Обґрунтування заходів щодо зменшення викидів забруднювальних речовин з нестаціонарних джерел (на прикладі ТОВ "Аеро-експрес")

На початок періоду: 128/547= 0,23; на кінець періоду: 408/550 = 0,74

Проміжна заборгованість з 0,023 на початку періоду зросла до 0,74 на кінець періоду. При нормативі проміжної ліквідності 0,7 - 0,8 цей показник є прийнятним.

Розрахуємо та проаналізуємо коефіцієнти фінансової стійкості підприємства. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) (Кавт.):

(3.3)

де ВК - власний капітал підприємства, тис. грн.;

ВБ - валюта балансу, тис. грн.

На початок періоду: 1130 / 1677 = 0,67;

на кінець періоду: 2343 / 2893 = 0,81

Практикою встановлено, що загальна сума зовнішньої довгострокової заборгованості не повинна перевищувати суми власних джерел фінансування. Тобто, оптимальне значення коефіцієнта автономії -- 0,5. Розрахункові показники є свідченням того що у компанії на кінець досліджуваного періоду збільшилися резерви для додаткового залучення коштів на провадження своєї діяльності.

Коефіцієнт фінансової заборгованості:

(3.4)

На початок періоду: 547 / 1677 = 0,33;

на кінець періоду: 550 / 2893 = 0,19

Величина коефіцієнта фінансової заборгованості 0,9 означає, що ТОВ має 0,33 та 0,19 гривень боргу у кожній гривні активів відповідно на початок та кінець досліджуваного періоду.

Таким чином, висока фінансова незалежність є вагомою підставою для додаткового залучення коштів, збільшення обсягу діяльності але за умови контролю за витратами підприємства.

3.2 Аналіз фінансово-господарської та еколого-економічної діяльності підприємства

Проведемо аналіз господарської діяльності підприємства на основі фінансової звітності. Проаналізуємо звіт про фінансові результати ТОВ «Аеро-Експрес» за 2008 рік та порівняємо показники з аналогічним періодом попереднього року (табл. 3.4).

Порівняно з попереднім роком чистий прибуток товариства зріс більш ніж у 1,2 рази і склав 1310,3 тис. грн.

Збільшення відбулося у першу чергу за рахунок зростання доходу (виручки) від реалізації на 33,5% (на 3828 тис. грн.). Таке зростання відбулося тому, що компанія постійно нарощує обсяги та розширює географію своєї діяльності. Також збільшились операційні доходи, отримані від послуг з митного оформлення вантажів.

Таблиця 3.4 -Аналіз звіту про фінансові результати ТОВ „Аеро-Експрес»

Стаття	Код рядка	2008	2007	Зміна за рік
				Тис. грн.	%
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт послуг)	10	15253	11425	3828	33,51%
Непрямі податки та інші вирахування з доходу	20	2547	1908	639	33,51%
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт послуг) (10-20)	30	12706	9517	3189	33,51%
Інші операційні доходи	40	423	210	213	101,43%
Інші звичайні доходи	50	0	0	0	0,00%
Надзвичайні доходи	60	0	0	0	0,00%
Разом чисті доходи (030+040+050+060)	70	13129	9727	3402	34,97%
Збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва і готової продукції	80	0	0	0	0,00%
Матеріальні затрати	90	2250	2765	-515	-18,63%
Витрати на оплату праці	100	6384	4560	1824	40,00%
Відрахування на соціальні заходи	110	76	53	23	43,40%
Амортизація	120	482	374	108	28,88%
Інші операційні витрати	130	460	265	195	73,58%
Інші звичайні витрати	150	520	382	138	36,13%
Надзвичайні витрати	160	38	18	20	111,11%
Податок на прибуток	170	0	0	0	0,00%
Разом витрати (090+100+110+120+130+140+150+ 80+160+170)	180	10210	8417	1793	21,30%
Чистий прибуток (збиток) (070-180)	190	2919	1310	1609	122,80%

Треба відзначити, що інші операційні доходи не є важливою статтею, оскільки їх величина у звітному періоді не перевищує доходів від реалізації продукції - основної діяльності.

Розрахуємо та проаналізуємо показники оборотності активів, тобто ділової активності підприємства:

Коефіцієнт обороту оборотних активів (Ко.а.):

(3.5)

_

де Уакт - середня сума активів

ООД - одноденний обсяг діяльності

(223,8 + 584)/2) / (15253/360) = 2285 / 42 = 1,1 дні

По суті компанія обернула всі свої активи 360 / 54 = 327 разів за рік.

Період обороту необоротних активів (Кн.а.):

(3.6)

_

де Унеоб.акт - середня сума активів

(1452 + 2297)/2) / (15253/360) = 1874,5 / 42 = 44 дні

Показники оборотності активів свідчать, що підприємство має високу ділову активність і знаходиться в стадії розширення своєї діяльності.

Розрахуємо та проаналізуємо коефіцієнти прибутковості підприємства:

Коефіцієнт чистого прибутку (рентабельність продажів) (Кч.п.):

(3.7)

де ЧП - чистий прибуток, тис. грн.;

ЧД - чистий дохід підприємства, тис. грн.;

На початок періоду: 1310/ 9517= 0,14;

на кінець періоду: 2919 / 12706 = 0,23

ТОВ «Аеро-Експрес» отримує 0,23 грн. чистого прибутку з кожної гривні чистого доходу. Оскільки для цього показника немає стандартних значень, очевидно, що засновники зацікавлені в отримані можливого його значення за умови дотримання бажаного рівня ризику.

Рентабельність активів (Ра):

(3.8)

де Уакт - середня сума активів 2919 / 2285 = 1,28 або 128%

Рентабельність власного капіталу:

 (3.9)

де Увл.к - середня сумма власного капіталу

2919 / ((1130 + 2343)/2) = 2919/1736,5 = 1,68 або 168%

Проаналізувавши звітність треба відзначити, що підприємство має високу ділову активність та інтенсивне розширення діяльності, про що свідчить період обертання оборотних активів. У 2008 році отримано прибуток у розмірі 2919 тис. грн.

Еколого-економічна діяльність (ЕЕД) авіапідприємства як елемент його фінансово-господарської діяльності може бути розглянутою в трьох ракурсах: по-перше як основна, якщо авіапідприємство функціонує на ринку послуг та технологій, призначених для вирішення екологічних проблем; по-друге як інша операційна діяльність (як саме у випадку з ТОВ «Аеро-Експрес»), якщо авіапідприємство діє на товарному ринку згідно спеціалізації, але відповідно до законодавства про охорону навколишнього середовища здійснює природоохоронні заходи у взаємозв'язку з основною діяльністю; по-третє як надзвичайна діяльність, якщо авіапідприємство фактично здійснило екологічний захід через надзвичайні умови або обставини.

В умовах ТОВ „Аеро-Експрес» суми фінансування природоохороннх заходів не визначаються, а враховуються у складі інших операційних витрат. За аналізований період величина зазначених витрат скоротилася на 26,42 %.

3.3 Аналіз стану та ефективності використання основних фондів підприємства в процесі ЕЕД

В умовах ТОВ „Аеро-Експрес» показник фондовіддачі має такі значення:

ФООВФ 2006 = 31873,8 / 5,55 = 5743,027.

ФООВФ 2006 = 62441,6 / 5,7 = 10954,667.

ФООВФ 2008 = 59295,6 / 4,45 = 13324,854.

Розрахункові значення наведеного показника приведено у Додатку А. Як визначають розрахунки, показник фондовіддачі має тенденцію збільшення: у 2006р. він склав 5743,027 тис. грн., у 2007р. - 10954,667 тис. грн., у 2008р. - 13324,854 тис. грн. Зростання показника свідчить про зростання ефективності використання основних фондів. Графічно цей матеріал представлений на рис. 3.15.

Рис. 3.15 Зміна показника фондовіддачі підприємства

Як відомо, показник фондомісткості є зворотним показнику фондовіддачі. В умовах ТОВ „Аеро-Експрес» цей показник має такі значення:

ФМП 2006 = 5,55 / 31873,8 = 0,000174.

ФМП 2007 = 5,7 / 62441,6 = 0,000091.

ФМП 2008 = 4,45 / 59295,6 = 0,000174.

Розрахункові значення показника фондомісткості приведено у Додатку А. Графічно зміна його значень на період з 2006 по 2008 роки для ТОВ „Аеро-Експрес» представлена на рис. 3.16.

Рис. 3.16 Зміна показника фондомісткості підприємства

В умовах ТОВ „Аеро-Експрес» показник фондоозброєності має такі значення:

ФОП 2006 = 5,55 / 35 = 0,159

ФОП 2007 = 5,7 / 38 = 0,15

ФОП 2008 = 4,45 / 30 = 0,148

Як свідчать розрахунки, показник фондоозброєності має стійку тенденцію зниження (рис. 3.17). У 2004 р. він складав 0,159, у 2007 р. - 0,15, у 2008 р. - 0,148. Зниження у 2007р. відбувалось за рахунок збільшення середньоспискової чисельності працівників, а у 2008 р. - за рахунок зниження середньорічної вартості основних фондів. Розрахункові значення показника фондоозброєності приведено у Додатку А.

Рис. 3.17 - Зміна показника фондоозброєності підприємства

В умовах ТОВ „Аеро-Експрес» показник рентабельності основних виробничих фондів має такі значення:

РОВФ 2006 = - 13,4 / 5,55 * 100% = - 241,441%

РОВФ 2007 = 3,3 / 5,7 * 100% = 57,895%

РОВФ 2008 = 20 / 4,45 * 100% = 449,438%

Таким чином, рентабельність основних фондів має стійку тенденцію збільшення. Це обумовлено зростанням прибутку підприємства у динаміці. Графічно зміна значень коефіцієнта рентабельності основних фондів на період з 2006 по 2008 роки для ТОВ „Аеро-Експрес» представлена на рис. 3.18

Рис. 3.18 Зміна показника рентабельності основних фондів підприємства

В умовах ТОВ „Аеро-Експрес» показник прибутку, яка приходиться на одиницю (гривню) середньорічної вартості основних фондів має такі значення:

П на од ОФ 2006 = - 13,4 / 5,55 = - 2,414

П на од ОФ 2007 = 3,3 / 5,7 = 0,579

П на од ОФ РОВФ 2008 = 20 / 4,45 = 4,494

Тенденція зростання цього показника, дійсно, аналогічна характеру змін показника рентабельності основних фондів (рис. 3.19).

Рис. 3.19 Зміна показника прибутку на одиницю основних фондів

За результатами проведеного аналізу видно, що використання основних фондів підприємства в умовах ТОВ „Аеро-Експрес» за період 2006-2008 рр. було ефективним. Поряд з цим, на підприємстві існує проблема відсутності умов оновлення основних фондів. Її вирішення пов'язано із пошуком ресурсів для фінансування капітальних вкладень.

Як було визначено раніше до показників оцінки стану основних фондів віднесено коефіцієнти оновлення та коефіцієнт вибуття [5]. В умовах ТОВ „Аеро-Експрес» за період 2006-2008 рр. коефіцієнт оновлення основних фондів набуває таких значень:

Ко 2006 = 3,2 /9,7 = 0,33

Ко 2007, 2008 = 0 /9,7 = 0

Таким чином, згідно розрахункам коефіцієнт оновлення основних фондів в 2006 р. складає 0,33. У 2007-2008 рр. введення нових основних фондів не відбувалось. За період 2006-2008 рр. вибуття основних фондів в умовах підприємства ТОВ „Аеро-Експрес» не відбувалось, тому значення коефіцієнту вибуття дорівнює 0.

Ко 2006, 2007, 2008 = 0 /9,7 = 0

Позитивним у роботі ТОВ „Аеро-Експрес» за період 2006-2008 рр. є стан, коли обсяг основних виробничих фондів, які вибули у звітному році, менший обсягу знову введених в експлуатацію цих фондів у цьому році.

Основні засоби являють собою матеріальні активи, що підприємство використовує в процесі виробництва і реалізації продукції для одержання економічних вигод, очікуваний термін корисного використання яких більш одного року, вартість більш 1000 грн. Виконання плану залежить від того, як підприємство забезпечене основними фондами. Джерела даних для аналізу є ф.1 та ф. 2. Підвищення питомої ваги активної частини фондів характеризує прогресивність їх структури, сприяє збільшенню випуску продукції, зростанню фондовіддачі [36].

При аналізі структури основних фондів підприємства складають аналітичну таблицю 3.5.

Fвп к.р=Fвп п.р.+ Fвп введ+ Fвп виб (3.10)

де Fвп к.р - виробничі фонди на кінець року;

Fвп п.р.- виробничі фонди на початок року;

Fвп введ - виробничі фонди введені в звітному (році);

Fвп виб - виробничі фонди, що вибули в звітному періоді (році).

Показник, що розраховується на основі наведеної рівності - індекс росту основних виробничих фондів:

К1 = Fвп к.р/ Fвп п.р. (3.11)

К1 = 4927,5/5018,3=0,981

Початкова сума основних засобів підприємства за звітний рік знизилась:

5018,3-4927,5=90,8 тис.грн.

Сума зносу зросла на 2390,5-2374,7=15,8 тис.грн.

Таблиця 3.5 -Аналіз структури основних фондів ТОВ „Аеро-Експрес» у 2008 р.

Показники	Початок року	Надій-шло	Вибуло	Сума	Кінець року
	Поч. варт.	Знос		Поч.варт.	Знос		Поч. варт.	Знос
Будівлі та споруди	4400,7	1850,4	-	-	-	78,8	4400,7	1929,2
Машини і обладнання	477,3	440	-	92,7	80,9	11,1	384,6	370,2
Транспортні засоби	116	64,8	-	-	-	7,7	116	72,5
Інструмент, інвентар	11,7	7,0	-	-	-	0,6	11,7	7,6
МБП необоротні	12,6	12,5	3,5	1,6	1,5	-	14,5	11,0
Всього	5018,3	2374,7	3,5	94,3	82,4	98,2	4927,5	2390,5

Визначимо показники технічного стану основних засобів.

k зносу=Знос/Поч.вар. (3.12)

де k зносу - коефіцієнт зносу

Поч.вар - початкова вартість основних фондів.

k зносу поч.р=2374,7/5018,3=0,473, чи 47,3%

k зносу.кін.р=2390,5/4927,5=0,485, чи 48,5%

k прид. = Зал.вар./Поч.вар. (3.13)

де k прид - коефіцієнт придатності

Зал.вар. - залишкова вартість основних фондів.

k прид.поч.р.=2643,6/5018,3=0,527, чи 52,7%

k прид.кін.р=2537/4927,5=0,515, чи 51,5%

На основі наведених розрахунків можна зробити висновок, що технічний стан основних засобів дуже низький. Знос основних фондів в умовах ТОВ „Аеро-Експрес» склав близько 50%; за звітний період показники технічного стану змінились незначно.

В умовах жорсткої конкуренції оновлення парку є одним з найактуальніших питань для більшості українських авіакомпаній. Провідні перевізники в той же час замислюються і про розширення парку, без якого розвиток перевезень неможливий. Для українських авіакомпаній актуальним є розширення парку не тільки далекомагістральних літаків, але і регіональних.

В даний час парк регіональних літаків українських авіакомпаній складається з Ан-24. В умовах підвищення цін на паливо не можна від машин віком 20-30 років добитися високої паливної ефективності. Економію палива можна отримати тільки з придбанням нової техніки. АНТК ім. Антонова 26.02.2007р. отримав сертифікат типу АР МАК на регіональний пасажирський літак Ан-148, який створювався на заміну Ту-134. Літак Ан-140 теж не був би зайвим на внутрішньоукраїнських лініях. Але в планах українських авіакомпаній закупівель української техніки поки немає. Такі закупівлі в даний час неможливі без діючої лізингової схеми, а її, на жаль, теж ще немає. Уряд розглядає можливість відновити діяльність Укртранслізінга у сфері лізингу авіатехніки, але це не більше ніж плани.

Для українських операторів, що займаються вантажоперевезеннями, минулий рік видався не дуже успішним. Якщо в 2006 р. спостерігалося незначне зростання вантажоперевезень і всього було перевезено 124,1 тис. т вантажів (з них 123,9 тис. т -- на міжнародних лініях), то минулого року об'єм вантажоперевезень склав 96,1 тис. т (з них -- 96,1 тис. т - міжнародні перевезення). Тобто в 2007 р. було зафіксовано падіння вантажних перевезень на 22,4%. Також в 2007 р. зменшилися об'єми перевезень пошти (1,6 тис. т) в порівнянні з 2006 р. (2,26 тис. т), що склали 70,8% від рівня попереднього року.

На сьогоднішній день практично 90% вантажних перевезень українські авіакомпанії здійснюють чартерними рейсами по контрактах в „третіх країнах», ринок яких відрізняється нестабільністю. До того ж майже 55% об'ємів вантажоперевезень в 2007 р. припало на авіакомпанії "Авіалінії Антонова", ДП МОУ "УАТК" (перевізник Українського МО) і авіакомпанію "Ветеран". За інформацією Державіаадміністрації України, значні вантажні перевезення минулого року здійснювали також авіакомпанії "Воларе", "Урга" і "Аеросвіт".

Конкуренцію в сегменті вантажних авіаперевезень з рахунків скидати не можна, але важко затверджувати, що посилилася вона тільки минулого року. Українські авіакомпанії завжди конкурували з іншими авіаперевізниками, зокрема з російськими, в цьому прибутковому сегменті. Тим більше що для провідної Української авіакомпанії, "Авіалінії Антонова", минулий рік був успішним. За твердженням виконавчого директора авіакомпанії Костянтина Лушакова, за цей період частка "Авіаліній Антонова" склала близько 30% на ринку надгабаритних вантажоперевезень літаками класу Ан-124 при загальній місткості ринку 560 млн. долл. Всього літаки "Авіаліній Антонова" перевезли в 2007 р. 45 тис. т вантажів -- це майже половина від офіційних показників 2007 р. Хоча успіхи могли бути і більш значними, проте 2 з 7 літаків "Авіаліній Антонова" були зайняті на сертифікаційних випробуваннях. Минулого року АНТК ім. Антонова отримав доповнення до сертифікату типу на Ан-124, в якому була зафіксовано збільшене комерційне завантаження -- з 120 т в базовому варіанті до 150 т в модернізованому; також було модернізовано устаткування літака.

Тобто падіння вантажоперевезень було пов'язано не з конкуренцією, а з іншими причинами. Одним з найгостріших питань для українських компаній, що спеціалізуються на вантажоперевезеннях, є оновлення парку. Основу парків і УАТК, і "Ветерана" складають Іл-76, передані раніше з складу українських ВВС. Літаки ці вже далеко не нові, але замінити їх поки нічим. УАТК, наприклад, веде переговори про закупівлю двох Boeing 747-200, проте до укладення контракту може пройти досить багато часу. При існуючих проблемах старіння парку надалі можна чекати зниження показників по вантажоперевезеннях.

Одній з причин старіння літакового парку на думку фахівців виступає небажання авіакомпаній списувати старі літаки. В даний час більше половини повітряних реактивних судів знаходяться в експлуатації більше 16 років.

Важливою проблемою розвитку авіаційного транспорту є порядок стягування податку на додану вартість, що не дозволяє знижувати тарифи і проводити активну інвестиційну політику по оновленню морально і фізично застарілих виробничих фондів. Дані про оновлення основних фондів авіатранспортних підприємств свідчать про зниження темпів розвитку всіх показників (табл. 3.6).

Таблиця 3.6 -Освоєння капітальних вкладень і введення в дію основних фондів по підприємствах авіаційного транспорту (млн. грн.)

Показники	Період	Авіаційний транспорт
Введення в дію основних фондів	2007 рік 2008 рік %	112,0 32,8 29,2
Освоєно капітальних вкладень (всього)	2007 рік 2008 рік %	141,8 116,4 82,1
У тому числі за рахунок власних засобів	2007 рік 2008 рік	136,8 113,6 83,0

Оскільки основним джерелом фінансування розвитку авіатранспортних підприємств виступають власні засоби у вигляді частини капіталізованого чистого прибутку, то пояснюється зниження темпів оновлення основних фондів пов'язано із зменшенням величини фінансового результату (табл. 3.7).

Таблиця 3.7 -Показники фінансово-господарської діяльності підприємств авіатранспорту України (млн. грн.)

Показники	Період	Авіаційний транспорт
Валові доходи	2007 рік 2008 рік %	1211,3 1201,1 99,1
Валові витрати	2007 рік 2008 рік %	1107,3 1053,8 95,2
Чистий прибуток	2007 рік 2008 рік %	33,4 30,2 90,4

Таким чином, основним джерелом оновлення основних фондів авіатранспортних підприємств є капіталізований чистий прибуток, котрого недостатньо. Забезпечити достатність коштів для відтворення та оновлення основних фондів в сфері авіаційного транспорту можливо за умови розширення джерел фінансування за рахунок кредитів банків і інших кредиторів та інвестицій.

4. Оцінка ефективності природоохоронної діяльності підприємства

4.1 Методи визначення ефективності еколого-економічної діяльності підприємства і побудова алгоритму вибору стратегії її фінансування

Еколого-економічна діяльність (ЕЕД) підприємства як елемент його фінансово-господарської діяльності може бути розглянутий в трьох ракурсах: перша як основна, якщо підприємство функціонує на ринку товарів і технологій, призначених для вирішення екологічних проблем; друга як інша операційна діяльність (як в більшості випадків), якщо підприємство діє на товарному ринку згідно спеціалізації, але відповідно до законодавства про охорону навколишнього середовища здійснює природоохоронні заходи у взаємозв'язку з основною діяльністю; третя як надзвичайна діяльність, якщо підприємство фактично здійснила екологічний захід через надзвичайні умови або обставини.

З урахуванням охарактеризованої специфіки визначаються різні методи розрахунку економічного ефекту. У випадку, якщо ЕЕД є основною діяльністю підприємства, то характеристикою економічного ефекту від неї виступає сума ЧП від звичайної діяльності. У випадку, якщо ЕЕД знаходиться у складі іншої операційної діяльності підприємства, то економічний ефект розраховується в трьох формах:

1. У вигляді економії інших операційних витрат (Е оп. (Р оп.)) підприємства на суму несплачених штрафів за забруднення навколишнього середовища і відповідного приросту чистого прибутку (?ЧП):

Е оп. (Р оп.) = ЕР(Р оп.)1 - ЕР(Р оп.)2, (4.1)

де: ЕР(Р оп.)1 - величина екологічних витрат у складі інших операційних з урахуванням сплачених штрафів за забруднення навколишнього середовища;

ЕР(Р оп.)2 - величина екологічних витрат у складі інших операційних з урахуванням відсутності необхідності сплати штрафів за забруднення навколишнього середовища.

?ЧП = (Д оп. - Р оп. скор.) - Np, (4.2)

де: Р оп. швидкий. - скоректована (зменшена) на величину Е оп. (Р оп.) сума інших операційних витрат;

Np - донарахований податок на прибуток.

2. У вигляді доходів від продажу екологічної технології або надання послуг подібного характеру (ЕД (Д оп.). Причому вказані доходи забезпечують приріст Доп. (?Д оп.):

?Д оп. = (ЕД (Д оп.) + Д оп.) - Д оп. (4.3)

3. У вигляді зросту ЧП у динаміці (?ЧПш), якщо екологічні штрафи бралися безпосередньо з прибутку:

?ЧПш = ЧП бш - ЧПш, (4.4)

де: ЧП бш - ЧП підприємства за період після проведення екологічного заходу, за наслідками реалізації якого підприємство перестала платити екологічні штрафи;

ЧПш - ЧП підприємства за період сплати екологічних штрафів, тобто передуючий проведенню екологічного заходу.

У випадку, якщо ЕЕД підприємства - надзвичайна, то ефектом від неї слід рахувати надзвичайний чистий прибуток:

ЧПчр. = (Дчр. - Рчр.) - Np (4.5)

де: Дчр. - сума доходів від надзвичайної ЕЕД;

Рчр. - сума витрат від надзвичайної ЕЕД;

Np - податок на прибуток від надзвичайної діяльності.

Приведені формули дозволяють розраховувати вже фактичний ефект від ЕЕД. Тоді як на практиці актуальним виступає не розрахунок фактичного ефекту, а доказ можливого ефекту в ув'язці з ефективністю всієї фінансово-господарської діяльності. З урахуванням тієї обставини, при якій підприємство постійно випробовує потребу в засобах, необхідних для фінансування поточної діяльності важливим виступає обгрунтовування залучення позикових засобів, у тому числі для фінансування природоохоронної діяльності. В даному випадку, необхідно, по-перше, визначити джерело фінансування природоохоронного заходу, по-друге, довести здатність підприємства повернути позикові засоби, по-третє, сформувати програму рентабельної діяльності підприємства на період використовування позикових засобів для фінансування екологічного заходу. Ці дії можна здійснити за допомогою алгоритму вибору стратегії корпоративного фінансування (рис. 4.1). Дія алгоритму передбачає проходження наступних етапів:

1 етап - Визначення мети фінансово-господарської діяльності підприємства (зокрема шляхом встановлення приросту виручки від реалізації і прибутку підприємства на основі результатів операційного аналізу і аналізу фінансових коефіцієнтів).

2 етап - Розрахунок надлишку або недоліку загальної величини оборотних коштів підприємства, необхідної для фінансування її фінансово-господарської діяльності (зокрема шляхом розрахунку і аналізу показників фінансової стійкості, які виступають складовими елементами загальної методики техніко-економічного аналізу). Виявлення недоліку засобів свідчить про наявність реальної потреби підприємства в додаткових фінансових ресурсах, а надлишку - про відсутність такої потреби.

Обгрунтовування джерел додаткового фінансування - у разі виявленої потреби в засобах, або визначення прогнозних величин показників фінансово-господарської діяльності підприємства - у разі відсутності потреби в засобах.

В першому випадку як джерела фінансування можуть бути використані: елементи власного капіталу (капіталізований чистий прибуток і засоби, привернуті як фінансові інвестиції), кредити банків, засоби привернуті за наслідками емісії і продажу векселів, засобу, авансовані до основних фондів і привернуті на умовах фінансового лізингу, капітальні інвестиції. В другому випадку, на основі результатів детального операційного аналізу розраховуються прогнозні (планові) величини корпоративного прибутку і виручки від реалізації.

4 етап - Розрахунки фінансових планів і складання платіжних календарів. У випадках фінансових інвестицій або вексельного кредиту приводяться також емісійні обґрунтовування.

5 етап - Розрахунок терміну окупності (поворотності) фінансових вкладень і визначення згідно платіжному календарю величини приросту власних оборотних коштів підприємства.

З урахуванням того, що метою фінансово-господарської діяльності підприємства виступає збільшення прибутку, те обґрунтовування стратегії фінансування в нашому випадку здійснюється з другого етапу, оскільки велика вірогідність того, що підприємство вимушено буде привертати позикові засоби для фінансування поточної діяльності і екологічного заходу. Отже, спочатку необхідно провести аналіз фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства включає наступні етапи:

1 Загальний аналіз фінансового стану підприємства в звітному періоді - аналіз ефективності використовування оборотних коштів підприємства в звітному періоді.

2 Аналіз фінансової стійкості підприємства.

3 Аналіз ліквідності балансу підприємства.

Інформаційним забезпеченням фінансового аналізу виступають: Ф.1 «Баланс» і Ф.2 «Звіт про фінансові результати».

Аналіз фінансового стану підприємства припускає спрощення балансу підприємства, тобто складання на основі форми 1 «Баланс» бухгалтерської звітності балансу підприємства в агрегованому вигляді (Додаток А).

Загальний аналіз фінансового стану підприємства здійснюється шляхом порівняння значень балансових показників на початок і кінець звітного періоду і передбачає побудову порівняльного аналітичного балансу-нетто (Додаток А). Отже, метою цього етапу аналізу є оцінка доцільності змін значень балансових показників за об'ємом і структурі протягом звітного періоду.

Відповідно до розрахунків, представлених у Додатку А загальна величина основних засобів підприємства протягом звітного року зросла на 1216 тис. грн. Зміни в структурі активів не були пов'язані із збільшенням величин показників робочих активів підприємства. Оскільки величина Z збільшилася на 70 % і Rа - на 174,1 %) в загальній сумі коштів підприємства, відображеній у результаті балансу (Додаток А). Зміни в структурі пасивів свідчать про те, що в звітному періоді підприємство користувалося позиковими засобами, показник кредиторської заборгованності був на 176,2 % вище ніж у попередньому році. Власних засобів для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємству достатньо, але для фінансування екологічного заходу, що пов'язаний із оновленням основних фондів підприємство потребує додаткових коштів.

Висновком даного етапу фінансового аналізу є розрахунок загальних показників ефективності використовування оборотних коштів, до яких відносяться коефіцієнти приросту значень показників виручки від реалізації продукції в динаміці і показників використовування оборотних коштів підприємства в звітному році. Якщо показник приросту виручки від реалізації перевищує показник приросту суми фінансових ресурсів, що використовуються, то в звітному періоді використовування оборотних коштів підприємства було більш ефективним ніж в базисному. Приведені розрахункові дані (Додаток А) указують на не досягнення загальної ефективності використовування оборотних коштів. Виникає необхідність економічної оцінки забезпеченості підприємства оборотними коштами, тобто його фінансової стійкості.

Другий етап аналізу фінансового стану - аналіз фінансової стійкості підприємства передбачає розрахунок аналітичних показників і їх використовування для визначення типу фінансової стійкості.

Показниками фінансової стійкості виступають (Додаток А):

- надлишок або недолік власних оборотних коштів для формування запасів і покриття витрат;

- надлишок або недолік власних оборотних коштів і довго- і середньострокових позикових засобів для формування запасів і покриття витрат;

- надлишок або недолік загальної величини джерел формування запасів і покриття витрат;

- трьохкомпонентний показник типу фінансової стійкості.

Значення трьохкомпонентного показника дозволяє встановити тип фінансової стійкості. Якщо цей показник має вигляд:

±Ес ? 0

S ±ЕТ ? 0

±ЕУ ? 0

то фінансова стійкість підприємства абсолютна.

Якщо трьохкомпонентний показник має вигляд:

 ±Ес < 0

S ±ЕТ ? 0

±ЕУ ? 0

то це підприємство з нормальною фінансовою стійкістю, яка гарантується його платоспроміжністю.

Якщо трьохкомпонентний показник має вигляд:

±Ес < 0

S ±ЕТ < 0

±ЕУ ? 0

то фінансовий стан підприємства характеризується як нестійке.

Якщо трьохкомпонентний показник має вигляд:

±Ес < 0

S ±ЕТ < 0

±ЕУ < 0

то це кризовий фінансовий стан підприємства.

Проведені розрахунки свідчать про стійкий стан підприємства у 2008 р. з погляду наявності оборотних коштів, яка спостерігається згідно початковим і розрахунковим даним в звітному і базисному роках.

Аналіз фінансового стану передбачає також аналіз не тільки об'єму, але і структури оборотних коштів. Третій етап фінансового аналізу - аналіз ліквідності балансу необхідний для оцінки кредитоспроможності підприємства, що визначити можливості залучення позикових засобів.

Ліквідність балансу визначається як здатність підприємства до покриття зобов'язань активами, термін обміну на гроші яких відповідає терміну погашення зобов'язань.

Залежно від швидкості обміну на грошові кошти, активи підприємства були розділені на наступні групи (Додаток А):

А1 - самі ліквідні активи (грошові кошти в касі, на рахівницях і т.п., короткострокові фінансові вкладення);

А2 - швидко реалізовувані активи (дебіторська заборгованість, розрахунки і інші активи);

А3 - поволі реалізовувані активи (запаси і витрати);

А4 - важко реалізовувані активи (необоротні активи).

Залежно від швидкості оплати пасиви балансу були розділені на наступні групи:

П1 - найтерміновіші зобов'язання (розрахунки і інші пасиви, позики, непогашені в строк);

П2 - короткострокові пасиви (короткострокові кредити і позикові засоби);

П3 - довго- і середньострокові пасиви (довго- і середньострокові кредити і позикові засоби);

П4 - постійні пасиви (джерела власних засобів).

Баланс вважається ліквідним, якщо

А1 ? П1

А2 ? П2

А3 ? П3

А4 ? П4.

Згідно розрахункам, приведеним у Додатку А, співвідношення груп активів і пасивів

- на початок року:

А1<П1

А2<П2

А3>П3

А4>П4

- на кінець року:

А1>П1

А2<П2

А3>П3

А4<П4

Отже, підприємство є кредитоспроможним. Забезпеченістю кредитів в 2008 р. також могли бути кошти підприємств, що виступили гарантами.

Представлена типова методика фінансового аналізу дозволяє або виявити джерела самофінансування еколого-економічної діяльності підприємства, або сформувати обґрунтовування потреби підприємства в залученні кредиту або інвестиції. Відповідно до результатів проведеного фінансового аналізу видно, що підприємство не має потреби у додаткових коштах для фінансування поточної діяльності, або некапіталоємкої ЕЕД. Тобто мова не йде про самофінансування ЕЕД.

Слід зазначити, що в процесі розрахунку суми коштів враховується вартість екологічного заходу. Часткова заміна та повна модернізація засобів наземної авіаційної техніки (перелік та характеристики наведено у табл. 2.2 розділу 2 даної роботи) з метою зменшення шкідливих викидів коштує 1280 тис. грн. Тоді прикінцева сума коштів складає 1314 грн., у тому числі вартість екологічного заходу - 1280 тис. грн. Величина екологічного кредиту складає 815 тис. грн. (Додаток Б).

Ефективність ЕЕД имірюється показником різниці між сумою стартових власних коштів підприємства на початок здійснення екологічного заходу і кінцевою сумою коштів підприємства після реалізації напряму ЕЕД.

4.2 Розрахунок економічного ефекту від реалізації конкретного екологічного заходу в умовах підприємства

Сумарний економічний ефект може бути розрахований за допомогою методу визначення «точки беззбитковості» або методу планування цільового прибутку.

Техніко-економічний метод визначення «точки беззбитковості» також застосовується не у кожному конкретному випадку, оскільки його результат орієнтований тільки на забезпечення тієї величини виручки від реалізації, якою буде достатньо для покриття витрат підприємства. У разі розрахунку цим методом прибуток може прийматися на рівні минулого періоду або визначатися умовно. Подальший розподіл прибутку не враховується. В результаті не дозволеної виступає проблема забезпечення приросту власних засобів підприємства, які дозволять здійснити часткове фінансування її поточної діяльності без залучення позикових засобів.

Для вирішення даної ситуації пропонується методика корпоративного планування, заснована на використовуванні техніко-економічного методу обґрунтовування і розрахунку цільового прибутку підприємства, який припускає таку послідовність практичної реалізації:

1 Формування короткострокового прогнозу фінансового результату підприємства на майбутній місяць.

2 Розробка плану забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами на початок місяця.

3 Обґрунтовування потреби підприємства в кредиті.

4 Розробка проекту платіжного календаря підприємства.

В основі організації прогнозних розрахунків знаходяться результати аналізу фінансового стану підприємства. Отримані за наслідками фінансового аналізу відомості використовуються в процесі обґрунтовування потреби підприємства в кредиті. Зокрема умовою утворення такої потреби виступає наявність недоліку загальної величини оборотних коштів підприємства, необхідних для формування запасів і покриття первинних витрат. Внутрішнім джерелом покриття цього недоліку виступає капіталізований чистий прибуток, отримання якого передбачається в кінці поточного періоду (очікувана або прогнозна величина). Якщо цьому прибутку недостатньо для досягнення ресурсної забезпеченості підприємства, то на бракуючи суму притягуються кредитні ресурси. Використовування банківських і інших кредитів було пов'язано з коректуванням короткострокового прогнозу фінансового результату підприємства шляхом збільшення її інших операційних витрат на суму відсотків за кредит і фінансових витрат на суму часткового повернення кредиту. У результаті виходить нова скоректована величина виручки від реалізації (валового доходу), досягнення якої забезпечить підприємства цільовий прибуток і покриття всіх витрат, у тому числі, пов'язаних з кредитом. У даному випадку кредит не потрібен. Тому первісна і скоректована суми виручки від реалізації однакові.

Незалежно від характеру ЕЕД утворення фінансового результату діяльності підприємства регламентується П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» і включає таку послідовність:

1.Формування чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг):

ЧД = Д - ПДВ - АС - ДСН - ДВ (4.6)

де ЧД - чистий дохід;

Д - виручка від реалізації;

ПДВ - сума податку на додану вартість;

АС - сума акцизного збору;

ДСН - сума інших податків і зборів з обороту;

ДВ - сума інших вирахувань з доходу.

2. Визначення валового прибутку:

ВП = ЧД - С (4.7)

де ВП - валовий прибуток;

С - собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

3. Визначення складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

До складу витрат, що включаються в собівартість включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; виробничі невигідні витрати. При розрахунку прогнозної суми витрат на оплату праці враховано заробітну платню з нарахуваннями на неї менеджера-еколога, посаду, яку запропоновано для даного підприємства. Заробітна платня менеджера-еколога складає 1500 грн. на місяць, а розмір нарахувань 36 %.

По елементах витрати підрозділяються на: адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати.

4. Утворення фінансового результату від операційної діяльності. Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат.

5. Утворення фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування визначається як сума прибутку від основної діяльності, фінансових і інших доходів, фінансових і інших витрат.

6. Утворення надзвичайних доходів і витрат.

7. Утворення чистого прибутку.

Отриманий чистий прибуток підприємства використовується відповідно до рішення власників, що ст. 41 Закону України «Про господарські суспільства» або власника, і, як правило, йде на формування спеціальних цільових фундацій. Типова структура розподіленого чистого прибутку має наступний вигляд:

ФМП створюється з метою організації преміальних виплат і виплат матеріальних заохочень. ФПСР формується для організації капітальних інвестицій, поліпшення матеріально-технічної бази підприємств, для поповнення власних оборотних коштів підприємств, а також для реалізації соціальних програм. Засоби СФ можуть бути використані для покриття фінансових втрат і збитків, утворених унаслідок ризикованих господарських операцій. ДФ - це фінансове джерело забезпечення дивідендних виплат власникам корпоративних прав (акціонерам або пайовикам). РФ - спецфонд, створюваний в обов'язковому порядку для утворення додаткових гарантій виконання зобов'язань підприємства перед його кредиторами. Мінімальна процентна величина даного фонду встановлена в нормативному порядку і складає 5% від суми ЧП.

Порядок освіти і розміри процентних відрахувань з ЧП у всі спецфонди, за винятком РФ є винятковою компетенцією власників або сформованого ними самого найвищого органу корпоративного управління або самого найвищого органу господарського управління.

На основі затвердженого перспективного порядку розподілу можна розрахувати ЧП підприємства на плановий період (рік). Для цього визначається сума одного із спецфондів. В нашому випадку це ФМП. Розрахунок ведеться на основі використовування величини середньої преміальної надбавки, яка регламентується текстом трудового контракту і складає 15 % до окладу. Застосувавши цей відсоток до прогнозної величини ПРОТ отримаємо суму ФМП. Згідно порядку розподілу прибутку частка цього фонду в загальній сумі ЧП складає 30 %. Використовуючи метод простої математичної пропорції можна визначити планову ЧП, як це було показано в Додатку Б.

В основі формування плану забезпеченості підприємства оборотними коштами знаходяться результати аналізу фінансової стійкості. У Додатку А були приведено показники загальної величини засобів (7), загальної потреби підприємства в оборотних коштах (8) і надлишок або недолік загальної величини оборотних коштів (11). Оскільки показник 11 негативний, то виникає потреба в додаткових власних оборотних коштах або в кредиті (Додаток Б - Таблиця «План забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами»). Покриття потреби очікуваним капіталізованим чистим прибутком, отримання якого передбачається за підсумками поточного періоду є недостатнім. Отже, виникла потреба в кредиті. Методична розробка припускає наступну умову - якщо сума по рядку «Потреба в кредиті» негативна, то прибутку виявилося недостатньо і на цю суму слід привернути кредит. З урахуванням можливого кредиту і відсотків за користуванням ним в майбутньому періоді короткостроковий прогноз частково перераховується - це відображається по показниках операційних витрат, валового прибутку, чистого доходу, валового доходу, до назв яких додається слово «скоректований». За наслідками розрахунків була отримана нова скоректована сума річного валового доходу підприємства, котра складає - 18040,4 тис. грн. (Додаток Б).

Більш наочно процес окупності власних коштів відображається в платіжному календарі підприємства (Додаток В). Структура платіжного календаря включає три складові частини - Баланс «Стартові витрати», Таблицю «Прогноз прибутків і збитків» і Таблицю «Прогноз руху грошових коштів». Метою побудови даного розрахунково-аналітичного документа виступає не тільки представлення доказу кредитоспроможності і короткострокової ліквідності підприємства, але і визначення ефективності використовування власних і позикових засобів. Вказана ефективність вимірюється показником приросту величини власних засобів підприємства на кінець періоду (12 років) порівняно з початковою сумою. Відповідно до даних таблиці «Прогноз руху грошових коштів ця величина складає 39474 тис. грн. (39975 - 499) і указує на перспективну забезпеченість підприємства власними засобами за умови постійного в динаміці показника загальної потреби в засобах. Специфікою платіжного календаря виступає не тільки форма його розробки, але і метод його заповнення, що вигідно його відрізняє від типових фінансових планів, що використовуються в практиці бізнес-планування або інвестиційного проектування. В Прогнозі прибутків і збитків не чистий прибуток є розрахунковою величиною, а чистий дохід, оскільки результат планування, що досягається методом розрахунку цільового прибутку, повинен показувати, скільки підприємства необхідне отримати чистої виручки від реалізації її товарів для того, щоб покрити витрати, заплатити податок на прибуток і отримати планований цільовий прибуток, величина якого постійна, згідно розрахунку, приведеному в Додатку Б. Якщо в Прогнозі прибутків і збитків чистий прибуток розрахунковою величиною не виступає, то в Прогнозі руху грошових коштів вона розраховується як «Чистий грошовий потік». Теорія фінансового менеджменту припускає наявність в структурі чистого грошового потоку суми фактично нарахованих амортизаційних відрахувань. Оскільки складається прогнозний розрахунок, на момент якого не відомо, як в перспективі змінитися вартість необоротних активів підприємства, і який метод розрахунку суми амортизаційних відрахувань застосовуватиметься, доцільно обмежити величину чистого грошового потоку сумою чистого прибутку.

Таким чином, залучення засобів по кредиту, у тому числі по екологічному, забезпечило приріст власних засобів на суму 39474 тис. грн., що розглядається як ефект від організації ФГД за 12 років. З врахуванням частки кредиту на екологічні цілі визначений ефект від ЕЕД за 12 років у сумі 1268,438 тис. грн. Річна сума ефекту складає 115,313 тис. грн.

5. Охорона праці

5.1 Контроль за станом охорони праці і функціонуванням системи управління охороною праці в цивільній авіації

Контроль здійснюється на основі Типового положення про контроль за станом охорони праці і функціонуванням Системи управління охороною праці (СУОП) в цивільній авіації розроблено в рамках Системи управління охороною праці департаментом охорони праці Укравіатранса.

Типове Положення розповсюджується на всі підприємства цивільної авіації, їх функціональні служби і структурні підрозділи.

Контроль за станом охорони праці і функціонуванням СУОП повинен бути направлений на перевірку стану умов праці працюючих: виявлення відхилень від вимог стандартів ССБП, норм, правив, інструкцій і інших нормативних документів по охороні праці, перевірку виконання функціональними службами і структурними підрозділами підприємств цивільної авіації своїх обов'язків в області охорони праці, на вживання ефективних заходів по усуненню виявлених недоліків.

Контроль проводиться в три основні етапи:

- отримання інформації про фактичний стан охорони праці;

- зіставлення отриманої інформації з вимогами, встановленими нормами, правилами, стандартами, інструкціями і іншими нормативно-технічними документами і оцінка ступеня невідповідності фактичних даних що вимагається;

- вживання заходів.

Контроль за станом охорони праці повинен здійснюватися під час виконання виробничого процесу. В необхідних випадках, наприклад, для обстеження окремих вузлів, пристроїв і т.п., особи, здійснюючі контроль, можуть зажадати відповідно до наданими їм повноважень зупинку виробничого устаткування.

Контроль стану охорони праці повинен здійснюватися у присутності відповідальних посадових осіб підприємства, служби, підрозділу, що перевіряється.

Об'єктами контролю за станом охорони праці і функціонуванням СУОП можуть бути:

- дотримання законодавства по охороні праці;

- виконання наказів, вказівок і розпоряджень Укравіатранса з питань охорони праці;

- виконання п'ятирічного комплексного плану поліпшення умов, охорони праці і санітарно-оздоровчих заходів;

- виконання заходів щодо охорона праці колективного договору і угоди по охороні праці;

- стан безпеки виробничого устаткування;

- стан безпеки технологічних процесів;

- стан безпеки будівель і споруд;

- стан умов праці працюючих;

- рівень механізації виробничих процесів;

- дотримання встановлених режимів праці і відпочинку;

- забезпеченість працюючих спецодягом, спецвзуттям і іншими засобами індивідуальної заповіти, організація їх зберігання, видачі, прання, хімічного чищення;

- стан запобіжних пристосувань і захисних пристроїв;

- організація навчання, перевірки знань і атестації працюючих по охороні праці;

- своєчасність і якість проведення інструктажу по безпеці праці;

- організація робіт підвищеної небезпеки;

- стан метрологічного забезпечення безпеки праці;

- стан санітарно-побутового обслуговування працюючих;

- стан професійного відбору працюючих;

- організація лікувально-профілактичного обслуговування працюючих;

- організація роботи по упровадженню і функціонуванню СУОП; організація роботи по упровадженню стандартів ССБП;

- наявність паспортів санітарно-технічного стану умов праці, правильність і своєчасність їх заповнення;

- ефективність роботи вентиляційних систем;

- організація роботи по атестації робочих місць;

- виконання вимог правил, норм, інструкцій по охороні праці;

- матеріальне забезпечення заходів щодо охорони праці, правильність витрачання виділених коштів;

- дотримання працюючими вимог охорони праці;

- документальне оформлення результатів контролю;

- стан виробничого травматизму і захворюваності і інші.

В системі управління охороною праці діють наступні види контролю:

- контроль, здійснюваний безпосередньо на підприємстві (адміністративно-суспільний; адміністративний; суспільний; контроль, здійснюваний службою охорони праці);

- відомчий контроль вищестоящими організаціями;

- контроль і нагляд, здійснюваний органами державного нагляду і технічною інспекцією праці ЦП профспілки авіапрацівників.

У виконання рішення вищестоящих організацій або відповідно до планів роботи служби охорони праці можуть організовуватися комплексні або цільові перевірки екрани праці спеціально призначеними комісіями.

адміністративно-суспільний контроль є основною формою сумісного контролю адміністрації і профспілкового комітету в Системі управління охороною праці.

Віднесення функціональних служб і структурних підрозділів до відповідних ступенів контролю проводиться адміністрацією підприємства за узгодженням з профспілковим комітетом і оформляється наказом по підприємству.

Керівництво організацією адміністративно-суспільного контролю покладається на керівника підприємства і голови профспілкового комітету.

На першому ступені триступінчатого контролю слід перевіряти:

- виконання заходів щодо усунення недоліків, виявлених попередньою перевіркою;

- наявність необхідного устаткування, інструменту і безпечний стан робочих місць;

- безпека технологічного устаткування, у тому числі вантажопідйомних і транспортних засобів;

- дотримання працюючими правил електробезпеки при роботі на електроустановках і з електроінструментом;

- дотримання правил складування;

- дотримання правил безпеки при роботі про шкідливими, пожежо- і вибухонебезпечними речовинами;

- справність вентиляційних систем;

- стан захисних, сигнальних і протипожежних засобів і пристроїв;

- наявність і дотримання працюючими інструкцій по охороні праці;

- дотримання норм перенесення тяжкості;

- наявність і правильність використовування спецодягу, спецвзутті і інших засобів індивідуального захисту;

- санітарний і технічний стан приміщень, проходів, проїздів;

- наявність у працюючих посвідчень на право виконання робіт підвищеної небезпеки, забезпечення робочих місць попереджувальними написами і плакатами.

На другому ступені триступінчатого контролю слід перевіряти:

- організації і результати роботи першого ступеня контролю;

- виконання заходів, намічених в результаті проведення другого ступеня контролю;

- виконання наказів і розпоряджень керівника підприємства і начальника цеху, рішень профспілкового комітету, пропозицій суспільних інспекторів по охороні праці;

- виконання заходів щодо розпоряджень і вказівок органів державного нагляду;

- виконання заходів щодо матеріалів розслідувань нещасних випадків;

- відповідність виробничого устаткування, транспортних засобів і технологічних процесів вимогам стандартів безпеки праці і іншої нормативно-технічної документації по охороні праці;

- дотримання працюючими правил електробезпеки при роботі на електроустановках і з електроінструментом;

- дотримання графіків планово-запобіжних ремонтів виробничого устаткування;

- стан інформаційних стендів по охороні праці, наявність плакатів по охороні праці, вживання сигнальних кольорів і знаків безпеки;

- наявність і стан захисних і сигнальних пристроїв, протипожежних засобів;

- дотримання правил безпеки при роботі з шкідливими і пожежо- і вибухонебезпечними речовинами;

- своєчасність і якість проведення інструктажу працюючих по безпеці праці;

- наявність і правильність використовування працюючими засобів індивідуального захисту;

- забезпечення працюючих молоком і іншими рівноцінними харчовими продуктами;

- стан санітарно-побутових приміщень;

- правильність заповнення паспорта санітарно-технічного стану умов праці в цеху;

- дотримання встановленого режиму праці і відпочинку, трудової дисципліни;

- знання (вибірково) працюючими інструкцій по охорона праці

На третьому ступені триступінчатого контролю слід перевіряти:

- організацію і результати роботи першого і другого ступенів контролю:

- виконання заходів, намічених в результаті проведення третього ступеня контролю;

- виконання наказів, вказівок, розпоряджень, ухвал ЦК профспілки авіапрацівників, розпоряджень органів державного нагляду і технічної інспекції праці з питань охорони праці, наказів керівника підприємства і рішень профкому з питань охорони праці;

- виконання заходів, передбачених комплексним планом, колективним договором, угодою по охороні праці;

- виконання заходів щодо матеріалів розслідування нещасних випадків і аварій;

- наявність і правильність ведення паспорта санітарно-технічного стану умов праці;

- організацію упровадження стандартів безпеки праці;

- технічний стан і зміст будівель, споруд, стан доріг, тунелів, переходів і галерей;

- відповідність вантажопідйомного, транспортного, енергетичного і іншого устаткування вимогам стандартів безпеки праці і іншої нормативно-технічної документації по охороні праці;

- забезпеченість працюючих спецодягом, спецвзуттям і іншими засобами індивідуального захисту, правильність їх видачі, зберігання, організацію прання, чищення і ремонту;

- забезпеченість працюючих санітарно-побутовими приміщеннями;

- організацію лікувально-профілактичного обслуговування працюючих;

- стан інформаційних стендів по охороні праці, своєчасне і правильне їх заповнення;

- організацію і якість навчання і інструктажів працюючих по безпеці праці;

- дотримання встановленого режиму праці і відпочинку, трудової дисципліни.

Адміністративний контроль здійснюється керівниками всіх рівнів і відповідальними посадовими особами відповідно до функціональних обов'язків по охороні праці.