Основні тенденції та перспективи розвитку естрадно-вокального ансамблю України

«…Понад п'ятсот майстрів мистецтв і учасників художньої самодіяльності виступили у звітних концертах у столиці України… Від співучої родини Вовчуків… до вокально-інструментальних ансамблів «Смерічка» з Вижниці та «Червона рута» Чернівецької обласної філармонії. (Софія Ротару виконала пісні «Я люблю тебя Россия» Д. Тухманова, слова М. Ножкіна і «Ти повернешся коханий» керівника «Смерічки» Левка Дутківського на слова Анатолія Фартушняка)… Вперше «Червону руту» і «Водограй» виконав Вижницький самодіяльний вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка» під керуванням Левка Дутківського. І цього разу ансамбль та солісти Назар Яремчук і Василь Зінкевич донесли до сердець слухачів ліричний характер та щирість пісень…» [ Пустовіт Л. Мелодії Буковинського краю // Культура і життя, 1973. -- 28 січня.].

Після звітного концерту у Києві, митці Чернівецької області були відзначені грамотами і званнями. Перший в Україні «Народний вокально-інструментальний ансамбль» -- «Смерічка» був нагороджений «Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР». Соліст «Смерічки» В. Зінкевич Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Чернівецьке обласне управління культури очолюване В. Королюком також представило до почесного звання «Заслужений діяч мистецтв УРСР» керівника «Смерічки» Левка Дутківського. Та цього почесного звання йому не присвоїли. Пізніше виявилось, що посприяли цьому заздрісні “друзі-стукачі” та Вижницька районна влада…

1 квітня 1973 року Левко Дутківський разом зі «Смерічкою» та солістами Василем Зінкевичем і Назарієм Яремчуком, який перевівшись в університеті на заочне навчання, перейшов на постійну роботу в Чернівецьку обласну філармонію.

«На початку 1970-х років «Смерічка» був найпопулярнішим ансамблем у Радянському Союзі, а В. Івасюк -- улюбленим композитором молоді».

Пісні з репертуару ансамблю «Смерічка», і не тільки Івасюкові, були на той час такі популярні, що їх масово копіювали і брали до свого репертуару багато інших, навіть дуже відомих, популярних виконавців.

В 1970 році вийшла перша платівка-міньйон «Смерічки» -- це була взагалі перша в Україні і друга в СРСР платівка в новому тоді жанрі ВІА. Наступний 1971 рік був найуспішнішим в історії «Смерічки» -- знято музичний фільм «Червона рута», в якому солісти ансамблю зіграли головні ролі. А пісня Володимира Івасюка «Червона рута» стала найкращою в СРСР. Через рік, в фіналі «Пісні-72» звучав «Водограй». В тому ж році «Смерічка» перемогла в телеконкурсі «Алло, ми шукаємо таланти» і ансамблю присвоїли звання народного. В 1973 році «Смерічка» змінила статус з самодіяльного на професійний -- аснамбль запросили до Чернівецької філармонії. Через рік «Мелодія» випустила LP з найкращим доробком гурту. Та виснажливі гастролі не сприяють творчому зростові колективу, першим в 1975 році не витримує Зінкевич, через два роки на телебачення переходить Дутківський. Наступає чорна полоса в житті колективу.

В 1979 році філармонія запрошує Дутківського реставрувати «Смерічку». Він звільнює весь склад гурту, залишивши тільки солістів -- Назарія Яремчука та Павла Дворського. А до ансамблю запрошуються співак Віктор Морозов, барабанщик Ігор Лесько, гітарист Ігор Луцейко, басист Олександр Соколов, звукорежисер Володимир Критович, скрипаль та клавішник Роман Лозинський, гітарист та клавішник Володимир Прокопик. Досить швидко «Смерічка» повертає собі звання «взірцевого» поп-гурту України. В 1981 році Яремчук повіз на «Братіславську ліру» пісню Раймонда Паулса «Я тебя рисую» і повернувся з призом глядацьких симпатій. Наступного року «Смерічку» нагороджено комсомольською премією ім. Островського.

В 1983 році Дутківський стає директором філармонії, художнє керівництво «Смерічкою» переходить в руки Яремчука, музичною частиною завідував Соколов, потім Прокопик. В 1984 році гурт став лауреатом Всесоюзного огляду-конкурсу тематичних програм, через рік дипломантом XII Всесвітнього фестивалю молоді. В 1988 році йде новатор Морозов, згодом Орест Хома і один з кращих саксофоністів України Юрій Яремчук. З тих часів було записано два LP 1985 та 1990 років та кілька міні-відеоальбоми ВІА «Смерічка»// ВІА «Смерічка».

