Размещено на http://www.allbest.ru/

План

• Вспуп
• 1. Біографія художника. Вплив тогочасного світогляду на життєву позицію та його творчість
• 2. Композиційно-технологічні особливості живопису Ієроніма Босха
• 3. Алегоричність, символізм та загадки образів Босха
• 4. Огляд картин художника
• 4.1 "Видобування каменю дурості" ("Операція дурості")
• 4.2 "Сад земних насолод"
• 4.3 "Смерть скупого","Корабель дурнів","Алегорія обжерливості прелюбодіяння"
• 4.4 "Сім смертних гріхів та Чотири останні речі"
• 4.5 "Блудний син"("Подорожній", "Мандрівник", "Пілігрим")
• Висновок
• Список літератури
• Додаток

Вступ

Ієронім Босх - видатний нідерландський живописець, химерно поєднавши у своїх картинах риси середньовічної фантастики, фольклору, філософської притчі і тогочасної сатири.

Творчість цього видатного нідерландського живописця и досі залишається хвилюючою, загадковою і на диво сучасною. І навіть через чотири століття після його смерті сюрреалісти нарекли Босха " почесним професором кошмарів ", вважаючи, що він " представив картину всіх страхів свого часу втілив найдивовижніші сторони того світогляду кінця середньовіччя, сповненого чародійства та бісовщині.".

Безумовно спадщина Ієронімуса Босха Ван Акена, нідерландського художника рубежу XV-XVI століть - унікальне явище в історії європейського та світового мистецтва. Воно не вкладається, ні в рамки загально європейської традиції, ні в русло розвитку ранньої нідерландської школи живопису. На відміну від інших нідерландських майстрів - Робера Кампена, Яна ван Ейка, Рогира ван дер Вейдена - Ієронім Босх був зосереджений на зображенні не праведників та Раю Небесного Єрусалиму, а грішних мешканців землі. Деякі його твори, не мають аналогів ні в сучасному мистецтві, ні в мистецтві минулого.

Нідерланди та Італія в XV столітті визначали шляхи розвитку західноєвропейського мистецтва, але ці шляхи були різні: Італія прагнула до розриву з традиціями Середньовіччя, Нідерланди воліли до еволюційних перетворень. В Італії переворот в області культури отримав назву Відродження, так як спирався на античну спадщину. Північній Європі його іноді позначають терміном "нове мистецтво",але здебільшого "північній ренесанс" або "північне відродження". Ієронім Босх був сучасником великих майстрів італійського Відродження - Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля - проте вплив на творчість нідерландського художника італійського мистецтва не відчувається ні в області ідейного змісту, ні у вирішенні художніх завдань. Босх не використовував метод роботи з натури, не цікавився проблемами точного зображення людського тіла (анатомії, пропорцій, ракурсів), а також побудовою математично вивіреною перспективи. Живописці Північної Європи були схильні ізолювати людську фігуру від її оточення, так і не подолавши середньовічної традиції розчленування композиції на фрагменти, в рамках якої кожну фігуру і кожен предмет належало трактувати, як певний символ. Головним для Босха був зміст його творів, експресія, емоційна виразність: художник "перекладав" сюжет або текст безпосередньо в образотворчому баченні.

Босх створив особливий світ образів, де панує зло і страждання. Цей світ, населений грішниками, жахливими монстрами, демонами, постає перед нами як "Царство Антихриста", "Новий Вавилон", що заслуговує на руйнування і загибель. Напередодні епохи Відродження розпад системи уявлень, про світобудову, що сформувалась протягом тисячі років Середньовіччя, народження у муках нового світосприйняття викликало сум'яття і жах в душах людей. Ніхто з художників не висловив цих настрої часу, настільки переконливо і яскраво, як Босх.

Сім'я ван Акен була здавна пов'язана з живописним ремеслом. Дід Босха виконував замовлення Братства Богоматері. З п'яти синів Яна ван Акен (діда художника) принаймні троє, в тому числі батько Ієроніма Антоніс (він помер близько 1478 року), стали художниками. Художником був і брат Ієроніма Гооссен. Приналежністю до художньої династії, де навички і секрети майстерності передавалися від батька до сина, пояснюється високий професіоналізм Босха.

Можна сказати, що сімейне походження художника вплинуло не тільки на його техніку та професіоналізм, а і на світогляд та художнє бачення. Виходячи з цього, на біографій Босха необхідно зупинитись для того, щоб розуміння його праці. Також потрібно вивчити і техніку письма художника, заглибитись у його манеру малювати, композиційні особливості побудування картин, та інші художні прийоми. Для розуміння його творчості потрібно розібрати прийоми, що використовує художник для створення алегоричних образів та введення моралі у сюжети картин, виходячи з впливу тогочасної символіки на світогляд людей. Розуміючи вище перераховані аспекти можна розбирати картини Босха, заглиблюючись у їх смислове наповнення, символічне значення, та сюжетно - історичну лінію.

Безумовно Ієронім Босх є нескінченним фантастом того та нашого часу і його творча спадщина надає без скінченні теми для роздумів, для наукових робіт, впливає на свідомість художників різних часів та є їх натхненням та поштовхом для створення нових стилів та образів.

1. Біографія художника. Вплив тогочасного світогляду на життєву позицію та його творчість

Справжнє ім'я Босха - Йероен, правильний латинський варіант - Hieronimus. Ван Акен означає "з Аахена", звідки, мабуть, були родом його предки. Псевдонім "Босх" утворений від назви міста Хертогенбос - в перекладі "герцогський ліс" - невеликого голландського містечка, розташованого неподалік від бельгійського кордону, а в ті часи - одного з чотирьох найбільших центрів герцогства Брабант, володіння герцогів Бургундських.

Там Ієронім прожив усе своє життя - наскільки відомо, він ніколи нікуди не виїжджав. Там, мабуть, і народився близько 1450 року. На портреті що виконаний пером, з так званого "Аррасського збірника", - можливо, копії з автопортрета, - він зображений вже в літах, з вираженими зморшками на обличчі та живим і проникливим поглядом. Відомо, що фігура на першому плані зліва в "Сходження на Голгофу" та голова "людини дерева яйця" в триптиху "Сад насолод" (обидва вважаються автопортретами художника) дають нам уявлення про зовнішність Босха в більш молодому віці. Як написано вище Босх виріс у родині потомствених художників. Дід по батьківській лінії - Ян ван Акен, що помер в 1454 році, розписував приладдя для релігійних вистав Братства Богоматері, і, можливо, саме він автор "Розп'яття" для собору Святого Іоанна, самого величного будинку Хертогенбоса, чудового прикладу брабантської готики, тоді ще тільки споруджували. З п'ятьох синів Яна три стали художниками, в тому числі батько Ієроніма - Антоніс, що помер в 1478 році і залишив майстерню брату Джерому Гооссену, теж художник. Нам відомо, що Босх не відчував нестачі в коштах (він платив великі податки) насамперед завдяки укладеним між 1478 і 1481 роками шлюбу з Алейт Гойартс ван дер Меервенне, дівчиною з багатої і знатної родини, яка принесла у посаг солідне стан і яка передала чоловікові право ним розпоряджатися. Босх не залишив після себе ні щоденників, ні листів, ні достовірних автопортретів. Точні факти з життя митця відомі тільки з книг рахунків Братства Богоматері, з яким пов'язане життя сім'ї Акен і життя самого Босха. Інтелектуальна і духовна життя Хертогенбоса об'єднувалася головним чином Братством Богоматері та двома релігійними громадами Братства Загальною Життя, виступав проти єресі і розбещеності духовенства. У хертогенбосской школі Братства Загальною Життя два роки проходив навчання Еразм Роттердамський. Ця напівсвітська-напівмонашеська організація, яка представляла рух Нове Благочестя, була створена в Хертогенбосі Геертом Гротом, учнем містика і теолога Яна ван Рейсбрука, прозваного Дивним (1294-1381). З творами цього автора Босх, безсумнівно, був знайомий так, як Братство Загального Життя мало у своєму розпорядженні багату бібліотекою, де зберігалися також праці Фоми Аквінського, Святого Амвросія, Блаженного Августина.

Братство Богоматері - шанувальників чудотворного образу Діви Марії, яка зберігалася в церкві Св. Іоанна, - заснувала група світських та духовних осіб в 1318 році. Символом братства був білий лебідь, і його члени називали себе "братами лебедя". Брати щорічно збиралися на бенкет - "лебедині трапези", де основною стравою була печеня з цієї птиці. В архіві Хертогенбоса зберігся запис про те, що в 1498 році лебедя для трапези подарував Босх. Згідно з документами, "Ієронімус Антоніссон ван Акен" вступив у Братство Богоматері в I486 році, а роком пізніше став його почесним членом. У ці роки в братстві складалися 353 члена, що свідчить про його впливовості. Є в міському архіві документи про першому договорі з братством, укладеному Босхом в 1480-1481 роках. Згодом він отримував безліч замовлень: 1493-1494 роках Босх створив ескізи вітражів каплиці, в 1511-1512 - розп'яття, а 1512-1513 - панікадила. Остання згадка про Босха відноситься до 9 серпня 1516 року, коли в капелі собору Богоматері Св. Іоанна відбулося урочисте відспівування брата Ієроніма, "видатного художника" (pictor insignis).

Факт належності Босха до Братства Богоматері служить підтвердженням його благочестя і робить безпідставними всі спроби зарахувати його до якої-небудь з єретичних сект, що поширилися в Нідерландах перед Реформацією. Босх не вважався єретиком ні при житті, ні після смерті. У часи самої жорстокої інквізиції його замовниками і шанувальниками були самі високопоставлені особи. "Страшний суд" (не зберігся) замовив художнику герцог Бургундії Філіп I Гарний, "Сад земних насолод" - Генріх III, герцог Нассау-Марення, майбутній придворний імператора Карла V, а робота "Сім смертних гріхів" висіла в особистих покоях короля Іспанії Пилипа II, люто переслідував єретиків. Лише в самому кінці XVI століття вперше заговорили про те, що картини Босха "зворушені тліном єресі", але в 1605 році це звинувачення було рішуче спростоване іспанським священиком Хосе де Сигенсой, які писали про те, що всі художники зображують людини таким, який він зовні, і тільки Босх - таким, яким він зсередини. До останнього часу вважалося, що всі триптихи Босха призначалися для церков - до цього висновку підводила їх традиційна для вівтаря форма складення. Зараз все частіше висловлюються припущення, що більшість з відомих нам робіт Босха все-таки не ікони, у них вже інша функція - створення певного візуального ряду з якимось новим змістом, в основному сакральним, але часто і світським.

Іконографічну схему в іконі за своїм змістом можна прирівняти до обрядової формулою, яка може видозмінюватися - розширюватися або скорочуватися, - складаючи більш урочистий, або буденний варіант, але ядро її залишається незмінним. Порушення визначеного типу звичних зв'язків, навіть незначне, повинно було мати велику силу впливу на глядача. На думку німецького культуролога та мистецтвознавця Ханса Бельтингу, вигляд "Саду земних насолод", виконаного в традиційному для церков формі складного триптиха-ретабля, перебував у кричущому протиріччі з вмістом, виконаним досить відвертої еротики і окультизму, що посилювало його емоційно просвітницький вплив.

"Ієронімус Антоніссон ван Акен" набирає братство Богоматері у 1486-1487 роках, а роком пізніше стає його "почесним членом". Між тим вже в 1480-1481 роках в книгах рахунків зафіксовано, що він придбав дві стулки старого вівтаря, незавершеного його батьком. У цьому зв'язку він названий живописцем, а значить, вже тоді він був вільним майстром. Надалі Босх буде щедро жертвувати братству гроші, свій труд художника: між 1488 та 1492 роками він розпише стулки головного вівтаря, близько 7 лютого 1492 року зробить на старих простирадлах малюнок для кольорового вітража, потім буде займатися гербовими печатками (1503-1504), керувати роботами по розпису і позолоті нового, різьбленого вівтаря (1508-1509), виготовить форму для мідного канделябра і розп'яття (1509 і 1511-1512). Жодна з цих робіт не збереглася.

Остання згадка в книгах Братства належить до 9 серпня 1516 року. В цей день в капелі Богоматері церкви Святого Іоанна відбулося урочисте відспівування брата Ієроніма, "видатного художника", померлого швидше всього за кілька днів до цього.

В даний час відомо приблизно 35 живописних творів Босха (деякі з них вийшли з його майстерні, деякі вважаються копіями з його не збережених картин). В епоху Реформації, що настала через рік після смерті художника, рання нідерландська живопис і скульптура зазнали величезних втрат. Протестанти скасовували монастирі абатства, безжально знищували ікони та статуї, що прикрашали католицькі храми, розглядаючи католицький звичай зображення святих, як неприпустимий пережиток язичництва. Особливо бурхливий характер іконоборський рух прийняло в Нідерландах, де в 1566 році було розгромлено понад 5000 церков і монастирів. В 1629 році Хертогенбос, місто, в якому жив і помер Ієронім Босх, був відвойований у іспанців голландськими військами принца Фредеріка-Генріха. Мабуть, тоді роботи художника, написані ним для собору Св. Іоанна, безслідно зникли.

