Кільчасті черви

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Міністерство освіти та науки України

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Геолого-географічний факультет

Кафедра загальної та морської геології

Реферат

На тему: «Кільчасті черви»

Виконав студент ІІ курсу

Котюк О.Є.

Науковий керівник:

Завідуючий кафедрою, доктор геолого-мінералогічних наук, професор Янко В.В.

Одеса 2018

1. Тип кільчаті черви(Annelida)

Кольчеці, аннеліди (Annelida), тип первинноротих тварин із вторинною порожниною тіла (целомом). Довжина від декількох мм. до 3 м. Тіло двусторонньо -симетричне, складається з головної лопаті (простоміума), сегментованого тулуба і анальної лопаті (пігидія). З сегментацією тіла пов'язана метамерія внутрішніх органів. Кількість сегментів (сомітів) - до декількох сотень. У примітивних форм (багатощетинкові) на кожному сегменті парні первинні кінцівки (параподії) із щетинками. Рот на черевній стороні 1-го сегменту. Шкірно-м'язовий мішок складається з тонкої кутикули, шкірного епітелію, кільцевих і поздовжніх м'язів. Кровоносна система замкнута, 2 головних судини - черевна і спинна - з'єднані кільцевими. Дихання шкірне, іноді є зябра. Органи - сегментарні парні протонефрідії, метанефрідії або міксонефрідіі. Нервова система складається з головного мозку і черевного нервового ланцюжка. Органи почуттів - очі, нюхові ямки, статоцисти і щупальцеві придатки. Існує 4 класа багатощетинкових:малощетинкові, багатощетинкові черви, мізостоміди, і п'явки (мал. 1). Кільцеві черви роздільностатеві або гермафродити. Розвиток більш примітивних морських форм з личинкою трохофори, потім перетворюється в метатрохофору. Іноді розмноження безстатеве (брунькуванням). [1]

Мал. 1 Ілюстрація деяких представників кільчатих червів

1.1 КласМалощетинкові черви (Oligochaeta)

Малощетинкові черви - олігохети (Oligochaeta), клас кільчастих червів. Довжина від долей мм. до 2,5 м. (деякі дощові черв'яки). Число сегментів від 5 - 7 до 600. Параподії і щупальця відсутні. Щетинок значно менше, ніж у многощетинкових черв'яків (звідси назва), Розташовані вони зазвичай пучками (по два пучка з боків кожного сегмента, крім ротового). Органи почуттів зазвичай відсутні; у небагатьох водних форм на передньому кінці є очі. У класі 25 - 27 сімейств (дощові черви, наідіди, трубочники, рачачі п'явки і ін.), біля 5 тисяч видів (по іним даним, приблизно 3800 видів), поширені всесветно. Більшість - грунтові або прісноводні, біля 200 видів - морські. В СРСР - близько 100 ґрунтових і більше 300 водних видів. Головним чином детритофаги, декілька видів - хижаки, є і паразити (рачачі п'явки) і комменсали. Гермафродити. Статеві органи розташовані в декількох сегментах тіла. Запліднення яйця відбувається в коконі, утвореному виділеннями залізистих клітин певної ділянки тіла, так звана паска. Нерідко розмноження відбувається без запліднення (партеногенез). Розвиток прямий; у деяких видів відзначено безстатеве розмноження (поперечним поділом). Грунтові форми впливають на гумусооутворення, покращують структуру грунтів та підвищують їх родючість, водні - складають іноді більшу частину загальної маси бентоса, сприяють самоочищенню забруднених водойм, служать їжею для риб.[1]

Нервова система - типу ортогон. Є парні надглоточні ганглії, пов'язані з черевним нервовим ланцюжком коннективами, а два сусідніх нервових вузли черевного нервового ланцюжка в сегменті з'єднані комісурами. У свою чергу, парні надглоточні ганглії (так званий мозок) діляться на три частини: протоцеребрум, мезоцеребрум, дейтоцеребрум.

Видільна система представлена метанефридіями типу целомодуктів. Вони починаються воронками в цілому, а відкриваються назовні в наступному сегменті порами, причому в канальцях метанефридії відбувається згущення продуктів обміну речовин, а рідина знову викидається в целом (це пристосування до життя в грунті). Статева система гермафродитна. Потовщення з 32-го по 37-й сегмент утворює поясок.

Чоловіча статева система розташовується на рівні 10-11-го сегмента, а її протоки відкриваються назовні на 15-му сегменті. Жіноча статева система знаходиться в 13-му членику, а її протоки відкриваються назовні в 14-му сегменті.

Мал. 2. Будова тіла олігохери. [3][4]

1.2 Клас Багатощетинкові черви (Polychaela)

Багатощетинкові черви - поліхети(Polychaela), клас кільчастих черв'яків. Відомі з кембрію. Предки малощетинкових червів. Довжина від 2 мм. до 3 м., тулуб складається з безлічі (до декількох сотень) сегментів, кожен з яких має свій комплекс внутрішніх органів і пару параподій з багаточисельними щетинками (звідси назва). З параподіямі часто пов'язані зябра; у деяких сидячих форм дихальну функцію виконує віночок щупалець на головний лопаті. Очі іноді складно влаштовані. У деяких є статоцисти. Біля 80 сімейств (Нереїди, нерілліди, сабелліди, серпуліди, пескожіли і ін.), Більше 7 тисяч видів; в СРСР- не менше 750 видів. Більшість мешкає в морях. Деякі зустрічаються до глибин 10 тис. м. Мала частина з них живе в прісних водах, а також у підстилці тропічних лісів південносхідної Азії. Повзають по грунту або зариваються в мул. Багато з них, наприклад, погонофори, будують захисну трубку, яку ніколи не покидають. Деяким властиве світіння. Більшість роздільностатеві. Запліднення зовнішнє. З яйця розвивається личинка - трохофора. Рідко зустрічається безстатеве розмноження. Харчуються детритом, добуваючи його за допомогою ловчих щупалець, що виконують також функцію зябер, з товщі води, є хижаки і комменсали.[1]

Багатощетинкові черви: 1 - роду (Nereis); 2 - роду (Lepidonotus); 3 - піскожил роду (Arenicoia); 4 - сабелліда (Bhpira polymorpha) (зросток трубок на камені); 5 - вона ж (черв'як, вийнятий з трубки); 6 - тихоокеанський пллоло (Eunice viridis).[1]

Шкірно-м'язовий мішок складається з тонкої кутикули, шкірного епітелію і м'язів. Під шкірним епітелієм розташовані два шари м'язів: поперечні (кільцеві) і поздовжні. Під шаром м'язів є одношаровий внутрішній епітелій, який зсередини вистилає вторинну порожнину тіла і утворює перегородки між сегментами.

Кровоносна система у кільчастих хробаків замкнута: у будь-якій ділянці тіла хробака кров тече тільки по судинах. Є дві головних судини - спинна і черевна (одна судина проходить над кишкою, інший - під нею), які з'єднуються між собою численними напівкільцевими судинами. Серця немає, а рух крові забезпечується скороченнями стінок спинної судини, в яку кров йде ззаду наперед, в черевній - спереду назад.

Нервова система складається з парних надгландових вузлів (гангліїв), з'єднаних тяжами в навкологландове кільце, парної черевного нервового ланцюжка і нервів, що відходять від них.

Органи почуттів найбільш розвинені у вільноживучих багатощетинкових черв'яків. На голові у цих черв'яків розташовані пара щупиків, пара щупалець і вусики. Це органи дотику і хімічного чуття. Багато з них мають очі. Є органи рівноваги.

Видільна система представлена парними трубочками, розташованими в кожному сегменті тіла. Кожна трубочка починається широкою воронкою, зверненою в порожнину тіла. Краї воронки засаджені миготливими віями. Протилежний кінець трубочки відкривається назовні на бічній стороні тіла. За допомогою системи видільних трубочок продукти життєдіяльності, які накопичуються в целомічній рідини, виводяться назовні.

У багатощетинкових черв'яків газообмін здійснюється або всією поверхнею тіла, або ділянками параподій, всередину яких заходять кровоносні судини. У деяких сидячих форм дихальну функцію виконує віночок щупалець на головний лопаті.

1.3 КласМізостоміди (Myzostomida)

Мізостоміди (Myzostomida), клас кільчастих черв'яків. Тіло дисковидне, зовні не розчленоване, довжина від 3 до 30 мм. Комменсали або екто- і ендопаразити голкошкірих. 5 сегментів тіла несуть по парі черевних параподій з крючковидними щетинками, якими мізостоміди прикріплюються до тіла господаря. Є бічні органи чуття і крайові вусики, втяжний хоботок з ротом і горлом. Нервова система складається з черевного нервового ланцюжка, навкологортанного нервового кільця і головного мозку. Органи виділення - метанефридии (зазвичай 1 пара). Несегментированний целом функціонує як статева порожнина і повідомляється з зовнішнім середовищем за допомогою целомодуктів.[1]

Більшість видів - ектокомменсали морських лілій [5]. Вони ведуть рухливий спосіб життя на поверхні тіла господарів, утримуючись на поверхні за допомогою крючковидних щетинок [6]. Ряд представників перейшов до паразитизму і поселяється в покривах, травному тракті, порожнинах тіла або статевих залозах морських лілій, морських зірок і офіур [5]. Паразити покривів морських лілій викликають характерні розростання тканин, звані цистами або галлами [5].

Мізостоміди - протандричні гермафродити: у молодих особин спершу достигають чоловічі статеві залози і лише через деякий час - жіночі. При спарюванні функціональний самець впроваджує в тканини функціональної самки сперматофор, після чого сперматозоїди самостійно мігрують до зрілих яйцеклітин і зливаються з ними. З заплідненого яйця виходить планктонна личинка, подібна до трохофори поліхети [6].

1.4 Клас П'явки (Hirudinea)

П'явки (Hirudinea), клас кільчастих черв'яків. Довжина від декількох мм. до 15 см., рідко більше. Походять від малощетинкових черв'яків. Тіло зазвичай сплющене, рідко циліндричне, з двома присосками (біляротової і задньої); складається з головної лопаті, 33 кілець (сомітів), шкірні покриви в кожній групі п'явок розділені на 3-5 і більше додаткових кілець, і задньої лопаті. Поверхня тіла гладка або з сосочками, з великою кількісттю залоз, у більшості чорні, коричневі, зелені і іншого кольору. Нервова і м'язова системи добре розвинені. Число очей на передньому кінці тіла від 1 до 5 пар. Пересуваються за допомогою почергового прикріплення присосками до субстрату, багато хто здатен плавати. Вторинна порожнина тіла (целом) редукована (її залишки перетворилися в густу мережу кровоносних лакун). Газообмін шкірний, деякі риб'ячі п'явки мають бічні дихальні бульбашки. Більшість п'явок смокчуть кров і тканинні рідини різних тварин, деякі - хижаки. Кровососучі п'явки мають хобот або щелепи з зубчиками і шлунок з відростками для накопичення висотаної крові. Слинні залози цих п'явок виділяють білкову речовину гірудин, що перешкоджає згортанню крові. Хижі Пп'явки заковтують жертву по частинах або цілком. Даний клас складається з гермафродитів, розмноження статеве, запліднення внутрішнє. Яйця відкладають в коконах.

Існує 2 підкласа: стародавні п'явки (Archihirudinea) і справжні п'явки (Euhirudinea), 3 отряда, 5 сімейств, біля 400 видів, в прісних водоймах (більшість), морях і вологому грунті. Служать їжею багатьом тваринам. Деякі кровососучі п'явки завдають великої шкоди рибам, птахам, ссавцям і людині. Медичні п'явки використовуються при лікуванні ряду захворювань і служать об'єктом лабораторних експериментів.[1]

черв'як кільчастий п'явка

Використана література

«Биологический энциклопедический словарь.» Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Бабаев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. -- 2-е изд., исправл. -- М.: Сов. Энциклопедия, 1986.

Eeckhaut I., McHugh D., Mardulyn P., Tiedemann R., Monteyne D., Jangoux M., Milinkovitch M.C. (2000). Myzostomida: a link between trochozoans and flatworms? Proceedings of the Royal Society of London, 2000, vol. 267, pp. 1383--1392.

Bleidorn C., Eeckhaut I., Podsiadlowski L., Schult N., McHugh D., Halanych K. M., Milinkovitch M. C., Tiedemann R. (2007). Mitochondrial genome and nuclear sequence data support Myzostomida as part of the Annelid radiation. Molecular Biology and Evolution, 2007, vol. 24(8), pp. 1690--1701.

Размещено на Allbest.ru