Річка Стрижень.

Найбільше антропогенне навантаження на р.Стрижвнь припадає на відрізок й русла від вул. Горького до її гирла.

Від вул. Горького до вул. Київської спостерігаються значні зміни макроскладу води в бік збільшення вмісту натрій- і амоній-іонів, органічних речовин.

Дещо менше значення має забруднення води і донних відкладів важкими металами. Нижче вул. Київської спостерігається комплексне забруднення води і донних відкладів важкими металами В забрудненні річки в однаковій мірі беруть участь площинний змив (особливо в нижній течи), промислові стоки і побутове сміття (особливо в середній течії).

Річка Білоус.

Р.Білоус в межах м-Чернігова не дуже забруднена. Виявлені високі концентрації міді, цинку і ртугі в донних відкладах потребують додаткової перевірки. Основну роль в забрудненні тут грає площинний змив. Найбільш забрудненими є місця перетину ріки з великими автошляхами, де забруднення має комплексний характер і пов'язане з відходами автошляхів та викидами автотранспорту. Виявлене значне комплексне забруднення ріки в гирлі, мабудь пов'язане з очисними спорудами.

Як бачимо з вишенаведених висновків однією з причин.що впливають на якість поверхневих вод в межах міста, є площинний змив. Та це й не дивно. Бо при загальній площі земель, що знаходапься в адміністратавних межах міста (7132 га), та середньорічній кількості опадів в м.Чернігові за останні сім років (586,7 мм) щорічно в вищсзазначвні ріки стікає близько 21 млн. м³ дощових та талих вод, більша частина яких надходить в поверхневі водотоки без будь-якої очистки. І тільки завдяки очисним спорудам зливових та умовно-чистих стоків ВАТ ЧП "Хімволокно" і очисних споруд зливових вод масиву "Бобровиця" з 515 га міської території дощові та талі води проходять механічну очистку (очищаються від зважених речовин та нафтопродуктів). Таким чином, з загальної кількості дощових та талих вод, що стікають з території міста, тільки 7,2 відсотка (~ 1,5 млн. м³) проходять часткову механічну очистку.

Підземні води.

Комунально-побутові потреби міста Чернігова забезпечуються за рахунок підземних вод. Населенню міста подається вода тільки з артезіанських свердловин, і тільки дуже в незначній кількості використовується вода окремих шахтних колодязів, яких на сьогодні налічується в місті близько 20 і які при наявності необхідних коштів будуть ліквідовані.

95 відсотків артезіанської води використовується "Черніпвводоканалом" для забезпечення потреб населення міста та ВАТ ЧП "Хімволокно". В середньому на кожного жителя міста припадає 98 м³ на рік артезіанської води. а по Україні - близько 87 м на рік.

Міська мережа водопроводу відноситься до першої категорії питних водопроводів. Довжина водопроводної мережі більше 480 км. Вода подається за допомогою 4-х насосних станцій. Ліміт споживання артезіанської води за 1996 рік підприємствами міста, за даними "Чсрніпвводоканалу", як в цілому так і окремими підприємствам!; видержаний. Об'єм водоспоживання по ліміту становив в 1996 роді 4522,5 тис. м³, фактично забрано - 3008,7 тис. м³ води, або на 1513,8 тис. м³ менше.

Срок амортизації більшої частини водопровідних мереж закінчився. Це сприяє зниженню його мщності, зменшенню герметичності. В результаті цього щорічно збільшується число поривів та аварійних ситуацій. В місті розташовано 775 водорозбірних колонок, які теж в своїй більшості знаходяться в незадовільному санітарне-технологічному стані. В зв'язку з частими поломками щорічно біля 20-30% колонок зупиняють свою роботу. На адресу "Чернігівводоканалу" та міськСЕС надходить велика кількість скарг на погану якість води.

