Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Перша виробнича практика проводилася з 27.06.2011 по 17.07.2011 в м. Новодністровськ Чернівецької області на ПАТ «Укргідроенерго» на філії «Дністровська ГЕС-1».

Район створу гідровузла відноситься до Волино-Подільсько височни, глибоко розділений долинами рік і відрізняючоїся складними інженерно-геологічними умовами. Берега річки Дністра круті, покриті листяним лісом і кущами. ширина долини на участку гідровузла - 2.. 2,5 км, руслової частини річки - біля 200 м. Живлення річки змішане - снігове і дощове. Стік на протязі року розподіляється більш рівномірно, чим стік інших рівнинних рік України. Середньобагаторічна витрата води в створі гідровузла дорівнює 274 м³/с, максимальний 0,01% забезпеченості - 13260 м³/с з (дощова повінь), мінімальний - 19 м³/с.

В 1972 році було прийняте рішення про будівництво Дністровського комплексного гідровузлі (ДКГВ). Роботи на основних спорудах ДКГВ розпочалися в 1975 р. Протягом 1981-1983 рр. було введено в дію 6 гідроагрегатів по 117 МВт. Таким чином, була досягнута проектна потужність 702 МВт.

В 1987 р. Дністер спрямовано через водозливну греблю буферного гідровузла (ГЕС -2), а в 1998 р. почато перший етап реконструкції обладнання ГЕС - 1 в рамках міжнародного проекту «Реабілітація гідроелектростанцій і управління в енергосистемі». В 2001 р. роботи по цьому етапу були завершені.

Крім виробництва електроенергії гідроспоруди Дністровських ГЕС виконують важливу функцію захисту населених пунктів Придністров'я від повеней, а також водозабезпечення населення та промисловості і зрошення значних площ сільськогосподарських угідь.

Біля Дністровської ГЕС на 11 км нижче на правому березі Дністра триває будівництво Дністровської ГАЕС потужністю 2268 МВт (7 агрегатів по 324 МВт у генераторному режимі) з річним виробітком електроенергії 2,7 млрд. кВт-год. Дністровська ГАЕС являє собою унікальну підземну споруду з 150 - метровим перепадом води та штучним верхнім водосховищем площею 250 га.

Споруди Дністровської ГЕС розташовані на відстані 678 км від гирла Дністра. До складу споруд Дністровської ГЕС - 1 входять: будівля ГЕС водозливного типу з блоком монтажного майданчика, кам'яно-земляні греблі правого та лівого берегів, відвідний канал з гасителями енергії потоку та ВРП-330/110 кВ. До складу Компанії входять також гідроспоруди ГЕС - 2, які забезпечують рівномірний скид води в пониззя річки Дністер.

В будівлі ГЕС - 1 встановлені 6 гідроагрегатів з поворотно-лопатевими турбінами і вертикпльними синхронними генераторами парасолькового виконання.

Схема електричних з'єднань виконана блоками по 2 гідроагрегати в кожному: блок №1 підключений до відкритого розподільчого пристрою 110 кВ, два других блоки - до ВРП-330 кВ.

Для зв'язку ВРП -330 кВ та ВРП -110 кВ використовуються два автотрансформатори зв'язку номінальною потужністю по 200 МВА кожний.

Протягом багатьох років, практично з початку експлуатації, енергооб'єкти Компанії є базою для випробування та впровадження нового обладнання і удосконалення технологічного процесу виробництва електроенергії.

На Дністровській ГЕС -1 вперше в енергетиці України пройшла випробування тиристорна система самозбудження гідрогенераторів з природним повітряним охолодженням. Набутий досвід був використаний для широкого впровадження даних систем на багатьох енергогенеруючих підприємствах України.

Виходячи з особливостей роботи гідрогенеруючого підприємства, пов'язаних з частими пусками гідроагрегатів, на Дністровській ГЕС -1 вперше в країні були впроваджені високовольтні елегазові вимикачі на напругу 330 кВ із значно більшим комутаційним ресурсом порівняно з традиційними повітряними.

В 1998 р. розпочався якісно новий етап в житті Компанії - реконструкція основного обладнання головної схеми видачі потужності та систем управління, захисту та моніторингу в рамках міжнародного проекту «Реабілітація гідроелектростанцій і управління в енергосистемі», що фінансується з кредиту Міжнародного Банку реконструкції та розвитку.

В процесі реконструкції встановлено 6 елегазових вимикачів з номінальним струмом відключення 1100 кА в схемі розподільчого пристрою генераторної напруги 138 кВ та два високовольтних елегазових вимикачі на напругу 330 кВ в мережі під'єднання головних трансформаторів блоків №№2 і 3, а також виконана заміна обладнання схем автоматики, захисту і сигналізації гідрогенераторів та верхнього рівня управління ГЕС системи на базі мікропроцесорної техніки виробництва фірми «CEGELEC». На всіх 6 гідроагрегатах впроваджена унікальна система діагностики і контролю температурного та вібраційного стану опорних вузлів турбіни та гідрогенератора, що дозволяє оперативно виявити і в автоматичному режимі локалізувати порушення динамічного стану конструкції гідроагрегату.

Впровадження на ВРП -330/110 кВ регістраторів аварійних подій з можливістю запису як аналогових, так і дискретних сигналів, дозволяє оперативному персоналу через декілька секунд отримати повну інформацію, виконати її аналіз і вжити необхідні заходи по ліквідації ненормальних режимів роботи обладнання.

Все це дало можливість значно підвищити надійність, маневреність генеруючого обладнання, ефективність його функціонування та зменшити витрати на ремонт та експлуатаційне обслуговування.

