Килимові газони є необхідним фундаментом для квіткових клумб і надають гідності архітектурним спорудам. Для цих газонів дуже важливий ретельний догляд. Косити їх слід не рідше одного разу на 7-10 днів до висоти 3-4 см, а в

посушливі періоди досить часто поливати. Для закладки цих газонів частіше використовують один або два види трав (наприклад, вівсяниця довголиста, польовиця звичайна). Необхідно підтримувати зелень круглий рік, роблячи заходи по підтриманню щільного, густого покриву та забезпечення рівномірного його відростання.

Паркові газони закладаються на великих площах, призначених для прогулянок і відпочинку. Трава коситься рідко - кілька разів за період вегетації. У висівних сумішах трави повинні мати досить високу посухостійкість і не сприйнятливість до зміни погодних умов (вівсяниця червона, вівсяниця овеча, вівсяниця тростинна, польовиця тонка).

Газони лучні є парковими газонами, догляд за якими повинен бути постійним. За період вегетації їх косять три рази. Ці газони є багаторічними, на них протягом тривалого часу з'являються рослини, характерні для зборів лугових трав (трави низькі і високі, будякові). Зовнішній вигляд цих газонів змінюється протягом сезону вегетації.

Газони для відпочинку - це газони, призначені для помірної експлуатації і є чимось середнім між парковими та спортивними газонами. Зазвичай, вони закладаються на великих площах і призначені для відпочинку, ігор, культурних заходів і спортивних вправ. Із-за великої різниці основ, на яких закладаються газони, на їх засів використовується кілька видів трав (наприклад, вівсяниця червона, овеча, тростинна, польовиця тонка, костриця лучна, райграс пасовищний).

Газони спортивні. Практично це майданчики для змагань з трав'яним підґрунтям, що вимагає певної локалізації та ботанічного складу трави в залежності і від спортивної дисципліни (виду спорту), для якої газон призначений.

Рис. 3.10 Декоративна група

До створення квітників приступають в саму останню чергу, коли проведені всі підготовчі роботи по будівництву господарських приміщень, прокладанню доріжок, зведенню огорож. Слід уточнити, що на етапі планування ділянки під квітник вибирають добре освітлені місця. Висівати пізньою осінню можна насіння більшості холодостійких однорічників і деяких багаторічників так, щоб вони не встигли прорости до морозів. Насіння при цьому слід витрачати в два рази більше, закладати перегноєм, торфом або грудочками землі. Для альпійських та кам'янистих гірок, бордюрів в осінній період висаджують такі холодостійкі багаторічники як водозбір, айстра, гвоздика, мак і анемона альпійська, а також камнеломку. Для бордюрів і клумб висаджують, наприклад, деревій, гайлардію пречудову, мальву, м'яту, мак, коров'як, вівсяницю, пшінку і ін. Відмінно підходять для висіву у бордюри; холодостійкі однорічники: трясучку, зайцехвіст, агератум, сад також прикрасять космея, диморфотека, чорнобривці, іпомея, сальвія.

Рис. 3.11 Нерегулярне квіткове оформлення

Дрібно-цибулинні рослин (проліски, шафран, цибулька гадюча, пушкінії, хіонодокси, білоцвіти і ін.) висаджують в осінній період, оскільки їх цвітіння починається в квітні, коли на північних ділянках саду ще лежить сніг. Для регулювання площі цвітіння на території саду весною, коли стебла рослин поки ще помітні на газоні, роблять пересаджування цибулинних. Восени можна тільки підсаджувати рослини на заздалегідь вибрані і підготовлені вільні місця на газонах.

Рис. 3.12 Міксбордер

Рис. 3.13 Клумба

З кінця серпня до середину вересня можна висадити в ґрунт нарциси, тюльпани, лілії, гіацинти, півонії, півники і значну кількість різноманітних за забарвленням трав, дерев та чагарників. Найбільша кількість посадкових робіт припадає на літньо-осінній період, від яких залежить, як виглядатиме наш сад весною і влітку.

3.4.4 Роботи по догляду за насадженнями

У весняний та весняно-літні періоди максимального росту коренів рослини слід забезпечувати їх елементами ґрунтового живлення та водою (Додаток В).

В осінній період, а також наприкінці літа під час активізації росту коренів, рослини потрібно забезпечити фосфором, калієм та водою, що підвищує стійкість рослинного організму в зимовий період.

Органічні добрива розподіляють рівномірно по пристовбурній площі, дещо відступивши від кореневої шийки рослини. Після розподілу, добрива вносять в ґрунт, тобто перекопують поверхню площадки.

Всі порізи кори та деревини необхідно зрізати гострим садовим ножем для того, щоби поверхня рани була рівною. На цю поверхню слід нанести шар масляної фарби на олії, а ще краще змастити садовою замазкою. Для попередження сонячного опіку кору рослин з ніжною корою можна фарбувати сумішшю ґрунту і гашеного вапна. Пошкоджену при опіках кору зрізують гострим ножем та замазують масляною фарбою. Розчищену порожнину дупла, яке утворилося в результаті бактеріальної гнилі, покривають 3-5% розчином мідного купоросу, 3% розчином кремній органічної смоли і т.д. Дупла покривають кам'яновугільним лаком, а потім у порожнечу закладають пломбу.

Формувальна обрізка - цей вид обрізки застосовують з метою збереження крони рослини або надання їй відповідної форми, у молодому віці проводять слабу обрізку, так звану прищипку пагонів, на одну, на дві, іноді на три бруньки, не більше 20-30% річного приросту, в середньому віці проводять укорочення пагонів до 50% довжини річного приросту.

Санітарну обрізку проводять на протязі всього періоду вегетації, вилучаючи при цьому гілля біля самої їх основи; пагони вилучають над брунькою, ретельно зберігаючи її.

Розрізняють три основних типи чагарників: з зимуючими квітковими бруньками; з не зимуючими або літніми; як з зимуючими та і з літніми.

До першого типу належать чагарники, обрізку яких проводять влітку після цвітіння. В порядку проріджування вирізають окремі старіючі скелетні гілки, вкорочують надмірно довгі пагони поточного року.

Чагарники другого типу обрізають в період спокою, тобто пізньою осінню або рано навесні, до розпускання бруньок. Вкорочують частину минулорічних пагонів із зберіганням в їх основі декількох бокових бруньок. Обрізку чагарників третього типу проводять після цвітіння, потрібно вирізати старі пагони.

Санітарна обрізка спрямована на вилучення хворих, сухих та пошкоджених гілок. Її проводять щорічно протягом вегетаційного періоду.

Заходи по догляду за газонами включають в себе - полив, механічну обробку дернини, внесення добрив, боротьбу із шкідниками, ремонти та скошування.

Полив газону здійснюють за допомогою шлангів з розпилюючими насадками, підключених до водопровідної мережі на невеликих ділянках. Загальна кількість поливів за сезон може складати від 5 до 20 разів та більше. На піщаних ґрунтах поливи повторюють кожні 5-7 днів. Поливають газони відразу ж після сковування травостою.

Без регулярного скошування не може бути досягнуто нормального травостою і стійкого дернового покриву. Кращий час для стрижки ранок або вечір. Ремонт газонів направлений на відновлення дернового покриву.

Молодий газон необхідно скошувати в період, коли пагони досягнуть висоти 15-20 см. Кратність скошування партерних та звичайних газонів - 1 раз на декаду, в середньому на сезон травостій скошують 5-10 разів. Останній раз у сезоні газони скошують приблизно за 25-30 днів до настання морозів, невеликі ділянки скошують ручними косарками з шириною захвату 30 см.

Основний профілактичний захід по боротьбі з бур'янами - систематичне скошування травостою.

Прочісування - обробка поверхні дернини за допомогою спеціальних металічних або спеціальних ротаційних щіток, при якій з поверхні газону вилучаються сміття, стара відмерла трава.

Проколювання - обробка за допомогою спеціальних борін або голчастих катків, що забезпечують руйнування щільного шару, який перешкоджає нормальній життєдіяльності травостою. Роблять 200 проколів на 1 мІ газону.

При землюванні газону на поверхню наносять шар перегною завтовшки не більше 2-4 см. Роботу проводять через кожні 2-3 роки, восени після останнього скошування.

Ремонт газонів включає в себе відновлення травостою на локальних ділянках. До поточного ремонту відносяться роботи по рихленню витоптаних ділянок, підсипці родючого ґрунту, вирівнюванні поверхні та підсіву насіння газонних трав з їх наступним закопуванням. Проріджені травостої підсівають після рихлення дернини та внесення добрив з наступним поливом. Поверхню газону обробляють дисковими боронами, вносять добрива та прикотковують.

Найбільш інтенсивним та регулярним повинен бути полив квітників в період росту, бутонізації та цвітіння, а також розвитку органів рослин. Відносна вологість ґрунту в ці періоди повинна складати 70-80% для вологолюбних рослин та 60-70% для посухостійких. Норма поливу для однорічників складає 15-20, для багаторічників-30-40 л/мІ квітника. Кратність поливу у період інтенсивного росту може коливатися від 3-5 разів на сезон в лісовій зоні, до 7-10 разів в степовій.

Для збереження вологи, збільшення повітрообміну проводять рихлення квітників. Перше рихлення здійснюють рано навесні, як тільки просохне верхній шар ґрунту, в подальшому рихлення проводять до змикання рослин по мірі ущільнення поверхні ґрунту та проростання будяків.

Мульчування - агроприйом, який значно покращує умови росту багаторічників. В якості мульчі використовують торф або торфокомпости. Мульчу наносять по поверхню квітника, якщо квітник новий шаром 2,5-3 см; якщо він 4-5 річний 5-8 см. Строк мульчування: початок весни - перед розвитком нових пагонів; повторність мульчування 1 раз на 2-3 роки.

Ріст і розвиток квіткових трав'янистих рослин визначається правильним забезпеченням їх елементів мінерального живлення - азотом, фосфором та калієм. Азотне живлення сприяє потужному росту пагонів, надає листю темно-зеленого кольору, це уповільнює процес старіння рослин. Азотні добрива вносять весною та на початку літа.

Фосфорне живлення підвищує морозостійкість багаторічників прискорює цвітіння та плодоношення. Фосфорні добрива вносять у борозни при посадці або восени при рихленні ґрунту на глибину 8-10 см. В літній період фосфорні добрива вносять в розчинному вигляді.

Калійні добрива підвищують стійкість рослин до морозостійкісті та сприяють кращому поглинанню азоту з ґрунту та накопиченню крохмалю в цибулинах, бульбоцибулинах та кореневищах.

Боротьбу з бур'янами необхідно вести систематично. Значну частину будяків вилучають при рихленні ґрунту.

У разі декорування стін споруд для підтримання витких рослин (ліан) влаштовують спеціальні пристосування. Виткі рослини швидко використовують поживні речовини з ґрунту і потребують регулярного підживлення, а глибоке залягання кореневої системи - щедрого поливання. Наземні частини витких рослин потрібно обприскувати чистою водою, яка не тільки освіжає рослини, а й змиває з листя пил і шкідників. Обприскування або поверхневий полив роблять лише вранці.

Обов'язковим прийомом догляду за виткими рослинами є регулярне обрізування. У загущених кущів вирізають старі гілки, які заважають росту молодих пагонів.

Ранньоквітучі ліани рекомендується обрізувати одразу після цвітіння. Вирізають, як правило, всі квітконосні гілки на рівні верхніх ступенів осьової системи, а також слабкі й загущені скелетні гілки й пагони. Проте, у цьому разі залишають достатню кількість пагонів для забезпечення цвітіння ліан у наступному році.

Ліани які цвітуть пізно доцільно обрізувати на початку весни на рівні початкових ступенів осьової системи. Це забезпечує утворення, ріст нових пагонів та їхнє цвітіння у поточному році.

Деревовидні ліани, які вирощуються заради декоративності листя чи осіннього забарвлення, обрізують восени (листопадні) або навесні (вічнозелені). Обрізування пагонів і гілок, що віддаляються від наміченого для озеленення простору, проводять в міру виявлення його впродовж сезону.

3.4.5 Обрізка дерев та чагарників

Це один з основних заходів по догляду за надземною частиною дерев. Розрізняють такі види обрізки:

санітарна;

формувальна;

омолоджуюча.

На даному об'єкті доцільно застосовувати формувальну обрізку з метою збереження крон дерев і надання їй відповідної форми. Формування крони дерева полягає в наступному. В молодому віці здійснюють слабку обрізку на одну, дві, часом три бруньки, але на більше 20-30% щорічного приросту; між старим і новим зрізом пагону необхідно залишати 5см. В середньому віці здійснюють вкорочування пагонів до 50% довжини щорічного приросту. В швидкоростучих видів роблять більш сильну обрізку (60-70% щорічного приросту), що збільшує розмір листя.

Формувальну обрізку хвойних здійснюють для деяких видів (ялина, ялівець, туя), які використовують в живих огорожах. Ялини обрізують один раз в рік наприкінці росту пагонів.

Формувальну обрізку в швидкоростучих видів здійснюють щорічно, в повільно-ростучих - раз на два роки.

При формуванні штучних крон дерев здійснюють сильну обрізку, що й переходить в стрижку.

Форма крони дерева залежить від догляду за нею в перші 20 років.

Для чагарників застосовують ті ж самі види і обрізки, що і для дерев. На даному об'єкті доцільно застосовувати формувальну обрізку з метою надання чагарникам бажаної форми, обмеження надмірного росту, регулювання інтенсивності цвітіння і плодоношення, запобігання загущеності, а також профілактики і захисту від шкідників та хвороб.

Формування чагарників починають з першого року посадки. При обрізці необхідно знати час утворення і розпускання квіткових бруньок та їх місцерозташування на пагоні.

Живі огорожі в молодому віці обрізають 2-3 рази на сезон. В старшому віці швидкоростучі обрізають 4-6 разів на сезон, повільно ростучі - до 3-ох разів. Першу обрізку здійснюють в березні - квітні до розпускання бруньок, наступні - по мірі втрати виразності поперечного профілю огорожі.

3.5 Захист рослин від хвороб та шкідників