Згодом у 1994 році Володимир Прокопик в парі з Павлом Дворським виділився в окрему концертну одиницю. Того ж року дебютував новий склад «Смерічки» на чолі з автором-виконавцем Олегом Шаком.

2.2 Українські естрадні ансамблі кінця ХХ - початку ХХІ ст.

ВІА «Кобза»

У 60-80-ті роки минулого століття на українській естраді з'явилося багато вокально-інструментальних ансамблів (ВІА), і гарних серед них теж було чимало. Але було кілька найбільш талановитих, виразних, яскравих, професійних - вони мали безліч прихильників тоді, вони викликають повагу до себе й сьогодні (тим більше, якщо продовжують виступати). До числа цих кращих завжди належав, без сумніву, і ВІА Кобза. Невипадково ж саме Кобзою записано платівку - перший в Україні стерео-диск, і саме Кобза була першою українською групою, що мала професійний тур на Заході (ще за часів Радянського Союзу) http://www.umka.com.ua/ukr/catalogue/variety-art-2/kobza-ukrainian-via-collection.html.

Гурт "Ватра"

Так сталось, що Львівська філармонія об'єднала під одною назвою три зовсім різних колективи. Закладена Богданом Кудлою перша Ватра, поряд з традиційним для того часу національним ВІА-репертуаром, досить вдало експериментувала - на платівці 1974-го року заслуговують уваги пісні у виконанні Лесі Боровець та завуальована пісня січових стрільців "Гей, ви хлопці молодії". Та й сама платівка стала своєрідною рекордсменкою серед записаних на "Мелодії" українськими виконавцями - маленькими тиражами вона передруковувалася ще майже 15 років. Та в тому, мабуть, заслуга і наступних Ватр.

Вже в 1977 році в філармонію запросили створений за рік до цього Іваном Поповичем та Віктором Морозовим ВІА "Ровесник". Візиткою нової Ватри стала пісня Поповича "Люба-Люба", а про майстерність музикантів свідчить виконувана ними "Голуба рапсодія" Джорджа Гершвіна. Та через два роки майже весь склад Ватри перебрався в Чернівці у ВІА "Смерічка", Попович в Ужгород, а кращий трубач України Володимир Копоть подався до Києва.

А філармонія знову запросила до себе самодіяльний ВІА, на цей раз створені Романом Левицьким в 1977 році в БК автобусного заводу "Ритми Карпат". Керівником нової Ватри став композитор Ігор Білозір, основними вокалістами Оксана Білозір та Мар'ян Шуневич; в стартовому складі грали клавішник Зиновій Левковський, барабанщик Юрій Кедринський, гітарист Андрій Береза, скрипаль Ростислав Штинь, саксофоніст Олександр Сердюк (автор знаменитої "Чарівної бойківчанки"). Від першого міньйону 1981-го року і до другого 85-го, Ватра поступово ставала найпопулярнішим ВІА України, хоч їй так і не вдалося позбутися протиріч між суто "ватрівським" фолк-стилем, сольною програмою Оксани Білозір та патріотикою, котру нав'язувала ансамблю худрада філармонії. З часом, коли відмінили відсоткове обмеження власних пісень в репертуарі, на перший план все більше виходила Оксана Білозір, а сама Ватра сприймалася просто як акомпануючий склад. Все закінчилося тим, що Оксана залишила гурт і створила собі власний ансамбль "Оксана". А власне Ватра перетворилася на музичний центр під керівництвом Ігоря Білозіра, котрий саме захопився створенням експериментальної музики, синтезуючи стиль нью-ейдж з українським мелосом. Альбом обрядових пісень "Від Миколая до Йордана" у виконанні Ігора Білозіра та Ватри в 1996 році випустив лейбл Гал Рекордс.

Колишніми музикантами Ватри були створені нові групи - Львівські музики, Гурт Олега Кульчицького, а ще раніше Жайвір.

9 травня 2000 року русифіковані мажори жорстоко побили Ігоря Білозіра, і він через 20 днів помер у львівській реанімації. Його смерть мала міжнародний резонанс і викликала громадські заворушення у Львові.

ВІА Ватра і надалі входить до складу однойменного музично-мистецького центру "Ватра", керівництво яким перейшло до Ольги Білозір. Станом на 2002 рік у складі гурту: музичний керівник, скрипаль Андрій Кучерепа, клавішник і саксофоніст Роман Антонів, басист Сергій Мосесов, гітарист Ярослав Ковалів, барабанщик Ростислав Драла, вокалісти Ольга Буньо та Володимир Питель http://www.umka.com.ua/ukr/singer/vatra-hurt.html.

Музичний стиль, вагомими складовими якого є індивідуалізованість, унікальність світогляду, його цілісність, виступає як психологічно зумовлена специфічність художнього мислення, виражена відповідною системною організацією потенціалу музичного мовлення в процесі створення й виконавської інтерпретації твору.

Специфіка жанрово-стильової багатогранності естрадного музичного мистецтва полягає у могутньому емоційно-естетичному впливові на сприйняття особистості, завдяки винятковому ритмічному багатству, інтонаційній своєрідності, мистецтву імпровізації, окремим специфічним прийомам інструментування, що характерні для більшості видатних естрадних музичних творів.

Так, унікальність стилів рок-музики як художнього феномену привертає увагу не тільки музикантів та мистецтвознавців, а й соціологів, психологів і, що важливо, педагогів. Б. Брилін розглядає рок-музику як надзвичайно ефективний засіб естетичного виховання. На думку вченого, її високохудожні зразки свідчать про те, що в рок-мистецтві, як і в будь-якому іншому (класичному чи народному), існує емоційно-естетична мотивація творчого вибору, що запобігає витісненню власне творчості й перетворенню її на суто раціональний акт, порушенню сутності художнього процесу даного жанру. Завдяки року межі творчих пошуків виконавців-професіоналів значно розширилися, зумовивши виникнення нових оригінальних форм.

Еволюція засобів музичної виразності й укорінення найбільш стійких прийомів творчої імпровізації зумовили популяризацію окремих видів і стилів рок-музики, що виникли внаслідок поєднання елементів року з іншими видами музики (джаз-рок, арт-рок, рок-барокко тощо).

Кожний з естрадних стилів та жанрів має специфічні художні особливості й засоби виразності, характеризується безпосереднім контактом із публікою, “відкритістю” майстерності, здатністю до миттєвого перевтілення.

Величезний творчий потенціал має джаз. Поглиблення змістовності музики, її художньо-образної сфери впливає на виконавський стиль музикантів: вражають сонорні ефекти джазових ансамблів, масштабність біг-бендових партитур. Джаз викладають у багатьох музичних училищах і, факультативно, в деяких консерваторіях. Кращі джазові обробки й естрадні аранжування класичних, народних мелодій збагачують і розширюють виховний потенціал музичного мистецтва, сприяючи залученню до нього широких мас слухачів.

В естрадно-джазовій музиці ритм є носієм стильових особливостей та образної характерності музичного твору, одним із найважливіших засобів виразності, який стимулює творчу уяву музиканта-виконавця.

Специфіку джазової ритміки повною мірою характеризує поняття “свінг”, його характерними рисами є специфічна ритмічна атмосфера, в якій постійно є присутнім відчуття ритмічного нашарування музичної тканини, своєрідне напруження між основним ритмом та ритмом мелодичних ліній з частковою незбіжністю акцентів у даних пластах і, водночас, органічна єдність музичної тканини, що забезпечує безперервність наскрізного розвитку твору.

Напрочуд складна й багатопланова поліритмія імпровізаційного джазу, що виникає на основі джазової дводольності (яка іноді звучить реально, а найчастіше є тільки припущенням), не має аналогу в європейській музиці. Дивовижна точність акцентів поєднується в джазовому виконанні із своєрідною незбіжністю на “слабких” долях з пульсацією європейського ритму (ледь відчутний ефект, непідвладний нотному запису). Як зазначає В. Конен, такий ефект (він дістав у музикознавчій літературі назву “momentum”) відіграє важливу роль у досягненні особливої гостроти художнього впливу. Автор підкреслює, що виконавці імпровізаційного джазу створили високооригінальне мистецтво, якому притаманне розмаїття засобів виразності і яке потребує великої попередньої практики, розвиненої фантазії, творчої виконавської техніки, високої музичної культури .

Вивчаючи специфіку блюзів слід підкреслити, що величезний художній вплив досягається внаслідок поєднання традиційної блюзової схеми й сталого філігранного варіювання окремих яскравих елементів. Зростання емоційної напруги відбувається за допомогою характерного прийому остинатного проведення певного метроритмічного мотиву.

Поліритмічна організація музичної тканини джазових творів підкреслює полікомпонентність музично-естетичного цілого.

На сучасному етапі естрадному музичному мистецтву властива своєрідна трансформація структури стилю, за якої композитори роблять акцент на таких виконавських засобах виразності, як розгортання динамічної побудови, алогічні відтінки, характер звуковидобування. Виконавці для підкреслення специфіки стилю спираються на ритміку, гармонію, мелодію, розширення та звуження діапазону тощо. Сутність диференціації специфічних композиторських і специфічних виконавських засобів виразності обумовлюється природою інтонування.

ВІА Гра (NU Virgos) -- російсько-українська жіноча поп-группа. Один з найуспішніших російськомовних музичних проектів в новому столітті. Характерною особливістю колективу є нескінченна ротація учасниць. Що говорить про те, що це проект продюсерський, і успіх ВІА Гра -- це, перш за все, успіх її продюсерів Костянтина Меладзе і Дмитра Костюка.

Ідея створення подібного проекту прийшла в голову майбутньому продюсерові -- Дмитру Костюку. Стартовим складом групи, тим самим, з якого все і починалося, стали дві українські дівчата, Олена Вінницька і Надія Грановськая. Історія їх приходу в групу вийшла різною. Олену, на той момент, що працювала на українську телекомпанію «БІЗ-ТБ», для участі в групі запросив сам Дмитро Костюк. Іншим продюсером став Костянтин Меладзе. Автором текстів і композитором всіх пісень групи став Костянтин Меладзе.

Перший склад «ВІА Гра»: Олена Вінницька і Надія Грановськая. Олену Вінницьку, таку, що працювала на телекомпанії «БІЗ-ТБ», для участі в групі запросив Дмитро Костюк. Надію Грановськую запросив в групу інший продюсер «ВІА Гри» - Костянтин Меладзе.

Є декілька версій чому група була названа саме «ВІА Гра». З одного боку, ВІА - це абревіатура, яка розшифровується як «Вокально-інструментальний ансамбль», а «Гра» перекладається з української мови як «гра». З іншого боку, багато хто вважає, що назва - це похідна від прізвищ вокалісток, в якому «ВІ» - почало від прізвища «Вінницька», «А» - перша буква імені Олени, а «Гра» - відповідно, початок прізвища напарника Олени по групі, Надії Грановськой.

3 вересня 2000 року - перший показ на телеканалі «БІЗ-ТБ» дебютного кліпу «Попытка №5» групи «ВІА Гра». «Попытка №5» стала якійсь «візитною карткою» колективу. За цю пісню в 2001 році «ВІА Гра» завоювала премію «Золотий Грамофон».

Наступним кліпом стало відео на пісню «Обійми мене».

Протягом всього 2000 року група формує свій репертуар і до середини грудня в нього входить сім пісень.

20 грудня 2000 року - дебютний виступ групи в Дніпропетровську, на сцені місцевого «Льодового палацу». На концерті було присутньо близько чотирьох тисяч глядачів.

У 2001 році група «ВІА Гра» бере участь концертних програмах, зйомках на телебаченні та для інших засобів масової інформації. Відеоряд поповнюється ще двома кліпами - «Я не повернуся» і «Бомба». Група стає загальновідомою і популярною. У 2001 колектив отримує різні нагороди, в число яких входять приз від радіо «Хіт FM», в рамках церемонії «Стопудовий хіт»; «золоте перо» на церемонії «Золота жарптиця», в номінаціях «Краща пісня» і «Відкриття року», а також «Золота гиря» і «Золотий грамофон», отримані групою за перший хіт, - «Спроба №5». Група взяла участь в зйомках мюзиклу «Ніч перед Різдвом».

31 серпня 2001 року «ВІА Гра» уклала контракт з компанією «Sony Music», розрахований на випуск п'яти альбомів. В той же час, група продовжувала успішно гастролювати з своїми сольними концертами по країнах СНД.

У 2002 році в «ВІА Гре» відбуваються зміни. Надія Грановськая готувалася стати мамою і на її місце був оголошений кастінг. Продюсерами було ухвалено рішення збільшити склад учасниць до трьох чоловік. У групу запросили екс-телеведучу Ганну Седокову, що працювала на каналах О-ТВ і «Новий канал», а також модель з Санкт-Петербурга - Тетяну Найник.

Незабаром був знятий кліп «Стоп! Стоп! Стоп!».

23 травня 2002 року в московському концертному залі «Росія» група була удостоєна премії «Овація».

12 вересня 2002 року закінчилися зйомки кліпу на пісню «Good Morning, тато!». В цей же час в групу повертається Надія Грановськая. А через деякий час групу покидає Тетяна Найник.

У 2003 році Олена Вінницька вирішила почати власну сольну кар'єру. В результаті чергового кастінга в групу потрапляє Вера Брежнева.

На початку 2003 знімається відеокліп на пісню «Не залишай мене, коханий!», після чого виходить другий альбом «ВІА Гри» «Стоп! Знято!».

