зменшення антропогенного навантаження на водні об'єкти;

досягнення екологічно безпечного використання водних об'єктів і водних ресурсів для задоволення господарських потреб суспільства;

забезпечення екологічно стійкого функціонування водного об'єкту як елементу природного середовища із збереженням властивості водних екосистем відновлювати якості води;

створення ефективної структури управління і механізмів економічної регуляції охорони і використання водних ресурсів.

Для поетапного виконання відмічених цілей необхідно здійснити комплекс заходів за такими пріоритетними напрямами:

охорона поверхневих і підземних вод від забруднення;

екологічно безпечне використання водних ресурсів;

відродження і підтримка сприятливого гідрологічного стану річок і заходу боротьби з шкідливою дією вод;

удосконалення системи управління охороною і використанням водних ресурсів;

зменшення впливу радіоактивного забруднення.

Реалізація відміченої водно-екологічної політики повинна здійснюватися на основі розробки і поетапного впровадження природоохоронних заходів, визначених Державною і регіональними програмами екологічного оздоровлення водних басейнів. Важливою умовою реалізації політики раціонального використання і відновлення водних ресурсів і екосистем на найближчі роки є необхідність виконання в першу чергу заходів, які не потребують значних капітальних витрат, а саме:

підвищення загальної культури виробництва;

суворе дотримання технологічних норм вжитку і використання водних ресурсів;

підтримка в належному стані очисних споруд, що діють, і устаткування;

запобігання аварійним ситуаціям;

забезпечення своєчасного прибирання сміття і очищення забудованих територій, суворого контролю з боку природоохоронних органів за станом забудованих територій міст;

дотримання законодавства відносно режиму використання прибережних смуг і водозахисних зон;

контроль за зберіганням і використанням органічних і мінеральних добрив, отрутохімікатів, нафтопродуктів і тому подібне з метою запобігання їх винесенню у воду.

Висновки

У третьому розділі третьої глави було висвітлено головні проблеми водного середовища України, шляхи їх подолання та запобігання у майбутньому. Визначено основні цілі політики та фінансування у сфері екології та аспекти політики раціонального використання і відтворення водних ресурсів і екосистем.

У третьму розділі даної роботи було розглянуто методики фільтрації води, елементи технічних засобів та методик створення питної води, закордонний досвід водоспоживання та водовідведення, сучасні екологічні проблеми розвинутих країн, а також проблеми України у сфері охорони екосистем та водного середовища. Визначено пріоритетні цілі політики та соціальної сфери при формуванні ефективної системи захисту навколишнього середовища.

Загальні висновки

У даній роботі розглядалось водоспоживання та водовідведення в Україні та світі, визначались основні екологічні проблеми та шляхи їх подолання та запобігання у майбутньому.

Аналізуючи цю велику сукупність проблем, ми можемо зробити дуже важливі виводи відносно екологічної дійсності нашої держави, виявити чинники і особливості життєдіяльності і природокористування.

Базовими недоліками України на сучасному етапі є складні, багатогранні чинники, які здійснюють комплексний, тотальний вплив на всі галузі економіки, діють в різних сферах, на різних рівнях господарювання, і тому вони потребують особливої уваги, особливих рішень, тобто системного рішення з боку держави. Цими чинниками є:

макроекономічна політика, яка змушує суб'єктів господарювання до екстенсивного використання природних ресурсів;

інвестиційна політика, яка орієнтована на розвиток ресурсоємних секторів економіки;

помилкова секторна політика (паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство, лісове господарство і інше);

нестабільне законодавство;

відсутність прав власності на природні ресурси;

відсутність эколого-сбалансированной довгострокової економічної стратегії;

на регіональному і локальному рівнях недолік прямого і не прямого ефекту охорони довкілля від (економічного і соціального) «глобальних прибутків « ;

інфляція, економічна криза і нестабільність економіки заважають здійсненню довготривалих проектів, до яких належать більшість екологічних проектів;

природно-ресурсні властивості експорту;

існування дійсно великої стимул-реакції до здобуття значних і швидких прибутків від продажу природних ресурсів ( ліс, руди );

відсутність екологічного мислення, екологічної свідомості.

Для вирішення цих питань 12 травня 1997 року Кабінет Міністрів України постановою N 439 затвердив Концепцію (стратегію) збереження біологічного різноманіття України, для втілення якої розробляється Національна програма дій на 1998-2015 роки. Основними завданнями діяльності в цій сфері є:

збереження, поліпшення стану і відновлення природних і порушених екосистем, середовищ існування окремих біологічних видів і компонентів ландшафтів;

сприяння переходу до збалансованого використання природних ресурсів; мінімізація прямого і непрямого негативного впливу на екосистеми, їх компоненти і комплекси;

підвищення рівня інформованості населення по питаннях біологічного різноманіття, а також активізація участі громадян в діяльності відносно його збереження; посилення відповідальності підприємств, організацій, установ і громадян, діяльність яких зв'язана з використанням природних ресурсів або впливає на стан довкілля, за збереження біологічного різноманіття.

У відмічених цілях передбачається застосовувати і розвивати відповідні правові, фінансові, організаційні, науково-методичні і інформаційно-освітні засоби. При цьому основними напрямами діяльності відносно збереження біологічного різноманіття є: досягнення економіко-екологічної збалансованості, структурна перебудова економіки, поглиблення удосконалення законодавства і культури природокористування, збереження і відновлення екосистем, а саме:

збереження і відновлення прибережно-морських і морських, річкових і заплавних, озерних і болотяних, лугових і степових, лісових і гірських екосистем ;

збереження видів і популяцій; екологічне оздоровлення урболандшафтов і інших територій інтенсивного ведення господарської діяльності;

екологізація агроландшафтов і агротехнологий, методів діяльності в лісовому, рибному, мисливському, водному і земельному господарствах;

створення національної екологічної мережі (системи «зелених» коридорів) як складовій частині європейської екологічної мережі.

Фінансовими ресурсами для програми будуть засоби від плати за використання природних ресурсів, засобу підприємств, установ і організацій, державний бюджет України, місцеві бюджетні фонди, міжнародні програми і інші джерела. Організаційною основою відносно реалізації Концепції і виконання заходів, планів дій є система органів Міністерства охорони природного довкілля і ядерної безпеки України, інші міністерства і відомства, діяльність яких пов'язана з охороною і використанням природних ресурсів. Розгалужена мережа наукових установ, природних і біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, факультетів і кафедр екологічного профілю в учбових закладах і школи формують наукові і освітні передумови втілення програми.

Виконання намічених заходів дасть можливість зупинити руйнівну тенденцію до знищення живої компоненти довкілля і сприятиме практичному втіленню принципів збалансованого розвитку і невиснажливого природокористування, а також реформування економічної системи і перехід до ринку повинен не лише підвищити ефективність національної економіки, але і сприяти ліквідації субсидій на використання таких природних ресурсів як енергія, корисні копалини і вода і поліпшенню стану довкілля завдяки вживанню жорстких заходів щодо відповідальності за масове нераціональне використання природних ресурсів.

Висновки та пропозиції

Для обліку екологічних вимог в ході розгортання приватизаційних процесів все більшого значення повинен набувати екологічного аудиту. Впровадження екологічного аудиту в практику сприятиме здобуттю основних даних про несприятливі з точки зору екології підприємства для приватизаційної діяльності, визначенню завдань в короткостроковий період. Вдосконалення економічного механізму природокористування і природоохоронної діяльності і формування стабільних джерел фінансування природоохоронних заходів, що діє, в умовах переходу до ринкових стосунків повинне стати органічної складової системи управління і регуляції економіки, стимулювати охорону і відтворення природно-ресурсного потенціалу країни шляхом створення відповідних економічних умов (інвестиційних, податкових, кредитових і тому подібне).

Система фінансування природоохоронних заходів в умовах переходу до ринкової економіки формується на основі таких головних джерел:

Державного бюджету України і місцевих бюджетів;

бюджету Автономної Республіки Криму;

фондів охорони природного довкілля всіх рівнів;

власних засобів підприємств;

іноземних вступів і інвестицій;

інших позабюджетних засобів.

Для забезпечення стабільного вступу засобів для здійснення природоохоронних заходів пріоритетне значення повинне надаватися розвитку економічного механізму природокористування. Головними складовими елементами економічного механізму природокористування мають бути:

плата за спеціальне використання природних ресурсів;

плата за забруднення природного довкілля і інші види шкідливого впливу на довкілля;

система фінансування і кредитування природоохоронних заходів (державний і місцеві бюджети, природоохоронні фонди, банки, засоби підприємств, іноземні вступи і інвестиції і тому подібне);

екологізація податкової і цінової систем;

підтримка становлення і розвитку экоиндустрии.

Залученню іноземних інвестицій для здійснення природоохоронних програм і проектів в Україні повинно сприяти:

активна інтеграція України в європейські і світові природоохоронні процеси;

формування сприятливих умов і ефективної системи залучення іноземних інвестицій як в економіку України в цілому, так і в охорону довкілля і використання природних ресурсів.

Важливе значення для здійснення механізму залучення іноземних інвестицій має щорічний збір Європейського банку реконструкції і розвитку на якому Україна має дійсну можливість отримати статус повноцінного партнера, брати участь в глобальних проектах, а також реалізувати свої можливості. На цьому зборі буде представлена велика кількість соціально економічних проектів, значну частину яких складатимуть екологічні. Найважливішим і першочерговим серед них є проект фінансування ліквідації следствий катастрофи на ЧАЕС і подальше припинення її функціонування.

На межі третього тисячоліття екологічну ситуацію на Україні можна розглядати як кризисну. Для її вирішення потрібні дуже значні фінансові, кваліфікаційні ресурси, значний відрізок часу. Все це повинно прискорюватися ефективними державними механізмами. Але всі ці властивості властиві економічно розвиненим країнам, якою Україна не є.

Проаналізувавши всю складність проблеми, виявивши чинники, а також враховуючи що питома вага бюджетних витрат на природоохоронні проекти має тенденцію до скорочення, ми можемо зробити прогноз з великим рівнем вірогідності, що стан довкілля наступні 10-15 років не стане краще.

Список використаних джерел інформації

1. Арустамова Э. А. Экологические основы природопользования: Учебник / Под ред. Э. А. Арустамова. -- 3-е изд. перераб. и доп. -- М.: ИТК "Дашков и К°", 2003.

2. Снакин В. В. Экология и охрана природы: Словарь-справочник. -- М.: Академия, 2000.

3. Правила охраны поверхностных вод (Основные положения). М., 1991.

4. Водний Кодекс України

5. К.К.Рихтер. Водопользование и водоотведение: Учебник вузов. -- СПб.: Издательство С.-Петербургского ун-та, 1999.-- 488 с.

6. Абрамов Н.Н. Водоснабжение. М.: Стройздат, 1983.

7. Соков М.А. Водопроводные сети и сооружения. М.: Стройздат, 1983.

8. Шабалин А.Ф. Оборотное водоснабжение промышленных предприятий. М.: Металлургия, 1972.

9. Московитин А.С. Оборудование водопроводно-канализационных сооружений: справочник монтажника под редакцией Московитин А.С. М.: стройздат, 1979.

10. Турк В.Н., Минаев А.В., Карелин В.Я. Насосы и насосные станции. М.: стройздат, 1990.

11. Душкин С.С., Краев И.О. Эксплуатация водоснабжения и водоотведения. Киев.: ГСДО, 1993.

12. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - К.:Либідь, 1995. - 368 с.

13. Водные ресурсы УССР: проблемы и перспективы / В.Л .Максимчук, А.Б. Кордюш, Т.С. Николаенко и др. - К.:АН УССР, 1988. - 153 с.

14. Даценко И.И. Живая вода. - Львов: Выща школа, 1984. - 112 с.

15. Капинос П.И., Панасенко Н.А. Охрана природы. - К.: Выща школа, 1984. 255 с.

16. Никитин Д.П., Новиков Ю.В. Окружающая среда и человек. - М.:Высш. Школа, 1980. - 424 с.

17. Новиков Ю.В. Вода как фактор здоровья. - М.: Знание, 1982. - 96 с.

18. Фізична та економічна географія Дніпропетровської області / Г.В. Пасічний, Л.М. Булава, А.С. Горб та ін. - Дніпропетровськ: Вид - во ДДУ, 1992. - 188 с.

19. Хмельницкий Р.А., Бродский Е.С. Масс - спектрометрия загрязнений окружающей среды. - М.: Химия, 1990. - 1984 с.

20. Экология и безопасность / Н.Г. Рыбальский, М.А. Малярова, В.В. Горбатовский и др. - М.: ВНИИПИ, 1993. - 320 с.

21. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основі загальної екології. - До.:Либідь, 1995. - 368 с.

22. Водні ресурси УРСР: проблеми і перспективи / В.Л .Максимчук, А.Б. Кордюш, Т.С. Николаєнко і ін. - До.:АН УРСР, 1988. - 153 с.

23. Даценко І.І. Жива вода. - Львів: Вища школа, 1984. - 112 с.

24. Капінос П.І., Панасенко Н.А. Охорона природи. - К.: Вища школа, 1984. - 255 с.

25. Койлов В.Г. За рисою милосердя. - Дніпропетровськ: Промінь, 1990. - 190 с.

26. Никітін Д.П., Новіков Ю.В. довкілля і людина. - М.:Высш. Школа, 1980. 424 с.

27. Новіков Ю.В. Вода як чинник здоров'я. - М.: Знання, 1982. - 96 с.

28. Фізічна та економічна географія Дніпропетровської області / Г.В. Пасічній, Л.М. Булава, А.С. Горб та ін. - Дніпропетровськ: Вигляд - в ДДУ, 1992. - 188 с.

29. Хмельніцкий Р.А., Бродський е.с. Мас - спектрометрія забруднень довкілля. - М.: Хімія, 1990. - 1984 с.

30. Екологія і безпека / Н.Г. Рибальський, М.А. Малярова, В.В. Горбатовський і ін. - М.: ВНІЇПІ, 1993. - 320 с.

31. Чернова Н.М., Билова А.М., Екологія. Навчальний посібник для педагогічних інститутів, М., Освіта, 1988;

32. Кріксунов Е.А., Пасечник В.В., Сидорін А.П., Екологія, М., Видавничий будинок "Дрохва", 1995;

33. Льовковський С. С. Водниє ресурси України. - До. : Віща школа, 1979

34. Основні напрями державної політики Україні в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. - http://student.km.ru

35. Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн.
- К.: ВЦ "Академія", 2005. -704 с.

36. Максаковский В.П. Географическая картина мира. В 2-х книгах. Книга
2: Региональная характеристика мира. - М.: Дрофа, 2004. - 480с.

37. Лемешев М.А. Экологические проблемы Европы и пути их решения
Экономические науки ,1992, №2, с.62-71.

38. «Основи загальної екології» Г.О. Білявський.

39. «Екологічна експертиза, право та практика» Андрейцев Ю.І.

40. «Постанова Верховної Ради України Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки».

41. "Національна доповідь України «Про збереження Біологічного Різноманіття».

42. «Навколишнє середовище та розвиток» Ворнов А. К.

43. Екологія: Навч.-метод. посібник для самостійн. вивчення дисциплін Дорогунцов С.І. та ін.: Київ. нац. екон. ун-т. - К., 1999. - 152с.

44. Ивченко Б.П., Мартыщенко Л.А. Информационная экология. - Ч.1. - СПб.: Нормед-Издат, 1998. - 201с.

45. Стадницкий Г.В., Родионов А. Й. Экология- М.: Высшая школа, 1988.

46. Родионов А.И. Техника защиты окружающей среды.- М.: Химия, 1989.

47. Одум ІО. Основи зкологии. - М.: Мир, 1998.

48. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - Київ: Либідь, 1993.

49. Вронский В.А. Прикладная зкология / Учебное пособие. -Ростов-на-Дону: Феникс,1996.

50. Демченко Н.С., Куценко Н.В. Практикум по рациональному природопользовапию. - Киев: УМКВО, 1991ю

51. Глухов В.В., Лисочкина Т.В., Некрасова Т.П. Зкономические основи зкологии. - Санкт-Петербург: Специальная литература, 1995.

52. Фізико-хімічні основи технології очищення стічних вод / За ред. Запольського А.К. - Київ: Лібра, 2000.

53. Березуцкий В. В. Выбор средств й методов предотвращения загрязнения биосферы промишленными сточними водами. -Киев: УМКВО, 1992.

54. Економіка і екологія водних ресурсів Дніпра / За ред. Шевчука В.Я. - Київ: Вища школа, 1996.

55. Радкевич В. А. Зкология. - Минск: Вьішейшая школа, 1997.

56. ІІовиков В.Ю. Зколопія, окружающая среда й человек. - М.: Торговий дом «Гранд», 1998.

57. Вшіон ПА, Им М.-С. Зкологический риск. - Санкт-Петербург, 1999.

58. Боков В.А., Лущик А.В. Основи зкологической безопасности. - Симферополь: Сонат, 1998.

59. Хоружая Т. Методы оценки зкологической опасности. - М.: ЗБТ-Контур, 1999.

60. Реймерс Н.Ф. Особо охраняемые природные территории.- М.: Мир, 1988.-298с.

61. 24. Лосев А.В., Провадкин Г.П. Социальная зкология. - М.: Владос, 1998.-312с.

62. Протасов В.Ф., Молчанов А. В. Зкология, здоровье и природопользование России. - М.: Финансы н статистика, 1995. -315с.