Подальші плани ПАТ «Укргідроенерго» філії «Дністровська ГЕС-1» пов'язані з реконструкцією основного гідросилового обладнання, впровадженням сучасних засобів зв'язку і комунікацій, систем автоматичного обліку електроенергії, удосконалення системи контролю стану та нагляду за гідроспорудами, реалізацією на сучасному рівні комп'ютеризації виробничого процесу, що дасть можливість максимально ефективно контролювати технологічний процес та керувати виробництвом.

Гідротехнічні споруди (ГТС) Дністровської ГЕС-1 відносяться до числа найбільш відповідальних інженерних об'єктів із підвищеним економічним, соціальним та екологічним значенням.

Строк експлуатації Дністровської ГЕС-1 складає не більше 25 років. Тому в першу чергу були встановлені генераторні вимикачі, частково замінені вимикачі з напругою 110 та 330 кВ, замінені системи управління та захисту агрегатів. В другу чергу припускається замінити або реконструювати інші зношені електротехнічне та допоміжне обладнання.

Також функціонує Дністровська ГЕС-2 з трьома агрегатами (потужністю 40 МВт) та йде будівництво Дністровської ГАЕС (загальною потужністю 2,63 ГВт).



Ріка Дністер, на якій знаходиться Дністровська ГЕС дає різний притік води в залежності від пори року. Так весною та літом в період паводків притік води до водосховища може становити понад 1500 м³/с. В період межені (січень та літні місяці) притік води падає до 60 м³/с це при тому, що санітарні попуски повинні складати не менше 100 м³/с.

1. Загальна характеристика бази практики

Загальні відомості

Дністровська ГЕС-1 призначена для вирішення комплексу цілей - енергетичного використання, боротьба з паводками, зрошення, водопостачання населення і промисловості.

Створ основних споруд Дністровської ГЕС-1 розміщений за 677,7 км від гирла річки і на 36 км вище м. Могилів - Подільський.

До складу основних споруд ГЕС-1 входять: руслова будівля ГЕС-1, суміщена з водозливом, будівля монтажного майданчика, кам'яно-земляна ліво - та правобережна греблі, сполучні стояни та відвідний канал.

Створ Дністровської ГЕС-2 (буферного гідровузла) розміщений за 20 км нижче ГЕС-1. Буферний гідровузол призначений для вирівнювання нерівномірних витрат, які скидає у нижній б'єф під час роботи у піковому режимі Дністровська ГЕС-1.

Основні показники Дністровської ГЕС-1:

Протяжність ГТС по відмітці 127,000 м 1100 м

Незатоплювані відмітки споруд 127,0 м

Рівні води у водосховищі

- нормальний (НПР) 121,0 м

- максимальний (ФПР) 125,0 м

- мінімальний (РМО) 102,5 м

Об'єм водосховища - повний 3000 млн. м³

- корисний 2000 млн. м ³

Площа дзеркала водосховища при відм. 121,0 м 142 км ²

Відмітка, до якої приблизно може замулитися водосховище

за 100 років 93,0 м

Розрахункова висота хвилі при НПР 2,1 м

Величина вітрового нагону 0,6 м

Рівень води у нижньому б'єфі під час роботи всіх агрегатів

ГЕС -1 в умовах невстановленого режиму 74,2 м

Максимальний рівень Н.Б. 83,2 м

Мінімальний рівень води у нижньому б'єфі 68,0 м (проект)

68,9 м (факт)

Максимальна розрахункова скидна витрата при Р = 0,01% 13260 м ³/с

Регулювання стоку Дністра - сезонне з переходом на багаторічне

середньобагаторічний стік 8, 65 км ³

Середньобагаторічні витрати по місяцях у природніх умовах (м ³ /с)

місяць	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
витрати	161	187	395	509	352	321	325	244	225	178	197	176

Розрахункові витрати ГЕС 2000 м ³/с

Встановлена потужність ГЕС 702 тис. кВт

Середньобагаторічний виробіток ел. енергії 865 млн. кВт. Год

Технічні дані основного обладнання Дністровської ГЕС - 1.

Турбіна

Тип - ПЛ60 - В - 600;

Потужність - 119, 5 МВт;

Робочі напори (нетто) турбіни:

максимальний - 54, 5 м;

розрахунковий - 40,0 м;

мінімальний - 28,0 м;

Витрати води, розрахунковий - 330 м ³ /с; (див. додаток 4).

Частота обертання номінальна - 125 об/хв;

Діаметр робочого колеса - 6 м;

Генератор

Тип - ГСВ 1230 / 140 - 48;

Потужність - 117 МВт;

Напруга - 13,8 кВ;

Збудження - статичне напівпровідникове;

КПД - 0,98;

Головний трансформатор

Тип - ТЦ -250000/110 - 1 компл. ТДЦ - 250000 /330 - 1 компл.

Потужність - 250 МВА;

Напруга - 13,8 / 110 кВ; 13,8 / 330 кВ.

Загальна організаційно-правова характеристика Дністровської ГЕС

Місцезнаходження - м. Новодністровськ, Сокирянського району, Чернівецької області.

Філія діє на підставі «Установчого договору» і «Статуту», який є його невід'ємною частиною.

Досліджуване підприємство має право від свого імені укладати договори, контракти, набувати майнові та особисті немайнові права, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражі чи Тритейському суді.

Вона несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна, на яке, згідно із законодавством України може бути накладено стягнення.

Підприємство як об'єкт управління

Філія «Дністровська ГЕС» являється складною виробничо-господарською одиницею, яка має власну структуру.

Основними елементами структури є наступні.

Директор - вирішує питання фінансування, в його обов'язки входить виявлення, аналіз та вирішення загальних питань.

Заступник директора по виробництву вирішує питання розрахунків та взаємозаліків за відпущену електроенергію, проблеми матеріально-технічного постачання та допоміжного виробництва, а також займається питаннями ремонту.

Головний інженер - відповідає за проведення правильної технічної політики, удосконалення технології, техніки, організації виробництва електроенергії. Він також керує роботою технічних служб Компанії, роботою основних виробничих підрозділів.