Хертогенбос, місто біля бельгійського кордону, один з чотирьох найбільших центрів герцогства Брабант, в часи Босха славився торговельними зв'язками, а також виробництвом органів і дзвонів. Остання частина назви міста замінила згодом справжнє прізвище Ієронімуса ван Акена: підписувався художник "Jeronimus Bosch".

Творчість Босха - етичний трактат про гріховність людини і світу. У цьому художник цілком солідарний з світоглядом минаючої епохи, сформульованим у XII столітті папою Інокентієм III в трактаті "Про презирство до світу і нікчемність людини". Головна ідея мистецтва Босха - повчання і повчання. Таким було призначення мистецтва в системі середньовічної культури, з якої Босх зберігав кровний зв'язок на всіх етапах творчості.

І все ж Босха не можна назвати представником мистецтва виключно середньовічного, його творчість скоріше можна віднести до періоду "осені Середньовіччя", за висловом голландського дослідника Йохана Хейзінги (1872-1945). Заглибленість у проблеми земного існування людини, сміливий відступ від непорушних канонів релігійного мистецтва свідчать про духовну свободу Босха і про його причетність до великого процесу народження культури "Нового часу". В основі Італійського Відродження - утвердження цінності земного світу і людини, "вінця всіх творінь природи". Джерелом оновлення художньої системи в Північній Європі було вже згадуваний рух Нове Благочестя, яке призвело на початку XVI століття, до Реформації. В той час, коли італійські гуманісти писали трактати про гідність і шляхетність людини, нідерландський гуманіст Еразм Роттердамський видав трактат "Похвала Дурості", де висловив властивий людині Північної Європи більш тверезий погляд на світ. За своїм змістом мистецтво Босха багато в чому збігається з положеннями праці Еразма. Зауважимо, що головні твори художника, які засуджують дурість, з'явилися задовго до трактату, виданого в 1511 році.

Звідки цей добропорядний і благочестивий бюргер, успішний, шановний художник черпав свої жахливі образи зла та пороку? Які обставини його життя живили збуджену фантазію художника? Мабуть, їх слід шукати в духовному стані суспільства, в якому він жив. То була епоха руйнування тисячолітнього світогляду Середньовіччя. Народжувався новий світ, який стверджував те, що ще недавно вважалося гріхом і піддавалося осуду. Ідеали Середньовіччя - бідність, смирення, цнотливість, благочестя - поступаються місцем жадобі життя, володіння всіма її благами; поети і художники прославляють красу і земну, чуттєву любов.

Оплот моральних засад середньовічного суспільства - Церква - стрімко втрачала свій колишній авторитет. Розбещеність, що панувала при дворі Римського Папи і в монастирях, прагнення церковнослужителів до наживи, продаж індульгенцій зробили Церкву об'єктом запеклої критики, особливо в країнах Північної Європи. На папському троні в кінці XV століття були такі одіозні особистості, як розпусник Інокентій VIII, Олександр VI Борджіа, що знищував негідних йому людей за допомогою отрути. Палали вогнища інквізиції. Іспанська інквізитор Торквемада за півтора десятиліття засудив на смерть понад 10 тисяч осіб. На вогнищах загинули Ян Гус, Микола Коперник, Джордано Бруно та інші видатні люди.

Всі ці трагічні події епохи, тривожні настрої нідерландського суспільства і були джерелом мистецтва Босха. Роботи Босха розраховані на освіченого глядача, знайомого з головними культурними подіями та ідеями свого часу. Перший репертуар жанрів готичної живопису обмежувався в основному іконами, за алтарними образами і циклами фресок, що ілюструють житія святих. Ці жанри не втратили своєї, панівної ролі, проте поступово в сферу живопису стали поволі проникати нові теми і мотиви. Типова риса мистецтва пізнього Середньовіччя - змішання священного з мирським. До кінця XV - початку XVI століття необхідним атрибутом в західному мистецтві стає антична тематика. Навіть багаті церковні діячі епохи Відродження, будучи покровителями мистецтва, самі замовляють картини на сюжети язичницької міфології. Так, Корреджо створює фрескові розписи в одному із залів монастиря Сан-Паоло в Пармі (1518), який колись входив до апартаменти абатиси, брати Карраччі - декор вілли Фарнезе для кардинала Одоардо Фарнезе (XVI) і т.д.

У Середні століття ім'я художника не було суттєвим, важливо було, що його творіння, що прославляє Бога. У середині XV століття цінність картини починає визначатися майстерністю її автора, оригінальністю його задуму. Поява нових сюжетів тягне за собою розробку нових форм, і цей процес розвивається, як за ініціативою самих художників, так і під впливом замовників.

Творчість Босха, безперечно, живили і книги, які отримали масовість з часу винаходу друку Гуттенбергом у 1455 році. У 1494 році в Базелі була надрукована сатирична поема "Корабель дурнів" Себастьяна Бранта; вважається, що однойменна картина Босха написана за мотивами цього твору. А десятиліттям раніше, в 1484 році, в Хертогенбосі вийшли "Бачення Тунгдала" - історія ірландського лицаря, який жив безпутним життям, який уві сні відвідав потойбічний світ і, зокрема, Пекло. Цілком можливо, що свої "Бачення потойбічного світу" Босх створив на основі цієї книжки.

З усіх середньовічних описів Пекла в "Баченнях Тунгдала" вони найбільш винахідливі. Жахлива долина, всіяна палаючим вугіллям, покрита небом з розпеченого заліза, на яке безперервним дощем падають душі грішників. Зробившись рідкими, вони протікають крізь метал і капають на гарячі внизу вугілля, після чого беруть свій первинний вигляд, знову і знову оновлюючись для вічного страждання. На озері, покритому льодом, сидить звір: у нього дві ноги, два крила, довга шия і залізний дзьоб, вивергав незгасиме полум'я. Цей звір пожирає всі душі, які до нього наближаються, і, перетравивши, викидає їх калом на лід озера. Тут душі беруть свій первісний вигляд, і негайно ж кожна стає вагітною, все одно, душа чи то чоловіка, чи жінки. Потім душі визволяються від тягаря дивовижними звірами, що мають голови з розпеченого заліза, найгостріші дзьоби і хвости, вкриті гострими гачками. Ці звірі виходять з будь-якої частини тіла і при цьому розривають і тягнуть за собою нутрощі, гризуть тіло, дряпаються, ревуть...

