Проблеми утилізації твердих побутових відходів в малих містах

Вступ

У результаті неконтрольованих демографічних процесів ряду азіатських країн відбувся різкий ріст чисельності населення Землі, що уже перевищує 6,4 млрд. докорінно змінився вплив людини на природне середовище. Піддалися вирубці й сільськогосподарському освоєнню сотні мільйонів гектарів землі. Сотні тисяч квадратних кілометрів земельних масивів порушені гірськими виробітками або забудовані, з надр на поверхню землі переміщаються мільярди тонн корисних копалин, гірських порід, солоних вод і розсолів; промисловість і транспорт спалюють величезну кількість палива, розпорошують мільйони тонн різноманітних мінеральних ресурсів. Природні запаси виснажуються в результаті їхнього нераціонального використання, що приводить до гігантських скупчень відходів. За останні піввіку підсилилися процеси забруднення всіх компонентів навколишнього середовища, що перетворило проблему охорони біосфери й навколишнього середовища в одну з найважливіших на планеті, не менш серйозну, а в ряді регіонів уже більше серйозну, ніж проблема збереження миру, боротьби з голодом, алкоголізмом і наркотиками.

Екологічна некомпетентність керівництва на міжнародному, федеральному й місцевому рівнях господарської роботи в останні 20 років все частіше приводить до екологічних криз у зонах впливу технології й, як наслідок, до росту захворюваності, зниженню середньої тривалості життя людей. Це, зокрема, підтверджує аварія на Чорнобильській АЕС.

Особливу небезпеку для людини й біосфери представляють озонові й теплові діри в атмосфері, парниковий ефект, радіоактивне й бактеріологічне забруднення навколишнього середовища й розвиток процесів імунодефіциту в людини, тварин і рослин.

Живі організми на 90% зосереджені в заплавах річок й інтенсивно знищуються необґрунтовано розташовуваними тут підприємствами, що скидають більші обсяги стічних вод. За останні 10-12 років вилов коштовних видів риб із внутрішніх водойм нашої країни скоротився в 4 рази. Навколо промислових підприємств, металургійних і хімічних комбінатів на тисячах гектарів сформувалися техногенні пустелі, загинула більшість мікроорганізмів навіть у ґрунті. Стали масовими випадки хімічної інтоксикації й поразки організму, особливо в немовлят, у результаті впливу радіоактивних елементів, ртуті, селену, свинцю, інших важких металів, окислів азоту, сірки, вуглецю, органічних забруднювачів, фенолів, продуктів розпаду, білків й ін. Експерти ООН відзначають, що техногенним «опустеленням» уражено 30% земної поверхні, і ця площа, непридатна для здорового життя людей, зростає щорічно на 6 млн. га.

Удосконалювання знарядь праці дозволяє втягувати в трудовий процес все більшу кількість природних ресурсів.

Створюється ілюзія безмежної влади людини над природою. «Скорення» природи приводить до порушення її законів. Наслідки, бувають майже катастрофічними - це наслідки випробувань ядерної зброї, аварій на атомних електростанціях, будівництва целюлозно-паперових комбінатів на о. Байкал, зведення великих гідроспоруджень на рівнинах, зокрема, на Волзі, у затоці Кара-Богаз-Гол, аварії на гірничодобувних підприємствах, на великих хімічних підприємствах. Збиток від такого «скорення» природи часто непорівнянний з тією вигодою, що очікували одержати.

Необхідно знати й ураховувати закономірності розвитку природного середовища, оскільки будь-яка господарська діяльність являє собою втручання в природу. І перш ніж здійснити таке втручання, потрібно передбачити всі його наслідки, як найближчі, так і віддалені, науково обґрунтувати необхідність такого втручання.

Під навколишнім середовищем звичайно розуміють біосферу або частину природної системи, у якій безпосередньо здійснюється діяльність людей. Біосфера - це зовнішня оболонка планети, населена живими організмами. Біосфера й саме життя на Землі виникли в результаті закономірного розвитку нашої планети й всієї сонячної системи.

1. Забруднення довкілля в результаті промислової діяльності та методи боротьби із ними

В останні роки забруднення атмосферного повітря і загальна мінералізація атмосферних опадів в цілому по Україні дещо зменшились, проте і надалі, природне середовище продовжує зазнавати великого антропогенного навантаження. Щороку у навколишнє середовище надходить 6,34 млн. т забруднювачів атмосферного повітря, що на душу населення становить 126 кг. За екологічним станом деякі промислові підприємства України є потенційними забруднювачами довкілля. Найбільше забруднення повітря спричиняється викидами від стаціонарних джерел підприємств енергетики та металургії, вугільної, хімічної та нафтохімічної промисловості. Якщо в середньому в Україні одним підприємством викидається 322 т забруднювачів, то в енергетиці - 9037 т, металургії - 6776 т, вугледобуванні - 1474 т. Переважна частина підприємств небезпечних галузей зосереджені у Донецькій, Дніпропетровській та Луганській областях. Водночас при загальному зменшенні викидів на кожному п'ятому підприємстві відбувається їх збільшення, а в енергетиці та нафтогазовій промисловості - на кожному четвертому, у житлово-комунальному господарстві - на кожному третьому. Це свідчить про негативні наслідки пожвавлення промислового виробництва, яке проводиться на застарілому та амортизованому природоохоронному обладнанні.

Найбільше забруднення атмосферного повітря спостерігається у Донецьку, Одесі, Дніпропетровську, Горлівці, Маріуполі, Харкові, Запоріжжі, Черкасах та інших містах. Високий рівень забруднення обумовлений здебільшого підвищеним вмістом у повітрі специфічних шкідливих речовин і двоокису азоту.

Зросли небезпечні викиди підприємств в Алчевську, Чернігові, Кривому Розі, Сумах, Дніпропетровську, Маріуполі за рахунок погіршення паливного балансу. Водночас станом на січень 2006 р. відчутно скоротилися викиди від стаціонарних джерел у Автономній Республіці Крим, Миколаївській, Черкаській областях, Житомирській, Чернівецькій, Хмельницькій в тому числі у Керчі, Ізмаїлі, Кіровограді, Вінниці, Фастові, Харкові та в інших містах. Досить великим залишається обсяг викидів підприємств Донецько-Придніпровського регіону, де вони становлять 81% загального обсягу викидів країни.

На підприємствах металургійної промисловості щороку утворюється близько 15 млн. т. Металургійних шлаків доменного, сталеплавильного і феросплавного виробництв. Для кольорової металургії великою проблемою стали шлами глиноземного виробництва, під складування яких відводиться значна площа землі. В Україні майже вся кількість червоних шламів утворюється у Миколаївській області.

