Етапи розвитку екологічного менеджменту на промислових підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

з дисципліни: «Екологічний аудит»

з теми: «Етапи розвитку екологічного менеджменту на промислових підприємствах»

Зміст

1. Періодизація розвитку екологічного менеджменту

2. Сутність, мета, функції екологічного менеджменту на промислових підприємствах

3. Місце екологічного менеджменту у функціонуванні промислових підприємств

1. Періодизація розвитку екологічного менеджменту

Поняття про екологічний менеджмент як про елемент загального управління промисловим підприємством з'явилося на початку дев'яностих років минулого століття. Це було пов'язано зі зростанням зацікавленості громадськості та промислових підприємств до стану навколишнього природного середовища й глобальних екологічних змін. Рекомендації міжнародних конференцій призвели до того, що на промислових підприємствах, незалежно від їх масштабів, стали активно розвиватися і вести природоохоронну діяльність екологічні підрозділи, а на державному рівні екологічні проблеми вирішувалися шляхом установлення екологічних стандартів, нових екологічних норм і вимог. У результаті з'явилася серія таких стандартів, як ISO 14000, EMAS, BS 7750 тощо. Основні етапи розвитку екологічного менеджменту подано на рис. 1. Стисла характеристика основних етапів розвитку екологічного менеджменту як окремої галузі менеджменту подано в табл.1.

Рис. 1. Основні етапи розвитку екологічного менеджменту

Таблиця 1

Характеристика розвитку етапів екологічного менеджменту

Одним із піонерів досліджень у сфері екологічного менеджменту був Аурелло Печеллі. Аурелло Печеллі (1908 - 1984 рр.) - засновник поняття екологічного управління промисловістю. За його ініціативою в 1968 р. було засновано Римський Клуб - одну з найбільш авторитетних міжнародних природоохоронних організацій з вивчення глобальних екологічних проблем, яка фінансується фірмами „Фіат” і „Фольксваген”. Праці й прогнози А. Печеллі були песимістичні. Він вважав, що промислове зростання та ресурсний механізм господарювання неминуче призведуть до екологічної кризи до кінця століття, і тому вважав необхідним увести «екологічне управління промисловістю» для збалансування системи «суспільство - природа», «виробництво - природа», раціонального ресурсного природокористування. В основному в «екологічному управлінні промисловістю» А. Печеллі спирався на зменшення споживання ресурсів та зменшення кількості відходів.

Д. Боткін, А. Шнайдер, Д. Медоузов не стали розвивати напрям геологічного управління підприємством, а зосередили свою увагу на еколого-економічних показниках та унормуванні екологічних процесів в виробництві. В Україні цим аспектам діяльності виробництв приділяли увагу Г.В. Дуганов, С.І. Денисов, Б. Боровських. Однак питання організації природоохоронної діяльності на підприємствах, на жаль, фактично не досліджувалися.

Організація екологічних процесів на виробництві та питання екологічного управління стали розглядатися наприкінці 80-х років минулого століття. Активно велося унормування природоохоронної діяльності, запроваджувалися заходи щодо зниження відходів, застосування ресурсозберігаючих технологій. Однак природоохоронні заходи на вітчизняних підприємствах не були скоординованими, не було чіткої програми організації та контролю природоохоронної діяльності, була відсутня система зв'язку «екологія - економіка» на підприємстві. Західні вчені та економісти першими стали приділяти увагу цьому напрямку, систематизувати організацію та вводити природоохоронне управління на промисловому підприємстві. Нового розвитку цей процес набув після низки міжнародних конференцій на початку дев'яностих років. Найбільш активно цей процес розпочався з середини дев'яностих років, тоді було сформовано основні поняття в цій галузі: «екологічний менеджмент», «екологічне управління», «менеджмент навколишнього природного середовища».

Аналіз вітчизняної наукової літератури дозволяє зробити висновок про існування двох рівнів управління станом навколишнього природного середовища: макро- і мікрорівень. Більшість науковців та вчених займається дослідженнях макрорівня. На сучасний момент дослідження на мікрорівні, рівні підприємств, недостатньо розвинуті, дослідження мікрорівня за галузевим напрямом також не отримали розвитку.

2. Сутність, цілі, функції екологічного менеджменту на промислових підприємствах

Аналіз літературних джерел дає можливість стверджувати, що єдина термінологія у сфері екологічного менеджменту відсутня. Наприклад, у літературі зустрічаються категорії: «менеджмент навколишнього природного середовища», «екологічний менеджмент», «менеджмент охорони навколишнього природного середовища», «екологічно усвідомлене управління підприємством», «екологічна політика підприємства» тощо.

Крім того, в українській і російській науковій літературі використовуються терміни: «управління природокористуванням», «управління охороною навколишнього природного середовища», «управління природоохоронною діяльністю» щодо підприємства.

Поняття «адміністративне екологічне управління» пов'язане з державним управлінням у макросфері природокористування й охорони навколишнього природного середовища. Роль і місце рівнів державного екологічного управління, структура системи та склад підсистем зумовлені характером завдань, що формуються на кожному рівні.

Зарубіжні підприємства й учені застосовують поняття «екологічний менеджмент» переважно до мікрорівня, чітко відокремлюючи екологічну діяльність підприємств від макропроблем суспільства.

Особливою рисою екологічного менеджменту зарубіжних підприємств є першочерговість і пріоритет охорони навколишнього природного середовища, запобігання антропогенного виливу та збереження екологічного балансу.

Це підтверджує досвід роботи багатьох світових виробників, таких як БМВ, Брік, ПСА, Халста, Мітсубісі, Декор, Тойота, Клер, Сімпо та інших. Екологічні цілі, завдання, переваги споживачів ураховуються при розробці промислових планів, планів постачання та реалізації. Зважаючи на індивідуальність кожного промислового підприємства, виникає складність у визначеності організації екологічного менеджменту. Кожне підприємство організовує екологічний менеджмент згідно зі своїми розмірами, обсягами виробництва та пролажу, контактними аудиторіями.

Консультації з питань у сфері екологічного менеджменту та природоохоронних заходів надають такі відомі закордонні економісти й екологи, як Д. Діксон, Л. Скура, П. Шерман та інші. У їх роботах чітко зазначається структура підприємств, що орієнтована на екологічний менеджмент, методи екологічного регулювання діяльності підприємств і організація екологічного менеджменту на промислових підприємствах. упровадження НТП з метою покращення економічних показників виробництва.

Один із провідних економістів-екологів Л.Р. Браун приділяє особливу увагу еколого-економічному аспектові діяльності підприємств і вважає його елементом і засобом досягнення екологічного балансу між суспільством та природою. Він розглядає не окреме виробництво, а суспільство в цілому, оскільки воно споживає продукцію виробництва, і отже, підтримує ту або іншу політику виробника. Тому Л.Р. Браун припускає, що спочатку повинно бути глобальне розуміння проблем навколишнього природного середовища, а потім винайдення засобів ліквідації цих проблем на всіх рівнях суспільства - від школи до виробництва, від планування продукту - до кінця його життєвого циклу. Реалізовано це буде засобами нового еколого-економічного механізму господарювання. У ньому Л.Р. Браун вбачає засіб досягнення еколого-економічного балансу.

Наведені основні поняття дають можливість проаналізувати їх щодо рівнів еколого-економічної діяльності. Рівні еколого-економічної діяльності відрізняються метою, спрямованістю, обов'язковістю. Макрорівень охоплює більшу сферу управління екологічними процесами, до якої належить регулювання державних органів та промисловості «загалі. Мікрорівень охоплює діяльність окремих підприємств. Докладніше характеристику наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Еколого-економічне управління - діяльність державних органів і економічних суб'єктів, що, головним чином, спрямована на дотримання обов'язкових вимог природоохоронного законодавства, а також на розробку й реалізацію відповідних цілей, проектів і програм.

Екологічний менеджмент - добровільна, ініціативна й результативна частина загальної системи управління промислового підприємства, орієнтована на реалізацію його власних екологічних цілей і проектів, розроблених на основі принципів економічної ефективності й екологічної безпеки.

Екологічний менеджмент спрямований на мінімізацію витрат і зміцнення ринкових позицій підприємства. Таким чином, основні цілі екологічного менеджменту та критерії їх досягнення пов'язані з процесами постійного поліпшення й удосконалювання економічної та екологічної діяльності підприємства. Імітація і фальсифікація результатів такої діяльності практично неможлива, тому що підприємство зацікавлене саме в досягненні результатів, а результати, у свою чергу, створюють необхідну основу для оцінки екологічного добробуту підприємств. Екологічний менеджмент спрямований на забезпечення економічної ефективності від здійснення екологічної діяльності та забезпечення державних норм екологічної безпеки підприємствами. Екологічний менеджмент забезпечує підприємству кредит довіри у відносинах із усіма контактними аудиторіями. Екологічний менеджмент порівняно з формальним екологічним управлінням, що існує сьогодні, полягає в досягненні одночасно й економічних, і екологічних результатів діяльності підприємства та забезпеченості його екологічної безпеки.

Характерною рисою сучасного стану екологічного менеджменту на вітчизняних підприємствах є роз'єднаність елементів, цілей, функцій екологічного менеджменту, що зумовлює відсутність організаційна. механізму екологічного менеджменту на промислових підприємствах. У практиці вітчизняних підприємств існують екологічні підрозділи, що займаються природоохоронною діяльністю. Тому найчастіше термін «природоохоронна діяльність підприємства» й «екологічний менеджмент» на підприємствах ототожнюються, що відбувається при зміні підрозділів, реорганізації підприємств тощо. Однак ототожнення цих понять є некоректним, оскільки вони різні.

На окремих українських промислових підприємства сьогодні здійснюється первинна природоохоронна діяльність, тобто виконання первинних природоохоронних заходів: установка фільтрів, витяжок та іншого устаткування для поліпшення екологічних показників підприємства. Взагалі на підприємствах під природоохоронною діяльністю розуміють «заходи, що мають бути проведені для дотримання державних вимог за природоохоронними нормативами та зменшення штрафних санкцій», що зумовлює підхід до її проведення й організації.

Можна стверджувати, що сучасний підхід підприємств до природоохоронної діяльності та її визначення має розбіжність з науковою теорією у цій сфері. Природоохоронна діяльність на промислових підприємствах визначається вітчизняними вченими також неоднозначно.

Узагальнюючи аналіз літератури з проблеми визначення терміна «природоохоронна діяльність», можна відзначити, що більшість авторів практично не приділяють уваги повному запобіганню антропогенному забрудненню, використанню ресурсозберігаючих технологій, вторинному використанню та утилізації продукції і плануванню її життєвого циклу. Тому через вузьку спрямованість природоохоронної діяльності некоректно зіставляти це визначення з визначенням екологічного менеджменту.

Природоохоронну діяльність на промисловому підприємстві варто розуміти як координуюче начало, що формує політику й напрями рішень підприємства для досягнення державних екологічних нормативів і природоохоронних цілей підприємства. Таким чином, природоохоронна діяльність орієнтована на визначений об'єкт. Об'єктом управління в цьому випадку стають викиди в атмосферу й скидання у водойми, споживання сировини, енергії й екологічні наслідки від вироблених підприємством продуктів. Для такого підходу характерні технології знешкодження забруднення на останньому етапі промислового циклу, так звані технології «кінця груби». Природоохоронна діяльність підприємств не враховує багатьох сфер діяльності підприємства, що є важливими для успішної реалізації цілей підприємства у сфері раціонального природокористування й екологічної безпеки.

Екологічний менеджмент є більш широким поняттям, містить багато сфер діяльності підприємства, зокрема і його природоохоронну діяльність. Екологічний менеджмент, на відміну від поняття природоохоронної діяльності, формує і надає рух ресурсам підприємства для досягнення економічних цілей, запобігання антропогенного впливу підприємства на навколишнє середовище, що в цьому випадку взаємопов'язано з цілями раціонального природокористування. У такому розумінні екологічний менеджмент стає підсистемою загальної системи управління підприємством, поряд з кадровим, виробничим, фінансовим менеджментом, і ґрунтується на принципах раціонального природокористування, охорони навколишнього природного середовища й екологічної безпеки.

Незважаючи на досить великий обсяг інформації та досвід функціонування закордонних промислових підприємств, економічні, соціальні та правові розходження між розвинутими країнами й Україною не дозволяють повною мірою застосовувати досвід реалізації екологічного менеджменту на українські підприємства за зразком закордонних країн. Необхідна його відповідна адаптація та вдосконалення, а головне - об'єктивне розуміння суспільством і промисловими колами необхідності економічних витрат на природоохоронні заходи.

Глобальна мета екологічного менеджменту - це досягнення підприємством природоохоронних норм, стандартів і вимог поліпшення пану навколишнього природного середовища, заощадження і раціональне використання природних ресурсів, запобігання антропогенного впливу на навколишнє середовище. Поставлена глобальна мета структурується на конкретні цілі екологічного менеджменту.

Поняття «екологічна мета» у Державному стандарті ДСТУ ISO 14001-04-97 визначено як загальна екологічно значиму мету діяльності, установлену підприємством, що є наслідком його екологічної місії й описана кількісно в тих випадках, коли це можливо. До найбільш важливих цілей екологічного менеджменту підприємства належить: досягнення внутрішніх і державних норм у природоохоронній сфері, зменшення споживання природних ресурсів, запобігання антропогенному впливу на навколишнє природне середовище, досягнення економічної ефективності виробництва. Виходячи з цього, головне завдання екологічного менеджменту полягає у реалізації екологічної місії промислового підприємства. досягнення внутрішніх природоохоронних стандартів і показників промислового підприємства. Досягнення головного завдання екологічного менеджменту промислового підприємства відбувається на основі виконання державних вимог, реалізації екологічної місії, екологічного ціанування та раціоналізації процесу виробництва, постійного вдосконалення промислових процесів і продукції на всіх стадіях життєвого пишу виробів (ЖЦВ), зменшення споживання ресурсів та кількості відходів. покращення конкурентного статусу підприємства та його стійкості. Упровадження цілей екологічного менеджменту на промислових підприємствах вимагає використання наукових методів. На підставі проведення аналізу загальнонаукових методів організації процесів до методів екологічного менеджменту віднесено такі, табл. 3.

Таблиця 3

Методи екологічного менеджменту

Екологічному менеджменту притаманні не тільки визначені методи, але й функції. Аналіз сучасної літератури й досвід промислових підприємств у галузі управління дозволив виділити функції екологічного менеджменту промислового підприємства:

· Планування діяльності промислового підприємства з урахуванням державних і формуванням власних екологічних норм і вимог.

· Організація екологічно чистого й економічно ефективного виробництва товарів та послуг.

· Координація підрозділів підприємства.

· Регулювання.

· Мотивація персоналу й контактних аудиторій до екологічної діяльності.

· Контроль та облік досягнень відповідності екологічних норм, стандартів, вимог.

· Аналіз екологічної діяльності підприємства.

До функції планування належить комплекс робіт із розробки, оцінки та прийняття варіантів рішень для досягнення екологічних цілей промислового підприємства, державних екологічних норм і власних програм з метою зменшення антропогенного впливу підприємства на навколишнє середовище.

Функція організації складається з комплексу управлінських і промислових процесів, що спрямовані на реалізацію планів підприємства. Промислові процеси повинні бути екологічно чистими й безпечними, а також організовані з максимальною економічною ефективністю за рахунок раціонального розміщення виробництва, технологічних процесів, використання ресурсів тощо.

Координація є функцією зі встановлення зв'язків на підприємстві, взаємодії роботи підрозділів підприємства, оперативної диспетчеризації виконання промислових і природоохоронних планів і завдань.

Функція регулювання спрямована на вивчення змін чинників середовищ промислового підприємства, що впливають на ефективність упровадження інновацій, застосування заходів з погодження промислових і природоохоронних процесів, виконання державних екологічних вимог.

Мотивація, як функція, забезпечує зацікавленість не тільки персоналу промислового підприємства, а і його контактні аудиторії до виконання державних екологічних норм, збереження навколишнього природного середовища й уживання усіх заходів щодо впровадження і підвищення стану екологічного менеджменту.

Реалізація функції контролю забезпечує постійний і структурований процес, спрямований на облік і перевірку виконання робіт, а також на виконання коригувальних дій у природоохоронній сфері промислового підприємства. Проведення контролю можна розподілити на стадії:

1. Моніторинг екологічного менеджменту й аналіз результатів.

2. Співставлення досягнутих екологічних результатів із державними й запланованими, виявлення відхилень.

3. Прогнозування наслідків сформованої ситуації.

4. Коригувальні дії.

Аналіз екологічної діяльності підприємства здійснюється на підставі дослідження чинників внутрішнього й зовнішнього середовища в природоохоронній сфері, а також результатів діяльності підприємства та їх співставлення зі встановленими цілями й планами. Ця функція містить установлення причин відхилення від прийнятих планів.

Функції екологічного менеджменту дозволяють вести роботу з формування його організаційного механізму та здійснення екологічної діяльності. Побудова організаційного механізму екологічного менеджменту, реалізація його цілей, завдань і функцій ґрунтується на загальнонаукових принципах управління промисловими підприємствами. Такі принципи є універсальними й притаманні виробничим та управлінським системам різної спрямованості, зокрема й екологічному менеджменту. Основні принципи екологічного менеджменту промислового підприємства наведено у табл. 4.

екологічний менеджмент природоохоронний

Таблиця 4

Принципи екологічного менеджменту

Принципи і функції екологічного менеджменту створюють умови формування його організаційного забезпечення на промислових підприємствах. Екологічний менеджмент спрямований на запобігання забрудненню навколишнього природного середовища. Для суспільства зростає значення екологічних характеристик функціонування підприємств. Виконання підприємствами державних і власних природоохоронних норм вимагає від них неухильно дотримуватися системного підходу і постійно керувати екологічними процесами. Системність поняття «управління навколишнім природним середовищем» визначає узагальнюючу модель екологічного менеджменту, що зображена на рис. 2.

Рис. 3.2. Узагальнююча модель системи екологічного менеджменту

Досвід роботи закордонних підприємств свідчить про одержання багатьох вигод, пов'язаних із упровадженням екологічного менеджменту, а саме: зниження витрат на природоохоронну діяльність на довгостроковий період; зниження негативного впливу на навколишнє природне середовище; підтримку гарних стосунків із усіма видами контактних аудиторій; укладання договорів на пільгових умовах; поліпшення репутації й іміджу підприємства та збільшення його частки ринку; можливість задоволення вимог, пов'язаних із сертифікацією продукції або послуг; удосконалення управління витратами; зменшення кількості інцидентів, що призводять до юридичної відповідальності в екологічна сфері; економія сировини, матеріалів та енергії; спрощення процесу одержання дозволів стосовно діяльності, продукції або послуг тощо. З метою підвищення конкурентоспроможності підприємства, його стабільного розвитку на ринку, заощадження ресурсів і запобігання антропогенного впливу підприємства у сучасний та майбутні періоди, необхідна організація і впровадження екологічного менеджменту.

3. Місце екологічного менеджменту у функціонуванні промислових підприємств

Особливо актуальними проблеми впровадження екологічного менеджменту промислових підприємств матеріалоємних і екологічно залежних галузей: металургійної, нафтохімічної, деревообробної тощо. Дальність підприємств таких галузей поряд з великими обсягами споживання ресурсів залишає багато речовин, що негативно впливають на стан навколишнього природного середовища. Стабілізація і поліпшення природоохоронних заходів на промислових підприємствах таких галузей за допомогою впровадження тільки ресурсозберігаючих і екологічно чистих технологій без управлінських технологій недостатньо впливають на поліпшення їх екологічного стану.

Діяльність промислових підприємств неоднозначна, оскільки здійснює як позитивний, так і негативний вплив.

Таблиця 5

Позитивні й негативні аспекти діяльності промислових підприємств

Останнім часом поряд зі збільшенням обсягів споживання привідних ресурсів відбувається погіршення стану природного середовища: якість кисню, водних ресурсів, деградація земель тощо. Технології проведення природоохоронних заходів, що існують сьогодні на промислових підприємствах, не забезпечують відповідного захисту природного середовища й раціонального споживання ресурсів. Це зумовлено історичними й економічними причинами, методами управління, що застосовувалися на підприємствах.

Згідно зі статистичними та літературними даними в регіоні Східної України за останні роки реєструється екологічне неблагополуччя та відмічається найбільш високий рівень концентрації забруднення навколишнього природного середовища порівняно з 1950 роком у 8,5 разів. Показники стану здоров'я населення свідчать, що загальна захворюваність населення в м. Луганськ за останні 5 років зросла в середньому на 21%.

Практикою екологічного менеджменту доведена можливість зниження негативного впливу на навколишнє середовище на 20 - 40% на основі використання мало- і безвідходних технологій і методів. З екологічним менеджментом пов'язують створення більш сприятливих умов і додаткових можливостей для інвестицій в економіку, експорт товарів і послуг, підвищення вартості акцій підприємств на фондових біржах через екологічну чистоту підприємств та їхньої продукції.

Розвиток ринкових відносин в Україні ставить перед виробництвом низку нових проблем у сфері природокористування. Їхнє рішення повинно базуватися, насамперед, на позитивному зв'язку між ефективністю, прибутком і захистом навколишнього природного середовища. Прибутковими стають запобігання забрудненню, самостійна переробка відходів, екологічно чистий бізнес.

В Україні існують консультаційні підприємства, що пропонують свої послуги в природоохоронній сфері. Однак сфера послуг цих підприємств досить обмежена.

Усі ці підприємства зосереджені у сфері технічної допомоги. Організаційна підтримка підприємств та консультації в цій сфері практично не надаються. Крім того, звернення до консультаційних підприємств з питань природоохоронної діяльності має ще й такі недоліки для підприємства-клієнта: разова допомога, відсутність регулярного моніторингу; загроза порушення комерційної таємниці підприємства; висока вартість послуг.

Консультаційні підприємства не проводять моніторинг екологічної діяльності своїх клієнтів через недостатність коштів і дозволу на це з боку клієнтів. У сучасний період зовнішнє середовище дуже агресивне до вітчизняних підприємств. Тому проблема збереження унікальності своїх по слуг, товару та комерційна таємниця підприємств не дають повної свободи для діяльності консультаційних фірм. До того ж неповна інформація, що надається консультантам через ризик порушення конфіденційності інформації, не дає можливості для повної, якісної допомоги консультанта.

Екологічному менеджменту на підприємствах Україні сьогодні приділяється мало уваги. Так, сьогодні тільки приблизно 5% промислових підприємств мають природоохоронні підрозділи. В основному до їх обов'язку належить облік забруднення навколишнього природного середовища, розрахунок планових викидів та розрахунок розміру сплати податку за забруднення навколишнього природного середовища на підставі зроблених розрахунків, рідше - контроль своєчасного ремонту та заміни природоохоронного устаткування.

Відходи промислових підприємств забруднюють навколишнє середовище і поки використовуються недостатньо повно й раціонально. Так, наприклад, велику кількість деревних відходів спалюють, зберігають у відвалах або навіть викидають на смітники. У зв'язку з тим, що деревні, вугільні, поліетиленові відходи легко займаються, необхідно проводити спеціальні протипожежні заходи при їхньому збереженні, тому часто відходи відразу спалюють на смітниках. Однак, найчастіше цю складну й небезпечну операцію виконують без досить надійних протипожежних засобів, тому що спалювання великих кількостей відходів на великій території є складним технічним завданням. При згорянні відходів поглинається вільний кисень атмосферного повітря, створюється велика кількість димових газів, що містять окис вуглецю, сірчистого ангідриду, окислів азоту, золи, сажі, небезпечних для здоров'я людини. Крім того, продукти згоряння, сажа й пил, забруднюють повітря і ґрунт міст і сільської місцевості, а смітники займають корисну площу.

У виробництві утворюється велика кількість відходів, що при відповідній обробці можуть бути знову використані як сировина для виробництва промислової продукції. У загальному обсязі відходів на частку твердих або кускових відходів припадає 60 %, а на частку дрібних - 40 %.

Крім власного залучення до господарського обігу споживання відходів, для них може бути знайдене застосування в інших сферах. Наприклад, відходи деревообробної промисловості - повноцінна й найбільш дешева первинна сировина для виробництва різноманітної продукції. табл. 6.

Таблиця 6

Сфери застосування відходів деревообробної промисловості

Способи використання відходів промисловості свідчать про можливість раціонального використання ресурсів. Ефективне використання ресурсів може відбуватися за допомогою планування життєвого циклу виробів промислових підприємств з урахуванням технологічних і екологічних вимог. Розробка й упровадження планування життєвого циклу виробів підприємств різних галузей не тільки дозволяє ефективно використовувати ресурси підприємства, а й позбавитися відходів у галузях, не завдавши шкоди навколишньому середовищу, що вирішує цілі раціонального природокористування й охорони навколишнього природного середовища.

Охорона навколишнього природного середовища від забруднень - не тільки найважливіше завдання для поліпшення здоров'я людей і збереження природи, але й серйозний чинник збільшення ефективності виробництва. Забруднення атмосфери і водних джерел призводить до зниження віддачі всіх видів промислових ресурсів народного господарства: зменшення продуктивності праці, ефективності роботи устаткування, зниження якості продукції, збільшення витрат на охорону здоров'я, комунально-побутове обслуговування тощо. Виникає економічний збиток від забруднення навколишнього природного середовища внаслідок росту захворюваності населення, прискорення зносу машин, будинків, особистого майна громадян, падіння продуктивності земельних, водних і лісових ресурсів. Наявність такого збитку доведено численними закордонними і вітчизняними дослідженнями.

Хоча промислові підприємства і виконують первинні природоохоронні заходи, але їх явно недостатньо. Водночас через недостатню ефективність ресурсозберігаючих і екологічно чистих технологій виникає необхідність розробки управлінських технологій в екологічній сфері промислових підприємств. Потрібен новий підхід до систематичного, комплексного та спрямованого управління та використання технічних, організаційних, економічних та інших можливостей промислових підприємств. До таких нових підходів належить екологічний менеджмент, що спрямований на реалізацію екологічних цілей підприємства і його проектів. До основних цілей екологічного менеджменту віднесено дотримання підприємствами екологічних норм, стандартів і вимог з поліпшення стану навколишнього природного середовища, заощадження і раціональне використання природних ресурсів, запобігання антропогенного впливу на навколишнє природне середовище. Це вимагає досліджень промислових підприємств: аналізу їх виробничої діяльності, фінансового стану, стану природоохоронної діяльності, а також розробки нових сучасних інструментів і механізмів екологічного менеджменту.

Список використаних джерел

1. Родіонов О.В. Екологічний менеджмент : навч. посібник / О.В. Родіонов. -Л. : НОУЛІДЖ, 2009. - 273 с.

2. Кошель В.П. Екологічний стан у Луганській області / В.П. Кошель // Матеріали Всеукр. Наук.-практ. Конф. «Перспективи розвитку Луганщини в контексті екологічних проблем України та світу» / ред.. С.К. Черних. - Луганськ, 2002. - С. 9-14

3. Статистический бюлетень. Про стан атмосферного повітря Луганської області за 2000 -2005 рік. - Луганськ: Луганське обласне управління статистики, 2006. - 77 с.

4. Статистический сборник. Охрана окружающей среды и рациональное использование природных ресурсов в Ворошиловоградской области за годы одиннадцатой пятилетки: 1980 -1985. - Ворошиловград, 1986. -74 с.

Размещено на Allbest.ru