Феномен кімоно
Кімоно як національний японський костюм. Етапи історичного розвитку японського кімоно. Особливості кімоно, його види та аксесуари. Японський національний костюм, як об’єктивація тілесного в культурі. Кімоно у світогляді японців, основа їх філософії.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.06.2010 |
| Размер файла | 959,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Кімоно щільно обертає тіло від голови до ніг, що виховує в людині смиренність і покірність. Довга спідниця без розрізу, широкі рукави й пояс, подібний до корсета, повністю міняють всі рухи людини. Вони стають неквапливими й м'якими, що створює відчуття спокою й упевненості в собі. Національний костюм підкреслює мужність і достоїнство чоловіка, жіночність і крихкість жінки.
Існують строгі правила поведінки, згідно якими вважається непристойним, якщо людина одягнена у національний костюм по необережності показує ноги або інші частини тіла, сховані одягом. Такі правила зрівнюють жінок будь-якого віку одна перед одною й перед навколишніми, тому що ніхто не бачить зовнішньої привабливості молодого тіла або потьмянілої краси людини у віці, отчого не виникає ані заздрості, ані розчарування.
У будь-якому віці кімоно дозволяє виявитися внутрішній красі й витонченості його власниці, і часто саме у зрілих літах людина здобуває ту красу, якої не буває в молодості. В 20 років це красота, у тридцять - скромність, у сорок - добірність. Кімоно підкреслює зрілість п'ятдесятилітньої людини, внутрішній спокій шістдесятирічної, у сімдесят років - строгу красу, а у вісімдесят - філософічний спокій душі. Це дозволяє людині йти через роки, тільки вдосконалюючи свій дух і здобуваючи мудрість, без відчуття, що вона щось губить.
Кімоно складається тільки певним чином, і якщо воно складено правильно, то виходить прямокутник. Коли людина правильно складає те, що було надіто належним чином, вважають японці, то в ньому природно виховується акуратність й естетизм відносно повсякденних справ. Це почуття поступово проникає в саму людську сутність, і людина взагалі починає прагнути до правильності дій і думок, проходженню ритуалу й звичаям суспільства, до підвищення свого духовного й морального рівня.
Пояс, яким підв'язують кімоно, із древніх часів вважався амулетом - хранителем душі, а вузол на поясі - символом вірної любові. У стародавності члени одного роду зав'язували свої пояси однаковими вузлами, які стали прототипами фамільних гербів.
При зав'язуванні банта, єдиної прикраси жіночого костюма, у цю процедуру вкладають всю душу й любов. У поетичній антології "Манъесю" міститься велика кількість віршів, у яких так чи інакше згадується пояс і пов'язані з ним звичаї, що наочно показує глибокий зміст, вкладений японцями в цю частину костюма. Саме слово "весілля" японською мовою звучить як "зв'язані разом", а китайський ієрогліф "зав'язувати" має також значення "давати життя людській душі".
Більшість орнаментів для кімоно були взяті із традиційних сюжетів чотирьох сезонів року, які були широко поширені в живописі. Тому краса одягу нерозривно зв'язувалася із красою природи. Орнамент і кольори кімоно й всіх його приналежностей, включаючи пояс, повинні відбивати сезон року й тим самим гармоніювати з навколишньою природою. Вибираючи кімоно, жінки завжди вибирають орнамент, що відповідає сезону, завдяки цьому вони більш чуйно сприймають найменші зміни, що відбуваються навколо. Таким же правилам підкоряється й чоловічий костюм, з єдиною різницею, що чоловікам не треба звертати пильну увагу на візерунки, тому що їх зазвичай не буває. З іншого боку, японський костюм повністю адаптований до місцевих кліматичних умов на практичному й функціональному рівні, тому його можна із упевненістю назвати ідеальним сполученням форми й призначення. Почуття гармонії і єднання із природою проникає в душу людини, і її залишає думка про руйнування.
Таким чином, національний костюм відіграє важливу роль у житті японського суспільства, особливо як засіб виховання молодого покоління. Із плином років у сприйняття одягу японцями з'являлись нові аспекти, від чого вона набувала все нові функції. У середині ХХ століття виникла філософія костюму, яку чітко сформулював Яманака Норіо. Згідно цій теорії кімоно дійсно уявляється як одяг, який здатен внести гармонію у душу людини і у його відносини з навколишнім світом. Можливо, саме з цієї причини японська молодь повністю не відмовляється від національного костюму і з задоволенням надягає його на свята?
Висновки
Будь-який національний костюм так чи інакше відбиває особливості матеріального і культурного життя народу, у тому числі й національний характер. Це повною мірою відноситься і до кімоно - японського національного одягу.
Кімоно - досить складний ансамбль, кожний з його елементів несе в собі закодовану інформацію, для розуміння якої потрібні великі знання японських традицій. Приміром, така деталь кімоно, як рукава може повідати багато про що. Незаміжні жінки в Японії, намагаючись залучити до себе увагу чоловіків, зазвичай носили кімоно із широкими рукавами, які розвіваються (фурісоде) з вишивками й розписами, підв'язували його парчевим поясом зі складним бантом позаду. Рукава кімоно замужніх жінок майже наполовину коротші, а колір одягу стриманіший.
