Вивчення ентомофауни річки Горинь в Дубровицькому районі

Природно-екологічна характеристика Дубровицького району, фізико-географічні особливості. Видовий склад, різноманіття та біологічний аналіз водної ентомофауни річки Горинь та її притоків: методика досліджень, фауністичний огляд, вертикальний розподіл.

Рубрика Биология и естествознание
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 21.12.2010
Размер файла 837,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Теплокровні види дають три покоління на рік, а холоднокровні - лише одне.

Часто над водою літають мухи, трохи схожі на бджіл (Brachycera). Це мухи-львинки, зокрема львинка звичайна (Stratiomyia chamaleon) з родини львинок (Stratiomyidae). Дорослі особини мають чорно-жовтуватий колір. На округлому черевці чергують чорні і жовті смуги.

Личинки цих мух живуть у воді, і їх нерідко можна побачити весною. Личинка має веретеноподібну форму з дуже звуженим хвостовим кінцем. Довжина тіла становить 405 см, спинний бік більш опуклий, ніж черевний. На задньому кінці тіла є пучок волосків, розташованих у вигляді розетки.

Дихає личинка атмосферним повітрям, захоплюючи його в дихальний отвір, розташований у центрі розетки на задньому кінці тіла. Поживою для личинки є дрібні органічні часточки, які вона знаходить риючись у мулі. Личинки кілька разів линяють, зимують і навесні заляльковуються. Виліт дорослих комах припадає на початок літа. Самки відкладають на листках і стеблах прибережних рослин довгасті яйця чорного кольору.

На дні водойми живуть личинки мухи дзюрчали-бджоловидки (Eristaris tenax ) з родини (Surphidae). Зовні вона нагадує осу або бджолу. Має темно-бурий колір, черевце з яскравими жовтими плямами. Самка відкладає яйця в органічні рештки забруднених водойм. З яєць вилуплюються личинки, які мають брудно-сіре циліндричне тіло х дуже довгим хвостовим відростком. Через це її ще називають „крискою”. Цей відросток є дихальною трубкою, яка має здатність видовжуватися і скорочуватися. У витягнутому стані вона досягає 10см, тим часом як все тіло личинки не довше за 1,5 см. Личинка глибоко закопується в бруд, виставляючи назовні лише хвостовий відросток. Живиться личинка органічними рештками.

Перед заляльковуванням личинка виповзає з води на сухе місце. Покрив її стає оболонкою і для лялечки.

У воді живуть личинки і різних видів ґедзів (Tabanus botinus). Ґедзі схожі на великих мух. Це комахи чималих розмірів з великими фасетковими очима. Ґедзь непомітно сідає на шкіру людини чи тварини, дуже боляче кусає, роблячи глибокий прокол на шкірі. В слині ґедзя містяться колагуліни, які перешкоджають зсіданню крові. Влітку ґедзі дуже дошкуляють великій рогатій худобі і коням. Висисають кров лише самки (їм це необхідно для дозрівання яйцеклітин), а самці живляться нектаром рослин. Самка ґедзя відкладає яйця купками на стебла і листя по березі. З яєць вилуплюються личинки, які падають у воду і далі розвиваються у водяному середовищі. Доросла личинка має брудно-сірий колір. Її циліндричне тіло рівномірно звужене до обох кінців, 4,5 см завдовжки. На передньому кінці розміщена маленька голівка з ледве помітними вусиками і міцними щелепами. Тіло личинки складається з 12 різко відмежованих сегментів.

Личинки ґедзів - хижаки. Повзаючи серед мулу і решток рослин, вони нападають на личинок інших комах, дрібних молюсків і червів, у тому числі і дощових. Голова личинок може то втягуватися, то витягуватися з передньогрудей, при чому гачки щелеп викидаються і згинаючись донизу, впихаються в тіло жертви.

Звичайно личинки тримаються дна, але можуть плавати на поверхні водойми. На 2-му році життя личинки заляльковуються. Перед цим вони виходять з води в будь-яке вологе місце і зариваються в ґрунт. Тут вони перетворюються на лялечок. Через 2-3 тижні, залежно від температури, лялечка, активно рухаючись, виходить із землі, шкіра її тріскає і з неї вилітає дорослий гедзь.

Крім справжніх ґедзів серед цієї родини поширені пістряк оздоблений (Chrysops pictus), що має крила з бурими плямами, та дощовиця світла (Haematopota hispanica) з блакитно-сірим тілом і мармуровими крилами. Ґедзі не тільки боляче кусають і цим завдають значної шкоди тваринам. Вони також є механічними переносниками збудників деяких хвороб (сибірської виразки, туляремії, трипаносомозу та ін.)

Розділ 3. Біолого-екологічний аналіз водної ентомофауни р. Горинь

3.1 Методика досліджень водної ентомофауни

Ентомологічні дослідження ми почали з вивчення фізико-хімічних і географічних особливостей біотопу, з аналізу літературних джерел та дослідження водних біоценозів та опису водної рослинності.

Маючи у своєму розпорядженні план частини водойми ми проводили виміри глибин по певних напрямках. Для вимірів неглибоких озер і ставків використовували дерев'яну розмічену палку (намітку на дм). При роботі на озерах застосовували розмічені на метри шнурковий линь з вантажем на кінці. Для вимірювання швидкості течії води використовували прилади і пристосування різної точності; у найпростішому випадку кидали поплавки і засікали час, протягом якого вони пройдуть певну відстань. Також застосовували для вимірювання швидкості течії батометр - тахіметр Глушкова, дія якого базується на тому, що через отвір певного діаметра в залежності від швидкості течії, виливається різна кількість води.

Температури водойми вимірювали спеціальними термометрами.

Простий спосіб визначення прозорості води базується на тому, що у воду (на тіньовій стороні) на тонкому шнурі або на тросі опускається білий диск діаметром 30 см і простежується на якій глибині цей диск зникає. Глибина зникнення (6 см або 6 м) і рахується величиною прозорості води.

Біологічний аналіз полягає в тому, що ми проводили 4-разове косіння гідробіологічним сачком по 25 помахів. Вміст сачка добре промивали і кожну таку пробу вміщували в банку з етикеткою. Як фіксуючу рідину ми використовували ацетон. Обробляючи результати відлову, ми обраховували коефіцієнт зустрічаємості, коефіцієнт щільності, коефіцієнт домінування.

Коефіцієнт зустрічаємості - це відношення числа проб, в яких даний вид зустрічається до загального числа проб в %.

, де

n - кількість проб, де знайдено матеріал;

N - загальна кількість проб.

Коефіцієнт щільності - це середня величина числа комах на одну пробу (для кожного біотопу окремо)

, де

К - сума всіх особин виду у всіх пробах;

n - кількість проб.

Коефіцієнт домінування - це процентне співвідношення числа комах даного виду до загального числа видів

, де

k - сума особин даного виду;

K - сума особин всіх видів у всіх пробах

В результаті досліджень водних екосистем ми виявили 13 видів комах, приурочених до повільної течії.

3.2 Еколого-фауністичний огляд ентомофауни р. Горинь

Комахи, життя яких пов'язане з водним середовищем, відносяться до ряд бабки, ряду твердокрилі, ряду напівтвердокрилі.

Розглянемо особливості представників водної ентомофауни

Ряд бабки (odonata)

Тіло струнке, довгасте. Голова велика, рухлива, з фасеточними очима, які займають майже всю голову. Є три простих очка. Вусики короткі, щетинковидні. Ротовий апарат гризучого типу. Дві пари перетинчастих крил з густою сіткою поздовжніх і поперечних жилок. Крила в стані спокою розпростерті або підняті вгору, і складені. Черевце тонке, з десяти сегментів. Перетворення неповне. Дорослі і личинки -- хижаки. Дорослі ведуть наземний спосіб життя, полюють вдень (коромисла -- також у присмерку) на різних комах, схоплюючи їх на льоту.

Личинки живуть у водоймах, де серед водоростей ловлять пуголовків, молодих рибок та водяних комах. Здобич захоплюють видозміненою нижньою губою -- «маскою». В СНД відомо до 200 видів бабок.

Родина красуні (Agrionidae)

Тіло струнке, з металічним вилиском. Основа крила не стебельчаста.

Красуня блискуча (Красотка блестящая, Agrion splen dens Harris.)

Тіло у самця металічно-синє, у самки золотисто-зелене. Крила, у самця при основі і вершині прозорі, середина крила з широкою синьою чи темно-синьою перев'яззю; у самок крила майже безбарвні, з металічно-зеленими жилками. Довжина черевця 34--38 мм. Літу червні - серпні. Поширена всюди біля водойм. Літають пурхаючим польотом понад річками, струмками і озерами.

Красуня-дівчина (Красотка-девушка, Agrion Virgo L.)

Тіло у самця металічно-зелено-сине чи синє, у самки бронзово-зелене. Крила у самців від основи майже до вершини темно-сині, у самок ясно-димчасті, з бурими жилками. Ноги чорні. Довжина черевця 34--36 мм. Літ у червні -- вересні. Поширена в більшій частині УРСР. Літає біля водойм.

Родина стрілки (Стрелки, Coenagrionidae)

Дуже тонке, довгасте тіло. Передні і задні крила із стебельчастою основою і негустим жилкуванням. Тіло металічно-зелене. Дуже ніжні, слабкі бабки, що повільно літають серед трав'янистої рослинності біля стоячих водойм, понад річками, по луках, узліссях і лісових галявинах.

Живляться дрібними комахами.

Стрілка-наяда (Стрелка-наяда, Erylhrornma najas Hansem.)

Потилиця бронзово-чорна, без плям. Очі червоні. Більша частина спини бронзово-чорна, а низ жовтий чи зеленуватий. Довжина черевця у самця і самки 26--29 мм. Літ у першій половині літа. Поширена в більшій частині України. Літає понад водоймами.

Стрілка-еналягма (Стрелка-эналлягма, Enalltigma cyathi-gerum Charp.)

Самець блакитний, з чорним рисунком, самка ясно-червона чи бурувата з чорним. Перший сегмент зверху з квадратною бронзовою плямою.

Літ влітку і на. початку осені. Поширена по всій Україні.

Стрілка звичайна (Стрелка обыкновенная, Coenagrion Hastulaium Charp.)

Основний колір самця блакитно-зелений, з чорним рисунком на першому -- сьомому кільцях черевця; самка жовто-зелена, з чорним рисунком. Восьмий і дев'ятий сегменти черевця у самців зверху блакитні, десятий -- чорний. Довжина черевця 28 -- ЗО мм. Літ у першій половині літа. Поширена майже по всій Україні.

Стрілка-плосконіжка (Стрелка-плосконожка, Ptatycnemis pennipes Pali.)

Самець блакитний, з чорними смугами на голові і черевці, груди чорні, з блакитними смугами. У самок світлі місця зеленуваті. Середні і задні гомілки значно розширені і плоскі, білі або блакитні.з чорною поздовжньою зовнішньою смугою. Волоски ніг довгі. Довжина черевця 26 -- ЗО мм. Літає ціле літо. Поширена по всій УРСР. Живе звичайно по луках і біля берегів водойм.

Родина лютки (Лютки, Lestidae)

Передні і задні крила однакові, із стебельчастою основою і негустим жилкуванням. Тіло здебільшого металічно-зелене. Повільно літають понад берегами річок і зарослих стоячих водойм.

Лютка-наречена (Лютка-невеста, Lestes sponsa Hansem.)

Зверху ясно-бронзово-зелена, боки і низ грудей жовтуваті, низ із смужками. Потилиця без жовтого, металічно-блискуча. Вздовж плечового шва у самок іде суцільна світла смуга. Черевце 25 -- ЗО мм. Літ навесні і восени. Зустрічається по всій Україні.

Родина бабки справжні (Стрекозы настоящие, Libellulidae)

Передні і задні крила неоднакової форми. Задній край очей без виступу або з півкруглим виступом посередині. Тіло жовтого, червоного, чорного або металічно-зеленого кольору. Залітають нерідко далеко від водойм.

Бабка плоска (Стрекоза плоская, Libeltula depressa L.)

Черевце дуже широке і приплюснуте, оливкове, з жовтими плямами по боках сегментів, у самця з блакитним кольором. Крила безбарвні, передні з широкою поздовжньою бурою смугою, задні з трикутною плямою при основі. Довжина черевця 26 мм. Поширена по всій території УРСР.

Досить короткі, з товстим черевцем, буруваті личинки живуть як у стоячій, так і в текучій водах. Плавають швидкими ривками за допомогою «водяного пострілу», з силою викидаючи з задньої кишки струмінь води (так само плавають личинки інших справжніх бабок, коромисел та ін.).

Бабка жовта (Стрекоза желтая, Sifrnpeirum laveolum L.)

У самця груди червоно-бурі, у самок жовто-бурі; боки грудей з чорними смужками по швах. Крила при основі широкі, вохристо-жовті. Черевце жовто-червоне (самець) або жовто-буре (самка), з широкою чорною смугою по боках. Довжина черевця 19--23мм. Літ у липні-серпні. Поширена по всій Україні.

Бабка чотириплямиста (Стрекоза четырехпятнистая, Libellula quadrimaculaia L.)

Тіло жовто-буре, кінець черевця чорний. На кожному крилі є чорна цятка приблизно посередині переднього краю його та чорні крилові стигми. Задні крила з великою темною плямою при основі. Черевце довше і вужче, ніж у бабки плоскої; довжина його 28--29 мм. Літ у червні -- серпні, інколи з'являється масами і робить великі перельоти. Поширена майже по всій території України.

Бабка перев'язана (Стрекоза перевязанная), Sympetrum pedemontanum Allioni

Крила з широкою темною перев'яззю перед вершиною. Черевце червоне, у самки жовте, завдовжки 21--25 мм. Літ у липні -- вересні. Зустрічається скрізь.

Бабка звичайна (Стрекоза обыкновенная, Sympetrum vulgatum L.)

Боки грудей у самця червоні, а в самки бурі, з трьома широкими чорними смужками; лоб з широкою чорною смугою, черевце у самця червоне, у самки буре, з чорною бічною смугою. Великих вохристо-жовтих плям при основі крил немає. Довжина черевця 24--26 мм. Літ у липні -- вересні. Поширена в Лісостепу та на Поліссі.

Бабка бронзово-зелена (Стрекоза бронзово-зеленая, Cordulia aenea L.)

Лоб зелений, без світлих плям. Все тіло бронзове зелене. Основа крил вохриста. Черевце 33--36 мм. Літ у травні -- серпні. Поширена всюди. Інколи робить масові перельоти. Ці бабки швидко літають коло стоячих водойм -- озер, ставків та боліт, де розвиваються личинки.

