Сучасні форми і системи розселення

Основи розселення та його форми. Особливості сучасного міста, який є скупченням на обмеженій території житлових будинків, промислових підприємств, адміністративних, культурних і обслуговуючих установ, а також вузлом залізних і автомобільних доріг.

Рубрика Строительство и архитектура
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 25.12.2010
Размер файла 34,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

СУЧАСНІ ФОРМИ І СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ

  • План
  • 1. Розселення та форми розселення
  • 2. Місто, як форма поселення
  • 3. Структура населення міста
  • Література
  • 1. Розселення та форми розселення

Розселення - соціально-економічний процес розміщення людей на території світу, регіону, що складається історично.

Розселення відбувається під впливом об'єктивних причин, які можна розділити на три основні групи, а саме:

1. Соціально-економічні - характер виробничих відносин, рівень розвитку продуктивних сил та їх розміщення, що складається; місцеві та регіональні характеристики трудових ресурсів, транспортні мережі тощо;

2. Природні - клімат, рельєф, наявність корисних копалин;

3. Демографічні - структура населення, інтенсивність процесів його природного відтворення, характер міграційних процесів.

В результаті розселення утворюються поселення різних форм. Всі поселення в Україні поділяються на два види(форми):

- міські , куди входять міста й селища міського типу;

- сільські - це селища, дачні поселення, хутори.

В міських поселеннях (містах) населення займається в основному не с/господарською діяльністю, а в сільських - основною сферою діяльності населення являється сільськогосподарське виробництво.

Міське поселення (місто) концентрує виробництво, науку, управління, галузі обслуговування населення (різноманітні), тобто усі сфери діяльності, що не вимагають територіального розосередження. Сільське поселення містить галузі с/господарського виробництва, лісного, риболовного, мисливського господарства, частково відпочинку, що вимагають широких територій.

Україна, є однією з урбанізованих країн. В її містах проживає 68% , а в селах - 32% населення країни. Найбільша кількість міст в Україні сконцентрована в Донецькій області (51 місто), Львівській області (43 міст); Луганській області (37); Київській (25); Дніпропетровській (20); в Криму (15). Найменша кількість міст - в Житомирській (9); Миколаївській (9); Херсонській (9). Всього міст на Україні - 448, селищ міського типу - 894, сіл-28739.

Система поселень - це цілеспрямована сформована група міських і сільських населених місць різної величини і народногосподарського профілю, які об'єднані розвинутими територіально-виробничими, інформаційно-діловими та іншими зв'язками, загальною інженерно-транспортною комунікаційною структурою, єдиною мережею громадських центрів і місць дозвілля населення.

З урахуванням існуючих адміністративно-територіальних одиниць системи поселень поділяються на національну, міжобласні, обласні, міжрайоні, районі, низові. Кожному рівню відповідають свої центри і під центри розселення, які виконують певні соціально-економічні та адміністративно-управлінські функції.

У рамках єдиної системи розселення України на перспективу виділені такі системи поселень: Автономна Республіка Крим, 8 міжобласних, 24 обласних, 76 міжрайоних, 490 районних (Рис.1.1).

На національному рівні розробляється генеральна схема планування території України. В ній для систем поселень національного та міжобласного рівнів вирішуються питання територіального районування, напрямків масштабів перспективного розвитку розселення , соціально-економічної бази як основи систем поселень, містобудівні проблеми найзначніших міст, формування підцентрів міжобласного значення, інженерно-транспортної інфраструктури, охорони навколишнього середовища, природокористування та ін..

На обласному рівні в схемах планування територій відповідних областей визначаються пропорції розвитку між обласним центром, зоною його впливу та периферійними районами, уточнюється кількість і масштаби розвитку внутрішньо обласних( міжрайонних ) центрів та центрів адміністративних районів, Обласні центри повинні виконувати функції управління та соціально- культурного обслуговування в рамках своїх регіонів.

Формування міжрайонних систем має забезпечити комплексний розвиток у межах окремих частин області міст, селищ і сільських поселень у залежності від їх значення в структурі розселення, спеціалізації окремих міст як у сфері їх містоутворюючої бази ( наукові, промислові, агропромислові, рекреаційні центри), так і у сфері культурно-побутового та громадського обслуговування, об'єкти якого доцільно концентрувати і координувати в окремих центрах і під центрах з урахуванням потреб населення оточуючих населених місць та особливостей сільського розселення.

На районному рівні визначається пропорції розвитку між містом-центром та іншими міськими і сільськими поселеннями районів, виділяються опорні центри обслуговування с/г-го виробництва і сільського населення.

На низовому рівні розглядається формування систем сільських поселень.

Площа території систем поселень з урахуванням адміністративно-територіального поділу України коливається для міжобласних систем від 27 до 100тис.км2 , обласних - від 8 до 33 тис.км2 , міжрайонних - від 4 до 12 тис.км2 і районних систем від 1 до 3 тис.км2.

У залежності від чисельності населення міста-центру, його соціально-економічного потенціалу, положення в структурі системи розселення, розвинутості інженерно-транспортної інфраструктури, регіональних природньо-кліматичних та інших умов радіус його зони впливу для міжрайонних систем поселень становить від 40 до 80км.

У залежності від частки населення зони впливу (включно з райцентрами) , охопленої послугами міста-центру, виділяються: високорозвинуті міжрайонні системи, які охоплюють понад 75% населення території, розвинуті - 50-75% , менш розвинуті - 30 - 50 % та ті , що формуються і охоплюють 10 - 30 % населення регіону.

Міські і сільські поселення в залежності від чисельності населення , функціонального значення і народногосподарського профілю поділяються на різні групи і підгрупи.

Класифікація поселень за чисельністю постійного населення є найбільш прийнятною. Відповідно до ДБН 360-92* міські і сільські поселення в залежності від проектної чисельності населення на розрахунковий строк поділяються на групи(Табл. 1.1)

Таблиця 1.1

Класифікація груп поселень за чисельністю населення

Група поселень

Населення , тис.чол.

міст

сільських поселень

Найзначніші

Понад 1000

-

Значні

Більше 500 до 1000

Понад 5

Більше 3 до 5

Великі

Більше 250 до 500

Більше 1 до3

Більше 0,5 до 1

Середні

Більше 100 до 250;

Більше 50 до 100

Більше 0,2 до 0,5

Малі

Більше 20 до 50;

Більше 10 до 20;

До 10

Більше 0,05 до 0,2

До 0,05

До групи малих міст входять селища міського типу.

2. Місто, як форма поселення

Місто - форма поселення, населене місце, значне за розмірами, чисельністю й щільністю населення, жителі якого зайняті, як правило, поза сільським господарством.

Перші згадки про міста відносяться до IV-III-го тисячоліття до нащої ери. Найбільш відомі давні торгові, ремісничі центри: в Месопотамії - Ур, Урук, Вавилон; в Єгипті - Мемфіс, Фіви; в Індії - Мохенджо-Даро, Хараппа, в Греції - Спарта, Афіни;

Місто як форма поселення виникло внаслідок суспільного розподілу праці, тобто відокремлення ремесла від с/господарства і зосередження обміну в руках певної громадської групи і відрізняється від села високим ступенем різноманітності та інтеграції трудової діяльності.

Сучасне місто - це скупчення на відносно невеликій території житлових будинків, промислових підприємств, адміністративних, культурних і обслуговуючих установ. Місто є вузлом залізничних і автомобільних доріг. Місто займає обмежені території.

Сучасні великі міста -- це центри зосередження багатогалузевої промисловості, розгалуженої транспортної мережі в густо населених житлових масивах. Причому найважливішим джерелом зростання міського населення була й все ще залишається міграція сільських жителів у міста. На неї припадає більше половини приросту міського населення в Україні.

Сучасне місто надає своїм жителям багато переваг економічного, соціального та суб'єктивного характеру, а саме:

- наявність місць роботи та можливість зміни роботи;

- зосередження закладів науки та культури;

- забезпечення висококваліфікованої медичної допомоги;

- можливість створювати кращі житлові та соціально-побутові умови життя;

- розвиток міжнародної та регіональної культури.

Це визначає привабливість міста для населення. Умови життя в місті, великою мірою також залежать наскільки повно налагоджене в ньому транспортне обслуговування населення.

Незважаючи на переваги міського життя, міське середовище для людей є штучним і відірваним від природного, того, в якому тисячоліттями проходило їхнє життя.

Міське середовище шкідливо впливає на здоров'я населення через забруднення атмосферного повітря, дефіцит сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, недостатністю зелених насаджень тощо. Також небезпеку для здоров'я людей у місті становлять шумові, вібраційні навантаження, транспортні проблеми, вплив електричних, магнітних, іонізаційних полів.

Класифікація міст

Класифікація міст проводиться за рядом признаків, а саме:

1. За чисельністю населення. (Відповідно з ДБН 360-92*).

- малі міста - до 10 тис. чол.; 10 - 20 тис. чол.; 20 -50 тис. чол.;

- середні - 50 -100 тис. чол. та 100 -250 тис. чол.;

- великі - 250 - 500 тис. чол.;

- значні (крупні)-500 -1000 тис. чол.;

- найзначніші (крупніші) - понад 1000 тис. чол.

Міста , число жителів яких перевищує 1 мільйон , називають містами-мільонерами. В таб.1 приводяться 10 найкрупніших міст світу, які за своєю величиною називаються міста-мегаполіси.

Таблиця 1.2

Найкрупніші міста світу

Місто

Населення

млн.чол

Країна

Континент

1

Шанхай

12,763

Китай

Азія

2

Бомбей

12,693

Індія

Азія

3

Карачі

11,628

Пакистан

Азія

4

Буенос-Айрес

11,549

Аргентина

Південна Америка

5

Нью Делі

10,938

Індія

Азія

6

Маніла

10,450

Філіппіни

Азія

7

Москва

10,400

Росія

Європа

8

Сеул

10,350

Південна Корея

Азія

9

Сан Пауло

10,022

Бразилія

Південна

Америка

10

Стамбул

9,800

Туреччина

Азія і Європа

Чисельність населення - основна ознака, за якою класифікують місто. Вона впливає на розмір території, планувальну структуру, кількість та якість установ побуту, транспорт, інженерне обладнання та ін. (рис. 1.1). Для класифікації міст за чисельністю населення слід враховувати: зміну образу життя населення міст; зміну видів міського транспорту, зміну системи установ культурно-побутового обслуговування; зміну характеру забудови й благоустрою в міру зростання розмірів міста. Наприклад, в місті в 20 тис. мешканців пересування здійснюється пішки; більше 20 тис. чол. - виникає потреба в автобусі; більше 100 тис. чол. - у трамваї; 400 тис. чол. -у трамваї, тролейбусі; більше 1 млн. чол. - швидкісному трамваї, метро. У містах до 50 тис. чол. - проектується один загальноміський центр, а при більшому розмірі міста - центри житлових районів, міста з населенням більше 100 тис. чол. - проектуються переважно з багатоповерховою забудовою.

Більшість міст України належать до категорії малих (330) і середніх (54 міста). Малі й середні міста в більшості є центрами однойменних адміністративних районів.

До категорії найзначніших в Україні належать п'ять міст: Київ (2,6 млн. чол.), Харків (1,47 млн. чол.), Дніпропетровськ (1,065 млн. чол.), Донецьк (1,016 млн. чол.), Одеса (1,05 млн. чол.).

До міських поселень належать також селища міського типу. Це поселення з населенням менше 10 тис. чол., в яких більше ніж 85% населення зайнято в сільському господарстві.

2. За народногосподарським профілем (переважаючою функцією).

- промислові ( Донецьк, Луганськ, Макеївка);

- портові ( Одеса );

- курортні ( Судак, Ялта, Алушта, Хмельник);

- залізничні вузли ( Козятин, Фастів );

- наукові центри ( Сибірське містечко АН Дубна).

Як правило, функціональний характер впливає на планування міста, надає йому специфічні риси. Так, на території промислового міста розташована велика кількість промислових об'єктів (до 50% території) і, як правило, залізниці, товарні станції, під'їзні шляхи, санітарно-захисні зони. При проектуванні враховується розміщення промисловості, боротьба з шкідливими викидами. Портові міста розташовують на морях, великих річках. Специфіка їх - план міста часто віялоподібний, де центр міста розташований, як правило, біля моря; для вантажного порту необхідна залізниця; якщо є курорт характерна велика кількість туристів та відпочиваючих; наявності великого простору відповідає архітектурний силует, приклад портового міста на морі - Одеса, на річці - Запоріжжя, Київ.

Міста - курорти розташовують частіше на морі, в гірський місцевості. Призначення їх - лікування, відпочинок, туризм. Специфіка - екзотична природа, море, гори та ін. Влітку населення збільшується в декілька разів, звідси питання тимчасового розміщення великої кількості людей та їх обслуговування. Приклад - Судак, населення - 12 тис. чол., а відпочиває 170 тис. чол. Значна територія під санаторіями, будинками відпочинку, турбазами; велика кількість готелів, кафе, ресторанів, розважальних установ; відсутність великої промисловості, все для обслуговування курорту. В архітектурі значна вага унікальних, архітектурних рішень, багато зелених насаджень.. Специфіка міста - залізничного вузла: територія розчленована залізницею, що ускладнює транспортний зв'язок усередині міста; як правило, кілька залізничних станцій; наявність залізничного депо, складів.Міста-науки - це новий вид міст, що виник у ХХ ст., показує підростаючу роль науки. Специфіка: розміри міста невеликі; розташовуються в гарних природних умовах (частіше - ліс); в забудові значна вага НДІ, будинків вчених, книжкових магазинів; підвищені вимоги до тиші.

3. За адміністративно-політичним і культурним призначення.

- столичні міста, адміністративні центри областей, районів, а також міста республіканського і обласного підпорядкування.

Адміністративно-політичне значення впливає на розмір зовнішніх зв'язків, набір і кількість установ. Так, у столиці є Верховна Рада, Верховний Суд, Академія наук, міністерства, музеї, вузи, театри, в обласних центрах - обласні організації, музеї, виставки, театри, але в меншій кількості.

4. За територіально- планувальними ознаками:

а) компактна (центрична) структура - найбільш розповсюджений тип міста у допромислову епоху (зокрема м.Львів).

б) розділений (перерваний дискретний) розвиток міста (наприклад м.Київ).

в) розосереджена (децентралізована) структура (м. Макіївка - розосе-реджена вугільними басейнами)

г) лінійна - витягнута вздовж річки, у гірській долині (м.Сухумі, міста Прикарпаття).

3. Структура населення міста і визначення чисельності населення

Для того, щоб місто могло успішно виконувати свої функції , близько половини його мешканців повинні бути працездатними. Все населення міста, в залежності від того яку участь приймає у виробництві і характері виробничої діяльності ділиться на слідуючі категорії: містоутворюючу, містозабезпечуючу, містообслуговуючу (вони складають групу зайнятого населення), а також група незайнятого населення.

Містоутворююча категорія охоплює підприємства, організації, установи, що обумовлюють масштаби розвитку міста, його економічний профіль, використання трудових ресурсів, значення в системі розселення.

До групи, що формує місто входять:

1. Промислові підприємства, продукція яких головним чином споживається за межами даного міста.

2. Установи й організації обслуговування, сфера дії яких виходить за межі даного міста:

- освіти (вищі, середні навчальні заклади, ФПК) кількість викладачів визначається, виходячи з потреби у фахівцях,

- охорони здоров'я (санаторії, будинку відпочинку, заклади туризму та ін.),

- науки і наукового обслуговування (академії, НДІ, конструкторські й проектні організації ),

- управління фінансуванням та кредитами, зв'язку, громадські організації та ін.

У крупних і крупніших містах концентрується найбільша кількість установ позаміського значення, але їхня питома вага (за числом працюючих) не перевищує, як правило, 10 % .

3. Капітальне будівництво. До містобудівної групи відноситься персонал організацій, які здійснюють усі види нового йреконструктивного будівництва, а також підприємств будівельної індустрії.

4. Зовнішній транспорт.

5. Сільськогосподарські підприємства. Характерно для малих і частково середніх міст.

Підприємства цих галузей задовольняють потреби соціально-економічної системи вищого рангу - області, регіону, держави.

Містообслуговуюча категорія пов'язана із забезпеченням життєдіяльності населення і задовольняє його соціально-культурні потреби. Мережа громадського обслуговування населення складається з дитячих, шкільних і культурно-освітніх закладів, об'єктів охорони здоров'я, фізкультурних і спортивних споруд, підприємств торгівлі, харчування, побуту.

Містозабезпечуюча категорія пов'язана з функціонуванням та розвитком матеріально-технічної бази міста, виробництвом послуг, інформації та ін. Це підприємства комунального господарства, спеціалізовані організації і заклади з різноманітним напрямком діяльності. Містозабезпечуюча категорія охоплює підприємства та організації комунального господарства, промислові підприємства місцевого значення, ремонтно-будівельні організації, що виконують роботи за замовленням міста, а також громадські, господарчі, спеціалізовані заклади, організації, діяльність яких спрямована на забезпечення потреб міста.

Незайнята або несамодіяльна категорія населення - складається з дітей дошкільного і шкільного віку, учнів денного навчання вузів, технікумів, пенсіонерів, інвалідів, осіб, зайнятих у домашньому господарстві, та ін.

При розрахунках і техніко-економічному обґрунтуванні чисельності населення міста (використовуючи розробки і пропозиції інженера-економіста І.П. Бронштейна) головним фактором є кількість працівників містоутворюючої бази. Працюючих на об'єктах містоутворюючей бази називають містоутворюючими кадрами, або містоутворюючей групою населення .

Структура містоутворюючих кадрів для різних міст неоднакова і змінюється за складом і співвідношенням окремих категорій залежно від величини міста, його ролі в системі населення, природних умов та ін.

Проектна чисельність населення є важливим показником для визначення генерального плану міста і перспектив розвитку усіх галузей міського господарства. Виходячи з перспективної чисельності населення, розраховують обсяги житлового будівництва, систему культурно-побутового обслуговування, міського транспорту та інженерного обладнання міста.

Крім того, для розробки деяких важливих питань містобудування (обсяги будівництва й типи дитячих дошкільних та шкільних закладів, фізкультурно-спортивних та інших об'єктів) необхідні дані щодо демографічної структури населення.

Метод розрахунку чисельності населення залежно від чисельності містоутворюючей групи одержав назву методу трудового балансу. Чисельність містоутворюючої групи визначається на основі прогнозу розвитку містоутворюючих факторів і враховується в розрахунках абсолютним показником (тис. чол.). На відміну від цього чисельність містообслуговуючої і незайнятої груп населення визначається залежно від загальної чисельності населення міста (відсотками). Частка містообслуговуючої групи в загальній чисельності населення встановлюється на основі наміченого в генеральному плані розвитку усіх видів культурно-побутового обслуговування.

Частка незайнятого населення не може визначатися безпосередньо шляхом нормування. Вона залежить від складу населення за віком та статтю, а також від ступеня залучення в громадське виробництво різних верств населення. Ці дані визначаються методами соціального прогнозування.

Розрахункова формула трудового балансу, що застосовується в містобудівному проектуванні, має такий вигляд:

,

де Н - перспективна чисельність населення міста, тис. чол.;

А - абсолютна чисельність містоутворюючей групи, тис. чол.;

О - частка обслуговуючої групи, % від загальної чисельності населення;

Н* - частка незайнятого населення, % від загальної чисельності населення.

Співвідношення чисельності груп коливається залежно від профілю і планованої величини міста. Чим більше місто, тим менший відсоток складатиме містоутворююча група населення і, відповідно, більший - обслуговуюча. Це співвідношення змінюється й залежно від стадії будівництва міста. Так, на першу чергу (на 5 років уперед ) питома вага містоутворюючей групи не менше 40%, а на розрахунковий термін (10 -15 років уперед )- не більше 35%.

Уточнення стану населення для кожного місця здійснюється на основі соціальних, техніко-економічних розрахунків з огляду на конкретні місцеві умови.

При проектуванні міста робиться розрахунок проектної чисельності населення на першу чергу, на розрахунковий термін і для визначення перспектив розвитку міста.

Література

Бутягин В.А. Основы планировки м благоустройства населенных мест и промышленных районов:- М.:Высш.шк. 1978. - 232с.

 Дідик В.В.,Павлів В.В. Планування міст: Навч. посібник - Львів: Львівська політехніка, 2003. - 407с. 

ДБН 360-92* «Мiстобудування. Планування і забудова мiських i сiльских поселень» -К.:Укрархбудінформ, 1993. - 107 с.

Довідник проектувальника. Містобудування. /За заг. ред Т.Ф.Панченко. - К.: Укрархбудінформ, 2001. - 188 с.

Курсовое проектирование по градостроительству.Под ред.Г.Ф.Богацкого.-К.Будівельник.1968. - 284с.

Лобанов Е.М. Транспортная планировка городов: Учебник для студентов вузов. М.: Транспорт, 1990, - 240 с.

Любарський Р.Є. Проектування міських транспортних систем. - К.: будівельник, 1984. - 93 с.

Сигаев А.В. Проектирование улично-дорожной сети. - М.: Стройиздат, 1978.

Осєтрін М.М. Міські дорожньо-транспортні споруди. Навч. посіб. для студентів ВНЗ. - К., ІЗМН, 1997. - 196 с.

Урбаністика: Навч. посібник/ О.С. Безлюбченко,О.В. Завальний. - Харків: ХДАМГ, 2003.- 254 с.

Шилова Т.О. Міське комунальне господарство: Навчальний посібник. - К.: КНУБА, 2006. - 272 с.


Подобные документы

  • Структура громадських центрів міста, її залежність від його величини, адміністративного значення, місця в системі розселення та ін. Загальноміський центр як візитна картка міста. Організація мережі культурно-побутового та громадського обслуговування.

    реферат [2,2 M], добавлен 25.12.2010

  • Аналіз природних і антропогенних умов території. Організація житлової і суспільної забудови мікрорайону: розрахунок і підбір кількості житлових будинків та установ повсякденного обслуговування населення. Функціональне зонування території мікрорайону.

    курсовая работа [80,2 K], добавлен 19.11.2009

  • Принципи системного підходу при проектуванні автомобільних доріг. Проектування траси автомобільної дороги та типових поперечних профілей земляного полотна. Характиристика району проектування дороги. Розрахунок пропускної здатності смуги руху та її числа.

    курсовая работа [425,6 K], добавлен 29.04.2009

  • Складання проекту планування міста та вибір території для будівництва. Аналіз впливу рельєфу території на розміщення зон міста. Обґрунтування вибору території для розміщення промислових зон. Аналіз природних та антропогенних умов сельбищної території.

    методичка [1,5 M], добавлен 10.03.2012

  • Визначення чисельності населення. Попередній баланс території. Функціональне зонування та планувальна структура міста. Параметри вулично-дорожньої мережі. Озеленення міста та зв'язок житлових районів з промисловими. Складання маршрутної схеми міста.

    курсовая работа [4,2 M], добавлен 09.12.2010

  • Проект будівництва секційних житлових будинків у м. Полтава. Календарний план розподілу капіталовкладень, розрахунок потреби у підсобно-допоміжних та обслуговуючих спорудах. Технічна характеристика баштового крану. Організація будівництва, будгенплан.

    дипломная работа [753,7 K], добавлен 11.01.2012

  • Особливості функціонального зонування, що включає поділ території міста за характером переважного використання та за типом функціонального призначення того чи іншого території. Природні фактори, що впливають на вибір території для населеного пункту.

    реферат [28,1 K], добавлен 25.12.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.