Головний бухгалтер, бухгалтерія - веде бухгалтерський облік господарської діяльності Компанії, контролює грошові засоби, складає звіти і баланси.

Начальник економічного відділу, економічний відділ здійснює планування виробничо-господарської діяльності. Основними задачами, які вирішує даний відділ є організація роботи Компанії, розробка планів та контроль за їх змінами.

Юрисконсульт - здійснює юридичний нагляд за діяльністю Компанії:

Помічник голови по кадрах, відділ кадрів займається кадровими питаннями.

ГЕС-1 - гідроелектростанція.

ОС - оперативна служба, займається управлінням обладнання та устаткування, слідкує за дотриманням основних експлутаційних параметрів гідростанцій в оптимальних межах.

СРЗАВіЗ - служба релейного захисту атоматики, вимірювань і зв'язку здійснює їх ремонт і наладку.

ГЦ - гідротехнічний цех, займається ремонтом і обслуговуванням гідротехнічних споруд.

ВТВ - виробничо-технічний відділ готує документацію по веденню ремонтних робіт водоенергетичного режиму, облік та звітність по цих роботах.

СВВ - служба взаєморозрахунків та взаємозаліків.

АТЦ - вирішує питання забезпечення Компанії транспортними машинами і механізми.

ВМТЗ - відділ матеріально-технічного забезпечення здійснює планування, використання, контроль, аналіз та постачання матеріалів ГЕС.

ВОХОР - воєнізована охорона здійснює охорону об'єктів ГЕС.

РБС - дільниця по ремонту, обслуговуванню промислового господарства здійснює обслуговування всього господарського майна підприємства, займається ремонтом будівель і споруд ГЕС і будівництвом житла для працівників.

Служба охорони праці здійснює контроль за виконанням правил по техніці експлуатації та техніці безпеки.

Відносини між структурними одиницями, їхні функції та діяльність, визначені положеннями про структурну одиницю і затверджені директором.

Мета та предмет діяльності

Мета: забезпечення потреб господарства України електроенергією в умовах енергоринку, задоволення соціальних та економічних інтересів його акціонерів, додаткових роботах і послугах на договірних умовах.

Предмет діяльності:

- виробництво електроенергії згідно з ліцензією, що видається національною комісією регулювання в електроенергетиці, за узгодженням Міністерства енергетики та НДЦ України;

підтримання готовності обладнання в належному стані основних споруд гідровузлів;

підвищення технічного рівня виробництва;

ремонт обладнання, будівель, споруд;

побутові послуги;

комерційна і посередницька діяльність;

зовнішньоекономічна діяльність;

будівництво житла;

міжнародні та внутрішні перевезення;

оптова та роздрібна торгівля;

виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції;

здійснення іншої господарської діяльності не забороненої діючим законодавством України.

Будівництво ГЕС-1 завершено в 1984 році з метою виробництва електроенергії та частково в складі водогосподарського комплексу (зрошення земель з водосховища, рибозаготівля, постачання прісної води сільському господарстві та в населені пункти).

ГЕС має водосховище сезонного регулювання стоку Дністра.

Основними характеристиками компанії стосовно ГЕС є:

- середньобагаторічний виробіток - 865 млн. кВт/год;

- встановлена потужність 702 МВт;

- нормативний рівень - 40 м.

На ГЕС-1 встановлено 6 агрегатів (турбін), які мають встановлену потужність 117 МВт кожен.

Електрична мережа підключена до єдиної енергетичної системи 330 та 110 кВ. Враховуючи особливість ГЕС (а саме маневрові потужності, які можна запустити за 40-60 секунд) її електроенергію використовують у змінній частині графіку навантажень. Тобто підключення Компанії до єдиної мережі відбувається лише у «години пік».

Підприємство як соціальна система

Трудовий колектив Товариства складають громадяни, які приймають участь у його діяльності на підставі трудового договору. Повноваження трудового колективу здійснює конференція його представників. Членами трудового колективу Товариства можуть бути громадяни, які визнають його Статут, виконують його вимоги і договірні зобов'язання, мають відповідну професійну підготовку.

Гідротехнічний цех

Основні завдання і напрямки роботи

1. Забезпечення безпечного стану і надійної роботи гідротехнічних споруд, службово-виробничих будівель, доріг, території, контрольно-вимірювальної апаратури згідно правил технічної експлуатації.

2 Досягнення найвищих техніко-економічних показників в роботі цеху і ГЕС вцілому.

3. Виконання планових завдань цеху.

4. Організація роботи з персоналом.

5. Постійний контроль за станом гідротехнічних споруд та виробничих будівель, території, внутрішньостанційних доріг, відвідних канав шляхом візуального нагляду і вимірів контрольно-вимірювальної апаратури.

6. Своєчасну ліквідацію виявлених дефектів гідроспоруд та будівель.

7. Підтримання у робочому стані КВА, встановлення, у разі необхідності, додаткової апаратури.

8. Виконання водолазних робіт на спорудах ГЕС.

9. Своєчасне та якісне виконання планових ремонтів гідроспоруд, будівель, територій.

10. Забезпечення чистоти і порядку в будівлях, приміщеннях, території ГЕС, організація озеленення і благоустрою території.

11. Ведення технічного обліку, звітності про виробничу діяльність цеху.

12. Участь у розробці заходів по реконструкції будівель і споруд або їх частин.

13. Участь у комісіях по огляду гідротехнічних споруд.

14. Участь у комісіях по розгляду відмові недоліків у роботі гідроспоруд чи обладнання.

15. Участь у розробці та виконанні заходів по попередженню аварій, виробничого травматизму, можливих порушень ПТЕ, ПТБ, пожежної безпеки, інструкцій.

16. Складання заявок на матеріали, обладнання, інструмент, спецодяг для потреб цеху.

17. Складання річних планів-графіків ремонтних робіт та планів нагляду за гідроспорудами.

18. Складання та перегляд посадових і виробничих інструкцій, положення про гідротехнічний цех.

19. Виконання заходів по охороні праці та протипожежній безпеці.

А також багато інших завдань.

Структура цеху

Адміністративно-господарське та технічне керівництво гідротехнічним цехом здійснює його начальник на основі єдиноначальства з залученням для вирішення поставлених завдань колективу цеху.

На посаду начальника гідротехнічного цеху призначається особа, яка має вищу освіту інженера-гідротехніка і стаж роботи на гідроелектростанціях не менше 5 років.

На посаду керівника групи нагляду за гідротехнічними спорудами призначається особа, яка має вищу освіту, фах інженера-гідротехніка і практичний стаж роботи не менше 3-х років або середню спеціальну освіту і стаж роботи на інженерно-технічних посадах не менше 5 років.

На посаду майстра групи по експлуатації та ремонту гідротехнічних споруд призначається особа, яка має вищу освіту і стаж практичної роботи на інженерно-технічних посадах не менше 1 року, або середньотехнічну освіту і стаж роботи на інженерно-технічних посадах не менше 3-х років.

Призначення і звільнення начальника гідротехнічного цеху проводиться наказом по підприємству, згідно з положеннями кодексу законів про працю.

Кількісний і посадовий склад гідротехнічного цеху визначається штатним розкладом, який затверджується директором.

До складу гідротехнічного цеху входять наступні підрозділи:

група нагляду за гідроспорудами, яку очолює інженер-гідротехнік I категорії;

група експлуатації і обслуговування будівель і споруд, яку очолює майстер ІІ групи;

група підводно-технічних робіт, яку очолює капітан-механік;

Керівництво підводно-технічними роботами проводить інженер I категорії.

Розподіл обов'язків, прав і відповідальності між начальником цеху та керівниками груп і окремими робітниками цеху визначається посадовими інструкціями.

При ліквідації аварій на ГЕС залучений до роботи персонал гідротехнічного цеху в оперативному порядку підпорядковується начальнику зміни ГЕС і зобов'язаний виконувати його розпорядження.

Гідротехнічний цех працює по річних і місячних планах робіт, складених з урахуванням графіків ремонту обладнання і гідроспоруд. Плани робіт гідротехнічного цеху затверджуються директором Дністровської ГЕС.

Права робочого персоналу

Гідротехнічний цех у особі начальника цеху має право:

Давати пропозиції про прийом, звільнення та переміщення на іншу роботу робітників та ІТП цеху у відповідності із штатним розкладом і трудовим законодавством.

Надавати керівництву підприємства пропозиції про зміну посадових окладів, про збільшення премій чи надання інших видів заохочування працівників гідротехнічного цеху, пропозиції про накладання дисциплінарного стягнення на порушників виробничої дисципліни і зменшення розмірів премії персоналу гідротехнічного цеху за недоліки в роботі та порушення вимог охорони праці.

Видавати наряди і віддавати розпорядження на виконання робіт на об'єктах гідротехнічного цеху.

Усувати персонал гідро цеху від роботи у разі порушення ним правил техніки безпеки, не проходженні ним медоглядів та не атестації по правилам охорони праці.

Інформувати керівництво підприємства про пошкодження чи аварійну ситуацію гідротехнічних споруд, порушення ПТЕ, які можуть привести до аварії чи пошкодження гідротехнічних споруд.

Віддавати розпорядження по цеху стосовно робіт на гідротехнічних спорудах.

Брати участь у роботах комісій по перевірці знань по ПТЕ, охороні праці, ППБ, посадових і виробничих інструкціях персоналом цеху і підприємства.

Організація служб охорони праці

Загальні положення

1.1. Згідно з Законом України «Про охорону праці» служба охорони праці філії «Дністровська ГЕС» ПАТ «Укргідроенерго» створена для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці.

1.2. Дане Положення розроблене на підставі Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15.11.04 р. №255, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 1.12.04 р. за №1526/10125. Положення про службу охорони праці ВАТ «Укргідроенерго», затвердженого наказом ПАТ «Укргідроенерго» від 27.04.05 р. №114.

1.3. Служба охорони праці комплектується спеціалістами, які мають вищу освіту та виробничий стаж роботи не менше 3 років і пройшли навчання з охорони праці. Спеціалісти з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках.

1.4. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо директору ГЕС та заступнику голови правління з питань охорони праці, оперативного управління та технічного нагляду ВАТ «Укргідроенерго».

1.5. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своїми посадами та заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності, повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, зазначеним у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 1), затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики від 16 лютого 1998 року №24 (із змінами).

1.6. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці працівників служби охорони праці проводяться в установленому законодавством порядку під час прийняття на роботу та періодично один раз на три роки.

1.7. Працівники служби охорони праці підприємства в своїй діяльності керуються законодавством України, нормативно-правовими актами з охорони праці, колективним договором та актами з охорони праці, що діють в межах підприємства.

1.8. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства.

Основні завдання служби охорони праці

2.1. Опрацювання ефективної системи управління охороною праці на підприємстві та сприяння удосконаленню діяльності у цьому напрямку кожного структурного підрозділу і кожного працівника. Забезпечення фахової підтримки рішень роботодавця з цих питань.

2.2. Організація проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози життю або здоров'ю працівників.

2.3. Вивчення та сприяння впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, прогресивних і безпечних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працівників.

2.4. Контроль за дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, положень галузевої угоди, розділу «Охорона праці» колективного договору та актів з охорони праці, що діють в межах підприємства.

2.5. Інформування та надання роз'яснень працівникам підприємства з питань охорони праці.

