Антропогенний вплив на ґрунти

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ: АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА ҐРУНТИ

Зміст

Вступ

1. Ерозія ґрунтів (земель)

2. Забруднення ґрунтів

3. Вторинне засолення і заболочування ґрунтів

4. Опустелювання

5. Виснаження земель

6. Відчуження земель

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Ґрунт займає особливе становище в природних ландшафтах і в екосистемах. Він є найважливішим блоком екосистем, виступає як фактор родючості для рослин і як найбільш насичена організмами кошти життя.

Досліджуючи верхній, родючий шар ґрунту, можна виявити складне поєднання таких компонентів: мінерали; детрит, тобто мертве органічна речовина рослин і тварин, включаючи відходи їх життєдіяльності на різних стадіях розкладання; безліч живих організмів від редуцентів (грибів і бактерій) до більш великих детритофагів (дощових черв'яків, молюсків, комах), які формують складну харчову мережу, засновану на детрит.

Виключно важлива роль ґрунту як санітарного бар'єру. Остання властивість також пов'язано з високою насиченістю життям, за посередництвом якої речовини надходять в ланцюзі харчування, а згодом включаються в кругообіг. Ґрунт відрізняється високими буферними функціями, здатністю протистояти навантаженням, гасити їх.

Ґрунт - один з найважливіших компонентів навколишнього природного середовища. Всі основні її екологічні функції замикаються на одному узагальнюючому показнику - ґрунтовій родючості.

Найбільшою мірою деградують ґрунти агроекосистем. Причина нестійкого стану агроекосистем обумовлена спрощенням їх фітоценозів, яке не забезпечує оптимальну саморегуляцію, сталість структури та продуктивності. І якщо у природних екосистем біологічна продуктивність забезпечується дією природних законів природи, то вихід первинної продукції (врожаю) в агроекосистеми цілком залежить від такого суб'єктивного фактора, як людина, рівня його агрономічних знань, технічної оснащеності, соціально-економічних умов і т. д., а значить, залишається непостійним.

До деградації ґрунтів (земель) ведуть і інші причини, переважно антропогенного характеру.

Основні види антропогенного впливу на ґрунти наступні:

* ерозія (вітрова та водна);

* забруднення;

* вторинне засолення і заболочування;

* опустелювання;

* відчуження земель для промислового і комунального будівництва.

* виснаження земель.

1. Ерозія ґрунтів (земель)

Ерозія ґрунтів (від лат. Eros - роз'їдання) - руйнування і знос верхніх найбільш родючих горизонтів і підстилаючих порід вітром (вітрова ерозія) або потоками води (водна ерозія). Землі, які зазнали руйнування в процесі ерозії, називають еродованими.

До ерозійним процесам відносять також промислову ерозію (руйнування сільськогосподарських земель при будівництві та розробці кар'єрів), військову ерозію (воронки, траншеї), пасовищною ерозію (при інтенсивному випасання худоби), іригаційну (руйнування ґрунтів при прокладці каналів і порушенні норм поливів) та ін..

Однак справжнім бичем землеробства у нас в країні і в світі залишаються водна ерозія (до неї схильний 31% суші) і вітрова ерозія (дефляція), активно діюча на 34% поверхні суші. У США еродованих, тобто схильна ерозії, 40% всіх сільськогосподарських земель, а в посушливих районах світу ще більше - 60% від загальної площі, з них 20% сильно еродовані.

Ерозія має суттєвий негативний вплив на стан ґрунтового покриву, а в багатьох випадках руйнує його повністю. Падає біологічна продуктивність рослин, знижуються врожаї і якість зернових культур, бавовни, чаю та ін.

Вітрова ерозія (дефляція) ґрунтів. Під вітрової ерозією розуміють видування, перенесення і відкладення дрібних ґрунтових частинок вітром. Інтенсивність вітрової ерозії залежить від швидкості вітру, стійкості ґрунту, наявності рослинного покриву, особливостей рельєфу і від інших факторів. Величезний вплив на її розвиток надають антропогенні фактори. Наприклад, знищення рослинності, нерегульований випас худоби, неправильне застосування агротехнічних заходів різко активізують ерозійні процеси.

Розрізняють місцеву (повсякденне) вітрову ерозію і пилові бурі. Перша проявляється у вигляді буревій і стовпів пилу при невеликих швидкостях вітру. Пилові бурі виникають при дуже сильних і тривалих вітрах. Швидкість вітру досягає 20-30 м / с і більше. Найбільш часто пилові бурі спостерігаються в посушливих районах (сухі степи, напівпустелі, пустелі). Пилові бурі безповоротно забирають самий родючий верхній шар ґрунтів; вони здатні розвіяти за кілька годин до 500 т ґрунту з 1 га ріллі, негативно впливають на всі компоненти навколишнього природного середовища, забруднюють атмосферне повітря, водойми, негативно впливають на здоров'я людини.

В даний час найбільше джерело пилу - Арал. На космічних знімках видно шлейфи пилу, які тягнуться в сторони від Аралу на багато сотень кілометрів. Загальна маса переноситься вітром пилу в районі Аралу досягає 90 млн. т. на рік. Інший великий пиловий вогнище в Росії - Чорні землі Калмикії.

Оскільки основною причиною ерозійних явищ служить схильність ґрунтів руйнування в результаті знищення природної рослинності або порушення процесів ґрунтоутворення, то і заходи боротьби з ерозією, спричиненої повітряним і водним агентами, в ряді випадків збігаються.

У ряді випадків доводиться боротися з наслідками ерозії ґрунтів. Так, щоб зупинити процеси яроутворення, використовуються як агротехнічні (лісопосадки, посіви трав), так і інженерні заходи (будівництво лотків для стоку води, заняття їх багаторічними травами та ін.) Для припинення вітрової ерозії (дефляційних процесів) - нанесення на поверхню ґрунтів сполучних хімічних речовин (різного роду полімерів) при одночасному посіві багаторічних трав, посадці чагарників і дерев.

2. Забруднення ґрунтів

Поверхневі шари ґрунтів легко забруднюються. Великі концентрації в ґрунті різних хімічних сполук - токсикантів згубно впливають на життєдіяльність ґрунтових організмів. При цьому втрачається здатність ґрунту до самоочищення від хвороботворних та інших небажаних мікроорганізмів, що загрожує важкими наслідками для людини, рослинного і тваринного світу. Наприклад, у сильно забруднених ґрунтах збудники тифу і паратифів можуть зберігатися до півтора років, тоді як у незабруднених - лише протягом двох-трьох діб.

Основні забруднювачі ґрунту:

* пестициди (отрутохімікати);

* мінеральні добрива;

* відходи і покидьки виробництва;

* газодимові викиди забруднюючих речовин в атмосферу;

* нафта і нафтопродукти.

У світі щорічно виробляється більше мільйона тонн пестицидів. Тільки в Росії використовується більше 100 індивідуальних пестицидів при загальному річному обсязі їх виробництва - 100 тис. т. Найбільш забрудненими пестицидами районами є Краснодарський край і Ростовська область (в середньому близько 20 кг на 1 га). У Росії на одного жителя на рік припадає близько 1 кг пестицидів, в багатьох інших розвинених промислових країнах світу ця величина істотно вище. Світове виробництво пестицидів постійно зростає.

До інтенсивного забруднення ґрунтів призводять відходи і покидьки виробництва. У нашій країні щорічно утворюється понад мільярд тонн промислових відходів, з них більше 50 млн. т. особливо токсичних. Величезні площі земель зайняті звалищами, золовідвалів тощо, які інтенсивно забруднюють ґрунти, а їх здатність до самоочищення, як відомо, обмежена.

Величезної шкоди для нормального функціонування ґрунтів представляють газодимові викиди промислових підприємств. Ґрунт має здатність накопичувати дуже небезпечні для здоров'я людини забруднюючі речовини, наприклад важкі метали.

Поблизу ртутного комбінату вміст ртуті в ґрунті через газодимові викиди може підвищуватися до концентрації, в сотні разів перевищують допустимі.

Значна кількість свинцю містять ґрунту, що знаходяться в безпосередній близькості від автомобільних доріг.

Результати аналізу зразків ґрунту, відібраних на відстані декількох метрів від дороги, показують 30-кратне перевищення концентрації свинцю в порівнянні з його вмістом (20 мкг/г) у ґрунті незабруднених районів.

За даними агрохімічної служби Росії (2007), майже 0,4 млн. га в країні виявилися забрудненими міддю, свинцем, кадмієм і ін. Ще більше земель було забруднено радіонуклідами та радіоактивними ізотопами в результаті Чорнобильської катастрофи.

3. Вторинне засолення і заболочування ґрунтів

У процесі господарської діяльності людина може посилювати природне засолення ґрунтів. Таке явище має назву вторинного засолення і розвивається воно при надмірному поливі зрошуваних земель в посушливих районах.

У всьому світі процесам вторинного засолення і осолонцювання схильне близько 30% зрошуваних земель. Площа засолених ґрунтів в Росії становить 36 млн. га (18% загальної площі зрошуваних земель). Засолення ґрунтів послаблює їх внесок у підтримання біологічного кругообігу речовин. Зникають багато видів рослинних організмів, з'являються нові рослини галофіти (солянка та ін.) Зменшується генофонд наземних популяцій у зв'язку з погіршенням умов життя організмів, посилюються міграційні процеси.

Основна міра запобігання вторинного засолення - помірні поливи, що виключають просочування вологи в глибинні горизонти і підйом рівнів ґрунтових вод.

Повинні бути виключені примітивні методи поливів (наприклад, напуском води), неконтрольоване дощування та ін. Їх необхідно замінювати більш прогресивними (локальне зволоження за допомогою крапельниць, підземне зрошення через пористі труби та ін.)

Заболочування ґрунтів спостерігається в сильно перезволожених районах, наприклад, в Нечорноземної зоні Росії, на Західно-Сибірської низовини, в зонах вічної мерзлоти. Заболочування ґрунтів супроводжується деградаційних процесів в біоценозах, появою ознак оглеєння і накопиченням на поверхні розклалися залишків. Заболочування погіршує агрономічні властивості ґрунтів і знижує продуктивність лісів.

Найбільш раціональний і перспективний спосіб боротьби з постійним заболочуванням - меліорація ґрунтів закритим дренажем; тимчасове заболочування запобігають глибокою оранкою, пристроєм тимчасових канав, борозен.

4. Опустелювання

ґрунт ерозія забруднення засолення

Одним із глобальних проявів деградації ґрунтів, та й усієї навколишнього природного середовища в цілому, є опустелювання. Опустелювання - це процес незворотної зміни ґрунтів та рослинності та зниження біологічної продуктивності, який в екстремальних випадках може призвести до повного руйнування біосферного потенціалу та перетворення території в пустелю.

Всього в світі схильне опустелювання більше 1 млрд. га практично на всіх континентах. Причини та основні фактори опустелювання різні. Як правило, до опустелювання призводить поєднання декількох чинників, спільну дію яких різко погіршує екологічну ситуацію.

На території, підданої опустелювання, погіршуються фізичні властивості ґрунтів, гине рослинність, заселяються ґрунтові води, різко падає біологічна продуктивність, а отже, підривається і здатність екосистем відновлюватися. Процес цей отримав настільки широке поширення, що з'явився предметом міжнародної програми "Опустелювання".

Опустелювання є одночасно соціально-економічним і природним процесом, воно загрожує приблизно 3,2 млрд. га земель, на яких проживають більше 700 млн. чоловік.

Причина катастрофічного опустелювання обумовлена поєднанням двох факторів:

* посиленням впливу людини на природні екосистеми з метою забезпечення продовольством швидко зростаючого населення;

* зміненими метеорологічними умовами (тривалими засухами).

Інтенсивний випас худоби призводить до надмірного навантаження на пасовища і знищенню і без того розрідженої рослинності з низькою природною продуктивністю. Опустелювання сприяє також масове випалювання минулорічної сухої трави, особливо після періоду дощів, інтенсивна оранка, зниження рівня ґрунтових вод та ін. Вибита рослинність і сильно розпушені ґрунти створюють умови для інтенсивного видування (дефляції) поверхневого шару землі. Зміна природних комплексів та їх деградація особливо помітні в період засух.

Багато екологів вважають, що в списку злочинів проти навколишнього середовища на друге місце після загибелі лісів можна поставити "опустелювання".

Способи боротьби з опустелюванням:

- Оптимізація використання природних ресурсів, оптимізація структури сільськогосподарських угідь, спеціалізація господарств, вдосконалення структури посівних площ, нормоване використання пасовищ;

- Меліорація природних умов, проведення комплексних заходів, включаючи захисне лісорозведення, боротьбу з ерозією ґрунтів, поліпшення солонцевих ґрунтів, рекультивацію техногенно порушених земель;

- Розширення запасів водних ресурсів, включаючи регулювання поверхневого стоку, пошук і видобуток прісних підземних вод, захист поверхневих і підземних вод від забруднення;

- Адаптивно-ландшафтне землекористування, розробка та освоєння ландшафтних систем землеробства, які забезпечують високу і стійку продуктивність, адаптація систем землекористування стосовно багатоукладності господарювання;

- Фітомеліорацію пасовищ, особливо - сучасних осередків опустелювання, використання рослин-закріплювачів піску з подальшим їх включенням до пасовищезмін;

5. Виснаження земель

Виснаження земель - ще один масштабний фактор, що приносить велику шкоду земельним ресурсам.

Причини виснаження земель різні. Це і відчуження поживних речовин з урожаєм при подальшому їх неповному поверненні, і втрати гумусу, і погіршення водного режиму та інших (фізико-хімічних) властивостей ґрунтів. У кінцевому рахунку, результатом виснаження ґрунтів є втрата ними родючості і спустошення.

Найбільш екологічним методом повернення поживних речовин у ґрунт, що вилучаються з урожаєм, є внесення органічних добрив (гною, компостів і т.п.), травосіяння, особливо з подальшою запашкой трав, надання відпочинку ґрунтів через парування та інші методи.

6. Відчуження земель

Ґрунтовий покрив агроекосистем необоротно порушується при відчуженні земель для потреб несільськогосподарського користування: будівництва промислових об'єктів, міст, селищ, для прокладки лінійно-протяжних систем (доріг, трубопроводів., Ліній зв'язку), при відкритій розробці родовищ корисних копалин і т. д. За даними ООН, в світі тільки при будівництві міст і доріг щорічно безповоротно втрачається понад 300 тис. га орних земель. Звичайно, ці втрати у зв'язку з розвитком цивілізації неминучі, однак вони повинні бути скорочені до мінімуму.

Висновок

Життєва необхідність поставила людське суспільство перед завданням відновлення ресурсів ґрунтів. З середини минулого століття почалося промислове виробництво мінеральних добрив, внесення яких компенсувало елементи живлення рослин, що відчужуються з урожаєм.

Зростання населення і обмеженість площ, придатних для землеробства висунули на передній план проблему меліорації (поліпшення) ґрунтів. Меліорація спрямована, в першу чергу, на оптимізацію водного режиму. Території зайвого зволоження і заболочення осушуються, в аридних районах - штучне зрошення. Крім того, ведеться боротьба з засоленням ґрунтів, кислі ґрунти вапнують, солонці гіпсу, відновлюють і рекультивують площі гірничих виробок, кар'єрів, відвалів. Меліорація поширюється і на високоякісні ґрунту, ще вище піднімаючи їх родючість.

В результаті діяльності людини виникли абсолютно нові типи ґрунтів. Наприклад, в результаті тисячолітнього зрошення в Єгипті, Індії, державах Центральної Азії створені потужні штучні наносні ґрунту з високим запасом гумусу, азоту, фосфору, калію і мікроелементів. На великій території лесового плато Китаю працею багатьох поколінь створені особливі антропогенні ґрунту - хейлуту. У деяких країнах більше сотні років проводилося вапнування кислих ґрунтів, які поступово були перетворені в нейтральні. В особливий тип культурних ґрунтів перетворилися ґрунту виноградників південного берега Криму, які використовуються більше двох тисяч років. Відвойовані моря і перетворені в родючі землі змінені узбережжя Голландії.

Широкий розмах отримали роботи з попередження процесів, що руйнують ґрунтовий покрив: створюються лісозахисні насадження, споруджуються штучні водойми та іригаційні системи.

Список використаної літератури

1. Ніколайкін Н.І. Екологія: Підручник для вузів / Н.І. Ніколайкін, Н.Є. Ніколайкіна, О.П. Меліхова - 3-е вид., Стереотип. - М.: Дрофа, 2004. - 624 с.

2. Коробкін В.І. Екологія. Підручник для вузів / В.І. Коробкін, Л.В. Передельський. - Вид. 10-е. - Ростов н/Д: Фенікс, 2006. - 576 с.

3. www.krugosvet.ru/node/19416

Размещено на Allbest.ru