Родина коромисла (Коромысла, Aeschnidae)

Передні і задні крила неоднакової форми. Очі сходяться на певному протязі. Великі бабки, що швидко літають вдень понад річками і озерами. Часто залітають далеко від місць розмноження, ловлячи різних комах над лісовими галявинами, стежками та узліссями.

Здобич наздоганяють, як шуліки, тільки на льоту. Ввечері і після заходу сонця бабки полюють на різних кровосисних двокрилих -- комарів, мошок. Личинки завдають певної шкоди, знищуючи у водоймах молодих рибок.

Дозорець (Дозорщик, Anax imperator Leach.)

Одна з найбільших наших бабок. Лоб зелений, з вузькою чорною перев'яззю, позаду неї синя перев'язь, а перед тім'ям чорна пляма. Груди зелені. Черевце в самця ясно-синє, зверху з широкою, виїмчастою по краях, чорною смугою; у самок воно зелене, з бурою смугою. Довжина черевця 50--52 мм. Літ у липні -- серпні. Поширений по всій Україні.

Коромисло руде (Коромысло рыжее, Aeschna isosceles Mull.)

Крила з чорнуватими жилками. Груди без синіх плям між основами крил. Черевце рудувате чи бурувате, без синіх плям. Третє кільце черевця у самки звужене. Стегна руді, гомілки і лапки чорні. Довжина черевця 43--50 мм. Літ у травні -- липні. Поширене в Лісостепу та Степу. Личинка живе в повільно текучій воді.

Коромисло синє (Коромысло синее, Aeschna cyanea Mull.)

Лоб з чорною Т-подібною плямою. Перед грудей рудий, з двома жовтими або зеленими довгастими плямами, а боки їх зелені, з чорними смугами по швах. Черевце у самця зверху з зеленими, а по боках з синіми плямами, у самки всі ці плями зелені. Довжина черевця 52-- 54 мм. Літ у липні -- вересні. Поширене по всій Україні.

Довжина тіла личинки до 45 мм. Вона повільно повзає в заростях водяних рослин або нерухомо сидить, підстерігаючи свою здобич -- личинок водяних комах, пуголовків, молодих рибок та молюсків, яких захоплює своєю маскою. Личинки мають маскуюче забарвлення під колір середовища: ті, що живуть серед водоростей, зелені, а ті, що тримаються на ґрунті дна, буруваті.

Родина дідки (Дедки, Gotnphidae)

Передні і задні крила неоднакової форми. Очі не сходяться. Політ швидкий, добре планують, розпластавши крила.

Дідок звичайний (Дедка обыкновенный, Gomphus uulga-tissimus L.)

Тіло чорне, з жовтим рисунком. Груди жовті, з шістьма чорними смужками. Черевце чорне, з жовтою смужкою зверху від першого до сьомого сегментів, восьмий -- дев'ятий сегменти зверху чорні, по боках жовті. Стегна чорні. Довжина черевця 32--35 мм. Літ у травні -- серпні. Поширений на більшій частині України. Личинки живуть у річках, досить глибоко зариваючись у пісок та мул. Все тіло личинок вкрите безліччю гачечків і волосків, між якими осідає глина та пісок, роблячи їх важкими і стійкими проти течії.

Ряд справжні напівтвердокрилі або клопи (Нemiptera)

Тіло сплощене або видовжене. Ротовий апарат колючого типу, хоботок найчастіше чотиричлениковий. Вусики чотиричленикові, рідше з п'ятьох, трьох, двох або одного членика. Крил дві пари. Передня пара крил склеротизована, на вершині перетинчаста. Друга пара прозора, перетинчаста. Деякі з клопів крил зовсім не мають, або вони дуже вкорочені. Ноги бігального, плавального, копального, стрибального або хватального типу. Лапки дво-тричленикові, рідше одночленикові.

Личинки відрізняються від дорослих меншими розмірами. Крил не мають.

У біологічному відношенні клопи поділяються на рослиноїдних, хижих і паразитичних, що живляться кров'ю хребетних.

Розмножуються клопи яйцями. Багато видів клопів є шкідниками сільськогосподарських деревних, кущових і трав'янистих рослин. Шкодять також рибництву, птахівництву.

Родина гребляки (Гребляки, Соrixidae)

Живуть у малопротічних водах. Живляться соками рослин.

Тіло видовжене, сплощене із спини і опукле з черевної сторони. Довжина тіла 9--16 мм.

Голова може вільно повертатись в усі сторони. Хоботок нерозчленований або двочленй-ковий. Вусики коротші за голову, три-чотири-членикові. Ноги короткі, лапка одночленикова. Кожна пара ніг спеціалізована: передня пара підносить їжу до рота, друга -- чіпляється за предмети, щоб утримувати тіло в.стані спокою; третя пара -- плавальна. У самців передня лапка має зубчики, що служать за орган звуку.

Дорослі клопи, перелітаючи з невеликих водойм у великі, перезимовують в них.

Гребляк крапчастий (Гребляк точечный, Согіха рunctata Ill.)

Тіло темно-коричневого кольору, голова і ноги жовті. Довжина тіла 13--15 мм. Рослиноїдний клоп. Перезимовують у водоймах дорослі клопи і личинки. Поширений скрізь.

Гребляк афініс (Гребляк афинис, Согіха affinis Leach.)

Рисунок надкрил утворений світлими плямами, що іноді зливаються у хвилясті смуги. Довжина тіла 8--9 мм. Живе в стоячих або повільно текучих водоймах. Живиться водоростями. Перезимовують дорослі клопи. Поширений скрізь.

Родина скорпіони водяні (Скорпионы водяные, Nepidae)

Тіло сплощене, з довгими повітряними трубками. Хоботок короткий, тричлениковий. Вусики тричленикові, короткі. Передні ноги хватального типу, середні і задні -- ходильного. Лапки одночленикові.

Живуть у воді. Хижаки.

Скорпіон водяний (Скорпион водяной, Nepa.cinerea L.)

Тіло плоске, коротко-широке. Забарвлення надкрил сіро-буре, черевце під крилами рожево-червоне. На кінці черевця є дихальна трубка. Довжина тіла 18--22 мм.

Живе у стоячих водах, тримається біля поверхні води, виставляючи дихальну трубку назовні. Перезимовують дорослі форми. Напровесні самка відкладає яйця у тканини водяних рослин. За вегетаційний період розвивається одна-дві генерації'.

Поширений скрізь. Хижак, шкодить рибництву.

Ранатра (Ранатра, Ranatra linearis L.)

Тіло вузьке, довге, бурувато-жовтого кольору. Черевце під крилами оранжево-червоне, закінчується дихальною трубкою. Нижні крила прозорі. Довжина тіла 35 мм. Передні ноги хватального типу і прикріплені біля основи голови. Друга й третя пара ніг ходильного типу.

Перезимовують у фазі дорослої комахи. Навесні самки відкладають яйця в тканину стебел рослин, що плавають на поверхні. Личинки сидять біля поверхні води як гребляки. За вегетаційний період розвивається одна генерація. Поширена скрізь. Хижак.

Родина плавти (Плавты, Naucoridae)

Тіло злегка опукле, широко-овальне, дихальної трубочки немає. Хоботок тричлениковий, вусики чотиричленикові.

Передні ноги хватального типу, задні плавального.

Хижаки, живляться дрібними водяними тваринами, зокрема молодими рибками.

Плавт звичайний (Плавт обыкновенный, Naucoris citnico-ides L.)

Загальний колір тіла зеленувато-бурий, блискучий, щиток чорно-бурий. Надкрила матові, оливково-бурі. Тіло злегка опукле, без повітряних трубок. Довжина тіла 15 мм. Живе в стоячих зарослих водоймах. Восени клопи відлітають досить далеко від водойм і перезимовують (дорослі форми) під рослинними рештками.

Поширений скрізь. Хижак.

Родина хребтоплави (Гладыши, Notonectidae)

Тіло зверху опукле, знизу плоске. Хоботок чотиричлениковий. Вусики чотиричленикові. Черевце без повітряних трубочок. За допомогою першої і другої пари ніг, озброєних кігтиками, хребтоплави утримують їжу і лазять по поверхні підводних предметів. Третя пара ніг -- плавального типу. Живуть у стоячих і малопроточ-них водоймах.

Хребтоплав звичайний (Гладыш обыкновенный, Notonecto giauca L.)

Надкрила жовтуваті, з буруватими плямами по краю. Черевце знизу темне, зверху світле, сріблясте. Причиною цього відтінку є тонкий шар повітря, що міститься під прозорими крилами. Плаває на спині догори черевцем. Довжина тіла 14--16 мм. Час від часу хребтоплави спливають на поверхню води і виставляють назовні кінчик черевця для дихання. Живуть у стоячих і повільно текучих водоймах. Перезимовують дорослі клопи.

Поширений скрізь. Хижак.

Родина водомірки паличковидні (Палочковидные водомерки, Нydrometridae)

Голова видовжена, вусики чотиричленикові, нитковидні, довші за голову. Хоботок короткий тричлениковий. Середньо- і задньогруди суцільні. Ноги тонкі і довгі, лапки тричленикові. Живуть на поверхні води. Хижаки.

Водомірка звичайна (Водомерка обыкновенная, Hydrame-Іга stagnorum L.)

Тіло тонке, чорно-бурого кольору. Голова витягнена вперед, вусики довгі, нитковидні. Ноги тонкі, довгі, бурувато-жовті. Надкрила із світлими борозенками. Довжина тіла 9--12 мм. Живуть на поверхні води, поблизу берегів. Перезимовують дорослі форми на березі під рослинними рештками. Поширена на південному заході України та в Криму. Хижак.

Ряд Волохокрильці (ручейники, trіchoptera)

Комахи з повним перетворенням. Невеликі або середнього розміру, близькі і подібні до метеликів. Голова з нитковидними вусиками, груди з двома парами складених дашком крил. Тулуб і крила вкриті волосками -- волохаті, звідки і походить їх назва.

Личинки -- типові мешканці прісних водойм, хижі або рослиноїдні, з ротовим апаратом гризучого типу і трьома парами грудних ніг; дихають трахейними зябрами або крізь шкіру. Будують з рослинних чи мінеральних часток пересувні чохлики, або живуть у ходах під камінням та в грунті дна.

На земній кулі відомо до 3000, в СНД-- близько 300, а на Україні -- кілька десятків видів.

Волохокрилець великий (Ручейник большой, Phryganea grandis L.)

Передні крила вкриті буруватою сіткою на блідому фоні, задні крила ясно-бурі. Звичайний в Україні вид.

Волохокрилець лімнофіла ромбовидна (Ручейник лимнофила ромбовидная, Limnophilus rhombicus L.,)

Увесь бурувато-жовтий. На жовтуватих передніх крилах є ясна ромбовидна вікончаста пляма. Звичайний на Поліссі та в Лісостепу.

Волохокрилець невронія (Ручейник неврония, Neuroma reticulata L.)

Колір тіла і ніг чорно-бурий, крила ясно-бурі, з темно-бурим сітчастим рисунком. Довжина тіла 11--13 мм. Весняний вид. На Поліссі та в Лісостепу дуже часто зустрічається весною біля водойм.

Волохокрилець лімнофіла темнокрила (Ручейник лимнофила темнокрилая, Limnophilus fuscicornis Ramb.)

Колір тіла чорний, крила, особливо передні, чорнуваті. Довжина тіла 10--14 мм. Поширений на Поліссі та в Лісостепу, біля водойм.

Ряд веснянки (веснянки, plecoptera)

Вусики довгі, щетинковидні. Ротові органи гризучого типу, але у дорослих комах не функціонують. Передньогруди великі. Крил дві пари, перетинчасті, блискучі, прозорі, буруваті чи зеленуваті. Ноги тонкі.

Амфібіонтні комахи, личинки яких розвиваються у воді: в швидкотекучих струмках, річках, поблизу яких літають або повзають по рослинах дорослі комахи. Німфи, подібно до дорослих, мають дві хвостові нитки.

Веснянка зеленуватокрила (Веснянка зеленоватокрылая, Chloroperla grammatica Scop.)

Забарвлення зеленувато-пальове. Голова з чорними очима і чорною підковоподібною плямою. Передньоспинка пальова чи жовта. Ноги пальові. Крила зеленуваті чи прозорі, з бурувато-зеленими жилками. Черевце зверху чорне, за винятком двох останніх (пальових) тергітів. Розмах крил 22--27 мм. Поширена по всій Україні. Живе біля річок і струмків. Фаза дорослої комахи буває у травні -- липні. Личинка лимонно-жовта.

Веснянка велика (Веснянка большая, Perla maxima Scop)

Забарвлення голови рудо-жовте, з двома бурими крапками спереду від очок. Вусики бурі. Передньоспинка темно-пальова, з чорним обідком. Середньо- і задньогруди бурі, їх краї жовтуваті. Крила довгі і широкі, далеко заходять за кінець черевця, ясно-жовтувато-бурі. Черевце жовтувато-буре, з двома жовтуватими хвостовими нитками. Розмах крил у самця 40--48 мм, самки 53--63 мм. Поширений на Поліссі та в Лісостепу . У Східних Карпатах трапляється нерідко на рослинах понад гірськими річками і струмками. Фаза дорослої комахи буває в травні--липні. Личинка завдовжки до ЗО мм, жовто-бура, з темними плямами.

Веснянка бура (Веснянка бурая, Nephelopteryx nebulo-sa L.)

Забарвлення голови чорне. Вусики руду-вато-темно-бурі. Передньоспинка чорна, середньо- і задньоспинка блискучо-чорні. Крила сірувато-жовті. Бувають самці довгокрилі (розмах крил 22--25 мм) і короткокрилі (розмах крил 14 мм); розмах крил у самок 24--32 мм. Поширеца по всій Європі. На Україні відмічена в Карпатах і на Поділлі. Зустрічається напровесні на рослинах понад великими річками, навіть у містах.

Веснянка трикрапкова (Веснянка трехточечная, Isopieryx tripunctata Scop.)

Забарвлення зеленувато-жовте. Очі і очка чорні. Передньоспинка по краях з вузьким чорним обідком. Крила зеленувато-жовті. Черевце з чорною смужкою вздовж середини перших шести-семи тергітів. Хвостові нитки не перевищують довжини тіла. Розмах крил 16--20мм. Поширена по всій Європі. На Україні є в Карпатах. Живе біля текучих вод. Фаза дорослої комахи буває в травні -- липні.

Веснянка чорна (Веснянка черная, Capnia nigra Pici.)

Забарвлення тіла чорне. Передньоспинка матова. Самці звичайно з зачатковими крилами у вигляді лусок. Черевце самця все чорне, у самки зверху жовто-буре, кінець чорно-бурий. Крила буруваті. Розмах крил самки 16--18 мм. Живе по берегах водойм, на рослинах, серед каміння тощо; більше бігає, ніж літає. Фаза дорослої комахи буває в березні -- квітні, інколи навіть взимку.

Веснянка сіра (Веснянка серая, Netnura cinerea Oliv)

Дрібна, струнка. Забарвлення крил сірувате, з дуже ніжним жилкуванням. Церки самця дуже короткі. Розмах крил самця 13--14 мм, самки 17--18 мм. Поширена в Центральній і Південній Європі, на заході України. Живе понад текучими водами як у горах, так і на рівнині. Фаза дорослої комахи буває з квітня по жовтень.

Ряд одноденки (поденки, ephemeroptera)

Дрібні чи середніх розмірів комахи, з неповним перетворенням. Тіло з м'якими, тонкими покривами. Крила перетинчасті, їх одна-дві пари; передні видовжено-трикутні, задні -- коротші або їх немає зовсім. У стані спокою крила складені вертикально над спиною. Голова маленька, з фасетковими очима. Вусики коротенькі, щетинковидніх Ротові органи не функціонують. Десятичленикове черевце на вершині з двома або трьома нитками. Яйця відкладають у воду, де розвиваються личинки, що живляться органічними рештками і дрібними водоростями. Цікаво, що личинки ростуть два-три роки, линяючи за цей час до 20--25 разів. У дорослому стані живуть від кількох годин до кількох днів. Мають велике значення як корм риб.

Одноденка двокрила (Поденка двукрылая, Cloeon dipterwn L.)

Тіло самця чорне, черевце бурувате, дві хвостові нитки білі; черевце самки з темно-червоними лініями і смужками, хвостові нитки з білими колечками. Лише одна пара крил. Довжина тіла 8--10 мм. Поширена на Поліссі тав Лісостепу. Літ у травні -- вересні. Личинка живе у повільно текучих водах, болотах, ставках.

Одноденка звичайна (Поденка обыкновенная, Ephemera vulgata L.)

Дві пари крил. Черевце буре, його перші кільця зверху з кожного боку з коричнево-чорною, трикутною плямою, на кінці черевця ці плями витягнені в смуги. Передні крила коричнюваті, з багатьма темними плямами. Довжина тіла до 20 мм. Літ у травні -- вересні. Поширена на Поліссі та в Лісостепу. Живе біля озер.

Одноденка білохвоста (Поденка белохвостая, Bae'tis atus L.)

Дві пари крил; задні крила маленькі, видовжено-яйцевидні. Черевце зверху бурувате, на другому -- шостому сегментах прозоро-білувате (у-самця) або зеленувато-бурувате (у самки). Груди чорнуваті. Ноги білуваті (у самця)

Ґедзь великий сірий (Слепень большой серый, Tabanus autumnalis L.)

Колір тіла сіро-чорний, черевце по боках без різких світлих плям. Очі коричневі. Довжина тіла 17--22 мм. Зустрічається скрізь.

Ґедзь літній (Слепень летний, Tabanus . tropicus Panz.)

Забарвлення тіла темно-свинцево-сіре, черевце з червонувато-коричневими плямами по боках і сріблясто-сірими плямами посередині. Довжина тіла 14--16 мм. У лісовій смузі звичайний.

Ґедзь вузьколобий (Слепень узколобый, Tabanus solstitialis Schin.)

Колір тіла темно- або чорно-бурий, черевце з червоно-жовтими плямами по боках, очі з пурпуровими смужками. Довжина тіла 14--17 мм. Поширений у лісостеповій і степовій смугах.

Дощовиця західна (Дождевка западная, Chrysozona ita-lica Mg.)

Тіло сірувато-буре, з світлим рисунком, крила з сіро-мармуровим рисунком. Довжина тіла 10--12,5 мм. Особливо активна у спеку перед дощем.

Пістряк оздоблений (Пестряк украшенный, Chrysops pictus Mg.)

Груди чорнуваті, черевце трапецієвидне, з дуже розвиненим жовтим рисунком. Крила з бурими плямами. Довжина тіла 8--12 мм. Звичайний вид; поширений від Полісся до Криму.

Пістряк звичайний (Пестряк обыкновенный, Chrysops relictus Mg.)

Колір тіла чорний, черевце жовте, з чорними кутастими плямами. Крила з бурим рисунком. Довжина тіла 7,5--11 мм. На території України скрізь звичайний.

Пістряк вікончастий (Пестряк окончатый, Chrysops Ita-licus Mg.)

Забарвлення грудей зверху чорне, з двома широкими голубувато-сірими смужками; черевце жовтувато-сіре, з чорними трикутними плямами, крила з бурим рисунком. Довжина тіла 9--10,5 мм..

Родина плавунці (Плавунцы, Dytiscidae)

Жуки та їх личинки живуть у воді (переважно в стоячих водоймах) і ведуть хижий спосіб життя, винищуючи різних комах, пуголовків, жаб, а також мальків риб, чим можуть завдавати шкоди рибництву.

Тіло жуків овальної форми, звужене спереду і ззаду і злегка опукле зверху і знизу. Голова спрямована вперед. Ротові органи гризучого типу. Вусики щетинковидні. або нитковидні, десяти-одинадцятичленикові. Передньоспинка щільно прилягає до надкрил, які вкривають усе черевце і у самців гладенькі, а у самок з поздовжніми борозенками. Перетинчасті крила добре розвинені, і жуки вечорами та вночі вилазять з води і літають. Задні ноги плавального типу, у самців передні з присосками. Яйця відкладають у стебла водяних рослин.

Личинки стрункі, видовжені, з великою головою, на якій спереду є добре розвинені серповидні верхні щелепи, мають три пари грудних ніг і два придатки на задньому кінці тіла. Перезимовують у стадії лялечки по берегах водойм.

Поводень (Поводень, Graphoderes cinereus L.)

Жук до 14--15 мм завдовжки, з плоским обернено-яйцевидним тілом. Передня частина голови, Передньоспинка, бічний край надкрил,

низ тіла, вусики і ноги жовтого кольору. Передньоспинка з чорними перев'язями. Надкрила гладенькі або (у самки) зернисті.

Поширений на Поліссі і в лісостеповій зоні. Живе в ставках, озерах і калюжах.

Полоскун (Полоскун, Aciitus sulcatus L.)

Жук 16--18 мм завдовжки. Тіло плоске, яйцевидне, темно-бурого кольору. Лоб з п'ятьма жовтими плямами у формі півмісяця. Передньоспинка у самки з двома густоволосистими плямами. Надкрила у самця плоскі, поцятковані, у самки з підвищеним швом і трьома-чотирма поздовжніми реберцями, проміжки між якими в густих волосках. Ноги жовті, стегна задніх ніг при основі чорні.

Дуже поширений вид у стоячих водоймах.

Плавунець широкий (Плавунец широкий, Dytiscus latissimus L)

Жук до 35--44 мм завдовжки, з широким обернено-яйцевидним тілом буро-чорного кольору. Всі чотири краї передньоспинки і облямівка надкрил до середини від бокового краю жовті. Бокові краї надкрил дуже розширені і виступають за краї тіла. Низ тіла і ноги іржаво-червоні. Надкрила у самця гладенькі, у самки з поздовжніми борозенками, що не доходять до вершини, перед якою є руда перев'язь.

Личинка видовжена, спереду і ззаду звужена, з міцними серповидними верхніми щелепами, двома вилчастими трубочками на кінці тіла.

Дуже поширений вид у ставах і озерах. Жук і личинка шкодять у рибництві, нападаючи на мальків риб.

Плавунець облямований (Плавунец окаймленный,

Macrodytes marginalis L.)

Жук до ЗО--34 мм завдовжки, з видовжено-яйцевидним, злегка опуклим тілом зеленувато-чорного кольору. Краї передньоспинки, бокові краї надкрил, ноги і низ тіла жовті. Надкрила у самця гладенькі, у самки з поздовжніми борозенками, що доходять до останньої їх третини, або гладенькі, як у самця. Личинка як у плавунця широкого. Дуже поширений вид у ставах і озерах, де і жук, і личинка нападають на риб.

Скоморох (Скоморох, Cybister laterimar ginaiis De Geer.)

Жук до 30--35 мм завдовжки, з обернено, яйцевидним, блискучим тілом, оливково-зеленого кольору. Рот, боки передньоспинки і надкрил, вусики, ноги і низ тіла жовті. Середні і задні ноги густо вкриті щетинками. Надкрила у самки матові, з густими поздовжніми рисочками.

Дуже поширений вид у стоячих водоймах. Жук і личинка можуть шкодити у рибництві.

Родина вертячки (Вертячки, Gyrinidae)

Невеличкі жуки з плоско-опуклим тілом, короткими вусиками і ногами. Передні ноги довші за інші, задні плавальні. Очі розділені навпіл.

Жуки групами тримаються на поверхні води у водоймах, де вони спритно плавають, роблячи звичайно кола. При небезпеці пірнають у воду, несучи на кінці черевця сріблястий пухирець повітря.

Личинки тонкі, прозорі, видовжені, з великою головою і великими загнутими гострими щелепами.

Жуки і личинки хижаки.

Вертячка аулоногірус (Вертячка аулоногирус,

Aulonogyrus concinnus Klug)

Жук до 5,5--7 мм завдовжки. Забарвлення тіла зверху синьо-зелене, голова, середина передньоспинки і борозенки на надкрилах мідно-бронзові; боки передньоспинки та надкрил жовті. Ноги жовті. Черевце, крім останнього сегмента, бронзово-чорне.

Родина водолюби (Водолюбы, HydrophiLidae)

Жуки різного розміру, з овальним, дуже опуклим тілом, звичайно живуть у воді, окремі види у гною.

Вусики коротенькі, шести-дев'ятичленикові, з булавою. Надкрила вкривають усе черевце. Перетинчасті крила добре розвинені. Середні і задні ноги плавального типу, передні у самця з присосками, лапки п'ятичленикові.

Личинки видовжені, до заднього кінця загострені, з грудними ногами і трахейними зябрами, з добре розвиненими верхніми щелепами.

Жуки і личинки хижі, живляться комахами і дрібною рибою. Яйця відкладають в особливі кокони.

Водолюб великий чорний (Водолюб большой черный, Hydrous'piceu )

Жук до 34--40 мм завдовжки, видовжено-яйцевидний, має злегка опукле тіло чорного кольору, з оливково-зеленим вилиском. Вусики і щупальця руді. Середні і задні ноги плавального типу. Черевце по боках з рудими плямами, по всій довжині дахоподібне .

Дуже поширений вид в озерах і річках. Личинки живляться молюсками і мальками риб.

Водолюб малий (Водолюб малый, Hydrophilus caraboides L.)

Жук до 14--18 мм завдовжки, чорного кольору, з зеленим вилиском. Тіло опукле, яйцевидне. Вусики і щупальця руді, булави вусиків на кінці чорні. Основа середньоспинки пряма. Надкрила мають кілька рядів цяточок.

Дуже поширений у ставах.

Мал.1 Самка водолюба великого чорного з яйцевим коконом

Комар звичайний (Комар обыкновенный, Culex pipiefis L.)

Забарвлення тіла бурувато-сіре або жовтувато-буре, крила без плям, черевце зверху з білими поперечними перев'язями. Довжина тіла 5--6 мм. Поширений на Україні скрізь. Личинки розвиваються у водоймах , де перетворюються на лялечку, з якої виходить доросла комаха.

Вихід комара з лялечки

3.3 Вертикальний розподіл ентомофауни р. Горинь

Дослідження ентомофауни річки ми проводили протягом 2004 року. Видовий склад комах, життя яких прямо або опосередковано пов'язане з водним середовищем. При визначенні видового складу комах, ми виявили, що вони відносяться до ряду Бабки, ряду Двокрилі, ряду одноденки, ряду Волохокрильці, ряду Твердокрилих, ряду Напівтвердокрилих. Кількісне співвідношення між видами в даному водному біоценозі представлене в діаграмі 1.

З водним середовищем пов'язано багато видів, 12 рядів комах. Преімагінальні фази всіх видів в рядах бабок (Odonata), поденок (Ehemeroptera), веснянок (Plekoptera), являються гідробіонтами.

У водному середовищі проходить розвиток всіх видів Hemiptera із родини Pelogonidae, Mononyckodae, Naucotidae, Belostomotidae, Nepidae, Pleidae, Notonektidae, Corixidae, всі жуки родини плавунців (Dytiscidae), більшість жуків родини водолюби (Hydrophilidae), а також двокрилі родин Tendipedidae, комарів (Culicidae), Melusinidae, Blepharoceridae також розвиваються у водоймах.

В імагінальній фазі, однак, повністю не покидають водойми лише деякі види комах: це насамперед клопи родини Aphelochiidae.

Дорослі комахи багатьох видів все таки тримаються виключно у воді або ж на її поверхні, так, наприклад, Більшість клопів родини гребляків (Corixidae), водяних скорпіонів (Nepidae), гладишів (Notonektidae), водоміром (Gerridae), жуки родини плавунців (Dytiscidae), вертячок (Gurinidae), водолюбів (Hydrophilidae).

Чисельність і щільність популяцій водних комах іноді досягають колосальних розмірів.

Серед водних комах виділяють декілька груп життєвих форм:

супранектон; так, наприклад, на поверхні води тримаються багато клопів водоміром, комарі, бабки та інші;

субнектон, в тому числі форми, які приурочені до самого поверхневого шару води який межує з атмосферою, сюди належать жуки-плавунці, жуки-водолюби, гладиші та багато інших (рис.1 по жукам);

бентос на дні водойм живуть личинки деяких бабок, личинки поденок, жуків родини Dryopidae. Деякі водні комахи приурочені до життя на водних рослинах.

Виділення життєвих форм які приурочені до різних шарів в товщі води, для багатьох видів не означає неможливості їх переміщення в інші шари при тих чи інших подразненнях, які обумовлені впливом навколишнього середовища. У бентосних видів відмічені навіть добові міграції - підйом до поверхні води в нічні години. Так личинки комарів родини Anopheles Meig при сильних коливаннях поверхні води або ж при будь - яких доторках до них занурюються, і після занурення деякий час знаходяться в товщі води, подібно до планктонних організмів. Водні шари, в яких зустрічаються комахи часто залежать і від фази розвитку комах, наприклад, лялечки бентос них форм перед виходом зазвичай піднімаються до поверхні води; у комарів - дергунчиків це спостерігається нерідко одночасно в масовій кількості.

Деякі водні комахи зустрічаються лише в стоячих водах або ж у воді з дещо незначною течією. Це, наприклад, клопи - паличковидні водомірки, личинки жуків довгоносиків, личинки і лялечки комарів. Інші комахи, навпаки, заселяють лише потоки з швидкою течією, так, наприклад, деякі веснянки, вертячки, личинки жуків родини Dryopidae.

По відношенню до температури води більшість комах відрізняється значною пластичністю, але деякі види, особливо ті, що живуть в гірських швидких потоках, значного нагрівання води не переносять. Існують також види, які здатні існувати лише в дуже холодній воді джерел, наприклад, личинки деяких двокрилих та інші. Крім цього, серед водних комах вирізняють такі, які живуть тільки в теплих водах.

Більшість видів водних комах займають прісні водойми, хоча деякі комахи все-таки легко пристосовуються і до води з невеликою концентрацією солі. Із солоноватою водою зв'язані личинки мухи -- береговушки Ephydre obsuripes Beck. Лялечки комара A. Maculipenis L. Витримують дуже велику концентрацію солі (24,8 %). Окремі види комах заселяють морську воду. Наприклад, клопи водомірки підродини Halobatinae, які зустрічаються у морях та океанах, віддалялись від берега на сотні і тисячі кілометрів.

Крім цього велике значення для життя водних комах має якість води. В мутній воді зустрічаються порівняно невелика кількість видів, такі як личинки галліци Liriope contaminata L, комарі та деякі інші види. Більшість комах надає перевагу прозорій воді. Деякі проміжні продукти розпаду органічних речовин у воді шкідливі для комах, саме тому, як правило, вони уникають місць з великою кількістю перегниваючої кори, деревини та іншого. Але навіть на торф'яних болотах живуть комахи деяких видів, вони заселяють ділянки з великою кількістю органічних решток, це, наприклад, личинки Tendipedidae та інші. Це насамперед пов'язано із їхнім харчуванням і особливостями метаболізму. Забруднена органічними залишками, що розкладаються, вода не сприятлива для комах ще й тим, що вона бідна кисень, але якщо при цьому є наявні вегетуючі зелені рослини, то виділений ними кисень робить для комах більш сприятливі умови. Крім цього, кисень, що виділяється рослинами значно прискорює розклад шкідливих органічних речовин, при цьому рослини використовують ці азотисті продукти розпаду.

Велика кількість бентос них форм здатна проживати на різноманітному грунті, але багато з видів більш вимогливі до нього. Так, наприклад, личинки Tabanidae займають екологічні ніші, які характеризуються глинистим дном ; деякі представники із родини Molannidae тримаються на піщаному ґрунті або ж на каменистому.

Роль світла в житті водних комах вивчено ще не достатньо, тим більш, що світловий режим водойм дуже своєрідний і залежить не тільки від глибини чи мутності води але й від нерівномірного ступеня поглинання різних світлових променів. Червоне світло, наприклад, в значно більшій мірі поглинається ніж синє; промені, які падають на поверхні води під малим кутом (вранці та ввечері) повністю відбиваються від води. Найбільше значення світловий режим має для супранектичних і субнектичних форм і для мешканців мілководної прибережної зони. Сонячне світло має, без сумніву, опосередкований вплив на життя комах, оскільки від нього залежить розвиток зелени рослин і відповідно збагачення води киснем. Сонячне світло, особливо в мілких стоячих водоймах здійснює вплив також на температуру води.

Біотичні зв'язки гідробіонтних комах один з одним і з іншими водними організмами досить є різнохарактерними. Дуже поширене хижацтво. Всі бабки, водні клопи, жуки і багато інших є хижаками. Вони винищують черв'яків, ракоподібних, особливо більш дрібних ніж самі комахи. Личинки бабок і водяні жуки нападають також і на молюсків, на ікру, на мальків риб. В свою чергу на комах нападають п'явки бокоплави (Gammaridae), водяні павуки, деякі риби в період свого життя або ж в певні періоди розвитку харчуються безпосередньо комахами, амфібії також поїдають водних комах.

Взаємозв'язки водних комах з рослинами мають велике значення в їх життя. На водних рослинах відкладають яйця багато комах, які в стадії личинки можуть і не мати прямих зв'язків з ними, так, наприклад, деякі бабки (Megaloptera) багато жуків та інших.

Багаторічні дослідження показали,що більшість видів водних комах відносять до еврібіонтних форм.Хоча ряд видів твердокрилих мають вузьку екологічну пластичність і тісно пов'язані з особливостями певних типів водойм, тобто являються стенобіонтними формами.

Екологічна диференціація водних твердокрилих проводиться на основі „вертикального" розподілу видів по різним типам водойм. При цьому до уваги приймається те, що кожна водойма характеризується тими чи іншими умовами, які складають оптимальні межі існування окремих видів водних комах.Останні не однаково реагують на течію водойми, температуру, освітленість, хімізм, наявність рослинності, характер дна водойми. По відношенню до цих факторів різні види жуків не однаково розподіляються у водоймах різних типів.

Твердокрилі з родини плавунці (Dytiscidae) і водолюби (Hydrophilidae) проводять у воді все життя, від яйця до дорослої личинки. У воді живуть і самі жуки, і тільки лялечки на протязі періоду розвитку знаходяться у вологій землі на березі водойми. Плавунці -- хижаки, вони часто нападають на здобич, яка більша за їх розмірами. Водолюби живляться водяною рослинністю. Личинки плавунцевих жуків і водолюбів також хижаки. Крупні личинки можуть нападати на пуголовків, жаб і на мальків риб. Дрібні форми плавунцевих і водолюбів в одиничних екземплярах зустрічаються в їжі язя, форелі.

Крупні види Dytiscidae належать до числа хижаків прісних водойм і є небезпечними для молоді риб у рибоводних господарствах. Плавунці шкідливі і в ондатрових господарствах. Нападаючи на ондатру, що потрапила в капкан, вони до такої степені пошкоджують її, що шкіра втрачає свою цінність.

За останні десятиліття бурхливий розвиток промисловості призводить до систематичного забруднення материкових прісних і морських водойм. Вода - найпоширеніша неорганічна сполука на Землі. Вода - основа всі життєвих процесів. Рослини на 90%, а тварини на 75% складаються з води. Втрата 10 -20% води живими організмами призводить до їх загибелі. Природні води знаходяться в складних взаємовідносинах з живими організмами, літосферою та атмосферою. Забруднення атмосфери завдало шкоди водним ресурсам. Забруднюючі речовини рано чи пізно з атмосфери випадають на поверхню землі. Це і без того значно погіршується тим, що і у водні об'єкти і на ґрунт іде потік відходів. Великі території піддаються дії отрутохімікатів, які надходять із смітників. Промислові підприємства скидають стічні води у водойми, іноді навіть без попередньої очистки. Стоки із сільськогосподарських угідь практично ніхто і не ставить ціллю очищати, тому, що технічно це практично невирішена задача. Забруднюються підземні води важливий резервуар прісних вод. Забруднення прісних вод і земель повертається людині в продуктах харчування.

Значну шкоду водоймі і її жителям причиняє забруднення свинцем і його сполуками. Розширення виробництва і застосування пестицидів призводить до сильного забруднення водойм. Забруднення водного середовища проходить в результаті прямого внесення пестицидів при обробці водойм для боротьби з шкідниками, доступ у водойм води, як стікає з поверхні оброблених сільськогосподарських земель, а також при скидані у водойми відходів підприємств - виробників, крім того в результаті втрат при транспортуванні та зберіганні пестицидів і частково з атмосферними опадами.

Степінь накопичення і прояву токсичності пестицидів для твердокрилих в значній степені залежить від гідродинамічних і термічних характеристик водойми. Наприклад, в стоячих водоймах отрутохімікати акумулюються в донних відкладах, які стають джерелом хронічного забруднення. Токсична дія практично всіх отрутохімікатів істотно посилюється з підвищенням температури.

Разом з пестицидами сільськогосподарські стоки містять значну кількість поживних (біогенних) речовин (азоту, фосфору, калію), які виносяться на поля з добривами. Крім того, велика кількість органічних сполук азоту і фосфору попадають у водойми зі стоками із тваринницьких ферм, а також з каналізаційними стоками. Накопичення сполук азоту і фосфору у водоймах до їх евтрофірування, коли поживні речовини надходять у річку і досягають там високих концентрацій, в ній порушується природна рівновага. Нітрати і фосфати слугують їжею для водних рослин. В удобреній водоймі спочатку різко збільшуються кормові ресурси - фітопланктон (мікро водорості поверхневого шару води), потім зростає кількість комах, ракоподібних, риб та інших організмів. Відмирання великої кількості фітомаси призводить до розходу всіх запасів кисню, який міститься у воді, і накопичення сірководню. Обставини у водоймі з часом змінюються настільки, що стають несприятливими для існування будь - яких форм організмів і поступово водойма "вмирає".

Водні твердокрилі у відповідь на забруднення реагують багатьма реакціями, які протікають на молекулярному, клітинне - тканинному, органо-організменному та інших рівнях. Дослідження показали, що забруднення ведуть до зміни співвідношення параметрів органів дихання і кровообігу. Антропогенні фактори впливають на генний апарат твердокрилих, що веде до виникнення мутацій або навіть до зникнення рідкісних видів, які приурочені до певного клімату. Також забруднення порушує трофічні зв'язки водного біоценозу. Природні угрупування багатокомпонентні, тому чутливість їх членів до того чи іншого забруднення різна. Якщо чутливим до отруйної речовини буде домінантний вид, то його зникнення або значне зменшення чисельності приведе до різкої зміни міжвидових відносин.

Ботаніком Р. Кольквітуем і зоологом М. Марсеаном була створена система біолочіного аналізу якості води. Для оцінки степеня забруднення водойм органічними речовинами, ці вчені всановили чотири зони забруднення : полі -, 1 - мезо, В - мезо і олігосапробну.

Водні твердокрилі є олігосапробами, тобто вони живуть у водоймах практично чистих або у водоймах, які повністю закінчують процес самоочищення. До них належать такі види як плавунець бороздчастий, (Acilius sulcatus) та інші. Невелика кількість комах відіграє важливу роль у санітарно-бактеріальній очистці води (Dytiscus dimidiatus, Dytiscus sircunflexus). Вплив антропогенних факторів на водний біоценоз може призвести до виникнення непередбачених процесів, які можуть вплинути на природу водойми і навіть на саму людину.

Висновки

Дубровицький район Рівненської області лежить в межах Поліської низовини. Льва-Горинський природний район поширюється на східну частину Дубровицького району. Характеризується переважанням плоских знижених межиріч, розглинованими маловиразними долинами р. Льви, Чакви та їх приток.

Дослідження ентомофауни ми проводили маршрутним методом за допомогою водного ентомологічного сачка.

В результаті аналізу видового складу ми визначили, що більшість комах прісних водоймах належать до підкласу відкритощелепних, або справжніх комах (Ectognata).

Дослідження ентомофауни річки Горинь ми проводили протягом 2004 року. Вивчення видового складу комах ми проводили, використовуючи метод косіння водяним сачком.


Подобные документы

  • Природно-екологічні умови Березнівського району. Біологічні особливості видового складу тварин - гідробіонтів річки Случ. Облік водної ентомофауни. Кількісна оцінка видового складу тварин літоралі р. Случ. Методика дослідження тварин літоралі р. Случ.

    дипломная работа [6,6 M], добавлен 29.11.2011

  • Фізико-географічна характеристика району дослідження. Видовий склад дендрофільних комах парку "Юність" Ленінського району м. Харкова, їх біологічні, фенологічні особливості та трофічні зв’язки. Особливості формування шкідливої ентомофауни в умовах міста.

    дипломная работа [66,2 K], добавлен 19.08.2011

  • Історія вивчення автотрофної компоненти річки Случ. Видове та внутрішньовидове різноманіття водоростевих угруповань. Еколого-географічна характеристика фітопланктону та оцінка якості води. Оцінка інформаційного різноманіття екологічного стану річки.

    дипломная работа [2,5 M], добавлен 22.01.2015

  • Характеристика річки Десна. Риби серед хребетних, види промислового значення. Особливості складу риб, що мешкають у Дісні, розповсюдження найбільш поширенних видів. Дані про чисельність виловленої риби. Значення риб у житті людини і в господарстві.

    курсовая работа [39,8 K], добавлен 21.09.2010

  • Ліс як складний рослинний біоценоз. Видовий склад птахів лісу Чернігівського району, особливості його флористичного складу і площа. Опис видів птахів, які найбільш зустрічаються в даному районі дослідження. Діяльність людини та її вплив на птахів лісу.

    курсовая работа [39,1 K], добавлен 21.09.2010

  • Тварин, які називаються у повсякденному житті "рибами", включають всіх хребетних, які дихають зябрами і мають парні кінцівки у вигляді плавців. Риби це тип хордових. Домінуючі за чисельністю види у річці Уж. Розподіл видів риб по течії річки Уж.

    реферат [66,3 K], добавлен 19.12.2008

  • Особливості біології метеликів родини Німфаліди (Nymphalidae). Систематичний перелік та морфо-біологічна характеристика зареєстрованих видів. Екологічні особливості та поширення метеликів родини Німфаліди Нововолинського гірничопромислового району.

    курсовая работа [65,5 K], добавлен 16.09.2015

  • Формування уявлень про фауну черепашкових амеб в водоймах різного типу. Вивчення видового складу та структурних показників корененіжок (Testacea, Rhizopoda), в різних типах водойм верхів’я річки Ріки та порівняння їх з угрупованнями мезозообентосу.

    курсовая работа [957,4 K], добавлен 12.09.2013

  • Значення риб у водних біоценозах. Аналіз основного видового складу риб р. Случ. Характеристика природно-кліматичних умов району дослідження. Характеристика риб рядів окунеподібні, коропоподібні, щукоподібні. Особливості біології риб та їх поширення.

    курсовая работа [2,0 M], добавлен 08.02.2015

  • Характеристика фізико-географічних умов району дослідження. Флора судинних рослин правобережної частини долини р. Малий Ромен, народогосподарське значення та охорона. Використання результатів дослідження в роботі вчителя біології загальноосвітньої школи.

    дипломная работа [48,4 K], добавлен 21.07.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.