Основи екології
Предмет, завдання і види сучасної екології. Загальні закономірності впливу екологічних факторів на живі організми. Біосфера як глобальна екосистема. Забруднення навколишнього природного середовища та його охорона. Проблеми відходів людської діяльності.
| Рубрика | Экология и охрана природы |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.12.2011 |
| Размер файла | 2,9 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Транспорт (11,6 %)
СО, вуглеводні, оксиди нітрогену та сульфуру, сажа
Підприємства будівництва (3,4%)
Пил, органічні сполуки, оксиди карбону, нітрогену та сульфуру
Целюлозно-паперова
Органічні речовини, оксиди сульфуру, H2S, Cl2
Гірничо-видобувна (7,1%)
Пил і гази, які утворюються під час вибухів
Аналіз стану атмосферного повітря в Україні свідчить, що у 2004 р. середньорічний вміст пилу в повітрі перевищував норматив екологічної безпеки в 23 містах, вміст діоксиду нітрогену в повітрі - у 30 містах, вміст оксиду карбону - в 11 містах, діоксину сульфуру - у 4 містах. Рівень забруднення атмосферного повітря в Україні залишається високим, незважаючи на значний спад виробництва, що пов'язано зі збільшенням кількості автомобілів, у тому числі тих, які були в користуванні.
2. Наслідки забруднення атмосфери подані в таблиці.
|
Наслідок забруднення атмосфери |
Причини виникнення |
Вплив на навколишнє середовище |
|
|
Парниковий ефект (глобальне потепління клімату) |
Накопичення в атмосфері «парникових газів» - вуглекислого газу, метану, озону, оксидів нітрогену, хлорфторвуглеводнів (ХФВ), пара води. |
За останні 100 років середньорічна глобальна температура піднялася на 0,3-0,6єС. За прогнозами вчених до середини ХХІ ст. температура приземної атмосфери може піднятись на 1,5-4,5 єС, що зумовить: - підняття рівня Світового океану на 100-150 м за рахунок теплового розширення води і затоплення прибережних зон; - танення льодовиків; - зміщення кліматичних зон (зонами землеробства стануть тайга і тундра); - зміну погоди і збільшення кількості опадів |
|
|
Кислотні опади - всі види метеорологічних опадів (дощ, сніг, град, туман, дощ зі снігом), рН яких менший 5,5. |
Оксиди нітрогену та сульфуру, пара кислот. Їх природними джерелами є вулканічні виверження, пожежі, діяльність ґрунтових бактерій, антропогенними - транспорт, ТЕС, сміттєспалювальні заводи, металургійні комбінати, хімічні підприємства. |
- зниження рН поверхневих вод і ґрунтів та посилення міграції важких металів; - опіки і зниження інтенсивності фото синтезуючих рослин; - корозія металевих виробів; - руйнування будівель з вапняку та архітектурних пам'яток; - загибель гідро біонтів; - деградація лісів, зменшення стійкості дерев стосовно шкідників і патогенних мікроорганізмів |
|
|
Руйнування озонового екрану («озонова дірка») |
1) оксиди нітрогену 2) ХФВ (найчастіше фреони) 3) особливості циркуляції атмосфери - повітряні потоки з нижніх шарів атмосфери під час руху вгору розштовхують озон |
- більш високий рівень УФ випромінювання на поверхні землі; - збільшення захворювань на рак шкіри; - зміна температурного режиму; - зміна режиму вітрів і дощів; - підвищення рівня моря |
|
|
Смог - суміш диму, туману і пилу, що виникає в атмосфері промислових міст із частинок сажі, попелу, продуктів сухої перегонки пального. |
Лондонський (чорний) смог: низька температура (біля 0єС); висока вологість (до 100%); підвищений вміст сажі, оксидів карбону, нітрогену, сульфуру, що утворюються при спалюванні палива Лос-анжелеський (білий) смог: висока температура (більше 30 єС); відсутність перемішування шарів повітря у вертикальному напрямі; значна концентрація викидів автотранспорту; утворення пероксицетилнітрату Аляскінський (льодяний) смог виникає в північних широтах: температура нижче -30єС; висока вологість; забруднене повітря |
Тривалі смоги призводять до: - подразнення очей. Слизових оболонок, органів дихання; - задухи; - бронхіальної астми; - збільшення смертності; - пригнічення рослинності; - руйнування будівель; - прискорення корозії металів |
3. Основним критерієм встановлення нормативів ГДК для оцінки якості атмосферного повітря є вплив шкідливих домішок, які містяться в повітрі, на організм людини.
Гранично допустима концентрація (ГДК) - це така кількість шкідливої речовини в навколишньому середовищі, яка при постійному контакті або впливі за певний проміжок часу практично не впливає на здоров'я людини і не викликає негативних наслідків у її потомства. ГДК найбільш розповсюджених забруднювачів наведено в додатку 3.
Для кожного стаціонарного джерела забруднення повітря встановлюються нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ). ГДВ - це об'єм (кількість) шкідливої речовини, що потрапляє в навколишнє середовище за одиницю часу, перевищення якого спричиняє виникнення негативних наслідків у довкіллі або загрожує здоров'ю людини.
4. Зниження забрудненості повітря відбувається завдяки різноманітним фізичним, хімічним та біологічним процесам:
- розсіюванню в атмосфері забруднювачів, яке залежить від метеорологічних умов (вологості та температури повітря, швидкості вітру, фізичних та хімічних забруднювачів);
- руйнуванню забруднювачів під дією сонячної радіації (фотохімічні процеси);
- взаємодії між окремими забруднювачами з утворенням нетоксичних чи менш токсичних сполук;
- хімічні взаємодії між забруднювачем і основним компонентом повітря (найчастіше О2);
- поглинанню рослинами сполук нітрогену та сульфуру і використанню їх для синтезу органічних речовин.
5. Методи захисту повітряного середовища від шкідливих викидів:
1) архітектурно-планувальні заходи пов'язані з правильним взаємним розміщенням джерел викидів і житлової забудови з урахуванням напрямку вітру, облаштуванням навколо промислових підприємств зелених зон тощо.
2) Інженерно-організаційні заходи спрямовані на зниження інтенсивності руху автотранспорту (будівництво об'їзних і окружних доріг навколо міст і населених пунктів, спорудження різнорівневих розв'язок на перехрестях доріг).
3) Екологізація виробництв, а саме впровадження маловідходних технологій
4) Техніко-технологічні заходи очистки викидів. Для очищення газів від твердих і рідких часток використовують технології сухої інерційної очистки газів, мокрої очистки газів, фільтрації, електростатичного осадження. Для очистки газів від токсичних газо- і пароподібних компонентів використовують методи абсорбції, адсорбції, термічні і каталітичні.
5) Організація санітарно-захисних зон.
Санітарно-захисна зона - це смуга, яка відділяє джерело промислового забруднення від житлових або громадських будівель для захисту населення від впливу шкідливих чинників виробництва.
Контрольні запитання
1. Назвіть джерела забруднення атмосфери та її основні забруднювачі.
2. Яку шкоду завдають кислотні опади?
3. Що таке смоги, за яких умов вони виникають?
4. До чого призводить порушення озонового екрану?
5. Що таке парниковий ефекту? До яких наслідків може призвести посилення парникового ефекту?
6. Які можна запропонувати методи захисту та збереження атмосфери7
7. Поясніть, чому охорона атмосферного повітря є ключовою проблемою оздоровлення навколишнього середовища.
8. Дайте характеристику стану повітряного середовища України.
Література:
1. Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології: Навч. посіб. - К.: Каравела, 2008. - Т.2.2., §2.2.1., с.119-129, Т.2.4., §2.4.1., с.201-202.
2. Основи екології та соціоекології. За ред.. Бедрія Я. І. - Львів: «Афіша», 1999. - Р.2, § 2.5, с.107-115.
3. Білявський Г.О., Бутченко Л.І. Основи екології: теорія і практика: Навч. посіб. - К.: Лібра, 2006. - Р.3, § 3.1, с.64-73.
4. Клименко М.О., Залеський І.І. Техноеклогія: Навч. посіб. - К.: ВЦ «Академія», 2011. - Р.1, §1.2 , с. 18-19.
Тема 2.3 Забруднення гідросфери
1. Під забрудненням водойм розуміють потрапляння у значних кількостях і концентраціях забруднювачів, які послаблюють біосферні функції водойм та порушують нормальні умови середовища. Основні види забруднення води:
- хімічне забруднення;
- бактеріальне забруднення проявляється у появі у воді патогенних бактерій, вірусів, найпростіших, грибків;
- радіоактивне забруднення виникає внаслідок проведення ядерних випробувань, аварій на атомних підприємствах та накопичення радіоактивних відходів;
- механічне забруднення характеризується потраплянням у води різних механічних домішок (пісок, шлаки, сміття, мул);
- теплове забруднення пов'язане з підвищенням температури води в результаті її змішування з теплими технологічними водами підприємств.
2. Процеси забруднення гідросфери пов'язані з різними чинниками, проте основними джерелами є:
- витік нафти і нафтопродуктів;
- скидання у водойми неочищених стічних вод;
- змив отрутохімікатів зливовими опадами;
- підприємства хімічної, гірничо-видобувної, нафтової, целюлозно-паперової промисловості;
- морський і річковий транспорт;
- сільське господарство.
Часто забруднення поверхневих вод певними галузями економіки, а отже й формування якості води можна оцінити за об'ємом скиду стічних вод у річки та інші водойми. Найбільше їх забруднює промисловість, яка скидає більше половини всіх цих вод - 63% у 1990р., 57% у 2009р. На другому місці - комунальне господарство. Його частка у загальному об'ємі скидних вод із 1990р. по 2009р. безперервно зростала відповідно від 20 до 31%. Частка скидних вод с/г впродовж 1990-2009рр. коливалася в межах 15-17%, а потім зменшилася до 11-12%. На інші галузі економіки України припадає не більше 0,5% усього об'єму скидних вод (додаток 4).
3. Евтрофікація водойм - це підвищення рівня продукції первинних водойм завдяки збільшенню в них концентрації біогенних елементів, переважно нітрогену та фосфору. Розрізняють евтрофікацію водойм природну і антропогенну.
Природна евтрофікація триває тисячоліття, повільно і поступово. Внаслідок неповної мінералізації водних рослин спостерігається накопичення органічних речовин і збільшення концентрації біогенних елементів у водоймах.
Антропогенна евтрофікація наступає набагато швидше, особливо у водоймах з повільним стоком - озерах, водосховищах, ставках. Це пов'язано зі значним надходженням біогенних елементів - N, P у вигляді мінеральних добрив, миючих засобів, стоків тваринницьких ферм, атмосферних аерозолів.
При евтрофікації водойм на початкових етапах підвищується до певного рівня первинна продукція, а саме, створюється більш багата кормова база для розвитку риб. Це сприяє збільшенню її чисельності, однак пізніше внаслідок різкого збільшення фітопланктону погіршується якість води, виникає «цвітіння», зменшується її прозорість, вміст у ній кисню, тому високий ступінь евтрофікації водойми викликає замори риб, пригнічує розвиток інших гідро біонтів, що призводить до втрати генофонду, зменшення здатності екосистеми до гомеостазу і саморегуляції.
Для боротьби з евтрофікацію водойм вживають такі заходи: зменшення надходження біогенних елементів у водойми внаслідок очищення стічних вод; проведення агротехнічних і лісотехнічних заходів для зниження виносу біогенних елементів із площі водозбору.
4. Морські екосистеми зазнають значного антропогенного впливу внаслідок:
А) забруднення нафтою і нафтопродуктами. У морські води щорічно надходить до 6 млн. т нафтопродуктів. Внаслідок нафтового забруднення відбувається зміна фізико-хімічних процесів, а саме: змінюється склад спектра та інтенсивність проникнення у воду світла, підвищується температура поверхневого шару води, погіршується газообмін, зменшується кількість фітопланктону і гине риба.
Б) забруднення важкими металами. Важкі метали потрапляють у Світовий океан зі стоком річок, вимиваються з поверхні, випадають з атмосфери. Найбільшим їх джерелом є стічні води підприємств металургії та металообробки. Збільшення концентрації важких металів може викликати порушення біологічних процесів у живих організмах і призвести до захворювань, а то й смерті.
