Розробка рекомендацій щодо збереження насаджень заказника УкрДНІЛГА ім. Г.М. Висоцького

Агротехнічні роботи включають посадки дерев і чагарників, ліан, пристрій газонів різного типу і квітників, відхід за посадками рослин і зміст газонів і квітників, їхній капітальний ремонт.

До особливого виду садово-паркових робіт відносяться роботи з реконструкції зелених насаджень і реставрації історичних об'єктів ландшафтної архітектури. Реконструкція зелених насаджень на об'єктах включає комплекс робіт, що передбачають повну чи часткову заміну всіх компонентів зелених насаджень (дерев, чагарників, газону, квітників) і всіх елементів упорядкую. Реконструкція проводитися на землях, що відносяться до озеленених територій (об'єктам озеленення) без зміни їхнього правового статусу відповідно до проекту. Реставрація на територіях пам'ятників садово-паркового мистецтва виробляється з метою їхнього збереження і відновлення у відповідності зі спеціальним проектом реставрації. Садово-паркові роботи на об'єктах реставрації проводяться по спеціально розроблених правилах і регламентам.

В особливу категорію входять особливо охоронювані території, дендрарії, заповідники і заказники, національні парки, парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва, території пам'ятників архітектури, що знаходяться під державною охороною.

Швидкість і високий відсоток приживлюваності посадкового матеріалу, зменшення відпаду, створення стійкого газону в значній мірі залежать від правильної агротехніки. У комплекс агротехнічних заходів щодо посадки дерев і чагарників і відходу за ними входять викопка, транспортування, передпосадкова підготовка матеріалу, підготовка посадкових місць, посадка, відхід за насадженнями.

4.1 Технологія створення живоплоту з самшиту

Живопліт з самшиту ми проектуємо за першим корпусом. На першій рабатці біля вікон ми залишаємо дуб звичайний, тому що він має відмінний декоративний і санітарний стан і тую західну, а барбарис звичайний пересаджуємо в інше місце. На цій рабатці ми висаджуємо ще дві туї західні пірамідальної форми. На другій рабатці ми пересаджуємо кизил і кизильник цілокраїй, а замість них садимо тис ягідний шаровидної форми, так щоб вони були в шаховому порядку з туями в першій рабатці. На третій рабатці - ми залишаємо лише тую західну і до неї підсаджуємо ще дві і садимо в уграх рабатки, підстригаємо їх у вигляді еліпса.

Що ж стосується самшиту - то його висаджуємо по периметру рабаток і робимо живопліт, який коли виростить буде утворювати декоративну загорожу. Тому пропонуємо ряд заходів щодо створення і утримування в декоративному стані живоплоту з самшиту.

Густе насадження в огорожах, особливо формованих, сприяє сильному ущільненню ґрунту. Тому для кращого росту і розвитку рослин бажано проводити розпушування по-обидва боки огорожі на ширину не менш як 50 см. При цьому необхідно враховувати глибину залягання коренів. Якщо в рослин глибока стрижнева коренева система, можна перекопувати. Якщо дерева і чагарники утворюють поверхневу кореневу систему, грунт неглибоко розпушують. При перекопуванні і розпушуванні одночасно видаляють бур'яни. Для запобігання розвитку бур'янів грунт мульчують, насипаючи шар тирси, торфу тощо висотою більше 5 см; Крім того, для боротьби з бур'янами можна застосовувати гербіциди (раундап), якщо немає загрози хімічного забруднення ділянки

Після весняного висаджування живопліт необхідно регулярно поливати. Рослинам, висадженим восени, як правило, вистачає природних опадів у зимовий період. У будь-якому випадку слід дотримуватися загального принципу поливання пересаджених рослин: коренева система не повинна пересихати. Особливо важливо стежити за цим у посушливі періоди, а також під час активного росту пагонів, коли щотижня поливають з розрахунку 20 -- 30 л на один погонний метр живоплоту, після чого розпушують грунт. Для кращої приживлюваності рослин можна обробляти крону транспіраційно знижувальними речовинами. Крім того, протягом літа після садіння, особливо за вітряної, сухої і жаркої погоди бажано рясно обприскувати рослини водою, вологолюбні породи -- двічі на день (рано-вранці й пізно увечері). Восени у південних районах також поливають, якщо немає рясних опадів, у північніших поливи варто звести до мінімуму, щоб не стимулювати ріст пагонів.

У наступні роки поливати огорожі можна нечасто, залежно від потреби різних видів рослин. Найважливішими періодами протягом року є літній сухий, закладання генеративних бруньок у красивоквітуючих і плодових рослин, цвітіння та достигання врожаю. У цей час вони потребують додаткового вологозабезпечення. Найкращий спосіб поливання -- повільне подавання води протягом декількох годин, що забезпечує глибоку проникність і перешкоджає вимиванню ґрунту.

У густих формованих живоплотах із ґрунту виноситься велика кількість поживних речовин, тому для довговічності огорожі необхідно вносити органічні та мінеральні добрива: у родючі ґрунти -- один раз на три чотири роки, у бідні -- через кожні один -- два роки. Норми добрива з розрахунку на. 1 кв. м площі під живоплотом, включаючи прилеглі до неї смуги: перегній, компост, перепрілий гній -- 2 -- 4 кг, торф -- 4 -- 6, сульфат амонію -- 0,6 -- 0,8, суперфосфат -- 0,6--0,8, калійна сіль -- 0,3 -- 0,4 кг.

Мінеральні добрива вносять під осіннє перекопування (фосфорні, калійні), а також під весняне розпушування ґрунту (азотні). Добрива тривалої дії у формі гранул або таблеток вносять раз на рік навесні. Можна підживлювати рідкими добривами, краще в період інтенсивного росту коренів і пагонів. При цьому оптимальна концентрація розчину повного добрива для більшості деревних порід становить: аміачної селітри -- 2 г/л, суперфосфату -- 20, калію -- 2 г/л. Підживлення хвойних живоплотів має свої особливості. Для них непридатний гній. З кінця березня до початку серпня через кожні два -- три тижні корисно вносити азотні і фосфорні добрива (20 -- 30 мг/м).

Дозування можна збільшити для старих рослин і там, де є товстий шар мульчі з деревної кори. Починаючи з серпня підживлення хвойних припиняють.

Найважливішим моментом у догляді за живоплотом є стрижка (.для формованих насаджень) і обрізування (для вільно зростаючих). Живоплоти підстригають для посилення росту бокових пагонів, збільшення густоти крони, для одержання рівного профілю.

Огорожі підстригають щорічно. У перші роки -- один раз протягом вегетаційного періоду ранньою весною або пізно восени. Далі кількість стрижок можна збільшити до двох--трьох, залежно від швидкості росту рослин. При двох стрижках на рік повторну роблять у червні--липні (при цьому огорожа наростає у висоту значно швидше, ніж при одноразовій стрижці). Багаторазові стрижки роблять протягом літа в міру відростання нових пагонів і втрати чіткості ліній огорожі, що визначають її профіль. Число стрижок можна зменшити хімічним шляхом за допомогою препарату Cutlass (ICI), що наноситься після першого обрізування. Він затримує ріст молодих пагонів.

Глибина стрижки збільшується в міру збільшення приросту і віку огорожі. Спочатку вона становить 1/2--2/3 середньої довжини пагонів. В міру наближення огорожі до заданої висоти стрижка може бути ще глибшою, аж до залишення пеньків висотою 1--2 см. Після досягнення визначеної висоти верхівкове підстригання проводять постійно на одному й тому ж рівні, видаляючи всі пагони, що піднімаються.

Більшість садівників з явним небажанням обрізують живоплоти, видаляючи лише кінці молодих пагонів. Внаслідок цього густа, висока жива огорожа через кілька років набуває непривабливого вигляду й обвисає. Щоб цього не трапилося, огорожі слід обрізати максимально близько до торішнього рівня. Це збереже їхню форму й густоту, а також перешкодить обламуванню рослин від сильних снігопадів.

Одним із прикладів неправильної стрижки огорожі є той випадок, коли ширина живоплотів збільшується швидше, ніж висота. Тому стригти слід глибше з боків, щоб у профілі висота була значно більшою порівняно з шириною.

Крім того, через неправильну стрижку огорожі нерідко оголюються знизу, з'являється багато сухих галузок. Як правило, такі запущені живоплоти мають у поперечному перерізі вигляд чотирикутника, що перешкоджає рівномірному освітленню бічних поверхонь. Такий профіль (прямокутник, квадрат) застосовують швидше для бордюрів, де різниця в освітленні нижніх і верхніх вертикальних поверхонь незначна через невелику висоту. Для реанімації запущеної огорожі необхідне обрізати до 1/4--1/2 висоти і ширини або навіть зрізати на пень для того, щоб стимулювати новий інтенсивний ріст пагонів. Запущені ялинові та соснові огорожі обрізують зверху і з боків не більш ніж на три останні річні прирости.

Незручність прямокутного, а також трапецієподібного профілю з утворенням плоскої поверхні верху полягає в необхідності дуже частих стрижок. Навіть при невеликому вростанні пагони не будуть цілком рівномірними по всій поверхні, внаслідок чого зміниться профіль огорожі і погіршитеся декоративність.

У профілі, який звужується, або закругленому догори нерівномірність пагонів, що відростають, менш помітна, тому огорожа майже не втрачає своєї декоративності. У цьому випадку не потрібні багаторазові стрижки.

Обрізування з метою омолодження можна застосовувати не тільки до запущених огорож. До нього вдаються і тоді, коли огорожа постаріла, перестала бути декоративною і виконувати захисну функцію. Оскільки на відновлення форми рослинам потрібно багато сил, краще проводити омолодження у два прийоми. У перший рік обрізують тільки один бік огорожі, зрізуючи галузки на відстані ширини долоні від стовбура, інший бік обрізують, як звичайно. Наступного року її омолоджують у такий же спосіб, як і першу. Одночасно з обрізуванням рослини потрібно як слід удобрити, полити і замульчувати грунт, щоб вони могли швидко відновитися. У невідкладних випадках обрізують одночасно з двох боків.

Підстригають живоплоти здебільшого садовими ножицями. При цьому одним із секретів успішної зеленої операції є спосіб обрізування пагонів знизу вгору, при якому зрізані гілки падають вільно. Робиться стрижка огорож і за допомогою електроножиць або бензотримера, що істотно полегшує роботу. Однак багато садівників тепер воліють користуватися ручним секатором і садовими ножицями, виявляючи творчий підхід і одержуючи від процесу стрижки справжню насолоду. Крім того, великолисті вічнозелені рослини (лавровишня й інші) краще стригти ручним секатором, оскільки електричний пошкоджує листя, поверхня його буріє і має дуже непривабливий вигляд.

Щоб одержати однаковий профіль стрижки по всій довжині живоплоту, її роблять по натягнутих шнурах або ж користуються шаблоном, що відповідає бажаному обрису поперечного перерізу огорожі. Для підстригання досить високих живоплотів користуються ослонами, які пересувають уздовж них у міру виконання роботи, а для стрижки живих стін - драбинами.

Також варто враховувати, що вічнозелені дерева і чагарники накопичують велику кількість бруду, пилу, тому їхня стрижка може бути однією з найбрудніших робіт.

Вільно зростаючі живоплоти стригти не можна. До них застосовують санітарне, стимулююче, легке; підрівнююче обрізування. Видалення сухого, старого, слабкого галуззя, що загущує крону, особливої важливе для красивоквітуючих і плодових рослин. Слід враховувати, що генеративні бруньки у цих видів закладаються на пагонах різного віку: у деяких -- поточного року (троянди, будлея, спіреї), а в інших -- попереднього (хеномелес, глід, вишня, яблуня, форзиція). Для того щоб одержати рясне цвітіння, такі рослини обрізують відповідно до їхніх біологічних особливостей: першу групу -- до цвітіння, другу -- після нього. Щоб одержати високий врожай, плодові рослини обрізують до цвітіння.

Зрізане листя і пагони потрібно ретельно збирати й спалювати, оскільки вони можуть бути джерелами поширення шкідників і хвороб.

Навесні, коли рослини ще знаходяться в спокої, видаляють загущені і пересічні пагони, зберігаючи типову форму рослини. Після цвітіння обрізують відцвілі пагони до розвинутих бруньок або молодих нижніх пагонів. Старі огорожі омолоджують, додатково обрізуючи старе галуззя, залишаючи ј -- 1/5 частину довжини.

Після цвітіння обрізують відцвілі пагони до молодих бічних гілочок або до нижніх розвинутих бруньок на кущі. Після цвітіння обрізують усе галуззя до розвинутих бруньок або до розвинутих пагонів, розташованих близько до ґрунту. Навесні обрізують до рівня торішнього обрізування. .Після цвітіння злегка підрівнюють пагони, що порушують симетрію, а відмерлі вирізують. Після цвітіння або на початку чи посеред весни обрізують відцвілі пагони, захопивши 2,5 см торішнього приросту. Після цвітіння або під кінець зими чи навесні обрізують пагони на бажану довжину, включаючи омолоджуюче обрізування, якщо це необхідно..Після цвітіння або під кінець зими чи напровесні проводять стимулююче обрізування бокових пагонів, залишаючи 3--4 бруньки вище місця торішнього обрізування.

4.2 Посадка та догляд за виткими рослинами

Спосіб оснований на розкрашуванні вертикальних поверхонь в саду являється дуже давнім. Ще тисячоліття назад у Древньому Римі прикрашали таким чином сади. В нашому проекті ми будимо прикрашати гараж.

Слово «ліана» виникло від французького - зв'язувати. Представники різних видів і сімейств в'ючних і лазячих рослин об'єднує незвичайний образ життя: вони не можуть самостійно втримуватися в вертикальному положенні. Їх гнучкими стеблам необхідна опора, біля якої вони або обвиваються, або цепляються за неї за допомогою листків, вусиків, шипів, присосок і придаткові корені.

Головна відміна вертикального озеленення від інших прийомів ландшафтного дизайну складається в тому, що з в'ючних рослин виходить однорідна зелена маса на фоні будь - якої поверхні. Відсіля випливає кілька висновків. По - перше, при декоруванні об'єкта недоцільно використовувати одночасно кілька видів в'ючних рослин на невеликій ділянці. По - друге, крім інтенсивного росту і загальної декоративності (рясна листва, цікаве цвітіння і плодоношення), ліани повинні мати сезонною чарівністю - наприклад, восени, коли весняні покриви на стінах і опорах становляться ярко - золотистими, їм краще бути алими або пурпурними. Крім цього, потрібно проявляти обережність при озелененні фасаду і стін будинку. В літературі часто зустрічається утвердження, що ліани не можуть стати причиною їх пошкодження, однак при цьому не указується, з якої сторони будівлі краще розміщувати їх. Наприклад, на сонячній стороні, яка добре прогрівається зелений екран затримує теплові потоки і тим самим понизить температуру в приміщенні, що дуже важливо в жаркий період. А при озелененні стін південної і південно - західної експозиції - рослини тут почнуть затримувати вологу і в кімнатах з'явиться волога і сирість.

Посадка багатолітніх ліан, догляд і розмноження. Посадка рослин цієї групи відлічається деякими особливостями. Ями або ніші, які споруджені під стінами будівель, роблять на деякій відстані від отмотки, щоб вода при поливі не затікала під фундамент.

Догляд за в'ючними рослинами складається в періодичній стрижці крони, якщо така потреба виникає. Видаляють зразу сухі і пошкоджені гілки, а також ту частину зеленої маси, яка сильно затінює вікна або яка піднімається на самий верх. Дуже важливо обрізати мінімально товсті пагони, оскільки важко представити, яку частину зеленої маси вони образують вище місця зрізу. Обрізку в'ючних рослин проводять весною, ще до початку сокоруху.

Ліани згодні на підкормку органічними і мінеральними добривами. Як правило, на одне посадкове місце вносять в середньому 10 г фосфорних, 5 г калійних і 10 г азотних добрив. При цьому калійні і фосфорні добрива вносять восени, а азотні - весною.

Серед в'ючних рослин немало зимостійких рослин, однак якщо прогнозують достатньо сильні морози, деякі особливо цінні види потрібно утеплювати. З цією ціллю роблять додаткову обрізку пагонів, залишая тільки центральні скелетні гілки, які пригибають до землі і присипають зверху землею. В такому виді рослини краще перенесуть холод, а весною їх знову підв'язують до опор, де вони швидко розростаються.

Розмножуються в'ючні рослини різними способами більшість з них не важко виростити із сімян, хоча в цьому випадку вони повільніше ростуть в перші роки. Значно краще получити готові до посадки рослини шляхом черенкування або відсадки кореневих паростків - такий посадковий матеріал росте значно швидше і добре зберігає признаки материнської форми.

Живописна красота, з якою розтікається по стінам і решіткам дівочий виноград п'ятилисточковий (дикий виноград), завжди придає садової композиції романтичність. Серед лазячих ліан саме він частіш за все використовується в вертикальному озелененні, і не тільки своїй виключній декоративності. Ці рослини славляться своєю довговічністю, високою морозостійкістю і тіневитривалістю; може рости на любих ґрунтах і доволі спокійно переносить міські умови. Ще одне достоїнство - стійкість до грибкових хвороб і шкідникам.

Багатовікові пагони дикого винограду досягають 25 метрів по довжині, а площа покриття крони - декілька квадратних метрів. Літом цей килим переливається всіма відтінками зелені, а восени становиться ще більш ефективним, коли листя становиться кармінним і алими тонами. До опори виноград прикріплюється тонкими клейкими вусиками. З часом вони деревеніють, а сама ліана формує систему скелетних гілок, які утримують всю масу переплітавшихся, ще які не вспіли закріпитися пагони. Тому дуже важливо, щоб опора була дуже міцною, витривалою і розрахована на довгий час служби. Для цієї цілі підійдуть такі метали, як від цинкована сталь або пропитана спеціальним антисептиками деревина.

Хоча ліана не вибаглива до ґрунту, але ж на плодородних, пухких і добре дренованих ґрунтах вона зазвичай росте швидше і відрізняється більш пишною кроною. Весною або восени саджанці висаджують на відстані 1 м один від одного, заповнюючи ями сумішшю листового перегною, торфу і піску. Догляд в перші роки - це полив і підкормка азотними добривами.

Використання крупних декоративних ліан, які не вибагливі і добре розростаються - дівочий виноград п'ятилисточковий, виноград амурський, виноград лисий, аристолохія маньчжурська та інші, дає можливість доволі швидко задрапувати поверхню стіни красивим орнаментальним листям.

Особливо красива окраска осінніх листків у деревогубця круглолистного (ярко-жовта), деревогубця в'ючного (жовто-памаранчеве), дівочого винограду п'яти листочкового (темно-пунцева) і далекосхідного винограду. Щільну завісу із листя, а також корисні і смачні плоду утворюють актинидія коломикта, актинидія гостра і лимонник китайський. Яскраво-червоні ягоди останнього до того ж дуже нарядні, і листя актинидії, що росте в світлому місці, після цвітіння рослини можуть набувати строкату зелено-рожево-білу окраску.

Більшість із перелічених вище рослин для свого росту уверх потребують опори і підв'язки. Для того, щоб облегшити їм освоєння вертикальної поверхні, потрібно розташувати протягом стіни рейки або решітки із дерева, металу або інших матеріалів, підійдуть також проволочні або пластикові сітки. В самому простому випадку достатньо обмежитись натягуванням шпагату, канатів або металічних струн, які витримують масу важких ліан.

4.3 Догляд за газонами

Газони -- це трав'яне покриття, яке створюють для декоративних, оздоровчих, спортивних, ґрунтозахисних та інших потреб. Іншими словами, газон -- це ділянка, покрита щільним ґрунтозахисним килимом з багаторічних трав'янистих рослин, на яких в умовах садово-паркового об'єкта розташовують дерева, чагарники, квіткові рослини та різноманітні елементи благоустрою (паркову скульптуру, альтанки, трельяжі тощо). У переважній більшості випадків газон -- це коротко підстрижений лучний травостій.

Для створення газону на виділеній для цього площі спочатку потрібно старанно очистити площу від пеньків, рештків будівельних матеріалів, спланувати або вирівняти поверхню, розрихлити ґрунт на глибину 22-25 см, видалити кореневища бур'янів та органічні рештки. При необхідності ґрунт зволожують і обробляють до тих пір, доки він не прийме вигляд розпушеної грядки. Всі грудки ґрунту більше 2-3 см необхідно розрихлити або видалити з поверхні. Після цього на підготовленій площі висівають насіння однієї або суміші трав на глибину 2-3 см та заробляють його в ґрунт.

Після посіву доки ґрунт залишається вологим або своєчасно випадають дощі до появи сходів протягом 2-3 неділь газони особливого догляду не потребують. На випадок посухи необхідно організувати полив або поверхневе зрошення для стимуляції дружнього проростання насіння трав. З появою сходів трави, а іноді і навіть раніше, на площі майбутнього газону можуть з'явитись бур'яни. Їх потрібно зразу ж виполоти бо вони ростуть швидко і можуть заглушити сходи трав і навіть зовсім змінити вигляд газону. Після видалення бур'янів газонні трави дружньо сходять і дають суцільний килим молодої свіжої зеленої трави, якій потрібно дати добре укоренитись і розкущитись. А це може бути лише при достатньому зволоженні ґрунту. Тому в посушливі періоди газони потрібно регулярно поливати або зрошувати і через кожні 2 -3 тижні скошувати траву газонокосарками.

Для створення газонів в основному використовують злакову рослинність, яка утворює густий травостій і щільну дернину. Рівні ділянки газонів розширюють просторово-зорове сприйняття садово-паркових композицій.

Газони за своїм функціональним призначенням розподіляють на: партерні, звичайні, лучні, спортивні, ігрові та квіткові (мавританські).

Партерні газони вважають найдекоративнішими. Партерні газони -- основний елемент квітника і партеру, що служить фоном для композицій з квітів, деревно-чагарникових груп, а також для скульптур, фонтанів, трельяжів тощо. Партерні газони надзвичайно трудомісткі елементи озеленення, особливо їх створення й утримання. Передусім вони мають бути ідеально доглянутими -- чистими, з рівномірно зімкнутим травостаном, низьким і однотонним. Створюють їх, як правило, з одного виду трав, оскільки цим можна забезпечити їхнє однотонне забарвлення. Використовують для посіву, в основному, райграс пасовищний, кострицю червону, польовицю звичайну, тонконіг лучний. Вимагають регулярної стрижки, внесення добрив та поливу.

Звичайні садово-паркові газони найпоширеніший тип газонів. Такі газони створюють у міських парках, скверах, на бульварах, використовують в озелененні вулиць як смуги для посадки дерев. Крім декоративності ці газони, зважаючи на їхнє значне практичне поширення, мають бути стійкими до несприятливих факторів міського середовища та довговічними. Для їх створення використовують різної складності травосуміші -- двох-п'яти видів злакових трав з різними типами кущіння: кореневищні, розгалужено-кущисті, кореневищно-розгалужені. Такі рослинні угруповання здатні створити щільну і довговічну дернину.

Лучні газони призначені для великих паркових, лісопаркових і луго-паркових територій на яких переміщається значна кількість відпочиваючих, а тому вони мають вирізнятися ще більшою стійкістю і довговічністю, ніж попередні. При створенні лісопаркових газонів передбачають не лише посів, але й використання природних лучних трав

Спортивні й ігрові газони мають бути покриті дерниною, яка б відрізнялася високою зв'язністю, доброю несучою здатністю, особливою стійкістю до механічних пошкоджень і швидко просихала. Спортивні газони створюють на однорідному за структурою і потужністю рослинному шарі землі завтовшки не менше 15 см. Земля має бути добре дренованою, характеризуватися, як вже зазначалося, високою зв'язністю і збалансованим співвідношенням основних поживних речовин.

Рослинний грунт під газони готують завчасно на спеціальних площадках. Якщо використовують місцевий ґрунт без переміщення, то для його поліпшення постійно (частинами) вносять грунтополішпувальні матеріали, рівномірно розподіляючи їх і перемішуючи у верхньому шарі ґрунту. Для перемішування використовують граблі, борони, культиватори, фрези та мотоблоки.

Внесення мінеральних добрив у ґрунт є необхідним заходом. Суглинисті і піщані ґрунти повинні містити не лише достатню кількість фосфору, азоту і калію, але й магнію і сірки.

Кінцеве вирівнювання проводять дуже уважно в три-п'ять проходів граблями, щоб земля встигла всістися й ущільнитися. Якщо під час ходіння вкатаною ділянкою залишаються сліди, то слід продовжити вкатування. Перед посівом верхній шар вкатаної землі завтовшки 1 -- 2 см злегка вирівнюють граблями.

Посів проводять вручну. Насіння рекомендують змішувати з баластом (1:1 або 1:2 за об'ємом). Як баластовий матеріал використовують зовсім сухий пісок, тирсу, торф'яну кришку, просіяну через сито з отворами 4x4 мм. Легке і крупне насіння висівають окремо: перше вздовж поля, друге -- впоперек.

Висіяне насіння старанно загрібають залізними граблями або легкими боронами і вкатують легким катком (50 кг). Глибина загрібання пропорційна величині насіння: дрібне висівають на глибину 0,3--0,6 см, крупне на глибину 1 --1,5 см. Висіяне насіння злегка присипають тонким шаром (0,3--0,5 см) рослинної землі. Найсприятливіший час для висівання насіння -- рання весна, але це можна робити і в кінці літа -- 20 серпня --5 вересня, а також після сталого пониження температури повітря до 2-3 °С під зиму, особливо для тонконога лучного. Проте найкращий строк -- весняний. За умов сухої погоди посів рекомендують поливати у вечірній час упродовж трьох-чотирьох тижнів, бажано в безвітряну погоду.

Квітучі (мавританські) газони влаштовують на галявинах великих парків, у насадженнях житлових районів; Вони можуть бути однорічними і багаторічними У багаторічних квітучих газонах злакові трави у травосуміші становлять 40--50%. Для створення барвистого килима використовують дзвіночки, мак альпійський, ромашку білу, деревій, конюшину білу, а також вводять цибулькові багаторічники -- нарциси, тюльпани, сціллу, мускарі.

4.4 Терміни посадки

Посадку дерев і чагарників можна робити і навесні і восени. Найбільш високу приживлюваність як листяних, так і хвойних рослин дає своєчасна весняна посадка. Теплолюбні і хвойні породи висаджуються тільки навесні. Весняна посадка може вироблятися відразу після відтавання ґрунту і до розпускання бруньок (тривалість, посадки 6-10 днів). Холодостійкі рослини можна висаджувати восени. У господарському відношенні осінні посадки більш зручні: терміни посадки триваліше, рослини менше мають потребу в поливі. Осінню посадку можна починати після припинення росту (опадання листя) і кінчати за одну-двох тижнів до заморозків; літню посадку - лише з грудкою землі й у виняткових випадках. Для її успішного здійснення необхідно зробити обрізку частини крони, обірвати частина листя, не порушувати кома, висаджені рослини рясно і регулярно поливати, пристовбурні лунки покривати перегноєм торфо - крошкою для зменшення випару вологи, у посушливі дні ранком і ввечері обляпувати крони водою. Посадку холодостійких дерев і чагарників можна робити в зимовий період з мерзлою грудкою.

4.5 Підготовка садивних місць

Посадкові ями, траншеї і котловани потрібно копати не пізніше, ніж за двох тижнів до посадки; для весняної посадки - з осені, при цьому ґрунт одержує гарну вологозабезпеченість, дезінфікується в результаті промерзання, структура її поліпшується. Розміри ям, траншів для посадки дерев і чагарників визначаються проектом.

При підготовці посадкових ям на території, де є підземні комунікації і різні спорудження, необхідно дотримувати нормативні відстані від дерев і чагарників до будівель і споруджень.

Густота посадки дерев і чагарників, ширина смуг зелених насаджень залежать від розмірів дерев і способу їхнього розміщення.

Техніка посадки. Ями і траншеї для посадки дерев і чагарників з оголеної кореневої системи повинні бути засипані на половину глибини рослинною землею у виді конусоподібного горбка для кращого розподілу коренів. Ями і траншеї для посадки дерев і чагарників із грудкою засипаються рослинною землею до 0,8-1,0 м, по її краї - валик висотою 10-15 см. Посаджені дерева рясно поливаються (не менш двох-трьох цебер на одне дерево) для кращого ущільнення тільки що насипаної землі і поліпшення її зв'язку з коренями. Осіла після першого поливання земля заповнюється підсипанням нової рослинної землі. Якщо дерева саджають навесні, доцільна обрізка крони.

Останнім часом з розвитком механізації в озелененні всі частіше користаються пересадженням великих дерев (у віці від 20 до 40 років), узятих прямо в лісі. Успішно переносять пересадження дуб, в'яз, ясен, клен гостролистий, тополя, ялина звичайна і колюча, ялиця, туя, каштан кінський, явір, береза, кедр, кипарис, сосна, акація біла, платан, катальпа, липа дрібнолиста і крупнолиста. У дерев, що відбираються для пересадження, не повинне бути ознак поразки шкідниками і хворобами, механічних ушкоджень стовбура і галузей, вони повинні володіти необхідними декоративними якостями. Відібрані рослини позначаються олійною фарбою з вказівкою орієнтації по сторонах світла. До попередньої підготовки великого дерева для пересадження можна віднести обрізку крони, що стимулює регенерацію перерізаних коренів. Розмір грудки землі навколо коренів повинний дорівнювати десятикратному діаметру дерева на висоті грудей, його глибина - у межах 0,6-0,8 м. При пересадженні великих дерев партіями з однієї ділянки попередньо досліджується характер кореневої системи для визначення найбільш доцільних розмірів грудки. По границях наміченої грудки землі відповідних розмірів капають траншеї шириною 30-50 см і глибиною, на 5-10 см перевищуючої висоту грудки, що повинний мати вид переверненої усіченої піраміди з однією стрімкою стороною; потім його обшивають дошками, щитами, підрізають знизу сталевим тросом діаметром 15-20 мм за допомогою автомобіля, перекидають набік, зачищають підтяті корені і підшивають знизу. Стовбур обмотується мішковиною, у початку крони до нього прив'язується мотузка, за допомогою якої регулюється положення дерева при його навантаженні і вивантаженні. Дерево вантажать на машину піднімальним краном. Посадкові ями готуються завчасно, за 10-15 днів, за допомогою автокрана і раніше прив'язаних мотузок встановлюють у них дерева. Видаливши з посадкової ями пакувальний матеріал, рясно поливають "подушку" і поверхню грудки. Потім яму засипають заздалегідь приготовленим рослинним ґрунтом, злегка утрамбовують її, роблять навколо ями валик для постійного поливу і рясно поливають ґрунт до повного насичення. Для запобігання дерева від розгойдування вітром його закріплюють у трьох крапках розтяжками, що прикріплюють на стовбурі пересадженого дерева до металевого кільця з повстяною підкладкою трохи нижче перших основних галузей.

Організація, що веде роботи з озеленення, до здачі об'єкта в експлуатацію проводить відхід за посадками: систематичний полив, розпушування і мульчування ґрунту в межах пристовбурних лунок, обрізка засохлих і ушкоджених галузей, захист штамба коштовних дорослих дерев мішковиною від морозу і від перегріву, утеплення на зиму пристовбурних лунок шаром гнойового перегною висотою 10-20 см.

4.6 Обрізка

Важливим заходом по збереженню деревних рослин являється підтримка надземної частини в життєздатному і санітарному стані, габітуса і форми крони шляхом спеціальних прийомів обрізки гілок і пагонів. Розрізняють наступні види обрізки крон деревних рослин: санітарна, омолоджуюча, формовочна.

Обрізка дерев - це своє образна «хірургічна операція», яка виконує наступні цілі:

- видалення сухих, пошкоджених гілок, які знижують декоративність рослин і які сприяючих виникненню дупел;

- проріджування крони дерева, видалення заважаючих друг другу гілок, освітлення, яке сприяє покращенню росту.

- збереження раніш наданих кроні форм і розмірів;

- зменшення крони, омолоджування рослин.

Обрізка повинна виповнюватися кваліфікованими садово-парковими робітниками під керівництвом майстра. При обрізці необхідно враховувати видові біологічні особливості росту і розвитку рослини, форму крони і динаміку її вікової мінливості, тип гілкування, можливість прокидання сплячих бруньок, спосібність переносити стрижку. В результаті обрізки у рослин проходить зміна в співвідношенні загальної маси крони і коренів.

Кількість всмоктуючих коренів починає збільшуватись, що сприяє притоку поживних речовин в органи рослинного організму, покращенню вуглеводного і азотного обміну, синтезу органічних сполук, водного режиму.

Формовочна обрізка застосовується для дерев в алейних, в рядових посадках. Обрізку проводять з ціллю надання певної форми кроні - шару, куба, конуса, колони. Обрізкою досягається рівномірний розподіл скелетних гілок. Добре переносять стрижку: в'язи, ясень пушистий, акація біла, граб, бук, тополь. Із хвойних - туя західна, ялина звичайна, яловець. Не переносять стрижку крони берези. Погано переносять - черемха, катальпа, клен гостролистий, каштан кінський, горобина звичайна.

Обрізка буває : слабою, помірною і сильною. Ступінь обрізки залежить від виду рослини, його віку, стану крони. В молодому віці проводять слабу обрізку або прищипку пагонів (не більш 25..30 % річного приросту, на 2..3 бруньки). Між старим і новим зрізом необхідно залишати пагони довжиною в 6..10 см. Помірна стрижка проводиться у дерев старшого віку, коли ріст пагонів поволі послаблюється, загущення крони зупиняється, більш сильні ростові бруньки закладаються на кінці пагонів. В цьому випадку краще застосовувати помірну обрізку, або скорочення пагонів (до 50 % довжини річного пагона). В результаті, верхні пагони подовжуються, листя становиться крупніше, крона загущується.

Сильну стрижку (до 60..75 % довжини річного пагона) роблять тільки у швидкоростучих видів рослин, таких як тополі. При сильній стрижці дерев тополя бальзамічна спостерігається активний ріст пагонів по периферії крони, збільшується розмір листків. Якщо дерева не обрізувати або обрізати помірно, то крона швидко рідіє, нижні гілки відмирають. Обрізку дерев проводять весною, перед началом вегетації (сокоруху), в кінці лютого на початку березня. В районах з м'якою зимою формувати дерева можна і восени, після листопада. Обрізка хвойний видів може проводитись у рослин, які ростуть в живоплотах (туя західна, ялина звичайна, ялиця), проводиться в кінці червня, після закінчення росту пагонів. Періодичність формування крони дерев залежить від швидкості їх росту: швидкоростучі - обрізаються щорічно, повільно ростучі - раз в 2..3 роки.

Ціль санітарної обрізки формування рівномірно світлопрникаючої, добре аерируємої крони. В першу чергу обрізують хворі, сухі, надломлені, усихаючи гілки, порослеві і «жирові» пагони, гілки, ростучі всередину крони і зближені, які торкаються один одного (із двох зближених гілок видаляють більш слабку). Дуже важливо враховувати розташування гілок. Видаляють гілки, які ростуть під гострим кутом від лідеру, або ростучі вертикально уверх, які розростаючись, перетворюються в товсті гілки, які заважають росту основного лідера; при сильному вітрі вони звичайно відламуються утворюючи рвані рани на стовбурі. Санітарну обрізку проводять за час всього періоду вегетації.

Омолоджуюча обрізка застосовується для старих, втрачаючи декоративність дерев. Для підтримки їх життєдіяльності видаляються частково або повністю основні гілки крони. Втрата декоративності і життєздатності проявляється у дерев з віком, коли в кроні з'являються сухі гілки, пагони перестають давати прирости, спостерігається усихання вершини. Видалення гілок виконується до «зони» появи нових молодих пагонів. Їх обрізають на 50..75 % загальної довжини. На залишеній в кроні гілки повинно знаходитись 2-3 гілки другого порядку. Літом із сплячих бруньок цих гілок звичайно з'являється молода поросль, і якщо вона надто густа, то її необхідно прорідити. Для загального «омолоджування» старого дерева обрізку крони проводять поступово, протягом 2..3 років, починая з вершини і великих скелетних гілок. Непогано переносить таку обрізку види рослин з доброю спосібністю швидко відтворювати пагони (липа, тополь, верба). Ії хвойних видів охолоджуючу обрізку переносить тільки ялина колюча (форма голуба). Омолоджування ялини можна проводити перед початком вегетації.

Розрізняють три види обрізки кущів: формовочну, санітарну і омолоджуючу.

Ціль формовочної обрізки кущів - створення штучної форми куща, підтримка цієї форми в заданих параметрах, посилення росту бокових пагонів. Необхідно облік біології росту і розвитку рослин. У видів, квіткові пагони які закладають з осені на пагонах минулого року, треба проводити обрізку відцвівших пагонів на половину їх довжини. А проріджування не квітучих пагонів у цих видів можна проводити весною. Цілий ряд видів утворює цвіт очні бруньки на пагонах поточного року, в першій половині літа. Такі кущі обрізують пізно восени або ранньою весною , до початку сокоруху. До ранньоквітучим кущам відносяться бузок звичайний і персидська, ломиніс гірський і альпійський, карагана, барбарис звичайний, барбарис Тумберга, магонія падуболиста, глід, рокитник пурпуровий, лох, обліпиха, жимолость, смородина золотиста і альпійська, роза, калина - гордовина, крушина, спірея і ін.

До видів, які цвітуть в літній період або в кінці літа відноситься - ракитняк, чубушник, бирючина, пухиреплідник, дерен білий і червоний, спірея японська і ін.

Стрижка виконується на одному рівні від поверхні землі, з бокових участків, надаючи кущу необхідний профіль. Пагони обрізують на Ѕ - ? величини приросту - в перший рік і на ? - на другий рік і в наступні роки.

«Живоплоти» із кущів в молодому віці обрізають (формують) 1..2 рази за період вегетації. При повному розвитку кущів періодичність стрижки збільшується до 4- 6 раз (у повільно ростучих - до 3 раз). Перша обрізка проводиться в березні - квітні, до розпускання бруньок, наступні - по мірі втрати чіткості поперечного профілю. Вільно ростучі живоплоти в систематичній обрізці не має потреби, у рослин обрізують тільки старі гілки, які загущують кущ.

Санітарна обрізка в основному направлена на видалення всихаючих, пошкоджених, хворих пагонів і гілок стрижку проводять щорічно на протязі всього періоду вегетації.

Омолоджуюча обрізка - оновлення рослинного організму, ліквідація признаків його старіння, забезпечення на довгий час здорового виду куща. Спосіб обрізки, кратність, ступінь диктуються поняттям біології рослин, циклом їх розвитку.

Кущі по циклам росту, по своїм особливостям розвитку можна розділити на 5 груп:

- 1 група - рослини з ростом основних пагонів за час всього періоду вегетації, на наступний рік у куща розвиваються бокові квітконоси. К таким видам відноситься: бузина, спіреї, шипшина, горобинолистник, пухиреплідник. Їх стрижку слід проводити до місця відходження крупного бічного пагона, а старі пагони видаляти до основи. Деякі види (шипшини) дають кореневі паростки, які відходять на 1-2 м від материнського куща, в цьому випадку рослина яка знову утворилася зразу після відцвітання, а цвітучі в середині літа - восени або весною наступного року.

- 2 група - рослини, у яких осьові пагони виростають за один рік або декілька років. До них відносяться - жимолості, чубушники. На другий рік цих видів поверхневі пагони зупиняють ріст, утворюється коротка плодова гілочка. Повний цикл розвитку у цих видів кущів - 6..7 років, відмирання стовбурів проходить через в середньому 14-20 років. Обрізка кущів цього виду проводиться шляхом видалення старших гілок і пагонів до місця появи крупної стеблової порослі. Обрізку проводять після цвітіння.

- 3 група - рослини з утворенням багатолітніх скелетних гілок і які відходять від них бічних квітконосів. До них відносяться: смородина, дерен, калина, бузок. Відновлення куща йде за рахунок появи рясної кореневої порослі і порослі від кореневої шийки. У кущів цих видів проріджують крони і скорочують центральні і бічні пагони, видаляють старі гілки. Обрізка проводиться весною, один раз у 4-5 років, а видалення відцвівших гілок - щорічно; кореневі паростки видаляють систематично, особливо у прищеплених форм, щоб не послабити ріст і розвиток основної рослини.

- 4 група - рослини по своїй життєвій формі приближені до довговічних деревним формам, таких як мигдаль, ірга, кизильник, карагана. У кущів відсутня стеблова поросль, при старінні стовбури куща відмирають повністю; відновлення йде за рахунок кореневих паростки або порослі від кореневої шийки. У кущів необхідно проводити обрізку скелетних гілок і скорочення пагонів, що буде сприяти посиленню росту гілок, що залишились і прокиданню сплячих бруньок. Якщо кущ починає погано цвісти і прирости пагонів зменшуються, то необхідно проводити обрізку. У кизильнику і карагани послаблені гілки видаляють до основи, у ірги - до розгалуження або до місця утворення наступного пагона.

- 5 група - рослини довговічні, які не утворюють стеблової порослі і кореневих паростків, такі як глід, кущові верби, клени. Довговічність складає більше 20 років. Кущі даного типу проріджують шляхом видалення старих гілок і пагонів, відмираючих стовбурів з ціллю освітлення крони і стимулювання появи нових пагонів.

Прийоми омолоджування. Кущі в ряді випадків омолоджують «посадкою на пень»; таку обрізку переносить більшість видів рослин. Прищеплені рослини обрізають на висоті 10-15 см від місця щеплення. Не прищеплені рослини обрізають на висоті 10-15 см від кореневої шийки один раз в три роки. На залишених пеньках утворюється стеблова поросль, у ряда видів (смородина, карагана) утворюється як стеблова, так і коренева поросль. Зазвичай, щоб уникнути загущення куща, поросль проріджують, залишають сильні пагони. Однолітні пагони скорочують «на бруньку» без залишання пеньків. Поверхню зрізів зачищають і замазують садовою замазкою або масляною фарбою.

В особливій формі догляду - систематичної обрізки бідують чагарники як вільно зростаючі, так і в живоплоті. Їхня обрізка істотно впливає на довговічність і декоративний вигляд і переслідує три головні цілі: формування куща, поліпшення якості і достатку цвітіння і плодоносіння, омолодження. Живоплоти стрижуться з другого року зверху і з боків: до появи листів, восени - після обпадання листя, улітку - після розвитку перших листків.

Першу стрижку проводять якнайнижче для посилення кущіння, надалі не рідше двох разів у рік. Стрижка - трудомісткий процес і застосування деяких біологічних активних з'єднань, що гальмують ріст вегетуючих рослин, дозволить рідше проводити цю операцію. Для тимчасового гальмування росту рослин застосовується триетаноламінова сіль гідразиду малеїнової кислоти (ГМК-Т), 1 - 2%-ним водяним розчином якої обприскуються коли розпустилися листки. Препарат стимулює пробудження сплячих бруньок, викликає активний ріст утеч по периметру крони чагарників, що підвищує декоративні якості живоплоту .

Чагарники, що цвітуть улітку, стрижуть навесні, весняноквітучі - восени, а чагарники, квіти яких розвиваються з бруньок, закладених у попередньому році (бузок, форзиція, айва японська, весняноквітуча спірея), обрізають тільки після цвітіння. Чагарники з яскраво пофарбованими стеблами (дерен білий і сибірський, керія японська) "саджають на пень", зрізуються на 10-15 см вище кореневої шийки.

Формові дерева можна стригти один раз у рік у період їхнього спокою (березень - перша половина квітня), з нарощуванням крони на 5-10 см за рахунок приросту минулого року. Живі огорожі і формові чагарники потрібно підстригати кілька разів у рік - першу стрижку проводять з половини червня до половини липня, залишаючи від 2 до 5 С: від приросту дійсного року; до осені два-три разу підрівнюють утечі до рівня першої стрижки

Полив. При довготривалій відсутності дощу листя дерев покривається досить товстим шаром пилу. Відбувається закупорка їх продихів, погіршення фотосинтезу, сповільнення обміну речовин. Особливо шкідливий пил для дерев у жаркі дні, коли можливий перегрів листків, що нерідко призводить до структурних змін у хлоропластах. Крім того, крони дерев внаслідок їх забрудненості стають джерелом другорядного запилення повітря. З метою змиву осілого на листки пилу слід проводити освіжувальні поливи крон дерев. Вони особливо необхідні в жаркі літні дні (в липні, серпні). Внаслідок змиву пилу з листків у дерев відновлюється нормальний процес дихання і асиміляції, нормальний перебіг інших фізіологічних процесів. Крім того, регулярний змив крон сприяє видаленню з рослин ряду шкідників, наприклад, тлі і павутинного кліща.

Обмивання крон слід проводити в ранкові часи (до 8 -- 9 год.) або ввечері (після 19 -- 20 год.) в міру їхнього забруднення пилом, але не рідше 4 -- 5 разів за вегетаційний період -- для листяних порід і 8 --10 разів -- для хвойних порід.

Рекомендують такий приблизний розхід води на освіжаюче поливання (із розрахунку 2 -- 3 л води на 1 м2 поверхні крони дерева): для дерев у віці до 10 років -- 15-20 л води на одне дерево, 10 -- 20 років -- до 20 -- 30 л, 20 30 років -- 40 -- 50 л, 30 років і більше -- до 100 л.

Обмивання крони проводиться за допомогою шлангу або поливальних машин, на яких встановлюють спеціальні наконечники, що розбризкують.

Внаслідок поранень, які утворюються при механічному пошкодженні стовбурів або видаленні крупних гілок, деревина пошкоджується різними цвілевими грибами і бактеріями, що спричиняють утворення дупел, яке є особливо частим і характеризується швидким перебігом у порід з м'якою деревиною.

Для збереження таких дерев необхідний своєчасний догляд за утвореними дуплами і ранами на їх стовбурах і гілках.

При обробці дупел необхідно видаляти гострим ножем або стамескою загнилу частину деревини аж до здорової. Рана дезінфікується 5%-м розчином залізного або мідного купоросу і цементується. В якості цементуючого матеріалу використовують цемент в суміші з піском, щебенем і цеглою. Після затвердіння поверхню обробленого дупла необхідно покрити масляною фарбою, бажано під колір дерева.

Механічні пошкодження кори і деревини стовбура або гілок дерев необхідно зачистити ножем до здорового місця, а потім змастити садовою замазкою, яка захищає рану від гнилісних бактерій і грибкових захворювань. Для більш швидкого загоювання ран доцільно використовувати пасти і мазі, приготовлені на розчині гетероауксину в концентрації 0,01 -- 0,025%.

Загоєння ран, одержаних внаслідок механічних пошкоджень, починається з посилення фізіологічної активності тканин навколо рани. З променевих клітин виділяється клейка рідина, що нагадує живицю, і блокує пошкодження судин. У подальшому в місці пошкодження наростає м'яка паренхімна тканина -- калюс, яка заповнює в міру притоку вуглеводів до ростових

насадження зелені заказник агротехнічний

РОЗДІЛ 5. РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНОЇ ЧАСТИНИ

Важливою складовою частиною виробничо - фінансового плану підприємств садово-паркового господарства є кошторис затрат на утримання садів, парків, скверів, об'єктів зовнішнього благоустрою. Основними вихідними матеріалами для складання кошторисів затрат служать данні інвентаризації і по всім об'єктам з указанням в них всієї об'єктом площі, характеристики об'єктів, в тому числі наявність газонів, квітників, дерев, кущів, доріжок, площадок і ін.. Для складання кошторисів розходів по вмісту зелених насаджень, розрахунків в необхідності робочої сили, в матеріалах, робочий силі і ін; користуються укрупленими одиничними оцінками і типовими технологічними картами.

Показники середньої продуктивності праці і середньої заробітної плати в розрахунку на працюючого в сумарному виразі. По закінченню складається зведений кошторис по утриманню зелених насаджень і визначається середня вартість утримання одного гектару.

В загальний кошторис крім трудовитрат на створення та догляд за рослинним покровом включається також вартість посадкового матеріалу (по кожному виду рослин), будівельного та іншого необхідного матеріалу (пісок, гравій, природній камінь, плитка та ін.)

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА НА ВЛАШТОВУВАННЯ ПАРТЕРУ З САМШИТУ

У сквері на 2007 рік Бригада озеленювачів

№ п/п	Найменування робіт	Норма часу	Од. виміру	Розцінка	Кількість	Сума	Всього	Розряд
1.1.1.11	Копання траншей для посадки кущів самшиту розміром на сер. ґрунтах	0.667	МІ	0-61	29	17,69	19,34	2
1.1.1.35	Розмічення ділянки за допомогою шнура	0,007	МІ	0-006	29	0,17	0,20	2
1.2.6.55.	Посадка саджанців самшиту	0,303	Шт.	0-68	288	195,84	87,26	5
1.2.5.1.	Влаштування пристовбурових канавок для поливання.	0,120	МІ	0-11	29	3,19	3,48	2
1.2.5.5.	Прополювання пристовбурових канавок біля неколючих чагарників.	0,056	Шт	0-05	288	14,4	16,13	2
	Догляд
1.2.1.23	Поливання рослин у партері зі шланга, довжиною до 40 метрів і діаметром 30 -35 мм	0,273	100 МІ	0-25	56,4	14,1	15,4	2
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1.2.3.8.	Посів газону	1,00	100 МІ	1,08	0,088	0,1	0,09	5
1.1.1.28	Копання ущільнених ґрунтів на глибину 15-20см	0,123	М2	0-11	8,8	0,97	1,08	2
1.1.1.33	Розрівнювання скопаної поверхні з зачищенням сер. ґрунтів	0,042	М2	0-04	8,8	0,35	0,37	2
1.1.1.42	Розпушування ґрунту в партері з вибиранням бур'яну	0,077	МІ	0-07	8,8	0,62	0,68	2
1.2.1.19	Прополювання газонів	4,000	100 МІ	3-64	0,088	0,32	0,35	2
	Посадка дерев
1.1.1.17.	Копання ям для садіння дерев в серед. ґрунту	3,030	Яма	2-75	10	27,5	30,3	2
1.2.6.55.	Садіння дерев з грудкою 0,5*0,5	0,303	Шт.	0-68	10	6,8	3,03	5
1.2.5.3.	Поливання деревно-чагарникових насаджень у пристовбурових ямках	0,062	МІ	0-06	2,5	0,15	0,16	2
	Посадка барвінку
1.1.1.28	Копання ущільнених ґрунтів на глибину 15-20см	0,123	М2	0-11	18,6	2,05	2,29	2
1.1.1.33	Розрівнювання скопаної поверхні з зачищенням сер. ґрунтів	0,042	М2	0-04	18,6	0,74	0,78	2
1.1.1.42	Розпушування ґрунту в партері з вибиранням бур'яну	0,077	МІ	0-07	18,6	1,3	1,43	2
1.2.3.15	Садіння розсади барвінку	0,28	100 шт	0-63	458	2,89	1,28	2
1.2.1.23	Поливання рослин у квітниках зі шланга, довжиною до 40 метрів і діаметром 30 -35 мм	0,273	100 МІ	0-25	18,6	0,05	0,05	2
Всього:						289,23	183,7

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА З ВЛАШТУВАННЯ КАМЯНИСТОЇ ГІРКИ

№ п/п	Найменування робіт	Норма часу	Од. виміру	Розцінка	Кількість	Сума	Всього	Розряд
1.1.1.35	Розмічення ділянки за допомогою шнура	0,007	М2	0-006	6,28	0,04	0,04	2
	Садіння квітників та сівба газонів
1.2.3.4.	Багатолітників.	0,74	100 шт.	1-6	582	9,31	4,34	3
1.2.1.23	Поливання рослин зі шланга, довжиною до 40 метрів і діаметром 30 -35 мм	0,273	100 М2	0-25	6,28	1,57	1,71	2
1.1.1.42	Розпушування ґрунту з вибиранням бур'яну	0,077	М2	0-07	6,28	0,44	0,48	2
1.2.1.71	Прополювання гірки з розпушенням ґрунту сер. при сер. забур'янені2	6,6673	100 М2	6-075	6,286	0,387	0,428	29
	Посадка дерев
1.1.1.17.	Копання ям для садіння дерев в серед. ґрунту	3,030	Яма	2-75	4	11,0	12,12	2
1.2.6.55.	Садіння дерев з грудкою 0,5*0,5	0,303	Шт.	0-68	4	2,72	1,21	5
Всього:						25,48	20,32

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА З ВЛАШТУВАННЯ «СУХИЙ СТРУМОК»

№ п/п	Найменування робіт	Норма часу	Од. виміру	Розцінка	Кількість	Сума	Всього	Розряд
1.1.1.11	Копання траншей розміром 0.5х0.5на сер. ґрунтах	0.667	М2	0-61	34,25	20,89	22,84	2
	Садіння квітників
1.2.3.1.	Садіння з нанесенням малюнка розсади квітників	1,08	100 шт.	2-43	2099	51,01	22,67	5
1.2.1.23	Поливання рослин зі шланга, довжиною до 40 метрів і діаметром 30 -35 мм	0,273	100 М2	0-25	7,3	1,83	1,99	2
1.1.1.42	Розпушування ґрунту з вибиранням бур'яну

Подобные документы

• Збереження біорізноманіття як пріоритет збалансованого розвитку

  Сутність концепції стійкого розвитку. Поняття, економічна оцінка та аналіз основних причин втрати біорізноманіття. Показники стану біорізноманіття в Україні. Головні типи державної політики щодо проблеми збереження біологічного різноманіття екосистем.
  
  курсовая работа [97,5 K], добавлен 09.11.2010
  

• Правова охорона навколишнього природного середовища в населених пунктах

  Завдання екологічного законодавства в галузі охорони навколишнього середовища. Шляхи планування та забудови територій, забезпечення в них санітарного режиму, охорони зелених насаджень, природоохоронних заходів. Концепція розвитку населених пунктів.
  
  реферат [19,5 K], добавлен 24.01.2009
  

• Заказники як форма збереження біорозмаїття

  Характеристика заказників в структурі природно-заповідних територій. Сутність, види біологічної різноманітності та необхідність її збереження. Заказники місцевого та державного рівня на Рівненщині. Перспективи збереження заказника "Чолгинський".
  
  курсовая работа [190,4 K], добавлен 13.01.2010
  

• Аграрна фітомеліоративна зона урбанізованих районів

  Узагальнення фітомеліоративної ролі в умовах великих міст і міських агломерацій. Функції, властиві складовим аграрного елемента міст. Функціональне призначення, розміщення і структура фітомеліоративних насаджень. Конструкція санітарно-захисних насаджень.
  
  реферат [502,7 K], добавлен 08.12.2010
  

• Біоценози міста Чернігова

  Особливості формування флори та фауни міста. Опис урбанізованих біоценозів. Значення фітомеліорації міського середовища. Розгляд комплексних зелених зон міста. Аналіз відомостей щодо переважаючих видів флори на території парку відпочинку міста Чернігів.
  
  дипломная работа [473,6 K], добавлен 21.09.2010
  

• Зелена книга України

  Розробка заходів щодо збереження, відтворення та використання природних рослинних угруповань на основі Зеленої книги України. Шляхи забезпечення охорони рослинних угруповань. Правове регулювання збереження біологічного різноманіття на території країни.
  
  реферат [15,4 K], добавлен 20.10.2011
  

• Вплив антропогенного забруднення на екосистеми Харківської області

  Загальне оцінювання природних умов Харківської області. Основні об’єкти антропогенного забруднення. Загальне оцінювання екологічного стану. Земельні ресурси та ґрунти, стан поверхневих вод, зелених насаджень та підземної гідросфери Харківської області.
  
  курсовая работа [3,1 M], добавлен 14.03.2012
  

• Екологічна оцінка стану ропи Куяльницького лиману

  Визначення екологічної оцінки стану ропи Куяльницького лиману, що забезпечує якість та безпечність лікувальних процедур. Аналіз фізико-хімічного складу. Рекомендації щодо покращення екологічного стану. Розрахунок коефіцієнтів кореляції між металами.
  
  дипломная работа [685,3 K], добавлен 20.09.2009
  

• Стан захисту лісів Чернігівської області

  Природно-екологічна характеристика Чернігівської області. Структура лісових насаджень області. Стан лісів Чернігівської області. Природне поновлення лісових насаджень на непридатних для сільськогосподарського виробництва землях Чернігівського Полісся.
  
  дипломная работа [1,8 M], добавлен 16.09.2010
  

• Ботанічні сади України

  Приведення списків ботанічних садів в Європі і Україні. Характеристика українського науково-дослідного інституту тваринництва степових районів "Асканія-Нова". Оцінка стану екологічної ситуації регіону Крівбаса і розробка заходів щодо її поліпшення.
  
  реферат [22,7 K], добавлен 24.01.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам