Бiблiографiчна діяльність

Склався мінімум бібліотечно-бібліографічних знань, яким треба оволодіти кожному читачеві:

1) раціональні методи роботи з книгою;

2) вміння стежити за новою літературою;

3) вміння самостійно відшукувати й добирати літературу за бібліографічними джерелами;

4) вміння складати й оформляти списки літератури для самоосвітньої, навчальної, виробничої та наукової роботи;

5) знання основних інформаційно-бібліографічних центрів країни та їх видань.

Мінімум бібліографічних знань засвоюється поетапно, шляхом активних взаємин з бібліотекою та участі в її заходах.

Форми й методи пропаганди бібліографічних знань

Пропаганді бібліографічних знань властиві всі форми й методи масової, групової та індивідуальної роботи з читачем. Для зручності аналізу й характеристики ці форми і методи об'єднуються в групи:

1) форми письмової пропаганди;

2) форми наочної пропаганди;

3) форми усної пропаганди.

З другого боку, за своїм характером пропаганда бібліографічних знань може бути комплексною і розрізненою.

Особливість комплексної пропаганди полягає в тому, що в ній різні форми й методи масової, групової та індивідуальної роботи з читачами об'єднуються широко взятими бібліотечно-бібліографічними темами, нерідко програмами, розрахованими на проведення серії різноманітних бібліографічних заходів. Комплексний характер, наприклад, мають бібліотечні уроки, екскурсії до бібліотеки, бібліографічні семінари-практикуми, бібліографічні конференції читачів, дні бібліографії, місячники пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань.

Комплексна пропаганда вимагає всебічного методичного забезпечення, кооперування бібліотек, установ і організацій, зацікавлених у розвитку бібліографічної культури. Форми письмової пропаганди - це пам'ятки, плакати, методичні й практичні посібники з бібліографічних питань, що випускаються обласними та центральними міськими й районними бібліотеками. Частина цих видань звернена безпосередньо до читача, навчальні ж, методичні та практичні посібники адресуються переважно організаторам бібліотечно-бібліографічної пропаганди - бібліотечним працівникам.

До форм письмової пропаганди належать також папки журнальних та газетних статей з бібліотечно-бібліографічних тем (наприклад: «Раціональні методи роботи з книгою», «Бібліографічне оформлення наукових праць», «Система бібліографічної інформації», «Домашня бібліотека»), альбоми з висловлюваннями діячів науки і культури про книгу, бібліотеку і бібліографію, з цифровим матеріалом, що характеризує розвиток книговидання, бібліотечної й бібліографічної справи, з відповідними ілюстраціями; матеріали в настінних газетах і бюлетенях (інформація про новинки бібліографічної літератури, відповіді на запитання читачів у рубриці «Бібліографічна консультація»)

Найбільш розповсюдженими формами наочної пропаганди бібліографічних видань, плакати та стенди.

Наявність великої кількості бібліографічних матеріалів дає змогу урізноманітнювати виставки бібліографічних видань за змістом і читацьким призначенням. Вони можуть бути загальними, адресованими широкому колу читачів (наприклад, «Бібліографічну культуру - кожному читачеві», «Наша Батьківщина в довідниках та бібліографічних виданнях»); тематичними, адресованими фахівцям (наприклад, «Бібліографічні посібники - працівникам сільськогосподарського виробництва», «Видання Інформцентру з питань культури і мистецтва»). Можуть розкривати окремі типи бібліографічних видань (наприклад, «Реферативні журнали з техніки»), пропагувати методи бібліографічної роботи («Як вибрати книгу», «Бібліографія і самостійна робота з книгою» та ін.).

Бібліографічні матеріали демонструються під час громадських переглядів літератури, ними доповнюють звичайні виставки книг на стендах і на полицях відкритого доступу.

Ефективною формою пропаганди бібліографічних посібників є книжкові виставки, складені виключно з літератури, що рекомендується в тому чи іншому посібнику. Така виставка повторює структуру посібника й розташування літератури всередині розділів. За основу беруться, відомо, найзначніші рекомендаційні посібники, зміст яких може зацікавити багатьох і різних читачів бібліотеки, а сама література, що рекомендується, відповідає сучасним завданням і вимогам.

Різновидністю книжкових виставок з бібліографічної тематики є добірки бібліографічних матеріалів для спеціальних скриньок, що виставляються біля стола видачі книг.

Більшість виставок з питань бібліографії діють постійно, що привчає читачів регулярно стежити за новими бібліографічними-надходженнями. Проте зовнішнє оформлення їх час від часу оновлюється. Здійснюється також перекомпоновка експонатів, розкриваються нові аспекти змісту посібників.

Плакати і стенди знайомлять читачів здебільшого із структурою ДБА бібліотеки і ЦБС, з методикою бібліографічного пошуку («Як користуватися систематичним каталогом та картотекою журнальних і газетних статей», «Допоміжний алфавітно-предметний покажчик - ключ до систематичного каталогу»), пропагують культуру читання, джерела поточної БІ, окремі бібліографічні й довідкові видання. Цілям пропаганди бібліографічних знань служать також плакати-написи на стелажах і полицях, призначених для відкритого доступу. Здебільшого це рекомендації окремих посібників, лаконічні поради, як вибрати й читати книгу.

На стелажах для відкритого доступу оформляються також роздільники з бібліографічними посиланнями до каталогів, картотек І покажчиків літератури, їх мета - забезпечити комплексну пропаганду літератури з найважливіших тем і розділів книжкового фонду.

Наочна пропаганда лише тоді ефективна, коли вона сполучається з живим словом бібліотечного працівника, використовується як ілюстративний матеріал в усіх масових заходах бібліотеки.

Формами усної пропаганди бібліографічних знань є бесіди про окремі бібліографічні посібники, колективні консультації, огляди бібліографічних видань.

Бесіди про посібники - невід'ємна частина рекомендаційно-бібліографічного обслуговування читачів. Завдання їх - викликати у читачів інтерес до бібліографії. Тому пропаганда посібників, як правило, сполучається з пропагандою літератури з теми, якій присвячено посібник.

Колективні консультації застосовуються тоді, коли створюється більш-менш однорідний склад читачів: наприклад, при проведенні днів інформації, днів фахівця, бібліографічних семінарів тощо. На консультаціях порушуються такі питання, як методика бібліографічного пошуку, правила бібліографічного описання й оформлення бібліографічних списків, організація робочих бібліографічних картотек, особливості роботи з РЖ та іншими виданнями інформаційно-бібліографічних центрів країни. Консультації провадяться у визначені календарні дні, про що читачів повинні постійно інформувати спеціальні оголошення.

Особливістю оглядів бібліографічних видань є те, що вони носять не тільки рекомендаційний характер, а й навчально-методичний, особливо тоді, коли провадяться для читачів, малопідготовлених у бібліографічному відношенні.

До огляду включаються переважно найновіші покажчики літератури, в тому числі й ті, що опубліковані в книгах, журналах та газетах. За змістом добір посібників може бути тематичним і різноаспектним. Для бібліотечних працівників найчастіше провадяться огляди нових бібліографічних надходжень, які за своїм змістом, як правило, різноаспектні, тобто торкаються різних тем і по-різному їх розкривають.

Тематичні огляди готуються для читачів. До них включають не більше 2--3 видань, які не втратили своєї актуальності й практичного значення. Потрібно, щоб від кожного огляду кожен читач мав реальну користь. Тому при підготовці оглядів враховуються не тільки групові, а й індивідуальні інтереси читачів.

Композиційний огляд будується так. У вступі підкреслюється перш за все значення бібліографії для підвищення культури читання й поширення кругозору читачів, наводяться приклади й факти уважного ставлення до бібліографії вчених, громадських діячів, характеризується бібліографічна діяльність установ, що підготували видання, включені до огляду. (При творчому ставленні до огляду сам характер, зміст і особливості тих чи інших видань підказують, в якому напрямку слід вести про них розмову.) В основній частині дається вичерпна характеристика кожного видання. В першу чергу звертається увага на склад літератури в посібнику, на її хронологічні рамки, принципи розташування, на особливості допоміжного апарату. Видання порівнюється з іншими однотемними посібниками. Кожен посібник передається читачам для розгляду.

Ще одна форма усної пропаганди бібліографічних знань - лекції на бібліографічні теми. Вони організуються для широкої аудиторії читачів за їх заявками. Записані на магнітну стрічку, лекції можуть повторно використовуватися в філіалах ЦБ, на заняттях в університетах культури.

Особливості роботи з окремими групами читачів

Пропаганда бібліографічної культури провадиться диференційовано, з урахуванням рівня підготовки читачів, їхніх професійних, вікових та інших даних. Від бібліотекаря вимагається не тільки досконале знання методики індивідуальної роботи з читачем, а й дієвості кожного методу й кожної форми бібліографічної пропаганди.

Відповідно до завдань і особливостей диференціація читачів бібліографічної пропаганди можна виділити такі основні групи читачів:

1) учні загальноосвітніх шкіл, середніх навчальних закладів, професійно-технічних училищ;

2) студенти і аспіранти вузів;

3) фахівців середньої і вищої кваліфікації;

4) працівники масових професій різних галузей народного господарства;

5) керівні працівники партійних і радянських органів, організатори виробництва, діячі науки і культури, наукові працівники.

В межах кожної групи може бути своя диференціація, зумовлена різницею у віці, освіті та професії читачів (див. схему 7).

Схема 2

Диференціація читачів за рівнем бібліографічної підготовки

Групи	Підгрупи
І	Учні загальноосвітніх шкіл, середніх спеціальних закладів, професійно-технічних училищ	а) Учні 1-4 класів б) Учні 5-9 класів в) Учні 10-11 класів, середніх спеціальних закладів, ПТУ
ІІ	Студенти і аспіранти вищих навчальних закладів	а) Студенти І-ІІІ (І-ІV) курсів б) Студенти-дипломники, аспіранти
ІІІ	Фахівці середньої і вищої кваліфікації	а) З професійним стажем до 5 років б) З професійним стажем понад 5 років
ІV	Працівники масових професій різних галузей народного господарства	а) З незакінченою середньою освітою б) З середньою загальною освітою в) З незакінченою вищою освітою
V	Керівні працівники, організатори виробництва, діячі культури і науки, наукові працівники	а) З середньою і вищою освітою б) Ті, що мають винаходи, наукові праці

Водночас розрізняють категорії читачів:

1) читачі, що не мають досвіду самостійної роботи з книгою і не засвоїли мінімум бібліографічних знань;

2) читачі, які систематично працюють з книгою і мають певні знання в галузі бібліографії;

3) читачі, що професійно пов'язані з книгою і систематично користуються бібліографічними посібниками.

Ці категорії можуть бути в різних співвідношеннях в межах кожної із зазначених груп.

Не тільки кожна група, а й підгрупа вимагає диференційованого підходу. Наприклад, у читачів першої групи формування бібліотечно-бібліографічної культури може відбуватися деякий час (до 8-го класу) за однією й тією ж програмою, прийнятою для середньої школи. Далі, однак, йде розмежування: учні 9--10 класів завершують програму середньої школи, учні ж технікумів та ПТУ набувають бібліографічні знання з урахуванням потреб своєї спеціальності.

Другий приклад: обсяг бібліографічних знань і навичок у студентів-дипломників і аспірантів має бути ширшим, ніж у студентів І--III курсів (друга група читачів). Останні нерідко освоюють бібліографічні знання в рамках програми середньої школи. Аспіранти ж і студенти-дипломники повинні знати бібліографічні видання з фаху, володіти методикою бібліографування.

Пропаганда бібліографічних знань серед читачів різних категорій і груп має істотні особливості. Так, у читачів, які ще тільки долучаються до самостійної роботи з книгою, формування бібліографічної культури провадиться на основі керівництва читанням. Провідна форма роботи з ними - бесіди про бібліографічні посібники саме з тих питань, які найбільшою мірою відповідають інтересам читачів і тим цілям, заради яких читачі звертаються до книги.

Більш різноманітні форми роботи з читачами, які систематично працюють з книгою й мають певні знання з бібліографії. Це планові консультації з бібліографічних питань, огляди бібліографічних новинок, читацькі конференції, тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, усні журнали типу: «Що треба знати кожному читачеві про бібліотеки і бібліографічні центри нашої країни», «Мистецтво бути читачем» тощо. Заходи такого характеру вимагають тривалої, копіткої підготовки, попередньої розробки оригінальних сценаріїв і програм, кооперування бібліотек. Тут необхідна кваліфікована допомога обласних наукових бібліотек.

Для підготовлених читачів, які з свого боку можуть взяти участь у розповсюдженні бібліографічних знань (наприклад, для керівників шкіл, завідуючих кабінетами освіти, працівників інформаційних служб, вчителів, викладачів середніх і вищих навчальних закладів), організуються бібліографічні семінари-практикуми і лекторії.

Основне завдання семінару-практикуму - дати його учасникам прикладні знання бібліографії за певною програмою. Тому заняття тут мають здебільшого практичний характер. Учасники семінару вивчають конкретні посібники, до яких їм треба постійно звертатися з метою само-інформації та виявлення потрібної літератури, освоюють методику бібліографічного пошуку, описують твори друку й складають робочі картотеки. Відомості ж загального характеру, такі як організація бібліографічної справи, типологія бібліографічних посібників, склад ДБА бібліотеки тощо, даються керівником семінару в процесі вивчення окремих тем.

Особливе місце в формуванні бібліографічної культури належить бібліотекам для дітей. Разом зі школами бібліотеки розробляють тематичні плани бібліотечних уроків (на 5--12 годин) для кожного класу, починаючи з першого. В сукупності ці плани-програми становлять мінімум бібліотечно-бібліографічних знань, необхідних для самостійної роботи з книгою. Уроки передбачають бесіди, практичні заняття та виконання домашніх завдань, що стосуються таких трьох основних тем:

1) книги і бібліотеки, їх значення в житті людини;

2) шляхи самостійного, цілеспрямованого вибору книг;

3) мистецтво читання й методика роботи з книгою, періодичними виданнями та довідково-бібліографічною літературою.

Для кращого засвоєння матеріалу організуються навчально-методичні консультації, учні залучаються до роботи в гуртках друзів книги тощо.

Виховання у школярів бібліотечно-бібліографічної культури - невід'ємна складова частина керівництва читанням. Воно провадиться силами учителів і бібліотекарів, за участю центральних районних та міських бібліотек, центральних бібліотек для дітей, на які покладено методичні й координаційні функції з цього питання. З переходом учнів з класу в клас коло бібліографічних знань поширюється, поглиблюється їх програма.

Популярними формами пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань серед школярів є екскурси до бібліотеки, бібліографічні вікторини. Екскурсії передбачають знайомство читачів з відділами бібліотеки, книжковим фондом, каталогами і картотеками, масовою роботою, широке використання усних і наглядних форм пропаганди книги й культури читання. Вікторини провадяться з метою перевірки засвоєння учнями бібліотечно-бібліографічних знань, і, поряд з іншими питаннями з цієї тематики, включають завдання з бібліографічного пошуку.

Організаційні заходи

Важливими каналами розповсюдження бібліографічних знань є місцева преса, радіо, телебачення. Вони використовуються для регулярного усного й письмового інформування населення регіону з питань організації бібліографічної служби в місті, районі, для проведення радіо-і телепередач типу «Довідкове бюро книголюба», «Радіо-університет читання» з комплексним, циклічним розкриттям бібліотечно-бібліографічної культури, для публікацій оглядів бібліографічних новинок, рецензій на покажчики літератури, порад книголюбам тощо. Такі заходи готуються об'єднаними зусиллями бібліотек, шкіл, товариства книголюбів, редакцій місцевих газет та місцевого радіомовлення і телебачення.

Організаційними заходами з пропаганди бібліографічних знань є місячники і дні бібліографії. Для них характерна інтенсивна робота з різними групами читачів, широке використання всіх можливих форм і методів пропаганди бібліографії на основі заздалегідь складених тематичних і методико-організаційних програм, вивчення ефективності бібліографічної діяльності бібліотеки. Так, в день бібліографії організуються огляди бібліографічних посібників бібліографічні консультації, вікторини, усні журнали, виставки бібліографічних посібників. При цьому окремі заходи (наприклад, бесіди, огляди, екскурсії по виставках) повторюються протягом дня кілька разів, з інтервалом в 2--3 години. В цей день реєструються всі бібліографічні запити читачів, фіксується їхня участь у бібліографічних заходах, які провадяться бібліотекою, обліковується видача книг і посібників, згаданих в оглядах. Матеріали цього обліку і спостережень потім аналізуються і узагальнюються. Дні бібліографії провадяться один - два рази на місяць.

В програмах місячників бібліографії, поряд з широким застосуванням усних і наочних форм пропаганди, передбачаються також семінари-практикуми. Останнім нерідко відводиться головна роль у цій програмі.

В ЦБС пропаганда бібліотечно-бібліографічних знань провадиться за єдиним планом при активній участі всіх відділів ЦБ і бібліотек-філіалів.

У планах відображаються такі програмні пункти:

1) охоплення пропагандою бібліотечно-бібліографічних знань основних груп читачів;

2) спрямованість пропаганди бібліографічних знань на допомогу освіті й самоосвіті читачів;

3) запровадження різних форм і засобів пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань;

4) системність і послідовність в організації пропаганди;

5) чіткість розподілу обов'язків і координація дій бібліотек регіону, органів НТІ, товариства книголюбів і засобів масової інформації;

6) використання ситуаційних можливостей для організації пропаганди (виробничі наради, курси, семінари, університетів культури і т. ін.);

7) вивчення ефективності виховання культури читання. Елементи формування бібліографічної культури включаються в усі можливі заходи індивідуальної та масової роботи бібліотеки й передбачаються в них ще на стадії планування.

Організаційно-методичне керівництво роботою масових бібліотек з пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань покладається на інформаційно-бібліографічні відділи ЦМБ і ЦРБ та на методичні відділи центральних бібліотек для дітей.

Облік роботи доцільно вести в спеціальному зошиті, який складається з двох частин:

1) облік заходів бібліотеки з пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань,

2) облік видачі бібліографічних посібників і літератури згідно рекомендаційних посібників.

Форма першої частини може бути такою:

а) дата проведення заходу;

б) назва заходу;

в) формулювання теми заходу;

г) місце проведення;

д) категорія й група читачів;

е) кількість учасників, слухачів;

є) хто проводив;

ж) участь інших бібліотек, установ, організацій;

з) примітки (як пройшов захід, який матеріал використано для його проведення тощо).

Форма другої частини:

а) назва посібника, довідкового видання;

б) кількість примірників посібника, виданих читачам: додому, для користування в бібліотеці;

в) кількість книг, замовлених читачем згідно рекомендацій покажчика;

г) номери читацьких формулярів, дата.

Ретельний облік роботи потрібен бібліотеці для контролю і аналізу зробленого, для планування заходів на майбутнє. Облікові форми, наведені вище, дають можливість встановити ефективність тих чи інших бібліотечних заходів. Знаючи, наприклад, які покажчики пропагувалися в бібліографічних оглядах, на виставках, бібліотечних уроках і які покажчики читачі взяли для використання в роботі, можна зробити висновки, наскільки ці огляди, виставки, уроки були вдалими, методично обґрунтованими тощо. Аналіз цих же даних може підказати, для яких читачів ті чи інші заходи є найрезультативнішими.

Однак для всебічного вивчення ефективності пропаганди бібліографічних знань одних статистичних даних мало. Бібліотеки практикують періодичні анкетування і опити читачів, збирають письмові відгуки на бібліографічні посібники, організують спостереження за реакцією читачів на ті чи інші заходи, піддають одноразовому або, навпаки, тривалому аналізу бібліотечні формуляри читачів певних груп і категорій з метою виявлення змін у характері й тематиці їх читання, з'ясовують причини негативного ставлення до бібліографії окремих читачів тощо. Велику роботу в цьому відношенні бібліотеки виконують в дні бібліографії, під час консультацій та обговорення бібліографічних питань на конференціях читачів.

Будь-яке вивчення ефективності бібліотечно-бібліографічної роботи ґрунтується на наукових засадах, провадиться диференційовано, з постановкою точних і конкретних цілей. Ясність цілей зумовлює правильність методичних рішень.



4. Технологічні особливості процесів обробки документів при переході від ручної до автоматизованої технології

Процеси технічної та технологічної революції, які переживають сучасні бібліотеки, найбільшою мірою вплинули на сферу каталогізації та обробки літератури. Протягом всієї своєї історії бібліотечні каталоги пережили не одну зміну форм і засобів організації, але ні одна з них не здійснила такого впливу на принципи каталогізації, як електронна форма. Адже активне впровадження комп'ютеризації в більшості бібліотек почалось зі створення електронного каталогу.

Електронний каталог є найголовнішою базою даних бібліотеки і включає записи на всі види документів: книги, брошури, методичні посібники, періодичні видання, автореферати дисертацій.

В наш час практично не можна назвати сферу людської діяльності, яка не зазнала б залежності від ринку інформації і не мала б потреби у використанні новітніх інформаційних технологій. Все це в значній мірі змінює уявлення, погляди, поведінку, спосіб життя і мислення сучасної людини і ставить до неї нові вимоги, найважливішою серед яких є опанування інформаційною грамотністю, інформаційною культурою.

Під інформаційною культурою треба розуміти такий рівень інформаційної підготовки, який дозволяє людині не тільки вільно орієнтуватися в потрібному інформаційному середовищі, а й брати участь у його формуванні та перетворенні, сприяти інформаційним контактам.

Категоріями інформаційної культури особистості можна вважати її вміння формулювати свою потребу в інформації, ефективно здійснювати пошук необхідної інформації в усій сукупності інформаційних ресурсів, переробляти і створювати якісно нову інформацію, вести індивідуальні інформаційно-пошукові системи, відбирати та оцінювати інформацію, а також - здатність до інформаційного спілкування і комп'ютерну грамотність.

Останнім часом стверджується погляд на бібліотеки як на органічну частину інформаційного середовища суспільства. До їх величезних інформаційних ресурсів додаються комп'ютери, програмні засоби, машиночитані джерела інформації, а можливість підключення до міжнародних комп'ютерних мереж збагачує їх ще й світовими інформаційними ресурсами. Формування інформаційної культури читачів, яка включала б не тільки традиційну бібліотечно-бібліографічну культуру, але й вміння оперувати інформацією з використанням сучасних комп'ютерних засобів, тобто поєднувала б традиційний бібліографічний інструментарій з комп'ютерними засобами, є однією з головних функцій сучасної бібліотеки. Для її реалізації бібліотеки повинні перейти від традиційної пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань серед читачів до їх цілеспрямованої інформаційної освіти.

Виховання інформаційної культури особистості взагалі є суспільною проблемою. Тому при організації цієї роботи обов'язково треба враховувати ступінь розвитку науково-інформаційних та бібліотечно-бібліографічних ресурсів міста (району) в цілому, а також кожного окремого закладу, причетного до цієї справи; брати до уваги розгалуженість системи інформаційної освіти та її спадковість; наполегливо розвивати координаційні та коопераційні внутрішньовідомчі і міжвідомчі зв'язки.

Процес формування інформаційної культури є комплексним і має здійснюватися в бібліотеці у п'ятьох взаємозв'язаних напрямах:

1) робота з удосконалення комплектування та розкриття бібліотечних фондів;

2) систематичне вивчення динаміки інформаційних потреб читачів, особливо пов'язаних з ціннісно-орієнтаційною, пізнавальною, виробничою діяльністю;

3) створення комфортних умов для задоволення інформаційних потреб читачів;

4) удосконалення роботи по підвищенню рівня бібліотечно-бібліографічних та інформаційно-комп'ютерних знань;

5) популяризація та реклама інформаційних послуг бібліотеки серед населення.

Таким чином, вся діяльність бібліотеки направлена на підвищення інформаційної освіти суспільства. Проте суто інформаційна грамотність та її розповсюдження серед користувачів бібліотеки передбачає: ознайомлення читачів з можливостями та інформаційно-документальними ресурсами бібліотеки; виховання довірливого ставлення до неї; бажання стати її постійними відвідувачами; формування у читачів знання основних інформаційних джерел та навичок їх використання; формування навичок у сфері бібліотечно-бібліографічних та інформаційно-комп'ютерних знань; ознайомлення з інформаційними послугами бібліотеки; ознайомлення з провідними книгосховищами світу, архівами, музеями, центрами інформації та документації, банками даних і базами знань, існуючими інформаційними системами, віртуальними бібліотеками глобальної комп'ютерної мережі; можливостями використання інформаційних ресурсів за межами бібліотеки; навчання читачів користуванню інформаційно-пошуковою системою (ІПС) в традиційному та автоматизованому режимах; їх ознайомлення з методами аналітико-синтетичної обробки документів і переробки інформації.

Процес формування інформаційної культури читачів потребує диференційованого підходу, підбору методик і програм навчання з урахуванням професійної спеціалізації читачів, рівня їх інформаційних потреб та інформаційної підготовки, наявними навичками володіння комп'ютерною технікою. Особливе місце в цій роботі з різними категоріями читачів належить державним публічним бібліотекам. По-перше, ці бібліотеки відвідують читачі, різні за віком, рівнем освіти, професійною кваліфікацією та ін. По-друге, діапазон інформаційних потреб, запитів читачів, що звертаються в бібліотеку, не обмежений. Тому організацію заходів по інформаційній освіті в ЦБС доцільно проводити в 3 рівнях:

1) традиційне навчання користуванню бібліотекою (бібліотечна орієнтація), що обмежується наданням інформації про фізичне розміщення фондів і обладнання, про існуючу в бібліотеці систему обслуговування;

2) бібліографічне навчання, що передбачає навчання методам пошуку інформації і вивчення бібліографічних джерел;

3) навчання читачів користуванню інформацією на новітніх носіях, електронними базами даних із застосуванням комп'ютерної техніки.

Зміст, форми і методи інформаційної освіти читача визначаються не тільки рівнем його культури читання або професійними потребами, але й умовами праці в бібліотеці, нерідко ситуативними методами обслуговування: в одних випадках бібліотекар може популярно роз'яснити правила розстановки книг на полицях, принципи користування алфавітно-предметним покажчиком до систематичного каталогу і картотеки статей, в інших - необхідне знайомство з відповідними ДСТами і документацією, що регламентують правила опису видань, а в деяких - проводити практичні заняття по бібліографічному опису, пошуку книг за окремою тематикою або якогось видання за допомогою ДБА, по користуванню комп'ютерною технікою і т.д.

Форми навчання відрізняються способом передачі інформації, широтою охоплення аудиторії: це виставки, огляди, консультації, бібліографічні уроки, екскурсії, дні бібліографії, путівники, методичні поради та ін. Відомо, що перевагу читачі надають найменш заформалізованим заходам, до яких можна віднести:

1) оглядові екскурсії по бібліотеці і стислі лекції з основ інформаційного пошуку для читачів, що тільки-но записались;

2) надання читачам можливості самостійно навчатися з використанням аудіо і відеокасет;

3) розповсюдження путівників по фондам і каталогам, пам'яток читачам для самостійної орієнтації;

4) розвиток системи наочних засобів оповіщення про структуру бібліотеки, її довідково-пошуковий апарат;

5) підготовка і видання методичних порад по користуванню базами даних і електронним каталогом;

6)організація курсів по навчанню користуванням комп'ютерною технікою.

Діалогова форма спілкування є найбільш ефективною формою взаємодії бібліотекаря і читача. Індивідуальне консультування має бути превалюючи в роботі з читачами і повинно супроводжувати обслуговування в різних відділах бібліотеки.

Позитивні результати має також інформаційна освіта читачів в процесі виконання їх запитів, тому що читач при цьому виявляє особисту зацікавленість у сприйманні інформації. Таким чином, довідково-бібліографічне обслуговування можна використовувати як базову форму інформаційного навчання, під час якого проходить засвоєння читачем основ бібліографічної, інформаційної грамотності, закріплення навичок самостійного пошуку літератури.

Результативність інформаційної освіти фахівців є ефективною, якщо вона проводиться в поєднанні з діючими формами підвищення професійної кваліфікації кадрів. Цей напрямок в діяльності ЦБС здається перспективним і тому його слід активніше впроваджувати в практику.

Пропоную для бібліотек програму школи «Читач бібліотеки». Ця програма розрахована на нових читачів, які не мають навичок бібліотечно-бібліографічної грамотності, і включає такі питання:

1. Публічна бібліотека. Її інформаційний потенціал

1.1 Історія бібліотеки

1.2 Фонди бібліотеки

1.3 Структура бібліотеки. Організація обслуговування читачів. (Платні послуги)

1.4 Сучасні інформаційні технології

1.5 Права і обов'язки читачів

2. Довідково-бібліографічний апарат бібліотеки. Методика пошуку літератури

2.1 Каталоги і картотеки

2.2 Енциклопедії, словники, довідники

2.3 Бібліографічні посібники

2.4 Бібліографічний опис документа

3. Екскурсія по бібліотеці (для бажаючих)

4. Консультація за запитаннями читачів

Програма курсу «Інформаційна культура читача» (8 годин), розроблена і розрахована на студентів-дипломників, спеціалістів й інші категорії читачів, які мають первинні навики роботи в бібліотеці, з бібліографічними та інформаційними джерелами. Ця програма передбачає поглиблене навчання за галузевим принципом, вивчення вузьких і вузько профільних тем і висвітлює такі питання:

1. Бібліотеки України та регіону. Їх інформаційний потенціал

2. Довідково-бібліографічний апарат за окремою галуззю знань

2.1 Таблиці класифікації (ББК)

2.2 Розділи систематичного каталогу і систематичної картотеки статей

2.3 Енциклопедії, словники, довідники з окремої галузі знань

3. Бібліографія літератури за галуззю

3.1 Предмет бібліографії

3.2 Різноманітні типи і види бібліографічних посібників

3.3 Бібліографічні посібники за галуззю (типи і види)

4. Методика бібліографічного пошуку за темою. Практичні заняття

В умовах формування інформаційного суспільства бібліотеки мають забезпечувати користувачам доступ до електронних каталогів інших бібліотек, до електронних журналів, до всіх баз даних, які є в бібліотеках та інформаційних центрах. Це дає можливість навіть віддаленій бібліотеці забезпечити користувачам той же обсяг, глибину і якість інформації, як і у великій бібліотеці, враховуючи при цьому специфіку регіону, потреби і запити організацій, підприємств, установ, фірм, тобто як колективних, так і індивідуальних споживачів інформації.

У зв'язку з цим одним з напрямків діяльності бібліотеки повинно стати навчання читачів користуванню комп'ютерною технікою, яке може здійснюватися на комерційній основі. Цей напрямок може бути реалізований на базі спеціально обладнаного комп'ютерного класу, де водночас можуть проходити курс навчання не тільки читачі, але й працівники бібліотеки.

Автоматизація бібліотечних процесів потребує від бібліотекарів вміння працювати з електронними базами даних, володіння комп'ютерними технологіями, що стає обов'язковою умовою фахової підготовки працівників бібліотечно-інформаційної сфери. Тому виникає проблема адекватного підвищення інформаційної культури бібліотечних фахівців, які сьогодні повинні бути не тільки «лоцманами книжкових морів», але й навігаторами комп'ютерних мереж, чия діяльність формує нове інформаційне середовище.

Проблема розвитку інформаційної культури особистості невичерпна і має вирішуватись у бібліотеці на сучасному рівні.

Систематичне поповнення та редагування електронного каталогу - один з найважливіших напрямків роботи відділу наукової обробки літератури, який був створений 1 січня 2002 року на базі сектору наукової обробки літератури. Створення ЕК включає в себе процеси складання бібліографічного запису на нові надходження документів та ретрофонд. Процес створення ЕК починається в відділі комплектування, коли відомості про документ вводяться в базу даних «Замовлення». При одержанні документа запис редагується у відділі комплектування і після цього його редагує наш відділ. Редагування запису включає в себе процес індексації, тобто визначення поличного індексу, авторського знаку, каталожного індексу, предметної рубрики. Подальше редагування бібліографічного запису передбачає визначення типу документа, додаткової інформації, а саме: відомостей щодо назви, про відповідальність, інформації про видання, серію. Потрібно сказати, що в нашому відділі редагується весь бібліографічний запис, тобто здійснюється подвійний контроль, який сприяє більш якісному відображенню інформації в електронному каталозі. Результатом завершення роботи над конкретним документом є каталожна картка та книжковий формуляр, які ми друкуємо. Процес друку буде здійснюватись доти, поки існуватимуть карткові каталоги та видача документів користувачам в традиційному режимі.

Створення ЕК передбачає певні труднощі. І перш за все тому, що при внесенні кожного документа потрібно розкрити його зміст шляхом формування тематичної рубрики. В зв'язку з цим я би хотіла зупинитись більш детально на роботі з тематичним каталогом, або з предметним рубрикатором, як його часто називають, який є складовою частиною ЕК.

Електронний варіант тематичного каталогу відкрив необмежені можливості для розкриття змісту документів, які є в фонді бібліотеки. Він допомагає задовольняти найвимогливіші запити читачів. Та велика проблема - створення такого рубрикатора. Єдиного рецепту для створення тематичного каталогу немає і, напевно, не може бути. Можливі лише загальні рекомендації, а кожна бібліотека, враховуючи свою специфіку, створює свій тематичний каталог.

Формулювання і формування тематичних рубрик - дуже складний процес. Принцип, покладений в основу тематичного каталогу, - синтез систематизації, предметизації і логіки. Наповнення відбувається за допомогою створення нових тематичних рубрик, до появи яких спонукає наявність тієї, чи іншої інформації у виданнях. При формуванні стилю рубрик враховуються запити читачів, які вже були, і програмуються ті, які можуть бути в майбутньому. Рубрикатор охоплює всі галузі знань, з яких у фонді бібліотеки є документи і основні рубрики. Групування тематичних рубрик, у межах конкретної галузі має багатоступеневий рівень - від загального до більш детального. Ступінь деталізації рубрик з профільних для університету галузей більш розширена, ніж для непрофільних. Рубрики постійно редагуються: змінюються у відповідності до запитів читачів. Кількість рубрик, які визначаються при внесенні документа, залежить від кількості інформації, що містить документ. Мета - максимально розкрити зміст документа, для того, щоб швидко і якісно задовольнити потреби наших читачів.

Мова тематичних рубрик - українська. В деяких випадках - англійська, якщо термін не має офіційного перекладу українською мовою. Деякі рубрики формуються мовою оригіналу та у загальновживаному перекладі українською і російською мовами. Часто ми зустрічаємось з випадками, коли терміни мають різні переклади з іноземної мови, особливо це стосується прізвищ. Хочу звернути увагу, що при формуванні рубрик, слід використовувати принцип синонімічності окремих назв. Цим самим розширюємо варіанти пошуку.

Цікава рубрика тематичного каталогу «Персоналії». Тут зібрані документи про відомих діячів науки, освіти, культури. Принцип розташування рубрик в цій базі даних - алфавітний. Довідкова література знаходить відображення в тематичному каталозі під рубриками «Енциклопедії», «Словники». Відкриваючи ці рубрики, ми можемо знайти інформацію про довідкову літературу з різних галузей.

Процес створення тематичного каталогу ніколи не вичерпає себе, тому що завжди будуть виникати нові поняття, ускладнюватись запити наших читачів. З часом наш тематичний каталог стане більш досконалим.

Наступним напрямком по наповненню ЕК є ретроспективне введення фондів. При виборі методики проведення ретроконверсії слід зупинились на методі набору інформації безпосередньо з документів, що відкриває нам такі можливості:

- здійснювати бібліографічний опис документів згідно ГОСТУ, який діє на сьогоднішній день;

- правильно визначати предметні рубрики;

- виявляти помилки в систематизації;

- вказати адресу місце находження кожного примірника.

Основна мета при цьому є усунення помилок при систематизації в попередні роки. Успіх роботи значною мірою залежить від контролю за обсягом та якістю роботи. Контроль раніше здійснювався щотижня, а зараз - щомісяця. Періодично підсумки обговорюються на методнарадах.

Впровадження інформаційних технологій в роботу бібліотеки суттєво змінило процес обробки документів. При переході від ручної до автоматизованої технології деякі процеси обробки документів лишились без змін. Такі, наприклад, як технічна обробка документів, передача їх до відділу книго збереження та відділів обслуговування, робота з картковими каталогами. Але деякі операції доповнились або ускладнились. Такі, наприклад, що пов'язані з лінгвістичним забезпеченням документів (формування тематичної рубрики). Ці операції вимагають від працівників додаткових інтелектуальних затрат, що в свою чергу, збільшує працезатрати. Крім того, електронний каталог вимагає постійного редагування, внесення змін, які відбуваються в книжковому фонді, що вимагає також додаткового робочого часу. Спрощено процес перевірки на дублетність: електронний каталог дає відповідь про наявність документа у фонді бібліотеки. Електронний варіант алфавітно-предметного покажчика (АПП) допомагає нам під час систематизації. Комп'ютеризація відділу дала змогу спростити процес друку каталожних карток, книжкових формулярів.

При переході до автоматизованої технології, кожний систематизатор повинен бути універсалом. Тобто: документ потрібно за систематизувати, внести бібліографічні дані в ЕК, розкрити тематику документа, здійснити друк каталожних карток, книжкових формулярів. В зв'язку з цим зростає роль бібліотекаря. Працівник повинен вміти працювати на комп'ютері, досконало знати систему, по якій індексується документ, вміти грамотно розкрити зміст кожного документу. Кожний систематизатор повинен постійно вдосконалювати свою майстерність, працювати над розширенням свого світогляду.

Застосування новітніх технологій вимагає від нас бути в постійному пошуку, удосконалювати всі свої процеси. Але поки що автоматизовані технології ще не витіснили традиційні. І тому наявність карткових каталогів вимагає друк карток, розстановку їх та редагування каталогів. Традиційна видача документів потребує друку книжкових формулярів. Поєднання цих видів робіт займає багато часу. А в майбутньому достатня кількість електронної техніки, оптимальна кількість співробітників і постійне вдосконалення їх майстерності, консервація карткових каталогів суттєво вплинуть на якість обробки документів і скоротять працезатрати.

Сьогодні особливо актуальною стає проблема переведення текстів документів, зокрема і в повному обсязі, в інформаційно-машинну форму.

Для бібліотеки це досить новий напрямок, який ще остаточно не сформований ні організаційно, ні технологічно. Створюючи систему формування повнотекстового електронного ресурсу, слід зосередитися на двох моментах: збирання і створення електронних повнотекстових документів, а також їх розміщення в локальній мережі та організація доступу до них користувачів через уніфікований інтерфейс.

Організація поповнення фонду електронними документами, як складової частини документно-інформаційного ресурсу бібліотеки, має певні відмінності, які стосуються технології оцифровування документів, їх систематизації та ін. Відзначу, що в останні два роки, враховуючи збільшення вдвічі асигнувань на комплектування та беручи до уваги необхідність задоволення нових інформаційних потреб сучасних користувачів за рахунок переваг нового електронного інформаційно-комунікаційного середовища, ми постійно розширюємо замовлення та репертуар електронних повнотекстових документів (до 100 назв на рік).

Головним завданням тут є оптимізація документів для розміщення їх в мережі і забезпечення внутрішнім дружнім інтерфейсом. Особливо це стосується об'ємних документів, наприклад: баз нормативно-законодавчих актів тощо. Оскільки йдеться про внутрішню навігацію між частинами документу та необхідністю передачі через мережу великих обсягів інформації.

На сучасному етапі значно складнішим, проблематичним і відповідальнішим є створення повнотекстового електронного ресурсу, як невід'ємної частини загального процесу формування загально бібліотечного фонду та адаптації його до нових інформаційних умов.

Технологія формування та використання повнотекстових ресурсів передбачає два основних процеси: створення повнотекстових документів та організація механізму пошуку і доступу користувачів до цих документів.

Вибираючи документи для включення до складу електронних повнотекстових ресурсів ми намагаємося, в основному, використовувати одиничні і низько тиражні документи, малодоступні з інших джерел, видання, які підлягають довгостроковому зберіганню та мають особливу цінність для Запорізького регіону, матеріали, що користуються підвищеним попитом у читачів, але доступ до них лімітований, через обмежену кількість, матеріали, що перебувають у поганому фізичному стані.

Процес створення електронних документів значною мірою залежить від типу, обсягу і якості джерел вихідних документів, які первісно лежать в основі створюваних повнотекстових ресурсів. Документи, які організуються спеціалістами в електронні, об'єднуються за різними ознаками, зокрема такими, як тематична спрямованість, єдине джерело публікації, періодичність надходження тощо.

Термін «документ» визначає носій інформації, що є предметом каталогізації. Це може бути книга, аудіо касета, платівка, відео стрічка, комп'ютерний файл. На кожний документ, що є в бібліотеці, складається бібліографічний опис. В останньому зберігаються загальні відомості про документ (назва, автор, видавництво тощо) та специфічні дані, характерні для окремих видів документів (інформація про мову, переклад, назву серії, посилання на електронну копію, місце збереження в базі даних, контейнері локальної мережі, компакт-диску чи сервері глобальної мережі).

Формат електронних документів має відповідати вимогам розширених засобів його перегляду. Це можуть бути файли текстових редакторів, електронних таблиць, малюнків тощо. Для редагування і перегляду таких документів на робочих місцях застосовуються відповідні програми, зокрема для текстових документів використовуються формати PDF, PostScript та HTML.

Про наявність тексту документу користувач може дізнатися з бібліографічного опису: якщо кнопка зміст сіра, то електронної копії немає. При перегляді документів у різних табличних формах у стовпчику „Ел. форма” відображаються значення „Так” чи „Ні”. Для перегляду змісту документу споживач інформації користується пунктом меню „Документ / Переглянути зміст”. При цьому запускається відповідний засіб перегляду застосування, який відображає документ на екрані монітора. Щоб забезпечити доступ до читання, необхідно спочатку підготувати файл документу і розмістити його в мережі, зокрема, у формі бібліографічного опису документу та натиснути кнопку „Ел. копія”.

Для формування повнотекстового електронного ресурсу вкрай важливим є забезпечення його збереження. В IПС „Бібліотека” існує для цього п'ять типів місць:

1) база даних - документи зберігають в базі даних як окремі поля бінарного коду;

2) локальна мережа - документи зберігаються на файловому сервері локальної мережі там, де вони розміщені користувачем. Система не переписує файлів, а лише робить відповідне посилання з бібліографічного опису;

3) локальний CD - документ зберігається на компакт - диску, який необхідно поставити в локальний привід даної робочої станції, фактично це окремий випадок попереднього варіанту, окрім того, що шлях до приводу компакт диску задається в параметрах робочої станції;

4) URL - адреса в мережі Інтернет, за якою знаходиться документ; контейнер - каталог на сервері локальної мережі, який визначається в параметрах системи.

Всі ці типи мають єдину ідею - зберігати інформацію на сервері мережі, і відрізняються лише за орієнтацією на тип серверу мережі (сервер бази даних, файловий сервер, сервер Інтернет), а для файлового серверу ще, і за способом визначення адреси (локально на фіксованому диску, за місцем, що визначив користувач та за місцем, що визначив адміністратор).

Найбільш зручним з точки зору доступу до інформації та її захисту є збереження ресурсу в базі даних. Проте для великих за обсягом документів такий спосіб спричиняє суттєве збільшення БД, що не завжди бажано і з економічної, і з технічної точки зору. Збереження на файловому сервері локальної мережі потребує відповідного права доступу на рівні мережевої файлової системи (для спеціалістів бібліотеки - на запис, користування і знищення, для користувачів - на перегляд). Збереження на локальному CD орієнтовано на таку технологію, коли читачеві видається компакт-диск для роботи з локального приводу. Контейнер дозволяє організувати автоматичну компресію (декомпресію) документів з метою економії місця, а в усьому іншому - схожий на два попередні. URL - відкриває можливість робити посилання з бібліографічного опису документу на його зміст в мережі Інтернет, що, при наявності стійкого зв'язку, постійній готовності відповідного серверу мережі, є найзручнішим.

Стосовно переведення друкованого документу в електронний: реалізується з допомогою двох сканерів, стандартного програмного забезпечення Fine Reader 6,0 (6-ой Файн Рідер), з розширенням 300 dpi (ді-пі-ай) для текстових документів. Останнім часом здійснюється робота по оцифровуванню раритетної колекції карт відомого краєзнавця Віктора Гавриловича Фоменка, праці якого викликають великий інтерес у науковців, викладачів та студентів вузів, сучасних дослідників рідного краю.

Вже зараз треба реальніше і ретельніше, опираючись на досвід інших, визначати сфери застосування, в яких електронні засоби виявляються найбільш ефективними замінниками друкованих видань (це стосується, в першу чергу, науково-технічної інформації, законодавчих актів тощо) та відповідальніше підходити до розробки критеріїв відбору документів.

В силу різних об'єктивних і суб'єктивних причин у нас в регіоні, не дивлячись на неодноразові обговорення та узгодження, не набуває розвитку об'єднання провідних бібліотек у консорціум, що гальмує, передусім, одержання спільного доступу до пакетів електронних документів та негативно позначається на формуванні регіонального інформаційного ресурсу власної генерації.

Проблематичним залишається відлагодження технічного забезпечення, надійності збереження інформації, електронної обробки її, оскільки фінансові спроможності бібліотеки не дають змоги через високі ціни на техніку своєчасно оновлювати обладнання та здійснювати його планову заміну.

Хотілося б також зупинитись і на проблемах формування фондів електронних документів, які потребують вирішення на державному рівні, зокрема це стосується:

1) забезпечення уніфікованого і простого інтерфейсу;

2) правових питань взаємовідносин бібліотек з власниками авторських прав, широти доступу і свобод копіювання, комерційне використання і т. ін.;

3) оцифровки і архівування стародруків, рідкісних дореволюційних видань;

4) підготовки спеціалістів, які б поєднували базові професійні знання, навички з умінням обходитися з сучасними носіями інформації, базами даних, комп'ютерними технологіями та забезпечення закріплення таких кадрів, в т.ч. і матеріальне;

5) організаційно-методичного та інформаційного забезпечення процесів формування повнотекстових ресурсів з боку національних бібліотек.



Висновок

Бібліографія надає неоціненну допомогу в ознайомленні з існуючою літературою у відшуканні найбільш потрібних творів. Вона дає можливість не заблудитися у «дрімучих лісах книги», добре орієнтуватися у наявних книжкових багатствах, широко використовувати їх, цілеспрямовано працювати.

Бібліографія покликана не безсторонньо реєструвати нові книги й твори, а сприяти поширенню тих, які дають правильне спрямування читачеві, будуть корисними в його читанні.

Завданням бібліографічної роботи бібліотекаря є складання рекомендаційних списків літератури.

Складаючи рекомендаційні списки літератури, вибирають тему списку і детально вивчають її, звертаючи увагу читачів на актуальні за своєю тематикою твори літератури.

Глобальний фактор - входження нашої країни в новий етап соціально-політичного розвитку, безумовно, безпосередньо і принципово впливає на формування інформаційних ресурсів бібліотек. В державі поступово змінюється тип суспільства, змістовно інші інформаційні ресурси починають користуватися попитом і входити до складу необхідних для підтримки і розвитку модернізаційних тенденцій. Отже саме ці ресурси повинні бути передусім доступні населенню і саме їх необхідно нарощувати у регіональних бібліотеках у першу чергу.

Цей висновок підтверджують і результати аналізу запитів та вивчення потреб читачів бібліотек: все більше затребуваною стає фактографічна і повнотекстова, а не бібліографічна інформація. Крім того, нині, в наш нелегкий час, вкрай важливо не лише забезпечити доступ до інформації, але й зберегти (чи відновити) особливо цінні, рідкісні документи, інтегрувати їх в нове інформаційне середовище без жодних втрат. Тому сьогодні особливо актуальною стає проблема переведення текстів документів, зокрема і в повному обсязі, в інформаційно-машинну форму.