Функції служби охорони праці

3.1. Розроблення спільно з департаментами управління та структурними підрозділами підприємства комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці, планів, програм поліпшення умов праці, запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням, надання організаційно-методичної допомоги у виконанні запланованих заходів.

3.2. Підготовка проектів наказів з питань охорони праці і внесення їх на розгляд директору.

3.3. Проведення за участю представників професійної спілки підприємства перевірок дотримання працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

3.4. Складання звітності з охорони праці за встановленими формами.

3.5. Проведення з працівниками вступного інструктажу з охорони праці.

3.6. Ведення обліку та проведення аналізу причин виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій, заподіяної ними шкоди.

3.7. Забезпечення належного оформлення і зберігання документації з питань охорони праці, а також своєчасної передачі її до архіву для тривалого зберігання згідно з установленим порядком.

3.8. Складання за участю керівників структурних підрозділів підприємства переліків професій, посад і видів робіт, на які повинні бути розроблені інструкції з охорони (безпеки) праці, що діють в межах підприємства, надання методичної допомоги під час їх розроблення.

3.9. Інформування працівників про основні вимоги законів, інших нормативно-правових актів та актів з охорони праці, що діють в межах підприємства.

3.10. Розгляд:

· питань про підтвердження наявності небезпечної виробничої ситуації, що стала причиною відмови працівника від виконання дорученої роботи, відповідно до законодавства (у разі необхідності);

· листів, заяв, скарг працівників підприємства, що стосуються питань додержання законодавства про охорону праці.

3.11. Організація:

· забезпечення підрозділів нормативно-правовими актами та актами з охорони праці, що діють в межах підприємства, посібниками, навчальними матеріалами з цих питань;

· роботи кабінету з охорони праці на гідроелектростанції, підготовки інформаційних стендів, кутків з охорони праці тощо;

· нарад, семінарів, конкурсів тощо з питань охорони праці;

· пропаганди з питань охорони праці з використанням інформаційних засобів.

3.12. Участь у:

· розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1112;

· складанні санітарно-гігієнічної характеристики робочих місць працівників, які проходять обстеження щодо наявності профзахворювань;

· проведенні внутрішнього аудиту охорони праці та атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;

· роботі комісій з приймання в експлуатацію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об'єктів виробничого та соціально-культурного призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування в частині дотримання вимог охорони (безпеки) праці;

· розробленні положень, інструкцій, розділу «Охорона праці» колективного договору, актів з охорони (безпеки) праці, що діють у межах підприємства;

· складанні переліків професій і посад, згідно з якими працівники повинні проходити обов'язкові попередні і періодичні медичні огляди;

· організації навчання з питань охорони праці;

· роботі комісії з перевірки знань з питань охорони праці.

3.13. Контроль за:

· виконанням заходів, передбачених програмами, планами щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, колективним договором та заходами, спрямованими на усунення причин нещасних випадків та професійних захворювань;

· проведенням ідентифікації та декларуванням безпеки об'єктів підвищеної небезпеки;

· наявністю в підрозділах інструкцій з охорони праці згідно з переліком професій, посад і видів робіт, своєчасним внесенням в них змін;

· своєчасним проведенням необхідних випробувань і технічних оглядів устатковання;

· станом запобіжних і захисних пристроїв, вентиляційних систем;

· своєчасним проведенням навчання з питань охорони праці, всіх видів інструктажу з охорони праці;

· забезпеченням працівників відповідно до законодавства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту, мийними та знешкоджувальними засобами;

· організацією зберігання, прання, хімічного чищення, сушіння, знепилювання і ремонту спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту;

· санітарно-гігієнічними і санітарно-побутовими умовами працівників згідно з нормативно-правовими актами;

· своєчасним і правильним наданням працівникам пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпеченням їх лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними йому харчовими продуктами відповідно до вимог законодавства та колективного договору;

· дотриманням у належному безпечному стані території підприємства, внутрішніх доріг та пішохідних доріжок;

· організацією робочих місць відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці;

· використанням цільових коштів, виділених для виконання комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

· застосуванням праці жінок, інвалідів і осіб, молодших 18 років, відповідно до законодавства;

· виконанням приписів посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці та подання страхового експерта з охорони праці;

· проведенням попередніх (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічних обов'язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року.

Права працівників служби охорони праці

Спеціалісти служби охорони праці мають право:

· видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи (за формою згідно з додатком) щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці. Припис складається в 2 примірниках, один з яких видається керівникові структурного підрозділу, другий залишається та реєструється у службі охорони праці, і зберігається протягом 5 років. Якщо керівник структурного підрозділу підприємства відмовляється від підпису в одержанні припису, спеціаліст з охорони праці надсилає відповідне подання на ім'я роботодавця;

· зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників;

· вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимоги нормативно-правових актів з охорони праці;

· надсилати керівництву філії «Дністровська ГЕС» подання про притягнення до відповідальності посадових осіб та працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці;

· за поліпшення стану безпеки праці вносити пропозиції про заохочення працівників за активну працю;

· залучати, за погодженням з директором підприємства і керівниками структурних підрозділів підприємства, спеціалістів з охорони праці гідроелектростанцій для проведення перевірок стану охорони праці

Організація роботи служби охорони праці

5.1. Робота служби охорони праці філії «Дністровська ГЕС» повинна здійснюватись відповідно до плану роботи та графіків обстежень, затверджених директором.

5.2. Робоче місце працівника служби охорони праці має розміщуватись в окремому приміщенні, забезпечуватись належною оргтехнікою, технічними засобами зв'язку і бути зручним для приймання відвідувачів.

5.3. Директор забезпечує стимулювання ефективної роботи працівників служби охорони праці.

5.4. Працівники служби охорони праці не можуть залучатися до виконання функцій, не передбачених Законом України «Про охорону праці» та цим Положенням.

5.5. Служба охорони праці взаємодіє з іншими структурними підрозділами, службами, фахівцями управління товариства та представниками профспілки.

2. Машини і механізми, які використовувались під час будівництва

Найменування	загальна
машин і механізмів	кількість
Екскаватори ЕКГ 4.6	4
Екскаватори Е-1602	4
Екскаватори Е-1251Б	1
Екскаватори Е-1252Б	1
Екскаватори Е-652Б	3
Бульдозери Д-572	6
Бульдозери Д-687	6
Бурові станки БТС-2	4
Бурові станки СБМК-5	20
Бурові станки БСШ-2 м	6
Бурові станки БМК-4	4
Перфоратори ПР-24 л	30
Відбійні молотки ОМПС-5	20
Трамбувальна машина Д-471Б	3
Гідромонітори	2
Автосамоскиди БЕЛ-АЗ-540	20
Автосамоскиди КрАЗ-256	30
Автосамоскиди МАЗ-503	15
Рухомі розхідні склади БМ на
автомобілях	2
Автосамоскиди ЗІЛ-ММЗ-555	10
Скрепери Д-35ТГ	3

3. Техніко-економічна характеристика об'єкта

Організація і виробництво основних будівельних або ремонтно-експлуатаційних робіт

1. Організація ремонтних робіт

На ГЕС повинен регулярно проводитися планово-попереджувальний ремонт ГТС (капітальний і поточний), який організовують у відповідності з розділом 1.6. «ПТЕ електричних станцій і мереж» (14-е видання), розділом 4 «Правил організації технічного обслуговування і ремонту обладнання, будівель і споруд електростанцій і мереж» (РДП 34-38-030-84), «Положенням про проведення ППР виробничих будівель і споруд» (1974 рік), част. ІІІб «Галузевих вимог і нормативних матеріалів по науковій організації праці, які повинні враховуватися при проектуванні нових і реконструкції діючих ГЕС, по експлуатації гідротехнічних споруд руслових (пригреблевих) гідроелектростанцій» (1979 рік), а також «Типовою інструкцією по експлуатації виробничих будівель і споруд енергопідприємства» (ТІ 34-70-031-84) у частині приміщень, конструктивів і територій, які мають відношення до ГТС.

До капітального ремонту ГТС відносяться такі роботи, в процесі яких проводиться відновлення (заміна) пошкоджень чи зношених конструкцій, деталей, що знижують надійність і безпечність споруд чи обмежують його експлуатаційні можливості.

Капітальний ремонт ГТС повинен проводитися в залежності від їх стану.

Капітальний ремонт споруд може бути комплексним (ремонт споруд вцілому) і вибірковим, що складається з ремонту окремих конструкцій споруд.

Вибірковий капремонт проводиться, коли комплексний ремонт може викликати серйозні перешкоди у роботі ГЕС, при великому зносі окремих конструкцій, який загрожуює збереженню всіх решти частин споруди

(наприклад, при виході із ладу ділянки кріплення укосу греблі, ділянки дренажа і т. п.).

В першу чергу слід передбачити ремонт тих конструкцій, від яких залежить нормальний хід технологічного процесу ГЕС, а також конструкцій, від справності яких залежить збереження всіх частин споруди. Як правило, капремонт ГТС повинен проводитися як вибірковий.

План капремонту ГТС складається гідроцехом і ВТВ ДАЕК «Дністрогідроенерго» на основі результатів:

загальних технічних оглядів;

позачергових оглядів після стихійних лих чи аварій (відмов);

систематичних спостережень за станом і роботою споруд з використанням КВА ГТС і візуальних спостережень.

Планування ремонту ГТС включає в себе розроблення:

перспективних графіків ремонту (на 3-5 років);

річних графіків ремонту.

Перспективний графік необхідний для правильного планування людських,

матеріальних і фінансових ресурсів, для своєчасного залучення до ремонту спеціалізованих сторонніх організацій (проектних і будівельно-монтажних), для своєчасного матеріально-технічного забезпечення ремонтів.

Річне планування ремонту споруд проводиться у відповідності із

перспективним графіком і з врахуванням технічного стану об'єкта, що визначає номенклатуру і об'єм ремонтних робіт.

Виконанню капремонту ГТС повинно передувати складання проекту ремонту, який повинен в собі містити:

коротку пояснювальну записку з обгрунтуванням технічних рішень;

робочі креслення;

проект організації і виробництва робіт;

терміни ремонту;

кошторисну документацію.

Проекти капремонтів повинні складатися незалежно від способу ремонту (господарський, підрядний). До складання проекту капремонту відповідальних елементів ГТС (дренажів, водотривких пристроїв, поверхонь, які підлягають впливу швидкісних потоків води, гасителів енергії потоку в НБ, контрольно-вимірювальної апаратури), а також робіт по укріпленню основи споруд і берегових межувань повинні залучатися спеціалізовані організації (проектні, науково-дослідні).

Як правило, для виконання капремонтів ГТС залучаються спеціалізовані ремонтно-будівельні організації (підприємства), із забезпеченням, у відповідних випадках, авторського нагляду за ходом ремонту.

Проект виконаня робіт по капремонту розробляє виконавець ремонту.

При проведенні капремонту споруди без підсилення і заміни конструкцій кошторисна документація розробляється на основі відомості дефектів, яку складає гідроцех.

Відомість узгоджується із виконавцем робіт, який проводить потім її окошторювання.

Контроль якості ремонту ГТС і дотримання його технології здійснює інженер-наглядач за гідротехнічними спорудами.

Приймання ГТС із капремонту проводить комісія, яку призначає голова правління ДАЕК (представник правління).

Під час приймання ремонтних робіт повинно бути перевірено виконання їх у відповідності з проектно-кошторисною документацією.

Всі роботи, виконані при капремонті ГТС, приймаються по акту, затвердженому головою правління (представником правляння).

До акту прийомки повинна бути додана наступна технічна документація:

проектно-кошторисна документація з виконавчими робочими кресленнями;

журнали робіт;

акти проміжних прийомок (якщо виникла потреба у їх проведенні);

акти прийомки закритих робіт;

іншу документацію, обов'язкову для пред'явлення по ДБН і діючим технічним умовам.

До поточного ремонту ГТС відносяться роботи по систематичному і своєчасному застереженню їх частин (елементів, конструкцій, деталей) від передчасного зношення шляхом проведення профілактичних заходів і усунення мілких пошкоджень та неполадок.

Поточний ремонт здійснюється для забезпечення надійності споруди до чергового планового капремонту.

Графік поточного ремонту (з вказівкою об'ємів і термінів) складається за результатами загальних технічних оглядів ГТС, за результатами систематичних спостережень і часткових оглядів, а також за заявками підрозділів, які експлуатують ГМО, окремі приміщення, майданчики і конструктиви, що є елементами ГТС.

Поточний ремонт проводиться регулярно протягом всього року силами персоналу ГЦ.

Приймання виконаних робіт по поточному ремонту повинна проводитися інженером - наглядачем по ГТС.

Технічна документація по всім видам ремонтів гідроспоруд повинна зберігатися поряд з документацією по будівництву ГЕС.

Відомості про виконаний капремонт повинні вноситися в паспорт гідротехнічних споруд ГЕС, а про поточний ремонт - в технічні журнали експлуатації гідроспоруд.

2. Ремонт гідроспоруд

2.1. Ремонт гідроспоруд має за мету підтримувати їх у стані, що

забезпечує їх стійкість, міцність, водозахищеність і зовнішній вигляд, який задовольняє вимогам архітектурного оформлення гідровузла.

2.2. Термін служби гідроспоруд і їх надійність у більшій мірі залежить

від своєчасного ремонту, якості притінених матеріалів, дотримання технології ремонту, кваліфікації ремонтного персоналу і забезпеченості його необхідними пристосуваннями, механізмами та інструментом.

2.3 При усуненні істотних дефектів на відповідальних гідроспорудах

слід, для більш надійного підбору матеріалів (які рекомендуються для ліквідації пошкоджень) і призначення ефективної технології виробництва робіт, залучати спеціалізовані організації та генпроектувальника.

2.13. Бетонні поверхні водозливів, водобою, відсмоктуючих труб і

турбінних водоводів піддаються руйнуванню при впливі на них швидкісних потоків води. При наявності різкої зміни форми обтикаючої поверхні води, а також за виступами і нерівностями утворюються відриви потоку з виникненням місцевих вихрових вакуумних зон, які приводять до кавітаційного руйнування бетону (в основному, механічного характеру).

Зруйновані частини доцільно заробляти бетоном підвищеної кавітаційної стійкості, для чого слід:

а) приміняти підвищений вміст цементу (до 360-380 кг/м³) в бетоні і більш однорідний його склад;

б) за заповнювач використовувати переважно мілкий пісок з відмивом частинок менше 0,05 мм;

в) враховувати, що бетон на щебені більш стійкий, ніж на інших заповнювачах;

г) дотримуватися водо-цементного відношення (В/Ц) менше чи рівного 0,42;

д) вводити в бетонну суміш пластифіцируючу добавку (сульфатно-дріжжову бражку) для утворення мілкозернистої структури цементного камню;

е) вводити у розчин металеві ошурки;

є) застосовувати дерев'яну гладку опалубку.

2.5. Застосована під час ремонту бетону ГТС опалубка повинна бути відчищена від бруду, а металеві закладні частини (деталі) - від іржі.

2.6. Після встановлення причини утворення великої тріщини і прийнятті рішення по її ліквідації, бетон у її зоні вирубується, тріщина ретельно розчищається, а потім наробляється бетонним розчином на мілкому щебені, або цементним розчином.

2.7. При ремонті бетонних і залізобетонних конструкцій необхідно

особливу увагу приділяти надійному з'єднанню нового бетону з старим, для чого:

а) раковини і каверни розчищаються відбійними молотками, промиваються

водою і продуваються зтисненим повітрям;

б) розчищення раковин і каверн глибиною більше 10 см проводиться до виявлення арматури, а глибиною менше 10 см - до здорового бетону;

в) забезпечити необхідний зв'язок арматури, або заанкерити стару кладку з новою.

У багатьох випадках надійні результати, при відновленні пошкоджених бетонних поверхонь, досягають торкретуванням, заробкою бетоном по заанкереній сітці.

2.8. Ділянки бетонних ГТС, що мають наскрізні тріщини з виходом на напірну грань верхнього або нижнього б'єфу, повинні ін'єктуватися спеціально підібраними сумішами через пробурені свердловини з накладенням пластиря на напірну грань.

2.9. Раковини на напірній грані заробляються бетоном, який має склад, аналогічний основному.

2.10. З метою збереження знову укладеного бетону чи торкрету від руйнування, відремонтовані ділянки слід ставити під тиск тільки після набуття бетоном необхідної міцності.

Примітка:

Твердіння укладеного бетону повинно обов'язково проходити при плюсовій температурі - не нижче +5⁰ С.

2. Необхідно мати на увазі, що тепло, яке виділяє твердіючий бетон, допомагає випаровуванню води, особливо із поверхневого шару і швидкому скороченню об'єму цього шару, в той час як об'єм внутрішнього масиву скорочується значно повільніше. Нерівномірне скорочення різних шарів бетону приводить до утворення усадних тріщин. Щоб запобігти появі цих тріщин, бетон у перші дні твердіння покривають матами чи брезентом і періодично змочують водою, зберігаючи тим самим його поверхню у вологому стані.

3. Не слід збільшувати час вібрації бетонної суміші, тому що це часто приводить до збільшення пористості бетону і зниження його водонепроникненості.

4. Вважається, що бетон стає достатньо міцним після набору 2000 плюсових градусо-годин. Градусо-години отримують перемноженням температури бетонної суміші на години витримки; при цьому слід враховувати, що температура протягом часу витримки змінюється, оскільки хіміко-фізичні процеси, що проходять при твердінні бетону, приводять до саморозігрівання блоку.

5. Для орієнтовного визначення міцності бетону можна керуватися і наступним: через 3 дні після укладення бетон набирає біля 50%, а через 7 днів - біля 70% своєї маркової міцності.

2.11. При поступанні фільтраційної води по будівельних швах і тріщинах у виробничі приміщення (наприклад, із водовода, спіральної камери, інших місць) необхідно враховувати причину утворення тріщин, її розміри і просторове розміщення і провести цементацію. Перед бурінням скважини і проведенням цементації необхідно вивчити проектну і виконавчу документацію, щоб мати повну уяву про розміщені у бетоні: арматуру, труби, закладні деталі, ущільнення, місця з тиском води, порожнини і т.д. Початок свердловини для цементації повинен знаходитися по одну сторону тріщин, а її кінець - по іншу сторону тріщини, (тобто, повинна бути пересічена, під тим чи іншим кутом, площина тріщини).

При виконанні цементаційних робіт слід керуватися спеціальними технічними умовами і нормами на виконання таких робіт у бетоні.

2.12. Для підтримання у шпонці рівня бітумної мастики необхідно доливати у неї гарячу мастику відповідного проекту складу.

Для розігрівання мастики, яка знаходиться у шпонках, передбачений стаціонарний електропідігрів. При пошкодженні проектного електропрогрівання мастики шпонки найбільш доцільно розігрівати її електричним нагрівачем коаксильного типу.

Перед розігріванням шпонок, яке виконується взимку, мастика у шпонці для запобігання розтікань при нагріванні не повинна доходити до верху колодязя на 1,5-2 м.

Режим розігріву встановлюється, виходячи із слідуючих попередніх даних: мінімальна абсолютна температура мастики (біля стін колодязя), що забезпечує її пластичність +40 ⁰ С, максимальна (біля електрода) при якій ще не проходить загорання мастики +240 ⁰ С. В залежності від величини початкової температури мастики (мінімальна +5 ⁰ С) прогрівання її проводять у декілька етапів (2-3).

Перший етап - включення при початковій мінімальній температурі мастики +5⁰ С. При нагріванні мастики біля електрода до 240⁰ С (приблизно, через 24 години) обігрів відключають. Після вирівнювання температури мастики (підвищення біля стінок колодязя і зниження біля електродів) знову включають обігрів (при цьому початкова температура підвищена до +15⁰С-17⁰С) і відключають при черговому підвищенні абсолютної температури біля електродів до 240⁰С. Потім все повторюється до досягнення мінімальної температури мастики +40⁰С. Розрахунковий час розігрівання шпонок, при початковій температурі мастики +5⁰С, біля 72 годин. Контроль за витікаючою бітумною мастикою проводиться в оглядових шахтах, розміщених за шпонками.

2.13. При знаходженні значних (вище 1,5 м) деформацій на напірному укосі гребель необхідно встановити причину їх появи, а потім провести відсипку гірською масою діаметром 0,5 м і більше на пошкодженій ділянці.

2.14. При осіданні гребеня греблі більше, ніж на 0,3 м проводиться розчищення верхньої будови грунту до ядра; забиття знайдених тріщин (після їх розшивки) пластичним суглинком із ретельним трамбуванням; відсипка суглинка в ядро до відм. 126.0 м з пошаровим ущільненням вагою до 1,65 т/м³ (з дотриманням проектних параметрів суглинка); відновлення верхньої будівлі гребеня греблі.

Траншея уздовж тріщини відривається на (0,3-0,5) м нижче її глибини.

Поперечні тріщини заробляються аналогічно поздовжнім, але із замком, який роблять у вигляді короткої поздовжньої траншеї в обидві сторони від основної тріщини.

2.15. При знаходженні грифонів (фонтанчиків) води на поверхні поблизу основи низового укосу греблі чи у берегових межуваннях греблі зі сторони нижнього б'єфа, вони підлягають негайній засипці щебенем діаметром (0,15-10) мм шаром 0,5 м з викликом спеціаліста ген проектувальника для обстеження і виявлення причини появи грифонів.

2.16. Територія за низовим укосом греблі повинна оберігатися від заболочування шляхом підтримання у справному стані системи відводу профільтрованої і поверхневої води.

2.17. При пошкодженні дощовими опадами берегових укосів (особливо у безпосередній близкості від гребель) повинні бути прийняті міри по додатковій добудові водоперехватних і відвідних пристроїв, які не допускають зосереджених потоків поверхневих вод. Пошкоджені ділянки берегових укосів засипаються грунтом, плануються, рекультивуються і закріплюються посівом багаторічних трав.

2.18. Для відновлення засмітненого п'єзометра рекомендується виконати слідуюче:

а) в трубу п'єзометра нагнітати по трубці воду, яка взмучує відкладення, виносить їх наверх і очищає трубу;

б) камінець, який потрапив у трубу п'єзометра, роздробити за допомогою бурового долота, а потім желонкою і крюками витягнути матеріал із свердловини.

2.19. Розмиви дна і укосів в нижньому б'єфі, які шкідливі для гідроспоруд напірного фронту, повинні негайно ліквідуватися укладкою бетонних масивів, по можливості, еластично зв'язаних між собою.

2.19. Пошкоджені розмивом бетонні поверхні водобою, рисберми відновлюють підводним бетонуванням із залученням водолазів, навчених таким видам підводно-технічних робіт.

Размещено на Allbest.ru