Таблиця 2 - Споживання артезіанської води

За даними вищезазначених досліджень, що проводились ЦЛ ДКП "Півнуркгеологія" та НВП "Алмаз" техногенний вплив на води основних експлуатаційних горизонтів проявляється в незакономірному і доволі хаотичному збільшенні вмісту нітрат-іону, міді, цинку, свинцю, заліза, фенолів (останні 3 компоненти - до значень вище ГДК). В цьому відношенні виділяються водозабори № 1 і 3 ("Яловшина" і "Бобровиця"), де зазначені явища проявляються більш інтенсивно і мають характер тенденції. Спостерігаємо забруднення підземних вод обумовлене незадовільним станом водозабірних свердловин і насосного обладнання. Вміст заліза, міді, цинку, свинцю збільшується за рахунок корозії обсадних труб і насосів; досить високий вміст фенолів, пов'язаний з проникненням нафтопродуктів через ствол свердловин, як при їх бурінні, так і в процесі експлуатації.

Збільшення вмісту нітрат-іону і ряду інших компонентів пов'язане з незадовільною ізоляцією вищезалягаючих водоносних горизонтів і посилення шдтагування їх вод в умовах розвитку депресійної воронки.

Макрокомпонентний склад вод основних експлуатаційних горизонтів на території міста Чернігова повністю відповідає сучасним вимогам про склад природних підземних вод, що формуються в умовах аналогічних фізико-географічним і геолого-гідрогеологічним, дослідженої території. Вміст макрокомпонентів в водах кожного водоносного горизонта слабо варіюють в межах території міста і значно нижчі від гранично-допустимих концентрацій (ГДК) питної води.

Грунтові води.

Грунтові води на теричорй міста використовуються для господарських потреб населення в дуже незначній кількості, за допомогою шахтних колодязів, кількість яких з 1990 року зменшилась з 44 до 18, за рахунок їх ліквідації, шляхом прокладки водопроводних мереж.

Санітарно-технічний стан колодязів задовільний. Але за даними міської санітарно-епідеміологічної станції по хімічних та бактеріологічних показниках вода ие відповідає вимогам ДГСТ 2874-82 "Вода питна" (табл. № 3). Споживання такої води без кипитіння небезпечно дня здоров'я. Постановою головного державного санітарного лікаря міста закрито 21 колодязь. Міськвиконкомом була розроблена комплексна програма по ліквідації всіх шахтних колодязів на період 1991-1995 років, затверджена рішенням виконкому № 222 від 20.08.1990 року, але за відсутністю коштів остаточно не виконана.

Таблиця 3 - Дані лабораторних досліджень якості питної води колодязів М. Чернігова

За результатами інженерно-гідрогеологічних досліджень, проведених інститутом "Чернігівводпроск" на замовлення відділу екології міськвиконкому, одержані дані про рівні хімічного забруднення ґрунтових та підземних вод на територіях прилеглих до ставків-накопичувачів рідких промвідходів та полігону твердих побутових відходів м.Чернігова.

Вплив рідких промислових відходів ставків-накопичувачів виявляється на якості води відкладів четвертинної системи, до якої належать і грунтові води, фільтрація забруднювачів в які відбувається постійно, оскільки вони є безнапірними і не перекриваються надійним водоупором.

В результаті зазначених досліджень встановлене техногенне забруднення вод четвертинних відкладів хлоридами, кальцієм, магнієм, марганцем, залізом, кадмієм, фенолом, капролактамом, нафтопродуктами, формальдегідом, синтетичними поверхнево-активними речовинами (СПАР), аміаком.

Аналіз карт забруднення і гідроізогіпс вод четвертинних відкладів дає можливість констатувати факт надходження забруднюючих речовин не тількки з ставків-накопичувачів рідких промвідходів, а й з території міського полігону твердих побутових відходів.

Ореоли вод відкладів четвертинної системи з підвищеним вмістом забруднюючих речовин видовжені вниз за потоком - в бік р. Білоус і населених пунктів не досягають.

1.3 Забруднення водних систем м. Чернігова комунальними та промисловими стоками

Таблиця 9 - Гранично допустимий скид КП «Чернігівводоканал»

Для вірної оцінки результатів гідрохімічного дослідження важливо знати, в яку пору року і в яку годину відібрана проба води. Закінчене уявлення про водоймище може бути отримане тільки в результаті регулярного дослідження його протягом року. Загальна характеристика якості води може бути дана на основі повного загального аналізу проб, які були відібрані чотири рази на рік: у середині зими, у середині літа, весною у період весняної повині та у період осіннього паводку. Якщо проби були відібрані взимку, то час доби, коли це відбувалось, значення не має. Але влітку дуже важливо враховувати час відібрання проб. Під час «цвітіння» водоймище увечері багате киснем за рахунок фотосинтезу рослин; рано вранці кисню іноді зовсім не залишається і у воді накопичується багато вільної вуглекислоти за рахунок окиснення органічних речовин, дихання водоростей та тварин. Фотосинтез зелених водоростей може викликати добові коливання у вмісті не тільки розчинених газів, але і у вмісті бікарбонатів кальцію та магнію і деяких інших речовин. Для судження про найбільш погані умови, які розвиваються у водоймищі, достатньо обмежитись дослідженням проб, які відібрані на світанку і для отримання уявлення про можливі добові коливання вмісту у воді тих чи інших речовин треба, крім того, дослідити проби, які відібрані на заході сонця. Найбільш повну картину дає цілодобова станція, на якій проби беруться через кожні 3-4 години.

Матеріали та обладнання. Батометр, склянка з трубочками, притерта пробка, шест з дерев'яною площадкою, гумове кільце, ведро.

Завдання І. Вибір місця де беруться проби.

Проби необхідно брати у ділянках водоймища, які найбільш відрізняються одна від одної, наприклад у зоні біля берега та на середині озера або ставка, в заростях і на відкритих ділянках і т. д. При глибині більше 1,5-2м

треба брати проби з поверхні та придонного шару, а іноді і з проміжних шарів (через кожен метр, а при великих глибинах - через кожні 2-5м).

При вивченні забруднення водоймища стічними водами або при його евтрофікації, слід брати проби за 200-3 00м вище місця, де стічні води впадають у річку і на 2-3 км нижче, щоб отримати дані про самоочисну здатність річки, Також потрібен аналіз самої стічної рідини. Загальне уявлення про шкідливість стічної води можна отримати на основі визначення окисненості та біологічного споживання кисню (БСК).

Завдання 2. Способи якими беруться проби води.

Проби води треба брати за допомогою спеціальних приладів. Відбирати проби води для хімічного аналізу простим набиранням не можна, тому що це призводить до перемішування води з повітрям і результати визначення розчинених у воді газів будуть невірними. Краще користуватися приладом, який називається батометр. Його опускають на визначену глибину у відкритому вигляді, причому вода проміжних шарів у ньому не затримується. На потрібній р глибині батометр закивають за допомогою посильного вантажу. Посильний вантаж одягається на трос, на якому підвішений батометр, потім він пливе по цьому тросу і, вдарив по особливому пристрію у верхній частині батометра, закриває його. Таким чином, перемішування води з повітрям не відбувається і вода береться з потрібної глибини. Для визначення глибини узяття проби, трос, на якому спускають батометр, розмічують за допомогою лоскутків різного кольору, або батометр спускають зі стріли, яка має автоматичний лічильник. У нижній своїй частині батометр має відросток, на який одягнена каучукова трубка з затискачем. За допомогою цієї трубки і відбувається наповнення склянок для проб води. Для робіт на відносно невеликих і неглибоких водоймах використовують батометр, схема якого дана на рис. 1. Цей батометр відрізняється тим, що безпосередньо у його стінку вмонтован термометр, навпроти якого в оправі прорізане вузьке віконце, герметичне зачинене склом. Це дає можливість визначати температуру проби води, що береться.

Якщо батометра немає, для глибини не більше 2-3 м зі склянки, яка призначена для проби на визначення розчинного у воді кисню або вільної вуглекислоти, виймають скляну притерту пробку, а на її місце вставляють каучукову або коркову пробку, яка обладнана двома скляними трубочками. Одна з цих трубочек майже досягає дна склянки і обрізана як раз рівно з верхнім краєм пробки; інша трубочка простягнута на 20-30 см вище пробки і обрізана рівно з її нижнім краєм. Склянку закріплюють на шесті, на якому є мітки метрів і сантиметрів. Шест зі склянкою швидко опускають на задану глибину і вода починає затікати у склянку через трубку, яка закінчується у дна, а повітря виходить через трубку, яка простягнута уверх. Перемішування води з повітрям не відбуається. Про заповнення дізнаються по закінченню виділення на поверхню води пухирців повітря.

При роботах узимку склянки з пробами необхідно щільно оберігати від замерзання і ставити їх у спеціальний утеплений ящик в теплих мішечках з ватною підкладкою, або ставити їх у відро з водою, слідкуя за тим, щоб не замерзла вода у самому відрі.

Завдання 3. Зберігання проб води.

Зберігати проби на визначення розчинених у воді газів не можна. Визначати кисень, вільну вуглекислоту, сірководень та актину реакцію (рН) потрібно обов'язково не пізніше, ніж через кілька годин після відібрання проби. Фіксувати кисень потрібно зразу після наповнення склянок. Лише узимку під час морозів можна принести склянки з пробами у приміщення і там фіксувати кисень. Після розчинення осаду кислотою, визначення кисню може бути відкладене на декілька годин.

Відразу після узяття проби необхідно визначити закисне і окисне залізо, тому що закисне швидко окиснюється киснем, розчиненим у воді. У день, коли відібрали пробу, необхідно зробити наступні визначення: фізичні властивості, окисненість, різні сполуки азоту (азот альбумідний, аміак, нітрати та нітрити), фосфати. Вміст усіх цих речовин протягом короткого часу дуже змінюється через окислювальні та мінералізуючі процеси.

Визначати лужність, твердість, загальний вміст заліза, кальцію та магнію, сульфатів і хлоридів можна не зразу, тому що вміст цих речовин незначно змінюється у часі. Якщо початок аналізу затримується, то проби необхідно зберігати при низькій температурі, близькій до 0°С. Це уповільнює процеси окиснення та мінералізації, але не припиняє їх.

При пересиланні для консервації в окрему бутиль наливають 500 мл досліджуваної води і додають до неї 1 мл 25% сірчаної кислоти; у воді з цієї бутилі визначають окисненість, альбумідний азот та аміак (потрібно нейтралізувати підкислену воду перед визначенням альбумідного азоту і аміаку). В іншу бутиль відливають ще 300 мл води, яка консервується додаванням 0,5 мл хлороформу. У воді з цієї бутилі визначають нітрати, нітрити і фосфати. Для інших визначень воду не консервують.

Завдання 4. Реєстрація результатів аналізу.

На систематичний запис усіх етапів гідрохімічного дослідження потрібно звертати серйозну увагу. Не можна відкладати запис навіть на короткий час. При роботі у польових умовах завжди потрібно мати при собі польову книжку, у який реєструється номер станції, місце та глибину, дату і годину відбору проби, температуру, прозорість води, номери склянок з пробами на визначення кисню, вільної вуглекислоти та сірководня, номера склянок з пробами на загальний аналіз. У цій книжці відмічають важливі метеорологічні дані у момент відбору проб. Усі записи у польовій книзі необхідно вести простим олівцем. Зразу після повернення в лабораторію необхідно привести польові записи у повний порядок, звірити номери склянок, дописати упущене, виправити помилки.

Результати лабораторної роботи записують у лабораторний журнал. У цьому журналі відмічають дату, місце відбору і номер проби (номер склянки), дату виконання аналізу, кількість реактивів, які пішли на титрування відібраного для аналізу об'єму води або інші проміжні дані, наприклад, висоту столбу проби та стандарту у циліндрах (при колориметруванні). Тут також записують результати обчислень кількості потрібних речовин.

Перевірка якості води за допомогою біотестування на цибулі

Мета роботи: Визначити якість піддослідної води шляхом усередненого росту корінців цибулі.

Матеріали та обладнання: