"Лісова пісня". Мозаїка в техніці "ф'юзінг" на керамічній основі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

«ЛІСОВА ПІСНЯ»

МОЗАЇКА В ТЕХНІЦІ «Ф'ЮЗІНГ» НА КЕРАМІЧНІЙ ОСНОВІ

РЕФЕРАТ

дипломна робота: 73 с., 1 рис., 3 табл., 38 джерел, 4 додатків.

Об'єктом дослідження є: композиція мозаїки в техніці « ф'юзінг» на керамічній основі.

Мета роботи: розробити композицію мозаїки в техніці «ф'юзінг» на тему: «Лісова пісня» Лесі Українки. Ескізи та роботу в матеріалі. Написати пояснювальну записку з рекомендаціями та ходом роботи по даній темі.

Методика (метод) дослідження - історіографічний творчий аналіз мозаїки техніці «ф'юзінг» , опрацювання літературних джерел з історії та розвитку мозаїки в техніки «ф'юзінг».

Одержані висновки: в процесі роботи знайдене рішення композиції мозаїки в техніці «ф'юзінг» на тему: «Лісова пісня» Лесі Українки, розроблені ескізи, картони та виконано фрагмент в матеріалі. Написана пояснювальна записка з рекомендаціями та ходом роботи по даній темі.

Результати досліджень можуть бути застосовані при виробництві композиції мозаїки в техніці «ф'юзінг» на тему: «Лісова пісня» Лесі Українки.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: МОЗАЇКА, ВІТРАЖ, «ЛІСОВА ПІСНЯ» ЛЕСІ УКРАЇНКИ, ТЕХНІКА «Ф'ЮЗІНГ», СКЛО, ПОШУК, ТЕХНОЛОГІЇ.

ЗМІСТ

Вступ

1. Аналіз художньої спадщини з теми роботи

1.1 Художня майстерність Лесі Українки

1.1.1 «Лісова пісня» у творчості українських художників. Розгляд аналогічних робіт

1.2 Історіографія монументальної техніки «ф'юзінг»

1.2.1 Історія виникнення кольорового скла

1.2.2 Історія виникнення техніки «ф'юзінг»

1.2.3 Аналіз сучасного розвитку техніки «ф'юзінг»

1.2.4 Суть технології «ф'юзінг» (спікання)

1.2.5 Техніки ф'юзінга

2. Розробка композиції мозаїки в техніці «ф'юзінг» на тему: «Лісова пісня» Лесі Українки

2.1 Етапи розробки та принципи рішення в ескізах

2.2 Пошуки елементів для композиції

2.3 Пошук колористичного рішення

2.4 Створення ескізів

2.5 Виконання фрагменту в матеріалі

3. Методика викладання предмета дипломної роботи під час навчання

3.1 Педагогічна майстерність

3.2 Структура уроку

3.3 Хід занять

4. Охорони праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

4.1 Аналіз шкідливих та небезпечних факторів на робочому місці

4.2 Рекомендації з нормалізації негативних факторів на робочому місці

4.3 Розробка концепції плакату з охорони праці

Висновки

Список використаної літератури №1

Список використаної літератури №2

Додатки

ВСТУП

« Лісова пісня» - гімн красі природи та людини. Драма - феєрія чарує красою почуттів, великою силою і глибиною розкритих у ній волелюбних ідей, поетичністю образів. Цей твір справді народний. Він народний своїми образами, узятими з фольклору і змальованими у повній відповідності з уявою про життя, про навколишній світ. У цьому творі Леся Українка говорить про те, що людина і природа - це єдине ціле, що людина повинна дбати про навколишній світ.

Ідея єдності людини і природи в драмі-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня"

У чому сенс людського буття? Для чого живе у світі людина? Споконвіку замислюється над цим людина й віками не може знайти остаточної відповіді, тому що скільки людей, стільки й відповідей. Людина ж з творчим духом, з розумом, який ніколи не буває в спокої, намагається усім своїм життям розв'язати це болюче питання. [9]

Драма-феєрія «Лісова пісня» створена на основі фольклорних українських джерел. Крім того, твір написаний у руслі романтичних традицій, пошуків зв'язку між природним і людським началом. Саме цей конфлікт стає провідним у «Лісовій пісні», визначаючи художні особливості, специфіку образів та ідейне наповнення твору.[1]

Великий архітектор Ле Корбюзье колись сказав: «Вся історія архітектури - це історія боротьби за світло». Основною «зброєю» в цій битві стало скло. І хоча це один з самих старовинних будівельних матеріалів, якому вже більше 4 000 років, особливо актуальним його використання стає саме зараз, в 21 столітті.[2] Вікна і двері, зимові сади і фасади, перегородки і обгороджування, атріуми і навіть цілі будинки сьогодні зводять з цього прозорого матеріалу. Все це стало можливим завдяки унікальним характеристикам скла - доступності, надійності, універсальності вживання - і, звичайно, світлу. Скляна фантазія «ф'юзінгу» прекрасна! Скло, будучи своєрідним і естетичним матеріалом само по собі, за допомогою різних прийомів сучасної обробки. стає ще оригінальнішим.

Актуальність. Передові технології образотворчого мистецтва пропонують широкий вибір методів реалізації творчої ідеї, але найяскравішим та актуальніших на сьогоднішній день є «ф'юзінг», як один із видів монументального-декоративного мистецтва. Сучасний світ не був би настільки гарний, не маючи за собою частинок предметів мистецтва, створених руками людини. Архітектура рясніє декоративними властивостями, і одним з таких прикладів є вітражі. На первинному етапі існування вітражів, технологія їх виробництва була досить примітивна, але в ногу з технологічними досягненнями вона все ж набирала обертів. І в наші дні техноголія «ф'юзінг» несе в собі давні традиції майстрів минулих століть, за винятком лише сучасних матеріалів і інструментів.

Поняття техніки «ф'юзінг» в скляному світі - це спікання або сплавлення шарів скла. В результаті сплаву всіх деталей, їх запливання під впливом температури, наша скляна конструкція набуває вигляду гладкої пластини, де чітко проглядаються всі межі різнокольорових деталей. Насправді, скласти щось красиве зі скла, скляних шматочків,смальти, гранул і порошків - це захоплююча головоломка.

Використовуючи метод "ф'юзінгу", отримують дивовижні по красі виконання полотна з переливчастого різнокольорового скла. Найширші можливості дозволяють використовувати такі роботи у самих різноманітних напрямках при оформленні інтер'єру. Картинами та мозаїками, виконаними за технологією «ф'юзінг» прикрашають стіни і міжкімнатні перегородки. Ф'юзінг виглядає дуже ефектно і мальовничо, особливо в стилістиці житлових приміщень, додаючи неповторну індивідуальність всьому декору.[16]

Метою роботи є розробка композиції для монументально-декоративної техніки «ф'юзінг» на тему «Лісова пісня».

