Тверді побутові відходи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Проблема збору, накопичення та переробки твердих побутових відходів (ТПВ) для нашої країни є досить актуальною, оскільки загальні обсяги нагромадження відходів в Україні сягають близько 30 млрд. тонн і на Україні під відходами зайнято близько 160 тис. га землі. А це є одним із найбільших показників нагромаджень відходів у світі.

Відходи - залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися при виробництві продукції або виконанні робіт і вихідні споживчі властивості, що втратили повністю або частково; попутні речовини, що знов утворюються в процесі виробництва, проте не знаходять застосування. У відходи виробництва включаються вміщаючі та супутні породи, що утворюються при видобутку корисних копалин, побічні і попутні продукти, відходи сільського господарства; вироби і матеріали, що втратили свої споживчі властивості в результаті фізичного або морального зносу. До відходів вжитку відносяться і тверді побутові відходи, що утворюються в результаті життєдіяльності людей.

Майже всі побутові відходи захоронюються на полігонах і переважна їх більшість працюють в режимі перевантаження, тобто зі значним порушенням проектних показників щодо обсягів накопичення відходів.

Проблема екологічної небезпеки твердих побутових відходів гостро стоїть перед кожним населеним пунктом України. Ця небезпека пов'язана з усіма стадіями поводження з ТПВ, починаючи з їх збирання і транспортування та закінчуючи переробленням, утилізацією або захороненням. Побутові відходи вносять вагомий внесок у забруднення навколишнього природного середовища. Вони утворюються в процесі життя і діяльності людини всюди, де вона знаходиться: у житлових будинках, виробничих підприємствах, адміністраціях, громадських організаціях, невиробничих установах, лікувальних, торговельних та інших закладах. Це найбільша за обсягами накопичення група відходів споживання, яка відрізняється від усіх інших відходів за своїм походженням та складом.

Тверді побутові відходи створюють санітарно-гігієнічну та епідеміологічну небезпеку внаслідок неприємних запахів та шкідливих хімічних сполук, які можуть бути присутні або утворюються в них при біологічному розкладанні органічних компонентів відходів, а також внаслідок присутності в них збудників інфекційних та паразитарних хвороб та внаслідок високої бактеріальної і гельмінтологічної забрудненості.

Практика первісного накопичення та збору і вивезення змішаних міських твердих побутових відходів, що склалася в більшості населених пунктів України, обумовлює антисанітарні умови на всіх етапах поводження з ТПВ внаслідок біологічного розкладання (гниття) органічних компонентів, суттєво ускладнює сортування та відбір сировини, перетворює полігон та звалища для розміщення ТПВ в екологічно небезпечні об'єкти, на яких виділяється біогаз, що забруднює атмосферне повітря та фільтрат, що забруднює ґрунтові води.

Специфічні місцеві особливості сфери поводження з ТПВ потребують гармонійного поєднання загальнодержавного та місцевих підходів і виробничого досвіду з вирішення існуючих проблем. На даний час основні норми щодо поводження з відходами регулюються Законом України «Про відходи», Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року «Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» та Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а також іншими нормативно-правовими актами.

Проблема знешкодження або часткової утилізації твердих побутових відходів є досить актуальною з точки зору негативного впливу на навколишнє природне середовище. ТПВ вносять вагомий внесок у забруднення навколишнього природного середовища, оскільки містять в своєму складі велику кількість вологих органічних речовин, які піддаються розкладу і дають інтенсивне забруднення як повітря, ґрунту, так і поверхневих і ґрунтових вод. Щорічно в Україні утворюються майже 50 млн. м³ побутових відходів, причому до 40% з яких містять ресурсоцінні компоненти, які можуть бути повернені у господарський обіг (папір, скло, пластик, тощо). Тому одним із головних напрямків вирішення проблеми зменшення екологічного навантаження на довкілля є використання відходів в якості вторинної сировини.

Тверді побутові відходи є цінним джерелом вторинних ресурсів (в тому числі чорних, кольорових, рідкісних металів), а також «безкоштовним» енергоносієм, тому що побутове сміття може використовуватись як енергетична сировина для паливної енергетики. Важливо, щоб процеси утилізації не порушували екологічну безпеку держави [1].

Кількість твердих відходів постійно зростає із-за зміни способу життя.

Актуальність роботи визначається в аналізі проблеми накопичення та поводження з твердими побутовими відходами методах управління ними в Україні та в місті Черкаси, аналізі складу відходів, методах їх утилізації та переробки, методах управління поводження з побутовими відходами а також державного міжнародного підходу до вирішення екологічної проблеми поводження з відходами.

відхід твердий утилізація переробка

1. Аналітичний огляд літератури

1.1 Джерела утворення та вплив на довкілля твердих побутових відходів

На сьогоднішній день ТПВ представляють собою суміш, яка складається з різноманітного непотребу. Але більш прискіпливий аналіз показує, що вона складається з:харчових відходів, паперу, картону, деревини, металобрухту чорних і кольорових металів, кісток, шкіри, гуми, текстилю, скла, полімерних матеріалів. Але разом з тим, в цій суміші можна знайти солі ртуті з батарей, фосфоро-карбонати з флуоресцентних ламп, токсичні хімікати, які містяться в залишках фарб та розчинників, лаків та аерозолів, акумуляторах і т. п. [2].

Джерела утворення твердих побутових відходів: У кожному людському помешканні утворюється величезна кількість непотрібних матеріалів та виробів, починаючи від старих газет, порожніх консервних банок, пляшок, харчових відходів, обгорток, закінчуючи битим посудом, зношеним одягом і поламаною побутовою чи офісною технікою. Щодня родина з трьох - чотирьох чоловік утворює та викидає відро сміття або, 100 відер або 180-220 кг твердих побутових відходів наприклад міста Черкас. До цієї кількості ТПВ слід додати відходи, що утворюються в магазинах, готелях, на вокзалах, базарах, та в інших громадських місцях, їхня кількість складає від 30 до 50% усіх побутових відходів міста [3].

Побутові відходи вносять вагомий внесок у забруднення навколишнього природного середовища. Це най більша за обсягами група відходів споживання, яка відрізняється від усіх інших відходів за своїм походженням та складом.

Тверді побутові відходи, при їх накопиченні, є джерелом суттєвої екологічної небезпеки та соціальної напруги. Побутові відходи містять велику кількість органічних речовин, які розкладаються і виділяють гнильні запахи та фільтрат. При висиханні продукти неповного розкладу утворюють насичений забруднювачами та мікроорганізмами пил. У результаті відбувається інтенсивне забруднення повітря, ґрунту поверхневих і ґрунтових вод. Розповсюджувачами патогенних мікроорганізмів являються мухи, пацюки, птахи, бездомні собаки та кішки.

1.2 Організація системи управління поводження з твердими побутовими відходами на підприємствах та державному рівні в Україні

Майже всі побутові відходи захоронюються на полігонах. Переважна їх більшість працює в режимі перевантаження, тобто з порушенням проектних показників щодо обсягів накопичення відходів. Водночас полігони є джерелом інтенсивного забруднення атмосфери та підземних вод. Практично ні на одному з них не знешкоджується фільтрат. Майже усі полігони потребують невідкладної санації та рекультивації. Не вирішуються питання створення нових полігонів. Половина полігонів побутових відходів приймає промислові відходи.

Крім того, у багатьох містах триває процес утворення несанкціонованих звалищ побутових відходів [4].

Найбільші площі під полігони зайняті в Дніпропетровській -140 гектарів, Донецькій - 330, Одеській - 195, Запорізькій - 153, Луганській області - 129 гектарів.

Оскільки кількість населення в Україні щорічно знижується, то ріст загального об'єму ТПВ збільшується спричинений ростом об'єму відходів, які щорічно продукуються кожним громадянином. В об'ємах областей підсумкові дані утворення ТПВ представлені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Утворення твердих побутових відходів в областях України

Адміністративно-територіальний поділ	Кількість вивезених твердих побутових відходів за роками, млн. м3
	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005
АР Крим	1,99	2,00	1,80	2,10	2,00	2,00	2,00
Вінницька	0,61	0,35	0,77	0,68	0,70	0,7	0,69
Волинська	0,08	ОДІ	0,75	0,85	0,93	0,78	0,83
Дніпропетровська	2,22	2,82	2,13	2,10	2,30	2,80	3,56
Донецька	4,80	2,75	5,16	5,06	4,71	4,75	4,90
Житомирська	0,38	0,49	0,60	0,64	4,00	4,02	4,33
Закарпатська	0,44	0,40	0,44	0,60	0,49	0,60	0,68
Запорізька	1,92	1,56	1,90	2,10	2,13	1,52	1,45
Івано - Франківська	0,58	0,43	0,41	0,48	0,50	0,55	0,55
Київська	1,12	1,10	1,10	1,30	1,70	1,70	1,51
Кіровоградська	0,35	0,33	0,24	0,33	0,35	0,45	0,56
Луганська	1,52	1,29	1,20	1,31	1,80	2,20	2,60
Львівська	1,71	1,61	1,62	1,53	1,53	1,60	3,24
Миколаївська	0,51	0,52	0,62	0,65	0,85	0,93	0,98
Одеська	1,60	3,40	3,30	3,30	2,83	3,63	3,73
Полтавська	1,21	0,99	0,68	0,91	0,96	1 Д4	0,99
Рівнецька	0,14	0,51	0,45	0,49	0,65	0,66	0,74
Сумська	0,52	0,48	2,67	0,52	0,65	0,69	0,92
Тернопільська	0,49	0,50	0,43	0,42	0,44	0,44	0,49
Харківська	1,00	1,41	1,62	1,32	1,32	1,78	1,69
Херсонська	0,42	0,32	1,23	1,03	0,90	0,96	0,96
Хмельницька	0,85	0,86	0,89	0,91	0,95	0,92	1,50
Черкаська	0,64	0,81	0,60	0.63	0,86	0,87	0,83
Чернівецька	0,62	0,45	0,78	0,52	0,62	0,53	0,50
Чернігівська	0,20	0,52	0,85	0,87	0,70	5,74	1,72
м. Київ	-	3,41	4,02	1,42	2,3	1,2	4,3
м. Севастополь	0,40	0,39	0,40	0,32	0,48	0,08	0,55
Всього вивезених ТПВ по Україні	26,31	29,78	36,67	32,39	37,65	43,23	46,79
Кількість населення в Україні мідн. чол.	50,10	49,70	49,30	48,00	47,60	47,30	46,90
Утворилось на 1 жителя м3/ рік	0,525	0,599	0,744	0,675	0,791	0,914	0,999

З чотирьох сміттєспалювальних заводів (м. Київ, Харків, Севастополь та Дніпропетровськ) працюють лише Київський і Дніпропетровський, обладнання яких застаріле і не відповідає сучасним екологічним вимогам, внаслідок чого вони стають джерелом забруднення довкілля токсичними газами.

У сільських населених пунктах відсутні спеціалізовані підприємства у сфері поводження з побутовими відходами та санкціоновані звалища відходів. Побутові відходи складуються у природних рельєфних утвореннях - балках, ярах, долинах річок. Це становить екологічну небезпеку, оскільки стічні води, що насичені забруднюючими речовинами, потрапляють у водні об'єкти.

Існуюча структура системи санітарного очищення населених пунктів недосконала, її фрагментарність, роз'єднаність та різнорідність за відсутності взаємодії з органами державної санітарно-епідеміологічної служби та охорони навколишнього природного середовища не забезпечує достатнього контролю за санітарним станом територій, а також збиранням, вивезенням, знешкодженням та захороненням побутових відходів.

Ефективне вирішення комплексу питань, що пов'язані з поводженням з побутовими відходами, можливе лише за умови визначення основних напрямів та розв'язання основних завдань з реалізації державної політики у сфері поводження з відходами, визначених Програмою поводження з твердими побутовими відходами в Україні, яка враховує сучасний стан економіки країни, перспективи її соціального розвитку [5].

Проблема відходів має високу гостроту через низьку швидкість їхнього розкладення. Папір руйнується через 2 - 10 років, консервні банки майже за 100 років, поліетиленові матеріали - за 200 років, пластмаса - за 500 років, а скло для повного розкладу вимагає 1000 років.

Захоронення або вивіз на смітник мало придатні для утилізації відходів полімерних матеріалів. Це обумовлено тим, що їх об'єм не змінюється з часом. Відповідно площі, зайняті під смітники, повинні безперервно збільшуватися, це призводить до виведення з господарського обороту значних територій, довгостроковим забрудненням навколишнього середовища і не раціонально з енергетичної точки зору. Однак цей метод і сьогодні широко застосовується в Україні.

Для боротьби з побутовими відходами в Україні передбачається система збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів, яка включає послідовність виконання технологічних операцій з вилучення, накопичення і розміщення відходів у спеціально відведених місцях та їх вивезення у пункти знешкодження.

По стану на 1 січня 2008 року всі об'єми накопичення відходів, по експертним оцінкам, дорівнювали 30 млрд. тон. За підрахунками під відходи зайнято близько 160 тис. га, і це - один із самих високих показників накопичення відходів світі.

Одною із самих господарською і природоохоронних проблем залишається проблема побутових відходів. По статистичним даним, об'єм вивозу твердих побутових відходів щорічно збільшується. В 2008 році він досягав 39,13 куб. м, в том числі 24,29 млн. куб. метрів - комунальними організаціями.

Тверді побутові відходи зберігаються на 3 тис. звалищ і полігонах площа біля 5 тис. га. 5% від загальної кількості звалищ перевантажені, а 14% не відповідають нормам екологічної безпеки. Біля 2,5% побутових відходів спалюються в Києві і Дніпропетровську на двох діючих мусороспалювальних заводах із 4 побудованих в Україні в час СРСР. Сміттєспалювальні заводи через застарілі технології спалювання сміття є джерелом інтенсивного забруднення атмосферного повітря і потребує оновлення технічного обладнання.

В приватному секторі, із-за відсутності системи збору твердих побутових відходів щорічно виникає 3,3 тис. звалищ, які займають територію біля 400 га [6].



Рисунок 1.1. Аналіз державної підтримки функціонування та розвитку сфери поводження з твердими відходами

Державна фінансова підтримка сфери поводження з побутовими відходами не спроможна забезпечити умови для ефективного розвитку галузі. Недосконалість тарифної політики, недостатність та нерегулярність бюджетної підтримки, діюча система компенсації збитковості тарифів та фінансова неефективність механізму штрафних санкцій за порушення правил благоустрою та поводження з побутовими відходами не створюють сприятливих умов для підвищення ефективності функціонування підприємств галузі для залучення інвестицій та розвитку конкурентного середовища.

Реформування житлово-комунального господарства в сфері поводження з побутовими відходами не призвело до вагомих позитивних зрушень. За ці роки загальна кількість і площа полігонів і звалищ побутових відходів зросла більш ніж на 50%. До позитивних факторів можна віднести призупинення зростання частки перевантажених сміттєзвалищ, але значно збільшилася (на 11%) питома вага звалищ, що не відповідають нормам екологічної безпеки. Незадовільною залишається реалізація заходів по санації та рекультивації існуючих звалищ (питома вага звалищ, що потребують рекультивації зросла на 4%), великою проблемою залишається виникнення несанкціонованих сміттєзвалищ.

Незадовільною є реалізація заходів розвитку конкурентного середовища у сфері поводження з побутовими відходами. При відносно незначному зростанні загальної кількості підприємств галузі їх розподіл за формою власності майже не змінився - частка підприємств комунальної форми власності знизилася всього на 0,6%. До позитивних результатів реформування слід віднести зростання на 4,2% парку спеціальної автомобільної техніки та його оновлення - рівень зношеності парку сміттєвозів знизився на 2,6%.

До основних проблемних питань, що потребують врегулювання, відносяться:

1) тільки 70% населення України охоплено послугами з вивезення побутових відходів (в тому числі лише 30% сільського населення), що сприяє щорічному утворенню 16 тис. несанкціонованих звалищ (площею 1,1 тис. га) та перетворює країну у «смітник»;

2) потужності значної кількості існуючих полігонів вже вичерпали свій ресурс: 5% світтєзвалищ перевантажені, 25% не відповідають нормам екологічної безпеки, понад 10% сміттєзвалищ потребує рекультивації;

3) незадовільним є стан справ по догляду і моніторингу недіючих (закритих) полігонів, кількість яких становить 242 одиниць, загальною площею понад 300 га;

4) відсутні вільні території під нові полігони - існує потреба у будівництві 580-ти нових полігонів, що потребує врегулювання питань вилучення земельних ділянок і майна з підстав суспільної необхідності;

5) 97% побутових відходів захоронюються, і лише 3% з них утилізуються на двох сміттєспалювальних заводах у Києві та Дніпропетровську, обладнання яких застаріле і негативно впливає на екологічний стан місцевості і здоров'я населення держави. Низьким є рівень використання побутових відходів як джерела вторинної сировини та в енергетичних цілях, що свідчить про неефективне використання ресурсів;

6) незадовільним є рівень реалізації Кіотського протоколу, у тому числі щодо вилучення та утилізації полігонного біогазу;

7) середній показник зношеності спецавтотранспорту, загальна кількість якого становить понад 4 тис. одиниць, сягає 70%. В більшості населених пунктів використовуються застарілі типи контейнерів, які не відповідають технологічним, санітарно-епідеміологічним та екологічним вимогам;

8) практично не розвинутою залишається система роздільного збирання побутових відходів, на заваді запровадження якої стає відсутність коштів на придбання нового обладнання та створення відповідної інфраструктури;

9) недосконалою є система ліцензування та тарифна політика у сфері поводження з побутовими відходами, що унеможливлює залучення в галузь приватних інвестицій.

Діюча модель поводження з побутовим відходами, яку зображено на рисунку 2.3, є доволі проста - зібрані побутові відходи захоронюються на 4,5 тис. сміттєзвалищах і полігонах загальною площею 7,6 тис. га.

Рисунок 1.2. Діюча модель поводження з побутовими відходами

Такий підхід до поводження з побутовими відходами є неможливим у цивілізованій економічно розвинутій державі, оскільки призводить до небезпечного стану навколишнього середовища, що впливає на якість повітря, ґрунту, води, зменшення тривалості життя та зростання рівня захворюваності населення.

За оцінкою датських експертів, кількість полігонів в Україні необхідно скоротити у сім разів через їх техногенну небезпеку та навантаження на навколишнє природне середовище [7].

1.3 Характеристика державної політики у сфері поводження з твердими побутовими відходами

Для запобігання негативному впливу на навколишнє природне середовище чинне законодавство встановлює спеціальний правовий режим поводження з відходами, який передбачає комплекс певних заходів та правил поводження з відходами на усіх стадіях - від їх утворення до знешкодження і захоронення. Цей режим регулюється законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про відходи», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про металобрухт», Кодексом України про надра та іншими нормативно-правовими актами.

Закон України «Про відходи» є базовим у регулюванні правовідносин з відходами. Його норми конкретизовані у підзаконних актах, що були прийняті на його виконання, зокрема: у Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 p., Порядку ведення реєстру місць видалення відходів та Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 p., Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 р.

Відповідно до Закону України «Про відходи» та інших нормативно-правових актів виділяють кілька груп відходів: за сферою утворення - відходи виробництва та споживання і побутові відходи; за ступенем небезпечності та характером впливу на навколишнє природне середовище і людину - токсичні, вибухові, вогненебезпечні, радіоактивні відходи тощо (небезпечні відходи); залежно від стану, в якому перебувають відходи, - газоподібні, рідинні, тверді, сумішеві [8].

Систематизований перелік відходів та кодів, що закріплюються за ними, міститься у Державному класифікаторі відходів, який ведеться з метою надання різнобічної та обґрунтованої інформації про відходи. Відповідно до Державного класифікатора України «Класифікатор відходів» ДК 005-96, затвердженого наказом Держстандарту України 29 лютого 1996 р. (із змінами, внесеними згідно з наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 30 березня 2000 р) до відходів виробництва належать: залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо які утворені в процесі виробництва продукції і втратили свої споживчі властивості; супутні гірничі породи та залишкові продукти (шлам, пил, відсіви тощо); новоутворені речовини та їх суміші, що не є метою даного виробництва (шлак, зола, кубові залишки, інші тверді утворення, а також рідини та аерозолі); залишкові продукти сільськогосподарського виробництва (у тому числі тваринництва), лісівництва; бракована, некондиційна продукція чи забруднена небезпечними речовинами і не придатна до використання [9].

Законодавство України у сфері управління відходами складається із законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про відходи», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Про металобрухт», Кодексу України про надра, та інших нормативно-правових актів. Зазначені законодавчі акти спрямовані на врегулювання відносин, пов'язаних з проблемами, що виникають у суб'єктів права стосовно поводження з відходами, а також системою заходів щодо організаційно-економічного стимулювання ресурсозбереження. Основними принципами законодавства є мінімізація утворення, максимальна утилізація, забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження відходів відповідно до вимог екологічної безпеки.

Важливим аспектом поводження з відходами є застосування сучасних методів їх ідентифікації, класифікації, паспортизації з метою визначення високоефективних технологій поводження з ними відповідно до стандартів ЄС.

Згідно зі статтею 44 закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» у сфері поводження з відходами реалізується один із основоположних принципів екологічного законодавства «забруднювач платить». Збір за забруднення природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Такі ліміти встановлюються, коли виробнича, комунально-побутова, сільськогосподарська діяльність призводить до забруднення природних ресурсів за оцінками подання спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення їх визначається Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ №303 від 01.03.99 з доповненнями від 01.07.02 та Постанова КМУ №402 від 28.03.03 «Про внесення змін у додаток 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»).

Відповідно до Закону України «Про відходи», який визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на довкілля та здоров'я людини на території України, передбачені основні завдання з його реалізації. До таких завдань належать:

- визначення основних принципів державної політики у сфері поводження з відходами;

- правове регулювання відносин щодо діяльності у сфері поводження з відходами; визначення основних умов, вимог і правил щодо екологічно безпечного поводження з відходами, а також системи заходів, спрямованих на організаційно-економічне стимулювання ресурсозбереження;

- забезпечення мінімального утворення відходів, розширення їх використання в господарській діяльності, запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є пріоритетний захист довкілля та здоров'я людини від негативного впливу відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів з метою забезпечення його сталого розвитку (ст. 5 Закону України «Про відходи»).

До основних напрямів державної політики щодо реалізації зазначених принципів належать:

- забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної безпеки при поводженні з ними;

- зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх небезпечності;

- забезпечення комплексного використання матеріально-сировинних ресурсів;

- сприяння максимально можливій утилізації відходів шляхом прямого, повторного чи альтернативного використання ресурсно-цінних відходів;

- забезпечення безпечного видалення відходів, що не підлягають утилізації, шляхом розроблення відповідних технологій, екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами;

- організація контролю за місцями чи об'єктами розміщення відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє природне середовище та здоров'я людини;

- здійснення комплексу науково-технічних та маркетингових досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів з метою їх ефективного використання;

- забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих у сфері поводження з відходами;

- обов'язковий облік відходів на основі їх класифікації та паспортизації.

Також Закон України «Про відходи» визначає основні терміни та положення (поняття відходів, небезпечних відходів, виробник відходів, поводження з відходами, збирання, зберігання, оброблення (перероблення), перевезення відходів, транскордонне перевезення відходів, утилізація, видалення, знешкодження, захоронення, розміщення відходів, Державний класифікатор відходів, відходи як вторинна сировина тощо) у сфері поводження з відходами.

Так, згідно з цим законом утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів; Державний класифікатор відходів - систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці з метою надання різнобічної та обґрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів; транскордонне перевезення відходів - транспортування відходів з території, на/або через територію України, на території або через територію іншої держави; відходи як вторинна сировина - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови.

У цілому Закон України «Про відходи» складається з 10 розділів, у яких регламентовані питання відносин права власності на відходи, визначені суб'єкти у сфері поводження з відходами, їх права та обов'язки, визначена компетенція органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державний облік, моніторинг та інформування у сфері поводження з відходами, заходи і вимоги щодо запобігання або зменшення утворення відходів та екологічно безпечного поводження з ними, економічного забезпечення заходів утилізації відходів і зменшення обсягів їх утворення, правопорушення у сфері поводження з відходами і відповідальність за них, міжнародного співробітництва у сфері поводження з відходами [10].

2. Оцінка управління поводження з твердими побутовими відходами в м. Черкаси

2.1 Аналіз діяльності державних органів управління, що організовують роботу з поводження з твердими побутовими відходами в м. Черкаси

До повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами належить серед іншого здійснення контролю за використанням відходів з урахуванням вимог безпеки для здоров'я людей і навколишнього природного середовища; розроблення схем санітарного очищення населених пунктів; складання і ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів і реєстру місць видалення відходів; організація ведення обліку утворення, оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, їх паспортизації; організація збирання і видалення побутових відходів; затвердження за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на утворення та розміщення відходів; визначення в установленому законом порядку розміру платежів за розміщення відходів; забезпечення ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері поводження з відходами є Мінприроди України, на яке покладається здійснення комплексного управління у відповідній сфері, проведення державної екологічної експертизи, видача дозволів на здійснення операцій з відходами, у тому числі на їх транскордонне перевезення; контроль за веденням первинного обліку щодо поводження з відходами та їх паспортизацією; участь у нормотворчій роботі з питань, що регулюють поводження з відходами; затвердження переліку небезпечних властивостей відходів за погодженням з Державною санітарно-епідеміологічною службою України та ін. Компетенція Мінприроди України у даній сфері управління визначається Законом України «Про відходи» (ст. 23) та Положенням про це міністерство.

До відання Державної санітарно-епідеміологічної служби України У сфері поводження з відходами належить здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів під час поводження з відходами, а також забезпечення у відповідних нормативних документах вимог безпеки для здоров'я людини; проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи і видача її висновків щодо об'єктів поводження з відходами; встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, видача гігієнічного сертифіката на неї; методичне забезпечення та здійснення контролю при визначенні рівня небезпечності відходів та інші функції, передбачені законами України [11].

В Черкасах діють міська санітарно-епідеміологічна служба та обласна санітарно-епідеміологічна станція, Державна екологічна інспекція Державне управління охорони навколишннього природного середовища в Черкаській області та інші уповноважені органи місцевої влади Державне управління охорони навколишнього природнього середовища видає і погоджує дозволи на поводження і розміщення відходів всіх класів небезпеки крім радіоактивних відходів. [12].

2.2 Оцінка екологічних проблем, пов'язаних із твердими побутовими відходами в м. Черкаси

Відходи є одним з найбільш вагомих факторів забруднення навколишнього середовища і негативного впливу на всі компоненти довкілля.

Відходи поділяються на 4 класи небезпеки: І клас - надзвичайно небезпечні; ІІ клас - високо небезпечні; ІІІ клас - помірно небезпечні; ІV клас - мало небезпечні [13].

Внаслідок наявності різних типів виробництва, існуючих в Черкасах і Черкаській області, якісний склад відходів різноманітний, а саме:

- відходи І класу небезпеки складають відпрацьовані люмінесцентні лампи, що містять сполуки ртуті, відпрацьовані лужні та свинцеві акумулятори та інші;

- відходи ІІ класу небезпеки складають масла та мастила моторні, трансмісійні інші зіпсовані або відпрацьовані та інші;

- відходи ІІІ класу небезпеки складають відходи гальванічних виробництв та нафтошлами, шлами фарбувального виробництва, промаслені фільтри і ганчір'я та інші;

- відходи ІV класу небезпеки складають тверді побутові відходи та відходи виробництва, зокрема шлак вугільний, склобій, відпрацьовані шини, відходи сільськогосподарського виробництва, відходи полімерів, барда зернова, жом, дефекат, відходи деревини тощо.

Таблиця 2.1 - Кількість зареєстрованих відходів у Черкаській області по видах

Клас небезпеки	Кількість зареєстрованих відходів	У тому числі
		з визначеними хімічним складом та фізичними властивостями	для яких визначено умови операцій зберігання, транспортування, видалення	для яких визначено підприємства або виробництва по їх утилізації	для яких визначено місця видалення відходів
Всього (усіх класів небезпеки) у тому числі:	260	260	260	227	32
1-го класу небезпеки	7	7	7	7	-
2-го класу небезпеки	27	27	27	27	-
3-го класу небезпеки	56	56	56	56	-
4-го класу небезпеки	170	170	170	138	32

Аналіз таблиці 2.1 показує, що 4 клас небезпеки відходів, до яких відносяться і тверді побутові відходи, характеризується найбільшою кількістю зареєстрованих відходів, тобто 170 із загальної кількості відходів 260, що складає 65%.

За статистичними даними протягом 2010 р. в області утворилось 1550,957 тис. т відходів, з них: 1061,157 тис. т промислових відходів та 489,8 тис. т ТПВ.

Таблиця 2.2 - Показники утворення відходів по Черкаській області у динаміці за 2008-2010 роки

Показник	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Обсяги утворення відходів
Промислові (у т.ч. гірничопромислові) відходи, т	15344,5	18846,8	7773,0
Відходи за формою 14-МТП (номенклатура з 57 видів), т	1105539,0	783030,1	1050919,7
Небезпечні (токсичні) відходи (за формою звітності №1 - небезпечні відходи, т	5567,0	5244,0	2484,2
Відходи житлово-комунального господарства, тис. м3	1753,2	1949,0	2226,4
Загальна кількість відходів,	1512163,5	1235910,9	1550957,0
Інтенсивність утворення відходів
Загальна кількість відходів на одиницю ВРП, кг/ 1 млн. грн.	110732,5	64703,9	-
Утворення небезпечних (токсичних) відходів І-ІІІ класів небезпеки на одиницю ВРП, кг/ 1 млн. грн.	407,66	274,54	-
Утворення твердих побутових відходів на особу, м3/ на 1 чол.	1,32	1,482	0,846

З аналізу даних таблиці 2.2 слідує, що загальна кількість відходів в 2010 році зросла порівняно з 2009 роком на 315 тис. т, проте інтенсивність утворення відходів з розрахунку утворення ТПВ на одного мешканця області значно зменшилась - на 0,636 м³/на 1 особу і складає в 2010 році 0,846 м³, що може бути частково пояснено зменшенням обсягів тари та упакування, а також свідомим підходом мешканців міста до системи роздільного збору сміття, тобто його сортуванням.

Проте слід відзначити, що проблема поводження з твердими побутовими відходами в Черкаській області, як і в попередні роки, є досить актуальною. За даними Управління з контролю за використанням та охороною земель на території Черкаської області знаходиться 511 сільських сміттєзвалищ та 21 міський полігон твердих побутових відходів загальною площею 615,51 га.

Таблиця 2.3 - Кількість полігонів ТПВ по районах Черкаської області станом на 01.01.2010 р.

№ з/п	Назва одиниці адміністративно-територіального устрою регіону	Кількість	Площі під твердими побутовими відходами, га	Зміни площі (+/-) у відношенні до попереднього року
1	2	3	4	5
1.	Городищенський район	1	3,42	-
2.	Драбівський район	1	11,10	-
3.	Жашківський район	1	2,31	-
4.	Звенигородський район	2	6,10	-
5.	Золотоніський район	1	46,81	-
6.	Кам'янський район	1	1,79	-
7.	Канівський район	1	9,59	-
8.	Катеринопільський район	1	4,20	-
9.	Корсунь-Шевченківський район	1	2,09	-
10.	Лисянський район	1	0,70	-
11.	Монастирищенський район	1	3,80	-
12.	Маньківський район	1	3,00	-
13.	Смілянський район	1	8,47

Як свідчать дані таблиці 2.3 загальна кількість полігонів ТПВ по Черкаській області складає 21, що займають площу понад 159 га землі, причому найбільші земельні площі, що зайняті під полігони ТПВ, знаходяться в Золотоніському (46,81 га) та Уманському районах (29,6 га), а найменші - в Лисянському (0,7 га) та Кам'янському (1,79 га) районах. Проаналізувавши кількість сміттєзвалищ та полігонів ТПВ по Черкаській області за три останні роки за даними Державного управління з охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області можна зробити висновок, що їх кількість не змінювалася, а лише в 2010 році дещо збільшилася площа під полігони ТПВ.

Необхідно відзначити, що більшість місць захоронення твердих побутових відходів не відповідають вимогам екологічної безпеки, експлуатація яких здійснюється з грубим порушенням Закону України «Про відходи». В той же час дотримання правил експлуатації сміттєзвалищ носить епізодичний характер по всій території Черкаської області. Їх упорядкування здійснюється, в основному, у весняний період під час проведення місячника благоустрою населених пунктів. Коштів вистачає лише на приведення стану об'єктів до мінімальних вимог експлуатації (впорядкування обвалування та під'їзних шляхів, розчистка водовідвідних канав, ущільнення відходів). Більшість міських полігонів ТПВ наближаються до їх переповнення. За даними паспортів місць видалення відходів та результатами перевірки Державної екологічної інспекції в Черкаській області полігони міст Сміла, Умань та Ватутіне вже переповнені, експлуатація яких неможлива без проведення конкретних заходів щодо їх реконструкції. Найближчим часом і Черкаський міський полігон вичерпає проектну потужність. Питання розміщення ТПВ набуває все більшої гостроти та потребує вирішення. На більшості з них відсутні системи екологічного моніторингу. Все призводить до того, що полігони та сміттєзвалища стають небезпечними для довкілля та здоров`я населення прилеглих територій, оскільки тверді побутові відходи, при їх накопиченні, є джерелом суттєвої екологічної небезпеки та соціальної напруги [15].

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області звернуло увагу, що в області у 2010 році із 511 звалищ ТПВ лише 89 експлуатуються за наявності дозволів на розміщення твердих побутових відходів.

Такий низький рівень отримання документів дозвільного характеру пов'язаний насамперед з безвідповідальністю та небажанням вчасно займатися вирішенням цього питання власниками сміттєзвалищ. Більшість сільських голів абсолютно не володіють інформацією про законодавство у сфері поводження з відходами. У минулому для них краще було сплатити штраф, та не перейматися питанням законності розміщення побутових відходів. Але з 2009 року за фактичні обсяги відходів, вивезених на звалища без затверджених лімітів, збір за забруднення обчислюється та сплачується в десятикратному розмірі як за понадлімітний обсяг їх розміщення.

Стан в якому знаходяться полігони можна побачити на рисунках 2.1 і 2.2.

Рисунок 2.1 - Полігон ТПВ с. Руська Поляна, Черкаський р-н, Черкаська область



Рисунок 2.2 - Смілянський міський полігон твердих побутових відходів

Слід відзначити, що в 2010 році в Черкаській області утворилось 489,8 тис. т твердих побутових відходів і з них на полігони та сміттєзвалища області вивезено 480,7 тис. т ТПВ, а утилізовано відповідно 19,0 тис. т.

Найбільшим полігоном для захоронення твердих побутових відходів є полігон ТПВ м. Черкаси, на який у 2010 р. видалено 95,1 тис. т твердих побутових відходів, що складає 20% від загального обсягу утворених ТПВ в області.

На сміттєзвалища та полігони ТПВ вивозяться відходи від житлових будинків, громадських будівель та установ, підприємств торгівлі, громадського харчування тощо.

У загальному обсязі побутових відходів міститься: 10,3-26,4% паперу, 20-40% харчових відходів, 0,75-3,7% відходів деревини, 0,2-8% текстилю, 1-5,8% металів, 1,1-9% скла, 0,6-6% полімерних відходів та інших речовин.

З метою створення умов, що сприятимуть забезпеченню повного збирання, перевезення, утилізації, знешкодження, захоронення побутових відходів, обмеження їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище в області рішенням Черкаської обласної ради 04.08.2005 №23-4/IV затверджено «Обласну програму поводження з твердими побутовими відходами», термін реалізації заходів якої - 2005-2011 рр.

Заходами Програми передбачено роботи по будівництву нових та реконструкції (розширення) діючих полігонів ТПВ. Так, у 2009 р. в місті Канів проведено роботи з реконструкції (розширення) полігону, на що були виділені кошти із місцевого бюджету у сумі 5,0 тис. грн.

На 2009 рік вищевказаною Програмою було заплановано наступне:

- проведення відводу земельних ділянок під сміттєзвалища та виготовлення паспортів санітарно-технічного стану полігонів;

- створення системи моніторингу поводження з твердими побутовими відходами;

- виконання робіт з реконструкції, розширення та будівництва полігонів ТПВ;

- виконання робіт з приведення існуючих полігонів ТПВ у відповідність до вимог правил експлуатації полігонів ТПВ;

- запровадження методики організації роздільного збирання твердих побутових відходів підприємствами житлово-комунального господарства;

- забезпечення виготовлення урн для сміття біля підприємств, установ, житлових будинків та громадських місць;

- придбання спеціалізованої прибиральної техніки.

Для реалізації вказаних заходів Програмою заплановано виділити та залучити кошти з:

· державного бюджету - 1269 тис. грн.;

· місцевих бюджетів - 3497 тис. грн.;

коштів підприємств - 176,2 тис. грн.

Протягом 2009 року освоєно 2085,2 тис. грн. на фінансування наступних заходів Програми:

· 51,6 тис. грн. на проведення відводу земельних ділянок під сміттєзвалища та виготовлення паспортів санітарно-технічного стану полігонів;

· 18,8 тис. грн. на створення системи моніторингу поводження з твердими побутовими відходами;

· 22,3 тис. грн. на виконання робіт з реконструкції, розширення та будівництва полігонів ТПВ;

· 989,0 тис. грн. на приведення існуючих полігонів ТПВ у відповідність до вимог правил експлуатації полігонів ТПВ;

· 67,6 тис. грн. на запровадження методики організації роздільного збирання твердих побутових відходів підприємствами житлово-комунального господарства;

· 578,6 тис. грн. на придбання спеціалізованої прибиральної техніки;

· 357,3 тис. грн. на виготовлення урн для сміття біля підприємств, установ, житлових будинків та громадських місць.

Триває робота з формування реєстрів об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, паспортизації місць видалення відходів.

Проте слід відзначити, що на жаль, ефективність від реалізації цієї Програми не така висока, як було заплановано з початку її прийняття. Як і раніше, залишається лише в планах будівництво станцій та сміттєпереробних заводів.

До реєстру місць видалення відходів (МВВ), який створюється та ведеться на підставі паспортів МВВ, станом на 01.04.2010 увійшло 215 місць видалення відходів області. Робота по паспортизації місць видалення відходів продовжується. Ведення реєстру МВВ дозволяє зробити повний облік та опис функціонуючих, закритих та законсервованих МВВ, їх якісного і кількісного складу [14].

Динаміку використання відходів наведено в таблиці 2.4.

Зважаючи на економічний та екологічний стан м. Черкас і Черкаської області, потрібне роздільне збирання органічних та неорганічних частин ТПВ безпосередньо у споживачів. Це дозволить спростити переробку вторинних матеріальних ресурсів.

Таблиця 2.4 - Динаміка використання відходів по Черкаській області

№ з/п	Показник	2000 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік
1	Обсяги утворення відходів, т	432200,3	1512163,5	1235910,9	1550957,0
2	Обсяги використання відходів, т	148971,9	1120400	794090,5	1053038
3	Рівень використання, %	34	74	64	68

Аналіз таблиці 2.4 свідчить про зростання рівня використання відходів по Черкаській області в якості вторинної сировини. Можливі шляхи використання основних складових ТПВ представлено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 - Можливі шляхи переробки для повторного використання складників відходів

№ з/п	Назва основних складників відходів	Шляхи переробки для повторного використання
1.	Харчові відходи	Отримання добрив методом компостування
2.	Макулатура	Виробництво паперу нижчих сортів
3	Каміння та вуличний замет	На укріпленні доріг, ізолюючий шар полігону
4	Склотара, склобій	Повторне використання, виробництво скла, глазурованої плитки, добавки до дорожніх покритів
5	Пластмаса	Виробництво полімерних матеріалів
6	Ганчір'я	Виробництво меблевої вати, пластмас, шнурів
7	Гума	Виробництво автопокришок, добавки до дорожніх покриттів
8	Метал	Чорна і кольорова металургія
9	Відходи деревини	Виробництво дерев'яних плит, тваринництво,

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №183 «Про затвердження переліку окремих видів відходів як вторинної сировини, збирання та заготівля яких підлягають ліцензуванню» визначені окремі види відходів як вторинна сировина це відходи полімерні, відходи гумові, у тому числі зношені шини, матеріали текстильні вторинні, для яких існують технології по утилізації (переробці) та які забороняється знищувати і захоронювати на полігонах та сміттєзвалищах ТПВ.

З 2011 року не ліцензується збір та заготівля склобою, макулатури, текстильних матеріалів та заготівля використаної металевої тари [16].

Важливим залишається питання потрапляння ресурсоцінних відходів на полігони та сміттєзвалища ТПВ. Попереднє сортування відходів перед видаленням на звалища та впровадження роздільного збирання вторинних компонентів ТПВ дасть можливість зменшити обсяги розміщення побутових відходів на полігонах та сміттєзвалищах.

Так, для запобігання потраплянню на полігон ТПВ м. Черкаси ПЕТФ-пляшок в місті встановлені спеціальні контейнери для їх збору від населення. Зібрані від населення та підприємств використані ПЕТФ-пляшки ЗАТ «Черкасивторресурси» сортують за кольорами, подрібнюють, промивають, сушать та упаковують в м'які контейнери для подальшої передачі на утилізацію іншим підприємствам. За 2009 рік ЗАТ «Черкасивторресурси» зібрано 3,8 тис. т використаних ПЕТФ-пляшок, що на 7,8% більше, ніж у 2008 році.

Для покращення екологічної ситуації у сфері поводження з відходами на території регіону впроваджені нові технології перероблення та знешкодження відходів.

На ЗАТ «Черкасивторресурси» проводиться обробка макулатури та полімерних відходів. У 2009 році підприємством заготовлено та оброблено макулатури (пресування) 4907,9 т; поліетилену, поліпропілену, полістиролу (подрібнення) - 380,9 тонн; ПЕТФ-пляшок (подрібнення) - 3759,7 т.

На ВАТ «Канівський маслосирзавод» у 2009 році перероблено 53440,7 т знежиреної сироватки.

На ВАТ «Звенигородський сироробний комбінат» (м. Звенигородка, вул. К. Маркса, 35 А) у 2009 році перероблено 39087 т знежиреної сироватки.

На Державному підприємстві «Тальнівський завод по виробництву м'ясо-кісткового борошна» перероблюються відходи тваринного походження, за 2009 р. перероблено 13758 т таких відходів.

На ЗАТ «Миронівська птахофабрика» (Канівський район, с. Степанці) перероблюються відходи тваринного походження. У 2009 році перероблено 54430, 9 т відходів тваринного походження.

На Черкаському ЗАТ «Еко-Азот» запроваджено виробництво комплексного мінерального добрива «Гармонія», на що у 2009 році використано 2849 т курячого посліду.

На ВАТ «Ватфарм» (м. Черкаси) впроваджено технологію виробництва гігроскопічної вати з частковим використанням відходів виробництва. У 2009 р. підприємством використано 32,9 т бавовняних відходів.

Постійно ведуться роботи по виявленню та ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ. За 2009 рік виявлено 24 несанкціонованих сміттєзвалища площею 0,88 га, з яких, за приписами, ліквідовано 10 площею 0,03 га.

2.3 Розробка рекомендацій по поліпшенню організації роботи державних установ в сфери управління твердими побутовими відходами

У житловому фонді міста Черкаси утворюється близько 100 тон твердих побутових відходів.

Щорічно у кожного мешканця міста утворюється 200-300 кг твердих відходів. Крім того, постійно зростає об'єм твердих побутових відходів за рахунок збільшення обсягів тари та упакування. В м. Черкаси у одного мешканця утворюється 0,77 м³/рік твердих побутових відходів.

Комплексне управління твердими побутовими відходами включає організацію збирання, транспортування видалення перероблення, знешкодження, утилізацію та захоронення побутових відходів.

Першочерговим завданням у сфері поводження з відходами є організація їх збирання та вивезення. У разі несвоєчасного вивезення, накопичення твердих побутових відходів можуть призвести до серйозного забруднення міст.

Самою важкою проблемою нині залишається значне накопичення твердих побутових відходів у дворах і мікрорайонах, що перетворило їх у суцільне звалище твердих побутових відходів, яке не вивозиться протягом кількох днів, гниє, спричиняючи виникнення інфекційних захворювань.

До основних причин цієї ситуації що склалася полягає у незадовільному стані контейнерного господарства, порушені режиму вивезення твердих побутових відходів внаслідок постійного дефіциту пального, невідпрацьованої системи розрахунків, вихід з ладу сміттєвозів через недосконалість механізму завантаження та поганого стану під'їзних шляхів до робочих карт звалища, а також високого рівня амортизації сміттєвозів. Завантаження більшості сміттєвозів твердими побутовими відходами провадиться за допомогою маніпулятора, яким захоплюють піднімають, перекидають, струшують та встановлюють контейнер на місце. При цьому під час розвантаження контейнерів через поверх машини відходи розсипаються забруднюючи прилеглу територію та спричиняючи необхідність додаткового прибирання контейнерних майданчиків, що не завжди провадять водії сміттєвозів. У свою чергу двірники з метою економії коштів, трамбують тверді побутові відходи у контейнері таким чином, що його маса стає вдвічі-втричі більше, ніж та, на яку розраховано вантажопідйомність маніпуляторів машини. Розвантажуючи такий контейнер, маніпулятор сміттєвоза виходить з ладу, і сміттєвоз вже непридатний для подальшої роботи, а його ремонт коштує дорого.

Окрім того, для збирання та тимчасового зберігання твердих побутових відходів використовуються здебільшого важкі металеві контейнери, внаслідок неакуратності водіїв сміттєвозів та недосконалого механізму розвантаження, контейнери часто деформуються, ламаються, що ускладнює їх подальшу експлуатацію. Там де контейнери без кришок, це призводить до попадання в них атмосферних опадів, інтенсифікує процеси їх загнивання, в зв'язку з чим ускладнюється його транспортування та стає практично неможливою подальше перероблення твердих побутових відходів. Рідина, що утворюється під час загнивання твердих побутових відходів, забруднена та токсична, із розламаних контейнерів попадає на зелені насадження, дитячі майданчики, інші міcця загального користування мешканців, отруюючи довкілля.