Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ НАУКИ І ОСВІТИ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ХАРКІВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

Відділення: екологія та аграрні науки

Секція: екологія

Дослідження біорозмаїття рослин, які знаходяться під охороною на території ботанічного заказника місцевого значення "Мальцівський"

Роботу виконала: Змійова Ірина Сергіївна

учениця 11 класу, Новоіванівської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів, Харківської області

Науковий керівник:

Вечерко Тетяна Павлівна,

вчитель біології

2014 р.

Зміст

• Вступ
• Розділ І. Огляд літератури
• 1.1 Сучасний стан проблеми охорони природи
• 1.2 Роль заповідних територій в збереженні рослинного біорозмаїття
• 1.3 Формування національної екологічної мережі
• Розділ II. Характеристика району досліджень
• Розділ ІІІ. Дослідження видового різноманіття рослин,що знаходяться під охороною на території ботанічного заказника "Мальцівський"
• 3.1 Дослідження біорозмаїття рослин, що занесені до Червоної книги України на території ботанічного заказника місцевого значення "Мальцівський"
• 3.2 Дослідження видового різноманіття рослин, занесених до Червоного списку Харківської області на території ботанічного заказника "Мальцівський"
• 3.3 Дослідження чинників негативного впливу на стан біорозмаїття на території ботанічного заказника місцевого значення "Мальцівський"
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додаток

Вступ

Однією із найактуальніших проблем сьогодення є знищення біоти, ландшафтного і біологічного різноманіття необхідність збереження та охорони середовищ існування, і в першу чергу фіторізноманіття, яке відіграє провідну роль у кругообігу енергії у біосфері. Забезпечити недоторканість і збереження фітобіоти, рідкісних і зникаючих фітоценозів та видів рослин можливо в наш час лише шляхом створення природно-заповідних територій зі встановленням певного заповідного режиму, який би обмежував та контролював антропогенне навантаження на екосистеми. У результаті надмірної експлуатації природного різноманіття відбувається процес втрати екосистемами біологічної стійкості [3]. Порушення екологічної стабільності екосистем зумовлює деградацію природних ландшафтів і сприяє розвитку катастрофічних явищ, і як наслідок, виникає загроза зменшення популяцій певних рослин.

У роботі сьогодення необхідно приділити особливу увагу реалізації на практиці таких важливих моральних категорій, як екологічні ціннісні орієнтації і стосунки з навколишнім природним середовищем, розуміння екологічних проблем, результативність у їх вирішенні, відповідальність за наслідки практичної діяльності у навколишньому середовищі та осмислення неповторності природи [11].

Враховуючи вищезазначене особливого значення та актуальності набуває вивчення сучасного стану територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ), дослідження змін, які сталися з рослинними угрупованнями на території ботанічного заказника місцевого значення "Мальцівський" (за 21 рік існування заказника), та з'ясування чинників, які спричиняють зменшення та негативно впливають на збереження біорозмаїття флори заказника.

Наукова новизна теоретичних, методологічних та експериментальних результатів дослідження така:

детальний перелік видового різноманіття рослин, занесених до ЧКУ на території ботанічного заказника "Мальцівський";

перелік видового різноманіття рослин, занесених до Червоного списку Харківської області на території ботанічного заказника "Мальцівський";

розроблено рекомендації щодо покращення умов збереження фіторізноманіття на території заказника;

Практичне значення роботи полягає у тому, що на основі отриманих результатів запропоновано заходи щодо зменшення антропогенного навантаження на ботанічний заказник місцевого значення "Мальцівський".

Предметом досліджень є територія ботанічного заказника місцевого значення "Мальцівський", який є складовою частиною загальнодержавної екологічної мережі.

Об'єктом дослідження в нашій роботі виступають рослини, які знаходяться під охороною на території заказника "Мальцівський", занесені до ЧКУ та до Червоного списку Харківської області.

Основною метою дослідницької роботи є моніторинг видового різноманіття рослин, які знаходяться під охороною на території ботанічного заказника місцевого значення "Мальцівський".

Для досягнення поставленої мети передбачалося вирішення таких завдань:

дослідити видове різноманіття рослин занесених до ЧКУ на території заказника;

розмежувати виявлені рослини по категоріям Червоної книги України;

виявити наявність рослин занесених до Червоного списку Харківської області;

дослідити динаміку видового різноманіття рослинних угруповань, що заселяють територію ботанічного заказника місцевого значення "Мальцівський".

рекомендувати органам місцевого самоврядування перелік заходів щодо покращення умов збереження біорозмаїття на заповідній території.

Флористичні дослідження проводили з використанням загальноботанічних методів збору, гербаризації та визначення видів [5; 7]. При вивченні рослинних угруповань використовували загальноприйняті методи геоботанічних досліджень і спостереження за проявами несприятливих природних факторів, зокрема, за інтенсивністю розорювання та випасання ВРХ на заповідній території [24]. Латинські назви рослин подані за прийнятою в Україні номенклатурою [5].

Робота складається з трьох розділів ("Огляд літератури", "Характеристика району досліджень", "Дослідження видового різноманіття рослин, що знаходяться під охороною на території ботанічного заказника місцевого значення "Мальцівський") та висновків. Також робота містить список використаних джерел та додатки.

Розділ І. Огляд літератури

1.1 Сучасний стан проблеми охорони природи

Світова і національна природоохоронна практика свідчить, що головною гарантією збереження унікальних і типових природних ландшафтів, скорочення темпів втрати біорозмаїття є створення і підтримання науково обґрунтованої, репрезентативної та ефективно керованої системи територій та об'єктів природно-заповідного фонду як базового елементу екологічно збалансованого соціально-економічного розвитку як окремих регіонів, так і всієї країни.

У результаті реалізації державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища площа природно-заповідного фонду в Україні з 1994 року збільшилася майже у 2 рази, або на 1,3 млн. га. До його складу сьогодні входять більш як 7 тисяч територій і об'єктів загальною площею близько 2,8 млн. га, що становить 4,7% від території України.

У першому десятиріччі незалежності України заповідна справа мала прогресивний розвиток. Проте, за останні п'ять років намітились негативні тенденції в розвитку мережі природно-заповідного фонду і заповідної справи в цілому. Зокрема, знизились темпи зростання площі природно-заповідного фонду за рахунок створення нових територій та об'єктів. Має місце значне відставання розвитку системи територій та об'єктів природно-заповідного фонду в Україні у порівнянні з країнами Європи, де показник заповіданості (відношення площі земель природно-заповідного фонду до площі держави) становить у середньому близько 15%. В Україні до 2006 року планувалося довести його до 7%, однак ця мета не досягнута. У різних регіонах показник заповіданості коливається від 1% до 15%, причому, у 12 областях України він становить всього 1-3%, у 10 областях має середні значення - 4-9%, і тільки у трьох областях (Закарпатській, Івано-Франківській і Хмельницькій) та містах Києві і Севастополі він перевищує 10%. З 220 видів природних ландшафтів України біля 40% представлено в природно-заповідному фонді. Досі не заповідані північно-степові ландшафти правобережжя та центрального степу, частково південного правобережжя, степового Криму, відсутні морські заповідні території. Не забезпечено належною охороною значну кількість видів флори і фауни, в тому числі включених до Червоної книги України та міжнародних "червоних" переліків.

Лише три фізико-географічні провінції України (21%) з 14 представлені біосферними заповідниками, а з 57 фізико-географічних областей лише 32 (60%) забезпечені природними заповідниками і національними природними парками.

Відсутня чітко визначена стратегія розвитку заповідної справи, недосконалою залишається система управління на загальнодержавному і регіональному рівнях. У системі Міністерства охорони природи не створено належну вертикальну структуру управління, яка б забезпечувала управління і контроль за формуванням та утриманням природно-заповідного фонду в регіонах країни. В підпорядкуванні Міністерства охорони природи як спеціально уповноваженого органу державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, знаходиться лише три відсотки від загальної кількості територій та об'єктів загальнодержавного значення, які займають близько 40% їх площі.

Ускладнює стан справ відсутність єдиної системи оплати праці, соціальних гарантій та пільг, належних умов життя і праці працівників установ природно-заповідного фонду, перепідготовки професійних кадрів заповідної справи, кадрової політики і планової перепідготовки фахівців з охорони біорозмаїття. Це не дає змоги забезпечити виконання багатофункціональних завдань, які стоять перед заповідною справою в сучасних умовах.

Через низький рівень фінансового і матеріального-технічного забезпечення погіршується і так незадовільний стан функціонування установ природно-заповідного фонду, які фінансуються на рівні 35% від потреб. Не забезпечується належне фінансування природоохоронних заходів, наукових досліджень, еколого-освітньої, рекреаційної діяльності, практично не виділяються кошти на капітальні видатки. Відсутність транспорту, засобів зв'язку, обладнання, службових та лабораторних приміщень, рекреаційної інфраструктури, музеїв природи та інформаційних центрів роблять неможливою реалізацію завдань щодо збереження унікальних природних комплексів та об'єктів.

Відсутність необхідних державних інвестицій у розвиток національних природних парків, регіональних ландшафтних парків і біосферних заповідників стримує розвиток рекреаційної галузі, яка може стати основою для екологічно збалансованого розвитку регіонів та створення нових робочих місць. У той же час недосконалість існуючого законодавства не дає змоги залучати іноземні інвестиції.

Система державної охорони природно-заповідних територій України не відповідає сучасним вимогам та міжнародним стандартам. Низький професійно-кваліфікацій-ний рівень працівників служби державної охорони природно-заповідного фонду України, обмеженість їх прав та правова незахищеність, відсутність служб державної охорони у штучно створених об'єктах природно-заповідного фонду України не дозволяють повною мірою забезпечити охорону природних комплексів.

Недосконалість існуючої законодавчої бази щодо врегулювання питань охорони і забезпечення невиснажливого використання природних ресурсів у межах природно-заповідного фонду, відсутність ефективного контролю за дотриманням режимів, низький загальний рівень екологічної освіти та інформованості населення призводить до нецільового використання земель природно-заповідного фонду, вилучення їх для різноманітних господарських потреб, у тому числі під будівництво. Особливо гостро стоїть це питання в наш час у зв'язку із здійсненням земельної реформи. Крім того, значну кількість земельних ділянок, на яких розташовані території та об'єкти природно-заповідного фонду, не переведено до відповідної категорії земель, а їх межі не встановлено в натурі. Зростає загроза втрати зарезервованих для подальшого заповідання цінних природних комплексів. Роль природно-заповідного фонду у збереженні біотичного та ландшафтного різноманіття в умовах ринкової економіки є фундаментальною та ключовою. Тому забезпечення подальшого розвитку заповідної справи є одним з найважливіших пріоритетних напрямів довгострокової політики держави і буде здійснюватися шляхом реалізації Загальнодержавної цільової екологічної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року.

1.2 Роль заповідних територій в збереженні рослинного біорозмаїття

На межі тисячоліть заповідна справа України відзначила свій столітній ювілей.

У створенні перших природних заповідників втілилась ідея багатьох великих вчених-екологів - ідея комплексної охорони природи [13].

В наш час забезпечення недоторканості і збереження рідкісних і зникаючих фітоценозів та видів рослин можливо лише шляхом створення природно-заповідних територій зі встановленням певного заповідного режиму, який би обмежував та контролював антропогенне навантаження на екосистеми. У результаті надмірної експлуатації природного різноманіття відбувається процес втрати екосистемами біологічної стійкості. Порушення екологічної стабільності екосистем зумовлює деградацію природних ландшафтів і сприяє розвитку катастрофічних явищ.

Сучасна флора та рослинність Харківщини мають трансформований характер внаслідок інтенсивної господарської діяльності людини. Тому природні комплекси - ліси, степи, луки, болота - займають на території області незначні площі. Відсоток природно-заповідних територій й в Лозівському районі Харківської області становить 0,12% від загальної території району [21].

рослина біорозмаїття заказник екологічний

Після прийняття "Закону "Про природно-заповідний фонд України" (1992) на Харківщині почався етап оптимізації мережі заповідних територій. Лабораторією заповідних об'єктів і територій, що підлягають особливій охороні, Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем здійснені комплексні дослідження по вивченню біорозмаїття, виявлення на території Харківської області куточків, де ще збереглися рідкісні види рослин, типові та зникаючі рослинні угруповання. Саме такі території є перспективними для заповідання з метою розширення мережі природно-заповідного фонду.

Виходячи з мети утворення тих чи інших заповідних об'єктів і природних територій, їх функцій і режиму заповідання, в Україні сформувались такі організаційно-правові форми природно-заповідного фонду:

природні території та об'єкти - природні та біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам^{, я}тки природи, заповідні урочища;

штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоопарки, парки пам'ятки садово-паркового мистецтва [14].

Оптимальною формою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів, розробки наукових засад охорони навколишнього середовища, ефективного використання цінних ресурсів та екологічної безпеки виступають території природно-заповідного фонду.

Для збереження у природному стані окремих унікальних утворень і відокремлених цілісних ландшафтів, що мають важливе наукове, пізнавальне та естетичне значення було організовано заказники, пам'ятки природи та заповідні урочища. В існуючий мережі ПЗФ ці об'єкти становлять 90,8% від усієї кількості заповідних об'єктів.

Концепцією розвитку заповідної справи в Україні передбачено розширення мережі територій та об'єктів ПЗФ. Збереження і розвиток територій та об'єктів ПЗФ України повинно стати одним із провідних пріоритетних напрямків державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища. Необхідне подальше розширення мережі заповідних територій і об'єктів, що охороняються як національне надбання України. [8]

Важливе значення для розробки законодавчої бази щодо охорони довкілля має прийнята в нашій країні "Концепція збереження біологічного різноманіття України" (1996). Стаття 38 Закону України "Про рослинний світ" (1999) передбачає ведення державного обліку, кадастру і моніторингу рослинного світу нашої країни з метою обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних рослинних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання. Державний кадастр передбачає комплексний підхід до вивчення, збереження та використання на видовому, ценотичному та екосистемному рівнях. Такого ж системного, комплексного підходу до збереження ландшафтного та біологічного різноманіття вимагає формування національної екологічної мережі (Закони України, 2000, 2004).

В світлі сказаного вище особливого значення набуває вивчення сучасного стану територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ). На території Лозівського району Харківської області розташовані складові елементи загальнодержавної екологічної мережі: природні екокоридори місцевого значення.

Вивчення біологічного різноманіття, в тому числі фіторізноманіття, нині є одним із пріоритетних напрямків наукових досліджень. Особливого значення набуває вивчення провідної ланки - територій ПЗФ України. [1]. На даний час зусиллями стаціонарних та напівстаціонар них досліджень географів та біологів стало відомо, що збереження гармонійного стану природи, в першу чергу, залежить від стану її різноманіття. Саме поняття "різноманіття" є надзвичайно містке і багатогранне. як правило, оперують терміном "видове різноманіття" - кількість видів в даному угрупуванні або в даному регіоні.

Флору та рослинність Лозівщини свого часу вивчали Вовк О.Г., Філатова О.В., Тетеркіна В.В. Результати ботанічного обстеження окремих територій ПЗФ наведені в роботах О.В. Філатової зі співавторами (2000, 2002, 2003). Співробітники лабораторії природних об'єктів, що підлягають особливій охороні, УкрНДІЕП за результатами інвентаризаційного обстеження заповідних об'єктів і територій склали довідник "Природно-заповідний фонд Харківської області" (2005), в якому є короткий опис окремих заповідних територій, дані про їх площу та місце розташування [3].

Створюючи заповідні території, найчастіше автори наукових видань апелюють до досить вузького набору цінностей наукової, господарської, рідше - естетичної. Саме на них наголошують закони. Однак, багато-які природні утворення мають цілий ряд інших цінностей, наголошення на які сприятиме їх заповіданню.

Розрізняють такі цінності заповідної природи.

1. Виховна, патріотична цінність. Заповідні об'єкти прив'язують націю до культури, релігії, історії, традицій. Краса природи виховує патріотизм. На потужний виховний вплив прекрасного природного ландшафту наголошував відомий російський педагог К.Д. Ушинський: " - Любов до батьківщини та любов до природи - взаємопов'язані речі".

2. Музейна цінність. "Свободная природа во всех её нетронутых человеком участках есть великий синтетический музей, необходимый для нашого дальнейшего просвещения й умственного развития, - музей, который в случае разрушения, не может быть воссоздан руками человека", - писав класик заповідної справи А П Семенов-Тян-Шанський.

3. Наукова цінність. Заповідна територія - польова лабораторія для фундаментальних та прикладних наукових досліджень Саме на заповідних територіях доцільно проводити науковий моніторинг природних процесів з метою визначення закономірностей функціонування екосистем [23].

4. Музейна та наукова цінності тісно пов'язані з еталонною цінністю.

Пам'ятки природи, заказники, заповідні урочища є еталоном того чи іншого природного утворення. Вперше на еталонну цінність заповідних об'єктів в 1895р. вказав В.В. Докучаєв.

5. Освітня цінність. Крупні заповідні території такі, як заповідники, національні парки в своєму штаті мають цілі підрозділи, що відповідають за виконання освітніх функцій. Часто вони мають музеї природи, приміщення для читання лекцій, використовуються як бази для польових практик студентами вузів.

Пам'ятки природи, пам'ятки садово-паркового мистецтва з успіхом правлять за "зелені класи" для розташованих поблизу шкіл. Тут проводять уроки з окремих розділів біології, організовують фенологічні спостереження, позакласну виховну роботу.

Діяч заповідної справи США Е. Мілс писав ще у 1924 р.: "Заповідники запобігають порушенням законів краще, ніж поліція, лікують з більшим успіхом, ніж лікарі, дають більше ідей, ніж доповіді на моральну тему, дають кращу освіту, ніж школи".

6. Історико-культурна цінність. Людство за свою багатовікову історію залишило сліди майже на всій поверхні планети. Вік та якість збереження культурних елементів підвищують цінність природної території, на якій вони знаходяться. Збереження цих елементів - важливий мотив для заповідання території.

Особливий прошарок культурних цінностей є топоніміка об'єктів, що знаходяться на заповідній території, легенди, народні перекази, що з ними пов'язані.

7. Лікувально-оздоровча цінність. Лікувальний ефект від спілкування з дикою природою не викликає сумнівів. Рекреаційна цінність природи використовується людиною для спорту, туризму. Цей клас цінностей найчастіше відносять до утилітарних.

8. Релігійна цінність. Цю цінність в заповідних об'єктах людина помітила раніше за інші. "Священні" природні об'єкти супроводжують людство постійно, і в наш час вони є у багатьох народів.

9. Природоохоронна цінність. Заповідні території, охороняючи непорушені екологічні системи, забезпечують екологічну рівновагу і на прилеглих територіях [22].

10. Естетична цінність. Краса дикої природи, що зберігається в заповідних територіях має велетенський вплив на матеріальний та духовний розвиток людства. Вона впливає та буде впливати в майбутньому на релігію, філософію, мистецтво, науку, спорт. Краса, що зберігається в заповідних об'єктах з часом стане безцінним еталоном, мірою та критерієм прекрасного [18].

11. Етична цінність. Дика природа має ідеальну цінність, що випливає з понять гуманізму, добра, краси. Дика природа має право на існування. Це - моральна категорія. Вона існує незалежно від нас, нашої свідомості, як закони математики.

Людина відповідальна за збереження дикої природи. У зв'язку з цим заповідні території мають цінність етичну, як захистки дикої природи, яку людина охороняє не тому, що вона корисна, чи ні, а тому, що вона як і кожний живий вид має властиві їй моральні права. Етична цінність заповідної природи полягає в тому, що вона забезпечує духовне начало охорони природи, виправдовує охорону природи як самоціль.

12. Цінність спадку. Природа, така яка вона є дісталась нам у спадок. Ми зобов'язані її зберегти і передати нашим спадкоємцям.

Зупиняючись на ролі та значенні природно заповідних територій об'єктів в житті біосфери і суспільства слід виділити сім основних аспектів в цьому плані [10].

Роль та значення природно-заповідних територій і об'єктів:

основа екологічної мережі;

банк генофонду рослинного і тваринного світу;

збереження рідкісних, типових та мальовничих ландшафтів;

збереження "неживої природи" - геологічних та карстово-спелеологічних заповідних об'єктів;

полігон для здійснення наукового моніторингу довкілля;

розвиток рекреаційної діяльності, створення сприятливих екологічних умов для здоров'я людини; - природно-заповідний фонд є базою еколого-просвітницької роботи. Насамперед всі природно-заповідні території та об'єкти є основою екологічної мережі як регіонів так і України в цілому, що забезпечує їх екологічну рівновагу.

1.3 Формування національної екологічної мережі

Екологімчна мережа - єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України, і є частиною структурних територіальних елементів екологічної мережі - природних регіонів, екологічних коридорів, буферних зон [13].

Екомережа була створена з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорозмаїття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні [10]. До складових структурних елементів екомережі включаються:

а) території та об'єкти природно-заповідного фонду;

б) землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони;

в) землі лісового фонду;

г) полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісового фонду;

ґ) землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами; землі рекреаційного призначення;

д) інші природні території та об'єкти (ділянки степової рослинності, земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу природну цінність);

є) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України;

ж) території, які є місцями перебування чи зростання видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України.

Для більшості мешканців Харківщини ландшафт, як і раніше залишається "природним будинком", а не тільки територією для господарської діяльності, є невідкладна необхідність забезпечити збереження ландшафтного різноманіття області.

Система ландшафтів області, які ще зберегли свій природний стан, повинна стати основою регіональної схеми екологічної мережі області.

Розбудова екомережі сприятиме вирішенню не тільки екологічних проблем, а й соціально-економічних: розвитку ресурсної бази для заняття туризмом, відпочинку та оздоровлення населення, а також створенню умов для життя і розвитку людини в екологічно збалансованому природному середовищі Харківської області [22].

Складові елементи екологічної мережі області обґрунтовані в Програмі формування національної екологічної мережі в області на 2002 - 2015 роки (далі - Програма), яка затверджена рішенням Харківської обласної ради від 21.05.2002 року.

Основною метою Програми є збільшення площі земель області з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження їх різноманіття, близького до притаманного їм природного стану та формування їх територіально єдиної системи, побудованої відповідно до забезпечення можливості природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин, яка б забезпечувала збереження природних екосистем, видів рослинного і тваринного світу та їх популяцій. При цьому національна екологічна мережа на території Харківської області має відповідати вимогам щодо її функціонування у Всеєвропейській екологічній мережі та виконувати провідні функції щодо збереження біологічного різноманіття. Крім того, Програма сприяє збалансованому та невиснажливому використанню біологічних ресурсів у господарській діяльності. У Харківській області площа земель, що має бути включена до екологічної мережі складає 221009,1 га, зокрема, в Лозівському районі заплановано збільшити площу земель, які будуть включені до екологічної мережі до 8601,7 га [15].

Розділ II. Характеристика району досліджень

Розташований Лозівський район, на території якого знаходиться заказник "Мальцівський", у південній частині Харківської області на межі з Дніпропетровською та Донецькою областями. Площа - 1421,8 км2. Населення - 107,4 тис. осіб, утому числі міське - 71,4 тис. осіб. Щільність населення - 76 осіб/км2.

Поверхня - низовинна, лесова рівнина, розчленована річковими долинами, балками та ярами. Перевищення вирівняних ділянок над днищами балок сягають 15-25 м. Територія району знаходиться в межах вододільного плато басейнів Сів. Донець та Дніпро. Загальний нахил поверхні - з півночі на південь, абсолютні відмітки висот - до 192 м над рівнем моря. Район лежить у межах Лівобережно-Дніпровсько-Приазовської північно-степової фізико-географічної провінції, у посушливій, дуже теплій агрокліматичній зоні [14].

Річки належать до басейну Дніпра (Орілька, верхів'я Малої Тернівки) та Сів. Дінця (Берека з притокою Бритаєм). Збудовано 3 водосховища: Бритайське (224 га), Краснопавлівське (3,5 тис. га) та Орільське (700 га), а також 123 ставки загальною площею водного дзеркала 1728 га. На південному сході району простяглося русло каналу Дніпро-Донбас.

Серед ґрунтів найпоширеніші чорноземи звичайні (78 % площі району), є також лучно-болотні, подекуди солонцюваті та солончакові.

Степова рослинність збереглася на непридатних для оранки ділянках вододілів і схилах балок. Площа лісів і лісових насаджень - 4,6 тис. га. Лісосмуги складаються з білої акації звичайної, видів тополі, клена, в'яза, дуба звичайного, ясена звичайного, шовковиці чорної тощо.

Відсоток природних та напівприродних територій становить 22,23.

У районі існують 7 заказників місцевого значення (3 - ботанічних, 2 - ентомологічних, 1 - загальнозоологічний і 1 - орнітологічний), а також дендропарк - "Дружба" у м. Лозова.

Район межує з Первомайським, Балаклійським, Барвінківським, Близнюківським, Сахновщинським районами Харківської області та Юр^,ївським районом Дніпропетровської області [http://harkiv.ru/Lozovaya/Lozova. htm]

Клімат різко - континентальний. Середньорічні температури: літня + 20,4⁰ С, зимова - 2,9⁰ С. Середньорічна кількість опадів - 478,9 мм.

Лозівський район має багатий земельний фонд, (65%) його території покрито найбільш родючими ґрунтами - чорноземами.

Лозівський район належить до аграрних районів і займає одне з перших місць в Харківській області за ступенем розораності ґрунтів. Надмірне використання природних ресурсів повністю змінило рослинний покрив району [4]. Природна рослинність збереглася, головним чином, у балках і заплавах річок, які віддалені від населених пунктів. Саме на таких ділянках і розташовані об'єкти природно-заповідного фонду. Всього на Лозівщині виділені 7 заказників місцевого значення, загальною площею 166,8 га, що становить 0,12% площі району. Чотири території знаходяться в балках: ботанічні "Мальцівський" і "Балка Михайлівська", та ентомологічні: "Михайлівський" та "Берестовий". Балки шириною до 300м, глибиною до 15-35 м. Тальвеги балок рівні, неширокі (30-100 м), найчастіше сухі.

Територія заказників розташована серед полів в яружно-балковій системи, і представляє собою схили різної крутизни і експозиції, що визначає характер степової рослинності. На похилих схилах південної і південно-східної експозиції переважають справжні степи, представлені типчаково-ковилово-різнотравними угрупованнями, а на крутих схилах зі змитими глинистими ґрунтами - угруповання шавлії пониклої, чебрецю Маршалла, льону жовтого тощо. На північних і північно-західних схилах - лучні степи зі щільно - та пухко-дернинними злаками і багатим мезофіт ним різнотрав'ям. Лучна рослинність займає незначні площі і представлена угрупованнями справжніх луків, які зростають в пониззях балок [3].

До рідкісних рослин заказників Лозівського району належать 27 видів, 7 із них занесені до ЧКУ (1996), а 20 - до регіональних Червоних списків. Найбільшим різноманіттям рідкісних видів характеризуються ботанічні заказники. Найчисельніша рідкісна флора із 18 видів рослин відмічена в "Мальцівському" заказнику, 5 із них рідкісні для флори України [3]. Не зважаючи на порівняно невелику площу - заказник є осередком збереження фітоценотичного та флористичного різноманіття степової фітобіоти, на необхідність чого наголошує відповідна концепція [10] (1998). Оскільки репрезентативність мережі ПЗФ Лозівщини є невисокою, існує загальна потреба розширення площ існуючих заповідних територій та створення нових об'єктів [http://harkiv.ru/Lozovaya/Lozova. htm.]

Людство занепокоєне тим, що біорізноманітність істотно зменшується в результаті деяких видів людської діяльності. Необхідно передбачити можливість істотного скорочення чи втрати біорізноманітності, відвернути небезпеку й усунути причини цього.

Постає нагальне питання про збереження того біорізноманітті, яке існує на території України. Велику роль у цьому відіграють законсервовані території - заказники місцевого та державного значення.

Заказники - це території й акваторії, на яких охороняються окремі види рослин і тварин або природні комплекси (озера, болота, ділянки лісу чи степу з рідкісними видами рослин або тварин, печери, території з унікальними геологічними утвореннями тощо). На території заказників дозволяється обмежена господарська діяльність, але тільки така, що не завдає шкоди об'єктам, які охороняються (наприклад, обмежена заготівля сіна в лісових заказниках, збирання морської трави зостери в приморських заказниках, регламентоване полювання на окремі види тварин у заповідно-мисливських господарствах). На території України практично в кожній області є принаймні кілька заказників.

З метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, збереження біорозмаїття в Лозівському районі створено 7 природно-заповідних територій. Що проілюстровано на картосхемі 2.1 та прокоментовано в таблиці 2.1.

Картосхема 2.1

Таблиця 2.1

Перспективні території ПЗФ
Території, що зарезервовані для наступного заповідання
№ на карті	Назва, категорія та тип території	Орієнтовна площа, га	Місце розташування	Характеристика об'єкта
153	заказник ентомологічний	7,0	Біля с. Миколаївка	Місце поселення корисних комах- запилювачів на степових схилах яружно- балкової системи
154	заказник загальногеологічний	11,5	Біля с. Смирнівка	У кар'єрі - відслонення вапняків
Території, які передбачено заповідати в складі екологічної мережі
29	Орнітологічний заказник місцевого значення "Миролюбівський"	608,0	Біля с. Миролюбівка	Ділянка Краснопавлівського водосховища

Існуючі території природно-заповідного фонду
№ на карті	Назва, категорія та тип території	Площа, га	Рік створ.
	Заказник ботанічний місцевого значення
153	Балка Михайлівська	42	1995
154	Гора Городовище	7	1995
147	Мальцівський	8,3	1993
	Заказник загальнозоологічний місцевого значення
146	Лозівський	50	1993
	Заказник орнітологічний місцевого значення
219	Пташиний	2	2005
	Заказник ентомологічний місцевого значення
13	Берестовий	3	1984
73	Михайлівський	3	1984

Площа територій ПЗФ становить 166,8 га (0,12% від загальної території району).

"МАЛЬЦІВСЬКИЙ"

Ботанічний заказник місцевого значення

Номер на картосхемі 1 147	Площа, га: 8,3
	Місце розташування
	Лозівський район, біля с. Мальцівське
	Коротка характеристика [http://harkiv.ru/Lozovaya/Lozova. htm]
Карта-схема	Угруповання справжніх, чагарникових і лучних степів на схилах балки та її днищі - фрагменти лучних і деревно-чагарникових ценозів. Тут поширені рідкісні угруповання із Зеленої книги України (формації ковили волосистої, к. Лессінга, мигдалю степового) та Зелених списків Харківщини (формація кринітарії волохатої). Із видів, занесених до Червоної книги України, крім названих видів ковили, відмічений сон чорніючий; 13 видів є рідкісними для флори Харківщини
1: 25 000	Відповідальний за охорону
1: 10 000	ПОСП "Мальцівське"
	Рік створення
	1993

Розділ ІІІ. Дослідження видового різноманіття рослин,що знаходяться під охороною на території ботанічного заказника "Мальцівський"

3.1 Дослідження біорозмаїття рослин, що занесені до Червоної книги України на території ботанічного заказника місцевого значення "Мальцівський"

Червона книга України - основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання [22].

До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони, і знаходяться під загрозою зникнення. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України [2].

Під час виконання наукової роботи, нами було проаналізовано видання Червоної книги України, на яке спиралися при заснуванні заказника - це перша Червона книга, присвячена українській флорі та фауні, була видана в 1980 році під назвою "Червона Книга Української РСР". Перше видання Червоної книги України (1980 р.) містило опис 85 видів (підвидів) тварин: 29 - ссавців, 28 - птахів, 6 - плазунів, 4 - земноводних, 18 - комах і 151 вид вищих рослин. По даним кадастрової оцінки заказника на його території під час створення було 2 види рослин занесених до Червоної книги УРСР - це Ковила волосиста та Ковила Лессінга.

Другий том - "Рослинний світ" - вийшов друком у 1996 р. і налічує 541 вид.

Третє видання Червоної книги України, видане через 13 років після випуску другого тому другого видання, включає 542 види тварин та 826 видів рослин і грибів. У ньому враховані сучасні наукові дані щодо чисельності та поширення видів, положення міжнародних договорів, Стороною яких стала Україна протягом останніх 10-15 років, зокрема Конвенції про біологічне різноманіття, Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннської конвенції), Конвенції про збереження дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернської конвенції) тощо [22].

Тобто, після заснування заказника "Мальцівський" Червона книга України перевидавалось двічі в 1996 та в 2009 роках. Кількість видів рослин занесених до ЧКУ збільшилася на 456 видів, і як наслідок, збільшилась і кількість "червонокнижних" рослин на територіях заказників України. В своїй науковій роботі ми вирішили проаналізувати біорозмаїття рослин, що знаходяться під охороною на території заказника "Мальцівський" та їх відношення до категорій Червоної книги України.

Але цікавим виявився той факт, що на період з 1999 по 2002 роки, коли проводився моніторинг природо-заповідних територій Лозівського району доцентами кафедри ботаніки Вовк О.Г. та Філатовою О. В на території ботанічного заказника "Мальцівський" було виявлено 6 видів рослин, занесених до Червоної книги України та 15 видів рослин, які занесені до Червоного списку Харківської області [23]. Дані цих досліджень проілюстровано в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Рідкісна фітобіота територій ПЗФ Лозівського району (2002 рік)

Вид/угруповання	Назва заказника, площа
	"Балка Михайлівська" (бот.) 42га	"Берестовий" (ент.) 3 га	"Гора Городище" (бот.) 7га	"Мальцівський" (бот.) 8,3 га	"Михайлівський" (ент.) 3 га
Види, що занесені до Червоної книги України
1. Брандушка різнобарвна				+
2. Крокус сітчастий			+	+
3. Сон лучний			+	+
4. Ковила Лессінга	+	+	+	+	+
5. Ковила волосиста	+	+		+	+
6. Ковила найкрасивіша		+
7. Тюльпан дібровний			+	+
Разом	2	3	4	6	2
Види, що занесені до Червоного списку Харківської області
1. Аденофора лілієлиста	+
2. Адоніс волзький	+	+	+	+
3. Мигдаль степовий		+		+
4. Анемона лісова	+	+		+
5. Астрагал пухнастоквітковий	+	+	+	+
6. Белевалія сарматська	+			+	+
7. Вишня степова				+
8. Ломиніс цілолистий	+	+		+
9. Гоніолімон татарський		+	+	+
10. Хесперіс (фіалка) триколірний	+	+			+
11. Гіацинтик блідий			+		+
12. Півники карликові	+		+	+	+
13. Півники солончакові	+	+		+
14. Льон жовтий	+		+
15. Рястка Буше	+		+	+
16. Шавлія поникла	+			+	+
17. Таволга зарубчаста			+	+
18. Самосил білоповстистий	+				+
19. Валеріана російська				+
20. Барвінок трав'янистий	+	+	+	+	+
Разом	14	9	9	15	7
Перелік типових та рідкісних угрупувань за Зеленою книгою України
Мигдалю степового		+		+
Ковили Лессінга	+	+		+	+
Ковили волосистої	+	+	+	+	+
Ковили найкрасивішої		+
Разом	2	4	1	3	2

Нами було виявлено 21 вид рослин, які занесені до Червоної книги України.

Це види родин класу Однодольні: Пізньоцвітові - Брандушка різнобарвна; Лілійні - Тюльпан дібровний; Гіацинтові - Рястка відігнута та Рястка Буше; Тонконогові - Ковила волосиста, Ковила Лессінга, Пирій ковилолистий та види родин класу Дводольні: Айстрові - Волошка донецька, Осот різнолистий, Козельці донецькі; Хрестоцвіті - Катран татарський; Гвоздикові - Смілка крейдова; Бобові - Астрагал крейдолюбний, Астрагал шерстистоквітковий, Карагана скіфська; Кермекові - Кермечник злаколистий; Півонієві - Півонія тонколиста; Жовтецеві - Горицвіт весняний, Сон лучний та Рутвиця смердюча; Ранникові - Дивина розлога.

Алфавітний список виявлених рослин, які занесені до Червоної книги України подано в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Алфавітний список рослин, занесених до Червоної Книги України (2009 р.) виявлених на території ботанічного заказника місцевого значення "Мальцівський"

Українська назва	Біноміальна назва
Астрагал крейдолюбний	Astragalus cretophilus Klokov
Астрагал шерстистоквітковий	Astragalus dasyanthus Pall.
Брандушка різнобарвна	Bulbocodium versicolor (Ker Gawl.) Spreng.
Волошка донецька	Centaurea donetzica Klokov
Горицвіт весняний	Adonis vernalis L.
Дивина розлога	Verbascum laxum Filar. et Jцv.
Карагана скіфська	Caragana scythica (Kom.) Pojark.
Катран татарський	Crambe tataria Sebeyk
Кермечник злаколистий	Goniolimon graminifolium (Aiton) Boiss
Ковила волосиста	Stipa capillata L.
Ковила Лессінга	Stipa lessingiana Trin. et Rupr.
Козельці донецькі	Tragopogon donetzicus Artemcz.
Осот різнолистий	Cirsium heterophyllum (L.) Hill
Пирій ковилолистий	Elytrigia stipifolia (Czern. ex Nevski) Nevski
Півонія тонколиста	Paeonia tenuifolia L.
Рутвиця смердюча	Thalictrum foetidum L.
Рястка Буше	Ornithogalum boucheanum (Kunth) Asch.
Рястка відігнута	Ornithogalum refractum Kit. ex Schltdl.
Смілка крейдова	Silene cretacea Fisch. ex Spreng.
Сон лучний	Pulsatilla pratensis (L.) Mill. s. l.
Тюльпан дібровний	Tulipa quercetorum Klokov et Zoz

Залежно від стану і ступеня загрози для популяцій видів, занесених до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії: зниклі (0), зникаючі (I), вразливі (II), рідкісні (III), невизначені (IV), недостатньо відомі (V), відновлені (VI).

зниклі: види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про їх існування у дикій природі;

зникаючі: види, що знаходяться під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають на їх стан;

вразливі: види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії "зникаючих", якщо продовжиться дія факторів, що впливають на їх стан;

рідкісні: види, популяції яких невеликі, які у даний час не відносяться до категорії "зникаючих" чи "вразливих", хоча їм і загрожує небезпека;

невизначені: види, про які відомо, що вони відносяться до категорії "зникаючих", "вразливих" чи "рідкісних", однак достовірна інформація, яка б дозволяла визначити до якої із зазначених категорій вони відносяться, - відсутня; недостатньо відомі:

види, які можна було б віднести до однієї з вищеперерахованих категорій, однак у зв'язку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається не визначеним;

відновлені: види, популяції яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованості, однак не підлягають використанню і вимагають постійного контролю [22].

Розподілились досліджені нами рослини Червоної книги України по категоріям таким чином:

І категорія - зі статусом зникаючі - 2 види (Рутвиця смердюча, Дивина розлога);

ІІ категорія - зі статусом вразливі - 10 видів (Брандушка різнобарвна,Тюльпан дібровний, Рястка відігнута, Волошка донецька, Катран татарський, Смілка крейдова, Астрагал шерстистоквітковий, Карагана скіфська, Кермечник злаколистий, Півонія тонколиста);

ІІІ категорія - зі статусом рідкісний - 1 вид (Астрагал крейдолюбний).

ІV категорія - зі статусом неоціненні - 7 видів (Рястка Буше, Ковила волосиста, Ковила Лессінга, Пирій ковилолистий, Козельці донецькі, Горицвіт весняний, Сон лучний);

V категорія - недостатньо вивчений - 1 вид (Осот різнолистий).

Розподіл видів досліджених рослин по категоріям проілюстровано на діаграмі 3.1.

Діаграма 3.2.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що видове різноманіття (біорозмаїття) рослин занесених до Червоної книги України, які знаходяться на території ботанічного заказника місцевого значення "Мальцівський" хоч і потерпає від антропогенного впливу, але представлене достатньо різноманітними видами - 21 вид, що відносяться до 12 родин.

3.2 Дослідження видового різноманіття рослин, занесених до Червоного списку Харківської області на території ботанічного заказника "Мальцівський"

Червоні списки були створені регіонально, тобто в окремих областях існують списки, до яких відносяться види рослин, що потребують особливої охорони.

Харківська область має такий Червоний список рослин, до якого входить 186 видів покритонасінних рослин [16]. На території ботанічного заказника місцевого значення "Мальцівський" виявлено 19 видів рослин (Таблиця 3.3), що занесені до цього списку.

Таблиця 3.3

Алфавітний список рослин, занесених Червоного списку Харківської області виявлених на території ботанічного заказника місцевого значення "Мальцівський".

Українська назва	Біноміальна назва
Анемона лісова	Anemone sylvestris L.
Горицвіт весняний	Adonis vernalis L.
Ряст Маршалла	Corydalis marschalliana (Pall. exWilld.) Pers.
9Гоніолімон татарський	Goniolimon tataricum (L.) Boiss.
Кермек донецький	Limonium donetzicum Klok.
Звіробій стрункий	Hypericum elegans Stephan. ex Willd.
Катран татарський	Crambe tataria Sebeok
Глiд український	Crataegus pentagyna Waldst. et Kit.
Мигдаль степовий, бобчук	Amygdalus nana L.
Перстач прямостоячий, калган	Potentillae recta (L.) Raeusch
Астрагал крейдолюбний	Astragalus cretophilus Klok.
Астрагал пухнастоквітковий	Astragalus pubiflorus DC.
Льон український	Linum ucrainicum (Griseb. ex Planch.) Czern.
Барвінок трав'янистий	Vinca herbacea Waldst. et Kit.
Чебрець вапняковий	Thymus calcareus Klok. et Des. - Shost.
Шавлія лучна	Salvia pratensis L.
Шавлія поникла	Salvia nutans L.
Проліска дволиста	Scilla bifolia L.
Півники карликові	IrispumilaL.

Ці види належать до родин: Жовтецеві (Анемона лісова, Горицвіт весняний), Руткові (Ряст Маршалла), Кермекові (Кермек донецький), Звіробійні (Звіробій стрункий), Капустяні (Катран татарський), Розові (Глід український, Мигдаль степовий, Перстач прямостоячий), Бобові (Астрагал крейдовий, Астрагал пухнастоквітковий), Льонові (Льон український), Барвінкові (Барвінок трав'янистий), Губоцвіті (Чебрець вапняковий, Шавлія лучна, Шавлія поникла), Гіацинтові (Проліска дволиста), Півникові (Півники карликові). На діаграмі 3.3 проілюстровано кількість видів і кількість родин до яких види належать.

Діаграма 3.3.

3.3 Дослідження чинників негативного впливу на стан біорозмаїття на території ботанічного заказника місцевого значення "Мальцівський"

У результаті багатовікової господарської діяльності людини ландшафт лісостепової зони Харківської області дуже змінився. Раніше її покривала різнотравно-типчаково-ковилова рослинність. До нинішнього часу у своєму первинному вигляді степ практично ніде не зберігся. Зникають рідкісні види рослин, у тому числі: степові - ковила Лессінга, календула сітчаста; реліктові - чина венеціанська, вовчі ягоди Софії, в'язіль стрункий, хвощ великий, півонія тонколиста [15].

Для збереження зникаючих та цінних видів рослин було створено ботанічний заказник місцевого значення "Мальцівський". Його призначення є науково обґрунтована охорона, відтворення та контроль стану природних екосистем та організація досліджень на його території, яка, як і інші території природно-заповідного фонду України, не уникли інтенсивного промислового "освоєння", надмірного техногенного навантаження на довкілля [20].

Суттєвими чинниками антропогенного впливу на екосистеми заказника стали:

- інтенсивний розвиток промисловості, який мав місце в попередні роки;

- неконтрольоване використання інсектицидів та пестицидів на прилеглих господарських угіддях прилеглих територій, що впливає на біоту;

- неконтрольоване скидання сміття поблизу території заказнику;

- погіршення показників стану атмосфери у сільських населених пунктах, використання для опалення твердого палива.

Поширення і концентрація шкідливих речовин у повітрі безпосередньо пов'язані з домінуючими метеорологічними умовами: рухом повітря, змінами температури, вологістю, опадами. Великі антициклони переміщуються дуже повільно і можуть залишатися в одному регіоні на протязі тривалого часу, що призводить до концентрації частинок і газів [24].

Основними джерелами антропогенного забруднення території заказника "Мальцівський" є:

- викиди автотранспорту (СО₂, NО_х, вуглеводні);

- викиди промислових підприємств (SО₂, СО, NО_х, свинець, кислоти, луги);

- сільськогосподарське забруднення (скиди тваринних ферм, хімізація сільського господарства);

- побутові викиди (сміттєзвалища);

- випасання худоби на території ботанічного заказника "Мальцівський".

Рекомендації.

1. Унікальна аборигенна та синантропна флора, фауна та геологічне різноманіття, знаходячись під постійним антропогенним навантаженням, проявляють тенденцію до негативних змін, деградації біогенофонду та його зникнення. Необхідно посилити пасивну охорону екосистем,що входять у зону заповідності.

2. Сучасні ландшафти піддаються трансформації і руйнуванню. Збереження природних ландшафтів можливе при:

обмеженні використання ландшафтів для промислових розробок;

гармонізація агроландшафтів та призупинення їх розширення за рахунок природних ландшафтів;

оптимізації природних ландшафтів;

формуванні індустріальних та урболандшафтів з найменшим негативним впливом на природні ландшафти;

рекультивації зруйнованих ландшафтів. [12]

Висновки

Після заснування заказника "Мальцівський" Червона книга України перевидавалась двічі в 1996 та в 2009 роках. Кількість видів рослин занесених до ЧКУ збільшилася на 456 видів, і як наслідок, збільшилась і кількість "червонокнижних" рослин на територіях заказників України. В своїй науковій роботі ми вирішили проаналізувати біорозмаїття рослин,що знаходяться під охороною на території заказника "Мальцівський" та їх відношення до категорій Червоної книги України.