Актуальність вибраної теми в тому що, «ф'юзінг» один з прекрасних творів монументального мистецтва. Який захоплює своєю красою та технологією виконання. Історія ф'юзінга, як і вітражного мистецтва доходить своїм корінням до часів раннього середньовіччя. І до сьогоднішнього дня велична краса цих художніх технік заставляє переживати почуття захвату.

Методикою дослідження у роботі виступає історіографічний творчий аналіз мозаїки в техніці «ф'юзінг», як одного з різновиду монументального віражного мистецтва та опрацювання літературних джерел з історії та розвитку монументальної техніки « ф'юзінг».

Було б помилкою думати, що історичний розвиток вітражного мистецтва в європейських країнах ішов одними і тими ж шляхами. Вітражі в техніці ф'юзинг, так само як і інші види мистецтв, складались під впливом ряду історичних умов, в яких існували різні напрямки, школи, тематики, композиційні і технічні прийоми.

В цей же час спостерігається зв'язок і вплив між мистецтвами сусідніх держав. Український вітраж набув широкого визнання як і у нашій країні та за кордоном. В продовж століть вітражисти України, спираючись на традиції мистецтва Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, виробили свою систему інтерпретації традиційних іконографічних канонів і регламентували спосіб зображення біблійних та євангельських сюжетів, художнього образу в цілому із засадами стилів і колористичного рішення включно. Зв'язки з мистецькою культурою народів сусідніх держав і народів Західної Європи також позначились на творчості українських митців. Про високий рівень українського вітражного мистецтва вказують ті нечисленні вітражі, що збереглися на Львівщині і датуються 1565 і 1593 роками.[10]

Мозаїки зі скла та вітражі, що використовувались головним чином в декорі церков і монастирів, поступово проникають в житлові і громадські будівлі, що особливо помітно у вітражному мистецтві 19-20 століть. 19 ст. з його стрімкими політичними, технічними і економічними змінами, з появою загальнодоступних газет та журналів, з поширенням фотографії і телеграфу, прогресом на транспорті та в області комунікації створили ідеальну стихію для швидкого поширення і втілення нових ідей і форм сприйняття. Відкриті нові форми енергії, нові матеріали змінили спосіб життя людей. Європу поглинув модерн.

Художні особливості українського вітражництва 19-20 ст., безперечно, залежали від загальноєвропейських тенденцій розвитку цієї галузі. Законодавцями "вітражної моди" стали майстри Німеччини, Австрії, Англії, Бельгії, Франції та Італії. Проте вироби українських вітражистів відрізняються від західноєвропейських особливим національним забарвленням, фольклорними мотивами, тематикою і колористикою характерною для нашого народу.[21]

1. АНАЛІЗ ХУДОЖНЬОЇ СПАДЩИНИ З ТЕМИ РОБОТИ

1.1 Художня майстерність Лесі Українки

Лесю Українку називають в народі дочкою Прометея, бо саме вона перейнялася творчістю Т. Шевченка і понесла далі естафету правди, добра і людяності. Її лірика сповнена глибокої пристрасті, ніжної задушевності, щирої любові до рідної землі, навколишньої природи, до свого не скореного народу.

Письменниця понад тридцять років віддала творчості. Вона була поетесою - борцем. Написала багато творів, але якби в її поетичному добору була тільки «Лісова пісня», то саме це вже забезпечило б їй безсмертя.

Простежуючи її творчість, ми розуміємо, що вона черпала сили,припадаючи до джерел народного слова та героїзму.

Талант письменниці багатогранний, вона увійшла в літературу як велика поетеса-лірик, геніальний драматург, талановитий прозаїк, перекладач, блискучий літературний критик, невтомний збирач і дбайливий цінитель фольклорних скарбів. Такою була Леся Українка, чиє поетичне слово хвилює нас і сьогодні.[1]

Драма-феєрія «Лісова пісня» - це надзвичайний твір, справжній шедевр української та світової літератури,видатної української поетеси. Цей твір можна назвати винятковим, бо в ньому простежується багатство думки, поетичність образів та гармонійна єдність реальності і фантазії. В феєрії Леся Українка ставить та намагається вирішити вічні питання: життя і смерті, кохання та ненависті, вірності та зради, пошуку правди та справедливості.

Поетеса навіки полюбила народні легенди-пісні які записувала її мати.

Леся збирала твори народної поезії, пам'ятала слова та мелодії багатьох пісень. З глибоких, яскравих вражень про рідний край, з джерел поліських повір'їв, легенд, звичаїв,пісень і народилась в 1911 році, в Кутаїсі, феєрія.[3]

Цей твір виношувався роками, а написаний був за два тижні. У цей твір поетеса вклала «цвіт душі» і вилила з свого серця «те, що не вмирає».

«Лісова пісня» вражає нас красою мрії, глибиною думки, музикою мови. Вона відкриває нам чари Полісся у шумах і тінях лісів, у веселкових барвах квітів, у зітханні вітру, гомоні весняної ночі.

Ніжна, задумлива краса, - от як характеризує поетеса природу. «Ярко-зелена драговина», тиховоде,вкрите ряскою та лататтям озеро, перший ряст, блакитні проліски, сон-трава. Білі, ярко-зелені, блідо-блакитні барви - це кольори ранньої весни. Оживає природа, оживають лісові духи та істоти.

У драмі виступають два світи: світ природи та її міфологічних істот і світ реальний, з постатями звичайних людей. Основний конфлікт підпорядкований головній ідеї боротьби за гармонічне вільне життя, за високу мрію, за красу і вірність боротьби буденщини, сірості та банальності.

Головні герої драми - це представники людства та природи. Лукаш - простий селянин,представник людства. Ідея гармонії людини і природи втілена в образ Мавки.[20]

Драма-феєрія має народно казковий зміст. Образи Мавки, Лісовика, Перелесника, Русалки не протиставлені людині, а, навпаки, мають тісний контакт з нею. У драмі-феєрії дивовижно поєднуються міфологічні істоти з персонажами-людьми, чого не припускала традиційна міфологія.

Мавка - це символ вірного кохання, поезії, символ прекрасного, мрії. У драмі вдало використані властивості казок, присутні алегоричні образи, зокрема, Доля -- це символ суспільного буття.[3]

Природа -- невід'ємна частина твору й займає у ньому одне з основних місць. Вона тісно пов'язана з життям народу і фантастичних істот, з їх долею.

«Лісова пісня» дуже близька до фольклору, і єднають її з творами народної творчості стильові прийоми, жива розмовна мова, яка надає творові поетичної краси. Тому-то не дивно, що окремі рядки звучать як пісня, інші -- як казка чи дума.[29]

Кожен рядок драми-феєрії, кожна строфа сповнені надзвичайної щирості, ліризму, пісенності. Від народної пісні йдуть такі художні засоби, як епітети-прикладки, які набувають у п'єсі нового емоційного забарвлення: сон-трава, квітоньки-зірниченьки, верба-вдовиця, мак-відюк, сиротята-патерчата, зірка-пряха .

Фольклорна поетика дала можливість письменниці глибоко індивідуалізувати мову героїв, піднести її до рівня народної пісні. «Лісова пісня» наскрізь пронизана музикою та піснею. Під звуки Лукашевої сопілки прокидається Мавка. Лукаш грає веснянку -- і на її чарівні звуки відповідає все живе, бо «навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти».[25]

О, не журися за тіло!

Ясним вогнем засвітилось воно,

чистим, палючим, як добре вино,

вільними іскрами вгору злетіло.

Легкий, пухкий попілець

ляже, вернувшися, в рідну землицю,

вкупі з водою там зростить вербицю, -

стане початком тоді мій кінець.

Будуть приходити люди,

вбогі й багаті, веселі й сумні,

радощі й тугу нестимуть мені,

їм промовляти душа моя буде.

Я обізвуся до них

шелестом тихим вербової гілки,

голосом ніжним тонкої сопілки,

смутними росами з вітів моїх.

Я їм тоді проспіваю

все, що колись ти для мене співав,

ще як напровесні тут вигравав,

мрії збираючи в гаю...

Грай же, коханий, благаю!

Як солодко грає,

як глибоко крає,

розтинає білі груди, серденько виймає! [15]

Образ Лесі Українки піднявся над епохою. Її слово було і її великим ділом. Талант письменниці виявився як в поезії, так і в драматургії, про що й свідчить «Лісова пісня» -- один з найкращих поетичних творів світової літератури.

1.1.1 «Лісова пісня» у творчості українських художників. Розгляд аналогічних робіт

У процесі роботи над теоретичною частиною дипломної роботи були зібрані живописні роботи та гравюри відомих майстрів для аналізу композиційного, технологічного та колористичного рішення.

Станкова картина української сучасниці Олени Мельникової «Лісова пісня»(Додаток А,Рис.А.1), вражає чарівністю місячної ночі.

а) добре відчувається колорит картини

б) чітко виражені ритми фігур

в) кольорове рішення виконане в холодній гаммі кольорів

г) дуже добре відчувається гармонічність та єдність кольорів

Дуже висока якість виконання та передання образів.

Аналіз робот відомого художника - графіка В. Перевальського, ілюстратора багатьох книг захоплює своєю технікою ліногравюри.(Додаток А,Рис.А.2,А.3,А.4)

а) вражаючи ритми ліній

б) неймовірна динаміка композицій

в) чорно білі гравюри акцентуються вдалим доповненням червоно кольору

г) дуже точна передача драматичності твору «Лісова пісня»

д) гармонічність усіх ілюстрацій

е) чудова графічна техніка майстерності ліногравюри

Дуже точне співвідношення та поєднання ритмів, неймовірна сюжетна лінія твору. Вдалий та дуже точний підбір та передача драматичності образів героїв твору «Лісова пісня» Лесі Українки.[31]

1.2 Історіографія монументальної техніки «ф'юзінг»

1.2.1 Історія виникнення кольорового скла

Коли і де кольорове скло з'явилося, досить цікаво. Але, на жаль, історія виникнення скла вельми розпливчата. Передбачається, що спочатку давні люди побачили дві форми природного скла, що утворюється в природних умовах.

При ударі блискавки в пісок утворюються довгі скляні труби - результат оплавлення піску під впливом великої температури. Щось подібне було відмічене і в тих місцях, де над створенням скла «попрацювала» розжарена вулканічна лава - при витіканні з жерла вулкана вона оплавляє скельний масив і пісок в нову речовину - обсидіан. Який, люди досить швидко навчилися використовувати для своїх потреб - прикрашали ним ножі, робили коштовності, гроші.

Шумерами скловидна глазур використовувалася при розцвічуванні конічної черепиці, яка красувалася на їх величезних храмах. А древні єгиптяни Нового Царства опанували цікаві навички - вони користувалися кольоровим склом спіралевидної форми для виготовлення судин (факти відносяться до 2-го тисячоліттю до н.е.).

Найбільш древній виріб із скла відомий у вигляді Єгипетського ланцюжка - її створення відноситься до періоду 2750-2625 г.г. до н.е. Учасники експедиції Девіда Шлумбергера виявили в 1937 р. 115 фрагментів цього шедевра. Крім того, в Японії, Індії і Кореї були знайдені вироби із скла віком приблизно 2000 рік до н.е.[32]

Що стосується методичного керівництва по скловиробництву, то перше такий «посібник» був виявлений у віці 650-і роки до н.е. - записане на глиняних табличках, воно знайдене в бібліотеці царя Ассірії Ашурбаніала під час розкопок.

Знайдені були фрагменти кольорового плоского скла і в Римі, і в Бені-Хасане (Єгипет). Учені роблять на цій підставі вивід, що існували і скляні вітражі - перші спроби їх створення в усякому разі. Знову ж таки в Давньому Єгипті з другого тисячоліття до н.е. і в Древньому Римі з першого століття н.е.

В цей же час в Сибіру, на думку дослідників, винайшли техніку видування скла, і із створення склодувної трубки в скляній справі почалася нова ера розвитку. Найперше кольорове скло попало в майстровиті руки древніх єгипетських гончарів - вони уміли забарвлювати скляну глазур шляхом домішування до піску і соди фарбувальних речовин.

Виходила гамма жовтих, фіолетових, пурпурових, синіх, блакитних відтінків. Проте в ті часи процес варива в глиняних ємкостях був примітивним, тому прозоре і кольорове скло не володіло достатньою чистотою і перші вироби були забарвлені. Виробництво скла в Давньому Єгипті почалося близько 3000 років до нашої ери. Із скла робилися різні прикраси, амулети. Єгипет залишався центром склоробства аж до нашої ери. Склоробство було розвинене також в країнах Близького Сходу, - в Сирії і Фінікії, а також в Причорномор'ї. З давніх часів скло відоме в Китаї, де в 5-3 вв. до нашої ери скляні вироби з'являються у великій кількості.

У письмових свідоцтвах говориться про уміння китайців виготовляти п'ять кольорів скла. Приблизно за 1200 років до нашої ери вже була відома техніка пресування скла у відкритих формах. Цим способом виготовлялися вази, чаші, блюда, кольорові мозаїчні прикраси. Особливо поширеним було блакитне і бірюзове скло, забарвлене міддю.

Зелене скло отримували фарбуванням міддю і залізом. Синіше стекло, забарвлене кобальтом, з'явилося в Єгипті на початку нашої ери. Єгипетські склороби плавили скло на відкритих вогнищах в глиняних горщиках. Шматки, що спеклися, кидали розжареними у воду, де вони розтріскувалися, і ці уламки, так звані фрити, розтиралися в пил жорнами і знову плавили.

Фріттовання стримувалося ще довго після закінчення середньовіччя, чому на старих гравюрах і при археологічних розкопках ми завжди знаходимо дві печі - одну для попередньої плавки і іншу для плавки фрит. Необхідна температура проплавлення складає 1450 З, а робоча температура - 1100 - 1200 С.[8]

Переворот в технології склоробства був викликаний - винаходом методу видування порожнистих скляних виробів. Видувна трубка, це просте пристосування, виявилося інструментом, за допомогою якого людина з художнім чуттям і дуже точною координацією рухів в результаті тривалих вправ досягла високої досконалості в роботі.

З падінням Риму і Візантії в європейських країнах на сотні років запанує тьмяне побутове скло, а відродження настане лише з підйомом Венеції, що привезла рецепти варива скла з Близького Сходу. Історичні хроніки зберегли цю важливу дату: 982 рік, поява першої венеціанської вази.

Постійно покращуючи якість своїх виробів методом проб і помилок, місцеві майстри переконувалися в тому, що забарвлення скла залежить від добавок оксидів і солей різних металів і що сода, додана в розплав, додає йому пластичність, полегшуючи роботу склодува. В кінці XIII століття, розуміючи цінність скла і бажаючи захистити його від пожеж, які траплялися тут регулярно, власті держави переносять його виробництво на розташований поблизу острів Мурано. Всі ці роки скло залишається предметом гордості Венеції і чи не головним її товаром. Рецепти майстрів зберігаються в строгій таємниці. Під страхом в'язниці забороняється вивіз сировини і виїзд з міста тих, хто тісно пов'язаний з його виробництвом.

У XV столітті венеціанцям удається очистити скло від домішок і отримати прозоре “крісталло”, на яке наносилась емаль і візерункова позолота, а в XVI - виготовити матове, аметистове скло і діамантові голки для гравіювання.

З часом цехи по виготовленню скла відкриваються у Франції, Іспанії, Англії. І хоча вплив венеціанської школи як і раніше великий, техніка розписного портрета і гравіювання на французьких і особливо англійських виробах часом її перевершують. У 1291 році Велика Рада Венеції постановила винести скловарні печі за межу міста, на маленький острів Мурано, що став з тих пір найвідомішим центром виготовлення кращих виробів із скла.

У 1330 році француз Кокерей придумав спосіб виготовлення плоскої шибки. Спосіб цей полягав в тому, що видували скляний міхур майже круглої форми, який в ще не затверділому стані розкривали в чашу, а потім, при швидкому обертанні, ця чаша сама собою розверталася в плоский тонкий круг. Проте в середині такого круга неминуче залишався горбок, що дуже псувало скло. За круглу форму ці стекла назвали місячними. Хоча в такий спосіб виготовлялися досить великі диски, але при вирізуванні з них прямокутних шматків дуже багато скла пропадало, та і якість такого скла була не дуже хорошою, а виготовлення вимагало великого мистецтва. Тому місячне скло не отримало поширення і незабаром були витиснене склом, виготовленим так званим холявним способом.

При цьому прагнули отримати не круглий, а довгастий, дуже великий міхур -- халяву. Коли халява тверднула, її розрізали уподовж, а потім укладали на плоску плиту в спеціальній печі, і знову розігрівали до розм'якшення. Як тільки халява ставала досить м'якою, треба було швидко її розвернути і розгладити. Після цього з халяви виходив великий плоский аркуш скла.

Холявний метод виготовлення листового скла протримався до початку ХХ століття. Різновид холявного методу - спосіб Любберса -- Чемберса. У ванну з розплавленим склом опускається кінець склодувної трубки і, вдуваючє в неї повітря, повільно піднімається вгору. За трубкою починає повільно зростати товстий скляний стовп. Він зупиняється лише тоді, коли досягає висоти тринадцяти метрів. Скляну колону вагою в триста кілограмів обережно опускають на козли, розрізають на шматки та розпрямляють в плоскі листи.

Розплавлена скломаса виливалася на спеціальний стіл і розкочувалася до плоского стану. Потім починався багатоступінчастий процес поліровки поверхні, спершу грубими чавунними дисками, потім - абразивним піском різних фракцій, а в кінці - фетровими дисками. Таким чином були отримані перші дзеркала.[27]

Метод бельгійського винахідника Фурко. По цьому методу скло витягується не в стовп, а в стрічку. На поверхні розплавленого скла плаває так званий «човник», зроблений з вогнетривкого матеріалу, в дні якої прорізається вузька щілина майже у всю її довжину. Як тільки на «човник» натискують і заставляють її трохи занурюватися в розплавлене скло, з щілини рівномірно по всій довжині починає видавлюватися скло, яке підхоплюють приманкою, не давши йому розлитися по човнику, і піднімають вгору. Краї стрічки остигають швидше, ніж середина, і тому тягнуться більш товщими та міцнішими та утримують стрічку постійної ширини. У тому місці, де скло вже затверділо, стрічку підхоплює з двох сторін пари вальців, які обертаються в різні боки і підтягують стрічку далі. Таких пар вальців не одна, а багато, і розташовані вони точно одна над іншою. Проходячи через вальці, стрічка скла піднімається прямо вверх захоплювана вальцями, все вище і вище. Пройшовши дорогу в 5 метрів, під час якої скло поступово остигає, воно, нарешті, виходить з машини майже зовсім захололим. Від стрічки відрізують великі шматка скла і розрізають їх на шматки необхідних розмір.

Флоат технологія полягає у формуванні стрічки скла на поверхні розплавленого металу - олова. Таким чином нижня поверхня стрічки виходить рівною і гладкою за рахунок контакту з ідеально рівною поверхнею розплавленого металу, а верхня - за рахунок сил поверхневого натягнення скломаси, так звана вогненна поліровка. Отриманий таким чином аркуш скла володіє високими відмінними характеристиками.[17]

Два американські живописці - Джон Ла Фарж і Луіс Комфорт Тіффані - перші, хто узяли кольорове скло за предмет експериментів. Ла Фарж перший зі своїх колег став використовувати опалове переливчасте скло, і отримав згодом (24 лютого 1880 року) патент, але він залишався самотнім художником на все своє життя.

Тіффані отримав не один патент, а декілька (листопад 1880 р.). І на підставі їх став працювати над змінами того ж процесу, що і Ла Фарж. Ледве пізніше за Тіффані почав скляне виробництво, і з 1892 почав продаж скла під маркою «Favrile». Ця діяльність, привела його до того, що він став блискучою персоною в середовищі промисловців, а також створив студію з штатом робітників більше 100 чол.

Рік 1887-ой. Скляна Компанія Kokomo також починає виробництво, ставши через пару років владаркою золотої медалі на Усесвітній паризькій виставці - фірмою було представлено опалове кольорове скло за технологією почергового нагріву/охолоджування при додаванні хімічних добавок.

У той час в одному лише Петербурзі працювало близько двадцяти майстерень художнього скла - Франк, Оффенбахер, М. Кноха, А. Антоковіча, і ін. Відкривалися і спеціалізовані училища, що готували фахівців з художнього склоробства.

Вітраж в Росії перестав бути предметом розкоші, зробився відносно доступним широким верствам населення. Найбільш масовим стало вживання вітражів в архітектурі Петербурга на рубежу століть. Сюжети, що використовувалися, були в основному орнаментальними, або пейзажними. Один з най відоміших творів петербурзького художньої склоробні епохи модерна - торговий дім Елісєєвих на Невськом проспекті.

У ХХ столітті, пройшовши через конструктивістських, сюрреалістичних, абстракціоністських і інші тенденції, вітражне мистецтво продовжувало інтенсивно розвиватися. У Росії, після недовгого занепаду, пов'язаного з I світовою війною і революцією воно розцвіло в радянському склоробстві. Чудові зразки радянського вітража можна побачити наприклад, в Москві, на станції метро Новослободськая. Продовжується розвиток вітражного мистецтва і в наші дні. Сучасні твори художнього скла поєднують всі класичні і новаторські технології. Високої міри досконалості досягли різні способи імітації вітража на цілісному склі проте і набірна техніка не здає своїх позицій. Картини з кольорового скла, як і тисячу років назад приголомшують уява, володіють таємничою привабливою силою, а значить, ніколи не вийдуть з моди.[4]

1.2.2 Історія виникнення техніки «ф'юзінг»

Мозаїка. Вітражі. Яскраві скляні композиції надзвичайної краси. Вони зустрічають нас в старовинних храмах, і привітно посміхаються з віконних отворів затишного ресторанчика. Вони тішать око і наповнюють душу міріадами кольорових відблисків, з яких, як інколи здається, і були одного розу виткані. Справжні витвори мистецтва. І хоча історія вітража вирушає корінням в глиб часів, і в наші дні він не втрачає стратегічних позицій на ринку декоративних виробів із скла. Час не стоїть на місці, з того дня, коли спритні руки майстра зібрали перший вітраж, технології зробили величезний стрибок в перед. Одним з прекрасних прикладів цього є сучасний "ф'юзінг".

Ф'юзінг - технологія "вплавлення" або іншими словами "спікання" частин майбутньої скляної композиції в єдине ціле, в спеціальних печах, під впливом високих температур.

Вперше дана технологія, у вигляді близькому до сучасного, була застосована в 1990г, в одному з міст Німеччини. Саме у цій країні вона пізніше і набула найбільшого поширення. Але вона не є докорінно сучасною технологією роботи із склом. "Спікати" різнокольорове скло з метою здобуття багатоколірної композиції навчилися ще в Давньому Єгипті. Прадавні "сплавлені" шматочки скла датуються приблизно 1 ст до н.е - 1 ст н.е. Факти говорять самі за себе. Ф'юзінг пройшов через темряву часів і повністю довів своє право на життя.

Технологія ф'юзінг - є родичем вітражу, і може навіть вважатися одним з його різновидів. Але, у відмінності від класичного вітража, технологія ф'юзінг виключає використання металевого профілю.

Найперші предмети, виготовлені за технологією ф'юзінг, відносяться до часу Давнього Єгипту і Давнього Риму. Саме там були знайдені скляні мозаїки, що віддалено нагадують сучасні вироби, виготовлені за технологією ф'юзінга. Ще в давнину майстри освоювалися спікання скляних листів в печі і поступово удосконалювалися в цьому непростому процесі. Взагалі, велика кількість сучасних музеїв в своїх колекціях мають приклади давніх виробів, виготовлених за технологією, званою сьогодні ф'юзінгом. Причому предмети виходили різної якості - від дуже крихких до досить міцних. Все це залежало від технологій і умінь майстрів. Найперші шедеври із скла датуються від 15 століття до нашої ери, до виробів 5 століть нашої ери. Що стосується пізніших періодів, то аж до кінця 19 століть такі вироби практично відсутні. Сучасним майстрам важко визначити причину відсутності скла, виготовленого за технологією ф'юзінг, але багато хто погоджується на думці що зв'язаний такий інтервал з бурхливим розвитком в області скла і вітражу. Взагалі, ф'юзінг став активно вивчатися з недавніх пір. Та все ж, не дивлячись на невеликі запаси минулого, не дивлячись на невелику кількість давніх скляних предметів, виготовлених по методу сплавлення скла, багато археологів, істориків та соціологів шукають і роблять все нові і нові відкриття в історії ф'юзінгу.[16]

1.2.3 Аналіз сучасного розвитку техніки «ф'юзінг»

Техника спікання кольорового скла або ф'юзінг відкрила нову сторінку в історії вітражного мистецтва. Кольорове скло, що звільнилося від металевих конструкцій, органічно вписується в сучасний інтер'єр. Ця техніка дозволяє створювати, як цілі спечені картини, так і окремі елементи для вітражів в техніці Тіффані, додаючи природність композиції в цілому.

В даний час ф'юзінг, це не лише декоративні елементи, але і вітражні вставки для дверей, вікон та меблів, декоративний посуд, абажури, циферблати для годинника, архітектурні елементи, декоративні панно, будь-яке доповнення в інтер'єрі. Одним з найвидатніших та найвідоміших майстрів з техніки «ф'юзінг» є Грінченко Леонід Миколайович. Член Спілки Художників СРСР з 1983 року, та Спілки Художників Дніпропетровщини.(Додаток Б,Рис.Б.1)

Леонід Миколайович закінчив Львівський інститут декоративного та прикладного мистецтва. Є автором низки монументально - декоративних творів, вітражів та розписів в інтер'єрах Дніпропетровська та інших міст. (Додаток Б,Рис.Б.2) В даний час працює старшим викладачем Дніпропетровського Національного університета.[30]

Його майстерні роботи в техніці «ф'юзінг» захоплюють подих та дивують своєю легкістю та ніжністю. Здається ,що зараз злетять до неба всі метелики з його ф'юзінгів.(Додаток В,Рис.В.1,В.2,В.3,В.4) Неймовірна яскравість кольорів в його композиціях радує око. Всі роботи Леоніда Миколайовича виконанні з такою любов'ю до мистецтва, чим заслуговують довічне захоплення та повагу до майстра.

1.2.4 Суть технології «ф'юзінг» (спікання)

Основою мозаїки є скляний лист, він є своєрідним "живописним полотном", на якому художник-вітражист "пише" свій твір. На самому шарі скла збирається малюнок майбутнього вітража зі шматочків кольорового скла, скляних гранул, шихти, скляних дроту і т.п. Потім скло розігрівається в спеціальній печі до температури ? 850 градусів і спікається в цілий пласт. Не дивлячись на трудомісткість виготовлення, вітражні мозаїки, виконані за технологією «ф'юзінг», можуть мати різну форму, товщину, фактуру і дуже широку колірну гаму. Це дозволяє використовувати їх в якості різних ефектних елементів інтер'єру: у вигляді перегородок, вставок в стіні, як стільниці, дзеркала, декоративного панно, встаки у двері, вставки у вікно, ширми. Виглядають такі вітражі сучасно і естетично і користуються заслуженою популярністю. Особливо виграшно вони виглядають в інтер'єрах постмодернізму і хай-тека. Залежно від задуму і температурних режимів шари скла можуть розтікатися або ж залишатися в незмінному вигляді. Кольорові плями малюнка можуть змішуватися, або, навпаки, - зберігати чіткі обриси. Можна зробити малюнок об'ємним і опуклим, а також досягти зворотного, - зробити його майже плоским, контури малюнка повітряні і прозорі, як у акварелі. Переваги «ф'юзінга» особливо виявляються при створенні абстрактного або "акварельного" малюнка. Скляна емаль є прозорою, дозволяє проникати крізь себе світлові. Основі надає стародавнє емалювання - раніше не видану чистоту, яскравість фарб, ажурність графіки. Скляна основа дозволяє отримати ілюзію перспективи, обсяг і глибину, яка відсутня в роботі на металевій пластині-основі. В результаті з'являється бажана фактура, утворюється потрібна товщина і рельєф скляного вироба.[28]

Ф'юзінг має ряд переваг перед більш старими технологіями виготовлення вітражів таких як "тіффані":

- дозволяє робити вітраж багатошаровим.

- вітраж добре взаємодіє з водою, оскільки не має швів між елементами скла.

- має можливість створення рельєфу.

При правильному підборі сортів скла і температурних режимів нагріву, технологія спікання дозволяє досягти чудового декоративного ефекту і високої міцності декоративного вироби. Техніка спікання кольорового скла або ф'юзінг відкрила нову сторінку в історії вітражного мистецтва. Використання високотемпературної обробки скла (ф'юзінг), дозволяє створювати художнє скло, несхильне до старіння та зміни кольору, з унікальною фактурою і широкою кольоровою гамою.

Ця техніка дозволяє створювати як цілісні виплавлені картини, так і окремі елементи для вітражів в техніці "Тіффані", надаючи природності композиції в цілому. В даний час ф'юзінг це не тільки декоративні елементи, але й вітражні вставки для дверей, вікон і меблів, декоративна посуд, абажури, циферблати для годин, архітектурні елементи, декоративні панно, будь-який додаток в інтер'єр і багато іншого. Інтер'єри наших будинків поки не насичені самоцвітними картинами з застиглого скла. І тому навіть самі незначні деталі для ф'юзінга виглядають особливо яскраво і по - свіжому. Скляні вітражі, вітраж у вікні, вітраж у дверях, вітраж в ніші, декоративні елементи для обробки меблів і будь-якого предмета інтер'єру - все це ф'юзінг, спікання скла. Яскравий, що переливається в променях, елемент в техніці «ф'юзінг», здатний зробити звичайні скляні двері унікальною деталлю інтер'єру. Деталлю, повз яку неможливо буде пройти байдуже. А якщо панно на скляних дверях зробити за допомогою піскоструминної обробки, і кільком його деталей надати обсяг з допомогою ф'юзінга, то вийти дивовижний за красою і гармонії картина. Ефектно і дуже красиво виглядає ф'юзінг на дзеркалах. До речі, доглядати за ф'юзінгом так само просто, як за звичайним склом. З-за технологічних особливостей ф'юзінг ексклюзивний за визначенням, тобто повторити композицію зі скла, виконану в техніці «ф'юзінг», практично неможливо.[12]

1.2.5 Техніки ф'юзінга

На даний момент, найчастішим проявом техніки для ф'юзінга є площинне спікання. На перший погляд, вона дуже проста - на лист скла, званий "підкладкою", який становить сполучну частина композиції, накладають її елементи, після чого, в спеціальній печі сплавляють в єдину композицію. І якщо все, починаючи від вибору скла, закінчуючи ретельно дотриманням всіх нюансів технології було зроблено правильно - на виході виходить ідеальне, плоске монолітне виріб. Ця техніка хороша для виготовлення віражного скла, заготовок під об'ємні вироби. При необхідності отримання об'ємного виробу, аж до найскладніших 3D-композицій, застосовуються техніка ф'юзінг-формінга.

Є ще декілька відомих нам технік:

а) Техніка "Комбінованого прочісування". Особливістю даного методу, є використання інструмента, для ручної зміни форми скла, поки воно ще знаходиться в нагрітому стані.

б) "Вогняне полірування". Суть цієї техніки полягає в тому, що виріб поміщається в піч для випалу скла, і стає гладким і блискучим.

в.) "Формування" або "Молірування". Одного разу сплавлене скло, знову піддається нагріву розм'якшується, і приймає вигини заздалегідь заготовленого форми. Наприклад, таким чином можна отримати гарну, нестандартну чашу. Ця техніка досить складна й дорога, але дуже ефектна. Використовується спільно з класичним вітражем для створення рельєфних декоративних вставок. Склу можна надати практично будь-яку форму за даною технологією. Спочатку створюється гіпсова скульптурна форма, на неї кладеться скло і обпалюється. Причому випал найчастіше йде в кілька етапів, що пов'язано з підбором необхідного режиму нагріву і небезпекою пошкодження скла при нагріванні або охолодженні. Тим більше, що рельєф може створюватися і з використанням декількох видів скла. На принципі технології гнуття існують ще кілька методів. Наприклад, комбіноване прочісування, дозволяє деформувати ще гаряче скло за допомогою спеціальних інструментів, вогневє полірування - використовує нагрівання скла в печі для додання йому гладкості і блиску. А створені таким чином деталі, надалі найчастіше займають своє місце в класичному вітражі.

г) Технологія "Кастинг", "Муранське скло". Технологія "кастинг" схожа на ф'юзінг. ЇЇ частіше називають "муранське скло". Для виливка таких вітражів використовують металеві форми з рельєфними поглибленнями внизу. Цей рельєф заповнюється розплавленим кольоровим склом, а зверху все покривається шаром прозорого скла. Виходить теж цільний вітраж. Але на відміну від ф'юзінгового, обриси створеного малюнка залишаються чіткими, а не розпливчатими.[16]

2. РОЗРОБКА МОНУМЕНТАЛЬНОЇ КОМПОЗИЦІЇ В ТЕХНІЦІ «Ф'ЮЗІНГ» НА КЕРАМІЧНІЙ ОСНОВІ НА ТЕМУ: «ЛІСОВА ПІСНЯ» ЛЕСІ УКРАЇНКИ

2.1 Етапи розробки та принципи рішення в ескізах

При створенні монументально - декоративної композиції в техніці «фюзінг» на тему: « Лісова пісня» Лесі Українки, необхідно пройти через декілька етапів - від пошуку ідей до їх втілення. На сам перед треба мати на увазі де саме буде розташована композиція, адже інтер'єр чи екстер'єр відіграють дуже важливу роль у сприйнятті - поєднання дзеркал, мармуру, великої кількості вікон та освітлення повинно бути дуже вдалим, щоб ф'юзінг зайняв своє місце в інтер'єрі та не руйнувалась його єдність.(Рисунок 2.1,2.2)[19]

«Рисунок 2.1 - Інтер'єр» « Рисунок 2.2 - Композиція в Інтер'єрі»

По задуму робота має розташуватися на стіні холла театру Лесі Українки в місті Києві.

Перш за все розробляємо ескізи невеликого розміру, але з відповідними пропорціями постатей для монументальної роботи. Необхідність створення ескізів полягає в тому, щоб створити основу для більшої роботи.

В процесі пошуку ідей - ритм, рівновага та центр композиції складає найважливішу основу всієї роботи.

Ритм є перш за все одним з основних композиційних початків в природі, він присутній у багатьох сферах дійсності: в космічних явищах, в органічній та не органічній природі ,в рослинному світі.(Рисунок 2.3)

«Рисунок 2.3 - Пошуковий ескіз»

Ритм як правило композиції має свої особливості і широкий діапазон дії в творчості художників. Його дієвість ґрунтується на законах композиції, на тональних і колірних контрастах . Саме наявність тональних або колірних контрастів забезпечує сприйняття змальованого здалека, навіть на далекій відстані. При згасанні тональних і колірних контрастів ритм майже не сприймається, навіть за наявності контрастів величин або положень предметів в просторі (далі -- ближче). Ось чому дуже поважно визначити основні контрасти вже в ескізах композиції. Лише добившись цього, можна розраховувати на активну дію ритму і допомогу його в закономірній організації твору. Ритм у вдалій композиції одночасно розчленовує компоненти твору (виявляється дія закону контрастів) і об'єднує їх. Це вказує на зв'язок ритму з композиційним законом цілісності. Таким чином, суть поняття «ритм» полягає в чергуванні елементів композицій як ряду ланок, об'єднаних приналежністю до одного явища в його узагальнено-образній виставі. Чергування елементів в композиції спонукає глядача роздумувати, сприймати сюжет в його розвитку. Ця властивість ритму, визначає його зв'язок з композиційним законом життєвості, який вимагає від художника проникати в рух внутрішнього, а не обмежуватися показом руху зовнішнього.[6]

Композиційний центр повинен в першу чергу привертати увагу глядача. Центр композиції включає сюжетну зав'язку. Побудова всього твору зі всіма його частинами ведеться в ім'я виявлення ідейного вмісту з опорою на дію закону цілісності.

Виділення головного в композиції пов'язано з особливостями зорового сприйняття людини, що фіксує свою увагу перш за все на подразнику, що сильно діє. Це можуть бути рух, світлові ефекти або різка зміна умов освітленості, контрасти тонові або колірні, контрасти величин, форм.[18]

В даному випадку центром композиція являються дві постаті. (Рисунок 2.3)

«Рисунок 2.3 - Пошуковий ескіз»

2.2 Пошуки елементів для композиції

Неповторна краса рідної природи у всі часи спонукала братися за перо. Скільки письменників у віршах і в прозі оспівували цю красу! Природа є однією із сил, що надихають поетів та художників. Відчуття магії в змінах природи від сезону до сезону, в її капризах і благословенних дарах, в її дрімучості і невинній красі, в її безмірності і незбагненній розумності. І якщо ми самі є частиною природи, то і природа стає невід'ємною частиною духовної та художньої творчості людини.[24]

Так була поставлена задача передати не тільки красу людських образів але й природи та рослинного світу для створення художнього твору на тему: «Лісова пісня».

Вирішено вжити жіночий образ Мавки та чоловічий образ Лукаша, а також, форми зображення рослин, квітів, калини та дуба, птахів, які описуються в творі Лесі Українки «Лісова пісня».

При створенні композиції обов'язково потрібно знати твір Лесі Українки «Лісова пісня» та символіку усіх даних елементів з твору для цілісності сприймання сюжету. Наприклад, калина - символ вогню, сонця, безперервності життя, роду українського, України, батьківщини, дівочої чистоти й краси, вічній любові, вірності, гармонії життя і природи, материнства, плодючості. Символ непокірності і стійкості українського козацтва, єдності нації.[5]

Дуб - символ сили, захисту, довговічності, мужності, вірності, чоловіка, людського тіла. Дуб часто буває пов'язаний з богами-громовержцями і громом і вважається емблемою богів та родючості, тому може також символізувати блискавку і вогонь.[7]

Птах - це символ людської душі.

Потрібно вивчили елементи народного вбрання та вишивки для точного передання одягу в образі.[23,11,13,14]

2.3 Пошук колористичного рішення

Колорит -- загальна естетична оцінка кольорових якостей твору мистецтва, характер кольорових елементів зображення, їх взаємозв'язок, узгодженості кольорів і відтінків. Зовнішнє вираження колориту -- живописність і барвистість кольорових поєднань у творі.

Колористичне рішення будується на контрастах великих локальних колірних плям, контрастне і світлотіньове моделювання об'ємів.

Говорячи про колористичне рішення ми маємо вперш за все на увазі також теплу або холодну гамму кольорів.(Рисунок 2.4,2.5)

«Рисунок 2.4 - Пошуковий ескіз в кольорі» «Рисунок 2.5 - Пошуковий ескіз в кольорі»

Аналізуючи колористичне вирішення композицій відомих майстрів вирішено створити композицію на тему: «Лісова пісня» в холодній гаммі, та в нюансно контрастному відношенні кольорів.

Нюанс - це наближення за формою або кольором окремих частин композиції або слабо виражена відмінність.

Використання нюансу зазвичай обумовлюється наявністю контрасту і необхідністю його пом'якшення. Як засіб композиції нюанс виявляється в пропорціях, ритмі, кольорі, пластиці, декорі, фактурі поверхні.

Побудовані на нюансах форми спокійні. Пом'якшуючи контрасти, нюанси додають виробам і середовищу необхідну теплоту, що для житлового середовища особливо важливе.

Контраст - протипоставлення кольору, розміру та світла та тіні.[6]

Холодна гамма кольорових відтінків - заспокоюють, заколисують. Можуть візуально розширити простір композиції в інтер'єрі. До таких кольорів відносять: блакитний, синій, фіолетовий.

Блакитний колір

Психологія кольору: цей колір пов'язаний з інтелектом. Чесність і щирість також пов'язані з блакитним кольором. За допомогою блакитного можна відмовитися від зовнішнього світу і, залишившись наодинці зі своїми думками, споглядати і спокійно роздумувати..

Синій колір

Психологія кольору: Очищає мислення, звільняє від тривог і страхів.

Фіолетовий колір

Психологія кольору: величний колір, завжди присутній в одязі королів і духівництва. Це колір натхнення, сприяє творчим особам. Він допоможе заспокоїти душу і наситити її енергією натхнення. Фіолетовий об'єднує тіло і мислення.[19]

Смарагдовий.

Психологія кольору: це один з найпозитивніших кольорів спектру, він наділяє відчуттям матеріального благополуччя і відчуттям вдячності за все, що ми маємо. Співвідноситься з умінням постійно знаходитися в гармонії.

Бірюзовий

Психологія кольору: містить в собі два кольори: зелений і блакитний. Як перший - гармонізує, як другий- створює відчуття чистоти.

Пурпурний

Психологія кольору: вважається гіпнотичним кольором.

Рожевий

Психологія кольору: знижує агресію, розслабляє. Викликає відчуття комфорту.

Білий

Це позитивний колір, що містить в собі всі кольори спектру.

Психологія кольору: білий колір співвідноситься з духовністю. Білий заряджає енергією і очищає.

Сірий

Є проміжним між чорним і білим кольорами, тому вважається нейтральним кольором.

Психологія кольору: сірий колір - це колір інтелекту.

Коричневий

Застосується, коли потрібно на чомусь зосередитися і відчути грунт під ногами.

Психологія кольору: це колір надійності, міцності, практичності і здорового глузду.

Жовтий.

Психологія кольору: відчуття руху; звільняє від негативу, який підриває упевненість в своїх сил.

Помаранчевий

Психологія кольору: очищає від неприємних відчуттів.

Червоний

Психологія кольору: наділяє відчуттям безпеки, упевненістю в завтрашньому дні.[19]

Забарвлення постатей, як одного із основних елементів композиції, буде інтенсивнішим, а всі інші елементи повинні мати забарвлення менш інтенсивніше, на нюансних відношеннях. Надмірна кількість кольорових плям може зруйнувати цілісність композиції.

2.4 Створення ескізів

Головне, що повинно враховуватися в створенні остаточного ескізу, це не тільки передача точної гами вибраних кольорів, а й розмір що до натуральних величин.

Пропорційно зменшеній ескіз має розмір 80см на 80см.

Спочатку ескіз виконуються лінійно. (Рисунок 2.6) На ньому ведуться пошуки майбутнього фрагменту в матеріалі.(Рисунок 2.7)

«Рисунок 2.6 - Виконання лінійного ескізу» «Рисунок 2.7 - Пошуковий фрагмент»

Потім ескіз виготовляється в кольорі, гуашовими фарбами.( Рисунок 2.8)

«Рисунок 2.8 - Головний ескіз в кольорі.»

В роботі над картоном остаточно утверджується кольорова гама, визначаються потрібні кольори та розміри елементів композиції.

Художник повинен передати красу матеріалу, щоб навколишні люди могли бачити не лише малюнок, але і пишність матеріалу з якого він виконаний й відчути його красу.

Виконуються ще два робочих ескізи для виконання фрагменту в матеріалі на яких розкреслюється схема точного розташування керамічних модулів для основи декоративної композиції в техніці «ф'юзінг». Кількість модулів в композиція залежить від обраного розміру з врахуванням розміру кожного модуля. Кожен модуль має розмір 15см на 30см. В даному випадку маємо схему з 8 модулів.

Перший робочий ескіз виконується чорно-білий в графічній техніці, з якого знімаються точні розміри під кожен модуль виконаної роботи з врахуванням кількості скла та смальти.

Другий робочий ескіз виконується в кольорі. Він є взірцем для передачі кольору та вірного підбору відтінку скла та смальти для створення композиції в техніці «ф'юзінг».

Обидва ескізи мають розмір 60см на 60см, відносно до розміру композиції в матеріалі.(Рисунок 2.9.1, 2.9.2, 2.10.1, 2.10.2)

«Рисунок 2.9.1 - Робочий ескіз в тоні» «Рисунок 2.9.2 - Робочий ескіз в тоні»



«Рисунок 2.10.1 - Робочий ескіз в кольорі» «Рисунок 2.10.2 - Робочий ескіз в кольорі»

2.5 Виконання фрагменту в матеріалі

Для виконання фрагменту композиції в техніці «ф'юзінг» потрібно мати відповідний матеріал. Це є керамічна основа, керамічні фарби, скло та смальта. А також набір інструментів для роботою зі склом: стіклорізи , різного розміру зажими, пінцети, плоскогубці. (Рисунок 2.11)

«Рисунок 2.11»

Спочатку вирізається керамічна основа розміром 15см на 30см, в кількості 8 модулів. Також, таким же розміром вирізається скло для кожного модуля. На це скло переводиться малюнок з першого робочого ескізу. (Рисунок.2.9.1) По схемі цього малюнку викладається скло.

Розмір композиції в матеріалі 60см на 60см.

Поступово, модуль за модулем набирається мозаїка зі скла та смальти згідно з кольором другого робочого ескізу.(Рисунок 2.10.2) Під великі елементи скло вирізається згідно до схеми першого робочого ескізу. (Рисунок 2.9.1)

Місця, збагачені смальтою, повинні бути накриті прозорим склом для збереження її кольору під час спікання. Для того щоб зродити деякі об'єкти композиції виразними в об'ємі, прозоре скло в цих місцях накладається в декілька шарів. (Рисунок 2.12)

«Рисунок 2.12 - Набір скла на модулі»

Для придання виразності формі обличчя, виконується малюнок на склі по контуру форми керамічною фарбою. Для цього потрібно зняти кальку обличчя з першого робочого ескізу.(Рисунок 2.9.1) Вирізати по контуру скло й перенести на його зворотну сторону малюнок. Цим склом буде накриватися викладене обличчя. Керамічна фарба повинна була з низу скла щоб не вигоріла під дією великих температур. Використовується керамічна фарба коричневого кольору.(Рисунок 2.13)

«Рисунок 2.13 - Робота над обличчям»

По закінченню набору мозаїки, модуль спікається в муфельній печі при температурі 800 градусів Цельсія. Спікання триває 3 години. Після закінчення часу, знаходиться добу в муфелі, для рівномірного застигання. (Рисунок 2.14.1,2.14.2,2.14.3,2.14.4)



«Рисунок 2.14.1 - Робота в матеріалі»

«Рисунок.2.14.2 - Робота в матеріалі» «Рисунок 2.14.3 - Робота в матеріалі»



«Рисунок 2.14.4 - Робота в матеріалі»

По спечені, всі модулі монтуються на планшеті в композицію згідно з попередньою схемою ескізів. Кожна керамічна плиточка клеїться на клей ПВА. Коли всі модулі приклеєні - робота оформляється в рамця.