Літом 2003 з'являється кліп «Убий мою подругу». Осінню цього ж року виходить альбом «Біологія». Формується прекрасний дует - «ВІА Гра» і Валерій Меладзе. Спільна робота, за кінець 2003 - початок 2004 років що дала плоди у вигляді пісень «Океан і три річки» і «Тяжіння більше немає», а також знятих на них відеокліпів.

2004 році з групи йде Ганна Седокова. На її місце приходить Світлана Лобода.

4 червня 2004 «ВІА Гра» перемагає на премії «МУЗ-ТБ 2004», знімається відеокліп на пісню «Біологія».

Проте, незабаром Лобода вирішує зайнятися сольною кар'єрою. На місце Лободи беруть Альбіну Джанабаєву, що довгий час пропрацювала на бек-вокалі у Валерія Меладзе і що потрапила в групу по його рекомендації.

У 2005 році Віра Брежнєва, катаючись на гірських лижах, отримала травму хребта.

«ВІА Гра» випускає ще одну дуетну роботу - з популярною на Україні реп-командою «ТНМК». Кліп називається «Немає нічого гіршого, ніж бути як все».

У 2006 році були записані нові пісні «Обмани, но останься» і «ЛМЛ» (російська і англійська версії пісні). Також на них були зняті кліпи. У вересні вийшла нова версія пісні «Бомба», «Бомба 2006», в жовтні -- пісня «Цветок и нож».

У жовтні 2006 року вийшов другий англомовний альбом групи.

У січні 2006 року з групи пішов один з солістів первинного складу - Надія Грановська. Її замінила 20-річна Кристина Коц-Готліб з Донецька. У групі вона довго не протрималася, і її через три місяці замінила Ольга Корягина. Ольга Корягина вийшла заміж і завагітніла. На місце її прийшла 23-річна Меседа Багаудінова, яка стала десятою, ювілейною учасницею цього колективу.

Висновки

1. Гершуни, Е. Рассказываю об эстраде / Е. Гершуни. - Л.: Изд-во «Унив.кн.», 1968. - С. 17.

2. Захаров, А.В. Тоталитаризм - маска толпы / А.В. Захаров // Тоталитаризм как исторический феномен. - М.: Философское общество СССР, 1989.-395 с.

3. Мазаев А.И. Праздник как социально-художественное явление: Опыт историко-теоретического исследования. М.: Наука, 1978.

4. Русская советская эстрада // Очерки истории. Отв. ред. докт. иск., проф. Е.Уварова. В 3-х Т. М., 1976, 1977,1981.

5. Золотницкий Д. Зори «Театрального Октября». Л., 1976;

6. Золотницкий Д. Очерки о советской эстраде // СЭЦ. 1977. № 3

7. Золотницкий Д. Начало «Невского фарса» // Политическое кабаре на стыке веков. СПб., 2000.

8. Борев Ю.Б. Эстетика / Ю.Б. Борев. - М.: Высш. шк., 2002.- С.154-164.

9. Нечаєва П. Вижницький феномен // Ч: Доба, 2002. -- 11 січня.

10. Костишина М. Український народний костюм Північної Буковини (традиції і сучасність). Ч: Видавництво «Рута», 1996. -- с. 153.

11. Івасюк В. Как выросла «Смеричка» // М: Кругозор, 1977. -- №3.

12. Стринадко І. Я любив вас усіх. Та найбільше любив Україну. «Марія Ісак, солістка ансамблю «Смерічка» перших років його діяльності», «Вижницьке об'єднання Всеукраїнського районного товариства «Просвіта». Коломия: «Вік», 1996. -- с. 56.

13. Козак С. Натхненна пісня України // Літературна Україна, 1970 -- 10 квітня.

14. Крецу І. «Лунають нові пісні» // Ч: Зорилей Буковиней, 1970 -- 27 жовтня.

15. З листа В. Івасюка Л. Дутковському, жовтень 1970 року.

16. Епштейн Є. Популярность обязывает // М: Музыкальная жизнь, 1974. -- №22. -- с. 19.

17. Гальченго Г. Когда рядом такой человек // Комсомольское Знамя, 1973. -- 8 квітня.

18. Пустовіт Л. Мелодії Буковинського краю // Культура і життя, 1973. -- 28 січня.

19. ВІА «Смерічка»// ВІА «Смерічка»

20. http://www.umka.com.ua/ukr/catalogue/variety-art-2/kobza-ukrainian-via-collection.html

21. http://www.umka.com.ua/ukr/singer/vatra-hurt.html

22. http://www.meduniv.lviv.ua/index.php?id=medicus