Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИТНА СПРАВА І МИТНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ТА ЇХ ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Митна справа як складова частина зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності України

2. Митна політика. Принципи митного регулювання

3. Митні органи України

ВИСНОВКИ

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

ВСТУП

Кожна держава, в тому числі і Україна, самостійно здійснює функції щодо захисту суверенітету у різних сферах, включаючи економічний. Зокрема, ст. 17 Конституції України визнає захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. В той же час неухильне зростання зовнішньоторговельних зв'язків і науково-технічного співробітництва з зарубіжними країнами - один з найважливіших напрямків зовнішньої політики України. Підвищення ролі економічних і науково-технічних зв'язків з іншими країнами вимагає певних заходів для удосконалення управління всією зовнішньоекономічною діяльністю. Тим самим підкреслюється необхідність зміцнення не тільки економічної, але і правової основи зовнішньоторговельних зв'язків із зарубіжними країнами. Таким чином, сьогодні роль державних органів, за допомогою яких здійснюються зовнішні економічні зв'язки, підвищується, зростає значення подальшої правової регламентації їх діяльності.

Сказане повною мірою стосується і такої важливої ланки системи зовнішньої торгівлі, як митні органи, які сприяють виконанню зовнішньоекономічної політики країни властивими їм засобами і формами, реально здійснюючи митну справу.

Для правильного та ефективного виконання цих завдань, необхідна наявність міцної теоретичної бази. В регулюванні митної справи важливу роль відіграють норми адміністративного права. Тому все більшої актуальності набувають питання удосконалення адміністративно-правових засобів здійснення митної справи і одночасно наукового дослідження основних проблем митного права.

Метою даної курсової роботи є аналіз правового забезпечення митної справи і митної політики в Україні. Для досягнення мети були сформульовані наступні завдання:

· дослідити митну справу як складову частину зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності України;

· проаналізувати поняття „митна політика”;

· визначити принципи митного регулювання;

· охарактеризувати митні органи України.

Об'єктом курсової роботи є правовідносини, які виникають у сфері здійснення митної справи. Предмет курсової роботи становлять теоретичні та практичні питання використання правових засобів здійснення митної справи, а також шляхи удосконалення зазначених засобів.

Наукові дослідження правового забезпечення митної справи та митної політики в Україні становлять праці вітчизняних і зарубіжних вчених в галузях загальної теорії права, конституційного права і державного будівництва, теорії управління, адміністративного та митного права, зокрема - В.Б. Авер'янова, Г.Т. Агеєнкової, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Є.О. Безсмертного, Ю.П.Битяка, А.С.Васильєва, І.О. Галагана, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, М.І. Єропкіна, Ф.Л. Жоріна, В.В. Зуй, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, М.Я. Маслєннікова, В.Я. Настюка, А.О. Нечитайленка, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, П.В. Пашка, А.І. Педешка, В.П. Пєткова, Ю.С. Рябова, В.М. Самсонова, М.М. Тищенка, В.К. Шкарупи, М.Г. Шульги, О.Н. Ярмиша та ін.

Нормативною основою курсової роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України та підзаконні нормативні акти.

У основі курсової роботи лежить порівняно-правовий і системно-функціональний метод наукового дослідження. Крім того, були задіяні логічний, формально-юридичний, аналітико-синтетичний методи. Допоміжну роль у процесі виконання курсової роботи грав історико-правовий метод.

Поставлена мета та задачі курсової роботи зумовили її структуру. Робота складається з вступу, трьох взаємопов'язаних розділів, висновків виконаної роботи та списку використаних джерел.

1. Митна справа як складова частина зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності України

Гносеологічно тариф та митна справа є одним із напрямів здійснення фіскальної функції держави та засобом наповнення державної казни. Тому при провезенні товару чи пересуванні через митну територію тарифи стали стягуватися окремими князівствами, що з часом стало заважати пересуванню товарів. Тому й виникла потреба законодавчого врегулювання цих відносин на рівні країн. Але як вагоме джерело поповнення казни митна справа швидко розповсюдилася в Європі, а потім й на інших континентах. З цього часу й існують дві протилежні тенденції. Держава намагається стягнути мито, а особи, які переміщають товари, уникнути його сплати чи зменшити його правдами й неправдами. Можна стверджувати, що з появою митної справи з'явилась й контрабанда. Крім цього, через створення перешкод фінансового чи організаційного характеру захищався національний товаровиробник. У тому разі коли усередині країни було достатньо якого-небудь товару, то ставки мита підвищувались і напроти, якщо відчувався брак, то вони знижувалися. З тих пір й беруть початок політика протекціонізму щодо свого товаровиробника чи фритредерства (політика відкритих дверей) Бережнюк І. Г. Митне регулювання України: національні та міжнародні аспекти: монографія / І. Г. Бережнюк. -- Дніпропетровськ : Академія митної служби України, 2009. -- С. 5. .

У Київській Русі серед численних зборів та мит були поширені «осьмині» (восьма частина від вартості товару) та «мит». Ці збори стали йменуватися з часом митом «мыть», а ті місця, де вони стягувалися, -- митниці. З часів монгольської навали започатковано такі поняття, як «тамга», від якої й пішли слова «тамжить», «таможня» та «таможенник». Крім цього, відомі такі терміни, як «митчики» і «митарі» Рисіч Й., Новосад Б., Морозов О. Історія митної справи та митної політики в Україні: Навчальний посібник. -Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2000. - С. 4. .

Із самого словосполучення випливає, що митна справа у власному змісті означає діяльність, здійснювану митницею і взаємодіючими з нею іншими державними і недержавними органами. У сучасному представленні термін «митна справа» охоплює складний комплекс відносин, безпосередньо зв'язаний із зовнішньою і внутрішньою політикою і діяльністю держави. У рамках державної політики митна діяльність має багатоцільовий характер, служить задоволенню різноманітних інтересів і потреб.

За часів СРСР митна справа в Українській РСР самостійно майже не велася, а все було підпорядковано центральним виконавчим органам. Лише з лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності та розширенням прав регіонів у цій сфері виникла потреба створити митні органи безпосередньо на місцях вироблення експортного товару. Так, 1985 р. митні служби створюються на всій території України, у тому числі й на Сході -- спочатку у Сумах при знаменитому науково-виробничому об'єднанні ім. Фрунзе, а потім і в Харкові.

Їх виникнення спричинено змінами в умовах господарювання та відносною самостійністю підприємств, у тому числі й у зовнішньоекономічній діяльності. Монополія держави на зовнішню торгівлю втрачалася, а разом із цими процесами й розвивалася митна справа. Якщо спочатку пости, що створювались у великих містах України, були призначені для оформлення вантажів, то з часом з лібералізацією еміграційної політики і для оформлення виїжджаючих за кордон вони перейняли на себе функції оформлення багажу громадян.

Ще до офіційного проголошення незалежності Української РСР були прийняті закони «Про зовнішньоекономічну діяльність» 16 квітня 1991 р. та «Про митну справу в Українській РСР» 25 червня 1991 р. (2004 втратив чинність у зв'язку із прийняттям Митного кодексу України).

Власне, становлення та розвиток митної справи та митного права в Україні започатковано Декларацією про державний суверенітет України та Законом Української РСР «Про економічну самостійність Української РСР», де визначено засади економічної і самостійності та напрямки її реалізації. Виходячи з того, що забезпечення економічної самостійності України є важливою умовою державного суверенітету, Україна самостійно визначає свій економічний статус та стратегію соціально-економічного розвитку в інтересах свого народу. Для цього здійснюється самостійно зовнішньоекономічна політика, забезпечується соціальна захищеність кожного громадянина, захищеність внутрішнього ринку.

З виходом України з Радянського Союзу переважно на базі органів внутрішніх справ у прикордонних регіонах стали формуватися митні пости, а митниці на західному та південному контролі та в міжнародних аеропортах набули нового статусу. Одночасно стало формуватися й митне законодавство. Як суверенна держава Україна потребувала власної митної політики та митного законодавства. Уже в перші місяці незалежності в короткий термін були розроблені та прийняті «Митний кодекс України» 12 грудня 1991 р. та Закон України «Про єдиний митний тариф» 5 лютого 1992 р. і разом із тим визначено та закріплено основи митної справи, визначені завдання митних органів. При їх розробці та прийнятті враховувалися міжнародні підходи та правила ведення митної справи і митної політики. Тому й митна справа в Україні розвивається у напрямі гармонізації і уніфікації із загальноприйнятими міжнародними нормами та стандартами.

Суттєво оновлено в 2000 р. Закон України «Про єдиний митний тариф» Закон України „Про єдиний митний тариф” // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 19, ст.259, протягом 6 років велась робота над новим Митним кодексом України (далі - МК). Вона увінчалася прийняттям його 20 грудня 2001 р. Але в ньому містилось ряд суперечливих положень, і тому Президент України наклав на нього вето. Після зняття суперечливих положень Президент 11 липня 2002 р. нарешті його підписав. Як вказано у Преамбулі, МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Він спрямований на забезпечення економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, забезпечення законності у митній справі Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 38-39, ст.288 ..

Відповідно до ст. З МК України, прийнятого Верховною Радою України від 11 липня 2002 p., митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України, заснованої на додержанні визнання міжнародних відносин, систем класифікації і кодування товарів, єдиної форми декларування експорту і імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Отже, митна справа є поліструктурним явищем й включає в себе: порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів; митне регулювання, пов'язане із встановленням та справлянням митних платежів, процедури митного контролю та оформлення, боротьбу з контрабандою та порушеннями вимог цього кодексу, спрямованих на реалізацію митної політики.

Митна справа є складовою частиною зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України, де дотримуються визнаної у міжнародних відносинах системи класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту і імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Але цим не обмежується зміст митної справи. У митну справу також включається митна статистика та ведення товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, профілактика виявлення та припинення контрабанди та інших порушень митного законодавства, розгляд справ про їх порушення, співробітництво з митними органами інших країн. Крім цього при виконанні своїх безпосередніх обов'язків митні органи зв'язані з іншими правовідносинами: міжнародно-правовими, цивільно-правовими, зовнішньоекономічними тощо. У ряді випадків здійснення митної справи виходить за межі компетенції самих митних органів. Так, уже згаданою статтею МК України визначається, що засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, встановлюються виключно законами України та цим кодексом. Кабінет Міністрів України організує та забезпечує здійснення митної справи відповідно до МК України та інших законів, погоджених з Верховною Радою України міжнародних договорів. Уряд координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, інших органів виконавчої влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи.

Отже, митна справа є специфічною діяльністю держави та створених нею митних органів у взаємодії з іншими державними органами щодо забезпечення зовнішньополітичної і особливо зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів підприємництва. Сучасне уявлення про митну справу охоплює складний комплекс відносин, безпосередньо пов'язаних із зовнішньою та внутрішньою політикою держави. Перш за все це стосується зовнішньоекономічних, культурних та інших зв'язків Бережнюк І. Г. Митне регулювання України: національні та міжнародні аспекти: монографія / І. Г. Бережнюк. -- Дніпропетровськ : Академія митної служби України, 2009. -- С. 14. .

Митна справа здійснюється в межах митної політики, має багатоцільовий характер, слугує задоволенню інтересів та потреб фізичних та юридичних осіб і самої держави. Відповідно до ст. З Конституції України визначено пріоритети здійснення державної політики. Тому й митна політика повинна слугувати інтересам людини. Лише в такому ракурсі повинна оцінюватися діяльність всіх ланок державного механізму здійснення митної політики.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, МК України, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України. Якщо міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст. 5 МК територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України. Території спеціальних митних зон, розташованих в Україні, вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України, крім випадків, визначених законами України.

Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон та меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території спеціальних митних зон та штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять митний кордон України (ст. 6 МК).

Митна справа в той же час не є незмінною і перебуває у постійному розвитку. Тому з ускладненням завдання митної політики змінюються її пріоритети та засоби здійснення. У той же час стратегічно митна справа завжди спрямована на досягнення гуманітарних, політичних, економічних, фіскальних, правоохоронних і регулятивних завдань держави.

Гуманітарна сфера пов'язана із забезпеченням прав та інтересів людини, у тому числі на вільне пересування і спілкування, вільне забезпечення своїх культурних, професійних та інших потреб на основі кращих досягнень людства. При цьому економічна мета митної діяльності полягає у захисті економічних інтересів та національного ринку, стягненні митних платежів при переміщенні товарів та предметів через кордон. Відповідно до номенклатури митних товарів також стягується мито, податок на додану вартість, акцизні та інші збори, у тому числі й за митне оформлення, зберігання товарів, їх митне супроводження Митне право України: навчальний посібник. За заг. ред. проф. В.В.Ченцова. - К.: - 2007. - С. 7. . Тим самим митна справа через здійснення фіскальної політики є вагомим джерелом формування державного бюджету. Регулятивна мета митної справи та митного регулювання досягається шляхом встановлення ставок і мита, які застосовуються до товарів при їх переміщенні через кордон, встановлення заборон та обмежень на ввезення та вивіз товарів, ліцензування та квотування експорту та імпорту, видачу дозволів на ввезення та вивіз окремих товарів.

З прийняттям МК, як вказано у його прикінцевих положеннях, необхідно привести нормативно-правові акти у сфері митної справи у відповідність з ним. Митне законодавство розвивається у напрямку його уніфікації, спрощення митних процедур, викорінення їх повторності, що у подальшому призведе до необхідності подальшого удосконалення основних його законів. Тому сприяють інтеграційні процеси, зокрема вступ України у 2008 р. в СОТ та роботи із адаптації законодавства України до вимог караїм-членів ЄС.

12 травня 2011 року у Верховній Раді України був зареєстрований проект нової редакції Митного кодексу України http://news.ligazakon.ua/news/2011/11/3/51285.htm. 03 листопада 2011 року його було прийнято Верховною Радою України. Закон спрямований на приведення Митного кодексу України у відповідність до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, Конвенції про тимчасове ввезення а також імплементацію у національне законодавство Рамкових стандартів безпеки Всесвітньої митної організації та реформування митної служби України. Однак, 21 грудня 2011 року даний законопроект був ветований Президентом України Віктором Януковичем.

2. Митна політика. Принципи митного регулювання

Митна політика та основні її елементи в основному збігаються в багатьох країнах, що спричинено інтеграційними процесами та розвитком гуманітарного законодавства, відкритістю суспільства, посиленням ролі та значення міжнародних зв'язків. Відповідно до ст. 2 МК України митна політика -- це система принципів та напрямків діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Митна справа у всіх країнах є виключною монополією держави. Це означає виключне право держави на розробку засад митної політики і механізму її здійснення. Головний зміст державної монополії митної справи полягає в забезпеченні цілісного централізованого регулювання зовнішньоторговельного обміну. Кінцева мета митної політики, як це випливає із самого її легального визначення -- меркантильна й полягає у забезпеченні залучення додаткових коштів для формування бюджету. В той же час пробиває шлях інше розуміння її сутності -- сприяння економічному обігу та обміну між державами, забезпечення свободи пересування особистості та міжнародних контактів. Тому обмежувати митну політику лише фіскальними інтересами держави було б непередбачливо.

Монополія митної справи вирішує по суті два завдання: найширше використання зовнішньоекономічних зв'язків для розвитку економіки країни й захисту її від несприятливого впливу зовнішньоекономічних чинників -- спекулятивних, монопольних, кон'юнктурних і таке інше Митне право України. Митне право України Шишка Р. Б., Сергієнко В. В. Митне право України: Навч. посібник. -- Харків: Еспада, 2002. -- С. 34.  .

Митна політика України зводиться до необхідності забезпечення її єдності на всій території, координації зусиль всіх митних органів на виконанні її пріоритетних напрямів, удосконаленні нормативно-правової бази, взаємодії та тісній співпраці із митними органами інших країн. Митна політика містить елементи гуманітарної, економічної (зовнішньоекономічної"), торгової, фінансової, науково-технічної, інвестиційної, природоохоронної та інших видів політики.

У ринковій економіці держава здійснює регулювання зовнішньоекономічної діяльності з метою забезпечення безпеки країни і захисту загальнонаціональних інтересів. Діяльність державних органів щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) здійснюється практично у всіх країнах світу, але її масштаби, форми і методи, конкретні цілі і завдання визначаються кожною країною, виходячи з її масштабів, положення в сучасному світі, зовнішньої і внутрішньої політики.

Державне регулювання ЗЕД здійснюється різними методами, що залежно від кваліфікаційних ознак (критеріїв) поділяються на адміністративні й економічні, тарифні і нетарифні Митне право України: навчальний посібник. За заг. ред. проф. В.В.Ченцова. - К.: - 2007. - С. 12..

Економічні методи регулювання ЗЕД ґрунтуються на використанні економічних інструментів торгової політики -- мита, податків (ПДВ, акцизів і ін.) і митних зборів. Використовуючи ці інструменти, держава впливає на економічні інтереси суб'єктів ЗЕД і на їхню поведінку. Ці методи здебільшого відповідають природі ринкових відносин і тому відіграють головну роль у регулюванні ЗЕД у сучасних умовах.

Адміністративні методи включають державні правила, нормативи, заборони, за допомогою яких держава здійснює безпосередній вплив на суб'єктів ЗЕД, регламентує різні сторони їхньої діяльності в інтересах суспільства. Адміністративні методи в більшості випадків суперечать природі ринкових відносин і тому сфера їхнього застосування поступово звужується. Але найсуттєвіший захід адміністративного впливу -- контроль, у тому числі й митний, зберігає свою актуальність та значення і тепер.

Тарифні методи поряд з податками та зборами є основою економічного регулювання ЗЕД. Виняткова роль митних тарифів у регулюванні ЗЕД визначила доцільність їхнього особливого розгляду, поза зв'язком з іншими методами економічного регулювання. Тарифне регулювання спрямоване переважно на захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції, у тому числі недобросовісної. У системі тарифного регулювання вирішальну роль відіграють ввізні мита.

Принципи митного регулювання -- основні ідеї, що пронизують всю митну систему і є визначальними при здійсненні митної політики Жорин Ф. Л. Правові основи митної справи в Україні (конспект курсу лекцій з програмних тем): Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2009. -- С. 14. . Вони закріплені у ст.4 МК України.

До них належать принципи:

1) виключної юрисдикції України на її митній території. Він проявляється у тому, що Україна відповідно до міжнародно-правових стандартів та потреб самостійно визначає свою митну політику й послідовно проводить її у національному законодавстві і практичній діяльності митних органів. Митне регулювання на території України здійснюється відповідно до МК, інших чинних у країні та міжнародних договорів. Україна вправі вступати в митні союзи із іншими державами та брати участь у діяльності міжнародних організацій з митної справи. Втім, Україна поки що утримується від вступу у митні союзи й переважно свої відносини в галузі митної справи врегульовує на підставі двосторонніх угод з іншими країнами.

Відповідно до ст. З МК України регулювання митної справи здійснюють вищі органи державної влади та управління. При цьому основні напрямки митної політики України, структуру системи органів державного регулювання митної справи, розміри мита та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит котрих через територію України заборонено, визначається Верховною Радою України.

До компетенції Кабінету Міністрів України відповідно до ст. 106 Конституції України та Закону України «Про Кабінет Міністрів України» входить: забезпечення здійснення митної політики відповідно до чинного законодавства України; встановлення розмірів митних зборів та плати за митні процедури; координація діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з питань митної справи; проведення переговорів та укладання міжнародних договорів України з митних питань у передбачених чинним законодавством України випадках; подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій стосовно системи митних органів.

Галузевим, спеціально уповноваженим органом державного управління у сфері митної справи є Державна митна служба України (Держмитслужба України). Вона діє на підставі затвердженого Указом Президента України «Положення про державну митну службу в Україні» від 8 лютого 1997 р.20, де вказано, що ця служба є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної митної політики, організовує функціонування митної системи, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, відповідає за її стан та розвиток.

При регулюванні митної справи враховуються її міжнародні стандарти і практика, зобов'язання України в зовнішньоекономічній сфері, потреби забезпечення законних прав та інтересів громадян і розвиток економіки;

2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної політики. Це проявляється у наявності власної митної системи, власних митних органів, встановленні засад їх взаємодії з іншими державними органами. Митна система України є загальнодержавною системою, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Чинним законодавством України визначено повноваження кожного митного органу та їх співробітників. Виходити за визначені межі ніхто не може. Разом у тим митні органи тісно співпрацюють із митними органами інших держав. Вони виконують з ними спільні функції та завдання, що є основою для такого співробітництва;

3) законності -- загального принципу діяльності всіх осіб, державних органів. Він має два прояви: функціональний щодо певного виду діяльності та правовий -- як загально правовий принцип побудови регулювання суспільних відносин окремими галузями права;

4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Цей порядок відображає загальноприйняті у світі режими і національні особливості;

5) системності -- полягає у структурі митної справи, структурі митних органів та їх взаємозалежності, етапах митного оформлення і його наслідках, підборі кадрів тощо;

6) ефективності -- принцип перетинається із принципом доцільності і функціональності;

7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. По суті цей принцип є відображенням вимог ст.З Конституції України і повинен мати пріоритет над іншими;

8) гласності та прозорості. Митна політика та митна справа є відкритою. Але у той же час не всі чисто професійні аспекти діяльності митних органів повинні стати загальнодоступними. Митні органи інформують громадськість про свою діяльність та її наслідки, виявлені порушення та вжиті відповідні заходи тощо.

3. Митні органи України

митний політика зовнішньоекономічний регулювання

Структура (додаток № 1) та організація діяльності митних органів України урегульовані однойменною главою МК України, а також підзаконними нормативно-правовим актами (наприклад, Указом Президента України „Про положення про Державну митну службу України” від 12 травня 2011 року N 582/2011 Указ Президента України „Про положення про Державну митну службу України” від 12 травня 2011 року N 582/2011 - Законодавство „ЛІГА”. . Так, у ст. 11 МК України вказано, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Ці органи при реалізації митної політики держави здійснюють спеціальні основні завдання:

1) виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;

2) захист економічних інтересів України;

3) забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

4) сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;

5) застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;

6) здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;

7) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

8) здійснення спільно з уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

9) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

10) боротьба з контрабандою та порушенням вимог цього кодексу (митного законодавства);

11) розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи;

12) ведення митної статистики;

13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

14) здійснення верифікації (встановлення достовірності сертифікатів походження товарів з України).

Митні органи України є невід'ємним елементом системи центральних державних органів виконавчої влади і здійснюють функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів. Специфіка митних органи України в системі державних органів України визначається покладеними на них завданнями та функціями. Як органи виконавчої влади митні органи України характеризуються такими основними рисами:

· належать до юридичних осіб публічного права (ст. 146 ЦК України; ч.7 ст.13 МК). Як юридичні особи вони мають правосуб'єктність, індивідуальні ознаки;

· утворюються і діють під загальним керівництвом Президента України (ч.З ст.11 МК);

· виключно й безпосередньо здійснюють митну справу (ст.11 МК);

· митні органи наділені визначеною для них законами компетенцією в галузі митної справи. Інші органи, крім Верховної ради, Президента України, KM України, не вправі приймати рішення, що перетинаються з компетенцією митних органів України, та виконувати без відповідного допуску чи заміняти їх функції чи іншим чином втручатися в діяльність митних органів;

· діяльність митних органів за своїм змістом є розпорядчою і в межах визначеної для них компетенції вони вправі видавати нормативні акти з митної справи, які діють на всій території України і мають обов'язкову силу для підвідомчих підпорядкованих органів, інших державних органів та їх посадових осіб, юридичних та фізичних осіб (ч.2 ст.14 МК);

· митні органи утворюють єдину систему (ч. 1 ст.12 МК);

· митні органи утворюються, реорганізуються і ліквідовуються у встановленому законом порядку;

· фінансування діяльності митних органів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, які передбачаються на утримання державного апарату (ч.2 ст.13 МК);

· діяльність митних органів здійснюється виключно на основі чинного законодавства України Основи митної справи: Навч. посібник / За ред. П.В. Пашка. - 2-ге вид., К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. - С. 29. .

Чинним законодавством митні органи віднесені до воєнізованих органів. Це означає, що співробітники цих органів мають право носити зброю та інші засоби індивідуального захисту. У передбачених законом випадках вони можуть застосувати ці спеціальні засоби (вогнепальна зброя, наручники, упаковки з газом дратівливої дії, засобами примусової зупинки транспортних засобів, тощо).

В багатьох країнах світу, у тому числі і Російській Федерації, з якою в України найбільший митний кордон, такі органи віднесені законодавством до правоохоронних. Оскільки митні органи України теж здійснюють правоохоронні функції щодо захисту її економічного суверенітету і економічної безпеки, забезпечують захист прав і законних інтересів громадян та господарюючих суб'єктів, а також державних органів при дотриманні ними зобов'язань у сфері митної справи, питання про те, віднести митні органи України до правоохоронних чи ні, не таке вже й просто. З цього приводу при прийнятті МК розгорілась дискусія, у якій перемогу здобули супротивники концепції митних органів як правоохоронних.

У той же час митні органи виконують функції дізнання у справах про порушення митних правил, мають право застосовувати примус і накладати стягнення відповідно до чинного законодавства, застосовують низку характерних для правоохоронних органів процедур (особистий догляд, передогляд).

Структура митної служби України

ВИСНОВКИ

Історія митної справи є складовою історичного розвитку українського державотворення і як атрибут суверенітету розкриває складний шлях боротьби українського народу за самовизначення і ствердження держави. Існує, на наш погляд, достатньо вагома закономірність: народ перетворюється в націю, коли формує державу. Тому утвердження власної митної справи в Україні має не лише економічний, зовнішньоторговельний вплив, а й глибоке внутрішньополітичне і геополітичне значення.

Особливість митного права полягає в тому, що, поширюючись у принципі на всю територію держави, воно, проте, практично реалізується лише в процесі або у зв'язку з перетином митного кордону або переміщенням через нього товарів і транспортних засобів. Поряд з перетинанням митного кордону одночасно відбувається перехід зі сфери митної служби однієї держави під юрисдикцію іншої. Таке безпосереднє зіткнення різних правопорядків зазвичай не спостерігається в інших галузях або підгалузях національного права.

Митна справа -- засіб забезпечення виконання функцій держави. Якщо діяльність державного інституту є неефективною, то виникає слушне питання про його доцільність. Ефективність митної справи має економічну, соціальну та правову оцінку. Перша полягає у здатності митної справи сприятливо впливати на економіку країни та формування дохідної частини бюджету. Соціальна ефективність оцінюється через спрямування митних процедур та відгуки населення про діяльність митних органів. Якщо митні органи чинять перепони у переміщені через митну територію мішка картоплі, вирощеної на своєму городі, який не з своєї волі опинився у сусідній державі, чи як гостинця від батьків, то це не сприяє соціальному характерові держави

Діяльність митних органів детально урегульована МК України та іншими нормативними актами і забезпечується спеціально підготовленими державними службовцями.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

2. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 38-39, ст.288 .

3. Указ Президента України „Про положення про Державну митну службу України” від 12 травня 2011 року N 582/2011 - Законодавство „ЛІГА”.

4. http://www.customs.gov.ua/ - офіційний сайт Державної митної служби України

5. Бережнюк І. Г. Митне регулювання України: національні та міжнародні аспекти: монографія / І. Г. Бережнюк. -- Дніпропетровськ : Академія митної служби України, 2009. -- 182 с.

6. Жорин Ф. Л. Правові основи митної справи в Україні (конспект курсу лекцій з програмних тем): Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2009. -- 133 с.

7. Історія митної системи / за ред. Шуліковського Г.Є - К., 2004. - 281 с.

8. Ківалов С.В., Кормич Б.А. Митна політика України: Підручник. - Одеса: Юрид. література, 2001. - 256 с.

9. Ківалов С.В., Кормич Б.А. Митне право: система та динаміка розвитку // Митна справа. -- 2002. -- № 1. -- С. 3--7.

10. Коментар до Митного кодексу України / За ред. П.В. Пашка, М.М. Каленського. - К.: Юстініан, 2004. - 736 с.

11. Митна справа: Словник-довідник. - Харків: Кн.. рекламне агентство “РА”, 2000. - 320 с.

12. Митне право України: Навч. посібник / В.Я. Настюк, М.Г. Шульга. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. - 114 с.

13. Митне право України: навчальний посібник. За заг. ред. проф. В.В. Ченцова. - К.: - 2007. - 283 с.

14. Митне право України. Митне право України Шишка Р. Б., Сергієнко В. В. Митне право України: Навч. посібник. -- Харків: Еспада, 2002. -- 296 с.

15. Основи митної справи в Україні: Навч. посіб. / За ред. М.М. Каленського, П.В. Пашка. -- К.: Т-во "Знання", КОО, 2003. -- 455 с.

16. Рисіч Й., Новосад Б., Морозов О. Історія митної справи та митної політики в Україні: Навчальний посібник. -Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2000. - 68 с.

17. Сандровский К.К. Международное таможенное право: Учебник. - К.: О-во «Знання», КОО, 2000. - 461 с.

18. Сандровский К.К. Таможенное право в Украине: учебное пособие для студентов юрид. вузов и факультетов. - К.: Вентури., 2000. - 208 с.

19. Становлення та розвиток митної справи на Півдні України з давніх часів до 1917 року (на матеріалах Миколаївської митниці) : Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / В.К. Ковальський; Одес. нац. юрид. акад. -- О., 2004. -- 18 с.

20. Таможенное законодательство Украины (Сборник нормативных актов) / Сост. Ю.П. Битяк, М.Г. Шульга, В.К. Игонин. - Харков: ООО «Одиссей», - 2004. - 780 с.

21. Шишка Р.Б., Сергіснко В.В. Митне право України: Навч. посібник. -- Харків: Еспада, 2002. -- 290 с.

Размещено на Allbest.ru