Організація екологічного моніторингу поверхневих вод в межах Могилів-Подільського району

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Вінницький національний аграрний університет

Кафедра екології та охорони навколишнього середовища

Курсова робота

з моніторингу довкілля на тему :

"Організація екологічного моніторингу поверхневих вод в межах Могилів-Подільського району"

Виконала: студентка 3 курсу 31-ЕО групи

агрономічного факультету

денної форми навчання

спеціальності "Екологія та ОНПС"

Вінниця 2011р.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ I. Моніторинг довкілля - галузь екологічної науки та природоохоронної діяльності

1.1 Сутність моніторингу. Об'єкт та предмет, методи моніторингу довкілля

1.2 Моніторинг як система спостережень за впливом на довкілля антропогенних факторів

1.3 Система оцінки та прогнози в моніторингу довкілля

1.4 Організація спостережень за довкіллям та методи, що при цьому використовуються

Розділ 2. Принципи класифікації систем моніторингу

2.1 Екологічний моніторинг

2.2 Роль фонового моніторингу в прогнозуванні стану довкілля

2.3 Завдання кліматичного моніторингу

Розділ 3. Моніторинг поверхневих вод стану річки Дністер Могилів-Подільського району Вінницької області

3.1 Сучасний стан поверхневих вод, види і джерела забруднення поверхневих вод моніторинг довкілля якість вода

3.2 Організація спостережень і контролю якості поверхневих вод

3.3 Методи і терміни відбору проб води

3.4 Прилади і системи для контролю вод

3.5 Оцінювання і прогнозування якості води

3.6 Інтегральні показники забрудненості басейну річки Дністер Могилів-Подільського району Вінницької області

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Проблема збереження водних ресурсів планети - одна з найважливіших проблем для людства. Вода є джерелом життя на планеті і її відсутність, чи забрудненість може викликати катастрофу, не менш важливою ця проблема є і для України. Водні ресурси розподілені по регіонам України вкрай нерівномірно - деякі райони потерпають від повеней, в деяких, особливо на Півдні, води не вистачає.

Серйозну занепокоєність викликає також забруднення водних pecypcів. В середньому за рік у водойми та водотоки країни скидається по 18,7 млрд. кубічних метрів стоків, з яких до 2,6 млрд. забруднених. Разом із стоками скидається 6іля 8 млн. тонн різноманітних забруднюючих речовин, що дуже пагубно впливає на фактичний стан водних ресурсів. Непоправної шкоди завдають річкам скиди шахтних та кар'єрних вод, що досягають мільярда кубічних метрів на рік. В результаті скиду стічних вод та змиву мінеральних добрив солей в річках Дністер та Південний Буг за останні 25 років збільшився в 2, а в річці Дніпро - в 1,5 разів.

3 метою поліпшити стан водних pecypcів держава здійснює ряд заходів, в тому числі, і правових.

За роки не залежності прийнятий цілий ряд законів по охороні оточуючого середовища, в тому числі і водних ресурсів. Але для того, щоб законодавство ефективно працювало, для того, щоб планувати адекватні заходи із поліпшення ситуації, необхідно мати точну інформацію про сучасний стан водних басейнів України та правильно прогнозувати подальший розвиток цього стану. Саме для виконання цього завдання і призваний моніторинг оточуючого середовища. Про важливість цього напрямку природоохоронної галузі свідчить те, що ця галузь за останні десятиліття оформилась в окрему науку, що використовує методи наукового пізнання, узагальнення та прогнозування. Як і будь-яка інша самостійна галузь науки. Екологічний моніторинг довкілля виробив свої, притаманні саме цьому напрямку система і методи. Дослідження цих систем і методів є завданням цього дослідження.

При виконанні ще і роботи ставиться завдання дослідити сучасний стан моніторингу довкілля в його розвитку, зокрема в частині моніторингу поверхневих вод на прикладі басейну річки Дністер Могилів-Подільського районі Вінницької області.

Робота включає в себе три розділи, виконавець з метою полегшення сприйняття інформації деякий масив даних представляв в графічному вигляді.

Розділ I. Моніторинг довкілля як галузь екологічної науки та природоохоронної діяльності

1.1 Сутність моніторингу. Об'єкт та предмет, методи моніторингу довкілля

Основою всіх наук є емпіричні знання добуті людством на протязі свого існування. Для набуття цих знань потрібні тривалі та цілеспрямовані спостереження за об'єктом, що цікавить дослідника. Саме спостереження для набуття і систематизації знань про довкілля обумовило появу моніторингу довкілля як науки. Будь-які зміни в навколишньому середовищі відбуваються або під впливом природних факторів, або під впливом господарської діяльності людини. Звідси, сутність моніторингу полягає у спостережені за довкіллям, оцінюванні його фактичного стану, прогнозуванні його розвитку на майбутнє. Загально прийняте формулювання моніторингу таке: "Моніторинг довкілля - це система спостереження і контролю за природними, природно-антропогенними комплексами, процесами, що відбуваються у них, навколишнім середовищем загалом з метою раціонального використання природних pecypcів і охорони довкілля, прогнозування масштабів неминучих змін.

Як наука моніторинг ґрунтується на вивчені! основних законів природи, а для розуміння цих законів тісно взаємодіє з іншими науками: біологією, хімією, фізикою, географією, геологією, палеонтологією, історією, суспільними науками.

Предмет моніторингу - організація та функціонування системи спостереження за довкіллям, прогнозування стану екосистем, складових екосистем, біосфери в цілому, характеру впливу антропогенних та природних факторів на екосистеми та їх складові.

Об'єкти моніторингу обираються в залежності від мети, якої потрібно досягти та рівня досліджень. Цими об'єктами можуть бути екосистема в цілому(біосфера), елементи довкілля (повітря, води, ґрунти тощо), абіотичні та біотичні складові біосфери (люди, тварини, рослини, рельєф тощо).

Моніторинг довкілля користується загальнонауковими методами пізнання та досліджень, такими як аналіз, синтез, узагальнення, спрямування від конкретного до абстрактного, статистичне оброблення інформації. Окрім того, як самостійна наука, моніторинг має і удосконалює власні методи аналізу та прогнозування стану екологічних систем та процесів, що в них відбуваються_. На підставі отриманих та оброблених відповідними чином даних, моніторинг з'ясовує закономірності взаємозв'язків між процесами, впливом людини і впливом природних факторів, спільні закономірності функціонування компонентів біосфери на різних просторово-територіальних рівнях.

Як і в інших науках, моніторинг довкілля в процесі дослідження даних послуговується двома основними видами інформації - первинною та вторинною.

Первинна інформація являє собою емпіричні або отримані за допомогою приладів дані безпосередніх спостережень на місці зберу даних. Тобто, це дані метеорологічних, гідрологічних, геофізичних, біологічних та фонових спостережень.

За допомогою накопичених масивів первинних даних, логічної та математичної їх обробки та узагальнення отримують вторинну інформацію яку можна викласти у вигляді описів, рекомендацій, графіків, діаграм, комп'ютерних моделей. Описані способи отримання первинної та вторинної інформації, по суті є методами моніторингу довкілля як науки.

Системи моніторингу в просторово-територіальному плані можуть бути глобальними, тобто охоплювати всю земну біосферу, регіональними чи локальними, що охоплюють спостереження за певним районом чи регіоном та національними, що проводяться в межах окремо взятої країни_.

Основні завдання моніторингу та взаємозв'язок між ними можна представити наступною схемою.

Схема системи моніторингу:

- Управління якістю навколишнього середовища

- Спостереження за довкіллям

- Оцінка фактичного стану довкілля

- Прогнозування стану довкілля

- Оцінка прогнозованого стану.

Як видно з представленої схеми, моніторинг є важливою складовою частиною системи управління якістю навколишнього середовища, адже результати оцінки наявного та прогнозованого стану довкілля визначають вимоги для застосування заходів з метою стабілізації стану або поліпшення його характеристик.

1._.2 Моніторинг як система спостережень за впливом на довкілля антропогенних факторів

Найбільшим чинником, що впливає на оточуюче середовище, в тому числі і негативно, в сучасному світі є людина, таким чином, форми господарської діяльності людини, що впливають на організми чи екосистеми або природне середовище в цілому, тобто антропогенні фактори - є основним предметом вивчення моніторингу довкілля_.

Дію антропогенних факторів на біосферу оцінюють, зважаючи на зміни властивостей основних її елементів, геофізичні, гeoxімічні, біологічні, екологічні наслідки їх впливу (порушення в екосистемах), а також на зміни здоров'я людей.

Антропогенні фактори впливу на екосистеми можна умовно поділити на декілька груп, кожна з яких спричинює певні зміни у екосистемі Землі. Так, викиди в атмосферу хімічно активних речовин призводять до зміни - стану атмосфери, і, як наслідок, до зміни глобальних циркуляцій повітряних мас та водних течій. Нагрівання навколишнього середовища викликає зміни у кліматі та призводить до перерозподілу мінеральних речовин та видів біоти в екосистемах. Розвиток агроценозів змінює ландшафти, викликає ерозію ґрунтів, збіднює корисну мікрофлору та призводить до зниження різноманітності видів. Вкрай негативні наслідки викликає витрачання ресурсів, причому як відновних, так і невідновних. Нарешті радіологічне забруднення викликає генетичні зміни в живих організмах, призводить до зменшення чисельності видів та зниження приросту людського населення планети_.

3 огляду на шкідливий вплив антропогенних факторів, формують напрямки спостережень за дією антропогенних факторів:

1. _.Спостереження за локальними джерелами забруднення та забруднюючими факторами. Такі спостереження проводять на територіях окремих об'єктів.

2. Спостереження за станом довкілля: фонові спостереження, геофізичні, гідрологічні, фізико-географічні тощо_. Мета таких спостережень - відслідковування змін в довкіллі під впливом міграції забруднюючих речовин та вивчення віддалених наслідків_.

3. Спостереження за біотою вивчає вплив антропогенних факторів на живі організми в екосистемах.

4._. Спостереження за реакцією великих систем: глобальної атмосфери, Світового океану, біосфери в цілому_.

На практиці для отримання повної картини, ці спостереження комбінують, використовуючи їх види в комплексі_. Для виявлення початкового стану одночасно проводять фонові спостереження чи використовують дані палеонауки, археології, історії з писемних джерел.

1.3 Система оцінки та прогнози в моніторингу довкілля

Для того щоб можна було ефективно впливати на якісні показники довкілля, необхідно мати абсолютно правдиві дані про стан довкілля, а також правильні оцінки впливу тих чи інших факторів на нього в майбутньому. Для цього моніторинг довкілля як самостійна наука виробив свої критерії для оцінки якості складових природного середовища, основним з яких є гранично допустима концентрація (ГДК) забруднюючої речовини. Гранично допустима концентрація - це максимальна концентрація речовини в навколишньому середовищі, яка не впливає на організм людини чи тварин та не зумовлює віддалених негативних наслідків для екології.

Відповідно до обґрунтованих значень ГДК оптимальна програма передбачає відстежування таких забруднюючих речовин:

- в атмосферному повітрі: діоксину сірки, оксидів азоту, озону, діоксину вуглецю, пилу, аерозолю, важких металів, пестицидів, бензапірену;

- в атмосферних опадах: важких металів, ДДТ, бензапірену, азоту, фосфору, аніонів та катіонів сульфатів, нітратів, хлоридів, амонію, кальцію;

- в поверхневих водах: важких металів, пестицидів, бензапірену, рН, мінералізації, азоту, фосфору, нафтопродуктів, фенолів;

- в ґрунтах: важких металів, пестицидів, бензапірену, азоту, фосфору,

- у біоті: важких металів, пестицидів, бензапірену, азоту і фосфору.

Окрім ГДК, при оцінюванні стану навколишнього середовища використовуються критерії: гранично допустимі дози (кількість шкідливої речовини, для якої не викликає згубної дії на організм, екосистему, гранично допустимі викиди речовин в атмосферу, гранично допустимі викиди речовин у водне середовище, які встановлюють окремо для кожного джерела забруднення.

Однією з основних функцій моніторингу є прогнозування перспектив розвитку певного явища. Ці ймовірнісні прогнози будуються на стані в певний час, минулому та на побудові моделі змін в майбутньому. В системі моніторингу використовують такі методи прогнозування: Експертне оцінювання, суть якого полягає в побудові прогнозу на основі опитування якомога більшого числа висококваліфікованих фахівців, попередньо ознайомлених з даними спостережень.

Екстраполяція, тобто поширення висновків, отриманих за спостереженням за однією частиною явища на іншу.

Інтерполяція, тобто встановлення проміжних значень об'єкта на підставі відомих його значень.

Моделювання - побудова моделей, що розглядають ймовірні зміни прогнозованого явища. Серед моделювання застосовують: логічне, математичне, комп'ютерне, експертне моделювання. Будують геофізичні та екологічні моделі. Перша прогнозує розповсюдження та поведінку забруднювача в певному просторі за певний проміжок часу, друга - прогнозує зміну стану екосистеми під впливом забруднювача.

1.4 Організація спостережень за довкіллям та методи, що при цьому використовуються

На сучасному етапі моніторинг довкілля здійснюється згідно "Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища". Цей документ передбачає відповідальність певних органів влади за окремі складові моніторингу довкілля, а саме:

l. Ha Мінекології покладені обов'язки за спостереженнями щодо джерел промислових викидів в атмосферу і джерел стічних вод та дотриманням норм гранично допустимих викидів. Мінекології також відслідковує стан поверхневих вод, сільськогосподарських угідь, екосистем суходолу та моря, а також відслідковує забруднення радіаційними виробництвами та промисловими i побутовими відходами_.

2. авіаційно-космічні спостереження за станом довкілля покладені на спеціальний Науковий Комітет Академії Наук України.

3. Обов'язком Міністерства охорони здоров'я є спостереження за всіма факторами екології, що тим чи іншим чином можуть вплинути на стан здоров"я населення.

4. функцію моніторингу лісів, лісових ґрунтів та мисливської фауни виконує Мілінгосп України.

5.МІНАПК виконує спостереження за ґрунтами сільськогосподарського

призначення, токсикологічними та радіологічними показниками сільськогосподарських культур, тварин та харчовою продукцією.

6. На державний - Комітет Гідрометеослужби покладені обов'язки відслідковування кліма_ту, прогнозування стану погоди, аерологічних параметрів та радіаційної обстановки.

7. Державний комітет водного господарства відповідає за моніторинг поверхневих та підземних вод, морські води, особливо, в зоні впливу АЕС та ТЕС.

8. Держкомгеології. До його компетенції належать спостереження за складом та характеристиками підземних вод, оцінка ресурсного потенціалу.

9. Держкомзем відслідковує структуру землекористування та наслідки такої діяльності.

10. Держжитлокомунгосп забезпечує спостереження за станом питної води, стічних вод каналізації мережі та зелених насаджень.

Для того, щоб уникнуто дублювання функцій та проводити комплексне дослідження довкілля створена система моніторингу довкілля (ДСМДС, яка визначає завдання р_ізних служб та координує ix діяльність.

Будь-які служби, що проводять моніторинг довкілля використовують однакові методи спостереження, користуються однаковими критеріями для того, щоб дані отримані від різних служб можна було спів ставити між собою, а також для того, щоб будь-яка служба могла скористуватись даними будь-якої іншої. При цьому застосовуються притаманні моніторингу, як науці спеціальні методи дослідження, або розроблені для моніторингу, або перейняти в інших науках. Під час дослідження довкілля використовують методи кількісного та якісного аналізів довкілля_. Залежно від параметрів які підлягають вимірюванню методи кількісного аналізу поділяють на хімічні, фізико-хімічні, фізичні та біологічні.

Хімічні методи кількісного аналізу концентрації хімічних елементів або ії сполук ґрунтуються на виявленні певних речовин за допомогою хімічних реакцій. До цих методів відносять два: титрометричних і гравіметричний методи.

Титрометричний - або об"ємний метод аналізу ґрунтується на вимірюванні об"єму розчину відомої концентрації, витраченого на взаємодію з досліджуваною речовиною за умови, що речовини вступають в реакцію в певних співвідношеннях, як правило 10_1_10_3 моль/л.

Гравіметричний метод базується на кількісному переведенні аналізує мого компонента в продукт, придатний для зважування.

Фізико - хімічні методи кількісного аналізу концентрації хімічних елементів сполук у довкіллі ґрунтуються теж на хімічних реакціях, але за їх допомогою визначають фізичну характеристику об'єкта дослідження: наприклад, оптичну густину або електропровідність.

Серед фізико-хімічних методів можна виділити фотометричний, при користуванні яким враховують особливості поглинання оптичної складової випромінювання різними речовинами та хроматографію, яка забезпечує якісне виявлення та вимірювання кількісних співвідношень елементів у газових та рідинних сумішах_. В залежності від агрегатного стану досліджуваної речовини використовують газову або рідинну хроматографію_. Молекулярно-ситова хроматографія будується на визначенні розмірів молекул речовини.

Потенціометрія охоплює різні методи вивчення хімічних процесів, які змінюють потенціал електрода, зануреного у досліджувану суміш, різновидом є кондуктометрія, основана на зміні електропровідності досліджуваних продуктів. Фізичні або інструментальні методи аналізу хімічних речовин у довкіллі - це кількісні методи, для використання яких потрібна спеціальна апаратура: фотометрія, спектральний аналіз, Мас-спектрометрія, метод ядерного магнітного резонансу.

Здатність деяких речовин та організму у збудженому стані випромінювати світло використовують методах люмінесцентного аналізу, а при вимірюванні штучної та природної радіоактивності користуються методами радіометрії.

В основі біологічних методів аналізу хімічних речовин у довкіллі лежать дослідження реакції тварин, рослин, мікроорганізмів на дію того, чи іншого подразника. При чому досліджувані організми є біоіндикаторами.

Широкий вибір методів спостережень за рівнем забруднення природного середовища дає змогу цілісно оцінити стан, довкілля і встановити найменші концентрації речовин у незабруднених фонових районах і високі значення їх концентрації за антропогенної дії протягом тривалого часу.

Розділ 2. Принципи класифікації систем моніторингу

2.1 Екологічний моніторинг

Внаслідок природних процесів, таких як виверження вулканів, урагани тощо, а_, особливо внаслідок діяльності людини у навколишнє середовище потрапляє багато речовин, що не властиві для нього в нормальному стані_. Таке становище обумовлює необхідність мати різні види моніторингу на різному рівні. Класифікацію систем моніторингу можна представити в табличному вигляді, табл. 2.1.1.

Таблиця 2.1.1. Класифікація систем моніторингу

Принципи класифікації	Системи і підсистеми моніторингу
Універсальні системи (Організовані за просторово-територіальним принципом)	Глобальний моніторинг (базовий, регіональний, імпактний рівні). Фоновий, палеомоніторинг, державний, міждержавний, міжнародний Моніторинг транскордонного перекосу речовин.
Реакція основних складових біосфери	Геофізичний, біологічний, генетичний, екологічний, медико-біолопчний, кліматичний, біоекологічний, геоекологічний, біосферний моніторинги
Ступінь антропогенного порушення середовища	Моніторинг антропогенних змін в атмосфері, гідросфері, ґрунті, біосфері, біоті. Моніторинг джерел забруднення, інгридієнтний моніторинг (окремих забруднюючих речовин, радіоактивних випромінювань)
Просторово-часовий підхід	Дистанційний, авіаційний, космічний, історичний моніторинги

Різні види моніторингу можна проводити на певних територіальних рівнях: локальному, регіональному, глобальному (див.Табл.2.1.2).

Завдання екологічного моніторингу полягає у виявленні в екосистемах змін, що викликані дією антропогенного фактору_. Виходячи з цього дамо визначення: Екологічний моніторинг - комплексна підсистема моніторингу біосфери, яка охоплює спостереження, оцінювання і прогнозування антропогенних змін (біологічних, геофізичних) стану біосфери загалом і екосистем, спричинених дією забруднювачів, сільськогосподарським використанням земель, вирубуванням лісів, урбанізацією, а також оцінювання екологічної рівноваги в системах.

Таблиця 2. 1. 2. Рівні моніторингу

Параметр	Локальний	Регіональний	Глобальний
Площа, охоплена системою моніторингу			до
Відстань між пунктами відбору проб. км			до
Періодичність досліджуваних процесів	Дні-Місяці	Декада-Місяць	Десятиліття - століття
Частота спостережень	Хвилини - години	Декада-Місяць	2-6 разів на рік
Точність	Частки ГДК	До 30%	Десят1 частки, %
Кількість компонента, що спостерігаються
Оперативність видачі інформації	реальний час	Через 1-3 місяці з початку відбору проб	Роки з дня відбору проб

Для здійснення екологічного моніторингу зосереджуються на найхарактерніших видах і ознаках екосистеми, вивчають реакцію елементів біосфери на антропогенний вплив за допомогою натурних і лабораторних експериментів, математичного моделювання, аналізу результатів польових досліджень, які дають змогу виявити основні тенденції зміни екосистеми, знайти залежності між дією різних факторів та біологічними реакціями.

Польові спостереження проводять у природних умовах, лабораторні проводять як в природних умовах з виїздом на місце досліджень, так і в лабораторіях, куди доставляють проби та зразки.

Спостереження проводять на так званих біоіндикаторах , вибір яких - дуже складне і завдання.

Біоіндикатори - група особин одного виду або угрупування, наявність, кількість або наявність розвитку яких у досліджуваному середовищі е показником певних природних процесів, умов або антропогенних змін зовнішнього середовища за допомогою біоіндикаторів здійснюють біомоніторинг - спостереження за станом біотичної складової біосфери та ії реакції на антропогенні дії. Використовуючи біоіндикатори, здійснюють біотестування - оцінювання рівня забруднення навколишнього середовища.

Стан біологічної системи при здійснені екологічного моніторингу оцінюють, порівнюючи досліджуваний - біогеоценоз з еталонними зразками. При цьому беруть до уваги:

- типовий видовий склад живих організмів, притаманний місцевості;

- обсяг первинної біологічної продукції, а також вторинної, що її продукує система;

- стабільність структури і різновидів окремих трофічних рівнів;

- швидкість обміну речовин і енергії в екосистемі, від чого залежить здатність до самоочищення;

- режим абіотичних умов та pecypcів, характеризуючи можливість певних видів або популяцій.

Таким чином, система екологічного моніторингу передбачає постійність та систематичність фізичних, хімічних, біологічних спостережень та проведення вимірів певних складових природних екосистем і екосистем, що зазнали антропологічного впливу_..

2.2 Роль фонового моніторингу в прогнозування стану довкілля

Фоновий моніторинг, власне, можна розглядати як різновид екологічного моніторингу. Ми вже звертали у вагу на те, що дані екологічного моніторингу завжди співставляються з даними фонового. Він слугує еталоном для порівнянь. Саме через це його особливість, фоновий моніториyг проводиться в місцях віддалених від локальних джерел забруднення та впливу антропогенних факторів.

Фоновий моніторинг - це багаторічні комплексні спостереження за визначеними об'єктами природоохоронних зон для оцінювання i прогнозування стану екосистем, віддалених від об'єктів промислової господарської діяльності.

Таким чином, основне завдання фонового моніторингу - фіксація показників, що характеризують природний стан (фоновий) довкілля, що не зазнав впливу людської діяльності. фоновий глобальний стан біосфери вивчають на фонових станціях, як правило в біосферних заповідниках.

Біосферний заповідник являє собою територію міжнародного значення, яка відокремлена з метою збереження різноманітності природно-територіальних комплексів і генетичних ресурсів рослинного і тваринного світу, проведення наукових досліджень, фонового моніторингу та вивчення стану довкілля.

Всього на планеті існує більш як 300 біосферних заповідників в 76 країнах світу, чотири з них - в Україні.

Визначаючи необхідність охоплення певних речовин програмою вимірювання у біосферних заповідниках, послуговуються такими критеріями: поширення речовин, їх стійкість та мобільність у довкіллі і здатність речовин до впливу на екосистеми. Для кожної речовини встановлюють перелік середовищ, які потребують. Вивчення на фонових станицях у біосферних заповідниках. (див.табл.2.2.3)

Біотична складова фонового моніторингу охоплює оцінювання стану біоти: визначаються коефіцієнти розмноження і тривалості життя, встановлюються залежності біоти від антропогенного впливу.

Також проводиться повний цикл систематичних спостережень - за абіотичними факторами довкілля.

На фонових станціях визначають і досліджують критерії екологічного моніторингу, уточнюють методи спостереження, контролю та прогнозування стану об'єктів спостереження.

Міжнародні фонові моніторингові станції належать до глобальної системи моніторингу навколишнього середовища.

Таблиця 2.2.3

Хімічні речовини, які підлягають вивченню на фонових станціях у біосферних заповідниках

Назва хімічних речовин, які підлягають вивченню	Середовище
	атмосфера	атмосферні опади	поверхневі підземні води	ґрунт	біота
1.Завислі речовини	+
2. Діоксид сірки	+
3.Озон	+
4. Оксид вуглецю	+
5.Оксиди азоту	+
6.Вуглеводи	+
7.Бенз(а)пірен	+	+	+	+	+
8.Хлорорганічні сполуки	+	+	+	+	+
9.Важкі метали	+	+	+	+	+
10.Діоксид вуглецю	+
11.Фреони	+
12.Біогені елементи
(азот, фосфор)		+	+	+	+
13.Аніони і катіони		+
14. Радіонукліди		+

2.3 Завдання кліматичного моніторингу

При перетвореннях екосистеми в масштабах всієї планети визначальну роль відіграють перетворення в кліматі. Ці перетворення викликаються цілою низкою факторів, серед яких є чисто природні, але більшість - антропогенного походження (наприклад, парниковий ефект, поява озонових дірок). З'ясування антропогенних змін і коливань клімату можливе тільки маючи знання про природну динаміку таких змін. Спостереження за станом кліматичної системи, оцінка та прогнозування її розвитку здійснюють за допомогою кліматичного монітoрингу.

До кліматичного моніторингу належить збирання даних про клімат минулого. Для цього вивчають копалини, донні відкладення, на яких позначаються коливання й зміни клімату протягом сотень і тисяч років.

Природні i антропогенні зміни клімату впливають на стан біосфери загалом, функціонування популяції рослин і тварин, зміняють умови життєдіяльності людини i стан її здоров"я.

Кліматичний моніторинг тісно пов'язаний з екологічним. Він потребує спеціальної системи спостережень, спроможної забезпечити виконання наукових i практичних завдань, зокрема надати широку кліматичну інформацію. З цією метою створюють службу збору кліматичних даних, сфера якої простирається і за межі моніторингу антропогенних змін клімату. Особливо це важливо при простежуванні змінюваності клімату в просторі i часу.

Моніторинг клімату зосереджується на виконанні таких завдань:

- збирання даних про стан кліматичної системи;

- аналіз та оцінка природних та антропогенних змін і коливань клімату - виокремлення антропогенних факторів у зафіксованих змінах клімату;

- виявлення природних і антропогенних факторів, що зумовлюють зміни клімату;

- виявлення критичних елементів біосфери, вплив на які може спричинити кліматичні зміни.

В наш час у світі існує глобальна міжнародна мережа кліматичного моніторингу. У світі функціонує 40000 кліматологічних та більше 140 тисяч дощомірних станцій. Міжнародний oбмін погодними даними забезпечує всесвітня служба погоди, а всесвітня метеорологічна організація збирає, обробляє та надає користувачам кліматологічну інформацію.

Загальний кліматичний моніторинг та фоновий кліматичний моніторинг в Україні здійснюється на загальнодержавному рівні. Одне з завдань кліматичного моніторингу - прогнозування погоди.

Розділ 3. Моніторинг поверхневих вод стану річки Дністер могилів-подільського району Вінницької області

3.1 Сучасний стан поверхневих вод. Види і джерела забруднення поверхневих вод

Від рівня забезпеченості країни водою часто залежить рівень її розвитку. Україна в цьому плані, на перший - погляд, має досить водних ресурсів - розташована на берегах двох морів, має густу мережу малих річок, повноводний Дніпро, Дунай, Південний Буг, Дністер. Але насправді, на одного жителя країни припадає в маловодні роки тільки близько 1 тис. куб. м води. Це досить мало, наші найближчі сусіди забезпечені краще. Біда ще в тому, що водні запаси поверхневих вод розміщені в Україні нерівномірно і південний регіон потерпає від її нестачі. В повсякденному житті ми використовуємо в основному поверхневі води, тобто води суходолу, що постійно або тимчасово перебувають на земній поверхні у формі водойм або водоток, рідше користуємось водою льодовиків або снігом.

При різному водокористуванні i вoдоспоживаннi відбуваються кількісні і якісні зміни природних вод.

До кількісних змін призводить вичерпання води - зменшення допустимого стоку або вичерпання запасів у межах певного регіону. Причинами вичерпання є: значні об'єми водозабору, зменшення насичення водного джерела внаслідок нераціонального ведення господарства на водозбірному басейні - зниження лісів, розорювання земель, інтенсивна осушувальна меліорація.

Якісні зміни, це, ж правило, забруднення вод, тобто нагромадження у водах побічних розчинних речовин, нерозчинних предметів, що здатні змінити фізико-хімічні якості води, спричиняти зниження річних запасів, перешкоджати водопостачанню. Водні джерела забруднюються промисловими і побутовими викидами, залишками лісосплаву, ґрунтовою масою, що змивається з водозбірного басейну.

Джерелами забруднення вод є також неочищені або недостатньо очищені, не знешкоджені стічні води промислових підприємств, тваринницьких ферм та комплексів, комунально-побутового господарства, землеробства, що використовує значну кількість мінеральних добрив та пестицидів.

Теплове забруднення вод характеризується підвищенням температури води у літку понад 30°С і взимку - більш як на 5°С(порівняно з природного температурою води у джерелі) в результаті скиду підігрітих вод промисловістю. Наслідки теплового забруднення - інтенсивний розвиток водної рослинності, що призводить при подальшому її розкладанні до посилення мінералізації води, зменшення кількості розчиненого кисню, посилення технічної дії речовин - забруднювачів.

Залежно від походження, виду і якісної характеристики домішок виділяють такі категорії стічних вод: зливові (атмосферні), сільськогосподарські, промислові (виробничі), побутові.

Зливові стічні води характеризуються нерівномірністю та епізодичністю. Вони головним чином забруднені пилом, піском, нафтопродуктами, а також речовинами, специфічними для даного регіону.

Сільськогосподарські стічні води містять мінеральні, органічні та біологічні домішки.

У виробничих стоках деяких галузей промисловості можуть міститись отруйні речовини, солі важких металів та радіоактивні речовини.

Комунально-побутові стічні води містять мінеральні, органічні та неорганічні домішки, миючі засоби, патогенні мікроорганізми.

Можна сказати про те, що всі перераховані види забруднення можна поділити на три основних види: хімічне забруднення, фізичне забруднення та теплове забруднення. Хімічне змінює якісний склад елементів та речовин у воді, фізичне змінює фізичні якості: прозорість, радіоактивність, температуру.

Теплове забруднення, в принципі, є різновидом фізичного забруднення води, оскільки змінює саме фізичні її характеристики, але виділяють його в окремий вид через сильну дію. Таке забруднення часто відбувається в районах, де працюють атомні станції, теплові електростанції. Як свідчать спостереження, у річках, розташованих нижче діючих АЕС та ТЕС, порушуються умови нересту риб, гине зоопланктон, риби уражуються хворобами та паразитами.

Велике навантаження на поверхневі води здійснює біологічне зараження вод, що полягає у потраплянні у води мікроорганізмів, рослин, тварин невластивих для даної екосистеми. Більшість мікрофлори є патогенною для людини.

В Україні, починаючи з 1998 року спостерігається не дуже відчутне, але стабільне з року в рік поліпшення якості поверхневих вод. Але це спричинено тільки одним фактором, внаслідок кризових явищ в економіці знижується промислове виробництво, зменшується водозабір, зменшується кількість скидів, зменшується кількість хімікатів, що застосовуються в сільському господарстві. В цілому ж, науково - технічний прогрес, розвиток промисловості вимагають залучення у виробничі цикли усе більшої кількості водних ресурсів у глобальному, планетарному масштабі. Це ставиться перед людством завдання застосування нових технологій з оборотним циклом, застосування нових, більш продуктивних способів очистки стічних вод, раціонального водокористування.

3.2 Організація спостережень і контролю якості поверхневих вод

Промисловість, що постійно розвивається, зростаючі потреби людства викликають не просто збільшення об'ємів водокористування, а і все більше забруднення води. Якість води, особливо прісної, постійно погіршується, а в деяких районах відчувається гостра нестача не те, що питної, а і будь-якої води. Саме через це, контроль за якістю вод - одна з основних задач моніторингу. Взагалі ж, моніторинг поверхневих вод визначають як систему послідовних спостережень, збирання, оброблення даних про стан водних об'єктів, прогнозування їx змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень, які можуть позначитися на стані вод.

Сама система моніторингу не охоплює елементів управління, оскільки сама є елементом системи управління навколишнім середовищем i регулювання його якості. Основною метою системи моніторингу є отримання інформації про природну якість води та оцінка змін якості води внаслідок дії антропогенних факторів. Служба контролювання та спостереження розв'язує такі завдання:

1.Спостереження i контролювання рівня забрудненості водного середовища за хімічними, фізичними та гідрологічними показниками.

2. Визначення динаміки вмісту забруднюючих речовин і виявлення умов, за яких відбувається коливання рівня забруднення.

3. Вивчення закономірностей виносу речовин через гирлові створи річок у водойми.

Моніторинг якості поверхневих вод передбачає організацію стаціонарних пунктів спостережень за природним складом та забрудненням поверхневих вод. Мережу спостережень створюють з дотриманням певних вимог, до яких належать:

1.Надання переваги вивченню та контролюванню антропогенної дії на поверхневі води.

2.Систематичністьі комплексність спостережень за фізичними, xхімічними та біологічними показниками та проведення відповідних гідрологічних вимірів.

3. Узгодження строків спостережень з характерними гідрологічними ситуаціями.

4. Оперативність одержання інформації про якість води.

Найважливішим етапом робіт є вибір місця розташування пункту спостереження. Моніторинг здійснюється на постійних і тимчасових пунктах спостереження, які розміщують у місцях, де наявний або відсутній вплив господарської діяльності. Сам пункт спостереження за якістю поверхневих вод - це місце на водоймищі або водотоці, де проводять комплекс робіт для одержання даних про якість та кількісні характеристики води.

Пункти спостереження стаціонарні поділяють на дві категорії, потім, починаючи з 1972 року під категорії і виділили в самостійні, отже наразі маємо чотири категорії стаціонарних пунктів спостереження.

I категорія - пункти розташування на водоймах, що мають особливе народно - господарське значення.

II категорія - розташовані на водних об'єктах в зоні великих промислових міст з централізованим водопостачанням.

III категорія - розташована в місцях де навантаження слабке, відсутнє, як правило централізоване водопостачання чи скид вод_.

IV категорія - фонові об'єкти, де відсутній антропогенний вплив.

На кожному з пункті спостереження розміщують один або кілька спостережних створів, що являють собою умовний поперечний розріз водотоку, де і проводиться весь комплекс робіт по відстеженню характеристик води.

Таблиця 3.2.1.

Програма спостережень за якістю поверхневих вод за гідрологічними та гідрохімічними показниками

Показники	обов'язкова	види програм скорочені
		1	2	3
Гідрологічні Витрати води(на водотоках), кг/ с або рівень(на водоймах), м	+	+	+	+
Швидкість течії (водотоки), м/с	+	-	-	+
Гідрохімічнім Візуальне спостереження	+	+	+	+
Температура, °С	+	+	+	+
Колірність, град. Прозорість, см. запах, бали	+	-	-	-
Концентрація розчинених газів: - кисню, мг/л - двоокису вуглецю	+ +	+ -	- -	+ -
Концентрація завислих речовин, мг/л	+	-	+	+
Водневий показник (рН)	+	+	+	+
0кисно-відновний потенціал,мВ	+	-	-	-
Питома електропровідність 0м/см	-	+	+	-
Концентрації головних іонів, суми іонів, мг/л	+	-	-	-
ХПК,мг/л	+	-	+	+
БПК5 мг/л	+	-	+	+
Концентрації біогенних елементів	+	-	-	-
Концентрації широко поширених забруднюючих речовин	+	-	-	-
Концентрації трьох забруднюючих речовин, характерних для даного пункту, мг/л	-	-	+	-
Концентрації всіх речовин, що забруднюють воду в даному пункті контролю, мг/л	-	-	-	+

Для виконання програм, розроблених для стаціонарних пунктів спостереження розроблені і терміни проведення спостережень чи відбору проб (див. табл.3.2.2.)

Таблиця 3.2.2.

Періодичність проведення спостережень за гідрологічними та гідрохімічними показниками

Періодичність проведення спостережень	Програми для пунктів спостережень, категорії
	I	II	III	IV
Щоденно	Скорочена1	Візуальні спостереження	--	--
Щодекади	Скорочена 2	Скорочена 1	-	-
Щомісяця	Скорочена 3	--
В основні фази водного режиму	ОБОВ'ЯЗКОВА

3.3 Методи і терміни відбору проб води

На більшості водотоків проби відбирають під час повені: на підйомі, максимумі, спаді; під час літньої межені: при найменшій витраті та після дощового паводка; восени - перед льодоставі та під час зимової межені.

На водотоках з довгим паводком проби відбирають 8-10 разів на рік, на водотоках з довгою літньою меженню - 5-6 разів. На тимчасових водотоках - 3-4 рази, у гірських районах в залежності від типу водо току від 4 до II разів. Проби поділяються на прості та змішані.

Прості проби характеризують якість води у певному місці. Відбираються в необхідному об'ємі у визначений програмою час. Змішані проби об"єднають декілька простих проб з метою узагальнення характеристики якості води водоймі чи на протязі водотоку.

Разовий відбір проб застосовують, коли вимірювані параметри несуттєво змінюються з часом і в просторі. Зміни параметрів в таких випадках, як правило, відомі наперед, необхідно лише загальне уявлення про якість води. Регулярний відбір проб означав, що кожну пробу відбирають у часовій і просторовій взаємозалежності з іншими пробами.

Проби відбирають в будь-яку тару аби лиш вона відповідала таким характеристикам: була інертною хімічно і не впливала на якість води при транспортуванні та зберіганні проб. Як правило для відбору проб використовують емальовані відра, з яких потім відливають необхідну для аналізу кількість води в поліетиленову тару. Ще для відбору проб використовують спеціальні пристрої - батометри різних типів.

Батометр повинен відповідати таким вимогам: вода, що проходить крізь нього не повинна затримуватись, він повинен щільно закриватись, матеріал пробовідбірника повинен бути інертним. На практиці використовують горизонтальні, перекидні та автоматичні батометри. Зa допомогою спеціального батометра Молчанова проводить відбір проб для визначення вмісту пестицидів. Відбір проб на великих глибинах (більше як 20 м) проводять за допомогою глибоководного батометра Рутнера.

При відборі деяких проб необхідно застосовувати їх консервування. Такі проби аналізують не пізніше, ніж через три доби після відбору. Зберігають проби в холодильнику при температурі від 3 до 5сС. Консервування, як правило, проводять додаванням до проби 5мл 40% розчину формальдегіду (формалін).

Для визначення фонових значень можна відбирати проби даних відкладень і визначатись за допомогою аналізу біоти.

При аналізі біоти точність та якість забезпечує тільки правильний відбір проб. Наприклад, для якісного обліку фітопланктону проби відбирають планктонною сіткою. Зообентос відбирають батометром з різних глибин. Відібрані з кожного горизонту проби зливають у чисте відро, перемішують і відбирають пробу об'ємом 0,5 л. Цю пробу консервують 5мл формаліна.

Відбір проб перифітону зі свай, споруд, здійснюють за допомого ножа, пінцета, ложки. Пробу консервують і мл 40% формаліном.

3.4 Прилади і системи для контролю вод

Високу точність своєчасність i швидкість оцінки забруднення водного середовища допомагають забезпечити використання сучасних приладів моніторингу, втому числі автоматизованих систем контролю. Автоматичні системи самі проводять відбір проб, проводять вимірювання та обробку інформації, забезпечують передавання інформації у центр оброблення даних. Практично безперервне отримання інформації про стан водного середовища викликає підвищення інтересу до таких систем та сприяє широкому їх впровадженню в практику. Bсі автоматичні системи, досить умовно, можна поділити на технічні засоби оперативного контролю за якістю вод та засоби повністю автоматичного контролю: станції контролю якості води і аналізатори.

Оперативне контролювання хімічного складу природних вод забезпечує автоматизована система контролю якості води АСЯНС-ВГ (автоматизовані спостереження якості навколишнього середовища - водний горизонт). Вона створена у гідрохімічному інституті Держкомгідромету_. і входить у трирівневу систему оперативного автоматичного контролю.

Засоби оперативного автоматичного контролювання забруднення вод включають в себе дві групи: автоматичні станції і аналізатори_. Автоматична станція дає змогу без участі людини отримати дані обробити їх і передати в центр. Аналізатори дають змогу аналізувати якість в місцях відбору проб або в умовах лабораторії, яка може бути стаціонарною або пересувною.

Пересувні гідрохімічні лабораторії можуть працювати безпосередньо на об'єкті. Вони розміщені в спеціально обладнаних транспортних засобах. ПГХЛ відносно і доставляють проби для детального аналізу в стаціонарних лабораторіях.

Стаціонарна гідрохімічна лабораторія (СГХЛ) проводить ті аналізи, як! неможливо опрацювати на місці. Всі дані від пересувних та стаціонарних лабораторій збираються в Центрі оброблення інформації. Його завдання обробити ці дані та організувати зв"язок між всіма ланками системи управління якістю води, всі автоматизовані поста комплектуються такими приладами:

- Автоматична станція контролю поверхневих вод (АСКШ);

- Автоматична станція контролю забруднення вод (АСКЗВ-Г);

- Аналізатори контролю якості води найпоширеніші: АМА-201,АМА-201-А МБХА-1,Апв-102, ІВА-1, КАП-105. Ці аналізатори дають змогу визначати від 5 до 25 різних інгредієнтів з продуктивністю від 60 до 240 вимірювань на годину.

Використовуючи автоматизовану або автоматичну станцію контролю якості води_, можна контролювати водні об'єкти за кількома параметрами одночасно. Ці пристрої і прилади забезпечують відбір проб води безперервно або через певні проміжки часу. У разі виникнення надзвичайної ситуації (перевищення норм концентрації забруднювача) станції переходить у аварійний режим роботи, тобто фіксують вимірювані параметри, а також сигналізують про таку ситуацію на центральну станцію.

3.5 Оцінювання і прогнозування якості води

Для вирішення багатьох завдань щодо охорони вод необхідна узагальнена інформація про стан водних об'єктів, що дає змогу комплексно оцінювати як ступінь їх забрудненості, так і здатність до самоочищення. 3 огляду на це, класифікація якості води базується на системі контрольних показників, з якими порівнюють якість досліджуваної води. Застосовують на практиці опосередкованої та комплексні оцінки забрудненості поверхневих вод за гідрохімічними показниками.

Треба мати на увазі, що оцінюють якість води не тільки для того, щоб визначити її придатність чи непридатність для промислового використання або в якості питної, а ще й для того, щоб спрогнозувати зміни її хімічного складу в майбутньому. Відповідно до водного кодексу: країни оцінка якості води здійснюється на основі нормативів екологічної безпеки водокористування та екологічних нормативів якості води водних об'єктів.

Діючі нормативи дають змогу оцінити якість води, яка використовується для комунально-побутового, господарсько-питного і рибогосподарського користування. Придатність води для забезпечення народногосподарських потреб визначається через оцінювання її хімічного, фізичного та біологічного показників_. Ці показники є диференційованими, оскільки вимоги до якості визначаються видом водокористування. Найбільш жорсткі норми якості води передбачені при використанні її для питних потреб.

Загальні вимоги задаються у вигляді певного фактора, основним з яких є ГДК - гранично допустима концентрація забруднюючих речовино. ГДК - це рівень концентрації у воді речовин, за перевищення якого вона вважається непридатною для певного виду користування_.

В Україні з 1994 року запроваджено "Екологічну оцінку якості поверхневих вод суші та естуаріїв (ділянок гідросфери, які є перехідними між поверхневими водами суші та морями) Україні: з екологічних позицій і отримання інформації про стан екосистем водних об'єктів..

Система оцінки якості поверхневих вод суші та естуаріїв охоплює три блоки показників:

- блок показників сольового складу;

- блок трофо - сапробіологічних показників (еколого-санітарних);

- блок специфічних показників токсичної і радіаційної дії.

При оцінці сольового складу визначають мінералізацію води, визначають клас, групу і тип води за іонним складом.

Клас води визначають за переважаючими іонами-аніонами, групу за катіонами, тип - за співвідношенням між іонами (в еквівалентах). Всі показники порівнюють з профільними таблицями, так само вчиняють при оцінці трофо-сапробіологічними показниками.

Специфічні показники включають оцінку: сумарно і бета-активності, концентрації Стронцію-90, концентрації цезію-137.

За системою екологічної оцінки поверхневих вод суші, які базуються на узагальнюючих оцінках, виокремлюють вісім категорій:

I - відмінна, II- добра, III - досить добра, IV - задовільна, V - посередня, VI - погана, VII - дуже погана, VIII - занадто погана.

Категорії якості води відображають природний стан, а також ступінь антропогенного забруднення поверхневих вод_. За ступенем забруднення якість води поділяється на такі категорії:

І - Дуже чиста, II - чиста, III - досить чиста, IV - слабо забруднена, V - помірно забруднена, VI - сильно забруднена, VII - брудна, VIII - дуже брудна.

За еколого - санітарними показниками вони відповідають певним категоріям трофності і підзонам сапробності:

I - олігомезотрофна,

IX - бетаолігосапробна,

II- Мезотрофна, альфаолігосапробна,

ІII- мезоевтрофна, бетамезосапробна,

IV - евтрофна, бета-мезосапробна.

V - евполітрофна, альфа - мезосапробна,

VI - політрофна, альфа-2-мезосапробна,

VII- полігіпертрофна, бета-полісапробна

VIII - Гіпертрофна, альфаполісапробна_.

Об'єднану оцінку якості води для певного водного об'єкта отримують, обчислюючи його інтегральний або екологічний індекс І який дорівнює середньому арифметичному значень блокових індексів, де

індекс забруднення компонентами сольового складу,

індекс еколого-санітарних показників.

індекс показників токсичної і радіаційної дії.

Для полегшення сприйняття інформації показник и якості води в водоймах зображують у вигляді карт, графіків, діаграм тощо.

3.6 Інтегральні показники забрудненості басейну річки Дністер Могилів-Подільського району Вінницької області

На практиці широко використовуються інтегральні показники якості води у водному потоці. До цієї групи показників належать:

1. Абсолютний показник загального навантаження, що характеризує середню насиченість потоку забруднюючими речовинами.

2. Показник перевищення навантаження над нормою.

3.Показник відносної тривалості забруднення потоку.

4. Показник відносного об'єму забруднення скиду.

5 Показник відносного навантаження забруднюючими речовинами.

В нашому випадку, беручи до уваги, що потік безмежний, для визначення забрудненості досить визначити показник відносного навантаження, якщо він не перевищуватиме одиницю, то річка незабруднена. Показник абсолютного навантаження описується залежністю:

фонова концентрація і концентрація ЗР стічних вод

витрати річкової і стічної вод

Показники відносного навантаження обчислюють за формулою:

Рис. 1 Річка Дністер

Річка Дністер - одна із найбільших річок України. Витоки Дністра знаходяться на північних схилах Карпатських гір в межах Львівської області. Довжина річки - 1362 км. Притоки Дністра у межах Могилів-Подільського району - Лядова, Мурафа, Немія, Дирло.

Ширина її змінюється в межах 60 - 150 м. Глибини складають 1,5 - 3,5 м. Швидкість течії в межінь не перевищує 0,3 - 2 м/с. Протягом року спостерігаються часті паводки, оскільки притоки Дністра знаходяться на північних схилах Карпат і мають велику водозбірну площу.

Річка вважається екологічно чистою. В річці водиться така риба як головець, піскар, вусань, сом, бички, чоп.

Менш чисельні є такі види як стерлядь, щука, ялець, ян, лящ, короп, окунь та йорш, найбільш чисельні - плітка, судак і минь. В Могилів-Подільському районі постійними можна вважати скиди хлібокомбінату, та цеху маслозаводу.

Окрім того в річку скидаються побутові стічні води міста. ГДК та фонові концентрації забруднювачів наведені в табл. 3.6.1. та 3.6.2.

Рис. 2 Новодністровська ГЕС

Таблиця 3.6.1.

ГДК та фонові концентрації p. Дністер
Назва забруднювачів	ГДК, м г/ дм J	Фонова конц.с мг/куб.дм	Ви трата води Q

Подобные документы

• Особливості екологічного та біологічного моніторингу

  Екологічний моніторинг як засіб визначення екологічного стану навколишнього середовища. Розвиток системи екологічного моніторингу. Особливості регіонального екологічного моніторингу. Проблеми глобального екологічного моніторингу. Види моніторингу.
  
  реферат [23,0 K], добавлен 17.06.2008
  

• Моніторинг поверхневих вод Сандракського водосховища

  Природоохоронна діяльність; система спостережень за впливом на довкілля антропогенних факторів. Сучасний стан поверхневих вод р. Південний Буг, Сандракського водосховища: джерела і види забруднення; моніторинг і контролювання якості водного середовища.
  
  курсовая работа [46,5 K], добавлен 02.02.2011
  

• Екологічний моніторинг

  Екологічний моніторинг як засіб визначення екологічного стану навколишнього середовища. Особливості регіонального екологічного моніторингу агросфери. Система екологічного моніторингу м. Києва. Проблеми глобального екологічного моніторингу.
  
  курсовая работа [330,1 K], добавлен 10.04.2007
  

• Моніторинг довкілля і його роль у формуванні державної екологічної політики

  Сутність екологічного моніторингу. Суб’єкти системи моніторингу навколишнього природного середовища України та координація їх діяльності. Організація охорони навколишнього середовища в Європейському Союзі та правові основи співпраці із Україною.
  
  дипломная работа [1,5 M], добавлен 07.06.2013
  

• Організація моніторингу ґрунтів у населених пунктах Вінницької області

  Забруднення ґрунту природними та антропогенними чинниками. Шляхи покращення екологічного стану землі. Загальна характеристика і природні умови Вінницької області. Організація моніторингу ґрунтового середовища та аналіз його екологічного стану у районі.
  
  курсовая работа [3,0 M], добавлен 04.09.2019
  

• Екологічний моніторинг басейну річки Полтва

  Загальна характеристика Львівської області. Організація процедури екологічного моніторингу річки Полтва. Оцінка екологічного стану річки і характеристика основних учасників водогосподарського комплексу. Спостереження забруднень повітря і водного об'єкту.
  
  курсовая работа [254,1 K], добавлен 26.01.2012
  

• Науковий моніторинг ґрунтів

  Поняття екологічного моніторингу як засобу спостереження за станом навколишнього середовища. Його класифікація та особливості розвитку в регіонах Україні. Український досвід впровадження наукового моніторингу у системі спостережень за станом ґрунтів.
  
  курсовая работа [40,9 K], добавлен 27.04.2014
  

• Ландшафтний моніторинг

  Поняття і особливості моніторингу. Система державного моніторингу довкілля у Чернігівській області. Організація ландшафтного моніторингу рекреаційних та заповідних територій. Концепція створення геоекологічного атласу; дешифрування аерокосмознімків.
  
  курсовая работа [45,3 K], добавлен 25.09.2010
  

• Основи екології

  Основні методи та структура екологічних досліджень. Еволюція та склад біосфери. Джерела забруднення довкілля. Види та рівні екологічного моніторингу. Характеристика основних показників екологічного нормування. Екологічні права та обов'язки громадян.
  
  шпаргалка [177,5 K], добавлен 16.01.2010
  

• Екологічна оцінка якості річкових вод басейну Західного Бугу в межах Львівської області

  Оцінка сучасного стану управління водними ресурсами басейну Західного Бугу в межах Львівської області. Визначення впливу антропогенних факторів на екологічний стан басейну. Рекомендації щодо оптимізації екологічного моніторингу в басейні р. Західний Буг.
  
  дипломная работа [415,1 K], добавлен 13.05.2015
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам