Оцінка ступеню забруднення ґрунтів

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра «Прикладна екологія та охорони навколишнього середовища»

Індивідуальне завдання

з дисципліни «Основи інженерної екології»

за темою

«Оцінка ступеню забруднення ґрунтів»

Виконав студент групи Сігітова Г.В.

Перевірила Шевченко А.Ю.

Донецьк 2011 р.

ЗМІСТ

Вступ

1. Основні види антропогенного впливу на ґрунти

2. Принцип контролю забруднення ґрунтів

3. Оцінка небезпеки забруднення ґрунту

4. Санітарні та біологічні показники оцінки стану ґрунтів

5. Класифікація ґрунтів за впливом хімічних забруднюючих речовин

6. Гігієнічна оцінка ґрунтів населених пунктів

Висновки

Перелік посилань

Вступ

Ґрунтовим покривом Землі є найважливіший компонент біосфери. Саме ґрунтова оболонка визначає багато процесів, що відбуваються в біосфері. Найважливіше значення ґрунтів полягає в акумуляції органічної речовини, різних хімічних елементів, а також енергії. Ґрунтовий покрив виконує функції біологічного поглинача, руйнівника і нейтралізатора різних забруднень, а так само ґрунту відведена найважливіша роль в житті суспільства, оскільки вона є джерелом продовольства, що забезпечує 95-97 % продовольчих ресурсів для населення планети. Якщо це ланка біосфери буде зруйнована, то функціонування біосфери, що склалося, необоротний порушиться. Надзвичайно важливе вивчення глобального біохімічного значення ґрунтового покриву, його сучасного стану і зміни під впливом антропогенної діяльності, оскільки ефективний захист довкілля від небезпечних хімічних реагентів неможливий без достовірної інформації про міру забруднення ґрунтів. Оцінку здібностей ґрунту виконувати функції, що забезпечують стабільність окремих біоценозів і біосфера в цілому отримують за допомогою спеціальних методів дослідження забруднених ґрунтів. Розглянемо деякі з них. [1]

1. Основні види антропогенного впливу на ґрунти

До основних видів антропогенних впливів на ґрунти, що зумовлюють зміну їхньої родючості, можна віднести:

1. розорювання призводить до посилення взаємодії ґрунтів з атмосферою, вітровою та водною ерозії, зміни чисельності ґрунтових організмів;

2. випас худоби спричинює ущільнення ґрунту, знищення трав'яного покриву, ерозію, неможливість відновлення родючості внаслідок утрати детриту,збіднення ґрунтів рядом хімічних елементів, висушування, удобрення гноєм, біологічне забруднення;

3. сінокоси, збирання урожаю викликають вилучення деяких хімічних елементів, підвищення випаровування;

4. випалювання старої трави - знищення ґрунтових організмів у поверхневих шарах, підсилення випаровування;

5. зниження лісистості сприяє вимиванню поживних речовин із ґрунту, втраті вологості, затопленню низинних місцевостей, посиленню водної та вітрової ерозії, спустелюванню;

6. зрошення часто зумовлює вимивання солей із глибин у верхні горизонти ґрунту і засолення їх, при неправильному поливанні - заболочення;

7. осушення призводить до зниження вологості, виникнення вітрової ерозії;

8. застосування пестицидів, добрив може викликати загибель ґрунтових організмів, зміни ґрунтових процесів, накопичення небезпечних для живих організмів отрутних речовин;

9. створення побутових і промислових звалищ, розростання забудови спричинює вилучення родючих земель із сільськогосподарських вжитку, пригнічення і навіть загибель живих організмів на прилеглих територіях;

10. робота наземного транспорту зумовлює ущільнення ґрунту, отруєння ґрунтів відпрацьованими газами та сипкими матеріалами;

11. стічні води і викиди в атмосферу викликають забруднення ґрунтів хімічними речовинами, зміни їхнього складу;

12. шум, вібрація, енергетичні випромінювання й інші фізичні фактори сприяють сповільненню росту рослин, забрудненню ґрунтів, загибелі організмів;

13. видобуток корисних копалин призводить до ерозії, до забруднення грунтів, до заболочування внаслідок заповнення водою відпрацьованих кар'єрів, до зменшення площі землі, придатної для сільського господарства;

14. будівництво ГЄС супроводжуються затоплення великих територій, інфільтрацією води з великих водосховищ у прилеглі землі, заболочуванням.

Найбільш поширеним видом антропогенного впливу на ґрунти є їх забруднення внаслідок різних видів діяльності. Основними забрудниками ґрунтів можна вважати мінеральні добрива, пестициди, важкі метали, нафтопродукти, радіонукліди, канцерогени. Мінеральні добрива (азотні, фосфорні, калійні) вносяться у ґрунт для компенсації втрат мінеральних речовин, але не завжди при їх внесенні враховують хімічний склад ґрунту, агротехніку культури, терміни та норми внесення, що призводить до їх накопичення у ґрунті. Пестициди - це велика група речовин, створених людиною для боротьби із шкідниками, бур'яном, грибними захворюваннями сільськогосподарських культур тощо. Багато з них токсичні для людей і тварин, можуть викликати отруєння, генетичні відхилення. Джерелами надходження до ґрунту важких металів (цинку, кадмію, меркурію, хрому, плюмбуму, мангану й інше) та їх сполук є видобуток корисних копалин, викиди металургійних заводів, хімічних підприємств, сміттєспалювальних заводів, ТЕС, звалища відходів тощо. Нафтопродукти потрапляють у ґрунт під час роботи техніки на полях, змиванням із поверхні автомагістралей, транспортних підприємств. Забруднення ґрунту радіонуклідами відбувається під час розробки уранових руд, роботи паливно-енергетичного комплексу, утворення могильників радіоактивних відходів, аварій на АЕС. Поширеним видом забруднення ґрунтів є канцерогени типу полі циклічні ароматичні вуглеводнів, основними джерелами яких є вихлопні гази двигунів автомобілів, тепловозів, літаків, а також викиди котелень, промислових підприємств. Для земель єдиного державного земельного фонду встановлюється номенклатура показників ґрунтів згідно ГОСТ 17.4.2.01-81 «Охорони природи. Ґрунти. Номенклатура показників санітарного стану». Ця номенклатура показників повинна застосовуватися при розробці нормативно-технічної документації з охорони ґрунтів від забруднень, а також при контролі стану ґрунтів. При регламентації й контролі забруднення ґрунтів стан ґрунту характеризується такими показниками: хімічними, санітарними та біологічними. Під хімічним забрудненням грунту мають на увазі зміну його хімічного складу в результаті антропогенної діяльності, здатну викликати погіршення якості.

2. Принцип контролю забруднення ґрунтів

Принцип контролю забруднення ґрунтів - перевірка відповідності концентрацій забруднюючих речовин установленими нормами і вимогами у вигляді ГДК і ОДК.

При контролі забруднення ґрунтів хімічні речовини відповідно до ГОСТ 17.4.2.01-83 «Охорона природи. Ґрунти. Класифікація хімічних речовин для контролю забруднень» за ступенем небезпеки поділяють на три класи:

· 1 класи - високо небезпечні;

· 2 класи - помірно небезпечні;

· 3 класи - мало небезпечні;

Визначено показники, за якими встановлюють клас небезпеки речовин (токсичність при пероральному введенні ЛД50, стабільності - персистентність - у рослинах і вплив на їхню харчову цінність, вплив на санітарний стан ґрунту). Клас небезпеки встановлюють не менше ніж за трьома показниками із переліку, наведеного у стандарті.

Норми для класів небезпеки в ГДК (ОДК) становлять:

1 клас - менше 0,2 мг/кг, 2 клас - 0,2 - 0,5 мг/кг, 3 клас - понад 0,5 мг/кг. Зроблено орієнтовний розподіл речовин за класами небезпеки.

З пестицидів до 1-го класу віднесені атразин, ДДТ, метафос й інше, до 2-го - карбофос, нітрафен, хлорофос й інше, до 3-го - дилор, полікарбацин й інше.

З речовин, що потрапляють у ґрунт із викидами, скидами, відходами, до:

1-го класу віднесені миш'як, кадмій, ртуть, селен, цинк, фтор, бенз(а)пірен;

2-го - бор, кобальт, нікель, молібден, сурма, хром;

3-го - барій, ванадій, вольфрам, марганець, стронцій, ацетофенон.

Забруднення ґрунтів, як і інших середовищ, є комбінованим (множинним), у зв'язку із чим при хімічному контролі забруднення виникає необхідність виділити пріоритетні забруднювачі речовини, що підлягають контролю у першу чергу. При визначенні пріоритетних забруднюючих речовин ураховують класи небезпеки речовин. У випадку відсутності можливості обліку всього комплексу хімічних речовин, що забруднюють ґрунт, оцінку здійснюють за найнебезпечнішими речовинами, тобто речовинами, що належить до більш високого класу небезпеки.

3. Оцінка небезпеки забруднення ґрунту

У цілому, під час оцінки небезпеки забруднення ґрунту хімічними речовинами враховують такі положення:

1. небезпека забруднення тим вище, чим більше фактичний рівень вмісту (С) контрольованих у ґрунті речовин перевищує ГДК , тобто чим більше значення коефіцієнта небезпеки К0=С/ГДК перевищує 1;

2. небезпека забруднення тим вище, чим вище клас небезпеки контрольованих речовин;

3. оцінка небезпеки забруднення будь-яким токсикантом повинна проводитися з урахуванням буферності ґрунту, що впливає на рухливість хімічних елементів, що визначає їхній вплив на контактуючі середовсища.

Під буферністю ґрунту розуміють сукупність властивостей ґрунту, що визначають його бар'єру функцію, яка обумовлює рівні вторинного забруднення хімічними речовинами контактуючих із ґрунтом середовищ - рослинності, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря. Основними компонентами, що створюють буферність, є: тонко дисперсні мінеральні частки, що визначають її механічний склад; органічна речовина (гумус) і реакція середовища - рН. Небезпека забруднення тим більша при тому самому значенні К0 (коефіцієнта небезпеки), чим менше значення рН (чим кисліший ґрунт), чим менше вміст у ньому гумусу, чим легший його механічний склад. Наприклад, можна розташувати ґрунти в порядку зростання небезпеки забруднення: чорноземи - суглинний дерено - підзолистий ґрунт - супіщаний дерено - підзолистий.

Систему контролю забруднення грунтів на основі гігієнічної регламентації (ГДК) не можна визначити досконалою. Зустрічаються певні труднощі в інтерпретації й об'єктивній оцінці забруднення ґрунту комплексом токсичних або інших речовин, для яких не розробленні нормативи ГДК. У цих випадках рівень хімічного забруднення порівнюють із фоновим.

Серед усіх забруднювачів ґрунту потрібно більше уваги приділяти тим речовинам, які відіграють велику роль у забрудненні біосфери, мають високу стабільність, рухливість, розчинність, тому головне значення має не валова кількість хімічних речовин у ґрунті (важких металів), а форми сполук, які існують у даному середовищі. Найбільш рухливими є хімічні елементи: хлор, бром, фтор, бром, натрій, кальцій, магній, барій.

Найбільш важливою в сучасних умовах сільськогосподарського виробництва є оцінка пестицидного забруднення ґрунтів. Прояв токсичних ефектів пестицидів й інших хімічних речовин у ґрунті й процеси їх накопичення залежать від ряду факторів: об'ємів і строків внесення, властивостей пестициду (токсичності, стійкості, здатності до кумуляції, сорбції), механічного складу й структури ґрунту, наявності органічних речовин, рН, вологості й інше.

4. Санітарні та біологічні показники оцінки стану ґрунтів

Під санітарним станом розуміють сукупність фізико - хімічних і біологічних властивостей ґрунту, що визначають її безпеку в епідеміологічному й гігієнічному відношеннях (ГОСТ 17.4.2.01-81). У перелік контрольованих показників входять санітарно - бактеріологічні, санітарно - гельмінтологічні й санітарно - ентомологічні показники. До них належать такі:

· санітарне число (відношення азоту білкового до загального органічного азоту),

· показники концентрацій амонійного та нітратного азоту, хлоридів,

· залишкової кількості пестицидів та інших речовин (важких металів, нафти й нафтопродукти, фенолів, сірчистих сполук), канцерогенів, радіоактивних речовин, макро - і мікродобрив, термофільних бактерій, бактерій групи кишкової палички, патогенних мікроорганізмів, яєць і личинок гельмінтів і мух.

Перелік показників для різних видів землекористування (населених пунктів, курортів і зон відпочинку, зон джерел водопостачання, територій підприємств, сільськогосподарських угідь, лісів) відрізняється. У частих ґрунтах організми, які характеризують санітарно-бактеріологічні показники, відсутні; їхня присутність указує на специфічне органічне, фекальне й інші види забруднень.

Біологічні показники характеризують здатність ґрунту до самоочищення, що визначається насамперед активністю ґрунтової мікрофлори та ґрунтових тварин, фізико - хімічними умовами та властивостями ґрунту. Антропогенний впливи (внесення добрив, обробка пестицидами, режим меліорації й осушення), а також фактори навколишнього середовища (температура, опади, топографія території) впливають на активність ґрунтової мікрофлори та фауни. В екологічних дослідженнях ґрунтів використовують різні біологічні показники: «подих», показники целюлозо розкладаючої активності, активність ферментів (фосфатази, дегідрогенази), чисельність грибів, дріжджів й інше. Зазвичай застосовують кілька показників, тому що їхня чутливість до різних забруднюючих речовин істотно розрізняється. Ознакою біологічної деградації в результаті токсичного впливу є зниження рівня активності мікробної маси. Як комплексний показник забруднення ґрунту використовують показник фіто токсичності. Це тестовий інтегральний показник, який визначають за властивостями забрудненого ґрунту придушувати проростання насінь, ріст і розвиток, вищих рослин. Зниження числа проростків насінь у порівняння з контролем при біотестуванні вважають показником наявності фіто токсичності ґрунту.

5. Класифікація ґрунтів за впливом хімічних забруднюючих речовин

За ступенем забруднення у відповідності до ГОСТ 17.4.2.06-86 «Охорони природи. Ґрунти. Загальні вимоги й класифікація ґрунтів за впливом на них хімічних забруднюючих речовин» ґрунти підрозділяють на:

1. сильно забрудненні;

2. середньо забрудненні;

3. слабко забрудненні;

Ранжування приводить за ГДК хімічних речовин у ґрунтах і їх фоновим вмістом, а також за іншими показниками. Розраховують кілька показників: - коефіцієнт концентрації забруднюючої речовини:

Кс =С/Сф (5.1)

де Кс - коефіцієнт концентрації хімічної речовини;

С - фактичний вміст хімічної речовини в ґрунті;

Сф - середня фонова концентрація хімічної речовини у розглянутому районі;

- сумарний показник забруднення

(5.2)

Z - сумарний показник забруднення;

Ксі - коефіцієнт концентрації і-ої забруднюючої речовини;

n - загальна кількість забруднюючих речовин, що контролюється ;

- інтегральний показник по елементного забруднення ґрунту

(5.3)

де Ксі - інтегральний показник по елементного забруднення ґрунту;

Сі - концентрації забруднюючих речовин, що контролюється;

Сфj - фоновий вміст забруднюючих речовин;

- коефіцієнт зворотної реакції ґрунтів на динаміку забруднення

Кр =(А-Аф)/ Аф (5.4)

де А і Аф -параметри які контролюється в забрудненій і фоновій пробах.

Якщо ґрунт містить забруднюючі речовини в кількостях, які у кілька разів перевищує ГДК, має низьку біологічну продуктивність і сильно змінені фізико - механічні, хімічні і біологічні характеристики, у результаті чого вміст хімічних речовин у вирощуваних культурах перевищує встановлені нормативи, ґрунт відносять до сильно забруднених. Якщо перевищення ГДК у ґрунті має місце, але не викликає помітних змін її властивостей, ґрунт відносять до середньо забрудненого. Якщо вміст хімічних речовин не перевищує ГДК, але вище природного фону, ґрунт уважають слабко забрудненим.

За ступенем стійкості до хімічних забруднюючих речовин виділяють три ранги стійкості ґрунтів:

1. дуже стійкі

2. середньо стійкі

3. малостійкі

Визначено основні показники, якими характеризується ступінь стійкості ґрунту до хімічних речовин. Стійкість характеризується такими показниками: гумусовим станом ґрунту, кислотно-основними властивостями, біологічною активністю, окислювально-відновними властивостями, катіонно-обміними властивостями, рівнем ґрунтових вод, частиною речовин у розчинній формі. Короткочасну зміну властивостей ґрунтів діагностують за динамікою вологості, за рН, складом ґрунтових розчинів, подихом ґрунтів, вмістом доступних рослинам живильних речовин. Показники довгострокових змін - за 5-10 років і більше вміст гумусу, відношення вуглецю гумінових кислот до вуглецю фульвокислот, ерозійні втрати ґрунту, структурний стан, склад обмінних катіонів, загальна лужність, кислотність, вміст солей.

«Таблиця 5.1 - Нормативи оцінок забруднення ґрунтів важкими металами»

Типи екологічних ситуацій	Відносно кларків валової форми у ґрунті	Відносно ГДК
		Валові форми	Рухливі форми у ґрунті
		У ґрунті	У рослинах
Благополучна	1 - 2	<0,5	<1	<1
Продовження «таблиці 5.1»
Задовільна	2 - 4	0,5 - 1,5	<1	<1
Передкризова	4 - 5	1,5 - 2,0	<1	1,1 - 2,0
Кризова	5 - 6	2,0 - 2,5	1,1 - 1,5	2,0 - 10,0
Катастрофічна	>6	>2,5	>1,5	>1,0

Система раціонального використання земель повинна мати природоохоронний, ресурсозберігаючий, відновлюючий характер та передбачати збереження ґрунтів, обмеження шкідливого впливу на них, що можуть забезпечити:

1. власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, здійснюють раціональну організацію території, збереження і підвищення родючості ґрунтів, захист земель від водної та вітрової ерозії, заболочення, вторинного засолення, забруднення відходами виробництва, хімічними радіоактивними речовинами, рекультивацію земель;

2. нормативи гранично допустимих концентрацій хімічних, радіоактивних та інших речовин у ґрунті;

3. екологічні та санітарно - технічні вимоги щодо розміщення нових і реконструйованих об'єктів, будівель і споруд, нових технологій.

6. Гігієнічна оцінка ґрунтів населених пунктів

Оцінка небезпеки забруднення ґрунту населених пунктів визначається:

- епідеміологічною значимістю забрудненою хімічними речовинами ґрунту;

- роллю забрудненого ґрунту як джерела вторинного забруднення

приземного шару атмосферного повітря і при її безпосередньому контакті з людиною;

- значимістю ступеня забруднення ґрунту як індикатора забруднення атмосферного повітря.

Необхідність урахування епідеміологічної небезпеки ґрунту населених пунктів обумовлена тим, що зі збільшенням хімічного навантаження зростає епідемічна небезпека ґрунту. У забрудненому ґрунті на фоні зменшення представників ґрунтових мікробіоценозів (антагоністів патогенної кишкової мікрофлори) і зниження її біологічної активності відзначається збільшення позитивних знахідок патогенних ентеробактерій і геогельмінтів, що були більш стійкі до хімічного забруднення ґрунту, чим представники природних ґрунтових мікробіоценозів. Оцінка рівня епідемічної небезпеки ґрунту населених пунктів проводиться за схемою, розробленої на основі імовірнісного перебування патогенних ентеробактерій і ентеровірусів. Критерієм епідемічної безпеки є відсутність патогенних агентів у досліджуваному об'єкті (табл. 6.1).

Оцінки небезпеки забруднення ґрунту на основі ГДК мають ряд недоліків:

1) не враховуються ефекти накопичення забруднюючої речовини у результаті переходу з одного середовища в інше, при переміщенні по трофічному ланцюзі, а також процеси трансформації при міграції;

2) санітарно-гігієнічні норми застосовуються у разі, коли вторинні природні процеси не є визначальними, що обмежує можливості їх використання;

3) підходи орієнтовані на напівлетальні дози, а потім граничні концентрації; залежності доза - час - ефект, на підставі яких розробляються ГДК, близькі між собою в діапазоні високих доз і істотно розрізняються в діапазоні низьких доз;

4) ГДК встановлюються в експерименті переважно на пацюках і мишах, які найбільш стійкі до токсикантів, а тому можливість екстраполяції їх на організм людини дуже сумнівна.

Оцінка рівня хімічного забруднення ґрунтів як індикатора несприятливого впливу на здоров'я населення проводиться за показниках, розроблених при сумісних геохімічних і геогігієнічних дослідженнях навколишнього середовища міст. Такими показниками є коефіцієнт концентрації хімічної речовини ( Кс) і сумарний показник забруднення (Zc). Коефіцієнт концентрації хімічної речовини ( Кс) визначається віднесенням його реального змісту в ґрунті до фонового:

Замість фонового значення забруднюючої речовини можна використовувати величину ГДК. У цьому випадку визначається коефіцієнт техногенного геохімічного навантаження (К. )

ґрунт забруднення небезпека санітарна

«Таблиця 6.1 - Схема оцінки епідемічної небезпеки ґрунтів населених пунктів»

Категорія забруднення	Об'єкти	Показники забруднення (клітини/г. грунту)
		Кишкові палички	Ентеро - кокки	Патогенні ентеро- бактерії	Ентеро- віруси	Гельмінти
Чиста	1. Зони підвищеного ризику: дитячі садки, ігрові дитячі площадки , зони санітарної охорони водойм	1 - 9	1 - 9	-	-	-
Забруднена		10 і вище	10 і вище	+	+ _	+ _
Чиста	Санітарно- захисні зони	1 - 99	1 - 99	_	_	_
Забруднена		100 і вище	100 і вище	+	+	+

У випадку полікомпонентної техногенної аномалії розраховується сумарний показник забруднення за формулою:

Zc =l&-(n-1)

Г = 1

де n - число компонентів, які враховуються.

Оцінка небезпеки забруднення ґрунту комплексом металів за Zc проводиться за оціночною шкалою. Градації оціночної шкали розроблені на основі вивчення показників стану здоров'я населення, що проживає на територіях з різним рівнем забруднення ґрунтів.

«Таблиця 6.3 - Орієнтована шкала оцінки небезпеки забруднення ґрунтів за сумарним показником забруднення (Z.)»

Категорія забруднення ґрунті R	Величина ( Zc )	Зміни показників здоров'я населення у вогнищах забруднення
Припустима	Менше 16	Найбільш низький рівень захворюваності дітей і мінімальна частота функціональних відхилень
Помірно небезпечна	16-32	Збільшення загальної захворюваності
Небезпечна	32-132	Збільшення загальної захворюваності, числа дітей, які часто хворіють, дітей із хронічними захворюваннями, порушеннями функціонального стану серцево-судинної системи
Надзвичайно небезпечна	Більш 128	Збільшення захворюваності дитячого населення порушення репродуктивної функції жінок (збільшення токсикозу вагітності, числа передчасних пологів, мертвонароджуваності, гіпотрофій немовлят)

Висновок

Ґрунти забруднюються різними шкідливими хімічними речовинами, пестицидами, відходами сільського господарства, промислового виробництва і комунально-побутових підприємств. Хімічні сполуки, що поступають в ґрунт, накопичуються і приводять до поступової зміни хімічних і фізичних властивостей ґрунту, знижують чисельність живих організмів, погіршують її родючість. У зв'язку з тим, що ґрунт є невід'ємною ланкою біосфери і грає найважливішу роль в житті суспільства всієї планети надзвичайно поважно вивчення її сучасного стану і зміни під впливом антропогенної діяльності. Таким чином, в даний час необхідно мати такі методи оцінки забруднення ґрунтів, які могли б дати об'єктивну виставу об стан ґрунту, тобто про те, наскільки вона здатна виконувати відведені нею функції. Розглянуті методи, такі як Біотестування і біодіагноста забруднених ґрунтів виконують вимоги сучасності по дослідженню забруднених ґрунтів. Біотестування є найбільш доцільним методом визначення інтегральної токсичності ґрунтів. Він доступний і простий у вживанні, не вимагає складного лабораторного устаткування і може бути рекомендований дослідникам різних рівнів підготовки. У свою чергу і біодіагностика техногенного забруднення ґрунтів є досить простим методом, який здатний дати реальну оцінку стану ґрунтів. Це стало можливим після довгих років досліджень, коли були виявлені найбільш інформативні показники, об'єктивно що відображають рівень і наслідки забруднення і що не вимагають для свого визначення дорогого устаткування. У теперішній же час, коли загострено протиріччя між економікою і екологією, поважно, щоб методи оцінки забруднення ґрунтів могли не лише давати об'єктивне уявлення про стан ґрунтів, але, і були доступні в матеріальному плані[2].

Перелік посилань

1. Добровольский Г. В., Никитин Е. Д. Сохранение почв как незаменимого компонента биосферы. - М.: Наука, 2001.

2. Коробкин В. И., Передельский Л.В. Экология. - Ростов н/Д: изд-во «Феникс», 2003. - 576с.

3. Некос В.Ю., Максименко Н.В., Владимирова О.Г. Нормування антропогенного навантаження на навколишнє середовище: Навчальний посібник для студентів екологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2005. - 184

Размещено на Allbest.ru