Структурно-функціональні особливості реалізації регіональної екомережі в контексті стратегії збалансованого розвитку

0,94

419

114,2

8,26

548

116,5

8,41

562

121

8,74

Центральне

Поділля

120

2,1

0,11

233

13,7

0,66

472

305,6

14,81

484

319,1

14,8

Східне

Поділля

135

4,7

0,17

320

9,2

0,40

342

24,0

0,90

383

54,1

2,04

все Поділля

385

19,8

0,33

972

137,1

3,11

1362

446,1

7,32

1438

499,1

8,19

Примітка: n - кількість, S - площа (тис. га), % від загальної площі

Площа природно-заповідної мережі регіону має збільшитися, що передбачено Загальнодержавною програмою розвитку заповідної справи на період до 2020 р. (табл. 9).

Табл. 9. Динаміка зміни площі природно-заповідної мережі Поділля до 2020 року

АТО регіону	Площа ПЗФ, тис. га (на 1.11.2009)	% ПЗФ від площі АТО (на 1.11.2009)	Площа ПЗФ, тис. га (на 2020 р.)	% ПЗФ від площі АТО
Західне Поділля	116,5	8,4	179,7	13
Центральне Поділля	305,5	14,8	392	19
Східне Поділля	24	0,9	132,5	5
все Поділля	446	8	704,2	11,6

Особливості структурно-функціонального розподілу об'єктів і територій природно-заповідної мережі Поділля подано в табл. 10.

Табл. 10. Особливості структурно-функціонального розподілу об'єктів і територій природно-заповідної мережі Поділля (за адміністративним поділом, на 1.01.2010)

АТО	кількість категорій заповідання в адмінрайонах, од.
	восьми	семи	шести	п'яти	чотирьох	трьох	двох
Західне Поділля	1	2	3	3	4	3	1
Центральне Поділля	-	1	3	4	4	6	2
Східне Поділля	-	-	4	6	11	4	2
Все Поділля	1	3	10	13	19	13	5

Сучасна природно-заповідна мережа Поділля включає 1438 територій і об'єктів площею 499186,71 га, що складає 8,19% від загальної площі регіону. Фактична площа природно-заповідного фонду - 462048,03 га, що складає 7,58% від площі регіону. За останні 40 років показник заповідності підвищився від 0,33% до 8,19%. В Західному Поділлі він становить 8,75% (кількість об'єктів природно-заповідного фонду становить 562, фактична площа 120966,74 га), Центральному Поділлі - 14,83% (480 об'єктів, площею 319114,34 га), Східному Поділлі - 1,98% (396 об'єктів, площею 52472,96 га). Але високий рівень заповідності не завжди передбачає ефективний структурно-функціональний розподіл заповідних територій. Наприклад, на національний природний парк “Подільські Товтри”, площею 261316 га, припадає 81,88%, регіональний ландшафтний парк “Мальованка”, площею 16919,4 га - 5,30% заповідних територій Центрального Поділля, на природний заповідник “Медобори” (9516,7 га) - 7,75%, національний природний парк “Кременецькі гори” (6951,2 га) - 5,66%, регіональний ландшафтний парк “Дністровський каньйон” (42084 га) - 34,27% Західного Поділля, на національний природний парк “Кармелюкове Поділля” (15393,9 га) - 30%, регіональні ландшафтні парки “Мурафа” (3452,7 га) - 6,57%, “Середнє Побужжя” (2618,2 га) - 4,98%, “Дністер” (5049,03 га) - 9,62% заповідних територій Cхідного Поділля (табл. 11).

Табл. 11. Кількість заповідних об'єктів в адмінрайонах Поділля (на 1.1.2010)

АТО	кількість і % заповідних об'єктів в адміністративних районах,од.
	>10	%	10-19	%	20-29	%	30-39	%	40-49	%	50-59	%	< 60	%
Західне Поділля	-	-	4	23,5	4	23,5	6	35,3	1	5,9	-	-	2	11,8
Центральне Поділля	3	15	6	30	9	45	1	5			-	-	1	5
Східне Поділля	9	33,3	13	48,1	2	7,4	2	7,4	1	3,7	-	-	-	-
Все Поділля	12	18,7	23	35,9	15	23,4	9	14,1	2	3,12	-	-	3	4,7

Із загальної кількості територій і об'єктів природно-заповідної мережі Поділля 77,3% (1112 об'єктів), площею до 50 га, носять острівний характер і повною мірою не забезпечують збереження біотичного й ландшафтного різноманіття (табл. 12).

Табл. 12. Структурно-функціональний аналіз природно-заповідної мережі Поділля

Розмір, га	Регіон
	Західне Поділля	Центральне Поділля	Східне Поділля
	ПЗ	НПП	РЛП	Заказники	ПП	ЗУ	БС	ДП	ЗП	ППСПМ	НПП	РЛП	Заказники	ПП	ЗУ	БС	ЗП	ППСПМ	НПП	РЛП	Заказники	ПП	ЗУ	ППСПМ
< 1					246					2				133								148
1-5				6	98			6		2			4	76			1	13			18	36	3	7
5,1-10				13	37				1	5			11	13	5			8			12	4	11	6
10,1-25				19	27	2	1	2		3			12	21	4	1		12			24	1	6	13
25,1-50				17	3	1	1			1			28	6	3			4			21	2	7	7
50,1-100				15	1			1					33	8	3						17	4	2	3
100,1-250				10			1						31	3	4			1			19	1	1
250,1-500			1	10		1							17		1			1			9
500,1-1000			1	6									13								5
1000,1-2500				9									7								3
2500,1-5000				10									1							2	2
5000,1-10000	1	1																		1
10000,1-25000												1							1
25000,1-50000			1
> 50000											1
Всього	1	1	3	115	412	4	3	9	1	13	1	1	157	260	20	1	1	39	1	3	130	196	30	36

Примітка. *ПЗ - природний заповідник; НПП - національний природний парк; РЛП - регіональний ландшафтний парк; ПП - пам'ятка природи; ЗУ - заповідне урочище; БС - ботсад; ДП - дендропарк; ЗП - зоологічний парк; ППСПМ - парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва.

Ранжування 64 адміністративних районів природно-заповідної мережі Поділля провели за рівнем заповідності території (відсоток природно-заповідного фонду від загальної площі району), кількістю заповідних об'єктів, їх площею. На основі цього встановлено такий стан: а) кризовий - до 1% (29 районів, 45,31% від загальної кількості); б) дуже поганий - від 1,01% до 2% (9 районів, 14,06% від загальної кількості); в) поганий - від 2,01% до 3% (7 районів, 10,93% від загальної кількості); г) дуже низький - від 3,01% до 4% (3 райони, 4,68% від загальної кількості); д) низький - від 4,01% до 5% (3 райони, 4,68% від загальної кількості); е) задовільний - від 5,01% до 6% (2 райони, 3,13% від загальної кількості); є) малосприятливий - від 6,01% до 8% (2 райони, 3,13% від загальної кількості); ж) добрий - від 8,01% до 10% (1 район, 1,56% від загальної кількості); з) дуже добрий - від 10,01% до 12% (1 район, 1,56% від загальної кількості); и) оптимальний - понад 12,01% (7 районів, 10,93% від загальної кількості).

Аналіз проекту Зведеної регіональної схеми формування екомережі України (Мовчан Я.І., 2008), атласу об'єктів природно-заповідного фонду, додатків до нього, статистичних довідників, реєстру природно-заповідного фонду Тернопільської, Хмельницької, Вінницької областей, даних Інституту землеустрою, обласних управлінь охорони навколишнього природного середовища і польові дослідження, показали, що до складу регіональної екомережі Поділля віднесено 62 ключові території і 38 екологічних коридори. Серед них 2 ключові території міжнародного рівня (площею 285935 га), 9 - національного рівня (272810,7 га), 16 - міжрегіонального рівня (44512,13 га), 35 - місцевого рівня (55029,1 га). Загальна площа природних ядер Поділля складає 658286,93 га, що становить 10,8% від загальної площі регіону. Кількість екокоридорів - 38, серед них: 4 - національного рівня (площею 504301 га), 16 - міжрегіонального рівня (1064549 га), 18 - локального рівня (354178 га, як правило, малі і середні річки 2 і 3-го порядку, деякі лісові ділянки, водно-болотні угіддя, лісосмуги). Загальна площа екокоридорів Поділля складає 1923028 га, що становить 31,55% від площі регіону. Площа ключових територій і екокоридорів екомережі Поділля складає 2581314,9 га, що становить 42,35% від загальної площі регіону. Площі буферних зон, які встановлюють навколо ключових територій і екокоридорів регіону на відстані до 5 км, потребують уточнення. Кількість відновлювальних територій, визначених в структурі екокоридорів національного і регіонального рівня - 132, площею 191407,35 га, що становить 3,14% від загальної площі регіону. Отже, загальна площа структурних елементів екомережі Поділля (ключових, сполучних і відновлювальних територій) складає 2772722,2 га, що становить 45,49% від загальної площі регіону (рис. 6).

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ЕКОМЕРЕЖІ ПОДІЛЛЯ

На території Поділля в структурні регіональної екомережі виділено 4 види при-родних ядер зі статусом: міжнародний, національний, регіональний (міжобласний), локальний. Основу ключових територій (природних ядер, біоцентрів) міжнародного рівня складають міждержавні (транскордонні) заповідні території (національні природні і регіональні ландшафтні парки, площею не менше 5000 га), які є “вузла-ми” єднання суміжних екомереж країн Європи (Республіки Молдова). Основою ключових територій національного рівня є біоцентри функціонуючих і перспектив них природних заповідників, заповідні зони функціонуючих і перспективних націо-нальних природних парків, площею не менше 1000 га, які репрезентують найбільш унікальне ландшафтно-ценотичне і видове різноманіття. Природні ядра регіональ-ного рівня формуються на основі територій функціонуючих і перспективних заказ-ників загальнодержавного і місцевого значення, заповідних зон регіональних ланд-шафтних парків, пам'яток природи загальнодержавного значення, площею понад 500 га, які репрезентують біорізноманіття, унікальні, типові природні комплекси фізико-географічних областей і районів.

Рис. 6. Картосхема екомережі Поділля



Природні ядра локального рівня - функціонуючі і перспективні заказники і пам'ятки природи загальнодержавного і місцевого значення, регіональні ландшафтні парки, заповідні урочища, площею менше 500 га, які репрезентують біорізноманіття й типові ландшафтні комплекси. На Поділлі, враховуючи зведену схему формування екомережі України, нами виділено такі природні ядра міжнародного рівня: 1) Хмельницько-Товтрове; 2) Дністерське; національного рівня: 3) Кременецьке; 4) Медоборське; 5) Заліщицьке; 6) Центральнобузьке; 7) Горинське; 8) Мальованське; 9) Подільсько-Поліське; 10) Середньобузьке; 11) Кармелюково-Подільське; міжрегіонального рівня: 12) Стіжоцько-Іловецьке; 13) Суразьке; 14) Вороняцьке; 15) Поточансько-Урманське; 16) Голицько-Підвисоцьке; 17) Новоушицьке; 18) Панівецьке; 19) Мурафське; 20) Згарське; 21) Буго-Собське; 22) Буго-Деснянське; 23) Гармацьке; 24) Лядівське; 25) Наддніс-трянське; 26) Гопчицько-Надроське; 27) Сандрацько-Березнянське; локального рів-ня: 28) Малополіське; 29) Веселівсько-Довжоцьке; 30) Лановецьке; 31) Луб'янківсь-ке; 32) Мильнівське; 33) Залужанське; 34) Стрийовецьке; 35) Серетсько-Чистилівсь-ке; 36) Семиківсько-Ішківське; 37) Теребовлянське; 38) Яблунівське; 39) Росохацько-Озерянське; 40) Берем'янсько-Шутроминське; 41) Шупарське; 42) Комарівське; 43) Рудниківсько-Довгівське; 44) Яргорівсько-Криничанське; 45) Савинсько-Пулі-ковське; 46) Білогірське; 47) Циківське; 48) Ярмолинецьке; 49) Віньковецьке; 50) Ку-зьминське; 51) Хоморське; 52) Рівське; 53) Іллінецько-Дашівське; 54) Самчинецьке; 55) Грабарківське; 56) Журавлівське; 57) Сестринівське; 58) Устянське; 59) Горяч-ківсько-Княгинське; 60) Крушинівське; 61) Мазуровецьке; 62) Копистиринське.

Типологічне ранжування ключових територій (природних ядер) проводили з метою визначення оцінки їх функціональних можливостей, репрезентативності та виконуваної ними ролі в структурі регіональної екомережі.

На Поділлі сполучні території (екокоридори) регіональної екомережі мають статус: національний, регіональний (міжобласний), локальний. Екокоридори - полоси лісової, лучної, водно-болотної, степової і чагарникової рослинності по річкових долинах, горбогірних вододільних місцевостях широтної чи меридіональної спря-мованості шириною від 2 км національного рівня, 1,5 км регіонального рівня, 0,1 км локального рівня. Головним їх функціональним призначенням є забезпечення просторових зв'язків між ключовими територіями, тому основними критеріями для їх виділення є міграційні, територіальні, екотопічні, біорізноманіття, созологічні. Враховуючи ці підходи, обґрунтовано виокремлення екокоридори різного рівня для екомережі Поділля. Проводячи узагальнення науково-методичних розробок, використовуючи польові дослідження і враховуючи проект Зведеної регіональної схеми формування екомережі України, встановлено, що територією Поділля проходять 4 екокоридори національного рівня: 2 субширотні - Галицько-Слобожанський, Сте-повий (Південноукраїнський, незначна частина); 2 меридіональні - Дністровський і Бузький. Аналіз значної кількості публікацій (Г. Денисик, 2007; О. Мудрак, 2007; В. Коржик, 2009; Л. Царик, 2009) показує, що виокремлені меридіональні екокори-дори національного рівня, які проходять долинами великих рік, є досить проблемними, оскільки їх русла значно антропогенізовані. Враховуючи сучасний екологічний стан, геоботанічну і фізико-географічну характеристику території в межах Поділля, виділено 16 екокоридорів міжрегіонального і 18 локального рівня.

Буферні зони повинні забезпечувати охорону ключових територій і екокоридорів регіональної екомережі від потенційних зовнішніх екологічних загроз. Їх створюють з метою: 1) підтримки направленого управління захищеною територією; 2) термінової охорони; 3) послаблення впливу; 4) уникнення (зменшення) загроз. Нами удосконалено критерії вибору територій для створення буферних зон (табл. 13).

Табл. 13. Удосконалені критерії вибору територій для створення буферних зон

Критерій	Ознаки відповідності критерію
Природності	Буферна зона повинна мати природні межі
Ефективної довжини	Довжина буферної зони не має бути меншою від відстані, на яку мігрують чи розселяються особини популяцій
Ефективної ширини	Ширина буферної зони повинна дозволяти популяціям розселя-тися або мігрувати вздовж неї з необхідною ефективністю. Розра-хунок ширини зони проводять залежно від типу прилеглих угідь. Оптимальну ширину буферної зони природного коридору у вигляді лінійних смуг доцільно встановлювати відповідно з водоохоронними зонами річкової і яружно-балкової мережі
Ефективної площі	Оптимальна площа буферної зони повинна бути в 2 раза більшою від площі заповідного об'єкта (ключової території, біоцентра)
Конфігурації	Оптимальною конфігурацією буферної зони навколо заповідного об'єкта є форма кола чи еліпсу
Екотопічний	Територія буферної зони за природними умовами повинна бути подібною до ключових чи сполучних територій. Вона має поєднувати чи забезпечувати умови для тимчасового перебування видів, які мігрують на великі відстані
Територіаль-ного зв'язку	Територія буферної зони має бути суцільною
Біорізнома-нітності	Територія буферної зони повинна мати досить добре збережений біогеоценотичний покрив і біорізноманіття, що відповідає корінним типам певних екосистем
Екосистемності	Чим більше у буферній зоні екосистем, тим вона стійкіша
Созологічний	Буферна зона може включати ділянки, на яких зростають рідкісні, ендемічні, реліктові види рослин чи рідкісні фітоценози, які, з якихось причин, відсутні у природних ядрах чи природних коридорах екомережі.

Відновлювальні території як просторові елементи регіональної екомережі створюють з метою подальшого її розвитку і удосконалення функціонування. Ця зона - потенційний резерв території, за рахунок якої можливе розширення екомережі у майбутньому, особливо площ ключових територій і екокоридорів. Певна відновлювальна територія після проведення відповідних заходів щодо ренатуралізації може бути включена до складу ключової території чи екокоридору або перетворитися на них. Тому основним критерієм вибору відновлювальних територій є збереження в них середовищ існування (біотопів), якщо навіть природне біорізноманіття повністю знищене. Нами виділено відновлювальні території на основі таких критеріїв: 1) ступеня природності території; 2) рівня біорізноманіття (відповідає корінним типам певних екосистем); 3) ландшафтно-ценотичної репрезентативності; 4) структурно-функціонального призначення; 5) існуючого режиму збереженості; 6) площі. Згідно встановлених критеріїв оцінку відновлювальних територій регіональної екомережі визначали за 5-бальною шкалою: 1 бал - низька, 2 - задовільна, 3 - достатня, 4 - висока, 5 - дуже висока. Проведена оцінка 132 відновлювальних територій регіона-льної екомережі Поділля дала можливість здійснити їх типологічне ранжування, встановивши 5 груп за сумарним показником значимості: 1 група - найвищий показник - 28-25 балів (8 відновлювальних територій), що становить 6% від їх загальної кількості в регіоні; 2 група - високий - 24-21 бал (20 відновлювальних територій), що становить 15,1% від їх загальної кількості; 3 група - середній - 20-17 балів (58 відновлювальних територій), що становить 43,9% від їх загальної кількості; 4 група - задовільний - 16-14 балів (29 відновлювальних територій), що становить 21,9% від їх загальної кількості; 5 група - низький - 13-11 балів (17 відновлювальних територій), що становить 12,9% від їх загальної кількості в регіоні. Проведене типологічне ранжування відновлювальних територій регіональної екомережі Поділля показало їх істотну диференційованість за основними критеріями виділення. Відновлювальні території 1-ої, 2-ої і 3-ої груп переважно відповідають зазначеним критеріям, їх зони можуть бути залучені до виконання комплексних науково-дослідних робіт з метою виділення на місцевості (встановлення конкретних меж, конфігурації). Відновлювальні території 4-ої і 5-ої груп потребують проведення комплексу запропонованих автором заходів охорони, які б забезпечували збереження і відтворення біорізноманіття в структурі природних коридорів регіональної екомережі. Виділені відновлювальні території репрезентують усі групи ландшафтів Поділля, відповідають загальнонауковим і практичним підходам до їх формування. Вони охоплюють практично всі характерні для регіону типи біотопів і, відповідно, флористично-фауністичне різноманіття. Однак формуванню відновлювальних територій у ряді ландшафтів передуватиме створення заповідних об'єктів, проведення значних природовідновних ренатуралізаційних заходів, оптимізація землекористування. На етапі розробки локальних схем регіональної екомережі у розрізі адмінрайонів, просторова структура пропонованих відновлювальних територій має бути деталізована на рівні окремих виділів землекористування з наданням їм різного статусу.

Структурно-функціональний аналіз природно-заповідних об'єктів як ключових територій регіональної екомережі показує неефективність біогеографічної системи їх створення, основою якої має стати репрезентативність території. Враховуючи цей принцип пропонуємо створити географічно-репрезентативну мережу поліфункціональних заповідних об'єктів (природних заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків) Поділля (рис. 7, табл. 14), відповідно до фізико-географічного районування України, проведеного О.М. Мариничем і П.Г. Шищенком (2005). Згідно досліджень встановлено, що: по-перше з 11 областей фізико-географічного районування України лише Західно-Подільська область (IV - 15% території регіону) забезпечена природним заповідником “Медо-бори”, національним природним парком “Подільські Товтри”, двома регіональними ландшафтними парками “Загребелля” і “Зарваницький”, частиною регіонального ландшафтного парку “Дністровський каньйон” (в основі якого створено одноймен-ний національний природний парк); по-друге, лише 2 фізико-географічні області (18,1% території регіону) забезпечені одним регіональним ландшафтним парком: Східно-Подільська область (V) - регіональним ландшафтним парком “Мальованка” і Придністровсько-Східно-Подільський лісостеп (VIII) - регіональними ландшафтними парками “Мурафа” і “Дністер”;

Рис. 7. Стан забезпеченості фізико-географічних областей Поділля природно-заповідними територіями (ПЗ, НПП, РЛП)

по-третє, фізико-географічну область Розто-ччя і Опілля (III - 9,3% території регіону) представляє лише частина регіонального ландшафтного парку “Дністровський каньйон”; по-четверте, у 7 фізико-географічних областях Поділля (57,6% території регіону) створення національних природних парків забезпечено планами державних програм, що становить лише 15%, а решта забезпечені на первинному рівні лише науковими пропозиціями вчених, органів місцевої влади, неурядовими організаціями, зокрема й автора. Враховуючи принцип ЮНЕСКО “кожному біогеографічному району - 1 біосферний резерват”, треба щоб природні комплекси кожної фізико-географічної області були представлені одним репрезентативним природним заповідником чи національним природним парком. Кожний iз ландшафтних районів повинен бути репрезентований в регіо нальній екомережі регіональним ландшафтним парком чи заказником, площею понад 500 га, які виконують функції ключових територій.

Табл. 14. Модель завершеної географічно репрезентативної мережі заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків Поділля згідно з фізико-географічним районуванням України

Країна, зона	Край (репрезентативна при-родно-заповідна територія)	Область (репрезентативна природно-заповідна територія)
Східноєвропейська рівнинна ландшафтна країна
Зона широко- листяних лісів	Західно-Український БСЗ “Мале Полісся”	I. Волинське Опілля: 3) частина НПП “Мале Полісся” (15103 га, ****); II. Мале Полісся: 3) ч-а НПП “Мале Полісся” (10802 га, ****); 16) РЛП “Малополіський” (5000 га, ***); III. Розто-ччя і Опілля: 11) НПП “Бережанське Опілля” (2500 га), 22) РЛП “Яргорівський” (1500 га, ***); 1) ч-а НПП “Дністровський каньйон” (2110 га, **); IV. Західно-Подільська область: 17) РЛП-и “Вороняки” (100 га), 19) “Княжий ліс” (4500 га), 20) “Мильнівський” (400 га), 18) “Середньо-серетський” (5000 га), 13) “Збаразькі Товтри” (10000 га), 24) “Луб'янківський” (800 га), 21) “Гори Стрийовецькі” (500 га), 23) “Подільське Надзбруччя” (6000 га), 12) “Залозецький” (150 га), 15) “Вертелківський” (10000 га, ***); 32) “Загребелля” (630 га, +), 31) “Зарваницький” (283 га, +), 9) ПЗ “Медобори” (9521 га, +); 1) ч-а НПП “Дністровський каньйон” (9803,01 га, **) на основі 40) РЛП “Дністровський каьйон” (42084 га, +); 8) НПП “Подільські Товтри” (261316 га, +); ВБУ а) “Пониззя річки Смотрич” (1480 га, +), b) “Бакотська затока” (1590 га, +); V. Східно-Подільська область: 2) НПП “Кременецькі гори” (6951,2 га, +, збільшення до 17000 га, **); 34) РЛП “Мальованка” (16919,4 га, +); 4) ч-а НПП “Верхнє Побужжя” (32613 га, ****); 14) РЛП “Горинський” (8000 га, ***)
Лісо-степова зона	Дністровсько-Дніпровський лісостеповий БСЗ “Подільські Товтри”, ТБР “Дністровський каньйон” (спільно з Республікою Молдова)	VI. Північно-західна Придніпровська височи-нна область: 7) ч-а НПП “Подільське Полісся” (25300 га); ВБУ с) “Долина річки Сниводи” (1000 га, *****), d) “Сандракське” (191 га), 35) РЛП “Лозна” (3500 га), 36) РЛП “Турбівська дача” (2500 га); VII. Північно-східна При-дніпровська височинна область: 29) РЛП “Рось” (550 га); VIII. Придністровсько-Східно-Подільський лісостеп: 26) РЛП “Дністер” (18200 га), 30) РЛП “Мурафські Товтри” (26300 га), 39) РЛП “Марківко-Вільшанський” (1000 га), 33) РЛП “Мурафа”(3452,7 га, +, збільшення до 10065 га), 5) ТБР “Дністровський каньйон” спільно з Республікою Молдова, ВБУ f) “Гар-маківські стави” (1500 га) і g) “Долина річки Дністер” (5394 га***); IX. Середньобузький лісостеп: 7) ч-а НПП “Подільське Полісся”
		(20700 га), 4) ч-а НПП “Верхнє Побужжя” (76097 га, ****); 10) РЛП “Середнє Побужжя” (2618,2 га, +, збільшення до 16230 га); ВБУ е) “Микулинецькі стави” (1550 га, *****); 28) РЛП “Рів” (2000 га), 25) РЛП “Буго-Собський” (1530 га), 37) РЛП “Cумівсько-Джулинський” (1550 га), 38) РЛП “Четвертинівський” (1020 га); X. Центральнопридніпровський лісостеп: 27) РЛП “Удицький” (430 га). XI. Південно-Поділь-ський лісостеп: 6) НПП “Кармелюкове Поді-лля” (15393,9 га, +, збільшення до 20203,4 га, *)
Умовні позначення: + - існуючі природно-заповідні території; * - передбачено створення Програмою перспективного розвитку заповідної справи в Україні (“Заповідники, 1994 рік”); ** - передбачено створення Законом України “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки” (2000 рік); *** - запропоновані науковою і природоохоронною громадськістю; **** - передбачено створення Загальнодержавною програмою розвитку заповідної справи на період до 2020 року (проект); ***** - передбачено створення Українським товариством охорони птахів

Тому пропонуємо в Зоні широколистяних лісів Західно-Українського фізико-географічного краю створити біосферний заповідник “Мале Полісся”, а в Лісостеповій зоні Дністровсько-Дніпровського лісостепового краю - біосферний заповідник “Подільські Товтри” і трансбіосферний резерват “Дністровський каньйон” (спільно з Молдовою). Включення до складу останнього правобережної частини Дністра Івано-Франківської (від м. Галич), Чернівецької областей і лівобережної частини Тернопільської, Хмельницької, Вінницької областей (до м. Ямпіль) дозволить зберегти унікальне біоландшафтне різноманіття регіону, репрезентуючи Подільське біосферне природне ядро при формуванні національної екомережі.

Сучасні аспекти формування регіональної екомережі Поділля - проектування, створення, розширення, організація і охорона природних ландшафтів, система менеджменту для неї мають бути генетично пов'язані із розробленими класифікаціями природних екосистем, які складають її основу. Більшість територій екомережі представлені типовими лісовими об'єктами, тому використано лісотипологічні підходи до оцінювання компонентів регіональної екомережі. За лісотипологічним районуванням (Б.Ф. Остапенко, В.П. Ткач, 2002) і особливостями формування екомережі Поділля, більша частина екокоридорів і природних ядер розташована у зонах волого і свіжого грудів, незначна частина - у зоні сирого і сухого грудів. До області свіжого груду (2d) належить Дніпровський район свіжих грабових дібров, Подільський лісотипологічний сектор (4.1). В область вологого груду (3d) входять Полісько-Прикарпатський район вологих грабових дібров Поділь-ський (2.3) і частково - Прикарпатський (2.4) лісотипологічні сектори. Області сирого груду приурочений район Ростоцьких сирих грудів. Області сухого груду належить Середньобузький район сухих дібров із дубом скельним Придністровського сектора (рис. 8).



Мал 8. Схема лісотипологічного районування та розташування структурних елементів екомережі Поділля

Для визначення особливо цінних лісових насаджень у межах ключових територій регіональної екомережі Поділля - використано таку схему (рис. 9). Особливо цінні лісові масиви (біоцентри) у структурі регіональної екомережі встановлювали відповідно до лісотипологічних областей, районів, секторів. У межах цих лісотипологічних одиниць і запроектованих елементів екомережі, екокоридорів і ключових територій, визначали макрокомплекс типів лісу та їх різноманіття. Об'єкти екомережі представляти широкий список типів лісу (зокрема азональних і інтразональних), перелік яких встановлено для певних лісотипологічних секторів. У межах особливо цінних лісових масивів, які входять до ключових територій і буферних зон екомережі, відносили частину лісових масивів (узлісся), які межують із відкритим простором. До буферних зон біоцентрів регіональної екомережі відносили ділянки лісу довжиною близько 100 м.

З метою ефективної реалізації регіональної екомережі необхідно проводити комплексні наукові дослідження на етапах створення і функціонування заповідних об'єктів - моніторинг. Це система спостереження, збирання, обробки, передавання, збереження, аналізу інформації про стан природного довкілля, його прогнозування, що має складатися з таких блоків (рис. 10). Його впровадження дозволить приймати ефективні заходи збереження біорізноманіття і охорони заповідних об'єктів.

Рис. 9. Схема визначення особливо цінних лісових масивів (біоцентрів) у межах ключових територій регіональної екомережі

Регіональна екомережа Поділля стане дієвою лише тоді, коли кожний її структурний елемент буде забезпечений нормативно-правовими, управлінськими, фінансово-економічними і організаційними засобами збереження.



Рис. 10. Схема комплексної системи моніторингу заповідних об'єктів Поділля

ВИСНОВКИ

1. Узагальнено методологічне і науково-методичне дослідження щодо ство-рення і реалізації регіональних екомереж як єдиних цілісних структурно-функціо-нальних систем об'єктів, їх елементів, що перебувають під охороною з метою збе-реження біорізноманіття, покращення стану природного довкілля, саморозвитку природи. Як просторова система регіональна екомережа передбачає включення до своєї структури біотичних і абіотичних елементів, природних і штучних екосистем, ландшафтів, пов'язаних між собою функціонально, які забезпечуватимуть стабілізацію екологічних, економічних і соціальних умов, збереження всього біорізноманіття та формування екоеволюційного простору. Концепція екомережі є інтегруючою, вона забезпечує нерозривну гармонійну єдність природи і людини та виступає невід'ємною складовою стратегії збалансованого розвитку регіону.

2. На основі теоретико-методологічних засад розглянуто критерії, принципи і підходи вибору структурних елементів регіональної екомережі, особливості її формування для умов Поділля. Автором удосконалено методику виділення буферних зон і відновлювальних територій та вперше запропоновано методику створення екологічних паспортів заповідних територій як документа для ведення кадастру природно-заповідного фонду. Проведено оцінку репрезентативності регіональної екомережі за 15 критеріями. Подано характеристику природних ядер за типовим описом, що включає 34 пункти, та природних коридорів, буферних зон і відновлювальних територій екомережі Поділля.

3. Сучасний біогеоценотичний покрив регіону сформувався впродовж останніх 10-12 тисяч років. Його різноманітність зумовлена тим, що сюди в різні часи проникли представники бореальної, неморальної, понтичної і середземноморської флори, а також сформувалися ендемічні, реліктові види й угруповання. В регіоні фрагментарно збереглася лісова, степова, чагарникова, лучна, наскельно-степова і водно-болотна рослинність, що сформувалася в мозаїчних екотопах. Тут трапляються типові, рідкісні й реліктові угруповання рослин і тварин, поширені ендемічні, реліктові, диз'юнктивно-ареальні види та види, що зазвичай існують на межі ареалу. За біорізноманіттям Поділля поступається лише Криму і Карпатам.

4. Видове різноманіття флори регіону складає 2927 видів (16,6% від загальної кількості в Україні). Серед них: вищі судинні рослини (аборигенні і заносні) - 1962 види (36,9%); мохоподібні - 160 видів (20,9%); водорості - 248 видів (5,1%); ліхенізовані гриби (лишайники) - 188 видів (14,2%); гриби - 369 видів (7%). Видове різноманіття фауни регіону складає 15812 видів (46,1% від загальної їх кількості в Україні). Серед них безхребетні - 15400 видів (45,8%) і хребетні (хордові) - 412 видів (58,6%). Сучасний склад біорізноманіття Поділля - 18736 видів, що складає 36,1% від загальної кількості в Україні.

5. На Поділлі переважають гемікриптофіти - 986 видів (50,2%). У спектрі біоморф флори домінують трав'яні рослини - 1732 види (88,2%) і криптофіти - 349 видів (17,8%), серед яких домінують геофіти - 262 види (13,4%). Найменша кіль-кість видів належить до гелофітів - 38 видів (1,9%) і гідрофітів - 49 видів (2,5%). Високою є участь терофітів 397 видів (20,2%). Частка фанерофітів і хамефітів у флорі становить - 8% і 3,8%. Панівне положення займає лучно-степова - 325 видів (16,6%), лісова неморальна - 301 вид (15,3%) і лучна рослинність - 281 вид (14,3%). На порушених територіях у природних угрупованнях переважає рудеральна і сегетальна рослинність - 221 вид (11,3%). Домінування видів лучно-степової, лісової неморальної, лучно-болотної, лучної еколого-ценотичних груп свідчить про відносну збереженність 39 екосистем та їх созологічний статус.

6. У складі біогеоценотичного покриву Поділля виявлено 36 рідкісних рослинних угруповань, які підлягають охороні і занесені до Зеленої книги України.

7. Конспект раритетного фіторізноманіття вищих судинних рослин Поділля містить 484 види, які належать до 214 родів, 73 родин та 5 відділів, що складає 24,6% від їх загальної кількості (1962 видів) і 79,2% від загальної кількості червонокнижних рослин України (611 видів). Раритетне фіторізноманіття регіону складають вищі судинні рослини, які занесені до: 1) Червоного Списку Міжнародної спілки охорони природи і природних ресурсів - 8 видів; 2) Європейського Черво-ного Списку - 13 видів; 3) Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природ-них середовищ існування в Європі (Берн, 1979) - 15 видів; 4) Конвенції про міжна-родну торгівлю видами дикої флори і фауни, що перебувають під загрозою зникнення (СІTES, Вашингтон, 1973) - 38 видів; 5) Червоної книги України (2009) - 169 видів; 6) регіонально рідкісні види, що знаходяться під охороною - 327 видів.

8. Конспект раритетного зоорізноманіття Поділля містить 474 види. З 297 видів безхребетних тварин, занесених до Червоної книги України, зустрічаються 69 видів (23,2%), з 245 видів хребетних тварин - 134 види (54,7%), що становить 42,8% від загальної кількості раритетних видів. Раритетне зоорізноманіття регіону складають: 1) 52 види тварин, занесені до Червоного списку Міжнародної спілки охорони природи і природних ресурсів; 2) 18 видів безхребетних і 45 видів хребетних тварин, занесені до Європейського червоного списку; 3) 362 види тварин (15 видів безхребетних і 347 видів хребетних) занесені до Додатка ІІ і ІІІ Бер-нської конвенції; 4) 140 видів тварин занесені до списків Боннської конвенції; 5) Угодою про збереження мігруючих афроєвразійських водно-болотних птахів (АЕWA) тут охороняються 63 види, а Угодою про збереження кажанів в Європі (EUROBATS) - 24 види; 6) 54 види тварин охороняються конвенцією CITES; 7) регіонально рідкісні види, що знаходяться під охороною - 231 вид.

9. Екологічно неузгоджене землеробство, промислове виробництво, комуна-льна сфера, лісництво, рибництво, рекреація призвели до знищення середовищ існування (біотопів) рослин і тварин, втрати всіх таксонів біорізноманіття Поділля (44 види фауни, внесених до Червоної книги України, вже зникло, але ще зустрічаються в інших регіонах України). Сьогодні 164 видам тварин (137 видам хребетних, 27 видам безхребетних) і 245 видам рослин (237 видам вищих судинних рослин, 3 видам папоротеподібним, 5 видам плауноподібним) загрожує небезпека.

10. До складу регіональної екомережі Поділля віднесено 62 ключові території і 38 екокоридорів. Серед них 2 ключові території міжнародного рівня (площею 285935 га), 9 - національного рівня (272810,7 га), 16 - міжрегіонального рівня (44512,13 га), 35 - місцевого рівня (55029,1 га). Загальна площа природних ядер складає 658286,93 га, що становить 10,8% від загальної площі регіону. Кількість екокоридорів - 38, серед них: 4 - національного рівня (площею 504301 га), 16 - міжрегіонального рівня (1064549 га), 18 - локального рівня (354178 га, це малі і середні річки 2 і 3-го порядку, деякі лісові ділянки, водно-болотні угіддя, лісосмуги). Площа екокоридорів складає 1923028 га, що становить 31,55% від загальної площі регіону. Площа ключових і сполучних територій екомережі Поділля складає 2581314,9 га, що становить 42,35% від загальної площі регіону. Площі буферних зон, які встановлюють навколо ключових і сполучних територій, уточнюються. Кількість відновлювальних територій, визначених у структурі екокоридорів націо-нального і регіонального рівня, - 132, що мають площу 191407,35 га, яка становить 3,14% від загальної площі регіону. Площа структурних елементів екомережі Поділля (ключових, сполучних і відновлювальних територій) складає 2772722,2 га, що становить 45,49% від загальної площі регіону.

11. Структурно-функціональні особливості розподілу 1363 об'єктів природно-заповідної мережі Поділля площею 449544,91 га і рівнем заповідності - 8,07% з позицій біогеографічної системи показують, що вона не є оптимальною. Для цього треба створити географічно-репрезентативну мережу заповідних об'єктів, враховуючи фізико-географічне і лісотипологічне районування України.

12. Для реалізації завдань збереження біорізноманіття треба провести оптимізацію землекористування. Враховуючи надмірно високу й еконебезпечну розораність земель Поділля (62,8%), її рекомендовано скоротити в середньому на 22,8%. Зменшення частки орних земель треба проводити за рахунок вилучення сильно еродованих і малопродуктивних земель. Значну їх частину з крутизною схилів більше 70 треба відвести під заліснення, що сприятиме зростанню лісистості тери-торії в середньому до 19-20%. Іншу частину вилучених орних земель з крутизною схилів менше 70 треба відвести під залуження, що дасть можливість збільшити ча-стку пасовищ і сіножать до 18-19%. Проведення цих оптимізаційних заходів доз-волить збільшити частку екологічно стійких угідь з 29,4% до 45% та істотно роз-ширити екостабілізаційну і соціально-економічну роль регіональної екомережі.

13. Для оптимізації використання біотичних ресурсів Поділля, збереження їх різноманіття та ландшафтної структури, розширення до європейських норм мере-жі природно-заповідних об'єктів і територій, а також для сприяння розвитку національної і європейської екомережі доцільно створити українсько-молдовський трансбіосферний резерват “Дністровський каньйон”, забезпечити ефективне функціо-нування новостворених національних природних і регіональних ландшафтних пар-ків “Кармелюкове Поділля”, “Кременецькі гори”, “Дністровський каньйон”, “Мурафа”, “Середнє Побужжя”, “Дністер”. З метою забезпечення репрезентативності екомережі та створення еколого безпечного каркасу території доцільно використати систему комплексного моніторингу заповідних об'єктів та регіональні програми “Екомережа Поділля”, “Екологічна безпека Поділля”. Для ефективної реалізації регіональної екомережі необхідно створити ефективний фінансово-економічний механізм її управління з відповідним нормативно-правовим, інформаційним і фінансовим забезпеченням.

СПИСОК РОБІТ, опублікованих ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії, посібники

Заповідні об'єкти / О.В. Мудрак, О.П. Чиж // Середнє Побужжя: монографія / за ред. Г.І. Денисика. - Вінниця: Гіпаніс, 2002. - С. 254-269 (написання розділу “Заповідні об'єкти”).

Мудрак О.В. Екологія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. (гриф МОН, №1.4/18-Г-1326 від 04.12.2006). - Вінниця: Міська друк. - 2006. - 508 с.

Мудрак О.В. Екологічний стан річки Дністер / О.В. Мудрак, В.С. Поліщук // Се-реднє Придністров'я: монографія / за ред. Г.І. Денисика. - Вінниця, 2007. - С. 353-363 (написання підрозділу 4.1. “Екологічний стан річки Дністер” з 4 розділу “Екологія, охорона й раціональне використання природних ресурсів).

Екологічна безпека Вінниччини: монографія / за заг. ред. О. Мудрака. - Вінни-ця: Міська друкарня, 2008. - 456 с (написання передмови, 17 розділів, післямови).

Мудрак О.В. Екологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - 2-е вид-я, пер. і доп. - Вінниця: ВАТ “Міська друкарня”. - 2011. - 520 с.

Мудрак О.В. Екологічний стан довкілля Вінницької області: Навч.-метод. посіб. - Вінниця: “ФОП Корзун Д.Ю”., 2011. - 104 с.

Мудрак О.В. Збалансований розвиток екомережі Поділля: стан, проблеми, пер-спективи. Моногр. / О.В. Мудрак. - Вінниця: “СПД Главацька Р.В.” - 2012. - 914 с.

Статті в наукових виданнях

Мудрак О.В. Пріоритетні напрямки розвитку АПК України / О.В. Мудрак // Агроекологія і біотехнологія: зб. наук. пр. Ін-ту агроекології та біотехнології УААН. - К., 2000. - Вип. 4. - С. 68-76.

Мудрак О.В. Основні положення агроекологічного моніторингу / О.В. Мудрак // Зб. наук. пр. Вінниц. держ. аграр. ун-ту. - Вінниця, 2000. - Вип. 7. - С. 101-107.

Мудрак О.В. Про необхідність змін в аграрній політиці України / О.В. Мудрак // Зб. наук. пр. Вінн. держ. агр. ун-ту. - Вінниця, 2000. - Вип. 8, т. 2. - С. 125-133.

Мудрак О.В. Антропогенні зміни грунтового покриву Поділля / О.В. Мудрак // Зб. наук. пр. Под. дер. агр.-техн. акад. - Кам'ян.-Под., 2000. - Вип. 8. - С. 180-186

Мудрак О.В. Екологічні аспекти сучасного стану агроландшафтів Вінницької області / О.В. Мудрак, С.В. Палій // Агроекол. журн. - 2003. - № 2. - С. 8-16.

Природно-заповідна мережа Вінницької області та шляхи її оптимізації / О.В. Мудрак, В.С. Поліщук, Є.І. Ворона та ін. // Зб. наук. пр. Вінниц. держ. аграр. ун-ту. - Вінниця, 2002. - Вип. 12. - С. 50-66.

Мудрак О.В. Водно-болотні угіддя Вінницької області - резервати збереження біорізноманітності / О.В. Мудрак // Агроекол. журн. - 2005. - № 1. - С. 22-30.

Мудрак О.В. Екологічні та соціальні чинники створення національного природного парку “Подільське Полісся” / О.В. Мудрак // Вісн. Держ. агроекол. ун-ту. - Житомир, 2005. - № 1. - С. 245-252.

Мудрак О.В. Урочища “стінки” як унікальні заповідні об'єкти Поділля / О.В. Мудрак // Зб. наук. пр. Вінн. дер. агр. ун-ту. - Він., 2006. - Вип. 25. - С. 15-20.

Мудрак О.В. Перспективи створення природоохоронних об'єктів фізико-географічних районів Вінницької області / О.В. Мудрак // Вісн. Львів. держ. аграр. ун-ту. - Л., 2006. - № 10. - С. 38-47.

Мудрак О.В. Пріоритетні заходи з охорони й раціонального використання малих річок Східного Поділля / О.В. Мудрак, Г.О. Білявський // Зб. наук. пр. Нац. ун-ту водн. господарства та природокор. - Рівне., 2007 - Вип. 4 (40). - С. 227-233.

Воловик В.М. Еколого-географічна характеристика перспективного регіональ-ного ландшафтного парку “Середнє Побужжя” в межах регіону Східне Поділля / В.М. Воловик, О.В. Мудрак, Ю.М. Шкатула // Зб. наук. пр. Вінн. держ. агр. ун-ту. - Вінниця, 2007. - Вип. 31. - С. 28-40 (написан. статті, формування висновків).

Воловик В.М. Характеристика флористичного і фауністичного різноманіття пе-рспективного регіонального ландшафтного парку “Середнє Побужжя” / В.М. Во-ловик, О.В. Мудрак // Зб. наук. пр. Він. держ. агр. ун-ту. - Вінниця, 2007. - Вип. 29. - С. 19-30 (аналіз літератур. джерел, написання статті, формування висновків).

Воловик В.М. Пропозиції та рекомендації щодо створення регіонального ланд-шафтного парку “Середнє Побужжя” в межах Східного Поділля / В.М. Воловик, О.В. Мудрак, Ю.М. Шкатула // Зб. наук. пр. Луган. нац. аграр. ун-ту. - Луганськ, 2008. - № 82. - С. 11-18 (написання статті, формування висновків).

Воловик В.М. Заповідні об'єкти та функціональне зонування перспективного регіонального ландшафтного парку “Середнє Побужжя” / В.М. Воловик, О.В. Муд-рак, О.М. Нагорнюк // Наук. вісн. Нац. агр. ун-ту / ред.: Д.О. Мельничук (відп. ред.) та ін. - К., 2008. - Вип. 118. - С. 228-238 (напис. статті, формув. висновків).

Мудрак О.В. Науково-методичні засади формування й розвитку екологічної мережі Європи і Поділля в контексті збалансованого розвитку // О.В. Мудрак, О.М. Нагорнюк. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Nd/2008-4/08movobd.pdf. - Назва з екрану.

Мудрак О.В. Перспективи створення геопарків як просторових елементів еко-логічної мережі Поділля в контексті збалансованого розвитку / О.В. Мудрак // Наук. вісн. Нац. аграр. ун-ту / редкол.: Д.О. Мельничук (відп. ред.) та ін. - К., 2008. - Вип. 126. - С. 286-298.

Мудрак О.В. Біосферні заповідники - каркас екологічної мережі: історія виникнення та перспективи розвитку / О.В. Мудрак // Вісн. Житомир. нац. агроекол. ун-ту. - Житомир, 2008. - Вип. 2. - С. 3-13.

Мудрак О.В. Охорона та збереження культурних ландшафтів екологічної мережі Поділля в контексті збалансованого розвитку / О.В. Мудрак, В.І. Мокрий // Наук. вісн. Нац. лісотехн. ун-ту України. - Л., 2008. - Вип. 18.12. - С. 90-101; www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/18.../90_Mudrak_18_12.pdf

Мудрак О.В. Науково-методичні принципи і підходи формування екологічної мережі / О.В. Мудрак. - Режим доступу: http: //www.nbuv.gov.ua/e-journals/Nd/2009-1/09vcmmol. Pdf . - Назва з екрану.

Білявський Г.О. Проблеми формування екологічної мережі України в контексті збалансованого розвитку / Г.О. Білявський, О.В. Мудрак // Вісн. Житомир. нац. агроеколог. ун-ту. - Житомир, 2009. - Вип. № 1. - С. 117-129.

Нейко І.С. Теоретико-методологічні аспекти оцінювання лісових ландшафтів у структурі екологічної мережі Поділля / І.С. Нейко, О.В. Мудрак // Агроекол. журн. - 2009. - № 6. - С. 219-222 (аналіз літературних джерел, написання статті).

Мудрак О.В. Екологічна мережа Східного Поділля: необхідність створення і розбудови / О.В. Мудрак // Агроекол. журн. - 2009. - № 2 - С. 9-16.

Мудрак О.В. Система цінностей екологічної мережі Поділля / О.В. Мудрак // Зб. наук. пр. Полт. дер. пед. у-ту ім. В.Г. Короленка. - Полт., 2009. - Вип. 8. - С. 84-88.

Мудрак О.В. Методика вдосконалення екологічного моніторингу агро-ландшафтів як просторових елементів екомережі Поділля / О.В. Мудрак // Наук. вісн. Нац. ун-ту біоресурсів і природокористування України / редкол.: Д.О. Мель-ничук (відп. ред.) та ін. - К., 2009. - Вип. 132. - С. 264-276.

Мудрак О.В. Функціонально-просторова структура природно-заповідного фонду екологічної мережі Поділля / О.В. Мудрак. - // Наук. вісн. Нац. ун-ту біоресурсів і природокористування України / редкол.: Д.О. Мельничук (відп. ред.) та ін. - К., 2009. - Вип. 140. - С. 250-258.

Нейко І.С. Лісова генетична компонента як основа ключових територій екологічної мережі Східного Поділля / І.С. Нейко, О.В. Мудрак // Вісн. Житом. нац. агроек. ун-у. - Жит., 2009. - Вип. № 2. - С. 67-72. (аналіз літературних джерел, формування висновків)

Мудрак О.В. Методика створення екологічних паспортів заповідних об'єктів / О.В. Мудрак // Режим доступу: http: //www.nbuv.gov.ua/e-journals/Nd/2009-1/09vcmmol. Рdf - Назва з екрану.

Мудрак О.В. Поділля в структурі національної екологічної мережі // Заповідна справа в Україні. Том 15. Випуск 2. - 2009. - С. 15-19.

Мудрак О.В. Созологічна оцінка зоорізноманіття Поділля //“Наукові доповіді НУБіП”. - 2010. - 2 (18) http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Nd/2010-2/10 movzvp.pdf

Мудрак О.В. Флористична різноманітність Поділля, її оцінка та структурно-порівняльний аналіз / О.В. Мудрак, Г.О. Білявський, О.М. Нагорнюк // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України / Редкол.: Д.О. Мельничук (відп. ред.) та ін. - К., 2010. - Вип. 145. - С. 74-85.

Мудрак О.В. Історія дослідження лісових угідь Вінниччини / О.В. Мудрак, Ю.А. Єлісавенко, В.І. Мокрий // Науковий вісник НЛТУ України: збір. науково-технічних праць. - Львів: РВВ НЛТУ України. - 2010. - Вип. 20.13. - С. 53-58.

Нейко І.С. Лісотипологічні аспекти формування національної екологічної мережі рівнинної частини України / І.С. Нейко, О.В. Мудрак // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: УкрНДІЛГА, 2010. - Вип. 117. - С. 34-39 (аналіз літературних джерел, написання статті, формування висновків).

Мудрак О.В. Історія господарського освоєння поверхневих водойм Вінни-ччини / О.В. Мудрак, С.В. Рябоконь // Збір. наук. праць Вінницького національ-ного аграрного університету. Серія: Сільськогосподарські науки / Редкол.: Калетнік Г.М. (гол. ред.) та інші. - Вінниця, 2011. - Випуск 7(47). - С. 121-126.

Єлісавенко Ю.А. Історія збереження лісових угідь Вінниччини / Ю.А. Єлісаве-нко, О.В. Мудрак // Наук. вісн. НЛТУ України: Зб. наук.-техн. праць - Львів: РВВ НЛТУ України. - 2011. - Вип. 21.10. - С. 89-95 (напис. статті, формув. висновків).

Білявський Г.О. Сучасний стан біорізноманіття Поділля / Г.О. Білявський, О.В. Мудрак // Агроекологічний журнал. - Спец. випуск. - К., 2011. - С. 20-24 (участь у проведенні досліджень, аналіз, узагальн. результатів, написання статті).

Мудрак О.В. Типологічне ранжування відновлювальних територій екомережі Поділля / О.В. Мудрак // Агроекол. журн. - 2012. - № 3 - С. 74-77.

Тези і матеріали конференцій, з'їздів, конгресів, форумів

Мудрак О.В. Значення лісу для захисту агроландшафту / О.В. Мудрак // Ланд-шафти і сучасність: м-ли міжнар. наук. конф. - К.; Вінниця, 2000. - С. 262-264.

Мудрак О.В. Перспективи збільшення природно-заповідного фонду Вінни-ччини / О.В. Мудрак, Т.І. Демчук // Регіональні екологічні проблеми: м-ли міжнар. науков. конфер.: зб. наук. пр. - К., 2002. - С. 204-208.

Мудрак О.В. Проблеми збереження біологічного і ландшафтного різноманіття Східного Поділля / О.В. Мудрак // Екологічна безпека: моніторинг, оцінка ризику, перспективні природоох. технології: м-ли наук.-прак. кон. - Л., 2007. - С. 43-44.

Мудрак О.В. Науково-методичні та практичні підходи до охорони й менедж-менту заповідних гідрологічних об'єктів як елементів регіональної екологічної ме-режі: (на прикл. Поділля) / О.В. Мудрак // Охорона і менеджмент об'єктів неживої природи на заповідних територіях: м-ли міжн. наук.-прак. конф. - Гримайлів-Тернопіль, 2008. - С. 220-226.

Mudrak О. Geoparkes as the perspective protected objects ecological network of Podillya / O. Mudrak, О. Nagornuk // XXVI Miкdzynarodowa Konferencja Naukowa "INЇYNIERIA PROCESOWA W OCHRONIE ЊRODOWISKA". - Uniwersytet Rzeszowski, Rzeszow, 2008. - P. 242-246.

Мудрак О.В. Інноваційні підходи щодо створення раціональної системи при-родних парків як об'єктів регіональної екологічної мережі: (на прикладі Поділля) / О.В. Мудрак //М-ли Укр. екол. конгр., 21 верес. 2007 р. - К., 2007. - С. 467-475 ; Екол. вісн. - 2007. - №6. - С. 26-29.

Мудрак О.В. Етапи створення європейської екологічної мережі / О.В. Мудрак // Захист навколишнього середовища. Енергоощадність. Збалансоване природо-користування: зб. матеріалів I Міжнар. конгр. - Л., 2009. - С. 153-155.

Мудрак О.В. Природно-заповідний фонд екологічної мережі Поділля в структурі адміністративно-територіального поділу / О.В. Мудрак, Г.В. Мудрак // II-й Всеукр. з'їзд екологів з міжнародною участю Екологія/Есology-2009, Вінниця, 23-26 верес. 2009 р.: зб. наук. стат. - Вінниця, 2009. - С. 231-235.

Мудрак А.В. Проблемы сохранения биотического разнообразия лугов как клю-чевых территорий экологической сети Подолья / А.В. Мудрак // Растительность Восточной Европы: классификация, экология, охрана: мат-лы Междунар. науч. конф.(Россия, Брянск, 19-21 окт. 2009 г.). - Брянск, 2009. - С. 150-155.

Мудрак О.В. Екологічна етика як форма поведінки людини в природі /О.В. Му-драк, В. Собчик, О.М. Нагорнюк //Пріоритети збалансованого (сталого) розвитку України: м-ли Укр. екол. конгр., 27-28 жовт. 2008 р. - К., 2008.- Ч. 2 - С. 211-223.

Мудрак О.В. Репрезентативність природно-заповідної мережі Поділля згідно з фізико-географічним районуванням / О.В. Мудрак, Г.В. Мудрак // Структурна пе-ребудова та екологізація економіки в контексті переходу України до збалансо-ваного розвитку: м-ли Укр. екол. конг., 10-11 груд. 2009 р. - К., 2009. - С. 286-291.

Мудрак О. Еколого-ценотичний аналіз флори Поділля / О. Мудрак // Стале природокористування: підходи, проблеми, перспектива: м-ли III Міжн. наук. кон., 28-29 травня 2010 р. - Тернопіль: “Підручники і посібники”, 2010. - С. 33-37.

Mudrak Aleksandr. Small rivers of Podilla as territorial elements of regional ecological network / Aleksandr Mudrak // Trendy Ve Vzdмlбvбnн 2010: Mezinбrodnн vмdeckoodbornб konference konanб 24. иervna 2010 v Olomouci. - Р. 183-191.

MUDRAK Aleksandr. Environmental education for balanced development of Ukraine / Aleksandr MUDRAK, Oksana Nagorniuk // Edukacia - Technika - Iunformatyka. Rocznik naukowy Nr 1/2010 / Czкњж 1 - Р. 325-330.

Мудрак О.В. Перспективний біосферний резерват “Дністровський каньйон - важлива складова національної екомережі” / О.В. Мудрак, Г.В. Мудрак // Охорона довкілля та проблеми збалансованого природокористування: м-ли між-ї кон-ї (Ка-м'ян.-Под., 10-11 трав. 2011 р.). - Кам'ян.-Поділ.: Мошинський, 2011. - С. 82-84.

Мудрак О.В. Дністровський екокоридор у структурі екомережі Поділля: суча-сний стан та перспективи розвитку / О.В. Мудрак, Г.В. Мудрак // “Зелена” еконо-міка: перспективи впровадження в Україні: м-ли Міжн. конф. (Київ, 24-25 кв. 2012 р.): у 3 т. - К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2012. - Т. 2. - С. 37-44.