Кольори одягу, малюнки й орнаменти, використовувані для декорування японського одягу, - усе мало для японців таємний зміст, пов'язаний з їхнім світорозумінням, історією, естетикою. Кольори персоніфікували стихії, а малюнки й орнаменти - пори року й природних явищ. Зазвичай стихії вогню відповідав червоний цвіт, стихії металу - білий, стихії води - чорний, стихії дерева - зелений. І взагалі, саме сприйняття колірної палітри в японців досить своєрідно: колір спілого апельсина, колір молодого зеленого горошку, колір теплого чорнозему - так називаються в них деякі відтінки жовтогарячого, зеленого і чорного кольорів.
Малюнок на кімоно покликаний символізувати пору року. Так, квіти сакуры, камелії або сливи возвіщали про прихід весни. Гвоздики, лотоси й іриси нагадували про наступаюче літо. Червоний клен або хризантеми - неодмінний атрибут осінніх пейзажів. Іноді ідеї для декорування черпалися навіть із добутків японської класичної літератури. Але, мабуть, самим улюбленим для японців сюжетом був і залишається вид гори Фудзі.
Крім позначення пори року, зображення на одязі несло й додатковий зміст: лотос символізував цнотливість, слива - ніжність, бамбук - стійкість і мужність. Зображення метелика говорило про побажання щастя, сосна була символом довголіття. Апельсин зв'язувався в уяві японців із продовженням роду й т.д.
І це - лише деякі премудрості японського одягу. Якщо ж взяти до уваги, що японський одяг аж до кінця XIX ст. Ділився на церемоніальний, святковий і повсякденний, з яких кожен мав свої особливості й підкорявся строгим канонам, то стає очевидним, що традиційний костюм займає величезне місце в системі культурних цінностей японського народу.
Японський національний костюм зберігає й передає мудрість предків й є засобом виховання молоді. Незмінна форма кімоно, що збереглася до наших днів, несе в собі філософський зміст, що природно підвищує духовний рівень людини.
Національний костюм відіграє важливу роль у житті японського суспільства, особливо як засіб виховання молодого покоління. Із плином років у сприйняття одягу японцями з'являлись нові аспекти, від чого вона набувала все нові функції.
Держава й сьогодні цілеспрямовано підтримує нечисленні приватні майстерні, які виробляють національний одяг, з єдиною метою - збереження стародавніх секретів цієї майстерності, що проходить з роками.
Список використаної літератури
1. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. - М.: Прогресс, 1989;
2. Брун В., Тильке М. История костюма от древности до Нового времени. - М.: ЭКСМО, 1995;
3. Брусиловська С.В. Семантика середньовічного японського костюму // Вестн. Харьков. гос. ун-та: Материалы междунар. Междисциплин. конф. "Быт. Ритуал. Традиция." - Х.: ХГУ, 1998. - С.146-151;
4. Виноградова Н.А. Искусство Японии. - М.: Искусство, 1988;
5. Гартман Садакичи. Японское искусство / Пер. О. Кринской. - Спб, 1908;
6. Гессе-Вартег Э. Япония и японцы: Жизнь, нравы и обычаи современной Японии / Пер. с нем. М.А. Шрейдер. - СПб.: А.А. Девриен, 1944;
7. Городецкая О.М. Искусство "весеннего дворца" // Китайский эрос. - М.: СП Квадрат, 1993. - С.62-99;
8. Гулик Р. ван. Сексуальная жизнь в древнем Китае / Пер. с англ.А.М. Кабанова. - СПб.: Петербургское востоковедение, 2000;
9. Дэлби Л. Гейша. - М.: Крон-Пресс, 1999;
10. Ермакова Л.М. Речи богов и песни людей. - М.: Восточная литература РАН, 1995;
11. Иофан Н.А. Культура древней Японии. - М., 1974;
12. Комарова С., Катушкин М. Кукольные люди. Культурологический очерк. - СПб.: Абрис, 1999.
13. Леви-Строс К. Печальные тропики. - М.: 1983;
14. Лотман Ю.М. О редукции и развертывании знаковых систем // Симпозиум по вторичнм моделирующим системам. - Тарту, 1974;
15. Накамура Кихару. Исповедь Гейши / Пер. с нем. А. Гарькавый. - М.: ЭКСМО, 2002. - 480 с.;
16. Нидзё. Непрошеная повесть. - М.: Наука, 1986. - 269 с.;
17. Николаева Н.С. Декоративные росписи Японии ХVI-ХVIII вв. - М.: Изобразительное искусство, 1989;
18. Николаева Н.С. Искусство Японии. - М.: Диллер, 2000. - 341 с.;
19. Николаева Н.С. Художественная культура Японии ХVI столетия. Эпоха, быт, костюм. - М.: Искусство, 1986;
20. Николаева Н.С. Художественные особенности японского традиционного интерьера // Искусство Японии. - М.: Наука, 1965. - С.116-134;
21. Пасков С.С. Япония в раннее средневековье. - М.: Наука, 1987. - 198 с.;
22. Петрова И.В., Бабушкина Л.Н. Что Вы знаете о японском костюме. - М.: Легпромиздат, 1992;
23. Рибалко С. Японський традиційний стрій. // Bicник Харківської державної академії дизайну i мистецтв. - X.: ХДАДМ. - № 5. - С.11-18;
24. Сабуро Иэнага. История японской культуры. - М.: Прогресс, 1972;
25. Светлов Г. Колыбель японской цивилизации: Нара. - М.: Искусство, 1994;
26. Сердюк Е.А. Японская театральная гравюра ХУ11-Х1Х веков. - М.: Искусство, 1990;
27. Соколова-Делюсина Т.Л. Японский костюм эпохи Хейан // Мурасаки Сикибу. Повесть о Гендзи. Приложение. - М.: Наука, 1992;
28. Стэнли-Бейкер Дж. Искусство Японии. - М.: Слово, 2002. - С.185-188;
29. Суковатая В.А. Традиционные эпистемы западного сознания: тело как вещь // Вестн. Харьков. гос. ун-та: Материалы междунар. Междисциплин. конф. "Быт. Ритуал. Традиция." - Х: ХГУ, 1998. - С.152-153;
30. Сэй-сенагон. Записки у изголовья. - М.: Художественная литература, 1975;
31. Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук. - СПб.: А-саd., 1994;
32. Хейзинга Й. Осень средневековья. - М.: Наука, 1988;
33. Штейнер Е.С. Иккю Содзюн. - М.: Наука, 1987;
34. Яманака Норио. Кимоно то нихон сэйсин бунка (Кимоно и духовная культура Японии). - Токио, 1980, - с.109, 94.
Подобные документы
Сучасний традиційний японський театр. Поява пантоміми Гигаку і танців Бугаку, запозичених з континентальної культури в VII столітті. Зародження театрів Але, Кьоген, Кабукі та Бунраку. З'єднання лялькової вистави з народним пісенним оповіддю дзерурі.
презентация [5,2 M], добавлен 10.11.2012Чайна церемонія як перетворений на ритуал процес заварювання чаю і чаювання, поширений в азійських країнах. Суть японського ритуалу, його головні етапи та значення, принципи: гармонія, спокій, повага та чистота. Історія формування даної традиції.
презентация [5,0 M], добавлен 17.05.2014Эстетический идеал красоты. Древнегреческие ткани. Их изготовление и оформление. Мужской костюм. Одежда. Обувь. Головные уборы. Причёски. Украшения, аксессуары. Женский костюм. Влияние древнегреческой моды на костюмы и эстетические идеалы.
реферат [52,4 K], добавлен 22.03.2007Особенности перемен в женском костюме в течение первой половины ХХ века. Анализ характерных стилистических, образных и конструктивных моментов. Костюм эпохи модерна в России (1900-1914 гг.). Костюм в России после Первой Мировой войны (1915-1929 гг.).
курсовая работа [99,7 K], добавлен 04.06.2014Прикладне мистецтво. Географічні умови та характер народу. Розвиток у японців чуткості та витонченості в образотворчому мистецтві. Техніка розпису тканини. Класичний спосіб ручного розпису тканин. Вибір техніки. Батік. Матеріали. Рами. Пензлики.
курсовая работа [63,3 K], добавлен 13.11.2008Місце та роль традиційного костюма у сучасній культурі. Традиційний одяг українців Поліського регіону. Східне, чернігово-сіверське Полісся. Центральне, київське Полісся. Західне, рівненсько–волинське Полісся. Фольклорна тема в індустрії одягу сьогодні.
отчет по практике [1,2 M], добавлен 19.10.2013Изучение особенностей развития итальянской моды, главной законодательницей которой в XV веке была Флоренция, а в XVI в. - Венеция. Отличительные черты ренессансной одежды - живописность сочных, ярких цветовых сочетаний тканей. Мужской и женский костюм.
реферат [30,8 K], добавлен 22.01.2011Історія розвитку та регіональні особливості чоловічого народного костюма в різні періоди. Вишивка на козацькій сорочці та елементи декору різних частин костюму. Технологія вишивки декору чоловічих костюмів (вишивка козацької старшини XVII-XVIII століть).
курсовая работа [4,1 M], добавлен 16.12.2014Етапи національного самовизначення та відродження української культури у XX ст. Наступ на українську культуру сталінського уряду. Фізичне і духовне знищення представників національної інтелігенції. Поліпшення мовної ситуації під час політичної "відлиги".
реферат [21,9 K], добавлен 16.11.2009Розвиток освіти та науки в Україні. Українське мистецтво XIX ст. Розвиток побутової української пісні у XIX ст. Особливості та етапи національно-культурного розвитку України у XX столітті. Основні тенденції розвитку сучасної української культури.
реферат [18,6 K], добавлен 09.05.2010
