Характеристика процесу дихання

Основні етапи процесу дихання. Будова органів дихання, їх функціональні фізіологічні особливості в дітей. Газообмін у легенях та тканинах. Дихальні рухи, вентиляція легенів та їх життєва й загальна ємність. Нервова і гуморальна регуляція дихальних рухів.

Рубрика Биология и естествознание
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 28.02.2012
Размер файла 946,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Навчально-науковий інститут педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва

Кафедра соціальної педагогіки, дошкільної та початкової освіти

Реферат

з курсу Фізіологія

на тему: Характеристика процесу дихання

Підготувала: студентка 1ДО заочної форми навчання

Доценко Ніна Паатівна

Перевірила: старший викладач

Дворчук Олена Іванівна

Черкаси - 2011

Зміст

  • Вступ. Значення дихання
  • Органи дихання
  • Порожнина носа
  • Гортань
  • Голосові зв'язки
  • Трахея
  • Бронхи
  • Легені
  • Особливості органів дихання у дітей
  • Газообмін у легенях та тканинах
  • Газообмін у легенях
  • Газообмін у тканинах
  • Дихальні рухи. Вентиляція легень
  • Життєва й загальна ємність легенів
  • Регуляція дихання
  • Нервова і гуморальна регуляція дихальних рухів
  • Хвороби дихальної системи
  • Перша допомога при зупинці дихання
  • Оцінка нещасного випадку
  • Висновок
  • Список використаної літератури

Вступ. Значення дихання

Джерелом енергії для підтримання життєдіяльності клітин і організмів в цілому є окиснення та розпад хімічних сполук. Для процесу окиснення необхідне безперервне надходження кисню. При окисненні органічних сполук утворюється вуглекислий газ, який треба виводити з організму. В процесі дихання людина вбирає з навколишнього середовища кисень і виділяє в нього вуглекислий газ. Постачання клітинам кисню і виведення вуглекислого газу здійснює кров, тому обмін газу між повітрям і кров'ю відбувається в органах дихання людини [2: с.217]. Процес дихання включає п'ять етапів:

обмін газами між зовнішнім середовищем і легенями (легенева вентиляція);

обмін газів у легенях між повітрям легень і кров'ю капілярів, які щільно пронизують альвеоли легенів (легеневе дихання);

транспортування газів кров'ю (перенос кисню від легень до тканин, а вуглекислого газу від тканин до легень);

обмін газів у тканинах;

застосування кисню тканинами (внутрішнє дихання на рівні мітохондрій клітин).

Чотири перші етапи відносяться до зовнішнього дихання, а п'ятий етап - до внутрішньотканинного дихання, яке відбувається на біохімічному рівні [7].

Органи дихання

Ознайомимося з будовою органів дихання.

Порожнина носа

Органи дихання людини розпочинаються порожниною носа, яка утворена кістками лицьової частини черепа і хрящами. Входом в порожнину носа служать ніздрі, а виходом хоани - отвори, які поєднують його порожнину з носоглоткою. Стінки носової порожнини утворюють нерівний рельєф, за рахунок чого збільшується площа контакту повітря з зовнішнім шаром клітин слизової оболонки. Багато з них мають війки. Повітря, яке ми вдихаємо, проходить через носову порожнину, зігрівається кров'ю, що протікає по численних судинах, які пронизують оболонку, і, крім того, стикаючись зі слизовою, зволожується і частково очищається від пилу, мікробів та ряду інших домішок. З носової порожнини повітря потрапляє в носоглотку, далі в ротову частину глотки і потім в гортань.

Гортань

Гортань має складну будову, так як служить не тільки для проведення повітря, а й для утворення звуків. Гортань складається з хрящів різної форми, з'єднаних зв'язками і суглобами, що приводяться в рух м'язами. Скелет гортані утворений непарними (щитовидний, перстнеподібний і надгортанний) та парними (черпаловидним, рожковидним і клиновидним) хрящами. Найбільший - щитовидний хрящ - знаходиться спереду. Порожнина гортані вистелена слизовою оболонкою, що утворює голосові зв'язки. Між вільними краями зв'язок розташована в поздовжньому напрямку голосова щілина.

Голосові зв'язки

Напруга і розслаблення голосових зв'язок регулюється спеціальними м'язами. У спокійному стані, коли людина мовчить, голосова щілина відкрита і має вигляд рівнобедреного трикутника. Під час розмови або співу голосові зв'язки натягуються, зближуються і при проходженні повітря, що видихається, вібрують, виробляючи звук. Проте остаточне формування звуку відбувається в порожнинах рота, носа, глотки і залежить від положення язика, губ, нижньої щелепи. Висота звуку визначається довжиною голосових зв'язок: чим довші зв'язки, тим менша частота їх коливання і тим нижчий голос.

Вхід у гортань прикриває надгортанник, що перешкоджає попаданню їжі в дихальні шляхи. Донизу гортань переходить у трахею (дихальне горло).

Трахея

Трахея у дорослої людини має форму трубки довжиною 10-13 см і служить для проходження повітря в легені і назад. Вона утворена 16-20 півкільцями з гіалінового хряща, які надають твердість і не дають спадатися трахеї. Між собою хрящові півкільця з'єднані щільною сполучною тканиною. Позаду між кінцями півкілець знаходиться сполучнотканинна перетинка. Завдяки наявності еластичних волокон в сполучній тканині між півкільцями, трахея може подовжуватися при русі гортані вгору і коротшає при її опусканні. Порожнина трахеї вистелена епітелієм, війки якого переміщують частинки пилу, що потрапляють з повітрям, разом зі слизом вгору в глотку, де вони проковтуються. Нижній кінець трахеї ділиться на дві більш тонкі трубки - бронхи (праву і ліву). Місце розподілу називається біфуркацією трахеї.

Бронхи

Бронхи поступово розгалужуються на більш дрібні, доходячи до тонких і найтонших гілочок - бронхіол, діаметр яких не перевищує часток міліметра. У цілому розгалуження бронхів утворює густу мережу - бронхіальне дерево. Великі бронхи, як і трахея, складаються з хрящових кілець, з'єднаних між собою сполучною тканиною. У бронхіолах хрящовий скелет відсутній, проте з стінки не спадає, оскільки вони складаються з гладком'язових волокон. Бронхіоли - останні елементи повітроносних шляхів.

дихання орган нервова регуляція

Легені

Легені представляють собою парні губчасті органи конусоподібної форми. Тканина легень утворена бронхіолами і безліччю крихітних легеневих пухирців - альвеол, які мають вигляд напівкулястих виступів бронхіол. Стінки альвеол складаються з одного шару епітеліальних клітин, оточених густою мережею кровоносних капілярів. З середини альвеоли покриті рідкою поверхнево-активною речовиною (сурфактантом), яка послаблює сили поверхневого натягу і попереджає повне спадання альвеол під час видиху. Сумарна товщина стінок альвеоли і капіляра становить кілька мікрометрів. Завдяки такій будові кисень легко проникає з альвеолярного повітря в кров, а вуглекислий газ - із крові в альвеоли.

Діаметр альвеол складає в середньому 0,3 мм, однак через те, що в легенях альвеол налічується до 300 млн і їх сумарна поверхня у дорослої людини дорівнює 50-100 квадратних метрів, газообмін у легенях відбувається надзвичайно швидко.

Легені (права і ліва) розташовані в грудній клітці і тісно прилягають до її стінок. Поверхня легенів покрита особливою оболонкою - плеврою, що складається з двох листків: зовнішній листок вистилає внутрішню поверхню грудної клітки, а внутрішній покриває поверхню легені. Між листками зберігається герметично замкнутий щілинний простір, який називається плевральної порожниною. У ній міститься невелика кількість рідини, яка зволожує листки плеври і сприяє ковзанню їх відносно один одного. Це необхідно для полегшення переміщення легень під час дихальних рухів грудної клітки. У плевральній порожнині немає повітря, і тиск завжди менший від атмосферного [10].

Особливості органів дихання у дітей

1. Діти до 8-11 років мають недорозвинуту носову порожнину, набряклу слизову оболонку і звужені носові ходи. Це ускладнює дихання носом і тому діти часто дихають з відкритим ротом, що може сприяти простудним захворюванням, запаленню глотки і гортані.

2. Основним газообмінним органом дихальної системи є легені. З віком будова легень значно змінюється: наростає довжина повітряносних шляхів, а у віці до 8-10 років ще й збільшується кількість легеневих пухирців - альвеол, які є кінцевою частиною дихального шляху.

3. Діти до 3-х років мають діафрагмальний тип дихання. З 3 до 7 років у всіх дітей формується грудний тип дихання. З 8 років починають проявлятися статеві особливості типу дихання: у хлопчиків поступово розвивається черево - діафрагмальний тип дихання, а у дівчаток вдосконалюється грудний тип дихання. Закріплення такої диференціації завершується в 14-17 років. Слід зауважити, що тип дихання може змінюватись в залежності від фізичного навантаження. При інтенсивному диханні у хлопців починає активно працювати не тільки діафрагма, а і грудна клітка, а у дівчат разом з грудною кліткою активується і діафрагма.

4. За даними А.Г. Хрипкової із співав. (1990) Діти перших років життя мають більш високу стійкість до нестачі кисню (гіпоксії), ніж діти старшого віку. Формування функціональної зрілості дихального центру триває на протязі перших 11-12 років і у віці 14-15 років він стає адекватним таким регулюванням у дорослих. При дозріванні кори великих півкуль (15-16 років) удосконалюються можливості свідомо змінювати показники дихання: затримувати подих, робити максимальну вентиляцію та ін. [7].

5. Бронхи у дітей короткі і вузькі. Біфуркація у новонароджених міститься вище (на рівні III грудного хребця), ніж у дорослих (на рівні V грудного хребця). Правий бронх відходить майже вертикально, а лівий - під кутом 90°. Тому сторонні тіла частіше (80%) попадають у правий бронх. Хрящі м'які, м'язова і еластична тканини розвинені слабко. Слизова пухка, добре постачається кров'ю і разом з тим суха (слизові залози функціонують недостатньо). Все це призводить до порушення прохідності повітря і виникнення дихальної недостатності навіть при незначному запаленні. Бар'єрна функція недосконала [9].

Тож узагальнимо:

Основні функціональні фізіологічні особливості органів дихання в дітей такі. Дихання в дітей часте (що компенсує малий об'єм дихання) і поверхневе. Частота тим більша, чим молодша дитина (фізіологічна задишка). Новонароджений дихає 40-50 разів за 1 хв, дитина у віці 1 року - 35-30 разів за 1 хв, 3 років - 30-26 разів за 1 хв, 7 років - 20-25 разів за 1 хв, у 12 років - 18-20 разів за 1 хв, дорослі - 12-14 разів за 1 хв. Прискорення чи уповільнення дихання констатують при відхиленнях частоти дихання від середніх показників на 30-40 % і більше. У новонароджених дихання неритмічне з короткими зупинками (апное). Переважає діафрагмальний тип дихання, з 1-2-річного віку він змішаний, з 7-8-річного - у дівчаток - грудний, у хлопчиків - черевний. Дихальний об'єм легень тим менший, чим молодша дитина. Хвилинний об'єм дихання також з віком збільшується. Однак цей показник відносно маси тіла в немовлят у 2-3 рази більший, ніж у дорослих. Життєва ємкість легень у дітей значно нижча, ніж у дорослих. Газообмін у дітей більш інтенсивний завдяки багатій васкуляризації легень, великій швидкості кровообігу, високим дифузійним можливостям [7].

Газообмін у легенях та тканинах

Про характер газообміну в легенях можна судити, якщо порівняти склад повітря, яке ми вдихаємо й видихаємо. Ми вдихаємо атмосферне повітря, яке містить близько 21 % кисню, 0,03 % вуглекислого газу, решта - азот і невелика кількість інертних газів та водяної пари. У складі видихуваного повітря кисню близько 16 %, вуглекислого газу - близько 4 %. Отже, у легенях багате на кисень атмосферне повітря, що надійшло під час вдиху, замінюється на повітря, у якому вміст кисню в 1,3 рази менший, а вміст вуглекислого газу більший аж у 133 рази. Організм людини в стані спокою щохвилини одержує 250-300 мл кисню і виділяє 250-300 мл вуглекислого газу. Яким є механізм газообміну?

Газообмін у легенях

Кисень і вуглекислий газ вільно дифундують через мембрани клітин стінок альвеол і капілярів. Суть цього фізичного процесу полягає в тому, що молекули будь-якої речовини, відповідно, й газу, переміщуються з ділянки, де їх концентрація більша, до ділянки, де їх концентрація менша. Це переміщення триває, доки концентрація речовини в обох ділянках нестане однаковою.

Пригадаймо: у капіляри легенів надходить венозна кров, збагачена вуглекислим газом, що потрапив до неї з міжклітинної рідини, й бідна на кисень. Концентрація кисню в альвеолярному повітрі вища, ніж у венозній крові, тому кисень переміщується крізь стінки альвеол і капілярів у кров. У крові молекули кисню з'єднуються з гемоглобіном еритроцитів, утворюючи оксигемоглобін.

Концентрація вуглекислого газу в альвеолах нижча, ніж у венозній крові. Тому він дифундує з капілярів в альвеоли, а звідти під час видиху видаляється назовні.

Під час газообміну в легенях венозна кров перетворюється на артеріальну: вміст кисню в ній змінюється зі 140-160 мл/л до 200 мл/л, а вміст вуглекислого газу - з 580 мл/л до 560-540 мл/л.

Легені є органом виділення - крізь них видаляються леткі шкідливі речовини. До альвеол з венозної крові надходять молекули деяких шкідливих речовин, які потрапили в організм людини (алкоголь, ефір), або утворилися в ньому (наприклад ацетон). З альвеол вони проникають у повітря, що видихається.

Газообмін у тканинах

У тканинній рідині вміст кисню нижчий, ніж в артеріальній крові, тому кисень з капілярів надходить до тканинної рідини. З неї він дифундує до клітин, де одразу вступає в реакції енергетичного обміну, тому в клітинах вільного кисню майже немає.

У реакціях енергетичного обміну утворюється вуглекислий газ. Його концентрація в клітинах стає вищою, ніж у тканинній рідині, і газ дифундує до неї, а далі - до капілярів. У них одна частина молекул вуглекислого газу розчиняється в плазмі крові, а інша потрапляє до еритроциту.

По судинах великого кола кровообігу венозна кров, бідна на кисень і збагачена вуглекислим газом, системою порожнистих вен надходить до правого передсердя і правого шлуночка. Звідти вона потрапляє до легенів, де знову відбувається газообмін.

У процесі газообміну в легені надходить не лише кисень, а й усі інші гази, що містяться в повітрі. Зазвичай вони не беруть участі в тканинному газообміні, не затримуються в організмі і під час видиху повертаються в навколишнє середовище. Проте унаслідок забруднення повітря до організму можуть потрапити гази, які, проникаючи під час газообміну в кров, а з неї в клітини тканин, утворюють шкідливі сполуки. Забруднюють повітря викиди промислових підприємств, вихлопні гази, а в побуті - леткі речовини, що містяться в лаках і фарбах, природний і чадний гази. Вони спричиняють отруєння, часто тяжкі. Аби позбавитися небезпечних речовин, інколи недостатньо залишити зону забруднення. Необхідно звернутися за медичною допомогою, щоб видалити їх з організму [1: с.90].

Дихальні рухи. Вентиляція легень

У легеневих пухирцях повітря постійно замінюється. Завдяки дихальним рухам повітря то надходить у легені, то видаляється з них. Вдих і видих, ритмічно замінюючи один одного, забезпечують вентиляцію легень [3: с.107]. Яким є механізм легеневої вентиляції? У стані спокою ви робите 12-16 дихальних рухів за хвилину. За такого темпу дихання вдих відбувається внаслідок скорочення дихальних м'язів: міжреберних і діафрагми. Діафрагма - тонкий куполоподібний м'яз, що прикріплений до нижніх ребер і хребта й відділяє грудну порожнину від черевної. Під час скорочення діафрагма відтісняє органи черевної порожнини донизу, а зовнішні міжреберні м'язи підіймають ребра. Об'єм грудної порожнини збільшується, послаблюється тиск на легені. Легені розширюються - розтягуються еластичні стінки альвеол і бронхів, збільшується їх об'єм. Тиск в них падає і стає нижчим за атмосферний: повітря засмоктується в легені через повітроносні шляхи.

Під час видиху розслаблюється і діафрагма, і міжреберні м'язи. Ребра під дією сили тяжіння опускаються, а діафрагма повертається у вихідне положення. Грудна порожнина зменшується до початкових розмірів. Стає меншим об'єм альвеол та бронхів, і повітря виштовхується назовні.

Під час активного видиху до роботи додатково залучаються інші м'язи. Внутрішні міжреберні м'язи опускають ребра, м'язи черевної стінки піднімають вміст черевної порожнини, а через це й діафрагму. Відбувається примусове зменшення об'єму грудної порожнини й об'єму легенів. З легенів виштовхується більше повітря, ніж виходить під час спокійного видиху.

Життєва й загальна ємність легенів

Глибина дихання визначається об'ємом вдихуваного і видихуваного повітря. Під час спокійного вдиху до організму за один раз надходить близько 500 мл повітря - стільки ж повітря й видихується. Цей об'єм називають дихальним об'ємом легенів (ДО). Після спокійного вдиху можна вдихнути ще додаткову порцію повітря, яку називають резервним об'ємом вдиху (РОВд), а після спокійного видиху видихнути ще певну його кількість (резервний об'єм видиху - РОВ).

Максимальну кількість повітря, яку можна видихнути після найглибшого вдиху, називають життєвою ємністю легенів (ЖЄЛ). Проте навіть після максимального видиху в легенях залишається близько 1500 мл повітря, яке перешкоджає повному спаданню легенів. Це так званий залишковий об'єм легенів (ЗОЛ). Отже, загальну ємність легенів (ЗЄЛ) можна розрахувати в такий спосіб:

ЗЄЛ = ДО + РОВд + РОВ + ЗОЛ = ЖЄЛ + ЗОЛ.

Звідси життєва ємність легенів дорівнює ДО + РОВд + РОВ. Ці показники встановлюють за допомогою спеціального приладу - спірометра. За ними можна оцінити, як функціонують легені людини. У середньому життєва ємність легенів складає 3000-5000 мл, проте внаслідок фізичних тренувань вона може зрости на 1-2 л. У спортсменів не виникає задишки навіть під час виконання важкої роботи. Завдяки великій життєвій ємності легенів організм забезпечує себе достатньою кількістю кисню, не збільшуючи частоти дихання.

Регуляція дихання

Зазвичай ритмічне чергування вдиху й видиху відбувається мимоволі. Які регуляторні системи організму забезпечують цю ритмічність?

Спочатку з'ясуємо, як відбувається перший вдих людини. У головному мозку розташований нервовий дихальний центр, у якому є центр вдиху й центр видиху. Після народження в крові дитини накопичуються надлишки вуглекислого газу. На їх появу реагує центр вдиху: він надсилає нервові імпульси до дихальних м'язів, а їх скорочення забезпечує вдих. Так легені вперше наповнюються повітрям - об'єм альвеол і бронхіального дерева збільшується.

Що спричиняє видих? На розтягування стінок альвеол і бронхіального дерева реагують рецептори, які в них розміщуються. Нервові імпульси по цим нейронам надходять до центру видиху. Центр видиху надсилає до центру вдиху сигнали, що гальмують його роботу. Скорочення м'язів діафрагми й грудної клітки припиняється. Вони розслаблюються, об'єм легенів зменшується - відбувається видих.

Що спричиняє вдих? Під час видиху об'єм альвеол і дрібних бронхів зменшується, їх стінки стискаються. Рецептори стінок повідомляють про це до центру видиху. Центр видиху припиняє гальмування центру вдиху. Під час видиху зростає вміст вуглекислого газу в крові й на це реагують клітини центру вдиху. Він стає до роботи, й дихальні м'язи скорочуються. Об'єм легенів збільшується - відбувається вдих. Так вдих вмикає механізм видиху, а видих - механізм вдиху.

Отже, дихання регулюється й нервовою системою, і гуморально. Гуморальний чинник є дуже важливою складовою цієї регуляції: частота дихальних рухів залежить від кількості вуглекислого газу в крові. Якщо його концентрація в крові, яка надходить до дихального центру, перебільшує норму, центр вдиху збільшує частоту імпульсів, що надсилаються до дихальних м'язів. Дихання стає частішим і глибшим, виникає задишка і кров насичується киснем. [1: с.92]

Нервова і гуморальна регуляція дихальних рухів

Частота та глибина дихання залежить від потреб організму і регулюється нервовими та гуморальними механізмами.

Основна частина дихального центру знаходиться у довгастому мозку, але в інших частинах мозку також є структури, які впливають на дихання.

Під час вдиху альвеоли легень розширюються, що зумовлює розтягування рецепторів, які знаходяться в їхніх стінках. Імпульси від рецепторів надходять до довгастого мозку, що гальмує вдих і викликає видих. Таким чином, пневмотоксичний центр забезпечує почергово вдих та видих, а пошкодження клітин центру зумовлює припинення дихання. На стані центру позначаються сигнали, які надходять з інших нервових центрів. Так, подразнення слизової оболонки трахеї та бронхів, особливо з ділянки біфуркації, викликає рефлекс кашлю.

Кірка великих півкуль забезпечує можливість довільної зміни роботи дихальної системи. Зв'язок між кіркою та дихальним центром підтверджується створенням умовних рефлексів на основі дихання, а також його зміною під впливом гіпнозу, під час емоцій.

Особливу роль серед гуморальних речовин, які впливають на дихання, відіграє вуглекислий газ. Ця речовина подразнює клітини дихального центру, змушує їх надсилати більше імпульсів до дихальних м'язів, тому дихання частішає та стає більш глибоким, легенева вентиляція зростає. Крім вуглекислого газу, збуджуються хеморецептори судин через накопичення у крові органічних кислот, переважно молочної. Ці кислі речовини стимулюють дихання доти, доки їхня концентрація знизиться до нормальних значень [11].

Хвороби дихальної системи

Задуха, або асфіксія, може виникнути з багатьох причин, основними з яких є потрапляння в дихальні шляхи сторонніх предметів, пошкодження легенів, отруєння чадним газом, ураження електричним струмом, напади астми, бронхіту.

Під час астматичного нападу виникають спазми м'язів навколо дихальних шляхів, що утруднює дихання. Одночасно з цим стінки дихальних шляхів набрякають та вкриваються густим і липким слизом. У хворого спостерігається шумне, хрипле дихання, він задихається, хапає ротом повітря. Обличчя набуває блакитно-сірого кольору. Спостерігається сильне потовиділення.

Захворювання небезпечне тим, що найчастіше напади астми відбуваються вночі під час сну і часто немає поруч нікого, хто міг би вчасно подати допомогу.

Якщо ви помітили у людини напад астми, слід негайно відчинити вікна для доступу свіжого повітря, але слідкувати, щоб хворому не було холодно. Посадити його на стілець чи у крісло з прямою спинкою (важливо, щоб спина у хворого була прямою). Найефективнішим у цьому випадку є застосування інгалятора.

Після тяжких застудних хвороб, а також у результаті сильного переохолодження може виникнути ускладнення, відоме як бронхіт. Він являє собою запалення бронхів, під час якого спостерігається біль у горлі, сильний кашель, підвищена температура. Часто супроводжується нападами бронхіальної астми. Для попередження виникнення останніх необхідний суворий постільний режим і вживання відхаркувальних настоїв трав - мати-й-мачухи, багна. Лікар, як правило, призначає хворому курс антибіотиків.

Ще одним ускладненням застудних захворювань є пневмонія, або запалення легенів, яке триває у середньому близько 1-2 тижнів. Це захворювання характеризується різким підвищенням температури (до 40°С), болем у грудях, сильним ознобом, задишкою. Шкіра навколо губів набуває синюшного відтінку, щоки нерідко вкриваються рум'янцем. Під час перебігу хвороби хворому необхідне свіже повітря для насичення крові киснем. Тому слід кілька разів на день провітрювати приміщення, але уникати протягів. Сильні задишки можна зняти шляхом інгаляцій препаратами, призначеними лікарем. Найкраще положення для хворого - напівсидячи. Годувати хворого слід часто, невеликими порціями висококалорійної їжі [4: с.91].

Перша допомога при зупинці дихання

Необхідність у штучному диханні, або штучній вентиляції легень, виникає при асфіксії у зв'язку із закупоркою дихальних шляхів сторонніми предметами, утопленні, ураженні електричним струмом, отруєнні різними токсичними речовинами або лікарськими засобами, крововиливі у мозок, травматичному шоці. Штучне дихання є єдиним методом лікування станів, при яких самостійне дихання хворого не може забезпечити достатнє насичення крові киснем [5].

Оцінка нещасного випадку

Спочатку перевірте, чи вільні дихальні шляхи потерпілого і чи дихає він. При диханні Ви почуєте його і побачите, як піднімається й опускається його грудна клітина. Якщо дихання припинилося, перевірте пульс. У дітей менше року пульс перевіряють на внутрішній стороні руки, між плечовим і ліктьовим суглобами. У дітей старше року і дорослих пульс шукають на сонної артерії на шиї. Для цього злегка натисніть вказівним і середнім пальцями область у поглибленні між кадиком і довгим м'язом шиї.

Пульс прощупується, а дихання немає

Без кисню пошкодження мозку і смерть може настати через кілька хвилин. Тому надзвичайно важливо якомога швидше доставити повітря в легені. Спочатку звільніть дихальні шляхи. Інколи цього буває достатньо для відновлення дихання. Якщо воно не з'явилося, починайте штучне дихання рот у рот. Якщо Ви дієте поодинці, спочатку зробіть потерпілому десять подихів, а потім викличте "Швидку допомогу".

Немає ні дихання, ні пульсу

Цей випадок складніший. Потрібно поєднання штучного дихання та непрямого масажу серця. Негайно викличте "Швидку". Майте на увазі, що непрямий масаж серця може бути небезпечним, і робити його потрібно лише у тому випадку, якщо точно немає пульсу. Застосування масажу вимагає розуміння його правил, техніки та вміння.

Звільнення дихальних шляхів

Дійте обережно. Перевірте, чи немає пошкоджень шиї і спини.

1. Однією рукою підведіть підборіддя потерпілого, а іншою рукою натисніть на його чоло. При цьому дихальні шляхи розширюються і відкриваються.

2. Якщо дихання не відновилося самостійно, поверніть голову потерпілого в бік і видаліть з його рота все чужорідне.

3. Подивіться, чи немає рухів грудної клітки. Якщо дихання відновилося, надайте потерпілому положення для реанімації. Якщо людина не дихає, починайте штучне дихання.

Дихання рот у рот

Відішліть кого-небудь за "Швидкою допомогою", поки Ви укладаєте потерпілого на плоску тверду поверхню.

1. Після звільнення дихальних шляхів затисніть ніздрі потерпілого однією рукою. Самі зробіть глибокий вдих.

2. Обхопіть своїми губами відкритий рот потерпілого і вдихайте в нього повітря протягом секунди. При цьому груди потерпілого повинні піднятися і опуститися.

3. Продовжуйте вдувати повітря через кожні 5 секунд, поки людина не почне дихати самостійно. Після кожного вдування перевіряйте, чи не з'явився подих.

Штучне дихання у маленьких дітей

1. Губами обхопіть рот і ніс дитини.

2. Обережно вдихайте. Пам'ятайте, що у дітей об'єм легенів менше. Робіть одне вдування кожні 3 секунди дітям до року і кожні 4 секунди дітям старше року. Слідкуйте, чи не з'явилися самостійне дихання.

Якщо дихання рот у рот неможливо

Це може бути через пошкодження рота або отруєння. У такому випадку закрийте рот потерпілого своєю долонею і вдувайте повітря в його ніс. Користуйтеся тими ж правилами, що й під час дихання рот у рот. Регулярно перевіряйте пульс [6].

Висновок

Отже, узагальнимо те, що ми дізнались. Диханням називається сукупність фізіологічних процесів, які забезпечують надходження кисню в організм, використання його тканинами для окислювально-відновних реакцій і виведення з організму вуглекислого газу. Дихальна функція здійснюється за допомогою зовнішнього (легеневого) дихання, переносу О2 до тканин і СО2 від них, а також газообміну між тканинами і кров”ю.

Розрізняють грудний, черевний і змішаний типи дихання. Типи дихання виробляються і змінюються під впливом зовнішнього і внутрішнього середовища, особливо під впливом праці і спортивних вправ. Патологічний подих виявляється звичайно у виді зміни глибини, частоти ритму і ритму дихання.

У людини зовнішнє дихання забезпечується трахеєю, бронхами, бронхіолами й альвеолами. Газообмін між легенями і навколишнім середовищем здійснюється за рахунок вдиху і видиху. При подиху обсяг легень збільшується, тиск у них стає нижче атмосферного, і повітря виходить назовні. Видих у спокійному стані здійснюється пасивно за рахунок ваги грудної клітки і розслаблення діафрагми. Форсований видих відбувається внаслідок скорочень внутрішніх міжреберних м'язів, частково за рахунок м'язів плечового пояса і черевного преса. Кількість повітря, який знаходиться в легенях після максимального вдиху - складає загальний обсяг легень, величина якого в дорослої людини дорівнює 4-6л. У загальному обсязі легень прийнято виділяти чотири складових її компоненти: дихальний обсяг, резервний обсяг вдиху і видиху і залишковий обсяг.

Список використаної літератури

1. Біологія: Підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Т.І. Базанова та ін. - Х.: Світ дитинства. - 296 с.: іл.

2. Волкова Т.І. Практичний довідник. - 2-ге вид., зі змінами. - Харків: ФОП Співак В.Л., 2010. - 314 с. + 54 с. вкладка.

3. Г.М. Цузмер, О.Л. Петришина. Людина. Анатомія. Фізіологія. Гігієна. Вид. "Радянська школа" Київ - 1975 р. - 255с.

4. Коденко Я.В. Основи медичних знань: Навч. посіб. для 10-11 кл. серед, загальноосвіт. шк. - К: Арт-Освіта, 2004. - 159 с.

5. http://uk. wikipedia.org

6. http://www.creditsvit.com.ua/yak-pravilno-robiti-shtuchne-dixannya/

7. http://pidruchniki.com.ua/18421120/meditsina/vikovi_osoblivosti_sistemi_

5dihannya

8. http://pidruchniki.com.ua/18320126

9. http://www.web-of-med.ru/medics-610-1.html

10. http://www.npblog.com.ua/index. php/biologiya/organi-dihannja-ljudini.html

11. http://pidruchniki.com.ua/18340719

Список додаткової літератури:

1. Леони Д., Режи Б. Анатомия и физиология в цифрах. - М.: Кронпрес, 1995. - 128с. 2. П.І. Сидоренко, Г.О. Бондаренко, С.О. Куц. Анатомія та фізіологія людини: Підручник. - 2-е видання, виправлене.

3. Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. Львів. 2002.240 с.

4. Макаренко О. Творчий розвиток фізіологічної науки. Вісник АН УРСР, ч.8.К. 1957.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Обґрунтування особливостей газообміну в організмі дітей 3-7 років. Характеристика розвитку організму дитини дошкільного віку. Вікові особливості дихання дитини: будова, дихальні рухи, газообмін у легенях. Гігієнічна оцінка фізичного розвитку дитини.

    курсовая работа [1,2 M], добавлен 25.09.2010

  • Виділення особливостей зовнішнього дихання та транспортування газів кров'ю. Процес дихання рослин. Черевний і грудний типи дихання, залежно від того які м'язи переважають в акті видиху. Захворювання дихальних шляхів. Дихальна гімнастика, медитація й йога.

    курсовая работа [5,4 M], добавлен 03.03.2014

  • Поняття дихання як сукупності фізичних та хімічних процесів, які відбуваються в організмі за участю кисню, його різновиди: зовнішнє та клітинне. Хімічні реакції під час дихання, класифікація та типи організмів за його способом: аероби та анаероби.

    презентация [8,0 M], добавлен 19.03.2014

  • Дихальний ланцюг та його компоненти. Неповні окиснення. Утворення оцтової кислоти. Аналіз основних способів вирощування оцтовокислих бактерій. Окиснення одновуглецевих сполук. Біолюмінесценція. Особливості нітратного, сульфатного та карбонатного дихання.

    курсовая работа [1,3 M], добавлен 15.01.2015

  • Основи анатомії і фізіології собаки. Форма і внутрішня будова органів та їх функції. Системи органів травлення, дихання, кровообігу та лімфоутворення, сечовиділення, розмноження. Будова і функції відділів головного мозку, обмін речовин та енергії.

    доклад [1,8 M], добавлен 19.03.2010

  • Будова тіла молюска. Молюск живиться водяними рослинами. Він дихає киснем атмосферного повітря. Ставковик має лише один орган виділення – нирку. Ставковики – гермафродити. Беззубка. Будова тіла. Живлення. Дихання. Пресування. Беззубки роздільностатеві.

    реферат [8,0 K], добавлен 23.12.2003

  • Загальна гідробіологічна характеристика водойм. Особливості життєдіяльності комах прісних водойм: Підклас Бабки, ряд одноденки, веснянки, волохокрильці та напівтвердокрилі, водяні жуки; їх зовнішня окраска, дихання, спосіб життя та поширеність.

    курсовая работа [406,1 K], добавлен 21.09.2010

  • Поняття і рівні регуляції експресії генів. Їх склад і будова, механізм формування і трансформування. Транскрипційний рівень регуляції. Приклад індукції і репресії. Регуляція експресії генів прокаріот, будова оперону. Огляд цього процесу у еукаріот.

    презентация [1,7 M], добавлен 28.12.2013

  • Схема будови очного яблука, нервова регуляція. Оптичний апарат ока. Особливості розвитку зорового аналізатора. Матеріали та методи дослідження сліпої плями. Аналіз матеріалу, морфологічні зміни, вплив середовища, комп`ютерної техніки на орган зору.

    курсовая работа [228,4 K], добавлен 15.09.2010

  • Вивчення еволюційного процесу розвитку плазунів. Анатомічні та фізіологічні особливості покриву тіла, будови скелету та функціонування систем органів плазунів. Ознайомлення із способом життя, циклами активності та засобами захисту гадюки звичайної.

    курсовая работа [42,1 K], добавлен 21.09.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.