В) забруднення пестицидами. Промислове виробництво пестицидів супроводжується появою великої кількості побічних продуктів, що забруднюють стічні води. У водному середовищі найчастіше трапляються представники інсектицидів, фунгіцидів і гербіцидів.
Г) забруднення сміттям і продуктами спалювання у морі. Сміття потрапляє в океан із кораблів, надходить із водами річок, його часто спеціально скидають у води Світового океану чи спалюють у віддалених районах. Особливо забруднені води поблизу портів.
Д) поховання різноманітних відходів (дампінг). Багато країн, що мають вихід до моря, роблять морські захоронення різних матеріалів і речовин, зокрема ґрунту, вийнятого при днопоглиблювальних роботах, бурового шлаку, відходів промисловості, будівельного сміття, твердих відходів, вибухових і хімічних речовин, радіоактивних відходів. Обсяг поховань становить близько 10% від усієї маси забруднюючих речовин, що надходять у Світовий океан.
5. За даними ООН, 4 із кожних 5 захворювань у країнах, що розвиваються, викликані або забрудненою водою, або антисанітарними умовами проживання. Щодня в цих країнах 25 тис. чоловік помирає від хвороб, викликаних неякісною водою. Якість води визначається за чотирма основними групами показників: фізичними, гідробіологічними, бактеріологічними, хімічними.
Для оцінки екологічного стану вод, умов їхнього використання встановлюється Гранично допустимі концентрації речовин у водних об'єктах та гранично допустимі скиди (ГДС).
ГДК домішок у воді водного об'єкта - це такий нормативний показник, який включає несприятливий вплив на організм людини і можливість обмеження чи порушення нормальних умов господарсько-питного, побутового та інших видів водокористування .
ГДС - обсяг шкідливих речовин у стічних водах, максимально допустимий до відведення в установленому режимі у певному пункті водного об'єкта.
6. Самоочищення водойм - це сукупність фізичних, гідродинамічних (розбавляння, перемішування), фізико-хімічних, хімічних та біохімічних процесів, які зумовлюють зниження концентрації забруднювачів у воді.
Фізичні процеси - це газообмін на межі поділу «атмосфера - вода»: поглинання газів, що входять до складу атмосферного повітря, відбувається при зниженні температури води; сорбція домішок зависями, донним мулом, поверхнею тіл гідробіонтів; осадження зависей.
Хімічні процеси - це механізми, в основі яких лежать хімічні реакції різних типів, що супроводжуються утворенням малорозчинних, малодисоційованих, газоподібних та інших сполук. Такими процесами є осадження, окиснення, комплексоутворення, гідроліз, фотоліз.
Біохімічні процеси відбуваються за участі живих організмів: фото- і хемосинтез, біоакумуляція окремих хімічних елементів, процеси метаболізму та взаємодія їх продуктів між собою чи з компонентами води.
7. Стічні води - це комунальні та промислові стоки населених місць (побутові, виробничі, дощові з вулиць, промислових майданчиків, районів усіх типів забудов), використані людиною і відведені після користування.
За походження стічні води поділяють на:
- промислові стічні води дуже різноманітні за спектром забруднювачів. Стічні води металургійних комбінатів містять важкі метали, нафтопродукти, зависі; целюлозно-паперових виробництв - збагачені целюлозними волокнами, солями алюмінію, хлором, танінами, сульфатами, сульфітами та іншими забруднювачами.
- Сільськогосподарські стічні води утворюються переважно на тваринницьких фермах під час приготування кормів, миття обладнання, прибирання приміщень. У них високий вміст органічних сполук, суспендованих часток, сполук нітрогену і фосфору; надходження їх у водойми надзвичайно небезпечне для водних екосистем внаслідок токсичності аміаку, можливості евтрофікації водойм.
- Побутові стічні води містять органічні речовини, сполуки нітрогену і фосфору, ПАР.
Вода, яка використовувалася для побутових потреб і в технологічних процесах, потрапляє на очисні споруди. Проте при відсутності або перевантаженості очисних споруд у водойми вимушено скидаються неочищені або недостатньо очищені стічні води.
Сталого характеру набула тенденція до зниження ефективності роботи очисних споруд. Вона зумовлена зношеністю устаткування, його низьким технологічним рівнем, значною енергозалежністю, а також наявністю у складі забруднюючих речовин нових хімічних речовин, для очищення води від яких відсутні реагенти. За станом забруднення поверхневих вод в Україні здійснюють систематичні спостереження на 251 створі в 195 пунктах на 101 річці, 15 водосховищах, 7 озерах та 1 каналі. Майже всі водні об'єкти, на яких здійснюють спостереження, належать до забруднених та дуже забруднених. Найзабрудненішими є річки Горинь, Десна, Сула, Тетерів, Ворскла, Унава, Самара, Інгулець, Сіверський Донець, Уди, Казенний Торець, Бахмут, Луганськ, Біленнька, Дністер, Тисменниця, Опір, Стрий, Кальміус, Кальчик, Булавин, Молочна, Західний Буг, Полтва, Луга, Дунай, Латориця, Вірча, Південний Буг. Дуже забруднені також водосховища Дніпровського каскаду, особливо Київське та Канівське. На 64% об'єктів, на яких здійснюють спостереження, зареєстрували до 900 випадків високого рівня забруднення поверхневих вод 14 інгредієнтами.
Контрольні запитання
1. Охарактеризуйте стан світових ресурсів прісних вод.
2. Назвіть джерела забруднення гідросфери та проаналізуйте види забруднювачів.
3. Наведіть приклади та поясніть негативні наслідки антропогенного впливу на води Світового океану.
4. Дайте визначення стічним водам. Охарактеризуйте основні види стічних вод.
5. Розкрийте способи очищення стічних вод.
Література:
1. Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології: Навч. посіб. - К.: Каравела, 2008. - Т.2.2., §2.2.2., с.129-140, Т.2.4., §2.4.1., с.202-204.
2. Основи екології та соціоекології. За ред.. Бедрія Я. І. - Львів: «Афіша», 1999. - Р.2, § 2.6, с.117-132.
3. Білявський Г.О., Бутченко Л.І. Основи екології: теорія і практика: Навч. посіб. - К.: Лібра, 2006. - Р.3, § 3.2, с.73-96.
4. Клименко М.О., Залеський І.І. Техноеклогія: Навч. посіб. - К.: ВЦ «Академія», 2011. - Р.1, §1.2 , с. 19-22.
Тема 2.4 Забруднення літосфери
1. Грунт - верхній родючий шар землі.
Екологічні функції ґрунтів:
1) Забезпечує існування життя на Землі;
2) Сприяє взаємодії великого геологічного і малого біологічного кругообігу речовин на Землі;
3) Здійснює регулювання біосферних процесів;
4) Регулює хімічний склад атмосфери і гідросфери;
5) Акумулює активну органічну речовину і хімічну енергію.
2. Основні види впливу людини на земельні ресурси.
3. Основними забруднювачами ґрунту є пестициди, мінеральні добрива, нафта і нафтопродукти, важкі метали.
Характеристика основних забруднювачів ґрунтів
|
Забруднювач |
Шляхи потрапляння |
Наслідки забруднення |
|
|
Мінеральні добрива |
Використання в надлишковій кількості; втрачання при виробництві, транспортуванні та зберіганні |
· можливе підкислення ґрунту, · евтрофікація водойм, · порушення біогеохімічного кругообігу нітрогену, фосфору та деяких інших елементів, · мінеральні добрива є джерелами важких металів та радіонуклідів |
|
|
Пестициди |
Внаслідок використання для боротьби з бур'янами, шкідниками, грибковими захворюваннями с/г культур |
· погіршення харчових якостей і збереження продукції; · втрачання природної родючості; · інтоксикація великої кількості біологічних видів, яке може призвести до їхнього зникнення; · пестициди у високих концентраціях мають виражені мутагенні і канцерогенні властивості |
|
|
Важкі метали |
Відкритий видобуток корисних копалин; викиди металургійних заводів, хімічних підприємств, сміттєспалювальних фабрик; ТЕС; звалища відходів; атмосферні опади; пожежі |
Механізм токсичної дії катіонів металів різний і зумовлює: · зниження активності ферментів (Cu, Hg); · утворення халатів зі звичайними метаболітами та порушення обміну речовин (Fe); · взаємодію з клітинними мембранами і зміну їх проникності та інших властивостей (Cd, Cu); · конкуренцію з хімічними елементами, необхідними для живлення рослин (Zn входить до складу багатьох ферментів і заміщення його Cd спричинює порушення функціонування ферментних систем та загибель рослин) |
|
|
Нафтопродукти і нафта |
Під час видобутку нафти і природного газу; у разі аварій нафтопроводів; разом з промисловими стічними водами; з атмосферними опадами; під час роботи техніки на полях; змиванням із поверхні автомагістралей, авто мийок і транспортних підприємств |
Нафта при високих концентраціях ізолює поживні речовини від коренів рослин; робить ґрунтову масу гідрофобною; при запустінні утворює асфальтоподібну масу на поверхні ґрунту, яка ускладнює обмін газами і водою між атмосферою та ґрунтом. Через наявність ароматичних і полі циклічних ароматичних вуглеводнів та інших сполук нафта і нафтопродукти токсичні для грунтової біоти. |
4. Забруднення ґрунтового покриву продуктами техногенезу призвело до того, що до 20% території України перебуває у незадовільному стані за рівнем забрудненості різними токсичними сполуками. Основними джерелами забруднення є сільське господарство, промисловість і транспорт. Найнебезпечніше для довкілля забруднення грантів радіонуклідами, що випали на земну поверхню в результаті аварії на ЧАЕС, важкими металами, пестицидами, збудниками інфекційних хвороб.
Забрудненість ґрунтів пестицидами на землях с/г призначення сягає 1,5%, особливо високе забруднення у Херсонській, Запорізькій, Полтавській, Дніпропетровській областях. Перевищення норм вмісту важких металів виявлено у 1% проб ґрунту. Найвищий рівень забрудненості спостерігається у промислово навантажених областях (Донецькій - 12%, луганській - 11%, Дніпропетровській - 9%, Кіровоградській - 7%, Закарпатській - 38). Встановлено, що вміст важких металів в ґрунтах усіх областей Полісся і деяких Лісостепової зони в 1,5 -7,5 рази вищий за максимально допустимий рівень, що зумовлено потраплянням в ґрунт відходів і агрохімікатів.
Крім забруднення, ґрунтовий покрив України піддається де градаційним процесам, особливо ерозійним, що виникають внаслідок техногенної діяльності. У Луганській, Донецькій, миколаївській, закарпатській областях еродовані ґрунти перевищують 60% від площі ріллі. У Дніпропетровській, Харківській, Полтавській, частково Вінницькій і Хмельницькій областях ерозією охоплено 40-60% ріллі.
5. Рекультивація земель - це відновлення порушених промисловістю земельних площ з метою використання їх в інших галузях народного господарства.
В Україні загальна кількість порушених земель перевищує 263 тис. га, з яких потребує рекультивації понад 120 тис. га. Найбільше зіпсованих відкритим видобутком корисних копалин земель знаходиться в Криворізькому і Керченському залізорудних, Дніпровському та Львівсько-Волинському вугільних, Нікопольському манганово-рудному та Прикарпатському сірконосному басейнах.
6. Меліорація - це комплекс заходів, спрямованих на поліпшення якості ґрунтів.
Меліораційні заходи:
- зрошення пустель;
- осушування боліт;
- внесення добрив;
- снігозатримання з метою підвищення вологості ґрунтів;
- вирівнювання рельєфу;
- глибока оранка ущільнених ґрунтів;
- піскування важких ґрунтів;
- боротьба з водною та вітровою ерозіями: збереження трав'яного покриву, горизонтальне розорювання схилів;
- обробка кислих ґрунтів вапном, карбонатом кальцію, внесення кальцієвмісних відходів;
- промивання засолених ґрунтів;
- меліорація солонців і солонцюватих ґрунтів, у яких багато обмінного натрію; при зволоження вони стають в'язкими й липкими. Солонці содового засолення можна обробляти відпрацьованою сульфатною кислотою, а потім промивати водою.
Контрольні запитання
1. Яку роль відіграють ґрунти у біосферних процесах?
2. Назвіть основні екологічні зміни ґрунтів під впливом людської діяльності.
3. Які ви знаєте антропогенні забруднювачі ґрунтів?
4. Що таке ерозія, її види та джерела? Чому ерозію можна назвати хворобою ландшафту, а опустелювання - його смертю?
5. Дайте оцінку сучасному стану грунтового покриву України.
6. Що таке рекультивація земель? Назвіть її основні напрями.
7. Наведіть приклади меліораційних заходів.
Література:
1. Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології: Навч. посіб. - К.: Каравела, 2008. - Т.2.2., §2.2.3., с.140-148.
2. Основи екології та соціоекології. За ред.. Бедрія Я. І. - Львів: «Афіша», 1999. - Р.2, § 2.4, с.88-106.
3. Білявський Г.О., Бутченко Л.І. Основи екології: теорія і практика: Навч. посіб. - К.: Лібра, 2006. - Р.4, §§ 4.2-4.6, с.113-129.
4. М'ягченко О.П. Основи екології. - Р.2, §2.8.2-2.8.2.1., с. 81-86.
5. Клименко М.О., Залеський І.І. Техноеклогія: Навч. посіб. - К.: ВЦ «Академія», 2011. - Р.1, §1.2 , с. 22-23.
Тема 2.5 Проблеми відходів людської діяльності
1. Міські поселення, де сконцентровані величезні виробничі потужності, спричиняють широкомасштабне забруднення біосфери. Місця складування відходів займають величезні території. Загальний обсяг твердих відходів в Україні становить 10-11 млн т на рік. Звалищами зайнято 2600 га земель. Вважається, що в середньому їх у містах утворюється приблизно 1 тонна на одну людину за рік.
Відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються в процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їхній власник повинен позбутися шляхом утилізації чи знищення.
Найчастіше відходи класифікують на основі джерела утворення та з урахуванням їх особливостей:
- Побутові (комунальні) - тверді та рідкі відходи, які утворюються в результаті життєдіяльності людей та амортизації предметів побуту;
- Промислові - залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які утворилися при виробництві продукції або втратили повністю чи частково початкові споживацькі властивості;
- Сільськогосподарські - відходи, які утворились внаслідок сільськогосподарського виробництва;
- Будівельні - відходи, які утворюються в процесі зведення будівель, споруд (у тому числі доріг та інших комунікацій) та виробництва будівельних матеріалів;
- Відходи споживання - вироби та машини, які втратили свої споживацькі властивості внаслідок фізичного або морального зношення;
- Радіоактивні - невикористані прямі та опосередковані радіоактивні речовини та матеріали, які утворюються при роботі ядерних реакторів, при виробництві і застосуванні радіоактивних ізотопів.
Відходи промислового та сільськогосподарського виробництва називають також виробничими відходами.
2. Звільнення від відходів ведеться в декількох напрямках:
- Складування або захоронення відходів (створення полігонів твердих побутових відходів);
- Знищення відходів шляхом їхнього спалювання;
- Переробка відходів (утилізація та реутилізація), в тому числі компостування
Полігони - це природоохоронні споруди, які призначені для складування твердих побутових відходів та забезпечують захист від забруднення атмосфери, ґрунтів, підземних та поверхневих вод, запобігають розповсюдженню патогенних мікроорганізмів за межі майданчика складування цих відходів. Після закінчення експлуатації полігонів їх покривають ізолюючим шаром ґрунту відповідно до проекту рекультивації.
Утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.
Реутилізація (рециклізація) - отримання з використаної готової продукції шляхом її переробки нової продукції того ж чи близького їй типу (наприклад, паперу з макулатури, металу з металолому). Існує багато способів вторинної переробки різних типів сміття. Найчастіше застосовують такі технології:
1) Макулатуру подрібнюють у паперову масу (пульпу), з якої виготовляють різноманітну паперову продукцію;
2) Скло дроблять, плавлять і виготовляють з нього нову тару чи використовують замість гравію або піску при виробництві бетону й асфальту;
3) Пластмасу переплавляють і виготовляють з неї матеріал для різних огорож, настилів й інших споруд просто неба;
4) Метали плавлять і переробляють у різні деталі; отримання алюмінію з лому дає змогу зекономити до 90% енергії, яка витрачається для його виплавки з руди;
5) Харчові відходи компостують для отримання органічних добрив;
6) Текстиль подрібнюють і використовують для надання міцності макулатурній паперовій продукції;
7) Старі покришки переплавляють та виготовляють нові гумові вироби.
Компостування є найпростішим способом знешкодження та переробки твердих побутових відходів. Якщо на полігонах знешкодження відбувається протягом 50-100 років, то при компостуванні цей процес триває 6-18 місяців залежно від кліматичних умов. Компостування - це складний аеробний біологічний процес, який супроводжується інтенсивним виділенням тепла. Унаслідок компостування синтезується гумус, який є основним компонентом ґрунту, який можна використовувати як органічне добриво.
Здебільшого переважає вивезення відходів на звалища, де їх накопичується величезна кількість. Зберігання відходів на звалищах є екологічно небезпечним. Відходи містять велику кількість вологих органічних речовин, які розкладаються і утворюють небезпечний фільтрат та сморід. При висиханні продукти неповного розкладу утворюють насичений забруднювачами та мікроорганізмами пил. Унаслідок цього відбувається інтенсивне забруднення повітря, ґрунтів, поверхневих та ґрунтових вод.
Зазвичай велика частина твердих побутових відходів також вивозиться і спалюється на відкритих майданчиках. У деяких містах використовують печі для спалювання сміття, але без належного контролю вони стають основними джерелами забруднення повітря.
Як альтернативу найчастіше використовують захоронення (могильники). При цьому сміття просто заривають у землю або викидають і засипають землею. Слід також додати, що до сьогодні практикують захоронення відходів у глибоководних зонах океану та експорт в інші країни (зокрема, радіоактивні відходи).
3.В останні роки виникла нова концепція поводження з відходами - Zero Waste. Термін Zero Waste, який отримав вже достатнє розповсюдження за кордоном, має два значення: «нуль відходів» і «нуль втрат». В об'єднанні цих двох значень і полягає новий принцип ставлення до відходів виробництва і споживання.
Три основні завдання Zero Waste:
1) «Нульовий скид». Ця стратегія насамперед спрямована на зведення до нуля токсичності відходів. Тобто необхідно виключити викиди і скиди токсичних речовин, які не підлягають природним процесам розкладання і здатні накопичуватися в навколишньому середовищі. Ставиться мета досягнути нульових скидів за рахунок поетапного зупинення виробництва відповідних речовин.
2) «Нульовий викид». Другий принцип Zero Waste - зниження до нуля шкоди, яка завдається атмосфері. Головна проблема - зменшення викидів метану зі звалищ. Її значною мірою вдасться вирішити за рахунок заборони відправлення на звалища біологічних відходів, які не пройшли санітарної обробки (компостування).
3) Зведення відходів до нуля.
Концепція Zero Waste спрямована на вирішення виключення будь-яких відходів: не буде відходів, від яких необхідно звільнятися. Ніякі матеріали не будуть вважатися некорисними - замість цього буде підшуковуватися спосіб їхнього використання.
Контрольні запитання
1. Дайте визначення поняттю «відходи».
2. Назвіть основні типи відходів людської діяльності.
3. Дайте оцінку сучасним методам утилізації відходів.
4. У чому полягає суть концепції Zero Waste?
Література:
1. Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології: Навч. посіб. - К.: Каравела, 2008. - Т.2.1., §2.1.6., с.107-116.
2. Білявський Г.О., Бутченко Л.І. Основи екології: теорія і практика: Навч. посіб. - К.: Лібра, 2006. - Р.3, § 3.3, с.96-109.
Тема 2.6 Державна система екологічного управління
1. Управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, контролю, прогнозування, екологічної експертизи, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.
Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є:
- реалізація законодавства;
- контроль за додержанням вимог екологічної безпеки;
- забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
- раціональне використання природних ресурсів;
- досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.
За системними ознаками можна виділити такі види екологічного управління: державне, корпоративне, місцеве, громадське.
До функцій державної системи екологічного управління належать: законодавче регулювання, нормування, експертиза, а також екологічний моніторинг, аудит, ліцензування, інформування, стандартизація, страхування, екологічна паспортизація, забезпечення відповідальності за екологічні правопорушення, що спрямовані переважно на забезпечення охорони та контролю за станом навколишнього природного середовища, прогнозування його змін.
2. Екологічна експертиза (франц. expertise, від лат. expertus) - це оцінка впливу на довкілля й здоров'я людей усіх видів господарської діяльності та відповідності цієї діяльності чинним нормам і законам з охорони навколишнього природного середовища, вимогам екологічної безпеки суспільства.
Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Законом України «Про екологічну експертизу». За українським природоохоронним законодавством, проведення експертизи обов'язкове для будь-якої діяльності, що впливає на довкілля, для будь-якого проекту нововведень, технологій, для будівництва, реконструкцій тощо.
Основні завдання експертизи - сприяти дотриманню природоохоронних законів та оцінювати рішення щодо підтримки й відновлення довкілля.
Діють екологічні експертизи кількох типів: державні, громадські, відомчі, змішані. За призначенням вони бувають первинні і вторинні, за масштабами - локальні (об'єктні), районні, регіональні (обласні й міжобласні), державні, міждержавні. Процес експертизи передбачає оцінювання й аналіз технологій, техніки, проектів підприємств, проектів перетворення природи, стану здоров'я людей, якості повітряного середовища, води, харчових продуктів, виявлення аномалій фізичних полів тощо.
Екологічна експертиза має спиратися на принципи обов'язковості її проведення, наукової обґрунтованості, законності висновків, незалежності, об'єктивності, широкої гласності та участі громадськості.
Державну екологічну експертизу здійснюють експертні комісії Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та його підрозділи на місцях, міжгалузеві комісії, а громадську експертизу - громадські комісії із залученням спеціалістів.
3. Моніторинг (віл лат. monitor - спостереження) - комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів.
Основними завданнями екологічного моніторингу є: спостереження за станом біосфери; оцінка та прогноз стану природного середовища; виявлення факторів і джерел антропогенного впливу на довкілля; оцінка природно-ресурсного потенціалу; контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм; вибір індикаторів, які б найкраще показували стан довкілля.
Види моніторингу залежно від призначення:
- загальний (стандартний) - це оптимальні за кількістю та розміщенням параметри й періодичність спостережень за довкіллям, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану довкілля підтримувати прийняття відповідних рішень на всіх рівнях відомчої та загальнодержавної екологічної діяльності.
- оперативний (кризовий) - це інтенсивні спостереження за природними об'єктами, джерелами техногенного впливу, розташованими в районах екологічної напруженості, у зонах аварій та небезпечних природних явищ із шкідливими екологічними наслідками, для забезпечення своєчасного реагування на кризові та надзвичайні екологічні ситуації і прийняття рішень щодо їх ліквідації, створення нормальних умов для життєдіяльності населення і господарювання.
- науковий (фоновий) - це багаторічні комплексні дослідження спеціально визначених об'єктів природоохоронних зон для оцінки та прогнозування зміни стану екосистем. Віддалених від об'єктів промислової і господарської діяльності, або одержання інформації, щоб визначити середньостатистичний (фоновий) рівень забруднення довкілля в антропогенних умовах.
Екологічний моніторинг здійснюється на чотирьох рівнях: локальному (на території окремих об'єктів, міст, на ділянках ландшафтів), регіональному (в межах адміністративно-територіальних одиниць, на територіях економічних і природних регіонів), національному (на території країни в цілому), глобальному (дослідження і охорона природи здійснюється на основі міжнародних угод).
4. Одним із базових механізмів регулювання навколишнього природного середовища є державне екологічне нормування. Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
Екологічні стандарти - єдині й обов'язкові для всіх об'єктів даного виду та рівня системи норм і вимог щодо ставлення до навколишнього природного середовища.
Система екологічних нормативів включає:
- нормативи екологічної безпеки (ГДК забруднювачів у навколишньому середовищі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування);
- граничнодопустимі викиди (ГДВ) та скиди (ГДС) у навколишнє середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.
Екологічні нормативи повинні встановлюватись з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних норм та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів.
В екологічному нормуванні необхідно відокремити два напрями: саме нормування та лімітування. При нормуванні визначаються нормативи ГДВ та ГДС забруднювачів у навколишнє середовище. Мета лімітування полягає у затвердженні для підприємств, установ та організацій лімітів використання або добування природних ресурсів, лімітів викидів і скидів забруднювачів у навколишнє середовище та лімітів на утворення і розміщення відходів.
5. Основою екологічного обліку суб'єктів господарювання є екологічний паспорт, який необхідний для підготовки управлінських рішень.
Екологічний паспорт - комплексний документ, що містить характеристику взаємовідносин підприємства або взагалі будь-якого об'єкта з навколишнім природним середовищем.
Екологічний паспорт затверджується керівником підприємства після погодження з органами охорони природи. Процес екологічної паспортизації безперервний. Вона проводиться періодично за будь-яких змін технології, під час реконструкції підприємств та при освоєнні нової продукції.
В першій частині паспорта наводяться загальні відомості про виробництво: загальні дані про підприємство та його реквізити (назва підприємства та продукції, що виробляє це підприємство; потужність підприємства, кількість працівників); район розташування та займана площа; відомості про використання земельних ресурсів; витратні величини споживаної сировини, води, палива, повітря; характеристика викидів в атмосферу; відомості про споживану сировину, джерела водо- та теплопостачання; короткий опис технологічних схем виробництва основної продукції; технології очищення газодимових викидів в атмосферне повітря та стічних вод; оборотність, зберігання, транспортування продукції; вилучення твердих відходів; небезпечні матеріали; відомості про кращі альтернативні технології, що завдають меншої шкоди довкіллю; характеристика санітарно-захисної зони підприємства. У другій частині паспорта відображено заплановані природоохоронні заходи із зазначенням конкретних термінів, виконавців, обсягів і витрат, питомих і загальних викидів в атмосферне повітря та скидів стічних вод й відходів виробництва до і після впровадження кожного заходу.
В Україні на сьогодні набули розвитку напрями екологічної паспортизації потенційно небезпечних об'єктів, відходів, земельних ділянок, водних об'єктів, міст, радіаційно-екологічні паспорти.
6. Екологічний аудит - процес перевірки екологічних аспектів діяльності організації, оцінювання об'єктивних даних і відповідності вимогам екологічної безпеки.
Екологічний аудит може проводитися щодо підприємств, установ та організацій, їхніх філій та представництв чи об'єднань, окремих виробництв, інших господарських об'єктів у цілому або щодо окремих видів їхньої діяльності.
Екологічний аудит в Україні може бути добровільним або обов'язковим. Добровільний екологічний аудит здійснюється стосовно будь-яких об'єктів екологічного аудиту на замовлення зацікавленого суб'єкта, за згодою керівника чи власника об'єкта екологічного аудиту. Обов'язковий екологічний аудит здійснюється на замовлення зацікавлених органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо об'єктів або видів діяльності, які становлять підвищену екологічну небезпеку.
7. Ліцензування - це видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
Ліцензія - дозвіл, що видається компетентним державним органом, на проведення якого-небудь виду діяльності, разового або обумовленого певним числом разів упродовж визначеного періоду (наприклад, відстріл дичини, вилов риби, спускання забруднювачів).
Право на видачу ліцензій мають органи ліцензування: Міністерство екології та природних ресурсів України, Державний комітет ядерного регулювання України, Міністерство аграрної політики України, Національне космічне агентство України, Міністерство палива та енергетики України, Державний комітет України із земельних ресурсів.
Контрольні запитання
1. У чому полягає сутність управління в галузі охорони навколишнього природного середовища?
2. Які основні функції екологічного управління?
3. Визначте мету та завдання екологічної експертизи. Які принципи проведення екологічної експертизи?
4. Які об'єкти та форми екологічної експертизи Ви знаєте7
5. У чому полягає різниця між загальним, оперативним та фоновим моніторингом? На скількох рівнях здійснюється моніторинг?
6. Що включає система екологічних нормативів?
7. Визначте мету, завдання та об'єкти екологічного аудиту. Які основні принципи та форми екологічного аудиту?
8. Дайте оцінку ролі екологічної паспортизації підприємств у визначенні їхнього впливу на навколишнє середовище. Які зміст і структура екологічного паспорта підприємства?
Література:
1. Білявський Г.О., Бутченко Л.І. Основи екології: теорія і практика: Навч. посіб. - К.: Лібра, 2006. - Р.6, §§ 6.1-6.2, с.166-171.
2. Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології: Навч. посіб. - К.: Каравела, 2008. - Т.2.4., § 2.4.1., с.191-215.
3. Основи екології та соціоекології. За ред.. Бедрія Я. І. - Львів: «Афіша», 1999. - Р.2, § 2.11, с.177-183.
4. М'ягченко О.П. Основи екології. - Р.2, §2.6 , с. 58-60, §§ 2.9.13-2.9.14, с137-142, §2.10.8 , с. 162-163.
5. Закон України від 26 червня 1991р. №1268-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища».
6. Закон України від 9 лютого 1995р. №45/95-ВР «Про екологічну експертизу».
7. Закон України від 24 червня 2004р. №1862-ІV «Про екологічний аудит».
Тема 2.7 Природно-заповідний фонд
1. В Україні розроблено Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки відповідно до рекомендації Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995) щодо питання формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту.
Екологічна мережа - єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України.
Складовими структурних елементів екологічної мережі є:
- території та об'єкти природно-заповідного фонду як основні природні елементи екологічної мережі;
- водні об'єкти (ділянки моря, озера, водосховища, річки), водно-болотні угіддя, водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів і зони санітарної охорони, що утворюють відповідні басейнові системи;
- ліси;
- курортні та лікувально-оздоровчі території з їхніми природними ресурсами;
- рекреаційні території для організації масового відпочинку населення і туризму;
- інші природні території (ділянки степової рослинності, луки, пасовища, кам'яні розсипи, піски, солончаки);
- земельні ділянки, які є місцями перебування чи зростання видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;
- частково землі с/г призначення екстенсивного використання - пасовища, луки, сіножаті;
- радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні, - як природні регіони з окремим статусом.
2. Основними природними елементами екологічної мережі є території та об'єкти природно-заповідного фонду.
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
До природно-заповідного фонду України належать:
1) природні території та об'єкти: природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища
2) штучно створені об'єкти: ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Території та об'єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватися:
· у природоохоронних цілях;
· у науково-дослідних цілях;
· в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;
· в освітньо-виховних цілях;
· для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого законодавством України встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання, який загалом регулюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року. Класифікацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду України подано в табл. 1.
Таблиця 1. Класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду України
|
Категорія територій та об'єктів |
Статус |
Загальна характеристика природоохоронних територій |
|
|
Природні заповідники |
Природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення |
Створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для цієї ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їхніх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки |
|
|
Біосферні заповідники |
Природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного значення |
Створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів |
|
|
Національні природні парки |
Природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення |
Створюються з метою збереження, відтворення та ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність |
|
|
Регіональні ландшафтні парки |
Природоохоронні рекреаційні установи місцевого чи регіонального значення |
Створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення |
|
|
Заказники |
Природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного чи місцевого значення |
Природні території (акваторії), виділені з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їхніх окремих компонентів |
|
|
Пам'ятки природи |
Природоохоронні, культурно-освітні установи загальнодержавного чи місцевого значення |
Окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані |
|
|
Заповідні урочища |
Природоохоронні, культурно-освітні установи загальнодержавного чи місцевого значення |
Лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне та естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані |
|
|
Ботанічні сади |
Науково-дослідні природоохоронні установи загальнодержавного чи місцевого значення |
Створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної та освітньої роботи |
|
|
Зоологічні парки |
Природоохоронні культурно-освітні та науково-дослідні установи загальнодержавного значення |
Створюються з метою організації освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їхнього генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі. |
|
|
Дендрологічні парки |
Науково-дослідні природоохоронні установи загальнодержавного чи місцевого значення |
Створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їхніх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання. |
|
|
Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва |
Природоохоронні рекреаційні установи загальнодержавного значення |
Визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. |
3. Природно-заповідний фонд України (ПЗФ) станом на 01.01.2010 року має в своєму складі 7607 територій та об'єктів загальною площею 3268,0 тис. га, в межах території України і 402,5 тис. га в межах акваторії Чорного моря. Відношення площі ПЗФ до площі держави становить 5,4%. Із них за кількістю найбільшу частку мають пам'ятки природи, заказники та заповідні урочища - разом біля 90% від кількості всіх існуючих об'єктів. За площею більше 80% природно-заповідного фонду припадає на заказники, національні природні та регіональні ландшафтні парки.
Таблиця. Екологічні території України (станом на 01.01.2010).
|
Категорія |
Кількість |
Площа |
||
|
об'єктів |
% від загальної кількості |
тис. га |
% від загальної площі |
Подобные документы
Антропогенез як забруднення навколишнього середовища внаслідок людської діяльності. Екологічна ситуація на планеті, основні джерела забруднення навколишнього середовища, гідросфери, атмосфери, літосфери, проблема радіоактивного забруднення біосфери.
реферат [23,7 K], добавлен 04.09.2009Основні чинники негативного впливу мінеральних добрив на біосферу. Проблеми евтрофікації природних вод. Шляхи можливого забруднення навколишнього середовища добривами і заходи щодо його запобігання. Вплив надмірного внесення добрив на властивості ґрунтів.
курсовая работа [53,2 K], добавлен 12.01.2011Характеристика біосфери та зміст вчення В.І. Вернадського про неї. Геологічні періоди та особливості виникнення біотичних компонентів за даними палеонтологічного літопису. Структура екосистеми та значимість проблеми забруднення атмосфери й ґрунту.
курсовая работа [2,1 M], добавлен 05.12.2011Структурування розділів екології за розмірами об'єктів вивчення, відношенням до предмета вивчення. Ієрархія організмових систем у біосфері. Завдання екології як науки. Рівні організації живої природи: організм, вид, популяція, біоценоз, біогеноценоз.
презентация [446,0 K], добавлен 25.01.2012Поняття й властивості екосистем. Державне управління природокористуванням і природоохороною в Україні. Державний контроль дотримання природоохоронного законодавства. Стандартизація та нормування у галузі охорони навколишнього природного середовища.
контрольная работа [26,8 K], добавлен 22.02.2008Предмет та завдання екології. Вивчення історії становлення екології як науки. Роботи Ч. Дарвіна та їх значення у підготовці наукового співтовариства до сприйняття подальших екологічних ідей. Вплив людини на навколишнє середовище. Нові напрямки екології.
реферат [28,4 K], добавлен 24.03.2015Географічне розташування, соціально-економічний розвиток Полтавської області. Огляд забруднення природного середовища. Джерела забруднення, напрями охорони навколишнього середовища. Екологічні програми забезпечення екологічної безпеки Полтавської області.
курсовая работа [5,1 M], добавлен 17.03.2023Поняття про біосферу, її межі та особливості. Фактори, що сприяють забрудненню біосфери України. Забруднення біосфери та його види. Збереження і збільшення стабільності біосфери. Господарська діяльність людини та її вплив на навколишнє середовище.
реферат [20,7 K], добавлен 05.12.2011Вплив екологічних факторів на живі організми. Закони дії екологічних факторів. Стенотопні та евритопні види в біогеоценозі. Класифікація екологічних факторів. Основні групи рослин. Температурний режим, вологість. Гомотипові реакції. Антропогенні фактори.
презентация [2,9 M], добавлен 27.12.2012Спостереження за станом довкілля. Огляд мереж спостережень міністерств і відомств. Завдання і організація контрольних служб охорони навколишнього середовища на обласному рівні в Україні. Управління в галузі екології. Гідрологічна мережа спостережень.
реферат [24,9 K], добавлен 17.03.2011
