 2012 році збільшилась кількість кредитів на 40 млрд.грн., або на 11,3%. Обсяги за кредитами у 2013 році збільшилися на 21%, або на 83,1 млрд. грн. і на кінець року становили 478,6 млрд.грн.. Це поліпшило структуру кредитів за видами валют - частка кредитів у національній валюті в загальному обсязі кредитування підвищилася за досліджуваний період із 49,2 до 59,7%.

Рисунок 2.3 - Темпи зростання/зниження кредитування

Кредитування в іноземній валюті характеризувалось низхідною динамікою (дивись рисунок 2.4). На ситуацію вплинули обмежений доступ до зовнішнього фінансування, а також підвищення вимог на здійснення кредитування в іноземній валюті з метою мінімізації валютних ризиків. Як наслідок, заборгованість за кредитами в іноземній валюті за 2011 рік скоротилась на 15,2%, порівняно з 2010 роком, за 2012 рік - на 8,3%, за 2013 рік - на 4,2% .

За термінами розміщення кредитів (рисунок 2.5) в умовах дефіциту довгострокової ресурсної бази інших банків, складного макроекономічного середовища, коливань валютного курсу гривні кредити надавалися в основному на короткостроковий термін.



Рисунок 2.4 - Кредити за видами валют (темпи зростання/зниження у відсотках) за 2011-2013 роки

Рисунок 2.5 - Обсяги виданих кредитів у 2011-2013 роках за строками погашення

Так, за 2011 рік обсяги за кредитами строком до 1 року зросли на 4,0%, приріст становить 8,9 млрд. грн., у 2012 році - на 5,1%, приріст - 11,8 млрд. грн., у 2013 році - на 18,3%, приріст - 44,4 млрд. грн. Приріст довгострокових кредитів у 2011 році зменшився на 19,6 млрд. грн. порівняно з 2010 роком. Наприкінці 2012 року також відбулося зниження темпів зростання заборгованості за довгостроковими кредитами на 2,3 млрд. грн., або до 99,5%, а у 2013 році приріст збільшився до 105%, або на 24,6 млрд. грн. Загалом за досліджуваний період спостерігається позитивна динаміка кредитів за строками погашення (рисунок 2.6).

Рисунок 2.6 - Кредити за строками погашення (темпи зростання/зниження за 2011-2013 роки)

Аналізуючи кредити за секторами економіки, можна сказати, що протягом усього досліджуваного періоду, найбільшими залишалися обсяги за кредитами, наданими сектору нефінансових корпорацій (63,9% у 2011 році порівняно з 68,4% у 2012 році та 71,8% у 2013 році). Така динаміка була зумовлена позитивними тенденціями розширення ресурсної бази банків, а також поліпшенням фінансового стану окремих підприємств, зокрема торгівлі та промисловості. Але в умовах нестабільного фінансового стану позичальників та високого рівня заборгованості спостерігалось зменшення обсягів за кредитами, наданими сектору домашніх господарств (питома вага складала 33,4% у 2011 році, 28,6% у 2012 році та 25,1% у 2013році). У незначних обсягах кредити надавались іншим фінансовим корпораціям, порівняно з 2011 та 2012 роком їх частки дещо підвищились у 2013 році і становили 2,7%, 3,0% і 3,1% відповідно (дивись рисунок 2.6).



Рисунок 2.6 - Динаміка обсягів кредитів, виданих комерційними банками за секторами економіки у 2011-2013 роках

Проаналізувавши структуру та динаміку кредитів, наданих комерційними банками України за 2011-2013 роки, можна зробити висновок, що усі основні його показники мали тенденцію до збільшення. Це зумовлюється збільшенням залучених коштів до банківської системи, достатнім рівнем ліквідності банківських установ, зниженням процентних ставок за кредитними операціями, а також протягом усього періоду був майже стабільний курс гривні (він становив на початок 2011 року 7,7, а на кінець 2013 року - 7,9). Все це сприяло достатньо високим темпам кредитування економіки України в досліджуваний період.

У розрізі регіонів за станом на 01.01.2013р. найбільше кредитів було надано банками Київської області та м. Києва (50%), Дніпропетровської (13,4%) та Донецької (6,4%) областей.

Процентна політика банків на кредитному ринку здійснювалась відповідно до ситуації на грошово-кредитному ринку. У січні-березні 2011 року через дефіцит ресурсної бази внаслідок відпливу коштів середньозважена процентна ставка за кредитами була найвищою та коливалась від 22,0 до 23,4% річних. Починаючи з квітня, з огляду на позитивні тенденції до стабілізації грошово-кредитного ринку, середньозважена процентна ставка поступово знижувалася й у грудні становила 17,3% річних. При цьому вартість кредитів у національній валюті досягла 19,6% річних, в іноземній валюті - 10,2% річних. За кредитами в національній валюті процентна ставка на кінець 2012 року склала 14,6% річних, а за кредитами в іноземній валюті - 10,6% річних. У 2013 році за кредитами в національній валюті процентна ставка склала 17% річних, в іноземній валюті - 8,3% річних.

Спостерігалася здебільшого висхідна динаміка кредитів за рахунок короткострокових вкладень. У розрізі валют збільшення залишків за кредитами відбувалося переважно в національній валюті та завдяки сектору нефінансових корпорацій.

кредитування ринок банк

Розділ 3. Проблеми розвитку кредитного ринку України та шляхи їх подолання

В умовах фінансово-економічної кризи та трансформації економіки України важливо спрямувати ресурси кредитного ринку до реального сектора. Водночас необхідно враховувати і потребу населення у споживчому кредитуванні. Для вирішення таких різнопланових завдань необхідно мати злагоджену систему управління кредитним ринком.

Саме тому питанням регулювання відносин на кредитному ринку приділяють багато уваги науковці різних країн світу. Одним із завдань даної роботи є визначення головних проблем системи управління кредитним ринком України та шляхів їх розв'язання.

Останнім часом банки різних країн усе гостріше відчувають проблему банківського кредитування. Вона ще більш актуальна для вітчизняної банківської системи, рівень простроченої позичкової заборгованості в якій протягом останніх 5-7 років мав стійку тенденцію до зростання. Велика кількість банків терплять втрати від недосконалої оцінки ризику і вимушені завищувати відсоткові ставки за кредитами, від чого, в свою чергу, потерпають позичальники.

Банки складають невід'ємну частину сучасного грошового господарства. Знаходячись у центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників, банки виступають пов'язуючою ланкою між виробником і споживачем. В умовах ринку неминуче банки входять в число основних, ключових елементів економічного регулювання. У цьому плані особливу роль відіграють кредити, перетворюючись, власне кажучи, у єдине джерело додаткових грошових ресурсів національної економіки.

Основною формою кредитних відносин є банківський кредит. Це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на засадах строковості, повернення, платності, забезпеченості та цільового використання, де у ролі посередника виступає банк [7, с.142].

Кредитна діяльність банку пов'язана з отриманням найбільшого прибутку та появою найбільших втрат внаслідок настання несприятливих подій. Держава і банки за допомогою інструментів регулювання кредитної діяльності можуть впливати не тільки на її прибутковість та ризикованість, але й на ділову активність суб'єктів господарської діяльності, спрямовуючи кредитні ресурси, насамперед, у ті сфери економіки, розвиток яких найбільше потрібен суспільству.

Світова фінансова криза стала довготерміновим явищем і негативно вплинула на функціонування фінансового ринку України та економіки загалом. Одним з її найтяжчих проявів стала криза кредитування в банківському секторі України. Кредитування стало достатньо ризиковою операцією банків. Тому проблеми кредитної діяльності і шляхи їх вирішення для покращення діяльності банківської системи стало актуальним питанням на сьогоднішній день.

Проблеми розвитку кредитної діяльності банків розглядалися багатьма вченими-економістами: О. Вовчак, В.І. Грушко, О.І. Лаврушиним, О.В. Прилуцьким та іншими [9, 14, 34, 46].

На сьогоднішній день у зв'язку зі світовою фінансовою кризою українські банки опинилися в скрутному становищі. Необхідність повертати залучені за кордоном кошти (близько 17 млрд. доларів), які вже роздані як довгострокові кредити, через відсутність інших джерел фінансування примушує банки і саму державу вживати заходів для забезпечення фінансової спроможності української банківської системи. Вчасно не скоригувавши свою політику та не вживши ефективних заходів для мінімізації впливу кризи, банки розраховують на компенсацію втрат за рахунок держави і власних клієнтів. Банки переживають кризу ліквідності; їм потрібні гроші, які вони намагаються залучити всіма можливими методами. Кредитні операції банку є найбільш дохідними, але разом з тим і найризикованішими. Аналіз сучасних тенденцій розвитку банківської системи України свідчить, що обсяги кредитування починають відновлюватися як в абсолютних, так і у відносних показниках [33].

Так, доходи банків на 1 січня 2013 року порівняно з відповідним періодом 2013 року зросли на 4,3% і склали 142778 млн. грн. Витрати банків за 2011 - 2013 роки скоротились на 20,6% і склали 150486 млн. грн. Від'ємний фінансовий результат по системі банків склав 7708 млн. грн., що значно менше, ніж за аналогічний період 2013 року (13027 млн. грн.). Кредитна діяльність сучасних банків досить багатогранна і включає різні форми та види позичок, наданих юридичним або фізичним особам для одержання доходів, а також банківські послуги кредитного характеру.

Так, у 2012 році збільшилась сума міжбанківських кредитів на 9299,88 млн. грн., кредити юридичним особам теж збільшилися на 128374,58 млн. грн. Однак, по кредитах фізичних осіб спостерігається зменшення на 70728,84 млн. грн.

Незважаючи на ознаки симптомів оздоровлення, стан банківської системи продовжує залишатися складним. Ускладнення доступу до кредитних ресурсів, невизначеність перспектив кон'юнктури ринків та економіко-правового середовища в Україні, значний рівень політичних ризиків дестимулюють інвестування в Україні, сповільнюють темпи кредитування економіки та погіршують якість кредитів, що посилює низхідну динаміку економічного зростання. Також важливим чинником, що обмежує обсяги кредитування, а також конкурентоспроможність банківської системи України за сучасних умов є недостатній рівень їх капіталізації, який проявляється в тому, що попри зростання капіталу, темпи збільшення капіталу банків не встигають за розширенням їх зобов'язань та активів. Низький рівень капіталізації також сприяє зростанню кредитних ставок та знижує конкурентоспроможність банків [11, с.39].

Отже, очевидно, що найбільш значними проблемами банківського кредитування в Україні можна виділити наступні:

– зростання частки проблемних кредитів у сукупному кредитному портфелі банків України, що призводить до зростання непрацюючих активів та скорочує можливості фінансування національної економіки. Так, у листопаді частка проблемних кредитів становила 11,9% у загальному обсязі виданих позик, що на 2,5% більше ніж за аналогічний період 2011 року (9,4%);

– акцент на оздоровлення балансів банку і обережність надання кредитів, що призводить до зменшення активності кредитної діяльності (резерв під заборгованість банків у 2012 році становив 1736,52 млн. грн.., а під кредити та заборгованість клієнтів - 115844,74 млн. грн..). Одна з основних причин збиткової діяльності банків у 2012 - формування резервів під раніше видані кредити. На 1 листопада 2012 банки сформували таких резервів на 115,099 млрд. грн. (на 1 січня 2012 показник становив 99,238 млрд.).

– слабка ресурсна база кредитування, що характеризується низькою часткою довготермінових ресурсів у депозитному портфелі банківської системи України;

– зростання вкладень банків у цінні папери, що з однієї сторони сприяє покриття дефіциту бюджету, а з іншої - стримує кредитування банками реального сектору економіки тощо.

Особливу роль у вирішенні існуючих проблем має Національний банк України, а також інші органи державної влади [45].

Так, потрібно продовжувати вжиття заходів з фінансового оздоровлення банків та стабілізації їх роботи. Удосконалення кредитної політики вітчизняними банками повинно забезпечити оздоровлення фінансового сектору та відновлення темпів економічного зростання в Україні. Саме це є головним завданням в умовах необхідності якнайшвидшого подолання наслідків фінансової кризи у вітчизняній економіці та запорукою забезпечення її подальшого розвитку .

Одним з головних завдань, що постають перед керівництвом банку є правильна розробка кредитної політики. Кредитна політика повинна охоплювати найважливіші елементи та принципи організації кредитної роботи в банку, визначати пріоритетні напрями кредитування, а також перелік кредитів, які не повинні входити до кредитного портфеля.

Кредитна політика банку повинна бути спрямована як на зростання обсягів активів, так і на підвищення їх якості.

Враховуючи викладене, з метою удосконалення практики кредитних взаємовідносин з клієнтами в умовах підвищення кредитного ризику та забезпечення надійного захисту інтересів банку, можна вважати за необхідне посилити вимоги щодо правомірності прийняття рішень по видачі кредитів та оперативність прийняття рішень по видачі кредитів та оперативність прийняття заходів по їх погашенню, а саме:

– забезпечити юридично грамотне оформлення кредитних угод і угод по заставі з високим рейтингом позичальників та розширенням і захистом в них прав банку, як заставодержателя і кредитора. Вимагати від позичальника представлення акту останньої аудиторської перевірки;

– проводити обов'язкове страхування переданих в заставу цінностей з передбаченням, що заставодержатель має право отримати страхову компенсацію, в підтвердження цього вимагати надання страхових полісів;

– вимагати від позичальників підтвердження наявності і достатності переданого банку забезпечення, враховувати проведену переоцінку, його оперативного до оформлення чи зміцнення при необхідності, а також дострокового повернення кредиту або його частини при не виконанні кредитних умов і угод по забезпеченню;

– посилити взаємодію економічної, юридичної служби банківської безпеки для підвищення результативності роботи по поверненню боргів, в тому числі шляхом оперативної і ефективної реалізації забезпечення;

– з метою підвищення рівня ліквідності забезпечення і своєчасного повернення кредитів не допускати практики формального підходу до вказаних процедур, а також перевищення встановлених повноважень при вирішенні кредитних питань.

Отже, формуючи стратегію розвитку діяльності на ринку кредитів, кожен банк повинен визначити свої цільові орієнтири для досягнення найвищої конкурентної позиції на даному ринку. Наведемо основні з них:

– визначити прогнозні обсяги кредитів у цілому по банківській системі України і на підставі цих даних визначити бажану мінімальну частку банку на кредитному ринку та постійно утримувати її на зазначеному рівні;

– зважено підходити до процесу кредитування;

– забезпечити достатній рівень прибутковості кредитних операцій за рахунок надання кредитних послуг позичальникам із високим кредитним рейтингом;

– активізувати роботу з погашення кредитів та нарахованих відсотків;

– максимізувати дохід від кредитних операцій за допустимого рівня ризику, що приймає на себе банк;

– досягнути та забезпечити прийнятну для банку якість кредитного портфеля;

– підвищити конкурентоспроможність банку шляхом досягнення найвищої якості обслуговування клієнтів та застосовуючи новітні кредитні продукти.

Сьогодні банкам необхідно виходити на якісно інший рівень розвитку, розширюючи спектр та обсяги своїх продуктів та послуг, зокрема збільшуючи обсяги кредитування, що в кінцевому результаті призведе до підвищення фінансової стійкості підприємств та забезпечить зміцнення банківського сектору і підвищить конкурентоспроможність банків як на внутрішньому, так і на міжнародних ринках.

Одним із найважливіших чинників підвищення ефективності діяльності банківських установ в Україні є розробка та запровадження у діючу практику нових кредитних продуктів. Втім, основними проблемами, що перешкоджають просуванню на кредитний ринок нових кредитних продуктів для виробництва є:

– втрата довіри до банківської системи, що веде до зменшення ресурсної бази банків;

– неможливість забезпечення стовідсоткової безпеки для електронних продуктів;

– відсутність кваліфікованих спеціалістів;

– відсутність механізму організації ефективної побудови і фінансування інноваційної діяльності в банківській сфері;

– слабка культура новаторства і управління інноваційною діяльністю.

Варто зазначити, що необхідність запровадження нових банківських кредитних продуктів зумовлене в основному трьома причинами:

– розвитком підприємництва та посиленням конкуренції на ринку;

– кризовими явищами (або загальними, або приватного характеру) у банківській сфері, що є стимулом до підвищення фінансової стійкості та конкурентоспроможності банку;

– функціонуванням фінансового ринку в зарубіжних країнах,що дає інформацію про банківські нововведення за кордоном.

Рівень корисності нового кредитного продукту й ступінь його новизни визначається рівнем попиту на цей продукт. Кредитний продукт характеризується набором важливих для позичальника характеристик, а саме, такими показниками, як «ціна» і «якість». Ціна кредитного продукту - це процентна ставка за кредитом, а поняття «якість» включає решту його параметрів: кількісні (термін, розмір кредиту), забезпечення, рівень відповідності задоволення потреб позичальника, певні пільги для позичальника. Нові кредитні продукти, повинні якнайкраще забезпечувати досягнення певної мети, - наприклад, заданого рівня рентабельності і ризику, повноти і якості охоплення сегментів ринку (частки ринку). Таким чином, кредитний продукт - це конкретний вид кредиту комерційного банку, який створюється, виходячи з кредитної політики банку і є підсистемою кредиту, що включає якісні і кількісні характеристики, які базуються на споживчих перевагах клієнтів [3, с.16]. Всебічне розширення асортименту кредитних послуг, що загалом визначає ефективність спрямування банківських позичок на задоволення виробничих потреб, слід вважати одним із визначальних моментів у практичній діяльності банків.

Однак, ситуація, що нині склалася на кредитному ринку, спонукає банки до впровадження нових продуктів, нових технологій кредитування реального сектору. Нині при розробці будь-якого кредитного продукту банкам необхідно враховувати споживчі переваги і можливості його потенційних позичальників. Якщо для збільшення привабливості продукту споживачеві не можна зменшити його ціну - процентну ставку за кредит, то банк може змінити інші його споживчі характеристики, включаючи саму процедуру кредитування і супроводу. Для кожного позичальника можлива побудова декількох кредитних портретів залежно від параметрів кредиту: процентної ставки за кредитом, схеми виплати відсотків і основного боргу. Кредитний продукт, який матиме оптимальні параметри, як для кожного конкретного позичальника, дозволить залучити більше надійних позичальників, так і оптимальні параметри щодо поворотності кредитів для банку, що дозволить йому збільшити активи. При цьому кожен банк повинен повною мірою враховувати, що клієнтура банку не буває чимось єдиним,посереднім, а складається з різних сегментів і під сегментів, для яких потрібний окремий підхід.

На мою думку, найбільший ефект від нового кредитного продукту досягатиметься через додаткові переваги для суб'єкта господарювання - пільги. Більший інтерес для суб'єктів господарювання має саме набір супутніх послуг і переваг, які забезпечують кредиту неповторність і цільовий характер, що відрізнятиме його від кредитів, наданих на загальних умовах. Надання певних пільг стимулюватиме зацікавленість суб'єктів господарювання до кредитів, зробивши їх доступнішими. Це сприятиме підвищенню ефективності кредитних взаємин як суб'єктів господарювання, так і банків. Збільшення обсягів кредитування забезпечить виробничий сектор економіки необхідними ресурсами, що приведе до збільшення не тільки обсягів виробництва, а й до зростання прибутків банків, та сприятиме формуванню і збереженню тісних довгострокових відносин на взаємовигідних умовах суб'єктів господарювання і банків. Відповідно, банкам потрібно звернути увагу на розробку не тільки масових нових кредитних продуктів, а й надавати поодинокі нові кредитні продукти, як це роблять, зокрема, банки Канади. Кредитні продукти вони розробляють під потреби та можливості конкретного клієнта.

Таким чином, вітчизняні банки повинні головний акцент робити не на особливостях кредитного продукту (його опису), а на перевагах і цінностях, які матиме клієнт, якщо ним скористається.

Отже, вітчизняним банкам потрібно звернути увагу на зарубіжний досвід індивідуального підходу до позичальників у плані погашення позик і застосування процентних ставок за кредит, враховуючи ситуацію в реальному секторі економіці.

Варто зазначити, що бувають інвестиційні проекти, які потребують великого обсягу ресурсів. Оскільки часто коштів в одного банку недостатньо, то вирішенням даної проблеми може слугувати мало поширений для кредитного ринку України такий кредитний продукт, як консорціумний кредит.

Консорціумне кредитування дозволяє банкам акумулювати ресурси для фінансування великих проектів. Для українських банків, які досить малі як за міжнародними мірками, так і в зіставленні з великими вітчизняними компаніями, це дуже важливо. Консорціум дозволяє банкам уникнути надмірної концентрації ризиків, розподіляючи їх між учасниками консорціуму. В цілому для банківської системи розвиток консорціумного кредитування сприяє підвищенню її стійкості. Суть консорціумного кредиту полягає в об'єднанні декількох банків для надання кредиту, що дозволяє акумулювати необхідний обсяг грошових ресурсів і розподілити ризики між всіма учасниками угоди. Дрібні банки матимуть можливість доступу до інвестиційних привабливих секторів економіки, набуваючи певної частки в кредитуванні. Еластичність даного кредитного продукту дозволяє інвестувати кошти, отримувати вищі прибутки і збільшувати обсяги кредитування.