На території України розташовані накопичувачі промислових відходів, загальна площа яких перевищує 30 тис. гектарів. Тільки вугільні підприємства України мають близько 1200 відвалів, з яких більше 300 постійно горять і є джерелами забруднення повітряного середовища газом та пилом. Крім того, у небезпечних двохсотметрових зонах відвалів розташовано більше 2 тис. будинків, у яких мешкає понад десять тисяч чоловік.

Велику потенційну небезпеку становлять накопичувані відходи нафтопереробних підприємств, а також накопичувачі відходів підприємств гірничої та кольорової металургії. Так, на комбінаті «Запоріжсталь» у двох накопичувачах збирається за рік 0,8 млн. м відходів і вже накопичено близько 12 млн. м³. У накопичувачах Ясинівського коксохімічного заводу накопичено 5,5 млн. м³ промислових шлаків.

У даний час в Україні щорічно у навколишнє середовище надходить 11,89 млн. т забруднювачів поверхневих вод, що на душу населення становить 234 кг.

Скиди забруднених вод порівняно з 1995 роком збільшились у 8 разів у Полтавській області, у 6 разів у Чернігівській, у 5 разів у Хмельницькій, вдвоє у Херсонській, Запорізькій, Волинській, Одеській та Харківській областях. Споживання свіжої води становило 67% від рівня 1995 року, а викиди забруднюючих речовин у поверхневі водні об'єкти зросли в 4,25 раз. Водночас спостерігається чітка тенденція до зростання спаду забруднених стоків - на 32%, а питомі скиди забруднених речовин збільшились у 3-4 рази. Майже чверть загального об'єму забруднених стічних вод надходить у водойми без будь - якого очищення.

Вирішення проблеми охорони й раціонального використання природного середовища припускає реалізацію ідеї безвідходних і маловідходних технологій.

За М.Г. Ігнатенко технологія - наука, що вивчає способи й процеси переробки продуктів природи у предмети споживання й засоби виробництва. Технологія традиційно ділиться на і механічну й хімічну. Механічна технологія розглядає процеси зміни форми зовнішнього вигляду матеріалу, а хімічна - процеси корінної зміни складу властивостей і внутрішньої будови речовини. Хімічна технологія охоплює виробництва хімічної промисловості, металургії, переробки палива, важкого органічного синтезу, які завдають максимальної шкоди навколишньому середовищу. Найбільше забруднення атмосфери зв'язане зі спалюванням палива на ТЕЦ й автотранспорті, з хімічними процесами одержання матеріалів на підприємствах чорної й кольорової металургії і т.д. Найменшу шкоду природі наносять маловідходні і безвідходні технології.

Сьогодні безвідхідну технологію розглядають в основному з позицій охорони навколишнього середовища. І тому складається думка, начебто безвідхідна технологія вимагає більших витрат. Ще Д.І. Менделєєв довів абсурдність такої точки зору. Теорія безвідхідних технологічних процесів базується на двох основних передумовах: а) природні ресурси повинні добуватися один раз для комплексного виробництва всіх можливих продуктів, а не щораз для окремого з них; б) створювані продукти повинні мати таку форму, що дозволила б після використання по прямому призначенню рентабельне перетворювати їх у вихідні елементи нового виробництва.

За даними А.П. Красавіна під безвідхідною технологією розуміється ідеальна модель виробництва, її теоретична межа. Практично ця модель може бути реалізована лише частково. Хімічний технологічний процес ділиться на три основні стадії:

1) підведення сировини в зону реакції;

2) хімічні реакції;

3) відведення продуктів із зони реакції.

За М.Г. Ігнатенко відходи утворяться в основному за рахунок: а) домішок у сировину, які не використовуються в даному процесі для одержання готового продукту; б) речовин, що виникають у результаті побічних хімічних реакцій; в) через неповне протікання процесу й витрат корисного компонента в сировину. Скорочення відходів на кожній стадії процесу супроводжується інтенсифікацією й збільшенням його ефективності. Зменшується утворення відходів при використанні чистої, концентрованої сировини. При цьому підвищується швидкість протікання процесу й продуктивність устаткування. Такий же ефект дає зменшення швидкості протікання побічних реакцій, наприклад, за рахунок збільшення селективності процесу, збільшення повноти протікання процесу, чому сприяє вибір оптимальних умов режиму, вибір відповідних каталізаторів і т.д. У результаті не тільки зменшується кількість відходів, але й збільшується, ефективність виробництва. Проблема охорони природи вирішується технічно і економічно. Цей напрямок варто вважати головним в природоохоронній політиці й в екологізації господарської діяльності людини.

Маловідходна технологія розглядається як проміжна при створенні безвідхідного виробництва. При такій технології частина сировини переходить у відходи й направляється на тривале зберігання, але кількість шкідливих речовин не перевищує рівня, припустимого санітарними нормами. Приклад маловідходної технології є на Челябінському електролітно-цинковому заводі, де здійснена реконструкція сірчанокислого виробництва, у результаті чого різко знижена кількість цинкових викидів і викидів сірчаного газу, а цикл по воді на 97,9% став замкнутим.

При екологізації і геологізації виробництва В.М. Удод пропонує зосередити увагу на наступних основних напрямках розвитку й впровадження безвідхідної технології:

1. Комплексне використання природних ресурсів.

2. Підземне будівництво споруджень і резервуарів під геотехнології й вторинні ресурси з метою поетапної утилізації всієї сировини, що добувається.

3. Створення безвідходних територіально-виробничих комплексів із принципово новими, екологічно нешкідливими процесами.

4. Очищення або вловлювання й складування промислових викидів і стічних вод з використанням оборотних систем водо- і газопостачання.

Крім того, повинні бути розглянуті економічні й геоекологічні аспекти природокористування.

Питанням вторинного використання ресурсів на думку В.М. Удода приділяється велика увага: проводяться і щорічні міжнародні наради, конференції, симпозіуми по безвідходній і маловідходній технології.

При переробці вторинних ресурсів менше забруднюється навколишнє середовище, ніж при виробництві сталі з металобрухту кількість твердих відходів знижується на 92%. При виробництві картону й паперу з макулатури витрата енергії й вихід забруднювачів знижується більш ніж на 70%.

Галуззю, що споживає велику кількість відходів як вихідна сировина, є промисловість будівельних матеріалів. Розкривні й породи вугільних, сланцевих, рудних й інших родовищ, а також шлаки, шлами, зола й відходи, що утворюються при збагаченні й комплексній переробці корисних копалин, - це найцінніші вторинні ресурси для виробництва будівельних матеріалів: цементу, цегли, кераміки, плиток, скла, стінних блоків, труб, будівельних виробів, розчинів, нерудних матеріалів, а також для використання як добрива й сухих меліорантів.

Величезні сировинні резерви на думку Т.Є. Царик містять у собі промислові й побутові відходи міст. При нерозвиненій заготівельній мережі по прийому й переробці вторинної сировини в країні не споживається й 2% обсягу, що накопичується. Необхідно створювати цехи й підприємства по утилізації й переробці міських відходів і сміття. Якщо при цьому працюватиме закон вартості і переробка відходів перетвориться в рентабельне виробництво, то саме поняття «відходи» зникне з господарського побуту.

Комплексне використання сировини з утилізацією відходів виробництва і підземних резервуарів на думку А.Я. Гаєва легше організувати в масштабі промвузла або регіону, ніж одного виробництва. Економічно більш доцільно використовувати відходи або в суміжних виробництвах, де вони можуть відігравати роль сировини або напівфабрикатів, або на спеціалізованих підприємствах по спільній переробці відходів різних виробництв і галузей господарства. Щоб підприємства в короткий термін могли перейти на безвідходну технологію, потрібна кардинальна модернізація виробництва, що вимагає великих капітальних вкладень, які з техніко-економічних позицій можуть бути не обґрунтованими. Тому більш результативним є поступове вдосконалювання виробництва шляхом зниження ресурсокористування і поетапне впровадження маловідходної технології з доведенням її до безвідходної.

На жаль, на смітниках відходи не сортуються, а перемішуються, тому неможливо організувати їхню хіміко-технологічну переробку.

До 40% всіх відходів, що складаються з текстилю, пластмас, гуми, шкіри, каменю й дерева, не компостуються, тому тривають розробки технології утилізації й цієї частини відходів. Доведено, що в результаті їх термічної обробки піролізу, можливо перейти до виробництва вуглеводного твердого залишку пірокарбонату, газу й смоли, які можуть бути використані в сталеливарному й гумовотехнічному виробництвах замість дефіцитних сажі й графіту. Газ і смола являють собою коштовне енергетичне паливо.

Деякі позитивні результати створення екологічно безпечних виробництв за А.Я. Гаєвим досягнуті в хімічній і газовій промисловості, у кольоровій і чорній металургії, в енергетиці. Впровадження гідрометалургійних й автоклавних процесів замість пірометалургічних різко зменшило обсяги шкідливих газоподібних викидів.

У чорній металургії успішно впроваджується метод безперервного розливання сталі й прямого відновлення заліза з руд конвертованим природним газом.

Розроблена практично безвідхідна по газових викидах циклічна схема виробництва сірчаної кислоти на основі використання сірки й технічного кисню. За цією схемою за рахунок багаторазового повернення частково прореагованої газової суміші в контактний апарат ступінь окислювання сірки доводять до 99,99%. Малий обсяг газопилових викидів завдяки високому вмісту двоокису сірки легко піддається очищенню традиційними методами.

Води джерел господарсько-питного призначення в багатьох районах країни на думку В.М. Удода не відповідають вимогам санітарних норм. Єдиний вихід з ситуації що створилася - повсюдний перехід до оборотних систем водопостачання й повне припинення скидання стічних вод у водойми.

Один раз узята з водойми вода вже не повинна виключатися із системи водопровід - каналізація - очисні спорудження - промисловий водопровід. При цьому втрати води із замкнутої системи відбуваються за рахунок випаровування, витоків через негерметичність технологічних ліній, добування з осадом, що утворюється при очищенні стічних вод. Втрати заповнюють за рахунок забору додаткової води, у першу чергу зливових або стічних вод сусідніх виробництв. Щоб повністю виключити скидання стічних вод у водойми, створюються оборотні системи водопостачання не тільки в межах окремих цехів, виробництв і підприємств, але й у масштабі промислових вузлів і районів. Це робиться для того, щоб повернути великі природні водойми до природного стану, практично повністю виключивши їхнє забруднення, і тим самим призупинити деградацію біоценозів.

Головні труднощі впровадження оборотних систем водопостачання на підприємствах на думку автора обумовлені наявністю домішок 3-5% таких стоків, які не піддаються очищенню й, проходячи очисні спорудження, знижують загальну ефективність їхньої роботи.

Необхідно організувати комплексне територіальне використання води у виробництві, розробити й впровадити безводні або маловодоємкі технологічні процеси, створити взаємодіючі системи локального й загальноміського водопостачання. При використанні води в технологічних цілях:

- ширше впроваджувати повітряне охолодження замість водяного;

- багаторазово й послідовно застосовувати воду в технологічних операціях;

- технологічним шляхом виключати утворення стоків середнього забруднення;

- здійснювати утилізацію і регенерацію відпрацьованих розчинів.

Взаємозв'язок екології й економіки.

Використання вторинних матеріалів у порівнянні з виробництвом виробів з первинної сировини має ряд еколого-економічних

переваг. При заміні первинних ресурсів вторинними за М.Г. Ігнатенко різко поліпшуються техніко-економічні показники більшості виробництв: в 10-25 разів знижуються питомі капіталовкладення в промислове виробництво, що сприяє підвищенню фондовіддачі: у кілька разів знижується енергоємність і не менш ніж на 40% - матеріалоємність, в 1,4 рази - водоємність, в 4-15 разів скорочується кількість відходів. Використання вторинної сировини виключає витрати, пов'язані з видобутком і транспортуванням відповідно первинної

Таким чином, екологічна доцільність впровадження елементів безвідхідної технології економічно обґрунтована. Найбільш ґрунтовно зв'язок екології з економікою проявляється в комплексному добуванні природних ресурсів при їхній переробці.

При безстічних й оборотних системах водопостачання за А.П. Красавіним виключається скидання стічних вод у водойми, передбачається повторне використання води після очисних споруджень для технологічних потреб.

Оборотне водопостачання дозволяє знизити витрати свіжої води й запобігти росту забруднення водойм. На сучасних нафтопереробних і металургійних підприємствах оберт води доведений до 97%, і сьогодні стоїть завдання - повністю виключити тут скидання відпрацьованих воду водойми.

Поряд з оборотними системами водопостачання окремих підприємств сьогодні створюються безстічні оборотні системи технічної води в масштабі промислових вузлів і районів. Після очищення на локальних очисних спорудженнях підприємств стічні води піддають доочищенню на загально міських очисних спорудженнях і направляються в загальноміський промисловий водопровід. Промислові і побутові стічні води після підготовки можна використовувати в сільському господарстві.

Ґрунт - це природне тіло, що сформувалося із продуктів руйнування гірських порід під впливом живих організмів і природних факторів і на думку Т.Є. Царик здатне до родючості тобто здатністю забезпечувати рослини необхідними для їхньої життєдіяльності умовами, живильними речовинами, водою, повітрям і теплом. Оскільки кліматичні умови на земній кулі неоднакові, то й ґрунти відрізняються більшою зональністю.

У ґрунті, на відмінну від гірських порід, є органічна речовина - перегній, що утворився із залишків відмерлих рослин під впливом діяльності мікроорганізмів. Рослині залишки містять вуглеводи, білки, жири, лігнін, пектини, цукри.

На відміну від інших засобів виробництва як свідчить Н.І. Євграфова земля дарунок природи, вона не є продуктом праці людини, створювати землю людина поки не вміє. Вона перетворюється в продукт праці тільки тоді, коли людина зрошує її, осушує й вносить добрива. Земля незамінний засіб виробництва, просторово обмежене; при правильному використанні вона не зношується й не застаріває морально.

Під впливом природних процесів і господарської діяльності людини вважає А.Я. Гаєв відбувається руйнування й забруднення ґрунтів, ґрунт може руйнуватися механічно й змінюватися хімічно. Механічне руйнування й видалення верхніх обріїв ґрунту називають ерозією. Розрізняють ерозію водну й вітрову. На розвиток процесів ерозії впливають клімат, рельєф, характер рослинності.

Забруднення ґрунту - надходження в нього хімічних речовин, відходів у кількостях, що перевищує можливості їхньої нейтралізації в біологічному круговороті речовин. Сільськогосподарське виробництво є причиною забруднення ґрунту різними ядохімікатами, застосовуваними для боротьби з комахами, шкідниками сільського господарства й бур'янистою рослинністю. Ці отрути дуже стійкі й довго не руйнуються в ґрунті. Щорічно у світі виробляється більше 500 тис. т різних токсичних речовин. Багато з них не розпадаються від 3-6 до 50 років. Залишки пестицидів або продукти їхнього перетворення надходять у вигляді домішок у природні води й у їжу.

Відновлення зіпсованих діяльністю людини земель називають рекультивацією. Рекультивація на думку Н.І. Євграфової проводиться у два етапи. Перший етап, технічний, починається зі зняття й буртування родючого шару перед будівництвом або освоєнням території. Потужно знімаються шари що, визначаються по ґрунтовій карті, а при її відсутності - фахівцями - грунтознавцями шляхом виконання спеціальних досліджень. Ґрунтовий шар знімається бульдозером у бурій, які зберігаються до закінчення будівництва або інших робіт. Щоб ґрунт не роздувався вітром або не розмивався водою в період зберігання, бурти треба засівати бобовими травами: конюшиною, люцерною й т.д.

Другий етап - біологічний, включає внесення добрив, зрошення, посів багаторічних трав, сільськогосподарських культур, посадку дерев і чагарників. Біологічна рекультивація поділяється на лісову й сільськогосподарську. Під сільськогосподарську використовуються потенційно родючі ґрунти, а під лісову - малородючі. Ушкоджені промисловістю території, наприклад кар'єри, після спустошення бортів і днища можуть використатися під водоймища, ставки, водойми. Берега їх з метою запобігання від розмиву й ерозії повинні засаджуватися деревами й чагарниками. Зіпсовану територію можна використати під різноманітне будівництво - житлове, спортивне, складське й т.д.

Під раціональним використанням земель Т.Є. Царик пропонує розуміти скорочення площ сільськогосподарських угідь, що відводять під забудову, за рахунок збільшення щільності забудови, підвищення поверховості будинків, використання під будівництво ділянок, незручних для сільського господарства.

За характером утворення, всі незручні й не використовувані в сільському господарстві землі діляться на дві групи:

1. Землі, незручні для сільського господарства в силу природних причин: болота, заболочені ділянки, яри, піски, сильно засолені землі і т.д.

2. Землі, що стали непридатними для сільського господарства в результаті технічного впливу людини: кар'єри, виробітку, відвали, підтоплювані території й т.д.

При освоєнні під промислове й цивільне будівництво земель першої групи проводиться інженерна підготовка території, що включають наступні заходи:

1) вертикальне планування й водовідведення забудовуваного майданчика;

2) зниження рівня ґрунтових вод на заболочених ділянках;

3) засипання й зміцнення ярів; 4) регулювання малих рік і водотоків;

5) боротьбу зі зсувами, затопленням, підтопленням.

Отже, в короткому огляді літератури, щодо екологічної ситуації в Україні, дані наукових досліджень дозволяють зробити тривожні висновки: 60-90 відсотків ракових захворювань у людини обумовлено, впливом факторів навколишнього середовища.

Забруднення атмосфери і радіоактивне зараження не знають національних кордонів. Тільки ефективним вирішенням екологічних проблем можна досягти стійкого розвитку країни.

Попри велике різноманіття твердих відходів, які відрізняються за походженням, фізичною формою, хімічним складом, санітарно-гігієнічними показниками, в підходах до їх утилізації спостерігаються певні закономірності. Найбільш раціонально розглядати ці закономірності з позицій класифікації твердих відходів.

Всі тверді відходи за походженням поділяються на побутові та виробничі. Оскільки тверді побутові відходи створюють значну екологічну загрозу життю людства, щодо поводження з ними вироблена чітка стратегія, прийнята у всьому цивілізованому світі, яка, проте, не знайшла на сьогоднішній день упровадження в Україні.

Загалом стратегія поводження з ТПВ включає такі стадії:

1. Попереднє сортування ТПВ населенням у спеціалізовані контейнери в процесі збору відходів.

2. Транспортування ТПВ із місць збору до їхніх полігонів.

3. Тимчасове складування ТПВ на полігонах.

4. Завершальні стадії сортування ТПВ.

5. Утилізація паперових, металевих, скляних та пластмасових відходів на спеціалізованих підприємствах.

6. Утилізація органічної та горючої частини відходів на сміттєпереробних заводах.

Проблема запровадження попереднього сортування сміття населення нерозривно пов'язана з підвищенням рівня екологічної освіти та екологічної самосвідомості населення. У свою чергу це тісно пов'язано із середнім економічним станом пересічного громадянина, системою економічних чинників які стимулюють цей процес.

Проблема транспортування ТПВ з місць збору до полігонів пов'язана зі створенням спеціалізованих незалежних організацій, оснащених сучасною спеціалізованою технікою, та розробленням економічної політики в стимулюванні роботи таких організацій.

Тимчасове складування ТПВ на полігонах пов'язане із забезпеченням технологій складування та екологічно безпечного облаштування самих полігонів. Оскільки практично на всіх полігонах гостро стоїть проблема забруднення гідросфери дренажними водами, можна дійти висновку, що умови екологічно безпечної конструкції полігонів не забезпечуються. Це пов'язано з відсутністю достатньо надійного протифільтраційного шару в основі платформи полігону для ТПВ. Разом з тим проблема може бути легко розв'язана із застосуванням сучасних протифільтраційних технологій. Існує кілька технологічних підходів для забезпечення стадії завершального сортування ТПВ, всі вони достатньою мірою отримали відповідне процесне та апаратурне оформлення. Проблеми утилізації паперових, металевих, скляних та пластмасових відходів на спеціалізованих підприємствах на сьогоднішній день однозначно вирішені для кожного з типів цих підприємств і, на нашу думку, не вимагають додаткового обговорення. Винятком може бути переробка пластмасових відходів, але і в цьому напрямі існує цілий ряд стандартних рішень, успішно апробованих на практиці.

Сучасні сміттєпереробні заводи здебільшого складаються з вузла сортування сміття і кількох технологічних ліній компостування органічної та спалювання горючої частини ТПВ. Співвідношення між кількістю ліній компостування та спалювання визначається якісним складом ТПВ та потребою в компості. Оскільки компост сміттєпереробних заводів не використовують з метою вирощування сільськогосподарської продукції, частка ТПВ, що відводиться на компостування незначна. Однак, у зв'язку з наявністю в Україні величезної кількості земель не рекультивованих після діяльності гірничодобувних та переробних підприємств, частка ПВ, що відводиться на компостування, могла бути значно вищою. А отриманий компост міг би з успіхом використовуватися для технології рекультивації та відновлення порушених земель. Що стосується технології утилізації виробничих відходів, то всі вони характеризуються індивідуальністю щодо певного типу відходів. Проте враховуючи класифікації виробничих відходів, можна виділити такі напрями:

· Для утилізації відходів гірничо-хімічної промисловості які характеризуються багатотонажністю, доцільним є вибір багатотоннажних технологій утилізації.

· Технології утилізації та знешкодження токсичних відходів потребують досягнення максимального ступеня знешкодження токсичних речовин.

· Технології утилізації цінних відходів, які характеризуються максимальним ступенем вилучення цінних компонентів, достатньо мірою відпрацьовані і впроваджені на підприємствах.

· Технології утилізації інших відходів індивідуально розробляються для кожного виду відходів. Кількість їх величезна і в кілька разів перевищує кількість видів цих відходів.

Отже, найбільш повне розв'язання питання уникнення екологічної небезпеки від забруднення відходами, можливе за умови використання комплексної технології, рекультивації земель та інших можливих заходів.

Користуючись матеріалом районного управління екологічної інспекції, адміністрації міста, санепідемстанції було зібрано, оброблено і описано відомості про Ставищанський район, його населені пункти, загальні земельні площі, діючі підприємства, сміттєзвалища району, динаміку накопичення і утилізацію відходів.

Проведено хімічний аналіз зразків ґрунту взятих безпосередньо на місці розташування полігону та вище і нижче ділянки. Відібрано 2 проби води із ставка на хімічне і бактеріологічне дослідження, 1 пробу із криниці, 1 із джерела. За даними лабораторного дослідження вода відповідає вимогам САНПІНу 4630-88. Окремим розділом висвітлено негативний вплив промислових відходів підприємств на загальний стан району та джерела забруднення довкілля відходами.

2. Результати досліджень

2.1 Характеристика Ставищенського району. Географія та природний потенціал

Ставищанський район розташований в південно-західній частині Київської області в межах Придніпровської височини правобережного лісостепу України.

Район межує: на півдні і південному сході - з Жашківським районом Черкаської області; на південному заході - з Тетіївським, на півночі - з Білоцерківським, на північному заході - з Володарським, на північному сході - з Таращанським районами Київської області. З півдня на північ територію району пересікають малі річки Торч та Тарган, із заходу на схід - Гнилий Тікич.

Клімат району помірно - континентальний, м'який, вологий, з теплим тривалим літом та помірною, часом нестійкою, зимою з невеликим сніговим покривом та частими відлигами. Місцевість здебільшого рівнинна, ґрунти переважно чорноземні і каштанові.

Із корисних копалин на території району є запаси піску, торфу, глини, придатної для виробництва керамічної цегли та використання в гончарстві. В селі Торчиця є джерело мінеральної столової води.

Територію району перетинають автомобільні шляхи державного значення Одеса - Київ, протяжністю 22 км та обласного значення в напрямках Володарки, Тетієва, Таращі -37 км. Між населеними пунктами району протяжність шляхів - 204 км. Число господарств по району - 12 407, кількість квартир з гуртожитками -895. Житловий фонд району становить 83 тис. м².

Територія району 67,4 тис. га, з якої землі державної власності 22,5 тис. га, приватної -44,9 тис. га. Населення 28,1 тис. чол., в т.ч. сільське - 20,2 тис. чол., міське -7,9 тис. чол.

Із загальної чисельності трудові ресурси -11,4 тис. чол., пенсіонери -10,2 тис. чол., діти віком до 18 років - 6,5 тис. чол.

До складу району входять 22 сільських та одна селищна ради, які об'єднують 30 населених пунктів з районним центром в селищі міського типу Ставище, що знаходиться за 126 км від обласного центру. Серед сіл району найбільше за чисельністю населення с. Розкішна.

В районі працюють 6 промислових підприємств, із них 4 відкриті акціонерні товариства, «Ставищанське ремонтно-транспортне підприємство», «Ставищанський приладобудівний завод», «Ставищепродтовари»), одне приватне підприємство «Мрія» та державне мале поліграфічне підприємство «Формат».

Промисловими підприємствами щорічно виробляється продукції на суму понад 4 млн.грн., з якої 12% припадає на підприємства харчової промисловості, 73% - машинобудування, ремонт та монтаж машин і устаткування, 15% - виробництво будівельних матеріалів. Потужності на діючих підприємствах використовується до 20%.

Основні види продукції, що виробляються на підприємствах району - масло тваринне, казеїн, цільномолочна продукція, горілчані вироби, олія, крупи, борошно, а також цегла керамічна, комплектуючі прилади.

Крім того інші 11 суб'єктів господарювання малого та середнього бізнесу щорічно виробляють продукції промислової групи на суму понад 2,5 млн.грн., це хлібобулочні та ковбасні вироби, переробна продукція сільського господарства.

Виробництво по галузях промисловості в% до загального промислового виробництва:

1. Харчова-12

2. Виробництво будівельних матеріалів -15

3. Машинобудування -73

Район сільськогосподарського напрямку, має сприятливі умови для ведення сільського господарства. Природні умови сприяють вирощуванню зернових, технічних культур -, кормових, овочевих культур, займатися тваринництвом, садівництвом та інше.

Виробництвом сільськогосподарської продукції займається 21 сільськогосподарське підприємство, з яких 11 товариств з обмеженою відповідальністю, 5 приватних підприємств, 1 селянський виробничий кооператив, 4 закриті акціонерні товариства, крім того 84 селянських-фермерських господарств, 333 одноосібних та 12,5 тис. присадибних господарств. В користуванні сільськогосподарських підприємств знаходяться 46,5 тис.га землі, в фермерських господарствах -6,9, в одноосібних - 0,7 тис.га, в присадибних - 6,9 тис. га.

На даний час 15 сільськогосподарських підприємств мають реальних інвесторів. Створено концерн «Ставище Агро-Віта», який об'єднав 13 сільськогосподарських підприємств.

Валової продукції сільського господарства за 2003 рік вироблено на 41,5 млн.грн., в т.ч. продукція тваринництва - на 12,7 млн.грн., рослинництва - на 28,8 млн.грн. За підсумками минулого року 10 підприємств отримали прибутки на суму -1,3 млн. грн., 11 підприємств - збиткові, сума збитків - 4 млн.грн., 6 підприємств спрацювали без прибутків і збитків.

Річне виробництво зернових культур всіма категоріями господарств становить понад 70 тис. тонн, цукрових буряків - більше 100 тис. тонн, картоплі - близько 40 тис. тонн, овочів більше 4 тис. тонн.

В 17 сільськогосподарських підприємствах утримується 6,7 тис. голів великої рогатої худоби, з них корів -2,0 тис. голів; 7,4 тис. голів свиней та в 3 господарствах утримується 4,2 тис. гол. птиці. Філія «Ставищанська «ЗАТ «Малинове» утримує близько 200 тис. гол. птиці займається виробництвом яєць. Річне виробництво сільськогосподарськими підприємствами району становить: молока - 6 тис. тонн, м'яса - близько 1 тис. тонн.

В господарствах населення утримується 3,9 тис. гол. ВРХ, в т.ч. 3,2 тис. гол. корів; 9,5 тис. гол. свиней; 82,6 тис. гол. птиці. Виробництво населенням в середньому за рік складає молока понад 10 тис. тонн, м'яса - біля 2 тис. тонн, яєць - понад 10 млн. шт.

При сільськогосподарських підприємствах працює 11 хлібопекарень, 5 крупорушок, олійниці, 9 млинів, якими виробляється 126 тонн хлібобулочних виробів, 129 тонн круп, 2 тонни олії, 1290 тонн борошна.

В складі ЗАТ «Прогрес» с. Іванівка працює підприємство по переробці сільськогосподарської продукції, де річні обсяги виробництва становлять: круп 300 тонн борошна - 3000 тонн, виробляється олія, комбікорми.

Для підтримки розвитку підприємництва в районі розроблена та затверджена «Регіональна програма розвитку малого підприємництва Ставищанського району на 2001-2005 роки».

На території Ставищанського району станом на 1 січня 2005 року зареєстровано та діє 729 суб'єкти підприємницької діяльності: із них 276 - юридичні особи та 453 фізичні особи, що на 37 суб'єктів більше ніж на початок 2003 року.

Юридичні особи поділяються:

1) по формах власності: державних підприємств -8, з них належать до комунальної власності району - З, колективної-141, приватної-127.

2) по видах економічної діяльності: промислові - 8, сільськогосподарські -125, будівництво - 7, транспорт та зв'язок - 7, торгівля та громадське харчування -65, інші 65

3) по організаційно-правовій формі: малих підприємств - 41, колективних-15, державних -8,

сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів - 2, сільськогосподарських виробничих кооперативів - 5,

Селянських-фермерських господарств -84, Споживчих товариств -30, Акціонерних товариств-19, Товариств з обмеженою відповідальністю - 48,

- Асоціацій-1, Дочірніх підприємств - 6, Концернів-1.

На фінансування розвитку малого підприємництва району за 2003 рік з державного бюджету використано 162,5 тис.грн. На перепідготовку безробітних з вищою освітою, що навчалися по спеціальностях: бухгалтер, економіст, фінансист, менеджер, правознавець в 2003 році на 9 чол. використано 19,5 тис.грн., а в 2004 році на 21 чол. - 35,2 тис.грн., в 2005 - 19 чол.

Безробітнім на розвиток підприємницької діяльності з фонду зайнятості виплачено в 2003 році на 3 чол. - 3,5 тис.грн., а в 2004 році на 31 чол. - 43,1 тис.грн., в 2005 році 36 чол. - 58 тис.грн.

Діючими суб'єктами підприємницької діяльності вироблено продукції на суму в 2004 році - 37,9 млн. грн., а в 2005 році - 59,8 млн. грн. Від їхньої діяльності поступило надходжень до бюджетів усіх рівнів за 2003 рік - 4,8 млн. грн., за 2004 рік -5,2 млн. грн., за 2005 - 7,2 млн. грн.

Мале підприємництво

Промисловість	3
торгівля та громадське харчування	24
Будівництво	2
транспорт та зв'язок	3
сільське господарство	45

В районі протяжність автомобільних шляхів загальнодержавного та місцевого значення 230 км. Розвинутий один вид транспорту - автомобільний. Пасажирські та вантажні перевезення здійснюють одне спеціалізоване автотранспортне підприємство; ремонтно-транспортне підприємство та 20 суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Селище Ставище прямим автобусним сполученням зв'язане з обласним центром - м. Києва, м. Білою Церквою та через територію району здійснюються обласні маршрути: Київ - Звенигородка, Київ - Ватутіно, крім того шість населених пунктів розташовані поблизу траси Київ - Одеса.

Щорічно автомобільним транспортом району перевозиться понад 1 млн. тонн вантажів та близько 560 тис. пасажирів.

Найбільші підприємства району

Електроенергетика

Немає.

Паливна промисловість

Немає.

Хімічна та нафтохімічна промисловість

Немає.

Машинобудування та металообробка

ВАТ «Ставищанський приладобудівний завод» 09400 Київська обл., смт. Ставище, вул. Радянська, 9 Річний обсяг промислового виробництва - 800 тис.грн., основна продукція - вузли та деталі для електровимірювальних приладів.

Лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість

Немає.

Будівельні матеріали

- ПП «Мрія»

09400 Київська обл., смт. Ставище, провулок Радянський, 12 Річний обсяг промислового виробництва більше 300 тис.грн., основна продукція - цегла керамічна.

Легка промисловість

Немає.

Харчова промисловість:

- ВАТ «Ставищанський маслозавод» 09400 Київська обл., см Ставище, вул. Радянська, 96 Річний обсяг промислового виробництва більше 3 млн. грн., основна продукція - масло, цільномолочна продукція, казеїн. - ВАТ «Ставищепродтовари».

Основні показники економічного розвитку району у 2005 році

Випуск промислової продукції	4,0
Валова продукція сільського господарства	41,5
продукція рослинництва	28.8
продукція тваринництва	12,7
Інвестиції в основний капітал	4,2
Прибуток прибуткових господарств	2,1
Роздрібна торгівля	6,8
Громадське харчування	1,5
Обсяг платних послуг населенню	1,0

2.2 Правові аспекти

Реалізація законодавчих вимог щодо запобігання або зменшення утворення відходів, стимулювання впровадження маловідходних технологій, екологічно і економічно зумовленого лімітування утворення і розміщення відходів має базуватися на чітких і однозначних нормативних показниках. Такий підхід відповідає міжнародним принципам мінімізації відходів та впровадження методів контролю за відходами, заснованим на ефективному використанні ресурсів.

Програма дій «Порядок денний на XXI століття» рекомендує урядам країн і міжнародним організаціям розробити критерії і методології оцінки ресурсомісткості і екологічного впливу продуктів і процесів протягом усього життєвого циклу. Збереження навколишнього середовища і забезпечення сталого розвитку вимагає підвищення ефективності виробництва і зміни структури споживання з тим, щоб досягти оптимального використання ресурсів і максимального скорочення відходів. Політика і дострокові програми мають розроблятися з урахуванням концепції «більш чистого виробництва», в якій центральне місце відводитиметься розробці та застосуванню маловідходних технологій. Стабілізувати або скоротити обсяги утворення відходів рекомендують шляхом розроблення норм.

Згідно із Законом України «Про відходи» нормуванню підлягають граничні показники утворення відходів у технологічних процесах вимоги щодо питомих показників утворення. Нормування у сфері поводження з відходами, поряд з іншими складовими екологічного нормування, повинно забезпечувати нормативну основу; створення і функціонування державної системи управління екологічною безпекою, досягнення балансу між рівнями шкідливого виливу на навколишнє середовище і його можливостями до відновлення. Інструментом, що допомагає регулювати утворення і обмеження шкідливого впливу відходів на навколишнє природне середовище, на сьогодні в Україні є ліміти на їх утворення і розміщення. Чинними нормативно-правовими документами передбачено, що проект ліміту на утворення і розміщення відходів не може перевищувати нормативно-допустимих обсягів їх утворення, розрахованих на підставі нормативів утворення відходів.

Відсутність єдиної методики та порядку визначення нормативів утворення відходів не дає можливості виконати п. 4, 5, 12 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляд лімітів на утворення та розміщення відходів» та ст. 7, 31 Закону України «Про відходи» і спричиняє довільне визначення нормативно-допустимих обсягів утворення відходів та представлення фактичних їх обсягів утворення як нормативних. Це призводить до порушення системи обліку відходів та нівелювання регулювальної ролі лімітів як обмежувального інструменту.

Про масові факти розбіжності між даними державної статистичної звітності та фактичними даними, встановленими при перевірці, свідчить, зокрема, лист Держкомстату України на адресу Мінекоресурсів України від 27.06.2002 р. На 91% перевірених підприємств частково відсутня нормативна та методична документація з питань обліку відходів.

Екологічну і економічну ефективність упровадження НУВ визначають достовірністю встановлення понадлімітних обсягів утворення відходів і відповідно зборів за їх розміщення. За такого підходу екологічні наслідки впровадження нормативів утворення відходів виражаються економічними показниками зборів за їх розміщення.

2.3 Об'єми накопичення відходів

В Ставищанському районі 32 населених пункти. Крім цього в районі розташована значна кількість промислових, автотранспортних підприємств, сільськогосподарських утворень. Ці об'єкти є джерелом накопичення великої кількості відходів.

Виробництва по переробці та утилізації відходів в Ставищанському районі відсутні, також відсутні промислові підприємства, які мають токсичні відходи і полігони для твердих побутових відходів та удосконаленні звалища.

В районі є примітивне звалище побутових відходів смт. Ставище і 20 місць збору побутових відходів в селах району.

Звалище побутових відходів розташоване на землях населеного пункту с. Розкішна Ставищанського району, займає 2,2 га площі землі, експлуатується з 1945 року, під'їзна дорога з твердим покриттям, звалище не узаконене, не удосконалене. Звалище побутових відходів не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам по наступних показниках:

· Не витримана санітарно-захисна зона до населеного пункту і складає 200 м;

· Відсутній шлагбаум, будиночок для чергового працівника;

· Відсутнє штучне освітлення;

· Понаднормативна відстань до ґрунтових вод;

· Відсутня гідро ізолююча основа;

· Відсутні спостережні свердловини;

· Відсутні ділянки для миття та дезінфекції машин та контейнерів;

· Відсутні системи по збору, очистки та знезараження фільтрату, що утворюється на полігоні.

Місця збору побутових відходів у селах району не удосконалені, не узаконені, відсутня огорожа, штучне освітлення, інше.

В районі не проводиться компостування побутових відходів, на сміттєзвалищах району не перебувають сторонні особи.

Складування і захоронення промислових і побутових відходів 2005 рік

Дані про об'єкт	Стан об'єкта	Площа об'єкта, га	Фактично заповнено
			% заповн.	Заг. к-сть, т, м3	Побуто-ві, т, м3	Промис-лові, т, м3	Непридатні пестециди
Ставищанське ШКП	незадов.	2.2		69980 т	69980 т
Сімська рада с. Бесідка				1,5			1,5
ПСП «Гейсейське» с. Гейсиха				2,8			2,8
Філія «Агро-Віта» с. Василиха				0,1			0,1
СВК «Світанок» с. Винарівка				0,2			0,2
Філія «Гостра Могила» с. Гостра Могила				2,0			2,0
ТОВ «Журавлине» с. Журавлиха				0,7			0,7
Філія «Ясенівське» с. Ясенівка.				0,3			0,3
ТОВ «Агрофірма Дружба» с. Юрківка				1,3			1,3
ЗАТ «Сузір'я» с. Попружна				0,3			3,0
Філія Україна с. Стрижавка				0,1			0,1
ПСП «Кривець» с. Кривець				0,2			0,2
Філія «Агро-Алтей» с. Красилівка.				0,8			0,8

2.4 Класифікація промислових відходів

Людина завжди намагається збільшити темпи матеріального виробництва, щоб досягнути незалежності від природи і покращити умови життя, але більша частина взятих у природи і використаних не раціонально ресурсів повертається їй у вигляді відходів, надлишок і шкідливість яких завдає загрозу існуванню самої людини. Частина корисного продукту не перевищує 2%, а все інше відходи.

Побут людини і виробництво, на відміну від природного, побудовано на відхідній технології. Виникнення людини, неминуче пов'язане з виникненням відходів. Відходи - це всі речовини або предмети, від яких намагаються позбавитись їх власник. Видалення відходів враховує їх збір, сортування, транспортування, переробку обробку, складування і забезпечення безпечного зберігання.

До особливо небезпечних для навколишнього середовища і здоров'я людини відходів віднесено біля 600 речовин і сполук. В їх число входять:

· Пестициди;

· Радіоактивні відходи;

· Ртуть і сполуки;

· Миш'як і сполуки;

· Сполуки свинцю;

· Елементи електроспоживання;

· Невикористані медикаменти;

· Залишки засобів побутової хімії.

Відходи можуть бути побутовими, промисловими, при добуванні корисних копалин. За фазовим станом їх поділяють на рідкі, тверді або суміш твердої, рідкої і газової фази.

Відходи які видаляються в смт Ставищах: відходи діяльності установ громадського харчування, технічного обслуговування та ремонту устаткування, приладів та виробів, комунальні та аналогічні неспецифічні промислові, інші.

2.5 Характеристика полігону відходів. Природно-геологічна характеристика

1. Розташування:

1.1. Віддаленість від населеного пункту - на відстані 0,3 км від с. Розкішна 1.2. Віддаленість від водотоків і водойм - 0,5 км до р. Гнилий Тікич 1.3 Віддаленість від водозабірних споруд - 0,8 км до колодязів с. Розкішна. 1.4. Геоморфологічна прив'язка: Територія розташування полігону відноситься до денудаційно-акумулятивної мало горбистої лесової підвищеної рівнини, яка входить в склад Придніпровського підняття і в орографічному відношенні - до правобережного підняття р. Рось.

В геоструктурному відношенні вказана територія розміщена в межах Українського кристалічного щита, якій залягає на глибині 55-60 м. Кристалічні породи фундаменту перекриваються осадовими породами кайнозою, які представлені неогеновою і четвертинною системою.

Абсолютні відмітки поверхні - 220 м -210 м

Глибина залягання підземних вод від 10 до 17 м.

4. Якісна оцінка захищеності підземних вод. Водоносні водно-льодовикові та озерно-льодовикові відклади в районі полігону залягають на глибині більше 15-20 м, перекриваються еолово-делювіальними суглинками, які місцями обводнені в нижній частині.

5. Потужність зони аерації 15-20 м.

6. Склад і будова зони аерації - верхньочетвертинні геолого-делювальні лесовидні суглинки потужністю більше до 20 м, водно-льодникові відклади потужністю до 5 м.

Характеристика ґрунтових вод - за хімічним складом підземні води належать до групи гідрокарбонатно-кальцієвих з середньою твердістю 7 мг-дм куб.

8. Інші особливості природної захищеності.

Техніко-технологічна характеристика

1. Тип

1.1 Відкрите поверхневе

1.2. Насипне

2. Наявність фільтраційних явищ: дренажний стік відсутній.

3. Наявність засобів захисту навколишнього природного середовища від забруднення:

3.1 Донний ізоляційний екран: відсутній.

3.2. Бортові ізоляційні екрани: відсутні.

3.3. Обвалування по периметру: наявне.

3.4. Дренажні канави: відсутні.

Технологія видалення відходів

4.1 Ущільнення відходів

4.2 Присипка поверхнева місцевим ґрунтом.

Заходи знешкодження відходів: не здійснюються.

Наявність під'їзних шляхів з твердим покриттям: наявні.

Відомості про системи спостережень за якістю вод, ґрунтів та атмосферного повітря.

1. Здійснення спостережень за якістю підземних вод: не здійснюється.

2. Здійснення спостережень за якістю поверхневих вод: здійснюється.

3. Здійснення спостережень за якістю ґрунтів:здійснюється.

4. Здійснення спостережень за якістю атмосферного повітря: не здійснюється.

Загальна характеристика відходів, що видаляються.

Обсяг відходів, що видаляються, за класами небезпеки

Код	Найменування	Група	Клас небезпек	Обсяг видалення тонн)
				Всього	За попередній рік
ВСЬОГО:				66,900	0,858
	Відходи діяльності установ громадського харчування, технічного обслуговування та ремонту устаткування, приладів та виробів інших, відходи комунальні та аналогічні неспецифічні промислові інші

Подобные документы

• Проблеми накопичення та переробки відходів

  Поняття про відходи та їх вплив на довкілля. Проблема накопичення промислових та побутових відходів. Існуючі способи знешкодження, утилізації та поховання токсичних відходів. Шляхи зменшення небезпечності відходів. Альтернативне використання відходів.
  
  доклад [147,2 K], добавлен 25.12.2013
  

• Проблема утилізації твердих побутових відходів

  Дослідження проблеми утилізації сміттєвих відходів. Характеристика закордонного досвіду побудови сміттєпереробних заводів та запровадження державних програм для вирішення проблеми з утилізацією твердих побутових відходів. Солідарність муніципалітетів.
  
  реферат [14,9 K], добавлен 18.10.2010
  

• Проблема знешкодження або часткової утилізації твердих побутових відходів

  Поводження з відходами, їх накопичення в Україні та класифікація. Особливості радіаційних відходів. Міжнародне співробітництво у сфері поводження з відходами, їх знешкодження, переробка та утилізація, проблеми поводження з ними в сільській місцевості.
  
  курсовая работа [2,2 M], добавлен 01.06.2010
  

• Проблема утилізації твердих побутових відходів

  Ситуація в Україні з полігонами твердих побутових відходів - спеціальними спорудами, призначеними для ізоляції та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ). Характеристика Бориспільського полігону. Технічні параметри діючого полігону захоронення ТПВ.
  
  презентация [742,2 K], добавлен 08.10.2016
  

• Кількість твердих побутових відходів, яка виділяється в побутових умовах

  Проблема твердих побутових відходів (ТПВ). Визначення якісного і кількісного складу твердих побутових відходів. Визначення ТПВ в домашніх умовах. Основні фактори забруднення та його вплив на навколишнє середовище. Знешкодження та захоронення відходів.
  
  курсовая работа [65,6 K], добавлен 04.06.2011
  

• Моніторинг забруднення підземних вод в районі розташування полігону твердих побутових відходів (полігону промислових відходів)

  Екологічний стан підземних вод, механізм їх утворення. Види та джерела їх забруднення. Характеристика промислових відходів. Проблема ліквідації та утилізації твердих побутових відходів. Гігієнічний моніторинг впливу їх полігону на якість ґрунтових вод.
  
  курсовая работа [138,6 K], добавлен 19.05.2013
  

• Розробка раціонального маршруту перевезення твердих побутових відходів

  Аналіз системи управління твердими побутовими відходами в Україні. Екологічна логістика, як перспектива удосконалення системи поводження з відходами. Методи переробки та утилізації відходів. Характеристика перевізників твердих побутових відходів в Києві.
  
  дипломная работа [5,5 M], добавлен 15.07.2014
  

• Проблеми утилізації відходів

  Збір, транспортування та утилізація відходів. Эфективність використання брухту і відходів металів. Система переробки промислового сміття в будівельні матеріали і комбіновані добрива. Зміст відходів деревини, пластмас. Переробка твердих побутових відходів.
  
  контрольная работа [25,9 K], добавлен 29.03.2013
  

• Екологічні проблеми зберігання та утилізації відходів

  Поняття, сутність та класифікація відходів, а також шляхи їх знешкодження та утилізації. Загальна характеристика головних джерел промислових відходів в Україні. Аналіз основних методів очищення стічних вод. Правові аспекти ізоляції радіоактивних відходів.
  
  реферат [22,5 K], добавлен 03.11.2010
  

• Основні способи утилізації та рекуперації відходів хімічної промисловості

  Основні джерела забруднення атмосфери. Відходи, які утворюються в процесі хімічних виробництв. Основні способи утилізації хімічних відходів. Утилізація газових, рідких,твердих, відходів. Шляхи удосконалювання процесів охорони навколишнього середовища.
  
  курсовая работа [641,3 K], добавлен 25.09.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам