Екологічна оцінка якості річкових вод басейну Західного Бугу в межах Львівської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Водні ресурси Львівської області. Коротка характеристика р. Західний Буг, моніторинг і стан водних ресурсів

1.1 Природна водозабезпеченість Львівщини

1.2 Коротка характеристика та оцінка екологічного стану української частини басейну ріки Західний Буг

1.3 Моніторинг якісного стану поверхневих вод в басейні р. Західний Буг

Розділ 2. Шляхи покращення еолгічної ситуації у басейні р. Західний Буг

2.1 Головні проблемні питання та напрямки роботи

2.2 Оптимізація ландшафтної структури басейнів малих річок

2.3 Нормалізація хімічного складу води р. Західний Буг

2.4 Оптимізація системи екологічного моніторингу поверхневих вод басейну Західного Бугу

2.5 Міжнародна співпраця у впровадженні передових технологій і світових стандартів у водному господарстві України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

західний буг екологічний моніторинг

Актуальність теми. Протягом останніх десятиліть у світі все гостріше відчуваються проблеми охорони здоров'я та захисту людей від можливих негативних наслідків їх господарської діяльності. Дуже гостро стоїть питання забезпечення населення якісною водою. Як свідчать дослідження В.І. Пелешенка, М.О. Клименка, М.М. Городнього, Й.В. Гриба, Ю.О. Тараріко, А.В. Яцика, Л.Н. Горева, С.І. Дорогунцова, М.А. Хвесика та інших вчених за останні півстоліття, внаслідок зростання промислового виробництва, широкомасштабних гідротехнічних меліорацій, хімізації, надмірного розорювання земель, видобутку корисних копалин більшість екосистем річок України, у т.ч. і р. Західний Буг зазнали значного антропогенного навантаження.

Ріка Західний Буг належить до басейну Балтійського моря. Її поверхневі води використовуються як для задоволення потреб у загальних видах водокористування, так і для питного водопостачання населення м. Варшава через оз. Зегжинське, в яке впадає р. Західний Буг. Надходження з водами ріки забруднюючих речовин до цього озера ускладнює процес водопідготовки і вимагає збільшення енергозатрат на нього. У зв'язку з цим, встановлення причин, джерел та масштабів забруднення поверхневих вод у цій ріці і її притоках має важливе народно-господарське значення і є актуальною екологічною проблемою, вирішення якої пов'язано із забезпеченням населення якісною питною водою, що передбачено рішенням конференції ООН з проблем навколишнього середовища і розвитку, яка проходила у 2002 р. у м. Йоганнесбург. В зв'язку з важливістю водних проблем, 2005-2015 р.р. проголошені декадою дій "Вода для життя" і спрямовані на досягнення цілей тисячоліття.

Питання якості води Західного Бугу піднімалися в роботах учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка Л.М. Горєва, В.І. Пелешенка, В.К. Хільчевського (1995-1997); Українського державного університету водного господарства і природокористування М.О. Клименка, Є.О. Лихо, Н.М. Вознюк (2000); Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту В.І. Осадчого та Н.М. Осадчої (2000-2001).

Особливої уваги заслуговують питання, крім оцінки екологічного стану басейну Західного Бугу, також оцінки якості поверхневих вод (питання в даному басейні вивчені недостатньо), розробки компенсаційних заходів, спрямованих на їх покращення та оптимізація системи спостережень у рамках державного та транскордонного моніторингу території бассейну [3-6, 36, 37, 46, 47, 49, 50, 51].

Мета роботи полягає у проведенні аналізу сучасного стану управління водними ресурсами в басейні річки Західний Буг в межах Львівської області та встановлення причин негативних тенденцій формування екологічної ситуації у басейні р. Західний Буг та якості його вод.

Досягнення мети передбачало вирішення наступних завдань:

— дати оцінку сучасного стану управління на національному і регіональному рівнях водними ресурсами басейну Західного Бугу в межах Львівської області;

— проаналізувати стан водних ресурсів та ступінь їх використання;

— визначити вплив антропогенних факторів на екологічний стан басейну;

— оцінити вплив антропогенного навантаження на якість поверхневих вод р. Західний Буг;

— дати рекомендації щодо оптимізації екологічного моніторингу в басейні р. Західний Буг.

Матеріалами написання роботи послужили дані Держуправління екології та природних ресурсів у Львівській області, Львівське обласного управління водних ресурсів,Західнобузького басейнового управління, дисертаційні роботи, наукові статті.

Об'єкт дослідження - система управління водними ресурсами та організаційно-економічний механізм регулювання водокористування в басейні річки Західний Буг в межах Львівської області як основи забезпечення сталого розвитку регіональних еколого-економічних систем.

Предмет дослідження - система еколого-економічних відносин між органами управління та суб'єктами водокористування, які виникають у процесі формування, розподілу та використання водних ресурсів у басейні річки Західний Буг в межах Львівської області, показники якості поверхневих вод, антропогенного навантаження, заходи їх стабілізації та покращення.

Методи досліджень - системно-структурний і порівняльний аналізи - при виконанні теоретичних досліджень збалансованого еколого-економічного розвитку, класифікації проблем, які виникають при регулюванні водогосподарського комплексу України, дослідженні типології і класифікації еколого-економічних інструментів регулювання відносин у сфері водокористування, удосконаленні структурно-логічної побудови організаційно-економічного механізму водокористування.

Інформаційну базу дослідження склали міжнародні та національні законодавчі і нормативні акти з питань розподілу, використання, відтворення та охорони водних ресурсів; дані Державного комітету статистики України, Львівського обласного управління статистики; Львівське обласного управління водних ресурсів.

Натурні і лабораторні дослідження, статистичний аналіз рядів спостережень за елементами хімічного складу води, застосування сучасних інформаційних технологій для екологічної оцінки якості поверхневих вод, математичні розрахункові методи, теоретичний аналіз та узагальнення отриманих результатів.

Розділ 1. Водні ресурси Львівської області. Коротка характеристика р. Західний Буг, моніторинг і стан водних ресурсів

1.1 Природна водозабезпеченість Львівщини

В загальному комплексі природних ресурсів області одне з першочергових місць належить водним ресурсам. Природна водозабезпеченість Львівщини середня на Україні і становить на 1 км² території 226 тис. м³/рік (місцевий стік), що в перерахунку на 1 мешканця - 1,82 тис. м³/рік.

Водні ресурси Львівщини відіграють важливу роль у житті людей та економіці. Вода використовується, як джерело питного, технічного, сільськогосподарського водопостачання, в рибному господарстві, в лікувальних цілях, є джерелом поповнення запасів підземних вод, ін [53].

Водні ресурси області є невід'ємною і надзвичайно важливою частиною її природних багатств. Вони забезпечують потреби народного господарства та населення у воді за рахунок поверхневих та підземних вод. Поверхневі води області представлені річками, водосховищами, озерами та ставками.

Водні ресурси нерівномірно розподілені на території області. Основним джерелом водопостачання в області є підземні води. Поверхневі води використовуються в обмеженій кількості, в основному, для рибоводних ставів, технічного водопостачання підприємств та в гірських районах - для господарсько-питного водопостачання.

Львівщина багата ріками, яких нараховується понад 8950. На території області протікають ріки Дністер, Стрий, Опір, Західний Буг, Бистриця, Вишня‚ які в період весняної повені і випадання значних опадів створюють зони затоплення, особливо в Миколаївському, Самбірському, Мостиському, Стрийському, Дрогобицькому, Старосамбірському, Городоцькому, Жидачівському, Сокальському районах та місті Червонограді. Крім того, навесні під час танення снігу та влітку під час тривалих дощів утворюються тисячі тимчасово діючих потоків [12].

Ріки області належать до басейнів Балтійського і Чорного морів. Загальна протяжність рік в області становить 16343 км. Розподіл рік по басейнах нерівномірний. Найбільше рік належить до басейнів Дністра (5738), Західного Бугу (3213) і незначна частина - до басейну Сяну та Прип'яті.

Оскільки область розташована в межах Головного Європейського вододілу, то в ній переважають дрібні ріки - витоки основних річок Дністра і Західного Бугу. Із загальної кількості річок 8756, тобто 97%, мають протяжність до 10км, 176 шт - 10-50 км, 16 шт - 50-100 км і 3 понад 100 км (Дністер, Стрий, Західний Буг). Середня густота річкової сітки в басейні Західного Бугу становить 0,35 км/км², у басейні Дністра від 0,7 км/км² (Передкарпаття) до 1,5 км/км² (Карпати). В межах Карпат в середньому на площу 1км2 припадає 1 км річок. На Передкарпатській височині густота річкової сітки зменшується, але річки стають більш повноводними [12].

Розподіл стоку протягом року нерівномірний і залежить від розподілу опадів у басейнах річок, температури повітря, а також діяльності людей. Більша частина річкового стоку (65-70%) припадає на літньо-осінній період (травень-листопад), а 30-40% - на зиму і весну. Проте, як у багатоводні, так і в маловодні роки є відхилення від типового розподілу стоку. Найбільш водоносним є Дністер, середньомісячна витрата води якого становить 124 м/сек (біля с. Журавне).

Найбільші витрати води залежать головним чином від запасів води в снігу, тривалості сніготанення, кількості опадів, стану ґрунту і характерні для рік Поділля і Волині в квітні, а для гірських приток Дністра в липні-серпні, що зумовлено літніми дощами. Найменші витрати води спостерігаються у зимовий період (0,2-0,3 м/сек). Живляться ріки талими сніговими, дощовими та підземними водами, значення кожного з цих трьох джерел живлення є різними на окремих територіях, але питома вага кожного з них не перевищує 50% [12].

Ріки рівнинного типу мають переважно дощове живлення, яке становить 50% загальної кількості, 37% припадає на снігове і 13% - на підземне. Для гірських рік снігове живлення є переважним і становить 50%, дощове - 44% і тільки 6% припадає на підземне.

На всіх ріках Львівської області спостерігається три підняття рівнів води: весняна повінь, внаслідок танення снігу (березень-квітень); літні паводки від випадання сильних та тривалих дощів (червень-серпень); зимові підняття рівня води внаслідок тривалих і інтенсивних відлиг (грудень-лютий).

Природних водойм на території області дуже мало. Представлені вони, невеликими озерами, які утворилися в старицях річок, а також карстовими водоймами. Окрім заплавних озер природного походження в долинах рік поширені рукотворні водойми - ставки та водосховища. На території Львівської області розміщено 2751 ставків, із загальною площею водного дзеркала 10692,47га, переважною більшістю в басейнах Дністра та Західного Бугу. Із загальної кількості ставків переважають руслові ставки. Значна частина ставків має площу до 5 га, глибину - переважно 0,5-1,5 м. У басейні Дністра наявні 1539 ставків із загальною площею 63790 га, р.Західного Бугу - 592 шт (2023 га), р.Стиря - 206 шт (1086 га) та р.Сяну- 414 шт (1204 га). По території області розташовані нерівномірно [12].

Двадцять водосховищ Львівщини розташовані в басейнах річок Дністра, Західного Бугу та Сяну, загальна площа водного дзеркала яких становить 5519 га. Найбільші з них є Унятицьке (повна ємність 6,37 млн.мі) на р.Бар, Добротвірське (14,8 млн.мі) на р.Зах.Буг та Завадівське (13,8 млн. мі). Ставки та водосховища області використовують для водопостачання населених пунктів, риборозведення, технічних потреб промислового виробництва, регулювання поверхневого стоку та ін.

Під впливом широкомасштабних меліорацій, хімізації сільськогосподарського виробництва, розорювання заплав, розвитку промисловості і розбудови міст водні ресурси області зазнали значних змін. У басейнах річок знизилися стійкість природних ландшафтів, порушена рівновага в екосистемах, має місце повсюдне погіршання якості поверхневих вод. Значна частина річок втратила природну самоочисну здатність [3-6, 10, 52, 56-59]. Особливо напружена ситуація склалась з водокористуванням та охороною поверхневих вод. Внаслідок аварійного стану комунікацій збільшилась кількість аварійних ситуацій на каналізаційних мережах, що призводить до скидання у водні об'єкти неочищених стічних вод. Штрафні санкції носять попереджувальний характер і малоефективні для нормалізації екологічного стану водойм. Незважаючи на спад економіки, скидання недостатньо очищених стічних вод у поверхневі водойми триває. Тому екологічне обґрунтування допустимого рівня якості води у річках та забезпечення управління станом поверхневих вод є першочерговим завданням.

На екологічний стан поверхневих та підземних вод області впливають різноманітні фактори, які в той же час тісно взаємоповязані, це забруднення грунтів, атмосфери, зміна ландшафтної структури та техногенне перевантаження території (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Порівняльна характеристика антропізації річок Задний Буг і Дністер (за даними "Облводгоспу" 03.04.14р. №21/620)

Назва	Протяжність по території регіону, км	Кількість населених пунктів вздовж берегової смуги, од.	Кількість гребель (водосховищ), од.	Кількість трубопроводів, що проходять через річку, од.	Кількість мостів, що проходять через річки, шт.
Дністер	207	66	6	28	15
Західний Буг	195	47	4	17	14

Оскільки, через Львівську область проходить Головний Європейський вододіл, внаслідок цього область не отримує забруднень поверхневих вод ззовні, але з верхів"їв рік забруднює басейни Дністра, Дніпра, Західного Бугу і Сяну.

По стану водних ресурсів Львівщина є не в найгіршому стані у порівнянні з іншими областями України. Область займає 9 місце за скидами недостатньо очищених і неочищених стоків у відкриті водойми. За даними Львівського регіонального відділу Дністровського басейнового водогосподарського об"єднання у 2002 році у водні обєкти області було скинуто 47,69 млн. м³ недостатньо очищених стічних вод. При цьому в ріки було скинуто 2,1 т нафтопродуктів [14].

Найбільшими забруднювачами водних ресурсів в області є МКП "Львівводоканал", Буське ПВКГ, КП "Червоноградводоканал", КП "Кам'янкаводоканал", Сокальське МКП ВКГ, КП "Жовківське ВУВКГ", МКП "Золочівводоканал", КП "Городоцьке ВКГ", КП "Бібрський комунальник", ДП "Водоканал" м. Ходорів, Самбірське ВКГ, КП "Стрийводоканал", ТзОВ "Трускавецький водоканал", Стебницьке ДГХП "Полімінерал" та ін. [53].

Поверхневі води на даний час продовжують належати до найбільш забруднених елементів навколишнього середовища. Результати здійснення заходів державного контролю за станом водних ресурсів свідчать про те, що, незважаючи на спад виробництва та зупинку багатьох підприємств, не спостерігається суттєвого покращення якості стічних вод та зменшення скиду неочищених або недостатньо очищених стічних вод. Це, в першу чергу, пов"язане з погіршенням технічного стану діючих очисних споруд і відсутністю коштів на їх ремонт та реконструкцію.

В цілому, на стан водних ресурсів в області негативно впливають:

1. Скиди стічних вод у поверхневі водойми без належної очистки. Це в першу чергу повўязано з виходом з ладу очисних споруд, фізичним та моральним їх зношенням і відсутністю коштів на будівництво, ремонт та реконструкцію. Вже не перший десяток років не вирішується проблема будівництва очисних споруд м. Самбора. В р.Стрвяж поступає щодобово 4750 м³ недостатньо очищених стоків. Не працюють очисні споруди м.Турка, що призводить до забруднення р. Яблунька. Неефективно працюють очисні споруди в м.Стрий, що призводить до забруднення поверхневих вод р. Стрий. Очисні споруди в м. Яворова є основним забруднювачем р. Шкло в прикордонній з Республікою Польща зоні. Очисні споруди міста, які знаходяться на балансі Яворівської КЕЧ, побудовані в 1975 році потужністю 750 м³/добу і були розраховані для очистки стоків військового містечка. Проведеною інспекційною перевіркою встановлено, що на даний час вказані очисні споруди знаходяться в незадовільному технічному стані, морально застарілі та технічно зношені. Крім цього, внаслідок самовільного підключення до каналізаційних мереж організацій, підприємств та житлового сектору м. Яворова, добова кількість стоків, яка подаєтья на очисні споруди, зросла до 3,5 тис.м³ на добу, що в 5 разів перевищує їх потужність. Внаслідок перевантаження та незадовільного технічного стану очисні споруди практично не працюють. Так, за даними аналізу відділу аналітичного контролю держуправління екоресурсів скид стічних вод з каналізаційних очисних споруд Яворівської КЕЧ проводиться в р.Шкло з перевищенням ГДК речовин в кілька разів. Крім цього, в зв"язку із відсутністю затверджених нормативів ГДС, Яворівська КЕЧ проводить самовільний скид стічних вод. Враховуючи, що практично неочищені стічні води скидаються в прикордонну р. Шкло в безпосередній близкості від кордону, незадовільна екологічна ситуація та санітарний стан ріки набувають транскордонного масштабу.

2. Самовільний скид у водойми неочищених дощостоків. Однією з причин забруднення поверхневих водойм області є забруднення від приватного сектора. Складається досить парадоксальна ситуація: покращення водопостачання приватного сектору в містах та селах погіршує санітарний та екологічний стан річок за рахунок прихованого скиду стічних вод безпосередньо в річки. За останній рік такі факти виявлені майже в усіх районах області: приватні будинки в мм. Камянка-Бузька, Самбора, Яворова, с. Козьова, смт. Щирець сільських та населених міст Пустомитівського району та інші.

3. Забруднення поверхневих вод за рахунок скиду стічних вод з ставків-накопичувачів Стебницького ДГХП "Полімінерал" та Роздільського та Яворівського ДГХП"Сірка". Навіть при неухильному дотриманні регламенту скиду відбувається негативний вплив на ріку, що може завдати шкоди далеко за межами області.

4. Транзит нафти та нафтопродуктів транснаціональними продуктопроводами та нафтопроводами. Території області проходить декілька продуктопроводів та нафтопроводів, а саме: нафтопровід "Дружба", продуктопровід Дрогобич-Калуш заводу "Поліолефін" ВАТ "Оріана", ПУ "Прикарпатзахід транснафтопродукт", ЗАТ "Лукор". Ці обєкти відносяться до найбільш екологічно небезпечних і, на жаль, виправдовують це визначення [14, 45]. В останні роки значно виросла кількість аварійних ситуацій. Якщо в 1996 році їх було зафіксовано 5 аварій, то в 2001році вже 20 аварій, внаслідок яких було скинуто у поверхневі водойми 2,1 тон нафтопродукту.

5. Недотримання режиму у прибережних смугах та водоохоронних зонах безпосередньо впливає на екологічний та санітарний стан річок. Багато річок в селах та містах стали практично місцем для скидання сміття, відходів крім того у більшості випадків прибережно захисні смуги не винесені в натуру. За період, який пройшов, і з часу розробки старих проектів, відбулися зміни, обумовлені прийняттям нового Водного кодексу, змінилася ситуація із залуженням і залісенням у водоохоронних зонах, а також, у зв'язку із розформуванням колгоспів та приватизацією землі, відбулись зміни землекористувачів. Наведене потребує коригування розроблених проектів та виділення відповідних коштів. Через те на сьогоднішній день прибережно- захисні смуги в багатьох місцях не винесені в натуру. Межі ПЗС встановлюютья згідно чинного законодавства в залежності від площі водозабору річки (ст. 88 Водного кодексу України). Організація роботи з винесення в натуру та влаштування прибережно-захисних смуг, входить в компетенцію районних рад народних депутатів (ст. 9 Водного кодексу України). Майже в усіх районах області розроблені екологічні програми з врахуванням питань встановлення, охорони та збереження прибережних захисних смуг, виконання даних заходів не проводиться у зв'язку із відсутністю невирішення питання фінансування.

6. Проблемою ВУВКГ є випадки відключення енергоживлення на очисних спорудах області, що призводить до прямого скиду забруднених стічних вод у поверхневі водойми області та виходу їх з ладу на тривалий період. Охорону водних ресурсів від забруднення та виснаження у відповідності до діючого законодавства повинні здійснювати організації-водокористувачі та підприємства, з діяльністю яких повўязаний негативний вплив на водні ресурси. Це найважливіше і принципове положення є основою, на якій повинно базуватися здійснення водоохоронних заходів.

Водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод(водних об'єктів). Водокористування виступає елементом природокористування як важливої складової взаємодії природи та суспільства, що передбачає експлуатацію, освоєння, споживання людиною природи та її компонентів [9].

Найбільшим водоспоживачем регіону є житлово-комунальне господарство, на долю якого припадає 80,33 млн. м³ води, або 45% від загального водоспоживання. Промисловість використовує 49,3 млн. м³, сільське господарство - 30,96 млн. м³, інші галузі - 19,96 млн. м³ води.

Державний облік водокористування здійснюється з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також діючих систем очищення стічних вод та їх ефективність. Державний облік водокористування реалізується шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування. Держкомітетом статистики України затверджено Форму державної статистичної звітності №2-ТП (водгосп) "Звіт про використання води" (квартальна) та Інструкцію щодо її заповнення (наказ від 30.09.1997р. №230).

Протягом чотирьох кварталів 2013 року на Державний облік водокористування було поставлено 64 нові підприємства, з них 29 знаходяться в басейні р. Дністер, 24- в басейні р. Західний Буг, 6 - в бассейн р. Сян. За 4 квартали 2013 року Відділом використання водних ресурсів та моніторингу вод було прийнято 2412 звітів форми 2 - ТП (водгосп) "Про використання води", з них 1279 - в басейні р. Дністер, 796 - в басейні р. Західний Буг, 196 - в басейні р. Сян.

Згідно статистичних даних форми 2-ТП (водгосп) за ІV квартали 2013 року забір води з природних водних об'єктів Львівської області зменшився на 1,5 млн. м³, в порівнянні з тим же періодом 2012 року, і становить 244, 1 млн. м3. За 12 місяців поточного року забір підземних вод, у порівнянні з відповідним періодом минулого року, зменшився на 1,7 млн. м³ і складає 166,3 млн. м³, а забір поверхневих вод суттєво не змінився і складає 77,8 млн. м³.

Дані по забору води в розрізі басейнів великих річок на території Львівської області приведені у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Забір води в розрізі басейнів великих річок на території Львівської області

Басейни річок	Поверхневий забір	Підземний забір	Всього забрано води за 2013р
р. Дністер	53,3	99,7	153,0
р. Західний Буг	18,65	57,91	76,56
р. Сян	3,61	5,68	9,3

Використання свіжої води в Львівській області за 12 місяців 2013 р. становило 156,9 млн. м³, з них на потреби:

- Господарсько-побутові - 62,48

- Виробничі 41,05

- Сільськогосподарські 26,22

- Риборозведення 27,16

Порівняння основних показників за 12 місяців 2012 року та 2013 років зроблено у табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Порівняння основних показників заборів і використання води за 2012 та 2013 роки.

Показники	2012р	2013р
Кількість підприємств, які прозвітували	2304	2412
Забір води всього ( млн. мі)	245,6	244,1
Використання всього ( млн. мі),	157,8	156,9
з них:
Господарсько-побутові ( млн. мі)	62,87	62,48
Виробничі (млн. мі)	46,60	41,05
Сільськогосподарські ( млн. мі)	25,2	26,22
Риборозведення ( млн. мі)	23,1	27,16

1.2 Коротка характеристика та оцінка екологічного стану української частини басейну ріки Західний Буг

Згідно з фізико-географічним районуванням України територія української частини басейну р. Західний Буг знаходиться у двох фізико-географічних зонах: лісостеповій і зоні мішаних лісів (Українське Полісся). У геологічній будові цих зон бере участь могутня серія осадових утворень палеозойської, мезозойської і кайнозойської систем, серед яких найбільш широкий розвиток мають відкладення юри, крейди, палеогену і неогену. На території басейну широко розвинені також четвертинні відклади. Сольовий склад води ріки і її притоків у значній мірі визначають вапняки та мергелі [53].

Рельєф басейну Західного Бугу у верхній частині легко розчленований, що сприяє перерозподілу елементів клімату і поверхневого стоку, у поліській частині - рівнинний, що сприяє накопиченню поверхневих вод, перезволоженню грунтів і формуванню болотної і лісової рослинності. Над поверхнею карбонатних відкладів часто зустрічаються карстові форми рельєфу.

Клімат помірно-континентальний. Сума річних атмосферних опадів змінюється в межах від 650 до 800 мм з нерівномірним розподілом їх за місяцями. Середньорічна температура становить 7,1-7,5⁰С. Сніговий покрив формується шаром у 14-19 см.

Ґрунтовий покрив басейну Західного Бугу строкатий за складом, будовою профілів, фільтраційними властивостями. Переважаючими у структурі ґрунтового покриву Лісостепової зони виступають опідзолені чорноземи і сірі лісові грунти, Поліської - дерново-підзолисті, в заплавах річок - дернові та болотні, які характеризуються легким гранулометричним складом та промивним режимом [10, 31].

У гідрогеологічному відношенні вся територія басейну належить до Волино-Подільського артезіанського басейну, в якому поширені прісні і мінералізовані підземні води [10].

Західний Буг - ріка в Україні, Білорусі та Польщі (де називається просто Буґ), ліва притока Нарева (басейн Вісли). Витік розташований у селі Верхобуж Золочівського району (Львівська область) на Подільській височині (Вороняки).

Село Верхобуж розташоване на північний схід від Золочева На висоті 340 м над рівнем моря, біля підніжжя мальовничої гори Збіч б'є джерело, з якого бере початок річка Західний Буг. Ще в 1892 році громада села впорядкувала джерело річки: спорудила скульптурну композицію та вимостила її береги каменем, а також залишила пам'ятний напис на місці джерела Західного Бугу "Громада Верхобужа збудувала джерело Бугу власним коштом 1892 року". В 1986 році силами Золочівського УВГ дно і відкоси витоку укріпили залізобетонними плитами РП 1х1,5 довжиною 55 м до перепаду на старому млині.

В Україні р. Західний Буг тече територією Малого Полісся (в межах Надбужанської котловини), між Сокальський пасмом та Надбузькою височиною (частини Волинської височини), а також уздовж західного краю Поліської низовини. Буг впадає в Зеґжинське озеро (раніше - в річку Нарву).

Західний Буг - одна з небагатьох річок України, що тече на північ. Її довжина 772 км, з них 401 в межах України, площа басейну 73500 кмІ. Західний Буг бере початок на північному заході Подільської височини, протікає Поліською низовиною по кордоні з Польщею, на території якої впадає у Віслу. Площа басейну становить 73,5 тис. км². Ріка Західний Буг - друга за величиною (після Дністра) річка Львівщини. Відноситься до категорії рік - великі. До басейну р.Зах.Буг відносяться річки: Тимковецький потік, Полтва, Яхторівський потік, Перегноївка, Гологірка, Золочівка, Бужок.

Західний Буг - рівнинна річка (заболочена заплава, стариці, звивисте річище); у басейні річки багато озер, зокрема Шацькі. Похил річки 0,3 м/км. Судноплавний у нижній течії.

На р. Західний Буг розташовані міста: Буськ, Кам'янка-Бузька, Добротвір, Соснівка, Червоноград, Сокаль, Сасів, Устилуг, Володава (Влодава), Тереспіль,Дорогичин, Берестя.

Водні об'єкти басейну р. Західний Буг знаходяться у задовільному стані. Це ставки площею 226,3 га, облаштовані джерела - 21 шт. Тільки в 2009 році облаштовано два джерела - одне в м. Золочеві і одне в с. Гончарівка.

Головною екологічною проблемою басейну р. Західний Буг і надалі залишається забруднення малих річок, ставків, водойм. Все це через низьку організацію робіт із збору та вивезення сміття, відсутність офіційних сміттєзвалищ в населених пунктах, байдужість органів місцевого самоврядування та низька свідомість населення.

Під час будівництва В. Буської осушної системи в 1976-1978 роках р. Західний Буг було спрямлено від с. Бужок до с. Верхобуж загальною довжиною 17,5 км. Для регулювання потоку води в річці побудовано 230 порогів та дві підпорні споруди. Береги і дно річки закріплено бутовим каменем. За час експлуатації, та внаслідок температурних коливань 70% плит кріплення на витоку річки вийшли з ладу, а в 2006 році було виготовлено проектно-кошторисну документацію на покращення гідрологічного стану витоку р. Західний Буг загальною вартістю 350 т.грн за рахунок коштів Держводгоспу України.

В 2007-2008 роках силами управління водного господарства було проведено будівельні роботи по покращенню гідрологічного стану та благоустрою витоку р. Західний Буг.

Береги витоку викладені бутовим каменем.

Проведено реконструкцію старого і будівництво нового перепаду, нижню частину витоку закріплено з/б плитами, побудовано переїзд, встановлено огорожу та інформаційний щит.

Водними ресурсами р. Західний Буг користується не тільки Україна а й Республіки Польща і Білорусь. Зокрема, головним джерелом питної води м. Варшави є поверхневі води р. Західний Буг, тому слід забезпечувати необхідну якість води, яка надходить з території України. У зв'язку з цим постійно проводяться спостереження за станом поверневих вод басейну, про що описано нижче.

Вода в річці Західний Буг в межень прозора, без присмаку і запаху, придатна для промислового і транспортного водопостачання, нижче забруднюється стічними водами промислових підприємств м. Львова. Після впадіння річки Полтва в річку Західний Буг - вода брудна каламутна з неприємним запахом.

В даний час, за допомогою іноземних інвестицій та власних коштів, ведуться роботи по реконструкції очисних споруд м. Львова.

Тому є сподівання на значне покращення якості води в Західному Бузі. Варто відзначити також, що вже практично завершено модернізацію очисних споруд в м. Золочеві, на завершенні аналогічні роботи в м. Буськ.

Вода ріки Західний Буг використовується для промислового сільськогосподарського та господарсько-побутового водопостачання, для зрошення і зволоження, рекреаційно-оздоровчих цілей (табл. 2.4)

Таблиця 2.4

Динаміка водокористування у Львівській області

Показники	Од.	Роки
		2010	2011	2012	2013
Забрано води з природних водних обєктів, усього	млн. м3	260,1	250,2	247,2	245,6
у тому числі:
поверхневої	млн. м3	79,87	71,5	76,8	77,89
підземної	млн. м3	180,2	178,7	170,4	168,0
морської	млн. м3	-	-	-	-
Забрано води з природних джерел у розрахунку на одну особу	м3	102,0	-	-	-
Використано свіжої води, усього	млн. м3	180,6	174,7	173,7	157,8
у тому числі на потреби:	-	-
господарсько-питні	млн. м3	80,33	78,29	77,7	62,87

Формування хімічного складу поверхневих вод р. Західний Буг і її приток відбувається переважно під впливом господарської діяльності [4, 10, 18-25, 30-35]. На якість поверхневих вод, в основному, впливають комунальні та промислові підприємства. Основними учасниками водогосподарського комплексу басейну Західного Бугу є підприємства гірничо-видобувної і хімічної промисловості, енергетика, машинобудування, автотранспортні підприємства, виробничі управління житлово-комунальних та водоканалізаційних господарств (ВУЖКГ, ВУВКГ), підприємства рибного господарства та агропромислового комплексу.

За даними Держводгоспу (2013 р.), із загальної кількості зареєстрованих водокористувачів у басейні Західного Бугу (289), 45 здійснюють прямі скиди стічних вод безпосередньо у р. Західний Буг і її притоки, решта - у загальні міські каналізаційні системи. Із загального обсягу стічних вод (193,9 млн. м³ у 2005 р.), що надходять до р. Західний Буг і її приток на українській частині басейну, 185,8 млн. м³ - надходить від підприємств житлово-комунального господарства, які становлять приблизно 40% усіх точкових джерел забруднення. Серед них найбільшими обсягами скидів стічних вод характеризується Львівський водоканал, який щорічно скидає біля 87% від загальної кількості стічних вод. Також Західний Буг є основним приймачем скидних шахтних вод Державної вугільної холдингової компанії "Укрзахідвугілля". Встановлено, що скид неочищених шахтних вод зумовлює збільшення вмісту завислих речовин у водах річки, збільшення її мінералізації та погіршення кисневого режиму.

Потенційно небезпечним джерелом забруднення поверхневих вод р. Західний Буг і її приток є дренажні води осушувально-зволожувальних меліоративних систем. У басейні ріки осушено понад 300 тис. га боліт, заболочених і перезволожених земель, що становить 28,8% від загальної площі водозбору. Додатковий тиск на екологічний стан басейну створює значне сільськогосподарське навантаження [10, 20, 25, 34]. Частка орних земель у структурі сільськогосподарських угідь становить близько 61% (68% у Львівській). Розораність у середньому досягає 41,5% території (відповідно 43% та 40%), лісистість становить 26% (відповідно 23% і 29%).

Враховуючи існуючий рівень господарювання, з метою визначення екологічної ситуації у басейні Західного Бугу Н.М. Вознюк (2006) проведена детальна оцінка рівня антропогенного навантаження на підставі оцінки басейнів малих річок - притоків [10]. Екологічну оцінку якості поверхневих вод она проводила за допомогою розробленої нею комп'ютерної програми (розрахунок інтегрального екологічного індексу якості поверхневих вод ІЕ). Рівень антропогенного навантаження на басейн Західного Бугу визначала шляхом оцінки екологічного стану водозборів малих річок-приток з використанням методик з визначення коефіцієнта екологічної стійкості ландшафтів (КЕСЛ) (Е. Клементова, В. Гейниге, 1995 р.); розрахунку рівня антропогенного навантаження і класифікації екологічного стану малих річок України (НТД33-4759129-03-04-92); комплексного показника антропогенного навантаження (КПАН) (М.О. Клименко, О.А. Ліхо, 2004 р.). Як показали розрахунки індукційного коефіцієнта антропогенного навантаження (ІКАН), стан басейнів річок Золотуха і Неретва визначений як "задовільний" (ІКАН = -0,17; 0,55), річок Рата і Солокія - "поганий" (ІКАН = -1,17; -1,55), річок Луга, Гапа, Піщатка - "дуже поганий" (ІКАН = -4,55; -2,68; -2,38), річок Полтва і Студянка - "катастрофічний" (ІКАН = -3,84; -3,28).

Під впливом господарської діяльності територія басейну Західного Бугу зазнала значної трансформації. Встановлено, що за результатами обрахунку коефіцієнта екологічної стійкості ландшафтів (КЕСЛ) басейни річок Полтва, Солокія, Студянка і Луга характеризуються яскравою нестабільністю (КЕСЛ = 0,43 - 0,48), стан басейну р. Гапа - нестабільний (КЕСЛ = 0,87), річок Рата, Золотуха, Неретва, Піщатка - умовно стабільний (КЕСЛ = 1,06 - 1,36). Отже, співвідношення 1:3 порушених і умовно непорушених територій у жодному басейні не витримане.

Згідно оцінки екологічного стану за комплексним показником антропогенного навантаження (КПАН) отримано наступні результати: "незадовільний" стан у басейнах річок Полтва, Студянка, Луга (КПАН = 32,6 - 41,2); "задовільний" - Солокія, Золотуха, Неретва, Піщатка, Гапа (КПАН = 33,5 - 41,8); "добрий" - р. Рата (КПАН = 25,5).

Результати такої оцінки дали можливість виокремити підсистеми в екосистемах басейнів малих річок, які зазнали суттєвого антропогенного впливу. За отриманими даними проведено районування території з метою встановлення критичних зон та визначення першочерговості проведення природоохоронних заходів, спрямованих на оздоровлення екологічного стану басейнів малих річок та самого Західного Бугу .

Найгіршим екологічним станом характеризуються басейни річок Полтва, Студянка, Луга. На основі проведеного районування виокремлено три групи річок (табл. 2.5), при цьому враховувалися стабільність ландшафту, якість води у річці, рівень використання водних ресурсів (РВВР) у басейні та техногенне навантаження (ПТН).

Таблиця 2.5

Поділ малих річок-притоків Західного Бугу на групи згідно з якісною і кількісною оцінкою екологічного стану їх басейнів [10]

Екологічний стан басейнів річок за показниками	Група річок	Назва річки
КЕСЛ	РВВР	ПТН	КПАН
яскраво нестабільний, нестабільний КЕСЛ<1	незадов. 41<ПВВР<60	катастроф. ПТН>55	незадов. КПАН>41	3	Полтва Луга Студянка
Умовно стабільний 1<КЕСЛ<3	Задовільний 21<ПВВР<40	Посилене 35<ПТН<55	Задовільний 31<КПАН<41	2	Солокія Піщатка Золотуха Неретва Гапа
Стабільний КЕСЛ>3	Добрий 10<ПВВР<20	в межах норми 16<ПТН<35	Добрий 21<КПАН<31	1	Рата

Проведене районування території водозбору Західного Бугу показало, що українська частина басейну ріки характеризується посиленим антропогенним навантаженням. З метою покращення екологічного стану для кожного басейну річок-приток запропоновано ряд невідкладних природоохоронних заходів, спрямованих на оптимізацію ландшафтної структури водозбірної площі та екологічного стану водного середовища річок [10]. Авторкою виконано також оцінку та проаналізовано якість поверхневих вод басейну Західного Бугу за методом „Комплексної експертної оцінки екосистем басейнів річок" (ІЕ). На основі проведених розрахунків зроблено наступні висновки:

1. Середньорічні значення індексів блоку показників сольового складу води (ІА) були найкращими: для р. Західний Буг значення цього індексу змінювалися в межах 1,6-2,96, для приток - 1,1-2,0, виняток становила р. Полтва - ІА = 3,9. Відповідно, якість річкових вод басейну Західного Бугу характеризувалася у період з 1994 по 2005 рр., в основному, 2-ою та 3-ою категоріями ІІ класу якості вод ("дуже добрі" та "добрі" за станом, "чисті" та "досить чисті" за ступенем забрудненості). Якість води р. Полтва - 4 категорія ІІІ класу якості ("задовільні" за станом та "слабо забруднені" за ступенем забрудненості).

2. Середньорічні значення індексів трофо-сапробіологічного блоку (ІВ) показали нижчу якість води. Так, поверхневі води р. Західний Буг належать до IV класу якості ("погані" за станом, "брудні" за ступенем забрудненості). Річок-притоків - ІІІ-V класу: якість води річок Рата, Золотуха, Неретва належить до 5-ої категорії ІІІ класу ("посередні" за станом та "помірно забруднені" за ступенем забрудненості), річок Солокія, Студянка, Луга, Піщатка, Гапа - 6-ої категорії IV класу ("погані" за станом, "брудні" за ступенем забрудненості), р. Полтва - 7-ої категорії V класу ("дуже погані" за станом та "дуже брудні" за ступенем забрудненості).

3. Надзвичайно високі середньорічні значення індексів блоку специфічних речовин токсичної дії (ІС). Перевищення екологічних нормативів у 5-50 разів зареєстровано у всіх пунктах спостереження у басейні Західного Бугу за вмістом у воді міді. За значенням цього індексу якість води річок Полтва і Студянка - 7-ої категорії V класу ("дуже погані" за станом та "дуже брудні" за ступенем забрудненості), річок Луга, Золотуха, Піщатка, Гапа - 6-ої категорії IV класу ("погані" за станом, "брудні" за ступенем забрудненості), річок Рата і Солокія - 5-ої категорії ІІІ класу ("посередні" за станом та "помірно забруднені" за ступенем забрудненості). По довжині р. Західний Буг значення цього блокового індексу змінюється від 5,2 до 50,0, що відповідає ІІІ-V класам якості.

4. За значенням інтегрального індексу ІЕ якість води у всіх пунктах спостережень на р. Західний Буг відповідала IV класу, за винятком пункту с. Литовеж (V клас). Дещо інша ситуація склалася на притоках. Тут якість води відповідала ІІІ-V класу. Так, вода річок Рата, Солокія і Неретва належала до ІІІ класу якості ("посередні" за станом та "помірно забруднені" за ступенем забрудненості), річок Студянка, Луга, Золотуха, Піщатка, Гапа - IV класу ("погані" за станом, "брудні" за ступенем забрудненості), Полтва - V класу ("дуже погані" за станом та "дуже брудні" за ступенем забрудненості).

Враховуючи те, що поверхневі води басейну Західного Бугу використовуються у різних господарських потребах: комунально-побутовому водокористуванні, промисловості, сільському і рибному господарствах, рекреації, на підставі виконаної оцінки якості поверхневих вод ріки та її притоків української і польської частин басейну, проаналізовано придатність поверхневих вод для використання їх у господарсько-питних, рибогосподарських і рекреаційних потребах. Результати аналізу показали, що у більшості випадків якість води р. Західний Буг не відповідає вимогам жодного виду водокористування, як за класифікацією прийнятою в Україні, так і за польською. Якість води притоків дещо краща. Головною причиною такої ситуації є надмірний вміст у водах цих об'єктів біогенних речовин (азоту нітритного, фосфатів), а також важких металів.

З огляду на значні перевищення вмісту у воді ріки біогенних речовин (азоту амонійного, азоту нітратного, азоту нітритного і фосфатів) і специфічних речовин токсичної дії (мідь, цинк, нафтопродукти) Н.М. Вознюк запропонований перелік репрезентативних показників якості поверхневих вод для окремих приток і створів у басейні Західного Бугу, контролювання яких доцільно проводити не рідше 1 раза на місяць [10].

Басейн Західного Бугу потребує термінового впровадження природоохоронних заходів, спрямованих на відновлення якості річкових вод та покращання екологічного стану басейну, які рекомендуємо здійснювати за рахунок стабілізації ландшафтної структури басейну шляхом збільшення лісистості в басейнах річок до 20% у зоні Лісостепу і 49% - Полісся за рахунок зменшення площ під нестабільними елементами ландшафту, відновлення захисної ролі водоохоронних смуг, зменшення обсягу скидів стічних вод населеними пунктами, побудови нових або модернізації існуючих очисних споруд, дотримання технологічних вимог очищення води.

З метою скорочення економічних витрат, спрямованих на контролювання якості поверхневих вод у басейні Західного Бугу, що здійснюються на мережі державного і транскордонного моніторингу, а також підвищення ефективності моніторингових робіт, запропоновано диференційований підхід до його організації шляхом встановлення репрезентативного переліку показників якості поверхневих вод, що не відповідають вимогам питного водопостачання для окремих приток і створів; синхронізацію строків спостереження; уніфікацію методик аналітичних визначень хімічних компонентів, а також обмін результатами спостережень та оцінки між виконавцями на міжнародному рівні, з метою їх порівняння і узагальнення.

1.3 Моніторинг якісного стану поверхневих вод в басейні р. Західний Буг

У наш час велике значення має проведення оперативного та ефективного моніторингу оцінки якості поверхневих вод, зокрема в басейні р. Західний Буг. Це пов'язано, насамперед, із значним ступенем екологічної напруги у басейні, зокрема з надходженням у водойми недостатньо очищених та неочищених господарсько-побутових, дощових і промислових стічних вод, поверхневого стоку з сільськогосподарських угідь.

Для отримання адекватної і достовірної інформації та прийняття відповідних управлінських рішень, при проведенні моніторингу якості поверхневих вод річкових систем перш за все необхідний басейновий підхід, а також зусилля всіх зацікавлених сторін - суб'єктів моніторингу.

Отримання такої інформації сприятиме:

- оцінці дій (в контексті розміру капіталовкладень, необхідних для реалізації екологічних заходів та програми охорони вод), здійсненню контролю доцільності отримання і використання фінансових коштів на їх реалізацію;

- аналізу процесів, що відбуваються в басейні і створенню можливості прийняття державних рішень у справі використання поверхневих вод та їх належної охорони;

- прогнозуванню якісних і кількісних змін водних ресурсів у річковому басейні;

- оцінці впливу вмісту у поверхневих водах особливошкідливих речовин;

- виявленню та оцінці природних та антропогенних факторів, що впливають на якість вод;

- накопиченню даних, які дозволять визначити стратегію охорони вод і покращання їх стану.

Безпосередньо моніторинг якості поверхневих вод на території басейну р. Західний Буг здійснюють 2 вимірювальних лабораторії, які є структурними підрозділами обласних управлінь водного господарства (лабораторії Львівського облводгоспу та Волинської гідрогеолого-меліоративної партії Волинського облводгоспу, м. Ковель).

На сайті Західно-Бузького басейнового управління водних ресурсів / http://zbbuvr.gov.ua/Department/Statut.html/ у рубриці "Басейн" приведений приклад помісячної динаміки зміни рівнів води по кожному гідрологічному посту в басейні річки Західний Буг (рис. 2.1.)

Контроль якості води за здійснюється на 13-ти створах у басейні річки Західний Буг, де проводиться гідрохімічний аналіз (рис. 2.2.). Спостереження за якісним станом поверхневих вод здійснюються на 1 водосховищі (Добротвірське, Львівська область), 4 річках (Луга, Ягодинка у Волинській області, Рата у Львівській області, Західний Буг у обох областях).

На протязі 2013 року всього по басейну Західного Бугу було відібрано 52 гідрохімічних проби, виконано 1396 аналізів, що є більшим, ніж у 2012 році.

В рамках радіаційного моніторингу спостереження за вмістом радіоактивних речовин (Cs-137, Sr-90) у поверхневих водах басейну Західного Бугу році проводились на 4-ох створах спостережень в межах Львівської області. Всього у 2013 році було відібрано 20 проб та виконано 28 вимірювань.

Використовуючи методику та результати вимірювань якості поверхневих вод лабораторіями Волинського та Львівського облводресурсів, була проведена екологічна оцінка якості поверхневих вод за відповідними категоріями в басейні Західного Бугу.

Аналіз рівневого режиму



Рис. 2.1. Помісячна динаміка зміни рівнів води по кожному гідрологічному посту в басейні річки Західний Буг.

Автоматизована система отримання результатів гідрохімічних аналізів

Результати по пункту "р. Західний Буг, Кам'янка-Бузька" за 2014 рік
Назва речовини	Показники	ГДК
	І кв.
ХСК	16.90	15.00
Фосфат-іони	1.61	0.17
Р/кисень	5.20
Нітрати	15.50	40.00
Нітрити	0.30	0.08
Лужність	5.80
Жорсткість	6.90
БСК-5	4.40	2.26
Амоній сольовий	2.73	0.50
pH	7.10	8.50
Хлориди	41.69	300.00
Сух. залишок	546.00	1000.00
Сульфати	93.94	100.00
Магній	13.38	40.00
Кальцій	116.23	180.00
Калій та натрій	46.86	170.00
HCO3	1.61
Зав. речовини	25.00
t°C	8.00
Прозорість	11.00
Кольорість	40.00



Рис. 2.2. Схема і результати проведеного моніторингу по 22 основних показниках по пункту "р. Західний Буг, Кам'янка-Бузька" за 1 квартал 2014 року

На підставі проведених розрахунків було встановлено, що:

- поверхневі води в басейні Західного Бугу відносяться до другого класу якості;

- за показниками сольового блоку поверхневі води басейну відносяться до першого та другого класів якості;

- за показниками трофо-сапробіологічного блоку майже всі пункти спостережень в басейні Західного Бугу характеризуються третім класом якості, крім с. Новогрузьке вище впадіння р. Ухерка, с. Забужжя;

- серед блоку специфічних показників токсичної дії в розрахунках був використаний лише один показник - залізо загальне і за його величиною води басейну Західного Бугу відносяться до третього класу якості;

- проведеними розрахунками визначення класу якості води встановлено, що найбільше впливають на погіршення класу якості води такі показники - азот нітритний, азот нітратний, прозорість.

Оскільки, р. Західний Буг є транскордонною, то необхідно на міждержавному та державному рівнях провести синхронізацію строків спостереження, уніфікацію методик аналітичних визначень хімічних компонентів у лабораторіях різних відомств суб'єктів державного моніторингу, а також обмін результатами спостережень між виконавцями на державному та міжнародному рівнях з метою їх порівняння і узагальнення. Оптимізацію системи екологічного моніторингу в басейні Західного Бугу доцільно провести шляхом створення мережі моніторингу на основі автоматизованих систем контролю якості води або сучасних геоінформаційних систем, які успішно використовуються польською стороною.

Розділ 2. Шляхи покращення еолгічної ситуації у басейні р. Західний Буг

2.1 Головні проблемні питання та напрямки роботи

Західно-Бузьким басейновим управлінням водних ресурсів визначені головні проблемні питання та напрямки роботи щодо покращання стану поверхневих вод басейну Західного Бугу в межах Львівської області:

- Досягнення нормативних значень якості води поверхневих водойм басейну Західного Бугу. Згідно проведеного узагальнення отриманих результатів досліджень якості води поверхневих водойм басейну, встановлено, що якість води р. Західний Буг та його приток не завжди відповідають існуючим нормам. Причиною цього є потрапляння у поверхневі водойми забруднених зворотних вод. Найбільші перевищення зафіксовані у контрольних створах Львівської області. Тому необхідно вирішити питання фінансування заходів по будівництву сучасних очисних споруд, в першу чергу очисних споруд м. Львова.

- Проведення заходів по запобіганню підтоплення територій та переформуванню берегів р. Західного Бугу. Русло річки характеризується великою звивистістю, наявністю багатьох островів, значною кількістю ділянок з інтенсивним розмивом берегів, а заплава в багатьох місцях пересічена староріччями, пониженнями, які заростають чагарниками і деревами. Внаслідок цього змінюється швидкість та напрямок течії, відбувається розмив берегів, що спричиняє захаращення русла поваленими деревами і чагарниками, які утворюють на окремих ділянках русла завали і затори. Це зменшує пропускну спроможність русла і при випаданні інтенсивних опадів відбувається різке підняття рівнів води у річці та вихід її на заплаву та викликає підтоплення і затоплення територій.

2.2 Оптимізація ландшафтної структури басейнів малих річок

Важливе місце у покращенні екологічної ситуації у басейні р. західний буг повинна зайняти оптимізація ландшафтної структури басейнів малих річок (за Н.М. Вознюк, 2006) [10].

Таблиця 3.1.

Оптимізація ландшафтної структури басейнів малих річок [10]

Показники	Зона Лісостепу	Зона Полісся
	Полтва	Рата	Солокія	Студянка	Луга	Золотуха	Неретва	Піщатка
Лісистість, %
оптимальні	18 - 20	40 - 49
фактичні	11,8	26,8	15,5	3,0	12,8	24,6	30,0	29,8
корекція	+ 6,1	-	+ 2,5	+ 15,0	+ 5,2	+ 15,4	+ 10,0	+ 10,2
Розораність, %
оптимальні	50 - 54	25 - 30
фактичні	48,8	39,1	43,3	63,0	49,2	35,1	23,7	31,3
корекція	-	-	-	- 13,0	-	- 5,1	-	- 1,3
Екологічно стійкі території, %
оптимальні	41 - 45	70 - 75
фактичні	61,2	75,8	32,9	31,6	31,8	60,1	72,9	63,9
корекція	-	-	+ 8,1	+ 9,4	+ 9,2	+ 9,9	-	+ 6,1
Сільськогосподарська освоєність, %
оптимальні	65 - 69	51 - 54
фактичні	84,2	71,2	68,5	65,6	73,5	55,1	53,6	59,0
корекція	- 19,2	- 6,2	- 3,5	- 0,6	- 8,5	- 4,1	- 2,6	- 8,0

2.3 Нормалізація хімічного складу води р. Західний Буг

У басейні Західного Бугу необхідна термінова розробка та впровадження заходів спрямованих на відновлення якості річкових вод басейну, які рекомендується здійснювати за рахунок зменшення скидів стічних вод міст, побудови нових та модернізації діючих очисних споруд, каналізаційних мереж, дотримання технологічних вимог очищення води, введення штрафних санкцій за недотримання вимог діючого водоохоронного законодавства [33, 38, 56, 59]. Так зменшення забруднення води лише р. Полтва сприятиме скороченню загального антропогенного навантаження на водну екосистему Західного Бугу, покращенню якості його води на значному відтинку (м. Буськ - м. Кам'янка-Бузька) та зменшенню виносу хімічних речовин, особливо сполук азоту, з водами Західного Бугу за межі території України. Вирішення цих завдань не можливе без підвищення роботи мережі національного і транскордонного моніторингу якості річкових вод, впровадження організаційної структури щодо комплексного та збалансованого управління басейном Західного Бугу [10, 57], інтеграції водоохоронних заходів з боку сусідніх держав згідно вимог Водної рамкової директиви Європейського Союзу [7].