За Йохану Хейзинге, милування потворним, отримання чуттєвої насолоди від огидного і жахливого було виразом психологічного стану європейця XV століття, пов'язаного з зародженням нової маньєристичної естетики. Популярність тем Смерті і Пекла в епоху "осені Середньовіччя" Гейзінга пояснює кризовим світосприйняттям середньовічної людини, гостро відчуваючого жах життя, страх перед красою, оскільки, в його уявленні, з нею пов'язані біль і страждання. На рубежі XIV-XV століть з новою силою відродився уявлення про те, що перед самим Кінцем світу і пришестям Христа, який проголосить Страшний суд, на землі з'явиться Антихрист - прекрасний особою і тілом "помилковий месія", самий могутній з дітей Сатани, і тоді вибухне остання вирішальна битва між силами Добра і Зла. Антихрист зробить всі можливі види підроблених чудес, з'єднає в своїх руках всі скарби світу і щедрою роздачею зрівняє людей в багатстві, результатом чого буде страхітливий розпуста у всесвітньому царство Антихриста.

Всю західноєвропейську культуру у другій половині XIV - початку XV століття пронизує тема Смерті. Вона звучить у "Тріумфи" Петрарки, "Кораблі дурнів" Бранта, віршах Эсташа Дешана і Франсуа Війона, проповідях ченця Савонароли. В образотворчому мистецтві - фресках, вівтарної живопису, скульптурі, книжковій мініатюрі, гравюрі - улюбленими сюжетами стають такі, як "Троє мертвих і троє живих", "Тріумф смерті", "Танці смерті", "Мистецтво вмирати". У церковних розписах з'являються зображення скелетів на смертному одрі з підписом на латині: "Ми були такими, як ви, ви будете такими, як ми". У дні поминання мертвих по вулицях ходять карнавальні процесії, де Смерть, граючи на флейті, веде за собою людей усіх санів. Причиною такого широкого розповсюдження таких сюжетів, безсумнівно, служили багато лиха, що обрушилися на Європу, - епідемії чуми, найстрашніша з яких, "чорна смерть" 1347-1353 років, забрала життя більше 24 мільйонів чоловік, Столітня війна, голод, вторгнення турків. І, звичайно ж, успіх цієї теми був одним з проявів великого страху, який охопив Європу в переломний період її історії. Тоді і похитнулися основи середньовічного суспільства, що досі здавалися непорушними. Падіння авторитету папства, крах тисячолітньої Візантії, глибока криза Німецької імперії супроводжувалися соціальними потрясіннями, поширенням єресі і, нарешті, нової і найсильнішою спалахом очікувань Кінця світу, приуроченого до 1550 року. На рубежі Середніх віків і Відродження уявлення про світ розширюються і ускладнюються. Художники починають шукати творчі й ідеологічні імпульси не тільки в християнській ідеї, але й поза неї. У культурній атмосфері того часу були дуже густо перемішані християнські алегорії, персонажі античної міфології, народні прислів'я і крилаті фрази, а також гностика, алхімія, езотерика, астрологія. Існує декілька досліджень, присвячених алхімічним символам, використаних Босхом в його картинах. Дослідники сходяться в тому, що алхімічні символи Босх вводить у свої роботи для посилення відчуття гріховності зображених персонажів - заняття алхімією Церква не схвалювала.

А ось астрологією захоплювалися всі освічені люди того часу; її прихильниками були Джордано Бруно, Піко делла Мірандола, Галілей, Кеплер, Нострадамус, Парацельс, Роджер Бекон, Томмазо Кампанелла. В ту переломну епоху, яку знаменувало Відродження, навіть римські папи стали вдаватися до послуг "практичної астрології". Інокентій XIII консультувався з астрологом Амброджіо Варезе про перебіг своєї хвороби, а Павло III не призначав жодної консисторії, не порадившись попередньо з астрологами. Оплачуваних астрологів стали містити не тільки государі, але і багато міські громади.

Астрологія пов'язувала певні періоди життя людини з сімома планетами. Сім смертних гріхів йде від Античної традиції також співвідносилися з сімома планетами (Сатурн - лінощі, Марс - гнів, Венера - ласолюбство тощо). Часом астрологічні передбачення ставали сенсаціями. Так, з'єднання Марса, Юпітера і Сатурна в 1484 році в зодіакальному знаку Скорпіона було витлумачено як вказівка на народження неправдивого пророка (це послужило згодом приводом для противників Реформації виправити дату народження Мартіна Лютера з 10 жовтня 1483 року на 22 жовтня 1484 року з метою присвоєння йому титулу Лжепророка). Було розраховано, що в лютому 1524 року Юпітер, Венера і Сатурн зберуться в зодіакальному знаку Риб. Це віщувало якесь зловісне подія, а так як Риби - водний знак, то астрологи зробили висновок, що станеться велике повінь, тощо Всесвітнього потопу. В Європі почалася справжня паніка: люди запасалися харчами, хто переселявся подалі в гори, а хтось терміново поспішав промотувати стану. З одного тільки Лондона втекло близько 20 тисяч осіб, а президент Тулузи Ориаль, використовуючи своє службове становище, підготував персональний Ноїв ковчег. Можливо, такі апокаліптичні прогнози астрологів стали для Босха спонукальним мотивом у створенні фантасмагоричних триптихів, де загрузла в гріхах людство піддається заслуженою карою.

Босх не був самотній в своїх шуканнях. Надзвичайно близькі босховським фантастично-жахливим образам роботи іншого нідерландського майстра, його сучасника, Яна Мандейна.

Ієронім Босх зробив сильний вплив на весь наступний розвиток нідерландської школи живопису. Головним продовжувачем заданого їм напрямку в мистецтві був великий Пітер Брейгель Старший. Відомо, що Лукас Кранах Старший, представник німецького Відродження, під час поїздки до Нідерландів у 1508-1509 роках копіював вівтар Босха "Страшний суд". Відгомін художніх ідей Босха можна відзначити у творчості і багатьох інших майстрів Заходу.

Ієронім Босх, який користувався великою популярністю у людей мистецтва XVI-XVII століть, був зовсім забутий у XVIII столітті, і знову став затребуваним лише в XX столітті, в епоху появи експресіонізму та сюрреалізму.

2. Композиційно-технологічні особливості живопису Іеронима Босха

Босх викликав захоплення сучасників своєю мальовничою технікою. На тлі сухуватою живопису більшості фламандських і голландських художників того часу з їх набридлими драпіровками і нав'язливою анатомією, його картини виглядають живими та динамічними, фарби - соковитими, а мазок, лягає з першого разу, так що часто залишаються на увазі попередні намітки, - швидким, живим та виразним.

На дерев'яній поверхні, обробленої шаром просвічує рожевого лаку поверх ґрунтованої основи, колір стає блискучим і прозорим, грає рожевими і ліловими відтінками в сусідстві з небесно-блакитними, жовтими, нефритово-зеленими, коричневими, спалахує помаранчевим, карміном, сірчано-жовтим в заграві пожеж і розчиняється у складній гамі світлових завіс в дивовижних пейзажах. Іноді він стає майже "імпресіоністичним", згущаючи в найтонших зигзагах і мерехтливих прожилках, отриманих від дотику щіточки з білою фарбою. У творах останнього періоду колір, навпаки, вільно лягає на плоску поверхню, утворюючи виразні контрасти.

Проблема простору теж вирішується Босхом досить оригінально. Якщо в ранніх творах він ще більш-менш дотримується традиційної перспективи, то у великих фантасмагоріях зрілого періоду він винаходить нову техніку. Босх створює якесь невизначений простір, де багато рухомих фігурок, що вишикувалися в горизонтальні або злегка нахилені ланцюжка, утворює безперервний перший план, протиставлений епізодами фону, але без будь-якої зворотної залежності.

Дуже своєрідна композиція останніх робіт Босха, де фігури як би виштовхуються на перший план, постійно витісняючи один одного, при повній відсутності яких-небудь вказівок на навколишню обстановку і відмову від усіх законів перспективи.

Художня освіта Босха, враховуючи мізерність дані і оригінальність техніки, залишається однією з найбільш суперечливих проблем в історії фламандського живопису.

Передбачається, що роки учнівства він провів у майстерні батька або одного з дядьком, тобто в провінційній атмосфері рідного міста, де ще не вийшла з моди пізня готика. З іншого боку, прикордонне положення Хертогенбоса полегшувало зв'язку з центрами південного Брабанта, де виразно відчувався урок, викладений великими майстрами фламандської школи Робером Кампеном, Яном ван Ейком і Рогиром ван дер Вейденом, так і особливо - з більш "відсталою" Голландією, відомої суворим реалізмом і невагомими фігурами Гертхена той Синт Янса, яскраво вираженою експресивністю і чіткими контурами Майстра "Діви серед Дев" і утрехтської традицією мініатюри.

Дослідники досі не можуть впевнено говорити про творчу еволюцію та хронології творів так, як на жодному з них немає дати, а формальний розвиток творчого методу не являє собою поступального руху, але відповідає за власною логікою, що передбачає припливи і відливи. Виділяються три періоди: ранній, зрілий і пізній.

Проста композиція і зв'язаність традиційними схемами дозволяють віднести до раннього і початку зрілого періоду - грубо кажучи, між 1470 і 1500 роками - серію маленьких біблійних сцен, як, наприклад, чудове "Поклоніння волхвів" з Філадельфії, де перспектива інтуїтивно нащупана рукою, ще не відала про відкриття великих італійців XV століття, або брюссельське "Розп'яття" з чудовим краєвидом і контурами міста - можливо, Хертогенбоса - на горизонті. Пристрасті Христові у всій своїй жорстокості представлені на франкфуртському "Ессе Homo" і на віденському "Сходження на Голгофу". На першій картині зображено, як Христа виводять на високий подіум Пилат і солдати, чиї екзотичні головні убори нагадують про їх язичництво; негативний ж сенс підкреслюється традиційними символами зла: сова в ніші, жаба на щиті одного з солдатів, півмісяць мусульман - найлютіших ворогів Христа - на прапорі, що розвівається на одному з палаців мирної панорами міста, що є фоном картини. У "Сходження на Голгофу", з його ще традиційно яскравою палітрою і архаїчної композицією, яка передбачає два паралельних плану, розташованих один над іншим, Христос з дощечками, що врізаються при кожному кроці, цвяхами йому в ноги, згинається під вагою хреста, причому киринеянин не допомагає йому, а лише ледь доторкається хреста; на першому ж плані всупереч хронологічній достовірності чернець сповідує благочестивого розбійника. На медальйоні на звороті дошки голенький немовля Ісус з вертушкою і ходунком на коліщатках робить перші невпевнені кроки, які зрештою приведуть його на Голгофу.

У "Шлюб в Кані" Босх відходить від традиції, зображена тут сцена пройнята тривожним, диявольським напругою. Здається, що загадковий маленький персонаж у вінку, що стоїть спиною до глядача, приступає до якоїсь дивної церемонії, а маг з чарівною паличкою на задньому плані допомагає йому, страви вивергають полум'я, що вражає слугу, хтось підглядає із саду, сова виглядає з-за колони, а стоячий на ній мармуровий чортик оживає і ховається в нішу рятуючись від стріл свого побратима. Христос сидить один, на почесному місці під балдахіном з гобеленом, при повній байдужості присутніх. До раннього періоду творчості Босха відносяться також деякі повчальні картини, як, наприклад, "Сім смертних гріхів", іноді ж повчання містить насмішку, викриває людську дурість і особливо легковір'я. Такою є картина "Фокусник" - сповнена гумору, де смішні самі обличчя персонажів і, звичайно, поведінка головних дійових осіб: підступного шарлатана, простака, який повірив, що він виплюнув жабу, і злодія, з байдужим виглядом тягнучого у нього сумку. Людській наївності присвячена і "Операція дурості", де зображена процедура вилучення з мозку каменю божевілля (тут - сухого суцвіття) - типове шарлатанство цілителів того часу. Зображено кілька символів, на зразок воронки мудрості, в насмішку одягненої на голову хірурга, глечика у нього на поясі, та сумки пацієнта, що пробита кинджалом.

Пізніше написаний "Корабель дурнів", де чернець і дві черниці безсоромно розважаються з селянами у човні, має блазня в якості рульового: можливо, це пародія на корабель Церкви, провідник душі до вічного порятунку, а може, звинувачення в хтивості і нестриманості на адресу духовенства. До того ж періоду (останнього десятиліття XV століття) сходять також фрагмент з "Алегорія ненажерливість і похоті", - а ці гріхи Босх, мабуть, вважав притаманними насамперед ченцям, - і "Смерть скнари", сюжет, можливо, навіяний добре відомим в Нідерландах повчальним текстом "Ars moriendi" ("Мистецтво вмирати"), де описана боротьба чортів та ангелів за душу вмираючого. З властивим йому песимізмом стосовно слабкості людської натури, Босх ледве залишає надію на перемогу добра над злом.

3. Алегоричність, символізм та загадки образів Босха

Творчість Босха оповита таємницею, виконаної магічного сенсу. Ідилічні райські бачення і картини пекла, населеного то безпорадними, а то жахливо-потворними істотами, огидні перетворення, таємничі символи - все це характерно для більшості творів Босха і робить його творчість унікальним і хвилюючим явищем в історії мистецтва. У зв'язку з чим вчені висунули безліч найрізноманітніших гіпотез, щодо особистості цього незвичайного художника. У ньому бачили попередника сюрреалізму, такого собі Сальвадора Далі,що випередив свій час, черпаючи образи в сфері несвідомого; бачили психопата, який страждає Едіповим комплексом і одержимістю сексом; бачили адепта єретичної секти спірітуалів, або адамітов, які вважали, що сексуальна свобода повертає людину від стану невинності до гріхопадіння, або ж невблаганного переслідувача пороку. Припускали, що він знайомий з практикою алхімії, астрології, магії, спіритизму, окультних наук, володіє мистецтвом застосування галюциногенів, що викликають пекельні бачення. У пошуках можливих джерел його фантасмагоричних образів досліджувався його релігійний і культурний кругозір.

Деякі з цих гіпотез застаріли, інші при всій їх привабливості не підтверджуються фактами; є й такі, що дали ключі до розуміння картин, але часто суперечливі і, у всякому разі, не всеосяжні .

Світ Босха так і залишається невирішеною загадкою. Милуючись витворами Босха і " дивацтвами " що притягають увагу, варто згадати слова з тлумачення, даним іспанським ченцем Хосе де Сігуенса: " Різниця між роботами цієї людини і роботами інших художників полягає в тому, що інші намагаються зобразити людей такими, як вони виглядають зовні, йому ж вистачає мужності зобразити їх такими, як вони є зсередини ".

Мабуть, жодному художнику, аж до появи сюрреалістів в XX столітті, не вдавалося з такою легкістю і відвагою зобразити образи з підсвідомості, якими були одержимі не тільки люди Середньовіччя - вони знаходять відгук і у сучасного глядача. Мистецтво Ієроніма Босха вражає глибиною осягнення сутності людини в поєднанні з влучністю спостережень, захоплюючу багатоплановістю, що допускає безліч тлумачень. Для точного розуміння босхівської символіки нам не вистачає документальних джерел: забуті образні вирази, прислів'я і крилаті фрази, популярні в XV- XVI століттях. Крім того, алегорична мова цього часу, дійсно, багатозначна. Однак загальний зміст іносказань " незбагненного брабантци " ясний. Головна мета Босха - показати хаотичну, заплутану, позбавлену визначеності реальність; злостивість, безглуздість і беззмістовність всього, що відбувається на світі. У часи Босха існувало прислів'я: "Багато людей самі готують прут для своєї дупи", тобто людина творить щось таке, що пізніше стане джерелом покарання для нього самого. Хтивих і ненажерливих чекають покарання через дотик і смак, їх будуть катувати пекельні змії і жаби. А ті жінки, які часто і довго дивляться в дзеркало, зрештою побачать у ньому, згідно нідерландського прислів'ї, "замість свого відображення, зад чорта."

На правій створці "Саду земних насолод " ми бачимо на вістрі ножа - диск, на якому сім псів з драконячими лапами катують лицаря. Поруч лежить прапор з гербом - жабою - символом єресі. Такий прапор буде в руках у гонителів Христа на пізніх роботах Босха. У руках лицаря - церковний потир, з якого викочується перлина або крапелька. У цьому зображенні бачили алегорію святотатства або навіть крадіжки церковного майна. Пара величей-них вух, скріплених стрілою, тисне на натовп грішників, підминаючи їх під себе мочками, і пхне величезним клинком. На цьому клинку, так само як і в деяких інших, зображених Босхом, на лезі стоїть клеймо - буква "М". Найімовірніше, це початкова буква слова "Mundus" ("мир") або ім'я Антихриста, яке за середньовічними пророцтвам має починатися з цієї букви. Проте якщо порівняти це клеймо з клеймом на ножицях зображених Пітером Брейгелем в графічному аркуші " Скупість " (малюнок пером, 1556, Британський музей, Лондон), де людину перерізає навпіл гігантський секатор, то ми виявимо, що там подібне клеймо виглядає як пронизане стрілою серце.

Символіка Босха настільки різноманітна, що неможливо підібрати один спільний ключ до його картин. Символи змінюють значення в залежності від контексту, так і вони можуть відбуватися з різних, часом далеких один від одного джерел - від містичних трактатів до практичної магії, від фольклору до ритуальних уявлень.

Серед найбільш загадкових джерел була алхімія - напівтаємна діяльність, націлена на перетворення неблагородних металів в золото і срібло, а крім того, на створення життя в лабораторії, чим явно межувала з єрессю. У Босха алхімія наділяється негативними, демонічними властивостями та атрибути її часто ототожнюються з символами похоті: злягання нерідко зображується всередині скляної колби або у воді - натяк на алхімічні з'єднання. Колірні переходи нагадують часом різні стадії перетворення матерії; зубчасті вежі, порожнисті всередині дерева, пожежі - це одночасно символи пекла і смерті і натяк на вогонь алхіміків; герметичний ж посуд або плавильний горн - це ще й емблеми чорної магії і диявола. З усіх гріхів у похоті, мабуть, найбільше символічних позначень, починаючи з вишні та інших "пристрасних" плодів: винограду, граната, полуниці, яблука. Легко впізнати сексуальні символи: чоловічі - це всі загострені предмети: ріг, стріла, волинка, яка часто натякає на протиприродний гріх; жіночі - все, що вбирає в себе: коло, міхур, раковина молюска, глечик (позначає також диявола, який вистрибує з нього під час шабашу), півмісяць (натякає ще й на іслам, а значить, на єресь).

Присутній тут і цілий бестіарій "нечистих" тварин, почерпнутий з Біблії і середньовічної символіки: верблюд, заєць, свиня, кінь, лелека і безліч інших; не можна не назвати також змію, хоча вона зустрічається у Босха не так вже часто. Сова - вісниця диявола і одночасно єресь або символ мудрості. Жаба в алхімії позначає сірку, - це символ диявола і смерті, як і всі сухе - дерева, скелети тварин.

Інші часто зустрічаються символи: це сходи, що позначає шлях до пізнання в алхімії чи символізує статевий акт; перевернута воронка - атрибут шахрайства або помилкової мудрості; ключ (пізнання або статевий орган), часто у формі не призначений для відкривання; відрізана нога, традиційно асоціюється з каліцтвами або тортурами, а у Босха пов'язана ще і з єрессю і магією. Що стосується різного роду нечисті, то тут фантазія Босха не знає кордонів. На його картинах Люцифер приймає незліченну кількість облич: це традиційні чорти з рогами, крилами і хвостом, комахи, напівлюди - напівтварини, істоти з частиною тіла, перетвореної в символічний предмет, антропоморфні машини, виродки без тулуба з однією величезною головою на ніжках, висхідні до античних гротескним образам. Часто демони зображуються з музичними інструментами, в основному духовими, які часом стають частиною їх анатомії, перетворюючись в ніс - флейту або ніс-трубу. Нарешті, дзеркало, традиційно диявольський атрибут, пов'язаний з магічними ритуалами, у Босха стає знаряддям спокуси в житті і осміяння після смерті.

Духовне життя на зламі Середніх віків і Відродження нагадувала алхімічну реторту, де перемішувалися екзальтована побожність і захоплення античністю, інтерес до точних наук і віра в астрологію. Життя цього часу сповнена крайнощів: жах перед Страшним судом і муками Пекла чергувався з неприборканої жадобою насолод; жорстокість і похмурість сусідили з веселістю і добродушністю. "Реторта" Північної Європи не породжує титанів в образотворчому мистецтві, подібних Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Боттічеллі. У Нідерландах кордону XIV-XV століть немає тієї радісної радості буття і віри у великі сили людини-творця, здатного зрівнятися з Богом. Мисляча людина "осені Середньовіччя" бачила лише, що все земне наближається до загибелі. Навіть прославлення чуттєвих радощів буття було пов'язано з гострим відчуттям їх недовговічність. У цю епоху "до запаху троянд, домішувався запах крові". З такого замісу "крові" і "троянд" Босх створює свій знаменитий вівтар - "Сад земних насолод".

Кожна робота Босха відтворює світ, сутність якого, можливо, була зрозуміла освіченої частини його сучасників, які жили тими ж ідеями, якими проникнута творчість художника. Ми ж можемо тільки здогадуватися про витоки його фантастичних образів. Жодне з творів Босха не викликало таку кількість інтерпретацій, як "Сад земних насолод". Зміст зображення намагалися пояснити з позиції астрології, алхімії (центральну частину іноді називають "Алхімічним садом"), а також за допомогою прислів'їв та крилатих фраз. Деякі вчені бачили в центральній картині ілюстрацію до знаменитого середньовічного "Роману про Троянду" - своєрідної "біблії" еротичної культури цього часу, де замість Райського саду оспівується Сад кохання, а всі відтінки людських почуттів і станів представлені з допомогою алегорій. На зовнішніх поверхнях закритого вівтаря в техніці "гризайль" - монохромного живопису - зображена прозора сфера, до половини заповнену водою. З води виступають обриси суші, над оповитою туманною пеленою землею, клубляться грозові хмари. Цей панорамний вид природи фахівці розглядають, як початок розвитку жанру пейзажу, хоча художник показує фантастичні скелі і рослини. А ось що саме хотів зобразити Босх, тут думки фахівців розходяться: або це Земля на Третій день творіння, або після Всесвітнього потопу, посланого Богом людству за гріхи. Зліва вгорі, над безлюдним пейзажем, - маленька постать Творця на престолі з книгою в руках. По верхньому краю йде напис з Псалтиря: "...бо Він сказав - і сталося, Він повелів - і стало" (Псалом, 32:9). На думку сучасних дослідників, Ієронім Босх створює "світ чистої образності", де немає моральних оцінок і тому неможливо говорити про те, що ж насправді має на увазі художник - то світ людського гріха, то небесного Царства. При цьому Босх створив дивовижну за охопленням панораму, зачаровуючу гармонією і одночасно відчуття гріховності, хоча художник наділяє всі ці спокуси міф, позбавляючи їх чуттєвого начала. Безліч оголених чоловіків, жінок, фантастичних тварин і птахів, в магічному порядку розкидані по всьому полю триптиха, зібрані в ритмічні групи. Упорядкованість цих груп, чітка виписаність найдрібніших деталей, схематичність рухів, безпристрасність виразів облич перетворюють фігури в якісь знаки, свого роду "букви" образної мови, на якому художник розповідає про основні проблеми світобудови і сенс людського життя. Розгадати ці таємничі письмена, вчені намагаються не одне століття. Босх писав швидко, без поправок, без накладання фарб шар за шаром, як це робили інші нідерландські художники. Тому його фігури і предмети втратили вагомість. Це безтілесні фантоми, немов примари у вісні. Гармонія і безтурботність, що панують у композиції, підкреслено яскравим, насиченим колоритом, відсутністю тіней, а також світлом, рівномірно розподіленими по всій поверхні дошки. Мініатюрні, чітко промальовані фігурки людей, що перемежовуються великими химерними рослинами і будівлями, здаються елементами візерунка середньовічного орнаменту, мабуть послужила джерелом натхнення художника.

Для освічених людей Північної Європи на рубежі XV-XVI століть з'явився новий рід задоволення - інтелектуальний, а живила його заново відкрита антична мудрість. Триптих Ієроніма Босха пронизаний абстрактної абстракцією раціональної символіки, де кожна деталь вимагає "прочитання" як необхідна складова частина універсальної концепції світобудови.

Ліва стулка внутрішньої поверхні триптиха зображує Рай: створення Адама і Єви, зародження з води, рослин і тварин. В центрі композиції - джерело життя, з якого створені Богом істоти вибираються на сушу. Фантастичний пейзаж художник населяє безліччю реальних, а також нереальних видів флори і фауни: тут і триголовий птах, і крилата риба, і морський коник-єдиноріг, і навіть істота з риб'ячим хвостом, що читає книгу. Босх втілює текст Старого Завіту зовсім не за каноном. Пізнє Середньовіччя виявляє дивне протиріччя між різко вираженою соромливістю та вражаючою невимушеністю. Навіть у зображенні перших людей відчувається еротичний елемент: Адам з захопленим подивом дивиться на Єву. Дослідники звертали увагу на те, що Бог тримає Єву за руку, як на церемонії укладення шлюбу. Ідея "парності" всіх живих істот, закладена з моменту творіння, втілювалася в роботах багатьох художників. У Босха звірі і птахи ілюструють зовсім іншу особливість, властиву всім живим істотам (і людини теж): кішка тримає в зубах мишу, птаха пожирають жаб, а леви полюють за більш великою здобиччю. Отже, поїдання одного живої істоти іншим передбачено в плані самого Творця. На правій стулці триптиха заковтувати і терзати будуть вже не звірят і жаб, а людей.

У віршах Лоренцо Прекрасного, герцога Медічі, правителя Флоренції епохи Відродження, звучить заклик до насолоди життям: "Нехай кожен співає, грає і танцює! Хай серце горить насолодою! Геть втому! Геть смуток! Хто хоче бути веселим - веселися сьогодні. Завтра - пізно". Навіть в Італії радість буття представляється короткою і скороминущої. Північній Європі мотив бадьорою радості чужий взагалі. Полемізуючи з італійськими гуманістами, Босх показує, що за всі короткі радості життя люди заплатять вічними муками в Пеклі. На кінець XV століття в Нідерландах всерйоз вірять, що після 1054 року, коли відбувся розкол християнської Церкви на Східну і Західну, ніхто вже більше у Рай не потрапляв.

Лякаючи достовірна і, разом з тим, ірраціональна, побудована на свідомо порушених закони лінійної перспективи, картина Пекла представлена на правій стулці триптиха. Босх стверджує: після смерті нікому не буде пощади і прощення гріхів. Пожежа на задньому плані дошки загрожує поширитися і все знищити. Сполохи полум'я забарвлюють воду в багряний колір, роблячи її схожою на кров. Якщо в зображенні Раю Ієронім Босх показує нормальні, природні взаємозв'язки, нехай і не завжди гуманні, то в Пеклі - все перевернуто. Самі нешкідливі істоти, перетворені на монстрів, звичайні речі, розростаючись до жахливих розмірів, стають знаряддям тортури. Величезний кролик тягне свою жертву - чоловічка, стікаючого кров'ю; один музикант розп'ятий на струнах арфи, інший - прив'язаний до грифу лютні. Місце, яке в композиції Раю відведено джерела життя, тут займає трухляве "дерево смерті", що виростає із замерзлого озера - вірніше, це людина-дерево, що спостерігає за розпадом власної оболонки.

Босх невичерпний у своїх описах покарань за різні гріхи. Пекельною музикою будуть покарані ті, хто слухав святкові пісні та мелодії. Змії обів'ють тих, хто не цнотливо обіймав жінок, а стіл, за яким азартні гравці грали в кості і в карти, перетвориться в пастку.

В цьому жахливому світі панує птахоголовий монстр, який заковтує людські тіла і, пропустивши їх крізь свою утробу, скидає в стічну яму, навколо якої представлені кари за всілякі гріхи. При порівнянні з дошкою "Сім смертних гріхів" (детальніше вона буде розглянута далі), де зображення Пекла підписано, які гріхи, ніж караються, можна здогадатися, за що грішники несуть кару тут. Внизу зліва людина що часто злилась при житті,прибита монстром до дошки, трохи вище заздрісника терзають дві собаки,- гординя виглядає в дзеркало ззаду чорта, черевоугодник викидає вміст шлунка, а жадібний випорожнюється монетами. Середньовічні моралісти пристрасть іменували "музикою плоті" - і ось у Босха численні музичні інструменти терзають людську плоть, але вже аж ніяк не звуками. А гріх лінивства, мабуть, символізує грішник праворуч внизу з папером на колінах, якому гомункулус в лицарському шоломі простягає перо і каламар. Образи жахливих покарань, яким піддаються грішники, не лише плід фантазії Босха. У середньовічній Європі існувала маса пристосувань для тортур: "ручна пила", "пояс смирення", "лелека", "покаянні сорочки", "козли для відьом", колодки, жаровні, нашийники. "Залізний шолом" вгвинчувався на голові, ламаючи кістки черепа. В "залізні черевики" затискали ноги - ступінь стиснення залежала від суворості вироку; в цій взуття засудженим належало ходити по місту, попереджаючи про своє наближення залізним дзвіночком.

На центральній дошці свого знаменитого і незвичайного за задумом триптиха Босх зобразив різноманітні насолоди життя: навколо закохані пари; безліч голих юних чоловіків і жінок жадібно поїдають суниці, вишні, виноград, насолоджуються прохолодою у водоймах; їх оточують квіти, метелики, прекрасні і химерні споруди - чотири "Замку марнославства" (або тригона), заповнені акробатами, співаючими птахами. Замки зібрані з рослин, мармурових скель, намистин із золота і дорогоцінних каменів, але викликають асоціації з панциром, клішнями і вусами раку, як і фонтан в Раю. Дивні, "коралові", конструкції в центрі композиції, схожі на ті, що зображені на лівій стулці, дослідники також вважають астрологічним символом Раку.

Ще зовсім недавно триптих датувався 1504 роком або близько цього, коли Сонце і Місяць зійшлися в зодіакальному будинку Раку. За уточненою датування триптих був написаний між 1510 і 1515 роками, але це анітрохи не міняє астрологічного підтексту твору - в 1524 році очікувалося ще більш важлива подія, передбачене астрологами - парад планет та очікуваний у зв'язку з цим новий Всесвітній потоп.

Можна з упевненістю сказати, що все зображене художником - це іносказання. А ось про те, у чому воно полягає, виникає безліч тлумачень. Так само як у більшості нідерландських, а потім і голландських майстрів, символіка Босха дуже різноманітна, один спільний ключ до всіх його картинам підібрати неможливо. Символи, використовувані Босхом, змінюють значення в залежності від контексту, так і вони можуть відбуватися з різних, часом далеких один від одного джерел - від містичних трактатів до практичної магії, від ритуальних уявлень до фольклору. Як художник, що знаходиться на півдорозі від Середньовіччя до Відродження, Босхом властиві безстрасності, еротична символіка, захоплення загадками, бажання перевести в зорові образи каламбури і фразеологічні звороти, прагнення до моралізаторства і повчальності.

Зображуючи на фоні різноманітних фантастичних споруд більше сотні сцен, в яких беруть участь і чорношкірі люди, і зовсім нереальні персонажі, Босх дає символічну картину світобудови. Ще Птолемей розділив Ойкумену - весь світ, відомий грекам, - на чотири трикутника, звернених вершинами один до одного. До цих тригонам, відповідним тригонам зодіаку (чотирьом стихіям), відносили належні їм планети, країни і народи. Слова "astrolodgy" ("астрологія") і "zodiac" ("зодіак") з'явилися в Європі тільки в XIV столітті. Астрологічна традиція Відродження проголосила, що доля людини і людства не якесь застигле приречення, а залежність від впливу космічних сил, зірок і планет. Це модне віяння захопило всіх освічених людей. У перекладі з грецької слово "зодіак" означає "коло тварин". В центрі композиції Босха навколо купаються в "басейні Венери" жінок крутиться кавалькада вершників, осідлавши оленів, грифонів, пантер, кабанів і фантастичних чудовиськ, що символізують планети і сузір'я. При досить умовному (а часто і просто нереальне) зображенні людського тіла, різних звірів і птахів, Босх блискуче вирішує всі завдання багатофігурною композицією: поступового видалення планів, скорочення розмірів фігур в глибині композиції, зображення груп тварин і людей в складних ракурсах і просторовому розташуванні.