Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОЛОГІЇ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Дипломна робота

на тему : "Розробка раціонального маршруту перевезення твердих побутових відходів"

Київ-2014

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Аналіз системи управління твердими побутовими відходами в Україні
• 1.1 Загальна характеристика твердих побутових відходів
• 1.2 Характеристика системи поводження з твердими побутовими відходами в Україні
• 1.3 Аналіз впливу твердих побутових відходів на навколишнє природне середовище
• 1.4 Особливості організації перевезення твердих побутових відходів
• 1.5 Екологічна логістика, як перспектива удосконалення системи поводження з відходами
• Висновки до розділу 1
• Розділ 2. Вибір методів та методик управління відходами
• 2.1 Аналіз методів переробки та утилізації відходів
• 2.2 Застосування методів управління для вирішення проблеми відходоутворення
• 2.3 Методика визначення маршрутів перевезення твердих побутових відходів у Дніпровському районі м. Києва
• Висновки до розділу 2
• Розділ 3. Характеристика системи поводження з відходами в м. Києві
• 3.1 Особливості відходоутворення в м.Києві
• 3.2 Аналіз системи збору та утилізації відходів в м. Києві
• 3.3 Характеристика підприємств-перевізників твердих побутових відходів в Дніпровському раоні
• Висновки до розділу 3
• Розділ 4. Розробка раціонального маршруту перевезення твердих побутових відходів
• 4.1 Техніко-економічна характеристика підприємства-перевізника ТПВ
• 4.2 Оцінка підприємств-перевізників за еколого-економічними критеріями
• 4.2 Вимоги до розробки маршруту перевезення відходів
• 4.3 Розробка раціонального маршруту перевезення твердих побутових відходів
• 4.4 Еколого-економічний аналіз розробленого маршруту
• Висновки до розділу 4
• Розділ 5. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях
• 5.1 Характеристика системи управління охороною праці КП "Київкомунсервіс"
• 5.2 Аналіз особливостей охорони праці на робочому місці інженера-еколога
• 5.3 Рекомендації щодо покращення умов праці та розрахунок їх економічної ефективності
• 5.4 Заходи щодо безпеки в надзвичайних ситуаціях КП "Київкомунсервіс"
• Висновки до розділу 5
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додатки

твердий побутовий відходи утилізація

Вступ

Україна -- не єдина держава в Європі, перед якою постають проблеми у сфері поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ) на рівні органів місцевого самоврядування. Зростання чисельності населення, швидка індустріалізація та ріст ринків у всіх країнах призводять до неминучого збільшення кількості побутових відходів, які генеруються. Однак більшість розвинених європейських держав здатні захистити навколишнє середовище та досить ефективно впроваджувати сучасні технології переробки та утилізації ТПВ задля забезпечення нормальної життєдіяльності населення, охорони довкілля та ресурсозбереження. Незважаючи на досягнуті очевидні позитивні результати, державні та місцеві органи влади у цих країнах вживають додаткових зусиль для розвитку конкурентних ринків постачальників послуг та створення привабливого бізнес-середовища для інвесторів.

У той час як деякі європейські країни планують через 5-7 років повністю припинити захоронення твердих побутових відходів на полігонах, більшість українських населених пунктів продовжують інтенсивно використовувати існуючі звалища, технічний стан яких у багатьох регіонах не відповідає встановленим технічним вимогам. Відсутність необхідних коштів у бюджетах усіх рівнів, непривабливий для інвесторів бізнес-клімат в Україні, політична нестабільність, бездіяльність деяких місцевих органів влади і населення, а також суперечки щодо земельних питань на місцевому рівні протягом останніх 11 років змушують Україну продовжувати будівництво нових полігонів замість розробки та впровадження сучасної системи управління твердими побутовими відходами та потужностями щодо їх переробки та утилізації.

Низька інноваційно-інвестиційна активність суб'єктів господарювання у сфері поводження з твердими побутовими відходами виражається у повільних темпах упровадження роздільного збирання побутових відходів, сортування, енергетичної утилізації тощо.

Грамотне просування та впровадження системи роздільного збирання ТПВ в житловому секторі населених пунктів, створення і розвиток технологічних ланцюжків через комунальні або приватні підприємства дозволить скоротити обсяг ТПВ, які щодня вивозяться на місцеві полігони/сміттєзвалища, на 25-30%. Ця діяльність потребує володіння професійними знаннями і компетентних дій органів місцевої влади, а також залучення (шляхом проведення просвітницьких кампаній та економічної мотивації) і співпраці з населенням, яке мешкає у багатоквартирних будинках, організованих в об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), та власників приватних будинків котеджного типу. Адже сьогодні в Україні функціонує 12386 об'єднань співвласників багатоповерхових будинків. Відповідно до Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки до кінця 2014 року заплановано створити 45530 ОСББ, що становитиме близько 70% житлового фонду багатоповерхівок.

Мета: Підвищення ефективності логістичної системи поводження з твердими побутовими відходами у м.Києві за рахунок оптимізації маршрутів маршрутів їх перевезення..

Задачі:

1) Аналіз стану системи поводження з відходами.

2) Дослідження методик визначення маршрутів перевезення твердих побутових відходів

3) Вибір оптимального перевізника відходів.

4) Розробка раціонального маршруту перевезення твердих побутових відходів

Розділ 1. Аналіз системи управління твердими побутовими відходами в Україні

1.1 Загальна характеристика твердих побутових відходів

Тверді побутові відходи утворюються в процесі життя і діяльності людини і накопичуються у житлових будинках, закладах соцкультпобуту, громадських, навчальних, лікувальних, торговельних та інших закладах (це харчові відходи, предмети домашнього вжитку, сміття, опале листя, відходи від прибирання та поточного ремонту квартир, макулатура, скло, метал, пластмаси, полімерні матеріали тощо) і не мають подальшого використання за місцем їх утворення ("Правила надання послуг із збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів", затверджені наказом Держбуду України № 54 від 21.03.2000 р. та зареєстровані в Мінюсті України 31 липня 2000 р. за № 457/4678). Таким чином, термін ТПВ є рівнозначним загальновживаному терміну "тверді муніципальні відходи". У таблиці 1.1 наведена загальна класифікація відходів .

Таблиця 1.1 Загальна класифікація відходів

Найменування	Загальна характеристика утворення
Побутові	Утворюються в результаті життєдіяльності людей та амортизації предметів побуту
Промислові	Утворюються при виробництві продукту,або виконанні робіт, під час яких вони втратили свої споживні якості
Сільськогосподарські	Утворились в сільськогосподарському виробництві
Будівельні	Відходи в процесі будівництва будівель споруд, виробництво будівельних матеріалів
Споживання	Вироби і машини, що втратили свої споживчі властивості в результаті фізичного зносу
Радіоактивні	Невикористані радіоактивні речовини і матеріали, що утворюються при роботі ядерних реакторів, при виробництві та використанні радіоактивних ізотопів

Структура відходів визначається pівнeм розвитку країни, специфікою і розміщенням промислових та господарських об'єктів тощо. Приблизний склад міських твердих відходів, та їх класифікація за ознаками утворення наведені у таблиці 1.2, 1.3.

Таблиця 1.2 Приблизний склад міських твердих відходів

Найменування відходу	Папір	Харчові відходи	Скло	Залізо та його сплави	Пластмаса	Деревина	Гума та шкіра	Текстиль	Алюміній	Інші матеріали
Відсоток від загальної кількості, %	40	21	12	9,7	5	5	3	3	1	0,3

Таблиця 1.3 Класифікація відходів за ознаками утворення

Ознака	Види відходів
за галузями промисловості	відходи паливної, металургійної, хімічної та інших галузей
за конкретними виробництвами	відходи сірко кислотного, содового, фосфорокислотного та інших виробництв
за агрегатним станом	тверді, рідкі, газоподібні
за горінням	горючі та негорючі
за можливостями переробки	вторинні матеріальні ресурси, що переробляються або плануються надалі перероблятися, і відходи, що переробляти недоцільно
за рівнем небезпеки	I II III IV класи небезпеки

Клас небезпеки відходів встановлюється залежно від вмісту в них високотоксичних речовин розрахунковим методом або згідно з переліком відходів, наведених у Державному класифікаторі відходів. На всі види відходів розробляється технічний паспорт згідно з Міждержавним стандартом ДСТУ-2195-93, дія якого поширюється на 10 країн СНД [3].

Різноманітні відходи промисловості, наприклад шлаки, та відходи промислового сільського господарства, комунально-побутові відходи можуть бути джерелом або сировиною для видобутку чи виробництва альтернативних видів палива. Відходи - непридатні для виробництва даної продукції види сировини, її залишки, що не вживаються, або речовини, які виникають в результаті технологічних процесів, які не підлягають утилізації у даному виробництві. Відходи одного виробництва можуть використовуватися як сировина для іншого.

До категорії відходів належать також непридатна до експлуатації продукція, вироби, медичні препарати, які втратили свої споживчі властивості і в яких містяться певні хімічні та біологічні компоненти, що потребують небезпечного видалення. Зазначена категорія належать до відходів споживання, серед яких окремо виділяють побутові відходи. Побутові відходи можуть бути твердими та рідинними. Твердими є відходи, що утворюються в процесі життєдіяльності людини й накопичуються у житлових будинках, закладах соціальної сфери (харчові відходи, предмети домашнього вжитку, сміття, опале листя, макулатура, скло, метал, полімерні матеріали тощо) і не мають подальшого використання за місцем їх утворення. Рідинні побутові відходи - господарчо-побутові (від миття, прання) та каналізаційні стоки (за винятком промислових) за відсутності централізованого водовідведення [9].

В результаті будівництва та руйнування утворюються великі обсяги відходів, які часто називають відходами будівництва та руйнування. Відходи будівництва та руйнування головним чином складаються з бетону та цегли, а також змішаної фракції відходів, до якої входять деревина, метал, пластмаса, ґрунт та інші матеріали. Відходи будівництва та руйнування, які за характером є важкими та часто великогабаритними, зазвичай спрямовуються на полігони або ж видаляються на незайнятих ділянках чи у сільській місцевості. Однак, відходи будівництва та руйнування мають цінність, а значна їх частка може повторно використовуватися або перероблятися.

Окрему категорію відходів утворюють відходи як вторинна сировина, до яких відповідно до Закону України "Про відходи" належать відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови . Прикладом таких відходів є металобрухт. Правове регулювання відносин, пов'язаних із збиранням та прийманням металобрухту здійснюється Законом України "Про металобрухт". Закон вводить поняття металобрухту та операцій з ним, визначає вимоги до суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом, державне регулювання, контроль та нагляд за здійсненням операцій з металобрухтом. Особлива увага у законодавстві України приділена небезпечним відходам. До них належать відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними. Радіоактивні відходи являють собою матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанції не передбачається.

Головними місцями накопичення радіоактивних відходів є атомні станції, на яких здійснюється їх первинна переробка та тимчасове зберігання. На АЕС не існує повного циклу первинної переробки відходів відповідно до вимог норм, правил та стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, що призводить до нераціонального використання сховищ та збільшує ризик радіаційних аварій.

Як видно, класифікація відходів доволі різноманітна. Утворення відходів щодня збільшується, тим самим несе за собою негативні наслідки як на здоров'я людей так і навколишнє середовище в цілому.

Таким чином, відмінність ситуації поводження з відходами в Україні у порівнянні з іншими розвиненими країнами полягає як у великих обсягах утворення відходів, так і у відсутності інфраструктури поводження з ними, що стала неодмінним атрибутом всіх економік розвинених країн.

1.2 Характеристика системи поводження з твердими побутовими відходами в Україні

Існуюча практика поводження з твердими побутовими відходами не забезпечує захист населення і навколишнього природного середовища від їх шкідливого впливу. Ця ситуація характерна нині практично для усіх населених пунктів України і становить загальнодержавну проблему, необхідність вирішення якої відповідає основним принципам державної політики у сфері поводження з відходами, сформульованим у Законі України "Про відходи" щодо забезпечення нормальної життєдіяльності населення, належного рівня санітарного очищення населених пунктів, охорони довкілля та ресурсозбереження.

Побутові відходи -- відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних із виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.

У населених пунктах України проблема у сфері поводження з твердими побутовими відходами полягає у подальшому зростанні їхнього негативного впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини через погіршення стану санітарного очищення населених пунктів, зростаючу кількість офіційних сміттєзвалищ та полігонів для захоронення твердих побутових відходів, значні обсяги несанкціонованого складування твердих побутових відходів майже на всій території країни.

Питомі обсяги утворення твердих побутових відходів в Україні постійно зростають: за останні десять років їх кількість, що припадає на одну людину, підвищилась приблизно на 75 відсотків і сьогодні складає в середньому 300-400 кг на рік.

В Україні за 2010 рік утворилося близько 50 млн. м³ твердих побутових відходів, що дорівнює близько 11 млн. тонн, які захоронюють на 4,5 тис. сміттєзвалищах і полігонах загальною площею понад 8 тис. га.

Кількість сміттєзвалищ, які перевантажені, -- 314 (7%), а 897 сміттєзвалищ (20%) не відповідають нормам екологічної безпеки.

Неналежним чином проводиться робота з паспортизації, рекультивації та санації сміттєзвалищ. З 2700 сміттєзвалищ, які потребують паспортизації, у 2010 році фактично паспортизовано 13% сміттєзвалищ, 21% сміттєзвалищ від потреби рекультивовано, 16% сановано від потреби у санації. Необхідно зазначити, що потреба у будівництві нових полігонів складає майже 670 одиниць.

На виконання вимог Закону України "Про відходи", Програми поводження з твердими побутовими відходами, затвердженої урядом, у 53 населених пунктах впроваджено роздільне збирання побутових відходів, у 8 містах працюють сміттєсортувальні лінії, в Києві, Дніпропетровську та Люботині Харківської області працюють сміттєспалювальні заводи, що надало можливість переробити та утилізувати близько 7% побутових відходів; частина твердих побутових відходів потрапила на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні заводи. Так, у 2010 році на заготівельні пункти потрапило 67 тис. т макулатури, 20 тис. т полімерів, 13 тис. т скла. Загалом обсяги утворення промислових відходів кореспондуються зі станом економіки: У 2011-2012 роках обсяги утворення промислових відходів дещо зменшилися відповідно до спаду промислового виробництва, а в 2013 році знову збільшились. Це свідчить про застосування старих традиційних технологій, про структурну стагнацію і навіть деградацію народногосподарського комплексу, за чим стоїть загроза неконтрольованого наростаючого накопичення відходів зі всіма його згубними наслідками для довкілля та здоровя людей [44].

Порівняння показників поводження з відходами в Україні та в інших країнах дозволяє відзначити наступне. В загальноєвропейському регіоні в цілому утворюється 6,0-8,0 млрд. т відходів, в тому числі в країнах ЄС-27 - 3,0 млрд. т. Якщо співвіднести ці показники з Україною, то її частка становитиме 10%, що приблизно в 1,5 рази перевищує частку населення. Найбільш показовими у порівняльному сенсі є відносні величини. У розрахунку на душу населення в Україні утворюється (2011-2013 роки) 14-16 т відходів. У порівнянні із середніми показниками генерування відходів в країнах ЄС-27, що становлять 6,0 т/душу населення, українські обсяги виглядають екстремальними. Однак за даними Європейської екологічної комісії ООН в період з 1996 року по 2007 рік загальний обсяг відходів в країнах ЄС та в країнах Європейської асоціації вільної торгівлі також зростав на 2 % щорічно. Як зазначено у доповіді "Захист навколишнього середовища Європи" - четверта оцінка (ЄАОС, 2007) економічне зростання і споживання виявились значно більш сильними визначальним фактором для генерування відходів, ніж всі ініціативи і заходи з його попередження.

Таблиця 1.4 Утворення та поводження з небезпечними відходами в Україні*

Показники утворення та напрями поводження	Небезпечні відходи, всього, млн. т	У тому числі
		I-III класів небезпеки, млн. т	У % до 2012 року
Абсолютні обсяги утворення	419,2	1,66	134,9
Обсяги утилізації	145,7	0,64	77,8
Видалено у спеціально відведені місця	336,9	0,31	91,9
Видалено у місця неорганізованого зберігання	0,86	0,04	50,0
Обсяг накопичення	13267,5	20,59	98,7

*За даними Державної служби статистики України за 2013 рік

Загалом система поводження з відходами в Україні характеризується такими тенденціями:

- продовжується процес накопичення відходів як у промисловому, так і побутовому секторі, що негативно впливає на стан навколишнього природного середовища і здоров'я людей;

- належним чином не організовано знешкодження чи локалізація небезпечних відходів, які потрапляючи в навколишнє середовище загрожують всьому живому;

- всезростаючою проблемою стає розміщення побутових відходів, що в багатьох випадках здійснюється без врахування можливих небезпечних наслідків;

- використання відходів як вторинної сировини значно нижче реальних можливостей через не відпрацьованість організаційно-економічних засад залучення їх у виробництво;

- неврегульованість цілого ряду питань призводить до не досить ефективної дієвості уже впроваджених економічних інструментів, зумовлює необхідність їх доопрацювання та удосконалення;

- досить повільно впроваджуються в практику управління уже прийняті нормативно-правові акти через не відпрацьованість відповідних механізмів, окремі положення закону про відходи продовжують залишатися декларативними.

- щорічно в населених пунктах України утворюється 50 млн. м³ відходів (або 1,1 м³/людину), що становить близько 12 млн.тонн (або 270 кг/людину);

- тільки 7% побутових відходів переробляється і утилізується: з них 3% - завдяки роздільному збору відходів і переробці вторинної сировини (1% завдяки заготівельним пунктам), 4% - спалюється на двох сміттєспалювальних заводах - в Києві, Дніпропетровську та сміттєспалювальній установці в Люботині Харківської області;

- в Україні налічується близько 5 тисяч сміттєвих звалищ, які займають понад 8 тис. га; щорічно з'являється 35 тис. несанкціонованих звалищ;

- перевантажених сміттєзвалищ - 314 (17%), таких, що не відповідають нормам екологічної безпеки, - 897 (20%);

- потреба в будівництві нових полігонів - 670 одиниць;

- середній тариф на ТПВ - 31 грн/м³, у т.ч. за захоронення - 9 грн/м³;

- дотації на розвиток і утримання санітарного очищення у 2013 році скали близько 162 млн.гривень;

- середній показник зношеності спеціального автотранспорту для збирання і перевезення ТПВ, кількість якого понад 4000 одиниць, сягає 70%.

У місті Києві впроваджується двохконтейнерна технологічна схема роздільного збирання побутових відходів:

- контейнери для збирання ресурсоцінних складових ("сухі" відходи);

- контейнери для збирання решти змішаних відходів ("мокрі" відходи)[6].

Рішенням Київради в грудні 2012 року виконавцю послуг по вивезенню побутових відходів поставлено завдання забезпечити житлову забудову міста контейнерами для роздільного збору відходів не менш 1/3 від загальної їх кількості, що становить 6,4 тис. одиниць.

Контейнера для роздільного збору побутових відходів встановлюються з урахуванням специфіки житлової забудови міста. Так, наприклад, на сьогоднішній день існує проблема щодо встановлення та обслуговування таких контейнерів у центральній частині міста, тобто Печерському районі (через ущільнену забудову, вузькі проїзди, які перешкоджають руху спецтехніки для обслуговування контейнерів).

Саме тому питання дислокації контейнерів ретельно вивчаються фахівцями із залученням районних житлових організацій для того, щоб визначити найбільш оптимальні місця розташування контейнерів (чи контейнерних майданчиків).

Також вивчається питання встановлення контейнерів для роздільного збору побутових відходів у навчальних закладах міста. Оскільки молодь найбільш відкрита до нововведень і більш обізнана на питаннях поводження з відходами, то на сьогоднішній день розглядається можливість встановлення контейнерів у навчальних закладах міста не по двохконтейнерній схемі, а багатофракційній (тобто окремо скло, папір, пластик тощо).

1.3 Аналіз впливу твердих побутових відходів на навколишнє природне середовище

Незадовільна екологічна ситуація, що склалася в Україні, і особливо, у її індустріально розвинених областях, пов'язана з відходами побутового походження, давно набула масштабу національної катастрофи. У досвіді поводження з відходами Україна на кілька десятиліть відстала від розвинених країн Європи. Підтвердженням цього слугує той факт, що загальні об'єми щорічного накопичення відходів із населенням близько 45,8 млн. чоловік перевищують відповідні сумарні показники країн Західної Європи з населенням близько 400 млн. чоловік в 3-3,5 рази. Ситуація 2013-2014 років характеризується подальшим розвитком екологічних загроз, пов'язаних з відходами - їх утворенням, накопиченням, зберіганням та захороненням. Питомі показники утворення відходів в середньому складають 220-250 кг/рік на душу населення, а у великих містах досягають 330-380 кг/рік відповідно і мають тенденцію до зростання. Для порівняння: у Бельгії, Великобританії та Німеччині ця цифра сягає 340-380 кг/рік, в Австрії та Фінляндії - близько 600 кг, проте у цих країнах майже усі ТПВ переробляються [2]. В Україні лише за 2013 р. утворилось близько 52 млн. м3 побутових відходів, що дорівнює близько 13 млн. т, які захоронюються на 6 тис. сміттєзвалищах і полігонах, загальною площею понад 9 тис. га. Оскільки індустрія переробки відходів на вторинну сировину майже відсутня, то левова їх частка забороняється на полігонах та звалищах. Динаміка утворення та захоронення ТПВ в Україні наведено на рис. 1.3.



Рис. 1.3. Об'єми утворення та захоронення на полігонах твердих побутових відходів у 2013 р., тис т.

Традиційні технології утилізації ТПВ в Україні - спалювання та захоронення. За радянських часів було побудовано чотири сміттєспалювальні заводи у містах Києві, Дніпропетровську, Харкові та Севастополі, але нині працюють лише перші два. До того ж обладнання цих підприємств застаріло і не відповідає сучасним екологічним вимогам, тому на полігонах загалом депонується близько 1,2 млрд. м3 ТПВ. Цей показник вже давно перевищив площу парків та заповідників. У приватному секторі, як правило, через відсутність належної системи збирання ТПВ, щорічно утворюється 12 тис. дрібних стихійних звалищ, які не піддаються достовірному обліку - усього на таких сміттєзвалищах і полігонах зберігається 35 млрд. т відходів. А щорічно Україна продукує від 700 до 1,7 млрд т ТПВ і тільки мала їх частка (від 5 до 8%) переробляється [3]. Кількість полігонів в Україні наведено в додаткуВ.

Так, за даними звітності, кількість сміттєзвалищ, які перевантажені складає 292 од. (5% від загальної кількості), а 986 од. (16%) - не відповідають нормам екологічної безпеки. Неналежним чином проводиться робота з паспортизації, рекультивації та санації сміттєзвалищ. З 2569 полігонів, які потребують паспортизації, у 2013 р. фактично паспортизовано 476 од. і ще 35% потребують паспортизації. Найбільша кількість полігонів, які потребують паспортизації, у Херсонській області - 90% від загальної кількості полігонів в області та Чернігівській - 72%. З 562 сміттєзвалищ, які потребують рекультивації, фактично рекультивовано 166 од. (7% потребує рекультивації). З 495 сміттєзвалищ, які потребують санації, фактично сановано 166 од. (58% потребує санації). Найбільша кількість полігонів, які потребують рекультивації, у Закарпатській - 32% від загальної кількості полігонів в області та Івано-Франківській - 30% [3]. Однак, крім спалювання та захоронення мізерна частка ТПВ в Україні потрапляє на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні підприємства (рис. 1.4). За цими даними можна зробити висновок, що невідповідність між прогресуючим накопиченням відходів і методами, спрямованими на запобігання їх створення, утилізацію, знешкодження та видалення, загрожує не тільки поглибленням екологічної кризи, але і загостренню соціально-економічної ситуації в цілому.

Близько 75% населення України охоплено послугами з вивезення побутових відходів, і це на 1% більше, ніж у 2011 р. Найгірший показник охоплення населення послугами з вивезення побутових відходів у Сумській області, який складає 49%.

Завдяки впровадженню в 130 населених пунктах роздільного збирання побутових відходів, роботі 7 сміттєсортувальних ліній та 3 сміттєспалювальних заводів перероблено та утилізовано близько 8% ТПВ, з них: 4,2% спалено в містах Києві, Дніпропетровську та Люботині Харківської області, 3,8% ТПВ потрапило на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні заводи, перелік яких наведено у додатку Г.



Рис. 1.4. Поводження з побутовими відходами в Україні у 2013 р., тис т.

Слід зазначити, що державний обік та статистика побутових відходів в Україні має суттєвий недолік. У статистичній звітності та нормативних документах щодо програм поводження з твердими побутовими відходами, цінової і тарифної політики в Україні оперують як ваговими категоріями, так і об'ємними - побутовиві відходи вимірюють кубометрами. При цьому для визначення плати за вивезення сміття розробляються нормативи в розрахунку на 1 жителя диференційовано по містах. Наприклад, по Києву такий норматив становить 2,45 м³/рік. В середньому вважається, що 1 м³ важить 200-250 кг, що залежить від рівня щільності та інших факторів (таких як, наприклад, зволоження або підмерзання ТПВ в контейнерах), тому похибка в оцінці ваги кубометра відходів може досягати 20-50%. В цілому в перерахунку на вагу щорічно кількість ТПВ збільшується не менш ніж на 12 млн т. Цей недолік можна виправити, встановивши ваги на в'їзді до полігонів.

Впровадження в державному масштабі комплексного підходу до управління твердими побутовими відходами украй необхідне для України. Лише таким чином сьогодні можна радикально вирішити проблеми гострого браку нових полігонів, відпрацьованого ресурсу існуючих площ і невідповідності їх сучасним екологічним стандартам - проблеми, що призвели до величезної кількості несанкціонованих звалищ. Основа сучасної системи управління твердими побутовими відходами - мінімізація відходів, роздільний збір, рециклінг і безпечна утилізація відходів, які неможна повторно використати. На даний момент роздільний збір дозволяє до 70% відходів використовувати повторно як сировину. Із загальних же (несортованих) відходів можна екстрагувати лише до 15% корисних компонентів. Обсяги роздільного збирання та використання ТПВ в Україні в 2013 р. наведено у табл.1.5.

Таблиця 1.5 Обсяги по компонентного збирання та використання ТПВ в Україні в 2013 р., тис. т.*

Тверді побутові відходи та їх компоненти, які збираються роздільно	Обсяги збирання	Вивезено на:
		заготівле-льні пункти ВС	сміттєпереробні підприємства	ССЗ	Полігони (звалища)
	тис. т	тис. т	%	тис. т	%	тис. т	%	тис. т	%
Змішані ТПВ	13723,6	9,9	7,7	165,7	60,3	438	100	13091,5	96,1
Великогабаритні ТПВ	304,6	-	-	2,1	0,8	-	-	302,6	2,2
Макулатура (картон, папір)	138,1	58,4	45,3	57,8	21,0	-	-	22	0,2
Полімери (плівка, пакети, ПЕТ)	38,9	6,2	4,8	9,5	3,5	-	-	23,1	0,2
Упаковка Тетра Пак та інші	7,9	1,1	0,9	1,7	0,6	-	-	5,1	-
Метали (чорні, кольорові)	10,7	3,3	2,6	0,6	0,2	-	-	6,7	-
Скло (склотара, слобій)	50,4	3,9	3,0	4,3	1,6	-	-	42,2	0,3
Текстиль (синтетичний, натуральний, змішаний)	7,1	0,3	0,2	-		-	-	6,8	-
Органічні компоненти (харчові відходи)	86,7	-	-	-		-	-	86,7	0,6
Енергетичне та елек-тронне обладнання	0,1	-	-	-		-	-	0,1	-
Небезпечні компо-ненти	0,5	-	-	-		-	-	0,5	-
Інші	111,4	46	35,7	33,2	12,1	-	-	31,9	0,2
Всього:	14479,9	129	х	275	х	438		13619	х

З вищенаведених даних можна зробити висновок, що полігони залишаються пріоритетним напрямом утилізації відходів.

Впровадження роздільного збору можна здійснити двома основними способами, залежно від типу сортувального комплексу. Перший спосіб - роздільний збір двохфракційний. Він передбачає встановлення на контейнерний майданчик двох контейнерів - одного для збору ресурсоцінних фракцій (скла, металу, макулатури, пластику), іншого - для відходів, які не можуть повторно використовуватися (забрудненої упаковки і харчових відходів). Другий спосіб - чотирьохфракційний збір. При цьому відходи сортуються в 4 контейнери різного кольору, наприклад, жовтий для відходів паперу, синій для відходів поліетилену, зелений - для відходів скла, сірий - для харчових. Існують також інші варіанти розділення відходів на фракції. Принциповим моментом в технології роздільного збору є збір в роздільні фракції відходів, що підлягають повторному використанню і відходи, не придатних для використання як вторсировина (харчові відходи, забруднені матеріали).

Сучасні полігони ТПВ представляють собою інженерні спеціалізовані споруди, де здійснюється організоване контрольоване складування твердих побутових відходів з дотриманням технічних та санітарних норм, забезпечується зниження негативного впливу відходів на атмосферне повітря, ґрунт, водний басейн до нормативного рівня. Однак, більш ніж 80% полігонів ТПВ, що експлуатуються сьогодні в Україні, не відповідають санітарним нормам, тобто фактично є звалищами.

Звалища ТПВ, зведені без комплексу заходів, що знижують їх негативний вплив на навколишнє середовище, є значним джерелом його забруднення. Відходи, що там розміщені, зазнають складних фізико-хімічних та біохімічних змін під впливом атмосферних явищ, специфічних умов, що формуються у товщі відходів, а також в результаті взаємодії між собою. Це призводить до утворення різних сполук, в тому числі токсичних, які, мігруючи до навколишнього середовища, негативно впливають на його компоненти.

Основним фактором впливу полігонів ТПВ на навколишнє середовище є фільтрат. Фільтрат - це стічні води, що виникають в результаті інфільтрації атмосферних опадів у тіло полігону, які концентруються в його підошві. Це складна по хімічному складу рідина з яскраво вираженим неприємним запахом біогазу.

Отже, як антропогенний процес, сучасна технологія формування твердих побутових відходів у процесі функціонування міст та селищ має тенденцію до збільшення негативного впливу на безпеку життєдіяльності та довкілля в цілому. Запровадження розроблених нами природоохоронних заходів дасть можливість скоротити кількість твердих побутових відходів шляхом їх переробки, вести контроль за станом полігонів, зменшити вплив на навколишнє середовище та збільшити площі природоохоронних та рекреаційних територій.

1.4 Особливості організації перевезення твердих побутових відходів

Технічною складовою системи є: машини, заводи по сортуванню, спалюванню, контейнери. Сміттєва машина, або сміттєвоз, - вантажний автомобіль або інший вид транспорту, призначений для завантаження, ущільнення, транспортування і вивантаження сміття. Як правило, машини такого роду мають місткий кузов до 20, рідше до 50 м ?, в який сміття завантажується вручну або механічно, зі сміттєвого контейнера або з іншого сміттєвоза. Сміттєва машина призначена для вивозу сміття з території населених пунктів на звалища, сміттєперевантажувальної станції або сміттєспалювальні заводи.

Контейнеризація відходів. Типи сміттєвозів, застосовувані в конкретній місцевості, залежать від застосовуваних у ній видів сміттєвих контейнерів, а вибір самих контейнерів залежить як від характеру сміття (побутові, домашні відходи; будівельне сміття; макулатура, яка накопичується в торгових точках), так і від місцевих традицій і щільності населення.

При низькій щільності забудови (будинку на одну сім'ю) контейнеризація сміття невиправдана. Допустимо виносити сміття, упакований в міцні пакети, на узбіччя - безпосередньо в пакетах, або в індивідуальних баках (малогабаритних контейнерах, в Європі - нормованих по DIN 30740 на ємність 80, 120, 140 л). Такі пакети завантажуються в приймач сміттєвозу з заднім завантаженням вручну[8].

У щільній міській забудові доцільні контейнери об'ємом близько 1м?.

Сучасні, так звані євроконтейнери мають оцинкований металевий бак зі зрушується кришкою, чотири колеса, а їх форма дозволяє використовувати як машинну завантаження з використанням маніпулятора, так і перекидання в приймач сміттєвоза вручну. Теоретичний об'єм євроконтейнерів по EN 840-3 нормований на 660, 770, 1000, 1100 л, при цьому розрахункова маса сміття в контейнері на 1000 л - не більше 400 кг, а сам контейнер важить 67 кг. [15]

Традиційні радянські контейнери, ємністю 0.7 м?, мають майже кубічну форму. Раніше широко застосовувалися сміттєвози-контейнеровози, які вивозили самі контейнери, які встановлювалися маніпулятором на плоску платформу. У деяких містах за радянських часів контейнери не використовувалися. Замість цього до певного часу приїздив сміттєвоз і жителі довколишніх будинків самі підходили і вивалювали сміття в кузов. У сучасній Росії їх повністю витіснили сміттєвози, що перевозять лише сміття, але не контейнери - із заднім завантаженням (вручну або за допомогою гідравлічного перекидача), і з бічним завантаженням (за допомогою гідравлічного підйомника-перекидача).

Види сміттєвих контейнерів:

1. Пластикові сміттєві баки -- контейнери об'ємом від 110 до 1200 літрів (вага від 9кг). Використовуються для збору невеликої кількості відходів, у житлових будинках, офісних будівлях, освітніх і лікувальних установах.

2. Металеві сміттєві баки -- контейнери об'ємом від 0.75 кубічних метрів (вага від 85 кг). Використовуються для збору невеликої кількості відходів. Є найпоширенішими в СНД.

3.Металеві сміттєві контейнери для збору великого об'єму ТПВ -- контейнери від 6 до 14 метрів кубічних (вага від 950 кг). Використовуються для накопичувального збору сміття та централізованого вивезення вантажними машинами. Сфера застосування є досить широка -- житлові масиви, будівництво, дачні кооперативи. Контейнери вивозяться сміттєвозами, оснащеними спеціальними маніпуляторами для їх захоплення.

4.Транспортні контейнери для сміття -- контейнери для збору і транспортування відходів об'ємом від 20 до 40 куб.м. (вага від 2250кг) для перевезення важкого будівельного сміття і металобрухту, для твердих побутових відходів і крупно-габаритного сміття.

5. Прес-контейнери -- контейнери забезпечені спеціальним пресувачем. Застосовуються в супермаркетах, мережевих магазинах -- для зменшення обсягу сміття, що викидається -- паперу, картону, коробок.

6. Контейнери заглибленого типу -- новий вид контейнерів для сміття, що дозволяє істотно заощадити площу для розміщенняконтейнера, 2/3 контейнера заглиблені. Зовні контейнер виглядає естетично і не займає багато місця[3].

Для вивезення великогабаритних відходів (будівельне сміття, макулатура) використовуються відкриті чи закриті бункери (великогабаритні контейнери) місткістю 5 м? і вище. Їх перевозять спеціальні самоскиди-бункеровози з портальної завантаженням або сміттєвози типу "мультиліфт". При нестачі коштів муніципалітети можуть використовувати промислові контейнери і для накопичення звичайних, побутових, відходів.

Приклади контейнерів приведені в додатку А рис. 1.1

Для вивезення великогабаритного неконтейнерізованного сміття, непридатного для ручного завантаження, застосовуються пари навантажувач-самоскид або сміттєвози, обладнані грейферним захватом.

Сміттєвози розрізняються за об'ємом кузова, а також за показником маси завантажених відходів. Об'єм кузова може варіювати від 6 до 20 кубометрів, вантажопідйомність починається з двох тонн і доходить до максимальної вантажопідйомності в 10 тонн. Сміттєвози, що володіють функцією пресування завантажуються в них відходів, мають ще такий показник, як коефіцієнт ущільнення, який коливається від 2,5 до 6 одиниць. Сміттєвози на великовантажних шасі, як правило, відрізняються великим коефіцієнтом ущільнення. При цьому завантаження даних сміттєвозів - автоматична, при якій застосовуються змінні контейнери підвищеного об'єму.

Існують транспортні сміттєвози на шасі великовантажних причепів і напівпричепів. Сміття в такі сміттєвози перевантажується зі звичайних сміттєвозів на розміщених у межах сміттєперевантажувальних станціях, після чого вивозиться на віддалені полігони. Об'єм кузова транспортних сміттєвозів може доходити до 50 м?, а вантажопідйомність - до 25 тонн. Пресуючий механізм ущільнює сміття в 5-6 разів.

Приклади сміттєвозів приведені в додатку Б на рисунках А) та Б). Основна особливість сміттєвих машин - їх здатність до підйому сміттєвих баків. Для цього у сміттєвому машини мається спеціального роду гідравлічні захвати, якими чіпляють сміттєвий бак, піднімають його і потім сміття зсипають в кузов. Процедура підйому сміття триває приблизно одну хвилину. Після чого машина ставить бак назад на землю.

Існує й інший різновид сміттєвих машин - які не піднімають бак, а роль бака грає кузов автомобіля, який сміттєва машина знімає і ставить на землю, а потім забирає і відвозить на звалище, де сміття утилізують.

Основною задачею сміттєпереробних заводів (СПЗ) є знешкодження ТПВ і переробка знешкоджених компонентів ТПВ для подальшої утилізації.

Як правило, на СПЗ застосовують аеробний метод знешкодження ТПВ (компостування), що може бути доповнений наступними технологіями:

- вивіз частини ТПВ на полігони (ліквідаційно-біологічний метод);

- спалювання частини ТПВ на сміттєспалюючих заводах (ліквідаційно-термічний метод);

- спалювання частини ТПВ на СПЗ із використанням отриманого тепла (утилізаційно-термічний метод);

- термічна обробка ТПВ без доступу повітря (піролиз) з утилізацією газів і інших продуктів піролизу (утилізаційно-термічний метод).

При використанні зазначених вище технологій на СПЗ можливо одержання наступних коштовних компонентів ТПВ: чорні і кольорові метали, скло, пластмаси, сировина для картонних фабрик, продукти піролизу, тепло й органічні добрива (компост).

Сміттєспалювальні заводи (ССЗ). Вперше "сміттєспалювальний заклад" було побудовано ще в 1870 р. поблизу Лондона. Там спочатку сміттяспалювали без сортування, потім зі шлаків стали витягувати металобрухт. З середини 1970-х рр.., В розпал світової енергетичної кризи, на відходи стали дивитися як на додаткове джерело енергії. Тепло відхідних газів, що утворюються при спалюванні сміття, можна утилізувати. Це призвело до інтенсивного розвитку технологій по знищенню сміття на сміттєспалювальних установках та заводах. Вже до 1980-их рр.. на їх основі створено кілька типів сміттєспалювальних заводів, що відрізняються умовами і режимами спалювання, технологією розділення і підготовки сміття до спалювання, очищенням летких відходів від важких металів і токсичних газів, переробкою твердих відходів спалювання.

Сучасні вимоги до ССЗ:

На зарубіжних сміттєспалювальних заводах (ССЗ) для забезпечення норм гранично допустимих викидів реалізується двостадійне очищення газів, що відходять, а на вітчизняних заводах практично тільки одностадійне - за допомогою електрофільтрів (нормування викидів проводиться лише за 4 групами речовин).

У 1989 р. була прийнята офіційна директива ЄС, яка регламентує умови будівництва та експлуатації ССЗ у країнах співтовариства. Найбільш важливі вимоги директиви наведені нижче:

1. Сміття повинно сепаруватися, з нього мають бути видалені метали. Негорючого залишку повинно бути не більше 6% від маси всього сміття. Склад спалюваного сміття повинен реєструватися безперервно.

2. Печей на МСЗ повинно бути не менше двох, щоб процес був неперервним. Ця вимога (дублювання) відноситься і до всіх інших систем процесу.

3. Згідно з Нормативами Європейського Союзу геометрія гарячої зони повинна забезпечити перебування газів у зоні з температурою не нижче 850 ° С протягом не менше 2 с. ("Правило 2 секунд") при концентрації кисню не менше 6%[3].

Таким чином, сміттєві контейнери міцно увійшли в наше життя, як самий простий і зручний спосіб позбавлення від непотрібних речей і відходів як у містах, так і на ділянках заміських будинків. Зараз в Україні поширені компактні пластикові або металеві бокси, що відрізняються не тільки простотою у використанні, але й стійкі до потрапляння вологи, що дозволяє зберігати їх довше чистими і сприяє їх довговічності.

1.5 Екологічна логістика, як перспектива удосконалення системи поводження з відходами

На даний час в Україні стоїть питання над удосконаленням системи поводження з відходами за допомогою екологічної логістики. Екологічна логістика забезпечує збір і сортування відходів, що утворюються при споживанні товарних продуктів, їх транспортуванні, утилізації або безпечному зберіганні в навколишньому середовищі.

Взагалі логістика - наука про управління матеріальними потоками, пов'язаними з ними інформацією, фінансами і сервісом в певній мікро-, мезо- або макроекономічній системі для досягнення поставлених перед нею цілей з оптимальними затратами ресурсів" (В.І.Сергеев, 2006)

Мета логістики - доставка продукції в задане місце у визначений день і час, у потрібній кількості й асортименті при оптимальному рівні витрат, а головне зі збереженням якості.

Об'єкт логістики - матеріальні і відповідні їм фінансові й інформаційні потоки.

Логістична система -- адаптивна система із зворотним зв'язком, що виконує ті чи інші логістичні функції та операції, складається, переважно, з декількох підсистем і має досить розвинуті зв'язки із зовнішнім середовищем. Як логістичну систему можна розглядати промислове підприємство, територіально-виробничий комплекс, торговельне підприємство тощо

Логістична система складається з декількох підсистем, що виконує логістичні функції і має розвинуті зв'язки з зовнішнім середовищем, тобто з ринком.

Логістика утилізації відходів, яку ще називають "реверсивною логістикою", визначається, як "застосування концепції логістики до використання відходів з метою забезпечення економічно ефективної та екологічно безпечної їх переробки за одночасної просторово-часової трансформації, що включає зміну обсягу та виду потоків перероблюваних відходів"

Логістика утилізації відходів є однією з підсистем логістичного управління, яка охоплює "потік повернення непотрібних поставок та рух таких речей, як упакування повторного використання, яке слід повернути відправнику, вторинна сировина та відходи"

Відмінними рисами реверсивної логістики, які відрізняють її від інших різновидів логістики, є як об'єкт дослідження(потоки відходів), так і напрямок руху головного потоку - зворотній (від споживачів до виробників). Отже, об'єктом дослідження реверсивної логістики є потоки відходів, що з'являються в результаті як процесів виробництва (наприклад, виробничі відходи, промислові стоки) та дистрибуції (наприклад, упакування та товари пошкоджені під час транспортування),так і споживання(повернення непотрібних товарів та упакування багаторазового використання). Відзначимо, що відходи, як і кінцева продукція підприємств, з'являються на виході їхніх логістичних систем.

Залежно від можливості повторного використання відходи поділяються на дві групи: ті, що надаються до повторного використання та переробки; ті, які до цього не надаються. Перші становлять предмет рециклювання (наприклад, алюмінієві банки, відходи, склобій), тому роблять можливим зменшити (або істотно обмежити) витрати на утилізацію. Другі, що як правило, не надаються до переробки та повторного використання, підлягають знищенню згідно з обов'язковими приписами. Оскільки відходи можуть перебувати в різних фізичних станах, то застосовується поділ відходів на тверді, рідкі та напіврідкі.

Найважливішим рішенням у сфері логістики утилізації є вибір шляхів використання відходів, оскільки обраний метод тягне за собою вибір відповідної системи повторного використання та забезпечення необхідним технічним устаткуванням. Напрямок дій щодо повторного використання відходів визначається, головним чином, їхніми властивостями, зокрема: хімічним складом, вогнезаймистістю та енергетичною вартістю, ступенем псування, забрудненням, речовинним складом, габаритами, запахом, можливістю біологічного розкладання. Обираючи метод використання відходів, належить також брати до уваги економічні (рентабельність процесу) та екологічні (наприклад, заборону дезактивації деяких відходів, що не підлягають переробці) чинники. Оптимальне рішення щодо усування відходів полягає в їхній утилізації (переробці), а коли останнє неможливе - в нейтральній ліквідації (знищенні) відходів, яка не несе шкоди для навколишнього середовища.

Різні види дій, пов'язані з утилізацією та знищенням відходів показані на рис. 1.3

Рис. 1.3. Поділ дій щодо утилізації та знищенні відходів

Застосування системного аналізу в логістиці відходів дозволяє:

- формалізувати слабо структуровані проблеми, розкрити їх зміст та можливі наслідки;

- виділити перелік і вказати доцільну послідовність виконання завдань функціонування окремих елементів логістичної системи;

- розробити моделі, що характеризують вищеозначену проблему з усіх основних сторін і дозволяють аналізувати можливі варіанти дій тощо.

Раціональне використання відходів полягає, перш за все, в запобіганні їх виникненню, а у випадку обмежених можливостей щодо останнього - у виборі такого методу утилізації та знищення відходів, який не тільки зменшить їх шкідливий вплив на навколишнє середовище, але й одночасно запевнить зниження логістичних витрат та поліпшення рівня логістичного обслуговування клієнтів. Не підлягає сумніву, що екологічні та економічні користі, отримані в результаті застосування засад раціонального використання відходів, значно перевищують кошти з впровадження раціональної стратегії утилізації відходів. Оскільки стратегічні і тактичні рішення стосовно раціонального використання відходів, що приймаються на різних щабелях управління, е досить складними і підлягають численним нормативно-регулюючим положенням зі сторони як самого ринку (отримувачів, конкурентів, кооперантів), так і державної та місцевої влад, а також неурядових організацій, то успішне впровадження та виконання вищенаведених постанов залежить, головним чином, від обізнаності осіб, що приймають рішення, про особливості функціонування міжнародної, національної та локальної економіки відходів, а також від їхньої екологічної свідомості та культури.

Висновки до розділу 1

Отже, проаналізувавши дану систему поводження з відходами все свідчить про різносторонність та актуальність цієї проблеми. Утворення побутових відходів щодня збільшується, тим самим несе за собою негативні наслідки як для здоров'я людей так для навколишнього середовища в цілому. Тому процес утворення відходів повинен контролюватися упродовж усього життєвого циклу, та на кожному рівні потрібно вживати відповідних заходів по зменшенню їх шкідливої дії на середовище. Відомо, що це питання особливо загострене в Україні і потребує постійного вдосконалення. Влада, волонтери, громадські організації, комунальні підприємства прикладають усі зусилля на врегулювання питання поводження з відходами, але існує ряд недоліків у існуючій системі управління. Для вирішення проблеми по утворенню відходів потрібно також контролювати і окремі підрівні загальної системи, тобто на регіональному, місцевому, локальному рівнях.

Розділ 2. Вибір методів та методик управління відходами

2.1 Аналіз методів переробки та утилізації відходів

Екологічна небезпечність відходів перетворила їх на небезпечний фактор забруднення навколишнього середовища. Розміщення відходів потребує вилучення значних площ землі, а транспортування і зберігання ускладнюється та стає важким тягарем для народного господарства.

На сьогоднішній день відомо більше 20 методів знешкодження та утилізації ТПВ, кожний метод має 5…10 (окремі - до 50) різновидів технологій, технологічних схем, типів споруд. Методи знешкодження й переробки ТПВ за кінцевою метою розподіляються на ліквідаційні (вирішують в основному санітарно-гігієнічні завдання) та утилізаційні (вирішують і завдання економіки - використання вторинних ресурсів). За технологічним принципом методи розподіляються на біологічні, термічні, хімічні, механічні, змішані [29].

Найбільшого поширення набули такі методи:

- попереднє сортування;

- складування на полігонах (ліквідаційний біомеханічний);

- спалювання (ліквідаційний термічний);

- біотермічне компостування (утилізаційний біологічний).

Попереднє сортування являє собою технологічний процес, який передбачає розділення ТПВ на фракції на сміттєпереробних заводах вручну або за допомогою автоматизованих конвеєрів. Сюди включений процес зменшення розмірів компонентів сміття шляхом їх подрібнення та просіювання, а також відбір металевих предметів, наприклад консервних банок. Відбирання вторинних матеріалів є попередньою операцією перед подальшою утилізацією ТПВ (наприклад, спалюванням).

Сміттєспалювання є найбільш складний та "високотехнологічний" варіант утилізації ТПВ. Воно потребує попередньої обробки ТПВ, тобто видалення великогабаритні предмети, металів, батарейок та інше, а також попереднього подрібнення.

Спалювання можна розділити на два види:

- безпосереднє спалювання, в наслідок якого отримується тепло та енергія;

- піроліз, в наслідок якого утворюється рідке та газоподібне паливо.

Спалювання ТПВ, окрім зменшення об'єму та маси, дозволяє отримати додаткові енергетичні ресурси, які можуть використовуватись для централізованого опалення та виробництва електроенергії.

Найбільш токсичні відходи потребують спеціальних заходів щодо їх знешкодження і повної ізоляції. Існуючі способи знешкодження, утилізації та поховання токсичних відходів поділяються на три групи [27]: